Система роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів (10-11 класи)

Дослідження проблеми розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів, їхньої культури спілкування в різних сферах життя. Зміст і обсяг навчального матеріалу відповідно до чинної програми з рідної мови, методи навчання стилістики, види завдань.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2014
Размер файла 72,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.02 - теорія і методика навчання української мови

СИСТЕМА РОБОТИ З РОЗВИТКУ СТИЛІCТИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ (10-11 КЛАСИ)

КУЧЕРЕНКО Ірина Анатоліївна

Київ - 2005

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

стилістичний навчання спілкування учень

Актуальність дослідження. Розвиток України як суверенної держави сприяв значним змінам у функціонуванні та ставленні до української мови. Зросла необхідність піднести рівень мовленнєвої культури наших громадян, чому сприятиме реформування мовної освіти. При цьому багато важать дослідження ключових питань функціональної лінгвістики, а саме в галузі стилістики, оскільки цей розділ науки про мову сприяє поліпшенню мовлення учнів.

Попервах (друга половина ХХ століття) програми з української мови для загальноосвітньої школи обмежувалися вивченням переважно елементів стилістики. Питання змінилося на краще в наш час, коли відомості зі стилістики передбачені чинною програмою з рідної мови у змісті комунікативної змістової лінії і набули особливого значення. Стилістична спрямованість навчання української мови в сучасній школі дедалі набуває більшої ваги, проводиться цілеспрямовано, з урахуванням характеру матеріалу, мовленнєвої підготовки учнів, починаючи з 1-го і по 11-й клас. Особливо важливою є робота над розвитком стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів. Старшокласники, вивчаючи курс української мови, повинні поглибити і систематизувати свої знання і вміння зі стилістики, що безпосередньо підвищить їхній культурно-мовленнєвий рівень.

Програма з рідної мови побудована з урахуванням комунікативно-діяльнісного та функціонально-стилістичного підходів до навчання. Основна мета курсу української мови в загальноосвітній школі - навчити учнів вільно володіти багатствами мови в різних ситуаціях спілкування. На уроках мови важливу роль, крім засвоєння лексики, фразеології, граматики та правопису, відіграє формування в учнів стилістичних умінь і навичок.

Як підсистема мови стилістика є елементом її культури, мовної практики індивіда, яка проймає всі форми усного і писемного мовлення. Добір слів з комунікативною метою відіграє особливу роль у мовленнєвому спілкуванні. Учні, вивчаючи українську мову, повинні засвоїти також стилістичні особливості мовних засобів. Сучасна програма з рідної мови для 10-11 класів передбачає поглиблення і систематизацію найважливіших відомостей з основних розділів мови і з стилістики зокрема (про стилі, типи і жанри мовлення, стилістичні засоби фонетики, словотвору, лексикології і фразеології, морфології, синтаксису).

Проблемі вивчення стилістики приділяли увагу І.К.Білодід, Ф.І.Буслаєв, Л.А.Булаховський, В.С.Ващенко, П.П.Кордун, М.І.Пентилюк, Л.М.Симоненкова, І.Г.Чередниченко, О.М.Пєшковський та ін. Ними розроблено ключові питання лінгвостилістики та методики стилістики здебільшого в середніх класах школи (щодо стилів, типів і жанрів мовлення, стилістичних ресурсів мови, а також формування стилістичних умінь і навичок). Недостатньо дослідженою проблемою методики рідної мови залишається обґрунтування теорії і практики навчання стилістики у старших класах загальноосвітньої школи. Обмаль методичної літератури з питань вивчення стилістики утруднює роботу вчителів, що негативно позначається на рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів. Повного лінгводидактичного дослідження в галузі стилістики, яке висвітлювало б питання розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів, на жаль, досі не існує.

Життя зумовлює проведення нових лінгводидактичних досліджень зі стилістики. Наявні лише певні розробки змісту і методів навчання стилістики на уроках української мови в основній школі. У деяких працях учені як мовознавці, так і методисти зробили значний внесок у дослідження методики вивчення елементів стилістики, а не стилістики в цілому.

Актуальність дослідження визначається потребою суспільства у навчанні і вихованні особистості, яка володіє вміннями і навичками стилістичної грамотності; сучасними тенденціями у розвитку методики навчання української мови у функціонально-стилістичному та комунікативно-діяльнісному планах; відсутністю в методичній літературі наукового висвітлення системи розвитку стилістичних умінь і навичок учнів старшої школи. З огляду на актуальність та недостатню наукову розробленість цієї проблеми обрано тему дисертації - „Система роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів (10-11 класи)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з чинною програмою з рідної мови для загальноосвітньої школи, входить до плану роботи лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки АПН України над темою „Лінгводидактичні основи розвивального навчання української мови в загальноосвітніх школах” (№ 0198U008025).

Об'єкт дослідження - стилістичний аспект у навчанні української мови в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - система роботи зі стилістики української мови у старшій школі.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої системи роботи над розвитком стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів.

Гіпотеза дослідження. Рівень сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи підвищиться, якщо:

- використовувати оптимальні методи і прийоми навчальної роботи;

- поглиблювати і систематизувати знання про стилістичні поняття через зіставлення їх суті, екстралінгвістичних чинників та мовних особливостей;

- удосконалювати і розвивати стилістичні вміння і навички аналізу, створення та редагування текстів;

- застосовувати систему стилістичних вправ, побудовану на текстах різних стилів мовлення;

- здійснювати вивчення відомостей із стилістики переважно на всіх уроках мови.

У процесі дослідження було поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати теорію і практику вивчення відомостей із стилістики в 10 - 11 класах.

2. Визначити місце роботи з стилістики в цих класах.

3. Розробити експериментальну методику навчання стилістики старшокласників.

4. Перевірити ефективність пропонованої методики у ході педагогічного експерименту.

Методологічною основою дослідження є праці відомих мовознавців з питань стилістики (І.К.Білодіда, Л.А.Булаховського, В.С.Ващенка, С.І.Дорошенка, Л.І.Мацько, І.Г.Чередниченка, В.В.Виноградова, Л.В.Щерби), психологів (Б.Ф.Баєва, Д.М.Богоявленського, І.О.Синиці, О.О.Леонтьєва, М.І.Жинкіна), методистів (О.М.Біляєва, П.П.Кордун, О.М.Масюкевича, В.Я.Мельничайка, О.М.Пєшковського, М.І.Пентилюк, Л.П.Рожило).

Для вирішення поставлених завдань у процесі роботи використовувалися методи дослідження:

1) теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз шкільних програм, підручників з рідної мови; узагальнення, статистична обробка і порівняльна характеристика експериментальних даних;

2) емпіричні: спостереження й аналіз уроків української мови, бесіди з учителями й учнями, анкетування вчителів та учнів для вивчення реального стану роботи з стилістики в старшій школі і визначення рівня сформованості стилістичних умінь і навичок старшокласників; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); якісний і кількісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання.

Дослідження пройшло взаємопов'язані три етапи.

На першому (1999-2000 рр.) визначалися об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження; здійснювався аналіз лінгвістичної, психологічної і методичної літератури, навчальних програм і підручників з проблеми вивчення стилістики в школі.

На другому етапі роботи (2000-2003 рр.) вивчався стан стилістичної роботи у старшій школі; проводився констатувальний зріз; розроблялася система уроків, завдань і вправ з стилістики для учнів 10-11 класів, методичні рекомендації щодо їх проведення; проводилося експериментальне навчання за пропонованою системою роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів.

На третьому етапі (2003-2004 рр.) систематизовано й узагальнено зібраний матеріал, проведено кількісно-якісний аналіз одержаних результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у школах № 1, 11, 14 м. Умані Черкаської області, школі-гімназії № 20 м. Херсона, загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ст. гімназії м. Гайсина Вінницької області; дослідженням охоплено 517 учнів 10-11 класів.

Наукова новизна і теоретичне значення. Уперше в українській лінгводидактиці визначено й експериментально перевірено ефективність пропонованої системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок старшокласників; науково обґрунтовано доцільність навчання рідної мови у функціонально-стилістичному аспекті; проаналізовано стилістику мови і мовлення, визначено їх місце у курсі рідної мови в 10-11 класах; удосконалено технологію вивчення відомостей з стилістики у старших класах; визначено особливості занять із стилістики у 10-11 класах; намічено шляхи подальшого розвитку роботи з стилістики у курсі рідної мови у зв'язку з переходом шкіл на 12-річне навчання.

Практичне значення. Розроблено ефективну систему завдань і вправ на уроках української мови для розвитку стилістичних умінь і навичок старшокласників. Пропонована методика може бути використана вчителями у практиці навчання рідної мови в сучасній школі, у лекціях та практичних заняттях з методики мови на філологічних факультетах педагогічних університетів, у курсовій перепідготовці вчителів-словесників, для вдосконалення шкільних програм, підручників з рідної мови.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечується використанням методів, підпорядкованих його меті та завданням; опорою на принципи об'єктивності, історизму; науковим аналізом фактичного матеріалу, експериментальною перевіркою у школах пропонованої системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок старшокласників.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалася шляхом експериментально-дослідного навчання з наступною перевіркою його ефективності. Попередні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України, а також кафедри української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, на методоб'єднаннях учителів української мови м. Умані Черкаської області, на всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Освітньо-виховний потенціал української мови як державної: реалії та перспективи” (м. Херсон, 2002 р.), „До витоків становлення української педагогічної науки” (м. Умань, 2002 р.) „Українська термінологія і сучасність” (м. Київ, 2003 р.), „Психолого-педагогічні проблеми сільської школи” (м. Умань, 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 праць, із них 3 - у науково-методичних журналах, 4 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань). Обсяг дисертації складає 218 сторінок, з них 199 сторінок основного тексту.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано його гіпотезу, охарактеризовано методологічну основу, визначено методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень і одержаних результатів та впровадження їх у практику загальноосвітньої школи.

У першому розділі - „Наукові засади методики навчання стилістики” - висвітлено основні поняття стилістики (стилістика, стилі і типи мовлення), стилістичні ресурси української мови (від фонетики до синтаксису); визначено психологічні умови вивчення стилістики учнями старших класів. Над питанням стилістики працювали мовознавці І.К.Білодід, Л.А.Булаховський, В.С.Ващенко, С.І.Дорошенко, Л.І.Мацько, І.Г.Чередниченко, В.В.Виноградов, Л.В.Щерба та ін.

Значна частина дослідників вважає, що метою стилістики як науки є обґрунтування існуючої стилістичної системи мови, встановлення співвідношення функціональних і експресивних стилів, визначення стилетворчих чинників, дослідження функціонування мовних одиниць, навчання розуміння, відчуття і користування мовними нормами та їх варіантами залежно від змісту, характеру, місця, мети спілкування. У лінгвістичній науці стилістичні норми існують поряд з іншими літературними нормами мови, але, на відміну від останніх, змінюються набагато швидше, ніж граматичні. Для кожного історичного періоду характерні свої стилістичні норми, мірки, смаки. Стилістика розглядає мовні засоби з погляду їх зв'язку з іншими явищами мови або з окремими типами мовлення в певний історичний період.

У стилістичній підсистемі В.В.Виноградов виділив три частини, комплекси, які взаємодіють між собою і визнані сучасними мовознавцями правильними. Це стилістика мови, стилістика мовлення, стилістика художньої літератури. Г.О.Винокур, аналізуючи вміння писати, розмовляти і стилістичні норми у практичній діяльності, виділив ще один аспект - практичну стилістику.

Основним поняттям стилістики як мовознавчої науки є стиль. Про багатозначність самого поняття писали у своїх роботах як вітчизняні, так і зарубіжні вчені (І.К.Білодід, Л.А.Булаховський, О.М.Масюкевич, В.В.Виноградов, Б.М.Головін, В.Ж.Марузо). Здавна термін „стиль” уживається в широкому значенні - манера спілкування, стилі мовлення. Словник лінгвістичних термінів дає визначення стилів мови як сукупності мовних прийомів і засобів, які обираються мовцем у залежності від мовної ситуації. В аспекті художньої літератури слово „стиль” характеризує індивідуальну творчість письменника. У практичній стилістиці це поняття означає ступінь дотримування стилістичних норм мовцем.

Стилі мовлення найбільше взаємозалежать із сферою спілкування і функціями мови. Сам вид діяльності повинен співвідноситись з конкретною формою суспільної свідомості. У процесі розвитку лінгвістичної науки подавались різні класифікації стилів з неоднаковою їх кількістю. У своєму дослідженні ми дотримуємося сучасної класифікації, яка виділяє шість стилів мовлення: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, конфесійний, кожний з яких ділиться на підвиди залежно від мовленнєвої ситуації. Проте останнім часом сформувалась думка щодо виділення іншого різновиду мови як самостійного - інформаційного. Ми поділяємо погляд значної частини дослідників про існування шести основних стилів мовлення, хоча у дисертації й розглянуто нові тенденції у визначенні структурно-функціональних стилів.

Розділ містить характеристику основних стилів мовлення: наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, конфесійного, художнього і розмовного. Нами проаналізовано сферу використання, призначення, основні ознаки, функції, характерні мовні засоби, форми мовлення, жанри і підстилі кожного різновиду українського літературного мовлення.

Сучасні дослідження переконливо доводять, що мовлення (усне і писемне) реалізується людьми у двох формах - монологічній і діалогічній (полілогічній). Від мети, змісту, будови монологічного мовлення залежить вибір способу викладу думок, тобто тип мовлення. Розрізняють три основних типи мовлення - розповідь, опис, роздум. Усі вони мають свою будову, особливості, в кожному компоненти групуються по-різному. Послідовність речень, певні межі тем, закінченість думки, зв'язність є типовими рисами для кожного типу мовлення.

У розділі подано аналіз типів мовлення - розповіді, опису, роздуму - їх основних рис, складників, особливостей. У великих за обсягом текстах наявні усі типи мовлення, вони доповнюють один одного. Мовна організація тексту залежить від його внутрішньої структури, від логічного переплітання типів мовлення.

Навчання української мови в 10-11 класах загальноосвітньої школи передбачає поглиблення і систематизацію відомостей зі стилістики і носить комунікативно-діяльнісне та функціонально-стилістичне спрямування. Розвиток стилістичних умінь і навичок учнів спирається на знання стилів та типів мовлення, їх функціональних особливостей і здійснюється на основі різноманітних текстів. Старшокласник зобов'язаний володіти усіма рівнями мови аби спілкуватися в різних сферах діяльності, і знання основних понять стилістики дадуть міцний фундамент для досягнення поставленої мети - висловлюватись, спілкуватись, обмінюватись думками в різних життєвих ситуаціях.

Будь-яка високорозвинена мова багата виражальними засобами, в тому числі і стилістичними. Лінгвістична стилістика вивчає особливості функціонування стилів у галузі фонетики, лексики, граматики, синтаксису; аналізує, як саме співвідносяться окремі складові різних систем мови.

На підставі аналізу мовних ресурсів стилістики зроблено висновок про те, що стилістичні функції мовних одиниць сучасної української літературної мови проглядаються на всіх її рівнях від фонетики і до синтаксису. Знання стилістичних ресурсів мови, їх стильової приналежності необхідні для створення тексту як основної комунікативної одиниці. Формування вмінь і навичок створювати стилістично-диференційовані висловлювання здійснюється в основній школі, а в старшій школі поглиблюються і систематизуються на основі знань стилістичних засобів мови.

Визначення системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок неможлива без урахування досягнень психолінгвістики. Питанням розвитку комунікативних умінь і навичок присвячені дослідження Б.Г.Ананьєва, Б.Ф.Баєва, М.І.Жинкіна, А.К.Маркової, 0.0.Леонтьєва, Л.С.Рубінштейна, І.0.Синиці. Питання структури стилістичних умінь і навичок, раціональних методів їх формування - актуальні для сучасної методики навчання української мови. Їх розв'язання тісно пов'язане з дослідженнями психологів та методистів (Н.Д.Бабич, П.Я.Гальперіна, С.М.Іконнікова, О.О.Леонтьєва, М.І.Пентилюк, Л.П.Рожило), які розглядають навчальний процес як діяльність.

Аналізуючи психологічну і дидактичну природу процесу засвоєння знань зі стилістики, в ньому виділяють такі основні компоненти: сприймання й усвідомлення матеріалу; осмислення суті понять та зв'язків між ними; узагальнення і систематизація; запам'ятовування і відтворення. Усі ці компоненти взаємопов'язані з оволодінням певними способами виконання дій, навичками й уміннями та їх застосуванням. Робота над виробленням стилістичних умінь і навичок тісно поєднується з вивченням усіх розділів української мови.

Психолого-педагогічний підхід до вивчення стилістики у загальноосвітній школі виділяє основні етапи формування стилістичних умінь і навичок (за М.І.Пентилюк): підготовки, формування, систематизації й узагальнення. У старшій школі здійснюється етап узагальнення, що передбачає поглиблення і систематизацію найважливіших відомостей із стилістики, повне усвідомлення та оперування стилістичними поняттями, знаходження і виправлення стилістичних помилок у висловлюваннях

Знання, вміння і навички, набуті учнями в основній школі, є фундаментом для розвитку стилістичних умінь і навичок у старшій школі із більш широким, глибшим колом стилістичних понять. Проаналізовані стилі і типи мовлення, стилістика фонетики, лексики та фразеології, словотвору, граматики дали змогу виділити теоретичні основи навчання стилістики у 10-11 класах. Учні старших класів для створення, забарвлення та увиразнення власних висловлювань мають робити найдоцільніший вибір мовних засобів у певній ситуації спілкування, застосовуючи різні стилістичні ресурси української мови.

Основними психологічними умовами вивчення стилістики в старших класах є врахування вікових особливостей учнів, психології їхнього розвитку, уяви, пам'яті, мовного чуття, процесів мислення, психолого-дидактичних факторів засвоєння мови. Важливу роль у розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів відіграють їхня мовна спостережливість, активізація навчальної діяльності, зацікавленість, вольові зусилля, увага до мовлення, зокрема до стилю. Особливістю навчання стилістики є те, що кінцевим психологічним результатом будуть в основному не стилістичні навички, а стилістичні вміння. І лише згодом, у процесі практики, вони переростуть в автоматизовані дії, коли учень навчиться підсвідомо створювати цілісні висловлювання, добираючи до них мовні засоби з урахуванням всіх умов мовленнєвої ситуації.

У другому розділі - „Теорія і практика вивчення стилістики у старшій школі” - проаналізовано дисертаційні дослідження і методична література з проблеми дослідження, програми, підручники, стан роботи з стилістики в старшій школі, визначено рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів.

Лігводидактичний аспект проблеми навчання стилістики в основній школі знайшов своє практичне втілення у низці дисертаційних досліджень П.П.Кордун, М.І.Пентилюк, І.П.Лопушинського, Г.І.Дідук, М.Є.Маруна, І.С.Гамрецького. Вперше такі дослідження з'явилися у 70-х роках ХХ століття. Однак у названих дисертаціях відсутня система роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів, що є недоліком у методиці навчання стилістики української мови. Проте ряд висунутих положень і методичних рекомендацій щодо системи роботи над вивченням стилістики, видів стилістичних завдань і вправ можуть бути певною мірою застосовані і в старшій школі.

На основі проаналізованих методичних праць зроблено висновок, що окремої монографічної роботи, яка стосувалася б теми нашого дослідження, принаймні немає. Навчанню стилістики в 10-11 класах методисти присвячують окремі розділи в посібниках, а також статті у фахових журналах. У них відомості з стилістики висвітлено частково, здебільшого розглянуто загальні, хоч і дуже важливі питання. При цьому відсутня чітка система роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів.

Здобутки, новації і розробки вчених, відзначені у дисертаційних дослідженнях, посібниках і статтях, творчо використовувалися нами в розробці ефективної системи розвитку стилістичних умінь і навичок учнів старших класів загальноосвітньої школи. Для успішного формування стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів на уроках української мови велике значення має дотримання принципу наступності і перспективності

Аналіз чинної програми з рідної мови для 10-11 класів показав, що вона спрямована на поглиблення і систематизацію стилістичних знань, умінь і навичок учнів, хоча і має окремі недоліки: не визначено мінімального обсягу стилістичних понять, якими повинні оволодіти старшокласники; не виділено на вивчення відомостей із стилістики певної кількості годин.

У сучасних підручниках рідної мови для 10-11 класів не чітко окреслюються у теоретичній і практичній частині питання щодо опрацювання навчального матеріалу із стилістики. У них деякі теми взагалі відсутні, а в тих, що наявні у підручниках, стилістичні категорії висвітлені неповно. Пропущено важливі складові при формуванні комунікативних умінь: характеристика стилістичних функцій мовних засобів, характеристика і розрізнення стилів мовлення на основі використання мовних засобів та ін. Бракує також вправ на усвідомлення суті стилістичних понять, їх розрізнення і практичне застосування.

У параграфі 2.2. дисертації представлено результати анкетування вчителів української мови Вінницької, Черкаської і Херсонської областей, засвідчили необхідність підвищити рівень навчання стилістики у 10-11 класах загальноосвітньої школи. Основна роль у цьому має належати навчальним програмам і підручникам рідної мови. Вони повинні націлити вчителів-словесників на поглиблення і систематизацію найважливіших відомостей зі стилістики як на аспектних, так і на інших уроках мови. Отже, є підстави твердити, що стилістична робота на уроках української мови в 10-11 класах проводиться недостатньо. Успішна робота з формування стилістичних умінь і навичок багато в чому залежить від того, як сам учитель володіє методикою стилістики й орієнтує учнів на вміле використання стилістичних мовних засобів у власних висловлюваннях. Тому є потреба у розробці системного навчання стилістики методистами та вчителями-практиками.

У дисертації визначено на основі констатувального зрізу рівень сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів. Для з'ясування того, як знання теоретичних відомостей із стилістики знаходять практичне застосування у мовленні учнів старших класів, було запропоновано ряд вправ і завдань. Учні, виконавши роботу, повинні були виявити такі стилістичні вміння: проводити стилістичний аналіз текстів, доречно використовувати стилістичні синоніми у текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення; створювати тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення, використовуючи стилістичні ресурси мови; перевіряти результати мовленнєвої діяльності і виявляти характер та причини стилістичних помилок; редагувати, вдосконалювати написане.

На основі якісного аналізу зрізових робіт аналітичного і синтетичного характеру (тести, аналіз, створення і редагування висловлювань, добір синонімів), анкетування вчителів і власного педагогічного досвіду визначено такі рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів: високий, достатній, середній, низький, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів

Класи

Рівні стилістичних умінь і навичок учнів

Високий

Достатній

Середній

Низький

К-сть учнів

%

К-сть учнів

%

К-сть учнів

%

К-сть учнів

%

10

24

9

63

24

129

49

48

18

11

25

10

68

27

112

44

48

19

Констатувальний зріз показав недостатній рівень сформованості стилістичних умінь і навичок як в 10, так і в 11 класах. Значна кількість учнів правильно називає сучасні стилі і типи української мови, а стилістичні засоби мови знає мало, значно гірше орієнтується в їх використанні у певних мовленнєвих ситуаціях.

Таким чином, аналіз матеріалів констатувального зрізу ще раз підтвердив думку, що на уроках української мови не завжди приділяється належна увага вивченню відомостей зі стилістики, немає належного наукового дослідження цієї проблеми, обмаль методичної літератури щодо розвитку стилістичних умінь і навичок учнів старших класів. Шляхом аналізу уроків, опрацювання одержаних даних констатувального зрізу та проведення усних бесід встановлено, що вчителі-словесники відчувають значні труднощі через відсутність науково обґрунтованої методичної системи у роботі з стилістики саме в 10-11 класах. Звідси виникає потреба у створенні системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів старшої школи, побудованої з урахуванням досягнень сучасного мовознавства, лінгводидактики та психолінгвістики.

У третьому розділі - „Експериментально-дослідне навчання за розробленою методикою” - розкривається зміст і методика дослідного навчання, хід педагогічного експерименту, аналізуються його результати.

Метою педагогічного експерименту було створення науково обґрунтованої системи роботи над розвитком стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів та її дослідна перевірка.

Відповідно до цього ставилися завдання:

1) визначити місце роботи з стилістики в 10-11 класах;

2) конкретизувати зміст і обсяг стилістичного матеріалу для старшокласників;

3) розробити систему практичних завдань і вправ, спрямованих на розвиток стилістичних умінь і навичок учнів;

4) відібрати раціональні методи навчання (лекція, евристична бесіда, спостереження над мовою, пояснення, розповідь), різні стилістичні прийоми (аналіз, експеримент, конструювання, редагування);

5) перевірити ефективність пропонованої системи вправ, що забезпечує свідоме засвоєння стилів, типів та жанрів мовлення і стилістичних ресурсів мови.

Для перевірки гіпотези дослідження з урахуванням стану навчання стилістики в 10-11 класах було розроблено систему роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок.

До основних елементів системи роботи з стилістики в старших класах віднесено такі: мотивація, стимулювання навчальної діяльності вчителем, розвиток самостійної мовленнєвої практики учнів, методи і прийоми роботи над удосконаленням мовлення школярів, загальнодидактичні і лінгво-методичні принципи навчання.

Вихідними для організації експериментальної методики стали такі положення:

1) дотримання принципу наступності і перспективності у навчанні відомостей із стилістики;

2) здійснення навчання мови не тільки на комунікативно-діяльнісній, а і на функціонально-стилістичній основі;

3) опора системи вивчення відомостей із стилістики на тексти різних стилів та типів мовлення і врахування загальнодидактичних та лінгво-методичних принципів, а також вікових особливостей учнів 10-11 класів;

4) поглиблення і систематизація знань про стилі, типи та жанри мовлення і стилістичні мовні засоби на основі зіставлення та порівняння їх функцій у різних стилях, усвідомлення учнями різниці між ними;

5) підпорядкування всієї системи вивчення відомостей із стилістики в 10-11 класах меті активного вживання української мови як засобу спілкування, пізнання і впливу.

Мета експериментальної системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів - поглибити і систематизувати найважливіші відомості зі стилістики; удосконалювати вміння і навички відтворювати готові тексти в усній і письмовій формі, аналізувати і створювати власні висловлювання різних стилів, типів та жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; перевіряти, редагувати і вдосконалювати результати мовленнєвої діяльності.

Суть експериментальної методики охоплювала: конкретизований зміст і обсяг навчального матеріалу відповідно до чинної програми з рідної мови; методи навчання стилістики; види практичних вправ та завдань.

Розроблена методика спиралася на загальнодидактичні принципи: науковості, свідомості, міцності та практичної спрямованості знань, наступності, доступності, зв'язку з іншими розділами мови, перспективності. Крім цього, враховано і лінгво-методичні принципи: комунікативно-діяльнісний, екстралінгвістичний, структурно-семантичний, функціонально-стилістичний. Дотримання цих принципів становило лінгводидактичну основу пропонованої експериментальної системи роботи з стилістики в 10-11 класах. Підвищенню рівня стилістичних умінь і навичок сприяв раціональний відбір методів і прийомів навчання.

У дисертаційному дослідженні до кожної стилістичної теми шкільної програми визначено обсяг базових знань, умінь і навичок, який конкретизує існуючі. Стилістичні поняття поглиблювалися і систематизувалися учнями не одноразово (на конкретних уроках або під час опрацювання відповідних тем), а з поступовим розширенням інформаційного поля. Розвиток стилістичних умінь і навичок здійснювався послідовно у взаємозв'язку з попередньо набутими.

Особлива роль у методиці відводилася якості текстового матеріалу. У процесі добору текстів узято до уваги їх дидактичний потенціал, культурологічну цінність. Зміст текстів представляє національну культуру українського народу, а також зразки світової літератури.

При плануванні роботи було враховано: мету і завдання навчання рідної мови, визначені чинною програмою, доцільність і доступність пропонованого матеріалу для учнів, природність і можливість включення його в ту чи іншу програмову тему, визначені у констатувальному зрізі вихідні рівні сформованості стилістичних умінь і навичок старшокласників. Важливе місце відводилося методам розповіді, поясненню, евристичної бесіди, лекції, методам вправ. В основу системи вправ і завдань покладено різні форми роботи учнів: зіставлення мовних одиниць і текстів із стилістичного боку, аналіз і створення власних зв'язних висловлювань, редагування результатів мовленнєвої діяльності, проблемні завдання.

Експериментальне навчання проводилося в такій послідовності:

- визначення мети і завдань експериментального дослідження;

- підготовка навчального текстового і дидактичного матеріалу до вивчення конкретних тем;

- перевірка рівня стилістичних умінь і навичок за експериментальною методикою, що передбачала: а) забезпечення вчителів відповідним методичним матеріалом для проведення експериментального навчання; б) розробку тестів, завдань і вправ для контрольних зрізів з метою виявлення рівня сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів;

- аналіз здобутих результатів, формулювання висновків, розробка методичних рекомендацій для вчителів-словесників.

Реалізація системи роботи з стилістики в 10-11 класах проводилася в три етапи. Перший етап (підготовчий) передбачав поглиблення і систематизацію основних стилістичних понять. Другий етап (репродуктивна діяльність) - розвиток стилістичних умінь і навичок. Третій етап (продуктивна діяльність) - вироблення вмінь і навичок аналізувати і створювати тексти різних стилів і типів мовлення, редагувати їх.

Відповідно до мети і завдань експериментально-дослідного навчання за розробленою методикою у 10-11 класах проводилися стилістичні вправи і завдання в певній системі поряд з іншими вправами. У процесі їх виконання учні набувають стилістичних умінь, які потім переходять у навички. У старших класах школярі повинні вже обдумувати вибір стилістичних одиниць мови, шукати точний, правильний, доречний засіб висловлення думки. Функціонально-стилістичний аспект навчання вимагає знань особливостей стилістичних засобів мови, їх функціонування з урахуванням ситуації спілкування, що формують уміння аналізувати, будувати і редагувати тексти різних стилів, типів та жанрів мовлення.

Узагальнювальний етап вивчення учнями відомостей з стилістики, що здійснюється в 10-11 класах, передбачає повне усвідомлення та оперування стилістичними поняттями, створення власних висловлювань різних стилів, типів і жанрів мовлення, знаходження і виправлення стилістичних помилок. У розділі відповідно до завдань експериментального навчання виділено стилістичні вміння і навички, якими повинні оволодіти старшокласники:

1) виявляти стилістичні засоби в тексті, визначати їх стилістичну функцію;

2) характеризувати стилі мовлення з урахуванням літературних норм української мови;

3) замінювати слова доречними синонімами (з урахуванням їх стилістичного забарвлення) відповідно до стилю мовлення, мовленнєвої ситуації;

4) проводити стилістичний аналіз тексту (як свого, так і чужого);

5) утворювати тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення;

6) аналізувати, редагувати і вдосконалювати стилістично диференційовані тексти.

Для поглиблення і систематизації найважливіших відомостей із стилістики, розвитку стилістичних умінь і навичок учнів було використано систему спеціальних вправ. В її основу покладено класифікацію стилістичних вправ М.І.Пентилюк, а саме: фонетико-стилістичні, лексико-стилістичні, граматико-стилістичні, стилістичні.

У дисертації представлено такі види вправ і завдань зі стилістики для учнів 10-11 класів:

- фонетико-стилістичні (виразне читання текстів різних стилів, правильне наголошування слів, інтонування висловлювань, дотримання норм милозвучності мови, добір фонетичних варіантів і створення з ними речень, редагування текстів відповідно до евфонічності їх звучання);

- лексико-стилістичні (аналіз стилістичних значень, відтінків слів; добір правильного, адекватного синоніма відповідно до ситуації мовлення; редагування текстів з боку їх стилістичного оформлення; стилістичний експеримент; стилістичні завдання творчого характеру, аналіз й усунення лексико-стилістичних помилок);

- граматико-стилістичні (аналіз стилістичних особливостей словотвору; доцільне використання у тексті різних словотворчих засобів, частин мови, граматичних синонімів; виправлення стилістичних помилок граматичного характеру; конструювання речень і текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення, стилістичний експеримент);

- спеціально стилістичні (аналіз текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення, конструювання текстів відповідної стилістичної спрямованості з урахуванням ситуації спілкування, стилістичний етюд);

- синтаксично-стилістичні (визначення функцій спілкування, мовленнєвої ситуації перед створенням висловлювань; відповідний вибір синтаксичної конструкції, синонімічні заміни різних синтаксичних одиниць, редагування речень щодо стилістичного оформлення, взаємозаміна синтаксичних конструкцій і встановлення їх стилістичної специфіки, зіставлення текстів різних стилів у зв'язку із синтаксичною стилістикою).

Викладені вище положення лягли в основу експериментальної програми розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів на уроках української мови.

Педагогічний експеримент здійснювався в 10-11 класах загальноосвітніх шкіл Вінницької, Черкаської і Херсонської областей України й охоплював 517 учнів.

Зрізові контрольні роботи проводилися після кожного етапу експериментального навчання. Рівні сформованості стилістичних умінь і навичок перевірялися за такими критеріями:

- володіння нормами літературної мови, використання синонімічного багатства мови у власних висловлюваннях відповідно до стилю і ситуації мовлення;

- уміння характеризувати стилі мовлення і стилістично забарвлені мовні засоби;

- уміння добирати адекватні, правильні, точні мовні засоби відповідно до ситуації спілкування;

- уміння створювати власні висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення;

- уміння аналізувати, редагувати і вдосконалювати власні та чужі стилістично диференційовані тексти.

Ефективність дослідного навчання з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів на уроках української мови перевірялася методами діагностики контрольних робіт, самооцінки, програмового контролю, математичної статистики. Провідним серед них був метод діагностувальних контрольних робіт переважно письмового характеру. Використання цього методу дало можливість перевірити одночасно рівень сформованості в учнів умінь і навичок з стилістики; зробити висновки про якість знань старшокласників; визначити ефективність пропонованої методики шляхом зіставлення результатів навчання в експериментальних і контрольних класах. Перевірка експериментальної методики проводилася в декілька етапів після поглиблення і систематизації найважливіших відомостей з певного розділу курсу, в кінці навчального року.

У процесі дослідного навчання одним із контрольних завдань було створення власних висловлювань у певному стилі і типі мовлення: для учнів 10 класу - твір-роздум у художньому стилі на тему „Які людські цінності слід виховувати і розвивати у своєму характері?”, для учнів 11 класу - твір-розповідь у публіцистичному стилі „Найдорожче у житті - Батьківщина”. Твори старшокласників було проаналізовано з погляду сформованості стилістичних умінь і навичок. Кількісний аналіз результатів написання творів представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Результати написання письмових робіт

Види стилістичних умінь і навичок

10 клас

11 клас

ЕК

КК

ЕК

КК

%

К-сть учнів

%

К-сть учнів

%

К-сть учнів

%

К-сть учнів

Дотримання правил милозвучності мови

68,4

89

58,2

78

71,5

90

53,2

68

Доречне використання стилістичних засобів словотвору

78,7

102

50,4

68

64,3

81

42,4

54

Різноманітне вживання синонімів різних мовних рівнів

67,5

88

45,3

61

69,2

87

41,3

52

Відповідне сполучення лексичних одиниць

61,4

80

36,7

49

68,7

86

43,7

55

Правильне вживання частин мови

58,3

76

37,2

50

62,3

78

48,2

61

Застосування стилістичних можливостей синтаксису

52,5

68

34,1

46

57,1

72

49,4

63

Уникнення тавтології

67,3

86

47,5

64

73,4

92

52,5

67

Дотримання характерних особливостей стилю і типу мовлення

75,1

97

57,4

77

77,8

98

57,3

73

Аналіз проведення контрольних робіт старшокласників дав змогу порівняти результати їх виконання до і після навчання за експериментальною програмою і зробити висновок щодо підвищення рівня сформованості стилістичних умінь і навичок. Про це свідчать подані нижче дані.

Таблиця 3. Рівні сформованості стилістичних умінь і навичок

Рівні стилістичних умінь і навичок

10 клас

11 клас

До навчання

Після навчання

До навчання

Після навчання

ЕК

%

КК

%

ЕК

%

КК

%

ЕК

%

КК

%

ЕК

%

КК

%

Високий

9

9

26

16

10

10

28

17

Достатній

24

24

44

30

27

27

49

32

Середній

49

49

26

38

44

44

21

39

Низький

18

18

4

16

19

19

2

12

Результати контрольних завдань різного характеру засвідчили: рівень стилістичних умінь і навичок учнів експериментальних класів значно підвищився в результаті системного проведення стилістичних вправ, засвоєння суті стилістичних понять, їх екстралінгвістичних чинників та мовних особливостей, використання ефективних методів і прийомів навчальної роботи. Істотна відмінність у кількісних показниках рівнів сформованості стилістичних умінь і навичок (в експериментальних 10-х класах вищий рівень становив - 26 %, достатній - 44 %, середній - 26 %, низький - 4 %, а в контрольних відповідно - 16 %, 30 %, 38 %, 16 %; в експериментальних 11-х класах високий рівень - 28 %, достатній - 49 %, середній - 21 %, низький - 2 %, а в контрольних - 17 %, 32 %, 39 %, 12%) учнів експериментальних і контрольних класів підтверджує ефективність запропонованої методичної системи.

В експериментальних класах якість навчання зросла на 16-20%, що і є свідченням доцільності застосування пропонованої системи роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок учнів 10-11 класів у практиці навчання української мови. Аналіз результатів контрольних зрізів дає змогу стверджувати, що у процесі експериментально-дослідного навчання підтвердилася основна гіпотеза.

Педагогічні спостереження і результати дослідного навчання довели, що запропонована система роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок внесла позитивні зміни в мовленнєвий розвиток старшокласників.

ВИСНОВКИ

Система роботи зі стилістики - це єдиний процес, підпорядкований принципу наступності і перспективності, який поєднує всі ланки загальної освіти: початкову - пропедевтичне вироблення стилістичних умінь і навичок; основну - їх формування і старшу - поглиблення і систематизація. В основу побудови експериментальної системи вивчення відомостей зі стилістики покладено знання, уміння і навички, набуті учнями основної школи (5-9 класи).

Стилістичні вміння і навички учнів 10-11 класів базуються на теоретичних засадах лінгвістики, які охоплюють шість основних стилів мовлення (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний, художній, розмовний) з характерними, особливими мовними ресурсами; типи (розповідь, опис та роздум) і жанри (стаття, листівка, звіт, протокол, нарис тощо) мовлення.

Хоча матеріал зі стилістики у програмах і підручниках висвітлено загалом на належному рівні, проте недостатньо повно. У процесі дослідження визначено вагоме і водночас особливе місце стилістики, яка пронизує всі розділи мови від фонетики до синтаксису, в курсі рідної мови для старшої школи. Дані анкетування вчителів і констатувального зрізу виявили, що в сучасній старшій школі рівень сформованості стилістичних умінь і навичок учнів недостатній. Причинами цього є нечіткість у системі проведення стилістичних занять, недостатність використання стилістичних вправ і завдань на уроках мови, обмаль навчальних посібників із стилістики.

Результати експерименту підтвердили робочу гіпотезу, що поглиблення і систематизація знань основних стилістичних понять шляхом зіставлення їх суті, екстралінгвістичних чинників і мовних особливостей, системне використання на більшості, по змозі, уроків рідної мови різнотипних стилістичних вправ, активізація творчої діяльності учнів з урахуванням їхніх психолого-вікових особливостей забезпечують належний рівень стилістичних умінь і навичок старшокласників сприймати, аналізувати, будувати, редагувати і вдосконалювати стилістично диференційовані тексти, впливають на рівень мовленнєвої культури випускників загальноосвітньої школи.

Уперше в лінгводидактиці розроблено й експериментально перевірено систему роботи з розвитку стилістичних умінь і навичок старшокласників, що охоплює уточнений зміст і обсяг стилістичного матеріалу, ефективні методи і прийоми навчання стилістики, стилістичні вправи і завдання. Теми зі стилістики, визначені чинною програмою, конкретизовано стилістичними поняттями і категоріями, які слід вивчати в 10-11 класах. Зміст матеріалу зі стилістики і його обсяг покладено в основу методичних розробок уроків рідної мови для старшої школи. Теоретичний матеріал викладався за допомогою ефективних методів навчання відповідно до мети уроку: розповіді, евристичної бесіди, пояснення, спостереження над мовою, лекції. Створено і застосовано систему стилістичних вправ і завдань для свідомого засвоєння основних стилістичних понять (фонетико-стилістичні, лексико-стилістичні, граматико-стилістичні, спеціально стилістичні, синтаксично-стилістичні; аналіз, конструювання і редагування текстів).

Побудовану на комунікативно-діяльнісній і функціонально-стилістичній основах систему навчання відомостей із стилістики було апробовано у ході педагогічного експерименту, що позитивно позначилося на ефективності і належному рівні сформованості стилістичних умінь і навичок старшокласників. Як засвідчили результати дослідження, якість навчання в експериментальних класах зросла на 16-20%.

Проблема формування і розвитку стилістичних умінь і навичок не обмежується питаннями проведеного дослідження. У перспективі варто виділити стилістику в окремий предмет для учнів 10-12 класів з гуманітарним спрямуванням навчання, а для інших - у факультатив. Подальшу роботу вбачаємо в опрацюванні комплексного вивчення стилістики з 1 по 12 клас, створення курсу для 12-х класів гуманітарного профілю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мамчур І. Робота над розвитком стилістичних умінь і навичок учнів старших класів // Українська мова і література в школі. - 2000. - №3. - С. 14 - 15.

2. Мамчур І. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Дивослово. - 2001. - № 12. - С. 32, 41 - 42.

3. Мамчур І.А. Лінгвістичні основи навчання стилістики в 10-11 класах загальноосвітньої школи // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Випуск ХХХІ. - Херсон: видавництво ХДПУ, 2002. - С. 143 - 146.

4. Мамчур І.А. Лігводидактичні дослідження в галузі стилістики: історія розвитку. - Збірник наукових праць: Спеціальний випуск „До витоків становлення української педагогічної думки”. - К.: Науковий світ, 2002. - С. 289 - 292.

5. Мамчур І. Функціонально-стилістичний аспект вивчення термінології у старших класах // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Випуск V. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 315 - 316.

6. Кучеренко І. Психологічні умови засвоєння стилістики учнями старших класів // Українська мова і літератур в школі. - 2004. - № 4. - С. 9 - 12.

7. Кучеренко І.А. Розвиток стилістичних умінь і навичок упродовж вивчення фонетики. - Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць. Випуск 9. - К.: Науковий світ, 2004. - С. 121 - 126.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.