Статеве виховання школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донбаський Державний Педагогічний Університет

Реферат

На тему "Статеве виховання школярів"

Виконала: Пономаренко К.О.

Слов'янськ 2012

План

Вступ

1. Специфіка статевого виховання

2. Особливості статевого розвитку та здійснення статевого виховання на різних вікових етапах

3. Особисті якості юнаків і дівчат, наділених здоровою сексуальністю

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Серед сучасних педагогічних проблем однією з суспільно важливих є зниження віку початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується зростанням кількості штучного переривання вагітності, розширенням діапазону венеричних захворювань, появою серед школярок матерів-одиначок.

Ці явища свідчать про недостатню ефективність роботи, яка здійснюється педагогічними працівниками із школярами у напрямі статевого виховання, про недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів, про низький рівень педагогічної культури батьків. Як наслідок виникають суперечності між значним виховним потенціалом школи та сім'ї щодо статевого виховання та недостатнім його використанням у виховній практиці, а також організованим виховним процесом школи і стихійним впливом на учнів навколишнього соціального середовища (вуличні підліткові групи, шкідливі художні фільми тощо). Отже, актуальною проблемою, що постала перед системою освіти, є здійснення статевого виховання молоді. Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості.. Відповідно до Національної програми планування сім"ї, прийнятої Кабінетом Міністрів України, та Національної програми "Діти України" особлива увага приділяється питанням гігієнічного виховання та підготовки молоді до створення майбутньої сім"ї та народженню здорової дитини.

З давніх часів проблеми статевого виховання належали до числа, по-перше, найбільш заплутаних, а, по-друге, нехтує, а то й просто гнані областей педагогіки та психології. Статеве виховання - це частина загального виховання людини, але відрізняється більшою невизначеністю через закритість теми. Якщо інші напрямки виховання більш-менш чітко виражені і можуть передаватися власним прикладом, а також коригуватися порадами і настановами, то багато чого, що стосується статевого виховання, залишається забороненою темою, навіть термінологія.

Зараз ситуація з статевим вихованням стала іншою, що пов'язано і зі зниженням віку статевого дозрівання (13 - 15 років), а значить, із зростанням дошлюбних сексуальних відносин, і з багатьма соціальними чинниками. Сьогоднішні 16 - 17 літні по статевій поведінці відповідають 19 - 20 річним 60-х років. У наші дні сексуальна зрілість настає на 2 - 3 роки раніше, а от емоційне дозрівання - сповільнюється. Щоб допомогти юнакам і дівчатам сформувати правильні сімейно-шлюбні відносини і сексуальні орієнтації, необхідне єднання лікарів, вчителів, психіатрів і, звичайно психологів.

1. Специфіка статевого виховання

Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а також установок особистості, необхідне суспільству відношення людини до представників іншої статі. Тому в сферу статевого виховання входять не тільки лише такі специфічні відносини між представниками жіночої і чоловічої статей, як подружні, але також й інші, у суспільному житті, у відпочинку і т.д.

Статеве виховання має власну специфіку, мети і суспільні призначення, задачі, шляхи і методи, принципи організації, а також зміст. У процесі статевого виховання необхідно вирішити ряд конкретних педагогічних задач, до числа яких відносяться:

виховати почуття відповідальності у взаєминах між людьми чоловічої і жіночої статей за кожний вчинок;

виховати прагнення мати міцну, здорову і дружну родину, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька і матері в родині, народження дітей і почуття свідомого і відповідального відношення до їх виховання;

виховати здатність розуміння інших людей і почуття поваги до них не тільки як до людей взагалі, але також як до представників чоловічої і жіночої статей, здатність враховувати і поважати специфічні статеві їхні особливості в процесі спільної діяльності;

виховати здатність і прагнення оцінювати свої вчинки у відношенні інших людей з обліком їхньої статевої приналежності, виробити поняття гарного і поганого вчинку в сфері цих відносин;

виховати відповідальне відношення до свого здоров'я і здоров'я інших людей, сформувати переконання про шкоду і небезпеку ранніх полових зв'язків, про неприпустимість, безвідповідальність і легкодумства у відносинах з особами іншої статі, сформувати поняття дозволу і недозволенності в цих відносинах;

виробити правильне розуміння дорослості - її зміст, щирі ознаки, прояви і якості.

Відповідно до цих задач кожна дівчинка, підліток, дівчина повинна на рівні свого віку знати специфічні особливості хлопчиків, вважати їх природними і закономірними, правильно розуміти принцип рівноправності чоловіків і жінок.

Підлітки і дівчини повинні засвоїти, що раннє полове життя має в собі погрозу зараження венеричними захворюваннями. Треба відзначити, що в епоху розкріпачення сексуальних удач поширеність, переданих половим шляхом захворювань, сильно зросла у всіх шарах суспільства. Це обумовлено головним чином великим числом сексуальних партнерів, з якими зустрічаються середньостатистичний чоловік чи жінка. У числі численних венеричних інфекцій і найважча - вірус СНІДу. На думку фахівців, ефективний засіб від цього захворювання буде створено не раніше, ніж через 7-8 років. А поки єдиним загальнодоступним методом профілактики СНІДу - є відмовлення від зв'язків з малознайомими людьми, використовування запобіжних засобів, обмеження полового життя одним партнером.

Для того, щоб підлітки зрозуміли реальну небезпеку зараження венеричними захворюваннями, необхідно, щоб у школі проводилися бесіди, у яких приймали участь як безпосередньо класний керівник, так і лікарі, запрошені з жіночих консультацій. Зважаючи на те, що молодь зараз дуже рано починає жити половим життям, треба грамотно і доступно розмовляти з підлітками про методи профілактики. Важливе завдання полягає в тому, щоб у випадку підозри на зараження зуміти переконати підлітка звернутися в центр по анонімному обстеженню.

Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. При цьому необхідно виробити здатність до взаємної адаптації майбутніх чоловіків. В кожного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини. Родина є основою життєвого благополуччя, тому що вона сприяє збереженню здоров'я, полегшує перенесення життєвих труднощів. Необхідно, щоб для дівчинки, підлітка, дівчини була природна думка, що в неї обов'язково будуть діти, щоб дівчина, вступивши в наслідку в шлюб, заздалегідь відчувала потребу мати визначену кількість дітей і свідомо, з обліком цього будувала свої життєві плани.

Статеве виховання варто здійснювати з використанням усіх традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його в ранг чисто особливого, спеціального, а тим більше таємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, може використовуватися спеціально, більш того, в деяких ситуаціях може лише перешкодити виховному ефекту.

Варто враховувати, що виховання базується на інформації, що одержує дитина. Ця інформація може мати словесну чи наочно-образну форму - особистий приклад, визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи спостерігачем. Ефективною у виховному відношенні виявиться та інформація, що залишиться не на рівні запам'ятовування, а торкне особистість. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала визначені емоції.

До засобів виховного впливу при статевому вихованні, відносяться:

правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження, підлітка, дівчини, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей;

правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що відхиленням від норми.

Педагоги зобов'язані завжди пам'ятати, що їхня реакція на всі ці прояви - один з важливих шляхів статевого виховання; приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі. Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинні з'ясовувати при них свої відносини. Учителю варто спеціально звертати увагу учнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до одного, на взаємні прояви любові, увагу і турботи дорослих, супроводжуючи їх відповідними коментарями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання - виховання на позитивних прикладах.

Приклади можуть бути узяті з художньої літератури, кіно і т.д.; повідомлення учням орієнтованої інформації - як у відповідь на їхні питання, так і за власною ініціативою, чи індивідуально у виді спеціально організованих бесід, занять, а також інформації, включеної в зміст різних предметів. Ця інформація може бути донесена як роздільно - по статевій приналежності, так і спільно для хлопчиків і дівчинок.

Інформація, що повідомляється підліткам, повинна знаходитися на доступному розумінню рівні, бути природною по характеру, з акцентом на моральну сторону, цікавою і досить вичерпаною, щоб школярі були задоволені і не шукали інших джерел інформації, коректною за формою, навіть якщо запитується що-небудь не цілком пристойне, з погляду педагога, за своїм характером що спонукує, тобто зухвале прагнення довідатися що-небудь нове, задуматися про моральну сторону відносин представників чоловічої і жіночої статей.

Як відзначено вище, шляхи і методи статевого виховання різні. Це можуть бути і спеціальні заняття по окремих темах, і різні ситуації з життя, і приклади з художньої літератури, і з історії і т.д. У зв'язку з цим в інтересах статевого виховання можуть бути використані будь-які елементи шкільної діяльності, спільного життя педагогів і учнів, учнів різних статей. Обов'язковою умовою здійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів і батьків.

2 . Особливості статевого розвитку та здійснення статевого виховання на різних вікових етапах

Молодший шкільний вік - період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати по окремих сторонах розвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік приходяться критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, середові детермінанти розвитку. Середові детермінанти самі по собі мало незалежні: хлопчиків і дівчинок однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових - шкільних - обов'язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.

У ряді досліджень показано, що хлопчики краще у виконанні завдань, що вони вважають "чоловічими", а дівчинки краще справляються з "жіночими", на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному, а дівчинки - при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо те ж: жінки, як правило, не без іронії відносяться до того значення, що чоловікам додають різного роду знаки відмінності.

Відрізняють також, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують завдання поодинці, а дівчинки - у змішаній по статі групі. За даними людських досліджень з відділу гігієни дітей і підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиків рівень нейротизму вище, ніж у дівчинок, але до кінця IV класу ця різниця стирається.

Дівчинки акуратніше хлопчиків, більше хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих і завойовувати їхній настрій, подобатися ім. Дівчинки ближче до умовного портрета "гарного учня". Бути "поганим учнем" стає свого роду хлоп'ячим статусом. Те, що "середовище визначає розвиток дитини" через переживання середовища, позначається не тільки на особливостях процесів адаптації і компенсації у хлопчиків і дівчинок, але й у більш широкому плані - на взаєминах статей.

І для дівчинок і для хлопчиків період полової гомоселізації - це час статево-ролевого розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Уся його своєрідність зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання в ситуації відштовхування.

Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе. Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються через систему агресивних (хлопчики) і оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на питання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: "А вона мені подобається". Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, але виключення, дуже точне саме правило.

Особливості поводження нерідко викликають у цей період в батьків тривогу і прагнення призвати дітей до "порядку". Однак, якщо вихователі все-таки домагаються "успіху", це заважає повному розгорнутому проходженню закономірного етапу розвитку. Надолуження його в наступному виражається у "застряганні" на інфантильно-агресивних способах залицяння тоді, коли воно вже повинне переходити до більш зрілих форм.

У молодшому шкільному віці характер починає виявлятися більш чітко і виразно. У 10-літньому віці хлопчики більш екстравертні, а дівчинки більш лейфотичні (нестабільні) і менш щирі. При сторонніх дівчинки менш охоче розкривають своє "Я". Хлопчики в порівнянні з дівчинками - більш активні і наполегливі, більш напружені і схильні до ризику, менш виконавчі і чуттєві, мають менший самоконтроль. Статеве виховання припускає більш глибоке проникнення особливо в характер особистості хлопчика і дівчинки, а не безстатевої особистості взагалі "учня".

Приблизно в 13-14 років - підлітковий період - у юнаків і дівчаток починає виявлятися потяг до особистостей протилежної статі. Прагнення це спочатку носить безглуздий характер, потім до періоду змужніння (18-35 років) досягає значної сили. Це половий потяг. Тривалість перехідного періоду життя людини - статевого дозрівання - складає звичайно 3-5 років. У цей час підсилюють свою діяльність залози внутрішньої секреції, що виробляють гормони - речовини, що надходять у кров і зухвалі визначені ефекти в окремих органах і тканинах. Діяльність цих залоз підлягає діяльності центральної нервової системи і складає з нею як би єдине ціле.

Статеве дозрівання дівчинок і хлопчиків протікає по-різному. В ньому можна виділити у дівчинок два періоди: перший - швидкий розвиток молочних залоз і полових органів з одночасним прискореним ростом тіла. Цей період закінчується початком менструації. Другий період містить у собі завершення перебудови жіночого організму, уповільнення росту тіла і початок формування умов для зачаття у внутрішніх полових органах. Змінюється характер - більш вираженими стають сором'язливість, кокетливість, улюбливість.

У хлопчиків виділяють три періоди статевого дозрівання, що закінчується до 16-18 років з появою кадика, огрубінням рис обличчя, мутацією голосу, збільшенням м'язової сили, характерною чоловічою статурою.

Період від дитинства до юнацтва відбувається порівняно швидко, і, тому у зовні дорослого юнака зустрічаються ще багато рис дитини, особливо в характері. Слід зазначити, що дозрівання полового апарата як у чоловіка так і жінки, починається значно раніш, ніж з'являються умови для створення родини.

Хоча потреба в половому спілкуванні у юнаків виявляється раніш, ніж у дівчаток, прагнення до духовної близькості - відсутнє. Ранній початок полового життя, до досягнення необхідної фізичної, психічної і фізіологічної зрілості небажано; це може зробити несприятливий вплив на організм. При цьому існує реальна небезпека зараження венеричними захворюваннями. Крім того, у дівчаток настання вагітності пред'являє незміцнілому ще організму надмірне навантаження.

Акселерація, що спостерігається в останній час, підлітків виражається в збільшенні маси і довжини тіла, прискоренні віково-статевій диференціації, більш раннім статевім дозріванні. Це явище викликане, мабуть, багатьма причинами: зміна укладу життя, включенням у харчування великої кількості повноцінних білків, урбанізацією. Визначне значення має і широке поширення шлюбів між обличчями різних національностей і народностей.

Прискорене фізичне і статеве дозрівання ставлять ряд складних проблем і задач, як перед вихователями, так і самими юнаками і дівчинками. Підліткам необхідно дати інформацію про статеве дозрівання, про його природу й особливості плину, про основні відносини в цьому процесі, і про неоднакові типи його у підлітків. Необхідно дати знання перед усім про те, що шкодить здоров'ю (алкоголізм, паління і т.д.).

При здійсненні статевого виховання молодших школярів (I-III кл.) варто враховувати такі моменти, як початок виховного впливу школи, процес адаптації дітей до навчального навантаження, до шкільного життя, формуванню класного колективу.

Для молодших школярів характерні також особливості недостатності до високопродуктивних темпів роботи, нездатність до концентрації уваги, швидка стомлюваність і т.д. Однак молодші школярі, у першу чергу дівчинки, дуже сприйнятливі до виховних процесів: авторитет учителя для них дуже високий. У цьому віці чітко виявляється характер відносин до однолітків іншої статі. Дівчинки скоріше і легше, як правило, адаптуються до нових умов, чому в істотній мері сприяє і той факт, що за рівнем "біологічної" зрілості вони помітно (на 1-1,5 року) випереджають хлопчиків.

Зміст статевого виховання в молодших класах включає такі питання, як поняття родини, місце родини в суспільстві, права й обов'язки членів родини, сімейні традиції, статеві розходження в природі й у людському суспільстві. Необхідно розглянути питання про поділ професії в суспільстві на чоловічі і жіночі, підкресливши, що такий розподіл заснований на схильностях чоловіків і жінок до визначеного роду діяльності і найкращої їхньої здатності виконувати визначену роботу, а також на тім, що однією з важливих задач суспільства є збереження здоров'я жінок, їхньої здатності бути матерями і виховувати дітей. З цього випливає, що найбільш небезпечні професії для здоров'я жінок - професії чоловічі.

При розгляді питання про статеві розходження варто враховувати, що в питаннях статей молодші школярі виявляють чисто пізнавальний інтерес. Задаючи питання і вислухуючи відповідь на нього, дівчинка з'ясовує для себе лише якусь обставину. Іноді вона хоче довідатися значення почутого десь слова, і запитує, не маючи уявлення про те, що це слово означає. Сам факт звертання до дорослого за роз'ясненням почутого, є доказом, що нічого поганого в цьому слові для дитини ні, інакше вона не звернулася б до дорослого. Діти дуже тонко почувають неправду і не хочуть залишатися "у дурнях". У випадку ж, якщо дитина одержала правдиву і для його рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької йому людини (батька, учителя), то почувши в дворі цинічний вимисел, вона легко спростує його і доведе істину, тим самим затвердить себе в очах однолітків: одночасно зміцниться довірчий зв'язок між дитиною і дорослим.

Педагог повинний враховувати, що в цьому віці дівчинки, як правило, майже не мають досвіду спільної діяльності з хлопчиками. Тому необхідно намагатися організувати спільну діяльність хлопчиків і дівчинок у класі, сформувати в них здатність до поділу обов'язків в інтересах загального позитивного результату.

При здійсненні статевого виховання молодших підлітків (IV-VI кл.) варто враховувати, що в цей період школярі вже адаптовані до навчального процесу. Продовжує розвиватися класний колектив, що робить великий виховний вплив на учнів. У цьому періоді на особливостях стану і самопочуття, на відношенні до навчання і один до одного значною мірою позначається процес статевого дозрівання, що особливо інтенсивно відбувається в V-VI класах.

У цей час спостерігається нестійкість діяльності центральної і вегетативний нервових систем. Поряд з моментами підвищеної активності і працездатності школярі нерідко впадають у стан загальмованості і навіть деякої пригніченості. Часто спостерігається вегетативне порушення, сонливість, порушення терморегуляції, пітливість. В умовах посиленого росту, що відбуває в цей період, організм випробує велика напруга; з ним зв'язаний і дефіцит різних речовин; відносно часті і схильні до затягування деякі захворювання (ОРЗ, запальні процеси і т.д.).

Основні складності виховного характеру, з якими зустрічаються педагоги в цей період, зв'язані з різними проявами негативізму підлітків. Вони нерідко вступають у конфлікти між собою і з дорослими. Нерідко спостерігаються вчинки, що нічим не мотивовані.

У дівчинок статеве дозрівання на півтора-два роки починається раніш, ніж у хлопчиків, і саме в цьому періоді педагог фактично має перед собою дві різновікові групи дітей. Це є однією з причин тимчасового відчуження між хлопчиками і дівчинками. статевий нервовий підліток

Основною задачею статевого виховання в цьому віці є подолання відчуження і негативних реакцій дівчинок і хлопчиків, розвиток у них потреби в спільній діяльності і здатності взаємно враховувати і поважати їхні статеві особливості. Важливо саме в цьому періоді організовувати спільні заходи (походи, екскурсії, спільні роботи в школі і т.д.), що давали би можливість підліткам переконуватися у наявності позитивних якостей в кожного школяра і необхідності рівних дружніх відносин між хлопчиками і дівчинками.

Підліткам необхідно дати зведення про статеве дозрівання, про його природу й особливості плину, про основні відхилення в цьому процесі і про неоднакові темпи його розвитку в різних підлітків, а також зведення про менструації і про їхнє фізіологічне значення, основні зведення про гігієну дівчинок, підлітка.

При здійсненні статевого виховання старших підлітків (VII-VIII кл.) варто враховувати, що основною особливістю періоду є їхня активна діяльність на основі формування стійких мотивів поводження. Завершення статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулює значна кількість полових гормонів. Їхнім впливом порозумівається поновлення і посилення взаємного інтересу між хлопчиками і дівчинками. Вся інформація сексуального характеру стає актуальною.

На підставі наростаючого інтересу до іншої статі спостерігається вираження її вибірковості, переваги одного когось іншим. Одночасно відбувається поширення сфери спілкування підлітків за рамки школи і поширення їхніх інтересів, які більше не обмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей одночасно з тягою до спілкування й інтересом до іншої статі приводять до того, що старші підлітки можуть виявитися в різних компаніях, що часом значно відрізняються між собою.

Діяльна активність і яскрава мотивація поводження старших підлітків дають гарну можливість для формування особистості. Однак у випадку нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і поводження можуть бути упущені. Найбільш типовими несприятливими для цього віку є моменти, зв'язані з неправильними формами спілкування (у першу чергу дурні компанії), що приводить до запозичення шкідливих звичок, до раннього полового життя.

При здійсненні статевого виховання старших школярів (IX-XI кл.) варто враховувати, що саме в цьому віці приходить завершення у формуванні особистості, становлення життєвої позиції. Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти колишніх років у вихованні і становленні особистості. Педагог має можливість і зобов'язаний допомогти дівчинкам і юнакам знайти собі гідне місце в суспільстві.

У цей період статеве виховання повинне бути в першу чергу спрямовано на адаптацію школярів до статевих соціальних умов, що полягають у визнанні навколишніми їх дорослими, в усе більшій волі їхнього поводження і спілкування з іншою статтю, що формує їхнє дозвілля. Раніше отримані гігієнічні зведення необхідно доповнити поняттям про гігієнічні захворювання й ознайомити їх із призначенням медико-генетичних консультацій, зведеннями про фізіологію пологів, вагітності, про методи попередження вагітності. Великої уваги варто приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням уходу за дитиною.

3. Особисті якості юнаків і дівчат, наділених здоровою сексуальністю

Позитивне фізичне самовідчуття: розуміння змін, пов'язаних зі статевим дозріванням; природне сприйняття цих змін; профілактика і здоровий спосіб життя: утримання від алкоголю, наркотиків і регулярне відвідування лікаря.

Відповідальність за свою поведінку: формування власної системи цінностей; здатність виробити свої принципи і діяти відповідно до них; врахування можливих наслідків своїх дій; розуміння того, що пов'язані зі сексуальністю та сексуальними стосунками очікування, які формуються на основі даних, взятих зі ЗМІ, можуть виявитися нереалістичними; здатність відрізняти власні бажання від бажань групи однолітків; розуміння того, які вчинки є само руйнівними, здатність звертатись за допомогою.

Інформованість про сексуальні питання: здатність відчувати сексуальні почуття без бажання їх реалізувати; розуміння наслідків сексуальної поведінки; здатність прийняти рішення з приводу мастурбації із врахуванням особистих уявлень; здатність приймати на основі особистих уявлень відповідальні рішення з приводу сексуальної поведінки з партнером; усвідомлення власної сексуальної ідентичності; усвідомлення власної сексуальної орієнтації; готовність шукати додаткову інформацію про сексуальність у випадку необхідності; здатність зрозуміти, якою мірою прагнення почати статеве життя залежить від тиску з боку однолітків і культурного середовища; повага до людей, котрі мають інші погляди і живуть відповідно до них.

Діапазон поведінки хлопчиків і дівчаток збагачується досвідом свідомого наслідування етичним, гігієнічним, естетичним нормативам статевої поведінки, вмінням оцінювати і регулювати контакти з однолітками. Результатом навчально-виховної роботи має бути також вміння молодших школярів відрізняти прояви нормальної статевої поведінки (жести, рухи, дотики, слова) від ненормальної, а також знаходити вихід із ситуації, коли хлопчики та дівчатка стають об'єктом сексуальної агресії з боку як однолітків, так і дорослих. Дорослі повинні враховувати, що в цьому віці хлопчики і дівчатка, зазвичай, не мають досвіду спільної діяльності. Необхідно організовувати, формувати у них здатність до розподілу обов'язків в інтересах загального позитивного результату.

Висновок

Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і дружби, взаємної поваги, що ведуть при цьому загальне господарство й оказують один одному моральну і матеріальну підтримку називається родиною. Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їх фізичних і духовних сил в органічному зв'язку із суспільним вихованням.

Родина - це форма співжиття людей чоловічої і жіночої статей, яка виробилася за багато століть в інтересах створення нормальних умов для їхньої повсякденної життєдіяльності, збереження здоров'я, народження і виховання дітей, передачі життєвого досвіду. Родину треба всіляко зміцнювати.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішено тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, що вони повинні переслідувати в половому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляху її досягнення. Говорячи про виховання майбутнього полового почуття дитини, про виховання її як майбутнього сім`янина, треба також говорити і про її майбутню любов.

Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно, ні в якім питанні не було стільки наплутане і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

В період полового дозрівання особливо важливо проводити в школі бесіди, у яких приймали би участь як педагоги, так і лікарі, і батьки, і самі діти. Між дітьми та батьками повинна бути атмосфера особливої довіри і делікатності.

Створення системи полового виховання має свої етапи. Потрібно серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробка нових засобів і методів. Але що не повинно лякати - прокладати дороги завжди важко. Про наявність системи полового виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що вихователі самі в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення цієї задачі.

Список використаної літератури

1. Говорун Т.В., Шарган О.М. "Батькам про статеве виховання дітей". - К..: Рад.шк., 1990.

2. Васил`єва В.Є. "Про фізичний розвиток дітей та підлітків". - М., 1969.

3. Ісаєв Р.І., Качан Д.С. " Статеве виховання учнів". - Л., 1979.

4. Хріпкова А.Г. "Замітки про статеве виховання". - К., 1970.

5. Качан В.С. "Вихователю про сексологію". - М., 1991.

Размещено на Allbest.ru