Розвиток пізнавальної самостійності студентів (на матеріалі курсу "Поліфонія")

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

УДК 781 + 78.072

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СТУДЕНТІВ (на матеріалі курсу "Поліфонія")

13.00.02 - теорія та методика навчання музики і музичного виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Гарбар Галина Анатоліївна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент БУЛАТОВА Елеонора Іванівна, Київський національний університет культури і мистецтв, доцент кафедри теорії музики, фортепіано і музичного виховання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ПАДАЛКА Галина Микитівна, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, професор кафедри гри на музичних інструментах;

кандидат педагогічний наук, доцент БЄЛЯВІНА Наталія Дмитрівна, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, доцент кафедри теорії, історії і практики культури.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, кафедра теорії та історії музики і гри на музичних інструментах.

Захист відбудеться 4 квітня 2001 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01. у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 3 березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор Ківшар Т.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми дослідження. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) орієнтує на духовне самовдосконалення особистості, формування її інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Сучасна соціокультурна реальність функціонально визначається освітньою системою, заснованою на гуманістичних та демократичних засадах і зорієнтованою на підготовку фахівців, спроможних здійснювати самостійну поліфункціональну художньо-творчу діяльність.

Підготовка майбутніх спеціалістів в галузі музичного мистецтва відповідно до сучасних запитів соціально-культурної практики, до нової наукової музично-фахової інформації ставить за мету оволодіння методами самостійного пошуку, аналізу та синтезу мистецьких процесів і явищ, корекції музично-професійної діяльності. Музично-теоретична підготовка майбутніх фахівців вступає у протиріччя з практичними умовами їх роботи: характером художньо-творчої праці, рівнем фахової підготовки спеціалістів у вищій школі і реальними потребами, запитами соціокультурної дійсності, між змістом освіти та її відповідністю вимогам практики. У зв"язку з цим завдання полягає у вирішенні питань удосконалення музично-теоретичної освіти фахівців з орієнтацією їх на продуктивно-перетворюючу діяльність в умовах самостійного творчого пошуку. Це зумовлює актуальність даного дослідження.

Психологічні аспекти досліджуваної проблеми знайшли наукове обгрунтування у працях К.О. Абульханової-Славської, П.Я. Гальперіна, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Н.Ф. Тализіної. Питання особистісної значущості самостійної діяльності грунтовно досліджені у роботах Л.П. Арістової, В.П. Зінченка, М.С. Злобіна, О.М. Леонтьєва, О.М. Матюшкіна, З.О. Решетової, І.П. Калошиної, С.Л. Рубінштейна.

У науковій літературі комплексно розкрито специфіку розвитку пізнавальної самостійності особистості, а саме: цілісність і системність у вивченні та організації освітніх систем (А.М. Алексюк); формування змісту освіти і процесу навчання (Н.Ф. Тализіна); організація і впровадження у практику проблемних занять (Л.Г. Вяткін, О.М. Матюшкін); філософія, методологія та психологія творчості (Я.О. Пономарьов); розвиток творчих здібностей у процесі вивчення фахових навчальних дисциплін (Л.В. Остапенко); діалогічність спілкування (В.С. Біблер), організація самостійної пізнавальної і творчої діяльності (П.І. Підкасистий, А.В. Усова), використання новітніх освітніх технологій для розвитку особистості (В.П. Беспалько, Г.І. Железовська).

У наукових дослідженнях в галузі музичної психології та педагогіки визначені концептуальні підходи до проблеми розвитку пізнавальної самостійності особистості: самореалізації у творчо-мистецькій діяльності (Г.М. Ципін); оцінної діяльності у процесі музикування (О.П. Рудницька); розвитку інтелектуальної активності (І.М. Немикіна); розширення діапазону сформованих творчих якостей (Л.В. Остапенко), актуалізації творчого потенціалу (О.М. Олексюк), удосконалення музично-професійної підготовки фахівця (І.П. Бобакова, Г.М. Падалка, С.І. Уланова).

Аналіз наукових джерел переконав, що проблема розвитку пізнавальної самостійності студентів музичних спеціалізацій у системі вищої гуманітарної освіти ще не набула достатньо повного теоретичного обгрунтування як психолого-педагогічний феномен, як умова досягнення належного рівня музично-теоретичної підготовки майбутніх фахівців. Крім того, вимоги сучасного суспільства до всебічного використання можливостей освітніх систем для вирішення проблем збереження й розвитку інтелектуального потенціалу особистості спонукають до впровадження нових педагогічних технологій, що сприятимуть інтенсивному розвитку пізнавальної самостійності студентів як складової художньо-мистецької цілісності особистості.

Актуальність досліджуваної проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи: "Розвиток пізнавальної самостійності студентів" (на матеріалі курсу "Поліфонія").

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті загальної концепції розвитку Київського національного університету культури і мистецтв з удосконалення фахової підготовки спеціалістів у галузі музичного мистецтва і є складовою комплексного дослідження проблеми професійної підготовки працівників культури і мистецтв в умовах демократизації системи вищої освіти в Україні.

Тема дисертації затверджена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 2 від 24.09.1998 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології України (протокол № 6 від 18.10.1999 р.).

Мета дослідження полягає в розробці та експериментальній перевірці ефективності методики розвитку пізнавальної самостійності студентів на основі особистісно зорієнтованого навчання у процесі вивчення курсу "Поліфонія".

Завданнями дослідження є:

аналіз наукових джерел з питань розвитку пізнавальної самостійності особистості з урахуванням сучасних освітньо-виховних концепцій у психолого-педагогічній науці;

розкриття специфіки курсу "Поліфонія" для розвитку пізнавальної самостійності студентів;

теоретичне обґрунтування моделі пізнавальної самостійності студентів-музикантів;

визначення критеріїв і рівнів розвитку пізнавальної самостійності студентів при опануванні курсу "Поліфонія";

експериментальна перевірка ефективності розробленої методики розвитку пізнавальної самостійності студентів (на матеріалі курсу "Поліфонія").

Об'єкт дослідження - музично-теоретична підготовка студентів у системі вищої гуманітарної освіти.

Предмет дослідження - процес розвитку пізнавальної самостійності студентів при засвоєнні навчального курсу "Поліфонія".

Для розв'язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні (контент-аналіз, синтез, моделювання педагогічних процесів, систематизація теоретичних і експериментальних даних, узагальнення), емпіричні (опитування письмове та усне, інтерв'ю, спостереження, бесіди різні за типологією), педагогічний експеримент, методи статистичної обробки кількісних показників дослідження.

Експериментальна база дослідження.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у Миколаївській філії Київського національного університету культури і мистецтв на факультеті музичного і образотворчого мистецтва з 1997 по 2000 рр. і в Інституті Мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету на факультеті музичної творчості з 1998 по 2000рр.. Всього дослідженням було охоплено 307 осіб, з них: викладачів музичних дисциплін - 32 особи; керівників і учасників музичних колективів - 49 осіб; студентів - 226 осіб.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

теоретично обґрунтовано методологічні засади розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі музичної освіти;

уточнено поняття "пізнавальна самостійність";

розроблено теоретичну модель розвитку пізнавальної самостійності студентів - музикантів на основі цілісності та взаємозамінюваності її компонентної структури: мотиваційно-цільовий; змістовно-операційний; емоційно-вольовий; оціночно-коригуючий; педагогічна технологія; психологічна комфортність;

визначено критерії та рівні розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі опанування навчального курсу "Поліфонія" (творчий, реконструктивний, репродуктивний);

експериментально апробовано методику ефективного розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі вивчення курсу "Поліфонія".

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні ефективної методики розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі музично-професійної підготовки фахівців у системі вищої гуманітарної освіти. Практичні результати дослідження експериментально перевірені практикою музично-теоретичної підготовки студентів музичних спеціалізацій Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв (довідка про впровадження № 69/20-1538 від 28.12.2000 р.), Рівненського державного гуманітарного університету - Інституту мистецтв (довідка про впровадження № 171 від 20.06.2000 р.).

Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в навчальних курсах, спецкурсах, відповідних розділах підручників з музичної педагогіки, посібників, для розробки нових технологій навчання в системі підвищення кваліфікації працівників культури, мистецтва, освіти.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були виголошені на Міжнародній науково-практичній конференції "Духовність і проблеми розвитку особистості" (Житомир, 1999 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Музична освіта України на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи" (Ніжин, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів" (Київ, 2000 р.), на наукових конференціях Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв (Миколаїв, 1998 - 2000 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у шести одноосібних публікаціях автора.

Структура дисертації складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (258 найменувань, з них 7 іноземною мовою), 9 додатків. Обсяг основного тексту дисертаційного дослідження складає 184 сторінки. Список використаних джерел 21 сторінка, схема і таблиці в тексті 3 сторінки, додатки 9 сторінок.

студент освіта пізнавальний поліфонія

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено основну мету і конкретні завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, відображено педагогічну апробацію наукової роботи.

У першому розділі - "Теоретичні засади розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів" - визначено філософські, психолого-педагогічні концептуальні засади розвитку пізнавальної самостійності студентів, уточнено поняття "пізнавальна самостійність", визначено місце і роль поліфонії в системі музично-теоретичної освіти у вищій школі, обґрунтовано теоретичну модель розвитку пізнавальної самостійності.

Аналіз наукових джерел з проблем розвитку пізнавальної самостійності в навчанні дозволив розглянути проблему у широкому теоретичному контексті - філософії, психології, педагогіки, мистецтвознавства, що підтвердило необхідність комплексного розгляду конкретної досліджуваної проблеми. Сучасні вимоги до рівня підготовки фахівців соціокультурної сфери потребують теоретичного і практичного вирішення питань актуалізації розвитку пізнавальної самостійності студентів в умовах продуктивного організаційно-методичного забезпечення навчального процесу.

Дослідженням доведено, що чіткого визначення вимагають поняття: "пізнавальна самостійність", а також суміжне з ним термінологічне поле - "самостійність", "активність", "самостійна пізнавальна діяльність", "самостійна робота", "професійна самостійність", які хоч і розглянуто у дослідженнях А.М. Алексюка, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, В.О. Оніщука, Т.І. Шамової, проте вимагають доповнення, уточнення, конкретизації.

Аналіз наукових концепцій виявив різні погляди на проблему: пізнавальна самостійність як самостійна пізнавальна діяльність (Л.П. Арістова); як самостійна пізнавальна активність (Т.І. Шамова); як самостійний пізнавальний пошук (І.Я. Лернер); як готовність і спрямованість на досягнення результативності у самостійному оволодінні знаннями (Н.А. Половнікова); як особистісні властивості та якості (С.У. Гончаренко, Г.І. Щукіна).

Питання розвитку пізнавальної активності та самостійності розглядається у дослідженнях видатного українського дидакта С.Ф. Русової. У методологічному плані С.Ф. Русовою розкрито напрями національної системи освіти, досліджено умови, що забезпечують творчий розвиток особистості.

Визначний український педагог С.О. Сірополко, підкреслюючи дидактичну сутність кожного виду мистецтва, що своїм змістом проектує певну активну дію особистості, вважав актуалізацію пізнавальної самостійної діяльності основою для засвоєння національних і світових культурних цінностей, загальнолюдського досвіду.

Л.Г. Арчажнікова, Н.Л. Бєлая, О.М. Олексюк розкривають поліаспектний характер професії майбутнього музиканта, що адекватно визначає широкий спектр підготовки фахівців шляхом актуалізації розвитку самостійної пізнавальної діяльності.

Основою творчого підходу до формування дослідницької позиції студента є самостійність, яка стає визначальною у вирішенні освітньо-виховних проблем, пов'язаних з опануванням мистецтва музики. Пізнавальна самостійність розуміється як інтегральна якість музиканта (Л.В. Остапенко); як можливий прояв творчої індивідуальності (І.П. Бобакова); як естетично-оцінна функція на різних етапах сприйняття мистецтва та її творча реалізація у художньо-мистецькій практиці (О.П. Рудницька); як установка на глибинне пізнання музики (Л.І. Дис); як умова самовдосконалення та самореалізації фахівця (Г.М. Падалка).

Визначення і наукове обґрунтування напрямів та методів ефективного розвитку самостійності в музично-педагогічній практиці здійснено у працях Л.А. Баренбойма, В.П. Бобровського, Р.Р. Джердімалієвої, О.С. Івановської, Н.М. Проводіної, Г.М. Ципіна.

На основі узагальнення практичного педагогічного досвіду автори доводять, що підготовку спеціаліста-музиканта потрібно зорієнтувати на розширення діапазону художньо-творчої діяльності у процесі навчання з концентрацією зусиль на формуванні пізнавальної самостійності як необхідного компонента мистецької освіти. Різноплановий, поліаспектний і поліфункціональний характер діяльності висуває вимоги до цілісності, культурологічних та мистецьких напрямів підготовки студентів музичних спеціалізацій. Це значний масив навчальної інформації, який необхідно засвоїти на логічному рівні, застосувати набуті знання з певних методологічних засад для їх подальшого динамічного збагачення й активного використання в освітній практиці. Орієнтація на пізнавальну самостійність є основою навчального процесу.

Р.Р. Джердімалієва акцентує на необхідності глибинної музично-естетичної підготовки студентів з орієнтацією на розвиток принципу самостійності, підкреслюючи, що формування особистісних творчих здібностей та якостей можливе лише за умов підвищення рівня культури рефлексії, тобто самокритичності, самоосвіти, самовдосконалення.

Дослідники А.Г. Каузова, П.А. Черватюк, О.М. Чо доводять, що музично-теоретична освіта покликана виховувати спеціаліста здатного до постійного самоаналізу та самовдосконалення. У зв'язку з цим стає необхідним виявлення тих системотворчих умов, що забезпечують самостійність у послідовному засвоєнні важливих етапів: інваріантність видів навчальної та художньо-творчої діяльності студентів, проблемне навчання, безперервність самостійного творчого пошуку.

І.М. Немикіна зосереджує увагу на потребу впровадження до навчального процесу проблемного викладання музично-теоретичних дисциплін. Проблемний підхід надасть можливість студентам розвивати когнітивні ресурси, формувати стратегічні позиції щодо здобуття нової інформації, знань та набутті умінь, виявляти їх вартість у співставленні з метою навчання.

У науковій організації навчального процесу особливого значення набувають висновки і положення тих досліджень, в яких обґрунтовуються ефективні методики вдосконалення професіоналізму майбутніх музикантів, зокрема, музично-теоретичної підготовки (З. Ринкявічус, М.Й. Ройтерштейн, С.С. Скребков, К.Й. Южак). Формування міждисциплінарних зв'язків, наскрізних знань з музично-теоретичних і фахових навчальних курсів сприятиме розширенню світогляду майбутніх музикантів, підвищенню їх художньо-мистецької компетентності, активізації засобів для самооцінки й самовдосконалення.

На думку І.П. Бобакової професійна самостійність студентів-музикантів формується сукупністю ціннісно-мотиваційної, розвиненої емоційно-вольової і організаційної сфер та виявляється у професійній активності, в обстоюванні власної точки зору, в застосуванні набутих знань та умінь в художньо-мистецькій практиці, а також у наявності інтересу, адекватного емоційно-вольовому стану в конкретних творчих ситуаціях. Засвоєння комплексу специфічних самостійних дій забезпечує високий рівень музичної підготовки студентів з наступною адаптацією до умов професійної діяльності. Основними ознаками продуктивності сформованих знань та вмінь є усвідомленість, гнучкість, інтегративність, а головне - самостійність у вирішенні навчальних і практичних завдань.

До комплексу самостійних дій дослідники відносять формування та визначення мети (М.А. Зільберквіт), широкого обсягу індивідуальних музично-теоретичних знань, необхідних для художньо-мистецької діяльності (Ю.П. Гонтаревська), розробку і реалізацію завдань (А.Г. Каузова), корекцію дій на рівні продуктивної узгодженості та спрямованості у досягненні мети (Г.І. Павлій), орієнтацію та конкретизацію діяльності у змінних, варіативних умовах (О.М. Чо).

Творча пізнавальна самостійність охоплює всю складну "архітектоніку цього поняття" (І.П. Бобакова) і є інтегрованою, соціально детермінованою здатністю до втілення ідеальних образів у конкретно-чуттєвій формі, що мають індивідуалізований вияв та характеризуються як об'єктивною, так і суб'єктивною значущістю, оригінальністю і самобутністю (В.В. Медушевський, Ю.В. Сенько, Г.М. Падалка).

Широке тлумачення поліфонії як музичного явища, теоретичне осмислення її специфіки зумовлює поліваріативність інтерпретації. Вироблення методик продуктивного сприймання, розуміння, інтерпретації поліфонічної музики, як і музики інших стилів, напрямів, епох є завданням сучасної музично-педагогічної практики, що потребує ґрунтовного дослідження пізнавальної самостійності студентів.

У працях З. Ринкявічуса та А.Г. Каузової частково висвітлена проблема формування творчої активності та самостійності особистості з акцентом на вивчення особливостей розвитку музичних здібностей, поліфонічного слуху, поліфонічного сприйняття як складових поліфонічного мислення. С.С. Карасем запропоновано методику формування образу-уявлення у роботі над поліфонічними творами, що розвиває здатність самостійно, диференційовано сприймати лінії поліфонічного звучання музики і на цій основі уявляти цілісну просторово-часову структуру поліфонії.

Методологічну основу музично-психологічного аналізу досліджуваної проблеми і розкриття специфіки мистецтва поліфонії становить концепція діяльності та музикознавчі підходи до теорії поліфонії. Згідно з принципами єдності та детермінізму (дії зовнішніх причин через внутрішні умови) свідомості й діяльності, розроблених С.Л. Рубінштейном, самостійна діяльність включена у процес взаємодії суб'єкта з об'єктивним світом. Це обумовлює багатоаспектність поняття "пізнавальна самостійність". Пізнавальна самостійність має процесуальний характер і передбачає аналіз, синтез, узагальнення, на основі яких здійснюється виконання проблемних завдань. Процесуальний аспект пізнавальної самостійності, як виявило дослідження, - це тип діяльності, що поєднує уявлення на основі аналізу-синтезу кожного елемента і, одночасно, цілісно охоплює й реалізує музичний твір, з типовими ознаками поліфонії відповідно до авторської концепції. Ця діяльність здійснюється у різних умовах, характерних для поліфонічної музики: горизонтальному - лінеарному розгортанню тематичного матеріалу за законами послідовного розвитку; вертикальному - звуковисотному уявленні цього руху за законами одночасного співіснування; у широкому аспекті - художньому співвідношенні і взаємодії автономних музичних тематичних ліній.

Індивідуально-особистісне розуміння і засвоєння поліфонії є феноменом пізнавальної самостійності, що розкривається з позицій потреб й мотивацій суб'єкта, його сутнісними духовними силами, установками, цінностями, здібностями. Особливого значення набуває активна цілеспрямована діяльність, музичне мислення, опосередковані внутрішніми мотивами. Отже, самостійну пізнавальну діяльність можна розуміти не тільки як процес, а й як творчий акт.

Дослідження різних аспектів пізнавальної самостійності особистості дозволило розкрити узагальнений, актуалізуючий музично-психологічний зміст. Пізнавальна самостійність розглядається як багатоаспектне особистісно-діяльне утворення, яке у своєму динамічному розвитку обумовлює продуктивне пізнання поліфонічного явища на рівні відчуття й усвідомлення різних смислових аспектів одночасно, паралельного оперування різними розвиваючими музичними лініями в їх художній єдності.

Розвиток пізнавальної самостійності особистості стає предметом дослідження вчених педагогів-практиків і спроби вирішення здійснюються переважно щодо окремих навчально-методичних завдань. В наукових дослідженнях вона розглядається лише як проблема розвитку музичного слуху, музичного сприйняття, музично-творчих здібностей. Незважаючи на певну розробленість цієї проблеми вона залишається майже не дослідженою.

Останні досягнення в галузі мистецтвознавства, психолого-педагогічної науки з питань музичної підготовки майбутніх фахівців переконують у необхідності розробки і впровадження у навчальну практику нових освітніх технологій та методик для індивідуального інваріантного розвитку самостійності студентів.

У ході дослідження було створено теоретичну модель розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів, що грунтується на таких принципах, як: цілісність (як системне відображення діяльності у сукупності її головних складових); взаємодоповнюваність і єдність пізнавальних дій (для досягнення позитивного результату в самостійній навчальній діяльності); динамічність (як відображення послідовності розвитку пізнавальної самостійності з підвищенням рівня музично-теоретичних знань, умінь); відкритість (як можливість використання моделі для удосконалення загальної музичної підготовки майбутнього фахівця). Сформована на цих принципах модель дозволяє відтворити всі значущі характеристики пізнавальної самостійності, необхідні для реалізації основних видів діяльності при вивченні студентами курсу "Поліфонія".

З позицій розвиваючого навчання стійкими і суттєвими характеристиками сформованої самостійності є рівень засвоєння методів і способів спільної діяльності, а також міра їх самостійного змінювання. У динаміці діяльності (її змінюваності) виявляються інваріанти музично-професійного буття спеціаліста і базова пізнавальна самостійність, що складає основу моделі.

При розробці теоретичної моделі розвитку пізнавальної самостійності студентів ми вважали, що забезпечення ефективної музичної підготовки залежить від усвідомленого володіння системою знань (музично-теоретичних і фахових); від сформованості практичних вмінь та навичок; набуття певного музичного досвіду; активного залучення студентів до художньо-творчої діяльності, у творчому колі якої пізнавальна самостійність набуває домінуючого значення.

У дослідженні визначено структурні компоненти теоретичної моделі розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів: мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний, емоційно-вольовий, оціночно-коригуючий.

Мотиваційно-цільовий компонент стимулює пізнавальну самостійну діяльність студентів до усвідомленого й активного опанування поліфонічної музики як явища мистецтва, до набуття естетично-ціннісного досвіду з наближенням до реалізації соціально значущих цілей у жіттєдіяльності.

Змістовно-операційний компонент створює основу для формування музично-теоретичних знань як ключових, так і специфічних, фахових на основі самостійного творчого пошуку.

Емоційно-вольовий компонент виступає регулятором емоційно-чуттєвого напруження і формує сприйнятливість до нових впливів, до активних пізнавальних пошуків студентами нових об'єктів у сфері поліфонічного мистецтва, стимулюючи особистісне прагнення до самостійності та самовдосконалення.

Оціночно-коригуючий компонент виконує функцію контролю та оцінки і виявляється у вміннях самостійно контролювати, оцінювати й коригувати пізнавальну діяльність.

Модель розвитку пізнавальної самостійності студентів містить такий структурний компонент, як "педагогічна технологія", що має свої складові: цільову установку та основні принципи організації навчальної діяльності студентів під час вивчення курсу "Поліфонія"; проектування змісту навчання; систему різних за типологією навчально-пізнавальних завдань; раціональне поєднання методів, форм, засобів навчання; оптимальну педагогічну підтримку на рівні діагностики, управління, корекції, контролю, прогнозування.

Розвиток пізнавальної самостійності студентів - це складний комплекс дій суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямований на створення сприятливих умов та психологічної комфортності для забезпечення індивідуальності досліджуваного феномена, а також максимального використання потенційних можливостей кожного студента в особистісно-зорієнтованому навчанні, індивідуальному варіанті. Тому, до компонентної структури моделі було віднесено "психологічну комфортність", яка означає позитивну мотивацію: регуляцію емоційно-вольової сфери на досягнення гармонії; стабільність морально-психологічного клімату у педагогічній взаємодії та спілкуванні; орієнтацію на успіх і духовне зростання особистості.

У другому розділі - "Реалізація методики розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів" - досліджується стан музично-теоретичної підготовки студентів, розкривається методика розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі опанування курсу "Поліфонія", підсумовується результативність здійсненого дослідження.

На констатуючому етапі експериментального дослідження були визначені проблеми в регуляції музично-професійної діяльності майбутнього фахівця. Як засвідчило дослідження, вони пов'язані з обмеженістю мотиваційних орієнтацій студентів на самостійну пошукову діяльність у музичному навчанні (87,5 %); з недостатністю сформованості музично-теоретичних знань, особливо в галузі поліфонії, як найскладніших у цій системі, з мобільністю їх застосування в художньо-мистецькій практиці (82,3 %); з обмеженістю кола самостійних творчих дій у пошуку нових, нестандартних засобів вирішення музично-теоретичних завдань (93,75 %); з нестабільністю емоційно-вольової сфери (84,37 %); з неадекватністю самооцінки при виконанні самостійних завдань (79,2 %); з нераціональністю організації самостійної навчальної діяльності студентів у процесі опанування курсу "Поліфонія" (69,02 %).

Диспозиції студентів виявилися у розбіжності оцінок результатів пізнавально-самостійної діяльності та особистісних стандартів відносно художньо-творчих форм самостійного пошуку. З'ясовано, що на процес розвитку пізнавальної самостійності студентів позначаються такі чинники, як змістовна невизначеність навчальної ситуації, перевантаження репродуктивних видів діяльності, невідповідність рівня організації самостійного пошуку об'єктивним вимогам практики та недостатня успішність засвоєння програмного матеріалу.

Респонденти (викладачі та керівники художньо-творчих колективів) вважали за доцільне спрямовувати зусилля викладачів на формування найбільш значущих якостей студентів для ефективного вирішення проблеми розвитку пізнавальної самостійності.

Дослідженням виявлено, що освітня практика орієнтує на підвищення рівня музичної підготовки студентів, забезпечення наукового підходу до коригування змісту і структури музично-теоретичної освіти, а також впровадження інноваційних методик викладання музично-теоретичних дисциплін на проблемно-розвиваючих засадах навчання.

При здійсненні констатуючого експерименту з урахуванням того, що міра виявлення ознак сформованості пізнавальної самостійності у студентів неоднакова, було розроблено критерії трьох рівнів: творчий (високий), реконструктивний (середній), репродуктивний (низький).

Формуючий етап експериментального дослідження передбачав перевірку ефективності методики розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів на основі навчального курсу “Поліфонія”.

В дисертації досліджувалось проблемне навчання, в якому послідовно і доцільно взаємопов'язані репродуктивні, частково-пошукові, дослідницькі методи викладання й навчання, що зумовило продуктивність розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів. Специфічність процесу оволодіння музично-теоретичними знаннями, вміннями і навичками на матеріалі поліфонічної музики виявилась у мотивації до пошукової діяльності студентів, емоційно-вольової і самостійної оцінночно-коригуючої регуляції. Засвоєння ключових музично-теоретичних знань, здійснене у межах реальних можливостей, стало особистісним надбанням студентів завдяки активізації пізнавальної самостійності. Проблемність навчальних ситуацій забезпечила продуктивність оволодіння системою мисленнєвих дій, необхідних для опанування нового теоретичного і практичного матеріалу. Проблемно-розвиваюче навчання сприяло розширенню діапазону знань, поглибленню музично-теоретичного тезаурусу студентів, конкретизуючи його стосовно нових умов.

Послідовність дій у проблемному навчанні - від абстрактного до конкретного знання - сприяла ефективному самостійному пізнавальному пошуку. Проблемність стала основою для реалізації мотиваційно-цільового, змістовно-операційного, емоційно-вольового та оцінночно-коригуючого компонентів у структурі пізнавальної самостійності студентів.

Теоретичні висновки дослідження та їх практична апробація у навчальному процесі засвідчили, що система пізнавальних завдань, різних за змістом, формою, рівнем вияву пізнавальної самостійності стала необхідною умовою результативного навчання студентів з акцентом на їх пізнавальній активності і самостійності. Розроблена система включала різні типи пізнавальних завдань: репродуктивно-пізнавальні (створення фактичної бази для подальших узагальнень), початково-узагальнюючі (систематизація матеріалу на основі узагальнення), концептуально-логічні (активізація самостійного музично-образного мислення), пошуково-узагальнюючі (формування нових музичних знань), пошуково-систематизуючі (засвоєння основних теоретичних концепцій в галузі поліфонії), конкретизуючі (встановлення співвідношення між здобутими теоретичними надбаннями та продуктивністю їх реалізації), оцінночно-коригуючі (перетворення пізнання на самостійний критично-аналітичний й оцінковий процес), творчо-пошуковий (продуктивна реалізація пізнавальної самостійності у взаємодії з мистецтвом поліфонічної музики).

Поглибленому самостійному творчому пошуку студентів у сфері поліфонії сприяли такі форми роботи, як лекції-концерти з анотаціями студентів до кожного виконуваного музичного твору, проведення “імітаційних” занять, індивідуальний та груповий тренінг, позааудиторне колективне прослуховування творів поліфонічного складу з паралельним їх обговоренням на рівні міжіндивідуальних творчих дискусій.

Аналіз результатів дослідження виявив позитивні зрушення у розвитку пізнавальної самостійності студентів експериментальних груп, їх підвищений інтерес до мистецтва поліфонічної музики, продуктивне застосування загальномузичних і музично-теоретичних знань на практиці. У здійсненому педагогічному експерименті було зафіксовано ефективність запропонованої методики, результати якої відтворені в Таблиці 1.

Таблиця 1

Результати динаміки розвитку пізнавальної самостійності студентів в експериментальних та контрольних групах

Групи	Педагогічні зрізи
	Діагностичний	Контрольний	Підсумковий
	Дисперсія	Середня оцінка	Дисперсія	Середня оцінка	Дисперсія	Середня оцінка
ЕГА	0,31	2,64	0,29	3,81	0,24	4,68
КГВ	0,28	2,81	0,35	3,70	0,40	4,00
ЕГА'	0,32	2,72	0,23	3,83	0,22	4,70
КГВ'	0,28	2,71	0,36	3,71	0,47	4,08

Відмінність між показниками рівнів сформованості пізнавальної самостійності студентів музичних спеціалізацій експериментальних та контрольних груп виявилась. Позитивні зміни, що сталися завдяки впровадженню розробленої методики у навчальний процес вивчення курсу “Поліфонія”, засвідчили відповідність вищому рівню розвитку пізнавальної самостійності студентів експериментальних груп у порівнянні з контрольними. Експериментальне дослідження мало своїми настановами свідоме й продуктивне засвоєння студентами системи музично-теоретичних знань, розвиток творчого стилю мислення і діяльності, сформованість особистісних якостей: інтелектуальної активності, цілеспрямованості, вимогливості, самокритичності, самоконтролю, самосвідомості, самоактуалізації.

Результати здійсненого дослідження, їх впровадження в практику музично-теоретичної освіти дають підстави стверджувати, що поставлені у науковій роботі завдання розв'язані, а мета - досягнута.

За матеріалами дослідження здійснено висновки:

1. Серед фундаментальних педагогічних завдань, що потребують ґрунтовного вивчення й вирішення у зв'язку із змінами в державній парадигмі національної освіти (Україна ХХІ століття), одне з важливих місць посідають питання розвитку пізнавальної самостійності студентів у системі вищої школи. Здійснений аналіз філософської, психолого-педагогічної, музикознавчої, методичної, наукової літератури дозволив виявити коло проблем, вирішення яких спрямоване на розвиток творчої особистості музиканта, удосконалення знань, практичних вмінь, навичок, на активізацію самостійного пошуку для подальшого продуктивного втілення набутого досвіду в художньо-мистецькій діяльності.

2. Засвоєння мистецтва поліфонії впливає на суспільно-значущу музично-професійну діяльність майбутніх фахівців у багатогранних проявах на різних рівнях. Умовою продуктивного усвідомлення, засвоєння і відтворення поліфонії на новому художньо-естетичному рівні є розвинена сфера пізнавальної самостійності суб'єктів, де здійснюється творчий пошук, оцінка здобутого й накреслюється перспектива комунікативної ретрансляції для широкого кола споживачів художньо-мистецького продукту.

3. Вивчення підготовки спеціалістів мистецького профілю виявило, що розвиток пізнавальної самостійності потребує спеціально-організованого процесу навчання і певного педагогічного керівництва. Дослідженням доведено, що головними тенденціями в сучасному вирішенні окресленої проблеми є проектування інтенсивної методики й розширення сфери її практичного застосування.

4. Розроблена у дослідженні теоретична модель розвитку пізнавальної самостійності студентів становить цілісну систему взаємопов'язаних та взаємозалежних підструктур (мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний, емоційно-вольовий, оціночно-коригуючий, педагогічна технологія, психологічна комфортність). Теоретична модель враховує логіку і єдність складових її структури, рівневий розвиток студентів відносно поетапного опанування курсу "Поліфонія". Модель дозволяє вирішити досліджувану проблему на рівні інноваційних освітніх технологій.

5. Методика розвитку пізнавальної самостійності студентів - це перевірений практикою проект програми інтенсивного засвоєння курсу "Поліфонія", що відтворює індивідуалізовані варіанти розвитку пізнавальної самостійності студентів при максимальному використанні їх потенційних можливостей на основі особистісно зорієнтованого навчання, системно-технологічного підходу до організації самостійної пізнавальної діяльності. Методика включала проблемне навчання, використання типологічних завдань: репродуктивно-пізнавальних, початково-узагальнюючих, концептуально-логічних, пошуково-узагальнюючих, пошуково-систематизуючих, конкретизуючих, оціночно-коригуючих, творчо-пошукових; теоретичні і практичні заняття, дослідницькі методи, творчі дискусії, діалогізовані та імітаційні форми навчання.

6. Експериментальне дослідження, в основу якого покладено модель розвитку пізнавальної самостійності студентів, підтвердило ефективність розробленої, експериментально перевіреної і впровадженої у практику методики, де основним навчальним матеріалом було мистецтво поліфонії.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребує обгрунтування теоретично-методичних основ впровадження нових педагогічних технологій в мистецьку освіту; розкриття питань специфіки самопідготовки студентів в аспекті інтенсивного розвитку їх пізнавальної активності засобами споріднених музичних дисциплін; дослідження педагогічного досвіду організації самостійної роботи студентів-музикантів із застосуванням модульної технології навчання.

Основний зміст дисертації відображено у шести одноосібних публікаціях автора

Гарбар Г.А. Питання проблемного підходу до музично-теоретичної підготовки студентів //Актуальні проблеми теорії музики та музичного виховання: Зб. наук. пр. К.: КДУКіМ, 1998. С. 93-102.

Гарбар Г.А. Питання музично-теоретичної підготовки студентів. Нова педагогічна думка // Наук.-метод. журнал. 1999. № 4 (20). С.89-92.

Гарбар Г.А. Система пізнавальних завдань як умова підвищення ефективності музично-теоретичної підготовки студентів вузу культури // Наукові записки. Ч. ХХХУ. К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 1999. Ч.3. С.44-56.

Гарбар Г.А. Науково-творчий компонент у системі музично-професійної підготовки студентів // Наукові записки Ніжинського державного університету ім.М.Гоголя. Психолого-педагогічні науки. Ч.3. Ніжин: НДПУ, 1999. С. 77-80.

Гарбар Г.А. Використання активних методів навчання у музичній підготовці студентів вузу культури // Творча особистість учителя: Проблеми теорії і практики: Зб.наук.пр. Вип. 2. К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 1999. С. 159-162.

Гарбар Г.А. Теоретичні аспекти розвитку пізнавальної самостійності студентів // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ ім. М. Драгоманова. К.: Логос, 2000. С. 55-60.

Анотація

Гарбар Г.А. Розвиток пізнавальної самостійності студентів (на матеріалі курсу “Поліфонія”). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02. - теорія та методика навчання музики і музичного виховання. - Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2001.

У дисертації розглядається проблема розвитку пізнавальної самостійності студентів у процесі засвоєння навчального курсу “Поліфонія”. Здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, розкрито сутність і специфіку поліфонії у контексті її педагогічної значущості, розроблено й науково обгрунтовано теоретичну модель розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів, запропоновано систему типологічних завдань: репродуктивно-пізнавальних, початково-узагальнюючих, концептуально-логічних, пошуково-узагальнюючих, пошуково-систематизуючих, конкретизуючих, оціночно-коригуючих, творчо-пошукових. Виявлено три рівня критеріїв розвитку пізнавальної самостійності: творчий (високий), реконструктивний (середній), репродуктивний (низький).

Розроблена та експериментально апробована методика розвитку пізнавальної самостійності студентів в опануванні ними навчального музично-теоретичного курсу “Поліфонія”, визначена ефективність проведеного дослідження. Здобуті якісні й кількісні показники підтвердили ефективність розробленої моделі у порівнянні із здобутими даними реальної практики, що доводить доцільність впровадження її у мистецьку освіту.

Доведена важливість здобутих даних для подальшого розвитку музичної педагогічної теорії та практики.

Ключові слова: розвиток, пізнавальна самостійність, поліфонія, теоретична модель, компонентна структура, педагогічна технологія, психологічна комфортність, типологія завдань, проблемне навчання, методика.

Aттщефешщт

Garbar G.A. The development of cognitive original activity on the basis of the subject Polyphony.

The thesis competing for candidate of pedagogy. Specialty 13.00.02. - theory and methods of musical education and upbringing. Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv, 2001.

The thesis considers the problem of student cognitive original activity while studying the subject Polyphony. The theoretical analysis of sientific literature has been done; the essence and specificity of polyphony in the context of its pedagogical significance have been cleared; the theoretical model of the development of student cognitive original activity has been calibrated and scientifically substantiated; the system of psychological tasks has been proposed.

The author has calibrated and experimentally approbated the method of the development of student cognitive original activity in studying the musical and theoretical subject Polyphony; has defined the effectiveness of the given investigation.

Three stages of criteria in the development of cognitive original activity: creative (high), reconstruction (middle), reproduction (low) are worked out in the thesis.

The significance of received data for further development of musical pedagogical theory and practice has been proved.

Key word: development, cognitive original activity, Polyphony, theoretical model, component structure, pedagogical psychology, psychological comfort, psychology of tasks, problem education.

Аннотация

Гарбар Г.А. Развитие познавательной самостоятельности студентов (на материале курса “Полифония”). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения музыки и музыкального воспитания. - Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме развития познавательной самостоятельности студентов в процессе изучения музыкально-теоретического курса “Полифония”.

К числу проблем, не нашедших решения в практике подготовки студентов, относятся отсутствие исследований, подробно рассматривающих процесс развития познавательной самостоятельности студентов при изучении музыкально-теоретического учебного курса “Полифония”. Поэтому включение в круг настоящего исследования объясняется недостаточной полнотой теоретического осмысления её психолого-педагогического феномена, несформированностью того качественного рубежа, после которого оно становится порождающим началом методик, доступных для конструирования педагогами-музыкантами.

В диссертации рассматривается полифоническая музыка с точки зрения ее значимости в решении актуальной педагогической проблемы - развития познавательной самостоятельности будущих специалистов музыкального профиля.

Совокупность розработанных в исследовании положений и выводов содержат в себе новое решение проблемы, имеющее определенное значение для развития теории познавательной самостоятельности. В исследовании, применительно к содержанию учебного музыкально-теоретического курса “Полифония” в системе высшего гуманитарного образования, на научно-теоретической основе уточнено понятие “познавательная самостоятельность”, раскрыты сущностные характеристики этого феномена в контексте музыкально-художественной практики.

В работе предложена и разработана научно-обоснованная модель развития познавательной самостоятельности студентов при изучении названого курса, компонентная структура которой включает подструктуры: мотивационно-целевую, содержательно-операционную, эмоционально-волевую, оценочно-корректирующую, а также компонент педагогической технологии, состоящий из целевой установки и основных принципов организации учебной деятельности студентов, проектирование содержания обучения; систему различных учебно-познавательных заданий: репродуктивно-познавательных, начально-обобщающих, концептуально-логических, поисково-обобщающих, поисково-системных, оценочно-корректирующих, творческо-поисковых; рациональное объединение методов, форм и способов обучения, оптимальную педагогическую поддержку на уровне диагностики, управления, коррекции, контроля и прогнозирования. В структуру модели включен компонент психологической комфортности для реализации установки на успех в условиях музыкальной самостоятельной творческой деятельности.

В исследовании проанализированы состояние музыкальной подготовки студентов музыкальных специальностей в процессе изучения музыкально-теоретических дисциплин, особенно в области теории и практики искусства полифонии. Разработаны критерии, определяющие уровни развития познавательной самостоятельности студентов: творческий (высокий), реконструктивный (средний), репродуктивный (низкий).

Предложена методика развития познавательной самостоятельности студентов на материале учебного курса “Полифония”, в основе которой - идея проблемного обучения. Разработана система учебно-познавательных заданий различных типов, использование которых в учебной практике позволило добиться значительных результатов в экспериментальном обучении. Исследованием установлено, что процесс развития познавательной самостоятельности студентов, организованный согласно разработанной нами теоретической модели и построенной на ее основе специально ориентированной методики по изучению студентами музыкально-теоретического курса "Полифония" имел положительную динамику, что в целом способствовало качественному усвоению студентами музыкальных образовательных стандартов. Сравнительная характеристика полученных экспериментальных данных на основе количественных и качественных показателей двух экспериментальных и двух контрольных груп убедила, что разработанная в исследовании широкая программа педагогического руководства развитием познавательной самостоятельности студентов-музыкантов имеет ефективную результативность, что доказало целесообразность внедрения в практику разработанной методики. Исследованием доказано, что основными тенденциями в обновлении подхода к решению рассматриваемой проблемы на современном этапе являются проэктирование интенсивных педагогических технологий и методик, а также расширение практики их реализации в музыкальном образовании.

Разработанные в диссертации подходы могут служить основанием для продолжения исследований данной проблемы.

Ключевые слова: развитие, познавательная самостоятельность, полифония, теоретическая модель, компонентная структура, педагогическая технология, психологическая комфортность, типология заданий, проблемное обучение, методика.

Размещено на Allbest.ru