Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти використання техніки печворк у трудовому навчанні учнів 9 класу

1.1 Характеристика курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів

для інтер'єру технікою клаптикового шиття»

1.2 Печворк як вид декоративно-прикладного мистецтва

Розділ ІІ. Методичні аспекти використання техніки печворк у трудовому навчанні учнів 9 класу

2.1 Поради вчителю трудового навчання по викладанню курсу за вибором

2.2 Розробка системи уроків курсів за вибором

Висновки

Література

Вступ

Назва рукоділля “печворк” з'явилася значно пізніше, ніж саме клаптикове шиття. Одним із перших артефактів є найдавніша ковдра зі шкіри газелі 980 року до нашої ери, знайдена під час єгипетських розкопок. Ковдри зі шкіри виготовляли і скіфи, а народи Півночі з давніх-давен шили собі одяг зі шматочків шкіри і хутра.

Батьківщиною техніки клаптикового шиття вважають Англію. Саме звідси і загальноприйнята назва -- печворк (від patch -- клаптик, work -- робота, праця). [ 2 ]

Зі зношеного одягу люди створювали новий, а також різноманітні речі побутового вжитку. Ще один вид клаптикового шиття -- квілт або кілт (від quilt -- стьобання) -- поширився серед емігрантів в Америці і спочатку означав стьобану ковдру з клаптиків. Пізніше квілтом стали називати всі речі, виконані в такій техніці.

Вироби з клаптиків стали популярними в різних країнах Європи, Америки та в Австралії, особливо в кризові періоди. Зокрема, під час репресії 1930-х років в Америці одяг шили зі шматків бавовняних харчових мішків. Найчастіше використовували геометричні малюнки, які беруть початок від традиційних народних ремесел. Можливо, що на появу таких орнаментів вплинуло давнє мистецтво мозаїчних композицій, тому це шитво часто називають клаптиковою мозаїкою. Пошиття клаптикових ковдр здавна відоме і на Русі. [ 6 ] Для цього дбайливі господині зшивали залишки різнокольорових тканин. З часом ці вироби стали невід'ємним атрибутом селянського помешкання, вони додавали оселі яскравості, краси та затишку. Немовлятам обов'язково шили з клаптиків покривала, вони часто були в приданому нареченої. Історія зберегла дані, що навіть дружина Олександра Пушкіна Наталя Гончарова шила дітям ковдри з різнобарвних клаптиків. Як дізнався “Хрещатик” у президента Асоціації майстрів клаптикового шиття Росії Лариси Денисової, російським народним виробам притаманні насамперед геометричні візерунки та використання чорного і червоного кольорів.

Нині вироби в техніці печворк перетворилися на вид мистецтва і набувають широкої популярності. Колекції художніх виробів із клаптиків експонують у музеях декоративно-прикладного та народного мистецтва США, Німеччини, Швеції, Швейцарії, Австралії. В Америці цим шитвом займаються понад 20 мільйонів майстринь. Вони об'єднуються в клуби, випускають свої видання, проводять семінари та виставки. В Україні печворком професіонально займатися почали доволі недавно. Втім, клаптикове шиття припало до душі багатьом рукодільницям, вироби час від часу демонструють у різних містах.

Предмет "Трудове навчання" знайомить учнів із мистецтвом як складовою оточуючого середовища і на цій основі впливає на їх світогляд. Формування світогляду на уроках трудового навчання здійснюється різними методами і засобами. У нашому дослідженні особливе значення надається засобам декоративно-прикладного мистецтва, які є невід'ємною складовою народного мистецтва. Воно пов'язане з побутом, повсякденною працею, має надзвичайно великий вплив на формування духовного світу особистості.

Розпочинаючи науково-методичний пошук, ми поставили перед собою мету: грунтуючись на конкретному виді народного декоративно-прикладного мистецтва, розкрити можливості трудового навчання, як шкільного предмета, у залученні учнів середнього віку до вивчення асортименту та загальних особливостей вирбів, виготовлених у техніці клаптикового шиття, щоб цей культурний потенціал, в свою чергу, стимулював формування кращих трудових якостей особистості. Свій остаточний вибір ми зупинили на методично мало розробленому й не досить поширеному, але водночас дуже доступному і витонченому виді декоративно-прикладного мистецтва, як виготовлення виробів технікою печворк.

Бажання поповнити інформаційний вакуум, що утворився навколо даного виду декоративно-прикладного мистецтва, та запропонувати вчителям науково обгрунтовані підходи до організації занять з дітьми і дало підстави здійснити вибір теми нашого дослідження:

"Методика засвоєння техніки печворк учнями 9 класу».

Таким чином, мета нашого дослідження полягає у науковому та організаційно-педагогічному розв'язанні проблеми залученні учнів до вивчення техніки печворк в процесі засвоєння ними технічних та художніх прийомів виготовлення виробів на заняттях з трудового навчання у 9-х класах загальноосвітньої школи.

Об'єктом дослідження є трудове навчання в загальноосвітній школі.

Предметом дослідження є дидактичні основи організації роботи школярів по виготовленню виробів технікою печворк, що забезпечують ознайомлення учнів 9-х класів з особливостями даної техніки.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що при виконанні певних організаційно-методичних умов знайомство з декоративно-прикладним мистецтвом, зокрема з технікою печворк, здатне стати ефективним засобом національно-орієнтованого виховання і культурного розвитку школярів.

У відповідності з метою й гіпотезою визначені такі завдання дослідження: печворк мистецтво пошиття

- дати характеристику курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття»;

- визначити місце техніки печворк в декоративно-прикладному мистецтві;

- розробити поради вчителю трудового навчання по викладанню курсу за вибором;

- розробити систему уроків курсів за вибором.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали: базисні положення філософської теорії пізнання; психолого-педагогічні теорії; погляди видатних діячів української культури на шляхи формування національної самосвідомості підростаючого покоління; кандидатські дисертації, автореферати дисертацій, документи, монографії, наукові статті в періодичних виданнях, журналах з психології, педагогіки, трудової підготовки.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень використовувався комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз філолософської, психолого-пелагогічної, методичної й суспільно-політичної літератури, джерел з історії української культури, народознавства, мистецтвознавства; спостереження, тестування; констатуючий експеримент у декілька етапів, статистична обробка і аналіз їх результатів.

Експериментальна робота проводилася в загальноосвітній школі І-Ш ст. №6 м. Глухова.

Розділ І. Теоретичні аспекти використання техніки печворк у трудовому навчанні учнів 9 класу

1.1 Характеристика курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття»

Програма курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття» розроблена відповідно до державних стандартів освітньої галузі «Технологія» з урахуванням базової підготовки, що учні отримують на заняттях трудового навчання в 5-8 класах.

У кожної господині поступово накопичуються клаптики, кольорові нитки, стрічки, мереживо, тасьма, ґудзики та багато іншого. Усе це традиційно використовувалося для виготовлення нових речей, що роблять наш дім більш затишним і красивим. Це диванні подушки, ковдри, килимки, чохли на стільці та табуретки й безліч різних корисних у побуті речей. Цією технікою можна виготовити жилети й жакети, спідниці й сукні, а також головні убори: кепки, берети та панами. Спільними й головними рисами всіх цих виробів будуть неповторність й Індивідуальність.

У нашій країні цю техніку частіше називали клаптикове шиття, або запозиченим з англійської мови словом печворк.

Мистецтво шити з клаптиків дуже давній вид творчості. Воно розповсюджене в багатьох народів світу. Це один з видів народної творчості, близький до мозаїки. Клаптикове шиття відоме в Україні як один з найцікавіших видів домашнього рукоділля.

Мета курсу:

- залучення учнів до народної творчості, історії й культури свого народу;

- розвиток творчих здібностей, художнього смаку, відчуття прекрасного;

- створення умов для самовизначення й саморозвитку особистості;

- формування ставлення до курсу як до можливої галузі майбутньої професійної діяльності.

В основу програми курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття» покладено проектно-технологічний підхід.

У процесі вивчення навчального матеріалу програми курсу за вибором в учнів поглиблюються знання етапів проектно-технологічної діяльності, удосконалюються вміння з проектування нових виробів, користуючись методами проектування, засвоєними у 5-8 класах, а також формуються:

знання:

-санітарно-гігієнічних вимог, правил техніки безпеки, яких необхідно дотримуватися у процесі виготовлення виробів техніками клаптикового шиття; різновидів техніки клаптикового шиття;

- стадій створення композиції;

- особливостей кольорових сполучень;

-вимог до матеріалів та способів їх підготовки до роботи, поєднання текстильних матеріалів, з'єднання елементів, оздоблення виробів;

- догляд за готовими виробами;

уміння:

- користуватись інструментами та пристосуваннями;

- готувати матеріали до роботи; гармонійно поєднувати кольори; створювати композицію виробу, дотримуючись етапів її побудови;

- уміти виконувати прості узори;

- з'єднувати елементи схеми;

- оздоблювати готові вироби;

- дотримуватися техніки безпеки при виготовленні виробів;

- доглядати за готовими виробами.

Програма розрахована на 35 годин. Навчальний матеріал згруповано за темами, для засвоєння кожної передбачено вивчення теоретичного матеріалу та виконання практичних робіт. Навчально-виховні завдання на заняттях вирішуються головним чином у процесі практичного навчання. У цілому на практичне навчання відводиться не менше 75% загального навчального часу, на теоретичне - 25%.

Зміст необхідних технологічних відомостей узгоджується з характером практичних робіт.

Пропонується використовувати інструкційні, технологічні карти, зокрема розроблені учнями на підставі творчих завдань, що можуть бути використані вчителем як роздатковий матеріал.

Результативність роботи визначається під час захисту творчого проекту.

Згідно з даною програмою на вивчення предмета відводиться 1 година на тиждень у 9-му класі.

Тематичний план складається з 6 тем:

1. Вступ. Клаптикове шиття як вид декоративно-прикладного мистецтва.

2. Композиційні особливості техніки клаптикового шиття.

3. Вироби технікою клаптикового шиття в інтер'єрі сучасного житла.

4. Проектування виробу для інтер'єру .

5. Виготовлення виробу для інтер'єру.

6. Представлення та захист творчих проектів.

Резерв часу - 3 години. На вивчення першої та останньої тем відводиться по 1 годині, другої та третьої теми - по 2 години, четвертої теми - 10 годин, а на виготовлення виробу - 16 годин. [ Додаток 1 ].

Орієнтовний перелік об'єктів праці

Диванні подушки, ковдри, килимки, чохли на стільці та табуретки, підставки під заварний чайник і грілки для нього, серветки, прихватки і тощо.

Обладнання, інструменти та пристосування

Побутова швейна машина, праска та місця для ВТО, ручні швейні інструменти: швейна голка, ножиці; розмічально-вимірювальні інструменти: лінійка та кутник; кравецька крейда або шматочок мила з загостреним кінцем, шаблони, наперсток тощо.

Матеріали

Основні матеріали: бавовняна тканина з дрібним малюнком (ситець, сатин, бязь), шовкові тканини (натуральні, штучні, синтетичні), вовняні тканини (драп, сукно), лляні тканини, а також бавовняні, шовкові нитки.

Допоміжні матеріали: прокладочні тканини - бортовка, бязь, коленкор, флізелін, прокламілін; підкладочні тканини - шовкові, бавовняні.

Для оздоблення знадобиться багато різноманітної тасьми, сутажу, стрічок, ґудзиків та іншої фурнітури.

1.2 Печворк як вид декоративно-прикладного мистецтва

Причиною появи своєрідного клаптикового шиття стала бідність. Саме вона змушувала жінок із залишків старого одягу робити новий, а також створювати різні вироби навколишнього побуту. Невипадково підвищений інтерес до техніки клаптикового шиття в різних країнах виникав саме в періоди кризових ситуацій. Ідея ж геометричного підбору різних шматочків тканини бере початок від традиційного народного ремесла. Не виключено, що поштовхом до появи клаптевих орнаментів послужило древнє мистецтво створення мозаїчних композицій, що дійшло до нас з глибини століть. Недарма шиття з клаптя називають також «клаптева мозаїка». [ 10 ]

З роками ставлення до такого виду рукоділля, як до вимушеного виходу з важких життєвих ситуацій, поступово відійшло в минуле. Як художнє ремесло техніка клаптевих виробів розвинулася, наприклад у Німеччині, лише в останні десятиліття. Особливу роль тут зіграла Гільдія. Печворк з її все зростаючим числом шанувальників, які суттєво сприяли поширенню цієї техніки.

В даний час до шиття з клаптя ставляться як до виду мистецтва. Художні вироби з клаптя по праву зайняли гідне місце серед творів декоративно-прикладної творчості у багатьох країнах світу. Експозиції музеїв таких країн, як США, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Австралія, містять цілі колекції виробів, виконаних у стилі клаптикової техніки - Patchwork *. Є така колекція і у Всеросійському музеї декоративно-прикладного та народного мистецтва. [8] Гармонійним поєднанням тканин різних колірних і геометричних рішень можна досягати неповторних колоритів. Своєю різноманітністю і багатоцвіттям клаптеві речі притягують нашу увагу. Їх застосовують і для оздоблення кухні, спальні (серветки, прихватки для гарячого, скатертини, наволочки, ковдри, пледи) або вітальні (декоративне панно), і в якості аксесуарів (святкове сумка, гаманець) або одягу (витончений літній костюм або стьобаний жилет).

Мистецтво шити з клаптиків дуже древній вид творчості. Воно розповсюджено у багатьох народів світу: у американських індійців, у народностей Півночі і Далекого Сходу, у англійців і різних народів Африки. [ 1 ] В Америці, де немає давніх традицій інших видів народного мистецтва, шиття з клаптиків тканини є основною домашньою творчістю, якою займаються мільйони. Виготовлені вироби цінують дуже високо. Старовинні клаптикові ковдри збираються в музеях і приватних колекціях. Наприклад, в Швейцарії існує зібрання старовинних клаптикових американських виробів. Воно охоплює час з другої половини XVIII століття майже до наших днів.

В старовинних виробах можна побачити, як поступово створювався візерунок, як бережливо ставились до матеріалу майстрині.

Зараз клаптикове шиття по всьому світу переживає нове народження. Воно стало для багатьох жінок, а не рідко і чоловіків своєрідним хобі. Речі шиють професійні художники-дизайнери і домашні господарки. Хтось винаходить нові абстрактні узори, а хтось використовує вже готові стійкі форми, накопичені століттями. Цим заняттям заробляють на життя, прикрашають будинок, роблять подарунки...

Дехто плутає печворк з аплікацією, але це зовсім різні техніки, хоча в обох використовуються клапті тканини. При виконанні аплікації клаптики тканини накладаються на тло і пришиваються ручними стібками або на швейній машинці. Всі шви при цьому залишаються на поверхні основної тканини, тому цю техніку ще називають накладним шиттям. В печворці ж всі шви і припуски знаходяться з виворітного боку, причому візерунок складається з геометричних фігур.

Українське декоративно-прикладне мистецтво - це найбільший скарб нашої нації, то, що є нашою гордістю, нашим внеском в літопис світової цивілізації, яким ми в першу чергу зобов'язані своїм предкам. Тільки в цьому виді культурної спадщини відображаються справжні традиції народу, його самобутність, історія та духовні цінності. Про них не можна забувати, їх потрібно шанувати і пам'ятати, як ім'я матері. В останні роки все більший інтерес привертає до себе такий вид декоративно - прикладного мистецтва як клаптикове шитво. Багатство фарб клаптевих робіт і неповторність малюнка відкривають безмежні можливості для майстрів. Зараз цей вид творчості дуже популярний у всьому світі. У нашій країні клаптикове шитво тільки починає відроджуватися, і з новою силою підкорює серця людей. Але, на жаль, довгі роки забуття не пройшли безслідно - потрібно докласти багато зусиль, щоб давно втрачені навички стали частиною сучасного побуту кожної жінки, кожної господині. На жаль, при всіх позитивних сторонах розвитку клаптикового шитва в Україні турбує той факт, що поступово стираються національні відмінності і особливості в роботах, поступово зникає самобутність. Ми все більше піддаємося процесам асиміляції і часто захоплюємося зарубіжними віяннями, зовсім забуваючи про те, що наша українська земля - це найбагатіша скарбниця декоративно - прикладного мистецтва, в якій можна почерпнути багато ідей та неординарних рішень.

Клаптикове шиття відомо на Україні, як один з найцікавіших видів домашнього рукоділля. До нашого часу в селянських хатах збереглись яскраві, барвисті ковдри та подушки, килимки та простирадла, серветки та скатертини, шиті ще нашими бабусями та пробабусями.

Але як самостійний вид творчості клаптикова мозаїка широко розповсюдилась лише в XIX столітті, коли в села стали завозити фабричні кольорові ситці і сатини, які прийшли на зміну домотканій вовні, льону, коноплі. З ситців шили одяг, а клаптики, що залишились складали в скрині, створюючи потім яскраві пістряві ковдри, покривала, килими. Шили вручну. Якщо не вистачало тканини - збирали поступово, по мірі появи в будинку нових кольорових клаптиків. Спочатку складався узор з того, що вже було в хаті. Брали простий геометричний орнамент з чергуванням одних і тих самих форм: стрічок, квадратів, трикутників, ромбів. Майстриню не засмучувало, якщо відразу тканини не вистачало. Вона, виходячи з того, що є виконувала узор на третині або чверті майбутньої ковдри. Коли клаптики закінчувались, готова частина відкладалась в бік до появи нових клаптів.

Відповідно до свого смаку, фантазії і настрою складали рукодільниці клаптикові узори. Нібито калейдоскоп можна було розглядати готовий виріб. Квадрати і трикутники то збирались в строгі геометричні орнаменти, то розбігались по полю в барвистому багатоголоссі, переспівуючись з вишитими і тканими саморобками.

Клаптикові вироби, що так полюбились народу, ввібрали в себе особливий дух і безпосередність, що належать традиційним багатовіковим витворам національного мистецтва. Сьогодні вироби народних майстринь по праву зберігаються в колекціях музеїв, а ремесло продовжує жити і привертати все більшу кількість прихильників.

Вирізняють два головних види печворку: геометричні орнаменти -- клаптики зшивають у візерунок -- та квілт -- створюють цілі тканинні картини. З'єднують клаптики на швейній машині, а простьобують вручну. Починати професіонали радять із найпростіших малюнків і невеликих речей. Наприклад, пошити подушку з різних смужок. Для роботи потрібні набір тканин, роликовий ніж, маркер, лінійка та швейне приладдя. Добирати матерії слід надзвичайно ретельно. Вони повинні бути екологічно чистими, міцними та не линяти під час прання. Найчастіше майстрині використовують натуральні бавовняні тканини: вони вбирають вологу, зберігають тепло, нормально переносять прання, сушіння та прасування. Деякі фірми виробляють спеціальну тканину для клаптикового шиття, що може коштувати 50 і 180 гривень за метр. Економити на матеріалі не варто, інакше виріб, створений важкою і копіткою працею, швидко втратить презентабельний вигляд.

Перш ніж приступати до роботи треба підготувати все необхідне, тому розглянемо інструменти, матеріали та обладнання ( набір ручних швейних голок, машинні голки, наперсток, ножиці, лінійка та кутник, крейда або шматочок мила, міліметровий папір, картон, кольорові олівці, фломастери, шпильки, нитковдівач).

Ручні швейні голки бувають різної товщини та довжини. їх підбирають залежно від товщини тканини. Голки бувають різних номерів від №0 до №12. Тоншими будуть голки з меншим номером. Причому товщина голок двох сусідніх номерів однакова, а довжина різна. Голка з непарним номером довша ніж з парним.

Тонкими голками №0-1 пришивають стеклярус, бісер, лелітки. Голки №2-3 використовують для роботи на тонких тканинах (батист, шовк). Голками №4-5 працюють з льняними тканинами, а №6-12 зшивають товсті тканити (драп, сукно).

Необхідно мати один набір голок різних номерів, а тих, якими працюють частіше, не менше десятка.

Бавовняні тканини шиють голкою №3. Це самий необхідний номер для виконання клаптикової техніки.

Голки повинні бути добре відшліфованими, гострими, не кривими, не іржавими. Найкращий спосіб зберігання голок - гольник з цупкої тканини. Зберігати голку рекомендується з ниткою, зав'язаною вузликом.

Машинні голки розрізняють тільки за товщиною. Чим товща голка -трім більше її номер. Для клаптикового шиття краще всього підходить голка №90/14. В неї заправляють нитку №50 (для бавовняних та шовкових тканин). Для ниток №40, якими зшивають сукно, джине, драп, необхідна голка №100/16.

Голки повинні бути добре відшліфованими, гострими, ні в якому разі не зігнутими та кривими.

Наперсток використовується для захисту пальця від уколів голкою. їх виготовляють з металу, сталі, кості, пластмаси. Бувають наперстки з донцем та без нього (їми користуються, підштовхуючи голку боковою частиною).

Ножиці - один з головних інструментів при пошитті. Існує багато різновидів ножиць, якими користуються закрійники та швеї.

1. Маленькі ножиці (8 - 10 см) - (напівножиці) потрібні для обрізування ниток, невеликих клаптиків тканини і щоб робити надсічки, тобто для дрібних робіт.

2. Ножиці середньої довжини (16-18 см) - вважаються універсальними: їми зручно кроїти невеликі деталі і користуватись замість напівножиць, якщо під рукої їх нема.

3. Довгі ножиці або концелярські (25-30 см) - використовуються для паперу.

4. Ножиці для розкроювання тканини (закрійні) - довжиною 23-25 см. У них не однакові леза, нижнє тонше за верхнє, тому при розкроюванні воно ковзає по столу, майже не піднімаючи тканину, що дозволяє кроїти доволі точно.

Щоб ножиці довго служили, необхідно дотримуватись таких правил:

1) вони завжди повинні бути добре наточені;

2) зберігати ножиці необхідно в сухому місці;

3) після використання їх протирають клаптиком м'якої тканини;

4) ножиці не повинні падати на підлогу;

5) центральний гвинт повинен бути не розболтаним, але і не дуже тугим.

Для роботи необхідні також: лінійка та кутик; портновська крейда або шматочок мила з загостреним кінцем для нанесення ліній на тканину; мілімітровий папір або папір в клітинку, картон; кольорові олівці, фломастери; багато портновських шпильок з металічними вушками; нитковдівач. Для ручного шиття та роботи на швейній машині перш за все використовують бавовняні нитки. Товщина нитки визначається за її номером. Чим нитка товща, тим номер менший. Найтовщі нитки №10, найтонші - №80. Для ситця, сатину, льону використовують нитки №50. Дуже тонкі шовкові тканини зшивають шовковими нитками. Зараз з'явилось багато нових діже міцних ниток із синтетичних волокон (армованих), які гарно використовувати для шиття.

Майже всі тканини можна використовувати для клаптикового шиття. Починаючим рукодільницям простіше працювати з бавовняними тканинами (особливо з дрібним малюнком): їх добре прати, прасувати. Це ситець, сатин, льон, бязь. Шиють також з шовку, атласу, сукна, драпу, цупкого вовняного полотна. Уважно продивіться колекції тканин.

Не можна використовувати дуже виношені клаптики тканини - вони швидко розірвуться і зіпсують роботу. Але старі дрібно нарізані клаптики ще знадобляться для набивання диванних подушок, гольниць, іграшок.

В додаток до цього необхідно мати прокладочні тканини - мішковіні, синтепон, ватин, флізелін, паролон; підкладочні тканини - цупка холщова (для панно і килимків), шовкова типу атласної (для оформлення декоративних подушок). Для оздоблення знадобиться багато різноманітної тасьми, сутажа, стрічок, ґудзиків.

Одним з найпоширеніших напрямків клаптикового шиття є так звана клаптикова мозаїка. Вона, подібно до будь-якої мозаїки, збирається з маленьких клаптиків, які найчастіше викроюються по шаблонам і підбираються за коліром та формою. Всі шви зшивання в традиційній мозаїці повинні бути на виворітному боці полотна.

Для гарного виконання узорів необхідно використовувати кортонні шаблони, по яким викроюють деталі з тканини. Шаблони у печворці - це те ж саме, що і викрійки дл розкроювання одягу. Вони можуть бути будь-якої форми та розміру. Шаблон виготовляють з припусками на шви з усіх сторін, рівними ширині лапки машини - 0,6-0,8 см.

Всі однокові деталі виробу необхідно викроювати по одному і тому ж шаблону з дотриманням напрямку нитки основи. Вона повинна проходити в одному напямку на всіх деталях крою. Обводити шаблон необхідно гостро наточеним м'яким олівцем, крейдою або милом по виворітномі боці. В залежності від конфігурації клаптиків в клаптиковій техніці виділяють такі різновиди узорів: з трикутників, полосок, квадратів, кутиків, многокутників, ромбів та клаптиків довільної форми. Найбільш поширеними з перелічених є узори з квадратів та прямокутних трикутників. Вони є простими у виконанні, утворюють цікаві композиції і тому є найбільш привабливими для початківців, які оволодівають клаптиковим шиттям.

Колорит у виготовленні виробів технікою печворк - невід'ємна частина композиції. Чудову за рисунком річ можна повністю загубити колористичним вирішенням, яке не відповідає загальному художньому задуму, неправильним розподіленням кольору.

Кольором можна об'єднати окремі елементи в єдине ціле і можна розділити їх так, що від гарно продуманої композиції нічого не залишиться. Для того щоб грамотно розв'язувати питання колористичного вирішення, необхідно знати елементарні закони сполучення кольорів.

Для знайомства з величезним і складним світом кольору важливо знати про основні групи кольорів і деякі закономірності їх взаємодії.

Якщо пучок світла пропустити через тригранну скляну призму, то він виявиться розкладеним на основні частини: утворюється кольорова стрічка -спектр. В природі можна спостерігати таке сполучення фарб у райдузі або краплі роси під променями сонця.

Видимий спектр являє собою неперервний ряд змінних кольорів: червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього, фіолетового. Вони відділені один від одного гамою проміжних тонів. Якщо до кольорів спектру додати пурпурний колір - суміш в тому ж порядку розташувати в колі, то поміж синє-фіолетовим і червоним буде пурпурний.

Кольорове коло можна розділити навпіл так, щоб в одну половину увійшли червоні, оранжеві, жовті і жовто-зелені кольори, а в іншу зелено-блакитні, блакитні, сині, синьо-фіолетові.

Кольори червоно-жовтої половини кола і всі їх відтінки називають теплими. Це колір вогню, розігрітих тіл, сонячного світла. Деталі узору, виконані теплими кольорами, ніби виступають на перший план.

Кольори синьо-блакитної половини кола і всі їх відтінки називають холодними. Це кольори льоду, води, блакитної далини. У виробах холодними кольорами створюється другий план.

Кольоровий тон - це, власне, кольоровість - червоний, синій, жовтий тощо. Кольоровий тон дозволяє відрізнити один колір від іншого.

Яскравість - це ступінь наближеності до білого кольору. Насиченість кольору визначається ступенем його густоти. Наприклад, синій колір вважається насиченим, якщо його не можна зробити ще більш синім.

Кольори поділяються на хроматичні і ахроматичні (від грецької chroma - колір, а - приставка в значенні "не"). До хроматичних відносяться всі кольори спектру та їх відтінки, а також кольори, яких немає в спектрі, -коричневі, золотисті, теракотові, пурпурний тощо. їх називають тональними.

Білий, сірий і чорний кольори - ахроматичні. їх називають нейтральними. Вони не мають насиченості, тону і відрізняються один від одного лише яскравістю. Найяскравіший з них - білий колір. Чорний колір яскравості не має.

Кольори, що знаходяться на протилежних сторонах спектрального кола, називаються додатковими. Наприклад, діаметрально-протилежним по відношенню до червоного кольору буде зелено-блакитний, до оранжевого -блакитний, до жовтого - синій, тощо. Якщо додаткові кольори розташувати поряд, вони будуть взаємно посилювати насиченість. Ураховуючи цю властивість, не треба брати додаткові кольори в рівних пропорціях. Один з них повинен бути основним, інший додатковим (для оздоблення).

Будь-які розташовані поряд кольори впливають один на одного і можуть викликати різні почуття. І хроматичні, і ахроматичні кольори в оточенні більш темних кольорів здаються світліше, а в оточенні світлих -темніше. Гармонійні поєднання кольорів можна отримати з відтінків, розташованих у межах Ул частини кольорового кола (гармонія споріднених кольорів), наприклад поєднання жовтого з жовто-зеленим. Красиві поєднання, складені з трьох контрастних кольорів або відтінків. Вони розташовані на вершинах рівностороннього трикутника, вписаного в кольорове коло.

Гарно поєднуються ахроматичні кольори: білий з чорним, чорний з сірим. Вони гармонують з будь-яким кольором. При цьому хроматичні теплі кольори виграють поряд з темними ахроматичними, а холодні - з світлими ахроматичними. Насичені кольори гармонують з чорним або білим, а мало насичені - з різними відтінками сірого кольору. В усіх випадках на їх поєднання сильно впливає перевага того чи іншого кольору.

З давніх часів дійшла до нас символіка традиційних кольорів. В різних областях маються невеликі відхилення. В таблиці 1 наводиться приклад символів, які використовувались на Лівобережній Україні.

Отже, клаптикове шиття відомо на Україні, як один з найцікавіших видів домашнього рукоділля. В техніці печворк можна створити неймовірно гарні і неповторні речі. Дана техніка є досить актуальною, адже з непотрібних клаптиків можна виготовляти шедеври мистецтва.

Розділ ІІ. Методичні аспекти використання техніки печворк у трудовому навчанні учнів 9 класу

2.1 Поради вчителю трудового навчання по викладанню курсу за вибором

Рекомендації щодо роботи з навчальною програмою. Розподіл годин у навчальній програмі орієнтовний. Учитель може вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчених питань. З'єднання окремих елементів виробу може здійснюватися ручним, машинним способами або їх поєднанням.

Дослідження можна проводити в архівних матеріалах краєзнавчих музеїв, бібліотек, системі Internet.

Отримані знання, уміння можуть бути поглиблені на заняттях варіативного модуля «Технологія клаптикового шиття» навчальної програми «Технології. 10-11 класи».

Рекомендації щодо проведення системи уроків курсу за вибором. Під час проведення уроків рекомендується використовувати наочність ( презентації, ілюстрації виробів, готові вироби, виготовлені в техніці печворк тощо ), роздатковий матеріал ( структури етапів проектно-технологічної діяльності, тести з виявлення знань і вмінь, що являються базовими для засвоєння техніки «печворк», тести на перевірку сформованості знань і вмінь з проектно-технологічної діяльності). Дана наочність та роздатковий матеріал були використані під час підготовки та проведенні системи уроків. [ Додаток Б, В, Г ]

Тести з виявлення знань і вмінь, що являються базовими для засвоєння техніки «печворк», а також тести на перевірку сформованості знань і вмінь з проектно-технологічної діяльності були використані на етапі актуалізації опорних знань.

Щодо типів уроків, то на першому рекомендується застосувати комбінований урок, а на наступних - урок комплексного застосування знань, умінь і навичок.

Методи, які бажано застосовувати: розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, ілюстрація, заохочення, робота в групах, мікрофон.

Дітям подобається працювати з комп'ютером ( дивитися презентації, обирати об'єкт праці в інтернеті тощо ), тому бажано застосовувати комп'ютер під час уроків трудового начання. Він в деякому числі вважається елементом мотивації.

Під час проведення експериментальної роботи в загальноосвітній школі І-Ш ст. №6 м. Глухова, була розроблена та апробована система уроків курсів за вибором. Також було проведено тестування учнів. [ Додаток Д, Е ]

Аналізуючи результати тестів можна стверджувати, що:

1. 59 % учнів володіють знаннями і уміннями, що являються базовими для засвоєння техніки «печворк» на початковому рівні, 14 % - на середньому рівні і 27 % - на достатньому. (Результати зображені на коловій діаграмі). Це свідчить про низький рівень знань учнів, оскільки більша половина класу, а саме 59 %, не орієнтується в технології ручних та машинних швів.

2. у 2-х учнів сформовані знання і вміння з проектно-технологічної діяльності на початковому рівні, у 8-и учнів - на середньому рівні, у 5-ти - на достатньому рівні. (Результати зображені на стовпчиковій діаграмі). Це свідчить про середній рівень сформованості знань і вмінь з проектно-технологічної діяльності. Учні орієнтуються в структурі етапів проекту, в правильності заповнення та оформлення творчих проектів. Але не один учень не володіє даними знаннями і уміннями на високому рівні, хоча творчі проекти вивчаються з 5-го класу.

2.2 Розробка системи уроків курсів за вибором

Урок - це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань.

Під час проходження педагогічной практики в Глухівській загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів № 6 була апробована розроблена система уроків курсу за вибором у 9 класі. [ Додаток Б, В, Г ]

Тема першого уроку: «Проектування розвиваючого панно, що виготовляється технікою печворк». Тема другого уроку: «Конструювання елементів комплекту». Третій і четвертий уроки поєднані в одну тему: «Технологія виготовлення комплекту». Провівши такий експеримент, в результаті можна сказати, що техніка печворк є досить актуальною в наш час. Але для використання даної техніки у школі необхідні швейні машини, яких у ЗОШ І - ІІІ ступенів № 6 лише одна, безліч різноманітних клаптиків, які необхідно поєднати і за кольром, і за фактурою тощо. Якщо швейних машинок не вистачає, то можна учнів об'єднати у групи і дати кожній завдання, тоді всі зможуть працювати і виготовити виріб швидше. Саме цей підхід ми використали на практиці.

Висновки

Представлене методичне забезпечення пройшло апробацію у загальноосвітній школі І-ПІ ст. №6 під час педагогічної практики. Проведене дослідження дозволило виявити можливості ознайомлення учнів середньої школи з особливостями техніки клаптикового шиття на основі вивченого модуля, курсів за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття».

Під час дослідження було встановлено:

1) Знайомство учнів середньої школи з декоративно-прикладним мистецтвом на заняттях з трудового навчання є ефективним засобом національного виховання і культурного розвитку школяра. Можливості трудового навчання у прилученні школярів до традицій та звичаїв є багатим і своєрідним, бо воно є тим рідкісним предметом, який перекидає місток між матеріальною і духовною культурою. Заняття різними видами народних ремесел і декоративно-прикладного мистецтва є органічною формою поєднання пізнавальної й продуктивної мистецької діяльності дітей.

Під час вивчення модуля «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття», а саме виготовлення об'єкту праці - кухонного комплекту , учні знайомляться з історією розвитку техніки печворк, особливостями даної техніки, а також з інструментами, обладнанням та матеріалами, які використовуються для виготовлення виробів.

2) Розроблена та експериментально перевірена система уроків курсу за вибором «Технологія виготовлення виробів для інтер'єру технікою клаптикового шиття».

Програма модуля передбачає вирішення таких завдань:

- залучати учнів до народної творчості, історії й культури свого народу;

- розвивати творчі здібності, художнього смаку, відчуття прекрасного;

- створювати умови для самовизначення й саморозвитку особистості;

- формувати ставлення до курсу як до можливої галузі майбутньої професійної діяльності.

3) Обгрунтовано та експериментально перевірено форми та методи організації навчально-пізнавальної діяльності, які рекомендуються для використання при вивченні модуля, а саме: словесні методи (розповідь, пояснення, демонстрація, інструктаж, бесіда),методи контролю та самоконтролю (спостереження, опитування), форми активізації учнів (колективні форми роботи).

4) Підібрано, виготовлено та експериментально перевірено методичне забезпечення до кожної теми модуля (календарно-тематичний план, поширені плани-конспекти уроків, наочність, структури етапів проектно-технологвчної діяльності, тести).

5) Розроблене методичне забезпечення, теоретичний матеріал допоможе при підготовці та проведенні занять з даного модуля. Методичне забезпечення зібране у додатках роботи.

Література

1. Валли Берти Джанна. Лоскутное шитье / Валли Берти Джанна, Риколфи Россана ; [пер. с итал. ООО «Мир книги»]. - М. : Мир книги, 2004. - 80 с.

2. Грин М.З. Шитье из лоскутов : книга для учащихся / Мэри Энн Грин; [пер. с англ. Л.Н. Белой]. - М. : Просвещение, 1987. - 58 с.

3. Макаренко О.Ю. Веселі клаптики : науково-популярна книжка [для середнього та старшого шкільного віку] /О.Ю. Макаренко. - К. : Веселка, 1987.-48 с.

4. Максимова М.В. Лоскутики / М.В. Максимова, М.А. Кузьмина - М. : Издательство «ЗКСМО», 2003. - 109 с. - (Заботы маленькой хозяйки).

5. Муханова И. Лоскутные узоры. Новые возможности / Ирина Муханова. - М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - 176 с.

6. Нестерова Д.В. Лоскутные фантазии. Лоскутное шитье / Д.В. Нестерова. - ACT, Астрель, 2010. - 32 с.

7. Скопцова М.И. Технология. Обслуживающий труд. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. - 384 с.

Інтернет-ресурси

8. Лоскутное шитье: [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://loskutiki.ru/

9. Мастерская лоскутного шитья Анастасии Сидельниковой. Лоскутные покривала, наволочки, жилетки и многое другое: [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://loskutnik.ru/

10. Myquilt. Лоскутное шитье: [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://myquilt.ru/

11. Журнали по вышивке и рукоделию. Лоскутное шитье. Пэчворк. Квилт: [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://salfetka.at.ua/news/l-0-71

12. Страна мастеров. Популярные мастер-классы в технике Пэчворк: [Эл. ресурс]. - Режим доступа: http://stranamasterov.ru/taxonomy/term/1347

Размещено на Allbest.ru