Соціально-педагогічні умови захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи

У першому розділі - “Захист дитинства як соціально-педагогічна проблема” - надається педагогічний аналіз захисту дитинства в Україні, розглядається проблема співвідношення захисту дитинства з провідною категорією соціальної педагогіки - соціалізацією особистості, розкривається сутність і зміст захисту дитинства як соціально-педагогічної категорії.

Розвиток проблеми соціально-педагогічного захисту дитинства в Україні розглядався в межах десятиріччя її незалежності, з 1991 року по 2001 рік, основними подіями якого стали: ратифікація Україною Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей; Конвенції ООН про права дитини; визначення захисту дитинства пріоритетним напрямом державної політики; прийняття Державної національної програми “Діти України”, інших нормативно-правових актів захисту дитинства; утворення Федерації дитячих об'єднань України; розгортання мережі соціальних служб для молоді; введення інституту соціальних педагогів і соціальних працівників; наукова розробка концептуальної основи захисту дитинства; впровадження концепцій соціально-педагогічного захисту дитинства на державному, регіональному і місцевому рівнях.

Аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної, правової літератури здійснювався у двох напрямках: вивчення розвитку концептуальної бази захисту дитинства в Україні; узагальнення практичного досвіду захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи.

Вивчення концептуальної основи захисту дитинства дозволив нам:

- визначити проблему захисту дітей в Україні актуальною, пріоритетною, потребуючою негайного вирішення (Н.Малярова, Н.Несмиянова, А.Сєвєрний та ін.);

- виявити сучасний погляд на проблему визначення цілей виховання підростаючого покоління як процесу цілеспрямованої соціалізації особистості (Л.Нікітіна, Л.Гордін та ін.);

- визначити сутність феномену захищеності дитини та його соціально-педагогічного аспекту (В.Єщенко, І.Звєрєва, О.Мороз, М.Шевандрин та ін.);

- окреслити сфери соціально-педагогічної діяльності школи - сім'я, школа, мікросоціум (А.Мудрик, Л.Нікітіна та ін.);

- визначити основні напрямки соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю: загальноосвітній, виховно-профілактичний, охоронний (І.Звєрєва, О.Мороз, В.Оржеховська, С.Шипунов, А.Сєвєрний);

- розглянути сучасні підходи до класифікації категорій дітей, що потребують соціально-педагогічного захисту - обдаровані діти, діти з нормальним рівнем розвитку, діти з відхиленнями (соціальними, психічними, розумовими, фізичними) в розвитку (І.Звєрєва, О.Мороз та ін.).

Узагальнення практичного досвіду захисту дитинства в Україні здійснювалося шляхом вивчення літератури, присвяченої соціально-педагогічній роботі з дітьми в основних сферах їх життєдіяльності: школі (Л.Охрімчук, М.Дмитриєнко, І.Нагорнова, І.Медчук, М.Садовський, С.Семенов, В.Бочарова, Ю.Василькова, Т.Василькова, В.Созонов, Н.Желєзнякова та ін.), сім'ї (Л.Короткова, О.Вихров, М.Плоткін, А.Іванцова та ін.), мікросоціумі (М.Зезіна, П.Автомонов, Л.Жогло та ін.). Це стало підставою для констатації відсутності системи умов для соціально-педагогічного захисту дітей у школі й мікросоціумі; недостатності дослідження захисту дитинства як соціально-педагогічної категорії; відсутності цілісної концепції захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи.

У ході аналізу проблеми співвідношення процесів соціалізації особистості дитини та її соціально-педагогічного захисту було виявлено, що соціалізація особистості - це двосторонній процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачає її включення в систему суспільних відносин шляхом як засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість; це системне утворення в соціальному становленні людини, що володіє структурністю, самоорганізацією, відкритістю, механізмами збагачення і розвитку (А.Капська, Л.Міщик, Л.Зайцева, А.Мудрик, І.Звєрєва та ін.).

Основними структурними елементами процесу соціалізації є стихійна соціалізація, відносно спрямована соціалізація, цілеспрямована соціалізація, самозміна людини.

У системі “соціалізація” соціально-педагогічний захист дитинства охоплює майже всю його структуру, включаючи відносно спрямовану і цілеспрямовану соціалізацію, а також самозміну особистості дитини.

Відносно спрямована соціалізація в процесі захисту дитинства - це комплекс державних заходів, необхідних для створення умов успішного становлення і розвитку особистості; цілеспрямована соціалізація - планомірний процес виховання дітей у спеціально створених закладах, спрямований на розвиток можливостей дитини, позитивно цінних для суспільства; самозміна особистості - постійне підвищення рівня розвитку і можливості самореалізації особистості дитини.

Основними осередками захисту дитинства є школа і мікросоціум (дошкільні заклади, сім'я, групи однолітків, позашкільні заклади тощо).

Розкриваючи “захист дитинства” як соціально-педагогічну категорію, було встановлено, що соціально-педагогічний захист дитинства - це комплекс соціально-педагогічних заходів, спрямованих на послаблення впливу на дітей негативних суспільних явищ; утворення умов для розкриття їх інтересів, потреб, розвитку потенціалів (І.Звєрєва); надання допомоги для самодопомоги впродовж усього життя (В.Борзов); рівних стартових можливостей для соціалізації і самореалізації (С.Кротюк). Інакше кажучи, соціально-педагогічний захист дитинства - це створення соціально-педагогічних умов для успішної соціалізації та самореалізації особистості.

Самореалізація - потреба особистості найвищого рівня (А.Маслоу), що проявляється в прагненні людини реалізувати свій особистісний потенціал (М.Шевандрин). Учені виділяють сім потенціалів людини, що збігаються із загальновідомими сферами особистості - мотиваційно-потрібнісний, емоційно-вольовий, когнітивно-пізнавальний, морально-етичний, комунікативний, міжособистісний, творчий (М.Шевандрин, Л.Фрідман та ін.). Таким чином, структурним змістом соціально-педагогічної захищеності дитини є рівень соціалізації та розвитку усіх потенціалів.

Основними напрямками діяльності загальноосвітньої школи, спрямованої на захист дитинства, є соціально-педагогічна освіта, соціально-педагогічна профілактика, соціально-педагогічна корекція, соціально-педагогічна реабілітація.

До системи принципів соціально-педагогічного захисту дітей, розроблених нами, належать: пріоритет дитячих інтересів, рівність усіх дітей, державний патронаж дитячих ініціатив, інтеграція зусиль соціальних інститутів, природовідповідність, культуровідповідність, гуманність, централізація на розвитку особистості (А.Мудрик), поєднання допомоги із самодопомогою, системність, діалогічність, колективність, демократичність, незавершеність, додатковість, колегіальність, практичність.

На основі аналізу функцій соціальної педагогіки нами були виділені дві групи функцій соціально-педагогічного захисту дитинства: теоретико-пізнавальних і прикладних.

Основними методами у межах соціально-педагогічних технологій захисту дітей є діагностичні, проектувальні, прогностичні, корекційні та інші методи; методи соціального виховання, соціального перевиховання, самовиховання; основними формами - індивідуальна, групова і робота у громаді.

Таким чином, обґрунтувавши захист дитинства як соціально-педагогічну категорію, що має свої визначення, об'єкт, предмет, принципи, функції, технології здійснення, ми уточнили понятійний апарат проблеми захисту дитинства як важливого напряму соціальної педагогіки.

У другому розділі - “Обґрунтування соціально-педагогічних умов захисту дитинства” - визначені, теоретично обґрунтовані й експериментально перевірені соціально-педагогічні умови захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи. Усі умови були зведені до трьох блоків:

І - система цілей захисту дитинства в Україні;

ІІ - соціально-педагогічні умови захисту дитинства на державному рівні;

ІІІ - соціально-педагогічні умови захисту дитинства на рівні загальноосвітньої школи.

Система цілей захисту дитинства в Україні поєднує соціальну мету захисту дитинства в Україні, соціально-педагогічну мету захисту дитинства в широкому і вузькому значеннях. Соціальну мету захисту дитинства в Україні ми визначили як надумову, що об'єднує всі інші блоки умов соціально-педагогічного захисту дитинства. Вона полягає у консолідації зусиль усіх державних і громадських структур щодо створення системи соціально-правових, економічних, медичних, психологічних, педагогічних умов для забезпечення виживання, оптимального біологічного, соціального і духовного розвитку дітей, активної життєдіяльності на сучасному етапі розвитку суспільства. Виділення в цій системі соціально-педагогічних умов дозволило нам сформулювати цілі соціально-педагогічного захисту дитинства в широкому і вузькому значеннях.

Мета соціально-педагогічного захисту дитинства в широкому значенні полягає у створенні державою і суспільством умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Мету соціально-педагогічного захисту дитинства у вузькому значенні ми визначили на рівні загальноосвітньої школи і сформулювали як утворення на базі школи умов для формування життєвої і соціальної компетентності учнів, що передбачає розвиток і саморозвиток особистості дитини на основі використання всіх її потенціалів.

Другий блок - соціально-педагогічні умови захисту дитинства на державному рівні - ми розглядали в межах створення державою організаційно-управлінської системи, елементами якої виступають: діяльність органів законодавчої і виконавчої влади, спрямована на захист дитинства на державному і місцевому рівнях; нормативно-правова база; система освітніх закладів та науково-дослідних установ, які готують підростаюче покоління до самостійного життя, спеціалістів до роботи з дітьми, науковців до вивчення проблем дітей і молоді; система соціальних служб для дітей і молоді; дитячий рух в Україні; фінансові фонди для забезпечення дитячих проектів і програм; міжнародні контакти й обміни в галузі соціального захисту дитинства.

Третій блок - соціально-педагогічні умови захисту дитинства на рівні загальноосвітньої школи - ми розглядали в межах створення на базі школи соціально-педагогічної системи, основними елементами якої є: організаційно-педагогічний, психолого-педагогічний та соціально-педагогічний рівні.

До організаційно-педагогічних умов захисту дитинства належить спеціально організована система структурних і функціональних компонентів, що забезпечує управління соціалізацією й захистом дітей з урахуванням соціальних, вікових та індивідуальних особливостей та соціального замовлення суспільства.

Виконання психолого-педагогічних умов захисту дитинства ми пов'язуємо з реорганізацією на базі школи психологічної служби; використанням теорії і практики психологічної науки в педагогічній і соціально-педагогічній діяльності; постійним підвищенням фахівцями рівня психолого-педагогічних знань, оновленням і вдосконаленням змісту, форм і методів психологічної служби в школі.

Утворення соціально-педагогічних умов захисту дитинства, що є предметом нашого дослідження, ми розглядали на соціально-педагогічному рівні як відкриття на базі школи соціально-педагогічної служби та розробку і впровадження в соціально-педагогічну систему школи авторського проекту соціально-педагогічного захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи.

Соціально-педагогічна служба школи складається з двох підрозділів - внутрішньошкільної та територіальної служб. Внутрішньошкільна служба об`єднує директора, заступників директора з виховної та навчальної роботи, класних керівників, вихователів ГПД, учителів початкових класів, психолога, медсестру в кафедру соціальної педагогіки. Основними напрямами соціально-педагогічної роботи служби є: діагностика особистості, учнівського і педагогічного колективів, сім`ї; соціально-педагогічна освіта, профілактика й корекція учнів; налагодження взаємодії школи і сім`ї, організація дозвілля дітей у школі й мікросоціумі; допомога малозабезпеченим, багатодітним і проблемним сім`ям.

Територіальна служба стає центром територіального соціально-педагогічного комплексу, до складу якого належать сама школа, адміністративні, культурні, освітньо-виховні, спортивні, виробничі, правоохоронні, соціальні служби та установи, і об`єднує представників усіх цих установ в Піклувальну раду, яка здійснює координацію роботи школи та всіх суб`єктів мікросоціуму для повноцінного розвитку всіх дітей в усіх сферах життєдіяльності.

Дослідно-експериментальна робота зі створення соціально-педагогічних умов захисту дитинства здійснювалася в межах Програми науково-дослідної роботи експериментального майданчика “ЛСШ №1 - центр ТСПК” (“Лутугинська СШ № 1 - центр територіального соціально-педагогічного комплексу”) і включала п'ять етапів.

1. Підготовчий (1999-2000 рр.). Теоретико-методологічний аналіз проблеми соціально-педагогічного захисту дитинства; визначення соціально-педагогічних умов захисту дитинства на державному та місцевому рівнях; моделювання локальної соціально-педагогічної системи школи, спрямованої на захист дитинства; розробка системи діагностичної роботи та її інструментарію: Індивідуальної карти захищеності дитини, Орієнтувально-діагностичної анкети інтересів учнів, соціально-педагогічних паспортів мікросоціуму, школи, класу.

2. Діагностико-аналітичний (2000 р.). Вивчення й аналіз сучасного стану захищеності дітей; широти інтересів і потреб учнів; категорій дітей та сімей, що потребують соціально-педагогічного захисту; виховного потенціалу школи й мікросоціуму з метою визначення існуючих умов для задоволення інтересів учнів та розвитку їх потенціалів. Визначення бази дослідно-експериментальної роботи та відкриття експериментального майданчика.

3. Прогнозуючий (2001 р.). Моделювання соціально-педагогічної системи школи, спрямованої на захист дитинства, на всіх її структурних рівнях: організаційно-педагогічному, науково-методичному, навчально-виховному, психолого-педагогічному, соціально-педагогічному. На соціально-педагогічному рівні - розробка положення про соціально-педагогічну службу школи-центру ТСПК та її відкриття; планування роботи соціально-педагогічної служби; організація роботи гуртків, клубів, секцій; соціально-педагогічне проектування взаємодії школи і мікросоціуму на основі розробки планів і програм сумісної діяльності школи і позашкільних закладів і установ (центру соціальних служб для молоді (ЦССМ), будинку творчості для дітей і молоді, дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ), кримінальної міліції у справах неповнолітніх тощо). Прогнозування імовірних результатів впровадження експериментальної Програми.

4. Розвивально-формуючий (2001-2002 рр.). Реалізація Програми експериментального майданчика “ЛСШ № 1 - ЦТСПК” “Утворення соціально-педагогічних умов захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи” та моніторинг процесу і результатів її ефективності.

5. Аналітичний (2002 р.). Аналіз і узагальнення результатів соціально-педагогічного експерименту. Оформлення їх у вигляді методичних рекомендацій. Розповсюдження соціально-педагогічного досвіду.

Таким чином, основна ідея соціально-педагогічного експерименту зі створення соціально-педагогічних умов захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи полягала в перетворенні педагогічної системи школи в соціально-педагогічну систему шляхом введення до її структури соціально-педагогічної служби й утворення на всіх рівнях соціально-педагогічної системи школи умов для соціально-педагогічного захисту дитинства; організація в мікросоціумі школи територіального соціально-педагогічного комплексу.

Дослідно-експериментальна робота зі створення соціально-педагогічних умов захисту дитинства здійснювалася на основі розробки і впровадження соціально-педагогічних технологій захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи: соціально-педагогічного експерименту, прогнозування, діагностики, проектування, моделювання, планування й програмування, аналізу й синтезу.

Практичне значення проведеної нами дослідно-експериментальної роботи полягає в тому, що в межах цих технологій нами були розроблені й апробовані модель, проекти, програми, плани сумісної соціально-педагогічної діяльності школи та позашкільних закладів, установ і організацій, які можуть бути використані соціальними педагогами, учителями, керівниками гуртків і секцій, співробітниками соціальних служб для молоді та іншими суб'єктами територіального соціально-педагогічного комплексу у соціально-педагогічній роботі з дітьми та молоддю.

Практичне значення результатів дослідження також полягає у розробці інтегрального критерія для оцінки й аналізу ефективності соціально-педагогічної роботи, спрямованої на захист дитинства, - загальний рівень розвитку потенціалів дитини та інструменту для визначення рівня розвитку потенціалів - Індивідуальної карти захищеності дитини. Оскільки захищеність - це складний внутрішній стан людини, то в основу визначення її рівня була покладена методика Н.Кузьміної для вимірювання загального індекса задоволеності, яка дозволяє виявити приховану (латентну) позицію самої дитини та експертів (учителів, батьків, однокласників) до рівня захищеності, яку, можливо, вони самі й не усвідомлюють.

Основним результатом проведеної дослідно-експериментальної роботи стало підвищення рівня задоволеності учнями розвитком своїх потенціалів, що відповідає підвищенню рівня соціально-педагогічної захищеності дітей у школі, сім'ї та мікросоціумі.

До результатів соціально-педагогічного експерименту, що також свідчать про підвищення рівня захищеності дітей, належать:

- позитивна динаміка проблем сімейного виховання: на 18 % зросла кількість дітей, задоволених сімейною атмосферою; на 11 % - кількість батьків, задоволених своїми дітьми; на 30 % - зацікавленість батьків проблемами дітей; на 15 % підвищився ступінь довірливості між батьками та дітьми; на 7 % зменшилась проблема педагогічної неспроможності батьків;

- зростання адекватності самооцінки учнів: на 13 % зросла кількість учнів з адекватною самооцінкою; на 8 % знизилась кількість учнів з підвищеною самооцінкою, на 5 % - із зниженою самооцінкою;

- зниження у дітей рівня агресивності й тривожності: на 24 % зменшилась кількість дітей з високим рівнем тривожності; на 10,9 % - з високим рівнем агресивності;

- підвищення статусу дітей у колективі: на 4 % зросла кількість соціометричних “зірок”, на 43 % - дітей кола бажаного спілкування; на 20% зменшилась кількість зневажених дітей, на 27 % - ізольованих;

- зменшення кількості дітей, що мають труднощі в навчанні й вихованні, на 10 %;

- підвищення рівня задоволеності учителів своєю професійною компетентністю на 20 %.

У межах мікросоціуму Лутугинської СШ № 1 був утворений територіальний соціально-педагогічний комплекс, до складу якого ввійшли всі адміністративні, культурні, освітньо-виховні, спортивні, виробничі заклади й установи, які на основі єдиної Програми соціально-педагогічного експерименту зробили внесок у розробку й створення соціально-педагогічних умов захисту дитинства, обґрунтованих і перевірених нами у ході дослідно-експериментальної роботи.

Значимість відмінностей отриманих експериментальних даних підтверджена на основі використання критеріїв ?*Фішера та Пірсона ?²-квадрат.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження, присвячене теоретичному обґрунтуванню й практичній перевірці соціально-педагогічних умов захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи, дозволяє нам зробити ряд висновків науково-теоретичного та прикладного значення.

1. Аналіз проблеми захисту дитинства дозволив простежити розвиток концептуальної основи соціально-педагогічного захисту дитинства в Україні з 1991 р. до сучасності; узагальнити досвід соціально-педагогічної роботи з дітьми в сучасних соціально-економічних умовах розвитку суспільства.

2. Досліджуючи проблему співвідношення процесів соціалізації особистості та її соціально-педагогічного захисту, було встановлено, що соціалізація особистості - це системне утворення в соціальному становленні людини, що володіє структурністю, самоорганізацією, відкритістю, механізмами збагачення і розвитку. Основними структурними елементами процесу соціалізації виступають стихійна соціалізація, відносно спрямована соціалізація, цілеспрямована соціалізація, самозміна людини. У системі “соціалізація” соціально-педагогічний захист дитинства охоплює майже всю його структуру, включаючи відносно спрямовану і цілеспрямовану соціалізацію, а також самозміну особистості дитини. Основними осередками захисту дитинства виступають школа і мікросоціум (дошкільні заклади, сім'я, групи однолітків, позашкільні заклади тощо).

3. Розкриваючи “захист дитинства” як соціально-педагогічну категорію, було встановлено, що соціально-педагогічний захист дитинства - це комплекс соціально-педагогічних заходів, спрямованих на послаблення впливу на дітей негативних суспільних явищ; утворення умов для розкриття їх інтересів, потреб, творчого потенціалу, надання допомоги для самодопомоги впродовж усього життя; рівних стартових можливостей для соціалізації і самореалізації. До системи принципів соціально-педагогічного захисту дітей, розроблених нами, належать: пріоритет дитячих інтересів, рівність усіх дітей, державний патронаж дитячих ініціатив, інтеграція зусиль соціальних інститутів, природовідповідність, культуровідповід-ність, гуманність, централізація на розвитку особистості, поєднання допомоги із самодопомогою, системність, діалогічність, колективність, демократичність, незавершеність, додатковість, колегіальність, практичність. Основними методами соціально-педагогічного захисту дітей є діагностичні, прогностичні, проектувальні та інші методи; методи соціального виховання, соціального перевиховання, самовиховання; основними формами - індивідуальна, групова і робота у громаді.

4. Аналіз теорії та практики захисту дитинства в Україні, розробка власних концептуальних положень щодо соціально-педагогічного захисту дитинства дали підставу для визначення трьох блоків соціально-педагогічних умов захисту дитинства в Україні, до яких належать:

І. Система цілей захисту дитинства в Україні: соціальна мета захисту дитинства в Україні; соціально-педагогічна мета захисту дитинства в широкому значенні; соціально-педагогічна мета захисту дитинства у вузькому значенні.

ІІ. Соціально-педагогічні умови на державному рівні: діяльність органів законодавчої і виконавчої влади, спрямована на захист дитинства на державному і місцевому рівнях; нормативно-правова база; система освітніх закладів та науково-дослідних установ, які готують підростаюче покоління до самостійного життя, спеціалістів до роботи з дітьми, науковців до вивчення проблем дітей і молоді; система соціальних служб для дітей і молоді; дитячий рух в Україні; фінансові фонди для забезпечення дитячих проектів і програм; міжнародні контакти й обміни в галузі соціального захисту дитинства.

ІІІ. Соціально-педагогічні умови на рівні загальноосвітньої школи: організаційно-педагогічні умови; психолого-педагогічні умови; соціально-педагогічні умови.

5. Необхідність практичної перевірки визначеної системи умов дали можливість описати різноманітні соціально-педагогічні технології та на цій основі розробити й впровадити авторську технологію соціально-педагогічного експерименту з захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи.

6. Основним результатом соціально-педагогічного експерименту зі створення соціально-педагогічних умов захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи стало підвищення загального рівня задоволеності дітей розвитком своїх потенціалів, що свідчить про підвищення рівня соціально-педагогічної захищеності дітей у всіх сферах життєдіяльності (сім'ї, школі, мікросоціумі).

7. На підставі позитивних результатів, отриманих у ході дослідження, були запропоновані рекомендації щодо ефективної організації соціально-педагогічного захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи.

Сформульовані у дослідженні висновки й рекомендації не претендують на остаточне вирішення проблеми соціально-педагогічного захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи. Вони повинні стати підґрунтям для прогнозування й здійснення подальшої соціально-педагогічної роботи з дітьми: розробки нових технологій соціально-педагогічного захисту дитинства, інтеграції виховних можливостей мікросоціуму, підготовки й перепідготовки соціально-педагогічних кадрів на основі багаторівневих і варіативних навчальних планів і програм.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ РОБОТАХ АВТОРА