Дидактичні засади застосування інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення науково-природничих дисциплін у медичних коледжах

дидактика інноваційна педагогічна технологія

Актуальність дослідження. Динаміка соціально-економічного розвитку України, детермінована особливостями людського фактору, характером культури попередніх поколінь, актуалізувала проблему інтенсивного пошуку і впровадження педагогічно-інноваційних технологій, які забезпечують передачу позитивного соціального досвіду у загальноосвітній підготовці студента медичного коледжу і впливають на ефективність діяльності вищої базової школи.

Підготовка студента медичного коледжу як діяльної, творчої особистості з високим адаптаційним потенціалом, фахівця зі сформованими професійно-інтелектуальними, духовними, соціальними позиціями обумовлює необхідність організації навчально-виховного середовища на засадах інноваційно-педагогічної діяльності. Удосконалення роботи вищих базових навчальних закладів України передбачає впровадження у педагогічний процес нових концепцій та інновацій дидактично-технологічної підготовки фахівців, обґрунтоване використання результатів науково-педагогічних досліджень. Розвиток педагогічно-інноваційних технологій в умовах медичного коледжу відбувається інтегративно з трансформацією, модернізацією ідей вивчення науково-природничих дисциплін та окремих напрямів професійної підготовки, у їх тісному взаємозв'язку з новітнім інформаційним забезпеченням.

Сучасні навчальні заклади звертаються до використання інноваційних технологій у процесі дидактично-технологічної підготовки як до інструментарію двох протилежних аспектів - соціалізації та індивідуалізації майбутнього медичного працівника. У матеріалах нормативно-правової бази, зокрема у Законі України „Про вищу освіту”, у “Національній доктрині розвитку освіти” розкрито стратегію держави щодо розбудови національної системи освіти, адаптації її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформації та інтеграції у європейське та світове співтовариство у відповідності до вимог Болонського процесу.

У дослідженні дидактично-технологічна підготовка майбутнього медичного працівника виступає імперативом як формування узагальненої моделі сучасного фахівця, так і набуття ним специфічно-рольових знань. Саме такий розгляд проблеми диктує пошуки та впровадження інноваційних технологій. При цьому дидактична система медичного коледжу виконує одночасно завдання становлення медика як особистості і як суб'єкта професійної діяльності. Проблема професійного мислення у контексті загального інтелектуального розвитку особистості, розв'язання завдань загальної освіти студентів медичного коледжу вимагає акцентування уваги дослідників на питанні дидактично-технологічної підготовки майбутніх фахівців як складника професійної освіти. Необхідність дослідження інноваційних підходів до дидактично-технологічної підготовки майбутнього медичного працівника, врахування основних компонентів впливу на їх реалізацію - одна з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики, що потребує всебічного і уважного вивчення.

У педагогічній науці ще недостатньо досліджена проблема організації професійно-творчої діяльності викладачів медичних коледжів в умовах інформатизації освіти, зокрема, питання розробки інноваційних ідей, осмислення їхнього впливу на професійне мислення творчої особистості студента, використання новітніх інноваційних аспектів у дидактично-технологічній підготовці майбутніх спеціалістів. Аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми розвитку технологій професійної підготовки у медичних закладах свідчить про недостатність їх використання у реальній педагогічній практиці, про неоднозначне розуміння вченими і практиками цього важливого питання.

Ми виявили, що на сьогодні педагогічною наукою нагромаджений певний досвід вивчення та впровадження педагогічних технологій в навчально-виховний процес вищих закладів освіти. В історико-філософському аспекті дану проблему розглядали В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, В.І.Луговий, О.В.Сухомлинська, В.Д.Шадріков та інші.

Слід зазначити, що проблема професійної освіти з урахуванням ефективності використання технологій дидактично-технологічної підготовки студентів привертала увагу таких науковців як А.І.Бублик, П.Н.Ісаєва, Л.Д.Карпишова, Р.М.Лотовська, А.А.Миролюб, Л.О.Михайлов, О.І.Моісеєнко, Т.Н.Нікуліна, В.К.Розов, Н.К.Скляренко, І.О.Смолюк та ін.

Теоретичні основи дидактично-технологічної підготовки майбутніх спеціалістів з урахуванням їх потенційних можливостей щодо засвоєння загальноосвітніх знань розглядалися суміжно з іншими завданнями С.А.Абдоковим, С.Г.Гасіним, В.О.Кан-Каликом, В.А.Козаковим, М.С.Комаровим, Л.Н.Малишком, Ю.П.Платоновим, І.Ф.Прокопенком, І.А.Сасовою, Г.М.Терещенком.

Загальні психолого-педагогічні аспекти основ управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що є визначальним в системі дидактично-технологічної підготовки, досліджували вчені Б.Г.Ананьєв, В.К.Буряк, І.Д.Бех, П.Я.Гальперін, С.У.Гончаренко, М.Б.Євтух, А.О.Кірсанов, Ю.А.Конаршевський, Н.В.Кузьміна, В.І.Лозова, С.Д.Максименко, М.І.Шкіль, М.Д.Ярмаченко та ін.

Великий інтерес для нашого наукового пошуку становлять праці сучасних авторів США, які розглядали основні концепції професійної підготовки, зокрема, проблеми “розкриття власних цінностей” (Л.І.Расс, С.Б.Сайман, Г.Кірченбаум), аспекти “морального розвитку” (Л.Колберг, М.Прат, К.П.Скот, В.Хантер), засади “виховання характеру” (Дж.С.Беннінг, Д.Віадеро, І.А.Вінн, В.Дж.Гатчінз), у яких аналізуються особливості їх підходів.

Названі дослідження не вичерпують основ використання дидактично-технологічної підготовки медичних працівників у сучасному вищому навчальному закладі. Окремі з них окреслені лише побіжно, на периферії розгляду інших аспектів, де приділяється певна увага конкретизації завдань означеної проблеми.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю подолання суперечностей, які є у сучасному навчальному процесі медичних закладів. Воно можливе за умов забезпечення динаміки та удосконалення педагогічних технологій у загальноосвітній підготовці студентів, що складає основу стратегічних завдань розбудови та ефективної діяльності вищих навчальних закладів України. Окреслений стан проблеми та неоднозначність її вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Дидактичні засади застосування інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення науково-природничих дисциплін у медичних коледжах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розглядається у системі відповідного наукового напряму Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти і виконано як складник комплексного аспекту „Сучасні педагогічні технології” кафедри педагогіки та психології (РК №0198U000147). Тему узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Президії АПН України (протокол №6 від 14.06.2005р.).

Об'єкт дослідження - процес реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Предмет дослідження - дидактичні засади, методи, прийоми вивчення науково-природничих дисциплін у навчальній діяльності студентів медичних коледжів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні використання інноваційних технологій та експериментальній перевірці впливу дидактичних умов на ефективність їх функціонування в процесі вивчення науково-природничих дисциплін в медичних коледжах.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що технологія засвоєння науково-природничих знань зумовлює необхідність обґрунтування системи використання інноваційних технологій у медичному коледжі, та розглядається нами як інтегрована закономірність, що передбачає єдність основних компонентів: освітніх, розвивальних, дидактичних, які впливають на інтегрований розвиток науково-природничих та професійних знань у навчально-пізнавальній діяльності.

Відповідно до предмета, мети, гіпотези дисертаційної роботи були сформульовані такі завдання:

Практичні рекомендації щодо впровадження інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення науково-природничих дисциплін використовувалися викладачами Луцького базового медичного коледжу (довідка №01/192 від 14.10.2005р.), Ківецівського медичного училища (довідка №01-06/154 від 25.10.2005р.), Луцької філії ТзОВ медичного коледжу „Монада” (довідка №492 від 26.10.2005р), під час роботи курсів підвищення кваліфікації вчителів при Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01-267/27 від 20.10.2005р).

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується використанням аналітичних методів (доведення результату через логічні перетворення), опорою на фахові наукові розробки і загальновизнані філософські, загальнонаукові, психолого-педагогічні концепції, класичні основи педагогічних технологій, добором відповідного комплексу дослідницьких методів, використанням експериментальних методів (відтворення моделі на практиці та порівняння теоретичних і експериментальних результатів, коректною кількісною та якісною обробкою емпіричних даних, репрезентативністю вибірки), а також підтвердженням практикою (збігом обґрунтованих теоретичних положень з практичними ситуаціями) та позитивними наслідками результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження щодо використання інноваційних педагогічних технологій у процесі засвоєння науково-природничих знань студентами медичних коледжів обговорювались на засіданнях циклової комісії фармацевтичних і хімічних дисциплін, педрадах Луцького базового медичного коледжу, кафедри педагогіки Волинського державного університету ім. Лесі Українки, доповідались на Всеукраїнській науковій конференції “Стан та перспективи шкільної хімічної освіти” (5-6 жовтня 2005 року) м. Суми, на звітних науково-практичних конференціях викладачів Волинського державного університету імені Лесі Українки (квітень 2004р., квітень 2005р., м. Луцьк), на методичних об'єднаннях та семінарах, які проводились на базі Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 7 наукових і науково-методичних працях, з них 4 у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту - 172 сторінки), списку використаних джерел (240 найменувань, з них англійською мовою - 10) та додатків. У роботі подано 13 таблиць на 13 сторінках, 2 рисунки, 1 схему на 3 сторінках. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, розкрито його методологічні та теоретичні основи, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, особистий внесок автора; дано характеристику використаним методам та етапам експериментальної роботи; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади інноваційно-педагогічних технологій навчання особистості” дається аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; узагальнюються дидактичні аспекти інноваційних технологій у процесі засвоєння науково-природничих знань; обґрунтовується стан використання інтенсивних освітніх технологій у навчально-пізнавальному процесі медичного коледжу; досліджується роль рефлексивно-інноваційних технологій у реалізації завдань професійної підготовки особистості у медичному коледжі.

На основі вивчення праць сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених (К.Ангеловськи, Х.Барнет, Н.Грос, У.Кінгстон, М.В.Кларін, В.П.Беспалько, К.І.Бондарєва, О.Г.Козлова, А.С.Нісімчук, О.В.Попова, В.А.Сластьонін та ін.) з'ясовано, що впровадження інноваційних технологій навчання потребує як науково-теоретичного обгрунтування, так і конструктивно-технологічних розробок. Саме в аспекті розв'язання означених завдань актуалізується дидактичний принцип свідомості у навчанні, правомірність якого підтверджують сучасні наукові дослідження і педагогічна практика.

Вихідна позиція нашого дослідницького пошуку полягає в тому, що формування науково-природничих знань студентів медичного коледжу здійснюється в контексті нової освітньої парадигми, що базується на обґрунтуванні ролі свідомості і сприяє створенню теоретичної моделі навчання, яка здатна прийняти до уваги світогляд особистості у пізнавальному процесі.

Реалізація дидактичного принципу свідомості навчання передбачає чітке розуміння студентами медичного коледжу його цілей, активне і творче засвоєння фактів, визначень, законів, глибоке осмислення висновків, узагальнень, уміння правильно висловити свої думки й самостійно користуватися здобутими знаннями на практиці. Свідомо засвоєні у процесі мисленнєвої або мисленнєво-практичної діяльності знання перетворюються у переконання студентів, які є визначальними елементами їх світогляду та орієнтирами у їх життєдіяльності.

У дослідженні підтверджено, що свідоме ставлення особистості до навчання реалізується за допомогою осмислення власних дій та їх результатів відповідно до цілей і мотивів учіння, характеризується оволодінням прийомами розумової діяльності, сприяє формуванню самосвідомості, самооцінки студентів, вихованню вольових якостей, навичок самоконтролю, організації розумової праці, розвитку пізнавальних інтересів тощо.

У ході наукового пошуку ми вивчали роль інтенсивних освітніх технологій у навчальному процесі сучасного медичного коледжу. З'ясовано, що знання в досвіді людства стрімко зростають як в плані приросту абсолютного обсягу, так і в плані їх поглиблення. В той же час терміни навчання у ВНЗ внаслідок низки об'єктивних причин (матеріальні витрати суспільства, фізіологічні та психологічні періоди в розвитку людини та ін.) мають тенденцію до стабілізації. Отож, у дисертаційній роботі доводиться необхідність активного пошуку шляхів і способів інтенсифікації процесу навчання.

У дослідженні ми виходили з того, що процес навчання двоєдиний: з одного боку, він породжує педагогічне середовище, є для нього стрижнем, який об'єднує в єдине ціле усі його різноякісні компоненти, а з іншого - процес навчання є функцією системних характеристик педагогічного середовища, його властивостей, що виникають у результаті руху середовища у часовому просторі. Під педагогічним середовищем ми розуміємо системну освіту, що генерується учасниками процесу навчання, яка пронизана специфічними, характерними саме для цієї освіти взаємодіями, до складу якої входять: а) система загальноосвітніх знань, умінь та навичок; б) пізнавальний та культурний потенціал особистості; в) форми та методи самостійної роботи.

У ході констатуючого експерименту встановлено, що дидактичні системи “навчальна ситуація”, з яких складається процес навчання, включають: зміст навчання (навчальне завдання), системи взаємодій викладача та студентів, дії (внутрішні і зовнішні) студентів і викладача, педагогічне середовище. Доведено, що процес навчання - це цілісна сукупність навчальних ситуацій, які поступово змінюють одна одну в часі, вирішення яких і передбачає цілеспрямоване здійснення і закріплення змін у знаннях студентів (включаючи сферу розумових та практичних дій), у їхніх установках, поведінці та розвитку. Ми врахували, що на загальноосвітній розвиток студента медичного коледжу впливають сучасні державні стандарти освіти.

Визначено, що оскільки процес навчання, як нелінійний, має властивість до розгалуження на підпроцеси (процеси діяльності - викладання і учіння; психічні процеси - розумові, мотиваційні, емоційні; процеси самоорганізації і саморегуляції та ін.), то в контексті інтенсивних освітніх технологій особливий інтерес викликають ті механізми дидактичного процесу, впливаючи на які можна досягти суттєвого підвищення ефективності та якості науково-природничої та фахової підготовки студентів.

У ході дослідження з'ясовано, що до істотних положень, які визначають сутність інтенсивних освітніх технологій у медичному коледжі, відносяться: а) інтенсифікація навчання по суті полягає в ефективності загальноосвітньої підготовки особистості; б) до провідних факторів інтенсифікації процесу навчання належать: система принципів процесу навчання, структура і зміст навчального матеріалу професійного спрямування, організаційна структура процесу навчання, методи і засоби навчання, інтегративні фактори педагогічного середовища; в) якісні і кількісні характеристики процесу навчання базуються на оцінках продуктивності пізнавальної діяльності студентів; г) комплексний підхід до інтенсифікації процесу навчання пов'язаний з проблемою оптимізації цього процесу як цілісної системи.

Проводячи науково-дослідну роботу ми переконалися, що організація процесу навчання у суворій відповідності з системою його принципів є необхідною умовою інтенсифікації цього процесу. Сформульована в цьому твердженні закономірність означає, що порушення вимог будь-якого з названих вище принципів не тільки виключає можливість інтенсифікації навчання, але й робить сам процес навчання щонайменше неповноцінним, який не дозволяє досягти мети навчання.

Нами виявлено, що структура процесу засвоєння студентами медичного коледжу логіко-інформаційного матеріалу включає чотири фази: 1) фаза сприйняття і розуміння - отримання інформації, селективне сприйняття, розуміння, короткочасне запам'ятовування; 2) фаза осмислення та запам'ятовування - включення інформації до системи знань, яка склалася, і переведення у довгочасну пам'ять; 3) фаза застосування - пошук, відтворення, практичне використання; 4) фаза контролю - контроль здійснюється паралельно першим трьом фазам.

Встановлено, що коли завдання з хімії має проблемний характер, структура засвоєння студентами змісту навчального матеріалу дещо інша: 1) фаза сприйняття матеріалу та його попереднього аналізу; 2) фаза вироблення інструментальної гіпотези вирішення проблеми; 3)фаза перевірки гіпотези та її корекція; 4)фаза узагальнення способу дії; 5) фаза переносу узагальненого способу дії на клас ізоморфних проблемних завдань. У даному випадку пари операцій сприйняття - розуміння та осмислення - запам'ятовування реалізуються в процесі проходження відповідно фаз 1-3 та 3-5.

Аналіз розумової діяльності студентів у процесі вирішення проблемних науково-природничих завдань дає підстави вважати, що в цьому процесі використовуються складні інтегровані системи розумових дій. Під інтегрованою системою дій розуміємо не просто велику кількість відомих людині базових розумових операцій (абстрагування, узагальнення, впорядкування тощо), а деяку нову складну розумову дію, яка включає в якості елементів, зокрема і базові.

Ефективна організація системи контролю за навчальним процесом у медичному коледжі передбачає якісну реалізацію викладачем положень нормативних документів, які регламентують навчально-пізнавальну діяльність студентів, та методичне забезпечення навчання, що сприяє своєчасному усуненню і попередженню недоліків у процесі засвоєння знань майбутніми медиками та посиленню їх відповідальності за результати навчальної роботи.

У ході науково-пошукового дослідження встановлено, що основні компоненти рефлексивно-інноваційних технологій у загальноосвітній та професійній підготовці студентів можна розділити на такі етапи: а) етап пошуку нових ідей, що можуть бути впроваджені у навчальний процес; б) етап формування нововведень у процес засвоєння знань студентами медичного коледжу; в) етап реалізації нововведення у ході вивчення програмового матеріалу; г) етап закріплення нововведення у пізнавальній діяльності.

У другому розділі - „Реалізація дидактичних технологій у процесі навчально-пізнавальної діяльності студентів” висвітлено використання змісту особистісно орієнтованих технологій у процесі констатуючого експерименту; узагальнено результати констатуючого експерименту у дослідженні динаміки навчального процесу; подано особливості наукового пошуку ролі компонентів навчальної діяльності у процесі засвоєння науково-природничих знань.

Ми виходили з того, що сучасна освіта у медичному коледжі забезпечує суб'єктивний розвиток та саморозвиток особистості майбутнього медика, здатного не тільки обслуговувати існуючі медичні технології, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні процеси творчості в широкому розумінні. Ця стратегія втілюється в принциповій спрямованості змісту й форм навчального процесу медичних коледжів, що складає пріоритет особистісно орієнтованих технологій інноваційної освіти.

У ході констатуючого експерименту виявлено, що сучасна наукова думка не дає однозначної й аргументованої відповіді на питання про сутність дидактичних умов, які забезпечують процес розробки і впровадження особистісно орієнтованих технологій в систему загальноосвітньої підготовки студентів. Отримані дані проведеного контент-аналізу дозволяють стверджувати, що в основу розробки особистісно орієнтованих інноваційних технологій управління навчальним процесом повинен бути покладений діалогічний підхід, який визначав би суб'єктивну взаємодію і збільшення ступеня свободи учасників навчального процесу, самоактуалізацію і самопрезентацію особистості майбутнього медичного працівника. Технології цього типу передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента на особистісно рівноправні стани. Таке перетворення пов'язане з тим, що викладач не стільки вчить і виховує, скільки актуалізує, стимулює студента до загального й професійного розвитку, створює умови для його самостійного руху у засвоєнні науково-природничих знань.

Встановлено, що ступінь ефективності особистісно орієнтованих інноваційних технологій управління навчальним процесом істотно залежить від того, як повно представлена в них особистість у її різноманітній суб'єктивності, чи враховані її психологічні особливості, які перспективи їхнього розвитку і згасання.

Отож, в дисертаційній роботі стверджується, що пріоритет суб'єктивно-смислового навчання у порівнянні з інформаційним, спрямованість на формування у студентів медичних коледжів грунтовних науково-природничих знань, неупереджене подання кількох суб'єктних картин світу на відміну від однозначних “програмних” уявлень, діагностика особистісного розвитку студента, ситуаційне проектування, смислопошуковий діалог, включення навчальних завдань науково-природничого характеру у контекст життєвих проблем складають основу дидактичних аспектів інноваційних технологій навчання студентів медичних коледжів.

Персоналізація і діалогізація загальноосвітньої підготовки студентів медичного коледжу - це повернення до “парної педагогіки”, оскільки вони спираються на застосування цілої системи форм співробітництва. Підтверджено, що при їх впровадженні повинна зберігатися певна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги викладача студентам у вирішенні навчальних завдань до поступового зростання їхньої власної активності, до повної саморегуляції навчання і утвердження відносин партнерства між ними. Перебудова форм співробітництва, пов'язана зі зміною позицій педагога і студента, приводить до можливості самозміни суб'єкта навчання, який здійснює шлях саморозвитку у процесі засвоєння науково-природничих знань.

Для обґрунтування нових технологій навчання у медичному коледжі проведено констатуючий експеримент щодо перевірки ефективності традиційних навчальних систем. Застосовувався коефіцієнт продуктивної навчальної діяльності студентів як елемент ефективного використання часу, протягом якого майбутні медики включаються у засвоєння науково-природничих знань, умінь і навичок, до всього часу навчального заняття. Встановлено, що коефіцієнт продуктивної навчальної діяльності студентів коливається в межах 0,37-0,50, тобто є резерви для вдосконалення технологій засвоєння науково-природничих знань.

У процесі дослідження використовувався ще один параметр - коефіцієнт безпосереднього учіння студентів на занятті (відношення часу, що відводиться на активне учіння, до всього навчального часу). Проведене дослідження показало, що він не є високим і дорівнює 0,11-0,15.

Реалізуючи методику констатуючого експерименту на підставі вивчення вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних праць, аналізу практики навчання у медичному коледжі, нами досліджено концептуальні засади розвитку самостійної роботи студентів. Проаналізовано сутність, зміст самостійної роботи студентів та виявлено реальний варіант технології організації самостійної роботи майбутніх медиків в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Проведене нами дослідження переконує, що традиційна модель освіти у медичному коледжі не стала надійною базою оновлення навчального процесу, а тому втрачає свою перспективність. Тож на часі необхідність зміни стратегічних, глобальних цілей освіти, перестановки акценту із засвоєння знань спеціаліста на його особистісні якості, які одночасно є і ціллю, і засобами його підготовки до майбутньої професійної діяльності. Проте виявлено, що особистісно орієнтовані технології навчання ще не набули ефективної реальності в навчальному процесі.

Визначено, що технологія навчання виступає як спосіб досягнення найкращого результату у засвоєнні знань за допомогою різних засобів і прийомів. Їх сукупність, педагогічно обґрунтоване, методично вивірене поєднання визначають особливості авторської технології. Особистість викладача, його культура, професіоналізм - це умови ефективного використання будь-якої освітньої технології.

Проведений експеримент засвідчив, що науково-природничі знання студентів медичного коледжу не утворюють цілісної системи їх використання у процесі навчально-пізнавальної діяльності. В результаті проведення констатуючого експерименту виявлено, що важливу роль у підвищенні ефективності засвоєння науково-природничих знань відіграє застосування дидактичних аспектів використання інноваційних технологій у процесі вивчення природничих дисциплін.

У третьому розділі - “Організація проведення дослідження та результати експериментальної роботи” розкрито загальну логіку науково-пошукової діяльності у ході дослідження, доведено ефективність функціонування моделі технології загальноосвітньої підготовки студента медичного коледжу.

На основі результатів формуючого експерименту, вивчення діючих навчальних планів, аналізу реального стану підготовки майбутніх медичних працівників нами розроблено і запропоновано модель технології загальноосвітньої підготовки студента медичного коледжу (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель технології загальноосвітньої підготовки студента медичного коледжу

Проведене дослідження дозволило встановити умови успішної реалізації моделі технології загальноосвітньої підготовки студента медичного коледжу. До цих умов належать:

а) наявність системи у змісті загальноосвітньої підготовки студентів медичного коледжу;

б) відтворення елементів науково-природничої інформації поширюється на увесь навчально-пізнавальний процес;

в) реалізація перспективних міжпредметних зв'язків, що сприяє засвоєнню знань як єдиної логічної системи;

г) соціально-орієнтуючий характер засвоюваної студентами науково-природничої та спеціальної інформації;

д) застосування прийомів розумової діяльності у відповідності з етапами засвоєння знань студентами;

е) формування особистісного ставлення до засвоюваних знань, що передбачає не лише інтелектуально-пізнавальну діяльність студентів, а також їх емоційно-оцінні та духовно-практичні дії;

є) психолого-педагогічна доцільність управлінського аспекту процесу засвоєння науково-природничих знань студентами, що передбачає: розвиненість інноваційного мислення педагога; своєчасне отримання викладачем інформації про особливості засвоєння навчального матеріалу студентами; здійснення чіткого планування навчального процесу та його методичне забезпечення; реалізація індивідуального, диференційованого, особистісно орієнтованого підходів у навчанні.

Ефективність технології загальноосвітньої підготовки студентів, компонентами якої є вищеназвані дидактичні умови, а також форми, методи і засоби формування знань доводилась шляхом перевірки знань студентів, які визначені критеріями рівнів їх сформованості, а саме: глибина, усвідомленість, системність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міцність, самостійність.

У своєму дослідженні, використовуючи рівні сформованості науково-природничих знань, ми здійснили аналіз вивчення їх об'єктивного прояву в реальній навчально-пізнавальній діяльності студентів медичного коледжу. Одержані дані щодо рівнів сформованості знань подаємо у таблиці 1.

Таблиця 1. Результати рівнів сформованості науково-природничих знань у студентів-медиків