Теоретико-методичні основи формування інформатичних компетентностей вчителів природничих дисциплін у галузі дистанційного навчання

В роботі підкреслено, що ці тенденції не можуть не стосуватися вищої педагогічної та післядипломної освіти та не впливати на них. Ці припущення проілюстровано і обґрунтовано в наступних розділах.

У другому розділі “Теоретичні основи інформатичної підготовки вчителів природничих дисциплін” подано аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень, що дозволяє зробити висновок про те, що в XXI столітті для людства необхідний перехід до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань, високоефективних технологій та врахуванні компетентнісно-орієнтованого підходу. Науковий і технічний прогрес, а також глобальне розповсюдження сучасних технологій визначають ведучу роль освіти в XXI столітті. Тому створення ефективних і адекватних моделей систем освіти стає пріоритетною метою для багатьох країн. Проте очевидно, що реалізація компетентнісного підходу з опорою на міжнародний досвід при ігноруванні досягнень вітчизняної педагогіки і психології не може бути виправданим. Ознайомлення із зарубіжною і вітчизняною психолого-педагогічною літературою стосовно проблем компетентнісного підходу показує, що єдиного його тлумачення немає, як немає і загальноприйнятих означень основних конструктів: базових навичок, ключових навичок, ключових кваліфікацій, компетентностей.

Узагальнення пошукових досліджень дозволило визначитися з цими основними концептуальними поняттями. Якщо виходити з означення парадигми як сукупності теоретичних і методологічних передумов, що визначають конкретне дослідження, яке втілюється в науковій практиці на даному етапі, і всебічно проаналізувати психолого-педагогічну літературу, то можна висловити припущення, що в даний час в теорії і практиці представлено три парадигми освіти: когнітивна, діяльнісна і особистісно-орієнтована, які доцільно пропорційно враховувати і впроваджувати в освітні процеси при переважанні останньої.

Проаналізовано та підкреслено роль стандартів підготовки вчителів, і взагалі стандартів освіти, на основі яких створюється загальна база для освітніх інституцій, для осіб, які одержують освіту, і визначається “силует” випускника окремої спеціальності в аспекті його компетентностей. Стандарти можуть бути використані при виборі шляху освіти і вдосконалення, можуть, у тому числі бути застосовані інституціями, в яких використовуються різні форми навчання і підвищення кваліфікації, для визначення категорій компетентностей, та відповідають рівно підготовленості кожного випускника в галузі ІКТ. Також стандарти можуть використовуватися в інституціях, де здійснюється акредитація навчальних закладів, де навчають і займаються підготовкою вчителів. На основі знайомства із стандартами кожний вчитель може одержати відомості про компетентності, якими повинен володіти в рамках своєї професії і про функціональні обов'язки, які виконує. Внаслідок цього вчитель може проаналізувати і оцінити свій рівень підготовки в галузі ІКТ і прийняти при необхідності відповідне рішення про його підвищення.

В другому розділі також розглянуті цілі підготовки і підвищення кваліфікації вчителів, інформатичні компетентності вчителів в інформаційному суспільстві.

Здійснено аналіз парадигми модернізації освіти на основі компетентнісного підходу. Розглянуті питання стосовно актуальності, доцільності і ефективності інформатичної самоосвіти вчителів. Підкреслено, що соціальна політика у сфері самоосвіти може мати державний і регіональний аспекти. В першому випадку мається на увазі створення особливої нормативної бази для розвитку самоосвіти в масштабах всієї країни. Нормативні документи - закони, підзаконні акти і т.д. повинні мати диференційований характер. Самоосвіта повинна бути домінантним видом діяльності (або одним з таких). Результати опитування, проведеного серед більш ніж 100 вчителів херсонської області в 2006-2007 рр., що стосується вивчення мотивів в самоосвіті у педагогів, показали, що серед пріоритетних мотивів самоосвіти у вчителів є: - потреба в професійному вдосконаленні, - можливість адаптуватися до нових економічних, соціально-політичних, духовних умов життя; менш значущими: - основа матеріального благополуччя, - розширення можливостей для отримання додаткового заробітку.

В структурі інтересів, що визначають самоосвітню діяльність педагогів, пріоритетними є:

- професійні,

- особовий розвиток і самовдосконалення; менш значущими:

- матеріальні і адаптивні.

В мотиваційній структурі самоосвітньої діяльності педагогів найбільш вагомими є чинники:

- ліквідація пробілів в одному з видів професійної підготовки,

- розширення кругозору,

- поглиблення знань в галузі, яка цікавить;

менш вагомими:

- відвернення від життєвих проблем,

- насолода процесом вільної творчості,

- спосіб добитися пошани близьких, друзів, - реалізація ідеалів духовності.

Проаналізовано теоретичні аспекти формування інформатичних компетентностей майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі, виявлені основні рівні інформатичних компетентностей: базовий (елементарний), середній (функціональний), просунутий (системний); проаналізовані психологічні особливості навчання студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Опрацьовані окремі компоненти системи формування інформатичних компетентностей вчителів (Рис. 1).

Розглянуті основні аспекти післядипломної та додаткової освіти діючих вчителів, та обґрунтувано доцільность врахування засад андрагогіки при їх інформатичній підготовці, таких як: пріоритет самостійного навчання, принцип спільної діяльності, принцип опори на досвід того, хто навчається, індивідуалізація навчання, системність навчання, контекстність навчання, принцип актуалізації результатів навчання, принцип елективності навчання, принцип розвитку освітніх потреб, принцип усвідомленості навчання. До характеристик та особливостей дорослих, які вчаться, можна віднести наступні: потреба в обґрунтовуванні (рації); потреба в самостійності; життєвий досвід; назріла необхідність; практична спрямованість. Опрацьований та проаналізований робочий навчальний план післядипломної освіти „Інформаційно-комунікаційні технології і інформатика в школі”.

В роботі здійснено перегляд і аналіз деяких програм, що стосуються використання ІКТ в освіті та інформатичної підготовки вчителів, зокрема: ІКТ і ОСВІТА (ЮНЕСКО), її цілі і задачі, програма Intel - „Навчання для Майбутнього”, Європейський сертифікат користувача комп'ютера (ЕСDL), зокрема результати реалізації цих програм в Україні, Росії та Польщі.

Рис 1. Взаємозв'язки компонентів системи формування інформатичних компетентностей вчителя

Представлено концептуальний підхід до створення регіональної інформаційно-методичної системи (РІМС) підтримки навчально-пізнавальної діяльності і підготовки педагогічних кадрів, заснованої на Інтернет-технологіях. Серед основних призначень РІМС можна виділити наступні:

- активізація і підвищення ефективності процесів взаємодії між суб'єктами навчальної діяльності в системі освіти в регіоні;

- підвищення оперативності розв'язування організаційно-методичних задач і створення єдиного освітнього і інформаційно-методичного простору в регіоні;

- розширення доступу педагогів і методистів до необхідних професійних матеріалів незалежно від їхнього територіального місцезнаходження і віддаленості від обласного методичного центру;

- ефективне передавання і розповсюдження педагогічного досвіду;

- формування єдиного професійного інформаційно-педагогічного середовища в регіоні для підтримки навчання основних загальноосвітніх предметів;

- постійний моніторинг рівня інформатичних компетентностей педагогів і методистів, а також ступеня впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчальний процес загальноосвітніх і вищих навчальних закладів регіону;

- моніторинг в галузі зацікавленості і готовності вчителів до впровадження і використання дистанційних форм навчання.

Серед основних завдань Інтернет-підтримки РІМС можна виділити наступні:

- забезпечення педагогів і методистів регіону постійною професійною інформаційно-методичною і консультаційною підтримкою;

- забезпечення доступу до навчальних і методичних матеріалів загальнодержавного значення;

- зідтримка регіональної бази навчальних і методичних матеріалів, поповнюваної педагогами і методистами освітніх установ регіону;

- надання педагогам і методистам регіону програмних засобів для комп'ютерної підтримки спілкування, обміну досвідом, групової роботи;

- підтримка різних форм дистанційного навчання;

- надання педагогам і методистам програмних засобів для розробки власних ресурсів для дистанційного доступу;

- надання педагогам і методистам можливості створення власних сайтів і сайтів своїх шкіл за допомогою спеціального програмного забезпечення і розміщення в певній системі (наприклад, CMS Joomla!) на одному сервері для загального використання;

- надання можливості отримання необхідних навчальних і методичних матеріалів, відсутніх або недоступних в конкретному навчальному закладі або освітній установі.

В роботі представлена та обґрунтована модель регіональної інформаційно-методичної системи підтримки навчально-пізнавальної діяльності і підготовки педагогічних кадрів, заснованої на Інтернет-технологіях та її компоненти.

Робочий навчальний план післядипломної освіти за напрямом „Інформаційно-комунікаційні технології і інформатика в школі” (Рис. 2)

У третьому розділі “Методичні основи підготовки вчителів природничих дисциплін до використання ІКТ в професійній діяльності” розглянуті підходи до формування змісту підготовки вчителя в галузі застосування засобів ІКТ в професійній діяльності. Сформульовані та проаналізовані методичні особливості інтеграції ІКТ в технологію проектування педагогічного процесу.

Докладно і всебічно представлена концепція і зміст предмету “Методи комп'ютерної підтримки навчання” при формуванні інформатичних компетентностей майбутніх педагогів, також подані і обґрунтовані методичні рекомендації щодо реалізації предмету “Методи комп'ютерної підтримки навчання”, як складового компоненту системи підготовки вчителя.

Рис. 2. Робочий навчальний план післядипломної освіти за напрямом „Інформаційно-комунікаційні технології і інформатика в школі”

Виділені і проаналізовані рівні підготовки вчителів до використання інформаційно-освітніх Інтернет-ресурсів та форми організації навчального процесу на основі широкого застосування інформаційно-освітніх ресурсів і Інтернет-технологій. Зокрема виділені наступні 10 відповідних рівнів підготовки вчителів:

- пошукова діяльність на основі тематичних каталогів ієрархічної структури;

- пошукова діяльність з використанням пошукових програм;

- використання потенціалу інформаційно-освітніх Інтернет-ресурсів для організації дослідницької діяльності тих, хто вчиться, в навчальному процесі;

- проведення сумісних наукових досліджень з іншими партнерами на базі Інтернет-технологій і інформаційно-освітніх ресурсів предметних галузей;

- створення власного інформаційно-освітнього середовища у вигляді тематичного каталога предметної галузі або персонального веб-сайта;

- навчання і допомога тим, хто навчається, в створенні своїх власних інформаційно-освітніх ресурсів на основі Інтернет-технологій;

- створення Веб-квеста - інформаційно-освітніх ресурсів на основі Інтернет-технологій освітнього призначення на певну тему, що задовольняють певні вимоги;

- підтримка навчального курсу засобами інформаційно-освітніх ресурсів на основі Інтернет-технологій;

- участь в створенні, підтримці і розвитку освітнього порталу;

- створення дистанційних курсів і організація дистанційного навчання з використанням систем підтримки дистанційного навчання CLMS, наприклад, MOODLE, Claroline, ATutor, Dokeos і ін.

Докладно представлені та обґрунтовані різні підходи щодо класифікації інформаційних освітніх технологій і продуктів та їх застосування в підготовці майбутніх і діючих вчителів з метою формування у них інформатичних компетентностей.

На основі всебічного аналізу фахової літератури, наявного досвіду та проведеного дослідження зроблені наступні висновки:

1. Підвищення кваліфікації в галузі ІКТ, не дивлячись на значний прогрес останнім часом, як показує статистика і проведені дослідження, поки не торкнулося більшості педагогів і методистів. Взагалі можна стверджувати, що в найближчі роки ситуація змінюватиметься і число педагогів, які виробили і освоїли інформатичні компетентності базового (елементарного), а потім середнього (функціонального) і просунутого (системного) рівня збільшуватиметься, але така позитивна динаміка ставить перед системою підвищення кваліфікації працівників освіти, і перш за все вчителів, цілий ряд нових завдань.

2. Сформованість базових інформатичних компетентностей педагога не вирішує задач впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес, тут необхідна достатньо висока кваліфікація, перш за все, на рівні педагогічних компетентностей на основі спеціалізованих знань, умінь і навичок в галузі використання ІКТ в педагогічній діяльності.

3. Педагог, який володіє компетентностями в галузі використання ІКТ в навчальному процесі, повинен мати відповідний технологічний простір для впровадження і застосування своїх знань, умінь і навичок в педагогічній діяльності.

4. Педагог повинен бути зацікавлений і мати мотивацію для застосування інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі на регулярній основі.

5. Необхідна наявність достатньої в кількісному і якісному відношенні бази навчально-методичних матеріалів нового покоління, які можуть бути реально використані при навчанні різних предметів з систематичним застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій.

6. Необхідний розвиток комунікацій за допомогою мережі Інтернет, для того, щоб педагог міг швидко одержувати технічну і методичну підтримку, а також оперативно обмінюватися досвідом зі своїми колегами.

7. Необхідна організація постійної професійної консультаційної підтримки застосування ІКТ в освітньому процесі.

8. При формуванні інформатичних компетентностей вчителів найадекватнішим і ефективним є використання методу проектів і навчання в співпраці і пов'язані з ними: дослідницький, проблемний, пошуковий, метод “мозкового штурму”, “занурення у середовище”, зміна ролей “учень-вчитель”, збирання, критичне оцінювання і опрацювання даних, аналіз довідкових і енциклопедичних джерел (у тому числі електронних, мультимедійних, Інтернет-ресурсів), експеримент, на основі аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизування, класифікування, абстрагування, асоціювання.

9. Як основа для ухвалення рішення про доцільність розгляду окремих інформаційно-комунікаційних технологій як елемента системи підготовки майбутнього вчителя в галузіі використання ІКТ в професійній діяльності можуть бути розглянуті наступні характеристики інформаційно-комунікаційних технологій:

- дидактична значущість технології - технологія потенційно повинна мати дидактично значущі характеристики для використання в системі освіти;

- поширеність технології - технологія повинна бути широко поширеною в суспільстві;

- надійність технології - технологія повинна бути надійною у використанні;

- вартість технології - технологія повинна бути доступною за вартістю для освітньої установи;

- технічна підтримка технології - технологія повинна бути забезпечена технічною підтримкою;

- доступність технології для освоєння учасниками освітнього процесу - технологія повинна бути доступною для освоєння учнями (студентами) і вчителями (викладачами).

У четвертому розділі “Дистанційне навчання в підготовці, післядипломній освіті та професійній діяльності вчителя” представлені основні поняття і означення, що стосуються дистанційного навчання, його характеристики та особливості, переваги і недоліки данної форми навчання, окреслені основні найважливіші категорії користувачів та викладачів дистанційного навчання, проаналізовані вимоги до знань і умінь викладача дистанційного навчання, зокрема виділені три основні категорії компетентостей: компетентності в галузі педагогіки, психології та нових педагогічних технологій, компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та використання їх в освіті, компетентності в галузі Інтернет-технологій і ДН та більш докладніше перелічені конкретні знання та вміння.

Проаналізовано досвід використання дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіті, перераховані проблеми і недоліки, які ще не вдалося розв'язати, та подані напрямки їх подолання.

У даному розділі всебічно розглянуті педагогічні і технічні аспекти вибору платформи дистанційного навчання, проаналізована система дистанційного навчання в умовах навчального закладу, та вимоги щодо її ефективного впровадження і використання.

Розглянуті та проаналізовані деякі психолого-педагогічні аспекти дистанційного навчання, зокрема підкреслено, що в концептуальну основу побудови і функціонування сучасних систем підтримки дистанційного навчання покладено теорію про конструктивність системи знань (Л.С. Виготський, Ж. Піаже), теорія діяльнісного навчання (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна,), теорія розвиваючого навчання (В.В. Давидов, А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін), соціокультурна теорія, побудована на поняттях інтерсуб'єктивності і зони найближчого розвитку (Л.С. Виготський), теорія проблемно-орієнтованого навчання), теорія когнітивної гнучкості (R. Spiro), рефлексивне навчання (A.H. Schoenfeld), ситуативні моделі процесів пізнання (J. Brown, A. Collins, P. Duguid, W. Winn), модель “розподіленого пізнання” (J. Oshima, C. Bereiter, M. Scardamalia) і ряд інших при ведучій ролі першої. Зокрема проілюстрована залежність між розумовими комплементарними процесами, описаними Ж. Піаже, асиміляцією, акомодацією, рівновагою, нерівновагою, що дозволяє конструювати знання, принципами навчання і складовими компонентами дистанційного навчання на прикладі використання системи MOODLE.

Представлені деякі методичні аспекти створення Інтернет-курсів, всебічно проаналізовані моделі дистанційного навчання і типи дистанційних курсів; структура, елементи, характеристики педагогічно коректного дистанційного курсу, що проводиться в режимі онлайн. Перераховані та обґрунтовані основні структури і організаційні форми спілкування та навчання у віртуальній групі.

Одним з основних параграфів розділу є “Педагогічні технології дистанційного навчання”, в якому розглянуто зокрема поняття педагогічної технології, проаналізовані пропозиції щодо означення цього поняття вітчизняними та закордонними вченими, підкреслено, що найбільш адекватним і коректним є означення “педагогічна технологія - це сукупність методів, засобів, прийомів, що застосовуються для реалізації навчального процесу та найбільш ефективного досягнення окреслених дидактичних цілей” (М.І. Жалдак). Також обґрунтовано, що дистанційне навчання на основі використання системи MOODLE є педагогічною технологією. Всебічно проаналізовані технології рівневої диференціації дистанційного навчання, врахування і використання на практиці принципу індивідуального підходу в традиційному і дистанційному навчанні з використанням системи MOODLE, технологія повного засвоєння матеріалу в системі дистанційного навчання, технологія “занурення в предметне середовище” в проектуванні і організації дистанційного навчання. Розглянуті деякі принципи особистісно-орієнтованого навчання, метод проектів і навчання у співпраці. Проаналізовані основні найважливіші аспекти проектування освітніх технологій. Розглянуті теоретичні і практичні аспекти підготовки та протікання навчального процесу при навчанні інформатики і математики з використанням дистанційних форм навчання, зокрема засади добору змісту навчального матеріалу та форм його подання. Проаналізовані логічні схеми понять та обґоворені засади їх побудови, наведені приклади.

Представлені основні результати досліджень щодо підготовки вчителів в галузі використання ІКТ в навчальному процесі і формування у них інформатичних компетентностей в галузі дистанційного навчання. Експеримент проводився згідно з окресленими методологічними концепціями щодо проведення педагогічного експерименту.

Дослідження проводилося в 1997-2007 рр. і було поділене на три етапи.

На аналітико-констатуючому етапі (1997-2002 рр.) на підставі аналізу філософської, педагогічної, психологічної, навчальної і науково-методичної літератури з предметів природничо-математичного профілю, у тому числі з інформатики, математики, вітчизняного і зарубіжного досвіду використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, власних спостережень було виявлено:

1. відсутність методології використання засобів ІКТ в процесі підготовки майбутніх і діючих вчителів до застосування інформаційно-комунікаційних технологій і дистанційних форм навчання в своїй професійній діяльності (методологічні проблеми);

2. обмеженість доступу до засобів ІКТ та Інтернету пересічного студента, вчителя (технічні проблеми);

3. відсутність чи обмеженість доступу до систем дистанційного навчання (технічні проблеми);

4. складність використання та обмеженість інструментальних програмних засобів до використання у навчальному процесі та формуванні інформатичних компетентностей майбутніх та діючих вчителів (технологічні складнощі роботи з ПЗ);

5.відсутність методичного забезпечення використання засобів ІКТ у навчальному процесі з метою формування інформатичних компетентностей майбутніх та діючих вчителів (методичні проблеми).

На пошуковому етапі (2003-2005 рр.) був проведений діагностичний експеримент з метою дослідження стану готовності вчителів до використання ІКТ, а також дистанційних форм навчання, заснованих на Інтернет-технологіях; розроблена методика формуючого експерименту. Отримані результати дозволили зробити висновки:

1. Поки що недостатньо високий рівень підготовки вчителів в галузі використання комп'ютера і інформаційно-комунікаційних технологій. Дуже добре або добре володіють цим сучасним засобом навчання лише 26% вчителів. Це пов'язано, зокрема і перш за все з відсутністю комп'ютерів удома у 56% опитаних. Комп'ютер все ще залишається розкішшю (при опиті польських вчителів практично всі 100% респондентів підтвердили наявність комп'ютера удома, а 78% - добре або дуже добре володіють цим сучасним засобом).

2. Інтернет використовують лише 28% опитаних (в Польщі відповідно 82%), і лише 18% респондентів вказали на досить добрі умови використання комп'ютера на уроках при навчанні свого предмету в школі (в Польщі існує суперечність між досить добрим доступом до комп'ютера в школі і поки що недостатнім ступенем його використання в навчальному процесі).

3. Недостатньо високий загальний рівень зацікавленості вчителів різних предметів в різних формах підвищення кваліфікації і досить високий рівень зацікавленості вчителів математики.

4. На фоні широкої пропозиції комп'ютерних курсів низька пропозиція курсів в галузі використання ІКТ в навчальному процесі і професійній діяльності вчителів.

5. Можна взагалі стверджувати достатньо позитивне відношення вчителів до використання дистанційних форм навчання для своєї підготовки, у тому числі для самоосвіти і самонавчання і надбання компетентностей в галузі організації і проведення дистанційного навчання. За використання дистанційного навчання в своїй професійній діяльності висловилися більше 60% вчителів.

6. Порівняльно низький рівень використання вчителями інновацій в навчальному процесі.

7. Позитивне відношення вчителів до набування компетентностей в галузі підготовки авторських електронних дидактичних матеріалів у вигляді мультимедійних програм і зацікавленість в ознайомленні і освоєнні корисних і доступних інструментальних програм.

8. В основному критична оцінка вчителями здійснення реформи освіти і темпів її проведення.

Були заплановані наступні етапи дослідження, що дозволило перевірити попередні результати анкетування респондентів для отримання об'єктивних висновків і спробувати розв'язати сформульовані проблеми.

Були розроблені авторські програми предметів “Методика навчання інформатики”, “Методи комп'ютерної підтримки навчання”, “Мультимедіа в дидактиці”, “Інтернет-технології”, “Теорія і практика дистанційного навчання” та ряд інших, які впроваджувалися в післядипломній освіті та на педагогічних спеціальностях університетів на наступних етапах експерименту.

Розроблена методологія і зміст дистанційних Інтернет-курсів для майбутніх і діючих вчителів з метою формування у них інформатичних компетентностей.

Одержані результати досліджень є одним з модулів більш обширних досліджень в галузі інформатичної підготовки вчителів і використання ними інновацій в навчанні, як одного з базових компонентів системи компетентностей сучасного педагога.

Під час третього формуючого, узагальнюючого етапу (2005-2007 рр.) впроваджено авторську систему формування у майбутніх вчителів інформатичних компетентностей в галузі дистанційного навчання на фізико-математичному факультеті Херсонського державного університету, в Шльонському університеті, при інформатичній підготовці діючих вчителів в Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів в м.Херсоні та інших навчальних закладах. Також була досліджена педагогічна ефективність пропонованої комп'ютерно-орієнтованої методичної системи формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі дистанційного навчання. Крім цього, на даному етапі експерименту були ефективно впроваджені в навчальний процес підготовки майбутніх педагогів і діючих вчителів дистанційні форми навчання в вигляді програмних та елективних Інтернет-курсів, які були розміщені на регіональній та факультетській платформі дистанційного навчання та різноманітних Інтернет-сервісів і освітніх ресурсів, доступних на освітніх порталах, контент-адміністратором котрих є авторка дослідження. В процесі експерименту за концепцією, під керівництвом та при активній участі автора дослідження були опрацьовані концепції та створені регіональна і факультетська платформи дистанційного навчання та освітні портали, на базі яких відбувалося дистанційне навчання студентів, майбутніх педагогів і діючих вчителів.

Оцінка ефективності пропонованої системи формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів тісно пов'язана з важливою складовою частиною процесу навчання - педагогічним контролем та оцінюванням знань, навичок та умінь студентів та вчителів за відповідними критеріями.

Автором розроблені системи тестів, проектів та завдань, в тому числі в дистанційних курсах, використання яких дозволяє ефективно проводити кожний з видів педагогічного контролю, зокрема на відстані.

Обґрунтування і з'ясування педагогічної ефективності пропонованої методичної системи формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів здійснювалось в Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Херсонському державному університеті, Шльонському університеті. Критеріями оцінювання ефективності експериментального навчання стали змістовні та якісні характеристики ступеню досяжності мети формування необхідного рівня інформатичних компетентностей майбутніх та діючих вчителів у вищих навчальних педагогічних закладах і системі післядипломної освіти та їх уміння ефективно використовувати ці компетентності в своїй професійній діяльності в умовах інформаційного суспільства XXI століття та нової освітньої парадігми.

На кінцевому етапі експерименту було проведено самооцінювання учасниками експерименту компетентностей в галузі дистанційного навчання, які у них були сформовані під час експерименту, та проведенням експертної оцінки проектів і дистанційних курсів із залученням ряду викладачів в якості експертів, а також за посередництвом взаємного оцінювання. Експертиза і оцінювання проектів і дистанційних курсів проводились на основі розроблених автором дослідження критеріїв оцінки залікових інформатичних завдань та критеріїв оцінки компонентів компетентностей.

Результати експерименту довели, що якість підготовки та рівень компетентностей майбутніх вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання за пропонованою методикою, зріс (див. табл.1., де вказані самооцінки вчителів своїх компетентностей за 5-бальною шкалою): загальні компетентності в галузі дистанційного навчання - на 26%; компетентності в галузі педагогіки, психології і новітніх педагогічних технологій - на 18%; компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та використанні їх в освіті - на 16%; компетентності в галузі Інтернет-технологій і дистанційних форм навчання - на 20%. Рівень компетентностей майбутніх вчителів у галузі використання дистанційних форм навчання в навчанні інших (учнів, студентів, колег і т.д.) після закінчення курсу “Теорія і практика дистанційного навчання” відповідно зріс: загальні компетентності в галузі дистанційного навчання - на 36%; компетентності в галузі педагогіки, психології та новітніх педагогічних технологій - на 22%; компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та використанні їх в освіті - на 22%; компетентності в галузі Інтернет-технологій і дистанційного навчання - на 30%.

Таблиця 1

Рівень компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання на початку і після закінчення експерименту

Категорії вчителів	Компетентності в галузі педагогіки, психології і новітніх пед.. технологій	Компетентності в галузі ІКТ технологій та використанні їх в освіті	Компетентності в галузі Інтернет-технологій та ДН	Компетентності в галузі дистанційного навчання
	1	2	3	4
	На початку експерименту	Після закінчення експерименту	На початку експерименту	Після закінчення експерименту	На початку експерименту	Після закінчення експерименту	На початку експерименту	Після закінчення експерименту
Рівень компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання
Майбутні вчителі	3,0	3,9	3,4	4,2	3,0	4,0	2,6	3,9
Діючі вчителі	3,2	3,8	3,3	4,1	2,2	3,7	2,2	3,5
Рівень компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання в навчанні інших
Майбутні вчителі	2,9	4,0	2,8	3,9	2,3	3,8	2,2	4,0
Діючі вчителі	2,8	3,9	2,9	4,2	2,5	3,6	2,0	3,6

Рис.3. Рівень компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання

Рис.4. Рівень компетентностей майбутніх і діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм в навчанні інших

Рівень компетентностей діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання відповідно зріс: загальні компетентності в галузі дистанційного навчання - на 26%; компетентності в галузі педагогіки, психології та новітніх педагогічних технологій - на 12%; компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та використанні їх в освіті - на 16%; компетентності в галузі Інтернет-технологій і дистанційного навчання - на 30%. Рівень компетентностей діючих вчителів в галузі використання дистанційних форм навчання в навчанні інших осіб, відповідно зріс: загальні компетентності в галузі дистанційного навчання - на 32%; компетентності в галузі педагогіки, психології і новітніх педагогічних технологій - на 22%; компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій і використанні їх в освіті - на 26%; компетентності в галузі Інтернет-технологій і дистанційного навчання - на 22%.

Також були проаналізовані різні якості знань та вмінь та результати самооцінювання учнів ліцеїв, в яких активно і широко використовуються дистанційні форми навчання при навчанні інформатики та інших предметів, які впроваджуються вчителями, підготовленими за авторською методикою. Ці результати також свідчать про істотну різницю рівня знань, вмінь і навичок учнів, які навчалися за інноваційною, експериметнальною методикою від своїх однолітків з контрольних груп, які навчалися за традиційною методикою.

Експериментальні дані повністю обґрунтовують та підтверджують ефективність розроблених методичних підходів до формування ключових інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів.

Таким чином, у ході педагогічного експерименту була перевірена концепція пропонованої системи формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів у вищих педагогічних навчальних закладах і закладах післядипломної освіти і обґрунтована та доведена ефективність пропонованої комп'ютерно-орієнтованої методичної системи формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів.

На даному етапі експерименту було також виявлено, що при плануванні і реалізації дистанційного навчання необхідно враховувати кілька важливих аспектів - технологічний, інформаційний, освітній, методичний, розвиваючий, прагматичний, організаційний, психологічний, змістовий, регіональний і ряд інших. Перший аспект найбільш простий для розв'язання: освоїти інформаційні і телекомунікаційні технології можна досить швидко, оскільки у студентів об'єктивно високий рівень мотивації до роботи з новими технічними засобами, хоча при цьому необхідно здійснювати добір найбільш відповідної технічної і програмної бази.

Другий аспект - інформаційний. Оскільки робота з мережевими ресурсами дуже специфічна, виникає важливе питання - яким чином враховувати в системі дистанційного навчання властивості даних і специфіку їх запам'ятовування і опрацювання людиною. Одними з ведучих є також освітні і методичні питання, які враховуються і успішно розв'язуються тільки при гармонійному врахуванні теоретичних і практичних аспектів, використанні нових педагогічних технологій, методів навчання і аналізу існуючого вітчизняного і зарубіжного досвіду з проекцією на розвиваючий і прагматичний чинники, коли ведуча роль належить особистісно-орієнтованій парадигмі в освіті (з урахуванням також діяльнісної і когнітивної), і врахуванням потреб суспільства знань в компетентних, креативних, творчих, амбітних і цілеспрямованих громадянах, готових вчитися і саморозвиватися протягом всього життя. Саме дистанційні форми та технології навчання найбільш адекватно відповідають вимогам часу, даючи рівні шанси всім громадянам, незалежно від фінансового рівня, місця проживання, віку, статі, наявності або відсутності спеціальних потреб і т.д. Це передусім стосується майбутніх і діючих вчителів.

Методичний аспект пов'язаний з необхідністю і важливістю розробки науково-теоретичних і науково-методичних основ дистанційного навчання в системі безперервної, зокрема вищої і післядипломної освіти.

Психологічний аспект пов'язаний з вивченням процесів і закономірностей навчальної діяльності педагогів і пізнавальної діяльності тих, хто вчиться, в умовах дистанційного навчання, побудованої з врахуванням їхніх мотивів, потреб, інтересів, спрямованості, рівня навченості, типу нервової системи, темпераменту і ін.

Організаційний аспект пов'язаний з питаннями розробки програмно-технічних і комунікаційних засобів дистанційного навчання, а також організаційних форм їх впровадження і використання.

Змістовий аспект пов'язаний із специфікою добору, систематизації, структуризації і надання тим, хто навчається, різних видів навчальних відомостей, а також різних типів сучасних навчальних комп'ютерно-орієнтованих технологій (наприклад, мультимедіа, гіпермедіа і ін.). Регіональний аспект пов'язаний з урахуванням місцевих особливостей функціонування навчального закладу і складу його контингенту. Таким чином, тільки при всебічному, систематичному і адекватному врахуванні всіх вище перерахованих аспектів можна розробити, організувати і впровадити дистанційні форми навчання найбільш ефективно і раціонально.

Висновки до дисертації містять основні результати стосовно можливості реалізації теоретичних і практичних положень, висунутих у проведеному дослідженні, для побудови курсів “Методи комп'ютерної підтримки навчання”, “Мультимедіа в дидактиці”, “Інтернет-технології”, “Теорія і практика дистанційного навчання” і інших та широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій і дистанційних форм навчання з метою інформатичної підготовки майбутніх і діючих вчителів у галузі дистанційного навчання.

У додатках наведені анкети для з'ясування відношення майбутніх і діючих вчителів до використання ІКТ і дистанційних форм навчання в педагогічній професійній діяльності і результати їх анкетування, подані результати проведеного експерименту та самооцінки студентами педагогічних спеціальностей та діючими вчителями сформованих у них інформатичних компетентностей в галузі дистанційного навчання в процесі проходження курсу, який був спроектований та впроваджений в процесі дослідження; представлена та проаналізована порівняльна характеристика систем підтримки дистанційного навчання CLMS, зокрема докладніше розглянута система MOODLE, яка використовується в експерименті, подані та проілюстровані на прикладах найважливіші елементи системи, компоненти дистанційного курсу, системи адміністрування, використання яких дозволяє підтримувати весь процес навчання; подані порівняльні характеристики систем СMS, зокрема системи PHP-nuke Apache та Joomla!; приклади вправ та проектів, індивідуальні завдання, які можна використати на заняттях з інформатичних предметів з метою формування інформатичних компетентностей майбутніх і діючих вчителів тощо.

компетентнісний інформаційний природничий дистанційний



висновки

Актуальність сформульованих проблем підтвердив аналіз досліджень, проведених вітчизняними і зарубіжними вченими, а здійснене автором дослідження допомогло розв'язати сформульовані задачі і досягти намічені цілі. В процесі дослідження були отримані наступні результати:

1. Розроблені, теоретично обґрунтовані і експериментально перевірені основні положення концепції формування інформатичних компетентностей у вчителів і їх підготовки до використання інформаційно-комунікаційних технологій і дистанційних форм навчання в професійній діяльності.

2. В результаті дослідження були розроблені модель і основні компоненти методичної системи формування і вдосконалення у вчителів основних компетентностей в галузі використання інформаційно-комунікаційних технологій і дистанційних форм навчання в своїй професійній діяльності, в самоосвіті, самонавчанні і в навчально-виховному процесі. Система має модульний характер, практичну спрямованість, пройшла експериментальну апробацію, характеризується комплексністю, систематичністю, містить варіативну та неваріативну частини.

Зокрема:

1) розроблені цілі, зміст, задачі, методи, засоби, форми системи формування інформатичних компетентностей вчителів в галузі дистанційного навчання;

2) розроблена система науково-педагогічного забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації вчителів до використання ІКТ і формування у них інформатичних компетентностей;

3) розроблені методичні матеріали і навчальні посібники для вчителів та студентів вищих педагогічних навчальних закладів (зокрема, Смирнова-Трибульска Є.М. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності вчителя. Посібник для вчителів. Науковий редактор: д.п.н., проф., академік АПН України, М.І. Жалдак. - Херсон: Видавництво “Айлант”. 2007. - 560 с., Смирнова-Трибульска Є.М. Дистанційне навчання з використанням системи MOODLE. Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Науковий редактор: д.п.н., проф., академік АПН України, М.І. Жалдак. - Херсон: Видавництво “Айлант”, 2007. - 492 с.) в галузі формування у них інформатичних компетентностей, зокрема, в галузі дистанційного навчання;

4) сформульовані цілі вивчення і зміст предметів “Інтернет-технології”, “Методи комп'ютерної підтримки навчання”, “Мультимедіа в дидактиці”, “Педагогічні і інформаційні технології дистанційного навчання”, “Теорія і практика дистанційного навчання”, і ряду інших, які повинні з'явитися в навчальних планах, програмах всіх педагогічних спеціальностей у вищих навчальних закладах і післядипломній освіті;

5) розроблені теоретико-методичні і практичні основи підготовки вчителів до використання інформатичних засобів і інструментів, у тому числі програмного забезпечення Open Source, поширюваного і доступного на основі ліцензії GNU/GPL, для підготовки і розробки освітніх мультимедійних матеріалів, дистанційних курсів;

6) розроблені і доступні біля 30 дистанційних курсів з інформатики і інших предметів для підготовки вчителів в галузі ІКТ і ДН, а також для учнів середніх шкіл, студентів за модульним принципом в наступних категоріях “Інформаційні технології” (“Текстовий редактор MS Word в роботі вчителя”, “MS PowerPoint в роботі вчителя”, “Електронні таблиці MS Excel в роботі вчителя”, “Бази даних MS Access в роботі вчителя” та ін.), “Інформатика” (“Архітектура комп'ютера”, “Основи алгоритмізації та мов програмування”, “Основи програмування в об'єктно-орієнтованих мовах програмування (на прикладі Delphi)” та ін.), “Інтернет-технології” (“Інтернет в роботі вчителя”, “Інтернет-технології і основи дистанційного навчання”, “Дистанційне навчання з використанням системи MOODLE”, “Створення веб-сторінок в HTML”, “Проектування веб-сторінок за допомогою програми MS Front Page”, “Основи WebDesign”), “Комп'ютерна графіка” (“Векторна графіка в CorelDraw”, “Pастрова графіка в PhotoShop”, “Графічні можливості використання IrfanView” та ін.), “Комп'ютер в навчанні природничих дисциплін” (“Комп'ютер на уроках природничо-математичних дисциплін”, “Комп'ютер на уроках математики”, “Біологія людини” та ін.), “Інструментальні програми” (“Hot Potatoes - середовище до опрацювання тестів”, “Проектування мультимедійних програм в Macromedia Authorware”, “Опроцювання педагогічних програмних засобів в Matchware Mediator” та ін.), “Педагогічні технології” (“Метод проектів і навчання у співробітництві”, “Модульні технології” та ін.) і ін.

7) підготовлений і успішно відбувся перший міський (м.Херсон) конкурс “Дистанційний вчитель року” з метою виявлення вчителів-новаторів і мотивації педагогів для подальшої інноваційної діяльності, зокрема, широкого використання Інтернет-технологій і дистанційних форм навчання. Його підсумки свідчать про широке затребування і зацікавлення дистанційними формами навчання як з боку вчителів, так і з боку учнів;

8) розроблений пакет сценаріїв програмно-педагогічних засобів для функціональної підтримки дітей із спеціальними потребами, розроблений пакет мультимедійних програмних засобів для проведення превентивної роботи стосовно профілактики наркоманії “Наркотичні дилеми”.

3. Встановлена сукупність особливих характеристик дистанційного навчання (як одного з перспективних підходів в організації педагогічного процесу на всіх рівнях системи безперервної освіти). Розроблена система принципів побудови дистанційного навчання: соціально-педагогічні (системності, неперервності, регіональності, історизму, гуманітарізації, науковості і стандартизації змісту освіти), педагогічні (природовідповідності, розвитку особистості, гуманізму, демократизації, комплексності), принципи навчання (діяльності, керованості, рефлексії), принципи технології навчання (доцільності, особистої ініціативи і опосередкованої взаємодії, проектування навчально-пізнавальної діяльності, самостійності в здобуванні знань, індивідуалізації, диференціації навчання, комплексності, гарантованості, стартових знань, ідентифікації, регламентованості, принцип забезпечення відкритості і гнучкості навчання).

Специфіка принципів дистанційного навчання полягає в:

а) опосередкованій взаємодії учасників дистанційного навчання;

б) проведенні дистанційного навчання при врахуванні собистої ініціативи людини, яка навчається;

в) протіканні в формі самостійної роботи на основі індивідуальних навчальних програм при наявності окресленого базового рівня в даній предметній чи тематичній галузі і в галузі ІКТ;

г) можливості конструювання різноманітних моделей навчання і вибору типів курсів;

д) отриманні окресленого результату навчання і ін.

Спроектована функціональна модель дистанційного навчання і експериментально перевірена в реальній педагогічній практиці безперервної освіти. Окреслені організаційно-педагогічні, програмно-технічні і технологічні умови реалізації дистанційного навчання. Сформульовані науково-обґрунтовані висновки і педагогічні рекомендації, що стосуються реалізації дистанційного навчання в системі безперервної освіти. Розроблене і ефективно використовується регіональне дистанційне інформаційно-освітнє середовище у вигляді платформи дистанційного навчання і освітнього порталу, що базуються на системах підтримки дистанційного навчання CLMS MOODLE і CMS Joomla! Розроблена і ефективно використовується факультетська платформа дистанційного навчання, для підготовки майбутніх вчителів в галузі дистанційного навчання і освітній портал, що базуються на системах підтримки дистанційного навчання CLMS MOODLE і CMS NukePHP Apache.

Результати досліджень показали, що студенти педагогічних спеціальностей і діючі вчителі, які взяли участь в дослідницькому проекті, набули дуже важливих і актуальних інформатичних компетентностей, необхідних для кожного сучасного педагога в галузі використання дистанційних форм навчання в своїй професійній діяльності, для самонавчання, самоосвіти, а також в галузі проектування, організації і проведення навчання на основі широкого використання дистанційних форм. Авторська методика підготовки вчителів в галузі дистанційного навчання в даний час успішно реалізується в Херсонському державному університеті, Херсонському економічно-правовому інституті, Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів в м.Херсоні з використанням ресурсів платформи дистанційного навчання м.Херсона, Національному педагогічному університеті им.М.П.Драгоманова, у ряді шкіл м.Херсона (Академічний ліцей при ХГУ, Ліцей журналістики, бізнесу і правознавства, в Гімназії №3, середній загальноосвітній школі №52 і ін.), в Шльонському університеті на базі платформи дистанційного навчання факультету етнології і наук про освіту.

Представлений вище якісний і кількісний аналіз та результати дають можливість сформулювати наступні висновки і підвести підсумки дослідження:

1. В умовах інформатизації освіти виконання пріоритетних завдань системи освіти можливе тільки на основі розробки, дослідження і апробації нових моделей освіти, що відповідають соціальним вимогам інформаційного суспільства, суспільства знань. В цих моделях якість, як інтегральна оцінка соціальних вимог до учня, виступає як мета, а досягнення заданої якості визначатиметься ефективністю організації навчально-виховного процесу на основі використання всіма учасниками наукомістких інноваційних освітніх технологій.

2. Методична система навчання майбутніх вчителів використовувати інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності повинна бути орієнтована не стільки на вивчення використання конкретних технологій, скільки на формування у вчителя методичного підходу до вибору і використання в професійній діяльності інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення педагогічно значущого результату в контексті забезпечення доступності навчального матеріалу, поліпшення якості і підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

3. Для побудови методичної системи підготовки майбутніх вчителів до використання інформаційно-комунікаційних технологій в майбутній педагогічній діяльності необхідно враховувати наступні специфічні дидактичні принципи:

- модульної структуризації змісту, що відображає технологічні і дидактичні можливості використання конкретної інформаційно-комунікаційної технології;

- ведучою ролі вчителя в моделях шкільної освіти;

- добору технології для підготовки майбутнього вчителя до її використання в професійній діяльності;

- відповідності окремих змістових модулів програми підготовки педагогічних кадрів в галузі інформаційно-комунікаційних технологій і дистанційного навчання;

- педагогічної доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій при проектуванні та реалізації педагогічного процесу;

- всестороннього аналізу педагогічних рішень стосовно питань, що виникають в системі освіти при використанні інформаційно-комунікаційних технологій.

4. Основною тенденцією інформатизації системи освіти є розвиток інноваційних освітніх процесів на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційних форм навчання, заснованих на Інтернет-технологіях. Цей чинник справляє істотний вплив на формування нових моделей освіти, оскільки саме через нього визначаються параметри і будова інформаційно-освітнього середовища, види діяльності в цьому середовищі, формування і розвиток осіб, які навчаються, форми і способи взаємодії учасників навчально-пізнавального процесу.

5. Аналіз наявного досвіду в галузі інформатизації освіти повинен здійснюватися з врахуванням того, що процеси використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітніх закладах і підготовка педагогів здійснюються в рамках політичних, соціально-економічних, культурологічних, історичних, наукових і інших традицій і особливостей, що визначає розвиток національних освітніх систем і стратегій, тому просте запозичення або механічне перенесення теоретичних наукових висновків і практичних рекомендацій в цій галузі, а також готових педагогічних рішень у вітчизняну систему освіти недоцільне і безперспективне.

6. При підготовці майбутніх вчителів необхідно звернути істотну увагу на їх уміння в галузі використання дистанційного навчання для свого розвитку, а також компетентності в галузі організації і проведення дистанційного навчання в своїй професійній діяльності. Комп'ютер і Інтернет є сьогодні загальнодоступними і широко використовуваними засобами. Беручи до уваги той факт, що всі вчителі, а не тільки інформатики, можуть бути в майбутньому тьюторами, а також не забуваючи про сучасну тенденцію достатньо швидкого застарівання відомостей і знань, що вимагає від вчителів постійного підвищення кваліфікації, і перш за все в дистанційній формі через Інтернет без відриву від виробництва, необхідно їх готувати в цьому напрямі. Навчання і підготовка повинні перш за все здійснюватися з позицій формування компетентностей в галузі дистанційного навчання багатоетапно, з використанням системного підходу.