Теоретико-методичне забезпечення фізичного виховання у вищих закладах освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Теоретико-методичне забезпечення фізичного виховання у вищих закладах освіти

БІЛОГУР ВЛАДА ЄВГЕНІЇВНА

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

педагогічний фізичний виховання

Актуальність. Фізичне виховання у вищих навчальних закладах виступає, з одного боку, як фізкультурно-спортивна діяльність, а з іншого - є навчальною дисципліною, орієнтованою на виконання соціального замовлення - підготовку всебічно розвиненої гармонійної особистості, яка має високий рівень здоров'я, необхідну фізкультурну освіту й фізичну підготовленість і відповідає вимогам навчально-кваліфікаційної характеристики.

Водночас аналіз існуючої практики реалізації функцій і сфер діяльності у фізичному вихованні свідчить про наявність ряду суперечностей:

Ш між соціальним замовленням на формування й розвиток фізичної культури громадян України і недосконалістю теоретико-методичної бази її забезпечення,

Ш між потребою в підвищенні ефективності функціонування системи фізичного виховання в Україні і недосконалістю її окремих елементів,

Ш між необхідністю підвищення рівня освіченості студентів у гуманітарному просторі фізичної культури і їх готовністю до розуміння її широкого значення,

Ш між діяльною природною активністю, яка властива студентству, і проявом її в засвоєнні методів та засобів пізнавальної й практичної діяльності в сфері фізичної культури.

У зв'язку з цим створення системи інформаційного забезпечення процесу фізичного виховання студентської молоді стає найважливішою передумовою розвитку інноваційних процесів у сфері освіти й культури. Структурна побудова фізичного виховання повинна обумовлюватися змістом його загальноосвітнього й специфічного компонентів. Спрямованість процесу на засвоєння студентами загальноосвітніх фізкультурних знань пов'язана з завданням створення у них цілісної уяви про фізичну культуру та її нерозривний зв'язок з іншими галузями знань. Специфічний компонент позитивно впливає на фізкультурно-спортивну теоретичну підготовку молодої людини, її вміння застосовувати фізкультурно-спортивні знання в організації власної фізичної активності або в суспільній фізкультурній практиці.

На основі аналізу сучасної науково-методичної літератури встановлено, що значна частина досліджень присвячена вивченню фізичного стану студентів як однієї з умов їх фахової підготовки (О.Д.Дубогай,1999, Р.З.Поташнюк, 1999,2000, О.В.Дрозд 1998, О.О.Малімон, 1999), запобіганню негативного впливу екологічних і економічних умов на здоров'я та фізичний стан студентів (Т.Ю.Круцевич, 2001, М.В.Курочкіна, 2000), формуванню потреби в студентської молоді до систематичних занять фізичними вправами протягом усього життя (М.Я.Віленський, 1999, Г.Є.Іванова, 2000).

Водночас, незважаючи на такий широкий спектр досліджуваних напрямків фізичного виховання студентської молоді, відсутні комплексні дослідження з врахуванням сучасних вимог щодо змісту теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Таким чином, велике соціальне значення означеної проблеми та недостатнє її науково-методичне обґрунтування й визначили тему дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до зведеного плану НДР-Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму на 2001-2005 рр. з теми 2.1.13. “Організаційно-педагогічні основи реформи вузівського предмету “Фізична культура” у контексті державної концепції “Освіта XXI століття”. Державний реєстраційний номер 0101U003412.

Мета дослідження - розробити, обґрунтувати й експериментальне підтвердити систему теоретичного та методичного забезпечення фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Завдання:

1. Провести аналіз сучасного стану теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

2. Визначити рівень теоретичної підготовленості з дисципліни “Фізичне виховання”, фізичного стану, фізичної підготовленості студентів вищих навчальних закладів.

3. Розробити та апробувати експериментальну систему теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах.

4. Застосувати розроблену структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Об'єкт дослідження - процес фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - зміст теоретичного й методичного забезпечення фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Для досягнення поставленої мети і визначених завдань використано методи дослідження: а) теоретичні - аналіз, осмислення і узагальнення філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми дослідження, б) емпіричні - спостереження, анкетування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, тестування (антропометричні та фізіологічні методи), метод експертної оцінки, педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий), методи математичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що нами вперше розроблена й обґрунтована структурно-функціональна модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів, виявлено умови й чинники, які забезпечують високу ефективність процесу фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах, розроблена система оцінювання успішності студентів з фізичного виховання, яка враховує освітньо-методичну і фізичну підготовленість.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що реалізація запропонованої нами програми вперше сприяла зростанню рівня теоретико-методичної підготовленості студентів, покращенню ставлення до фізичного виховання і власного здоров'я, активізації фізкультурно-спортивної діяльності молоді, розробці нової системи оцінювання успішності студентів з фізичного виховання з врахуванням освітньо-методичної і фізичної підготовленості.

Впроваджено у навчально-виховний процес студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки й Українського державного хіміко-технологічного університету структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації науково обґрунтовано й розроблено структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання у вищих навчальних закладах. У публікаціях автору належить розробка стратегії дослідження, накопичення фактичного матеріалу, опрацювання експериментальних даних та їх аналіз.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки були викладені на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку фізичної культури і спорту на межі XXI століття” (1998 р., м. Дніпропетровськ), на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення фізичного виховання студентів” (2 -3 лютого 1998 р., м. Дніпропетровськ), на П Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі” (22-23 квітня 1998 р., м. Донецьк), на Всеукраїнському семінарі “Теорія і методика валеології: проблеми і перспективи” (23-24 січня 2001 р., м. Донецьк), на Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України” (24-25 квітня, 2001р., м. Суми).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях у наукових фахових періодичних виданнях України та п'яти матеріалах всеукраїнських конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 206 сторінках комп'ютерної верстки, містить 17 таблиць. 6 малюнків. У роботі використано 291 літературне джерело, з яких 69 - іноземні.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення роботи, особистий внесок автора, вказано сферу апробації дослідження.

У першому розділі “Сучасні тенденції і шляхи подальшого розвитку вузівського предмету “фізичне виховання” проаналізовано історичний досвід, узагальнено сучасні проблеми в галузі фізичного виховання і спорту, виявлено активізацію інтересу вітчизняних дослідників до деяких аспектів поставленої нами проблеми. Літературний огляд висвітлює: законодавчі та програмно-нормативні основи фізичного виховання молоді на сучасному етапі, роль рекреативної фізичної культури у формуванні здорового способу життя, стан здоров'я студентів і задачі фізичного виховання для його зміцнення. На сучасному етапі становлення національної системи фізичного виховання в країні немає науково обґрунтованої концепції фізкультурної освіти студентської молоді.

Таким чином, можна сказати, що сьогодні національна система фізичного виховання студентів в Україні, за результатами ретроспективного аналізу літературних джерел, переживає етап становлення, стан невизначеності щодо подальшого розвитку. Це висуває завдання визначення системи теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання у вищих закладах освіти. У другому розділі “Методи і організація дослідження” викладені методи, які були використані для розв'язання поставлених завдань: теоретичний аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури, педагогічні методи, математична статистика, а також окремі приватні методики.

Дослідження проводились із студентами 1-4 курсів Волинського державного університету імені Лесі Українки та Українського державного хіміко-технологічного університету протягом 1998-2002 років і охоплювали три етапи. На першому етапі у 1998-1999 рр. був проведений аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження. Вивчався сучасний стан організації теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів на основі проведення спостереження, анкетування викладачів вищих навчальних закладів, індивідуальних бесід. Були визначені мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. У 1998 р, був виконаний констатуючий експеримент. Проведено дослідження рівня фізичного стану з використанням антропометричних показників оцінки біологічного віку студентів. Визначення рівня соматичного здоров'я проводилось за методикою ГЛ. Апанасенко (1998 р.). Аналіз рівня теоретичних знань та інтересів студентів ВНЗ проводився в ході напівстандартних індивідуальних бесід.

Визначення рівня фізичної підготовленості проводилось за показниками державних тестів та нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України. На другому етапі у 2000-2001 рр. нами розроблена та обґрунтована система теоретико-методичного забезпечення студентів з використанням нових підходів щодо організації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Програма розроблена з урахуванням рівня теоретичних знань студентів, фізичного стану, та фізичної підготовленості. Експериментальна методика розроблена з метою підвищення рівня теоретичної підготовки, мотивації студентів до занять фізичною культурою, для зміцнення здоров'я, поліпшення фізичної підготовленості. На третьому етапі у 2001-2002 рр. визначалась ефективність впровадження запропонованої системи теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів експериментальної групи. Заняття в контрольній групі проводились за Державною програмою з фізичного виховання для студентів ВНЗ. Тривалість педагогічного експерименту один рік. Ефективність експериментальної методики визначалась шляхом порівняння показників успішності з теоретичного матеріалу, визначення рівня фізичної підготовленості та рівня фізичного стану студентів контрольної та експериментальної груп.

Для визначення достовірності отриманих результатів був використаний метод експертних оцінок й методи математичної статистики. Проведене дослідження дозволило застосувати структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів.

У третьому розділі “Аналіз дослідження кількісних і якісних характеристик процесу фізичного виховання студентів” подаються матеріали констатуючого експерименту. На основі експериментальних досліджень було встановлено рівень соматичного здоров'я студентів 1-4 курсів (рис.1).

Рис. 1 Рівень соматичного здоров'я студентів. Примітки:

- рівень соматичного здоров'я студентів (1998 р.),

- рівень соматичного здоров'я студентів (1999 р.),

- рівень соматичного здоров'я студентів (2000 р.),

1 - низький, 2 - нижче середнього, 3 - середній, 4 - вище середнього, 5 - високий.

Аналіз рівня соматичного здоров'я студентів 1-4 курсів з 1998-2000 р. показує, що кількість студентів які мають низький рівень соматичного здоров'я, збільшується з 2,4 % у 1998 р. до 9,98 % у 2000 р.

Кількість студентів, які мають високий рівень соматичного здоров'я, навпаки зменшилась з 29,2 % у 1998 р. до 1,2 % у 2000 р.

На наш погляд, це пов'язано з існуючими проблемами в практиці викладання фізичного виховання у ВНЗ, яка зведена тільки до оцінювання рівня фізичної підготовленості і не вирішує оздоровчих завдань спрямованих на зміцнення здоров'я студентів.

Рівень теоретичної підготовленості студентів оцінювався за розробленою нами системою оцінки яка передбачає не тільки рівень оволодіння навчальною дисципліною згідно з програмою, але просування студента в зоні подальшого розвитку в процесі формування нових знань, вмінь і навичок, вдосконалення фізичних якостей.

Подана система оцінювання успішності з фізичного виховання дає нові можливості. По-перше, вона дозволяє поєднувати і співвідносити успішність студентів як з теоретико-методичного, так і з практичного розділів навчальної програми. По-друге, зменшується суб'єктивність викладачів фізичної культури в оцінюванні студентів. По-третє, в поданій системі студенту надані широкі можливості за рахунок власної успішної навчальної діяльності впливати на отриману кінцеву оцінку, відкориговуючи ті сторони оволодіння фізичною культурою, які йому краще даються. Так на практиці буде вирішуватися задача гуманізації вищої освіти.

Результати оцінки рівня теоретичних знань за пропонованою методикою показали, що середня оцінка складає 3,36 бала, що відповідає сумарній диференційованої оцінки за семестр "задовільно" (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Система диференційованої оцінки успішності з фізичного виховання

На наш погляд, це недостатній рівень теоретичної підготовленості, що свідчить про значні резерви його підвищення.

Таблиця 2. Рівень теоретичної підготовленості студентів з фізичного виховання

Дані, наведені в табл. 2, показують, що найнижчий показник рівня теоретичних знань, який становить 2,86 бала, студенти показали за темою “Самоконтроль у процесі занять фізичними вправами і спортом”, найвищий бал 3,93 студенти отримали за темою “Основи здорового способу життя студента. Фізична культура в забезпеченні здоров'я”.

У четвертому розділі “Система теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів”, виходячи з результатів експерименту, теоретико-методичне забезпечення фізичного виховання визначено нами як функціонально структурована за своїми завданнями, формами, засобами й методами їх досягнення система підготовки особистості фахівця.

Структурно-функціональна модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Теоретико-методична Фізична рекреація Спорт Фізична реабілітація

МЕТА ЗАВДАННЯ

Формування знань про науково-біологічні та практичні основи фізичної культури, формування мотиваційно-цілісного ставлення до фізичного виховання настанови та здоровий спосіб життя, фізичне самовдосконалення та самовиховання, потреби в регулярних завданнях

Підтримка та відновлення фізичних та духовних сил, профілактика розумового та фізичного стомлення. Задоволення біологічних і соціальних потреб у руховій діяльності

Формування спортивної майстерності, розвитку вольових і моральних якостей, зміцнення авторитету почуття власної гідності, здійснення процесів самопізнання, самоконтролю Відновлення або компенсація тимчасово втрачених або занижених фізичних здібностей, лікування травм, захворювань

Форми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів

Проблемні лекції, ділові ігри, індивідуальні та групові бесіди, дискусії, самостійна робота

Навчально-тренувальні заняття з видів спорту

Результати реалізації навчальної програми

Основною формою організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, було використання активних методів навчання, в тому числі організаційно-навчальних ігор. Аудиторні методичні заняття проводилися з метою формування знань у студентів, використання різних засобів фізичної культури й оздоровлення, які можуть бути застосовані у подальших фізкультурно-оздоровчих заняттях.

У процесі проведення практичних занять на першому і другому курсах забезпечувалася розмаїтість вибору занять основними видами рекреативної фізичної культури в залежності від інтересів студентів. Найбільш популярними були заняття ритмічною й атлетичною гімнастикою, заняття на тренажерах, спортивні ігри (баскетбол, волейбол і футбол).

Специфіку занять зі студентами експериментальних груп першого курсу можна кваліфікувати як прагнення забезпечити найефективнішу організацію фізичного виховання у межах існуючої навчальної програми. З цією метою широко використовувалися проблемні й ігрові заняття: проблемні лекції, ситуаційні, дослідницькі, рольові й ділові ігри. Гуманістичний напрямок занять спрямовувався за рахунок методів проблемного навчання як під керівництвом викладачів, так і самостійних занять із супутнім педагогічним контролем.

У першому семестрі з першокурсниками на кожному занятті протягом 10-15 хвилин проводилися бесіди когнітивного й методичного характеру. Експериментальні заняття студентів другого курсу були побудовані у формі чотиритижневих навчальних практик, орієнтованих на формування Б студентів системи теоретико-методичних знань.

Практики мали такі назви:

1. “Розробка концепції здоров'я студентів” - 5 днів.

2. “Активізація рекреативно-оздоровчої діяльності студентів” - 5 днів

3. “Загальна фізкультурна освіта студентів вищих навчальних закладів” - 5 днів.

4. “Розробка індивідуальної рекреаційної або фізкультурно-оздоровчої програми” - 5 днів.

Навчальна практика з фізичної культури, а їх було на другому курсі чотири, будувалася за такою формою. Дві пари - аудиторна робота в режимі організаційно-навчальної чи проблемної лекції, третя пара передбачала практичне заняття з урахуванням інтересів студентів. Таким чином, були створені передумови для проведення повноцінної та результативної ділової гри, а практичні заняття забезпечували під час навчальних практик дотримання студентами норм рекомендованої рухової активності для осіб даного віку (в межах 5-6 академічних годин на тиждень).

Аналіз поданих рефератів на підсумковий залік із програмами самостійних фізкультурно-оздоровчих чи рекреаційних занять і результати усного опитування засвідчили, що студенти експериментальних груп мають вірогідно вищі показники теоретичної підготовленості (табл. 4).

Таблиця 4. Рівень теоретичних знань студентів контрольної й експериментальної груп після експерименту

Результати, які наведені в таблиці, свідчать про те, що студенти експериментальних груп вдало використовують поняття “здоров'я людини” для комплексного оцінювання свого індивідуального стану здоров'я У них помітна нехарактерна для представників контрольної групи особиста зацікавленість у створенні результативних фізкультурно-оздоровчих і рекреаційних програм. З'явилося усвідомлення потреби систематичних занять фізичними вправами.

Студенти експериментальної групи на високому рівні виконали творчу роботу з проектування самостійних фізкультурно-оздоровчих занять. У них добре сформовані знання і здібності розглядати різні варіанти розробки індивідуальних програм, прагнення адекватно оцінювати результативність кожного з можливих підходів.

В табл. 4 наведені також результати оцінки рівня теоретичних знань студентів контрольної та експериментальної груп після експерименту. Аналіз результатів показує, що визначені вірогідні відмінності між результатами студентів контрольної та експериментальної груп.

Найбільша різниця помітна в рівні знань за темою “Фізична культура в загальнокультурній і професійній підготовці студентів” і складає 2.1 бала за темою “Особливості занять обраним видом спорту чи окремими фізичними вправами” і складає 2 бала.

Найменша різниця між рівнем знань студентів контрольної і експериментальної груп під час складання теми “Загальна фізична і спеціальна підготовка в системі фізичного виховання” і складає 0.5 бала. Порівняння показників рівня теоретичної підготовленості студентів до експерименту (табл. 2) і після експерименту (табл. 4) показує, що найбільший приріст теоретичних знань виявлений у студентів експериментальної групи при отриманні оцінок за темою “Фізична культура в загальнокультурній, професійній підготовці студентів” - 1,6 бала і “Самоконтроль у процесі занять фізичними вправами й спортом” - 1,7 бала.

Під час розгляду рефератів студентів експериментальних груп помітний вільний, творчий стиль викладу своєї точки зору. Об'єктивний і вдумливий аналіз недоліків власного фізичного розвитку та здоров'я, обґрунтований підбір адекватних засобів фізичної культури й оздоровлення дозволяють студентам результативно впливати на усунення тих чи інших недоліків у фізичному стані. Найбільш характерний зміст рефератів студентів контрольних груп перерахування окремих фізичних вправ і методичних вказівок щодо їх виконання.

У п'ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” отримані три групи даних: підтверджуючі (1-а група), дані, що доповнюють існуючі розробки (2-а група) та абсолютно нові з даної проблеми (3-я група).

У дослідженні підтверджені дані про невисокий рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів, неоднорідність фізичної підготовленості молоді, взаємозв'язки між показниками фізичного стану, що встановлені в працях О.В. Дрозд (1998), О.О. Малімона (1999), М.В. Курочкіної (2000), І.Р. Боднар (2000).

До другої групи отриманих даних належать результати динаміки змін мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання в процесі навчання. Результати досліджень показали, що в основі вибору видів рухової активності студентів лежить задоволення: гедоністичних, афіліативних. комунікативних та ігрових потреб. Серед причин, що знижують інтерес і активність на заняттях з фізичного виховання, 20 % опитаних студентів виділили причини методичного характеру - невідповідність запропонованих навантажень фізичним можливостям. Серед особистісних причин 37% опитаних називають низький рівень власної фізичної підготовленості. Однією з основних причин організаційного характеру респонденти назвали відсутність занять за інтересами (43,0%).

Абсолютно новими є розробка концепції теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів, що визначена нами як функціонально структурована за своїми завданнями, формами, засобами і методами їх досягнення система підготовки особистості майбутнього фахівця.

Теорія фізичного виховання озброювала майбутнього фахівця знаннями про мету, завдання, засоби, національні традиції, основи і умови функціонування системи фізичного виховання молоді та принципи її організації, розкривала сутність і закономірності навчання і вдосконалення рухових дій і розвитку фізичних якостей. Методика фізичного виховання націлювала студента на сучасні підходи до планування і організації фізичного виховання і самовдосконалення власної особистості, дотримання здорового способу життя.

ВИСНОВКИ

1. Традиційна організація, зміст і методи теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання в вищих навчальних закладах недостатньо відповідають сучасним вимогам і не забезпечують усебічну підготовку майбутнього фахівця, здатного на високому професійному рівні вирішувати виробничі проблеми. Сучасна концепція розвитку фізичної культури припускає посилення освітніх аспектів фізичного виховання, що несуть якісно нові можливості для формування в студентів мотивів занять фізичними вправами, необхідних знань і навичок підтримання оптимального стану здоров'я.

2. Рівень фізичного стану студентів вищих навчальних закладів характеризується значною неоднорідністю результатів і має значні резерви для підвищення. Середні величини фізичного розвитку студентів знаходяться в межах вікової норми. Індивідуальні показники цих величин неоднорідні і мають значні розбіжності. Так, індекс Кетле в 42% студентів середній, у 46% - нижчий від норми, а в 12% - вищий від норми. За показниками “низький”, “нижче середнього”, “середній” до цих груп у 1998 р. належало - 62,2% студентів, у 1999 р. - 75,9%, а в 2000р. - 90,1%.

3. Встановлено, що при середньому паспортному віці 17,3 роки в студентів-першокурсників біологічний вік складав: у дівчат - 33,2 роки, у юнаків - 39,3 роки. У дівчат біологічний вік збігся з паспортним віком лише в 2,4%, тоді як у юнаків збігів не виявлено. Найбільша кількість дівчат за даними біологічного віку належить до вікової категорії 31-35 років.

4. Розроблена і апробована експериментальна система теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах. Відповідно до кожної з вказаних оцінок з теоретико-методичного розділу присвоюється умовна кількість балів для подальшого розрахунку сумарної диференційованої оцінки за семестр: “незадовільно” - 0-1,99 бала, “задовільно” - 2-3,99 бала, “добре” - 4- 4,4 бала, “відмінно” - 4,5-5 балів.

5. Результати експерименту засвідчили, що середній бал теоретичної підготовленості студентів з предмету “Фізичне виховання” складає 3,36 бала, що відповідає диференційованій успішності за запропонованою методикою задовільно”. Найнижче оцінено знання студентів (2,86±0,51) з питань діагностики й самодіагностики стану організму в процесі систематичних занять фізичними вправами та спортом. Дещо вище (2,94±0,62) сформовані знання про матеріали законодавчих і нормативних документів із питань фізичної культури та спорту. Студенти практично не володіють інформацією про особливості перспективного, поточного й оперативного планування навчально-тренувальних занять. 67% студентів недостатньо володіють інформацією щодо критеріїв сучасної класифікації фізичних вправ. Більше ніж 54% студентів не можуть чітко пояснити фізіологічні механізми й закономірності удосконалювання окремих систем організму під впливом спрямованого фізичного тренування.

6. Результати досліджень показали, що в основі вибору видів рухової активності студентів лежить задоволення гедоністичних, оздоровче відновлюючих, афіліативних, комунікативних та ігрових потреб.

7. Протиріччя між належним і необхідним вибором форм та методів організації рухової активності студентів призводить до зниження інтересу до занять. На першому курсі 44% студентів мають “вищий середнього” інтерес до фізичного виховання, 36 % - “середній”, а 20% - “високий”. У студентів 2-го курсу спостерігається тенденція до зниження інтересу і. як наслідок, зменшення кількості студентів з “високим” інтересом (на 10%), з'явилися студенти, у яких рівень інтересу “нижчий середнього” (20%). На третьому і четвертому курсах у студентів відмічено поступове зниження інтересу до фізичної активності.

8. Проведений педагогічний експеримент дозволив розробити для навчального процесу з фізичного виховання структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення, яка передбачає оптимізацію форм та організації навчально-пізнавальної діяльності.

9. Впровадження в навчальний процес структурно-функціональної моделі теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання засвідчило її ефективність. В експериментальній групі у студентів установлено високий рівень знань за всіма теоретичними розділами програми з фізичного виховання. Найвищий запас знань студенти показали за темою “Особливості організації занять обраним видом спорту чи системою фізичних вправ” (4,9±0,04, Р<0,01), “Соціально-біологічні основи фізичної культури” (4,8±0,06, Р<0,05). “Основи методики самостійних занять фізичними вправами” (4,8±0,11, Р<0,05). Впровадження структурно-функціональної моделі теоретико-методичного забезпечення в процес фізичного виховання майбутніх фахівців сприяє приросту показників фізичного розвитку у студентів експериментальних груп, який склав у середньому 24,7% протягом навчального року на відміну від студентів контрольних груп, у яких цей показник склав 10,5%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Білогур В.Є. Характеристика фізичного розвитку та здоров'я студентів за даними біологічного віку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць під ред. Єрмакова С.С. -Харків: XXIII, 2001. - №26. - С. 17-21.

2. Білогур В.Є. Досвід інтеграції навчальних предметів “Фізична культура” і “Валеологія” шляхом освіти нової генерації фахівців // Теорія і методика фізичного

“Валеологія” шляхом освіти нової генерації фахівців // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - К.: Олімпійська література, 2001. - № 4. - С.37-40.

3. Билогур В.Е. Информационное обеспечение физического воспитания в высших учебных заведениях // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць під ред. Ермакова С. С. -Харків: ХГАДИ (XXIII). - 2002. - №3. - С. 95-99.

4. Билогур В. Е. Обоснование содержания теоретико-методического обеспечения физического воспитания студентов //Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сборник научных трудов под ред. Ермакова С.С. -Харьков: ХГАДИ (ХХП), 2002. -№ 1. - С. -94-98.

5. Білогур В. Є. Впровадження ділової гри “найслабкіша ланка” у навчальну практику ДДІФКіС // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць під ред. Єрмакова С.С. -Харків: ХГАДИ (ХХПИ). - 2002.-№4.-С. 19-22.

6. Билогур В. Е. К разработке концепции содержания вузовской программы “Физическая культура” // Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі: Збірник наукових праць Донецького державного медичного університету ім. М. Горького. -Донецьк, 1998.-С. 6-8.

7. Билогур В.Е. К обоснованию стратегии развития вузовского предмета “Физическая культура” // Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі: Збірник наукових праць Донецького державного медичного університету ім. М. Горького. -Донецьк, 1998. -С. 8-11.

8. Білогур В. Є. Фізкультурно-діяльна особистість як орієнтир для реформи предмету “Фізична культура” // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Суми, 24-25 квітня 2001.- С. 87-90.

9. Билогур В. Е. Результаты исследования мнения преподавателей института физической культуры о направленности реформ вузовского предмета “Физическая культура” // Актуальні проблеми розвитку фізичної культури та спорту на межі XXI століття: Збірник наукових праць Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту. - Дніпропетровськ, 1998. - С.52-54.

10. Билогур В. Е. Некоторые особенности психологического статуса

преподавателей института физической культуры и кафедр физического воспитания (в контексте проведения реформы вузовского предмета “Физическая культура”) // Актуальні проблеми розвитку фізичної культури і спорту на межі XXI століття: Збірник наукових праць Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 55-58.

Размещено на Allbest.ru