Еколого-розвивальне середовище в ДНЗ та його використання в навчально-виховному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-розвивальне середовище в ДНЗ та його використання в навчально-виховному процесі

Вступ

педагогічний дошкільник екологічний розвивальний

Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа - це все, що існує у Всесвіті: органічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д. Ушинський писав: «Природа є одним із могутніх аспектів у виховані людини, а саме прискіпливе виховання без цього агента завжди викликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвав польової квітки, не зім'яла на волі зеленої травички. Ніколи вона не буде розвиватися з тією повнотою і свіжістю, на які здібна людська душа».

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскравістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків. Високо оцінював природу як засіб навчання і виховання В.О. Сухомлинський. «Я прагнув до того, - писав він, - щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя… Ми йшли в природу - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки… Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, не можливо переоцінити».

Актуальність дослідження. Одним з актуальних питань, які стоять сьогодні перед педагогами всіх рангів, у тому числі й «дошкільниками», є пошук нових підходів та оптимальних шляхів відродження моральних зв'язків людини з природою. Перш ніж підвести дитину до розуміння зв'язків та взаємозалежностей у природі, важливо навчити її вдивлятися в навколишній світ, милуватися красою рідної природи, викликати в неї позитивне ставлення до рослин і тварин.

Мета дослідження: Організація різних видів діяльності дошкільників в еколого-розвивальному середовищі з метою формування екологічної компетентності дітей.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу з вивчення складових еколого-розвивального середовища та можливостей його використання в роботі ДНЗ.

2. 3'ясувати сутність екологічноі компетентності старших дошкільників, визначити критерїї, показники, рівні.

3. Скласти та реалізувати програму педагогічного експеременту з перевірки педагогічних умов використання екологічно-розвивального середовища у формуванні екологічноі компетентності старших дошкільників.

4. 3 робити аналіз отриманних результатів.

Об'єкт дослідження: формування екологічної компетентності дошкільників.

Предмет дослідження: ефективність використання еколого-розвивального середовища у екологічному вихованні дошкільників.

Гіпотеза дослідження: показники екологічної компетентності старших дошкільників підвищуються за умови інтеграції пошуково-дослідницької діяльності дошкільників в еколого-розвивальному середовищі ДНЗ.

Методи дослідження:

1. Теоретичні методи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження.

2. Емпіричні методи: педагогічне спостереження, бесіда, опитування, діагностування. Методи кількісного та якісного результатів дослідження.

Практичне значення: матеріали дослідження можуть бути використані під час виробничої практики та при написанні кваліфікаційних робіт.

База дослідження: дошкільний навчальний заклад «Ромашка» селища Михайлівка, Казанківського району, Миколаївської області. Експериментальне дослідження проводилося з дітьми старшого дошкільного віку у кількості 15 осіб у віці 5,5-6 років. Експеримент проводився з вересня до кінця листопада 2012 року.

1. Теоретичні питання використання еколого-розвивального середовища в ДНЗ

1.1 Еколого-розвивальне середовище та його складові

Ефективність екологічної компетентності дитини великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєва діяльність. Еколого-розвивальне середовище в широкому розумінні - це єдність природного, предметного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природнім оточенням та спілкуванням з дорослими (педагогами, батьками). Це неперервна, педагогічно зумовлена, спільна діяльність дітей, а також дітей і дорослих. У ній останні своєю поведінкою, щирою увагою, почуттями, словами навчають малюків взаємодії з природою. [12]

Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним, а подеколи навіть ворожим. Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в дошкільному навчальному закладі залежить від здатності педагогічного колективу організувати комфортне еколого-розвивальне середовище. Щоб сформувати екологічну компетентність дитини, дорослий має сам орієнтуватись в цих проблемах (глобальних, регіональних, місцевих), мати сформоване почуття громадської відповідальності за стан природи, бажання та дієву готовність до її збереження.

Сьогодні в умовах технічного прогресу існує небезпечна проблема, яку слід проаналізувати. Сучасні діти, особливо це стосується маленьких городян, багато часу проводять біля телевізору, комп'ютерів, і звичайно, такий спосіб життя становить певну небезпеку для них. Дитина живе в штучному середовищі. Маючи з наймолодшого віку мобільний телефон, комп'ютер, електронні іграшки, вона воле більше бувати вдома. Так у дитини втрачається можливість взаємодіяти з природними об`єктами, її прогулянки переважно обмежуються територією біля будинку, дитячим майданчиком, вона не отримує достатньо вражень, дихає забрудненим повітрям. На жаль, дорослі часто не розуміють причини частих захворювань дітей, а їх кількість дедалі зростає.

Видатний чеський педагог Ян Амос Каменський вважав, що специфічним принципом відбору знань про природу для малюків є принцип енцеклопедичності. Пізніше його не менш видатний колега К. Ушинський писав, що у дошкільників необхідно формувати досить широке коло знань про не живу природу, рослинний, тваринний світ, працю людей у природі.

Сьогодні такий підхід залишається актуальним. Провідними принципами формування змісту ознайомлення дошкільників з природою є науковість та системність. Тому зміст ознайомлення дошкільників з природою містить широке коло знань, зокрема про:

- природні матеріали (елементи геології);

- метеорологічні явища (елементи метеорології);

- сезонні зміни у природі (елементи фенології);

- різноманітність рослин, їхню будову (елементи ботаніки);

- різноманітність тварин (елементи зоології).

Такий підхід до формування змісту знань про природу, які мають засвоїти діти, необхідний для формування у них системи наукових знань про природу та відповідного ціннісного ставлення до довкілля.

Свого часу К. Ушинский казав, що вивчення дітьми природи має починатися не з курйозів диковин, а з того, що безпосередньо оточує дитину, тобто з тих об`єктів явищ природи, які дитина може спостерігати щодня. [12]

Створюючи у дошкільному навчальному закладі належне розвивальне середовище, спрямоване, зокрема й на формування природничої компетентності дітей, педагоги мають приділити серйозну увагу оформленню як території дошкільного закладу, так і його приміщень. Ознайомлення дітей з природою у дошкільному закладі потребує постійного безпосереднього спілкування з нею, тому важливими є куточки природи. Вони обов'язкові для кожної вікової групи навіть за наявності у дошкільному закладі зимового саду чи кімнати природи.

Куточок природи слід облаштовувати у світлій частині кімнати. А його об'єкти можна розмістити як традиційно - на столах чи шафах, так і не стандартно - на пеньках, металевих підставках тощо.

Розміщуючи мешканців у куточку природи, треба насамперед подбати про те, щоб були враховані їх біологічні особливості й потреби. Так, одні кімнатні рослини, скажімо герань, мають потребу у великій кількості сонячного світла. Отже, їх варто поставити на найосвітленіше місце. Інші, скажімо узумбарська фіалка, погано переносять прямі сонячні промені, їхнє місце - подалі від сонця.

Утримуючи жаб чи ящірок, слід враховувати біологічні властивості плазунів чи земноводних. Скажімо, тераріум, де живе ящірка, варто ставити на місце, що добре прогрівається сонцем, а тераріум з жабою має перебувати неодмінно у тіні.

Разом з тим куточок природи має радувати око, прикрашати інтер'єр. Зрештою, об'єкти у куточку природи слід розміщувати так, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати та доглядати за ними.

Об'єкти для куточка природи слід ретельно відбирати. Насамперед треба враховувати їх безпечність, відповідність вимогам програми та можливість їх розміщення у конкретному приміщенні. Не можна утримувати, скажімо, отруйні рослини чи тварини, рослини з колючками або такі, що можуть викликати алергічні реакції у дітей. Догляд за мешканцями куточка природи за характером праці має бути доступним для дітей відповідного дошкільного віку.

Варто добирати привабливі зовні об'єкти, які зможуть привернути і утримувати не дуже стійку увагу дошкільника. Але при цьому необхідно враховувати можливість нормальної життєдіяльності, росту та розвитку тварин і рослин в умовах приміщення дошкільного закладу.

Для куточка природи добирають типових представників певної групи рослин чи тварин, але вони не мають відноситися до рідкісних видів, зокрема тих, що занесені до Червоної книги.

У куточок природи необхідно періодично вносити зміни, зокрема сезонні.

Кімнатні рослини - постійні і обов'язкові об'єкти куточка природи. Адже залежно від місця зростання у природі кімнатні рослини потребують різного догляду, зокрема різного грунту, поливки, ступеня освітленості тощо, тому вони є цінним дидактичним матеріалом. [17]

Поповнюючи куточок природи, потрібно привернути увагу всіх дітей до нової рослини, назвати її, розглянути разом з дітьми, розповісти, де ця рослина росте у природі, як за нею доглядати, разом з дітьми визначити їй місце у куточку природи.

Основним змістом спостережень дітей старшого дошкільного віку стають ріст і розвиток рослин, зміни, що відбуваються з ними залежно від сезону.

Діти мають знати, що рослини для свого росту потребують світла, вологи, тепла, грунтового харчування; різні рослини мають потребу у різній кількості світла та вологи.

У дітей старшого дошкільного віку закріплюють уміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті залежно від характеру листя і стебла.

Отже, основні вимоги до відбору рослин для куточка природи старшої групи дещо змінюються, зокрема слід утримувати рослини з різними:

* будовою - видозміненим стеблом чи листям;

* листям;

* потребами у світлі і воді;

* строками і періодами вегетації.

У старшій групі діти вже мають знати функції кожної частини рослини, зокрема: кореня, стебла, листя, квітів. А тому у куточку природи необхідно мати хоч би одну рослину з групи ампельних, скажімо, традесканцію або плющ, сеткреазію, аспарагус. З красивоквітучих рослин доцільно утримувати і клівію, із цибулинних - амариліс.

Радимо у старшій групі ознайомити дітей із рослинами-лікарями, зокрема алое чи каланхое.

Сезонні зміни у куточку природи є обов'язковими. Вони дають змогу не лише збагачувати враження дітей, а й забезпечувати динаміку цих вражень - продовжувати спостереження, які були розпочаті у природних умовах. [12]

Восени з куточка природи виносять рослини, у яких закінчується період вегетації. Зокрема це амариліс та глоксинія. їх розміщують у холодному приміщенні до весни для забезпечення періоду спокою.

Натомість заносять у куточок природи рослини із квітника. Це можуть бути айстри, чорнобривці, сальвії. Такі зміни в куточку природи дають змогу дітям продовжувати спостерігати за цими квітами на квітнику і у приміщенні, порівнюючи результати спостережень.

Узимку у куточку природи проводять вигонку рослин: висаджують цибулини тюльпанів, нарцисів і доглядають за ними аж до появи квітів. Також вирощують цибулю на перо та овес для підгодівлі птахів.

Навесні куточок природи поповнюють тими рослинами, які було винесено восени чи взимку, а також ранньовесняними рослинами - ефемероїдами. Висаджують підсніжник, пролісок, сон-траву, гусячу цибульку, первоцвіт. Після відцвітання цибулинки цих рослин висаджують у куточок лісу.

Улітку куточок природи прикрашають квітковими композиціями, зробленими руками дітей і вихователів.

У куточку природи можна утримувати як постійних, так і тимчасових мешканців.

До постійних мешканців відносяться: акваріумні риби, степова черепаха, канарка, хвилястий папуга, хом'ячок, морська свинка.

Акваріум - складова куточка природи у кожній віковій групі. Варто використовувати акваріуми лише з прямокутними стінками, оскільки сферична форма дещо змінює зовнішній вигляд об'єктів, що погіршує сприйняття дітей під час спостережень.

Для молодшої групи варто підібрати риб з місцевих водойм. Це - карась, короп, краснопірка. Також можна утримувати й одну з екзотичних риб - золоту рибку.

У середній групі зазвичай утримують різновиди золотої рибки, а саме: вуал хвоста, комету, телескопа, львиноголівку. Золота рибка і її різновиди холодноводні і не вибагливі.

У старшій групі можна утримувати дрібніших рибок. Цікавими для дітей будуть живородні рибки - групі і мечоносці.

Ефемероїди - багаторічні трав'янисті рослини, з коротким весняним циклом розвитку і літнім періодом спокою. Надземні частини цих рослин живуть лише протягом кількох тижнів, а решту року перебувають у стані спокою у вигляді бульб, цибулин чи кореневищ

У дошкільних закладах відповідно до вимог безпеки дітей в акваріумах не повинно бути приладів для підігріву води та компресорів для насичення води киснем. Саме тому добирають такі види риб, які невибагливі до умов утримання, але мають привабливий вигляд.

Степова черепаха, морська свинка чи хом'ячок, хвилястий папуга чи канарка можуть жити у будь-якій групі. Звичайно, для їх утримання необхідно мати акватераріум чи тераріум, відповідну клітку.

Тимчасових мешканців, зокрема молюсків, комах, ящірок, жаб, тритонів, ліпше утримувати влітку на веранді, маючи для цього відповідне обладнання:

* комах слід утримувати в інсектарії;

* молюск і тритонів - в окремому акваріумі;

* жаб і ящірок - у тераріумі.

Тимчасових мешканців можна утримувати не більше трьох днів, а потім їх відпускають у природне середовище. Це роблять разом з дітьми, переконуючи їх у тому, що на волі тваринам буде ліпше.

Проведення дослідів є органічною складовою екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, тому в групі необхідно виокремити дитячу лабораторію або осередок дитячого експериментування, наповнити його різноманітними матеріалами, приладдям,

як-от:

* картотека дослідів;

* мікроскоп, збільшувальне скло;

* ваги;

* годинники - пісочний, водний, сонячний;

* зразки грунтів - піщаного, супіщаного, глинистого, суглинистого, підзолистого, дерново-підзолистого, болотяного, чорнозему та інших - відповідно до місця проживання;

* набори предметів з різних матеріалів - дерева, металу, пластмаси, скла: однакові за формою, величиною, але різні за вагою; різні за розміром, формою, але однакові за вагою;

* різноманітні камінчики, шишки, плоди та насіння рослин, мушлі тощо;

* ємкості - різні за об'ємом, висотою тощо;

* термометри для вимірювання температури повітря, рідини.

Спеціальний одяг для роботи в лабораторії (фартушки водонепроникні, нарукавники, захисні маски і окуляри, гумові рукавички) не лише збереже одяг дітей чистим, а й надасть діяльності п'ятирічок певного ігрового характеру. [18]

Вихователю слід вести щоденник дослідницької роботи, у якому він має фіксувати тему, мету, тривалість проведення досліду (дослідження), характеристику об'єктів, план поетапного проведення досліду, результати (малюнки, фотографії, діаграми змін росту та ін.), висновки за результатами досліду. Досліди мають носити пізнавальний та пошуковий характер, бути реальними у виконанні та доводитися до логічного завершення. Усе це сприятиме оволодінню дітьми елементарними уявленнями про явища і об'єкти природи, взаємозв'язки у ній та забезпечить відповідальне ставлення дітей до ходу і результату кожного досліду.

З огляду на обмежений простір групової кімнати доцільно створити у дошкільному закладі окремий центр природи або зимовий сад, у якому можна розмістити не лише кімнатні та декоративні рослини, а й:

* живі об'єкти постійні - птахи, їжак, вивірка, морська свинка, хом'як, пацюк, білі лабораторні мишки, черепаха пустельна або болотяна;

* живі об'єкти тимчасові - кішка, кролик, жуки, личинки метелика тощо;

* акваріум як модель водного світу; мешканці - місцеві річкові риби;

* тераріум як модель пустелі, болота; мешканці - вуж, ящірка, пуголовки, жаба, личинки водяних жуків.

Для забезпечення результативності педагогічного процесу у центрі природи необхідно розмістити плакати, дидактичні ігри, різні буклети, альбоми, художню та спеціальну літературу. З метою забезпечення належного догляду за мешканцями такого центру доцільно вести графік чергування дітей старшого дошкільного віку, годування ними тварин тощо.

Природничий міні-музей можна облаштувати як груповий, так і загальносадовий. У ньому можна зберігати такі експонати:

* фотографії дітей у природі під час екскурсій за межі дошкільного закладу;

* фотографії рослин і тварин, за якими спостерігали діти;

* правила природодоцільної поведінки та фотографії, які фіксують як позитивні, так і негативні вчинки;

* тематичні газети, плакати, зроблені дітьми та батьками;

* папки з надрукованими розповідями про сімейні подорожі у природу, до інших країн;

* незвичайні камінці, сухі гілки, інші природні матеріали, які діти знайшли під час екскурсій;

* вироби з природних матеріалів;

* альбоми з малюнками дітей на природничу тематику;

* календарі спостережень за погодою, фенологічні календарі;

* інформацію про стихійні природні лиха тощо.

Поповнення такого міні-музею різноманітними експонатами спонукатиме старших дошкільників до активної діяльності, сприятиме формуванню навичок правильної поведінки у природному довкіллі.

Ефективним елементом природного розвивального середовища є екологічна стежка як різновид педагогічно організованого маршруту на місцевості, зокрема на території дошкільного закладу. Складовими екологічної стежки можуть бути:

* дерева, кущі, що вже ростуть на території дошкільного закладу;

* куточок лісу з привнесеними рослинними представниками лісу (ялина, сосна, черемшина, ліщина, ожина, шипшина, суниця тощо);

* куточок лугу;

* лікарський город або зелена аптека, де ростуть аптечна ромашка, бузина, деревій, календула, м'ята, звіробій, подорожник, чистотіл тощо;

* екзотичні для певної місцевості рослини - магнолія, смерека, тис; японська або китайська вишня; лимон, мандарин тощо;

* штучно виведені сорти декоративних рослин - троянди, бузку;

* мурашник, гнізда ластівки та ворони, шпаківня тощо.

Цікавою для п'ятирічок буде робота зі складання мапи маршрутів такої стежки. Продумана вихователем взаємодія з природним середовищем на екологічній стежці сприятиме емоційному сприйняттю дітьми природного довкілля, розширенню знань про взаємозв'язок людини і природи, розвитку пізнавальної, емоційної і вольової активності дошкільників, вихованню екологічно грамотної поведінки.

Облаштування у дошкільному навчальному закладі метеомайданчика не лише сприятиме розширенню знань про такі професії, як метеоролог, синоптик, а й спонукатиме дітей до самостійних спостережень за станом погоди, аналізу природних явищ і виявленню взаємозв'язків між станом погоди та об'єктами природи, розвитку творчого мислення, забезпечить відчуття радості самостійного відкриття таємниць природи. На такому майданчику доцільні:

* вітрячок-флюгер з позначеними сторонами світу для виявлення напрямку вітру;

* стійка з прикріпленою стрічкою для з'ясування сили вітру;

* термометри для вимірювання температури повітря на сонці та у затінку;

* розмічена стійка для вимірювання величини опадів (снігу, дощу).

За наявності достатнього місця на території дошкільного закладу можна розбити квітник. Клумби у квітнику можна робити різної форми - круглі, овальні, зіркоподібні, серповидні. Але за будь-якої форми вони мають бути такими, щоб дитина мала змогу дотягнутися рукою до середини, тобто діаметр клумби не повинен перевищувати 70 см.

Також доцільно використовувати у дошкільних закладах рабатки - вузькі (50 - 70 см) довгі квіткові грядки, які зазвичай розбивають уздовж доріжок та ігрових, спортивних майданчиків.

Якщо немає можливості створити квітник, на майданчиках груп облаштовують одну - дві клумби чи рабатки.

Для квітника доцільно обирати такі рослини:

* однорічні - алісум, айстри, іпомея, чорнобривці, мак, космея, кларкія, лобелія, портулак, настурція, нагідки, резеда, тютюн запашний, цинія, кохія, майори;

* дворічні, що висіваються навесні або влітку, зимують у грунті та зацвітають навесні наступного року - турецька гвоздика, братки, маргаритки, примула, віола триколірна;

* багаторічні, які цінні тим, що невибагливі, а відтак догляд за ними нескладний - троянда, аквілегія, айстра багаторічна, ірис, лілейник, лілея, люпин, нарцис, півонія, рудбеї тюльпани, флокси багаторічні, жоржини, гладіолуси, дикий виноград.

Якщо висаджувати поряд рослини, які квітують у різний час протягом півріччя - з травня по жовтень - клумби і рабатки радуватимуть дітей та дорослих різнобарв'ям квітів. Зацікавить старших дошкільників створення квіткового годинника та догляд за ним.

Діти будь-якого віку особливо цінують те, що вони вирости самостійно, тому у дошкільному закладі необхідно виділити окре місце для саду. У ньому можуть рости:

* фруктові дерева - яблуня, груша, вишня тощо;

* ягідні рослини - смородина, порічка, агрус, малина.

Яблуні і груші садять рядами на відстані 4 -6 м, чергуючи з вишнями. Смородину, порічку, агрус висаджують на відстані 60 - 80 см одне від одного між рядами дерев, малину - вздовж паркану. Грядку для садової суниці або полуниці розміщують у добре освітленому сонцем, затишному місці та насипають висотою 20 - 25 см. Висаджую рослини на відстані 20 - 25 см у два рядки.

Садові рослини можна також розмістити на ділянці групи, але так, щоб корені та крона кожної рослини вільно розвивалися і не заважали одне одному.

Так само можна розбити город - на ділянці однієї групи ч спільний для декількох груп. Місце для грядок має бути відкрите, добре освітлене сонцем, захищене з північного боку будівлею або парканом. Площу городу слід планувати з розрахунку 1 - 2 м на кожну дитину 5 - 6 років. Доцільно робити грядки довжиною 2 - 3 м, шириної 70 см. Висота грядок має бути 15 - 20 см, відстань між ними - 50 см. Зазвичай город обсаджують кукурудзою або соняхом, які є цікавим для спостережень. Діти старшого дошкільного віку можуть висаджувати на городі такі овочеві культури:

* листові - салат, капуста, петрушка;

* пасльонові - помідори, баклажани;

* гарбузові - огірок, гарбуз, диня, кавун, кабачки;

* бобові - горох, квасоля;

* коренеплоди - редис, ріпа, буряк, морква, петрушка;

* цибулинні - цибуля ріпчаста, часник.

На території дошкільного навчального закладу для кожної групи відокремлено групові майданчики, які озеленюють декоративними деревами (клен гостролистий, каштан, ясень, липа, тополя, береза, дуб, сосна, ялина, смерека, модрина, верба, горобина) та кущами (спірея, жасмин, бузок, калина тощо). На таких ділянках з дітьми організовують ігри, спостереження, займаються різними цікавими справами. Належно створене дорослими природно розвивальне середовище не лише забезпечує умови для організованої життєдіяльності старших дошкільників, а й спонукатиме їх до самостійного активного пізнання навколишнього світу.

1.2 Організація різних видів діяльності дітей старшого дошкільного віку в умовах екологічно-розвивального середовища

Розглянемо деякі форми освітньої роботи з екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку:

* заняття екологічно-природничого спрямування;

* екскурсія та прогулянка у природу - до лісу, водойми, парку, скверу, луки; до зоопарку, ботанічного саду; на сільськогосподарські об'єкти - до саду, городу; на поле, ферму;

* трудова діяльність;

* природоохоронні акції тощо.

Заняття екологічно-природничого спрямування - це спеціально організований та регламентований дорослим процес формування екологічної компетентності, навичок природовідповідної поведінки, природодоцільного користування ресурсами, природоохоронної діяльності на основі наукових знань про природу. Вони можуть бути тематичними, домінантними, інтегрованими, комбінованими і проводитися як у приміщенні дошкільного закладу, так і на його території чи поза нею. Для дітей старшого дошкільного віку тривалість заняття за сферою життєдіяльності «Природа» становить 25 - З0 хв.

Однією з форм навчально-пізнавальної діяльності, організованої з метою засвоєння дітьми певного програмового змісту, є екскурсія, під час якої діти перебувають у природних умовах: у лісі, саду, біля водойми, на лузі. Педагогічний вплив екскурсій дуже значний, тому що старші дошкільники не лише спостерігають, вивчають, емоційно сприймають природу на чуттєвому рівні, а й відчувають себе її взаємозалежною частиною.

Доцільно проводити екскурсії на одне й те саме місце у різні пори року. Наприклад, спостерігати за шипшиною навесні (поява листочків, цвітіння), влітку (поява плодів, їх ріст, достигання), восени (зміни у забарвленні листя, їх опадання) та взимку (стан спокою).

Якщо немає можливості систематично спостерігати за певними рослинами у природі, то такі рослини, як підсніжник, пролісок, дзвоник, конвалію можна висадити на ділянці дитячого садка у куточку лісу по маршруту екологічної стежки.

Готуючись до екскурсії, вихователь має заздалегідь відвідати заплановане місце та визначити об'єкти для спостереження, продумати запитання та завдання для дітей, підібрати ігри, обрати місце для відпочинку, передбачити, який інвентар потрібно взяти з собою, щоб збирати рослини для гербарію, для поповнення куточка природи.

Напередодні екскурсії дітям слід повідомити про неї та про об'єкт спостереження, попередити, що необхідно мати відповідні одяг і взуття, нагадати правила безпечної поведінки у природі. Це дає змогу створити піднесений настрій, підвищити інтерес дітей до очікуваної події, зацікавити їх запланованою діяльністю.

Під час екскурсії педагогам необхідно слідкувати за тим, щоб діти не шкодили рослинам, комахам.

Перед завершенням екскурсії доцільно надати дітям можливість відпочити, посидіти 5 - 7 хвилин, займаючись цікавою діяльністю, скажімо:

* розглянути зібрані природні матеріали;

* пограти у дидактичну гру «Упізнай гриби, дерево - за описом / листям / плодом/насінням», «Упізнай на дотик»;

* послухати «музику природи»;

* помалювати з натури тощо.

Запропонувати дітям відобразити свої враженні у малюнках, аплікаціях, ліпленні. Ці роботи потім можна виставити в імпровізованій «картинній галереї». Тематика виставок може бути найрізноманітнішою: «Пригоди хмаринки», «Подорож бабиного літа (павутинки, мурашки)», «Мої маленькі друзі», «День народження клена (берізки, ялинки…)», «На гостинах у пернатих друзів», «Осінь золотокоса», «Синьоока зимонька», «На гостинах у шипшини» тощо.

Надзвичайно цікавим заняттям для дітей буде оформлення разом з вихователем фотоальбому «Де ми були, що бачили».

Батьки інколи обмежують прагнення дітей досліджувати навколишній світ, самостійно діяти з природними матеріалами - водою, камінцями, насінням, рослинами. Тому під час щоденної прогулянки з метою пізнання дітьми якостей предметів, об'єктів, явищ природи відповідно до плану вихователь має організовувати спостереження, ігри з вітром, водою, піском, природними матеріалами, трудову діяльність, проводить дидактичні ігри, природничі вікторини, змагання тощо.

Значне місце займає трудова діяльність. Твердження, що гармонійна особистість формується лише у гармонії з навколишнім світом і зробити це поза природою неможливо і не потребує доказів. Величезне значення природи для всебічного розвитку дітей давно визнано як незаперечний факт. Поряд з тим приклад дорослих, родинні цінності мають неабиякий вплив на формування правильного ставлення дітей до природи. Є сім'ї, у яких разом живуть декілька поколінь і традиційно залучають дітей до праці на землі, до догляду за городніми рослинами. Діти старшого дошкільного віку разом з дорослими членами родини пораються на городі, збирають урожай у саду.

Організація трудової діяльності дітей пяти-шести років у дошкільному закладі та в сімї необхідна для формування у них таких особистісних якостей як цілеспрямованість, наполегливість, старанність, працелюбність. Догляд за рослинами і тваринами у куточку природи - важливий вид трудової діяльності, який сприяє формуванню у дитини відповідального ставлення до покладених на неї обов'язків та позитивної самооцінки, почуття самостійності, усвідомлення самої себе як активної, соціально відповідальної, компетентної особистості.

Така активна взаємодія з рослинним і тваринним світом дає дітям змогу застосувати на практиці набуті теоретичні знання про природу. Доглядаючи за рослинами та тваринами, діти не лише засвоюють нову інформацію, оволодівають відповідними вміннями і навичками, усвідомлюють причинно-наслідкові зв'язки у природі, але й розуміють, що будь-яка діяльність людини у природі здійснюється відповідно до екологічних законів, а людина несе моральну відповідальність за збереження всього живого.

У сучасному дошкільному закладі використовують такі форми організації праці у природі дітей старшого дошкільного віку (на майданчику, городі, екологічній стежці, в саду, квітнику, куточку або центрі природи):

* доручення окремим дітям або групі - епізодичні, тривалі;

* чергування - у куточку природи, центрі природи або зимовому саду, на городі тощо;

* колективна трудова діяльність - прибирання у куточку природи, очищення доріжок від снігу; скопування грядок та рабаток, поливання і прополювання рослин на городі та у квітнику, висівання насіння овочів, квітів, зернових, висаджування розсади рослин, збирання врожаю або насіння квітів.

Важливо, щоб п'ятирічки відчували при цьому задоволення та радість і від результатів, і від самого процесу праці. Для цього педагогу необхідно не лише ретельно продумати мотивацію трудових дій дошкільників та забезпечити їх необхідним інвентарем, а й самому ставитися до виконання трудових дій позитивно, поділяти почуття дітей, коли вони радіють, що рослини і тварини здорові, доглянуті, чи сумують, що їх підопічні захворіли. Це дасть змогу створити емоційно сприйнятливу атмосферу у дитячому колективі.

Цікавою формою роботи з дітьми, що сприятиме вихованню бережливого ставлення до природи, закріпленню набутих екологічних знань, є участь у всесвітніх та всеукраїнських природоохоронних акціях, які проводять із залученням батьків:

* День довкілля - організовують на підтримку гуманної ініціативи світового товариства в Україні щороку в третю суботу квітня. Педагоги, батьки вихованців дошкільного навчального закладу разом з дітьми у цей день прибирають торішні сухі траву та листя, обкопують дерева, висаджують кущі та висівають квіти, майструють шпаківні тощо.

* Посади своє дерево - проводять двічі на рік (весна, осінь) з метою озеленення ділянок, парків, скверів; формування дбайливого ставлення до природи рідного краю, виховання почуття відповідальності за довкілля; ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з різними видами дерев, зокрема складання екологічного паспорту «Моє дерево»; залучення до природоохоронної діяльності через пошук, дослідження, опис дерев та проведення заходів щодо їх збереження.

* Наша допомога птахам - передбачає організацію та проведення виставок годівничок та шпаківень, їх розміщення на території дошкільного закладу та найближчих до нього міських парків і скверів; постійне підгодовування птахів; фенологічні спостереження; природоохоронні конкурси та вікторини для дітей; інформування про актуальність екологічних питань. Завдяки заходам у межах цієї акції діти більше дізнаються про птахів, спостерігаючи за їхнії тям у природі, турбуючись про них та допомагаючи їм.

* Новорічна ялинка - проводять щорічно (грудень) з і збереження та захисту зелених хвойних насаджень від вирубу у зимовий період. Діти виготовляють ялинкові іграшки та прикрашають дерева на території дошкільного закладу, майструють ялинки з паперу та залишкових матеріалів, малюють буклети із закли щодо збереження хвойних дерев.

* Першоцвіт - організовують з метою охорони рідкісних видів ранньоквітучих, ендемічних, реліктових рослин (цикламен нєцова, підсніжник складчастий, шафран весняний, шафран конський, білоцвіт весняний) та боротьби з незаконною торгії ними. Разом з батьками діти виготовляють листівки, плакати із зображеннями весняних першоцвітів, висаджують вирощені з цубулинок або насіння квіти у куточку лісу по маршруту екологічної стежини дошкільного закладу, під час екскурсії до лісу виставляють охоронні таблички тощо.

Участь у природоохоронних акціях позитивно впливає на формування емоційно-ціннісного ставлення дітей до довкілля. Вони набувають особистого досвіду природодоцільної поведінки. Незабутні спогади дітей про таку плідну діяльність впливатимуть на їхні вчинки у подальшому житті.

Методи та прийоми екологічного виховання

У процесі підготовки та проведення згаданих вище форм роботи зі старшими дошкільниками для формування правильного екологічного світобачення педагоги використовують наочні, практичні, словесні методи та різні прийоми: показ, пояснення, «наближенн об'єкта спостереження до дітей, порівняння, малі форми усної народної творчості - приказки, прислів'я, ігри-забави тощо. [18]

Наочні методи:

* спостереження (за станом рослин і тварин, погоди);

* розглядання картин, ілюстрацій;

* перегляд діа-, відео-, ДВД-фільмів.

Практичні методи:

* досліди з природними матеріалами;

* ігри - дидактичні, рухливі, творчі; з природними матерія лами, з вітром, водою, піском.

Словесні методи:

* бесіда - ввідна, супроводжувальна, підсумкова;

* розповідь;

* читання творів художньої літератури;

* складання віршів, казок про рослини, тварин, явища природні

Найчастіше вихователі дошкільних навчальних закладів для пізнання природного довкілля організовують спостереження. Це - один з основних методів ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з об'єктами і явищами природи. Короткочасні, але багаторазово повторювані протягом року спостереження за певними об'єктами дадуть старшим дошкільникам змогу побачити, зрозуміти й усвідомити зв'язок між станом погоди, який фіксується у календарі погоди, та сезонними змінами у природі (похолодало - зав'яли трави екологічне виховпння дітей і квіти, пожовкло листя на деревах, заховалися комахи, птахи відлетіли у вирій), спонукатимуть до умовисновків, розмірковувань.

Спостереження за окремим природним об'єктом, наприклад, деревом, необхідно проводити протягом різних сезонів. Діти побачать, як відбуваються зміни: з'являються листочки, розцвітають квіти, формуються і дозрівають плоди, утворюється насіння, опадає листя… Використання художнього слова, пісень, народних прикмет та приказок загострить емоційне сприймання краси природи та збагатить словник.

Тривалі спостереження за об'єктами природи вихователь разом з дітьми має фіксувати у щоденнику тривалих спостережень. Наприклад, діти малюють або розфарбовують у підготовлених на початку навчального року малюнках (формат аркушів - А5, А6) зміни у стані рослини: паростки, листочки на пагонах, гілочках, квітки тощо. Потім ці малюнки розміщують на календарі природи. Цікавою діяльністю для дітей є оформлення тематичних виставок малюнків «Що бачили або робили сьогодні». З таких малюнків згодом можна виготовити книжку-розкладку, календар-килимок тощо. Фази розвитку, росту рослин можна відобразити також шляхом створення фризів з пластин на теми: «Яблунева (вишнева) гілочка», «Наш сонях», «Як ми ростили кабачок (гарбуз, горох)» тощо.

Фенологічні спостереження за змінами у природі доцільно фіксувати у календарі природи за допомогою розроблених карток, у яких схематично зображено:

* початок весняного танення снігу;

* поява проталин;

* приліт граків, шпаків, жайворонків; в поява метелика-кропивниці;

* початок руху соку берези;

* приліт і відліт лелек, качок;

* початок льодоходу та зникнення льоду з ріки;

* цвітіння весняних першоцвітів, клену, осики, верби;

* танення останнього снігу;

* виліт бджіл;

* розпускання пуп'янків і цвітіння бузку, черемхи, бузини, горобини, берези, вишні, груші, яблуні, сливи;

* перша гроза;

* перший нічний заморозок;

* остання гроза;

* початок падолисту;

* перший сніг;

* замерзання ріки;

* встановлення постійного снігового покрову та ін.

Дітям саме цього віку до вподоби все таємниче і загадкове, а логіка природи найбільш доступна дітям. їм легше зрозуміти відношення та зв'язки у світі природи, аніж в інших сферах навколишнього світу. Тому залучення дітей шостого року життя до проведення дослідів під час занять, прогулянок чи в осередку експериментування сприяє розвитку спостережливості, інтересу до природи, вихованню їхньої природодоцільної, природовідповідної поведінки.

Дослід - це особливий вид спостереження, що здійснюється у спеціально організованих умовах та передбачає активний вплив на предмет чи явище, їх перетворення відповідно до запланованої мети. Він передбачає суворе дотримання принципу єдиної відмінності, тобто дії певного чинника або відсутності такої дії у дослідному та контрольному варіантах. А умови проведення досліду мають убезпечувати досліджуваний об'єкт від будь-яких сторонніх впливів. [14]

Шляхом проведення дослідів можна з'ясувати, як лід перетворюється у воду, вода - у пару і навпаки, як утворюється веселка тощо. Старші дошкільники можуть проводити досліди на репродуктивному (за зразком), реконструктивному (за інструктажем, поясненням) та евристичному (з частковою самостійністю) рівнях.

Необхідно пам'ятати, що для проведення тривалих дослідів (з метою виявлення умов росту рослин тощо) неприпустимо залишати без води у спекотний день рослини квітника чи городу, а для вивчення впливу тепла на швидкість появи цвіту на гілочках вишні або абрикоса - зрізувати здорові гілки. Для такого досліду доцільно використати ті гілки, які збив вітер або зрізав двірник з метою формування крони дерев.

Розглядання картин, ілюстрацій, перегляд діа-, відео-, ОУБ - фільмів, ігри супроводжують розповідями та бесідами. Бесіду можна провести як заняття з метою виявлення:

* емоційно-ціннісного ставлення дитини старшого дошкільного віку до тварин, рослин і людей;

* уміння робити узагальнення та висновки;

* розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

Вихователю необхідно продумати запитання, звернутися до поетичних образів, малих фольклорних жанрів (загадка, прислів'я, приказка). Мовлення дорослого має бути доброзичливим, виразним, граматично правильним і емоційним, а використання поезії під час ознайомлення з природою дасть дошкільникам змогу відчути її неповторність і чарівність, зрозуміти значення природи для людини.

Пізнання природи пробуджує думку, сприяє розвитку творчості, самостійності, розширює та поглиблює уявлення дітей про природне довкілля. Розмірковуючи, діти відкривають для себе багато дивовижного у звичайному повсякденному житті. Учити дітей спостерігати природу, бережливо і турботливо ставитися до природних об'єктів, правильно поводитися у природному довкіллі, любити природу заради неї самої - відповідальна справа і водночас цікавий, захопливий процес.

1.3 Педагогічні умови формування екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку

Щодня сучасна людина потрапляє під інформаційний шквал. Щоб опрацювати отриману інформацію, їй необхідно володіти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами, с вдосконалення роботи з пізнавального розвитку дошкільників. Уже у старшому дошкільному віці помітно підвищуються можливості пізнавальної діяльності, зростає пізнавальна активність дітей, яка може бути реалізована через пошуково-дослідницьку діяльність. Адже саме цей вид діяльності вдало поєднує чутливість і діяльність, які є основою розумового розвитку дошкільника. [14]

У ході дослідницько-пошукової діяльності вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або об'єкт, змінювати умови їх існування, ситуації та засоби дослідження. Для дітей стає доступним те, що в об'єктивно існуючій природі не піддається спостереженню.

З огляду на це можна виділити основну пізнавальну функцію пошуково-дослідницької діяльності - виявлення і демонстрація зв'язків, недоступних для органів чуття дитини. Адже пошуково-дослідиицька діяльність передбачає розв'язання дошкільниками ситуацій за допомогою проведення дослідів, під час яких діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи того явища.

Крім цього, пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює розвиток у них мовленнєвих навичок. А отже, у дітей накопичується досвід розумових дій та операцій, тобто формуються розумові уміння.

Завдання дорослих, які організовують пошуково-дослідницьку діяльність, - допомогти дітям: систематизувати та поглибити знання; засвоїти нові способи пізнавальної діяльності; усвідомити причинно-наслідкові зв'язки, які недоступні для органів чуття дитини; узагальнити власний досвід.

Організація освітнього процесу в дошкільному закладі базується на моделі особистісно орієнтованої взаємодії педагогів з вихованцями, яка дає змогу дітям реалізувати свої пізнавальні потреби. Аналізуючи організацію практичної діяльності з дітьми різного віку, ми дійшли висновку, що необхідно активізувати саме роботу пошуково-дослідницького змісту. Адже ефективність освітнього процесу безпосередньо залежить від емоційного забарвлення діяльності, чуттєвого досвіду та від усвідомлення кожною дитиною своїх можливостей, - невід'ємних складових дитячого експериментування.

Експеримент - один з основних методів наукового дослідження - вивчення, дослідження явищ і процесів шляхом їх відтворення, моделювання в штучних або природних умовах. [14]

Технології дитячого експериментування у нашому дошкільному закладі спрямовано на інтеграцію з різними сферами діяльності дітей. Основою роботи педагогів у цьому напрямі стали методи, що посилюють розвивальну функцію навчання. Педагогічний колектив поставив перед собою мету розв'язати у процесі організації пошуково - дослідницької діяльності такі завдання:

- розвинути уміння дітей взаємодіяти з об'єктом, що досліджується, тобто озброїти їх новими способами пізнання навколишнього світу;

- розвинути пізнавальні психічні процеси; сформувати чіткі уявлення про багатоманітність світу в системі взаємозв'язків і взаємозалежностей.

У дошкільному закладі необхідно створювати оптимальні умови для розвитку дослідницьких умінь дітей, практичного пізнання ними навколишнього світу і впорядкування їхніх уявлень про явища, об'єкти довкілля та їх взаємозалежність.

У кожній віковій групі повинні бути куточки живої природи, оформлено центри води та піску, де діти можугь більше дізнатися про властивості об'єктів природи.

Для вихованців старших груп необхідно створити куточки експериментування, в яких можна розмістити різноманітні матеріали та обладнання для дослідів. Тут повинно бути все необхідне для набуття дітьми власного пізнавального досвіду.

Крім обладнання для спеціальних куточків, у кожній групі вихователі можуть виготовити дидактичні ігри та посібники із залишкових та природних матеріалів для проведення індивідуальної роботи.

Технології дитячого експериментування вихователі можуть використовувати у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу слід приділяти розв'язанню проблемних завдань як-от: «Як ви вважаєте, чому…», «Як довести що…», «Що вийде, якщо» тощо. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв'язки у довкіллі.

Розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, педагоги можуть запропонувати вихованцям використати відповідну картку-схему, здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об'єкта природи, а потім скласти розповідь від його імені.

Подобається дітям така форма роботи, як «Аукціон ідей». Під час проведення такого аукціону діти можуть описати характерні особливості запропонованого об'єкта чи матеріалу і оцінити їх з точки зору практичного застосування людиною у теперішньому часі і в майбутньому.

Реалізуючи завдання з формування елементарних математичних уявлень, вихователю слід навчати дітей рахувати, вимірювати, порівнювати. Адже володіння математичними операціями дає дітям змогу свідомо та планомірно проводити експерименти і самостійно аналізувати їх результати.

Найбільшої результативності пошуково-дослідницька діяльність дошкільників досягається під і час реалізації проектів. Педагоги можуть створити ситуації успіху для кожної дитини завдяки диференційованому підходу до проведення експериментальної діяльності.

Для самоствердження дітей дуже важливо підтримати ініціативу й активність кожного вихованця та наповнити його життя яскравими враженнями і відкриттями. Так, наприклад, у процесі реалізації проекту «Диво-овочі» за допомогою цікавих дослідів, спостережень діти можуть ознайомитися з особливостями певних овочів, їхніми лікувальними властивостями, навчитися практично використовувати набугі знання.

У ході пошуково-дослідницької діяльності вихователі, взаємодіючи з дітьми, повинні спираються на їхній безпосередній досвід, збагачувати його, спонукати малюків до активного пізнання світу. Педагоги не повинні повідомляти дітям готові знання та пропонувати способи дії, а створюваним проблемні ситуації, розв'язуючи які, діти активізують свій попередній досвід і збагачують його новими знаннями та вміннями.

Отримані під час пошуково-дослідницької діяльності знання діти можуть закріплювати протягом року в ігровій, театральній, образотворчій діяльності.

Отже, комплексне використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

2. Дослідно-експериментальна робота по визначенню ефективності педагогічних умов використання екологічно-розвивального середовища, формування екологічної компетентності дошкільників

2.1 Стан проблеми в практиці роботи ДНЗ

Дослідження останніх років (С.М.Ніколаєва, І.О. Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст знань, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.
Н.І. Ветровою досліджувалась можливість використання моделей для розвитку узагальнених способів спостереження у дітей.

Дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлення, приводити їх у систему. При цьому ніколи не можна забувати того, що справжня педагогіка, як вказував К.Д. Ушинський, дає дітям передусім матеріал і у міpy нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Чим більший і різноманітніший матеріал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у дошкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з природою. Метод моделей слугує допоміжним у проведенні поглиблено-пізнавальних занять.

Педагогічний експеримент по використанню екперементально-дослідницької діяльності в еколого-розвивальному середовищі з дітьми старшого дошкільного віку проводився у три етапи.

Перший етап - констатувальний, полягав у визначенні критеріїв та виявленні рівнів екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку.

На другому етапі - формувальному, здійснювалося теоретичне узагальнення результатів експериментального дослідження та апробація використання екперементально-дослідницької діяльності дошкільників в еколого-розвивальному середовищі ДНЗ.

На третьому етапі - контрольному, здійснювалося виявлення ефективності проведеної роботи на основі порівнянь рівнів екологічної компетентності дошкільників експериментальної групи на початку та в кінці експерименту.

Експериментальною базою дослідження став дошкільний навчальний заклад «Ромашка» селища Михайлівка, Казанківського району, Миколаївської області. Експериментальне дослідження проводилося з дітьми старшого дошкільного віку у кількості 15 осіб у віці 5,5-6 років. Експеримент проводився з вересня до кінця листопада 2012 року.

2.2 3міст і методика експерементальноі роботи

Для визначення рівня екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку нами було обрано наступні критерії та показники:

- якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість);

- тип ставлення до природи (емоції та мотиви);

- характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об'єктами природи, вчинки).

На основі виділених критеріїв та їх показників було встановлено такі рівні екологічної вихованості:

Високий рівень характеризувався достатнім обсягом уявлень дітей про об'єкти та явища природи (в межах програми навчання та виховання дітей в дошкільному закладі та вище), відповідністю уявлень реальній дійсності, розумінням екологічних зв'язків та залежностей між об'єктами природи, об'єктами природи та умовами існування, між природою та людиною, здатністю обгрунтувати їх за допомогою мовлення; тип ставлення до природи - позитивне емоційно-ціннісне; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об'єктами природи, які вони самостійно застосовують.