Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 378.1

Формування готовності

майбутніх учителів початкових класів

до проведення педагогічних досліджень

Спеціальність 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КОРЖОВА Людмила Сергіївна

Кривий Ріг - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, Андрієвський Борис Макійович, Херсонський державний педагогічний університет, професор кафедри педагогіки початкової освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Радул Валерій Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки

кандидат педагогічних наук, доцент Пальшкова Ірина Олександрівна Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, доцент кафедри педагогіки і психології

Провідна установа: Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України вчитель педагогічний готовність початковий

Захист відбудеться “ 7 ” листопада 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна, 54, ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна, 54)

Автореферат розісланий “ 4 ” жовтня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Б. Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перехід до нової системи суспільних відносин посилює вимоги до професійної компетенції фахівців. Вони повинні творчо мислити, самостійно поповнювати свої знання, вільно орієнтуватися у потоці наукової інформації. Необхідність підвищення рівня наукової підготовки є характерною ознакою сьогодення в усіх сферах педагогічної діяльності. Освіта є стратегічною основою розвитку суспільства, нації та держави, запорукою майбутнього. "Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені" - підкреслюється у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті.

Сучасний стан професійної підготовки педагогічних кадрів не забезпечує належний рівень готовності майбутніх спеціалістів до ефективної діяльності, оскільки він ґрунтується здебільшого на аналітичному підході (структурно-якісній роздробленості окремих учбових дисциплін). Нова тенденція, що стверджується емпіричним шляхом, орієнтує на багатоаспектну різнобічну змістовну і смислову інтеграцію, введення нових навчальних інтегративних дисциплін, які відображають динамізм сучасної наукової парадигми, багатогранність її внутрішніх зв'язків.

Глибоке розуміння суті педагогічних явищ і процесів, творчий підхід до розв'язання неординарних педагогічних завдань неможливі без свідомого оволодіння методами наукового пізнання, ознайомленням з методологією і логікою дослідного процесу, умінням прогнозувати його наслідки. Звідси одним з важливих завдань підготовки педагогічних кадрів є не тільки формування професійних навичок, а й виховання творчих особистостей, що готові вести теоретичні і експериментальні дослідження, вміють використовувати новітні досягнення науково-технічного прогресу.

Наукова підготовка вчителя необхідна як в дослідницькій роботі, так і практичній діяльності у школі. Вона потребує вмінь, визначення мети і конкретних завдань навчально-виховної діяльності, найбільш ефективних шляхів і пріоритетних напрямків удосконалення організації педагогічних процесів та виховних заходів. Освіченість і професійна компетентність вчителя сьогодні полягає в умінні вільно орієнтуватися у стрімкому потоці наукової інформації, розумінні нових педагогічних технологій, умінні аналізувати альтернативні й варіативні програми, використовувати прогресивний педагогічний досвід.

Особливої актуальності це питання набуває для вчителів початкових класів. Збагачення духовної культури, відновлення зв'язків з національними джерелами та розвиток інтелектуального потенціалу особистості в умовах реформування освіти вимагає з перших років перебування в школі застосування новітніх педагогічних технологій та системи методів, що сприяють не тільки засвоєнню дітьми певного обсягу знань, умінь і навичок, але й мобілізації внутрішніх сил, духовної активності, здатності до самоосвіти і самовдосконалення. Тому одним із суттєвих завдань підготовки вчителя початкової ланки освіти є формування у нього науково-дослідницьких умінь як необхідної умови стабільності їхнього професійного рівня, орієнтації у широкому арсеналі інноваційного руху, наукових розробках і авторських шкіл, якісного навчання і виховання молодших школярів.

Підготовка вчителя завжди була у центрі уваги як вчених, так і практичних працівників освіти. Загальним питанням перетворення кадрового педагогічного потенціалу присвячено роботи О. А. Абдулліної, Б.М.Андрієвського, С. Я. Батишева, В. І. Бондаря, І. А. Зязюна, М.М.Левицького, М. Є. Мажора, В. К. Майбороди, О. Г. Мороза, Н. Г. Ничкало, М. Д. Нікандрова, В. О. Сластьоніна, С. О. Сисоєвої, В. Є. Прокопчука, О.І.Піскунова, Л. О. Хомич, Л. В. Черкашина, О. Ф. Явоненко та ін.

Психолого-педагогічні аспекти проблеми, що розглядаються, знайшли відображення у публікаціях К. М. Гурєвича, В. П. Зінченка, Л. В. Кондрашової, В. М. Мадзігона, Ю. І. Мальованого, С. Д. Максименка, П. О. М'ясоїда, О.М.Павлютенкова, О. Я. Савченко, Н. Ф. Токара, Р. І. Хмелюк, Б.Я.Федоришина, М. С. Янцура. Методології педагогічних досліджень присвячені роботи Ю. К. Бабанського, М. І. Болдирєва, Г. В. Воробйова, С.У.Гончаренка, М. О. Данілова, В. І. Журавльова, В. І. Загвязінського, В.В.Раєвського, М. Н. Скаткіна, В. С. Черепанова та ін.

Питання педагогічної творчості та творчого потенціалу досліджується у працях А. М. Алексюка, В. І. Бондаря, В. К. Буряка, Є. В. Бондарєвської, В.А.Кан-Каліка, А.Й. Капської, Н.В. Кичук, М.Д. Нікандрова, Я.А.Пономарьова, Н. Ф. Тализіної, О. Н. Хижної.

Науково-дослідну діяльність студентів як елемент підготовки майбутніх фахівців розглядають Р. І. Горохова, А. І. Кочетова, В. Ф. Савченко, Р.П.Сеульський, Т. І. Торгашина, Н. М. Яковлєва та наукову діяльність педвузів - В. Л. Андрєєв, В. П. Безпалько, В.О.Моляко, В.В.Успенський та інші.

З дисертаційних досліджень останніх років, що торкаються даної проблеми, слід назвати праці Л. Л. Ройко, С. В. Тезикової, В. Л. Федяєвої, І.І.Бичкової, Л. А. Машкіної. Проте, зазначені дослідження стосуються головним чином загальноосвітньої школи та довузівського етапу підготовки педагогічних кадрів у системі неперервної освіти. У дисертаційній роботі Л.А.Машкіної, зокрема, висвітлено педагогічні умови підготовки студентів педагогічних училищ та коледжів до використання інноваційних технологій в дошкільних закладах. Щодо підготовки майбутніх учителів початкової ланки освіти до творчої дослідницької діяльності, то наукові доробки у цьому напрямку фактично відсутні. Разом з тим підвищення рівня наукової компетентності учителів початкових класів, що визначається зростаючими вимогами сучасної школи, й недостатня теоретична і практична розробленість даної проблеми визначили вибір теми нашого дослідження: "Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема є складовою плану наукової роботи Криворізького державного педагогічного університету за напрямом "Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя до творчої діяльності", включеної на конкурсній основі в план найважливіших досліджень Міністерства освіти і науки України (№2 -96), і затверджена координаційного радою з наукових досліджень АПН України (протокол №9 від 27.11.2001 р.).

Об'єкт дослідження -- процес професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження -- модель поетапного формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі поетапного формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень.

Гіпотеза дослідження: ефективність підготовки студентів до проведення педагогічних досліджень значно зросте, якщо:

- наукове становлення особистості майбутнього вчителя, здатного до саморозвитку, виступатиме в якості одного з пріоритетних напрямків його професійної підготовки, утворюватиме педагогічну систему як невід'ємну іманентну складову всього навчально-виховного процесу і здійснюватиметься поетапно у міру накопичення студентами необхідних знань і досвіду дослідницької діяльності;

- її зміст ґрунтуватиметься на принципах цілісності, системності, інтегративності, ураховуватиме специфіку творчого розвитку особистості в умовах вищої школи і реалізовуватиметься шляхом використання блоків загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, спецкурсів і потенційних можливостей педагогічної практики, залучення студентів до участі в єдиному режимі науково-дослідної та експериментальної діяльності (конкурси, конференції, диспути, виставки, захист проектів, дипломних робіт, семінари, олімпіади, виїзні засідання, робота у наукових групах), а також включення в систему завдань пошукового характеру, що за структурою і логікою відповідають вимогам до наукового потенціалу майбутніх учителів (проблемні завдання, метод Делфі, асоціативні замальовки, педагогічні ігри);

- накопичення, реалізація і подальше збільшення обсягу і якості дослідницьких умінь базуватимуться на відповідній мотиваційній основі, на розвитку пізнавального інтересу та високому рівні самостійності наукового пошуку.

Завдання дослідження

1. Визначити понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження та проаналізувати основні підходи до розв'язання її як на теоретичному, так і на практичному рівнях.

2. Обґрунтувати сутність і структуру, а також механізм оцінки готовності вчителя до проведення педагогічних досліджень.

3. Опрацювати та експериментально перевірити систему поетапного формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень.

4. За одержаними результатами підготувати публікації та методичні рекомендації щодо удосконалення моделі поетапного формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до проведення педагогічних досліджень.

Методологічною основою дослідження є вихідні положення філософії про діяльну сутність особистості; системно-структурний підхід до пізнання дійсності, що передбачає цілісне бачення об'єкта, виявлення внутрішньої логіки розвитку та різноманітних зовнішніх його взаємозв'язків; єдність теорії і практики у процесі прогнозування і передбачення майбутнього.

Теоретичну базу дослідження складає діалектичний підхід до пізнання соціальних явищ і процесів, науково-теоретичні та педагогічні концепції про розвиток особистості, її діалектичної творчої активності; суспільної ролі і функцій вищої школи у професійному розвитку і становленні майбутнього фахівця; закономірності формування особистості майбутнього педагога до професійної діяльності; основні положення щодо розвитку освіти в Україні, викладені в Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту". Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття), Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті.

Методи дослідження. Для розв'язання поставленої проблеми було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури; опис ходу експерименту та узагальнення його результатів; прогнозування та моделювання навчального процесу; педагогічні спостереження, анкетування, інтерв'ю та бесіди, що сприяли вивченню проблеми в практиці; аналіз продуктів діяльності студентів допоміг відстежити взаємозалежність організації взаємозв'язку між компонентами системи навчально-виховного процесу і рівня підготовки студентів до проведення педагогічних досліджень; педагогічний експеримент (діагностичний, констатуючий, формуючий) дозволив перевірити припущення, сформульоване в гіпотезі. Статистичний аналіз матеріалів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки статистичних даних, що забезпечило достовірність отриманих результатів експерименту.

Дослідно-експериментальною базою дослідження та збору первинної інформації були факультети початкового навчання Херсонського та Миколаївського державних педагогічних університетів, а також Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон).

Дослідно-експериментальна програма здійснювалась у декілька послідовних, умовно виділених етапів:

- на першому етапі (1997-1998 рр.) було проведено критичний аналіз літературних джерел проблеми дослідження, вивчався досвід роботи і стан формування готовності факультетів початкової освіти педагогічних вузів щодо підготовки студентів до наукової професійної діяльності; розроблялись базові теоретичні положення, уточнювався категоріальний апарат дослідження;

- на другому етапі (1998-1999 рр.) проводилась розробка критеріїв оцінки та показники підготовленості майбутніх вчителів початкових класів до проведення педагогічного дослідження; проведено констатуючий експеримент; підготовлено програму розвитку дослідницьких умінь студентів та методики проведення занять;

- на третьому етапі (1999-2000 рр.) здійснювався формуючий експеримент у відповідності з розробленою і теоретично обґрунтованою технологією формування у майбутніх вчителів початкових класів умінь організації і проведення педагогічного дослідження;

- четвертий (2000-2001 рр.) - узагальнюючий етап. На ньому проводилась корекція проміжних та кінцевих результатів експериментальної роботи, систематизація та узагальнення підсумків дослідження, їх апробація та впровадження; літературне оформлення дисертації; підготовка методичних рекомендацій.

Наукова новизна полягає в уточненні поняття "готовність до проведення педагогічних досліджень", виявленні сутнісних структурно-змістовних характеристик цього складного особистісного утворення, що поєднують в собі мотиваційно-особистісні, інтелектуально-змістовні й процесуально-діяльнісні його компоненти; в обґрунтуванні моделі поетапного формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення наукових досліджень; подальшого розвитку набули форми і методи розвитку наукового потенціалу студентів.

Теоретичне значення дослідження. Отримані в дисертації дані доповнюють теорію професійної підготовки вчителів початкових класів, розкривають організаційно-педагогічні умови формування їх готовності до проведення педагогічних досліджень (системне бачення процесу розвитку наукового потенціалу студентів, творче використання загальноосвітніх і професійних блоків дисциплін на принципах інтеграції і міжпредметних зв'язків, залучення студентів до єдиної системи науково-дослідної діяльності, використання потенційних можливостей позааудиторної роботи та педагогічної практики, реалізація комплексу педагогічних впливів на формування професійно-значущих і особистісно-ціннісних мотивів психологічної готовності та емоційного стимулювання майбутніх учителів до наукової діяльності).

Розроблено і обґрунтовано механізм і показники діагностики, а також рівні характеристики досліджуваного феномена, де основними критеріями розвитку наукового потенціалу виступають дослідницькі знання і уміння, пізнавальний інтерес, творча активність і продуктивність дослідницької діяльності, розвиток яких дозволяє визначити репродуктивний, відтворюючий і творчий рівні готовності майбутніх учителів до проведення педагогічних досліджень.

Практичне значення. На основі теоретичних узагальнень і висновків розроблено рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності підготовки студентів до проведення педагогічних досліджень. Розроблено варіант практичної організації єдиного режиму науково-дослідної діяльності студентів, що дозволяє забезпечити систематичність і послідовність у виконанні робіт пошукового характеру; створено, апробовано й упроваджено в практику вищих навчальних закладів авторські спецкурси "Вступ до професії", "Основи наукових досліджень", "Пошук і обробка інформації", "Педагогічні технології", що сприяє підвищенню рівня науково-теоретичних та методичних знань і вмінь не тільки майбутніх учителів, а й слухачів системи післядипломної освіти з організації і здійснення цілеспрямованого науково-педагогічного пошуку.

Одержані результати можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів, а теоретичні положення, що розкривають сутність, структуру і зміст готовності до проведення педагогічних досліджень, методику і технологію її формування, можуть бути використані як учителями-практиками, так і авторами підручників і навчальних посібників з педагогічного циклу дисциплін.

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної теорії, врахуванням даних позитивного педагогічного досвіду вищих навчальних закладів; використанням комплексу методів і прийомів, адекватних меті й завданням дослідження; якісним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу; обґрунтованою дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези і теоретичних положень.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, кафедри педагогіки початкової освіти Херсонського державного педагогічного університету та мали слушні відгуки; вони також знайшли відображення у доповідях на міжвузівських науково-практичних конференціях "Проблеми підготовки вчителя початкових класів у контексті надбань сучасної педагогічної науки і освіти" (м. Чернігів, 1998); "Теоретико-методичні проблеми навчання і виховання" (м. Київ, 2000); "Актуальні проблеми освіти на перетині тисячоліть" (м. Херсон, 2000); "Сучасна початкова школа: становлення, проблеми, перспективи" (м. Херсон, 2001), на щорічних науково-практичних конференціях Криворізького державного педагогічного університету; результати дослідження доповідались на методичних і науково-методичних семінарах, що постійно діють при кафедрі педагогіки Херсонського державного педагогічного університету, методичних об'єднаннях шкіл м. Кривого Рогу, на курсах підвищення кваліфікації вчителів.

Публікації. Основні теоретичні положення дослідження викладено у 6 одноосібних публікаціях автора (4 із них -- у виданнях, затверджених ВАК України).

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, його метою і завданням і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (223 найменування), додатків. Загальний обсяг - 190 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 156 сторінках. У роботі наведено 16 таблиць і 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, визначено методологічні та методичні основи дослідження. Викладено наукову новизну, теоретичну й практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості та особистий внесок автора, апробацію та публікації за темою дисертації.

Перший розділ - "Теоретичні і практичні передумови формування готовності майбутніх учителів до проведення педагогічних досліджень" - присвячено викладу результатів аналізу проблеми вузівської підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності в педагогічній літературі та практиці; розкрито психолого-педагогічну сутність поняття готовності випускника вузу до науково-дослідницької діяльності; висвітлено зміст та стан дослідно-експериментальної роботи студентів в умовах педагогічного навчального закладу; обґрунтовано механізм діагностики рівнів готовності майбутніх учителів в означеному напрямку.

Підкреслюється, що проблема розвитку наукового потенціалу майбутнього вчителя є сталою для педагогічної науки і віддавна турбує як видатних педагогів минулого, так і сучасних вчених. У дисертації здійснено стислий аналіз динаміки розвитку теорії та практики професійної підготовки вчителів початкових класів і, зокрема, формування їхньої готовності до проведення педагогічних досліджень. Показано, що стратегія розвитку вищої педагогічної школи вимагає певної організації навчального процесу, передбачає зміщення акцентів у меті, завданнях і змісті, орієнтує на формування творчого відношення до професійної діяльності, на розвиток перетворюючих можливостей особистісного потенціалу. У цьому зв'язку особливого значення набуває підготовка майбутніх учителів початкових класів до дослідницької діяльності як складового, невід'ємного компоненту їхнього професійного становлення. Мова йде про формування в учителя нового типу мислення, якому притаманний високий динамізм, широкий педагогічний і соціальний кругозір, розвинені здібності до наукового пошуку.

Значне місце у дослідженні відведено аналізу форм і методів системи педагогічних впливів на розвиток наукового професійного потенціалу майбутнього вчителя у процесі оволодіння теоретичним курсом, під час позааудиторної виховної роботи, у ході проведення педагогічних практик, участі студентів у науково-дослідній діяльності. Доведено, що їхня ефективність залежить від скоординованості всіх компонентів системи професійної підготовки вчителя, орієнтації на творчий саморозвиток і самовдосконалення, забезпечення пошукового характеру діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу, сформованості відповідної мотиваційної сфери студента. У дисертації висвітлено сутність та основні види науково-дослідної роботи студентів у педагогічному закладі, розкрито причини невисокого рівня оволодіння випускниками дослідницькими вміннями, методологічною та інноваційною культурою. Показано, що усталена практика вищої школи не орієнтована на розвиток творчого наукового потенціалу майбутнього вчителя. Так, вибірковий аналіз стану науково-дослідної роботи у педінститутах та університетах України засвідчує, що на сьогодні чіткої системи в організації наукової підготовки майбутніх учителів у багатьох з них не спостерігається. Одна з причин цього нами вбачається у відсутності державної концепції організації науково-педагогічної діяльності студентської молоді. Наприклад, тільки 18% опитаних студентів перших-других курсів та 48% старших вважають, що вони беруть участь у навчально-дослідницькій роботі. При цьому біля 80% з них невдоволені своєю участю в ній. Пов'язується це з перевантаженням навчальними заняттями (54,5%), відсутністю відповідних дослідницьких умінь (40,3%), недостатнім забезпеченням науковою літературою (36,7%), незадоволенням науковим керівництвом (більше 70%) тощо.

Результати опитування студентів 4-х курсів показали, що на сьогодні кожний другий респондент не в змозі провести самостійне педагогічне дослідження. У більшості з них взагалі відсутня установка на самостійну пошукову роботу, а наявні дослідницькі вміння, як правило, безсистемні і використовуються епізодично. У роботі наведено та проаналізовано основні причини невисокого рівня підготовки студентів до науково-дослідної пошукової роботи.

Спираючись на дослідження Б.Г.Ананьєва, В.І.Бондаря, Л.М.Карамушки, Л.В.Кондрашової, О. Г. Мороза, С. Л. Рубінштейна, К. К. Платонова, Р.П.Сеульського, Д. Н. Узнадзе, процес підготовки до практичної діяльності можна визначити як систему послідовних та цілеспрямованих змін у мотиваційній, вольовій та професійній сферах особистості. Звідси визначення готовності студентів до проведення педагогічних досліджень трактується нами як інтегральне особистісне новоутворення, яке включає стійке прагнення до творчого наукового пошуку у сфері освіти, наявність спеціальних знань і вмінь, а також комплексу індивідуально-психологічних і характерологічних особливостей, які забезпечують високу ефективність професійного функціонування.

Структура готовності передбачає наявність взаємопов'язаних мотиваційного, змістовного, діяльнісного і рефлексивного компонентів. Так, мотиваційний компонент включає показники рівня сформованості духовних, морально-етичних, матеріальних, пізнавальних потреб та інтересів, а також вольових якостей і спрямованості на творчість. Змістовний - наявність дослідницьких знань і вмінь, що розглядаються через призму сприйняття, пам'яті, мислення, світосприймання оточуючого, уміння користуватись інформаційними джерелами. Процесуально-діяльнісний - передбачає використання таких критеріїв, як ініціативність, організованість, самодисципліна, самоконтроль, самостійність, активність, продуктивність. У свою чергу рефлексивний компонент є вираженням здатності студента до самоспостереження, самооцінювання своєї діяльності як головної передумови реалізації зворотного зв'язку (володіння методикою самоаналізу, адекватна „Я” - концепція, критичність мислення тощо).

На основі встановлених сутнісних характеристик та структури готовності вчителя до дослідницької діяльності, яка відбиває сукупність проявів показників по кожному критерію досліджуваного явища (мотиваційна спрямованість, дослідницькі знання, дослідницькі вміння, творча активність, продуктивність дослідження, рефлексія), нами було визначено три рівні сформованості досліджуваного якісного утворення у студентів вищих педагогічних навчальних закладів: 1 - низький, 2 - середній, 3 - високий. Кожний рівень характеризується наявністю певного ступеня якісних і кількісних ознак - критеріїв. Діагностика підготовленості майбутніх учителів до наукової діяльності здійснюється за розробленим у дисертації алгоритмом, що передбачає зміст показників, ситуації прояву, критерії оцінки та рівні сформованої якості. У роботі наводиться перелік характеристик визначених показників та створений на їхній основі кваліметричний механізм вимірювання рівнів розвитку досліджуваного новоутворення. Високим вважається такий рівень, коли той чи інший показник у ситуації прояву спостерігається часто (не менш 70%); середній - прояв показника спостерігається, але не часто (не менше 40%); низький - показник спостерігається рідко (менше 40%). Загальний стан розвитку готовності визначається за середнім показником прояву всіх компонентів якості.

Результати констатуючого експерименту (табл. 1) дають можливість синтезувати рівневі характеристики сформованості готовності студентів до здійснення наукового пошуку.

Таблиця 1. Рівнева характеристика готовності студентів до наукових досліджень на початку 1-го курсу (у відсотках)

Рівні Критерії	Високий	Середній	Низький
	К	Е	Р	К	Е	Р	К	Е	Р
Знання	1,4	1,2	-0,2	12,0	11,8	-0,2	86,6	87,0	0,4
Уміння	0,5	0,6	0,1	7,1	6,8	-0,3	92,4	92,6	0,2
Пізнавальний інтерес	7,2	7,5	0,3	13,4	12,9	-0,5	79,4	79,6	0,2
Творча активність	6,8	7,0	0,2	10,4	9,8	-0,6	82,8	83,2	0,4
Продуктивність	0,7	0,8	0,1	4,3	5,0	0,7	95,0	94,2	-0,8
Рефлексія	4,1	4,3	0,2	12,0	12,1	0,1	83,9	83,6	-0,3
У середньому	3,4	3,6	0,2	9,9	9,6	-0,3	86,7	86,7	0,0

Де: К - контрольна група; Е - експериментальна група; Р - різниця у показниках.

За даними констатуючого етапу дослідницької роботи, вищого рівня готовності досягли лише 3,6% респондентів, середнього - 9,9%, на нижчому рівні було виявлено 86,7% майбутніх учителів. Особливо низькими виявились такі показники, як дослідницькі вміння (0,5% і 0,6%), продуктивність (0,7% і 0,8%), дослідницькі знання (1,4% і 1,2%).

У ході діагностування, яке здійснювалося не тільки зі студентами педагогічного вузу, а й було пов'язане з вивченням суджень вчителів початкових класів та аналізом досвіду їхньої практичної роботи у визначеному напрямку, було з'ясовано, що майбутні фахівці у процесі навчання у вузі отримують певні знання й уміння з організації та проведення педагогічних досліджень. На жаль, ці знання неповні, позбавлені системності та відповідної закріпленості у практичній роботі, що є причиною нереалізованості їхнього дослідницького потенціалу.

Наслідки узагальнення одержаних матеріалів свідчать про необхідність розробки і цілеспрямованого застосування комплексу педагогічних заходів, який би забезпечив засвоєння студентами професійно-значущих знань та умінь здійснення наукового пошуку, сприяв розвитку емоційної сфери, творчої активності, адекватної самооцінки результатів особистої діяльності.

Другий розділ - "Система підготовки майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень" - присвячено обґрунтуванню та експериментальній перевірці концептуальних вихідних положень розвитку дослідницького потенціалу студентів, взаємодії циклу загальноосвітніх дисциплін та моделі поетапного формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень.

Вивчення відповідних літературних джерел та накопиченого у вищій педагогічній школі досвіду, потенціалу видів і організаційних форм науково-дослідної роботи показує, що розв'язання проблеми підготовки майбутніх учителів до проведення педагогічних досліджень вимагає наявності теоретичної основи концепції науково-дослідної діяльності студентів у рамках системи професійної підготовки педагогічних кадрів. Вона передбачає принаймні такі керівні передумови:

- наявність єдиного режиму виконання наукових досліджень, що забезпечує залучення студентів до пошукової роботи впродовж усього періоду навчання у вузі;

- включення майбутніх фахівців у активну перетворюючу діяльність, що охоплює особистісно-орієнтоване навчання, спрямоване на активне засвоєння нового досвіду у спеціально створених умовах і зв'язок НДР з практикою професійної діяльності, використання безперервної педагогічної практики для проведення реальних науково-педагогічних досліджень, реалізацію ділового колективного й особистісного спілкування та моделювання педагогічних ситуацій, що сприяє становленню професійного досвіду;

- залучення студентів до участі у творчих науково-дослідницьких колективах, а також до впровадження отриманих результатів у практику.

Розроблений блок-модульний підхід до наукової підготовки студентів, побудований на принципах цілісності, системності, інтегративності, використання міжпредметних зв'язків. Поетапна модель передбачає наявність психологічного (мотивація, креативність, рефлексія) і діяльнісного (дисципліни базового компоненту, педагогічна практика, спецкурси і факультативи, пізнавальна діяльність, науково-дослідна робота) аспектів.

Науково-дослідна робота у нашому контексті набуває статусу мегадіяльності, що створює широкий полігон для формування цілісної особистості вчителя, використовуючи теорію наукового пізнання як засобу розвитку і реалізації творчого професійного потенціалу випускника вищого педагогічного закладу, забезпечує єдиний режим організації науково-дослідної роботи студентів як одного із системоутворюючих видів діяльності, що проходить наскрізною лінією через увесь період навчання у вищій школі, виступає в числі основних умов якісної наукової підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Рис. 1 Принципова схема взаємодії основних компонентів у системі наукової підготовки студентів

У розділі проаналізовано також шляхи оптимізації складових компонентів механізму формування досліджуваного утворення з позицій системності, де кожний з них розглядається як підсистема більш низького порядку. Доказано, що своєрідність процесу наукової підготовки фахівців вимагає комплексного підходу до визначення змісту дисциплін. Він повинен ґрунтуватись на чіткій цільовій програмі і бути зорієнтованим на кінцеві результати, не бути звичайним поєднанням незалежних одна від одної автономних дисциплін, а складати органічну частину комплексної підготовки спеціаліста. Це диктує виділення усередині циклу загальноосвітніх учбових дисциплін провідного курсу. Так як системоутворюючою основою професійної підготовки вчителя будь-якого рівня є педагогіка, то вона визначена в якості інтегративного центру сфери загальноосвітніх дисциплін, до яких відноситься філософія, соціологія, психологія, математика й основи інформатики.

Експериментальна перевірка показала достатню ефективність обґрунтованої нами взаємодії визначених блоків дисциплін у комплексі педагогічних впливів. Вона сприяє оволодінню студентами основами наукового світогляду, знаннями з методології дослідження, закономірностями, принципами і шляхами соціалізації підростаючих поколінь, психофізіологічними особливостями учнів і психіки людини, потребами соціальних інститутів і суспільства в цілому, уміннями використання інтернаукових методів у педагогічних дослідженнях, а також ЕОМ і засобів нових інформаційних технологій у своїй діяльності.

Для експериментальної перевірки висунутих теоретичних положень був використаний модельний підхід до організації розвитку наукового потенціалу студентів. Розроблена модель є розгорнутим у часі педагогічним процесом, побудованим на ідеях цілісного підходу до розвитку особистості як вищої цінності й мети педагогічної діяльності, що реалізується шляхом раціонального поєднання ефективних освітніх технологій і природної активності людини до самовдосконалення й самореалізації. Вона передбачає використання комплексу педагогічних впливів на формування готовності майбутніх учителів до свідомої дослідницької діяльності й здійснюється поетапно в міру опанування студентами системи знань, умінь і досвіду наукового пошуку в процесі вивчення теоретичних і методичних дисциплін, педагогічної практики, відповідної позааудиторної й експериментально-дослідної роботи в рамках педагогічного вищого навчального закладу і включає декілька взаємопов'язаних етапів.

Рис. 2 Блоки загальноосвітнього циклу дисциплін у системі формування готовності студентів до проведення педагогічних досліджень

Діагностичний - зорієнтований на збір необхідної інформації про абітурієнта, вивчення його мотиваційної палітри, конкурсний відбір. Розроблений спеціальний творчий вступний екзамен не тільки створює можливості для розкриття самобутньої особистості, але й забезпечує більш мотивований вибір абітурієнтами майбутньої професії. На інформаційно-репродуктивному етапі (1-2 курси) здійснюється інтенсивне накопичення досвіду пошуку й обробки наукової інформації, відомостей про актуальні проблеми в теорії і практиці педагогіки, ознайомлення з формами наукової роботи у вузі, підготовка до виконання самостійних досліджень, основаних на аналізі й систематизації наукової інформації. Організаційно-евристичний (3-4 курси) - забезпечує оволодіння знаннями та досвідом методології педагогічного пошуку, опанування методів, форм і принципів наукової роботи, прийомів перетворення педагогічної дійсності, які знаходять реалізацію у виконанні творчих проектів, наукової інтерпретації одержаних результатів, оформлення наукової продукції. Головним завданням науково-дослідного етапу є узагальнення й систематизація досвіду, розуміння актуальних проблем педагогічної дійсності, висунення гіпотез наукової організації пошуку і впровадження результатів самостійних досліджень, які пройшли необхідну апробацію в освітніх закладах.

У режимі системи НДР розроблений і впроваджений блок факультативів та спеціальних курсів, який акумулює у собі знання і способи діяльності з різних галузей соціально-педагогічного досвіду, пов'язаних з професійними функціями дослідника: "Програма творчої вступної співбесіди", "Вступ до професії", "Пошук та обробка наукової інформації", "Основи наукових досліджень", "Педагогічні технології", їх системний і професійно-спрямований характер прискорює процес природного входження майбутнього спеціаліста в імовірне професійне середовище, розвиває особистий досвід, створює умови для саморозвитку й самореалізації в процесі їх включення в ситуації, що найбільш повно моделюють майбутню педагогічну діяльність дослідницького характеру.

У процесі формування готовності студентів до наукової роботи поряд з традиційними методами ефективним виявилося використання логічних і евристичних методів розв'язання творчих задач (синектими, мозкового штурму, евристичних питань), а також дискусій, ділових ігор, що створюють умови для виявлення творчої активності, вироблення навичок наукової інтерпретації, розвитку пізнавального інтересу, вміння реалізувати своє "Я" у спілкуванні, поведінці, діяльності.

Значними потенційними можливостями володіють навчальні форми НДР. Сюди відноситься перш за все керівництво творчими об'єднаннями школярів (предметні гуртки, факультативні групи, олімпіади школярів, Мала академія наук тощо). Їх поєднання з різними масовими заходами (наукові студентські конференції, студентські олімпіади, конкурси студентських наукових праць, організація "круглих столів", засідання секцій та ін.) сприяють пробудженню інтересу до наукового пошуку, суспільному визнанню результатів проведених досліджень, формуванню наукового мислення.

Проведена експериментальна робота переконує, що розвиток наукового потенціалу майбутнього вчителя початкових класів активно здійснюється лише за умови, коли:

- метою професійної його підготовки виступає становлення особистості, здатної до самоідентифікації і саморозвитку своїх творчих можливостей у процесі реалізації усіх видів аудиторної і позааудиторної роботи;

- науково-дослідна діяльність являє собою цілісну систему, що базується на наукових положеннях й здійснюється в єдиному режимі;

- програма поетапного формування готовності майбутніх спеціалістів до проведення педагогічних досліджень заснована на потребі в самовираженні й самореалізації і базується на свідомому пізнавальному інтересі.

Зафіксовані дані "формуючого" зрізу свідчать, що за всіма критеріями (знання, уміння, пізнавальний інтерес, творча активність, продуктивність, рефлексія) рівень готовності студентів експериментальної групи значно перевищував якісні показники випускників контрольної групи. За усередненими даними різниця на високому рівні складала 23,3%; на середньому - 15,3% і на низькому відповідно - 39,1% (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка рівневих характеристик готовності студентів до проведення педагогічних досліджень за результатами констатуючого (КЕ) і формуючого (ФЕ) експериментів (у відсотках)

Рівні Групи	Високий	Середній	Низький
	КЕ	ФЕ	Пр	КЕ	ФЕ	Пр	КЕ	ФЕ	Пр
Експериментальна	3,6	44,5	40,9	9,9	44,0	34,1	86,7	11,5	-75,2
Контрольна	3,4	21,0	17,6	9,6	28,4	18,8	86,7	50,6	-36,1
Різниця	0,2	23,5	23,3	0,3	15,6	15,3	0,0	-39,1	-39,1

Де: Пр - приріст сформованості якості.

Оцінка експертних даних дозволила не лише виявити досить високу ефективність розробленої системи поетапної підготовки майбутніх фахівців, а й простежити позитивну динаміку рівнів їх готовності до наукової роботи.

У заключній частині дисертації аналізуються та узагальнюються основні результати роботи, окреслюються перспективні напрямки подальших досліджень у порушеній нами проблемі.

Підбиваючи загальні підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки, які засвідчують розв'язання поставлених завдань:

1. Процес професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів сучасної школи відстає від вимог, що визначаються суспільством до особистості педагога, здатного до перетворювальної, конструктивної діяльності, фахової мобільності, глибокого розуміння реалій сьогодення, вміння вільно орієнтуватись у потоці педагогічних інновацій, творчо мислити. Це вимагає озброєння випускників вищої школи дослідницькими знаннями й уміннями, оволодіння методологією і методикою наукового дослідження.

2. Під готовністю майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень нами розуміється динамічне, інтегроване особистісне утворення, яке включає стійке прагнення до науково-дослідницької роботи, наявність спеціальних знань і вмінь, які забезпечують високу ефективність організації педагогічного наукового пошуку. Для діагностики наукової підготовки випускників визначено систему критеріїв оцінки: дослідницькі знання, дослідницькі вміння, пізнавальний інтерес, творча активність, продуктивність і рефлексія. Механізм діагностики передбачає змістовну характеристику вказаних критеріїв, що набувають значення чинників, ситуації їх прояву та кількісну і якісну їхню оцінку як показника розвитку окремих компонентів, так і інтегрального утворення в цілому.

3. Обґрунтована та експериментально перевірена модель поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень визначається як система послідовних педагогічних впливів на мотиваційно-вольові, інтелектуально-змістовну і процесуально-діяльнісну сфери студента, базується на ідеї системно-комплексного, цілісного підходу до розвитку особистості і здійснюється шляхом раціонального поєднання ефективних освітніх технологій і природної активності людини до саморозвитку і реалізації своїх творчих задатків, спрямованих на засвоєння досвіду у спеціально створених умовах у міру опанування ними системи знань та вмінь наукового пошуку в процесі теоретичної і методичної підготовки в умовах вищого навчального закладу.

4. Розроблений і перевірений у дисертації блок-модульний підхід до наукової підготовки майбутніх учителів початкових класів побудований на принципах цілісності, системності, інтегративності, використання міжпредметних зв'язків і передбачає наявність особистісного (психологічного) і діяльнісного аспектів. У психологічному напрямку розглядається мотиваційна, креативна й оціночна складові. До діяльнісного відносяться дисципліни базового компоненту, педагогічна практика, спецкурси і факультативи, позанавчальна діяльність та науково-дослідна робота студентів. Конструювання змісту дисциплін загальноосвітнього блоку відбувається на комплексній основі, підґрунтям якої є програмно-цільовий метод планування і управління процесом навчання, де однією з основних наскрізних ліній є підготовка до проведення педагогічних досліджень. Науково-дослідна робота у такому контексті виконує роль мегадіяльності, що створює умови для розкриття особистості студента як цілісності і виступає засобом його розвитку через цілеспрямоване пізнання нових фактів, використовуючи теорію наукових досліджень.

5. Доведено, що стратегія підготовки реалізується створенням єдиного режиму наукової діяльності студентів, що має усталені нормативні вимоги до виконання різних видів наукових робіт у рамках педагогічного навчального закладу. Система роботи трансформується у декілька взаємопов'язаних поступово ускладнюючих етапів: діагностичний, організаційно-евристичний та науково-дослідний. За цієї умови забезпечується наступність, неперервність і адаптивність в оволодінні майбутніми фахівцями необхідним обсягом знань і умінь, категоріальним апаратом, практикою організації і проведення самостійного наукового пошуку. Крім того, активне включення студентів у дослідницьку діяльність сприяє не тільки пізнанню нових фактів, явищ і процесів педагогічної дійсності, а й загальнопрофесійній підготовці фахівця.

6. Ефективним у єдиному режимі розвитку досліджуваного утворення зарекомендував себе розроблений і впроваджений у навчальний процес блок факультативів та спеціальних курсів: "Програма творчої вступної співбесіди", "Вступ до професії", "Пошук та обробка наукової інформації", "Основи наукових досліджень", "Педагогічні технології". Їх професійна спрямованість сприяє забезпеченню динаміки розвитку інтегральної якості, прискорює процес природного входження майбутнього спеціаліста в імовірне професійне середовище, актуалізує особистий досвід, створює умови для самореалізації шляхом включення в ситуації, що найбільш повно моделюють майбутню педагогічну діяльність дослідницького плану.

7. Аналіз впливу основних форм організації навчально-дослідницької діяльності (лекції, семінари, лабораторні заняття, творчі роботи, завдання з педагогічної практики), а також інших видів діяльності цього спрямування (ініціативні групи, гуртки, дослідницькі лабораторії) на формування готовності студентів до проведення педагогічних досліджень показав, що їх продуктивність є високою тільки за умови забезпечення дослідницького характеру навчання. Забезпечується це через розробку творчих програм з предметів, збільшенням питомої ваги самостійних робіт, широким використанням логічних і евристичних методів, розв'язанням педагогічних задач (синектима, мозковий штурм, евристичні питання) у поєднанні з проблемним викладом матеріалу, а також дискусіями, діловими іграми, що створюють умови для виявлення творчої активності, розвитку пізнавального інтересу, вміння реалізувати себе у спілкуванні, поведінці, професійній діяльності.

8. Підсумки "контрольного" зрізу показали, що формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до проведення педагогічних досліджень активно здійснюється за умов, коли:

- становлення особистості, розкриття своїх творчих можливостей здійснюється у процесі реалізації усіх видів аудиторної і позааудиторної роботи в єдиному режимі цілісної системи науково-дослідницької діяльності студентів;

- поетапний розвиток наукового потенціалу майбутніх фахівців заснований на їх потребі в самореалізації і базується на свідомому пізнавальному інтересі і самоідентифікації.

9. Результати формуючого експерименту засвідчили достатню ефективність розробленої у дисертації блочно-модульної поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень. Рівень готовності студентів експериментальної групи за всіма показниками (дослідницькі знання, дослідницькі вміння, пізнавальний інтерес, творча активність, продуктивність, рефлексія) значно вищий за аналогічні показники випускників контрольної групи.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. На подальше вивчення чекають питання забезпечення умов реалізації наскрізної лінії наукової підготовки студентів засобами всіх видів навчальної і позанавчальної роботи; обґрунтування розробки програмної документації. Залишається відкритою проблема розробки комплексної системи міжпредметних зв'язків загальноосвітніх і спеціальних дисциплін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Коржова Л С. Етапи формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів початкових класів // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Херсон: Айлант, 2002. - Вип. 26. - С. 82-85.

2. Коржова Л. С. Обґрунтування взаємодії циклу загальноосвітніх дисциплін у системі підготовки студентів до проведення педагогічних досліджень // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка, Л. М. Карамушки. - К., 2002. - Т. 1. - Ч. 5. - С. 69-78.

3. Коржова Л. С. Проблеми розвитку дослідницького потенціалу майбутніх учителів початкових класів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К., 2002. - Т. 4. - Ч. 2. - С. 117-124.

4. Коржова Л. С. Проблема творчої професійної діяльності вчителя // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Херсон: Айлант, 2001. - Вип. 25. - С. 97-101.

5. Коржова Л. С. Профессиональная подготовка будущих учителей к социальному развитию и воспитанию детей // Соціальна робота в Україні і за рубежем: Збірник наукових статей / Упорядники: Козубов-ська І. В., Співаковський О. В. - Ужгород - Херсон: Вид-во „Мистецька лінія", 2002. - С. 147-150.

6. Коржова Л. С. Діагностика рівнів готовності студентів до проведення педагогічних досліджень: Методичні рекомендації. - Кривий Ріг: КЕІ, 1999. - 27с.

АНОТАЦІЯ

Коржова Л. С. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2002.

У дисертації досліджувався процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень. Визначені сутність поняття готовності до проведення педагогічних досліджень, з'ясовано основні параметри поетапної моделі озброєння випускників педагогічних вузів дослідницькими знаннями й уміннями, експериментальним шляхом доведена сукупність педагогічних умов, що забезпечують результативність комплексу педагогічних впливів на формування готовності майбутніх учителів початкових класів до проведення педагогічних досліджень, представлено взаємодію мотиваційно-вольової, інтелектуально-змістовної і процесуально-діяльнісної сфер у процесі професійної підготовки у рамках вищої школи.

Обґрунтовано й апробовано блок-модульний підхід до наукової підготовки студентів, побудований на принципах цілісності, системності, інтегративності, використання міжпредметних зв'язків і базується на єдиному режимі наукової діяльності майбутніх учителів.

Ключові слова: готовність до проведення педагогічних досліджень, модель поетапної підготовки, блок-модульний підхід, педагогічні умови, інтеграція.