Педагогічні конфлікти: види, причини та способи їх подолання

Конфлікт як реальні або ілюзорні протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення. Поняття педагогічного конфлікту: способи їх попередження та вирішення. Міжособистісні суперечки у педагогічному колективі та у взаємодії "Вчитель – учні".

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.05.2014
Размер файла 21,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

кафедра соціальної педагогіки

Реферат на тему: «Педагогічні конфлікти: види, причини та способи їх подолання»

Виконав: Тимошик Андрій 21-СППП

Перевірив: доц. ІчанськаО.В.

Київ - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Педагогічний конфлікт: способи їх попередження та вирішення

Розділ ІІ. Конфлікт у взаємодії «Вчитель - учні»

Розділ ІІІ. Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Конфлікт -- реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення.

Конфлікт не завжди відіграє негативну роль. Нерідко дезорганізація, втрата попередньої рівноваги зумовлюють пошук рішень, перехід взаємовідносин у колективі до нової оптимальної якості. Соціально-психологічний конфлікт є явищем міжособистісних і групових взаємин, виявом протиборства, активного зіткнення тенденцій, оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки. Будучи формою комунікації людини з людиною, людини з групою або її частиною, однієї частини колективу з іншою, колективу з колективом, він віддзеркалює прагнення людей до утверджених ідей, принципів. Нерідко він постає як реакція на несприятливі ситуації, що травмують особистість, на перешкоди у досягненні будь-якої мети. Виявляючи себе як один із засобів самоутвердження, він діє дезінтегруючи в людських стосунках. Тому його вважають одним із крайніх засобів регулювання міжособистісних стосунків. Залежно від головних ознак конфлікти класифікують:За характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міждержавні, міжстатеві, внутрішньо особистісні. За ознаками вияву: відкриті (лежать на поверхні), приховані (їх можна визначити лише за непрямими ознаками). За типом вирішення: прості (швидко вирішувані), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час). За змістом: реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення, відбуваються на рівні емоційних виявів). За кінцевим результатом: продуктивні (“корисні” -- допомагають розкрити і змінити нездорові взаємовідносини, вирішити протиріччя), непродуктивні (“шкідливі” -- не дають нікому користі). Залежно від напрямів комунікацій: “горизонтальні” (конфлікти між рядовими членами колективу), “вертикальні” (конфлікти між підлеглими і керівником), “вертикальні” конфлікти згори донизу (конфлікти між керівниками і підлеглими). За кількістю осіб, які беруть участь у протиборстві: діадичні (парні), в яких діють дві людини (керівник -- виконавець, два працівники); локальні, що охоплюють невелику кількість членів колективу; загальні конфлікти, в які втягнуті майже усі члени колективу, і міжгрупові. На етапі виникнення конфлікти бувають: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні. Під час їх розвитку -- короткочасні, тривалі, затяжні. На етапі усунення -- керовані, погано керовані, некеровані. Щодо результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими чи дезорганізуючими у колективі. З етичної точки зору -- соціально прийнятними і неприйнятними.

Розділ І. Педагогічний конфлікт: способи їх попередження та вирішення

Взаємодія вчителя з учнями відбувається в різних ситуаціях. Найчастіше ці ситуації моделює і створює вчитель і застосовує їх в педагогічних цілях для організації учбової діяльності, для науково обґрунтованої структуризації взаємної діяльності вчителя. Такі ситуації називаються педагогічними. Нерідко вони можуть носити конфліктний характер.

Конфліктна ситуація - це ситуація, в якій учасники (опоненти) відстоюють свої не співпадаючі з іншими цілі, інтереси і об'єкт конфлікту. Опоненти (супротивники в спорі) відрізняються один від одного позицією, “силою” або рангом. Ранг опонента - це соціальна характеристика людини. Наприклад, опонент першого рангу - людина, переслідуюча тільки власні інтереси і цілі; опонент другого рангу - людина, що відстоює якусь групову мету і інтереси і т.д. Людина вищого (другого) рангу має і розвиненіші індивідуальні і особові якості.

Об'єкт - це елемент конфлікту, що викликає до життя конфліктну ситуацію. Об'єкт може бути еквівалентний призовому місцю в спорті, грошовій премії, праву на контроль, праву на людську гідність. Якщо об'єкт неподільний, то він є однією з умов існування конфліктної ситуації. Якщо об'єкт ділимий і спосіб ділення визнається справедливим всіма учасниками, то і конфліктної ситуації може не бути, вона не повинна виникати. Об'єкт може бути як матеріальним, так і духовним - як наслідок бажань, інтересів і т.д. Відносини між об'єктом і опонентами можна сформулювати як доступність об'єкту для опонента. Таким чином, конфліктна ситуація включає опонентів, об'єкт, цілі і відносини між ними. Кожний з опонентів характеризується рівнем мети і інтересів, доступністю для нього об'єкту і рангом. Зміна одного з них приводить до зміни всіх інших складових конфліктної ситуації.

Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити ситуації діяльності, поведінки і відносин.

Ситуації діяльності можуть виникати з приводу виконання школярем тих або інших завдань, успішності, учбової і не учбової діяльності. Конфліктні ситуації тут можуть виникнути у випадках відмови виконати завдання. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, труднощі в засвоєнні учбового матеріалу, невдале зауваження вчителя. [1]

Ситуації поведінки виникають, як правило, у зв'язку з порушеннями школярами правил поведінки. Такі ситуації можуть набувати характеру конфліктних у випадках, якщо вчитель, не з'ясувавши мотивів, зробить помилковий висновок про вчинки кого-небудь з учнів. Вчитель не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди представляє відносини між дітьми, тому помилки при оцінці поведінки або завищені вимоги викликають конфронтацію його діям з боку учнів.

Ситуації відносин виникають тоді, коли зачіпають емоції і інтереси учнів і вчителів в процесі спілкування або діяльності. Якщо педагогічна ситуація викликає у її учасників негативні емоції, що породжують неприязнь один до одного, то така ситуація також набуває конфліктного характеру. Вона виникає в тих випадках, коли ділові відносини підміняються між особовими, коли невиправдано даються негативні оцінки не вчинку школяра, а його особовим якостям. Конфліктна ситуація може перейти з сфери ділових відносин в сферу чисто особову. [1]

Завдання вчителя - попередити виникнення конфліктної ситуації.

Можливе виникнення інциденту як з боку учня, так і з боку вчителя. Це стосується перш за все емоційної сфери (роздратування, гнів, образа). У таких випадках і учневі, і вчителеві можуть допомогти навики мислення і поведінки.

Нарешті, якщо попередити конфлікт не вдалося, то його доведеться вирішувати. У педагогіці не розрішені конфлікти особливо небезпечні як для педагогів, так і для учнів. Вирішення конфлікту - тривалий процес, але при правильному його розвитку виховний успіх вам забезпечений.

Конфліктні ситуації і конфлікти можуть бути створені об'єктивними обставинами незалежно від волі і бажання людей (із-за транспорту школяр запізнився на урок), але можуть виникати і за ініціативою опонентів (прояв, наприклад, грубості), тобто можуть бути об'єктивними і суб'єктивними або тими і іншими одночасно. [1]

Сторонами конфлікт може сприйматися по-різному. Від того, наскільки правильно і повно сприймають опоненти природу конфліктної ситуації і інциденту, в дуже великому ступені залежить процес розвитку конфлікту і його дозвіл.

Отже, можна виділити такі основні причини конфліктів

*Порушення одним з членів колективу трудової співпраці.

*Більшість конфліктів пов'язана з порушенням норм ділової взаємодії, тобто обумовлені функціональними причинами: несумлінність, недисциплінованість.

*Якщо норми співпраці чітко зафіксовані, то менше умов для його виникнення.

Можна зробити висновок, що можливість виникнення конфліктів знижується, коли керівник уміє правильно сприймати критику. Також знижується при простоті і скромності спілкування керівника з підлеглими, умінні переконувати людей, радитися з підлеглими, прислухатися до їх думки; при обґрунтованості вимог, що пред'являються керівником підлеглим, ясності і послідовності, умінні керівником організувати трудову діяльність підлеглих. [3] конфлікт емоційний педагогічний вчитель

Розділ ІІ. Конфлікт у взаємодії «Вчитель - учні»

Суб'єктивними умовами підвищеної конфліктності педагога є його індивідуально-психологічні особливості, психологічний клімат у сім'ї, взаємини з оточуючими, індивідуальний стиль поведінки, загальні умови школи тощо. До найпоширеніших причин виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії “вчитель -- учень”, “вчитель -- учні” належать:

1) нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів. Несподіваність їх вчинків часто порушує запланований перебіг уроку, викликає в учителя роздратування та прагнення будь-якими засобами подолати конфлікт. А обмеженість інформації про причини того, що трапилось, ускладнює вибір оптимальної поведінки, засобів впливу на клас;

2) намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. Вчитель вживає вирази низького стилю (“розвісив вуха”, “роззявив рота”, “вештаєшся”, “Що ти верзеш?”). Це порушує принципи взаємодії, доводить ситуацію до конфлікту;

3) оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його особистості (“роззява”, “дурень”, “нахаба”). Це визначає ставлення до учня інших вчителів та свідків (особливо у початковій школі);

4) суб'єктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня, недостатня інформованість про його мотиви;

5) намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не завадить;

6) невміння спрогнозувати наслідки необ'єктивного оцінювання вчинків дітей;

7)нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість, нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін.). Конфліктують з учнями вчителі з негнучким мисленням, стереотипністю оцінок, шаблонним підходом до їх запитів та інтересів, нездатністю оцінювати об'єктивність вимог до учнів. Особливо небезпечні їх недовіра і підозра. Свою прискіпливість до учнів вони вважають вимогливістю, а вимогливість до себе з боку учнів сприймають як посягання на авторитет;

8)брак педагогічних здібностей;

9) незадовільна організація роботи у педагогічному колективі;

10) застосування покарання без урахування позиції учнів. [1]

Кожна помилка вчителя при вирішенні конфліктів травмує учнів, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин між учителем і учнями. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів.

Керівники шкіл часто звинувачують вчителя у виникненні конфліктів, а вчитель свою провину визнає рідко. Найчастіше вони трапляються в учителів, які цікавляться лише рівнем засвоєння предмета. Ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, із невстигаючим учнем. Тому в інтересах вчителя виявляти до них особливу увагу, своєчасно надаючи їм допомогу.

Буває, що конфлікт виникає внаслідок покарання за недисциплінованість на уроці поганими оцінками з предмета. Це не тільки консервує особистий конфлікт, а знижує зацікавленість в учня до предмета. Немало конфліктів спричинює низький рівень педагогічного спілкування вчителів, які не можуть своєчасно зупинитися, уникнути різких слів, негативних узагальнень та перебільшень (“Від тебе ніколи не почуєш нічого розумного”, “Ти завжди брешеш”, “Таких, як ти, і у в'язницю не беруть” тощо), загрозливих оборотів у якості попереджень (“Дивіться ж мені, щоб зробили...”, “Спробуйте мені тільки не...”. Це ображає вихованців, підриває довіру до здатності педагога бути справедливим. Виділяють і негативні стереотипи педагогічної поведінки, що породжують незадоволення учнів вчителями, стимулюють розвиток конфліктів: емоційні спалахи, дратівливість через дрібниці; безпідставні дії; використання дитячих методів дисциплінування, відкритий розподіл учнів за симпатіями; залякування, вимоги у формі погроз; надмірна фіксація уваги на недоліках учнів; привселюдні образи; втручання у світ особистісних стосунків хлопців і дівчат; негативна оцінка інших вчителів при учнях тощо. [1]

Розділ ІІІ. Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі

Конфлікти у педагогічних колективах за своєю природою є міжособистісними. Вони пов'язані з порушенням взаємозв'язків у процесі спільної педагогічної діяльності. Це можуть бути ділові зв'язки між учителями, керівниками з приводу педагогічної діяльності, а також “рольові зв'язки, що виникають з необхідності дотримання правил, норм, відповідно до фахової етики. Можливі вони й у сфері особистісних взаємозв'язків між педагогами у процесі спільної діяльності. Залежно від них виділяють три групи конфліктів у педагогічному колективі:

1) Фахові конфлікти. Виникають як реакція на порушення ділових зразків, появу перешкод на шляху до мети у професійно-педагогічній діяльності. Є наслідком некомпетентності вчителя, нерозуміння мети діяльності, безініціативності в роботі та ін.

2) Конфлікти сподівань(очікувань). Їх породжує невідповідність між поведінкою педагога і нормами взаємовідносин у педколективі (нетактовність стосовно колег і учнів, порушення норм фахової етики, невиконання вимог колективу). Виникають при порушенні взаємозв'язків “рольового” характеру.

3) Конфлікти особистісної несумісності. Вони є наслідком особистісних якостей, характерів учасників педагогічного процесу. В їх основі --нестриманість, завищена самооцінка, зарозумілість, емоційна нестійкість, надмірна вразливість. Конфлікти у педколективі можуть виникати з реальних протиріч або за їх відсутності -- внаслідок спотворених уявлень окремих осіб про певні аспекти життєдіяльності.

Причини конфліктів у колективі:1)Матеріально-технічні. Це -- протиріччя між засобами і предметом праці, між засобами і процесом праці, коли суб'єкт діяльності змушений працювати із застарілим обладнанням, у непридатних умовах.

2)Ціннісно-орієнтаційні. Виявляються через протиріччя між цілями суспільства, колективу й особистості.

3)Фінансово-організаційні. Здебільшого постають як протиріччя між організацією та оплатою праці. Справедлива оплата результатів праці передбачає врахування ділових якостей співробітника (фахова компетентність, спроможність самостійно планувати, організовувати і контролювати свою діяльність, здатність освоювати нові методи роботи тощо), результату його праці, складності його роботи, стажу й рівня освіти.

4)Управлінсько-особистісні. Зумовлені неадекватним оцінюванням керівником фахової придатності і моральних якостей співробітника (за обґрунтованих домагань співробітника на вищу посаду або, навпаки, закріплення посади за співробітником, який не має необхідних для справи якостей).

5)Соціально-демографічні. До них належать вік, стать, соціальне становище, національність, що зумовлюють різні інтереси, ціннісні орієнтації, психофізіологічні особливості.

6)Соціально-психологічні. Виникають внаслідок певної психологічної та моральної несумісності співробітників. Іноді конфлікти пов'язані з перебуванням у педколективі випадкових для школи людей, які не люблять своєї роботи, професійно непридатні до неї, адаптацією в ньому молодих педагогів, які не відразу сприймають його традиції. Немало протиріч пов'язано й зі складністю об'єктивного оцінювання роботи вчителя; перебільшенням заслуг одних вчителів і недооцінюванням інших. Різноспрямованість інтересів учителів може стимулювати неоднакове ставлення учнів до їх навчальних предметів. Надмірна увага до одних предметів призводить, як правило, до зменшення уваги до інших, а значить, і до вчителів, які їх викладають. [1]

Іноді зіткнення інтересів учителів може виникнути внаслідок їх моральних принципів, коли для досягнення однакової мети використовують різні засоби. Так, деякі вчителі для здобуття авторитету створюють ілюзію бурхливої діяльності, що не може залишитися непоміченим колегами. Джерелом протиріч може бути і розбіжність у педагогічних поглядах, в методиці і вимогах до учнів, матеріальні інтереси тощо. Серед найтиповіших протиріч в учительському колективі -- протиріччя між окремими вчителями і протиріччя між окремим вчителем і цілим колективом. Регулювання їх можливе за дотримання таких принципів:

1)Відповідальність вчителя за діяльність педагогічного колективу. Він потребує від учителя узгодження своїх педагогічних поглядів і дій з діями колег, орієнтації на єдність педагогічних вимог і впливів, збагачення своїх педагогічних знань і умінь позитивним досвідом всього колективу, узгодження з ним своїх зусиль у пошуках нових методів і засобів педагогічного впливу на учнів. Така орієнтація збагачує педагогічний досвід, традиції колективу, що мають педагогічну цінність, каталізує процес усвідомлення відповідальності за рівень його розвитку і авторитет, унеможливлює антипедагогічні дії, прояви лжеколективізму та індивідуалізму.

2)Повага до колеги як до товариша по роботі, всебічна підтримка авторитету кожного з них як важливого фактора спільного педагогічного впливу на учнів. Цей принцип передбачає шанобливість і тактовність у взаємостосунках учителів, недопустимість концентрації уваги до свого предмета за рахунок ігнорування інших, сприяння колегам, які шукають ефективних шляхів і засобів виховання, навчання учнів, допомога менш досвідченим у вдосконаленні їх педагогічних умінь і навичок, непримиримість до антипедагогічної поведінки. [1]

ВИСНОВОК

Отже, для подолання та попередження конфліктів у професійній діяльності педагогів, необхідно: об'єктивно оцінювати працю своїх підлеглих, проявляти турботу, по відношенню до них, не зловживати офіційною владою, дотримуватись моральних та духовних принципів, бути гуманним у відношеннях, як з учнівським, так і з педагогічним колективом та ін. Таким чином, дотримання цих установок та сприяє попередженню та подоланню конфліктних ситуацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Василюк Ф.Б. Психологія переживання. - М., 1989. - 187 с.

2) Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990. - 176 с.

3) Н.П. Волкова Педагогіка: посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття і детермінанти педагогічного конфлікту, історія його досліджень. Визначення основних напрямів подолання педагогічного конфлікту в навчально-виховних закладах. Розробка рекомендацій по управлінню педагогічними конфліктами в навчальних закладах.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 08.06.2014

  • Специфіка педагогічного мислення. Характерні ознаки та показники педагогічного мислення. Взаємозв’язок педагогічного мислення вчителя і педагогічного спілкування. Професійне становлення особистості вчителя. Способи вирішення педагогічних завдань.

    реферат [24,6 K], добавлен 20.07.2011

  • Особливості конфліктних ситуацій між вчителем і учнями. Види, типи, особливості і групи педагогічних конфліктів. Внутрішня та зовнішня позиція учасників їх взаємодії. Психологічно-педагогічні основи їх розвитку, ефективні форми і методи вирішення.

    курсовая работа [149,6 K], добавлен 20.05.2015

  • Стилі педагогічного спілкування та їх характеристика. Виявлення об’єктивних причин конфліктів. Емоціональний і раціональний рівні конфліктів. Вирішення конфліктної ситуації. Менеджер з проблем конфліктних ситуацій. Шляхи ліквідації наслідків конфлікту.

    курсовая работа [32,8 K], добавлен 10.03.2015

  • Психолого-педагогічні основи, зміст поняття та види, стан проблеми організації самостійної роботи в масовому педагогічному досвіді. Врахування психологічних особливостей учнів. Способи організації самостійної роботи в школі та перевірка їх ефективності.

    дипломная работа [3,9 M], добавлен 20.10.2009

  • Відмінності "педагогічної взаємодії" і "педагогічного спілкування". Способи та стилі педагогічної взаємодії, правила педагогічного спілкування у взаємодії педагога та учнями або студентами. Особливості педагогічної взаємодії у дистанційній формі навчання.

    курсовая работа [60,0 K], добавлен 07.12.2010

  • Поняття педагогічної ситуації та педагогічного конфлікту, етапи їх розвитку та місце в сучасних виховних та освітніх закладах. Аналіз деяких педагогічних ситуацій, що сталися в загальноосвітній школі та вищому навчальному закладі, формування висновків.

    контрольная работа [14,0 K], добавлен 12.03.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.