Екологічне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Науково-теоретичні засади формування екологічної культури молодших школярів

1.1 Формування екологічної культури

1.2 Компоненти екологічного виховання

1.3 Психолого-педагогічні основи екологічного виховання

1.4 Формування екологічної свідомості молодших школярів

1.5 Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання

Розділ ІІ. Екологічне виховання молодших школярів

2.1 Констатуючий експеримент

2.2 Формуючий експеримент

2.3 Аналіз результатів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Одна з причин недоліків екологічного виховання молодших школярів -- недосконалість освітніх програм, порушення наступності в змісті та забезпеченні міждисциплінарних зв'язків.

Зміст навчального матеріалу недостатньо впливає на структурні компоненти екологічного виховання, тому ми вважали за доцільне його вдосконалити для старших дошкільників і першокласників, враховуючи принцип наступності, міждисциплінарного підходу.

Звичайно, важливу роль в екологічному вихованні відіграють навчальні предмети «Рідна природа» в дитячому садку і курс «Ознайомлення з навколишнім світом» у першому класі школи. Проте, окремий предмет «Екологія» до цього часу в практиці дитячих закладів і шкіл ще не введено. Хоча досвід багатьох зарубіжних країн свідчить про необхідність введення такого предмета. Приміром, в початковій школі Швеції цей предмет введено ще в 1919 р. і зараз розглядається як важлива складова наукової та соціальної освіти і слугує сполучною ланкою між різними шкільними предметами. Початковою шкільною освітою Великобританії охоплено дітей від 5 до 12 років. Крім основних предметів, велика частина часу приділяється вивченню питань навколишнього середовища. Цікавою, на наш погляд, є широка система заходів з екологічного виховання молодого покоління в американській педагогіці. її структура визначається довготривалими програмами, які розробляються науковими дослідними центрами, суспільними організаціями, окремими педагогами.

В зарубіжній педагогіці широко впроваджується ідея безперервної екологічної освіти і виховання громадянина. Тому проблеми природи та екології включено до програм навчальних предметів для всіх рівнів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою курсової роботи обрано питання: «Екологічне виховання молодших школярів».

Мета курсової роботи - теоретично визначити методи екологічного виховання та практично визначити рівень екологічних знань молодших школярів.

Предмет курсової роботи - методи ознайомлення молодших школярів з екологічними проблемами.

Об'єкт - молодші школярі.

Завдання курсової роботи:

- визначити компоненти екологічного виховання;

- ознайомлення з психолого-педагогічними основами екологічного виховання;

- надати методичні поради стосовно методів екологічного виховання.

У процесі роботи використано наступні форми пізнання:

- робота з літературними джерелами;

- бесіда;

- експеримент;

- аналіз;

- синтез;

- спостереження.

виховання екологічне дидактична гра

Розділ І. Науково-теоретичні засади формування екологічної культури молодших школярів

1.1 Формування екологічної культури

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубання лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом.

Екологічне виховання -- систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи -- середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, -- писав Г. Ващенко, -- треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі. У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і школа. Її завдання -- через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.

Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні глибокі знання про навколишнє середовище , екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я, наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем.

У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу. І першоосновою є вивчення предмету “Навколишній світ”, який ми і пропонуємо розглянути в контексті формування екологічної культури молодших школярів.

1.2 Компоненти екологічного виховання

У змісті програми екологічного виховання молодших школярів простежуються основні лінії: «Екологія і культура», «Природа навколо нас», «Різноманітність зв'язків у природі», «Охорона природи», «Екологія і здоров'я», зміст яких включає інтелектуальний, емоційний, ціннісний і практично-дійовий компоненти.

Призначення інтелектуального компонента змісту -- сприяти екологічній обізнаності дітей. Новим доповненням до змісту є культурологічні і валеологічні знання. Формування особистості та її ріст відбувається в «полі Культури» і зміст навчального матеріалу повинен сприяти тому, щоб дитина засвоїла високі зразки явищ матеріальної і духовної культури. Павло Флоренський говорив, що «Культура -- це середовище, ростить і живить особистість» (Основы гуманитарного подхода к экологическому воспитанию // Дошкольное воспитание. -- 1993. -- №7. -- С.39--40). Зміст пізнавального матеріалу повинен допомогти засвоїти елементи екологічної культури (історію, господарство, народну медицину свого краю).

Екологія -- наука про Дім, про охорону житла. Від того, наскільки чистим буде наше житло, залежить і наше здоров'я. Охорона природного середовища нерозривно пов'язана з охороною здоров'я. Приклад тому -- американська навчальна програма «Здоров'я» (шт. Майямі), мета якої -- навчити дітей берегти своє здоров'я, жити в гармонії з природою.

Екологічне виховання молодших школярів передбачає не тільки відповідний рівень розвитку широкого кола знань, а й обов'язково достатній рівень розвитку його емоційної сфери. Велику роль в екологічному вихованні дітей відіграє виховання культури почуттів, постійне закріплення їх у конкретних життєвих ситуаціях і справах. Емоційне відчуття у ставленні до навколишнього середовища допомагає їм побачити прекрасне, правильно сприйняти явища і об'єкти, виразити свої пережиті почуття.

Призначення емоційного компонента змісту -- викликати у дітей емоційний відгук на різноманітні явища і об'єкти природи, бажання милуватися і насолоджуватися природою, прагнення виразити свої почуття від спілкування з нею засобами художнього слова, мистецтва; визначення стану і настрою в природі.

Важливою складовою поновлення змісту екологічного виховання старших дошкільників і першокласників є ціннісний компонент -- залучення особистості до культури, орієнтування дітей на культурно-національні і загальнолюдські цінності.

Досвід вітчизняних і зарубіжних педагогів, які працювали в цьому напрямку, показав, що зміст екологічного виховання, в основному, спрямований на екологічні проблеми як проблеми навколишнього середовища і захист його від забруднення. Розглядати екологічні проблеми слід в ширшому розумінні, як такі, що виходять з ідей І.Вернадського: проблеми особистості, свідомості, виховання, проблеми людини та її внутрішнього світу. Екологічне виховання слід розглядати як екологію особистості, екологію душі, екологію культури, ґрунтуючись на концепції М. Вересова, в основі якої лежить ідея: екологічна освіта -- залучення особистості до Культури.

Отже, ціннісний компонент змісту дає можливість розкрити дітям значення «природи як частини Культури», природи як універсальної цінності: естетичної, практичної, пізнавальної; виявляти ціннісне ставлення до власного дому -- Землі, явищ духовної (казки, пісні, народні ігри, звичаї, традиції тощо) та матеріальної культури; орієнтування дітей на культурно-національні і загальнолюдські цінності у ставленні до природи.

Формування екологічної культури особистості -- це не тільки знання морально-етичних норм і правил, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить регулятором її поведінки. Як часто ми зустрічаємося з тим, що дитина знає правила поведінки і водночас порушує їх. Річ у тім, що ці правила не стали її внутрішнім, особистішим знанням, не ввійшли в систему її внутрішніх цінностей. Тому система ціннісних відносин -- ядро особистості. Вони можуть виникнути тільки в реальному світі -- світі Культури. Людина як істота соціальна засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна, відкриває для себе людську культуру.

Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують екологічного виховання. Школа також повинна розвивати у дітей бажання практично-дійового характеру і навчити давати справедливу оцінку наслідкам, впливу людської діяльності в природному середовищі. Дослідження показали, що основи екологічної вихованості особливо інтенсивно формуються у процесі діяльності і залежать від того, наскільки часто дитина залучається до різних її видів.

Практично-дійовий компонент змісту. Природа -- об'єкт трудової діяльності людини, спрямованої на її раціональне використання, покращення, відновлення, охорону. Характер трудової діяльності людини в різні пори року. Види дитячої праці для покращення і охорони навколишнього середовища. Зміна видів діяльності за сезонами. Пропаганда ідей охорони природи серед своїх друзів і дорослих.

1.3 Психолого-педагогічні основи екологічного виховання

Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють і руйнують навколишнє середовище, викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Спеціалісти стверджують, що в останні десятиліття планета Земля «працює на межі» своїх біологічних можливостей щодо підтримки життєдіяльності людства.

Екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого -- вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємопов'язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому. Багаторічний досвід нашої педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік. В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Крім того, виявилося, що вирішити екологічні проблеми тільки на основі законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко не вдається. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Усвідомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвідповідальний тиск на навколишнє середовище, будуть враховуватись вимоги екологічних законів. Тільки в тому разі, коли господарська діяльність людей відповідатиме об'єктивним вимогам екологічної науки, а не навпаки, зміна природи людиною стане способом її збереження. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку.

Свідоме й бережливе ставлення до природи маємо формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі. Екологічне навчання і виховання -- це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.

Загальноосвітня школа покликана виховувати у школярів любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища, науково обґрунтованого використання природних багатств.

У школах природоохоронна освіта учнів здійснюється в різних напрямках; на уроках, заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно корисної праці, науково-дослідницької роботи і так далі. Природоохоронна освіта не під силу вчителеві одного предмета, це робота багатопланова. Її доцільно реалізувати комплексно за участю тилів початкових класів і вчителів-предметників. І іншого боку, природоохоронна освіта має здійснюватися не лише на уроках, а й в позакласній роботі, в системі самонавчання і мати не лише прикладний, а й пізнавальний та дослідницький характер. Її доцільно включити в загальнодержавну систему природоохоронних заходів і координувати у відповідних наукових установах з належним методичним, матеріальним і кадровим забезпеченням Головними завданнями екологічної освіти сучасної школи можна вважати:

-- засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;

-- розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

-- оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

-- розвиток потреби спілкування з природою;

-- активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.

У школі екологічні знання в системі необхідно розкривати під час вивчення переважної більшості навчальних предметів. Усі види суспільно корисної праці повинні мати екологічну спрямованість. Природоохоронна робота в школі мусить відповідати завданням гуманістичного виховання, сприяти усвідомленню школярами екологічних правил і норм поведінки у природному середовищі. Екологічна освіта повинна бути безперервною і здійснюватися в дошкільний, шкільний, студентський і післядипломний освітянський періоди.

1.4 Формування екологічної свідомості молодших школярів

Систему екологічних знань у сучасній школі доцільно розкривати з максимальним використанням прикладів з проблем конкретного регіону.

У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини -- громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. Особливе місце в екологічному вихованні має зайняти курс «Ознайомлення з навколишнім світом», під час вивчення якого діти ознайомлюються з навколишнім оточенням. У цьому курсі головне -- розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку в колективі і природі. У процесі вивчення природознавства молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв'язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей.

Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина -- невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках природознавства навести приклади і показати, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі -- навіть повністю зникли з поверхні Землі

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Дуже активною формою організації природоохоронної діяльності учнів 1 -- 4 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установлення, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах в природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за її стан. Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, доцільно формувати почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища

Ідея оптимізації взаємовідносин людського суспільства і природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матеріалі під час вивчення природничих дисциплін. Природничі науки створюють необхідну теоретичну базу для розвитку в учнів загальної цілісної картини світу з єдністю і різноманітністю зв'язків між живою і неживою природою. Вивчаючи фізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове і сільськогосподарське виробництво, учні отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнє середовище і, як наслідок, про можливі зміни в ньому. Головне в цьому -- зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природи речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому вплив людської діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки за нею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічних катастроф. З позиції оптимізації взаємодії суспільства і природи, в школі слід вивчати основи виробництва: раціональне використання природних ресурсів як мінерального, так і біологічного походження, добування, зберігання, перевезення, принципи соціально нешкідливих технологій, роботу технічних комплексів і систем щодо захисту середовища від забруднення. Політехнічна освіта повинна бути спрямована на осмислення процесу «гуманізація техніки», переходу від ідеалу підкорювача природи, який всі сили природи ставить собі на службу, до нового ідеалу людини, яка хоче зберегти біологічну рівновагу, розуміючи, що вона є частиною природи, і їхнє майбутнє взаємопов'язане і взаємозалежне. Такий підхід потребує не тільки засвоєння навичок ефективної виробничої діяльності, а й виховання почуття відповідальності за її наслідки. У зв'язку з цим потрібно говорити про засвоєння учнями екологічної культури виробництва і виробничих відносин у процесі вивчення всіх предметів.

Екологічні знання природничого циклу включають знання про захист навколишнього середовища від забруднення промисловими і побутовими відходами. Забруднення атмосфери сьогодні -- один із найважливіших факторів, що обмежують життя і діяльність людини. Загроза забруднення стає особливо великою тоді, коли промислові відходи, потрапляючи в навколишнє середовище, взаємодіють з компонентами біосфери та акумулюються в її системах, змінюючи хімічний склад і фізичний стан атмосфери, ґрунту та води. Людина, як біологічний об'єкт, при цьому потерпає від негативного впливу навколишнього середовища: погіршується стан здоров'я, зменшується ефективність виробничої діяльності, зростає смертність. Школа покликана формувати в молодого покоління систему якостей ощадливих господарів у ставленні до природи, знайомити учнів на практиці з такими поняттями, як «сучасні екологічні проблеми», «людина і довкілля», «продовольча проблема», «енергетична і сировинна кризи», «тенденції в розвитку суспільства», тобто з елементами екологічної освіти і культури.

Підсумовуючи вищезазначене скажемо, що природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності та індивідуального підходу. Для розвитку природопізнавальних інтересів учнів потрібно використати деякі методичні примами: різноманітні за тематикою спостереження, конкретні наукові дослідження, комплексні на міжпредметній основі екскурсії, дискусійне обговорення окремих тем, оформлення їх у вигляді кіно-, фотоматеріалів, рефератів, кращих наукових робіт, які будуть представлені на відповідних наукових конференціях.

Для підготовки вчителів з природоохоронної освіти і виховання учнів необхідно підготувати та підібрати наукові, історичні, політичні, нормативні матеріали, тісно пов'язані з проблемами екології в цілому і, зокрема, в нашій державі і рідному краї. Роботу вчителів слід спрямувати на з'ясування наукових основ охорони навколишнього середовища, роз'яснення ролі наукових знань як продуктивної сили суспільства, стимулювання навчальної діяльності учнів, на формування в них переконання, що прогрес суспільства в цілому неможливий без екологічної свідомості кожної людини на Землі.

1.5 Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання

Метою екологічного виховання є формування екологічної культури школярів. Рівень розвитку елементів екологічної культури учнів молодшого шкільного віку виражається через:

-- первинну систематизацію у свідомості дитини уявлень про природу як взаємопов'язану і чуттєву до впливу людини цілісність;

-- спрямованість моральних заборон шкодити природі;

-- початковий досвід захисту навколишнього природного середовища (індивідуально та разом з однокласниками, батьками).

Здійснення особистісно орієнтованого навчання передбачає орієнтацію вчителя на рівень розвитку пізнавальних інтересів кожного окремого учня. Це дозволяє залучати досвід батьків, виявляти їх ставлення до природи, правил поведінки у природі, зокрема -- у місцевому лісі. Учням, для яких характерні слабо розвинені пізнавальні інтереси, можна запропонувати завдання, які вимагатимуть простого відтворення побаченого факту, переказу якоїсь дії. Учням, схильним до самостійних роздумів, спостережень, можна запропонувати пошукові пізнавальні завдання. Дітям, пізнавальні інтереси яких підсилюються у ситуаціях, де можна виявити свій життєвий досвід, виділитися серед інших цікавою інформацією, доцільно дати завдання про встановлення причинно-наслідкових зв'язків у природі. Учням з стійким пізнавальним орієнтуванням, прагненням до систематизації, узагальнення знань, слід запропонувати завдання, які спрямовують їхнє мислення на усвідомлення способу дій, пошуки взаємозв'язку явищ.

Організація систематичної ігрової діяльності учнів молодшого шкільного віку допомагає вчителю зацікавити дітей, внести у процес навчання ситуацію несподіванки. Дидактичні ігри виконують різноманітні функції: активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвитку їх пізнавальних здібностей, кмітливості, уяви, закріпленню набутих знань і вмінь. У навчальному процесі ігрова діяльність може мати форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому чи ігрової вправи.

Розвиток розумових здібностей та мислення в загальному становленні особистості молодших школярів, їх пізнавальної сфери дуже важливий. Саме у грі учні опиняються у ситуації, коли треба робити певні висновки Це сприяє інтенсивному розвитку словесно-логічного мислення, коли у дітей цього віку формуються прийоми логічного мислення (порівняння, пов'язане з виділенням у предметах загального і особливого; аналіз, пов'язаний з ви діленням і словесним позначенням в предметі різних властивостей і ознак; узагальнення, пов'язане з об'єднанням ознак предметів на основі їх суттєвих особливостей).

Тематика ігор досить різноманітна Вони можуть проводитися в різні пори року, або ж бути лише певним елементом уроку. Однак, ігри повинні органічно поєднуватися з темою уроку.

Пропонується приклад екологічної гри в завданнях, які передбачають проведення уроку-узагальнення набутих знань і вмінь учнів за темою: «Ліс та його зелені мешканці -- рослини».

У грі реалізується один із кращих типів навчання -- групова форма, де досягається позитивна залежність груп учнів, оскільки успіх чи невдача є результатом колективних зусиль. Створюються умови для самовдосконалення кожного з членів групи. Це насамперед урахування його інтересів на основі індивідуального підходу. Отже, вчитель повинен прагнути створити сприятливу комфортабельну обстановку, орієнтовану на підвищення самооцінки учня і розвитку його особистісного «Я», а також спонукати його до самостійного одержання знань. Першочергове завдання в особистісно орієнтованому навчанні надається забезпеченню гуманних творчих взаємин між учнями.

Розділ ІІ. Екологічне виховання молодших школярів

2.1 Констатуючий експеримент

Мета даного дослідження визначити вплив занять з екології на екологічні знання дітей.

В дослідженні приймали участь учні 3 класу. Для визначення рівня екологічних знань було проведено опитування за наступними питаннями::

1. Як часто і з ким ви відвідуєте ліс ?

2. Як потрібно поводитися в лісі?

3. Чи модна розпалювати вогнища у лісі?

4. У яких місцях їх розкладаєте?

Поясніть значення прислів'їв:

1. «В сина -- синочки, ховаються під купиночки. У синочків -- знову синочки, ховаються під пеньки».

2. «Гриби люблять за ніс водити».

3. «Хто раніше встане -- кремезного гриба застане. Хто проспить -- трухлявого знайде».

В - діти дали змістовну відповідь та пояснення.

С - відповідь не точна.

Н - не дали вірної відповіді та пояснення.

Таблиця 2.1

Список дітей	Рівень екологічних знань
Бойко П.	Н
Ганнонька Н.	С
Доценко О.	С
Дяченко С.	С
Ілляшенко Б	Н
Колесник Л.	В
Лазарєва О.	С
Мельник Т.	С
Огаренко С.	Н
Сажина М.	С
Головко І.	С
Демчик А	Н
Іванченко Л	С
Михайлик О.	С
Пашко. В.	Н
Сердега К.	В
Сергієчко О.	С
Соха Я.	Н
Шамрай Я.	С
Ярчук А.	С

Маємо наступні результати:

Високий рівень - 10%, середній - 60%, низький рівень - 30%.

2.2 Формуючий експеримент

Для підвищення рівня екологічних знань дітей, з ними проводилися уроки з використанням наступних дидактичних ігор.

Мета гри - узагальнення і розширення знань учнів молодшого шкільного віку про рослини місцевого лісу, формування цілісного уявлення про природу, перетворення набутих знань у переконання. Навчання дітей розпізнавати предмети за їх суттєвими ознаками. Формування вмінь спостерігати, аналізувати, зіставляти, робити висновки. Розвиток мислення, уяви. Формування вміння правильно і критично оцінювати свою поведінку в природі, а також вчинки інших людей, обирати лінію поведінки, відповідну законам природи.

Організуюча частина гри.

Гру вчитель може організувати і проводити безпосередньо у лісі, використовуючи живі рослини. Але в практиці школи така форма проведення уроку не завжди можлива. Тому її можна організувати і провести в класі. Для цього необхідна деяка підготовка-можна скористатися таблицею, на якій зображені рослини лісу, або ж спеціально намалювати подібну таблицю фрагмента лісу, чи дібрати малюнки цих же рослин. Крім того, необхідно підготувати завдання для кожної групи учнів класу, в окремих конвертах.

Перед початком гри вчитель ділить клас на декілька груп. В кожній з них називає лідера, який і організовує роботу в групі, узагальнює відповідь та доповідає її вчителю і класу. З метою заохочення можна запропонувати учням провести змагання: група, яка першою знайде правильну, найбільш повну та цікаву відповідь отримує відповідну кількість балів. Перемагає та група, яка набере найбільшу їх кількість.

Вчителю необхідно організувати цікавий ігровий початок, використавши, наприклад, казкові пер сонажі. Він знайомить учнів з Лісовичком, що живе в лісових хащах. На вигляд Лісовичок маленького зросту, з довгою сивою бородою. Останнім часом його турбує, що люди не вміють правильно по водитися в лісі А завітав він, щоб поспілкуватися з дітьми і переконатися, що вони теж люблять ліс, знають, як його оберігати, цікавляться життям його мешканців. Оскільки Лісовичок казковий, то, граючись з дітьми, він залюбки розповідає багато цікавого. Цього разу Лісовичок приготував завдання-цікавинки (додаток А):

Кожне завдання вчитель поміщує в окремий конверт і розкладає на столі. Запрошує лідерів груп взяти по одному конверту з завданням. Починається самостійна робота кожної групи над завданням. Після обговорення та узагальнення відповідей, лідери гру доповідають їх результати всьому класу. На дошці або на таблиці вчителю треба зобразити схем клітинок до кожного із дев'яти завдань. Наприклад, відповідь на перше завдання (Береза) містить 6 букв; отже, необхідно намалювати 6 клітинок і вписати відповідь. В кожному слові зеленим олівцем зафарбовується одна певна, клітинка з буквою, як відповідає зеленій «стежці Лісовичка». Склавши зелені клітинки з буквами, учні одержать вислів «БЕРЕЖИ ЛІС».

Наступні ігри, які використовувалися на уроках наведені в додатках.



2.3 Аналіз результатів

Для виявлення впливу використання дидактичних ігор на екологічні знання дітей, було проведено опитування учнів за питаннями, що наведені вище. Результати занесені в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2

Список дітей	Рівень екологічних знань
Бойко П.	Н
Ганнонька Н.	С
Доценко О.	С
Дяченко С.	В
Ілляшенко Б	С
Колесник Л.	В
Лазарєва О.	С
Мельник Т.	С
Огаренко С.	С
Сажина М.	С
Головко І.	С
Демчик А	Н
Іванченко Л	В
Михайлик О.	С
Пашко. В.	С
Сердега К.	В
Сергієчко О.	С
Соха Я.	С
Шамрай Я.	В
Ярчук А.	С

Маємо наступні результати:

Високий рівень - 25%, середній - 65%, низький рівень - 10%.

Зобразимо графічно рівень знань учнів на початку експерименту (рис. 2.1.) та на кінець експерименту (рис. 2.2.)

Рис. 2.1 Рівень знань учнів на початку експерименту

Рис. 2.2 Рівень знань учнів на кінець експерименту

Використання дидактичних ігор на уроках з екологічного виховання приводить до підвищення рівня екологічних знань дітей.

Висновки

Першооснови дбайливого ставлення до природи закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі. У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і школа. Її завдання -- через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.

Розпочате екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні глибокі знання про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я, наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем.

Оволодіння екологічними знаннями -- важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. Б.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини дошкільного й молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включитись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище -- словесні дидактичні ігри, їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис особистості, які виявляються у ставленні до природи як до об'єкта постійної уваги й турботи.

Список використаної літератури

1. Навчання в 2 класі. Посібник для вчителя. 2-е видання. -- К,: Освіта, 1997.

2. Нарочна Л, К., Онищук В. О. Уроки довкілля в 2 класі. -- К.: 2002.

3. Онищук В. О. Типи, структура і методика уроку в школі. -- К.: Радянська школа, 1975.

4. Яршева Н. Ф. Природа України. -- К.: Вища школа, 1995.

5. Навчання в 3 (2) класах.-- К.: Освіта, 1997.

6. Нарочна Л. К., Гончарова К.Д., Ковальчук Г. В. Методика викладання довкілля. -- К.: Вища школа, 2001.

7. Якиманская И. С. Развивающее обучение. -- М.: Педагогика, 1979.

8. Прокопенко І. Ф., Євдокимов В. І. Педагогічна технологія. -Харків: Основа, 1995.

9. Пакулова В. М., Кузнецова В. Й. Методика преподавания природоведения. -- М.: Просвещение, 1990.

10. Детям обо всем на свете. Популярная енциклопедия. -- Харьков.: ПДК, 1998.

11. Запартович Б. Б. й др. С любовью к природе. -- М.: Педагогика, 1978.

12. Кисельов Ф. С. Методика викладання природознавства в початкових класах. -- К.: Вища школа, 1975.

13. Лебедев Н. Н. Занимательные вопросы по природоведению. -- М.: Учпедгиз, 1961.

14. Махмущов М. Й. Современный урок. -- М.: Педагогика, 1981.

15. Барташніков О.О., Барташнікова І.А. Інтелектаульна ігротека. Тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 6 - 9 років. Р. : 1996

16. Волков Г. Н. Етнопедагогика. -- Чебоксари, 1972.

17. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: У 2 т. -- К., 1991.

18. Горлечко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. -- К., 1964.

19. Грушевський М, Історія України. -- К., 1991.

20. Гуцульщина: Історико-етнографічні дослідження / За ред. Ю. Г. Гошка. - К., 1987.

21. Ковальчук О. В. Українське народознавство. -- К., 1994.

22. Кузь В.Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання. -- Умань, 1993.

23. Л.Іщенко Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання К.1998;

24. Програми середньої загальноосвітньої школи 1--4 (1--3) класи. -- К.: Освіта, 1998.

Додаток А

Завдання 1. Загадка:

Стоїть Олена,

В неї хустка зелена.

Тоненький стан.

Білий сарафан.

(Береза).

Завдання 2. Народна мудрість твердить:

«Де срібліє вербиця --

Там здорова водиця».

Поясніть, який існує зв'язок між вербою і чистою водою?

Стежина веде нас лісовою красою у царство дерев, кущів, різнотрав'я і квітів, де існує природний світ краси та гармонії. На нашому шляху трапляється рослина, що «кусається».

Завдання 3. За описом відгадайте назву рослини.

У лісі ця рослина досить поширена. Вона постійно нагадує про себе тим, що дуже «кусається». Поясніть, чому вона «кусається»?

Яка користь від неї людям?

(Кропива).

«Кусається» -- бо її стебло та листя опушене жалючими волосками. Стінки волосків містять у собі кремній, вони легко відломлюються і гострим кінцем ранять шкіру, куди потрапляє їдка речовина і викликає пекучість.

Кропива корисна тим, що містить багато вітамінів, мінеральних сполук, завдяки чому здавна використовується у народній медицині. З неї також виробляють волокна

Завдання 4. У лісі зустрічається рослина, яка наче тільки й чекає, щоб до неї доторкнулися люди або тварини. Вона вмить чіпляється за них.

Що це за рослина?

Чи доводилось вам з нею зустрічатись?

Що ви знаєте про неї?

(Череда).

Завдання 5. На вологих узліссях, вирубках, сонячних галявинах, у заростях кущів і ярах лісу можна натрапити на цю рослину. Стебла її густо усипані колючими шипиками. Плоди тьмяно-чорні, вкриті сизою поволокою -- дуже смачні.

Як її називають?

Чи відомий вам смак її плодів?

Чому рослину дуже цінують у

народі?

(Ожина).

Завдання 6. Ця рослина широко відома в народі. Ось погляньте на неї: якісь дивно розчепірені прутовидні гілки, майже безлисті стебла з розеткою прикореневих листків. Здається, наче хтось навмисно повирізав з синього шовку багато зірчастих оздоб і розвісив їх на розчепірених гілках, аби не були вони «голими»...

Чи бачили ви цю рослину?

Як вона називається?

Для чого її використовують?

(Цикорій).

Завдання 7. Ця рослина вирізняється серед лісової розмаїтості своєю гордою поставою. Пурпурові, з фіолетовими плямками диво-квітки її поважно гойдаються на стеблі, немов на лебединій шиї. Як побачиш -- обов'язково замилуєшся нею. Але чіпати її заборонено.

Чи бачили ви цю рослину у вашому лісі?

Назвіть її.

Чому вона охороняється?

(Лілія).

Лісова лілія -- рідкісна росли на лісу. Охороняється законом, за несена до Червоної книги.

Завдання 8. Серед різнотрав'я у лісі впадають в очі золотаво-жовті квітки звіробою звичайного.

Що за дивна назва? Невже й справді ця рослина вбиває звірів?

Що ще знаєте цікавого про неї?

(Звіробій).

Завдання 9. Загадка:

Всі капрали познімали жупани,

а один капрал не зняв жупан.

(Сосна).

Образно опишіть її зовнішній вигляд.

Який існує зв'язок між цим де ревом і «живим золотом»?

Що таке «живе золото»?

Додаток Б

Обери правильну дорогу

Дидактичне завдання. Уточнити знання дітей про взаємозв'язок людини з природою на ос нові конкретних правил поведінки в природному се редовищі.

Ігрова дія. Дитина має визначити, якою стеж кою або дорогою вона пройде, і пояснити свій вибір.

Унаочнення. Малюнки, на яких зображено лісові стежки, міські вулиці й дороги, обабіч яких розміщено етикетки з правилами поведінки в при родному оточенні.

Хід гри

Перший варіант. Пропонуються три стеж ки. Якщо піти першою -- можна потоптати конвалії, що ростуть на ній. Якщо другою -- наступити на му рашник. Посередині третьої стежки горить багаття. Висновок, що мають зробити учасники гри: іти третьою стежкою, але спочатку загасити багаття.

Другий варіант. Слід обрати дорогу. На першій вулиці розташовано завод -- тут забруднене повітря. На другій вулиці рухається багато транспорту і немає жодного дерева. Третя дорога -- алея густо насадженими деревами. Висновок, що мають зробити учасники гри: найкраще йти цією дорогою оскільки тут дихатимеш чистим повітрям і можеш послухати спів птахів.

Додаток В

Треба -- не можна

Дидактичне завдання. Закріпити правила поведінки в природному середовищі.

Ігрова дія. Дитина має дати правильну відповідь, як слід і як не слід поводитися в природі. У цьому випадку вона отримує фант. Виграє той, хто збере найбільше фантів.

Хід гри

Учитель пропонує дітям уявити, що вони знаходяться в лісі, й пригадати, як слід поводитися і чого не можна робити. Він називає дію, а діти відповідають: «можна» чи «не можна» робити. Згодом пропонується ускладнений варіант гри: на слова вчителя «можна» або «не можна» діти називають відповідні вчинки.

Можна:	Не можна:
саджати квіти, рослини;	ламати гілочки дерев, кущів;
охороняти первоцвіти й рідкісні рослини;	обдирати кору дерев;
берегти молоді рослини;	рвати багато квітів;
обгороджувати мурашники;	збивати гриби ногами;
спостерігати за жабами;	руйнувати павутиння;
милуватися красою природи;	вбивати павуків;
підгодовувати птахів;	ловити метеликів, бабок
прибирати місця відпочинку в лісі, на березі річки тощо	ловити жаб

Додаток Г

Їжа для птахів

Дидактичне завдання. Уточнити знання дітей про найпоширеніших птахів (лісові, водоплаваючі, домашні), зокрема, чим вони живляться; формувати природоохоронні уявлення. Виховувати бажання піклуватися про птахів.

Ігрова дія. Учитель показує картину, де намальована пташка, а дитина має назвати її, сказати чим вона живиться і де можна відшукати для не корм.

Унаочнення. Малюнки із зображенням птахів (горобець, синичка, качка, курка), окремо -- і зображенням корму для них.

Хід гри

Перший варіант. Учитель показує малюнки із зображенням птаха, діти його називають і обирають малюнок із зображенням корму, який йому потрібен.

Другий варіант. Вихователь описує корм, який склювала пташка, розповідає, де його знайти або як заготовити. Діти відшукують малюнок відповідної пташки і виставляють її на «годівниці». Учи тель ознайомлює дітей з правилом: під час збирання урожаю плодів, насіння слід пам'ятати, що частину його потрібно залишати для корму птахам.

Додаток Д

Хто краще запам'ятав?

Дидактичне завдання. Уточнити екологічні знання дітей про взаємозв'язки між об'єкта ми природи; закріплювати знання про птахів, природоохоронні переконання учнів.

Хід гри

Розповідь учителя про користь птахів.

Вірш К.Приходька «Лісова бригада».

У лісі сталася біда --

Гусінь листя об'їда:

І на дубі, і на клені,

І на ясен:

Солов'ї, шпаки, синиці

Вмить злетілись, як годиться,

І давай сурмить тривогу:

-- Гей, пташки! На допомогу!

Діти мають назвати дерева, які постраждали від шкідників, птахів, які врятували ці дерева; зробити висновок про користь, яку вони приносять деревам; встановити причинно-наслідковий зв'язок.

Учитель задає ці та інші запитання. Хто правильно відповів - отримує фішку. Виграє той, хто отримав більше фішок. Далі вихователь пропонує розглянути малюнки із зображенням пташок (шпака, синички, горобця), назвати їх і розповісти про кожну.

Додаток Е

Дидактичне завдання. Закріпити вміння дітей співвідносити зображені на малюнках вчинки із відомими їм правилами.

Унаочнення. Малюнки до таких правил:

1. Не зривай квіти.

2. Не лови метеликів, бабок.

3. Не ламай гілки дерев, кущів.

4. Не руйнуй в лісі павутиння.

5. Не чіпай пташиних гнізд.

Размещено на Allbest.ru