Виклики глобалізованого світу та відповіді на них парадигмальними змінами в системі англійської освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виклики глобалізованого світу та відповіді на них парадигмальними змінами в системі англійської освіти

Стеценко К.

У першій половині XX століття у світовій школі й педагогіці відбулися істотні зміни. Цьому сприяло багато важливих факторів: зростання обсягу знань, умінь, навичок, які повинні бути засвоєні учнями, результати досліджень про природу дитинства, досвід пілотних навчальних закладів. Помітно зросло число педагогічних центрів (кафедри, лабораторії, науково-дослідні установи) [ 1 ,с 141 ].

Відповідно до історичних особливостей країни й встановленого адміністративного поділу Англії й Уельсу на графства, Шотландії на області, Північної Ірландії на округи, система освіти підрозділяється на три підсистеми: Англія й Уельс, Північна Ірландія й Шотландія. Перші дві системи лише трохи відрізняються одна від одної структурою, а система Шотландії має свої традиційні особливості.

Загальні принципи системи безперервної освіти у Великобританії зводяться до наступного: орієнтація освіти на неповторну індивідуальність і потреби людини; доступність будь-якого різновиду освіти; гнучкість системи освіти.

Дошкільні установи. 70-- 90-ті pp. характеризуються бурхливим розвитком дошкільної ланки в системі безперервної освіти й зростанням у них числа дітей з З--4 років; ця тенденція розвитку дошкільних закладів є стійкою і збережеться в майбутньому. В Великобританії, Франції, СПІА й інших країнах у початковій школі, підготовчих класах, дошкільних установах навчання дітей проводиться з 5 років, є також класи й для 4 літніх дітей.

Початкова ланка школи також зазнала змін: зблизилася з дошкільною ланкою; відбулося зростання числа шкіл для учнів різних етносів з навчанням рідною мовою; створені установи корекційно-розвиваючого навчання. Після початкової школи діти переходять у неповну середню школу.

Середня школа змінилася найбільш радикально. З 70-х pp. різко збільшилося число учнів. Почалося об'єднання шкіл у єдиний обов'язковий навчальний заклад.

Вища школа в останні десятиліття XX ст. також зазнала змін. Відбулося зростання числа вищих навчальних закладів, розширився контингент студентів, і це незважаючи на зменшення чисельності школярів (через скорочення народжуваності) [2,с.577-579].

Сучасна система освіти у Великобританії складається із чотирьох рівнів: початкового (Elementary School), середнього (Secondary School), так званого наступного, або післяшкільного (Further Education) і вищого (Higher Education). Дошкільне виховання відбувається в школах-яслах і дошкільних класах. Початкова освіта охоплює дітей з 5 до 11-12 років. З 5 років діти відвідують дворічні школи для малят (pre-preparatory school), з 7 до 11 років - початкові школи (primary, elementary або preparatory school). З 11-12 річного віку для дітей починається етап середньої освіти.

Із середини 50-х років у Великобританії почалася реорганізація державної системи середньої освіти, яка не закінчена дотепер. У результаті в країні співіснують кілька типів середніх шкіл, що значно відрізняються одна від одної навчальними програмами й цілями навчання. Для всіх типів шкіл законодавством закріплений єдиний освітній мінімум, який повинна надати школа. Також законодавством введена обов'язкова безкоштовна середня освіта, яка завершується у віці 16 років. Випускники шкіл складають випускні іспити й одержують сертифікат про середню освіту GCSE (GCSEral Certificate of Secondary Education). Цього сертифікату достатньо для початку самостійної трудової діяльності, але він не дає право вступу у вищі навчальні заклади.

Стара система шкіл збереглася в деяких районах сільської місцевості. Тут по закінченню початкової школи учнів на підставі тестових іспитів розподіляють по трьом різним типам середніх шкіл: найбільш здатні учні (близько 20%) навчаються в Granmiar Schools зі строком навчання 5-7 років, менш здатні учні (близько 5%) розподіляються в технічну школу (Teclmical School) зі строком навчання 5, рідше 7 років, а інші (близько 70%) продовжують навчання в сучасній школі (Modem School), де навчаються 4, іноді 5 років. Свою назву сучасна школа (Modem School) одержала через те, що історично в ній не викладали прадавні мови - латинь і давньогрецьку. У старших класах учні діляться на дві основні групи й далі навчаються за двома різними програмами: гуманітарного й природно-математичного спрямування. У середніх технічних школах дається загальноосвітня, загально-технічна й початкова професійна підготовка [2,с.573]

Перша дошкільна установа, в яку можна влаштувати дитину в Англії, за функціям є дитячим садком, але називається школою - Nursery School («ясельна школа»).

Вони можуть бути державними або приватними. Зазвичай в Nursery School дітей учать співати пісні, читати віршики, танцювати, а із самими маленькими займаються вправами на розвиток дрібної моторики, влаштовують ігри, які дозволяють розвинути абстрактне мислення, вчать допомагати один одному й бути ввічливими. Старших дітей (від трьох років) потроху вчать читати, писати, а іноді проводять уроки іноземної мови.

Існує в Англії й ще один варіант ігрових груп для дошкільнят - pres school. Це зареєстрована організація, якою керує правління, яке обирається з батьків. Потрапити в це правління дуже престижно, особливо для тат. Діти в presschool знаходяться 2,5 години на день. Вони розвивають необхідні навички, спілкуються один з одним, співають пісні або читають книжки. А заразом - вчать кольори, цифри й букви. У різних кінцях кімнати знаходяться столи, на яких розкладені самі різні іграшки й посібники - від кубиків і машин до пластиліну, конструкторів і головоломок. І кожне маля має можливість займатися тим, що йому цікаво в даний момент. Тут на 8 дітей - 1 вихователь (обов'язково фахівець із відповідною кваліфікацією).

Коли дитині виповнюється 3 або 4 роки, батьки одержують на нього спеціальні ваучери. Ними держава оплачує батькам перебування їхньої дитини в дитячому садку протягом п'яти змін у тиждень, по дві-три години кожна. Кожна родина має право розпоряджатися ними як захоче: використовувати в якості доплати за повний день у приватному дитячому садку або, нічого не доплачуючи, водити дитину в дитсадок на 2,5-3 години щодня, крім вихідних.

Навчальний рік у ясельній школі підрозділяється на чотири чверті, по кількості пір року. Тижневі канікули передбачені не тільки між чвертями, але й у самій середині кожної чверті. Між літньої й осінньої чвертями дітям дають можливість відпочити 1,5 місяця.

Початкова і середня шкільна освіта (5-16 років). У державному секторі діти з 5 років навчаються у початковій школі, де вчаться до 11 річного віку. Потім вони переходять у середню школу, яку закінчують в 16 років, здавши іспити «першого рівня». Якщо учень вибрав «академічний» (теоретичний) курс, то він одержує General Certificate of Secondary Education (Загальне свідоцтво про середню освіту). Його аналог у Шотландії - Scottish Certificate of Education. Якщо ж був обраний курс професійної підготовки, видається General National Vocational Qualification (Загальне Національне свідоцтво про професійну кваліфікацію). Існують і інші види кваліфікаційних свідоцтв. У приватному секторі навчання починається з 7 років. До цього віку діти відвідують дитячий садок або спеціальну групу при обраному навчальному закладі. До 13 років вони вчаться в початковій школі, яка іноді називається підготовчою, а потім, успішно здавши іспити, надходять у середню школу. В 16 років вони здають ті ж іспити «першого рівня», що й діти, що відвідують державні школи.

В Англії й Уельсі початкова освіта поділяється на три рівні: базову (куди включена дошкільна освіта), перший (для дітей у віці від 5 до 7 років, тривалістю два роки) і другий (для дітей у віці від 7 до 11 років, тривалістю чотири роки). У Північній Ірландії базовий рівень відсутній, перший рівень триває чотири роки, а другий - три роки. У Шотландії початкова освіта також триває до 11 років.

Прийом до школи регулюється на рівні як законодавства й підзаконних актів, так локальних актів місцевих органів управління освітою і політикою окремих шкіл. Контрольні цифри й умови прийняття публікуються, і, якщо число доступних місць менше числа поданих заяв, політика прийняття повинна передбачати критерії прийому до даної школи.

Прийом до шкіл Північної Ірландії регулюється підзаконними актами Департаменту освіти Північної Ірландії й передбачає прийом дитини до будь-якої школи за бажанням батьків без попереднього тестування. Відмовлено може бути, як в Англії так і в Уельсі, лише через відсутність місць за чіткої, ясної, зрозумілої і опублікованої політики зарахування кожної конкретної освітньої установи. Перевага віддається громадянам Північної Ірландії.

Безкоштовним для батьків є не тільки навчання дитини в школі, але й використання майна школи, реманенту для навчання, якщо згодом таке майно необхідне для здачі екзамену із предмета шкільної програми. На рівні підзаконних актів закріплений перелік заходів, за які плату з учнів брати заборонене. Мова йде про випадки, коли використання тих або інших предметів запропоноване шкільною програмою.

Головний обмежувальний критерій, який впливає на контрольні цифри зарахування, - обмеження наповнюваності класів. У початковій школі класні заняття проводить один учитель. В Англії й Уельсі існує обмеження чисельності учнів у класі - не більш 30. Тому при збільшенні кількості учнів місцеві органи управління освітою повинні найняти додаткових викладачів [1,с.145].

Навчальний рік в Англії й Уельсі триває з 1 вересня по 31 серпня. Як правило, навчальний рік розділений на семестри: осінній (до Різдва), весняний (до Великодня) і літній (до кінця червня - початку самих довгих літніх канікул). У порядку експерименту у деяких муніципальних установах навчальний рік розділили на шість семестрів. Школи працюють, як правило, з 9.00 до 16.00, однак деякі можуть працювати і довше, якщо існують групи продовженого дня. Протягом дня у школярів є одна збільшена перерва на обід тривалістю до однієї години. Навчальний день складається із двох сесій - ранкової й денної, кожна триває близько 2,5 годин, що визначається адміністрацією навчального закладу. Мінімальний час перебування учня в школі визначений Департаментом освіти і становить 21 годину на тиждень для учнів на 1 рівні й 24 години для учнів на рівні початкової освіти.

Шкільна освіта «Просунутого типу» (16-18 років). До 16 років підлітки повинні вирішити який шлях обрати далі: чи продовжувати освіту для того, щоб згодом вступити до університету, або одержати професійну підготовку й почати працювати. Бажаючим вступити до університету не «пройти повз» спеціальний дворічний курс. У цьому випадку, успішно здавши іспити першого рівня, учні направляються у коледж для старшокласників (6th Fomi College), де вивчають певний набір дисциплін, виходячи із власного вибору й вимог того університету, у який мають намір вступити. У 18 років (у Шотландії - в 17), по закінченню даного курсу, учні складають іспити другого («Просунутого») типу, т.зв. «А-levels» («Highers» у Шотландії) і одержують Свідоцтво про середню освіту Просунутого типу - General Certificate of Education, GCE А-levels. Вибравши курс професійної підготовки й пройшовши відповідне навчання, учні складають іспити на професійну кваліфікацію другого (просунутого) рівня - GNVQ/NVQ Advanced.

Вища освіта в Великій Британії представлена університетами. Провідними університетами Великої Британії відповідно до рейтингу університетів 2012 року є Кембридж, Оксфорд, Сент-Ендрюс, Лондонський університет, Університетський коледж Лондона, Уорикський університет [20].

Перша вища освітня установа в Англії відома з XII століття. Виведення англійської системи освіти з-під гніту Рима в часи Генріха VIII здійснило істотний вплив на її розвиток і сформувало всесвітньо відому й визнану модель вищої освіти. Процеси інтеграції Європейського співтовариства, що почалися в середині XX століття, призвели до того, що інтеграція торкнулася й сфери освіти.

На даний момент майже у всіх вузах країни існує поділ на бакалаврат і магістратуру, однак кредитна система використовується далеко не у всіх університетах.

Перші англійські університети -- Оксфорд і Кембридж -- дали найменування першому поколінню всіх британських вузів: «кам'яні», названі так через грубу кам'яну кладку стін. Оксфорд (1169 г.) і Кембридж (1209 г.) за своєю організаційною структурою відносяться до федеративних або колегіальних університетів (collegiate universities), тобто університетів, основу яких становлять коледжі, наділені високим ступенем автономії. Така організаційна структура сприяла динамічній адаптації перших університетів до мінливих умов -- відкриття нових коледжів і факультетів (а потім і дослідних центрів) проходило «безболісно» для інституціонального фундаменту університету [3].

До початку XIX ст. інших університетів в Англії не було. На території Шотландії за цей період були побудовані чотири «кам'яні» університети: Університет Сент-Ендрюс (1411 p.), Університет Глазго (1451 p.), Університет Абердина (1495 р.) і Університет Единбурга (1583 p.).

Виникнення другого покоління британських вузів пов'язане з індустріальною революцією й потребою у кваліфікованих управлінцях. Нові університети закладаються в промислових центрах -- Лондону й Дархему в 1836 р. Потім у Манчестері (1851 p.), у Бірмінгемі (1900 p.), у Ліверпулі (1903 p.), у Брістолі (1909 p.). Ці університети стали відомі як «червоно-цегляні». Серед них виділяється створена в 1895 р. на базі Університету Лондона Лондонська школа економіки й політичних наук, що одержала унікальний статус «компанії з обмеженою відповідальністю». Сьогодні ЛТТІЕ являє собою «глобальний» університет, філії якого розташовуються в 136 країнах.

Більшість університетів другої хвилі на противагу колегіальним Оксфорду й Кембриджу -- унітарні, організовані на базі факультетів. Виключення становить Університет Лондона, що нараховує дев'ятнадцять коледжів і ряд асоційованих інститутів.

Третє покоління вузів виникло після Другої світової війни, коли були засновані університети в Нотингемі (1948 p.), у Кілі (1949 p.), у Сасексі, у Кенті й в Ессексі (60-ті роки). Ці спеціалізовані вузи, орієнтовані на завдання післявоєнного розвитку й, зокрема, на індустрію нових технологій, одержали назву «скляних», створених зі скла й бетону [4].

У Великій Британії вузи є незалежними, автономними організаціями, з їх власними правовими повноваженнями, як академічними, так й управлінськими. Вони не є власністю держави, хоча більшість з них залежить більшою чи меншою мірою від державного фінансування та має можливість вільно пропонувати програми й нагороди з урахуванням стану їх повноважень [5,с. 178].

освіта школа університет

Список використаних джерел

1. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Уч. Пособие/ А.Н. Джуринский. - М.: ФОРУМ-ИНФРА-М. 1998. -272с.

2. Латышна Д.И. История педагогики / Д.И. Латышина. - М.: Гардарики, 2005. - 604 с.

3. Education in England: a brief history

4. Образование в Великобритании

5. Нєженцева А. Управління якістю освіти в університетах Великої Британії // Науково-методичний збірник «Гуманізація навчально-виховного процесу» за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» 28-29 жовтня 2010 р. Спецвипуск 5. Частина II. - Слав'янськ, 2010.

Размещено на Allbest.ru