Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925)

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925)

ВИКОНАЛА СТРІЛЕЦЬ СВІТЛАНА ІВАНІВНА

Київ - 2003

АНОТАЦІЯ

Стрілець С.І. Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене цілісному історико-педагогічному аналізу проблем шкільної математичної освіти в педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925). У дослідженні розкрито історичні, соціально-педагогічні передумови, що вплинули на становлення й розвиток його педагогічного світогляду; показано етапи життєвого і творчого шляху; виокремлено й охарактеризовано основні напрями діяльності вченого за впровадження передових освітніх ідей у шкільну практику; розкрито його внесок у розробку програм з математики, проблем початкової математичної освіти, в підготовку підручників і задачників з алгебри, арифметики й початків геометрії та здійснено їх порівняльний аналіз із сучасними; виявлено особливості підходу К. Лебединцева до проблем виховання, розгляду змісту й методів шкільної математичної освіти; з'ясовано значення основних ідей методиста-математика для розв'язання проблем сучасної математичної освіти.

У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи, що характеризують К. Лебединцева як ученого, педагога, методиста-математика. У дослідженні істотно доповнено картину розвитку шкільної математичної освіти. Основні результати, положення й висновки дослідження можуть бути використані при викладанні історії педагогіки, у процесі підготовки підручників, збірників задач і методичних посібників з математики.

лебединцев педагогічний шкільний математичний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Шкільна математична освіта, як і загальна середня освіта України, нині зазнає радикальних змін. Інтенсивні процеси її реформування зумовлюють наполегливі пошуки трансформування системи і змісту освіти. Відповідно до законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національної доктрини розвитку освіти розроблено Концепцію математичної освіти 12-річної школи. Вона передбачає національне відродження та інтеграцію в європейський і світовий освітянський простір. Важливою передумовою цього є необхідність збереження й примноження національних надбань, традицій освіти. Назріла потреба об'єктивно проаналізувати, переосмислити й висвітлити позитивний досвід минулого з питань шкільної математичної освіти в контексті сучасних освітніх змін.

Необхідність звернення до вітчизняного методико-математичного досвіду кінця ХІХ - початку ХХ ст. зумовлена тим, що в центрі уваги на той час були питання про урізноманітнення типів навчальних закладів, змісту і методів навчання з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління та реальних потреб суспільства, радикальне переосмислення традиційної системи оцінювання навчальних досягнень учнів, забезпечення наступності змісту й вимог між початковою й основною школою.

Серед визначних методистів-математиків кінця ХІХ - початку ХХ ст. виділяється постать Костянтина Феофановича Лебединцева (1878-1925), талановитого вченого, педагога, організатора методико-математичної роботи в Україні, автора новаторських за своїм змістом підручників і задачників, експериментальних психолого-педагогічних досліджень, які й у нинішніх реаліях заслуговують на вивчення, узагальнення та критичне переосмислення.

У період створення національної системи освіти відомі вчені України М. Бурда, З. Слєпкань, Г.Литвиненко підкреслюють значення діяльності К. Лебединцева для розв'язання проблем методики математики в Україні та відзначають вплив його спадщини на становлення основ методики алгебри, алгебри й початків аналізу і наголошують на необхідності вивчення досвіду української методико-математичної школи О. Астряба, К. Лебединцева, М. Кравчука та ін. М. Богданович, М. Козак, Я. Король звертають увагу на велику роль К. Лебединцева в розвитку методики викладання арифметики.

Перші спроби дослідження науково-методичної і освітньої діяльності К. Лебединцева з'явилися ще за життя вченого (О. Вольберг, В. Каган, А. Кисельов, Т. Котов, Ф. Мрочек, В. Філіппович). Їхні рецензії на підручники К. Лебединцева, коментарі, замітки, огляди, у яких оцінювалися окремі аспекти доробку вченого, знаходимо в таких періодичних виданнях: «Народное образование», «Русская школа», «Вестник опытной физики и элементарной математики», «Свободное воспитание», «Математическое образование». Короткі відомості про життя й основні напрями науково-педагогічної діяльності К. Лебединцева опублікував О. Астряб у журналах «Радянська освіта» і «Путь просвещения». Йому належить і перша праця, присвячена історії викладання математики в радянській школі (1947), де підкреслюється роль Костянтина Лебединцева в розвитку методико-математичної школи в Україні.

Ґрунтовніше дослідити методичні погляди К. Лебединцева спробував російський учений К. Рупасов у кандидатській дисертації «Методичні ідеї К.Ф. Лебединцева та їх значення для радянської школи» (1952). Проте матеріал дисертації стосувався переважно педагогічної діяльності К. Лебединцева в Росії. При цьому автор наголошував, що К. Лебединцев - видатний російський методист першої чверті ХХ ст. У кандидатській дисертації П. Глушкова «Боротьба за поліпшення викладання математики в перші роки розбудови радянської школи (1917-1925 рр.)» (1952) частково розглянуто деякі аспекти науково-педагогічної діяльності К. Лебединцева в Києві.

Загальнонаукове і теоретичне значення мають праці А. Боголюбова, В. Боровика, О. Бородіна, А. Бугая, В. Волошиної, Л. Граціанської, Н. Дічек, де висвітлюються педагогічні системи окремих українських педагогів - сучасників К. Лебединцева. Серед інших аспектів творчості розглядаються і їхні дидактичні погляди на проблеми шкільної математичної освіти. У теоретичному осмисленні обраної теми і шляхів її дослідження значну роль відіграли фундаментальні розвідки в галузі історії українського шкільництва, педагогічної думки та шкільної математичної освіти.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить про те, що більшість праць присвячено висвітленню лише деяких аспектів чи певних періодів науково-педагогічної діяльності К. Лебединцева. Вони, безумовно, збагатили науково-інформаційну базу нашого дисертаційного дослідження. Проте серед досліджень відсутні праці, що дають цілісне уявлення про систему педагогічних поглядів К. Лебединцева.

Конструктивно-критичний аналіз історико-педагогічної спадщини минулого й можливості використання її ідей у процесі реформування сучасної школи, а також відсутність фундаментальної узагальнюючої праці, присвяченої педагогічній спадщині К. Лебединцева, і зумовили вибір теми «Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки, психології та методики викладання математики Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, державний реєстраційний № 0102U000737. Тему дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 4 від 24 листопада 1999 року), узгоджено в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 1 від 26 січня 2000 року).

Об'єкт дослідження - науково-педагогічна діяльність і педагогічна спадщина К. Лебединцева.

Предмет дослідження - розвиток проблем шкільної математичної освіти в педагогічній спадщині К. Лебединцева.

Мета дослідження полягає у проведенні наукового аналізу та систематизації поглядів К. Лебединцева на проблему шкільної математичної освіти в контексті актуальних питань розвитку сучасної національної системи освіти.

Відповідно до предмета і мети поставлено такі завдання:

– визначити етапи життєвого і творчого шляху та основні чинники формування педагогічного світогляду Костянтина Лебединцева;

– проаналізувати педагогічну спадщину вченого й визначити його передові освітні ідеї впроваджені у шкільну практику;

– систематизувати й узагальнити науковий доробок К. Лебединцева в галузі шкільного математичного навчання (розробка програм з математики, написання підручників і задачників з алгебри та початків аналізу, з арифметики і початків геометрії);

– науково обґрунтувати можливість використання основних ідей методиста-математика для розв'язання проблем сучасної системи математичної освіти в Україні.

Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії наукового пізнання, у тому числі й діалектичної єдності, взаємозв'язку, взаємообумовленості соціально-педагогічних явищ і необхідності їх вивчення в конкретних історичних умовах. В основу історико-педагогічного аналізу покладено загальнонаукові принципи історизму, цілісності та об'єктивності; концептуальні положення сучасних державних документів у галузі освіти.

Методи дослідження:

– теоретичний, історико-педагогічний і системний аналіз архівних документів, педагогічної науково-методичної літератури та інших джерел, що стали методологічними підвалинами й дали фактологічний матеріал для вивчення досліджуваної проблеми;

– хронологічний і ретроспективний методи допомогли простежити формування педагогічних поглядів К. Лебединцева в динаміці, змінах і часовій послідовності;

– історико-генетичний метод дав змогу проаналізувати підручники й навчальні програми з математики К. Лебединцева, праці його сучасників і попередників, простежити розвиток шкільної математичної освіти;

– методи порівняльно-історичного аналізу, узагальнення й систематизації здобутих фактів і даних слугували для визначення ролі К. Лебединцева в сучасній науці та шкільній практиці.

Джерельною базою дослідження є праці К. Лебединцева: підручники, навчальні посібники і програми з математики, монографії, наукові та публіцистичні статті, доповіді, рецензії, звіти.

Фактологічний матеріал дисертації становлять документи й матеріали особистого архіву К. Лебединцева, що зберігається в Педагогічному музеї України. У ньому зберігаються фотографії, звіти, посвідчення, похвальні листи, неопубліковані верстки статей, підручники та інші документи вченого. Цінний матеріал подають фонди Державного архіву м. Києва ф. № 16, ф. № Р-16 - Київського імператорського університету Св. Володимира; ф. № 81 - Справа канцелярії ІІ гімназії. Про службу Костянтина Феофановича Лебединцева на посаді викладача математики 1900-1904 рр.; ф. № 174, ф. № Р-346 - Про організацію і діяльність Вищого інституту народної освіти (ВІНО).

У процесі дослідження опрацьовано публікації періодичних видань другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зокрема таких, як «Вестник опытной физики и элементарной математики», «Математический сборник», «Математическое образование», «Педагогическая мысль», «Свободное воспитание», «Народное образование», «Педагогический сборник» та ін.

Важливим підґрунтям для формулювання положень і висновків дисертації стали законодавчі акти в галузі освіти, філософська, педагогічна, історико-педагогічна література, підручники з математики минулого і сучасності, автореферати дисертацій і дисертаційні дослідження.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів полягають у тому, що на основі виявлених архівних, літературних історико-педагогічних та інших джерел уперше проведено системний аналіз педагогічної діяльності українського методиста-математика К. Лебединцева в контексті історичних і освітніх реформ кінця ХІХ - початку ХХ ст.; визначено й обґрунтовано основні напрями науково-педагогічної діяльності вченого і чинники, які впливали на становлення і розвиток його педагогічних поглядів; розкрито нові сторінки його діяльності, зокрема участь у реформі школи й шкільної математичної освіти, у впровадженні передових освітніх ідей у шкільну практику; представлено внесок К. Лебединцева в підготовку програм, підручників і задачників не тільки з алгебри, а й з арифметики та початків геометрії; здійснено порівняльні характеристики підручників з математики минулого і сучасності; подальшого розвитку набуло висвітлення ідей К. Лебединцева щодо змісту й методів шкільної математичної освіти.

У науковий обіг уперше введено невідомі та маловідомі документи, матеріали, історичні факти, що значною мірою розширили й конкретизували наукові уявлення про педагогічну спадщину К. Лебединцева, її вплив на тогочасні освітні процеси. Розкрито значущість доробку вченого для сучасного розвитку педагогічної науки і шкільної практики.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечуються науковим підходом автора до аналізу історико-педагогічних явищ і фактів, опорою на принципи об'єктивності, історизму, системності, використанням значного обсягу теоретичного матеріалу й архівних фондів, застосуванням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження.

Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні положення й висновки дають фактичний історико-педагогічний матеріал для усвідомлення й аналізу значення педагогічної діяльності К. Лебединцева, необхідний для повного розуміння і цілісного відтворення особливостей розвитку педагогічної думки й історії національної освіти.

Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані в процесі розв'язання певних наукових і практичних завдань реформування математичної освіти, написання підручників з історії педагогіки України, науково-методичних і навчальних посібників з математики, у ході розробки спецкурсів і спецсемінарів з педагогічних дисциплін у системі вищої педагогічної освіти та післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки знайшли відображення в доповідях і виступах на науково-практичній конференції Інституту педагогіки АПН України «Проблеми сучасного підручника» (Київ, 2000); Міжвузівській науково-практичній конференції «Рік 2000 - Всесвітній рік Математики» (Чернігів, 2000); Міжнародній науковій конференції «Остроградський - видатний математик, механік і педагог» (Полтава, 2001); Ювілейній науковій конференції, присвяченій 300-річчю Чернігівського колегіуму і 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка «Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові»: від колегіуму до університету» (Чернігів, 2001). Результати дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки, психології і методики викладання фізики Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження для розв'язання завдань сучасної історико-педагогічної науки в Україні; визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, методи; охарактеризовано джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення; відображено апробацію здобутих результатів.

У першому розділі «Соціально-педагогічні основи діяльності К.Ф. Лебединцева» проаналізовано історичні, соціально-педагогічні передумови формування і становлення світогляду К. Лебединцева; висвітлено основні етапи його життя й педагогічної діяльності, розкрито внесок у впровадження передових освітніх ідей у шкільну практику.

Результати проведеного дослідження показали, що творча спадщина К. Лебединцева невідривна від епохи, в якій він жив, від основних напрямів громадсько-освітнього руху в Україні. Становлення К. Лебединцева як методиста-математика відбувалося в період кардинальних реформ шкільної математичної освіти. Важливу роль у формуванні його світогляду відіграли родинне оточення, ті демократичні та духовні начала, які були притаманні сім'ї Ф. Лебединцева; навчання у кращих навчальних закладах Києва ( ІІ гімназія, фізико-математичний факультет університету Св. Володимира); робота у прогресивних навчальних закладах Києва й Москви; участь у роботі Київського фізико-математичного товариства, Московського математичного гуртка, Київського педагогічного товариства взаємної допомоги, Фребелівського товариства, Київського педагогічного товариства вчителів, з'їздів викладачів математики.

Становлення поглядів К. Лебединцева відбувалося під впливом педагогічної думки на рубежі ХІХ - ХХ ст. Його плідна праця з авторитетними педагогами-математиками В. Єрмаковим, К. Щербиною, М. Володкевичем, П. Долгушиним та ін. стала для нього школою методико-математичної думки. У цей період формуються основні погляди вченого на мету, зміст і методи викладання математики. К. Лебединцев знайомиться з новими на той час науками - дитячою психологією, експериментальною педагогікою. Праці Й. Песталоцці, Ф. Фребеля, Л. Толстого розширювали його педагогічні інтереси й сприяли розвитку науково-математичного світогляду.

У розділі виокремлено й охарактеризовано основні напрями діяльності К. Лебединцева із впровадження передових освітніх ідей у шкільну практику. Учений для пошуку шляхів виходу з кризи вітчизняної школи приділяв велику увагу вивченню й критичному осмисленню зарубіжного педагогічного досвіду, в тому числі експериментальних досліджень у галузі методики математики («Новий напрям у галузі методики арифметики і його практичні результати» (1906)).

Установлено, що К. Лебединцев, як і багато прогресивних педагогів-математиків, дійшов висновку про необхідність істотних змін у викладанні математики: постановки нової мети, завдань, розробки змісту й методів математичної освіти. Адже в той час математика викладалась формально, зміст майже не пов'язувався з дійсністю. У своїх працях учений глибоко проаналізував абстрактно-дедуктивний метод викладання математики і ввів конкретно-індуктивний. Сучасна методика викладання математики широко використовує конкретно-індуктивний метод як найкраще досягнення методико-математичної думки. К. Лебединцев зазначав, що в міру того, як розвиваються логічні здібності учнів, має відбуватися перехід від простих істин до складніших. Тому він і запропонував поділити весь курс середньої школи на концентри, в кожному з яких метод викладання видозмінюватиметься відповідно до розумового розвитку учнів («Метод навчання математики в старій і новій школі» (1914)).

К. Лебединцев практично і теоретично займався впровадженням та експериментальною перевіркою нових навчальних технологій, у тому числі й оцінювальних, адже «старі» форми оцінювання вже себе не виправдовували (хоч і використовувалися), а «нова» система оцінювання вимагала наукового осмислення й доопрацювання («Питання про способи оцінювання і контролю знань учнів», 1914).

К. Лебединцев, пропонуючи цілу систему нововведень в оцінюванні знань і контролі за ними, застерігав від упровадження нових систем без попередньо напрацьованих і експериментально перевірених методичних вказівок. Він визнавав, що процес радикального переосмислення традиційної системи оцінювання навчальних досягнень учнів досить складний і вимагає часу на зміни та експериментальні підтвердження.

Творча спадщина, педагогічна діяльність К. Лебединцева свідчать про його особистий інтерес до проблеми глибокого і всебічного вивчення дитини, школяра. У своїх численних публікаціях, виступах перед педагогічною громадськістю він запропонував шляхи здійснення педагогічного процесу, спрямованого на виховання всебічно розвиненої особистості («Як підтримати дисципліну в середній школі?» (1904), «Наша молодь і питання статевої етики» (1907), «До питання про представництво суспільства у житті школи» (1908), «Про одну педагогічну утопію» (1908), «Про границі педагогічного втручання у виховання дітей (У зв'язку з педагогічними поглядами Л.М. Толстого)» (1908)). З аналізу загальнонаукових статей К. Лебединцева можна зробити висновок, що всі вони написані в кращих традиціях гуманної концепції розвитку освіти й виховання.

У розділі показано, що з 1909 по 1916 р. К. Лебединцев одночасно працює на вчительських курсах у Москві й Воронежі, читає лекції й доповіді, проводить велику громадську роботу щодо поширення передових педагогічних ідей і з 1910 р. стає незмінним та активним членом Московського математичного гуртка. Доповіді на засіданні цього гуртка «Програма й метод викладання алгебри у середній школі», «Елементарний спосіб обчислення наближених логарифмів, придатний для педагогічної практики», «Питання про дроби в курсі арифметики» дають підстави стверджувати, що вони сприяли вдосконаленню методики викладання математики. Подальша науково-методична робота була підпорядкована впровадженню нових освітніх ідей у шкільну практику.

Своїми численними працями з оригінальними передовими ідеями та докорінно новими підручниками і задачниками Лебединцев закріплює за собою репутацію видатного вітчизняного методиста. Він мав величезний вплив на формування методики як науки. Немалу роль у цьому відіграли його рецензії на підручники й методичні посібники з математики.

Проаналізовані матеріали показали, що в травні 1919 р. К. Лебединцев переїжджає до Києва, де стає консультантом при відділі Наркомосу України. Архівні документи Державного архіву м. Києва свідчать, що в 1921 р. він увійшов до комісії з організації Вищого інституту народної освіти (ВІНО), працював деканом факультету соціального виховання. З цього часу до останніх днів свого життя К. Лебединцев - незмінний член правління інституту. У 1923 р. йому було присвоєно звання професора.

У ході проведеного дослідження встановлено, що в період з кінця ХІХ - до початку ХХ ст. психологи і педагоги майже не приділяли уваги питанням виникнення в дитини початкових математичних уявлень, їхньому розвитку в перші роки життя. Віддаючи належне цим проблемам, К. Лебединцев протягом шести років спостерігав за своїми доньками й занотовував до щоденників усе, що стосувалося розвитку уявлень дітей про числа. Експериментальне дослідження знайшло відображення в його праці «Розвиток числових уявлень у дитини про число» (1923).

У роботі з'ясовано, що у колі науково-педагогічних інтересів К. Лебединцева домінуюче місце займали проблеми методики математики як науки. У 1925 р. виходить друком його фундаментальна праця «Вступ до сучасної методики математики». Планувалося видати «Основи сучасної методики математики», в якій він мав на меті розглянути методи шкільної роботи з математики від початку навчання до вищої школи. На жаль, ця праця, як і багато інших, не вийшла друком. 25 вересня 1925 р. після тяжкої хвороби К. Лебединцев помер.

Отже, проведений у розділі аналіз соціально-педагогічних основ діяльності К. Лебединцева показує, що все життя, науково-педагогічна спадщина вченого є свідченням його самовідданої праці за впровадження передових освітніх ідей у шкільну практику.

У другому розділі «Науково-педагогічна робота К. Лебединцева в галузі шкільної математичної освіти» охарактеризовано провідні напрями роботи К. Лебединцева як ученого, педагога-математика й методиста-практика; показано, що його науково-педагогічна діяльність цілком відповідала назрілим потребам перебудови системи освіти, а теоретична спадщина в галузі шкільної математичної освіти була співзвучна передовим педагогічним ідеям кінця ХІХ - початку ХХ ст.; проаналізовано проекти програм з математики цього періоду, підручники та задачники К. Лебединцева з математики.

Вивчення педагогічного доробку Костянтина Лебединцева показало, що створення програм з математики займало чільне місце в його спадщині й було предметом діяльності вченого протягом усього життя. Початком роботи в цьому напрямі слід вважати його участь у проекті програми з математики для середніх навчальних закладів при Київському фізико-математичному товаристві (1906-1907). Перші самостійні рекомендації щодо змін у програмі з алгебри він висловив на засіданні Московського математичного гуртка «Програма і метод викладання алгебри в середній школі» (1910).

У ході наукового пошуку встановлено, що вагомою і недостатньо висвітленою була дієва участь К. Лебединцева в освітній реформі 1915 р. Причому він працював у предметній комісії з математики поряд з такими визнаними математиками-методистами, як К. Поссе (голова), Д. Граве, П. Іозефович, В. Кондратьєв, В. Меліоранський, В. Сінєльщиков, Д. Синцов, Є. Холодковський, Д. Цинзерлінг, І. Шафрановський.

Встановлено, що К. Лебединцев, крім участі в складі комісії, яка подала на розгляд програми для всіх типів шкіл, розробляє свій авторський «Проект програми з математики для загальноосвітньої школи» гуманітарного типу. Він мав забезпечити засвоєння учнями системи математичних знань і вмінь, що становлять складову загальної культури людини і є необхідними для вивчення інших шкільних предметів.

Дослідження показало, що книга К. Лебединцева «Математика в народній школі» (І ступінь) (1918-1919) вплинула на складання нових програм з математики для трудових шкіл. Зазначена програма була перевантажена й вимагала деяких скорочень. Проте принцип свідомого і міцного засвоєння матеріалу, відповідність його віковим особливостям дітей дають підстави вважати програму прогресивною і методично грамотною для того часу. Враховуючи недоліки цієї програми, К. Лебединцев після повернення до Києва (1919) доопрацював її і склав першу програму з математики в Україні «Математика в трудовій школі» для 1-5-х класів. Вона стала основою для першої програми української трудової семирічки. Програму для 6-7-х класів було розроблено в 1920 р. Крім того, К. Лебединцев склав першу програму з математики та перший навчальний план для семирічної трудової школи «Зразковий табель розподілення тижневих занять у семирічній єдиній трудовій школі». К. Лебединцев разом з методистами-математиками О. Астрябом і Д. Остроменським розробив проект комплексної програми для молодшого концентра трудової школи «Досвід практичного здійснення комплексного методу. Програми молодшого концентра трудової школи» (1923). У 1925 р. надруковано «Вступ до сучасної методики математики», де К. Лебединцев пропонує останній варіант «Програми з математики в сучасній трудовій школі».

Аналіз програм показав, що К. Лебединцев для ефективності шкільної математичної освіти пропагував:

1) використовувати інтенсивні методи навчання, орієнтовані на розвиток пізнавальних і творчих здібностей учнів;

2) застосовувати знання до розв'язування практичних і прикладних задач на всіх ступенях навчання, забезпечувати прикладну спрямованість навчання математики;

3) впроваджувати безперервність і наступність навчання;

4) розподіляти матеріал відповідно до вікових можливостей і психологічної готовності школярів;

5) визначати освітній математичний мінімум відповідно до життєвих вимог.

К. Лебединцев, поділяючи погляди реформаторів, прагнув створити школу такою, щоб вона була: національною; самодостатньою (дає загальну освіту, а не тільки готує до вищих навчальних закладів); семирічною; двоступеневою: перший ступінь - три роки навчання, другий - чотири. Крім того, вчений відмічав потребу в узгодженні курсу першого ступеня навчання з курсом перших трьох класів вищих початкових училищ і відповідно першого ступеня навчання з другим. К. Лебединцев підтримував прогресивну ідею того часу про створення шкіл чотирьох типів:

1) новогуманітарної;

2) гуманітарно-класичної;

3) реальної - з фізико-математичним нахилом;

4) реальної - з природничим нахилом.

Слід підкреслити, що цінність педагогічної спадщини вченого полягає і в тому, що як автор кращих програм з математики він утілив усі свої методичні й дидактичні ідеї в підручники і задачники з алгебри, з арифметики й початків геометрії. У розділі проаналізовано внесок К. Лебединцева в розробку питань змісту й методів шкільного курсу алгебри. Дослідження показало, що значним явищем для розвитку нових методико-математичних ідей початку ХХ ст. стало створення ряду навчальних посібників, у яких утілилися в життя вимоги передових педагогів. Так, К. Лебединцев урахував потребу проведення ідеї функції та зв'язку математики з життям і ввів відповідні розділи до своїх підручників з алгебри. О.Астряб реалізував ідею про запровадження пропедевтичного курсу геометрії з елементами наочності в курсі геометрії у своєму підручнику «Наочна геометрія». У навчальних посібниках і методиках реалізувалась ідея розвитку активності учнів у свідомому засвоєнні матеріалу. Було сформульовано нові методи викладання математики: метод доцільно підібраних задач С. Шохор-Троцького, конкретно-індуктивний К. Лебединцева, індуктивно-лабораторний О. Астряба.

Створюючи підручники з алгебри та початків аналізу, К. Лебединцев ставив за мету зробити викладання цих предметів доступнішим для дітей. Структура підручників і добір вправ та задач враховували знання індивідуально-психологічних особливостей учнів, досягнення методики викладання предметів природничо-математичного циклу. Ця позиція методиста-математика знайшла своє відображення в його підручниках з алгебри: «Курс алгебри для середніх навчальних закладів», І та ІІ частини (1909, 1910), «Основи алгебри для навчальних закладів з практичним курсом алгебри» (1911), «Посібник з алгебри для жіночих гімназій» (1915), «Концентричний посібник з алгебри» (1914), «Учення про найпростіші функції, їх графіки і теорія границь» (1916), «Посібник з алгебри», І та ІІ частини (1918, 1919), «Алгебра для трудової школи та самонавчання», І та ІІ частини (1922, 1923); задачниках: «Систематичний задачник з курсу алгебри», І та ІІ частини (1910, 1914), «Збірник алгебраїчних задач», І та ІІ частини (1924).

Порівняльний аналіз підручників К. Лебединцева з підручниками його сучасників свідчить, що він узагальнив, переробив і вдосконалив попередній багаторічний досвід зарубіжних і вітчизняних методистів-математиків. Крім того, вчений реалізував чимало цінних авторських задумів і наукових підходів, а саме:

1) підручники побудовано так, що вони можуть використовуватись як керівництво для вчителя і бути посібниками для самостійного вивчення предмета;

2) підручники повністю розкривали зміст навчального предмета відповідно до існуючих програм із доповненнями і в них реалізувались передові для свого часу ідеї розвитку поняття про число й ідея про функціональну залежність;

3) уперше використано новий метод викладу матеріалу в підручниках - конкретно-індуктивний;

4) зміст підручників побудовано з урахуванням життєвого досвіду, попереднього матеріалу.

У дисертаційному дослідженні проведено порівняльний аналіз змісту підручників К. Лебединцева із сучасними підручниками з алгебри Г. Бевза, Г. Возняка, Г. Литвиненка, М. Шкіля, З. Слєпкань, О. Дубинчук. Відзначено їх певну подібність: початки математичного аналізу становлять основний зміст алгебри й початків аналізу; використано конкретно-індуктивний метод при введенні нових понять; навчальний процес наповнено задачами прикладного змісту.

В ході дослідження також установлено, що К. Лебединцев, створюючи нові підручники з алгебри, безпосередньо прагнув донести до широкого кола читачів необхідність запровадження нового методу викладання алгебри й обґрунтовував нову методику введення того чи іншого математичного поняття. Прагнучи до змін у програмі з алгебри, він вважав за потрібне обов'язково внести зміни до методики викладання цього предмета. Учений охарактеризував абстрактно-дедуктивний метод, що застосовувався для викладання математики того періоду, і на конкретних прикладах із різних відділів алгебри показав, як можна усунути недоліки за допомогою конкретно-індуктивного методу.

Предметом аналізу в розділі стали проблеми початкової математичної освіти в науковому доробку вченого. К. Лебединцев обґрунтував потребу в експериментальних дослідженнях у математиці, визначив пріоритетну роль наочності на початковій стадії навчання, упорядкував підручники з арифметики, включивши елементи початків геометрії (вивчення геометричного матеріалу автор пояснив як практичну необхідність). Вивчення першоджерел дало змогу встановити, що його праці в галузі початкової математичної освіти охоплювали такий найпрогресивніший для початку ХХ ст. спектр проблем: визначення змісту дошкільної і початкової математичної освіти й ролі математики в дитячому садку; експериментальне дослідження й теоретичне обґрунтування навчання арифметики; створення підручника з арифметики й початків геометрії; науково-методична розробка окремих розділів арифметики; експериментальне дослідження про розвиток числових уявлень дитини.

ВИСНОВКИ

1. На основі ретроспективного аналізу історико-педагогічного матеріалу, архівних документів і першоджерел розкрито динаміку розвитку педагогічних поглядів К. Лебединцева, що є невідривними від епохи, в якій він жив (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). В Україні відбувалися реформи в усіх сферах життя суспільства: економічній, політичній, культурній. Було проведено цілий ряд реформ, спрямованих на поліпшення освіти й пристосування її до змін у суспільстві. Однак вони не мали логічного завершення. Світогляд К. Лебединцева формувався в період, коли вітчизняні педагоги й науковці, усвідомлюючи неспроможність існуючої шкільної математичної освіти, прагнули її реорганізації. З цією метою в Києві, Одесі, Харкові, Львові створювалися центри формування методико-математичної думки. К. Лебединцев не тільки перебував під передовим впливом реформістського руху того часу, а й сам брав активну участь у підготовці й реалізації реформи шкільної математичної освіти.

З'ясовано, що на становлення і розвиток педагогічного світогляду вченого вплинули такі чинники: складні соціально-політичні, економічні процеси в країні; родинне оточення; навчання у кращих навчальних закладах Києва; вивчення і критичне осмислення вітчизняного й зарубіжного освітянського досвіду, власний педагогічний досвід (робота у передових навчальних закладах Києва й Москви та дієва участь у Київському фізико-математичному товаристві, Московському математичному гуртку, у роботі І та ІІ Всеросійських з'їздів викладачів математики).

2. Уперше на основі широкого використання архівних і маловідомих літературних джерел установлено, що до провідних напрямів педагогічної діяльності К. Лебединцева належать:

– активна участь у реформуванні шкільної математичної освіти (автор програми з математики для загальноосвітньої середньої школи гуманітарного типу, першої програми з математики і першого навчального плану для семирічної трудової школи);

– створення української методико-математичної школи й керування нею, написання посібників з методики математики;

– написання підручників і задачників з алгебри та початків аналізу, з арифметики і початків геометрії;

– викладання математики в навчальних закладах Києва та Москви (ІІ Київська гімназія, І Комерційне училище, Київські вищі жіночі курси А. Жекуліної, приватна московська гімназія О. Кирпичникової), робота на посадах завідувача приватної гімназії Кирпичникової-Попової, голови педагогічної ради московської гімназії Світницької;

– робота консультантом при Відділі трудової школи Наркомосу України, головою спілки працівників школи і культурно-освітніх закладів, деканом факультету соціального виховання Київського інституту народної освіти (професор, викладач математики й методики навчання математики, організатор перших в Україні методичних семінарів підвищеного типу при КІНО);

– науково-педагогічна діяльність ученого над удосконаленням загальних проблем виховання (підтримання дисципліни, питання спільного навчання хлопчиків і дівчаток, питання статевого виховання, захисту прав та інтересів дитини, роль учителя в процесі виховання), виступи на сторінках періодичної преси, на засіданнях педагогічних товариств;

– плідна участь у роботі Київського фізико-математичного товариства, Московського математичного гуртка; поширення передових педагогічних ідей на вчительських курсах Києва, Москви, Воронежа та ін.;

– методична робота з математики: розробка й аналіз критеріїв оцінювання математичних досягань учнів; формулювання та впровадження в практику нового (конкретно-індуктивного) методу навчання математики; аналіз і систематизація методів навчання математики; методична розробка окремих розділів математики.

Як провідний методист-математик К. Лебединцев уже на початку ХХ ст. працював над удосконаленням змісту й методів навчання математики. Глибоко сприйнявши передові для свого часу ідеї видатних вітчизняних педагогів, він творчо розвив їх у своїй теоретичній спадщині. Педагогічні ідеї К. Лебединцева знайшли відображення в практичній роботі, написанні підручників для української національної школи, в організації навчально-виховного процесу.

3. Проведений нами науково-теоретичний і порівняльний аналіз свідчить, що новаторськими ідеями щодо структурування змісту підручників з математики є: проведення ідеї функції та зв'язку математики з життям (увів відповідні розділи до своїх підручників з алгебри і початків аналізу); використання принципу доступності у викладанні теоретичного матеріалу (підручники можуть використовуватись не тільки як навчальні посібники в школі, а й як посібники для самостійного вивчення предмета); застосування конкретно-індуктивного методу викладу матеріалу (пропонує учням розв'язувати життєві приклади й задачі, що приводить їх до математичних знахідок); активізація діяльності учнів у процесі засвоєння нового матеріалу; запровадження співпраці вчителя й учня (методичні задачі подаються з розв'язками, що сприяє спільній роботі учителя й учня); формування мережі посилань (підручники містять посилання, причому не тільки від наступного змісту до попереднього, а й від попереднього до наступного, що формує в учнів уміння працювати з підручником і демонструє єдність математичної теорії).

Встановлено, що К. Лебединцев зробив значний внесок у розробку шкільних навчальних планів і програм. Він створив першу програму для української трудової школи, в основу якої поклав принцип свідомого й міцного засвоєння матеріалу, врахування вікових особливостей учнів. Учений вважав за потрібне навчити застосовувати знання до розв'язування практичних і прикладних задач на всіх ступенях навчання. Він дав цінні методичні рекомендації щодо вивчення окремих розділів, указав на необхідні методи викладання, радив широко використовувати наочність, підкреслював роль геометричних відомостей і практичних вимірювань на місцевості, наголошував на необхідності виготовлення учнями моделей геометричних фігур. Заслуга і внесок ученого полягають також у тому, що в період створення комплексної системи навчання він відстоював необхідність опанування учнями систематизованих знань з математики і прагнув, щоб школярі засвоїли освітній математичний «мінімум» відповідно до життєвих вимог.

Заслугою К. Лебединцева стала активна участь у розвитку початкової математичної освіти. Він визначив зміст дошкільної математичної освіти, проводив експериментальні дослідження й теоретично обґрунтував навчання арифметики, здійснив науково-методичну розробку окремих розділів арифметики, пропагував необхідність педологічних експериментальних досліджень щодо розвитку початкових числових уявлень дитини.

Аналіз педагогічної спадщини К. Лебединцева показав, що в своїх працях він ставив питання про необхідність докорінного реформування системи шкільного виховання, вимагаючи змін як методів, так і мети виховання. Визначивши й охарактеризувавши роль родинного оточення для виховання особистості, К. Лебединцев накреслив завдання школи, яка, крім освітніх функцій, повинна створювати сприятливі умови для розвитку всіх здібностей та інтересів учнів, формувати творчу особистість. Особливої уваги він надавав розв'язанню проблем статевого виховання. Адже правильно організоване статеве виховання дає позитивні наслідки: зміцнює довіру дітей до батьків, знижує здобуту з різних джерел дію шкідливої інформації, допомагає молоді відповідальніше підійти до створення сім'ї.

4. Вивчення архівних документів і матеріалів, наукових і публіцистичних праць, підручників кінця ХІХ - початку ХХ ст. свідчить про подібність сучасних проблем у галузі освіти до тих, які розв'язувала педагогічна громадськість України того періоду, зокрема К. Лебединцев. У нових соціально-економічних умовах, коли перед освітянами стоїть завдання щодо створення освіти ХХІ ст., провідні ідеї і напрацювання К. Лебединцева заслуговують на увагу й використання. Праці вченого в галузі педагогіки (програми з математики, методичні рекомендації, навчальні посібники, шкільні підручники, експериментальні дослідження, публікації в періодичних виданнях) збагачують фонд української педагогічної науки й мають велике наукове значення. У дисертаційному дослідженні проведено порівняльний аналіз змісту підручників К. Лебединцева із сучасними підручниками з алгебри.

Встановлено, що педагогічні й методичні ідеї К. Лебединцева не втратили своєї актуальності й у сучасних умовах реформування національної школи в Україні. Їх можна використовувати в дошкільних і шкільних навчальних закладах для вдосконалення форм і методів навчання й виховання, формування цілісної системи науково-методичного забезпечення середньої та спеціальної педагогічної освіти, розробки варіативних програм з математики в школах, створення підручників і задачників із математики, методики викладання математики.

З метою вдосконалення підготовки студентів педагогічних вузів до майбутньої роботи в школах доцільно передбачити введення до навчальних планів фізико-математичних факультетів курсу з історії методики математики. Майбутні вчителі мають зрозуміти, яка еволюція відбувалася у викладанні шкільного курсу математики. Вивчення педагогічної спадщини К. Лебединцева допоможе вчителям простежити розвиток шкільної математичної освіти і з'ясувати внесок методиста-математика в цю проблему. Виконане дослідження, звичайно, не могло охопити всі аспекти педагогічної спадщини К.Ф. Лебединцева. До подальших напрямів дослідження діяльності К. Лебединцева ми відносимо розвиток методико-математичної школи в Україні в ХХ ст., питання створення шкільних підручників з математики (структура, зміст). Актуальними є проблеми експериментальних досліджень у спадщині К. Лебединцева.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Стрілець С.І. Педагогічна спадщина Костянтина Феофановича Лебединцева // Поч. шк. - 2001. - №3. - С. 56-58.

2. Стрілець С.І. К.Ф. Лебединцев про оцінювання і контроль знань учнів // Вісник Черніг. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Випуск 4. Серія: пед. науки: Зб. - Чернігів: ЧДПУ, 2001. - №4. - С.155-156.

3. Стрілець С.І. З історії освіти в Україні у другій половині ХІХ початку ХХ ст. // Вісник Черніг. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 7. Серія: пед. науки: Зб. - Чернігів: ЧДПУ, 2001. - №7. - С.90-93.

4. Стрілець С.І. Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925) // Математика в шк. - 2002. - №2. - С. 60-63.

5. Стрілець С.І. Підручники та задачники з алгебри Костянтина Феофановича Лебединцева // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. - К.: Пед. думка. - 2000. - С. 91-93.

6. Стрілець С.І. К.Ф. Лебединцев про програму та метод викладання алгебри у середній школі // Рік 2000 - Всесвітній рік Математики: Матеріали міжвуз. наук. практ. конференції. - Чернігів, 2000. - С. 44-45.

7. Стрілець С.І. Проблеми шкільної математичної освіти на зламі ХІХ - ХХ ст. // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету: Зб. матеріалів Ювілейної наук. конференції, присвяченої 300-річчю Черніг. колегіуму і 85-річчю Черніг. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. - Чернігів: Сіверянська думка, 2001. - С. 75-77.

8.Стрілець С.І. Внесок К.Ф. Лебединцева в розвиток методики математики в Україні // М.В.Остроградський - видатний математик, механік і педагог: Зб. матеріалів міжнар. конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження М.В. Остроградського. - Полтава: Полтав. держ. пед. ун-т ім. В.Г. Короленка. - 2001. - С. 156-158.

Размещено на Allbest.ru