Розвиток готовності в молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток готовності в молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Прикордонні війська відіграють значну роль у захисті політичних, економічних і військових інтересів України. Надійність охорони кордонів нашої держави значною мірою залежить від узгодженості дій усіх ланок та органів Прикордонних військ, компетентності оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів.

Досвід і практика повсякденного життя військ свідчать, що на сучасному етапі розвитку української держави та її військових формувань значно зростають вимоги до самостійного виконання офіцерами-прикордонниками посадових обов'язків. Водночас спостерігається недостатня самостійність молодих офіцерів-прикордонників, що негативно позначається на виконанні посадових обов'язків. Основними чинниками, які перешкоджають розвитку самостійності молодих офіцерів, є:

- недостатня зорієнтованість навчально-виховного процесу у ввнз на розвиток самостійності курсантів;

- відсутність узгодженості дій викладачів, керівництва військових вищих навчальних закладів і частин, органів виховання щодо розвитку самостійності офіцерів;

- недостатня готовність командування та органів виховання до створення умов для прояву самостійності офіцерів у підрозділах;

- відсутність науково обґрунтованої методики стимулювання розвитку самостійності молодих офіцерів у різних видах службової та суспільно-виховної діяльності;

- домінування авторитарного стилю керівництва діями офіцерів підрозділів, що знижує рівень їхньої самостійності в розв'язанні педагогічних завдань і привчає до шаблону, стримує самостійне прийняте рішень.

Результати вивчення практичного досвіду і наукових літературних джерел з зазначеної проблеми свідчать про те, що питання розвитку самостійності в офіцерів за останні роки стало об'єктом дослідження військових педагогів і психологів. Вагомий внесок в розробку теорії і практики розвитку професійних якостей особистості офіцера, в тому числі і самостійності, зробили: В.О. Балашов, О.В. Барабанщиков, В.І. Вдовюк, А.М. Воробйов, П.Н. Городов, В.А. Губін, М.І. Дяченко, В.П. Давидов, Л.Ф. Железняк, Д.В. Іщенко, О.П. Корольов, О.О. Кобенко, Н.С. Кравчук, Н.І. Киряшов, С.М. Мінін, Б.М. Олексієнко, О.Д. Сафін, Ю.І. Сердюк, В.Я. Слепов, В.Ф. Студентов, О.В. Томашко, Н.Ф. Феденко, Ю.Ф. Худолеєв та ін.

У працях цих авторів обґрунтовані окремі теоретичні положення щодо педагогічних умов і шляхів удосконалення навчально-виховної роботи, у тому числі формування самостійності курсантів.

Проте проблема готовності до самостійного виконання посадових обов'язків молодих офіцерів-прикордонників до цього часу не була предметом спеціального вивчення. У зв'язку з цим існує потреба в поглибленому теоретичному аналізі педагогічної сутності такої професійної якості офіцера, як самостійність, її ролі та місця в комплексі інших якостей. Актуальність розв'язання цієї проблеми загострюється у зв'язку із зростанням значення людського чинника в умовах перебудови Прикордонних військ України, необхідністю вдосконалення стилю професійної діяльності молодих офіцерів підрозділів, оволодіння теоретичними основами педагогічної культури.

У практичному плані актуальність дослідження обумовлена необхідністю усунення суперечностей, що виникають під час виконання посадових обов'язків молодими офіцерами-прикордонниками внаслідок непослідовності їхніх дій, шаблону і формалізму у виховній роботі тощо.

Результати аналізу відгуків на випускників Національної академії Прикордонних військ України (НАПВУ) 1998-2001 років свідчать про те, що приблизно 79% молодих офіцерів мають значні проблеми в процесі самостійної професійної діяльності. Водночас у військах вже накопичений певний позитивний досвід розвитку самостійності молодих офіцерів. Однак він поки що недостатньо узагальнюється у педагогічних дослідженнях і мало використовується у діяльності офіцерів з'єднань, частин і підрозділів.

Таким чином, теоретична і практична актуальність зазначеної проблеми та недостатня її вивченість зумовили вибір теми нашого дослідження: «Розвиток готовності молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з перспективним планом дисертаційних досліджень в Прикордонних військах України у 1998-2005 роках і в рамках науково-дослідної роботи «Робота офіцерів підрозділів щодо вивчення та регулювання взаємовідносин у військових колективах в сучасних умовах «(шифр №201-0058 К «Регулювання»).

Об'єктом дослідження є професійна підготовка і діяльність молодих офіцерів-прикордонників.

Предмет дослідження - педагогічні умови розвитку готовності молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов і шляхів підвищення ефективності розвитку готовності молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків.

Гіпотеза дослідження: готовність молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків можна підвищити за таких умов: посилення внутрішньої мотивації молодих офіцерів до самостійного розв'язання педагогічних завдань; вдосконалення змісту і методики організації педагогічної діяльності офіцера підрозділу; оволодіння молодими офіцерами методикою самостійного розв'язання педагогічних завдань; орієнтація самовиховання молодих офіцерів на розвиток самостійності.

Відповідно до предмета і мети визначено такі завдання дослідження:

1. Уточнити сутність і структуру готовності молодих офіцерів до самостійного виконання посадових обов'язків.

2. Визначити критерії та розробити методику діагностування рівнів розвитку самостійності молодих офіцерів.

3. Обґрунтувати педагогічні умови та розробити на їх основі комплексно-цільову програму розвитку самостійності молодих офіцерів-прикордонників.

4. Експериментально перевірити основні шляхи та умови розвитку самостійності молодих офіцерів-прикордонників у процесі виконання посадових обов'язків.

5. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення розвитку самостійності молодих офіцерів.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення філософії, психології і педагогіки в галузі теорії пізнання про розвиток форм професійної підготовки, висновки сучасної науки про самостійність як найважливіший засіб цілісного розвитку особистості, про системний підхід до вивчення та аналізу реальної дійсності, про роль діяльності в розвитку особистості.

Для розв'язання визначених завдань і перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження:

- теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація, узагальнення) використовувалися з метою вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури, навчально-методичної документації підрозділів;

- емпіричні методи (анкетування, бесіда, пряме і непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосувалися з метою вивчення рівня розвитку самостійності молодих офіцерів;

- формуючий експеримент використовувався з метою перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов розвитку самостійності офіцерів-прикордонників;

- методи математичної статистики, за допомогою яких опрацьовувалися отримані дані і встановлювалися кількісні залежності між досліджуваними явищами і процесами.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось у 1997-2002 рр. у військових частинах Південного та Північно-Західного напрямів ПВУ, а також у навчально-виховному процесі НАПВУ.

Етапи дослідження:

На першому етапі (1997-1999 рр.) вивчено і проаналізовано праці філософів, педагогів і психологів з проблеми самостійності особистості, сформульовано цілі, завдання, гіпотезу дослідження, розроблено програму і методику експериментальної роботи з розвитку готовності офіцера до самостійного розв'язання педагогічних завдань, за допомогою методів анкетного опитування, індивідуальних бесід, колективного обговорення матеріалів, письмових самозвітів, аналізу атестаційних документів, незалежних характеристик, спостереження, вивчення результатів діяльності молодих офіцерів узагальнено досвід навчально-виховної діяльності у військових частинах ПВУ.

На другому етапі (1999-2001 рр.) обґрунтовано основні педагогічні умови, шляхи, методи, форми і засоби підвищення ефективності розвитку самостійності в молодих офіцерів підрозділів, розроблено систему показників оцінювання рівнів самостійності молодих офіцерів під час виконання посадових обов'язків.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) експериментально перевірено основні шляхи підвищення ефективності навчально-виховної роботи з розвитку самостійності офіцерів і проведено математико-статистичну обробку одержаних даних, проаналізовано й апробовано результати дослідження.

Під час дослідження було вивчено і проаналізовано близько 200 літературних джерел, низку докторських і кандидатських дисертацій, понад 120 документів, які регламентують і відображають роботу з розвитку самостійності офіцерів у Прикордонних військах і Збройних Силах України, проведено анкетування та усні опитування, що охоплювали різні категорії особового складу. Всього проаналізовано 397 анкет і 72 протоколи бесід і опитувань. Загальна чисельність учасників дослідження - 429 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

- вперше розроблено комплексно-цільову програму педагогічного впливу на розвиток самостійності офіцерів під час виконання посадових обов'язків;

- уточнено сутність і зміст готовності офіцера-прикордонника до самостійного розв'язання педагогічних завдань;

- обґрунтовано критерії самостійності молодих офіцерів при виконанні посадових обов'язків;

- опрацьовано й експериментально перевірено педагогічні умови, що сприяють розвитку готовності в молодих офіцерів-прикордонників до виконання посадових обов'язків;

- подальшого розвитку набули шляхи розвитку самостійності в молодих офіцерів при розв'язанні педагогічних завдань у процесі виконання посадових обов'язків;

Практичне значення дослідження полягає в розробці комплексно-цільової програми впливу на розвиток готовності офіцерів до самостійного розв'язання педагогічних завдань; методичних рекомендацій для органів виховної роботи військових частин Прикордонних військ України щодо вдосконалення педагогічного керівництва розвитком самостійності офіцерів-прикордонників при виконанні посадових обов'язків.

Одержані в дослідженні результати можуть бути використані з метою вдосконалення програм і методик виховної роботи з військовослужбовцями, розвитку самостійності у молодих офіцерів у навчально-виховному процесі військових частин, а також для підвищення професійної майстерності і перепідготовки офіцерських кадрів.

Проведене дослідження дозволило запропонувати методичні рекомендації, які дають можливість значно скоротити терміни формування самостійності в офіцерів частин ПВУ та підвищити їх готовність до самостійного виконання посадових обов'язків.

Окремі теоретичні положення комплексно-цільової програми і методичні рекомендації впроваджено в навчально-виховний процес військових частин (акти реалізації від 12.12.2001 №873 та від 17.12.2001 №2614), та використовуються у НАПВУ імені Богдана Хмельницького під час проведення занять з військової психології, військової педагогіки та методики виховної роботи (акт реалізації від 14.07.2001 №1322).

Особистий внесок автора. У статті «Основні шляхи розвитку самостійності офіцерів у розв'язанні педагогічних задач», опублікованій у співавторстві, особистий внесок полягає у визначенні суперечностей і шляхів розвитку самостійності молодих офіцерів, що становить 65% від обсягу статті.

У статті «Самостійність офіцера у розв'язанні службово-педагогічних завдань» особистий внесок полягає у класифікації та визначенні змісту службово-педагогічних завдань, що дало можливість обґрунтувати педагогічний механізм розвитку в офіцерів підрозділів самостійності як важливої службово-професійної якості.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена: методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій; багатоплановим аналізом психолого-педагогічних явищ; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; експериментальною перевіркою авторської методики; поєднанням кількісного та якісного аналізу; репрезентативністю вибірки і статистичною значущістю одержаних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було розглянуто на міжвузівських науково-практичних конференціях «Проблеми морально-психологічного забезпечення навчально-виховної та службової діяльності» (Хмельницький, 2001), «Проблеми сучасної інженерної технології» (Хмельницький, 2002), на розширеному засіданні кафедри педагогіки і психології із запрошенням фахівців кафедр НАПВУ, а також на зборах офіцерів у Чернівецькому та Котовському прикордонних загонах.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано шість наукових статей у провідних фахових виданнях, з них чотири - одноосібні, а також методичні рекомендації.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 161 сторінка. Ілюстративний матеріал подано у 26 таблицях і 17 рисунках. Перелік літературних джерел містять 200 найменувань.

Основний зміст дисертації

прикордонник офіцер самостійність

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання роботи, розкрито наукову новизну і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію роботи та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - «Аналіз педагогічної і психологічної літератури з проблеми дослідження» - проведено аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літературу з проблеми розвитку самостійності особистості.

У військовій психології проблема розвитку самостійності військовослужбовців розглядається здебільшого у контексті формування професійної готовності. При цьому поняття «професійна готовність» трактується як такий стан, за якого офіцер здатний у будь-який момент оперативно виконати поставлене завдання.

До специфічних складових професійної готовності офіцера належать: наявність необхідних знань, умінь і навичок для виконання посадових обов'язків; висока морально-психологічна стійкість у не передбачуваних ситуаціях, які вимагають максимального напруження сил, відповідальності, ризику; високий рівень розвитку вольових якостей (активність, ініціатива, самостійність, рішучість, сміливість, витримка); сформованість професійно необхідних якостей мислення (гнучкість, нешаблонність, винахідливість, оперативність, глибина).

Готовність офіцера до виконання посадових обов'язків передбачає здатність ефективно виконувати різні види професійної діяльності: службову, бойову, педагогічну. Службова діяльність полягає у несенні внутрішньої служби і служби по охороні державного кордону, керівництві підрозділом. Бойова діяльність передбачає керівництво особовим складом в умовах бою або збройного конфлікту. Педагогічна діяльність включає в себе навчання, виховання, психологічну роботу, регулювання родинних стосунків і саморозвиток особистості офіцера.

Аналіз різних видів діяльності офіцера дає можливість зробити висновок, що всі вони передбачають роботу з особовим складом. У зв'язку з цим особливу роль у професійній компетентності офіцера відіграє готовність до педагогічної діяльності, здатність здійснювати виховний вплив на підлеглих. Педагогічна діяльність офіцера визначається насамперед умінням самостійно розв'язувати педагогічни завдання.

Самостійність у процесі розв'язання педагогічних завдань є однією з головних складових готовності офіцера-прикордонника до ефективного виконання посадових обов'язків.

Аналіз педагогічної і психологічної літератури дозволив визначити сутність і структуру самостійності офіцера у педагогічній діяльності, з'ясувати форми вияву самостійності в розв'язанні педагогічних завдань.

Багато дослідників (А.І. Щербаков, П.П. Блонський, Н.А. Менчинська, В.І. Селіванова, Г.І. Щукіна, А.І. Маклаков та ін.) у трактуванні поняття самостійності як якості особистості дотримуються позиції С.Л. Рубінштейна, який вважав, що «ця якість є свого роду інтегральним вираженням інтелекту, здібностей, характеру і свідомих мотивів особистості».

Узагальнення психолого-педагогічних досліджень та власні наукові пошуки дозволили зробити висновок, що самостійність офіцера-прикордонника - це інтегральна військово-професійна якість, яка вміщує в собі сукупність інтелектуальних, емоційних, вольових, мотиваційних характеристик особистості та глибоких військово-професійних знань, умінь і навичок, що дають можливість здійснювати ініціативні, творчі дії, не відчуваючи страху за прийняте рішення та його наслідки.

Самостійність офіцера прикордонного підрозділу є складною військово-фаховою якістю, яка виявляється насамперед під час розв'язання педагогічних завдань. Її структурними компонентами є: інтелектуальний (самостійність розуму), особистісний (самостійність характеру і спрямованості) та діяльнісний (самостійність діяльності і відсутність страху відповідальності за виконані дії).

Основними елементами педагогічної діяльності офіцера-прикордонника є педагогічні завдання, що являють собою неоднозначні педагогічні ситуації, які виникають під час охорони державного кордону, навчання та виховання прикордонників. В їх основі лежать суперечності між рівнем навченості (вихованості) особового складу прикордонних підрозділів (або окремого прикордонника) і сучасними вимогами, що визначаються розвитком військової справи, зміною форм і способів несення служби, інтересами зміцнення військової дисципліни і підтримки постійної бойової готовності.

Є певна послідовність при розв'язанні таких завдань:

1. Педагогічний аналіз ситуації, причин її виникнення, суперечностей в її змісті.

2. Виявлення об'єкта, шляхів і засобів навчально-виховного впливу.

3. Прогнозування необхідного результату і визначення критеріїв ефективності навчально-виховного впливу.

4. Об'єктивне оцінювання своїх можливостей щодо успішного розв'язання педагогічних завдань.

5. Розробка плану педагогічного впливу та його здійснення на основі оптимального вибору та поєднання форм, методів і засобів навчання та виховання.

6. Оцінка результатів розв'язання педагогічного завдання та внесення необхідних коректив у подальшу діяльність.

Реалізація зазначених заходів багато в чому залежить від рівня розвитку самостійності молодого офіцера підрозділу. Формами її вияву є самостійний аналіз, порівняння, співставлення і узагальнення чинників, що складають основу військово-педагогічного завдання, пошук адекватного розв'язання педагогічного завдання, вимогливість молодого офіцера до себе та до своїх підлеглих, інтерес до підвищення ефективності прикордонної служби в підрозділі, виявлення потенційних можливостей прикордонників, удосконалення знань і навичок самостійного розв'язання педагогічних завдань.

У другому розділі - «Основні напрями розвитку самостійності молодих офіцерів у педагогічній діяльності» - обґрунтовані головні шляхи щодо педагогічного впливу на розвиток готовності молодих офіцерів до самостійного виконання педагогічних функцій: вдосконалення педагогічної діяльності командирів, керівників органів виховної роботи щодо розвитку самостійності молодих офіцерів; розвиток у молодих офіцерів спрямованості на самостійне розв'язання педагогічних завдань; активізація самовиховання самостійності офіцера. У цьому розділі також розроблені критерії, показники рівнів розвитку самостійності та основні педагогічні умови її формування в офіцерів-прикордонників: посилення внутрішньої мотивації молодих офіцерів до самостійного розв'язання педагогічних завдань; вдосконалення змісту і методики організації педагогічної діяльності офіцера підрозділу; оволодіння молодими офіцерами методикою самостійного розв'язання педагогічних завдань; орієнтація самовиховання молодих офіцерів на розвиток самостійності.

Проведене дослідження засвідчило, що традиційне керівництво службовою діяльністю молодих офіцерів-прикордонників у багатьох випадках не забезпечує належного рівня їх самостійності у виконанні професійних обов'язків. У зв'язку з цим існує необхідність в удосконаленні педагогічної діяльності командирів, органів виховної роботи щодо розвитку самостійності молодих офіцерів. Аналіз наукової літератури та військової практики дав можливість визначити основні шляхи такого вдосконалення.

1. Перебудова змістового компоненту діяльності щодо розвитку самостійності офіцерів: посилення методологічної спрямованості навчально-виховних заходів, які проводяться з молодими офіцерами; надання змісту роботи з молодими офіцерами практичної спрямованості на основі вимог основних керівних документів; реалізація принципу генералізації навчальних планів і програм військово-навчальних закладів, системи командирської підготовки молодих офіцерів-прикордонників; розробка змісту навчально-виховної роботи з ними в різноманітних видах службової і суспільної діяльності, що забезпечуватиме неперервність навчально-виховного процесу.

2. Удосконалення методичного компоненту навчально-виховної роботи з молодими офіцерами: адаптування методики цієї роботи до сучасних вимог та професійної діяльності молодого офіцера; широке застосування активних методів виховного впливу на особистість молодого офіцера з метою розвитку його самостійності під час організації службової та виховної роботи з підлеглими; орієнтація методів впливу на розвиток самостійності молодого офіцера у процесі розв'язання педагогічних завдань; індивідуальний підхід до навчання і виховання молодих офіцерів, врахування їх нахилів і здібностей до педагогічної діяльності.

3. Поліпшення організаційної діяльності командирів, органів виховної роботи щодо формування та розвитку самостійності молодих офіцерів при розв'язанні педагогічних завдань: внесення в навчальні плани та комплексно-цільові програми заходів, спрямованих на розвиток самостійності молодих офіцерів; створення системи навчально-виховної роботи з формування педагогічної культури та педагогічної майстерності; забезпечення умов для вияву молодими офіцерами самостійності під час розв'язання педагогічних завдань; матеріальне та моральне стимулювання самостійності офіцерів у навчанні та вихованні особового складу.

Головними шляхами розвитку спрямованості молодого офіцера на вияв самостійності у процесі розв'язання педагогічних завдань визначено: розвиток цілеспрямованості та науково-діалектичного світогляду; формування потреби у здійсненні педагогічної діяльності; виховання любові до педагогічної праці; розвиток педагогічних інтересів, включення молодого офіцера до системи специфічних стосунків, що розвивають прагнення виявляти самостійність у діяльності.

З метою підвищення ефективності розвитку самостійності молодих офіцерів у розв'язанні педагогічних завдань було розроблено програму виховних впливів і систему відповідних заходів командирів і виховних органів. У процесі дослідження встановлено, що основними заходами розвитку самостійності офіцерів підрозділів у розв'язанні педагогічних завдань є такі:

- постановка перед молодими офіцерами суспільно значущих цілей і завдань, чітке визначення мети кожного заняття і виховного заходу; надання цілям і завданням навчально-виховної роботи з молодими офіцерами практичної спрямованості, тісний зв'язок з життям частини і підрозділу; реалізація принципу послідовності при визначенні мети і завдань; урахування цілеспрямованості перспектив у діяльності молодого офіцера;

- ґрунтовне і творче вивчення молодими офіцерами педагогіки і психології; використання у процесі формування світогляду офіцера громадської думки колективу; розвиток емоційного ставлення офіцера до формування наукового світогляду; організація роботи з молодими офіцерами, спрямованої на розвиток їх світоглядних поглядів і переконань.

- встановлення оптимального співвідношення матеріальних і духовних потреб, що переважають у педагогічній діяльності молодого офіцера; виховання в нього широти інтересів, пов'язаних з військово-педагогічною професією; озброєння молодого офіцера підрозділу знаннями змісту критеріїв оцінки і самооцінки рівня розвитку самостійності; спонукання його до корекції планів своєї діяльності у процесі обміну педагогічним досвідом молодих офіцерів підрозділів; моральне і службове стимулювання виявів молодим офіцером самостійності у процесі розв'язання педагогічних завдань; врахування індивідуальних особливостей молодого офіцера, його спрямованості під час розвитку самостійності в розв'язанні педагогічних завдань і т.д.

Аналіз впливу спрямованості офіцера підрозділу на рівень вияву самостійності під час розв'язання педагогічних завдань дозволив дійти висновку про наявність ряду залежностей. Зокрема, встановлено залежність рівня вияву самостійності від ступеня сформованості цілей і завдань діяльності командирів, виховних органів щодо розвитку в молодих офіцерів підрозділів цієї важливої професійної якості. Визначено також обумовленість рівня самостійності молодого офіцера діалектичним характером його світогляду, ступенем задоволення потреби в педагогічній діяльності; залежність рівня розвитку самостійності від педагогічних інтересів, нахилів і любові молодого офіцера до педагогічної праці. З'ясовано, що основним фактором розвитку самостійності молодих офіцерів є встановлення системи взаємин, які формують стійку мотивацію до самостійного розв'язання педагогічних завдань.

Головними шляхами самовиховання молодими офіцерами самостійності у розв'язанні педагогічних завдань визначено: цілеспрямовану виховну роботу командирів, виховних органів щодо організації самовиховання офіцерського складу; самостійну діяльність офіцера щодо самовиховання цієї важливої якості.

Було також з'ясовано педагогічні умови ефективного самовиховання: залучення молодого офіцера до активної, різнобічної творчої педагогічної й суспільної діяльності; цілеспрямований розвиток в нього почуття незадоволеності результатами власної діяльності і поведінки; спонукання молодого офіцера ставити перед собою більш складні завдання і домагатися їхнього виконання; цілеспрямоване керівництво самовихованням молодих офіцерів підрозділів.

З метою вивчення ефективності педагогічного впливу на розвиток самостійності молодих офіцерів нами було розроблено методику визначення рівнів розвитку цієї якості. На основі аналізу праць Є.П Ільіна, Н.В. Кузьміної, А.І. Маклакова, С.Л. Рубінштейна, М.В. Савчина, В.А. Якушина були визначені такі критерії оцінки розвитку самостійності: характер стилю і результатів діяльності у процесі розв'язання педагогічних завдань; вияв ініціативи під час розв'язання завдань виховання і навчання підлеглих; готовність нести відповідальність за самостійно прийняті рішення. Для оцінки кожного з критеріїв були визначені основні показники, наведені в тексті дисертації.

Аналіз спеціальної літератури, практики військово-педагогічної діяльності та результатів констатуючого етапу експерименту дозволив виділити три рівні вияву самостійності офіцерів у процесі розв'язання педагогічних завдань: виконавчий, репродуктивний і творчий. Виконавчий рівень виявляється в діяльності, що не виходить за межі поставлених завдань і здійснюється у відповідності з конкретними вказівками старшого начальника. Для репродуктивного рівня характерні обмежені вияви ініціативності та самостійності офіцерів, які інколи сумніваються в необхідності орієнтуватися на вказівки старшого начальника. Творчий рівень розвитку самостійності виявляється у нестандартному, оригінальному стилі діяльності офіцерів: вони вносять свої пропозиції щодо реалізації військово-педагогічних завдань; виходять за межі звичайних, стандартних способів розв'язання завдань тощо.

Самостійність офіцера у процесі розв'язання педагогічних завдань залежить від низки взаємопов'язаних компонентів, гармонійний розвиток яких забезпечує високий рівень самостійності, сприяє ефективному виконанню педагогічних функцій під час навчання, виховання особового складу та охорони державного кордону.

У третьому розділі - «Експериментальне дослідження розвитку готовності молодих офіцерів до самостійності при виконанні посадових обов'язків» - викладено результати аналізу дієвості заходів, що вживаються керівним складом, органами виховної роботи частин і підрозділів Прикордонних військ України для розвитку самостійності молодих офіцерів, висвітлено хід дослідно-експериментальної роботи з розвитку їх самостійності у контексті проблемно-діяльнісного підходу до навчання, проаналізовано динаміку становлення самостійності офіцерів у процесі розв'язання педагогічних завдань.

Аналіз дієвості заходів керівного складу, органів виховної роботи частин і підрозділів Прикордонних військ України дозволив визначити основні суперечності, що виникають у процесі розвитку в молодих офіцерів самостійності при розв'язанні педагогічних завдань. По-перше, командири та начальники, з одного боку, вказують на необхідність самостійного прийняття рішень, а з іншого, - встановлюють вузькі межі для реалізації цієї вимоги. На цю суперечність вказали 60% опитаних офіцерів. По-друге, більшість командирів і начальників намагається формувати в підлеглих молодих офіцерів творчий підхід до розв'язання педагогічних завдань, проте у багатьох випадках вони відчувають страх відповідальності за можливі недоцільні дії молодого офіцера. Про наявність цієї суперечності свідчить 40% опитаних офіцерів. По-третє, молоді офіцери прагнуть до вияву самостійності у розв'язанні педагогічних завдань, але не знають шляхів і способів самовиховання цієї якості.

Для розв'язання вказаних суперечностей було розроблено комплексно-цільову програму діяльності органів виховної роботи щодо розвитку самостійності в молодих офіцерів підрозділів. У процесі експериментального дослідження ефективності цієї програми враховувалось, що самостійність як важлива військово-професійна якість молодого офіцера тісно пов'язана з іншими особистісними якостями (моральними, інтелектуальними, вольовими, емоційними та ін.); розвитку самостійності молодих офіцерів може сприяти застосування у навчальному процесі проблемно-діяльнісного підходу; молоді офіцери повинні бути не лише пасивними об'єктами педагогічного впливу, а й активно використовувати можливості самовиховання, що забезпечує їх перетворення у суб'єктів виховання; прояви самостійності в педагогічній діяльності молодого офіцера слід аналізувати з урахуванням її характеру та конкретного змісту педагогічних завдань.

Для проведення педагогічного експерименту було відібрано чотири групи офіцерів підрозділів: по одній експериментальній та контрольній групі в двох прикордонних загонах - Чернівецькому та Котовському. В основу методики розвитку самостійності офіцерів експериментальної групи було покладено розроблену комплексно-цільову програму педагогічних впливів на особистість молодого офіцера і зміст його діяльності під час розв'язання педагогічних завдань. Основний зміст програми складав комплекс педагогічних заходів, що передбачали внесення змін у змістовий, методичний і організаційний компоненти навчально-виховної роботи з офіцерами експериментальних груп.

Перед практичним застосуванням комплексно-цільової програми педагогічних заходів в офіцерів експериментальної і контрольної груп на основі розроблених критеріїв було визначено вихідний рівень розвитку самостійності у розв'язанні педагогічних завдань (див. рис. 1). Результати зрізу доповнювалися даними, одержаними під час спостережень, бесід, анкетувань, аналізу результатів діяльності, атестаційних матеріалів.

Отримані результати засвідчили, що вихідний рівень розвитку самостійності в офіцерів експериментальної і контрольної груп був приблизно однаковим, що виступало необхідною передумовою коректної організації формуючого експерименту і вірогідності його даних.

Розвиток самостійності офіцерів експериментальної групи здійснювався поетапно шляхом застосування у різних видах діяльності комплексно-цільової програми педагогічного впливу. Мотиваційні установки на вияв самостійності формувалися в офіцерів здебільшого індивідуально, оскільки у зв'язку із специфікою службової діяльності можливості проведення групової роботи були обмеженими: зібрати офіцерів у єдину групу можна було лише на зборах і планових заняттях і заходах.

У процесі формуючого експерименту педагогічне керівництво розвитком самостійності молодих офіцерів здійснювали посадові керівні особи (командир частини, заступник командира з виховної роботи, офіцери виховних органів). Важливе значення надавалось організації самовиховання самостійності молодими офіцерами під час розв'язання педагогічних завдань.

Цілеспрямована діяльність щодо зміни змісту й методики навчально-виховної роботи з молодими офіцерами здійснювалася на рівні посадових осіб, відповідальних за її проведення в період зборів, занять з гуманітарної підготовки, командирської підготовки і під час проведення загальних заходів. У цих видах діяльності реалізовувався комплекс заходів змістового і методичного плану, передбачених розробленою комплексно-цільовою програмою експериментального впливу.

Визначення результатів формування самостійності офіцерів експериментальних і контрольних групах здійснювалося на основі розроблених критеріїв під час щорічного підведення підсумків бойової і гуманітарної підготовки.

Як бачимо, експериментальні дані дають можливість говорити про ефективність розробленої методики і підтвердження сформульованої гіпотези.

Динаміка розвитку готовності молодих офіцерів до самостійного виконання посадових обов'язків визначалась шляхом порівняння початкового і кінцевого рівнів в експериментальних групах, а також шляхом порівняння показників експериментальних і контрольних груп.

Рівні розвитку самостійності офіцерів визначалися на основі обґрунтованих у дисертації показників і критеріїв. Порівняльний аналіз початкового, проміжних і кінцевого рівнів розвитку самостійності здійснювався двома шляхами: прямим і непрямим. Це дало можливість вивчити розвиток самостійності офіцерів підрозділів у різних видах службової та суспільної діяльності, під час розв'язання ними педагогічних завдань різноманітного характеру.

У процесі вивчення динаміки розвитку самостійності кожен учасник експериментальної і контрольної груп оцінювався за основними показниками сформованості цієї якості. На основі індивідуальних оцінок визначався загальний груповий показник самостійності офіцерів, що давало можливість здійснювати порівняльний аналіз ефективності дослідно-експериментальної роботи.

Під час основного етапу експерименту було проведено три виміри рівнів розвитку самостійності офіцерів (у% до складу групи).

Для того, щоб встановити, що результати експерименту пояснюються саме дією використаних методик, а не є випадковими помилками спостережень, автор використовував j* - критерій кутового перетворення Фішера. Застосування цього статистичного критерію дозволило встановити, що зменшення в експериментальній групі кількості офіцерів з репродуктивним рівнем самостійності та відповідне збільшення - з творчим зумовлене використанням розроблених методик.

Як свідчать отримані результати, перехід офіцерів експериментальних груп від репродуктивного рівня самостійності до творчого відбувається не раптово, а еволюційно, шляхом поступового проходження проміжної стадії репродуктивно-творчої діяльності. Слід підкреслити, що перехід від репродуктивного до творчого рівня самостійності може відбуватися лише у певних межах, які визначаються індивідуальними особливостями офіцерів і об'єктивними вимогами службової діяльності. Не можна очікувати, що всі молоді офіцери врешті-решт досягнуть творчого рівня самостійності у прийнятті рішень. У реальній ситуації такого не може бути хоча б тому, що більшість завдань бойової підготовки служби нарядів та внутрішнього розпорядку розв'язуються лише на виконавчому рівні та не підлягають обговоренню з боку підлеглих.

Загалом аналіз динаміки розвитку готовності молодих офіцерів до самостійного виконання посадових обов'язків засвідчив ефективність розробленої в дисертації методики і дозволив сформулювати низку теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо цілеспрямованого формування самостійності як важливої професійної якості військового керівника.

Висновки

1. Готовність молодих офіцерів-прикордонників до самостійного виконання посадових обов'язків - це складна військово-професійна якість, що виражається в сукупності інтелектуальних, емоційних, вольових і мотиваційних характеристик особистості та глибоких військово-професійних знаннях, уміннях і навичках, які дають можливість офіцеру здійснювати ініціативні, творчі дії, не відчуваючи страху за прийняте рішення та його наслідки.

У структурі самостійності офіцера підрозділу виділяються такі компоненти: інтелектуальний (самостійність мислення офіцера), особистісний (самостійність характеру і спрямованості), діяльнісний (самостійність діяльності і відсутність страху відповідальності за виконані дії).

2. Дієвим чинником розвитку готовності молодих офіцерів до самостійного виконання посадових обов'язків у виховній діяльності є розв'язання педагогічних завдань. Педагогічне завдання в діяльності офіцера-прикордонника - це неоднозначна педагогічна ситуація, що виникає під час охорони державного кордону, навчання та виховання прикордонників і пов'язана з суперечністю між рівнем навченості (вихованості) особового складу (або окремого прикордонника) та сучасними вимогами до нього, які визначаються розвитком військової справи, зміною форм і способів несення служби, інтересами зміцнення військової дисципліни і підтримки постійної бойової готовності.

3. Основними критеріями самостійності розв'язання офіцерами педагогічних завдань є такі: характер стилю і результати діяльності в процесі розв'язання педагогічних завдань; вияв ініціативи під час розв'язання завдань виховання і навчання підлеглих; готовність нести відповідальність за самостійно прийняті рішення.

Аналіз практики військово-педагогічної діяльності та результатів експериментального дослідження дозволив визначити три рівні самостійності розв'язання офіцерами педагогічних завдань: виконавчий, репродуктивний і творчий. Виконавчий рівень виявляється в діяльності, що не виходить за межі поставлених завдань і здійснюється у відповідності з конкретними вказівками старшого начальника. Репродуктивний рівень характеризується обмеженими виявами ініціативності та самостійності офіцерів. Офіцерам з творчим рівнем самостійності властивий нестандартний, оригінальний стиль діяльності: вони вносять свої пропозиції щодо реалізації військово-педагогічних завдань; виходять за межі звичайних, стандартних способів розв'язання завдань.

4. Ефективний розвиток самостійності молодих офіцерів у виконанні посадових обов'язків відбувається за таких педагогічних умов: посилення внутрішньої мотивації молодих офіцерів до самостійного розв'язання педагогічних завдань; вдосконалення змісту і методики організації педагогічної діяльності офіцера підрозділу; оволодіння молодими офіцерами методикою самостійного розв'язання педагогічних завдань; активізація самовиховання молодих офіцерів.

Розроблена на основі обґрунтованих педагогічних умов комплексно-цільова програма діяльності командирів, виховних органів дозволила суттєво підвищити ефективність розвитку самостійності молодих офіцерів-прикордонників.

5. Основними шляхами удосконалення розвитку самостійності молодих офіцерів у процесі розв'язання педагогічних завдань є такі: перебудова змістового, методичного та організаційного аспектів навчально-виховної роботи командирів, органів виховання з молодими офіцерами; розвиток в офіцерів цілеспрямованості та науково-діалектичного світогляду; формування потреби у здійсненні педагогічної діяльності; виховання любові до педагогічної праці, розвиток педагогічних інтересів; включення молодого офіцера до системи стосунків, які стимулюють прагнення виявляти самостійність у діяльності; проведення цілеспрямованої виховної роботи командирів, виховних органів щодо організації самовиховання молодих офіцерів.

6. Розроблені методичні рекомендації щодо вдосконалення військово-професійної підготовки офіцерів-прикордонників дають можливість підвищити ефективність розвитку їх самостійності, сприяють якісній підготовці висококваліфікованих офіцерських кадрів для Прикордонних військ України.

Результати експериментальної роботи підтвердили гіпотезу дослідження, дозволили розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення військово-професійної підготовки офіцерів-прикордонників. Водночас проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальших наукових пошуків: розвиток самостійності молодих офіцерів у процесі виконання ними завдань з підвищення бойової готовності і зміцнення військової дисципліни в підрозділі; розвиток у молодих офіцерів готовності до самостійного виконання посадових обов'язків підрозділів на основі самоосвіти та самовиховання; вивчення психологічних основ розвитку самостійності як професійної якості офіцера; дослідження особливостей розвитку готовності до самостійного виконання посадових обов'язків у офіцерів-жінок ПВУ.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бунєєв Т.В. Сутність і структура самостійності офіцера як суб'єкта службово-педагогічної діяльності // Збірник наукових праць. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ. - 2001. - №16. Ч. ІІ. - С. 190-194.

2. Морозов С.М. Бунєєв Т.В. Основні шляхи розвитку самостійності офіцерів у розв'язанні педагогічних задач. // Збірник наукових праць. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ. - 2001. - №18. Ч. ІІ. - С. 207-209.

3. Бунєєв Т.В. Розвиток самостійності офіцерів підрозділів в розв'язанні педагогічних задач. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. - 2002. - №4. - С. 66-69.

4. Бунєєв Т.В. Самостійність офіцера в педагогічній діяльності: сутність і структура // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. - 2001. - №5. - С. 76-77.

5. Морозов С.М. Бунєєв Т.В. Самостійність офіцера у рішенні службово-педагогічних завдань. // Збірник наукових праць. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Спеціальний випуск). - Хмельницький: Видавництво НАПВУ. - 2001. - №17. Ч. II. - С. 123-126

6. Бунєєв Т.В. Основні напрями розвитку педагогічної самостійності у молодих офіцерів. // Збірник наукових праць. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Спеціальний випуск). - Хмельницький: Видавництво НАПВУ. - 2002. - №19. Ч. II. - С. 221-223.

7. Бунєєв Т.В. Розвиток самостійності в молодих офіцерів-прикордонників у розв'язанні педагогічних завдань: Методичні рекомендації. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru