Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук: "ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ"

19.00.07 - педагогічна і вікова психологія

Карабаєва Ірина Іванівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія психології дошкільника.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Ладивір Світлана Олексіївна,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, лабораторія психології дошкільника,

провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор

Побірченко Неоніла Антонівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України,

завідувач відділу психології профорієнтації;

кандидат психологічних наук, доцент

Кузьменко Віра Ульянівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова МОН України,

докторант кафедри психології.

Провідна установа: Слов'янський державний педагогічний університет

МОН України, кафедра психології

Захист відбудеться “20“ травня 2003 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033 Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “19” квітня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливою складовою психологічної готовності дошкільників до навчання в школі є розвиток форм писемного мовлення - читання і письма, від рівнів сформованості яких залежить загальний розумовий розвиток зростаючої особистості. На сьогодні актуальність питання формування психологічної готовності дітей до оволодіння писемним мовленням у школі пов'язана із завданнями розбудови освіти, зокрема, здійсненням поетапного переходу на новий зміст і терміни навчання. Законом України про загальну середню освіту (стаття 20) передбачено перехід з 2000 року на чотирирічний термін навчання у початковій школі, яке розпочинатиметься, як правило, з шести років, і обов'язкове суспільне навчання і виховання дошкільників з п'яти років. У зв'язку з цим актуалізується питання щодо наступності дошкільного та шкільного навчання. У Законі про дошкільну освіту йдеться про обов'язковість підготовки кожної дитини до систематичного навчання у школі. Така підготовка має на меті не тільки вироблення певних знань, вмінь і навичок дітей, а, більшою мірою, вона спрямована на загальний психічний розвиток особистості. Отже, перед дошкільною ланкою освіти постають завдання формування психологічної готовності дітей до навчання: розвитку їх пам'яті, мислення, мовлення, тобто розвитку загальних розумових здібностей, сформованість яких сприяє успішному засвоєнню якими шкільних предметів. Навчальна програма для шестилітніх не повинна бути складена шляхом запозичення частин шкільного змісту і методів навчання та перенесенням їх в дошкільний вік. Навчання письму і читанню - один з первісних науково - практичних напрямів у історії психолого - педагогічної науки. За останні роки українськими вченими А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Н.Я.Дзюбишиною - Мельник, Н.І.Зеленко, К.Л.Крутій, В.К.Лихолетенко, Н.П.Орлановою, Н.Ф.Скрипченко, О.Н.Хорошковською, Л.Шелестовою виконані роботи, які суттєво збагатили практику навчання читанню і письму дошкільників. Питання підготовки дітей до опанування писемним мовленням як спеціальне навчальне завдання постало порівняно недавно - у 80-х роках минулого століття, хоча теоретично це питання розглядалося ще в 30-х- 40 -х роках цього століття. Так Л.С.Виготський та О.М.Леонтьєв вважали, що ознайомлення дошкільників з мовленнєвою дійсністю і її елементами є основою для подальшого розвитку їх писемного мовлення. Л.С.Виготський теоретично і експериментально розкрив складність розвитку функціонального використання знака (в тому числі і буквеного) в онтогенезі. Вчений показав, що становлення відношень між знаком і значенням у дошкільників проходить поступово. Усвідомлення цих відношень можливе у дітей лише в результаті спеціального навчання, завдяки якому мовлення і його елементи стають для дитини предметом довільного використання.

Продовжуючи розвивати теоретичні ідеї вчених, О.В.Запорожець, Д.Б.Ельконін, Л.А.Венгер у своїх експериментальних роботах довели, що поза навчанням мовленнєва дійсність та її закони не усвідомлюються дітьми. В разі оволодіння дошкільниками навичками читання, письма без достатнього розвитку механізмів їх розумової діяльності, тобто уміння робити аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, свідомо оперувати з елементами мовленнєвої дійсності, в подальшому гальмується вироблення умінь усвідомленого, швидкого читання і письма, що призводить до появи певних труднощів при опануванні писемним мовленням в умовах шкільного навчання. писемне мовлення навчання шкільний

Дослідження Д.Б.Ельконіна, Л.А.Венгера, С.М.Карпової та їх співробітників показали, що вже в старшому дошкільному віці діти набувають необхідних умінь усвідомленого сприймання мовленнєвої дійсності на основі аналізу її елементів, але за умов навчання їх цьому за спеціальною програмою з урахуванням вікових можливостей дітей. Тридцятирічні практичні дослідження Ш.О.Амонашвілі засвідчили, що існують резервні можливості ефективної підготовки дітей шестирічного віку до писемного мовлення: 1). завдяки створенню активного навчального середовища у вигляді розвивального читання; 2). за умов дотримання правила - при навчанні не віддавати пріоритет традиційному формуванню техніки читання і письма; 3). в разі гуманного ставлення дорослих до результатів діяльності дітей.

Але разом з тим проблема формування у дітей шостого і сьомого років життя психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням в психології розроблена ще недостатньо, зокрема не висвітлені такі її аспекти, як показники готовності дітей до оволодіння писемним мовленням, особливості застосування комплексного підходу до їх формування, шляхи активізації процесу засвоєння знань, умінь і навичок необхідних, для опанування дітьми в школі спілкуванням за допомогою писемних знаків. Ці та інші аспекти зазначеної проблеми потребують подальшого вивчення. Зокрема, спеціальну увагу необхідно приділити розкриттю умов підвищення ефективності підготовки дітей до оволодіння писемним мовленням в період переходу їх від дошкільного до шкільного навчання.

Зв'язок роботи з науковими порграмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою загальної теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України “Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання” № держреєстрації 0198U000518 рік реєстрації -5.02.1998.

Об'єкт дослідження. Формування психологічної готовності дошкільників до шкільного навчання.

Предмет дослідження. Психологічна готовність до оволодіння писемним мовленням дітьми дошкільного віку.

Мета дослідження. Визначити зміст та особливості формування готовності дітей до оволодіння писемним мовленням, психологічно обґрунтувати умови її ефективного становлення при переході від дошкільного до шкільного навчання.

Гіпотеза дослідження. Психологічними механізмами розвитку здатності дітей до оволодіння писемним мовленням є розумові дії: аналіз, порівняння, узагальнення та інші.

Умовами, які забезпечують ефективну підготовку дітей до оволодіння писемним мовленням, виступають: підвищення пізнавальної активності дітей на основі реалізації принципу проблематизації завдань, єдності розумових і практичних дій при створенні ігрових ситуацій, вправляння дошкільників у різних видах продуктивної діяльності в процесі навчання їх читанню і письму.

Для досягнення зазначеної мети дослідження та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання.

Визначити зміст психологічної готовності дітей до оволодіння писемним мовленням в школі.

Розробити показники готовності дітей до оволодіння писемним мовленням.

Виявити особливості та умови формування психологічної готовності дошкільників до писемного мовлення.

Розробити й апробувати систему завдань для ефективної підготовки шести-семирічних дітей до оволодіння ними писемним мовленням за принципами розвивального навчання.

Теоретико - методологічну основу дослідження становлять: концепція розвивального навчання (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Н.А.Побірченко, Ж.П'яже); діяльнісний підхід (О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), положення про психологічну готовність дітей до школи, виділені у Л.С.Виготського і розроблені у Л.І.Божович, Л.А.Венгера, П.Д.Кондратенко, В.К.Котирло, С.Є.Кулачківської, С.О.Ладивір, Є.Є.Кравцової, В.Ф.Олійник, С.Д.Максименка, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченко, О.В.Проскури, Д.Б.Ельконіна, положення про значення і роль мовлення в процесі мислення, навчання і спілкування (Г.О.Балл, О.Р.Лурія, Ю.І.Машбиць, В.О.Моляко, Н.В.Чепелєва).

У вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: 1. теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми; 2. контент-аналіз, спостереження, бесіда; 3. констатувальний і навчальний експерименти; 4. методи статистичної обробки одержаних експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження полягає:

в розкритті змісту готовності дітей до оволодіння писемним мовленням як компонента готовності до шкільного навчання;

дістали конкретного визначення механізми засвоєння елементарних граматичних одиниць - алгоритми аналізу, порівняння, узагальнення - для вирішення мовленнєвих завдань проблемного характеру;

обгрунтовані умови підвищення ефективності підготовки дошкільників до оволодіння писемним мовленням.

Теоретичне значення, полягає в обгрунтуванні ефективності підходу до формування психологічної готовності дітей до оволодіння писемним мовленням в умовах спроектованого розвивального навчання, в процесі якого відбуваються значні зміни в позиції дошкільників відносно мовленнєвої дійсності і її елементів. Доведено, що усвідомлене диференційоване сприймання і відтворення звуків, букв, слів, речень в усній формі і графічними засобами має важливе значення як для вирішення проблеми підготовки дітей до навчання їх читанню і письму, так і для розв'язання питань початкового навчання дітей в школі писемному мовленню.

Практичне значення дослідження полягає в розробці і експериментальній апробації розробленого нами науково-методичного комплекту посібників (“Підготовка старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням”, “Я вчуся читати і писати”, “Я вчуся писати елементи букв і цифр”, “Щебетушечка” (методичний посібник і альбом розвивальних вправ) спрямованих на актуалізацію процесу аналізу і узагальнення дітьми ознак елементів мовленнєвої дійсності, а саме: звуків, букв, слів, речень; завдань з паралельного навчання пізнавальному читанню і письму, з формування у дітей здатності абстрагуватися від співрозмовника і викладати мовленнєвий зміст з позиції читача; на розвиток уміння повно, розгорнено і логічно викладати зміст тексту, підбирати слова і конструювати речення, утримувати ті думки, які необхідно графічно оформити, а також вміння висловлювати свою думку доступними засобами (малюнком, умовними позначками, буквеними знаками).

На захист виносяться такі основні положення.

1. Положення, за яким психологічна готовність до оволодіння писемним мовленням є компонентом загальної психологічної готовності дітей до школи. За основу готовності до шкільного навчання береться певний рівень психічного розвитку, без якого дитина не може успішно навчатися в школі. Ефективним шкільне навчання буде тільки в тому випадку, якщо дитина має необхідні і достатні для його початкового етапу якості, які потім в учбовому процесі розвиваються і удосконалюються. Розумовими якостями, необхідними для успішного навчання писемному мовленню, є усвідомлення відношень між писемним знаком і його значенням, а також знання і уміння з функціонального його використання.

2. Зміст компонентів психологічної готовності дошкільників до оволодіння писемним мовленням. Ними є: 1). відповідні мотиви опанування дітьми читанням і письмом; 2). усвідомлене диференційоване сприймання і розуміння дошкільниками прочитаного тексту і уміння висловити свої думки про прочитане чи пережите в усній формі і доступними графічними засобами. 3). розвиток знаково-символічної функції мислення, на основі засвоєння алгоритмів аналізу, порівняння, узагальнення.

3.Психолого-педагогічні умови успішної підготовки до оволодіння писемним мовленням дітьми шостого і сьомого років життя: забезпечення належного рівня мотивації; підвищення пізнавальної активності дітей; проблематизація завдань; поєднання різних видів дитячої діяльності, підпорядкованих меті оволодіння дітьми орієнтовною частиною мовленнєвої діяльності.

4. Теоретично обґрунтована та експериментально апробована система завдань по формуванню психологічної готовності шести - семирічних дітей до оволодіння писемним мовленням, представлена в альбомі розвивальних ігор та вправ “Я, вчуся читати і писати”, методичному посібнику “Підготовка старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням”, альбомі розвивальних вправ і методичному посібнику “Щебетушечка”, альбомі розвивальних вправ “Я вчуся писати елементи букв і цифр”.

Апробація дослідження. Результати дослідження обговорювалися на науковій конференції Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, на засіданнях лабораторії психології дошкільника Інституту психології, на міських науково - практичних конференціях “Розвиток мовлення дошкільників та сучасні тенденції його вдосконалення” (Київ, 2000р.), “Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей” (Київ, 2002), на семінарах в дошкільних закладах освіти № 53, 409 для практичних працівників міста Києва і області (1996 - 2001), матеріали семінарів надруковані в науково - методичному додатку до журналу “Дошкільне виховання” “Палітра педагога” (2000 рік); в газеті “Початкова освіта” надруковано в 2001 - 2002 роках шість статей з теми дослідження, в МІВВ ім. Б.Грінченка прочитано курс лекцій з теми: “Розвиток писемного спілкування дошкільників” (2001- 2003 рік) та в педагогічному коледжі ім. К.Д.Ушинського проведені практичні заняття для студентів з ознайомлення з науково-методичним комплектом по розвитку писемного мовлення дошкільників (2001 рік), результати дослідження використані при написанні підрозділу “Зміст роботи для дітей, які проявляють підвищений інтерес до читання і письма” в державній програмі виховання та навчання “Дитина”.

Публікації. Основний зміст і конкретні результати даного дослідження відображені в 8 публікаціях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (221), додатку; зміст роботи викладений на 185 сторінках. Матеріали дисертації узагальнено у 8 таблицях, 2 рисунках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “ВСТУПІ” обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, викладені положення, що виносяться на захист, вказується сфера апробації впровадження результатів дослідження.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Психологічна проблема оволодіння читанням і письмом дошкільниками як основними формами писемного мовлення” подається аналіз наукових першоджерел з питань формування навичок читання і письма у дошкільників, розглядаються окремі компоненти готовності дошкільників до оволодіння ними писемним мовленням, аналізується сучасний стан проблеми; розглядаються питання формування готовності дитини дошкільного віку до навчання в школі і складові цієї готовності.

Здійснений у розділі аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що вихідною теоретичною засадою розробки проблеми формування психологічної готовності старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням слугують висунуті Л.С.Виготським, О.М.Леонтьєвим теоретичні положення про можливість підготовки дошкільників до оволодіння писемним мовленням, з урахуванням його особливостей і вважали, що засвоєння дошкільниками елементарних узагальнень про мовленнєву дійсність і її елементи, а саме: звуки, букви, склади, слова, речення є однією з умов формування означеної готовності, що це - знання, які дають змогу успішно перейти до писемного мовлення “алгебри мовлення” (за висловом Л.С.Виготського). Л.С.Виготський стверджував, що дошкільників можливо і необхідно готувати до оволодіння писемним мовленням за умови, що цей процес не буде простим переводом усного мовлення в писемні знаки, тобто тільки через формування навички письма. Розвинути писемне мовлення дошкільників, на думку вченого, можливо при врахуванні особливостей останнього. Перша особливість писемного мовлення полягає у віддаленості мотивів використання його дошкільниками. Дитина, яка починає вчитися писати, ще не переживає потреби в цій новій мовленнєвій функції, не замислюється над тим, для чого вона їй потрібна. Завданням навчання і є актуалізація процесу усвідомлення дітьми мовленнєвих засобів, наближення мотивів спілкування за допомогою писемних знаків. Друга особливість полягає у високому рівні абстракції писемного мовлення (від слова, яке звучить, і від ситуації співрозмовника).У ситуації писемного мовлення той, до кого звернене мовлення, відсутній. Писемне мовлення - це монологічне мовлення, бесіда з умовним співрозмовником. Третя особливість писемного мовлення пов'язана з необхідністю вольового, свідомого, інтелектуального ставлення дитини до нього. Під час писемного мовлення дитина повинна весь час діяти вольовим чином. Перехід від максимально стисненого внутрішнього мовлення до максимально розгорненого писемного мовлення, спрямованого на співрозмовника, потребує вольових зусиль для побудови мисленнєвої канви. З вольовим характером процесу опанування писемного мовлення пов'язана також більша його усвідомленість, порівняно з усним мовленням. Знаки писемного мовлення дитина засвоює лише свідомо в результаті цілеспрямованого навчання. А саме, писемне мовлення примушує дитину діяти більш інтелектуально і довільно, краще усвідомлювати мотиви писемного мовлення, які є більш абстрактні та більше віддалені від безпосередніх потреб дитини. Навчання письму і читанню, на думку Л.С.Виготського, доцільно базувати на основі сформованих у дітей змістовних граматичних узагальнень і не знання пристосовувати до рівня розвитку дитини, а підносити дитину до рівня знань. Тільки тоді труднощі будуть стимулювати процес мовленнєвого розвитку.

Загальнотеоретичні положення Л.С.Виготського про розвиток мовлення дітей взагалі і, зокрема, писемного мовлення, а також положення П.Я.Гальперіна, Д.Б.Ельконіна, А.Р.Лурії активно застосовуються сучасними дослідниками (А.М.Богуш, Н.С.Варенцова, М.С.Вашуленко, Н.Я.Дзюбишина - Мельник, Н.В.Дурова, Л.Є.Журова, Н.І.Зеленко, К.Л.Крутій, В.К.Лихолетенко, Н.П.Орланова, Н.С.Невська, Н.Ф.Скрипченко, Н.С.Старшинська, О.Ю.Прищепа, О.Н.Хорошковська, Л.Шелестова). При цьому основний акцент досліджень переноситься з констатації наявного рівня умінь і навичок дітей на науково обґрунтовані засоби організації розумової діяльності дітей, завдяки чому стає можливою реалізація потенційних можливостей дошкільників, формування у них нової якості процесу засвоєння знань про мовленнєву дійсність і її елементи. Процес оволодіння елементами мовлення - звуками, буквами, словами, реченнями неможливий поза формуванням дій з ними, як неможливе і оволодіння предметною дійсністю поза діями людей з предметами.

Реформа загальноосвітньої школи, яка передбачає навчання дітей з шестирічного віку, поставила завдання більш глибокого психологічного аналізу показників готовності дітей до школи. Готовність дітей до навчання в школі є одним з компонентів, який забезпечує шкільну адаптацію, успішність початкового навчання. Психологічна готовність активно досліджувалася психологами Л.І.Божович, П.Д.Кондратенко, В.К.Котирло, С.Є.Кулачківською, С.О.Ладивір, Є.Є.Кравцовою. В.Ф.Олійник, С.Д.Максименком, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченком, О.В.Проскурою та іншими, але незважаючи на єдині вихідні основи, виділені Л.С.Виготським, розроблені Д.Б.Ельконіним і Л.А.Венгером, кожний з дослідник вкладає в поняття “готовності” свій певний зміст. Проте дослідники сходяться на тому, що готовність до школи має комплексну характеристику, яка складається з набору новоутворень, що повинні бути сформовані у дитини на час її приходу до школи, і передумов учбової діяльності. Важливим показником психологічної готовності дітей до школи в усіх дослідженнях виступає рівень сформованості мовленнєвої діяльності. Н.Г Салміна запропонувала ввести рівень сформованості знаково-символічної діяльності як новоутворення дошкільного віку, до якої належить і писемне мовлення, що виступає в якості показника готовності дітей до школи. В цілому питання про необхідний рівень сформованості у дошкільників знаково - символічної діяльності в грі, зображувальній, мовленнєвій сферах теоретично розроблялося Л.А.Венгером, Г.О.Глотовою, Д.Б.Ельконіним, Л.Є.Журовою, С.М.Карповою, І.М.Колобовою, В.С.Мухіною, А.М.Осоріною, а також закордонними психологами. Проте, при висвітленні засобів діагностики зазначеної функції як готовності до оволодіння писемним мовленням названими авторами окремо не висвітлювався.

Психологічний аналіз методичного забезпечення традиційного навчання дітей читанню та письму базується на їх вузько локальному розумінні - техніці читання і чистописання. Ці форми розглядаються як такі, до складу яких не входять культура оформлення писемного тексту та і його розуміння. Отже, проблема формування психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням в психології розроблена ще недостатньо.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ “Особливості формування психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням у дітей шостого і сьомого років життя” присвячено результатам дослідження особливостей формування готовності до писемного мовлення і характеристиці основних шляхів навчання читанню і письму семирічних дітей в практиці виховної роботи дитячих садків.

Констатувальним експериментом було охоплено 245 дітей, які виховувалися в 10 підготовчих групах дошкільних закладів освіти міст Києва та Обухова, та трьох класах для навчання шестилітніх дітей. При розробці діагностичних завдань ми спиралися на положення Д.Б.Ельконіна, за якими при переході від дошкільного до шкільного віку система діагностичних завдань повинна включати в себе як діагностику новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм навчальної діяльності, що закладаються на заняттях вже в дитячому садку. До новоутворень дошкільного віку належить і сформованість знаково-символічної функції мислення. Початкові форми навчальної діяльності з писемного мовлення включають здатність дітей диференційовано сприймати і виділяти з оточення представленого в формі знаків, символів, мовленнєвого потоку граматичні елементи; свідомо ставитися до того, що кожен мовленнєвий звук, буква, слово, речення мають свою форму - знак, яким елемент позначається, що кожен знак щось позначає і має свою кількісну і якісну характеристики; відтворювати елементи мовленнєвої дійсності в словесній формі - читати і розуміти прочитане, а також графічними засобами - малюнком, умовними позначками, буквеними знаками. Компонентами психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням дошкільниками виступають: 1) мотиви опанування дошкільниками читанням і письмом; 2) усвідомлене диференційоване сприймання і розуміння дошкільниками прочитаного тексту і уміння висловити свої думки про зміст прочитаного чи пережитого в усній формі і доступними графічними засобами; 3) сформованість знаково - символічної функції мислення.

На основі визначених компонентів дошкільників до оволодіння писемним мовленням були змодельовані завдання для діагностики ступеня цієї готовності, які включали: 1 Вивчення наявності пізнавального інтересу дітей до читання і письма та характеру мотивів опанування ними. Рівень виконання завдання визначався методом бесіди. 2 Розкриття особливостей сприймання і розуміння дошкільниками прочитаного тексту і уміння передати свої почуття про прочитане або пережите в усній формі і доступними графічними засобами. Дітям пропонувався для прослуховування текст казки, за змістом якої проводилася бесіда. Після обговорювання прочитаного створювалася ігрова ситуація, відповідно до умов якої зміст тексту необхідно було відтворити доступними графічними засобами - малюнком, умовними позначками, буквеними знаками.

3 Дослідження рівня сформованості знаково - символічної функції мислення. Для діагностики використовувалися ігрові завдання з використанням елементів мовленнєвої дійсності: а) методика “Четвертий зайвий”, б) “Порівняй букви”.

Достатній рівень готовності дитини до оволодіння писемним мовленням визначався за характером проявів нею пізнавального інтересу до друкованого слова, наявністю елементарного уявлення про необхідність читання і письма для дорослих і особисто для себе, на підставі уміння своїми словами достатньо логічно передати зміст прочитаного в усній і графічній формі, виділяти серед зображень предметної і мовленнєвої дійсності кожен її елемент - букву, склад, слово, речення, аналізувати і відтворювати їх доступними графічними засобами - малюнком, умовними позначками, буквеними знаками. В разі несформованості зазначених показників фіксувався недостатній рівень готовності до оволодіння писемним мовленням.

Узагальнені результати, які отримані по всіх трьох завданнях, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Узагальнені дані про рівні готовності дітей до оволодіння писемним мовленням в умовах традиційного навчання (в %)

Рівні	Визначення у дошкільників рівня розвитку пізнавального інтересу до друкованого слова та письма і характеру мотивів опанування ними	Визначення рівня сприймання, розуміння тексту і відтворення думок та почуттів в усній і графічній формах	Визначення у дошкільників рівня сформованості знаково-символічної функції мислення
Достатній	62.3	21	10.1
Недостатній	37,7	79	89,9

Аналіз традиційного навчання дітей читанню і письму засвідчив: до читання і письма підходять як до вузько локальних утворень - техніки читання і чистописання; завдання з усвідомленого сприймання і відтворення звуків, букв, слів, речень хоча й включені в практичну діяльність дітей, але використовуються педагогами як допоміжні другорядні прийоми; розвиток читання і письма проходить із застосуванням авторитарного стилю взаємодії педагога з вихованцями, що не сприяє розвиткові мотивів опанування писемним мовленням. Традиційна підготовка дошкільників до оволодіння читанням і письмом забезпечує лише засвоєння дітьми елементарних практичних навичок на основі фрагментарних знань про мовлення. При такому навчанні не формується пізнавальна позиція дошкільників щодо диференційованого сприймання мовленнєвої дійсності та відтворення її елементів відповідно до форми і змісту кожного з них, внаслідок чого у дошкільників не закладаються основи для подальшого розвитку механізмів теоретичного мислення у мовленнєвій сфері.

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ - “Умови ефективного формування психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням у дітей дошкільного віку” - описані чинники, які сприяли ефективній підготовці старших дошкільників експериментальних груп до оволодіння ними писемним мовленням, подано аналіз результатів навчання за експериментальною програмою.

Формувальний експеримент базувався на положеннях, розкритих у першому розділі роботи. Зокрема, бралося до уваги таке: розуміння дітьми того, що елементи мовленнєвої дійсності мають свою форму і зміст, що вони чимось позначаються і щось позначають, формується у дитини лише в результаті цілеспрямованого навчання з обов'язковим введенням узагальнених знань про кожний елемент. Завдяки такій організації навчання дошкільники починають усвідомлювати свої мовленнєві уміння і довільно оперувати ними, а самі навички стають довільними і усвідомленими.

Експериментальне навчання проходило в два етапи. Перший етап охоплював навчанням дітей віком від 5 до 6 років. На другому етапі в навчанні брали участь діти сьомого року життя. На першому і другому етапах діти навчалися за спеціальною розробленою нами системою завдань.

На першому і другому етапах навчання нами підтримувався властивий

дітям інтерес до друкованого слова, їхнє бажання навчитися читати і писати. Для цього актуалізувалася належна мотивація до оволодіння писемним мовленням завдяки гуманному ставленню дорослих до процесу і результатів діяльності дітей. Так, дорослі з інтересом вислуховували читання дитиною, розглядали намальоване, написане, виражали здивування, захопленість, співчуття з приводу тої дійсності, про яку писала, малювала, розповідала дитина, ставили запитання, які давали б дитині можливість пережити необхідність свого читання і письма. Нами створювалося таке соціальне середовище, за якого процес оволодіння читанням і письмом надавав дитині радість успіху, відкриття, почування, що вона займається серйозною, важливою справою і що дорослі зацікавлені в результатах її читання і письма. Ця зацікавленість, на відміну від традиційного підходу, ніколи не проявлялася в бальній чи іншого роду оцінці техніки читання і письма дітей. Ми вважали, що формування психологічної готовності до оволодіння читанням і письмом залежить від успішності в рівні сформованості перших граматичних узагальнень дитини. Свою роботу ми будували виходячи з положення, що будь-які знання, в тому числі і граматичні, засвоюються, контролюються і закріплюються в практичній діяльності дитини. Роботу над формуванням психологічної готовності до оволодіння читанням і письмом ми не відокремлювали від роботи над розвитком мовлення, формуванням перших математичних уявлень дітей і від продуктивних видів дитячої діяльності. Особливу роль при формуванні психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням відіграє рівень сформованості розмовного мовлення дошкільників. Перший граматичний синтез і аналіз проводився в процесі роботи вихователя над словами, які діти використовують в мовленні, над їх правильним підбором для позначення необхідного змісту, над грамотно побудованим, зв'язним мовленням дитини. Формування у дошкільників психологічної готовності до оволодіння писемним мовленням це є утворення нової для дитини системи знань і навичок. Остання включає в себе ланцюги, які є взаємопов'язаними і взаємообумовленими: засвоєння певних граматичних загальних уявлень про: звук, букву, склад, слово і речення; засвоєння правил для практичного використання елементарних граматичних уявлень; вироблення певної системи граматичних навичок і вмінь у використанні елементарних граматичних узагальнень.

Заради засвоєння дошкільниками експериментальних груп перших узагальнених граматичних уявлень ми вправляли їх в операціях аналізу і узагальнення на знайомому і конкретному матеріалі, керуючись положенням. Що кожне поняття є узагальнене знання про цілу групу предметів в суттєвих ознаках. Ці суттєві ознаки в предметі пов'язані і з багатьма іншими, другорядними, поодинокими. Для того, щоб виконати необхідне узагальнення, треба вміти опустити різні поодинокі особливості, які притаманні тому чи іншому предмету, і виділити, тобто абстрагувати, ті, які є суттєвими в кожному з них, що дозволяє поєднати ці предмети в одну групу. Засвоєння узагальнених знань йшло з використанням таких прийомів: аналізу, синтезу (через опис предметів, буквених знаків, коли алгоритм задавався схемою); класифікації; порівняння (теж із застосуванням алгоритму, представленого спочатку у вигляді намальованої схеми, а потім у словесній формі). В роботі ми використовували і таку форму узагальнення як називання загальної кількості певних предметів.

Широко використовували вправи на просторове розрізнення з використанням середовища; завдяки ним ми поповнили словник дітей словами, що відображають просторові й кількісні уявлення. На заняттях з малювання ми вчили дітей спостерігати й аналізувати зразок. Спостереження такого роду базувалося на аналізі зорових сприймань і введенні в активний словник дітей знову ж таки тих слів, які відображали просторові й кількісні уявлення. Зв'язок, який встановлювався в свідомості дитини між словом і графічним елементом, привчав цілеспрямовано сприймати зразок і використовувати слова для його позначення, що сприяло розвитку усвідомленого диференційованого сприймання. На заняттях з малювання застосовувались такі прийоми: називання і підписування роботи, усна розповідь за зробленими малюнками, письмова розповідь за малюнком (спочатку з використанням умовних позначок, а потім і самих буквених знаків), які опосередковано сприяли формуванню навички письма. Традиційний прийом формування навички письма (багаторазове механічне повторення написання буквених знаків, слів) нами не використовувався. Формувалися також специфічні для писемного мовлення уміння довільно будувати власне висловлювання у відповідності до завдань спілкування (в усній чи письмовій формах) з орієнтацією на наявного і умовного слухача, для чого створювалися ігрові ситуації (написання листів, повідомлень, графічна розповідь про прочитане, почуте, побачене).

Моделювалися проблемні ситуації, які підвищували пізнавальну активність дітей і сприяли розвитку творчого потенціалу особистості кожної дитини; при цьому застосовували різні види дитячої діяльності (гру, малювання), що були підпорядковані меті пізнавального характеру. Завдяки наочному характеру пропонованих дітям завдань вихователь мав змогу фіксувати поетапно успіхи дітей, просування їх вперед, вносити необхідні корективи в процес опанування ними писемним мовленням, надавати допомогу кожній дитині та підтримувати її в разі необхідності і на проміжних етапах виконання завдання, що найбільшою мірою і сприяло реалізації дітьми їх потенційних можливостей.

Після закінчення занять за нашою системою, було проведене обстеження дітей експериментальних і контрольної групи.

Порівняльний аналіз даних обстеження дітей контрольної і експериментальних груп показав, що рівень готовності дітей до оволодіння писемним мовленням в усіх експериментальних групах вищий, ніж у контрольній, про що свідчать дані таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика рівнів готовності до оволодіння писемним мовленням у дошкільників Е і К груп до і після проведення експериментального навчання (в %)

Рівні	Е - перше обстеження	Е - друге обстеження	К - перше обстеження	К друге обстеження
Достатній	19,4	88,5	11,7	25
Недостатній	80,6	11,5	88,3	75

Як свідчать дані, наведені в таблиці, в Е групах налічується 88,5 % дітей з достатнім рівнем готовності до оволодіння писемним мовленням, тоді як в К - групі лише 25 % дітей досягли такого рівня. Різниця між середніми арифметичними даними становить Ме2 - Мк2 = М (88,5 - 25 = 63,5), тобто в Е групах на 63,5 % більше дітей, які досягли достатнього рівеня підготовки порівнянно з К групою. Недостатній рівень готовності до оволодіння писемним мовленням в Е групах мали лише 11,5%, але й вони (за даними якісного аналізу) потребували лише роботи по уточненню власних знань (наприклад, діти називали “речення” “словами “ і не могли сказати, чим відрізняються окремі речення від слів, тощо). Ці діти відносилися до середнього рівня розвитку. В К групі - 75% дітей мали недостатній рівень сформованості готовності до оволодіння писемним мовленням, з яких 46,4 % дітей потребували лише роботи по уточненню знань і 21,4 % дітей, яким конче потрібна була додаткова індивідуальна робота по всіх розділах програми з грамоти для дітей підготовчої до школи групи.

Як бачимо, діти, охоплені експериментальним навчанням, мали значні переваги порівняно з їх однолітками, які у такому навчанні не перебували. Це знайшло своє відображення в кількісних даних. Вирахували середній показник М в Е групах. МЕ1 дорівнює 19,4 %, МЕ2 дорівнює 88,5%. МЕ = МЕ2 - МЕ1 МЕ дорівнює 69,1 %. Для К групи МК=13,3%. Ці дані підтверджують продуктивність експериментального навчання за нашою системою, яке привело до підвищення успішності вирішення дітьми мовленнєвих завдань. Кількість таких дітей в Е групі зросла на 69,1%, тоді як в К групі лише на 13,3%. Після прочитання казки про бджолу і гуску та бесіди за текстом, дітям було запропоновано розказати в листі до бабусі, (друга) про зміст прочитаного тексту за допомогою малюнка і письма. В експериментальних і контрольних групах ми отримали роботи в яких діти доступними їм графічними засобами - малюнком, письмом, та в усній розповіді повідомляли про почуте з тексту. В контрольних групах діти тільки малювали і лише на прохання експериментатора підписували роботу своїм іменем (щоб бабуся зрозуміла, від кого отримала лист); незначна кількість дітей писали своє прізвище, вікові дані і підписували на малюнку окремими словами деякі предмети і об'єкти, наприклад “дім”, “ліс”. Тобто, рівень виконання роботи фактично залишився незмінним порівняно з попереднім. В експериментальних групах дошкільники не обмежувались тільки малюванням за змістом тексту і підписуванням своєї роботи, як це спостерігалося в контрольних групах. Діти експериментальної групи придумували і записували назву малюнка, розповідали про пережиті ними моменти, пов'язані зі змістом прочитаної казки (поїздку на дачу, де бджола вжалила щеня, похід до зоопарку, де на лузі паслися дикі гуси тощо), причому сконструйовані дітьми речення включали від двох до п'яти слів. Тобто у дітей експериментальної групи сформувалося вміння абстрагуватися від співрозмовника і викладати мовленнєвий зміст з позиції читача, тобто з урахуванням того, як читач зрозуміє їхню думку, уміння добору слів і конструювання з них речень; уміння доступними засобами розгорнено, логічно викладати зміст тексту.

При аналізі отриманих внаслідок обстеження даних ми провели вивчення якісних і кількісних помилок при письмі, які зустрічалися в роботах дітей.

При повторному обстеженні, проведеному в травні місяці, як і при обстеженні, проведеному нами в жовтні місяці раніше мали місце помилки звукові, кількісні, просторові та помилки, пов'язані з відношенням між словами, але цих помилок значно менше в Е групах, порівняно з К групою. В експериментальній групі процент помилок становив лише 3,4 %, тоді як в контрольній групі 43,5 %. Тобто, експериментальне навчання за запропонованою системою виявилося більш продуктивним.

Отже, організувати продуктивну навчальну діяльність дітей можливо на основі привнесення в практику роботи теоретично і методично обґрунтованої системи завдань по підготовці дітей старшого дошкільного віку до оволодіння писемним мовленням. Розроблена нами система завдань підвищила ефективність засвоєння дітьми елементарних граматичних одиниць - звуку, букви, складу, речення, що створило підгрунтя для переходу від орієнтовної частини мовленнєвої діяльності в дошкільному віці до виконавської (власне до здатності усно і письмово передавати думки і почуття), що забезпечило готовність дітей до продуктивного оволодіння писемним мовленням в умовах шкільного навчання.

У ВИСНОВКАХ висвітлено підсумки результатів проведеного теоретичного й експериментального дослідження, визначені перспективи подальшої розробки проблеми. Основними з них є такі:

1. Психологічна готовність дітей до школи становить складне утворення, важливим компонентом якого є готовність дітей дошкільного віку до оволодіння писемним мовленням. Сутність останньої полягає у здатності дітей до усвідомленого диференційованого сприймання і відтворення в усній формі (через читання, монологічне мовлення) і графічній

- через малюнок, умовні позначки звуко - букв, буквені знаки мовленнєвої дійсності, представленої у вигляді букв, слів, речень, текстів.

2. Показниками психологічної готовності дітей до оволодіння писемним мовленням виступають: 1). пізнавальний інтерес до друкованого слова та усвідомлення значення оволодіння ним у житті людини; 2). розуміння друкованого слова, вміння повно, точно, розгорнено, логічно викласти свою думку з приводу написаного чи пережитого в словесній формі і доступними графічними засобами - малюнком, умовними позначками, буквеними знаками, орієнтуючись на умовного співрозмовника; 3). уміння виділяти серед зображень предметної і мовленнєвої дійсності граматичні елементи і охарактеризувати їх з погляду форми і змісту.

3. Психологічними механізмами формування готовності дітей до оволодіння писемним мовленням виступають такі сторони розвитку сенсорних і розумових дій дошкільників, як суб'єктів навчальної діяльності: 1). формування аналітико - синтетичного сприймання і виділення з мовленнєвого потоку його елементів: звуків, букв, слів, речень; 2). матеріалізації їх в усному мовленні і графічними засобами - малюнком, умовними позначками, буквеними знаками; 3). розвиток внутрішніх механізмів пізнавальної діяльності на основі засвоєння алгоритмів аналізу, порівняння, узагальнення елементів мовленнєвої дійсності.

4. Умови формування достатнього рівня готовності дітей шостого і сьомого років життя до оволодіння писемним мовленням є такі:

· Забезпечення відповідної мотивації в процесі ігрової, зображувальної, елементів навчальної діяльності. Дітям задають життєві мотиви - пізнання, творчості, спілкування, турботи про себе і навколишніх людей, досягнення позитивних результатів власної діяльності.

· Оптимізація пізнавальної діяльності дошкільників стосовно мовленнєвої дійсності, яка досягається завдяки застосування спеціально змодельованих ігрових ситуацій, використання вправ на виділення з предметної та мовленнєвої дійсності граматичних елементів, використанню алгоритмів їх опису і порівняння.

· Проблематизація завдань із використанням граматичних елементів та вправляння дітей в різних видах продуктивної діяльності, які є адекватними як для вироблення графічних навичок письма, техніки читання, розуміння прочитаного тексту, так і розвитку здатності дошкільників до самостійного оперування елементарними мовленнєвими одиницями - буквами, словами, реченнями.

5. Теоретично розроблена та експериментально перевірена система завдань забезпечила розвивальний характер навчального процесу щодо оволодіння дошкільниками писемним мовленням і підвищила ефективність засвоєння дітьми необхідних ознак граматичних одиниць - звуку, букви, складу, речення - на основі їх аналізу і узагальнення. Завдяки впровадженню розробленої системи завдань у дошкільників з'явилася здатність до викладення мовленнєвого змісту з позиції читача, було сформоване вміння повно, розгорнено і логічно передавати зміст тексту, добирати слова і конструювати речення, здатність вибірково утримувати зміст тих думок, які необхідно зафіксувати графічно. Сформовані уміння створили основу для переходу від орієнтовної частини мовленнєвої діяльності в дошкільному віці до виконавської (власно до оформлення письмово своїх думок і почуттів) в умовах шкільного навчання.

Разом з тим, наша робота не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Аспекти готовності дітей дошкільного віку до оволодіння писемним мовленням і умови активізації засвоєння читання і письма дошкільниками лише частково були висвітлені в нашому дослідженні. Подальшого вивчення вимагає проблема визначення змісту та методів корекційної роботи по підготовці дітей до оволодіння писемним мовленням в процесі здійснення індивідуального підходу до кожної дитини з урахуванням її індивідуально - типологічних особливостей.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Підготовка старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням (методичний посібник). - К., 2000, 68 с. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.

2. Я вчуся читати і писати (альбом розвивальних вправ), - К, 2000, 84 с. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.

3. Я вчуся читати і писати. // Дошкільне виховання, № 9, 2000 с. 6 - 7.

4. Різнобічна підготовка до письма. // Дошкільне виховання. Науково - методичний додаток “Палітра педагога”, №3, 2000, с. 10 - 12.

5. Психологічні чинники розвитку передумов до оволодіння писемним мовленням старшими дошкільниками. // В зб.: Розвиток ідей Г.С.Костюка в сучасних психологічних дослідженнях. Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Вип.20, К., 2000 с. 166 - 173.

6. Інноваційна система підготовки дошкільників до оволодіння писемним мовленням. // Практична психологія і соціальна робота, № 3, 2001, с.24 - 31.

7. Гуманізація процесу навчання писемному мовленню шестилітніх дітей. // В зб. Актуальні проблеми психології Том 4. Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання. Збірник наукових статей Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, - К.: 2001, с. 71 - 74.

8. Психологічні особливості оволодіння дітьми 5 - 6 - річного віку писемним мовленням. // В зб. Актуальні проблеми психології. Том ІV. Проблема розвитку дошкільника в інноваційних системах виховання. Збірник наукових статей. / за загальною редакцією проф. С.Д.Максименка та С.Є.Кулачківської. - К., 2002. _ С. 51-56.



АНОТАЦІЯ

Карабаєва І.І. Психологічна готовність до писемного мовлення дітей старшого дошкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003 рік.

В дисертації розглядається проблема підготовки до оволодіння писемним мовленням дітей шести - семирічного віку. В роботі показано, як на основі розвитку мислення дошкільників, зокрема узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, встановленні причинново- наслідкових зв'язків, розуміння взаємозалежностей, здатності розмірковування; спостережливості; творчої уяви, можна сформувати у дітей деякі прийоми виразності як в усному висловлюванні так і з використанням графічних форм, самостійного їх застосування, що, в цілому, сприяє основній меті підготовки дітей до оволодіння писемним мовленням. Викладаються результати експериментального дослідження, які довели, що за умови забезпечення розвивального навчання: підвищення розумової активності дітей, застосування завдань проблемного характеру і різноманітних видів діяльності дітей на заняттях стає можливим ефективне формування психологічної готовності дошкільників до оволодіння писемним мовленням у школі.

Ключові слова: готовність до оволодіння писемним мовленням, читання дошкільників, письмо дошкільників, елементарні граматичні одиниці, орієнтовна і виконавська частини мовленнєвої діяльності.



АННОТАЦИЯ

Карабаева И.И. Психологическая готовность к письменной речи детей старшего дошкольного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Институт психологи имени Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003 год.

В диссертации рассматривается проблема подготовки к овладению письменной речью детей шести и семилетнего возраста. В работе раскрывается содержание психологической готовности детей к овладению письменной речью, которое определяется способностью детей к дифференцированному восприятию и воспроизведению в устной и графической формах речевой действительности, представленной буквами, словами, предложениями, текстами.

Раскрываются в диссертационном исследовании и показатели психологической готовности дошкольников к овладению письменной речью. Показателями выступают: 1). познавательный интерес к печатному слову и понимание значения овладения им в жизни людей; 2). понимание печатного слова, умения полно, точно, логично изложить свою мысль по поводу написанного или пережитого в словесной форме и доступными графическими средствами - рисунком, условными обозначениями звуко-букв, буквенными знаками, ориентируясь на условного собеседника; 3). умения выделять среди изображений предметной и речевой действительности грамматических элементов и давать им характеристику с точки зрения их формы и содержания.

В работе раскрыты и механизмы формирования готовности детей к овладению письменной речью содержанием которых выступает развитие сенсорных и умственных действий дошкольника, как субъекта учебной деятельности.

Раскрывается и содержание условий формирования достаточного уровня готовности дошкольников к овладению письменной речью они таковы:

Обеспечение соответствующей мотивации в процессе игровой, изобразительной и элементов учебной деятельности. В которых детям задаются жизненные мотивы - познания, творчества, общения, заботы о себе и своих близких, окружающем, мотивация достижения положительных результатов своей деятельности.

Оптимизация познавательной деятельности дошкольников относительно речевой действительности, которая достигается в процессе использования игровых ситуаций, упражнений на формирование понятий о сходных и отличительных особенностях грамматических элементов с использованием алгоритмов их описания и сравнения.

Проблематизация заданий с использованием грамматических элементов и упражнение детей в адекватных видах деятельности как для выработки графических навыков письма, техники чтения, понимания прочитанного, так и для развития способности детей к самостоятельному использованию речевых единиц - букв, слов, предложений.

В диссертации излагаются результаты экспериментального исследования, свидетельствующие о том, что при условии развивающего обучения у детей дошкольного возраста можно сформировать достаточный уровень готовности к овладению письменной речью в условиях школьного обучения.

Ключевые слова: готовность к овладению письменной речью, чтение дошкольников, письмо дошкольников, грамматические единицы, ориентировочная и исполнительная части речевой деятельности.



SUMMARY

Karabayeva I.I. Psychologic readiness for written speech in older pre - school age children. Manuscript.

Dissertation on the squiring of the scientific degree of the Candidate of the Psychological Science according to the specialty 19.00.07. (Pedagogical and Age Psychology). G.S.Kostiuk Institute of Psychology in Ukraine, Kiev, 2003.

The problem of readiness for the mastering of the written speech of the 6-7 years old children has been considered in the given dissertation. It has been shown in what way on the development of the children thinking (that are thinking operations, such as generalization, comparison, abstract ability, classification, establishment of causal - consistent connections, understanding of interdependence and ability to consider, observation, creative imagination) the devises of expressiveness in oral speech as well as with the use of graphical forms can be formed; their independent use that serves the major aim of the preparations for mastering of the written speech, that is to teach what to write and how to write.