Підготовка старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії в процесі профільного трудового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни у нашій державі зумовлюють необхідність удосконалення традиційних форм і методів підготовки учнівської молоді до самостійного вибору майбутньої професії.

При цьому слід зважати на те, що сучасний ринок праці потребує висококваліфікованих працівників в обраній ними сфері професійної діяльності, які здатні до гнучкого ділового реагування, вміють самостійно приймати рішення щодо вибору напряму подальшого професійного зростання та вчасно коректувати власні життєві плани й цілі.

Зазначимо, що перші кроки вирішення проблеми розвитку соціально-економічного середовища та задоволення потреб особистості у професійній діяльності були зроблені в 70-90 роки XIX століття В. Бехтєрєвим, П. Блонським, С. Богословським, К. Вебером, А. Вітмером, Ф. Ерісманом, Н. Жуковським,Л. Криживницьким, А. Лазурським, А. Нечаєвим, Е. Пенткою, М. Рибніковим, І. Ріхтером, І. Сікорським та ін. Забезпечення в ті часи промислового виробництва кваліфікованою робочою силою, підвищення продуктивності праці та ефективності мануфактурного виробництва з одночасним зменшенням травматизму та нещасних випадків у виробничому процесі вітчизняні дослідники вбачали в узгодженні вимог професії та можливостей працюючих, виявленні індивідуальних особливостей особистості та встановленні відповідності знарядь праці особливостям і можливостям працюючих.

У 20-30-ті рр. XX ст. у нашій країні відбулося різке зростання попиту на кваліфікованих працівників. Це підняло проблему відповідності індивіда і професії на якісно новий рівень. Зазначимо, що проведення профвідбору та встановлення профпридатності випускників фабрично-заводських училищ у той час не відповідало сформованому соціальному замовленню. Саме тому П. Блонський, А. Болтунов, Е. Брайловський, А. Волконський, С. Геллерштейн, Н. Гусєв, Н. Крупська, Н. Левітов, А. Луначарський, А. Макаренко, Н. Рибніков, С. Шацький, П. Щербаков, І. Шпільрейн та ін. обґрунтували положення, згідно з яким школа мала стати центром підготовки учнівської молоді до майбутньої трудової діяльності. Для нас у контексті обраної теми важливими є сформульовані дослідниками положення про формування у школярів готовності до трудової діяльності, розвиток необхідних у майбутньому професійно важливих якостей особистості, підготовку учнів до науково обґрунтованого вибору професії.

У 50-80 рр. окреслена проблема в контексті ідей політехнізму висвітлена в наукових працях Абульханової-Славської К., Атутова П., Батишева С., Голомштока О., Захарова М., Йовайши Л., Клімова Є., Костюка Г., Крягдже С., Моляко В., Назімова І., Платонова К., Павлютенкова Є., Полякова В., Синявського В., Симоненка В., Тименка М., Тхоржевського Д., Чистякова М., Чистякової С., Федоришина Б. та ін. Зв'язок політехнічного навчання з професійним розглядався дослідниками як теоретична й практична основа свідомого вибору професії відповідно до можливостей і бажань особистості та великого попиту народного господарства на масові робітничі професії. Важливими стосовно проблеми нашого дослідження, стали положення про необхідність виховання самостійності учнів та формування у них індивідуального стилю майбутньої професійної діяльності.

Цей напрям конкретизувався у дослідженнях проблем формування активності, ініціативності, відповідальності, творчості, дисциплінованості, самостійності та інших необхідних ринку праці особистісних характеристик учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах (І. Бех, Д. Закатнов, О. Кононко, В. Кузь, М. Левківський, Н. Побірченко, В. Постовий, Г. Пустовіт, В. Сидоренко, В. Синявський, Є. Павлютенков, М. Тименко, Б. Федоришин, К. Чорна та ін). Сучасні дослідники пропонують вирішення означених проблем за рахунок удосконалення зовнішніх умов життєдіяльності школярів. Визначальними для уточнення нами структури готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії стали запропоновані І. Бехом у виховному процесі категорії “ставлення” та образ “Я” як мета формування і розвитку особистості учня.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність змісту підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії, динамічно-розвивальна та індивідуально-психологічна диференціація якого реалізується у процесі профільного трудового навчання адекватними педагогічними засобами.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на передбаченні того, що готовність старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії як цілісне особистісне утворення має свою специфічну структуру і піддається цілеспрямованому формуванню. Ефективність цього процесу зросте, якщо зміст підготовки диференціюватиметься відповідно стану готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії і буде ефективно та своєчасно реалізований різноманітними формами та методами профконсультаційної роботи.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та виховній практиці.

2. Уточнити сутність та структуру поняття “готовність старшокласника до самостійного вибору майбутньої професії” (ГССВМП), розкрити зміст, визначити рівні, критерії і показники цієї готовності.

3. Виявити та обґрунтувати напрями удосконалення змісту підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії та сукупність педагогічних засобів його реалізації в процесі профільного трудового навчання.

4. Перевірити вплив визначених експериментальних факторів на рівень ГССВМП і на основі здобутих результатів дослідження розробити методичні рекомендації для впровадження в практику роботи загальноосвітніх шкіл.

1. Проблема підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії у психолого-педагогічній теорії і виховній практиці

Аналізується теоретико-прикладний стан проблеми; розкривається зміст поняття “готовність старшокласника до самостійного вибору майбутньої професії”; досліджуються соціально-педагогічні передумови вдосконалення підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії; визначаються напрями диференціації змісту підготовки з основ вибору старшокласниками майбутньої професії та сукупність педагогічних засобів його реалізації в процесі профільного трудового навчання.

Інтенсивне дослідження педагогічних аспектів проблеми формування готовності учнівської молоді до професійного самовизначення розпочалося у 60-ті роки. Проте на сьогодні сутність поняття “готовність” визначається дослідниками по-різному. Переважно “готовність” розглядається як стан (М. Дяченко, Е. Ільїн, М. Левітов, Д. Мехіладзе, І. Назімов, Л. Нерсесян, В. Пушкін, В. Ядов), як якість особистості (Є. Павлютенков, К. Платонов, В. Серіков, Е. Федорчук, В. Шадріков), як комплекс здібностей (В. Ананьєв, С. Рубінштейн), як синтез певних особистісних якостей (С. Дибін, В. Крутецький, В. Ширинський), як системне особистісне утворення (С. Васильєв, А. Ведєнов, М. Дяченко, Л. Кандибович).

Врахувати весь спектр особистісних характеристик, необхідних випускнику школи для вчасного та адекватного вибору майбутньої професії надто складно. Тому у своєму дослідженні ми дотримувалися точки зору тих дослідників (М. Дяченко, Л. Кандибович та ін.), які вважають, що готовність старшокласників до вибору майбутньої професії - складне особистісне утворення, компоненти якого утворюють певну структуру. За такого розуміння проблеми виявлення в структурі готовності показників, які забезпечують ефективність вибору, спирається на функціональний підхід, запропонований М. Левітовим, Л. Нерсесяном, В. Пушкіним, а дещо пізніше в психології праці та професійній орієнтації Є. Клімовим, Є. Павлютенковим, К. Платоновим.

Проведений нами аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми готовності дозволив окреслити структуру поняття готовності старшокласника до самостійного вибору майбутньої професії враховуючи сучасний соціокультурний контекст. З огляду на це під ГССВМП ми розуміємо здатність юнаків і дівчат здійснити та за необхідності повторити обґрунтований вибір майбутньої професії у нових умовах. ГССВМП - системне особистісне утворення, яке складається з певної кількості компонентів, які взаємодіють, розвиваються, піддаються цілеспрямованому формуванню і у своїй сукупності забезпечують самостійний вибір майбутньої професії.

Такий підхід дає підстави стверджувати що самостійний вибір майбутньої професії старшокласниками - це діяльність, в основі якої лежить механізм узгодження об'єктивних умов та суб'єктивних факторів вибору, головним змістом якого є процес підготовки і прийняття рішення на мотиваційно-особистісному рівні. Самостійність старшокласників у цій діяльності проявляється у відносній незалежності, спираючись на досвід узгодження різноманітних чинників вибору, знаходити компроміси, визначати і передбачати, оцінювати і відповідати за свій вибір.

У структурі готовності нами було виділено мотиваційний, когнітивний, практичний та “Я” компоненти.

Мотиваційний компонент репрезентує ставлення старшокласника до майбутньої професії. Показниками цього компоненту є інтереси, мотиви, професійні наміри. Результатом сформованості визначених показників постає цілісна, стійка і дієва структура мотивів навчально-трудової діяльності школярів. Загальним критерієм виявлення мотиваційного компоненту є чіткість ієрархічної структури мотивів, їх стійкість і дієвість.

У когнітивному компоненті ми виділили знання власних індивідуальних особливостей, вимог ринкового професійного середовища. Глибина та міцність знань визначають узгодженість диспозицій особистості у конкретному професійному виборі. Критеріями цього компоненту виступають глибина та міцність знань.

Практичний компонент передбачав вміння самостійно знаходити, користуватися і забезпечувати необхідною інформацією процес вибору майбутньої професії (інформація про власні індивідуальні особливості, вимоги конкретної професії, попит на ринку праці тощо). Наявність вмінь та навичок характеризує здатність старшокласників здійснити професійний вибір у динамічних умовах. Критеріями практичного компоненту є точність вмінь та навичок.

Ядром структури ГССВМП є “Я” компонент, який визначає зрілість особистості школяра, рівень його загального та особистісного розвитку. Показниками цього компоненту нами виокремлено ціннісні орієнтації та самооцінку, сформованість яких забезпечує умови знаходження старшокласниками компромісу між об'єктивними та суб'єктивними потребами. Загальними критеріями цього компоненту є сформованість їхньої структури ціннісних орієнтацій та адекватність самооцінки.

З огляду на це нами визначені рівні сформованості ГССВМП, що дозволило адекватно оцінити характер розвитку цього особистісного утворення у старшокласників.

Високий рівень розвитку характеризується наявністю в учнів старшої школи чіткої і дієвої структури мотивів, у якій інтерес до майбутньої професії є домінуючим у навчально-трудовій діяльності і підпорядковує собі всі інші мотиви. Проблема професійного самовизначення для цієї групи старшокласників та шляхів оволодіння майбутньою професією вирішена. Міцність та глибина знань про професії, їх вимоги та попит на ринку праці дають можливість школярам удосконалювати власні індивідуальні особливості та здійснювати конкретні кроки з оволодіння майбутньою професією. Достатній рівень знань та вмінь допомагає старшокласникам аналізувати актуальні проблеми та самостійно планувати власну життєдіяльність і поетапно вирішувати проблеми, пов'язані з вибором майбутньої професії. Цьому сприяє достатній рівень розвитку самосвідомості особистості, сформована ієрархічна структура ціннісних орієнтацій та їх адекватна самооцінка.

Середній рівень розвитку виявляється перш за все у незацікавленості старшокласників у вирішенні проблем вибору майбутньої професії. Тому вони переважно обмежуються обранням лише навчального закладу для продовження освіти. У цієї групи учнів відсутня професійна альтернатива. Загальний рівень знань та вмінь достатній, але відсутній дієвий і чіткий інтерес до конкретної професійної діяльності. Вони безініціативні, тому надають перевагу лише тим видам діяльності, які викликають у них ситуативний інтерес. У мотиваційній сфері переважають мотиви спілкуванні і самоствердження. Професію діти аналізують поверхово. Вирішення завдань, пов'язаних з майбутньою професією, здійснюється ними за допомогою і під тиском близького соціального середовища за аналогією з уже відомим. За досить високого загального рівня розвитку школярі не в змозі побудувати ієрархічну структуру суб'єктивно значимих ціннісних орієнтацій. Саме тому вони сприйнятливі до зовнішнього тиску. За такого підходу активність учня в актуалізації і вирішенні проблем професійного самовизначення переноситься на більш пізній термін.

Низький рівень розвитку ГССВМП. Ця група старшокласників не готова до обрання майбутньої професії. Школярі мають, як правило, неадекватну самооцінку, низький рівень знань та вмінь. Ситуативна і недиференційована структура мотивації, яка проявляється за конкретних зовнішніх та внутрішніх умов. Проблема вибору майбутньої професії для цих учнів - не актуальна. Серед цієї групи учнів здебільшого ті, які мають відхилення від вікових закономірностей психічного розвитку, педагогічно занедбані школярі, діти з проблемами в сім'ї тощо. Як правило, ці учні мають проблеми не тільки пов'язані з вибором майбутньої професії, але й відрізняються від інших низькою успішністю з шкільних предметів та неадекватною самооцінкою.

Проведений констатуючий етап експерименту, у якому були задіяні 343 досліджувані (з них 9-ті класи - 169 осіб, 10 класи - 83 особи, 11 класи - 96 осіб) виявив, що тільки у випускних класах відносно актуалізується проблема професійного вибору. Однак суттєвих вікових зрушень у цьому процесі немає.

Серед здобутих результатів слід наголосити на кількості старшокласників, які віднесені нами до низького рівня. Таких учнів 17,16% у 9 класі, 16,8% у 10 класі і відповідно 14,5% - учнів 11 класу і це засвідчило про потенційну необхідність вдосконалення підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії.

Ретроспективний аналіз базових положень профорієнтаційної роботи з учнями старших класів дозволив нам зосередитися на одному з її структурних компонентів - профконсультації. Було виявлено, що у становленні та розвитку профконсультаційна робота із школярами мала п'ять етапів, які ми виокремили залежно від соціального замовлення та концептуальних підходів до її організації та проведення.

На першому етапі (кінець XIX ст. - початок XX ст.) профконсультаційна робота з учнівською молоддю обмежувалася лише діяльністю служб при громадських організаціях, які безкоштовно надавали випускникам інформацію щодо наявності робочих місць і вимог професій.

Наступний етап ми виділили в межах 1921 - 1936 рр. Складна соціальна ситуація на початку 20-х років, у зв'язку з впровадженням нової економічної політики, викликали необхідність створення бірж праці і у їх межах спеціальних бюро, які б виконували роль посередника між людиною і виробництвом. Проте забезпечити соціальне замовлення ці державні структури були не в змозі. Саме в цей час актуалізувалася проблема підготовки школярів до вибору майбутньої професії і відбулося зміщення акцентів профконсультаційної роботи у бік політехнічної школи.

У період з 1936 до середини 50-х років проблеми профконсультаційної роботи із старшокласниками не були предметом спеціальних психолого-педагогічних досліджень.

Наступний етап (60-ті - 80-ті рр.) характеризується інтенсивними дослідженнями в галузі профконсультації школярів. У цей період науковцями визначено зміст, мету, завдання, засоби і умови профконсультаційної роботи, спрямованої на підготовку учнівської молоді до свідомого й обґрунтованого вибору майбутньої професії та забезпечення потреби народного господарства у працівниках масових робітничих професій.

На сучасному етапі (початок XXI століття), який ми виокремили у зв'язку зі зміною соціальної ситуації в державі, ведеться пошук можливостей удосконалення підготовки учнівської молоді до професійного самовизначення.

Визначальними для уточнення нами змісту та обґрунтування напрямів модернізації діючих педагогічних засобів підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії стали праці М. Тименка. Він зазначав, що під професійним самовизначенням на сучасному етапі варто розуміти не одноразовий вибір професії, а перманентний процес самопізнання, формування інтересів, основних та резервних професійних намірів, професійної перспективи, визначення напрямів перекваліфікації, який проходить крізь усі етапи навчальної і трудової діяльності людини. Його основою є самопізнання та об'єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно-важливих якостей, можливостей з вимогами професій та кон'юнктурою ринку праці.

2. Дослідження ефективності змісту та педагогічних засобів підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії в процесі профільного трудового навчання

Обґрунтовано зміст та педагогічні засоби підготовки старшокласників до вибору майбутньої професії у процесі профільного трудового навчання; розкрито методику дослідно-експериментальної роботи; висвітлено і проаналізовано здобуті результати дослідження.

Розроблена нами профорієнтаційна модель включала в себе динамічно-розвивальну та індивідуально-психологічну диференціацію змісту та педагогічних засобів підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії. Динамічно-розвивальна диференціація передбачала поетапну підготовку і розпочиналася з вивчення старшокласниками курсу “Основи вибору професії”, результати вивчення якого фіксувалися за кількісними показниками, а саме кількістю старшокласників котрі обрали профіль навчання в МНВК. Наступний етап спрямовувався на перевірку та за необхідності корекцію здійсненого учнями вибору. Заключний етап був спрямований на побудову близьких та далеких особистісних намірів старшокласників у професійному зростанні. Індивідуально-психологічна диференціація передбачала запровадження різних форм та методів їхньої підготовки, які адекватні визначеним рівням ГССВМП.

Перелічені аспекти стали предметом формуючого етапу експерименту. Для здобуття надійних результатів якого було сформовано дві групи старшокласників. Експериментальна група працювала за розробленою нами методикою, і контрольна, в якій підготовка здійснювалася за традиційною методикою. Формуючий етап експерименту здійснювався нами протягом 4 років.

На першому році вирішувалися організаційні питання, уточнювалася процедура проведення та апробовувались окремі методики практичними працівниками загальноосвітніх середніх шкіл. До кінця першого року експерименту було відібрано до експериментальної групи учнів 8 класу загальною кількістю 147 чоловік та контрольної - 134. Це - учні трьох шкіл Києво-Святошинського району, які одночасно навчалися в Боярському МНВК. Загальна кількість учасників контрольної та експериментальної групи складала 281 чоловік.

Наступним кроком в організації формуючого етапу експерименту було введення до шкільної програми (за попереднім погодженням та наказом завідуючого районним відділом освіти) модернізованого нами курсу “Основи вибору професії” для учнів 9-х класів експериментальної групи, який викладався шкільним психологом. Його реалізація передбачала проведення практичних робіт та ведення розробленої нами схеми - карти дослідження особистості старшокласника. Також було погоджено і виділено години для проведення індивідуальної та групової профконсультації як шкільному психологу, так і профконсультанту міжшкільного навчально-виробничого комбінату. Така методика роботи, що враховувала сучасні вимоги соціального та економічного середовища, є логічним продовженням досліджень К. Гусєва, розпочатих у 30-ті рр., колективу під керівництвом Є. Клімова у 70-ті роки, а у 80-ті рр. С. Пряжнікова та М. Тименка. Її мета втілювалась у змісті підготовки, яка детермінувалась особистісними чинниками професійного вибору і визначалась структурою ГССВМП.

На третьому та четвертому році формуючого етапу експерименту підготовку старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії було перенесено в міжшкільний навчально-виробничий комбінат, де, користуючись зібраними діагностичними матеріалами на уроках з основ вибору професії проводилися індивідуальні, групові та колективні форми роботи. Співпраця між учасниками формуючого етапу експерименту координувалася головним психологом району.

Втілюючи в трудове профільне навчання означені форми роботи нами було уточнено окремі формулювання. Під індивідуальною профконсультацією ми розуміємо взаємодію профконсультанта і особи, що обирає професію, з метою виявлення індивідуальності та неповторності особистості і формування на цій основі у старшокласників високого рівня розвитку готовності до самостійного вибору майбутньої професії.

Проведення індивідуальної профконсультації із старшокласниками розпочиналося нами з оцінки проблеми і складання програми дій. Така процедура допомагала визначити адекватний проблемі зміст та засоби розвитку ГССВМП. За час навчання учнів у старших класах загальноосвітньої школи та в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті перевірялася і за необхідності коригувалася програма особистісного розвитку дітей.

В цілому проведення індивідуальної профконсультації за цією процедурою коректувалося нами в кожному конкретному випадку. Проте позитивним є дотримання загальних принципів, які позитивно впливають на ефективність цієї роботи. Серед них: принцип добровільності; принцип доброзичливого ставлення до об'єкта допомоги; принципу конфедиційності зустрічі з профконсультантом; принцип невтручання в близьке соціальне середовище школяра; принцип відмови профконсультанта від надання порад і рецептів; принцип - не вступати в близькі стосунки з старшокласниками, які звернулися за допомогою та всіма іншими зацікавленими особами.

Групова профконсультація - це взаємодія профконсультанта та певної групи старшокласників. Група - обмежена у кількості спільність старшокласників, які виділені з соціального цілого на основі спільних проблем у професійному самовизначенні. Кількість, структура та склад групи визначаються розвитком ГССВМП. Такі групи створювалися нами для впливу в системі міжособистісних стосунків. Вони короткочасні (від кількох днів до кількох місяців) і діяльність старшокласників у них ненормована та нерегламентована. Головний метод роботи в групі - вільна дискусія без попередньо прийнятого плану у поєднанні з ігровими методами. Обговорення питань у таких групах будувалося нами відповідно до принципу “тут і зараз”, тобто аналізувалися проблеми, які стосуються безпосередніх учасників групи. Досить висока активність старшокласників у груповій профконсультації дозволяла вирішувати складні особистісні проблеми, які лежать у площині ГССВМП.

У відповідності до завдань, визначених на початку дослідно-експериментальної роботи, здобуті результати оброблювалися методами математичної статистики. Для формулювання загальних висновків досліджувалися кількісні та якісні зміни у розвитку показників структури готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії, а потім порівнювалися здобуті результати у школярів експериментальної та контрольної групи.

Якісна характеристика змін в показниках між експериментальною групою та контрольною визначалася нами шляхом знаходження х - середнього арифметичного, - стандартного відхилення, - асиметрії, - середнього квадратичного відхилення.

Здобуті результати формуючого етапу експерименту дають підстави стверджувати, що підготовка старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії у процесі профільного трудового навчання - процес керований і ефективність його зростає за умови включення школярів до спеціально організованої навчальної діяльності. Як свідчать експериментальні дані певне зростання показників ГССВМП спостерігається в обох групах. Проте його динаміка в контрольній групі є менш вагомою.

Серед введених нами експериментальних факторів найбільш дієвим педагогічним засобом підвищення мотиваційного та когнітивного компонентів ГССВМП є заняття з модернізованого нами курсу “Основи вибору професії” для учнів 9 класів. На практичний компонент позитивно впливає вибір профілю трудового навчання в МНВК. І нарешті найсуттєвіші зрушення в “Я” компоненті відбулися в процесі групової профконсультації з використанням активних методів взаємодії.

старшокласник педагогічний профільний

Висновки

1. Аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми підготовки старшокласників до професійного самовизначення дозволив уточнити сутність і структуру готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії та виявити напрями удосконалення навчально-виховного процесу профільного трудового навчання школярів.

2. Під готовністю старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії ми розуміємо здатність юнаків і дівчат здійснити та за необхідності повторити обґрунтований вибір майбутньої професії у нових умовах. Самостійний вибір майбутньої професії старшокласниками - це діяльність, в основі якої лежить механізм узгодження об'єктивних умов та суб'єктивних факторів вибору, головним змістом якого є процес підготовки і прийняття рішення на мотиваційно-особистісному рівні. Самостійність старшокласників у цій діяльності проявляється у відносній незалежності, спираючись на досвід узгодження різноманітних чинників вибору, знаходити компроміси, визначати і передбачати, оцінювати і відповідати за свій вибір.

3. У структурі готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії ми виділяємо мотиваційний, когнітивний, практичний та “Я” компонент, які розвиваються, взаємодіють і піддаються цілеспрямованому навчально-виховному впливу. Мотиваційний компонент репрезентує ставлення старшокласників до майбутньої професії. Результатом його сформованості постає цілісна, стійка і дієва структура мотивів навчально-трудової діяльності школярів. Когнітивний компонент включає знання старшокласниками власних індивідуальних особливостей та вимог ринкового професійного середовища. Глибина та міцність знань визначають узгодженість диспозиції особистості у конкретному професійному виборі. Практичний компонент передбачає вміння самостійно забезпечувати процес вибору учнями майбутньої професії необхідною інформацією. Точність вмінь та навичок характеризує здатність старшокласників здійснити професійний вибір в нових умовах. Ядром структури ГССВМП є “Я” компонент, який визначає зрілість особистості школяра. Сформованість ціннісних орієнтацій у старшокласників та їх адекватна самооцінка фокусує здатність дитини до знаходження компромісу між об'єктивними та суб'єктивними потребами.

4. Уточнена структура ГССВМП (мотиваційний, когнітивний, практичний та “Я” компонент), визначені показники та розроблені критерії, які у своїй сукупності репрезентують сутність означеного поняття, дозволила окреслити рівні готовності (високий, середній, низький), охарактеризувати кожного з них та підібрати інструментарій для констатуючого етапу дослідження. Здобуті результати виявили, що проблема професійного вибору актуалізується у старшокласників перед закінченням випускних класів. Однак, суттєвих вікових зрушень у цьому процесі в цілому немає. Наявність значної кількості учнів 9, 10, та 11 класів з низьким рівнем готовності дозволяє зробити висновок про створене нині недостатньо ефективне освітнє профорієнтаційне середовище.

5. Проведений ретроспективний аналіз наукового обґрунтування та створення системи профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю дав можливість виділити етапи які, залежно від соціальної ситуації та досягнень у галузі педагогіки, психології, фізіології і медицини, визначалися своєрідністю концепції спрямованої на виконання соціального замовлення. На сучасному етапі в її основі - розвиваюча концепція, сутність якої полягає у визначенні потенційних можливостей, прогнозуванні та розвитку здібностей кожного школяра як активного, ініціативного, відповідального, самостійного, дисциплінованого та творчого суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Саме це дозволяє нам констатувати про забезпеченість конкурентноздатності випускників освітніх закладів на ринку праці.

6. Вивчення сучасного досвіду підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії допомогло виявити і обґрунтувати ефективні напрями удосконалення профорієнтаційної ситуації в процесі профільного трудового навчання школярів. З-поміж діючих сучасних психолого-педагогічних засобів нами здійснено модернізацію змісту курсу “Основи вибору професії” для учнів 9 класу та удосконалено методики профконсультаційної роботи для учнів 10 та 11 класу.

7. Створена профорієнтаційна модель підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії включала в себе динамічно-розвивальну та індивідуально-психологічну диференціацію змісту підготовки і реалізовувалася адекватними, відповідно рівнів ГССВМП, педагогічними засобами. Динамічно-розвивальна диференціація передбачала поетапну підготовку і розпочиналася з вивчення курсу “Основи вибору професії”, результати якого фіксувалися нами за кількістю старшокласників, котрі обрали профіль навчання в МНВК. Наступний етап мав на меті перевірити та за необхідності скоректувати здійснений вибір. Заключний етап був спрямований на побудову близьких та далеких особистісних намірів у професійному зростанні старшокласників. Індивідуально-психологічна диференціація передбачала запровадження різних форм та методів підготовки, які адекватні визначеним рівням ГССВМП.

8. Результати формуючого етапу експерименту дозволяють констатувати, що підготовка старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії у процесі профільного трудового навчання - процес керований і ефективність його зростає за умови включення школярів до спеціально організованої навчальної діяльності. Було з'ясовано, що найбільш дієвим педагогічним засобом підвищення мотиваційного та когнітивного компонентів ГССВМП є заняття з удосконаленого нами курсу “Основи вибору професії”. На практичний компонент позитивно впливає вибір профілю навчання в МНВК. Найсуттєвіші зрушення в “Я” компоненті відбулися в процесі групової профконсультації з використанням активних методів взаємодії.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження не розв'язує всіх проблем підготовки старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії. Важливими для дослідження залишаються проблеми застосування нових інформаційних технологій у профконсультаційній роботі з дітьми та виявлення специфіки підготовки школярів у сільських та міських освітніх установах.

Література

1. Мельник О.В. Особливості організації та проведення профконсультаційної роботи із старшокласниками (історичний аспект) //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2001. - № 7. - С. 63 - 67.

2. Мельник О.В. Диференціація змісту профконсультаційної роботи зі школярами в процесі профільного трудового навчання //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2002. - №3. - С. 68 - 72.

3. Мельник О.В. Підготовка старшокласників до вибору профілю трудового навчання в МНВК //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2002. - №4. - С. 91 - 98.

4. Мельник О.В. Структура готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії в умовах МНВК //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Збірник наукових праць. Київ, 2002. - Кн..1. - С. 268 - 274.

5. Мельник О.В. Індивідуально-диференційований підхід у профконсультаційній роботі із школярами в процесі профільного трудового навчання // Оновлення змісту, форм та методів навчання i виховання в закладах освіти: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - 2002. - №20. - С. 70 - 74.

6. Тименко М.П, Мельник О.В. Формування готовності старшокласників до професійного самовизначення в умовах ринку праці //Педагогіка і психологія. - 1995. - №3. - С. 109 - 117.

7. Мельник О.В., Романчук В.П. Основи вибору професії: Експериментальна програма та збірник практичних завдань (Частина 1). - К: Інститут проблем виховання АПН України, 2000. - 98с.

Размещено на Allbest.ru