Контроль у системі вищої освіти: функції, види і форми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра основ професійного навчання

Реферат

на тему: «Контроль у системі вищої освіти: функції, види і форми»

Виконала: Паренюк О.В.

Перевірив: доц. Руденко М.В.

Київ - 2013



План

Вступ

1. Сутність педагогічного контролю у системі вищої освіти

2. Основні функції педагогічного контролю у системі вищої освіти

3. Характеристика основних видів педагогічного контролю у системі вищої освіти

4. Основні форми педагогічного контролю у системі вищої освіти

5. Шляхи удосконалення педагогічного контролю в сучасних ВЗО

Висновки

Перелік використаної літератури



Вступ

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання педагогом об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності студентів. Цю інформацію він отримує завдяки контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Поняття «контроль» (від франц. controle) має декілька значень. У дидактиці трактується, як нагляд, спостереження і перевірка успішності студентів. Спостереження за студентами під час занять, перевірка їх знань, навичок і умінь, інших продуктів навчальної і практичної діяльності студентів є засобами контролю. Вивченням педагогічного контролю у вищій школі займалися такі відомі вчені: А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, О. Безносюк, В. Безпалько, М. Махмутов, Н. Тализіна, В. Бочарнікова, І. Булах, Л. Добровська, В. Ільїна, Е. Лузік, О. Мокрова, І.Романюк. В своїх роботах вони розглядали педагогічний контроль як невід'ємну ланку навчального процесу, яка полягає в перевірці та оцінюванні навчально-пізнавальних досягнень студентів. Контроль, на їх думку, необхідний для встановлення зворотнього зв'язку в ході навчальної діяльності, виявлення результативності передачі та засвоєння програмного матеріалу. Не зважаючи на велику кількість досліджень в системі контролю та оцінки знань, умінь і навичок студентів у вищих навчальних закладах вона потребує серйозного аналізу педагогічної теорії та практики для виявлення основних функцій, видів і форм сучасного педагогічного контролю, визначення інноваційних підходів до його організації.

В сучасних вищих закладах освіти активно впроваджуються інноваційні форми педагогічного контролю, які покликані активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, стимулювати їх самостійну роботу як в аудиторний, так і поза аудиторний час, підвищити їх відповідальність.



1. Сутність педагогічного контролю в системі вищої освіти

Важливою складовою навчального процесу у вищий школі є педагогічний контроль як оцінювання результатів засвоєння студентами необхідної системи знань, умінь і навичок які мають допомогти їм стати висококваліфікованими фахівцями, здатними якісно і ефективно виконувати свої функціональні обов'язки.

Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблеми організації та проведення педагогічного контролю розглядалися в роботах: А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, О. Безносюк, В. Безпалько, М. Махмутов, І.Романюк, В. Бочарнікова, І. Булах, Л. Добровська, В. Ільїна, Е. Лузік, О. Мокрова, Н. Тализіна, та інших. Важливу складову становлять також праці Артюшиної, Волощюка І., Казакова В., Кузьмінського А.

Так, наприклад , Артюшина розглядає педагогічний контроль як єдину дидактичну та методичну систему перевірочної діяльності, спрямованої на виявлення результатів навчального процесу. Автор стверджує, що завдяки контролю педагог отримує можливість не тільки виявити рівень оволодіння студентами навчальної інформації, але й усвідомити прорахунки та невдачі в процесі передачі та засвоєння програмного матеріалу, визначити шляхи удосконалення викладання та учіння, як основних компонентів процесу навчання.

Головною метою педагогічного контролю, на думку автора є перевірка процесу і результату навчання, тобто досягнення поставлених дидактичних цілей.

Контроль - це складна діяльність, яка складається з окремих актів та операцій. Так, психолог Крізман Л.М. виділив такі акти та операції контролю:

- мета контролю та оцінювання ( перевірити, оцінити, діагностувати, виявити, стимулювати й т.д. );

- об'єкт контролю, оцінювання й корекція (знання, вміння, навички, компетенції і т.д.);

- еталон контролю (запланований ідеальний результат, якого необхідно досягти в ході навчання);

- результат контролю (тобто реальний результат, якого досягли студенти);

- критерії оцінювання (правильність, об'єм, якість, своєчасність засвоєння знань, умінь і навичок);

- оцінення ( встановлення рівня відповідності реальних результатів еталонним);

- оцінка (інтерпретація та формалізація результатів оцінення);

- корекція (удосконалення навчальних цілей, способів навчальної діяльності для досягнення кращих результатів);

- результат корекцій ( тобто, вироблення нового об'єкта контролю та оцінювання).

Відомий український педагог Кузьмінський А.І. розуміє педагогічний контроль у вищий школі як спосіб виявлення й оцінення результатів спільної діяльності студента й викладача. Автор переконаний, що головною метою контролю є забезпечення зворотного зв'язку, під час якого з'ясовується ступінь відповідності досягнутих результатів тих, які намічені педагогом. Для того, щоб контроль був об'єктивним і дієвим, необхідна чітка визначеність норми, якою задаються умови успішності навчальної роботи та її очікувані результати. Одним із елементів контролю є перевірка знань, умінь та навичок, їх порівняння та співвідношення досягнутих результатів із запланованою нормою.

Отже, визначення рівня актів відношення досягнутого результату до запланованого в педагогіці називають процесом оцінювання. А оцінкою є зафіксований у певній системі вимірювання (балах, словесних характеристиках) результат. Контроль - це виявлення, вимір і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Саму ж процедуру виявлення та виміру називають перевіркою, що є складовою частиною контролю. Крім перевірки, контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки [2].

Контроль знань, як організація зворотного зв'язку і засобу управління навчально-виховним процесом, посідає важливе місце у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. З його допомогою встановлюють вихідний рівень знань студентів, отримують інформацію про стан їхніх знань у процесі навчання. Його ж ефективність значною мірою залежить від уміння студентів сповна використовувати можливості бібліотеки вишу. Зазначимо, що це вміння потрібно виховувати і розвивати. І тут важко переоцінити роль викладачів ВНЗ, працівників бібліотеки. Зі зміною завдань вищої школи, змінюються окремі форми і способи контролю знань, але його головна суть -- знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченого матеріалу, -- залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесу вивчення певної дисципліни.

Показники контролю знань студентів є єдиною основою для судження про результати навчання, а отже й для вирішення таких важливих питань, як переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вищої школи і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, а й академічних груп, курсів, факультетів і вищих навчальних закладів у цілому та таких важливих його ланок, як бібліотека.

До основних завдань системи контролю якості підготовки фахівців відносять:

- визначення рівня виявлення та розвитку системи компетенцій особистості студентів;

- виявлення, перевірку та оцінювання рівня здобутих знань, умінь та навичок студентів і якості засвоєння ними навчального матеріалу з конкретної дисципліни на всіх етапах навчання;

- порівняння фактичних результатів навчально-пізнавальної діяльності із запланованими;

- оцінювання відповідності змісту, форм, методів і засобів навчання до мети та завдань підготовки фахівців відносно галузевої компоненти державних стандартів освіти з певного напряму підготовки або спеціальності; стимулювання систематичної самостійної роботи та пізнавальної активності студентів;

- виявлення і розвиток творчих здібностей, підвищення зацікавленості у вивченні навчального матеріалу;

- оцінювання ефективності самостійної, індивідуальної роботи студентів, їхнього вміння працювати з навчальною, довідковою, методичною літературою;

- виявлення кращого досвіду та розроблення заходів для підвищення якості навчання шляхом впровадження у навчальний процес інноваційних технологій, у тому числі використання нових інформаційних можливостей, зокрема комп'ютера, Інтернету[1, 4--6].

До організації контролю висувається ряд вимог, зокрема:

- його потрібно підпорядкувати поставленим цілям навчання;

- встановлювати конкретні, об'єктивні результати контролю знань (вміння, навички, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності);

- використовувати методи об'єктивного аналізу і оцінювання отриманих результатів контролю.

Контроль, результатом якого є певна оцінка, має бути систематичним, освітнім, діагностичним, виховним (стимулюючим), розвиваючим, керованим, оцінюючим, всебічним, об'єктивним, неупередженим, відкритим, гласним [6, 10].

Отже, педагогічний контроль -- це система перевірки результатів навчання, розвитку і виховання студентів [11].



2. Основні функції педагогічного контролю в системі вищої освіти

педагогічний контроль освіта дидактичний

Система навчання у вищій школі - багатогранний процес, який складається з цілого ряду взаємопов'язаних елементів. Серед них важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного зв'язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Ця проблема особливо актуальна у наш час у зв'язку з тим, що вся система вищої освіти в Україні підлягає повній організаційній перебудові. Посилення уваги до проблеми контролю занять викликано не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, але і потягом до удосконалення всієї системи навчання.

Контроль реалізує контролюючу, стимулюючу, навчальну, виховну, розвиваючу, перевіряючу, активізуючу, закріплюючу, повторюючу, коректуючу, оптимізуючу, караючу, оцінюючу, залякуючу, констатуючу, комунікативну, діагностичну, дисциплінуючу, керуючу функції [3]. Знання та врахування функцій контролю дають викладачу вищого навчального закладу змогу дидактично обґрунтовано та методично доцільно здійснювати його підготовку і проведення.

Перевірка і оцінка знань виконують, принаймні, шість функцій: контрольну, навчальну, виховну, організаторську, розвиваючу і методичну.

Найбільш важлива функція перевірки і оцінки знань - контрольна. Перевірка і оцінка знань - одна з форм державного контролю. Показники контролю знань студентів є єдиною основою для судження про результати навчання, а отже для вирішення таких важливих питань, як переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, але і цілих академічних груп, курсів, факультетів і вузів у цілому.

Навчальна функція. Перевірка і оцінка знань студентів за правильної їх організації слугують не тільки цілям контролю, але і цілям навчання, вони завжди певною мірою залежать від педагогічної майстерності викладача, є навчальними і не можуть бути іншими. Важливу роль у поповненні і удосконаленні знань відіграє процес підготовки студентів до заліків і екзаменів, заліку з контрольної роботи і захисту курсових робіт. При цьому ґрунтовно перероблюється весь фактичний матеріал даної науки, а не тільки якоїсь її частини. Підготовка до відповіді, викладення відповіді на папері, усні відповіді на поставлені викладачем запитання, завжди пов'язані з напруженою розумовою діяльністю студента: зміст відповіді має бути старанно продуманим, необхідні знання для цього уважно відібрані, щоб викладач міг їх виміряти за різними параметрами, у тій чи іншій формі вираження. Перевірка знань тісно пов'язана з відтворенням і повторенням раніше вивченого, а це завжди ефективно допомагає їх удосконаленню.

Виховна функція. Акт перевірки і оцінки знань - перший і самий важливий вид громадської оцінки студента. Результати його індивідуальних зусиль з опанування знань у цьому випадку стають предметом громадської думки і оцінки, що завжди глибоко торкає емоційну сферу особистості. Тому перевірка і оцінка знань завжди являють собою хвилюючий момент у житті студента і залишають глибокий слід у його психіці. Діючи на моральний стан студента, правильно поставлена перевірка і оцінка є потужним засобом виробки суспільних цінностних якостей особистості: чесного ставлення до праці, почуття відповідальності за результати своєї навчальної праці і дисципліну праці, волю, характер. Таким чином, виконуючи контрольну і освітню функції, перевірка і оцінка знань одночасно є найважливішим засобом виховання, важливим фактором морального виховання.

Організаторська функція. Контроль знань є важливим засобом організації систематичної повсякденної роботи студентів щодо засвоєння знань.

Набуті у процесі вивчення того чи іншого предмета знання студентові можуть здаватись правильними і досить повними, хоча насправді, об'єктивно, вони далеко не відповідають вимогам, які ставляться. І тільки внаслідок перевірки і оцінки студент дізнається, що він знає і чого не знає або знає недостатньо, що йому треба зробити для покращання якості знань. А це неминуче призводить студента до самостійних висновків про необхідність освоєння більш раціональних прийомів навчальної праці. При цьому дуже важливе значення має усвідомлення позитивного досвіду навчальної роботи кращих студентів. На цій підставі студент вирішує, якою за змістом і методикою має бути його подальша навчальна робота, на що потрібно звертати більше уваги, що дуже суттєво впливає на подальше навчання.

Розвиваюча функція. Контроль знань студентів має багаті можливості розвитку особистості студента, формування пізнавальних здібностей і засвоєння прийомів розумової діяльності. Процес контролю знань ефективно сприяє розвитку таких важливих якостей особистості, як самостійність мислення, багата і стійка пам'ять, виразна мова і т.д.

Методична функція. Процес перевірки і оцінки знань студентів і його результати дуже важливі для самого викладача, для його подальшої роботи, оскільки у процесі контролю викладач одночасно оцінює свою методику викладання і зміст лекцій, семінарів і практичних занять.

Контроль знань студентів - це невід'ємна і важлива частина процесу навчання, відповідальний етап на шляху від незнання до знання, від неповного знання до більш точного і більш повного.

Кожному викладачеві необхідно напрацювати таку систему контролю знань, щоб у цілому вона найкращим чином слугувала виконанню всіх його функцій.

Керуючи процесом навчання, викладач повинен не тільки повідомляти студентам певну інформацію або організовувати сприйняття цієї інформації з інших джерел, але і повинен одночасно мати вичерпні відомості про те, як виконується ця робота, яка кількість і якість засвоюваних знань. І чим повніше будуть ці відомості, тим більше студентів буде охоплено ними, чим достатній і своєчасний контроль, тим кваліфікованіше викладач зможе керувати процесом засвоєння, тим більше буде можливостей зробити навчання керованим. Здійснення принципу зворотного зв'язку є важливою умовою підвищення якості підготовки спеціалістів. Принципи організації контролю та оцінки знань учнів визначаються метою навчально-виховного процесу, а також об'єктивними закономірностями педагогічного процесу в них. Основні принципи перевірки навчальної роботи та оцінки знань учнів:

- індивідуального характеру перевірки й оцінки знань учнів (передбачає індивідуальну роботу педагога з кожним учнем, з врахування його індивідуальних особливостей);

- систематичності та системної перевірки й оцінки знань (здійснення контролю протягом усього періоду навчання);

- тематичності (стосується усіх ланок перевірки і передбачає оцінку навчальної діяльності з кожної теми);

- диференційованої оцінки успішності навчання (передбачає здійснення оцінки успішності на основі різнорівневого підходу);

- єдності вимог (передбачає врахування викладачами діючих загальнодержавних стандартів);

- об'єктивності (систематичний аналіз результатів контролю і показників успішності за єдиними критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності і якості уроків);

- гласності (доведення результатів контролю до відома студентів).

Викладені принципи як регулятори контролю навчальної роботи й оцінки знань визначають конкретні види, форми її організації, критерії та норми оцінювання.

3. Характеристика основних видів педагогічного контролю в системі вищої освіти

Контроль включає в себе різні види перевірки знань, умінь і навичок. За спрямуванням внутрішній контроль поділяють на тематичний і фронтальний.

Тематичний контроль передбачає перевірку роботи колективу над вирішенням певної проблеми, рівень знань і вмінь студентів з відповідної теми або предмету загалом, зміст і ефективність роботи керівників з певного напряму виховної роботи, інновації, результати впровадження передового педагогічного досвіду тощо.

Фронтальний контроль спрямований на вивчення діяльності педагогічного колективу, методичних об'єднань або окремого викладача, рівень викладання окремих предметів в усіх або певних групах, роботи керівників.

За місцем, яке посідає контроль у навчальному процесі, розрізняють попередній (вхідний), поточний, рубіжний і підсумковий контроль.

Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань дня використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних іспитах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань з забезпечуючих предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Управління навчальним процесом можливе тільки на підставі даних поточного контролю. Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб:

- виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

- визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;

- виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;

- виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;

- стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.

Головне завдання поточного контролю - допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети. Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу, він пов'язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одночасно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові вимоги. Нерідко деякі викладачі ставлять дещо підвищені вимоги, і студенти змушені весь семестр займатись тільки одним предметом коштом інших. У цьому разі показники поточної успішності можуть бути сигналом про серйозні порушення навчального процесу.

Зазначені завдання поточного контролю вимагають від викладачів і керівників факультету відпрацювати певну систему і методику його проведення з врахуванням рівномірного і узгодженого розподілення контрольних знань у відповідності до бюджету часу студентів.

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.

Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумів ведеться більш невимушена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.

Підсумковий контроль являє собою іспит студентів з метою оцінки їх знань і навиків у відповідності до моделі спеціаліста.

До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом. Основна мета іспитів - встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності.

Природно, що підсумковий контроль більшою мірою, ніж інші види контролю, здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує навчальну, розвиваючу і виховну функції контролю.

4. Основні форми педагогічного контролю в системі вищої освіти

Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що контроль навчального процесу за своїм змістом і конкретними завданнями є багатоплановим, він не може бути в усіх випадках однаковим і характеризується великою різноманітністю форм. Основними формами контролю знань студентів є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у позанавчальний час, на консультаціях, заліках і іспитах.

До форм педагогічного контролю належать іспити, заліки, усне опитування, письмові контрольні роботи, реферати, семінари, лабораторні заняття. Для проведення різного виду контролю застосовують різноманітні його форми.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності учнів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Може здійснюватися, наприклад, на початку навчального року з метою встановлення рівня знань учнів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, підготовчої роботи до сприйняття нової інформації. Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань, усної перевірки окремих груп учнів, стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності учнів є збереження оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього(«педагог -- учень -- педагог») і внутрішнього («педагог -- учень -- учень») зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться у рамках чинних форм організації навчання. Частіше вона здійснюється у таких формах:

- усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступного заняття, з оцінкою відповідей учнів (10-15 хв.);

- усне опитування -- воно може бути індивідуальним і фронтальним. При індивідуальному педагог формулює питання і називає того, хто відповідатиме; при фронтальному опитуванні відбувається взаємоперевірка студентів між собою, доповнення, висновки;

- письмове фронтальне опитування учнів на початку чи наприкінці уроку (10 --15 хв.); - фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань учнів за темами (до 10 хв. на тему). Проводиться найчастіше на початку вивчення нової теми або під час індивідуальної роботи викладача зі слухачем;

- письмова перевірка у вигляді понятійних диктантів;

- домашні завдання;

- практична перевірка знань на семінарських, лабораторних і практичних заняттях;

- тестова перевірка знань.

Слід зазначити, що ці форми мають певні особливості. Приміром, за допомогою усного опитування здійснюється контроль не тільки знань, але й вербальних здібностей. Під час опитування виправляються помилки не тільки у фактичному матеріалі, але й мовні. Письмові контрольні роботи дають змогу документально встановити рівень засвоєння матеріалу. Недоліки усних опитувань -- великі витрати навчального часу, особливо при слабких відповідях, суб'єктивізм оцінок; письмових -- значні витрати часу викладача на перевірку робіт.

Індивідуальні завдання (підготовка доповідей, рефератів тощо) виховують самостійність, уміння працювати з навчальною та науковою літературою.

Тематична перевірка знань слухачів здійснюється в урочний час. Основне завдання тематичної перевірки -- дати можливість учням сприйняти і осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Тематичний і поточний контроль взаємопов'язані, наприклад, оцінка знань на уроках враховується при тематичному оцінюванні.

Семінарські заняття можуть розглядатися як зовнішня форма організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семінарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни, що вивчається.

Семінарські, практичні та лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, але й узагальненню знань, єдності теорії і практики, формуванню світогляду учнів. Заліки -- це підсумкова форма перевірки результатів засвоєння матеріалу. Як правило, вони проводяться у вигляді бесіди педагога і студента. Заліки використовуються для оцінювання навчальних досягнень, якщо студент хворів, бажає підвищити тематичну оцінку тощо.

Консультації. Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам з будь-якого навчального питання. Це одна з форм, яка виправдала себе щодо надання студентам допомоги у в їх самостійній роботі, допомоги, яка особливо необхідна при підготовці до іспитів, захисті курсових і дипломних проектів і інших формах контролю знань.

Мета більшості консультацій - допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.

Не можна обмежуватись формою консультації "питання-відповідь" вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається.

Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

5. Шляхи удосконалення педагогічного контролю в сучасних вищих навчальних закладах

На даному етапі в освіті поширені дві нові форми контролю - це кредитно-модульна система організації навчального процесу та тестування.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу ґрунтується на поєднанні модульної технології навчання та кредитів (залікових одиниць) і охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю якості знань та вмінь і навчальної діяльності студента.

Модульна технологія навчання - це педагогічна технологія, що передбачає модульну (блочну) побудову навчального матеріалу та його засвоєння шляхом послідовного та ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, мотивацію навчання на основі визначення цілей, значну самостійну навчально-пізнавальну діяльність студента та різноманітні форми діагностики рівня його знань та вмінь. Навчальний процес в умовах кредитно-модульної системи здійснюється за індивідуальними навчальними планами студентів. Модульна побудова навчального матеріалу - це структурування навчального матеріалу на основі модульної програми.

Рейтингова система оцінювання - це система визначення якості виконаної студентом навчальної роботи та рівня набутих ним знань та вмінь, що передбачає оцінювання в балах результатів, досягнутих під час поточного, модульного та семестрового контролю. Вона формується на засадах поопераційного контролю та накопичення рейтингових балів за різноманітну навчальну діяльність студента за певний період навчання.

Кредит (залікова одиниця) - це уніфікована одиниця виміру виконаної студентом як аудиторної, так і самостійної навчальної роботи (навчального навантаження). Ціна одного кредиту ECTS складає 36 академічних годин. Загальний час, передбачений для засвоєння навчального матеріалу під час аудиторної та самостійної роботи студента протягом навчального року, повинен становити 60 кредитів ECTS. Повне тижневе навантаження студента згідно навчального плану не повинне перевищувати 54 академічних годин щотижня. Кредити ECTS передбачають всі види роботи - лекції, практичні роботи, семінари, консультації, практичні заняття, самостійну роботу, екзамени, дипломне проектування, виконання кваліфікаційної роботи і інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням.

Модуль - це завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, лабораторні, семінарські та індивідуальні заняття, самостійна робота, практики, контрольні заходи). Змістовий модуль - це система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові. Семестровий курс навчальної дисципліни ділиться на 3 змістових модулі. Виконання курсового проекту (роботи) є самостійним модулем.

Робоча програма передбачає способи, порядок та критерії оцінювання навчальної діяльності, визначає коли таке оцінювання здійснюється, як проводиться, за яким переліком завдань, за якою системою оцінювання. Модульний контроль може бути проведений під час лекцій, практичних, семінарських чи лабораторних занять або в поза аудиторний час.

Студент може отримати в межах залікового кредиту 100 балів. Кількість балів на кожний модуль, на відповідні види та форми діяльності студентів, на певні контрольні заходи розподіляє викладач. При цьому, 100 балів, які може студент отримати в межах залікового кредиту, доцільно розподіляти наступним чином: до 45 балів при поточному контролі за практичну підготовку (виконання та захист лабораторних робіт, виконання завдань та контрольних робіт на практичних роботах, підготовка та виступи на семінарських заняттях, виконання та захист індивідуальних завдань (розрахунково-графічних робіт, рефератів тощо) та до 55 балів за теоретичну підготовку, яка перевіряється під час проведення модульних контролів.

Формою проведення поточного контролю може бути усне опитування або тестування.

Модульний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння визначеної системи елементів знань та вмінь студента з того чи іншого змістового модуля. Студент допускається до складання модульного контролю за умови повного виконання завдань, передбачених робочою навчальною програмою. Для проведення модульного контролю викладач готує індивідуальні варіанти контрольних завдань, виходячи з структури навчального матеріалу. Кожне завдання повинно охоплювати весь навчальний матеріал модуля. Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед початком вивчення модуля і дублюються напередодні проведення модульного контролю.

За результатами поточного контролю практичної підготовки та модульного контролю теоретичної підготовки акумулюючим способом накопичуються бали для кожного студента. Знання студента з змістового модуля вважаюся незадовільними, якщо сума балів за час його поточної успішності і сума балів за модульний контроль складають менше 60 % від максимально можливої суми балів за цей модуль.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на його завершальних етапах. Підсумковий контроль включає екзамени та заліки. При проведенні підсумкового семестрового контролю контролюється рівень знань, умінь, навичок, отриманих студентом при вивченні матеріалу змістових модулів даного модуля без урахування балів набраних студентом при здаванні змістових модулів. Зміст завдання підсумкового контролю визначається робочою програмою навчальної дисципліни. У разі складання студентом модульного контролю знань на оцінку «незадовільно», студент має право перескласти його під час підсумкового контролю знань. Студент не може бути допущеним до складання підсумкового контролю знань з цієї дисципліни, якщо він не виконав графіку навчального процесу чи набрав з навчальної дисципліни у сумі за змістові модулі менше 35 балів.

Результат навчальної діяльності студента при підсумковому контролі оцінюється згідно шкали ЕСТS і шкали навчального закладу:

- якщо число балів є меншим 35-и, студент вважається таким, що не оволодів навчальним матеріалом і повинен пройти етап оволодіння ним повторно; - якщо це число є більшим від 34, але меншим від 60, студент повинен пройти підсумковий контроль;

- якщо це число є більшим від 59, але меншим від 75, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “задовільно”, за згоди отримання якої, він звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати вищу оцінку;

- якщо це число є більшим від 74, але меншим від 90, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “добре”, за згоди отримання якої він звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати вищу оцінку;

- якщо це число є більшим від 90, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “відмінно”, і звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати більшу кількість балів .

За результатом підсумкового контролю (екзамену, заліку) оцінка може бути залишена без зміни, збільшена, але не зменшена.

Тестування. В сучасних умовах набув поширення тестовий контроль знань. В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений згідно з певними вимогами комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування, з метою визначення якісних показників, і дозволяють виявити в учасників тесту компетенції, і результати якого піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями [8].

У тестології -- теорії і практиці тестування -- виділяють різні види тестів. Їх класифікують за такими ознаками:

1. За цілями -- з елементами навчання і виключно контрольні.

2. За характером необхідних дій, які передбачають:

- просте відтворення знань;

-аналіз ознак поняття;

- виконання певних дій -- обчислення, зіставлення, логічного висновку тощо.

3. За характером відповіді -- відкриті чи закриті.

4. За місцем у навчальному процесі початкового рівня підготовки, поточного контролю, етапного чи підсумкового контролю.

5. За рівнем засвоєння -- тести I рівня на впізнання, дізнавання і розрізнення; тести II рівня -- відтворення інформації про об'єкт по пам'яті; III рівня -- вирішення типових завдань; IV рівня -- творчого застосування набутих знань.

6. За видом -- словесні, числові, знакові, зорово-просторові (схеми, таблиці, графіки, малюнки тощо).

7. За схемою відповіді -- з відповіддю «так -- ні», на закінчення думки, з вибором правильної відповіді, на порівняння або зіставлення, на пояснення понять, на кількісне співвідношення фактів тощо.

8. За засобами -- бланкові, предметні, з використанням технічних засобів, практичні (у формі лабораторних робіт).

9. За рівнем стандартизації контролю стандартизовані чи нестандартизовані.

10. За принципом підбору змісту тесту до конкретної групи учнів -- адаптивні чи неадаптивні.

11. За конструкцією програми контролю не залежні одне від одного або «тести сходи».

12. За характером контролю -- індивідуальні або масові (фронтальні).

13.За функціями перевірки -- констатуючі, діагностичні та прогнозуючі.

Тест, як правило, складається з двох частин -- інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сформульовану інструкцію, що і як слід виконувати учаснику тестування. Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань.

Роботу зі складання тестового матеріалу доцільно виконувати у кілька етапів.

На першому -- робиться структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає знати предмет.

На другому -- встановлюються логічні зв'язки між елементами і складаються логікоструктурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

На третьому -- готуються тестові завдання, відбираються такі елементи, знання, які можна перевірити за допомогою тестування.

На четвертому -- обирається оптимальна форма тестових завдань.

На п'ятому -- складається план тесту, розробляються стандартні бланки відповідей.

На шостому -- відбувається перевірка тестів.

На основі аналізу таких видів контролю, як попередній, поточний, тематичний, підсумковий, заключний, пропонується класифікація тестів за видами контролю: тести попереднього, поточного, тематичного, підсумкового, заключного контролю.

Для того щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

- поступове впровадження тестового контролю та ускладнення завдань;

- завдання повинні мати комплексний характер;

- тестовий контроль має гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок слухачів; - важливим є дотримання організаційної чіткості у проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час якого викладач пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання, обов'язково визначає час, необхідний для виконання роботи, забезпечення кожного учня бланком відповідей стандартного зразка;

- тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором -- як психологічним, так і виховним;

- обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.



Висновки

Таким чином, з усього попередньо сказаного стає зрозуміло, що невідємним компонентом навчально-виховного процесу у ВНЗ є контроль знань, умінь і навичок, тобто перевірка його результативності. Головною метою контролю є забезпечення ефективності формування знань, умінь, навичок студентів, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності, формування у них прагнення до самоосвіти.

Також необхідними складовими учбового процесу є систематичні спостереження за роботою студентів, усне опитування і практична перевірка виконання завдань, невеликі письмові перевірки. Теоретичні знання студентів оцінюють за двома критеріями -- кількісному і якісному.

Кількісний -- обсяг засвоєних понять, закономірностей, правил.

Якісний -- глибина і правильність розуміння вивченого матеріалу, уміння студента розповісти і пояснити його, скористатися відповідною термінологією.

Елементами контролю знань студента є:

- перевірка -- виявлення рівня знань, умінь та навичок;

- оцінювання -- вимірювання рівня знань, умінь і навичок;

- облік -- фіксування результатів у вигляді оцінок у журналі, відомостях.

Педагогічний контроль повинний задовольняти наступним вимогам:

- бути строго індивідуальним;

- проводитися систематично, на всіх етапах навчання;

- забезпечувати навчальну,розвиваючу спрямованість занять, що виховують; - охоплювати всі розділи навчальної програми;

- бути об'єктивним, що виключає можливість навмисного, суб'єктивного, помилкового судження і висновків про студента;

- давати можливість диференційованої оцінки діяльності кожного студента.

Для успішного проведення занять важливі усі види педагогічного контролю.

Попередній контроль, здійснюваний на початку навчального року і перед початком проходження кожного нового розділу програми за допомогою тестів і інших контрольних іспитів, дозволяє оцінити готовність учнів до навчання.

Поточний контроль, проведений майже на кожнім уроці, за законом зворотного зв'язку служить вчителю інформацією поточної успішності школярів.

Періодичний контроль, звичайно проведений після завершення того чи іншого розділу програми, а також наприкінці кожної чверті, підводить підсумки проробленими учнями і вчителем роботи.

Підсумковий контроль -- наприкінці кожного навчального року, а також після закінчення курсу неповної середньої і середньої школи -- показує остаточні результати цієї роботи.

В сучасних умовах набув поширення тестовий контроль знань. В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений згідно з певними вимогами комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування, з метою визначення якісних показників, і дозволяють виявити в учасників тесту компетенції, і результати якого піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.

Тестовий контроль має такі переваги перед іншими способами перевірки знань, зокрема:

- упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань значної кількості студентів;

- можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному рівні;

- на підготовчому етапі впровадження тестового контролю реальним є самоконтроль; знання оцінюються більш об'єктивно;

- створюються умови для постійного зворотного зв'язку між учнем і педагогом.

Проте тестовий контроль має суттєві недоліки, які можна поділити на три групи: недоліки які лежать в основі сутності контролю, психологічного характеру, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках.

До недоліків, які лежать в основі сутності контролю відносять:

- ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадування про неї;

- можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий

- результат, у той час як сам процес, що привів до нього, не розкривається;

- тести не дають можливості повною мірою перевірити розумовий розвиток учня, його усне мовлення.

До недоліків психологічного характеру відноситься -- стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості; кілька відповідей, серед яких слід вибрати одну, є не що інше, як навідні запитання, що полегшують і роблять одноманітними інтелектуальні зусилля тих, хто тестується.

Недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках:

- велике витрачання часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу;

- необхідність високої кваліфікації осіб, які розробляють тестові завдання;

- неможливість перевірки засобами тесту всього навчального матеріалу, особливо перевірки практичних умінь. Різні дисципліни неоднаково піддаються формалізації і тому погано вкладаються у систему тестових завдань.

Можна запропонувати шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, доведено, що оптимальна кількість варіантів закритого типу -- 4-5.

Чим більше їх, тим менша вірогідність вгадування. При цьому треба мати на увазі, що витрачання часу на розробку тесту з п'ятьма відповідями приблизно удвічі більше, ніж з чотирма. Вірогідність вгадування при трьох відповідях порівняно з двома дорівнює 17%. При чотирьох порівняно з трьома -- 8%; перехід від чотирьох варіантів відповідей до п'яти дає зниження вірогідності вгадування лише на 5%, а від п'яти до шести -- 3,4%.

Також нині в Україні проводиться педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи навчання, у якому враховано засади Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЄСТS). Як показує практика, рейтингова система оцінювання, що застосовується за такої системи, підсилює роль поточного і підсумкового контролю, робить його систематичним.

Рейтингове оцінювання забезпечує інтегральну оцінку результатів навчання студентів, поєднує кількісні оцінки результативності навчання з якісними показниками навчання студентів, дає змогу враховувати їхні досягнення на кожному етапі оволодіння знаннями, активізувати самостійну роботу, зокрема й з навчальною літературою, є зручним при переведенні національної оцінки на шкалу ЕСТS, сприяє розвитку самоконтролю студентів.

Рейтингова система оцінювання - це система визначення якості виконаної студентом навчальної роботи та рівня набутих ним знань та вмінь, що передбачає оцінювання в балах результатів, досягнутих під час поточного, модульного та семестрового контролю. Вона формується на засадах поопераційного контролю та накопичення рейтингових балів за різноманітну навчальну діяльність студента за певний період навчання.

Таким чином, якість педагогічного контролю за рівнем навчальних досягнень студентів в умовах особистісно орієнтованого навчання забезпечується дотриманням принципів контролю, поєднанням різних видів і форм контролю.



Перелік використаної літератури

1. Аузіна А. О. Система комплексної діагностики знань студента / А. О. Аузіна, Г. Г. Голуб, А. М. Возна. -- Львів : Львів. банків.ін-т НБУ, 2002. -- 38 с.

2. Есаулов А. О. Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін : дис. ... канд. пед. наук / Есаулов Анатолій Олексійович. -- К., 2005. -- 203 с.

3. Лузан П.Г. Методи контролю в системі активізації навчання Студентів / П.Г. Лузан // Науковий вісник Національного Аграрного університету : зб.наук.пр. --К., 2003. --Вип. 67.--С. 157--169.

4. Одерій Л.П. Кваліметрія вищої освіти : методологія та інструментарій / Л. П. Одерій ; ІЗМН. -- К. : [б. в.], 1996. -- 254 с.

5. Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи, 2005р;

6. Оцінка знань студентів та якості підготовки фахівців (методичні та методологічні аспекти) : навч. посіб. / А. Й. Ягодзінський,А. О. Муромцева, Л. В. Іванова [та ін.] ; за ред. А. Й. Ягодзінського. -- К. : ІЗМН, 1997. - 216 с.

7. Педагогика / под ред. А. П. Кондратюка. -- К. : Вища школа,1982. -- 382 с.

8. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник, 2005р;

9. Ляшенко О. І. , Стучинська Н. В. Оцінювання успішності студентів за модульного вивчення фундаментальних дисциплін у медичному університеті: Педагогіка і психологія.-- 2006.--№ 4 (53).-- С. 29-41.

10. Ягуров В.В. Військова дидактика / К. : Київ.ун-т, 2000. -- 400с.

11. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі.-- К. : Вища школа, 2005.-- С. 144-159.

12. Романов А. Методика підготовки і проведення тестового контролю в навчальному процесі // Завуч.-- 2001.-- № 1 (79).

13. Степко М. Ф. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін.; За ред. В. Г. Кременя.--Тернопіль: Навчальна книга -- Богдан, 2004.-- 384 с.

14. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл.

освіти / М. М. Фіцула. -- Тернопіль : Навч. кн. -- Богдан,2002. -- 192 с.

15. Гронлунд Н. Е. Оцінювання студентської успішності: Практ. посіб.-- К. : Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005.-- 312 с.

Размещено на Allbest.ru