Зміцнення здоров'я у школярів
Розвиток та удосконалення рівня фізичної підготовки і стану дітей середньої школи. Різниця в стані здоров'я дітей, які займаються за шкільною програмою на уроках фізичного виховання, та тих, які відвідують заняття спортом в групах, командах, секціях.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.05.2014 |
| Размер файла | 53,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
Курсова робота: _____ сторінок, 27 джерел, 1 таблиця.
Тема курсової роботи: "Зміцнення здоров'я у школярів"
Об'єкт досліджень: Система фізичного виховання у школярів.
Предмет досліджень: Вплив додаткових занять спортом і фізичною культурою на стан здоров'я школярів.
Мета досліджень: Визначити особливості розвитку та удосконалення рівня фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середньої школи, які займаються за шкільною програмою на уроках фізичного виховання і тих, які додатково відвідують заняття спортом в групах, командах, секціях.
Завдання:
1. Дослідити стан проблеми в науково-методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань впливу неурочних занять спортом та фізичною культурою.
2. Визначити рівень фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середнього шкільного віку, які займаються та не займаються спортом.
3. Оцінити ефективність. Порівняти контрольну групу с експериментальною.
Методи дослідження: аналіз науково-методичних літературних джерел; описовий; опитування; метод педагогічного спостереження; метод лікарського контролю.
Содержание
- Реферат
- Вступ
- Розділ 1. Характеристика і визначення поняття здоров'я, здоров'я в глобальному значенні
- 1.1 Поняття "Здоров'я", його зміст і критерії
- 1.2 Здоров'я в глобальному значенні
- 1.3 Вплив здоров'я дітей на динамику розвитку країни
- 1.4 Статистичні данні, тенденція розвитку захворювань в дошкільному віці
- 1.5 Фізична культура школяра
- 1.6 Основні компоненти здорового способу життя
- Розділ 2. Мета, завдання, методи та організація дослідження
- 2.1 Мета і завдання дослідження
- 2.1 Методи дослідження
- Розділ 3. Аналіз отриманих результатів
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми: В останній час у дітей шкільного року все частіше знаходять нервово - психічні порушення як предпатологічного так и патологічного стану котрі спеціалісти зв'язують з організацією учбового процесу в школі. К іншим захворюванням відносять порушення зіру, захворювань кістково-м'язової системи, захворювань органів дихання. У сучасних школярів почали частіше виявляти такі порушення фізичного розвитку, як дефіцит маси тіла та низький зріст. Захворюваність дітей шкільного року багатьох шкіл тримається на високому рівні и составляє приблизно 2000 захворювань на 1000 дітей, кожний ученик хворіє на протязі учбового року умовно більш ніж 2 рази. Це свідчить о низькому опорі організму до вірусів а також о несприятливому стану оточуючій середи. Дослідження 2010 року показали що в школах приблизно 9.2% здорових дітей. Ця характеристика підтверджує той факт що в сучасній системі освіти фізична підготовленість дітей ставиться на друге місце порівняно з іншими дисциплінами. Тому зважаючи на це доцільно буде для зміцнення здоров'я у дітей вводити активні позашкільні заняття (спортивні секції, кружки).
Об'єкт досліджень: Система фізичного виховання у школярів.
Предмет досліджень: Вплив додаткових занять спортом і фізичною культурою на стан здоров'я школярів.
Мета досліджень: Визначити особливості розвитку та удосконалення рівня фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середньої школи, які займаються за шкільною програмою на уроках фізичного виховання і тих, які додатково відвідують заняття спортом в групах, командах, секціях.
Завдання:
1. Дослідити стан проблеми в науково - методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань впливу неурочних занять спортом та фізичною культурою.
школяр здоров'я фізичне виховання
2. Визначити рівень фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середнього шкільного віку, які займаються та не займаються спортом.
3. Оцінити ефективність. Порівняти контрольну групу с експериментальною.
Методи дослідження:
аналіз науково-методичних літературних джерел;
описовий;
опитування;
метод педагогічного спостереження;
метод лікарського контролю.
Розділ 1. Характеристика і визначення поняття здоров'я, здоров'я в глобальному значенні
1.1 Поняття "Здоров'я", його зміст і критерії
Існує багато визначень цього поняття, зміст яких визначається професійною точкою зору авторів. За визначенням Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я прийнятому в 1948 р.: "здоров'я - це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів" [3].
З фізіологічної точки зору визначальними є наступні формулювання:
Індивідуальне здоров'я людини - природний стан організму на тлі відсутності патологічних зрушень, оптимальної зв'язку з середовищем, узгодженості всіх функцій [4,7,9,];
Здоров'я представляє собою гармонійну сукупність структурно-функціональних даних організму, адекватних навколишнього середовища і забезпечують організму оптимальну життєдіяльність, а також повноцінну трудову життєдіяльність [5];
Індивідуальне здоров'я людини - це гармонійна єдність всіляких обмінних процесів в організмі, що створює умови для оптимальної життєдіяльності всіх систем і підсистем організму [16];
Здоров'я - це процес збереження і розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних функцій, працездатності та соціальної активності людини при максимальній тривалості його активного життя (В.П. Казначеєв).
Взагалі, можна говорити про три види здоров'я: про здоров'я фізичне, психічне і моральне (соціальне).
Фізичне здоров'я - це природний стан організму, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем. Якщо добре працюють всі органи і системи, то і весь організм людини (система саморегулююча) правильно функціонує і розвивається.
Психічне здоров'я залежить від стану головного мозку, воно характеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги і пам'яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей.
Моральне здоров'я визначається тими моральними принципами, які є основою соціального життя людини, тобто життя в певному людському суспільстві. Відмінними ознаками морального здоров'я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, оволодіння скарбами культури, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать нормального способу життя. Фізично і психічно здорова людина може бути моральним "виродком", якщо він нехтує нормами моралі. Тому соціальне здоров'я вважається вищою мірою людського здоров'я [16].
Здоровий і духовно розвинена людина щаслива - він відмінно себе почуває, отримує задоволення від своєї роботи, прагне до самовдосконалення, досягає, тим самим, нев'янучої молодості духу і внутрішньої краси.
1.2 Здоров'я в глобальному значенні
Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складний феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біологічний, медичний аспекти і виступає як індивідуальна й суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, яке, у свою чергу, постійно змінюється. Тобто, за сучасними уявленнями здоров'я, уже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, вважається, що комплекс медичних аспектів становить лише малу частину феномена здоров'я.
Так, узагальнені підсумки численних наукових досліджень залежності здоров'я особистості від різних чинників впливу доводять, що рівень розвитку й стану системи охорони здоров'я у будь-якому суспільстві зумовлює, в середньому, лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на умови зовнішнього середовища (близько 20%), на спадковість (близько 20%) і найбільша - на спосіб життя (50%).
1.3 Вплив здоров'я дітей на динамику розвитку країни
Здоров'я дітей - основа розвитку держави. Тому саме медичні аспекти збереження здоров'я мають істотно більше значення в дитинстві, ніж у подальших вікових групах. Вчені стверджують, що за останні 5 років захворювання в Україні виросли на 25%, інвалідність - на 21%. Загальна картина захворювання дітей у віці до 14 років порівняно з 1990 р. виросла на 20,5%.
Нервово - психічними розладами, психозами страждає чверть школярів. До закінчення 2 класу у 42%, учнів, спостерігаються хронічні захворювання, 50% школярів мають порушення в розвитку, будові і функціях різних систем органів. Ці негативні тенденції істотно впливають на ефективність навчально-виховного процесу. Більш того, питання здоров'я населення України в даний час трансформувалися у проблему, яка загрожує національній безпеці держави. Новітніми дослідженнями було установлено: здоров'я і тривалість життя в будь-якому соціальному стані на 70% залежить від способу життя людини. Тому актуальності набуває - "Щоб вижити, світ повинен встановити здоровий спосіб життя!"
В наш час загальновизнаною цінністю світове співтовариство вважає індивідуальне і громадське здоров`я.
Здоров`я нації розглядається як показник цивілізованості держави, що відбиває соціально-економічне становище суспільства. Згідно із резолюцією ООН №38/54 від 1997 року здоров`я населення вважається головним критерієм доцільності і ефективності всіх без винятку сфер господарської діяльності [22,16].
Причому, фахівці вважають, що близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя у дитячі та молоді роки.
Здорова дитина - головна мета найближчого й віддаленого майбутнього будь-якої країни, тому що весь потенціал й економічний, і творчий, всі перспективи соціального й економічного розвитку, високого рівня життя, науки й культури - все це є підсумком рівня досягнутого дітьми здоров'я, фізичної й інтелектуальної їхньої працездатності. Очевидно, що основа здоров'я дорослої людини закладається на самих ранніх стадіях життя.
1.4 Статистичні данні, тенденція розвитку захворювань в дошкільному віці
Вже серед вихованців дошкільних навчальних закладів більшість дітей страждає хронічним захворюванням, мають патологічну поставу, порушення опорно-рухового апарата, розумову й емоційну загальмованість.
Дошкільний вік у розвитку дитини є періодом, коли закладається фундамент її здоров'я й фізичного розвитку [25, 19].
Захворюваність дітей, що відвідують дошкільні установи, продовжує залишатися високою й має тенденцію до збільшення. Особливу тривогу викликають дані досліджень Л.Г. Михайдарової, (1997); Е.Е. Романової, (1999); С.Б. Шармановой, А.И. Федорова, (1999); С.Г. Лемєшевій, (2000) та ін. про поширення серед дошкільників різних форм ортопедичних порушень, у тому числі порушень постави, які становлять близько 70% від числа всіх захворювань.
Захворюваність та поширення захворювань серед дитячого населення в Україні є найвищою за останні п`ять років, причому за всіма основними класами хвороб. Особливого занепокоєння викликає зростання інфекційних захворювань, хвороб нервової системи та психічних розладів, хвороб ендокринної та сечостатевої системи, органів травлення, травм та отруєнь.
Спостерігається негативна тенденція - при загальному поступовому зменшенні кількості дитячого населення, відбувається значне зростання кількості дітей-інвалідів і показників захворюваності.
За статистичними даними 2006 року різні порушення статури виявлено у приблизно 60% учнів шкіл, відхилення від норми у серцево-судинній системі - у 30-40%, неврози - 30%. У 80-90% учнів, які відстають у навчанні, основною причиною цього є погіршення стану здоров'я, слабкий фізичний розвиток, зниження імунітету до захворювань.
Здоров'я дитини залежить не тільки від ряду факторів: біологічних, екологічних, соціальних, гігієнічних, а також від характеру педагогічних впливів [10,11, 20]. У якості однієї із причин порушень у формуванні й заощадженні здоров'я дітей дошкільного віку виділяється підвищення вимог до змісту дошкільного освіти, введення додаткових занять по навчанню читанню й письму, іноземним мовам, та іншим предметам, більше орієнтованим на шкільне навчання. Дані причини не тільки ускладнюють побудову освітнього процесу, але й можуть привести до неприпустимої втрати здоров'я в дітей.
Розвиток дитячого організму являє собою динамічний процес морфологічної й функціональної перебудови, що реалізується генетичною програмою під впливом факторів навколишнього середовища. Останні можуть або забезпечити оптимальний розвиток дитині, або викликати в організмі цілий ряд порушень і привести до виникнення патологічних станів. Вітчизняні, а також закордонні дослідники визначають поняття здоров'я як процес пристосовності до навколишнього середовища у виконанні біологічних і соціальних функцій.
Основними принципами організації й проведення системи профілактичних й оздоровчих заходів є:
комплексність використання профілактичних й оздоровчих технологій з урахуванням стану здоров'я дітей, екологічних і кліматичних умов;
безперервність проведення профілактичних й оздоровчих заходів;
максимальне охоплення програмою оздоровлення всіх дітей, з обліком можливих індивідуальних медичних протипоказань;
інтеграція програми профілактики й оздоровлення в освітній процес;
переважне використання не медикаментозних засобів оздоровлення;
формування позитивної мотивації у дітей, медичного персоналу, педагогів і батьків до проведення профілактичних й оздоровчих заходів;
підвищення ефективності системи профілактичних й оздоровчих заходів за рахунок дотримання санітарних правил, що регламентують вимоги до архітектурно-планувальних рішень й устаткування установ, повітряно-тепловому режиму, природному й штучному висвітленню, водопостачанню й каналізації, режиму навчально-виховного процесу й навчальному навантаженню, санітарному стану установи, організації харчування дітей.
Принципи оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизуються у фізкультурно-оздоровчих та рекреаційних технологіях, що інтенсивно розвиваються. При цьому під фізкультурно-оздоровчою технологією розуміють не тільки процес використання засобів фізичного виховання з метою оздоровлення, а й основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу. Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є рекреаційні та оздоровчі заняття.
Пошуку засобів підвищення ефективності фізичного виховання дітей присвятили свої дослідження різні вчені. Організаційно-педагогічне та методологічне підґрунтя вдосконалення системи фізичного виховання дітей викладено у дослідженнях Л.В. Волкова, О.Д. Дубогай, Т.Ю. Круцевич, О.С. Куца, Б.М. Шияна; диференційованому фізичному вихованню присвячені дослідження Т.В. Петровської, Н.В. Москаленко, В.В. Веселової та інших; фізичному вихованню в системі самостійних занять учнів молодших класів присвятили свої дослідження С.М. Козацька, Н.А. Симон, А.Г. Сухарев, Б.М. Шиян.
Пріоритетним напрямком діяльності дошкільного навчального закладу є фізкультурно-оздоровча робота з дітьми. Цю роботу умовно ділять на чотири взаємозалежних блоки:
здоровий спосіб життя (охорона, зміцнення здоров'я дітей і формування в них звички до здорового способу життя);
психічний розвиток дитини (розвиток основних психічних процесів: мислення, уваги, пам'яті, уяви, сприйняття, мови); формування моральних якостей і рис особистості;
освоєння різних видів діяльності (освоєння трудової, ігрової, навчальної, художньої, музичної, рухової діяльності); виховання фізичних якостей і формування комплексу життєво важливих і необхідних практичних умінь і навичок;
гуманне відношення до навколишнього світу; розвиток суспільної спрямованості особистості дитини.
1.5 Фізична культура школяра
ФК школяра слід розглядати не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. "Фізична культура" включає ще й широке коло понять, які стосуються правильного режиму раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок.
Тобто фізична культура школяра - це певний принцип його ставлення до власного здоров'я, розвитку і збереження можливостей свого організму, на якому й будується повсякденне життя учнів.
Згадані завдання фізичної культури власне й покладено в основу шкільної програми. Це зокрема виховання навички культури поведінки, а також формування у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичний розвиток і підготовленість є не тільки його особистою справою, а й сприяє опануванню теоретичних знань з фізичної культури, фізіології і гігієни.
А це положення про руховий режим, особливості занять фізичними вправами.
Їхнє значення у формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці, про правила загартування і потребу дотримання гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров'я звички.
Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає різноманітних фізичних навантажень, тобто вправ.
Принцип здоров'я зберігаючої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання так, щоб воно сприяло профілактиці захворювань учнів і зміцненню їхнього здоров'я. Тому слід поєднувати роз'яснувальну, виховну роботу і різні пов'язані між собою форми фізичного виховання:
уроки фізичної культури;
фізкультурно-оздоровчі заходи;
позакласна спортивно масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивні змагання);
самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома [27,16].
Уроки фізичної культури є основною і обов'зковою формою організації фізичного виховання молодших школярів, на яких комплексно вирішуються освітні, оздоровчі і виховні завдання. До оздоровчих завдань, які розв'язуються на уроках належать такі:
сприяння гармонійному розвитку функцій організму школяра;
формування правильної постави;
а також уміння довільно розслаблювати м'язи;
зміцнення здоров'я і підвищення працездатності;
загартування організму.
1.6 Основні компоненти здорового способу життя
Здоровий спосіб життя складається з таких компонентів.
1. Праця (навчання).
2. Побутові умови.
3. Активний відпочинок.
4. Раціональне харчування.
5. Загартування сонцем, повітрям і водою.
6. Оптимальна рухова активність.
7. Медична активність.
8. Відмова від шкідливих звичок.
Праця (навчання). Правильний розвиток та вдосконалення людини неможливий без трудової (навчальної) діяльності. Праця створила людину і сприяє розвитку її фізичних та моральних сил. Однак сприятливо на людину та її здоров'я впливає лише вільна, правильно організована, з точки зору гігієни, праця. Останнє визначає відповідність процесів праці фізичним можливостям людини, чіткий ритм праці (навчання), регламентування залежно від виду та умов праці (навчання) відпочинку і занять виробничою гімнастикою, використання обідньої перерви не тільки для прийому їжі, але і для активного відпочинку на свіжому повітрі. Не відповідають вимогам здорового способу життя (ЗСЖ)"перекури" замість виробничої гімнастики, вживання їжі поспіхом, особливо на робочому місці у непровітрюваному приміщенні.
Велике значення як для здоров'я, так і для високої працездатності відіграють взаємовідносини між членами колективу. Дратівливість, невдоволеність, викликані сварками, хвилювання через дрібниці, образа людської гідності негативно впливає на здоров'я, знижує ефективність праці (навчання) і сприяє виникненню нервово-психічних розладів.
Побутові умови. Здоров'я людей в певній мірі залежить від побутових умов. Квартира низької комфортності, скупченість у квартирі, кімнатах гуртожитку та інші незадовільні умови побуту не тільки не відповідають уявленню про ЗСЖ, але й можуть бути причинами виникнення ряду захворювань, зокрема, туберкульозу, рахіту, венеричних захворювань тощо, конфліктів та нервово-психічних розладів.
Активний відпочинок. Правильно організований відпочинок - необхідна умова ЗСЖ і важливий засіб зміцнення здоров'я. Кожній людині потрібен щоденний, щотижневий і щорічний відпочинок. Вибір форм та місця відпочинку, спосіб використання вільного часу залежить від віку, стану здоров'я, особистих уподобань та можливостей людини. Краще за все відпочивати в умовах, відмінних від звичних. Структура відпочинку повинна відповідати важкості праці (навчання) та віку людини. Для робітників, чия праця відноситься до категорії важкої, більш підходить пасивний відпочинок. Представникам розумової (в тому числі і студентам) чи легкої фізичної праці, особливо пов'язаної з нервовим напруженням, потрібен активний відпочинок.
Важлива форма відпочинку - сон. Його тривалість не можна скорочувати, тому що систематичне недосипання призводить до розладу нервової системи і може сприяти виникненню різних захворювань. Також небажано і порушення ритму сну протягом доби. Відпочинку сприяє оптимістичний настрій, радісне сприйняття життя, насичені враження від спілкування з природою та новими людьми.
Раціональне харчування. Для підтримання нормальної життєдіяльності та збереження життя на високому рівні кожна людина повинна отримувати не тільки необхідну кількість різних харчових речовин, але і раціональне харчування.
Термін "раціональне харчування" найчастіше використовують для позначення харчування здорових людей. У визначенні значення харчування для збереження і зміцнення здоров'я, попередження передчасного зношення організму і хвороб неможливо обійти питання: що ж становить фізіологічну основу здоров'я?
Ґрунтуючись на наукових спостереженнях, вчені відзначили, що стан здоров'я (його порушення, розвиток хвороб тощо) - результат взаємодії організму з навколишнім середовищем шляхом споживання з нього харчових речовин.
Виділяють чотири основних види харчування: звичайне, оптимальне (ідеальне), надмірне і недостатнє.
Звичайний вид харчування спостерігається у більшості людей, що харчуються звичайною повноцінною їжею. Здоров'я цих людей характеризується відсутністю структурних порушень і функціональних розладів, а їх адаптаційні можливості цілком достатні для пристосування до звичайних умов існування.
Оптимальний вид харчування. Люди, які використовують цей вид харчування досить рідко зустрічаються. Цей вид харчування формується в осіб із сприятливою спадковістю, і які дотримуються правил ЗСЖ, під впливом адекватного і збалансованого харчування.
Головною ознакою надмірного виду харчування є надмірна маса тіла. При І ступені надмірної маси (10-20 %) люди залишаються досить здоровими, у них зберігається та ж працездатність, однак втома настає швидше, ніж звичайно. У людей II ступеня перевищення маси тіла (30-49 %) під час фізичних навантажень з'являються тимчасові, скороминучі порушення функцій серцево-судинної системи та органів дихання. Цей стан розцінюється як проміжний між здоров'ям та хворобою.
Недостатній вид харчування навпаки характеризується дефіцитом маси тіла. Причинами його формування можуть бути: недостатнє споживання їжі або харчових речовин, порушення умов харчування, обумовленими наслідками хірургічних втручань на шлунково-кишковому тракті, наявністю цукрового діабету І типу, онкологічних, інфекційних та інших захворювань.
Загартування. Це не тільки обов'язковий компонент ЗСЖ, але й один із ефективних засобів профілактики захворювань, особливо застудних. Правильно проведене загартування нормалізує діяльність серцево судинної та нервової систем. Загартування - важливий шлях боротьби з метеолабільністю, тобто підвищеною чутливістю людей до погодно-кліматичних змін. "Сильний, але незагартований, подібний до фортеці з товстими і високими мурами, до якої забули приладнати ворота", - говорить народна мудрість.
Оптимальна рухова активність. Це обов'язкова умова ЗСЖ. Рух - не тільки суть життя, але і здоров'я [7,2,8]. Ще Гіппократ справедливо стверджував: "Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні обов'язково увійти у повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне радісне життя".
Рухова активність сприяє покращенню кровообігу, стимулює роботу внутрішніх органів, покращує процеси обміну речовин та розумову діяльність.
Можна виділити ряд загальних положень, на яких, як правило, будують конкретні методичні рекомендації.
1. Рухова тижнева активність студентів повинна бути не менше 10-12 год.
2. Профілактику гіпокінезії та гіподинамії слід проводити впродовж усього життя, розпочинаючи з раннього віку, коли закладається фундамент здоров'я і формуються розумові навички. Тому особливо важливе значення має фізичний розвиток дітей і підлітків.
3. Основним принципом підвищення рухової активності повинна бути поступовість у збільшенні фізичного навантаження. Постійно отримувати консультацію лікаря і фахівців щодо характеру і обсягу рухових режимів.
4. Заняття фізичними вправами бажано проводити під музичний супровід і поєднувати із загартовуючими процедурами.
Медична активність. Окрім трудової, соціальної активності та інших аспектів способу життя на здоров'я впливає і медична активність. Під медичною активністю людини розуміється його належне відношення до свого здоров'я: виконання медичних призначень, своєчасне відвідування лікувально-профілактичних закладів, дотримання правил особистої гігієни. Даний вид активності у значній мірі визначається загальним рівнем культури, освітою, умовами життя тощо. На медичну активність людей суттєво впливає рівень охорони здоров'я та якість медичної допомоги населенню у тому чи іншому регіоні.
Відмова від шкідливих звичок. Дотримання режиму праці (навчання) і відпочинку, харчування, сну, регулярні заняття фізичною культурою і спортом допомагають позбавитись від шкідливих звичок, які, як правило, супроводжуються млявим, розбитим станом, зниженням працездатності і швидкості реакції.
Разом з тим, система шкільної освіти і вищих навчальних закладів не формує належної мотивації до ЗСЖ. Дійсно, більшість людей знає, що палити, вживати алкогольні напої та наркотики шкідливо, але, на превеликий жаль, не можуть чи не хочуть позбавлятися цих шкідливих звичок. Ніхто не заперечує про необхідність рухової активності та загартування, але більшість людей веде малорухливий спосіб життя і бояться холодної води. Неправильне, нераціональне харчування призводить до збільшення кількості підлітків та молоді з надмірною масою з усіма звідси наслідками [8,7,1]
Розділ 2. Мета, завдання, методи та організація дослідження
2.1 Мета і завдання дослідження
Метою нашого дослідження було порівняння стану здоров'я школярів контрольної групи, які не займаються спортом додатково та експериментальної групи, які займаються додатково спортом і фізичною культурою.
Для вирішення мети нами були визначені наступні завдання дослідження:
Завдання:
1. Дослідити стан проблеми в науково - методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань впливу неурочних занять спортом та фізичною культурою.
2. Визначити рівень фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середнього шкільного віку, які займаються та не займаються спортом.
3. Оцінити ефективність. Порівняти контрольну групу с експериментальною.
2.1 Методи дослідження
1. Аналіз науково-методичних літературних джерел.
2. Описовий;
3. Опитування;
4. Метод педагогічного спостереження;
5. Метод лікарського контролю.
2.3 Організація дослідження.
Для проведення дослідницької роботи було створено експериментальну (ЕГ) і контрольну (КГ) групи дітей середнього шкільного віку (12 років) по 10 школярів у кожній. В експериментальні групи були зачислені діти, які додатково займаються спортом. Контрольна група складається з школярів, які займаються тільки за шкільною програмою, на уроках фізичного виховання. Дослідження проводилося у січні - лютому 2013 року.
Розділ 3. Аналіз отриманих результатів
Було проведено спостереження і тестування. За результатами якого зроблений порівняльний аналіз. Аналіз рівня фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середньої школи за віковими особливостями і станом фізичного виховання за планами додаткових занять спортом в секціях спортивних шкіл і навчальної учбової програми дисципліни загальноосвітньої школи.
Тестування школярів експериментальної і контрольної груп проводилось згідно "Положення про державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України". В процесі тестування реєструвались показники руху тестових контрольних завдань:
Швидкості - біг 60м;
витривалості - біг 1500м;
спритності - човниковий біг 4Ч9м;
швидкісно-силових якостей - стрибок у довжину з місця;
гнучкості - нахил тулуба вперед;
Підтягування (кільк);
Зведені протоколи реєстрації показників фізичної підготовленості контрольних тестів наведені в таблиці 1. Порівнювались тестові показники між контрольною та експериментальною групами.
Уроки фізичного виховання проходили 2 рази на тиждень по 45 хвилин за програмою дисципліни "Фізичне виховання і здоров'я". Учні експериментальної групи додатково займались спеціальними фізичними вправами в секціях, командах, спортивних школах 3 рази на тиждень по 2 часи.
Таблиця 1.
|
Тест |
Контрольна група |
Експериментальна група |
|
|
Біг 60м (сек.) |
10.1 |
8.7 |
|
|
Біг 1500м (сек.) |
7.50 |
6.50 |
|
|
Човниковий біг 4Ч9м (сек.) |
11.7 |
11.0 |
|
|
Стрибок у довжину з місця (см) |
185 |
166 |
|
|
Нахил тулуба вперед (см) |
5 |
10 |
|
|
Підтягування (кільк) |
5-2 |
8-4 |
Для підведення результатів використовувався метод математичного аналізу. Різниця вказана у відсотковому співвідношенні, за 100% взято результати Контрольної групи, відносно яких розраховувалася різниця показників що є критерієм оцінювання стану здоров'я школярів.
Формула розрахунку:
(К. г.) / (Е. г.) *100=Приріст показників Е. г. відносно К. г.
Розрахунки:
Біг (60м)
10.1/8.7*100=116.09%=116.09% - 100%=16.09%
Біг (1500м)
7.50/6.50*100=115.38%=115.38% - 100%=15.38%
Човниковий біг (4Ч9м)
11.7/11.0*100=106.36%=106.36% - 100%=6.36%
Стрибок у довжину з місця (см)
185/166*100=111.5%=111.5% - 100%=11.5%
Нахил тулуба вперед (см)
5/10*100=50%
Підтягування (кільк)
5/8*100=62.5%
Висновки
1. Додаткові заняття спортом та фізичними вправами позитивно впливають на стан здоров'я школярів. Мною було експериментально доведено що приріст показників в експериментальній групі, викликаний додатковими заняттями спортом та фізичною культурою суттєво відрізняється від показників контрольної групи. Що свідчить про більш високий рівень здоров'я у е. г. порівнянно з к. г.
2. Також, порівняно висока різниця свідчить про систематичність додаткових занять спортом та фізичною культурою серед школярів е. г. Систематичність в заняттях дає позитивний ефект на здоров'я школярів.
3. З метою підвищення рівня фізичної підготовленості і стану здоров'я тих школярів, що не займаються спортом, компенсувати недостатність рухової діяльності треба за рахунок тренувальних навантажень на уроках з фізичного виховання.
Список використаних джерел
1. Амосов Н.М. Раздумя о здоровье / Н.М. Амосов. - 3-е изд. доп. и перераб. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 64 с.
3. Волков В.М. Спортсменам об отдыхе / В.М. Волков. - М.: ФиС, 1972. - 80 с.
4. Гилмор Г. Бег ради жизни: Бег трусцой с Артуром Лидьярдом /
Г. Гилмор - 2-5 изд. испр. и доп. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 120 с.
5. Годик М.А. Спортивная метрология. Учебник для институтов физ. Культ / М.А. Годик. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192 с.
6. Готовцев П.И. Долголетие и физическая культура / П.И. Готовцев. - М.: Физкультура и спорт., 1985. - 96 с.
7. Гутько И.П. Азбука здоровья / И.П. Гутько, В.А. Соколов, К.К. Забаровский - Минск: Полымя, 1988. - 175 с.
8. Душанін С.А. Оздоровчий біг / С.А. Душанін, О.Я. Пирогова,
Л.Я. Іващенко. - Київ: Здоров'я, 1982. - 128 с.
9. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер. с англ.2-е изд. доп., перераб / К. Купер. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 224 с.
10. Лепешнин В. Универсальная таблица физического развития выносливости / В. Лепешнин // Физическая культура в школе. 1999, - № 3. - С.10-11.
11. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів / М.М. Линець. - Львів: "Штабр”, 1997. - 207 с.
12. Линець М.М. Витривалість, здоров'я, працездатність / М.М. Линець, Г.М. Андрієнко. - Львів, 1993. - 131 с.13. Лях В.И. Выносливость: основы измерения и методики развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе, 1998. - №1. - С.7-14.
14. Лях В.И. Гибкость: основы измерения и методики развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе, 1999. - № 1. - С.25.
15. Максименко А.М. Основы теории и методики физической культуры / А.М. Максименко. - М., 1999. - 453 с.
16. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. Учебник для ин-тов физ. культуры / Л.П. Матвеев. - М.: "ФиС”, 1991. - 256 с.
17. Озолень П.П. Адаптация сосудистой системы к спортивным нагрузкам. - 2-е изд., перераб. и доп / П.П. Озолень. - Рига: Знание, 1984. - 134 с.
18. Паукова М.В., Черемисин В.П. Учить оценивать свои движения / М.В. Паукова, В.П. Черемисин // Физческая культура в школе, 1984, - № 12. - С.26-30.
19. Пирогова Е.А. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.Я. Иващенко,
Н.П. Страпко. - Киев: Здоров'я, 1986. - 152 с.
20. Розенблат В.В. Проблема утомления / Изд.2-е, перераб, и доп / В.В. Розенблат. - М.: Медицина, 1975. - 240 с.
21. Розенцвейг С. Красота - в здоровье: Пер. с англ / С. Розенцвейг. - М.: Физкультура и спорт, 1985. - 128 с.
22. Романенко В.А. Круговая тренировка при массовых занятиях фиизческой культуой / В.А. Романенко, В.А. Максимович. - М.: "ФиС", 1986. - 143 с.
24. Христинін В.І. Вправи на розслаблення / В.І. Христинін. - К.: Здоров'я, 1979. - 112 с.
25. Чайковський А.М. Искусство быть здоровым.2-е изд. перераб /
А.М. Чайковський, С.П. Шенкман. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 80 с.
26. Карпова І.Б. Фізична культура та формування здорового способу життя: Навч. посібник / І.Б. Карпова, В. Л.
27. Вайнер Э.Н. Лечебная физическая культура: Учебник для вузов / Э.Н. Вайнер. - М.: Флинта: Наука, 2009. - 424 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Значення фізичної культури в шкільному віці. Етапи, сприятливі для швидкого і повноцінного освоєння нових рухових дій. Визначення рівня фізичної підготовки і стану здоров'я дітей середнього шкільного віку, які займаються та не займаються спортом.
контрольная работа [709,6 K], добавлен 12.05.2011Значення фізичного виховання для розвитку молодої людини у сучасному світі. Здорова сім’я - запорука здоров’я підлітка. Функції сім’ї у збереженні та зміцненні здоров’я. Шляхи піклування про здоров’я та фізичний розвиток дітей у народній педагогіці.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 18.11.2010Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Особливості, засоби і форми фізичного виховання дітей в сім’ї; організація режиму дня. Оцінка показників стану здоров’я дітей 8 років за індексами Шаповалової, Скібінської, Руф’є, Кетле.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 20.11.2013Проблеми здоров'я дітей молодшого шкільного віку. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку школярів. Методика дослідження рівня фізичного розвитку дітей віком 6-7 років та продуктивності їх розумової діяльності. Методи математичної статистики.
дипломная работа [198,7 K], добавлен 12.11.2009Дослідження проблеми ігрового спрямування фізичної підготовки дітей молодшого шкільно віку в педагогічній теорії та практиці фізичного виховання. Розробка програми комплексної ігрової організації фізичної підготовки та перевірка її ефективності.
дипломная работа [95,1 K], добавлен 25.10.2009Місце фізичної культури в житті людини. Загальна характеристика фізичних вправ. Гігієнічні фактори фізичного виховання. Засоби фізичного виховання. Компоненти здоров’я людини. Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 26.09.2010Культивування у дітей усвідомленого ставлення до власного здоров’я. Розвиток пізнавальних інтересів до власного організму. Формування рухових навичок, розвиток фізичних якостей, оптимізація рухової активності. Моніторинг здоров’я дітей дошкільного віку.
лекция [26,6 K], добавлен 09.12.2011Психолого-педагогічні основи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Закономірності фізичного та фізіологічного розвитку організму дітей. Взаємозалежність рухової активності і показників фізичного стану. Вплив рухової діяльності на розвиток.
дипломная работа [80,2 K], добавлен 19.10.2009Родина як головна структура суспільства. Зв’язок школи та сім’ї в фізичному вихованні дітей. Лицарське виховання дітей в українській сім’ї. Здорова дитина – головний обов’язок батьків. Гімнастика вдома. 10 хвилин на здоров’я. Вправи з м’ячем на вулиці.
реферат [23,6 K], добавлен 25.03.2009Сутність індивідуального підходу в вихованні та навчанні дітей шкільного віку, його значення та роль в педагогічному процесі на уроках фізичної культури. Погляди сучасних педагогів на виховання школярів, визначення психологічних особливостей дітей.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 18.05.2009
