Активізація вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики дітьми старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (М. ОДЕСА) ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО

УДК 373.21 :808.3-541.45

Активізація вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики дітьми старшого дошкільного віку

13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Лопатинська Наталія Анатоліївна

Одеса 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “12” квітня 2000 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського

Автореферат розісланий “10 ” березня 2000р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С.Трифонова

префіксальний дієслово словотворення

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ обумовлюється пріоритетними напрямками державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) щодо реформування дошкільного виховання, яке спрямоване “на практичне оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному закладі освіти”. Зазначимо, що змістом однієї зі сфер “Я сам”, а саме “Соціальне Я”, базового компонента дошкільної освіти є граматична компетенція, яка передбачає практичне опанування “прийомами словозміни та словотворення”.

Кінцевою метою засвоєння рідної мови є досконале володіння мовленнєвими засобами, що передбачає високу культуру мовлення і вимагає розуміння значень слів, форм української літературної мови, а також уміння використовувати їх доречно й точно залежно від контексту мовленнєвої ситуації.

У процесі оволодіння навичками зв'язного мовлення дітьми дошкільного віку важливу роль відіграє засвоєння ними семантики дієслів та вміння оперувати словами означеного лексико-граматичного класу відповідно до завдань комунікації. Вагомість та актуальність цього завдання обумовлюється тим, що, з одного боку, дієслово разом з іменником (підметом) “цементує” речення, сприяє вираженню значення головної ідеї висловлювання, а з іншого - об'єднує в собі такі семантичні показники, які дають змогу говорити не тільки про знання чи незнання дошкільниками самого слова та його значення, але й про рівень оволодіння засобами вираження лексико-граматичних значень.

Практика засвідчує, що найбільш складними для засвоєння дітьми є дієслова зі словотвірними префіксами. Проблемність оволодіння означеним матеріалом пов'язана з великою кількістю дієслівних префіксів, різноманітністю їх значень, закономірностями синтаксичної та лексичної узгодженості придієслівних слів і префіксальних дієслівних утворень. Проте саме завдяки префіксам відбувається безперервне поповнення і оновлення складу дієслів. Подолати ці труднощі можливо, якщо знайомити дітей дошкільного віку з матеріалом системно, послідовно, концентрично та на засадах єдності сенсорного і лінгвістичного виховання.

Проблема навчання дітей дошкільного віку елементів словотворення розглядалася науковцями різнопланово: в лінгвістичному аспекті (Л.А.Булаховський, В.В.Виноградов, О.Т.Волох, М.Т.Возний, Л.В.Вознюк, К.Г.Городенська, В.О.Горпинич, В.С.Ільїн, Н.Ф.Клименко, І.І.Ковалик, М.П.Кочерган, М.Я.Плющ, О.О.Потебня, В.М.Русанівський, С.В.Семчинський, Г.П.Циганенко, Л.В.Щерба та ін.), психологічному (Л.І.Айдарова, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, С.Ф.Жуйков, Г.С.Костюк, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, М.І.Попова, Ф.О.Сохін, Д.Б.Ельконін та ін.), психофізіологічному (М.М.Кольцова, М.І.Красногорський, І.П.Павлов та ін.), лінгводидактичному (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, О.М.Гвоздєв, К.Л.Крутій, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, О.М.Струніна, Е.А.Федеравичене та ін.). Науковцями було виявлено механізми оволодіння дітьми основами словотворення та визначені педагогічні умови його формування.

Дослідження низки вчених (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, Д.М.Богоявленський, О.М.Гвоздєв, С.М.Карпова, К.Л.Крутій, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, О.М.Струніна, Е.А.Федеравичене) спрямовано на виявлення ступеня усвідомленості дітьми дошкільного віку мовленнєвого матеріалу.

Водночас у наявних дослідженнях не були об'єктом спеціального вивчення вживання й розуміння дітьми старшого дошкільного віку префіксальних дієслів. Результати анкетування вихователів, дані аналізу режимних моментів і календарних планів навчально-виховної роботи вихователів засвідчили, що більшість педагогічних працівників дошкільних закладів недостатньо володіють методикою ознайомлення дітей із значеннями слів та їх тлумачення. Ця робота проводиться несистематично, нецілеспрямовано. Зауважимо, що чинні програми містять завдання щодо вживання й розуміння дітьми префіксальних дієслів, проте перспективність і наступність між дошкільною й початковою ланками освіти з питань словотворення майже відсутні. Необхідність актуалізації вивчення вживання, розуміння дітьми дошкільного віку дієслів і утворення ними дієслівних форм за допомогою префіксів зумовили вибір теми дослідження “Активізація вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики дітьми старшого дошкільного віку”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського (“Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі” № 0197 v 668552 ).

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - навчально-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - процес засвоєння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - теоретичне обґрунтування й експериментальна апробація методики активізації вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики старшими дошкільниками.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ - ефективність активізації вживання дітьми префіксальних дієслів, розуміння їх семантики та вміння творення похідних слів за допомогою дієслівних префіксів значно підвищиться, якщо забезпечити максимальну мовленнєву активність, взаємозв'язок мовленнєвої практики з поетапністю роботи над граматичним поняттям, дотримання послідовності стадій опанування словотвірними моделями, варіантність мовленнєвого матеріалу в процесі ознайомлення з семантикою префіксальних дієслів, насиченість завдань позитивними стимулами.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1.Вивчити особливості вживання та розуміння словотвірних моделей префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку.

2.Визначити критерії та показники засвоєння дітьми префіксального дієслівного словотворення.

3.Виявити рівні засвоєння префіксального дієслівного словотворення в конкретній мовленнєвій ситуації та незалежно від ситуації й контексту.

4.Визначити педагогічні умови активізації вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики.

5.Розробити та апробувати експериментальну модель активізації вживання та розуміння дошкільниками префіксальних дієслів.

МЕТОДОЛОГІЧНИМИ ЗАСАДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ виступили філософське вчення про значення, суспільну природу мовлення як засобу спілкування, єдність мови й мислення, свідомості та діяльності, пріоритетної ролі рідного мовлення.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ базуються на працях відомих лінгвістів (П.І.Білоусенко, Л.А.Булаховський, М.Т.Возний, К.Г.Городенська, Н.Ф.Клименко та ін.), психологів і психолінгвістів (Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, О.С.Кубрякова, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, М.М.Поддьяков, І.О.Синиця, О.М.Шахнарович), провідних ідеях сучасної лінгводидактики, зокрема в лексичному аспекті вивчення словотвірних відношень (О.І.Соловйова, Є.І.Тихеєва); у лексико-граматичному та структурно-семантичному (А.Г.Арушанова, А.М.Бородич, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, Е.А.Федеравичене, Л.П.Федоренко), а також лінгводидактичних принципах навчання дітей рідної мови (А.М.Богуш, Г.П.Коваль, К.Л.Крутій, О.Курило, М.І.Пентилюк, Ф.О.Сохін, О.С.Ушакова).

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ - теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення літературних джерел (нормативних документів, історико-педагогічної, наукової та методичної літератури), моделювання навчального процесу; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей старшого дошкільного віку, інтерв'ювання, анкетування, аналіз навчальної документації, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних. Використані методи взаємодоповнювали один одного й забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВОДИЛОСЯ (1995-2000 рр.) у три етапи.

На першому - пошуковому - етапі (1995-1996 рр.) проводилася робота, спрямована на визначення й конкретизацію об'єкта і предмета дослідження, уточнювалися завдання, методи, здійснювався аналіз педагогічної і методичної літератури, аналізувалася документація в дошкільних закладах освіти.

На другому етапі - дослідницькому (1996-1998 рр.) - проводився констатуючий і формуючий експерименти, у процесі яких перевірялася гіпотеза й ефективність експериментальної методики, коригувалася методика дослідження, розроблялися критерії та показники засвоєння старшими дошкільниками префіксальних дієслів, з'ясовувалися рівні засвоєння дієслівних словотвірних моделей префіксального типу.

На третьому етапі - узагальнюючому (1998-2000 рр.) - здійснювався порівняльний аналіз кількісних і якісних змін результатів констатуючого й формуючого експериментів, проводився відстрочений контрольний зріз, узагальнювалися статистичні дані, виявлялися закономірності засвоєння префіксальних дієслів, формувалися й теоретично обґрунтовувалися висновки. За одержаними результатами розроблялися методичні рекомендації “Подорож до Країни Словотворення”, здійснювалося впровадження результатів дослідження в педагогічну практику дошкільних закладів освіти.

БАЗОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ виступили дошкільні заклади м.Запоріжжя (№№287, 240) та Запорізької області: м.Гуляйполя (№5) та смт. Чернігівки (№3). В експериментальному дослідженні брали участь 140 дітей старшого дошкільного віку, до анкетування було залучено 100 вихователів Запорізької та Дніпропетровської областей.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ : науково обґрунтувано та розроблено дидактичну модель засвоєння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку; визначено критерії, показники та рівні засвоєння дієслівних словотвірних моделей префіксального способу; виявлено закономірності і стадії засвоєння префіксальних дієслів, визначено педагогічні умови, що сприяють активізації вживання та розуміння семантики префіксальних дієслів старшими дошкільниками.

ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в розкритті специфіки засвоєння дітьми дієслівних словотвірних моделей префіксального способу, подальшому науковому обґрунтуванні необхідності й доцільності здійснення словотвірної роботи в дошкільному віці, розробці технології засвоєння старшими дошкільниками префіксального дієслівного словотворення, збагаченні педагогічної теорії лінгводидактичними узагальненнями (закономірності, тенденції), визначенні частотності вживання дітьми дієслівних префіксів, типових помилок, причин та шляхів їх усунення.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в розробці методики засвоєння дієслівних похідних префіксального способу словотворення, що передбачала форми організації та структуру навчально-мовленнєвої діяльності, застосування комплексу лінгвістичних казок та системи мовленнєво-ігрових ситуацій. Розроблено систему занять щодо ознайомлення старших дошкільників із семантикою певного префікса та систему мовленнєвих ігор і вправ для набуття словотвірних умінь і навичок, що можуть бути використані у практиці роботи сучасних дошкільних закладів з метою подолання обмеженості лексичних дієслівних одиниць у мовленні дітей та попередженні дизграфії. Практичний матеріал (система мовленнєвих ігор, завдань, вправ, дієслівних моделей, схеми, таблиці тощо) може бути використаний у роботі вихователів дошкільних закладів, учителів початкових класів та логопедів під час корекції системного порушення мовлення. Матеріали дослідження знайдуть також застосування у процесі лекційних занять зі студентами дошкільного факультету вищих навчальних закладів ІI-IV рівнів акредитації, у системі післядипломної освіти вихователів дошкільних закладів.

Експериментальні матеріали дослідження пройшли апробацію в дошкільних закладах Дніпропетровської області: № 17 м. Орджонікідзе (довідка про впровадження № 9 від 25.08.99); Запорізької області : № 5 м.Василівка (довідка про впровадження 03-Д від 26.01.2000).

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК АВТОРА : розроблено експериментальну модель та методику активізації вживання префіксальних дієслів і розуміння їх семантики дітьми старшого дошкільного віку; виявлено закономірності засвоєння дієслівних словотвірних моделей префіксального способу та їх активного вживання у вільному спілкуванні, визначено взаємозалежність явищ : вживання, розуміння та здатність до рефлексії.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Матеріали дисертацій-ного дослідження доповідалися на Міжнародних (Чернівці, 1997; Дніпропетровськ, 1999), Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Київ, 1997; Запоріжжя 1997, 1999); обговорювалися на семінарах аспірантів і засіданнях кафедри теорії та методики дошкільної освіти Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського впродовж 1997-1999років, кафедри дошкільної та початкової освіти Запорізького обласного інституту вдосконалення вчителів (1997-1999р.р.). Основні положення й результати дослідження викладено в 12 публікаціях автора.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатку. Повний обсяг дисертації - 232 сторінки, з них 165 сторінок основного тексту. Робота містить 18 таблиць, 1 схему, 6 діаграм. У списку використаних джерел 292 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “ВСТУПІ” обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, подано відомості про апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади навчання префіксального словотворення” уточнено сутність понять “семантика”, “словотворення”, “словотвірне значення”, “словотвірна система”, “словотвірна парадигма”, “словотвірна модель”, “механізм словотворення”; розкрито психолінгвістичний аспект механізму оволодіння словотворенням рідного мовлення дітьми дошкільного віку; здійснено ґрунтовний аналіз лінгводидактичних досліджень, що стосуються засвоєння дітьми старшого дошкільного віку нормативно-практичного аспекту словотворення; подано змістову характеристику засвоєння ними семантики дієслівних префіксів і утворених похідних слів .

Наукові дослідження методистів (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, О.М.Гвоздєв, С.М.Карпова, М.М.Кольцова, К.Л.Крутій, Г.І.Ніколайчук, Ф.О.Сохін, Е.А.Федеравичене, Ф.І.Фрадкіна, О.М.Шахнарович та ін.), психологів (Л.С.Виготський, О.Р.Лурія, С.Л.Рубінштейн та ін.), лінгвістів (О.О.Потебня, Д.М.Ушаков та ін.) присвячені проблемі усвідомлення вербального складу мовлення дітьми дошкільного віку.

Утворення похідних слів за допомогою різних дериваційних засобів є одним із видів словотворення. Останнє визначається як процес створення нових слів, що властиве будь-якій функціонуючій мові (Ф.М.Березін, Б.М.Головін, Н.Г.Гольцова, В.О.Горпинич, В.П.Жуков, Ю.О.Карпенко, В.І.Кононенко, П.О.Лекант та ін.); психофізіологічний акт мовлення, внаслідок якого створюються нові слова (Ф.М.Березін, Б.М.Головін та ін.); лінгвістичне вчення, наука, розділ мовознавства, що вивчає слова з погляду способів творення і структури (Ф.М. Березін, Л.А.Булаховський, В.В.Виноградов, І.Р.Вихованець, Д.І.Ганич, Б.М. Головін, К.Г.Городенська, А.П.Грищенко, М.П.Івченко, Г.Г.Кисіль, П.О.Лекант, І.С.Олійник, О.М.Пазяк, М.Я.Плющ, Л.В.Щерба та ін.).

В опануванні основ словотворення науковці (О.С.Кубрякова, О.О.Леонтьєв, О.М.Шахнарович, Н.М.Юрьєва та ін.) виділяють два процеси: оволодіння засобами формального вираження та оволодіння “семантичними зрушеннями” у значенні вихідних слів, причому мотиваційна частина словотворення розглядається ними у тісному зв'язку з сутністю й усвідомленням семантичного аспекту словотвірної моделі.

Під час оволодіння моделями словотворення стрижневими є процеси семантичного аналізу дійсності та семантичного синтезу. Важливою умовою виступає засвоєння особливого способу найменування дійсності та практичне його застосування, що в цілому і становить основу словотвірної діяльності. Засвоєння ж дитиною значення похідного слова відбувається лише за умов оволодіння його змістом і способом словотворення.

У засвоєнні значення похідного слова вчені (О.О.Леонтьєв, О.М.Шахнарович, Н.М.Юрьєва) виділяють два рівні: оволодіння семантикою похідного слова під час предметно-практичних дій дітей і під час набуття ними мовленнєвого досвіду.

Дослідники (А.Г.Арушанова, О.М.Гвоздєв, Е.А.Федеравичене) виділили три етапи оволодіння дошкільниками словотворенням. На першому етапі відбувається формування передумов словотворення. Діти накопичують у первинному словнику мотивовану лексику і досить чітко виділяють окремі морфологічні елементи. Другий етап характеризується використанням морфологічних елементів у тому ж вигляді, в якому вони були виділені у слові, та активним засвоєнням словотвірних моделей без чергування і зміни основ. На третьому етапі старші дошкільники засвоюють норми і правила словотворення, самоконтролю, у них формується критичне ставлення до мовлення.

Отже, оволодіння словотворенням у дошкільному віці становить процес формування узагальненого способу мотивованої номінації, всередині якого відбувається засвоєння конкретних способів словотворення. Формування узагальненого способу ґрунтується на засадах орієнтації дитини в суттєвих для номінації предметних і мовних формально-семантичних відношеннях. Зовні це відбивається у збільшенні інтенсивності використання словотвірних моделей.

У другому розділі “Характеристика засвоєння дієслівних префіксів дітьми старшого дошкільного віку” висвітлено результати констатуючого експерименту щодо опанування дітьми префіксальних дієслів, визначено коефіцієнти кореляцій лінгвістичних явищ: уживання, розуміння та здатність до рефлексії, коефіцієнти та рівні засвоєння дієслівних словотвірних моделей префіксального типу дітьми старшого дошкільного віку.

Констатуючий експеримент здійснювався поетапно. Завданнями першого етапу було вивчення річних планів роботи дошкільних закладів і планів освітньої роботи з дітьми; виявлення обізнаності вихователів щодо означеної проблеми методами анкетування, інтерв'ювання; відстеження навчання словотворення у процесі перегляду комплексних і тематичних мовленнєвих та інших видів занять.

Дані аналізу режимних моментів і планів освітньої роботи з дітьми засвідчили, що найчастіше мета занять з розвитку мовлення передбачала роботу з найуживанішими префіксами, проте завдання на творення префіксальних дієслів за допомогою різних префіксів і розуміння семантики похідних слів не вирішувалися.

Надалі вивчався наявний рівень використання дошкільниками префіксів у вільному спілкуванні та проводився статистичний аналіз уживання дітьми старшого дошкільного віку префіксальних дієслів упродовж одного дня. Під вільним спілкуванням розуміємо мовленнєву діяльність дітей у повсякденному житті в невимушених комунікативних ситуаціях. Одержані результати підтвердили наявність у мовленні дітей старшого дошкільного віку майже всіх дієслівних префіксів. Проте в активному вжитку не було зафіксовано випадків використання одного дієслова з різними префіксами. У ситуаціях вільного спілкування діти вдавалися до екстралінгвістичних засобів (міміка, жести), ігноруючи мовленнєве спілкування.

Результати пошуково-розвідувального експерименту зумовили необхідність розробки завдань із метою обстеження вживання й розуміння префіксальних дієслів у спеціально створених мовленнєвих ситуаціях. Під спеціально створеною мовленнєвою ситуацією ми розуміємо мовленнєву ситуацію, що її організовує експериментатор, і яка передбачає реалізацію тих чи інших мовленнєвих завдань.

Констатуючий експеримент охоплював три серії завдань. Метою було з'ясування вживання дітьми старшого дошкільного віку префіксальних дієслів, уміння утворювати похідні дієслова за допомогою дієслівних префіксів в-, ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, о-, недо-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-. Для цього було розроблено сценарії ігрових ситуацій “Пригоди Пояснюльки й Доведунчика”, які об'єднували різні види завдань. Ці ситуації допомагали дитині зорієнтуватися, вжити необхідний префікс, а експериментаторові - з'ясувати наявність в активному мовленні того чи іншого дієслівного префікса.

Друга серія завдань була спрямована на виявлення розуміння семантики префіксальних дієслів у конкретній ситуації та поза нею, усвідомлення словотвірної семантики, вміння пояснювати значення похідних слів дітьми старшого дошкільного віку. З метою з'ясування розуміння дошкільниками значення дієслів дії, руху чи стану, останні були згруповані відповідно до вживаного в них префікса. Слова пропонувалися дітям у двох варіантах. У першому випадку, під час називання дії, руху чи стану експериментатор пропонував тільки слово, оскільки необхідно було з'ясувати розуміння дошкільниками окремих префіксальних дієслів, бо саме називання інших частин мови могло призвести до здогадування смислу висловлювання. У іншому - експериментатор пропонував слово, що досліджувалося в контексті речення.

Третя серія завдань констатуючого експерименту була спрямована на виявлення рівня здатності до рефлексії дітей старшого дошкільного віку.

Здатність до рефлексії ми розуміємо як усвідомлення словотвірної парадигми префіксальних дієслів і наявність уміння самостійного перенесення лінгвістичного досвіду в нову мовленнєву ситуацію. Відповідно до цього було розроблено систему завдань, що охоплювали дві серії, перша з яких була спрямована на з'ясування вміння утворювати похідні дієслівні форми від однієї твірної основи за допомогою різних префіксів, а друга - на з'ясування вміння утворювати похідні дієслівні форми від різних твірних основ за допомогою одного префікса дітьми старшого дошкільного віку.

На основі аналізу одержаних даних було визначено коефіцієнти кореляції рангів і рівні значущості явищ : уживання, розуміння та здатності до рефлексіі за допомогою формули Ч.Спірмена:

Як засвідчили результати ранжування явищ, взаємозв'язок між розумінням і здатністю до рефлексії був найвищим (у дітей старшої експериментальної групи - 0,94, контрольної - 0,93; у дошкільників підготовчої експериментальної групи - 0,93, контрольної - 0,95), дещо нижчим виявився коефіцієнт кореляції між уживанням і розумінням та вживанням (у старшій експериментальній групі - 0,92; контрольній - 0,90; у підготовчій експериментальній - 0,93, контрольній - 0,92) і здатністю до рефлексії (у дітей шостого року життя експериментальної групи - 0,81, контрольної - 0,79; у дітей сьомого року життя експериментальної групи - 0,86, контрольної - 0,81). Відповідно до визначених рівнів значущості явищ, за Ч.Спірменом, спостерігався тісний зв'язок між ними.

На підставі одержаних результатів було визначено критерії засвоєння дітьми префіксальних дієслів, а саме: активне вживання префіксальних дієслів у мовленні, розуміння їх у конкретній ситуації та поза нею, пояснення значення слова, творення похідних слів, усвідомлення словотвірної семантики. Відповіді дітей аналізувалися за такими показниками: самостійність уживання префіксальних дієслів під час розгляду ілюстрацій, використання необхідного префікса в дієслові залежно від контексту, розуміння значення запропонованих префіксальних дієслів у конкретній ситуації та поза нею, свідоме імітування дій, самостійне пояснення значення запропонованих дієслівних форм, вільне перенесення лінгвістичного досвіду та свідоме творення похідних слів. Під час виведення кількісних показників рівнів засвоєння префіксальних дієслів було обраховано коефіцієнт засвоєння дієслівних префіксів дітьми старшого дошкільного віку.

Результати експериментальних досліджень дали можливість з'ясувати характеристику рівнів засвоєння дітьми префіксального дієслівного словотворення. Діапазон рівня засвоєння префіксальних дієслів був таким: високий рівень засвоєння дорівнював 80%<Kзасв.<100%, достатній рівень - 60%<Kзасв.<80%, середній - 40%<Kзасв.<60%, низький - 20%<Kзасв.<40%.

Для дітей високого рівня засвоєння префіксальних дієслів характерна самостійність і точність уживання префіксальних дієслів, усвідомлення їх семантики як під час вербального, так і моторного пояснення слів, самостійність у творенні похідних дієслівних форм з однією твірною основою за допомогою різних префіксів та дієслівних форм з різними твірними основами й одним префіксом, їх узгодженість із прийменниками. Високий рівень засвоєння префіксальних дієслів було виявлено в 10,9% дітей старшої експериментальної та 10,2%-контрольної груп; підготовчої експериментальної - 15,5% і 13,8% контрольної групах.

Достатній рівень засвоєння словотвірних дієслівних моделей префіксального типу був засвідчений у дошкільників, мовлення яких характеризувалося точним уживанням префіксальних дієслів, розумінням їх семантики, імітуванням запропонованих дій, проте вербальні пояснення були майже відсутні, потрібна була допомога експериментатора. Достатній рівень в експериментальних групах шостого року спостерігався у 25,7% дітей (22,8%- контрольній) та сьомого років життя - у 25,7% дошкільників (27,4%- контрольній).

Дошкільники з середнім рівнем засвоєння префіксальних дієслів уживали не всі запропоновані префіксальні дієслова, припускалися помилок у використанні необхідного префікса, замінювали один префікс на інший, розуміли зображені дії, проте зімітувати й пояснити вербально їх не могли, під час утворення різних дієслівних форм за допомогою префіксів припускалися помилок у доборі необхідного префікса, граматичній узгодженості слів, у вирішенні завдання не орієнтувалися на схему-модель. На середньому рівні засвоєння префіксальних дієслів знаходилося 40% дітей старшої (45,5% - контрольної) і підготовчої експериментальних груп - 44,6% (41,3% - контрольної).

Низький рівень засвоєння префіксальних дієслів був властивий дітям, у яких спостерігалися помилки у вживанні й розумінні дієслівних словотвірних моделей префіксального способу, в імітаційному та вербальному поясненні слів. Дошкільники мали низький рівень здатності до рефлексії. Низький рівень спостерігався у 23,4% дітей старшої ( 21,5% - контрольної) та підготовчої експериментальних груп - 14,2% (17,5% - контрольної).

У третьому розділі “Шляхи активізації засвоєння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку” описано експериментальну модель засвоєння дітьми старшого дошкільного віку дієслівних словотвірних моделей префіксального способу, висвітлено результати контрольного зрізу.

Засвоєння словотвірних моделей дітьми старшого дошкільного віку мало на меті, по-перше, сприяти практичному опануванню словотвірних умінь і навичок; по-друге, сформувати в них уміння семантично правильно висловлювати думку; по-третє, збагачувати активний словник, підвищувати рівень розвитку усного граматично правильного мовлення. Рушійною силою такого засвоєння є процес виникнення й розв'язання своєрідних суперечностей між природною активністю дитини, що виявляється у феномені “дитяча словотворчість“, та неможливістю самостійного засвоєння словотвірних моделей через складність опанування граматикою української мови дітьми означеного віку. Ці суперечності виникають у процесі пізнання та практичного засвоєння граматичних понять.

Кінцевою метою було формування вміння застосовувати набуті словотвірні навички безпосередньо у процесі спілкування.

Започатковуючи формуючий експеримент, ми спроектували модель, що охоплювала чотири взаємопов'язані етапи: ознайомлювальний, комунікативно-діяльнісний, моделюючий, творчий (Див. схему).

Перший етап (ознайомлювальний) передбачав актуалізацію знань дітей про слова-дії, дієслівну основу, вміння добирати спільнокореневі слова. На цьому етапі була проведена робота щодо ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з семантикою дієслів руху, дії, стану, дієслівною основою, семантикою дієслівних префіксів, їх словотвірною роллю та формування вміння свідомого творення префіксальних дієслів. Дієслова були згруповані в лексико-семантичні групи: рух, дія, стан. Ознайомлення дітей із моделями словотворення розпочиналося з пар часто вживаних префіксів. Особлива увага зверталася на семантичне узгодження дієслівного префікса з різними прийменниками. Матеріал був згрупований таким чином, щоб допомогти дошкільникам розмежувати значення дієслівних префіксів у межах однієї семантичної групи й водночас долати труднощі під час утворення префіксальних дієслів і свідомого їх уживання в мовленні.

Другий етап дидактичної моделі (комунікативно-діяльнісний) передбачав формування в дітей вміння виділяти префіксальні дієслова, розуміти їх значення, виконувати практичні дії відповідно до семантичного значення названого слова, навичок утворення префіксальних дієслів руху, дії, стану. Завданням другого етапу було практичне засвоєння словотвірних моделей дітьми старшого дошкільного віку та закріплення семантичної узгодженості дієслівних префіксів і прийменників.

Третій етап (моделюючий) був спрямований на створення умов щодо свідомого засвоєння схем-моделей префіксальних дієслів, усвідомлення дітьми старшого дошкільного віку словотвірної семантики дієслівних префіксів. На цьому етапі дітей вчили утворювати похідне дієслово, орієнтуючись на запропоновану схему-модель, та самостійно виконувати вправи на кодування та декодування префіксальних дієслів у контексті висловлювання.

Четвертий етап (творчий) передбачав застосування дітьми старшого дошкільного віку словотвірних моделей під час складання зв'язного висловлювання. Метою цього етапу було комбінування попередньо засвоєного матеріалу. На початку четвертого етапу дошкільникам пропонувалося спільне та самостійне складання творчих розповідей під час зміни головного персонажа або сюжету розповіді, лінгвістичної казки. Пізніше діти самостійно складали творчі розповіді за допомогою пропонованого початку чи запропонованої тематики розповіді.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено порівняльні підсумкові зрізи з метою виявлення ефективності розробленої експериментальної методики щодо активізації вживання та розуміння семантики префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку.

Порівняльні кількісні дані рівнів засвоєння префіксального дієслівного словотворення дітьми старшого дошкільного віку за результатами констатуючого і контрольного зрізів подано у таблиці .

Таблиця 1 Рівні засвоєння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку (%)

Примітка: ЕГ - експериментальна група, КГ - контрольна група, Конст.- констатуючий етап експерименту, Контр.- контрольний етап експерименту

Як засвідчує таблиця, в експериментальних групах відбулися суттєві позитивні зміни. Так, високого рівня засвоєння у старшій експериментальній досягли 25,7% дітей та 34,2% у підготовчій групах. Достатній рівень засвоєння префіксальних дієслів був у 45,7% дітей старшої та 48,7% - підготовчої експериментальних груп. На середньому рівні засвоєння дієслівного словотворення префіксального типу залишилося 18,4% дітей шостого та 11,4% - сьомого років життя експериментальних груп. Дітей із низьким рівнем засвоєння дієслівних словотвірних моделей префіксального способу було зафіксовано 10,2% у старшій та 5,7% дітей у підготовчих експериментальних групах. У контрольних групах суттєвих змін не відбулося.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1.Оволодіння словотворенням у дошкільному віці становить процес формування узагальненого способу мотивованої номінації , всередині якого відбувається засвоєння конкретних способів словотворення. У старшому дошкільному віці дитяче словотворення наближається до унормованого. Активно вдосконалюється звукова сторона словотворчих засобів, усвідомлюється семантика мотивованих найменувань.

2.Дані аналізу педагогічної документації дошкільних закладів освіти, анкетування вихователів старших і підготовчих груп виявили, що в сучасній практиці роботи дошкільних закладів вивчення словотвірних моделей не посіло ще належного місця в системі формування граматично правильного мовлення.

3.У процесі дослідження було визначено вихідні рівні засвоєння дієслівного словотворення префіксального типу дітьми старшого дошкільного віку : високий, достатній, середній, низький. Високий рівень засвоєння префіксальних дієслів було зафіксовано в 10,9% дітей старшої (10,2%-контрольної) та підготовчої експериментальних груп - 15,5% (13,8% контрольної груп). Достатній рівень спостерігався у 25,7% дітей шостого (у контрольній - 22,8%) та - 25,7% сьомого років життя в експериментальних групах (у контрольній - 27,4%). Середній рівень засвоєння префіксальних дієслів визначено в 40% дітей старшої (45,5% - контрольної) і підготовчої експериментальних груп - 44,6% (41,3% - контрольної). Низький рівень засвідчено в 23,4% дітей старшої експериментальної (21,5% - контрольної) та підготовчої груп - 14,2% (17,5% - контрольної). Коефіцієнт засвоєння префіксальних дієслів дітьми шостого року життя експериментальної групи дорівнював 33% , контрольної - 33%; сьомого року життя експериментальної групи - 35%, контрольної - 33%.

4.У процесі експерименту було визначено типові помилки в засвоєнні префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку : неточність використання в мовленні префіксальних дієслів; обмежена кількість уживаних дієслівних префіксів; семантичні заміни одного префікса іншим; помилки в чергуванні приголосних і голосних під час утворення нових слів; наявність прикладів словотворчості; невідповідність нормі вживання префіксального дієслова з прийменником; змішування значень дієслів руху, дії, стану. Причинами типових помилок у вживанні префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку є логічна несумісність семантики дієслів дії, руху, стану та сем префіксів через нерозуміння стилістичної невідповідності дієслівної основи і префікса; недостатня увага вихователів до збагачення мовлення дітей префіксальними дієсловами; нерозробленість методики навчання словотворення дітей; обмеженість обсягу лексичних дієслівних одиниць, що включені в єдине семантичне поле у мовленні оточуючих; невміння утворювати слова за зразком, схемою-моделлю.

5.За результатами констатуючого експерименту було виявлено деякі тенденції вживання й розуміння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку в спеціально створених мовленнєвих ситуаціях. Діти розуміють і використовують насамперед часто вживані в мовленні дорослої людини дієслівні префікси. Складність засвоєння дошкільниками способів утворення дієслів за допомогою префіксів пов'язана з великою їх кількістю, різноманітністю значень, семантичною узгодженістю префіксальних дієслів і прийменників, закономірностями лексичної узгодженості придієслівних слів і префіксальних дієслів. Обмежене вживання й розуміння префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку пояснюється не тільки недостатньо сформованими процесами мислення (абстрагування, узагальнення, класифікації тощо), але й практично повною відсутністю навичок творення дієслів від однієї твірної основи за допомогою різних префіксів і різних твірних основ за допомогою одного префікса.

6.Формуючий експеримент був спрямований на формування словотвірних умінь і навичок, а саме: утворення старшими дошкільниками дієслів за допомогою префіксів і свідомого, активного їх уживання в мовленні. Для цього було розроблено експериментальну модель, що включала чотири взаємопов'язані щаблі: ознайомлювальний, комунікативно-діяльнісний, моделюючий, творчий.

7.Як засвідчили результати контрольного зрізу, коефіцієнт засвоєння префіксальних дієслів дітьми експериментальних груп становив у старшій групі - 67,8% (було33%), у підготовчій - 71% (було 35%). Щодо якості засвоєння префіксальних дієслів, то до високого рівня піднялося 25,7% дітей старшої і 34,2% - підготовчої груп, достатній рівень було зафіксовано у 45,7% дітей шостого і 48,7% - сьомого років життя. Значно зменшилася кількість дітей із середнім і низьким рівнями засвоєння. Так, на середньому рівні залишилося 18,4% (було 40%) дітей старшої і 11,4% (було 44,6%) підготовчої груп; низькому - в старшій групі 10,2% дітей ( було 23,4%), у підготовчій зменшилося з 14,2% до 5,7%. Організоване педагогічне втручання, спрямоване на активізацію вживання префіксальних дієслів та розуміння їх семантики дітьми старшого дошкільного віку, не тільки сприяло запобіганню помилок, а й дозволило дітям ще до школи оволодіти практичними словотвірними вміннями й навичками, усвідомити словотвірну роль префіксів, зрозуміти семантику дієслів руху, дії та стану.

8.У процесі дослідження було виявлено, що засвоєння дітьми правил префіксального дієслівного словотворення проходить певні послідовні стадії, як-от: збагачення та уточнення семантики дієслів руху, дії, стану, дієслівних префіксів, формування образного узагальненого поняття “префікс”, усвідомлення дітьми словотвірної семантики; активізація мовлення дітей префіксальними дієсловами на спеціальних заняттях і у вільному спілкуванні; ознайомлення з моделлю префіксального дієслова та формування вміння добирати слова за моделлю, створювати модель префіксального дієслова; реалізація та закріплення набутих словотвірних знань, умінь і навичок як у творчих завданнях, так і у вільному спілкуванні. Словотвірні вправи сприяли збагаченню словника лексичними одиницями з похідною основою та реалізації нормативно-практичного аспекту завдань програми щодо вікових мовленнєвих знань, умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку.

9.Ефективними в активізації мовлення дітей префіксальними дієсловами виявилися такі педагогічні умови: активна мовленнєва діяльність, зв'язок мовленнєвої практики з роботою над граматичним поняттям, поетапність у різних видах діяльності, варіантність мовленнєвого матеріалу в процесі ознайомлення з префіксальною семантикою дієслів у казках та вправах, насиченість завдань позитивними стимулами.

10.Дослідження дозволило простежити деякі закономірності засвоєння дітьми старшого дошкільного віку дієслівного словотворення префіксального типу:

оволодіння дітьми моделями словотворення залежить від ступеня включення їх у предметно-практичну діяльність;

практичне засвоєння дітьми словотвірних знань, формування відповідних умінь і навичок щодо оволодіння елементами словотвірного аналізу залежить від розуміння дітьми сем префіксів, їх словотвірної ролі та мовленнєвої активності дошкільників; усвідомлення словотвірної семантики префіксальних дієслів, рівень здатності дошкільників до рефлексії - від розуміння і вживання в активному мовленні префіксальних дієслів; словотвірна й семантична правильність залежать від знання та рівня розуміння семантики дієслів дії (руху, стану) і від обсягу активного словника дошкільника, темпів його поповнення та широти використання; оволодіння лексичною узгодженістю придієслівних слів і префіксальних дієслів, дериваційними нормами обумовлюється послідовними стадіями засвоєння дітьми старшого дошкільного віку префіксального дієслівного словотворення.

Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо в пошуку шляхів засвоєння дітьми старшого дошкільного віку словотвірних моделей різного типу, спроектованих на різні частини мови.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. До питання ознайомлення дітей дошкільного віку із семантикою префіксальних дієслів // Наука і освіта.-Одеса, 1998.- №3.-С.78-81.

2. Дидактичні вимоги до засвоєння семантики рідної мови дітьми дошкільного віку // Професійне становлення педагогічних працівників / Зб. наукових праць. Випуск 5.- Київ-Запоріжжя, 1997.-С.203-207.

3. До проблеми ознайомлення дітей із семантикою іменникової та дієслівної лексики на народознавчому матеріалі // Творчість: ідеал і принцип педагогічної діяльності / Зб.наукових праць.- Київ-Запоріжжя, 1998.-Вип.8.- С.142-145.

4. Лінгвістичні засади словотворення : вступ до проблеми // Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення / Зб.наукових праць.- Київ-Запоріжжя, 1998.-Вип.11.-С.84-93.

5. До проблеми семантики у психолінгвістичній літературі // Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення / Зб.наукових праць.- Київ-Запоріжжя, 1998.- Вип.11.-С.235-243.

6. Лінгводидактичні дослідження дитячого словотворення // Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.- Київ-Запоріжжя, 1999.- Вип.16.-С. 105-112.

7. Семантичні аспекти словотворення - засіб розвитку українського мовлення дітей-дошкільників // Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ / Зб.статей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ,1997.-С.141-144 (авт.2с.).

8. Ознайомлення дітей із семантикою слів як засіб розвитку мовлення дітей-дошкільників // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі : сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХI століття / Тези п'ятої Міжнародної науково-практичної конференції.- Чернівці, 1997.- С.122-124 (авт.2с.)

9. Особливості розуміння семантики префіксальних дієслів молодшими школярами // Взаємозв'язок психолого-педагогічної науки і шкільної практики як фактор вдосконалення педагогічної діяльності / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції.-Рівне, 1998.- С.160-162.

10. Деякі семантичні аспекти розуміння префіксальних дієслів дітьми -логопатами // Актуальні питання практичної психології та логопедії в закладах освіти та охорони здоров'я України / Матеріали міжгалузевої науково-практичної конференції.- Харків, 1998.- С.53-55.

11. Реалізація принципу гуманізації роботи з засвоєння семантики дітьми дошкільного віку // Розвиток пізнавальних здібностей дошкільників / Зб.наукових праць ПУДПУ ім. К.Д.Ушинського.- Одеса, 1998.- С. 45-48.

12. Вчимося мови та розмови або Українська разом із матусею.-Запоріжжя:Просвіта,1999.-336с.(авт.100с.).

Размещено на Allbest.ru