Формування свідомого ставлення до виконання фізичних вправ в процесі навчальних занять у студентів вищих навчальних закладів

Размещено на http://allbest.ru

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Формування свідомого ставлення до виконання фізичних вправ в процесі навчальних занять у студентів вищих навчальних закладів

Автори: Хасанов М.Х.,

Матвієнко М.І.

Навчальний процес найбільш ефективним стає в тому випадку, коли викликає і організовує психічну і фізичну активність тих хто займається. Ніщо не закріплюється у свідомості або у відчуттях при пасивному або негативному ставленні до процесу навчання [9]. Принцип свідомості та активності є одним з найвпливовіших і від їх використання залежить мотивація до занять фізичними вправами та зацікавленість студента у відвідуванні занять з фізичного виховання [2]. Р.З.Мартузане характеризує форми прояву активності в процесі фізкультурно-спортивної діяльності студентів: пізнавальна, суддівська, педагогічна, особистого самовдосконалення, організаційна тощо [6].

Аналіз практичних занять з фізичного виховання студентів юридичних спеціальностей свідчить, що навчальний процес з фізичного виховання зводиться, здебільшого, до фактично бездумного виконання студентами рухових завдань, репродуктивного повторення за викладачем фізичних вправ, організованої рухової активності без застосування наукового аналізу студентами самого навчального процесу. Робота виконана відповідно до плану НДР КНУВС.

Формулювання цілей роботи. Метою дослідження було з'ясування педагогічних умов для дотримання принципу свідомості та активності в процесі навчальних занять з фізичного виховання.

Основні завдання дослідження:

1. Провести аналіз педагогічної літератури, літератури з фізичної культури та інформації з мережі Інтернет щодо принципу свідомості в процесі навчальних занять з фізичного виховання.

2. Провести тестування та анкетування студентів права і підприємництва КНУВС.

Т.Ю. Круцевич, і інші автори визначають поняття «фізичні вправи» як основний і специфічний засіб фізичного виховання, особливий вид рухової діяльності, за допомогою здійснюється направлений вплив на того хто займається [5, с. 72]. Фізичні вправи [5, с. 73] - рухові дії, за допомогою яких

вирішуються освітні, виховні завдання та завдання фізичного розвитку.

В.М. Платонов, М.М. Булатова визначають поняття «фізичні вправи» як «сукупність (комплекс) рухових дій, спрямованих на вирішення конкретного рухового завдання» [7, с. 9]. Автори поділяють поняття «фізичні вправи» на тренувальні фізичні вправи і загальні фізичні вправи. А тренувальні фізичні вправи класифікують за видами підготовки на: загально-підготовчі, допоміжні та спеціально-підготовчі [7, с. 9]. Загально-підготовчі вправи характеризують як вправи, що сприяють всебічному функціональному розвитку організму. Допоміжні вправи - як «рухові дії, що створюють спеціальну основу для наступного удосконалення в тій чи іншій спортивній діяльності». Спеціально-підготовчі вправи - як «коло засобів, що включають елементи змагальної діяльності, а також дії, наближених до них за формою, структурою та характером тих якостей, які проявляються, і діяльністю функціональних систем організму» [7, с. 10]. Поняття «фізичні вправи» автори групують в залежності від спрямованості дії на розвиток тих чи інших рухових якостей (швидкісні вправи, силові вправи, координаційні вправи, вправи спрямовані на розвиток гнучкості, вправи, спрямовані на розвиток витривалості); в залежності від стабільності та періодичності просторових характеристик рухових дій (циклічні і ациклічні); на підставі досліджень Я.М. Коца (1986) - в залежності від шляхів енергозабезпечення (анаеробні і аеробні) [7, с. 13].

О.Д. Дубогай, В.І. Завадський, Ю.О. Короп визначають поняття «фізичні вправи» як «рухові дії, які використовуються з певною метою. Їх виконання передбачає свідому рухову діяльність людини, яка проявляється в тому, що вона має мету дій і знає способи її досягнення». [4, с. 183]

М.Г. Андрух [1, с. 6] на підставі аналізу робіт М.А.Данилова, Б.П. Есипова, І.А. Каірова, Ш.І. Ганеліна, С.В. Іванова, М.С. Козлова стверджує, що структуру принципу активності і свідомості навчання автори розуміють по різному. Так одні включають до нього: свідоме і активне відношення, розуміння матеріалу, що вивчається і вираження його в мові, творчий характер навчального труда і свідоме використання знань на практиці (М.А. Данілов, Б.П. Єсіпов, І.А. Каіров); інші - в суть принципу включають тільки розуміння матеріалу і вираження його в мові, перетворення знань в переконання і вміння самостійно користуватись знаннями на практиці (Ш.І.Ганелін); зводять принцип свідомості і активності в основному до свідомого ставлення до матеріалу, що вивчається (С.В. Іванов, М.С. Козлов).

Автор виділяє структурні компоненти свідомого і активного ставлення до навчальної діяльності:

1. Розуміння мети навчальної діяльності.

2. Розуміння особистої і суспільної значимості навчального труда, формування і усвідомлення мотивів своєї діяльності.

3. Розуміння тими хто навчається своїх можливостей в досягненні мети.

4. Наявність плану дій та впевненості в його здійсненні [1, с. 7].

Для виявлення готовності студентів до свідомого виконання фізичних вправ в процесі навчальних занять з фізичного виховання було проведено тестування наявності елементарних знань про фізичну культуру особистості. Тестування проведено в шести академічних групах першого курсу факультету права і підприємництва КНУВС. Загальна кількість респондентів - 180 осіб.

В процесі тестування виявлено, що більшість студентів першого курсу мають дуже низький рівень знань з галузі фізичної культури. Так, поняття «Фізична культура» і «Фізичне виховання» 78% респондентів визначають лише як комплекс фізичних вправ та не розділяють їх за суттю і змістом.

Фізичні вправи, студенти не розділяють за призначенням та за характерними особливостями впливу. 8% студентів не відповіли на запитання. 82% студентів не можуть пояснити в повному обсязі завдань, які виконує фізичне виховання, крім завдань оздоровлення організму. Студенти слабо володіють знаннями про гігієну, про методи загартування, правила раціонального харчування.

Слід зазначити, що рівень знань з фізичної культури студентів першого курсу є першоджерельною умовою сприйняття ними в подальшому освітньої програми вищої школи, рівня та направленості мотиваційних установок на самостійні заняття фізичними вправами.

Другим етапом тестування було виявлення наявності умінь у першокурсників щодо самостійного проведення комплексу гімнастичних вправ. Завдання практично продемонструвати комплекс фізичних вправ з власного досвіду використання та пояснити їх призначення не змогли виконати 86% студентів. 6% від загальної кількості опитаних змогли продемонструвати 1-3 вправи, але пояснити їх призначення та розказати з якою метою виконуються ці вправи не змогли. 8% опитаних категорично відмовились демонструвати та пояснювати призначення вправ з причини не бажання публічно перед групою це робити.

Результати констатуючого експерименту висвітлили низький рівень готовності випускників шкіл до свідомого розуміння призначення тих або інших фізичних вправ, до самостійного складання власного фізкультурно-оздоровчого комплексу. Причиною цьому є ті фактори, що процес виконання завдань фізичного виховання школярів зводиться, здебільшого, до виконання завдань забезпечити фізичну активність, або фізичну підготовку, а мета та завдання, форми і методи фізичного виховання в вищій школі здебільшого репродуктивно повторюють виконання програми загальноосвітньої школи.

Таку думку підтверджують результати анкетування студентів другого та третього курсів, які не брали участі у вищеописаному тестуванні. Так з 260 студентів, на запитання: «Які відмінності в практичних заняттях з фізичного виховання в університеті та загальноосвітній школі ви бачите», 94% відповіли, що відмінностей, крім значно більшого фізичного навантаження, не має.

Для проведення формуючого експерименту загальну кількість студентів, які пройшли тестування (180 осіб) розділено на експериментальну (120 осіб) та контрольну (60 осіб) групи.

Метою експерименту було сформувати у студентів уміння та навички свідомого аналізу власних рухових дій у формі фізичних вправ на заняттях з фізичного виховання.

Для досягнення мети в процесі експерименту виконувались завдання:

1. Сформувати у студентів знання про види фізичних вправ та особливості їх використання;

2. Сформувати знання про характеристики фізичного навантаження під впливом фізичних вправ;

3. Сформувати знання про види та методи контролю тренувального процесу;

4. Сформувати вміння публічно демонструвати вправи та пояснювати їх призначення;

5. Сформувати вміння самостійно конструювати нові фізичні вправи з різних рухових дій, які задані викладачем;

6. Сформувати вміння самостійно складати комплекси фізичних вправ за різними завданнями та об'єктами впливу, які обумовлює викладач;

7. Сформувати інструкторські вміння керувати тренувальним процесом по підгрупах;

Процес виконання завдань експерименту було розділено на два етапи. Перший етап відповідав періоду першого навчального семестру та виконанню з 1 по 4 завдання. Другий етап - періоду другого навчального семестру і виконанню 5-8 завдань.

В ході експерименту виявилось, що 10% студентів на першому етапі проявляли негативне ставлення до навчального процесу з ознаками публічного протесту або ігнорування. За суб'єктивними спостереженнями викладачів: 24% студентів не проявляли зацікавленість до активної форми свідомого навчання та аналізу рухових дій; 66% студентів завзято виконували завдання, проявляли ініціативу та інтерес до подальших етапів навчання.

На першому етапі організаційними формами проведення навчальних занять було обрано фронтальну та по підгрупам. В першій частині заняття (організаційній), після обліку присутності та виміру ЧСС як показника фізичного стану організму, 10 хвилин приділялось на пояснення завдань, теоретичних та методичних особливостей: визначень та понять фізичної культури, характеристик фізичного навантаження, методів контролю та самоконтролю. На третьому занятті такий теоретичний вступ чергувався з опитуванням студентів. Виявлено, що найбільш прогресивна умова засвоєння знань - це колективний пошук відповідей на запитання викладача з подальшим обговоренням самого процесу та результатів засвоєння.

В основній частині заняття, в періоди відпочинку, застосовувались обговорення характеристик навантаження на організм, показників контролю фізичного стану, особливостей застосування вправ, які виконувались.

В заключній частині проводилось експрес-опитування матеріалу і оцінка за критеріями фізичної підготовленості студентів та наявності сформованих знань. Характерними складовими оцінки були: 60% - активність в свідомому засвоєнні теоретичних і методичних аспектів програми, 30% - фізична активність в процесі заняття, 10% результати тестування фізичних якостей.

На другому етапі в експериментальній групі було виділено (з числа найбільш активних і підготовлених студенти для організації фізкультурної роботи по підгрупам і надано їм функцій інструкторів.

Перед ними поставлено завдання активізувати в своїх підгрупах творчий пошук рухових дій та фізичних вправ, які ще не використовувались в навчальному процесі. Завдання виконувались у формі вікторини, з попередньою підготовкою по підгрупам. Змагальний метод демонстрації сконструйованих у підгрупах вправ показав позитивні результати. Навіть студенти, які проявляли до цього крайньої форми пасивність, проявили активність в колективних обговореннях та в демонстрації в складі своєї підгрупи розроблених вправ.

Змагальна форма вікторини була включена в процес двох навчальних занять. Наступні три навчальні заняття включали вікторини з завданнями розробки комплексу вправ для розвитку окремих фізичних здібностей.

В процесі підготовки кожної підгрупи на цьому етапі почали виділятися нові колективні лідери.

Цей факт свідчив про те що стан теоретичної та методичної підготовленості студентів порівняно зрівнявся та значно зріс рівень мотиваційних установок до виконання фізичних вправ та творчого пошуку. Слід зазначити, що змінився вектор мотивації студентів з виконання завдань для одержання позитивної оцінки на мотиви виконати завдання для отримання перемоги над підгрупою, що конкурує, або взяти реванш після попередньої невдалої демонстрації вправ.

Студенти контрольної групи займались за програмою з фізичного виховання протягом року без особливих включень свідомого власного аналізу процесу фізкультурної освіти та без завдань творчого пошуку невідомих і неосвоєних рухових дій та комплексів фізичних вправ.

В кінці навчального року проведено підсумовуюче тестування та анкетування в експериментальній та контрольній групах. 98% студентів експериментальної групи зазначили в анкетах, що в загальному розумінні процес фізичного виховання в університеті дуже відрізняється від шкільної програми та є послідовним продовженням творчого освітнього розвитку. 66% ствердили, що, навіть не здогадувались про наукові основи фізичного виховання та виразили бажання в подальшому поглиблювати фізкультурно-освітні знання, займатись в спортивних секціях. 10% студентів виразили бажання приймати участь в науковому гуртці. Слід зазначити, що, ініціативна пропозиція створення наукового гуртка поступила від студентів.

Аналіз відвідування студентами навчальних занять в другому семестрі показав, що в експериментальній групі на 8% менше пропусків занять з фізичного виховання ніж в контрольній. 24% студентів експериментальної групи записались до складу спортивних секцій, в контрольній - 11% (відвідування секцій нами не перевірялось).

78% студентів контрольної групи зазначили що шкільна та університетська программа відмінностей не має, крім тих обставин, що в університеті вище фізичне навантаження.

Результати тестування фізкультурно-освітніх знань студентів показали, що поняття «фізичне виховання», «фізична культура», «спорт», «фізична активність», «фізичний розвиток», «фізичне навантаження», «процес адаптації» 92% студентів експериментальної групи розуміють за суттю і можуть пояснити; контрольної - 28%; вміють користуватися методами контролю фізичного стану: експериментальна група - 86% студентів, контрольна - 31%; вміють складати фізкультурно-оздоровчі комплекси фізичних вправ: експериментальна група - 74%, контрольна - 14% (за рахунок спортивного досвіду); вміють використовувати організаційно-методичні прийоми в практиці самостійного управління тренувальним процесом в підгрупах: експериментальна група - 62%, контрольна - 6%.

В процесі навчальних занять з фізичного виховання у вищому навчальному закладі необхідно створювати умови для свідомого ставлення студентів до процесуальних дій навчального процесу.

Студенти мають усвідомити, що навчальна дисципліна «фізичне виховання» ґрунтується на науковій основі вивчення біологічних, педагогічних, психологічних, соціальних аспектів розвитку особистості; усвідомити, що фізичне виховання є не імперативним методом підвищення фізичної активності молоді, а частиною процесу отримання вищої освіти.

Формування свідомого ставлення до навчального процесу з фізичного виховання має свої технологічні особливості, що характеризуються рівнем фізкультурних знань студента, диференційованій відповідності такого рівня до навчальної програми; рівня та направленості мотиваційних установок тих хто займається; адекватної відповідності навчального процесу до наявних організаційних, комунікативних, рухових умінь та навичок.

Створення умов творчої ініціативи та творчого пошуку в освітній взаємодії суб'єктів викладач-студент характеризуються наданням простору для самостійних рішень та дій студентів, але з чіткою вимогою до дисципліни та беззаперечним імперативним впливом фахівця, який навчає в моменти виконання невірних рішень, або потенційно небезпечних рухових дій.

Використання ігрового та змагального педагогічного методу в технології створення умов для свідомого та творчого засвоєння фізкультурно-освітніх знань найбільш раціонально використовувати на другому етапі, в період коли базові фізкультурні знання студентів на відповідному рівні. Але на першому етапі, студентів з високим рівнем знань та організаційних умінь слід залучати до інструкторських дій та творчих вікторин між інструкторами. Такий підхід створює умови у основної більшості студентів для складання образу власного фізкультурно-освітнього ідеалу і активізує їх до творчого виконання завдань викладача.

В критеріях залікового оцінювання навчання з дисципліни доцільно головною та найвагомішою складовою заліку застосовувати оцінювання свідомого та творчого освоєння студентами фізкультурних знань і активного їх використання в повсякденному житті. Фізичну підготовленість та рухову активність під час практичних занять, на нашу думку, доцільно вважати важливим, але порівняно, другорядним заліковим критерієм. Це дасть можливість студентам, які з об'єктивних причин, не можуть виконати вимог фізкультурного тестування, боротися за отримання позитивних оцінок, що, в свою чергу, підвищить мотивацію до занять фізичними вправами.

фізичний виховання педагогічний студент

Література

1. Андрух М.Г. Сознательность и активность в процессе усвоения физических упражнений школьниками: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. пед. наук / М.Г.Андрух - К., 1967. - 20 с.

2. Волков В.Л. Основи теорії та методики фізичної підготовки студентської молоді: [навч. посібник] / В.Л. Волков. - К.: «Освіта України», 2008. - 256 с.

3. Галіздра А.А. Основні аспекти, що визначають відношення студентів до занять фізичною культурою. / А.А. Галіздра // Теорія та методика фізичного виховання. - Харків. - 2004. - № 4. - 64 с.

4. Дубогай О.Д. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: [навч. посібник] / О.Д.Дубогай, В.І.Завадський, Ю.О.Короп. - Луцьк : «Надстир'я». - 1995. - 220 с.

5. Круцевич. Т.Ю.Теорія і методика фізичного виховання: [підручник для вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту]. - «Олімпійська література». - К., 2003. - 56 с.

6. Мартузане Р.З. Педагогические условия формирования активного отношения студентов к физкультурно- спортивной деятельности: автореф. дис. на соиск. уч.степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и историка педагогики» / Р.З. Мартузане. - Рига, 1989. - 20 с.

7. Платонов В.М. Фізична підготовка спортсмена: [навч. посібник] / В.М.Платонов, М.М. Булатова. - К.: Олімпійська література, 1995. - 320 с.

8. Російсько-український словник з фізичної культури і спорту / В.Г. Осінчук, І.К. Попеску. - Львів, 1993. - 450 с.

9. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2007. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru