Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи

Аналіз визначення психолого-педагогічних і методичних передумов формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи за допомогою рольової гри та розроблення рольових ігор, застосовуваних у процесі навчання англійської мови школярів.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 05.02.2014
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені А.С. Макаренка

Інститут педагогіки і психології

Кафедра дошкільної та початкової освіти

ДИПЛОМНА РОБОТА

Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи

Виконала

Грішанова Ольга Олександрівна

Науковий керівник:

Дядченко Ганна Вікторівна

викладач

Суми, 2013

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування соціокультурної компетенції молодших школярів за допомогою рольової гри

1.1 Рольова гра як специфічний метод навчання іноземної мови

1.2 Класифікація рольових ігор

1.3 Вимоги до проведення рольових ігор

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2 Експериментальне дослідження процесу формування іншомовної соціокультурної компетенції учнів початкових класів за допомогою рольової гри

2.1 Зміст і структура іншомовної соціокультурної компетенції

2.2 Вимірювання показників сформованості в молодших школярів англомовної соціокультурної компетенції

2.3 Використання рольових ігор у процесі формування в учнів соціокультурної компетенції

2.4 Аналіз результатів експериментально-дослідного навчання

Висновки до другого розділу

висновки

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЕК - експериментальний клас
ІМ - іноземна мова
КК - контрольний клас
ЛО - лексична одиниця
СКК - соціокультурна компетенція

педагогічний соціокультурна компетенція рольова

ВСТУП

Важливим завданням сучасної школи є підвищення ефективності навчально-виховного процесу, спрямованого на виховання всебічно розвиненої, творчої особистості. Одним із важливих методів навчання і виховання є гра. За словами В.О. Сухомлинського, "гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості" [62, c. 47]. К.Д. Ушинський, автор теорії духовного розвитку дитини в грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у процесі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. Педагог стверджував, що в грі об'єднуються одночасне прагнення, відчуття й уявлення [63, c. 321]. Гра як феномен культури розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок тощо.

Одним із методів навчання іноземних мов є рольова гра, спрямована на засвоєння й використання конкретних знань, умінь. Основний педагогічний зміст і призначення цього методу - формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи.

Актуальність теми зумовлена необхідністю використання в навчально-виховному процесі початкової школи рольової гри як способу пізнання дитиною навколишньої дійсності - одного з найдоступніших шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Необхідність раціональної організації та застосування рольових ігор у процесі навчання англійської мови молодших школярів вимагає ретельного й детального вивчення цього питання. Недостатня розробленість окресленої проблеми й об'єктивна необхідність підвищення якісних показників навчання англійської мови в початкових класах зумовили вибір теми дослідження: "Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи".

Мета дослідження полягає у визначенні психолого-педагогічних і методичних передумов формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи та в розробці рольових ігор, застосовуваних у процесі навчання англійської мови молодших школярів.

Для реалізації поставленої мети передбачено розв'язання таких завдань:

1) проаналізувати ступінь розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній і методичний літературі;

2) вивчити стан проблеми в шкільній практиці; з'ясувати рівень сформованості в учнів 3 (4) класів іншомовної соціокультурної компетенції;

3) розробити зміст експериментальної методичної роботи, яка передбачатиме формування в учнів 4 класів англомовної соціокультурної компетенції за допомогою рольових ігор;

4) довести педагогічну доцільність та ефективність пропонованої методичної роботи, частково апробувавши її в практиці початкового навчання.

Об'єктом дослідження є процес формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи, а його предметом - методична робота з формування в учнів 4 класів англомовної соціокультурної компетенції за допомогою рольової гри.

Методи дослідження. Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових методів: теоретичного рівня (аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури; теоретичне осмислення й узагальнення педагогічного досвіду з метою визначення структури і змісту роботи з рольовими іграми як методом формування англомовної соціокультурної компетенції молодших школярів); емпіричні методи дослідження (діагностичні - тестування, анкетування, інтерв'ю; обсерваційні (спостереження); експериментальні - педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); статистичні - кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання достовірних результатів щодо впливу рольових ігор на процес формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи).

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 2011-2013 рр. на базі НВК "ДНЗ - СЗНЗ I ст." м. Щорс Чернігівської області. У педагогічному експерименті взяло участь 45 учнів 3-го (4-го) класів, 15 учителів початкових класів.

Дослідження проводилось у два етапи. На першому етапі (2011 р.) визначалися вихідні положення дипломної роботи: тема, мета й завдання, об'єкт і предмет дослідження; здійснювався аналіз науково-методичної літератури з обраної теми; вивчався процес формування іншомовної соціокультурної компетенції в практиці початкового навчання.

На другому етапі (2012-2013 рр.) формулювалися провідні положення експериментального дослідження, проводилася дослідно-експериментальна робота, яка передбачала систематичне проведення рольових ігор на уроках англійської мови в експериментальному класі з подальшим теоретичним узагальненням результатів; перевірялась ефективність рольових ігор, спрямованих на формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи; контрольний етап педагогічного експерименту передбачав здійснення кількісно-якісного аналізу здобутих результатів з подальшим визначенням ефективності використання рольових ігор на уроках англійської мови в початкових класах.

Теоретична значущість дослідження полягає у виявленні методичних умов формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи за допомогою рольової гри.

Практичне значення здобутих результатів визначається його спрямованістю на підвищення рівня іншомовної соціокультурної компетенції в учнів початкової школи. Рольові ігри, які передбачають формування соціокультурної компетенції молодших школярів, можуть бути використані в процесі вдосконалення шкільних підручників і методичних посібників з англійської мови для 4 класу.

Публікації. За результатами дипломного дослідження опубліковано статтю у збірнику студентських наукових статей з проблем педагогіки і психології "Студентська наука - 2013".

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми; формулюються мета і завдання роботи, об'єкт і предмет, методи й етапи дослідження; визначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів і можливості їх впровадження у шкільну практику.

У першому розділі розкриваються погляди відомих вітчизняних і зарубіжних психологів, педагогів та методистів на проблему формування в молодших школярів англомовної соціокультурної компетенції; подається характеристика рольової гри як методу навчання іноземної мови, розглядаються сучасні вимоги до проведення рольових ігор у початковій школі.

У другому розділі висвітлюється організація та проведення констатувального етапу експерименту з проблеми дослідження, розкривається мета, завдання та вихідні положення експериментально-дослідного навчання, описується зміст експериментальної роботи з формування в учнів іншомовної соціокультурної компетенції за допомогою рольових ігор, аналізуються результати навчання, доводиться ефективність експериментальної роботи.

У заключній частині подаються загальні висновки за результатами дослідження.

У списку використаних джерел (82 од.) наведено перелік наукових і навчально-методичних робіт, опрацьованих автором у процесі дослідження.

Складовою частиною дослідницької роботи є додатки, які містять анкети для вчителів, завдання для констатувального, формувального та контрольного етапів експерименту, розробки рольових ігор, план-конспект уроку англійської мови в 4 класі тощо.

Розділ 1. теоретичні ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РОЛЬОВОЇ ГРИ

1.1 Рольова гра як специфічний метод навчання іноземної мови

У наш час знання іноземної мови - не тільки атрибут культурного розвитку людини, але й умова успішної кар'єри. За умов реалізації задач реформи загальноосвітньої школи вчителі й методисти постійно шукають резерви вдосконалення навчально-виховного процесу з англійської мови, підвищення ефективності засвоєння учнями програмного матеріалу [40]. Дієвим методом забезпечення комунікативної спрямованості уроків англійської мови в початковій школі можна вважати рольову гру [48, c. 103]. Важливість використання гри на уроках іноземної мови пояснюється її значними навчальними та виховними можливостями, а також функціонуванням у ролі точної моделі спілкування. У процесі рольової гри навчальна діяльність учнів набуває характеру продуктивної й творчої за своїм типом; пізнавальної, практичної та ціннісно-орієнтаційної - за змістом.

Педагоги справедливо звертають увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. Так, за визначенням С.Ю. Ніколаєвої, гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою [45, c. 223]. Переваги рольової гри в системі інших комунікативних вправ полягають у тому, що вона припускає наслідування дійсності в найбільш суттєвих рисах, посилення особистої причетності до всього, що відбувається. У грі навіть інтелектуально-пасивна дитина спроможна виконати досить складне комунікативне завдання, оскільки певна умовність ситуації, відсутність жорстко регламентованої оцінної шкали є чинниками зняття психологічної напруги, емоційного розвантаження. Отже, рольові ігри уможливлюють реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до навчання молодших школярів, тому що диференційовані завдання, передбачені сценарієм рольової гри, створюють умови, за яких учні з різними рівнями сформованості мовленнєвих умінь і навичок співпрацюють з іншими, не помічаючи цієї різниці.

Цінність рольової гри виявляється не тільки в процесі навчання - гра також являє собою ефективний виховний метод, оскільки впливаючи на дитячий колектив у процесі гри, учитель через колектив здійснює вплив на кожного з учнів. Організовуючи життя дітей у грі, педагог формує не тільки ігрові відносини, але й реальні, закріплюючи корисні звички в норми поведінки дітей у різних умовах і поза грою. У такий спосіб при правильному педагогічному керівництві гра стає справжньою школою виховання.

Даним питанням займаються такі відомі науковці, як Л. Артемова, Д. Ельконін [73], Н. Кудикіна [28], С. Перкас [51], К. Ушинський [63-64], В. Філатов [66]. О. Негневицька запевняє, що кожне заняття з іноземної мови може стати цікавим, захоплюючим, результативним, якщо буде проводитись у формі гри [44].

Сучасні вітчизняні (Е.С. Аргустанянц, О.А. Колесникова [24], Г.М. Фролова, О.В. Шадрина) і закордонні дослідники (J.С. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight) вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки за допомогою ігор, причому успішність гри залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому навчання і, звичайно, від майстерності вчителя та його відданості власній справі. У рамках поглядів психолога А.А. Леонтьєва, рольовим іграм притаманні такі якості, як максимальне наближення до реальних життєвих ситуацій, широка самостійність учасників гри, прийняття рішень в умовах творчого змагання [31, c. 73]. Отже, видатні педагоги та психологи закономірно вважають рольову гру одним із найефективніших методів формування та розвитку навичок спонтанного мовлення. Рольові ігри також сприяють розвитку уяви, виховують такі риси характеру, як упевненість у собі, уміння та бажання спілкуватись у різних обставинах. Методисти радять використовувати рольові ігри при вивченні будь-якої теми як на уроці, так і в позаурочний час [4, c. 89].

Методику моделювання ситуацій, де учень виступає в ролі головної діючої особи, було розроблено в Гарварді з метою застосування в бізнес-школах. Навчальний процес, який ґрунтується на грі, уводив студентів в ігрове моделювання виучуваних явищ, надаючи їм нового життєвого досвіду []. Рольова гра також дещо подібна до вистави в театрі: її основний зміст складає виконання школярами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, у якій діти є настільки винахідливими та жвавими, наскільки це можливо. Вони експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми. Інсценування, драматизація допомагають створити атмосферу, у якій навчальний матеріал активізується, інтерпретується на новому мовному рівні та практично використовується в акті комунікації [22, c. 2].

У методичній літературі рольова гра визначається як спонтанна поведінка учнів, їхня реакція на поведінку інших людей, які беруть участь у гіпотетичній ситуації. Рольова гра - це своєрідний навчальний прийом, за якого учень повинен вільно говорити в рамках заданих обставин, виступаючи в ролі одного з учасників іншомовного спілкування [39, c. 239]. Обов'язковим елементом рольової гри є розв'язання проблемної ситуації, вирішення тієї чи іншої проблеми, що забезпечує максимальну активізацію комунікативної діяльності учнів. Пошук шляхів вирішення поставленого завдання обумовлює природність спілкування. Постановка проблеми й необхідність її розв'язання сприяє розвитку критичного мислення, а необхідність ретельного продумування ситуації, пошуку рішення розвиває логічне мислення, уміння аргументувати й переконувати співрозмовника [71, c. 81].

У людській практиці рольова гра виконує такі функції:

- розважальну (це основна функція гри - розважити, надихнути, викликати інтерес);

- комунікативну (опанування діалектикою спілкування, самореалізація в грі);

- терапевтичну (подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності);

- діагностичну (виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри);

- корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистісних показників);

- міжнаціональної комунікації (засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей);

- соціалізації (включення в систему суспільних відносин, засвоєння соціальних норм) [39, c. 111].

Ігрові процеси в навчанні загалом вважаються важливим методом збудження інтересу до навчання. Їх потенціал дуже значний, оскільки учень залучається до діяльності, накопичує пізнавальний досвід під час вирішення ігрових завдань [43, c. 97]. У навчальному процесі з іноземної мови виявляються такі функції рольової гри, як навчальна, мотиваційно-збуджувальна, орієнтуюча, компенсаторна, виховна тощо. Розглянемо сутність перелічених функцій дещо докладніше.

Рольова гра виконує навчальну функцію, оскільки вона виступає як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками й уміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Рольова гра реалізує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування гра викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні. Орієнтуюча функція рольової гри виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки й передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших). Компенсаторна функція означає, що рольова гра дає змогу розв'язувати протиріччя, які виникають між потребою учня виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, котрих вимагає дія; завдяки розширенню контексту діяльності учнів ураховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання. Виховна функція реалізується завдяки тому, що через рольову гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Рольова гра сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі [12, c. 147].

Науковці виокремлюють такі переваги використання рольових ігор:

- учні використовують мовний матеріал у ситуаціях, близьких до реального життя;

- такий вид ігор дозволяє оволодіти навчальним матеріалом й усвідомлено засвоїти специфіку його використання в мовленні в процесі закріплення;

- рольові ігри розвивають і вдосконалюють мовленнєво-розумову діяльність і створюють умови психологічної готовності до спілкування;

- в учнів з'являється бажання спілкуватись іноземною мовою після уроків, тобто ігри стимулюють внутрішню мотивацію до вивчення мови;

- рольові ігри максимально стимулюють активність учнів, що є необхідним для досягнення мети гри;

- в учнів є можливість використовувати мову самостійно, без прямого контролю з боку вчителя, крім того, школярі охоче концентруються на роботі, оскільки самі окреслюють свій внесок у роботу під час гри;

- проведення ігор стимулює дисципліну учнів - жоден учень, якому цікаво те, що він робить, не буде порушувати поведінку [17, c. 10].

Рольові ігри спрямовані на приведення в дію механізмів мотивації, а звідси й на підвищення ефективності навчання іншомовного спілкування. Даний вид гри являє собою особливий тип діяльності, у якому мотив полягає в самому процесі, у змісті самої дії. Гра одночасно спирається на свідоме та підсвідоме оволодіння навчальним предметом, зокрема передбачає вплив на емоційну сферу учнів з метою полегшення запам'ятовування матеріалу [20, c. 119].

О. Щербак підкреслює, що рольові ігри вигідно відрізняються від інших методів навчання тим, що дозволяють учням бути причетними до розробки виучуваної теми, дають можливість їм ніби "прожити" деякий час у ролі когось іншого, спробувати свої сили в конкретних життєвих ситуаціях. При цьому дослідник підкреслює, що рольові ігри не замінюють традиційних методів навчання, а раціонально їх доповнюють. Основним критерієм, який з'ясовує правильність використання рольових ігор у навчальному процесі, є досягнення мети навчання з урахуванням умов, у яких буде проходити процес навчання. Доцільність використання рольових ігор у навчально-виховному процесі, на думку науковця, доводять наступні обставини:

- підвищення інтересу до навчальних занять і взагалі до тих проблем, які розглядаються в процесі гри;

- зростання пізнавального інтересу в процесі навчання (учні засвоюють та утримують більшу кількість інформації, яка базується на прикладах конкретної діяльності, що сприяє формуванню в учасників гри навичок прийняття рішень);

- позитивний вплив рольових ігор на ставлення учнів до навчального процесу та інших форм занять;

- зміна ставлення учнів до тих конкретних ситуацій, які служили предметом гри, до людей, котрі були персонажами в грі;

- оптимізація самооцінки учнів: вона стає більш об'єктивною, іноді змінюється й оцінка можливостей інших людей;

- покращення взаємин учнів і вчителя [71, c. 88].

Згідно з В.А. Артемовим [4], В.М. Філатовим [66], Г.В. Яцковською [74], головними рисами рольових ігор є вільна розвивальна діяльність, що починається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне задоволення); творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності ("поле творчості"); емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга; наявність прямих чи непрямих правил, які відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.

Ми приєднуємося до думки тих науковців, які вважають, що рольові ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчально-виховної діяльності. Перевага рольової гри над традиційними методами навчання полягає також у тому, що даний вид ігор потребує активності з боку кожного учасника, захоплює учнів та знімає емоційні бар'єри. Учням дається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Вони мають право самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв'язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати явища й події, необхідні в процесі засвоєння англомовного матеріалу. Крім того, учасники рольової гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та невідомі якості власної особистості [25]. Гра, розглянута в такому аспекті, виступає потужним чинником психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини [7, c. 35]. Отже, гра надає навчальному спілкуванню комунікативної спрямованості, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови й значно підвищує якість оволодіння нею.

Метод рольової гри має безсумнівну дидактичну цінність, адже гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і поліпшенню загального настрою в класі, а також подоланню негативних психологічних стереотипів, як у самому класі, так і між класом і педагогом. Однак при всій привабливості та ефективності ігор необхідно мати почуття міри, в іншому разі вони втомлять учнів і втратять свіжість емоціональної дії [5, c.126].

Результати, одержані внаслідок вивчення досвіду використання рольових ігор у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній науці (Д.Б. Ельконін, С.Н. Карпова, О.А. Колесникова, Н.В. Кудикіна, А.А. Леонтьєв, Є.И. Матецька, Н.Я. Михайленко, О._ Негневицька, С.Ю. Ніколаєва, Т.І. Олійник, С.В. Перкас, Г.А. Рубіштейн, В.М. Філатов, Г.М. Фролова, О._ Щербак, Г.В. Яцковська та ін.), дозволяють зробити висновок про доцільність широкого використання рольової гри з метою навчання іноземної мови молодших школярів.

1.2 Класифікація рольових ігор

Адаптуючи поняття "рольова гра" до особливостей навчання англійської мови, необхідно зазначити, що саме в цьому контексті даний вид гри найбільш повно може використовуватись як метод організації на уроці англомовного комунікативного середовища. Одним із важливих аспектів дослідження навчально-ігрової діяльності є питання структури та підходів до класифікації рольових ігор.

У структуру рольової гри як діяльності органічно входить з'ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації [1, c. 40]. Крім цього, до структури гри як процесу входять ролі, узяті на себе учасниками; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між учасниками; сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі [64, c. 41].

Структуру рольової гри за її компонентами доцільно, на нашу думку, зобразити у вигляді схеми, наведеної нижче.

М.Ф. Стронін пропонує відповідно до видів мовних і мовленнєвих навичок класифікувати ігри як фонетичні, орфографічні, лексичні, граматичні, аудитивні, загалом мовні [60-61]. Такий поділ рольових ігор зумовлено їх можливостями для тренування учнів у вживанні лексики в ситуаціях, близьких до реального життя, навчання розуміння учнями змісту висловлювань, розвитку слухової та мовної реакції, навчання учнів послідовного, логічного й творчого використання отриманих мовних навичок, висловлення власних думок.

Структура рольової гри

роль, яку виконує учень

ігрові дії, за допомогою яких ця роль реалізовується

Схема 1.1

Мовні ігри призначено для формування вимовних, лексичних і граматичних навичок та тренування в уживанні мовних явищ на підготовчому, передкомунікативному етапі оволодіння іноземною мовою. Основною навчальною метою фонетичних ігор є вдосконалення вміння чітко та виразно вимовляти звуки, склади, слова англійською мовою, володіти різними темпами мовлення тощо. Орфографічні ігри спрямовані на розвиток правописних навичок, знання й розпізнавання орфограм [38, 201]. Наступний вид рольових ігор - лексичні -використовують на уроках для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво-розумову діяльність учнів, розвивати мовну реакцію. Основною метою цих ігор є формування навичок монологічного та діалогічного мовлення, чому сприяє атмосфера колективного спілкування на основі комунікативної ситуації. Граматичні ігри використовуються з метою набуття граматичних навичок правильного вживання артиклів, прийменників з іменниками та займенниками, відмінювання іменників та дієслів та ін.

Досить часто на уроках англійської мови використовуються ігри з аудіювання. Даний тип рольової гри спрямований на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання, виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів. Ігри на розвиток аудитивної пам'яті можна проводити за відсутності аудіотексту, картинок, малюнків, заздалегідь підготованих питань наступним чином: учитель читає текст в нормальному темпі, учні слухають; після прослуховування тексту вчитель пропонує записати слова, які учасники гри повинні запам'ятати; потім учитель читає текст ще раз і дає завдання: виписати групи слів і фрази, що запам'ятались. Після цього учасники гри відновлюють текст по пам'яті у вигляді невеличкого інсценування, користуючись своїми записами. Подібні ігри, у яких після прослуховування тексту необхідно розіграти сценку за змістом тексту (бажано з великою кількістю персонажів) викликають неабиякий інтерес, оскільки в них діти демонструють не тільки розвиток умінь аудіювання, але й власні артистичні здібності.

Окреслені різновиди рольових ігор Р.П. Мільруд пропонує поділяти на такі групи за змістом, як ігри побутового змісту; ігри казкового змісту; імітаційні рольові ігри; пізнавальні рольові ігри; рольові ігри ділового змісту; рольові ігри світоглядного змісту [41, c. 9]. Доцільність використання різних типів рольових ігор залежно від віку учнів узагальнено в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1. Доцільність використання різних типів рольових ігор

Учні молодшого шкільного віку

Учні середнього шкільного віку

Учні старшого шкільного віку

Рольові ігри казкового змісту

Рольові ігри побутового змісту

Імітаційні рольові ігри пізнавального змісту

Імітаційні рольові ігри світоглядного змісту

Рольові ігри побутово-соціального змісту

(про етикет, культуру поведінки тощо)

Ролі, які виконують учні, також мають свою класифікацію, причому рольові ігри є ефективними лише за умов правильного відбору та розподілу ролей. Із цього приводу М.А. Аріян пропонує враховувати такі групи ролей, як:

- соціальні (лікар, робітник), які мають виховний вплив;

- міжособистісні (друзі, однокласники, суперники), котрі сприяють особистісній орієнтації спілкування;

- психологічні (позитивна особистість, нейтральна або негативна особистість) [3, c. 10].

У свою чергу, англійські вчені-методисти Д. Вілкінс, Д. Тейлор виділяють 5 категорій ролей:

1) вроджені (визначають стать і вік учасника гри);

2) приписані (визначають національність);

3) набуті (визначають професію);

4) дійові (визначають дії, які відбуваються в життєвій ситуації: візит до лікаря, відвідування виставки, зустріч на вулиці та ін.);

5) функціональні (визначають потребу в спілкуванні: запропонувати допомогу, висловити співчуття тощо) []. Найбільш важливими під час вивчення іноземної мови є дві останні категорії ролей: дійові та функціональні.

Існують певні аспекти рольової поведінки, які сприяють створенню моделей реальних життєвих ситуацій. Поведінка учнів у рольовій грі деякою мірою відрізняється від поведінки рідномовному оточенні, але основні аспекти поведінки (формальність, функціональність, залежність вибору мовних засобів від ставлення до співрозмовника, правильний підбір і вживання мови для спілкування, очікування негайної усної відповіді співрозмовника тощо) залишаються незмінними. Схарактеризуємо названі вище аспекти мовної поведінки школярів у процесі рольової гри детальніше.

Під такою ознакою мовлення, як формальність, розуміють уживання більш-менш формальних мовних засобів, іноді навіть термінологічного характеру, залежно від особи співрозмовника. Сутність функціонального аспекту мовної поведінки полягає в залежності вибору мовних засобів від того, які функції передбачає виконувати мовець. Цілком зрозумілою є залежність вибору мовних засобів від нашого ставлення до співрозмовника, характеру стосунків із ним. Крім того, вербальні засоби для спілкування потрібно правильно підбирати й уживати, щоб дати співрозмовникові можливість зрозуміти наш настрій, психофізичний стан (радість, захват, подив, незадоволення, гнів, сум, утома тощо). Слід також ураховувати відмінності в культурі поведінки, що є особливо важливим при безпосередньому спілкуванні за допомогою міміки, жестів та інших невербальних засобів [54]. Важливим аспектом поведінки в рольовій грі є потреба негайної усної відповіді. Учень-слухач повинен зрозуміти ситуацію, показати розуміння почутого, вчасно відповісти, помітити реакцію співрозмовника, у разі потреби перефразувати чи пояснити свою відповідь, подати сигнал щодо того, бажає він продовжити розмову чи ні [29].

Школяр повинен адаптуватись у певній ролі. В одному разі він може зіграти самого себе, в іншому - йому доведеться застосувати всю свою уяву та фантазію, "увійти" в дану ситуацію. Чим більше рольових позицій опанує учень, тим ширшим буде його соціальний досвід у спілкуванні [7]. При цьому школярі повинні поводитися так, ніби це відбувається насправді, їхня поведінка має відповідати тим діям, які вони виконують. Отже, використання рольової гри впливає на розвиток у школярів здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії та наміри, координувати їх із діями інших. Рольові ігри сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних умінь людини, психологічних процесів сприйняття, пам'яті, мислення та уяви, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність тощо. Крім того, що ігри мають значну методичну цінність, вони просто цікаві як учителеві, так і учню.

Отже, для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань з іноземної мови в шкільній практиці використовують різноманітні види рольових ігор. Значення рольової гри неможливо обмежити суто розважальними можливостями: її феномен полягає в тому, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, творчість, модель людських відносин.

1.3 Вимоги до проведення рольових ігор

Методисти вважають рольову гру одним із найбільш ефективних засобів реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови. Її переваги визначаються авторами наступним чином:

- рольова гра становить навчання в діях (learning by doing), що, як відомо, підвищує якість навчання;

- рольова гра вимагає повної віддачі від учасників, їх реакції; у ній використовуються знання, уміння, здобуті як у школі, так і поза нею;

- рольова гра є вищою мірою мотиваційною, оскільки містить елемент гри й непередбачуваність розв'язки. Крім того, учасники бачать можливість використання ситуації, яка розігрується в рольовій грі, у реальному житті, чого не може дати механічне тренування у використанні лексичних одиниць і граматичних структур;

- рольова гра дає учням соціолінгвістичну "підказку" - якими одиницями і якими умовними мовними моделями можна виразити ту чи іншу думку в даній ситуації залежно від соціальної характеристики учасників;

- рольова гра несе в собі елемент несподіванки ("момент шоку"), з яким так часто зустрічаються учні в процесі реального спілкування. Під час рольової гри, як і під час реального спілкування, учасники повинні уважно слухати один одного (оскільки вони не знають завчасно, що скажуть їхні партнери), швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх товаришів;

- під час рольової гри має місце емоційний підйом, що надзвичайно позитивно впливає на якість навчання;

- рольова гра має визначені переваги над дискусією та іншими подібними прийомами. По-перше, у рольовій грі набагато легше створити таку ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе "відмовчуватися" (а це часто має місце в дискусії). По-друге, несміливим, невпевненим у собі учням легше висловлювати свою думку, погляд "під маскою" певного образу - дійової особи [33, c. 87].

На думку Є.І. Пассова, з метою досягнення найкращих результатів рольова гра повинна відповідати наступним вимогам:

- гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання добре виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування;

- рольову гру потрібно добре підготувати й чітко організувати з погляду як змісту, так і форми;

- рольова гра має бути прийнята всією групою учнів, проводитись у доброзичливій, творчій атмосфері, викликати в школярів почуття задоволення, радості;

- гра організовується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується [51, с. 49].

У процесі підготовки до проведення рольової гри К. Лівінгстоун радить учителю взяти до уваги наступні фактори:

- мовленнєву підготовку учнів - крім формальної мовленнєвої практики, роботу вчителя має бути спрямовано на використання учнями мовленнєвих засобів у різних типах мовленнєвої діяльності, різних ситуаціях та умовах;

- культурний та ситуаційний фактори - англійський спосіб дій слід практикувати в ситуаціях, доки він не перетвориться на автоматичну поведінку учня;

- фактичну підготовку - учні повинні знати конкретні умови, перш ніж упевнено зіграти роль;

- потреби, інтереси та досвід учнів [32].

Оскільки використання рольових ігор передбачає створення особливого навчального простору, у якому учень готується до вирішення важливих проблем і реальних ускладнень, "проживаючи" їх, завдання вчителя полягає в тому, щоб, по-перше, створити життєво важливу ситуацію, по-друге, розподілити ролі й, по-третє, сформулювати пошукові завдання, які випливають із ситуації. Під час проведення рольової гри змінюється також роль учителя - якщо традиційно вчитель повинен контролювати мовленнєву діяльність учня, то в умовах гри контроль і керівництво з боку вчителя повинні бути припинені, щойно учень почав обігравати роль [55, c. 33].

При виборі завдань для рольової гри потрібно враховувати рівень знань учнів та їхні потреби, інтереси й досвід. Зауважимо, що на уроках іноземної мови можна застосовувати багато завдань, пов'язаних із рольовими іграми. До них належать ігрові завдання, які не потребують створення мовленнєвих ситуацій і в яких використовується переважно згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатись і корегувати роботу учнів; опрацювання діалогів, коли учні (хором та окремо) тренуються в правильній, наближеній до носіїв мови, вимові; заповнення пропусків у діалогах за допомогою необхідної лексики (однак при цьому відсутні ролі, які треба зіграти); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі - усі ці види завдань можна розглядати як підготовчу роботу до проведення рольових ігор [61].

Нагадаємо про те, що рольова гра - це діяльність, яка надає учневі можливість практичного застосування мовних засобів, аспектів рольової поведінки [33]. Отже, знання зразків мовлення та вміння й навички оперування ними мають бути засвоєні до моменту проведення рольової гри. Іншими словами, рольова гра буде неефективною, якщо учні не будуть попередньо підготовлені. Учитель повинен переконатися, що учні можуть вільно оперувати необхідними для ситуації вербальними (набір завершених фраз) і невербальними мовними засобами, і це оперування не викликає в них суттєвих труднощів. Тоді спілкування під час рольової гри буде ефективним і невимушеним. Таким чином, основною вимогою до проведення рольових ігор є підготовка учнів, яку вчитель повинен провести заздалегідь.

Підготовка школярів до участі в рольовій грі складається з кількох етапів, зокрема:

I етап - традиційна мовна практика, тобто вправи, націлені на засвоєння граматичних структур і лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі види вправ, як виправлення граматично й лексично неправильних речень; заповнення пропусків; вибір правильних відповідей.

II етап - складання діалогів. На даному етапі застосовуються такі види вправ, як побудова діалогів із заповненням пропусків, коли ситуація чітко окреслена; складання діалогу всім класом за зразком.

III етап - робота з діалогами, які складають у парах або групах на основі засвоєного мовного матеріалу.

IV етап - вправляння в говорінні, зокрема використання службових фраз на зразок "I see...","You know...", упізнавання та практикування діалогів із носіями мови.

V етап - використовується техніка заміни невідомих слів синонімами, для чого доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою.

VI етап підготовки до проведення рольової гри - робота в групах, типи якої потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша робота проходила з мінімальним втручанням учителя [30, c. 45].

Учитель неодмінно повинен вірити в ефективність рольової гри. Роль учителя в процесі підготовки та проведення гри постійно змінюється: якщо на початковій стадії роботи він активно контролює діяльність учнів, то згодом стає лише спостерігачем, зовсім не бере участі в грі або бере на себе другорядну роль. У будь-якому разі педагог повинен слідкувати за учасниками, фіксувати допущені помилки, однак не переривати хід гри з метою їх виправлення.

Знайомлячись із тією чи іншою грою, учитель повинен добре зрозуміти її. Якщо передбачено проведення ігрової вправи, - усе залежить від емоційності викладача. Якщо це театралізована дія, треба продумати деталі костюма та реквізиту - вони зроблять гру більш переконливою. Завдання педагога полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності [40].

Із цього приводу Є.І. Пассов радить пам'ятати: ігри, які відпрацьовуються, заучуються й програються для інших учнів, не є рольовими іграми, це - драматичні інсценування [51]. Рольова гра стосується процесу гри, а не готового продукту, що повинно бути з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже сором'язливі й бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. Крім того, вони можуть бути переконані в тому, що не мають таланту гри. Навіть учитель повинен відійти на другий план, оскільки його присутність може перешкоджати - своєю готовністю “накинутися” на учня щоразу, коли той припуститься помилки. Дана обставина суперечить тезі про найбільшу ефективність навчання в атмосфері, вільної від напруги [52, c. 112]. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, однак останнє не є обов'язковим.

Дослідники Ф. Дрюків і Є. Ольштайн пропонують засновувати рольові ігри не на порівнянні двох культур, а на використанні двох мов - рідної та іноземної. Ефективність такого підходу вони пояснюють тим, що дитині дуже важко уявити себе представником іншої культури, говорячи іноземною мовою. Набагато простіше учневі бути тим, ким він є, тобто школяр розуміє ситуацію й те, що від нього потрібно, і тільки потім бере участь у грі іноземною мовою. Автори зазначають, що даний прийом підвищує мотивацію до спілкування іноземною мовою, оскільки можливість спочатку висловитися рідною мовою знімає страх і напругу. Учневі пропонується уявити себе в певній ролі в певній ситуації та здійснювати спілкування відповідно до даних інструкцій, які в доступній формі пояснюють суть завдання [32, c. 214]. При цьому, як зазначає А. Хьюз, ситуації можуть бути детально описані або учні повинні самостійно їх придумувати залежно від віку, рівня володіння іноземною мовою, досвіду участі в рольових іграх [76].

Останнім часом вчителі часто використовують рольові ігри, основу яких становлять знання ситуації або їх комплекс. Джозеф Ф. Каллахан і Леонард X. Кларк [74] пропонують наступний порядок проведення такої гри:

1) постановка мети гри;

2) визначення ігрових ситуацій, які відповідають меті;

3) розробка сценарію;

4) інструктаж учасників;

5) проведення гри;

6) аналіз і подання рекомендацій на майбутнє.

За порадою …, необхідно залучати до процесу навчання молодших школярів рольові ігри із включеними в них "ситуаціями вживання". При програванні таких ситуацій, як замовлення й вибір страв у ресторані, покупка новорічних подарунків школяр почуває себе реальним учасником того або іншого процесу.

Для більшої наближеності до реальних умов Дж. Оллер рекомендує з метою організації рольової гри використовувати предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності тощо. Такі набори доцільно мати кожному вчителеві в кабінеті. Також можна використовувати іграшкові кімнати з меблями, пропонуючи учням "заселитися" у нову квартиру й розставити меблі за своїм смаком. Дуже цікавим і ефективним прийомом є використання пальчикових ляльок (можна поставити невелику ширму, а можна обійтися й без неї). Учні молодших класів дуже люблять подібні ігри, і урок з використанням цих ляльок завжди проходить дуже жваво й цікаво [79].

Найбільш широко використовуваними варіантами рольових ігор є інтерв'ю й імпровізація. Як вважають С.Д. Фарбований і Т.Д. Террел, інтерв'ю - одна з найпростіших форм проведення рольової гри. Як основу для інтерв'ю може бути використано будь-який матеріал з іноземної мови. Один учасник гри виконує уявну роль, попередньо придумавши "історію". Другий учасник готовить цікаві питання, які потім задає в інтерв'ю. Дж. Річардс й Д. Нунан пропонують для подальшого аналізу рольової гри з погляду успішності спілкування записувати інтерв'ю на відеомагнітофон [].

Ефективним прийомом навчання іншомовного спілкування Л.М. Денисова вважає прийом імпровізації, оскільки імпровізація передбачає активну роботу уяви школярів. В інструкціях до даного виду рольової гри подається недостатньо інформації, фактів для проведення реалістичної рольової гри. Учасникам необхідно самостійно додумувати ситуацію й вибирати лінію поведінки [].

М.Л. Вайсбурд і Л.Н. Пустосмєхова рекомендують використовувати телепередачу як опору для організації рольової гри на уроці іноземної мови, пропонуючи технологію проведення даного виду рольових ігор [77, c. 20]. Зокрема, обравши телепередачу з навчальними цілями, необхідно розв'язати, який її аспект можна використовувати як основу для рольової гри: зміст передачі, її форму або тільки персонажів. Після аналізу проблем, які будуть обговорюватися, і визначення теми рольової гри вчителеві слід налаштувати школярів на уважний перегляд телевізійної програми з метою її запам'ятовування (конспектування, схематичного запису або нотаток у вигляді плану). Потім учитель разом з учнями розробляє загальний хід гри: розподіляє ролі та здійснює спеціальну мовну підготовку, у процесі якої опрацьовуються нові слова та фрази. Наступним кроком є гра, яка при максимально точному проходженні передачі займає урок. Обговорення помилок і робота над ними, обмін думками, враженнями й аналіз гри займають частину наступного уроку.

Інші методисти - Е.Д. Матрон і Г.В. Яцковська - пропонують використовувати рольові ігри в роботі з газетою (журналом). Проведення подібної рольової гри потребує ретельної підготовки, яка повинна включати різні види робіт:

- адаптування самими учнями газетного матеріалу, його аналіз;

- коментування й продукування тексту на дану тему;

- уміння вести діалоги й полілоги (наприклад, репортажі, обговорення) [76].

Автори підкреслюють, що в процесі такої підготовки знання, уміння й навички учнів ведуть до нової єдності - колективних погоджених мовленнєво-розумових дій, котрі створюють умови для творчого спілкування й імпровізації.

Слід зазначити, що робота над роллю в різних учнів протікає по-різному. Можна використовувати індивідуальну, парну й групову форми підготовки. Усі вони мають самостійну дидактичну цінність, дозволяють пов'язати класну й позакласну, навчальну та виховну роботу. По завершенні рольової гри вчитель подає мотивовану оцінку участі кожного учня в підготовці й проведенні конкретної рольової гри. Крім мовної правильності педагог коментує виразність рольової поведінки, а також ініціативність школярів на всіх етапах гри. Одну й ту саму гру може бути використано на різних етапах уроку - усе залежить від конкретних умов роботи вчителя й учнів.

Рольова гра також може бути використана як контрольне (тестове) завдання для перевірки певних функцій спілкування; структур (наприклад, повідомлення про крадіжку, коли перевіряється використання пасивних конструкцій); лексичних одиниць з якої-небудь теми (наприклад, замовлення квитків).

Вдале створення загальної ігрової атмосфери, систематичне проведення ігор на уроці іноземної мови сприяють виникненню довірливих стосунків, невимушеному спілкуванню між учителем та учнями, що дозволяє педагогу надалі розмовляти з учнями на серйозні теми, обговорювати будь-які реальні ситуації тощо.

Варто зауважити також про певні недоліки у використанні рольових ігор у навчально-виховному процесі, зокрема недоліки організаційного плану - класна кімната невеликого розміру, тобто брак вільного простору, потрібного для деяких рольових ігор; нестача часу, потрібного для ефективності гри [66, c. 63]. Надаючи учням свободу в рамках класного приміщення у використанні та експериментуванні з мовленнєвими засобами, учитель з'ясовує, що вони вивчили й наскільки розуміють доцільність використання цих засобів. Будь-яка помилка може бути проаналізована та використана вчителем як основа для подальших, поглиблених вправ.

Загалом слід зазначити, що особливості організації та проведення рольових ігор на уроці англійської мови вивчено недостатньо, і це призводить до того, що в практиці роботи деяких учителів рольова гра використовується не досить часто й в однотипних формах; обмін репліками не завжди набуває характеру справжнього спілкування; ігрове спілкування та самостійна мовленнєва діяльність нерідко замінюються буквально репродукцією вивчених раніше ролей [47, c. 67]. Однак зауважені складнощі практичного характеру не знижують доцільності й ефективності використання рольової гри з метою реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови, у чому переконує здійснений нами аналіз науково-методичної літератури.

Висновки до 1 розділу

Налагодження плідної взаємодії вчителя з учнем, підвищення мотивації до вивчення іноземної мови є важливими завданнями сучасної методики. Їх розв'язанню сприяє використання вдало підібраних мовленнєвих стимулів, спрямованих на заохочення учнів до активних мовленнєвих дій у певній ситуації, що є сутністю методу рольової гри. До того ж, рольова гра належить до провідних форм діяльності в молодшому шкільному віці.

Ідея використання рольової гри полягає в тому, щоб дати учням можливість потренуватись у спілкуванні з оточуючими, обравши для себе ролі за сценарієм. Крім того, гра активізує пам'ять дітей, відображає сприйняття ними навколишнього світу, орієнтує учнів на планування особистої мовленнєвої поведінки та прогнозування поведінки співрозмовника. Рольова гра передбачає елемент перевтілення учня в представника певної соціальної групи, професії. Відчуття рівності, психологічно комфортна атмосфера дають можливість учням подолати скутість, утому; зняти мовний бар'єр; знизити рівень тривожності, напруження; змінити негативне ставлення учнів до навчальної діяльності на позитивне тощо.

У результаті теоретичного аналізу проблеми ми переконались у тому, що рольова гра може ефективно використовуватися на уроках іноземної мови з урахуванням вікових особливостей розвитку молодших школярів. Так, методисти (Є.І. Пассов, О.Л. Лівшиц, Є. Ольштайн, Джозеф Ф. Каллахан, Леонард X. Кларк, Дж. Оллер, С.Д. Фарбований, Т.Д. Террел, Дж. Річардс, Д. Нунан, Л.М. Денисова, М.Л. Вайсбурд, Л.Н. Пустосмєхова, Е.Д. Матрон, Г.В. Яцковська) висувають наступні вимоги до підготовки й проведення рольових ігор:

- гра повинна стимулювати мотивацію навчання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування. З метою посилення наближеності до реальних умов доцільним є використання в процесі рольової гри Дж. Оллер рекомендує організації предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності тощо.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.