Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі в початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Комунальний вищий навчальний заклад

"Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Баньковського"

Херсонської обласної ради

Курсова робота

з методики трудового навчання в початкових класах

на тему: "Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі в початкових класах"

Студентки 4 курсу 143 групи

Потапович Тетяни Антонівни

Керівник: викладач

методики трудового навчання,

Лілянова І.А.

Берислав 2013



Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого - педагогічні основи національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Розділ 2. Методологічні основи національного виховання молодших школярів

Розділ 3. Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

3.1 Виготовлення української писанки

3.2 Виготовлення української ляльки- мотанки

3.3 Виготовлення державних символів України з паперу

Розділ 4. Сучасні підходи до національного виховання на уроках трудового навчання та у позакласній роботі

Дослідження

Висновок

Література



Вступ

Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутності українського народу. І саме національне виховання на уроках трудового навчання та у позакласній роботі передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави. Національна свідомість ставить головну мету освіти проголошеної державною національною програмою освіти "України 21 століття", про виховання особистості в дусі любові до Батьківщини й усвідомлення свого громадського обв'язка на основі національних цінностей в поєднанні із загальнолюдськими якостями йдеться у законі України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту".

За допомогою соціальних та педагогічних досліджень, було виявлено низький рівень патріотичних почуттів серед учнів молодшої школи. Тому головню метою національного виховання на уроках трудового навчання, є набуття молодому поколінню соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді незалежно від національної незалежності особистісних рис громадянина України.

Відомі культурні та освітні діячі минулого літописець Нестор, І.Вишенський, І. Борецький, П. Могила, пізніше О.Духнович М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я.. Головацький та інші були служителями релігійного культу, їхній внесок у національну систему виховання є значним. Прогресивні церковні та релігійні діячі, відстоюючи політичну, державу і духовну самостійність України, виховували молодь у патріотичному, гуманістичному дусі. Іван Франко боровся за українську національну школу, за виховання яке формує свідомого українця, з притаманними йому патріотизмом, високою моральністю, вихованістю, освіченістю. Костянтин Ушинський у своїх творах насамперед високо підніс роль традицій, рідної мови, сімейного виховання, та багато інших видатних педагогів зробили свій вагомий внесок, які суттєво вплинули на розвиток національного виховання.

У сучасній педагогічній науці, національне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів,переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності за допомогою уроків прикладної праці та позакласних заходів, де засвоюються духовна і матеріальна культура нації.

На думку фахівців, питання національного виховання дитини повинно починатися вже з початкових класів. Формування національної свідомості і самосвідомості, в школі відбувається через навчальні предмети, а саме через уроки трудового навчання та через позакласні заходи.

Об'єкт - процес національного виховання учнів початкових класів на уроках трудового навчання та у позакласній роботі.

Метою курсової роботи є розвинути пізнавальний інтерес, самостійність, творчі здібності, виховання в них патріотизму, відчуття приналежності до України, розкриття краси та багатство рідної землі, вшанування традицій;теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови національного виховання молодших школярів на уроках трудового навчання та в позакласній роботі.

Предмет - шляхи і засоби національного виховання.

Завдання :

1. Проаналізувати та виявити психолого-педагогічні умови національного виховання в початковій школі.

2. Охарактеризувати методологічні основи національного виховання та їх місце на уроці трудового навчання та у позакласній роботі.

3. Експериментально перевірити шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі.

4. Експериментально перевірити сучасні підходи до національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі, і виявити їх доречність.

Отже , можна сказати, що на уроках трудового навчання и в позакласній роботі з використанням усіх поглядів та ідеалів можна досягти головної мети, якщо правильно визначити основні завдання і предмет виховання.

виховання національне патріотичне



Розділ 1. Психолого-педагогічні основи національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку дитини у початковій школі. Основні зусилля у цей період спрямований на вироблення елементарних прийомів, знань, умінь і навичок обробки різних матеріалів. Саме за допомогою трудового навчання у поєднанні з українськими традиціями, обрядами та звичаями національне виховання.

На даному етапі розвитку суспільства психолого-педагогічній науці виділяється перспективний конструктивний підхід до особистості в процесі виховання, згідно з яким слід створювати нові механізми виховання і моральної саморегуляції школярів. У цьому плані перспективними видаються такі форми взаємодії у системі "вчитель-учень", які активізують закономірний процес зростання виховуючої ініціативи у дітей, який проявляється у висуванні і постановці виховних задач самими учнями, розширюючи рамки їхнього особистісного вдосконалюючого смислопокладання, зміцнюючи властиві їм ціннісні орієнтири. Ідеї особистісно-зорієнтованого виховання особливо актуальні для нашої країни. Особистісно- зорієнтований підхід до виховання певною мірою ґрунтується на методологічних принципах західної гуманістичної психології: самоцінності особистості, глибокої поваги до особистості та емпатії до неї, врахування її індивідуальності. .

Особистісно-зорієнтоване виховання передбачає мету формування і розвитку в учня особистісних та духовних цінностей на уроках трудового навчання.

Це передбачає визначення і реалізацію першочергових і перспективних заходів, спрямованих на формування громадсько активної життєвої позиції молодих громадян на уроках трудового навчання та у позакласній роботі.

Концепція передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

· забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей на уроках трудовго навчання;

· виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

· сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу при виконанні традиційних українських ляльок, вишиванок, оберегів та інш.;

· формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини на уроках трудового навчання та в позакласній роботі;

· відновлення і вшанування національної пам'яті;

· формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

· забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

· консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

· сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності для влаштування виставки шкільних робіт які спрямовані на патріотичне виховання молоді;

· підтримання кращих рис української нації - працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини через виконання національної символіки;

· створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави;

· сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я;

· задоволення естетичних та культурних потреб особистості на уроках трудового навчання;

· протидіяти на уроках трудового навчання проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

· реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

Для успішного досягнення мети, треба оперувати не лише засадами національного виховання, а й громадським, трудовим та естетичним. Усе це дає змогу виховати патріота на уроках трудового навчання та у позакласній роботі, який з глибоким почуттям любові відноситься до свого народу та традицій, національно свідомого громадянина, який усвідомлює себе частинкою країни, та особу яка розуміє значення праці у житті.



Розділ 2. Методологічні основи національного виховання молодших школярів

Виховання - процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об`єктивних i суб`єктивних факторів. У широкому розумiннi вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства. Ще Я.-А. Коменський зауважував, що "зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу" [1,19]. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Виховання школярів здійснюють на уроках трудового навчання і позакласної роботи у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони [8, 38-39]. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вчителя і учня), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним та постійним, тривалим у часі (людина виховується все життя).

Провідні завдання виховання молодших школярів у початковій школі зумовлено пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Державною національною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття"), до яких належать:

· формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

· формування технічного світогляду і відповідний рівень освіти, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини;

· прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українського народу;

· ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів способів поводження з різноманітними засобами праці;

· підготовка до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства за допомогою трудового навчання;

· вчити різним технікам ручної обробки матеріалів та правильно користуватись тими чи іншими інструментами;

· формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря на уроках трудового навчання та у позакласній роботі;

· формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

· виховання активної життєвої позиції, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості; виховання в особистості працелюбності та трудової активності[6, 63-64].

На уроках трудового навчання та у позакласній роботі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва. Важливе місце у вихованні посідає формування поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів (Герба, Прапора, Гімну), державної мови. Українська національна символіка вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України [12, 23]. Використання державних символів у навчально-виховному процесі активізує почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності, гордості за єдину суверенну державу. Це проявляється у бесідах про державну символіку та у виготовленні її дітьми, у створенні національних символі та оберегів на уроках трудового навчання та у позакласній роботі.

Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його культуру, традиції.

Патріотизм -- основа духовного становлення громадянина. Також "патріотизм -- це серцевина людини, основа її активної позиції" (В.О. Сухомлинський [11, 216]).

Одне з численних місць у національному вихованні займає виховання любові до рідного краю, - своєї малої Батьківщини. На кроках прикладної праці діти знайомляться з традиціями, звичаями, історією своєї землі, та з ремеслами. Це дає змогу створити натхненне ставлення до свого роду. Це дає змогу створити натхненне ставлення до свого роду.

Національне виховання включатиме розвиток людської гідності, любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Виховання має бути застосованим не лише в школі, а й у сім'ї.

Національне виховання у трудовому навчанні та в позакласній роботі використовує такі засоби : прикладна праця, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди [15, 144]. На уроках трудового навчання та в позакласній роботі вчитель намагається максимально поєднати ці всі засоби, та створити національну єдність під час створення певної роботи учнями. Саме через працю втілюються основні патріотичні цінності.

Стрижнем усієї системи виховання в Україні має стати національна ідея. Сучасне національне виховання в дусі єдності та соборності має забезпечувати "формування патріотичних почуттів, гордості за приналежність до української національності, національну самосвідомість" [10, 15]. Воно покликане формувати громадянина - патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність відповідально ставитись до власного життя та здоров'я.

Програма національного виховання здійснюється відповідно до вимог Конституції та законів України, Кабінету Міністрів України і досягається узгодженням дій відповідних міністерств, інших центральних та місцевих органів щодо результативності роботи у цьому напрямку.

Завданням Державної програми національного виховання є формування громадянина-патріота: любов до своєї держави, її народу, традицій, культури; виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності, формування глибоких правових знань, високої правової культури і моралі.

Завдання національного виховання втілюється на уроках трудовго навчання та у позакласній роботі. Ефективність забезпечується неухильним дотриманням таких провідних принципів: науковості, національної свідомості й українського патріотизму, етнізації, історизму, європеїзму, народності, гуманності й демократизму, природо-відповідності, культуро відповідності, працьовитості, самодіяльності, активності й ініціативи учнів, гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії [3, 6-7].

Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, вболівання за долю самостійної української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти пошанне ставлення до українських державних символів -- тризуба, синьо-жовтого прапора, гімну "Ще не вмерла Україна". Початкова школа покликана виховувати істинних патріотів України.

Принцип національної свідомості й патріотизму передбачає розв'язання виховних завдань на уроках трудового навчання та у позакласній роботі молодших школярів [16, 8].

У поняття принципу етнізації вкладається етнічна соціалізація дитини на основі родинного, культурно-освітнього, економічного, духовного життя й історичного досвіду свого етносу, народу, нації, належно поставленої виховної роботи вчителя на уроках ручної праці. До основних засобів етнізації належать традиційна родинно-побутова й громадська культура, національна школа й освіта, посильна участь у трудовій діяльності, зокрема ї, національні звичаї, традиції, свята, обряди, символи.

Завдяки реалізації принципу етнізації у вихованні молодших школярів: кожен етнос і етнографічна група мають змогу продовжити й розвивати себе в своїх потомках. У зв'язку з цим одним із найважливіших наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе. І тут без дотримання принципу історизму не обійтись [2, 13].

Принцип історизму -- це плекання історичної пам'яті підростаючих поколінь через прищеплення молодшим школярам шанобливого ставлення до своїх предків, до національних борців, до традицій та обрядів які формувалися століттями, до багатої культури. Усвідомлення минулого України будить у дітей бажання горнутися до свого рідного, національного, народного, допомагає їм збагнути суть сучасного й бачити футурологічну прогностичну перспективу майбутнього, вселяє життєвий оптимізм [9, 102].

Успішне впровадження принципу історизму відбувається тоді, коли сам учитель початкових класів добре обізнаний з українським традиційним вихованням молодших школярів. Внаслідок трансформації цих знань на уроках праці, у свідомості учнів початкових класів утверджуються глибокі почуття гордості за славну історію українського народу. Плідні наслідки щодо цього дає виховна робота на позакласних заняттях , складання кожним учнем свого родовідного дерева, виготовлення народних оберегів, участь у виставках школи.

Педагогічна культура українського народу носить європейський характер, бо сформувалась на Україні як такій, що розташована в самому центрі Європи. То й цілком логічно, що в основі виховання учнів має лежати принцип європеїзму. Він висуває на перший план Людину як структурний складник суспільства.

Принцип європеїзму зобов'язує вчителя всю свою увагу сконцентрувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні людини-європейця в дусі вимог європейської культури, спонукає дотримуватися у вихованні європейського підходу. Технічний прогрес й ринкова економіка вимагає ініціативного трудівника. Тому реалізація принципу європеїзму в діяльності вчителя початкових класів відбувається на уроках трудового навчання, де діти можуть навчитися плідно працювати.

Принцип народності, гуманності й демократизму спонукає вчителя початкових класів виховувати молодших школярів у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, знань і помислів, виробничого досвіду, історичних досягнень, етнопедагогічних засад та світогляду українського народу, нації, завжди прислухатися до голосу народу.

Відстоюючи принцип народності у вихованні, О.Духнович писав: "Учителеві також на совісті нехай буде, щоб у дітях народолюбство збудив і в серцях їх закріпив любов до своєї народності, бо людина без народності подібна блукаючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу знаходить, є Батьківщиною" [7, 4].

Принцип природовідповідності постійно нагадує, що виховання у всьому має узгоджуватися з природою, її закономірностями, щоб зберегти й примножити природне в природі та людське в людині. Принцип цей постав із народної педагогіки і знайшов наукове обґрунтування у працях Г.Сковороди, Я.Каменського, О.Духновича, Г.Ващенка, В.Сухомлинського та інших педагогів.

Принцип працьовитості -- виводиться із "золотого правила" народної педагогіки й педагогічної науки, яке гласить, що "людина виховується в праці, через працю і для праці", "без праці людини не виховаєш", бо праця є метою людського життя і його суттю ("Аби вмів робити, навчиться, як жити"). То й цілком слушним є народний девіз: "Вік живи, вік учись і вік трудись". Навіть час визначений, коли треба прилучити дитину до праці: "відтоді, відколи вміє сама орудувати ложкою -- набирати з миски їжі й нести до рота". Фундаментальне наукове обґрунтування принципу працьовитості з соціально-філософських і психолого-педагогічних позицій дав К.Ушинський у статті "Праця в її психічному і виховному значенні", де він підкреслив, що "тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці є джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності, і щастя" [19, 241].

Принцип самодіяльності, активності й ініціативи учнів означає спрямування виховного впливу на дітей з метою їх особистого вияву, розвитку власної волі й самостійного мислення, творчої думки й ініціативи, винахідливості , все це діти можуть реалізувати у своїх роботах, які вони виконують на уроках трудового навчання.

Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії націлює на ґрунтовну обізнаність учителя початкових класів із народною педагогікою та основами наукової теорії виховання учнів 1-4 класів, місцевими виховними традиціями та застосування їх у вихованні школярів на уроках ручної праці, забезпечення єдності вимог батьків, учителів, школи, родини, громадськості до поведінки учнів, взаємодії всіх виховних ланок і напрямків.

Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії диктує планування й оцінку тих чи інших конкретних виховних дій учителя початкових класів розглядати як структурний елемент загальної системи виховання, етнічної соціалізації й освіти учнів [17, 79].

Отже, усе вищеназване відіграє важливу роль у вихованні справжнього патріота. Мета не буде досягнутою, якщо не дотримуватись принципів. Кожен елемент національного виховання робить вагомий внесок у життя нашої країни.



Розділ 3. Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Перед вчителем початкових класів стоїть задача виховати не лише людину, а й громадянина держави на уроках трудового навчання, за допомогою принципі та методів виховання. Згідно державного стандарту та шкільної програми, педагог здійснює вихованні чинні дії, які спрямовані на реалізацію поставлених завдань та мети.

Національне виховання починає здійснюватися з першого класу на основі таких тем, як:1 кл - "Писанкарство як мистецтво художнього розпису", 2 кл - "Художня вишивка в українському побуті", 3 кл - "Святкові костюми міфологічних персонажів", "Художні техніки декоративно - ужиткового мистецтва", "Виготовлення витинанки", 4 кл - "Елементи дизайну костюму", "Витинанка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва".

Тобто у кожній з цих тем є джерелом націоналізму. Перш ніж виготовляти, вчитель дає короткі історичні відомості про той, чи інший вид прикладної праці. Кожна з цих тем дає певні поняття про українські традиції, про побут, звичаї, культуру та стиль.

Отже, в процесі трудового навчання вчитель має розкрити перед учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю і красу.

Важливим чинником у розвитку дитини є створення оптимальних умов навчально-трудової діяльності школярів, гарно обладнана і оформлена робоча кімната та дотримання санітарно-гігієнічних норм.

Реалізація основних завдань національного виховання відбувається на уроках трудового навчання та у позакласній діяльності. Згідно програмі діти виготовляють вироби які тим, чи іншим чином пов'язані з народністю та з національними символами.

Учні знайомляться з ручною технікою обробки матеріалів , з технічною творчістю та декоративно-ужитковим мистецтвом. За допомогою цих видів робіт учні ближче знайомляться з традиціями та обрядами українського народу, опановують техніку виготовлення оберегів, національних іграшок та інших видів прикладної праці. Окрім звичайних уроків проводяться позакласні заходи такі як: виставка, тематичні вечори, гурткова робота, подорожі у минуле,погляд у майбутнє. Такими видами роботи вчитель розвиває інтерес до вивчення своєї культури, бажання її вивчати і пізнавати, дає змогу проявити свою фантазію і уяву. Можна приводити тематичні вечори, або проекти які готують учні 3-4 класів. Тим самим у дітей збільшується досвід і вони можуть використати вже набуті знання на практиці.

Усі завдання реалізується за допомогою інтеграції методів, принципів і засобів виховання. Знання, які учні набули на предметах: Українська мова,Я і Україна , Людина і Світ тісно переплітаються з уроками трудового навчання.

На вище перекислених уроках молодші школярі вивчають походження української культури та її розвиток протягом років, ознайомлюються з традиціями які були набуті протягом еволюції, а на уроках трудового навчання вони реалізують ці ремесла (ліплення, вишивання, писанкарство, рукоділля) у життя, що надає більш глибоке закріплення матеріалу національного походження.

Виготовлення писанки надає уявлення про художньо-трудові традиції та ремесла на території України, про свята та їх найпростішу атрибутику.

Виготовлення народної іграшки (ляльки) активізує дитячу уяву та образне мислення, а також знайомить з історією її виникнення та її призначенням у побуті наших предків.

Виконання державної символіки у виді аплікації з паперу , тим самим закріплюється знання національних символів держави.

На основі українських традицій (щедрий вечір, український Великдень ,весняний цикл) проводити позакласні заходи на різні тематики, та покладати наочну підготовку на учнів. Це дасть захопленість українськими святами, та більш детальне ознайомлення з їх проведенням та з їх символами.

На уроках трудового навчання закріплюється техніка безпеки під час роботи, що мотивує свідомо дотримуватись безпечних прийомів та правил користування робочим матеріалом для уникнення ушкоджень.

3.1 Виготовлення української писанки

На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

- розв'язувати конфлікти;

- активно слухати;

- критикувати думку, а не того, хто її висловив;

- аналізувати;

- приймати рішення.

Саме на уроках трудового навчання та в позакласній роботі вчитель вміє керувати учнівською аудиторією і дає змогу втілити усі поставлені задавання. Саме Через працю діти пізнають себе та навколишній світ, свої можливості і знання з певної техніки. Окрім отримання необхідних для життя рис, вони знайомляться із звичаями, традиціями рідного краю та взаголі нації.

З даної теми "Виготовлення української писанки" ми можемо втілити ряд поставлених пріоритетів та ціле, не лише трудового, а й національного характеру. Тобто на уроках трудового навчання втілювати національний вплив можна через призму вироба та стиль його декорування. У наш час існує багате різномаїття методів та технологій, тому зробити це стає легше. Існують такі техніки оздоблення яєць :

- обплетення яйця бісером.

- Оздоблення яйця аплікацією з соломки.

- Нетрадиційна крапанка.

- Яйце, апліковане текстильним матеріалом.

- Оздоблення яйця аплікацією з кольорового паперу.

- Розпис фарбами.

Користуючись цими техніками оздоблення ми розвиваємо творчість, охайність, фантазію, вміння інтегрувати підходи та поєднувати різні за походженням матеріали.

Усі запропоновані нетрадиційні техніки оздоблення можуть містити у собі національний характер, якщо орнамент буде виконаний у народному стилі, а мозаїкою будуть зображені квіти які проростають на території Батьківщини.

За традицією, писанки пишуть перед Великоднем, під час Великого посту. На Україні писанки починали писати за три - чотири тижні до Великодня. На Наддніпрянщині - Поділля, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Харківщина, Херсонщина, Катеринославщина -писали в основному матері в кожній родині, а дівчата при них вчилися і допомагали. На Україні в давні часи писати писанки вважалося великою святинею, подібної релігійному ритуалу. Перед цим не можна було "ні лаятися, ні сваритися, ні про що погане не думати". Таким чином, перебуваючи в гарному, "благоговійно-молитовному" стані, господиня розводила невеликий вогонь (запалювала свічку, витягувала жар із печі) ставила на нього горня з бджолиним воском, що б він розтопився. Сама, помолившись, сідала біля вогню, брала біле яйце, перед цим добре вимите і висохле, набирала в писачок віск і починала його розписувати.

Усі запропоновані нетрадиційні техніки оздоблення можуть містити у собі національний характер, якщо орнамент буде виконаний у народному стилі, а мозаїкою будуть зображені квіти які проростають на території Батьківщини.

Нажаль, в початкових класах творчий потенціал мистецтва писанкарства реалізується досить обмежено. На уроках використовують переважно нетрадиційні техніки, наприклад, оздоблення яйця аплікацією з паперу, тканини чи соломки, а також такі види традиційної писанки, як дряпанка, крашанка. Ці способи, оздоблення яєць найбільш легкі і доступні для дітей, але і через такі прості технології можна вкласти глибокий смисл національного духу. Виготовлення писанки традиційним способом, а також складніші нетрадиційні техніки. Використовується переважно в гуртковій роботів, бо їх виготовлення займає більше часу. Але і з допомогою таких простих технологій ми можемо вкласти в них національний характер.

3.2 Виготовлення української ляльки- мотанка

Лялька мотанка/вузликова лялька - здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.

Вона буває різної форми - великою й маленькою. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. За визначенням В. Даля " Лялька - зроблене з|із| ганчір'я, шкіри, битого паперу, дерева і ін. подібність|подоба| людини, а іноді|інколи| і тварини". Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.

Лялька не народжується сама: створює її чоловік. Будучи|з'являтися| частиною|часткою| культури, лялька зберігає в своєму образі|зображенні| риси|межі| народу, що створює її. Тоді можна сказати, що мотанка має у собі глибинний смисл усього українського народу. Талісман та символ зв'язку між поколінням , буття люду які жили на Україні усе це- Лялька -Мотанка.

Метою створення даного виробу є забезпечення умов для збагачення індивідуального досвіду про українську народну іграшку та виготовлення ляльок. Спонукати до відтворення та узагальнення своєї пошуково-дослідницької роботи з даної теми. Розвивати пізнавальну активність, допитливість, естетичні смаки. Виховувати любов до рідного краю, його традицій, промислів, бажання вивчати минуле, берегти та примножувати традиції українського народу.

Під час виготовлення національного оберегу діти вчаться комбінувати тканину та засвоюють основні навики обробки матеріалу, також вони ближче знайомляться з декоративно- ужитковим мистецтвом та його місцем у житті українця.

3.3 Виготовлення державних символів України з паперу

Вивчення технології виготовлення аплікації починається ще с першого класу. В цей час учень має поняття, що таке аплікація в цілому, може назвати її види, розкриває послідовність дій виготовлення виробу.

Так до аплікації належить витинанка, але вона вивчається у другому класі. Витинанка є видом народних ремесел України. Учень має загальні поняття про техніку виготовлення виробу, розкриває послідовність дій. Даний вид діяльності спрямований на розвиток моторики пальців, вміння працювати з папером та вирізаючи ми інструментами.

Народні символи України -- це святині українського народу. Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя). Прапор включає жовто-сині барви, що означають небо і поле. Гімн "Ще не вмерла Україна", написаний у 1862 році Павлом Чубинським і покладений на музику Михайла Вербицького. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України

Преш ніж учні приступлять до виконання державної символіки, вчитель повинен розповісти про її виникнення та значення.

Прапор виготовляється у вигляді плоскої аплікації, яка складається із синьо-жовтого кольору. Герб виконується у технології витинанка. Вирізаючи кожен елемент. Сам герб виконується у жовтому кольорі, а розміщується на синьому полотні.

Знання державної символіки та осмислення її значення сприяє більш глибокому осмисленню національної свідомості.

Отже, за допомогою уроків трудового навчання та позакласної роботи, відбувається безпосередній, інтегрований вплив на учня зі сторони праці та з народознавства.



Розділ 4. Сучасні підходи до національного виховання на уроках трудового навчання та у позакласній роботі

На розвиток учнів та на їх свідомості впливає безліч чинників, а саме такі, як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку, правильний вибір виробу і т.д. Сучасні підходи до національного виховання на уроках трудового навчання та у позакласній роботі відбувається за допомогою різних методів і прийомів, які вчитель вміло використовує на своїх уроках.

На початку начального року, з першого класу і по четвертий, педагог має можливість запустити проект, який нестиме у собі національний зміст. Це буде поетапне поглиблення у національне виховання на уроках трудового навчання. Кожен етап може припадати на різний період часу, але за ним має бути закріплена своя тема. Наприклад: перший етап - Український костюм; другий етап - Рушник, та багато інших тем, які пов'язані саме з трудовим навчанням. Де може буде втілено основні аспекти національного виховання на уроках трудового навчання і у позакласній роботі.

Вчитель створює гуртики, фольклорно-етнографічні групи, кутки народознавства, що ще більше виховують національні почуття та повагу до своїх традицій.

Уроки прикладної праці повинні супроводжуватись інноваційними комунікативними технологіями тому, що за вимогами державного стандарту початкової освіти вчитель повинен володіти новітніми технологіями, щоб урок був більш цікавим та захоплюючим . Вчитель за допомогою презентацій може детально пояснити виконання виробу, технологічний процес, та паралельно продемонструвати його використання і цікаві історичні факти про нього. Це може бути озвучка чи жива розповідь вчителя у ході мультимедійного проекту.

Для того, щоб засвоїти вигляд, або якусь іншу ознаку,того чи іншого побутового предмета, який є в плані програми і діти його будуть виготовляти, вчитель пропонує використати інтерактивний метод - мікрофон. Діти по-черзі , по-реченню скажуть про дану річ певну інформацію. Цей метод дає змогу більше активізувати всіх учасників класу, та налаштувати на робочий лад.

Метод фантазування - це створення виробів не по шаблонно, а за своєю уяво. На основі цього, національні ремесла можна усучаснити за допомогою цього методу, та надати свіжого погляду на стару річ.

Фокальний метод поєднує неможливе з можливим. Тобто, можна поєднати візерунки вишивки з пасхальним візерунком.

Метод мозкового штурму дай змогу створити групи учнів які генерують ідеї і втілюють їх у життя. Це забезпечу гарний результат роботи на уроці та у позакласній роботі. Робота в групах, також дає плідний результат. Клас ділиться на групи які об'єднані певною темою. Кожна команда виготовляє свій виріб пов'язаний з Україною, та надає короткі відомості про свою роботу. Такий прийом згуртовує дітей, об'єднує однією ціллю та формує товариську атмосферу серед однокласників.

До позаурочної роботи можна залучати майстринь з великим досвідом ручної, народної праці. Вони поділяться не лише своїми технологіями виготовлення, а й з цікавими фактами своєї діяльності, які саме пов'язані з народознавством та національними традиціями.

Великі результати принесе спільна робота з батьками. Проведення тематичних вечорів з виставками робіт та їх презентаціями саме дітьми. Доречно буде залучити і самих батьків до виготовлення національного оберегу чи ляльки.

Отже, не треба обмежуватись лише звичайними уроками, які не залишають очікуваних результаті, а робити урок трудового навчання яскравим і цікавим не лише для дітей, а й для самого себе.



Дослідження

У ході практики у Новокаховській ЗОШ №1 у 3-б класі, з загальною кількістю двадцяти дев'яти учнів проводила дослідження на тему "Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі в початковій школі".

Для реалізації поставлених завдань окрім уроків трудового навчання , був проведений гурток під назвою "Український колорит". Він проводився кожну п'ятницю, протягом шести неділь. Теми проведення гуртка: виготовлення національних символів з паперу, виготовлення національного посуду, презентація української хати мазанки і тестування.

Дослідження проходило в три етапи. Перший етап, констатувальний. В період даного етапу був визначений рівень вихованості та рівень навченості молодих школярів, за допомогою проведення першого тестування.

Це тестування було проведено на другій неділі практики, результати показали, що низький рівень складає чотири учня, середній - вісім учнів, достатній - десять, високий - сім учнів.

Другий етап дослідження - формувальний. Для того, щоб сформувати в учнів гідність, національну свідомість, патріотизм були застосовані різні види роботи . Для реалізації поставлених завдань окрім уроків трудового навчання , був проведений гурток під назвою "Український колорит". Він проводився кожну п'ятницю, протягом шести неділь. Теми проведення гуртка: виготовлення національних символів з паперу, виготовлення національного посуду, презентація української хати мазанки .

Третій етап, контрольний. Під час цього періоду було проведено повторене тестування яке дало такі результати: низький - рівень складає один учнів, середній - три учня, достатній - сім учнів, високий - сімнадцять учнів. Це дало змогу виявити динаміку результатів між першим і другим тестуванням. На основі цього була складена діаграма на якій видно якісне порівняння.

Дослідження проводилося без експериментальної групи, можна зробити висновок, що мета і завдання втілилися на достатньо високому рівні.

Отже, можна зробити висновок, що проведення гуртка з виконанням певних принципів та шляхів національного виховання дало позитивні результати. Національне виховання з допомогою трудового навчання дає плідні результати у формуванні патріотизму та національної гідності у молодшого школяра.

Тести

1. Що відноситься до державних символів України?

А)прапор, тризуб, гімн;

Б)прапор, емблема, гімн;

В)прапор, тризуб, пісня.

2. З яких кольорів складається прапор?

А ) жовто-синій;

Б)синьо-жовтий.

3. Що означають кольори прапора?

А)небо і поле;

Б)воду і сонце;

В)воду і поле.

4. Тризуб -це…

А)емблема;

Б)герб;

В)знак.

5. Яке слово зашифроване в гербі?

А)слово;

Б)воля;

В) слава.

6. "Ще не вмерла Україна"-це…

А)пісня;

Б)скоромовка;

В)гімн.

7. Хто є автором слів "Ще не вмерла Україна?

А) І.Франко;

Б)Т.Шевченко;

В) П. Чубинський.

8. Чим оздоблений національний український костюм?

А) блискітками;

Б) вишивкою;

В)шкірою.

9.Що є символами України?

А)калина, верба, жоржина;

Б)калина , дуб, полин;

В)калина , верба, пшениця.

10. Столиця України?

А) Харків;

Б)Київ;

В)Херсон.

11. Яку зачіску носили козаки?

А)оселедець;

Б)хвостик;

В)кучери.

12. Яка творчість передається в Україні із вус в уста?

А)творча;

Б)танцююча;

В)усна-народна.



Рейтингова система оцінювання

Низький	1-3
Достатній	4-6
Середній	7-9
Високий	10-12

Перше тестування

Друге тестування

Динаміка



Висновок

Проведене дослідження показало, що початкова школа повинна виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Ефективним засобом реалізації цього питання є уроки трудового навчання. Було з'ясовано, що національне виховання здійснюється за допомогою творчості, яка є нероздільною з продуктивною діяльністю.

Національні та загальнолюдські цінності на уроках трудового навчання та в позакласній роботі реалізуються такими основними шляхами і засобами, як традиційні народні ремесла в Україні, виготовлення виробів за традиційними народними ремеслами, способи декорування виробів, трудові традиції українського народу, створення аплікацій, загальне поняття про орнамент, виготовлення витинанки.

Визначено, що головним смисловим засобом у національному вихованні є практична функція трудового навчання, завдяки якій реалізується завдання через практичну діяльність. Творчо-розвивальні можливості засобів трудового навчання у дитячій практичній діяльності полягають у функції відтворення зовнішніх ознак об'єкта, у вираженні ставлення до переданого змісту.

(Експериментально доведено, що національне виховання молодших школярів засобами трудового навчання забезпечується в результаті дотриманням таких педагогічних умов: врахування індивідуальних особливостей учнів; стимулювання емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів; сприяння дієвості уяви і фантазії дітей; різноманітність способів реалізації художнього образу у практичній творчій діяльності учнів)????

Усі методи і принципи національного виховання є надійною опорою для тих хто вміє ними оперувати. Лише у гармонійному поєднанні та систематичності ми можемо отримати очікуваний результат.

Національне виховання ґрунтується на дотриманні принципів, підходів, форм і методів, утвердження пріоритетності етнопедагогіки і народознавства, родинного виховання і сімейних духовних цінностей, формування національної свідомості і духовності. Також важливу роль відіграють технології обробки матеріалів. Через них учні отримують первинні уявлення про працю.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Для досягнення даної мети ми маємо створювати оптимальні умови на уроках трудового навчання та у позакласній роботі, впроваджувати ті шляхи і принципи які посприяють формування національної обізнаності на уроках трудового навчання та у позакласній роботі.

Відповідно до Державної Програми "Освіта" (Україна ХХІ ст.) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. N 896 національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Отже, спираючись на поставленні перед вчителем початкових класів завдань слід будувати систему національного виховання з опорою на урок трудового навчання так, як він містить у собі усі складові компоненти які потрібні для успішного процесу. Обмежуючись лише традиційним підходом, який не залишає очікуваних результатів, ми робимо виховання обтяжуючим та нудним. Треба комбінувати сучасні та традиційні підходи, технології, принципи та шляхи. Слід прикласти масу зусиль для зацікавлення учнів до отримання тих знань і навиків, які в результаті сформують національну обізнаність та гордість за власну країну.



Література

1. Бех, І.Д. Виховання особистості: У 2 кл(Текст). - К.: Либідь, 2003. Кн.1: Осо-бистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - 280 с.

2. Бойченко, В. Сучасний стан патріотичної вихованості молодших школярів // Початкова школа. - 2005. - №5. - С.12-14.

3. Вишневський, О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні // Освіта. - 2002. - №8-9. - С.6-7.

4. Гнатюк, В. Управління системою національного виховання учнів початкових класів // Початкова школа. - 2000. - №4. - С.1-3.

5. Демидова, І.Ю. Національно-патріотичне виховання молодших школярів // Позакласний час. - 2002. - №21. - С.1-2 (вкладка).

6. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття)(Текст). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.(Офіційний документ)

7. Каюков, В. Школа виховання національної гідності // Освіта. - 1999. - №49-50. - С.4.

8. Кловак, Г., Ткаченко, В. Формування етнічної самосвідомості школярів - важлива проблема сучасної національної школи України // Учитель. - 2000. - №1-3. - С.38-40.

9. Коваль, В. О. Науково-методичні основи патріотичного виховання учнів засобами трудового навчання // Збірник наукових праць. - 2000. - С.102-110.

10. Лебідь, І. Національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи // Рідна школа. - 2001. - №11. - С.15-16.

42. Ляшко, Л. Виховання патріотичних почуттів молодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 4. - С.204-218.

12. Марушій, О. Шляхи активізації патріотичного виховання в школі // Рідна школа.- 2001.- № 5.- С. 22-24.

13. Олійник, Ю. В. Етапи патріотичного виховання учнів засобами трудового навчання // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Наук. зб. - Кам'янець-Подільський.- 2002. - С.153-158.

15. Пащенко, Д. Патріотичне і національне виховання - складові становлення громадянина // Шлях освіти.- 2002.- № 1.- С. 9-14.

16. Ращупкіна, С.О. Формування національної свідомості молодших школярів на заняттях у ГПД // Початкове навчання та виховання. - 2006. - №7. - С.1-16 (вкладка).

17. Савченко, Л. В. Патріотичне виховання як важливий чинник формування національної гідності школярів // Черкаський держ. ун-т ім. Б.Хмельницького. Вісник. - Черкаси, 2000. - Вип.18: Сер. Педагогічні науки. - С.77-80.

18. Тхоржевський Д. Виховання національної самосвідомості учнів - невідкладне завдання загальноосвітньої школи // Шлях освіти. - 2003. - №2. - С.28-30.

19. Ушинский ,К.Д. Избранные педагогические произведения(текст0. - М.: Просвещение. 1968. - 357 с.

20. Яроцький, Л. В. Роль традицій у патріотичному вихованні молоді // Україна: минуле, сучасне, майбутнє: До 10-річчя незалежності України: [Матеріали обл. міжвуз. конф. Житомир, 30 трав. 2001 р.]. - Житомир, 2001. - С.109-115.

Размещено на Allbest.ru