Різним аспектам професійної підготовки соціальних педагогів/соціальних працівників присвятили свої праці зарубіжні вчені, зокрема: Г.Вільфінг (Австрія), М.Баркер, М.Доуел, С.Шардлоу (Велика Британія), З.Бернфельд, К.Вількер, О.Вільманн, Д.Герінг, Х.Клумкер, Г.Ланге, Й.Тевс, А.Фішер (Німеччина), В.Бочарова, Ю.Василькова, Ю.Галагузова, Ю.Гилязова, Ю.Льоніна (Росія), Ч.Казетта, А.Мінахан, Дж.Раймонд, А.Кадушкін (США), І.Валліман (Швейцарія) та інші.

- метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити тенденції становлення соціально-педагогічної освіти Німеччини, визначити особливості професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини та України;

- інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого здійснювалося вивчення вітчизняних і зарубіжних джерел із застосуванням синтезу, аналізу, системності та узагальнення;

- метод структурно-системного аналізу, застосування якого дало можливість виокремити основні компоненти професійної підготовки соціальних педагогів, виявити особливості їх функціонування;

- метод теоретичного узагальнення, який сприяв формулюванню узагальнених висновків та обґрунтуванню практичних рекомендацій.

Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; гуманістична філософія; філософські положення про взаємозв'язок і взаємозалежність явищ об'єктивної дійсності, концепції формування особистості фахівця; основні методологічні принципи науковості, об'єктивності, системності, соціальної зумовленості; єдності свідомості й діяльності у формуванні та розвитку; всебічного вивчення явищ і процесів та комплексного використання методів дослідження; основні положення філософії освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай та ін.); порівняльної педагогіки (Л.Пуховська, Т.Десятов); розвитку професійної освіти в Україні та Німеччині на різних історичних етапах (Н.Абашкіна, Н.Ничкало, Л.Пуховська); дослідження зарубіжних і вітчизняних учених стосовно теоретичних засад соціально-педагогічної діяльності (Г.Боймер, В.Бочарова, І.Валліман, О.Безпалько, П.Наторп, А.Саломон, С.Харченко), а також дослідження, в яких висвітлено розвиток соціальної/соціально-педагогічної освіти у Німеччині (З.Бернфельд, К.Вількер, О.Вільманн, Ф.Зайбель, Б.Єржабкова, Г.Ланге, Г.Ноул, Й.Тевс, А.Фішер, А.Хольцінгер) та в Україні (П.Гусак, І.Звєрєва, Г.Лактіонова, А.Капська, І.Козубовська, Л.Міщик та ін.).

Джерельна база дослідження: офіційні документи і матеріали про розвиток професійної соціально-педагогічної освіти у Німеччині, зокрема: законодавчо-нормативні акти, статистичні дані, навчальні плани, програми професійної підготовки, екзаменаційні розпорядження, модульні книги вищих навчальних закладів Німеччини; наукові праці провідних фахівців соціальної/соціально-педагогічної освіти Німеччини; довідково-енциклопедична література; періодичні зарубіжні видання з проблем порівняльної педагогіки, міжнародної освіти та професійної соціальної/соціально-педагогічної освіти; наукові дослідження вітчизняних учених з проблем порівняльної педагогіки й професійної підготовки соціальних педагогів; програмно-методичне забезпечення вищих навчальних закладів Німеччини й України.

Науковий пошук здійснювався у 2002-2007 рр.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

- охарактеризовано структурні компоненти неперервної освіти (допрофесійна, різнорівнева професійна і післядипломна освіта) та особливості різнорівневої професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини (міждисциплінарний характер змісту освіти; інтеграція теоретичного і практичного компонентів, поєднання інваріантної і варіативної складових; індивідуалізація й диференціація навчального процесу; партнерська співпраця вищих навчальних закладів з соціально-педагогічними установами як базами практичного навчання і потенційними роботодавцями; підготовка до роботи в полікультурному просторі, до здійснення діяльності превентивного характеру; залучення майбутніх фахівців до соціально-педагогічної діяльності); виокремлено й охарактеризовано основні етапи становлення і розвитку соціально-педагогічної освіти у Німеччині;

- виявлено особливості здійснення допрофесійної підготовки (система волонтерської діяльності і факультативне вивчення старшокласниками курсів „Соціальна педагогіка/Соціальна робота”) та післядипломної освіти (поліваріантний підхід, диференціація змісту і форм післядипломної освіти на основі запитів і потреб споживачів освітніх послуг і клієнтів, упровадження програм з міждисциплінарних спеціалізацій);

- на основі порівняльного аналізу структури, змісту та організації професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України і Німеччини визначено можливості реалізації прогресивних ідей досвіду підготовки соціальних педагогів Німеччини у нових соціально-економічних умовах розвитку нашої країни.

Подальшого розвитку набули положення щодо основних тенденцій розвитку соціально-педагогічної освіти у Німеччині та в Україні. Введено у науковий обіг матеріали, що забезпечують організацію професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в умовах кредитно-трансферної системи (плани, програми, змістовий і структурний компоненти модулів) вищих навчальних закладів Німеччини.

Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо можливостей трансферу прогресивних ідей німецького досвіду соціально-педагогічної освіти у вищих навчальних закладах України; розробці на основі матеріалів дисертаційного дослідження й апробації експериментальної програми спецкурсу „Зарубіжний досвід соціальної/соціально-педагогічної роботи і підготовки відповідних фахівців”, розробленого за вимогами кредитно-трансферної системи, для студентів спеціальності „Соціальна педагогіка” і „Соціальна робота”.

Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі підготовки курсів „Соціальна педагогіка”, „Історія соціальної педагогіки”, „Зарубіжний досвід соціальної/соціально-педагогічної роботи”, „Моделі і технології соціальної роботи за рубежем”, „Світові моделі і стандарти підготовки соціальних працівників/соціальних педагогів”, посібників для супервізорів практики; а також соціальними педагогами і соціальним працівниками у роботі з волонтерами.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Кіровоградського державного педагогічного університету імені В.Винниченка (м. Кіровоград, акт про впровадження №923 від 18.09.2007 р.), Ніжинського державного університету імені М.Гоголя (м. Ніжин, довідка № 04/1275 від 20.09.2007 р.), Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, акт про впровадження № 197/07 від 25.09.2007 р); Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника (м. Івано-Франківськ, акт про впровадження № 1-08/890 від 11.09. 2007 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка (м. Тернопіль, акт про впровадження №722-33/03 від 27.09. 2007 р.), Ужгородського національного університету (м. Ужгород, довідка про впровадження № 173 від 20.09.2007 р.), педагогічного коледжу при Львівському національному університеті імені І.Франка (акт про впровадження №159 від 19.09.2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням психолого-педагогічного інструментарію, адекватного меті, завданням і логіці розв'язання проблеми.

Апробація основних положень, висновків і результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження знайшли відображення у виступах автора на: II Українському педагогічному конгресі (Львів, 2005 р.); на V Міжнародному українсько-польському форумі „Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість та технології” (Київ, 2007 р.); наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародних - „Підготовка соціальних педагогів у вищій школі до здійснення соціального супроводу кризових категорій населення” (Чернівці, 2004 р.); „Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005 р.); „Соціально-правовий захист національних меншин” (Ужгород, 2006 р.); „Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007 р.), „Місія соціального педагога в церкві та сучасному суспільстві” (Львів, 2007 р.); „Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства” (Львів, 2007 р.); Всеукраїнських - „Формування національних та загальнолюдських цінностей спеціаліста у контексті його професійної підготовки у вищому навчальному закладі” (Ужгород, 2004 р.); „Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005 р.); „Підготовка учителів в умовах модернізації загальноосвітньої школи” (Мукачево, 2005 р.); „Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки” (Ужгород, 2005 р.); „Теорія та практика підготовки соціальних педагогів та практичних психологів у вищому навчальному закладі: досвід, проблеми та перспективи” (Запоріжжя, 2007 р.); міжвузівській -- ”Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку” (Хмельницький, 2007 р.); семінарах - Християнського дитячого фонду та Української асоціації соціальних педагогів і спеціалістів з соціальної роботи (Київ, 2001 р., 2003 р.), регіональному - „Формування професійної культури вчителя в контексті інтеграції України в Європейський освітній простір” (Тернопіль, 2007 р.); під час стажування у Німеччині (Дрезден, Гера, 2004 р.). Про результати та висновки роботи доповідалося на засіданнях кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи та Інституту педагогіки і психології Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка (2002-2007 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 17 наукових працях (усі одноосібні). Серед них: 14 статей, опублікованих у фахових науково-методичних виданнях, 3 - у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 219 сторінок, із них 181 сторінка основного тексту. Роботу ілюстровано 35 таблицями, 2 діаграмами, 3 схемами. Список використаних джерел налічує 355 найменувань, з них - 235 іноземними мовами; додатків 62 (окремим томом).

професійний соціальний педагог німеччина

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зв'язок з науковими темами, програмами, проаналізовано загальний стан розробленості проблеми у науковій теорії та практиці, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, визначено методологічні засади, методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, визначено особистий внесок здобувача щодо одержаних наукових результатів дослідження, відображено їх апробацію.

У першому розділі - „Теоретичні аспекти професійної підготовки соціальних педагогів у Німеччині” - висвітлено дослідницькі підходи зарубіжних і вітчизняних учених до проблеми професійної підготовки соціальних педагогів; проаналізовано результати вивчення історико-соціальних передумов становлення соціально-педагогічної роботи і підготовки відповідних фахівців у Німеччині; охарактеризовано соціально-педагогічну складову соціальної політики уряду Німеччини, основні напрями і сфери професійної соціально-педагогічної діяльності.

На основі аналізу праць дослідників (Ф.А.В.Дістервег, Й.Віхерн, П.Наторп, П.Бергманн, Г.Боймер, Г.Ноул, О.Вільманн, Г.Ланге, Й.Тевс, Х.-Я.Клумкер, А.Гейнен, А.Саломон, А.Фішер, К.Менніцке, З.Бернфельд та ін.) проаналізовано підходи різних теоретичних шкіл і практиків до трактування суті соціально-педагогічної діяльності, її мети. У результаті наукового аналізу з'ясовано діалектику зміни змісту і форм соціально-педагогічної діяльності в Німеччині у ході її історичного розвитку. Історико-педагогічний аналіз особливостей процесу становлення і розвитку соціально-педагогічної освіти у Німеччині дозволив виокремити основні їхні періоди на різних історичних етапах. Перший (початковий) - 1885-1917 рр. - розробка перших програм підготовки керівників для роботи з молоддю і працівників сфери благодійної діяльності; відкриття жіночих курсів, курсів професійного навчання благодійної допомоги, соціальної допомоги та одно-, дворічних курсів і шкіл з підготовки соціальних працівників. Другий (формувальний) - 1918-1932 рр. - становлення професійної соціальної/соціально-педагогічної діяльності; обґрунтування А.Саломон теоретичної концепції соціальної освіти; відкриття соціальних шкіл з підготовки соціальних педагогів, реформування їх у професійні навчальні заклади. Третій (реорганізаційний) - 1933-1945 рр. - докорінна зміна соціальної політики країни; підміна соціальної/соціально-педагогічної роботи так званою “народною опікою”; реорганізація професійних шкіл соціальної освіти у школи народної опіки. Четвертий (відновлювальний) - 1946-1971 рр. - відновлення системи соціальної/соціально-педагогічної діяльності; створення громадських об'єднань соціально-педагогічного спрямування; відновлення середньої професійної соціально-педагогічної освіти; реорганізація професійних шкіл у підвищені; вдосконалення програм професійної підготовки. П'ятий (модернізаційний) - 1972 р.-по теперішній час - перехід соціально-педагогічної освіти до системи вищої освіти; формування різнорівневої системи професійної підготовки; збільшення кількості освітніх програм та їх якісне зростання; упровадження широкого спектра спеціальностей і спеціалізацій.

Охарактеризовано завдання, сфери, напрями, зміст і форми соціально-педагогічної діяльності на сучасному етапі розвитку Німеччини. На основі узагальнення досліджених матеріалів виявлено, що соціально-педагогічна діяльність у Німеччині є одним із дієвих інструментів реалізації соціальної політики держави, спрямованої на поліпшення якості життя громадян. Сферами професійної соціально-педагогічної діяльності є: виховні дитячі заклади, позашкільні дитячі та молодіжні установи; заклади для дітей та молоді з особливими потребами, поведінковими левітаціями, функціональними обмеженнями; консультативні центри, центри дозвілля, спортивні установи, волонтерські служби; медичні установи; центри перекваліфікації і працевлаштування, геріатричні центри, соціальні служби та інші.

Виявлено, що в сучасних умовах зусилля професійних соціальних педагогів спрямовані не стільки на ліквідацію соціально-педагогічних проблем, скільки на з'ясування й усунення причин їх виникнення та надання допомоги клієнтам щодо їх уникнення і запобігання.

У розділі висвітлено дослідницькі підходи до розробки фундаментальних основ соціально-педагогічної діяльності та системи професійної підготовки відповідних фахівців у Німеччині (Л.Бьоніш, К.Вількер, О.Вільманн, А.Гейне, Х.Я.Клумкер, Г.Ланге, К.Німаєр, Ю.Реєр, А.Саломон, Ю.Тіллман, Й.Тевс, А.Фішер, Й.Шайпль, Й.Шіллінг та ін.). Проаналізовано різні підходи щодо співвідношення соціальної педагогіки та соціальної роботи у контексті теорії і практики сьогодення Німеччини (К.Лауерман, П.Люссі, К.Молленгауер, А.Мюлюм, Л.Рьосснер, Г.Тірш та ін.). Охарактеризовано теорію конвергенції, як провідну концепцію формування теоретичних основ подальшого розвитку системи соціальної/соціально-педагогічної діяльності кінця ХХ-поч. ХХІ ст., та її вплив на стратегію розвитку процесу підготовки фахівців у цій країні.

Розкрито основні положення досліджень вітчизняних науковців (О.Безпалько, І.Звєрєва, А.Капська, Г.Лактіонова, Л.Міщик, В.Поліщук та ін.), що становлять значний інтерес у контексті осмислення концептуальних засад професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

У другому розділі - „Структура, зміст та організація професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини” - проаналізовано основні структурні компоненти професійної підготовки соціальних педагогів; виявлено особливості змісту, форм і методів різнорівневої професійної підготовки соціальних педагогів у різних типах вищих навчальних закладів; розкрито особливості допрофесійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і післядипломної освіти; розкрито тенденції сучасного стану соціально-педагогічної освіти.

На основі аналізу нормативно-правової документації, практичного досвіду і наукової літератури встановлено, що у Німеччині сформувалася триступенева система вищої соціально-педагогічної освіти: бакалаврат, магістратура і докторантура. Професійну підготовку соціальних педагогів здійснюють такі типи вищих навчальних закладів: вищі фахові школи (ВФШ), університети та фахові академії. У Німеччині підготовку соціальних педагогів здійснюють 63 ВФШ, 29 університетів, 5 фахових академій, більшість з яких є державними акредитованими вищими навчальними закладами.

У процесі дослідження з'ясовано, що необхідною умовою зарахування абітурієнтів на спеціальність „Соціальна педагогіка” є наявність допрофесійної підготовки. Найбільш поширеними формами її здійснення є різні види волонтерської роботи, яка здійснюється під керівництвом професійних соціальних педагогів, а також вивчення старшокласниками факультативного курсу „Соціальна педагогіка/соціальна робота”. Охарактеризовано масштаби, зміст і форми молодіжного волонтерського руху у Німеччині, роль і місце професійних соціальних педагогів та соціальних працівників у його організації.

Встановлено, що на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях професійної підготовки соціальних педагогів у різних типах вищих навчальних закладів Німеччини спостерігаються як спільні так і відмінні риси в логіці, структурі і змісті, що зумовлено відсутністю держаних стандартів та значною автономією вищих навчальних закладів у плануванні й організації навчального процесу.

Виявлено, що спільними підходами до побудови освітньої моделі підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини є: опора на цінності, суспільна роль соціально-педагогічної діяльності; врахування вимог практики, споживачів освітніх і соціально-педагогічних послуг; організація навчального процесу за кредитно-трансферною системою ECTS; єдність теоретичного і практичного компонентів професійної освіти (навчальними планами в різних навчальних закладах відводиться від 30 до 50% навчального часу на практичну підготовку майбутніх фахівців); спрямування акцентів на виявлення, ліквідацію і попередження причин, що породжують соціально-педагогічні проблеми.

З'ясовано, що серед абітурієнтів, які обирають своєю майбутньою професією спеціальність “соціальний педагог/соціальний працівник”, 80% віддають перевагу навчанню у ВФШ; 15% - в університетах і лише 5% - у фахових академіях. Виявлено, що популярність ВФШ зумовлена: практико-орієнтованим підходом; меншим, порівняно з університетом, терміном навчання; більшою свободою у виборі навчальних курсів; меншою кількістю випускних іспитів. Підготовка майбутніх соціальних педагогів у ВФШ здійснюється за двофазною моделлю, яка передбачає після завершення трирічного навчання у бакалавраті річне (оплачуване) стажування у професійній галузі.

Процес професійного навчання практично в усіх типах навчальних закладів регулюється на основі навчальних та екзаменаційних розпоряджень та додатків до екзаменаційних розпоряджень - модульних книг.

З'ясовано, що ВФШ традиційно пропонують такі програми професійної підготовки: соціальна педагогіка, соціальна робота і соціальне забезпечення. Тільки окремі ВФШ пропонують інтегровану програму, після завершення якої студент отримує „Диплом соціального педагога/соціального працівника”. Навчальними планами підготовки бакалаврів соціальної педагогіки у ВФШ передбачено вивчення таких груп навчальних дисциплін: обов'язкові („Загальна педагогіка”, „Соціальна педагогіка”, „Дидактика та методика соціальної роботи”, „Психологія”, „Соціологія”), спеціальні („Естетика та комунікація”, „Політика/Соціальна адміністрація/Економіка”, „Право”, „Соціальна медицина/Соціальна психіатрія”, „Соціальна філософія/Соціальна етика”) та факультативні. З'ясовано, що навчальні розпорядження визначають лише рекомендовану кількість годин для вивчення спеціальних і факультативних навчальних дисциплін. Аналіз нормативно-навчальної документації свідчить, що кількість годин, відведених на вивчення курсів за вибором, є більшою від кількості годин обов'язкових курсів. Такий підхід сприяє реалізації принципу диференціації та індивідуалізації процесу професійної підготовки. Студенти навчаються, зазвичай, за індивідуальними навчальними планами. Протягом навчання у бакалавраті студент зобов'язаний скласти двадцять модулів і отримати 156-180 кредитів.

У процесі дослідження з'ясовано особливості практичного компонента професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Виявлено, що ВФШ, як і інші типи вищих навчальних закладів Німеччини, розробляють власну концепцію практичної підготовки студентів, яка, як правило, включає в себе: упровадження практично зорієнтованих технологій навчання; структуру і програми різних видів практики; вивчення практично зорієнтованих курсів: „Сфера професійної діяльності” та „Методика професійної діяльності”; залучення студентів до волонтерської роботи, до участі у розробці й реалізації соціально-педагогічних проектів і програм.

Навчальний процес регламентується навчальними планами, екзаменаційними розпорядженнями та модульною книгою студента, у якій міститься інформація про кількість та зміст модулів, рекомендований час їх складання та умови допуску, розподіл кредитів та підсумкову оцінку за складання модуля. Завершується навчання написанням дипломної роботи.

Результати аналізу організації процесу професійної підготовки в університетах і фахових академіях свідчать, що усі предмети, що вивчаються студентами, поділяються на: обов'язкові, обов'язкові за вибором та предмети за вибором. Упродовж перших трьох семестрів вивчення усіх рекомендованих навчальним планом предметів, зазвичай, є обов'язковим; у наступних семестрах питома вага предметів за вибором зростає. Упроваджено дворівневу систему перевірки успішності.

У дослідженні на прикладі Вищої школи дистанційного навчання м.Гамбурга охарактеризовано особливості впровадження у систему соціально-педагогічної освіти Німеччини дистанційного навчання та роль у цьому процесі Державного центрального управління дистанційним навчанням. З'ясовано переваги (оптимізація можливостей студентів для індивідуального темпу навчання, вибору місця, часу та тривалості занять), проблеми і недоліки (часова обмеженість трансляції занять, відсутність стосунків із одногрупниками, необхідність викладачам витрачати значно більше часу на підготовку до інтерактивних занять тощо) дистанційного навчання. Охарактеризовано позицію науковців Німеччини (А.Кладроба, А.Хольцінгер, Е.Нігерман, М.Керрес та ін.), які обстоюють думку про доцільність здійснення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів за інтегративною формою навчання, яка поєднувала б стаціонарну і дистанційну форми навчання у співвідношенні 70 до 30%.

Переважна більшість магістерських програм із соціальної педагогіки у Німеччині функціонує в акредитованих університетах і лише в окремих ВФШ, приєднаних до університетів, або які мають багаті традиції. Виявлено такі особливості підготовки магістрів: широкий спектр спеціальностей; спрямування навчального процесу на здобуття рефлективних компетенцій у сфері професійної діяльності та здійсненні наукових досліджень; можливість поглибленого вивчення обраної спеціалізації в умовах дослідно-практичних семінарів та виконання відповідної магістерської роботи.