Педагогіка вищої школи

3) локально-моделюючий (середній) -- полягає у володінні педагогом стратегіями передавання знань з окремих розділів та тем;

4) системно-моделюючий (високий) -- полягає в умінні формувати систему знань, умінь, навичок з предмета загалом;

5) системно-моделюючий діяльність і поведінку (вищий) -- передбачає здатність педагога перетворювати свій предмет на засіб формування особистості вихованців.

2. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача.

1. Усвідомлення свого громадянського обов'язку -- виховання гідних громадян країни, висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства.

2. Досконале володіння своїм предметом. Як свідчить досвід, успішно навчає і виховує той викладач, який знає свій предмет.

3. Майстерне володіння методикою викладання, управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що допомагає викладачеві складне завдання подати доступно, врахувати особливості особистості студента, зацікавити інформацією, викликати захоплення нею і бажання поповнювати свої знання.

4. Педагогічна вираженість. Це своєрідна установка на педагогічну діяльність і психологічна готовність до неї.

5. Розумна любов до студентів. Така любов виключає безпринципне і поблажливе ставлення до молодої людини, потурання її слабкостям.

6. Ерудованість. Окрім глибоких знань свого предмета, викладач повинен володіти ґрунтовними знаннями з питань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки.

7. Творчий підхід до справи. Викладач, який є творчою особистістю, перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає і використовує все краще з чужого, шукає і знаходить нові, досконаліші, раціональніші педагогічні технології.

8. Високі моральні якості. У моральному аспекті педагог повинен бути таким, якими прагне зробити вихованців, тобто живим взірцем чеснот.

9. Уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою. Це виявляється передусім у продуманій поведінці, відповідних емоціях «мажорного» чи «мінорного» характеру.

10. Педагогічна спостережливість і уважність. Спостерігаючи за студентами, викладач отримує інформацію про їхні індивідуальні особливості, розуміння ними навчального матеріалу, ставлення до навчання і викладачів, стосунки між ними, настрої і психічні стани, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці.

11. Натхнення та інтуїція. Натхнення приходить до людини внаслідок її значних зусиль над своєю психікою, націленості на предмет дослідження, постійного обмірковування і переживання його.

12. Досконале володіння мовою і мисленням. Мова і мислення викладача повинні бути педагогічними. Йдеться про конкретність, чіткість думок, їх логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати у студентів відповідні почуття.

13. Оптимізм. Він має бути невід'ємною рисою сучасного викладача. Його наявність впливає на ефективність навчання і виховання студентів, викликає у них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

14. Педагогічний такт. Це професійна психолого-педагогічна особливість поведінки викладача у стосунках зі студентами, яка відповідає цілям і завданням виховання і виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності.

15. Здоров'я і зовнішній вигляд. Професія викладача вимагає значного нервового і фізичного напруження, тому він має турбуватися про своє здоров'я.

3. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу

Педагогічна майстерність -- сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.

Професійні знання є фундаментальною основою педагогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гуманітарні.

Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в процесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати результат, адекватний цілям, задумам.

До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.

Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його ціннісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педагогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на стосунки із студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогічної діяльності.

До професійно значущих якостей відносять доброзичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педагогічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності.

Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіска, макіяж, осанка, мова, форми невербального спілкування тощо.

Рекомендована література

1. Закон України „Про загальну середню освіту” / Відомості Верховної Ради. - 2001.

2. Державна національна програма „Освіта”: Україна ХХІ століття. - К. - 1994.

3. Концепція 12 річної середньої загальноосвітньої школи // Директор школи. - № 1. - 2002.

4. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. - К.: „Шкільний світ”. - 2001.

5. Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад // Освіта. - 1993.

6. Закон України „Про професійно-технічну освіту” // Освіта. - 1998.

7. Закон України „Про освіту” // Освіта. - 1993.

8. Закон України „Про вищу освіту”

9 Салов В.О. Основи педагогіки вищої школи: Навчальний посібник. - Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2003. - 183 с.

10. Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: учебное пособие. - Ростов н/Д:Феникс, 2002. - 544 с.

11. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005. -- 486 с.

12. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2001. - 304 с.

13. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. -- К.:«Академвидав», 2006. -- 352 с.

14. Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) Посібник за редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, в.Д. Шинкарук, в.В. грубінко, і.І. бабин. - тернопіль: вид-во тдпу імені В. Гнатюка, 2004.- 147 с.

15. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів..-К.: Кондор, 2011.- 628с.

16, Педагогіка вишої школи:Навч.посіб. / З.Н. Курлянд.-К.- : Знання,2007.-495с.

Размещено на Allbest.ru