Екологічна освіта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня. Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров'я людей, тривалість їхнього життя, саму можливість стабільного існування, спонукає щоб всі - дорослі і діти - стали на шлях співробітництва з природою.

Екологічна ситуація, яка склалася в світі, настійно вимагає швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості і екологічної культури. У зв'язку з цим екологічна освіта і екологічне виховання стають новим пріоритетним напрямком педагогічної теорії і практики. Відповідно Національна доктрина розвитку освіти у 21-му столітті одним із ключових питань системи освіти розглядає питання екологічного виховання.

У цій системі особливе місце належить школі - найважливішій ланці становлення особистості. Одним із найважливіших завдань сучасної школи є підвищення екологічної грамотності учнів, озброєння їх навичками економного, бережливого використання природних ресурсів, формування активної, гуманної позиції у ставленні до природи[1].

Існує багато підходів до визначення суті поняття "екологія". Так у словнику української мови читаємо, що це - "взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем", "це - розділ біології, що займається вивченням взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем".

Зміст терміну "екологія" за останні роки значно розширився. Тому від суто біологічного його розуміння треба переходити до нового трактування, що передбачає взаємодію з природою, яка становить не безладне поєднання різних живих істот, а досить стійку й організовану систему. А життя та діяльність людини, як і кожного живого організму, відбуваються в умовах певного середовища. І екологія є не що інше, як охорона природи.

Охорона природи - це система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і відтворення природних багатств країни. Турбота про охорону природи - насамперед піклування про людину, про її цікаве, змістовне життя, повноцінний відпочинок. Від успішного здійснення екологічної освіти, формування нового екологічного мислення великою мірою залежить майбутній стан природного середовища.

Свідоме й бережливе ставлення до природи маємо формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.

Екологічне навчання і виховання - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів[3].

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи -- середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Головним завданням екологічного виховання сучасної школи можна вважати: екологічний виховання екскурсія

· засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;

· розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

· оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

· розвиток потреби спілкування з природою;

· активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.

· виховання любові до природи, прагнення берегти її, примножувати її[2];

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

а) світ природи - середовище перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

б) передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею;

в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

Загальноосвітня школа покликана виховувати у школярів любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища, науково обґрунтованого використанням природних багатств

Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середо вищі.

У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і дитячий садок. Його завдання -- через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

На другому (5--7 класи) і третьому (8--9 класи) етапах учні накопичують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем).

На четвертому етапі (10--11 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.

Шкільний етап екологічного виховання є базою для подальшого поглиблення екологічної освіти та виховання у вузах. Студенти повинні усвідомити цілісність природи Землі, єдність її процесів, зв'язок людини з природою. Вони мають знати, що їхня фахова діяльність, поведінка щодо природи повинні узгоджуватися з її законами. Лише за таких умов у майбутніх фахівців сформується почуття відповідальності за долю природного оточення[5].

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини. За визначенням Л. П. Салеевой - Симонової, екологічна культура - це якість особистості, компонентами якої є:

· інтерес до природи і проблем її охорони;

· знання про природу і способи її захисту та сталого розвитку;

· моральні та естетичні почуття по відношенню до природи;

· екологічно грамотна діяльність по відношенню до природного середовища;

· мотиви, що визначають діяльність і поведінку особистості в природному оточенні[3]

Л.П. Печко вважає, що екологічна культура включає:

- Культуру пізнавальної діяльності учнів з освоєння досвіду людства у ставленні до природи як до джерела матеріальних цінностей, основі екологічних умов життя, об'єкту емоційних, зокрема і естетичних, переживань. Успішність цієї діяльності обумовлена розвитком моральних рис особистості по відношенню до природного середовища на основі формування умінь приймати альтернативні рішення;

- Культуру праці, яка формується в процесі трудової діяльності. При цьому враховуються екологічні, естетичні та соціальні критерії при виконанні конкретних справ у різних областях природокористування;

- Культуру духовного спілкування з природою. Тут важливо розвивати естетичні емоції, вміння оцінювати естетичні достоїнства як природної, так і перетвореної природної сфери.

Екологічно культурна особистість повинна мати екологічні знання з основних розділыв екології та екології рідного краю (краєзнавства), тобто:

- мати правильне визначення і характеристику 100 термінів і понять, які широко використовуються в сучасній екології: екологія, біосфера, ноосфера,природокористування, природні ресурси і т.д.;

- знати про життєдіяльність і праці вчених і громадських діячів,які внесли найбільший внесок у становлення і розвиток екології: Вернадський В.І., Геккель Е., У. Кенон, Мойсеєв М.М., Зюсс Е., Одум Ю. та ін;

- знати організації, рухи, які займаються природоохоронною діяльністю: Всесвітній фонд дикої природи, Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП);

- знати природу свого рідного краю, а саме:

- місцеві природні умови

- природні особливості, ріки й водойми, ландшафти, типові рослини і тварини, клімат і т.д. тощо;

- місцеві природні об'єкти, що охороняються;

- тварин місцевої фауни;

- місцевих птахів;

- види риб місцевих водойм;

- лікарські рослини місцевої флори;

- пам'ятники культури і мистецтва місцевого і республіканського значення.

Екологічно культурна особистість повинна володіти екологічним мисленням, тобто вміти правильно аналізувати і встановлювати причинно - наслідкові зв'язки екологічних проблем і прогнозувати екологічні наслідки людської діяльності.

Для успішного екологічного виховання школярів необхідно визначити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія формують комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності (шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.), робота санітарних загонів захисту довкілля (виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку), загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах), груп швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; куточки природи. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота, спрямована на прищеплення навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах, на річках та ін.

Ефективне екологічне виховання школярів передбачає:

- оптимізацію змісту неперервної екологічної освіти всіх вікових груп школярів, висвітлення екологічних питань у процесі вивчення окремих предметів, використання міжпредметних зв'язків;

- створення в школах належної навчально-матеріальної бази (куточків охорони природи, живих куточків та ін.);

- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення школярів до природоохоронної роботи;

- формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства[4].

Результатом екологічного виховання має бути сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне та соціальне), наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я, набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у природоохоронній роботі, передбаченням можливих негативних наслідків природоперетворювальної діяльності людини.

Шляхами підвищення екологічної культури молоді й ефективності екологічного виховання є:

-- розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження міжпредметних зв'язків;

-- створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

-- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

— формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства

Важливу роль в екологічному вихованні і екологічній освіті учнів відіграють екологічні екскурсії, які дають можливість в конкретних умовах спостерігати результати впливу антропогенних факторів на природу і забезпечують встановлення зв'язку між вивченим теоретичним матеріалом і місцевими проблемами довкілля.

Вони збуджують інтерес і стимулюють пізнавальну активність учнів у вивченні проблем навколишнього середовища, сприяють розвитку дослідницьких навиків, формують спостережливість у вивченні явищ природи, сприяють закріпленню набутих знань, формуванню екологічної поведінки.

Темою екологічної екскурсії може бути будь-яка екологічна проблема. В ході такої екскурсії учні спостерігають за джерелами забруднення, визначають рівень їх впливу на навколишнє середовище, роблять відповідні записи, які потім використовують для обговорення зібраного матеріалу, а також при виконанні лабораторних і практичних робіт.

Екологічне становище, яке сьогодні сформувалося не може не лякати. Сучасні екологічні проблеми давно стали глобальними. Вони більшою чи меншою мірою зачіпають життя кожного із нас. Отже, перед людиною постало важливе завдання - збереження екологічних умов життя в біосфері. У зв'язку з цим гостро постає питання про екологічну грамотність та екологічну культуру нинішнього і майбутнього поколінь.

У нинішнього покоління ці показники перебувають на вкрай низькому рівні. Не треба далеко йти, щоб переконатись в цьому. Екологічна поведінка школярів вражає: вони ні на секунду не задумуються про своє майбутнє. Річ йде не лише про елементарне сміття, з проблемою якого, на мою думку, вже почали реально боротись, що щиро радує. Говориться в першу чергу про свідомість школярів: чи в багатьох виникає бажання якимось чином допомогти природі? Посадити дерево? Почати раціонально користуватись ресурсами? Весною почистити дерево від сухого гілля? Думаю відсоток таких не перевищить і 25.

Поліпшити ситуацію можна за рахунок екологічного виховання підростаючого покоління, яке повинно проводиться висококваліфікованими, екологічно грамотними педагогами, які будуть озброєні, крім спеціальних знань, ефективними методиками, що дозволяють , впливаючи на свідомість дитини, розвивати всі компоненти екологічної культури як якості особистості в частині загальної культури людини.

Література

1. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. --Львів, 1996.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.

3. Іванчик Г. Ф., Пеньков О. І. Про деякі аспекти екологічної освіти школярів. Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови / За ред. В.Л.Андрущенка. -- К., 1997.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

5. Ягупов В.В. Педагогіка. - К.: Либідь, 2002.

Размещено на Allbest.ru