Використання нетрадиційних організаційних форм навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті, освіта є «засобом відтворення і нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені». Належне виконання цих завдань можливе за умови модернізації насамперед самої освіти, ключовими позиціями якої мають стати такі принципи, як відродження національно-культурних традицій українського народу, демократизація та гуманізація всього навчально-виховного процесу

Про це йдеться і в програмі «Освіта (Україна ХХІ століття) «, яка передбачає реформування змісту освіти і організації процесу навчання й виховання. Держава і суспільство ставить завданням сучасної національної школи - розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, створювати такі умови, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання.

Тому, сьогодення все наполегливіше вимагає розробки таких форм та методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, підвищувало ефективність набуття ними нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій. Саме інтерактивні технології навчання сприяють формуванню у студентів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні

Проблеми методики викладання дошкільної педагогіки зумовлені модернізацією освіти. Це передбачає перехід до нових стандартів, програм і підручників.

Нетрадиційні методи викладання привертають увагу викладачів гуманітарних дисциплін. Інтерактивні методи навчання висувають перед педагогами завдання, які вимагають від студентів самостійно знайти оптимальні методи і засоби їх розв'язання.

1. Використання інтерактивних технологій навчання, як й інших технологій, має позитивні сторони. До них ми відносимо:

- участь у інтеракції сприяє формуванню й розвитку навичок співробітництва в студентів. Людина як соціальна істота повинна завжди функціонувати в різних соціальних групах (сім'я, студентська група, колектив дошкільного навчального закладу), тому вміння майбутнього фахівця адаптовуватись та орієнтуватися в різних ситуаціях є успішною умовою його самореалізації;

- беручи участь в інтеракції, студенти займають активну позицію в навчально-виховному процесі, що дає змогу майбутньому фахівцеві не тільки висловити свою думку, але й реалізувати себе, як творчу особистість;

використання інтерактивних технологій навчання посилює ефективність засвоєння інформації, розвиває комунікативні навички студентів, дозволяє їм навчитися запобігати конфліктів та успішно виходити з конфліктних ситуацій, підвищує інтерес до навчання, вчить студентів самостійного пошуку інформації, вимагає від них творчого підходу до розв'язання завдань.

2. Вивчення досвіду роботи з визначеної проблеми дозволяє зробити висновки про те, що найефективнішими технологіями навчання є:

проективні технології, що забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь з різних видів діяльності;

ігрові технології, що формують уміння розв'язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;

тренінгові технології, спрямовані на розвиток творчого мислення, комунікативної, психологічної компетентності учнів. Зазначені технології ставлять студента в позицію творця, а не виконавця чужої волі.

Л. Макридіна вважає, що необхідно проектувати особистість майбутніх вихователів на формування їх творчого ставлення до майбутньої професії. Форми і методи тут можна використовувати різноманітні:

творчі заліки, вирішення педагогічних проблем, ситуацій. Але особлива увага надається діловим педагогічним іграм, які забезпечують умови для творчості та інтерес до нововведень

У дослідженнях Г. Сиротенко зроблена спроба класифікувати інтерактивні технології, він поділяє їх на такі: кооперативне навчання, технології навчання в грі, дискусія, метод проектів, тренінгові методи навчання. У науковій літературі також подають класифікацію інтерактивних технологій О. Пометун, Л. Пироженко, В. Ягупов та ін. Так, В. Ягупов класифікує інтерактивні методи за ступенем активності учнів, характером їхньої навчально-пізнавальної діяльності на імітаційні (ігрові, неігрові). О. Пометун, Л. Пироженко визначаючи чотири групи інтерактивних технологій: інтерактивні технології кооперативного навчання, інтерактивні технології колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань.

3. Дослідження, проведені вченими, переконують, що інтерактивне навчання дає можливість не лише краще засвоювати навчальний матеріал, а й впливати на свідомість студентів, їх почуття, волю. Найменші результати досягаються шляхом пасивного навчання:

лекція - 5% засвоєння знань, читання - 10%; а найбільші - шляхом інтерактивного навчання:

дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75%, навчання інших або негайне застосування знань - 90%.

Проаналізувавши результати анкетувань викладачів, вченими було встановлено, що 100% викладачів назвали переваги активних методів, а також вважають доцільність їх використання в педагогічних вузах. 80% педагогів дали визначення поняттю «інтерактивні технології навчання», а також правильну відповідь на питання «Хто з науковців займається проблемою інтерактивного навчання?» 80% викладачів вважають, що на заняттях з використанням інтерактивних методів навчання навчальний матеріал засвоюється студентами легше і продуктивніше. Проте лише 60% педагогів використовують інтерактивні технології під час викладу матеріалу на навчальних заняттях.

Ці результати, на думку вчених, свідчать про недостатню практичну підготовленість викладачів до проведення занять з використанням інтерактивних технологій. Використання інтерактивних технологій навчання вимагає ретельної підготовки викладача і це займає багато його часу. Застосування їх у навчально-виховному процесі вимагає певної обізнаності та підготовки самих студентів, без їх активної участі не можливе використання інтерактивних методів навчання.

Проаналізувавши результати анкетування студентів, було встановлено що 78% студентів вважають за потрібне використовувати інтерактивні методи в навчально-виховному процесі. 73% подобаються заняття з використанням інтерактивних технологій. 70% відповіли стверджувально на запитання «Чи використовують викладачі вашого вузу інтерактивні технології навчання на заняттях?». На наступне запитання «Хто з викладачів використовує активні методи?» більшість студентів (70%) називали викладачів, які працюють на кафедрах української мови та літератури, суспільних наук, природничих наук, зарубіжної літератури та культурології, та лише 65% називали викладачів з кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик. 51% студентів знають, які технології належать до інтерактивних. Однак лише 33% знають визначення активних методів; 20% - яку роль відіграють ці методи в навчальному процесі; 18% - чим відрізняються традиційні методи від інтерактивних.

Практика свідчить про те, що заняття з використанням інтерактивних технологій навчання проводяться несистемно. Переважна більшість викладачів надає перевагу традиційним методам навчання, які досить широко використовують у своїй роботі, інтерактивні ж технології навчання застосовують рідко.

Висновки

освіта навчання виховання

Проблема використання інтерактивних технологій навчання набуває актуальності на сучасному етапі, як складова нової моделі навчання та важлива умова гуманізації освіти. Тому, сьогодення все наполегливіше вимагає розробки таких форм та методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, підвищувало ефективність набуття ними нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій.

Література

Вища освіта в Україні: [навч. посіб]. / В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко та ін. ; Заред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. - К. : Знання, 2005. - 327 с.

Артемова Л. Пріоритети в підготовці педагогів дошкільного профілю / Любов Артемова // Дошкільне виховання. - 2002. - №2. - С. 7-9.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Освіта. - 2002. - №26. - С. 2-4.

Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття) «. - К. : Райдуга, 1994. - 61 с

Закон України “Про освіту”. - К. : Генеза, 1996. - 36 с.

Пометун О. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко // Відкритий урок. - 2003. - №3-4. - С. 19-31

Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г. О. Сиротенко. -Х. : Основа, 2003. - 80с.

Пометун О. Технологія інтерактивного навчання як інноваційне педагогічне явище / О. Пометун // Рідна школа. - 2006. - №5. - С. 46-49

ЯгуповВ. В. Педагогіка: [навч. посіб. ] / В. П. Ягупов. - К. : Либідь, 2002. - 560с

Размещено на Allbest.ru