Проблеми підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Актуальність досвіду

2. Опис досвіду роботи

2.1 Ідея та новизна

2.2 Науково-методичне обґрунтування проблеми формування психологічної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку

2.3 Нормативно-правове забезпечення діяльності практичного психолога

2.4 Організаційна модель роботи практичного психолога з питання формування психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

2.5 Організація психологічного супроводу формування психологічної готовності дітей до школи та результативність

Висновки

Список використаної літератури



1. Актуальність досвіду

психологічний школа готовність навчання

Реформування в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує питання готовності дошкільників до навчання у школі, оскільки це важливий крок у доросле життя, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості.

На рівні держави забезпечується обов'язковість здобуття освіти дітьми п'ятирічного віку, для реалізації права кожної дитини на доступність дошкільної освіти з метою формування передумов навчальної діяльності, що зазначено в листі Міністерства освіти і науки України №1/9-666 від 27.09.2010 року «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку».

Основним завданням нововведення є створення рівних стартових умов для п'ятирічок до майбутнього навчання в школі, формування особистості дитини, розвитку її інтелектуальних та творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду, моральних почуттів що є основою психологічної підготовки дитини до майбутнього навчання у школі.

Готовність до школи сьогодні розглядається як комплексна характеристика, що включає в себе наступні компоненти:

- психофізіологічний (дозрівання організму);

- педагогічний (все, чому навчили дитину);

- психологічний (особливості розвитку і формування).

Проблема готовності стає все більш значущою, так як від її вирішення, без збільшення, залежить реалізація можливості дитини навчання в школі.

В іншому випадку як наслідок можливо, що процес адаптації затягується, йде з великим напруженням, оскільки діти, функціонально не готові до навчання, мають більш низький рівень працездатності. У третини таких дітей вже на початку року зазначаються: незадовільна реакція на навантаження серцево-судинної системи, втрата маси тіла; вони часто хворіють і пропускають заняття, а значить, ще більше відстають від однолітків.

Отже, задля забезпечення комфортного перебування дитини в школі, певного стану її здоров'я, ставлення випускника дошкільної установи до школи і вчення, профілактики труднощів в навчанні та спілкуванні, одним з важливих завдань психологічної служби дошкільного навчального закладу постає психологічний супровід готовності дітей до шкільного навчання, що ґрунтується на розумінні змісту, структури та критеріїв готовності до школи.

Серед трьох вищезазначених компонентів готовності до школи дошкільнят значну роль відіграє психологічний компонент. Саме сформованість психічних процесів, емоційно-вольова стабільність, уміння будувати нові взаємини з оточуючими впливають на подальші успіхи у навчанні дитини та її адаптації до школи.

Тому темою досвіду роботи обрано: «Формування психологічної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку».



2. Опис досвіду роботи

2.1 Ідея досвіду

Ідея досвіду обумовлена пошуком нових, більш ефективних психолого - педагогічних підходів, націлених на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність подальшого навчання дітей у школі.

Новизна.

Створення оптимальних психолого-педагогічних умов, та роль практичного психолога в формуванні психологічної готовності до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку, зможуть забезпечити успішність адаптації випускників дошкільної установи до навчання у початковій школі.

2.2 Науково-методичне обґрунтування проблеми формування психологічної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку

В нашій країні психолого-педагогічною проблемою є і залишається питання психологічної готовності дітей шестирічного віку до навчання у школі.

Прихильники раннього навчання посилаються на досвід зарубіжних країн, де в школу починають ходити з 5 - 6 років. Цілком вірно, за кордоном діти починають ходити в школу з 5 - 6 років, але навчання за шкільною програмою, як правило, починається тільки з 7 років.

У зарубіжних дослідженнях вона відбита в роботах, що вивчають шкільну зрілість дітей (Р. Гетцер, 1936; А. Керн, 1954; С. Штребел, 1957; Я. Йірасек, 1970, 1978 ).

У радянській психології детальне опрацьовування проблеми психологічної готовності до шкільного навчання, своїм корінням що йде з праць Л.С. Виготського, міститься в роботах Л.І. Божович (1968), Д.Б. Ельконина (1981; 1989); Н.Г. Салминої (1988); Е.Е. Кравцової (1991).

Американські дослідники цієї проблеми в основному цікавляться інтелектуальними можливостями дітей в найширшому сенсі. Це знаходить віддзеркалення у вживаних ними батарейних тестах, що показують розвиток дитини в області мислення, пам'яті, сприйняття і інших психічних функцій.

В багатьох вітчизняних і зарубіжних літературних джерелах відмічається вплив несприятливих умов життя в сім'ї на формування психологічної готовності дитини до навчання в школі і рівня стану її здоров'я.

Найбільш повне визначення готовності дітей до навчання в школі з цієї точки зору дала А.Анастазі, яка вважає, що психологічна готовність до школи означає оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для засвоєння шкільної програми особистісними якостями.

У роботах Л. І. Божович (1968) виділяються декілька параметрів психічного розвитку дитини, що найістотніше впливають на успішність навчання в школі. Серед них певний рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви учіння, достатній розвиток довільної поведінки і інтелектуальної сфери. Основним критерієм психологічної готовності до школи в працях Л.І. Божович виступає новоутворення, внутрішня позиція школяра, що являє собою сплав пізнавальної потреби і потреби в спілкуванні на новому рівні.

Д.Б. Ельконин, обговорюючи проблему психологічної готовності до школи, на перше місце ставив сформованість передумов до учбової діяльності. До найбільш важливих передумов він відносив уміння дитини орієнтуватися на систему правил в роботі, уміння слухати і виконувати інструкції дорослого, уміння працювати за зразком і деякі інші. Всі ці передумови витікають з особливостей психічного розвитку дітей в перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку, а саме: втрата безпосередності в соціальних відносинах, узагальнення переживань, пов'язаних з оцінкою, особливості самоконтролю.

Н.Г. Салміна (1988), як показники психологічної готовності до школи виділяє:

1) довільність як одну з передумов учбової діяльності;

2) рівень сформованості семіотичної функції;

3) особові характеристики, що включають особливості спілкування (уміння сумісне діяти для вирішення поставлених завдань), розвиток емоційної сфери.

У роботах Е.Е. Кравцової при характеристиці психологічної готовності дітей до школи основний акцент робиться на роль спілкування в розвитку дитини. Виділяються три сфери відношення до дорослого, до однолітка і до самого себе, рівень розвитку яких визначає ступінь готовності до школи і певним чином співвідноситься з основними структурними компонентами учбової діяльності.

За думкою О. Савченко, підготовка до школи передбачає загальну і спеціальну підготовку. Перша - це фізична, інтелектуальна, особистісно-вольова готовність, а друга - готовність включатися у засвоєння предметних знань, умінь і навичок. Сама ж готовність дитини до навчання в школі розглядається як інтегративний результат цих напрямків діяльності, що складається у неї на завершення дошкільного дитинства і сприяє до умов і вимог шкільного навчання.

У всіх дослідженнях, не дивлячись на відмінність підходів, признається факт, що ефективним шкільне навчання буде тільки в тому випадку, якщо першокласник володіє необхідними і достатніми для початкового етапу навчання якостями, які потім в учбовому процесі розвиваються й удосконалюються.

Сучасні психологи стверджують, що найбільш загальним показником психологічної готовності дитини до школи є стійке позитивне ставлення до шкільного навчання. Якщо дитина безболісно перейшла до нових вимог, якщо навчання дається їй відносно легко, якщо у неї не втрачається інтерес до учіння а навпаки, зміцнюється і розвивається, в цьому випадку можна говорити про повноцінну підготовку дитини до школи.

На сучасному етапі розвитку психології психологічна готовність до навчання в школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нове соціальне середовище й для формування навчальної діяльності.

Психологічна готовність дітей до школи, передбачає формування у дітей певного ставлення до школи (як серйозної і соціально-значущої діяльності), тобто відповідну мотивацію навчання, або мотиваційну готовність, а також забезпечення рівня інтелектуального та емоційно-вольового розвитку дитини.

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків (Л.А.Венгер, Я.Л.Коломінський, Є.О.Панько і ін.). (Додаток 1)

Психологічна готовність складається з кількох видів готовності: інтелектуальної (пізнавальної), емоційно-вольової, особистісної, мотиваційної.

У зміст інтелектуальної готовності включають не лише словниковий запас, світогляд, спеціальні вміння, а й рівень розвитку пізнавальних процесів; їх орієнтування на зону найближчого розвитку дитини, наочно-образне мислення; уміння виділяти навчальну задачу, перетворювати її в самостійну мету діяльності.

Даний компонент готовності передбачає наявність у дитини світогляду, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям (типи сприйняття: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний), аналізом, синтезом, узагальненням досліджуваного матеріалу, значним обсягом пам'яті. Однак мислення дитини залишається переважно образним.

Отже можна говорити, що розвиток інтелектуальної готовності до навчання у школі припускає:

Ш диференційованість сприйняття;

Ш аналітичність мислення (здатність збагнути основні ознаки і зв'язки між явищами, здатність відтворити зразок);

Ш раціональний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії);

Ш смислове і механічне запам'ятовування;

Ш інтерес до знань, процесу їх одержання за рахунок додаткових зусиль;

Ш оволодіння на слух розмовним мовленням і здатність до розуміння і застосування символів.

Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, намічає план дії, приймає рішення, докладає зусиль до його реалізації, долає перешкоди. У неї формується довільність психологічних процесів. Спостерігається емоційно-позитивне ставлення до навчання в школі. Відсутні імпульсивні реакції і вияви тривожності.

Особистісна готовність дитини припускає певний рівень розвитку її емоційної сфери. До початку шкільного навчання в дитини повинна бути висока емоційне стійкість, на тлі якої можливий розвиток і перебіг навчальної діяльності.

Мотиваційна готовність сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, посісти нову соціальну роль - роль школяра, сформоване ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями, є бажання займатися з учителем, розвинуті необхідні форми спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки), домінують мотиви навчання, є прагнення до здобуття знань, інтерес до навчальних занять.

Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя - портфель, підручники, зошити), а можливість одержувати нові знання. Майбутньому школяреві необхідно довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим за сформованої ієрархічної системи мотивів.

Соціально-психологічна готовність дитини до школи розглядається як готовність дитини до взаємодії з оточенням і пов'язана з появою під час переходу до школи нових стосунків між “дитячим суспільством” і дорослим, зі зміною соціально-психологічного статусу дитини (у школі дитина стикається з новою системою критеріїв, які визначають дитячі взаємостосунки, змінюється становище дитини у колективі: у дитячому садку були старшими, у школі - молодшими).

Отже, вступ до школи є визначним моментом в житті дитини. Аби початок шкільного навчання став стартом нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм діяльності та спілкування, співробітництва з дорослими та однолітками, бо в іншому випадку дошкільна лінія розвитку загальмується, а шкільна не зможе повноцінно розвернутися. (Додаток 2).

2.3 Нормативно-правове забезпечення діяльності практичного психолога

У життєвому циклі розвитку і формування особистості особливої значущості набуває неперервність її освіти. В Конвенціі про права дітей закріплені основні права дітей, а саме право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини.

Конституція України загострює увагу на необхідності всебічного розвитку особистості. Першою сходинкою, на якій дитина залучається до організованого навчання, є дошкілля, що сьогодні визначено всіма державними документами висхідною, початковою ланкою освіти. Отже, на теоретичному рівні державою забезпечено неперервність освіти від її першої сходинки до здобуття вищої освіти.

Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України є Державним стандартом дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. У ньому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 06.07.2010 № 2442-VI "Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу", розробленням Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, постала проблема надання обов'язкової дошкільної освіти всім дітям, які досягли 5-річного віку. Для її розв'язання передбачається запровадження різних форм охоплення дітей дошкільною освітою.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності - провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей.

Освітня галузь в Україні приділяє значну увагу розвитку і корекції дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами. Міністерство освіти України віддзеркалює це питання у наказі від 15.05.2013р №512 «Про створення робочої групи з питань дошкільної освіти дітей з особливими потребами в Україні», проекті Положення про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах, програмах для дітей з особливими потребами дошкільного віку («Корекційна робота з розвитку мовлення дітей п'ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення»/ Рібцун Ю.В., Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення:програмно-методичний комплекс /Л.І.Трофименко.

Згідно зазначених документів підготовка дітей до шкільного навчання має ґрунтуватися на пріоритетному розв'язанні виховних завдань і орієнтуватися на фізичний, психічний і соціальний розвиток дитини (Додаток 3).

Спираючись на вищезазначені документи, на Етичний кодекс психолога України, накази відділу освіти, Статут дошкільної установи, наказів по дошкільному навчальному закладу, практичним психологом дошкільного навчального закладу №42 розроблено розділ «Психологічне супроводження навчально-виховного процесу» до Програми розвитку на 2011 - 2015 роки, де одним з пріоритетних напрямків є формування психологічної готовності дітей до школи.



2.4 Організаційна модель роботи практичного психолога з питання формування психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

Аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми, свідчить про варіативність підходів у створенні моделей діяльності психологічної служби дошкільного навчального закладу з питання формування психологічної готовності до школи у дітей.

Беручи до уваги наукові розробки з даної проблеми та особистий досвід, з метою формування психологічної готовності дітей до школи, роботу з цієї проблеми вирішили проводити у чотирьох напрямках одночасно: з дітьми, педагогами, батьками та громадськими організаціями на окрузі (ДЦЮТ, Палац культури, ЗОШ І - ІІІ ступенів №15).

Психологічна підготовка дошкільнят реалізується через основні напрямки професійної діяльності: діагностику, консультування, корекцію та розвиток, просвіту, засідання круглих столів, організацію семінарів, тренінгів для батьків та педагогів і зв'язки з громадськістю.

Вся робота практичного психолога дошкільного навчального закладу, у тісній взаємодії з педагогами та батьками, спрямована на досягнення позитивних результатів у навчально-виховному процесі, на створення комфортних умов для плідної праці педагогів, збереження та зміцнення психічного та фізичного здоров'я дітей, що є необхідним для розвитку психологічної готовності до школи у дітей.

Відповідно розробленої моделі у складі взаємодіючих блоків - види діяльності з усіма учасниками навчально-виховного процесу. (Додаток №4)

Модель роботи практичного психолога з формування психологічної готовності дітей до школи реалізується за допомогою створення наступних умов: психологічне забезпечення змісту роботи, яке включає в себе накопичення необхідної нормативно-правової документації, наявність діагностичного мінімуму, підбір діагностичних методик та програм корекційно-розвивальної роботи з дітьми, оформлення банку даних на дітей старшого дошкільного віку, дітей з особливими освітніми потребами, а також створення позитивного психологічного мікроклімату в навчальному закладі; організація раціонального предметно-розвивального середовища що дозволяє стимулювати пізнавальну діяльність дошкільника, сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Співпраця з громадськими організаціями включає в себе взаємодію практичного психолога дошкільного навчального закладу з практичним психологом та педагогами школи з метою забезпечення цільової і змістової єдності у навчально-виховній діяльності дошкільного підрозділу і початкової ланки, а також взаємодія з дитячим центром юнацтва та творчості, Палацом культури з метою здійснення психологічної підтримки дітей дошкільного навчального закладу, що сприятиме формуванню особистості дитини, вмінню перебувати в колективі (дотримуватися встановлених в ньому правил та водночас зберігати свою індивідуальність).

Головною передумовою створення цілісної моделі психологічного супроводу навчально-виховного процесу в дитячій установі є конструктивне спілкування, соціальна рефлексія, тісні взаємодії між всіма учасниками навчально-виховного процесу. Отже практичному психологу дошкільного навчального закладу, насамперед необхідно визначити більш дієві та результативні форми, методи і прийоми у роботі з дітьми старшого дошкільного віку, батьками, педагогами. Плідною робота може бути за умови тісної співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу.

2.5 Організація психологічного супроводу формування психологічної готовності дітей до школи та результативність

Одним із напрямків роботи у реалізації поставлених завдань перед психологічною службою дошкільного навчального закладу №42 є визначення проблемних питань, яке має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.

Дошкільний навчальний заклад комбінованого типу, дитячий садок №42 «Чайка» має у складі три групи загального розвитку, дві групи компенсуючого типу загального недорозвитку мовлення, одну групу з неповним перебуванням 1 клас.

Дуже важливо якнайповніше оцінити можливості дитини, виявити її задатки з метою їх подальшого розвитку. Психолог за допомогою спеціальних діагностичних методик виявляє показники психічного розвитку дитини, і за потреби, коригує стратегії і тактики батьківського виховання.

Основними діагностичними методами для відстеження компонентів дошкільної зрілості були використані спостереження за дітьми у різних видах діяльності, бесіди, тестові завдання. (Додаток 5) Також, потрібно якомога більше дізнатися змістовної інформації від батьків про дітей через анкетування. (Додаток 6).

З метою дослідження рівня готовності до школи старших дошкільників проводиться діагностика за методикою

- Савенкова «Готовність до школи» (вересень).

- Методика Гінзбург спрямована на вивчення сформованості мотивацію навчання майбутніх першокласників.

- Вивчення довільної регуляції поведінки за допомогою проективної методики - опитування.

- Вивчення рівня соціальної зрілості старших дошкільників методом закінчення речень.

- Вивчення емоційної сфери майбутніх першокласників за методикою Карпенко.

- Методика Кумаріної допомагає вивчити інтелектуальну готовність до навчання у школі (квітень).

Так, у вересні 2013 року за результатами дослідження рівня готовності до школи старших дошкільників за методикою Савенкова було виявлено наступне:

4 чол. - 8% мають високий рівень готовності, 37 чол. - 77% - середній рівень, 7 чол. - 15 % - низький рівень, що свідчить по наявність прогалин у загальному розвитку дітей.

Порівнюючи результати підготовленості до навчання в школі за 3 роки, можна зробити висновок, що у вересні 2013 року спостерігається незначний спад, знизився показник високого рівня на 6% стосовно 2012 року, і на 2 % порівняно з 2011 роком. Незначна динаміка (8%) відбулася відносно низького рівня стосовно 2012 року, але виріс на 4% стосовно 2011 року.

Такі результати пояснюються тим, що відсоток дітей, які мають особливі освітні потреби кожного року становиться більшим. Ці діти відвідують масові групи у зв'язку з тим, що у 2010 році відбулась реорганізація спеціалізованої групи для дітей з ЗПР, що завадило здійсненню повноцінного навчання дітей з участю дефектолога. Таким чином, відсоток низького рівня при таких обставинах можна вважати нормальним показником на початок навчального року.

При вивченні мотиваційного компоненту готовності до школи у лютому 2013 року виявлено:

Зовнішній мотив - 1 чол. - 2 %, учбовий - 25 чол. - 43 %, ігровий - 0 чол. - 0 %, позиційний - 11 чол. - 19 %, соціальний - 10 чол. - 17%, оцінка - 11 чол. - 19 %. Таким чином можна зробити висновок, що пізнавальний мотив сформований у 98% дітей, ігровий мотив - відсутній, що є добрим результатом мотивації навчання.

Порівнюючи результат з минулими роками, необхідно відмітити, що знизився відсоток зовнішнього мотиву (на 9%) відносно 2011 року і виріс відсоток учбового мотиву на 12% стосовно 2012 року.

Все це свідчить про те, що цьому напрямку роботи було приділено достатньо уваги в роботі з дітьми. У дітей є бажання посісти нову соціальну роль - роль школяра, домінують мотиви навчання.

Вивчаючи довільність поведінки були отримані наступні показники:

Підвищений рівень: 13 чол. - 21 %

Достатній рівень: 41 чол. - 68%

Нижче норми: 7 чол. - 11 %

При порівнянні результатів за три роки маємо нерівномірність результатів, при якій деякі діти наближені до вікової норми, а деякі - ні. Звертаючи увагу на показники, бачимо, що найвищий відсоток підвищеного рівня був у 2012 році, в 2013 році він зменшився на 17% у зв'язку з тим, що на 10% виріс достатній рівень. Незначна динаміка рівня нижче за норму відбулась у 2012 році (на2%), але відсоток низького рівня у 2013 році виріс на 7%.

Такі результати свідчать про недостатній рівень розвитку вміння утримувати вербальну інструкцію, діяти згідно правил. Ще однією з причин є те, що до старшої групи прийшли діти (4 чол. - 8% від кількості дітей старших груп), які раніше не були охоплені дошкільною освітою.

Вивчаючи соціальний компонент психологічної готовності до школи дітей за три роки, ми отримали наступне:

Достатній рівень соціальної зрілості - 58 чол. - 97%

Недостатній рівень - 2 чол. - 3 %

Отримані результати дозволяють нам побачити, що на протязі трьох років показники майже співпадають і мають розбіжність на 1 %.

Таким чином можна зазначити що переважна більшість обстежуваних дітей мають здібність спілкуватися з однолітками, вміння підкоряти свою поведінку законам дитячої групи, вислуховувати педагога.

З метою дослідження впливу емоційної сфери на навчання була організована та проведена діагностика емоційно-вольової сфери за методикою Карпенко.

Були отримані наступні результати за рівнями тривожності:

За результатами діагностики методики Карпенко в 2012-2013 році до школи пішло 4% дітей з високим рівнем тривожності ( від загальної кількості 49 чоловік), що в порівнянні з минулим роком менше на 16% ( від загальної кількості 46 дітей). Це свідчить про позитивні зміні в формування емоційних якостей дошкільників напередодні школи.

Вивчаючи інтелектуальну готовність до навчання у школі, отримані наступні показники:



При аналізі результатів, простежується динаміка зросту високого рівня на 11% в порівнянні з 2012 роком і на 13% в порівнянні з 2011 роком, зменшення відсотку середнього рівня на 9 % в порівнянні з 2012 і на 6% в порівнянні з 2011 роком, незначне зменшення відсотку низького рівня на 2% порівнюючи з минулим 2012 роком і на 6% порівняно з 2011 роком.

Про ефективність організації психологічного супроводу готовності дітей до школи впровадження інновацій та власних напрацювань свідчать, перш за все, результати психологічної готовності дошкільнят, які в порівнянні з минулими роками покращились.

Таблиця 1 Середні загальні показники

Рік	Компоненти психологічної готовності	Рівень психологічної готовності в нормі
	інтелектуальний	Мотиваційний (позитивний мотив)	соціальний	емоційний	вольовий
2011	87%	91%	95%	92%	94%	92 %
2012	88%	100%	96%	80%	96%	92 %
2013	93%	98%	97%	96%	89%	95 %

Таким чином, розглядаючи компоненти психологічної готовності до школи старших дошкільників, об'єднавши результати діагностичних обстежень за складовими психологічної готовності, маємо позитивну динаміку загального рівня психологічної готовності до школи на 3%.

Мета роботи психологічної служби в контексті реалізації психологічного супроводу дошкільного навчального закладу полягає в цілісному формуванні психологічної готовності вихованців старшої групи до навчання у школі, шляхом розкриття їх особистісного, соціального, мотиваційного, емоційного та інтелектуального потенціалу, які, в свою чергу, і є складовими компонентами поняття «Психологічна готовність».

За результатами психодіагностичних обстежень та спостережень виявлені наступні проблеми у дітей:

- недостатній рівень розвитку пізнавальних процесів

- наявність слабкого розвитку довільної сфери

- не сформованість графічних вмінь

- наявність відсотку дітей з високим рівнем тривожності.

Таким чином з'явилась потреба в організації практичним психологом корекційно-розвивальної роботи з формування психологічної готовності до школи у старших дошкільників.

Була сформована група з корекції пізнавальних психічних процесів. До складу корекційної групи увійшли діти, що мають низький рівень готовності до школи (11 дітей).

Навчальна діяльність у сучасній школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви). Тому при підготовці дітей до шкільного навчання використовувались програми корекційно-розвивальної роботи, спрямовані на розвиток всіх компонентів психологічної готовності дітей до школи.

Для розвитку когнітивної сфери, формування позитивної навчальної мотивації була використана «Корекційно-розвивальна програма з розвитку когнітивної сфери» (укладач Крикун О.В.), яка складається з 30 занять. Впровадження цікавих інтелектуальних ігор-завдань в роботу з дітьми, в певній послідовності передбачає прискорення формування у дітей наочної, словесно-логічної, оперативної пам'яті, розвитку дивергентного та неординарного мислення, комунікативних здібностей, самостійності, а також допомагає формувати надзвичайно важливі для майбутнього школяра навички, дотримуватися встановлених правил, здійснювати контроль над власними діями.

Корекційно-розвивальна робота проводилась з дітьми старшого дошкільного віку у підгруповій (3 групи - кількість дітей 11 чол.) та індивідуальній формі навчання (2 чол.) з жовтня по грудень. Заняття проводились два рази на тиждень.

Паралельно з дітьми велась робота за програмою С.Є. Гавриної та Н.Л. Кутявиної «30 занять для успішного розвитку дитини».

За допомогою цих занять у п'ятирічних дошкільників розвивались довільна увага, навички письма та розвиток логічного мислення. (Додаток 7).

По закінченні строку проведення корекційно- розвивальних занять у грудні 2013 року відбулось вторинне діагностичне обстеження дітей за методикою Савенкова. Обстежувались діти корекційної групи у складі 11 чол. Після проведеного діагностування ми отримали наступні результати:

Високий рівень - 0%, Середній рівень - 45 %, Низький рівень - 55%.

Як бачимо показник середнього рівня виріс на 45 %, низького рівня - зменшився, що свідчить про позитивну динаміку росту середнього рівня готовності дітей до школи. В результаті проведеної корекційно-розвивальної роботи у дітей покращився рівень виконання завдань, спрямованих на розвиток логічного мислення, пам'яті, уяви, але потребує подальшого вдосконалення робота над формуванням довільності поведінки та розвитком графічних навичок.

На основі аналізу вторинного діагностування після проведеної корекційно-розвиваючої роботи, можна зробити висновок, що використана методика є ефективною.

Проведення занять за «Програмою роботи з майбутніми першокласниками» авторів В.Д. Дьякової, А.В Железняк у січні - березні дає змогу сформувати у дітей вміння працювати за заданим зразком, навчити вольовій регуляції своїх дій, виховувати бажання вчитися, старанність, охайність. Після проведення програми очікується підвищення рівня розвитку пізнавальної діяльності, комунікативних навичок, стабілізація емоційного стану дітей щодо шкільного навчання.

Підібрано вправи, які сприяють розвитку пізнавальних процесів дошкільнят. Вони використовувались як на заняттях з дітьми, так і пропонувались батькам та вихователям для успішної підготовки дитини до школи. (Додаток 8).

В організації психологічного супроводу навчально-виховоного процесу чільне місце займає співробітництво практичного психолога з педагогічним колективом. З метою підвищення психологічної компетентності педагогів, ефективності здійснення психолого-педагогічного супроводу готовності дітей до навчання у школі: закріплення у дітей сформованих знань та відпрацювання практичних навичок, у діяльності практичного психолога передбачено проведення консультаційної роботи з педагогами.

Консультаційна робота психолога проводилась з урахуванням якісного складу педагогів (педагогічного стажу, досвіду роботи, категорії). Були виділені наступні категорії педагогів:

Група «Творчості» - 7 чол. - 47 %

Група «Стабільності» - 5 чол. - 33 %

Група «Потребую допомоги» - 1 чол. - 20 %.

Під час роботи з педагогічним складом проведені консультації «Психологічна готовність дитини до школи: складові успішного навчання», «Проблеми готовності дітей до навчання у школі», «Формування шкільної зрілості у старших дошкільників», «Таємниці психічного здоров'я», «Попередження дитячої нервовості» (Додаток 9).

В роботі з педагогами використовувались індивідуальні та групові форми роботи. Під час проведення індивідуальних консультацій за результатами діагностики дітей, педагогам пропонувались ігри, вправи для розвитку психічних процесів у дітей, картотека психологічних ігор для дітей:

- ігри для зняття напруги

- з розвитку вольової регуляції

- з розвитку комунікативних навичок

- контролю імпульсивних дій

- зосередження уваги

- вправи з психогімнастики, пальчикової гімнастики, антистресової гімнастики.

З метою ефективності корекційно-розвивального впливу на розвиток дитини у роботі з педагогами велись зошити взаємозв'язку, за допомогою яких вихователі планували індивідуально-диференційовану роботу з дітьми, згідно особливостям розвитку кожної дитини.

Серед колективних форм психологічної просвітницької роботи було використано: лекції, групові консультації, проблемні семінари, семінари-практикуми, тренінги з формування компетенції вихователів з теми розвитку компонентів психологічної готовності до навчання у школі у дошкільників (Додаток 10). Враховуючи неоднорідність кадрового складу педагогів та необхідність надання їм адресної допомоги, психологічні послуги здійснювались засобами дистанційної просвіти з використанням інформаційних буклетів, пам'яток, газет, прас-листів (Додаток 11).

Підбір тематики і форм роботи з педагогічним колективом здійснюється шляхом виявлення потенційних можливостей педагогів та переваги активних форм роботи. Активні форми консультативно-просвітницької роботи з формування психологічної компетенції вихователів дають змогу кожному педагогу мати власну позицію щодо питань підготовки дітей до шкільного навчання, а також є формою виявлення й узагальнення найкращого досвіду.

Відвідування дошкільного навчального закладу може зробити дитину розумною, але щасливою робить її тільки душевне, розумно організоване спілкування з близькими і коханими людьми - родиною.

Тому актуальним завданням психолога є необхідність сприянню пробудження у батьків потреби у спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини.

Практичним психологом з батьками проводяться різноманітні форми роботи для підвищення рівня психологічних знань та відпрацювання навичок а саме:

ь індивідуальні бесіди та консультації (за результатами діагностичних обстежень, за запитом)

ь групові для батьків, які мають потребу в поширенні своїх психологічних знань з питання підготовки дітей до школи (Додаток 12);

ь батьківські всеобучі (Додаток 13);

ь круглі столи з психологічних питань розвитку та виховання дитини (Додаток № 14);

ь виступи психолога на батьківських зборах (Додаток 15);

ь заняття- тренінги (Додаток 16);

ь оформлення стендів у групах «Психологічне віконце» з рекомендаціями та загального стенду «Острів психології» (Додаток 17);

ь виготовлення буклетів, пам'яток та газет, як дистантного виду консультування (Додаток 18);

В роботі з батьками враховується вік батьків, їхня освіта, соціальний статус, категорія сімей та вік дитини. При проведенні зустрічей з батьками з питань розвитку дітей, має сенс розподіл батьків на наступні категорії:

- «Молоді батьки» - в яких перша дитина (проводиться навчання батьків способам ефективного спілкування з дитиною.

- «Батьки майбутніх першокласників» - просвіта здійснюється за допомогою анкетування, випуску газет з проблемними питаннями.

Аналізуючи звернення батьків, вивчаючи їх запит, виникла потреба в організації клубу для батьків «Моя родина». Організація клубу для батьків -- справа, яка згуртовує батьків, розвиває власну спостережливість під час виховання дітей, формує адекватність батьківської самооцінки та критичність до, власних методів виховання, і загалом допомагає уникнути в майбутньому проблем у вихованні та навчанні дітей.

Під час засідань клубу для батьків майбутніх першокласників були розглянуті питання щодо формування психологічної готовності до школи у старших дошкільників (Додаток 19).

Слід зазначити, що від рівня обізнаності батьків, залежить збереження психологічного здоров'я дітей, зростання якісних показників здоров'я дітей дошкільного віку та їх готовності до школи, забезпечення наступності в роботі дошкільного навчального закладу і початкової школи. Виходячи з вище сказаного, необхідно зробити висновок: щоб розраховувати на позитивні результати роботи з вирішення проблеми психологічної готовності дітей до шкільного навчання, треба залучати всіх учасників навчально-виховного процесу.

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дошкільного навчального закладу і початкової школи на всебічний розвиток особистості дитини.

У центрі уваги дошкільного навчального закладу є питання із забезпечення кожній дитині перед вступом до школи мінімального освітнього ядра та створення передумов для її безболісної адаптації до нового соціального середовища на основі сучасних критеріїв, форм і методів підготовки до школи.

З метою підвищення якості організації перспективності та наступності в роботі дошкільного закладу та початкової школи проведено:

· Роботу інформаційно-педагогічної міні-бібліотеки для батьків, вихователів із посібниками щодо підготовки дітей до школи;

· Загальні батьківські збори «Підготовка старших дошкільнят до школи» (Додаток 20). Зустріч з представниками школи;

· Запрошення до участі в святах та розвагах дітей-першокласників;

· Відвідування вчителями занять старшої групи.

З метою створення умов для реалізації в психолого-педагогічному процесі дитячого садка й школи єдиної, динамічної, перспективної системи виховання й навчання дітей відбувається взаємовідвідування занять практичними психологами.

Робота з наступності роботи дитячого закладу та школи дала можливість здійснення моніторингу рівня адаптованості учнів до умов шкільного навчання.

У жовтні практичним психологом школи №15 проводиться обстеження дітей-першокласників з метою вивчення їх рівня адаптації до умов шкільного навчання за методикою Овчарової, Лусканової «Мотивація навчання та адаптація дитини в школі».

Отримані результати були наступними:

В жовтні 2011 року високий рівень шкільної адаптації мали 9%дітей, в 2012 році показник виріс на 3% і становив 12%, в 2013 році - 17%. Порівнюючи показники середньої норми адаптації, бачимо, що у 2011 році показник був 82%, у 2012 році - виріс на 6%, а в 2013 році став 80% за рахунок росту високого рівня. При зрівнюванні відсотків зовнішньої мотивації, теж простежується незначна динаміка зменшення відсотку дітей з7% (2011рік) до 3% (2013 рік).

Таким чином можна вважати, що у більшості дітей сформовані внутрішні стимули навчання, переважає здебільшого середня норма оволодіння навчальною діяльністю. У дітей сформований необхідний ступінь розвитку компонентів психологічної готовності до школи, які необхідні для успішного навчання у школі. Отже, формування психологічної готовності дітей до навчання у школі та ефективна організація психологічного супроводу процесу адаптації - одна з головних умов успішного входження дитини до нового середовища та її всебічного й гармонійного розвитку.



Висновки

Проведена робота дала змогу зробити певні висновки та винести деякі судження щодо проблеми формування психологічної готовності дітей до систематичного навчання в школі.

Аналізуючи теоретичний матеріал з проблеми підготовки дітей до школи, ми з'ясували, що психологічна готовність складається з таких основних компонентів: інтелектуального, емоційно-вольового, соціального та мотиваційного.

Працюючи за наміченою моделлю роботи практичного психолога щодо формування психологічної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку ми впевнились, що здійснення психологічного супроводу: створення психолого-педагогічних умов, які передбачають формування всіх компонентів психологічної готовності до шкільного навчання, дає можливість забезпечення успішної адаптації дітей до школи, сприяє розвитку психічних процесів і пізнавальної активності, умінню довільно керувати своєю поведінкою, прагненню зайняти позицію школяра, засноване не на атрибутивних особливостях навчання в школі, а на розумінні труднощів, які спричиняє процес навчання і бажанні, їх перебороти.

Проведена корекційно-розвивальна робота показала, що результати підібраних методик вказують на ефективність їх використання, відповідають кінцевій меті: формування психологічних компетенцій майбутнього школяра.

Робота з батьками та педагогами дала можливість підвищити їх рівень обізнаності з даної проблеми, налагодити тісну взаємодію педагогічного колективу дошкільної установи та батьків. Тільки зацікавленість обох сторін і батьківської громадськості вирішить проблеми наступності дошкільної і початкової освіти, зробить перехід з дошкільного навчального закладу до початкової школи безболісним і успішним для дитини.

Підсумовуючи, можна сказати, що за даними нашого моніторингу більша частина дітей старшого дошкільного віку готова до систематичного навчання в школі. За отриманими результатами можна прогнозувати добру успішність у засвоєнні матеріалу шкільної програми.

Рекомендації учасникам навчально-виховного процесу

Рекомендації практичному психологу:

1. Додержуватися принципу наступності та систематичності при проведенні корекційно-розвивальної роботи з дітьми.

2. Формувати позитивне ставлення дітей до занять шляхом використання цікавих вправ та розвиваючих ігор.

3. Навчати дошкільників контролювати результати своєї діяльності, виправляти помилки без спонукань, поліпшувати якість виконання завдань.

4. При формуванні психологічної готовності дітей до школи враховувати можливості кожної дитини, які проявляються в розвитку інтелектуальної сфери, в темпі засвоєння знань, особливостей емоційної сфери, вольовій регуляції власної поведінки.

Рекомендації методисту:

1. Сприяти налагодженню партнерських стосунків з педагогами та вузькими спеціалістами з метою розв'язання спільних питань з проблеми формування психологічної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку.

2. Надавати вихователям допомогу у залученні батьків до співпраці, підтримання в них інтересу до життя групи.

3. Здійснювати ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями

4. Організовувати та проводити семінари, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.

Рекомендації вихователям:

1. Створювати сприятливі умови для формування у дітей самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до оточуючих.

2. Використовувати ігровий вид діяльності як провідний в дошкільному віці з метою формування передумов для успішного оволодіння знаннями, вміннями, навичками навчальної діяльності.

3. Будувати роботу з дітьми, спираючись на індивідуальні психологічні особливості кожної дитини.

4. В роботі з батьками висвітлювати питання з підготовки дітей до шкільного навчання.

Рекомендації батькам:

1. Розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань, умінь, і навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.

2. Прагнути гратися з дитиною, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», "Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші -- у другу?» тощо), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі («Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів..»тощо).

3. Заняття вдома вимагають систематичності: 10--15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година-дві у вихідні.

4. Оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорювати її дії словами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде, «Якби ти зробив так (показ, пояснення) то було б іще краще».

5. Цікавитися у вихователів досягненнями дитини на заняттях та в інших видах діяльності з метою вивчення видів труднощів, які виникають у дитини під час виконання завдань, у повсякденному житті.



Список використаної літератури

1. Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе (психологические аспекты). -М.: Знание, 1983.-96 с.

2. Волошина В. Готуємо дитину до навчання в школІ//РІдна школа.- 2003.-№ 6.-С.49-53.

3. Гончаренко С.А., Богуславська Л.О., Кондратенко Н.О. Визначення готовності дитини до шкільного навчання: Методичні рекомендації.- К.: 2000-69 с

4. Гільбух Ю.З., Коробко С.Л., Кондратенко Л.О. Визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання // Початкова школа.-1988.-№ 7.-С.62-70.

5. Дубчак О. Дитина йде до школи: радощі й турботи // Початкова школа.-2003.-№ 4.-С.52-55.

6. Дошкольная педагогика / Под ред. В.М. Логыной, П.Г. Семоруковой. -2-е издание. - М.: Просвещение, 1988. - 270 с.

7. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання // Початкова школа.-2002.-№ 3.-С.69-71.

8. Кулик В.Г. Наступає пора готувати дітей до школи // Журнал для батьків.- 2001.-№ 1.-€.12-13.

9. Ліщинська Л. Щоб діти йшли до школи залюбки // Початкова школа.- 1999.-№ 3.-С.3-4.

10. Марочко Г. Педагогічні погляди В.Сухомлинського на підготовку дітей до школи в родині //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.-Тернопіль, 2002.- Вид.5.-С.332-335.

11. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников.- М.: Педагогика, 1984. - 144 с.

12. Побірченко Н. Родинна педагогіка В.Сухомлинського про підготовку дитини до школи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.- Тернопіль, 2002.-Вид.5.-С.300-303.

13. Покроєва Л. Проблеми підготовки до навчання шестилітніх першокласників // Початкова школа.-2003.-№ 1.-С.7-9.

14. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками.- К.: Освіта, 1998.-198 с

15. Підготовка дітей до школи в сім'ї /Відповідальний редактор і упорядник В.К. Котирло. - К.: Радянська школа, 1974.-180 с

16. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.- К.: Радянська школа, 1978.-263 с.

Размещено на Allbest.ru