Соціальне становлення особистості підлітка в тимчасових об’єднаннях за інтересами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА В ТИМЧАСОВИХ ОБ'ЄДНАННЯХ ЗА ІНТЕРЕСАМИ

Карпенко Олена Гергіївна

Київ - 1999

Анотації

Карпенко О.Г. Соціальне становлення особистості підлітка в тимчасових об'єднаннях за інтересами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 1998 р.

Дисертацію присвячено проблемі соціального виховання підлітків у структурі активної діяльності в об'єднаннях за інтересами, які розглядаються як соціальне мікросередовище, спроможне впливати на характер життєдіяльності окремих мікрогруп вихованців. Визначено шляхи і умови підвищення ефективності педагогічного впливу такого мікросередовища на становлення підлітка саме як соціальної особистості.

Теоретично обгрунтовані і експериментально доведені доцільність та особливість форм роботи та різноманітних видів діяльності підлітків, які водночас дозволяють здійснювати корекцію процесу соціального виховання особистості.

Ключові слова: соціальне становлення, соціальне виховання, соціально-педагогічне середовище, об'єднання за інтересами, мікросоціум, саморозвиток, самореалізація особистості, педагогічні технології, педагогічна корекція.

Карпенко О.Г. Социальное становление личности подростка во временных объединениях за интересами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 1998 г.

Диссертация посвящена проблеме социального воспитания подростков в структуре активной деятельности в объединениях по интересам в период их жизнедеятельности в лагере отдыха и оздоровления.

Раскрыта сущность дефиниций “социальное воспитание”, и “социальное становление” и механизмы становления личности как субъекта социального процесса и свей личной жизни; доказано, что только в самореализации возможно социальное развитие личности.

Уточнено понимание педагогического термина “временное объединение по интересам” как своеобразного микросоциума, способствующего и ставшего при определенных условиях ареной социально-ценносного самовыражения и самоутверждения.

В ходе экспериментальной работы были определены критерии эффективности социально-воспитательной деятельности подростков: направленность на взаимодействие, партнерство, ответственность; гуманистическое отношение к человеку, миру; способность мобилизовать внутренние силы на реализацию установок; проявление способностей и личностных качеств; стремление к многогранной деятельности.

Выявление особенностей жизнедеятельности подростков в условиях лагерной смены /динамизм, насыщенность, положительный эмоциональный фон в объединениях, стремление к самоутверждению, наличие разнообразных социально-педагогических ситуаций/ позволило определить функции объединений по интересам: а/ способствует проявлению общих способностей подростка; б/ создает реальные возможности для развития каждого как личности; в/ стимулирует самопознание, самовыражение и самокорекцию.

С целью реализации этих функций объединениями по интересам нами определены факторы педагогического влияния на подростка в процессе его социального становления: демонстрация результатов деятельности, создание психолого-эмоционального комфорта личности, стимулирование изменения социальной позиции и цели, социально-ролевых функций, положительное отношение к социально-предметной среде, стремление к самоусовершенствованию. Все это в совокупности усиливает условия формирования ценности “быть личностью”, которые выступают в нашем исследовании: сотрудничество, модель педагогических технологий, функционирование творческих микрогрупп как социальной среды; положительное отношение к предложенным /или избранным/ формам и видам деятельности.

При этом, мы считаем, что особую роль играют пути и средства влияния на социальное становление личности, эффективность их определяется достаточно успешным проявлением социально-значимых качеств личности. Нами определено наиболее действенные пути: 1/ организация в микросоциуме основных сфер жизнедеятельности подростка; 2/ использование разнообразных по содержанию и сложности форм работы; 3/ широкое включение личности в разнообразные ситуации; 4/ коррекция эмоционального состояния воспитанника. На каждом из этих путей использовались свои средства влияния на социализацию личности.

Исходя из понимания личности как “совокупности социальных отношений”, как проявление самостоятельной системы, будучи объектом педагогического влияния, эта личность требует “вмешательства” в процесс ее социального становления. В данном случае существенную роль играет коррекция. Для ее осуществления нами использовались такие пути коррекции: включение подростка в ситуативные микрогруппы, изменение функционально-ролевого статуса, изменение дел и видов деятельности, создание ситуации “успеха - неуспеха”, предъявление общих педагогических требований, стимулирование положительных качеств и др.

В целом указанные пути, методы и средства влияния на подростка активизировали процесс саморазвития, самоутверждения себя как личности.

Ключевые слова: социальное становление, социальное воспитание, социально-педагогическая среда, объединение по интересам, микросоциум, саморазвитие, самореализация личности, педагогические технологии, педагогическая коррекция.

Karpenko H.G. Social formation of teenager personality in temporal unions for interests. - The Manuscript.

Dissertation on winning of scientific candidate degree of pedagogic sciences for speciality 13.00.01 - the theory and history of pedagogics. - The Dragomanov National Pedagogical University, Kiev, 1999.

Dissertation devoted to problem of social teenagers education in structure of active activity in unions for interests, which consider as social envinroment, well-of to influence on vital fuctions disposition of separate groops nurse-children. Definite the ways and effectiveness rise conditions of pedagogic influence such envinroment on formation of teennager namely as social personality.

In theory substantiated and experimentally led expediency and work forms peculiarity and various appearances of teenagers activity, which at the same time allow to realize process correction of social personality education.

Key words: social formation, social education, socially-pedagogic environment, union for interests, maikrosocium, self development, personality selfrealization, pedagogic technologies, pedagogic correction.

1. Загальна характеристика дослідження

Актуальність теми. Об'єктивний характер суспільного прогресу в галузі педагогічної дійсності веде до того, що на зміну монопольному становищу школи в галузі формування особистості приходить всебічна взаємодія всіх інститутів соціалізації.

Соціалізація особистості - актуальна проблема сучасної психолого-педагогічної науки і практики, тому одним із стратегічних завдань, визначених у Державній національній програмі “Освіта” /Україна ХХ століття/, є створення оптимальних умов для соціального розвитку, соціального становлення, самореалізації та саморозвитку молодого покоління. Це в свою чергу потребує реформування змісту, форм і методів соціально-виховної роботи із школярами. Такі завдання спонукали дослідників до перегляду методологічних засад проблем розвитку особистості /А.М. Бойко, О.А. Дубасенюк, О.В. Киричук, Є.И. Моносзон, М.М. Скаткін та ін./; розширюється вивчення різних аспектів розвитку особистості: в умовах життєдіяльності шкільного колективу /Ю.К. Бабанський, Р.Г. Гурова, О.В. Киричук, Л.Ю. Гордін, В.М. Коротов, Х.И. Лейметс та ін./; у процесі морального виховання /І.Д. Бех О.С. Богданова, Т.О. Зюзіна, І.С. Мар"єнко, Е.О. Помиткін/; трудового виховання /О.Д. Корнійчук, Л.В. Терехова/; в умовах художньо-естетичної діяльності /Л.С. Нечепоренко, О.Р. Рудницька, Б.Н. Харькін, Л.Ф. Черкашенінов та ін./; соціалізації особистості /М.Й. Боришевський, В.Т. Кабуш, В.Т. Куєвда, Н.Є. Щуркова та ін./.

Не зважаючи на те, що проблема виховання школярів розглядається з різних позицій, всіх їх єднає спільна ідея: процес соціального виховання, соціального становлення, духовного розвитку особистості в основному зумовлений зростанням соціальної активності самої особистості, її творчим ставленням до оточуючого світу.

Разом з тим проблема саморозвитку, самовдосконалення особистості у її соціальному становленні не знайшла достатнього висвітлення в психолого-педагогічній літературі, тоді як вплив цих факторів є помітним і вадливим у складному процесі особистісного зростання.

Значним внеском у педагогічну теорію і практику соціального виховання школярів стали праці М.Р. Баяновської, В.О. Білоусової, Н.В. Заверико, В.А. Караковського, А.Й. Капської, Л.І. Міщик та ін. Водночас більш глибоке вивчення даної проблеми дозволяє висловити думку, що одним із суттєвих недоліків системи виховання на сучасному етапі є вилучення з неї широкого аспекту педагогічного впливу на особистість в умовах її діяльності в тимчасових об'єднаннях за інтересами.

Запобіганню цих недоліків, як зазначається у концепції про позашкільні навчально-освітні заклади, має сприяти якісне оновлення змісту і форм роботи, їх систематичність і варіативність у виховному процесі.

Зростання значення тимчасових об'єднань засвідчило їх помітну роль як умови соціалізації особистості, в результаті чого вони стали об'єктом спеціального вивчення. Зокрема, досліджувалась проблема створення та розвитку тимчасового колективу /Р. Бернс, В.Н. Глазиріна/, виховна робота в об'єднаннях за місцем проживання /А.М. Бойко, А.С. Рега, Я. Рейковський/; виховна діяльність дітей у літніх таборах /Г.П. Ващенко, Л.І. Уманський/; формування колективних відносин /Л.Ю. Гордін, В.Л. Іванов, С.Г. Карпенчук, О.В. Киричук/. Однак аналіз більшості наукових досліджень показав, що всі вони спрямовані на один якийсь аспект щодо розвитку підлітків /моральний, духовний, фізичний тощо/, на жаль, відсутні праці, які б вивчали особливості соціального становлення особистості з позицій системного підхода. Крім того, у загальному огляді наукових джерел щодо виховання школярів не виявлено спеціальних праць, присвячених соціальному становленню особистості в умовах тимчасових об'єднань.

Об'єктивна необхідність підвищення ефективності діяльності таких виховних інститутів та недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів даної проблеми обумовили тему нашого дослідження: "Соціальне становлення особистості підлітка в тимчасових об'єднаннях за інтересами".

Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова як складова колективної теми кафедри теорії та історії педагогіки і скоординована в АПН України, протокол № 5 від 17 вересня 1998 року.

Об'єктом дослідження є процес виховання особистості школяра в умовах позанавчальної діяльності.

Предмет дослідження - педагогічні умови соціального становлення особистості підлітка в тимчасових об'єднаннях за інтересами.

Мета дослідження: виявити шляхи і умови підвищення ефективності педагогічного впливу на соціальне становлення особистості в об'єднаннях за інтересами в умовах табірної зміни.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що в основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що процес соціального становлення особистості підлітка протікатиме більш ефективно, якщо зміст і форми життєдіяльності тимчасових об'єднань за інтересами відповідатимуть соціогенним потребам учнів цього вікового періоду та створюватимуть оптимальні умови для розкриття кожним своїх здібностей та можливостей /як соціально цінних і особистісно значущих/.

Загальна мета дослідження і гіпотеза дозволили визначити такі його завдання:

виявити і обгрунтувати диференційно-групові особливості соціального розвитку особистості підлітка в тимчасових об'єднаннях за інтересами як у соціальному мікросередовищі;

розкрити можливості, виявити умови та шляхи оптимального педагогічного впливу на соціальне становлення особистості підлітка в умовах діяльності тимчасового об'єднання;

розробити методику корекції соціальної самореалізації особистості підлітка в об'єднаннях за інтересами;

розробити технології діяльності вихованців та методичні матеріали для роботи з підлітками в умовах позашкільної життєдіяльності.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали: філософські положення про активну перетворюючу роль діяльності /М.С. Коган, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн/; основні концептуальні положення щодо розвитку особистості школяра в системі виховної роботи /Б.П.Бітінас, М.Ю. Красовицький, О.В. Киричук, Л.В. Рубашевська/; у психолого-педагогічних концепціях особистості /І.Д. Бех, Л.М. Божович, Л.С. Виготський, В.К. Вілюнас, Г.С. Костюк/; соціально-педагогічній концепції становлення особистості /Г.О. Балл, В.Г. Бочарова, В.Н. Гуров, І.Д. Звєрєва, Л.І. Міщик, І.І. Мигович, В.М. Оржеховська та ін./; визначенні соціально-педагогічних умов самореалізації особистості в системі виховної роботи /Б.К. Бітінас, І.Б. Бестужев-Лада, Ю.А. Гапон, В.О. Сухомлинський, Т.І. Сущенко/.

Для розв'язання поставлених завдань, перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:

а/ теоретичні /аналіз, синтез, порівняння, моделювання діяльності, узагальнення досліджених даних/;

б/ емпіричні /лонгітюдне вивчення підлітків, опитування, спостереження, самодіагностика, вивчення результатів діяльності підлітків, констатуючий і формуючий експерименти/;

в/ методи статистичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі спортивно-оздоровчого табору /м. Ялта "Наметове містечко"/, табору "Ласпі" /м. Севастополь/, табору "Сонячний" /м. Херсон/ та у Вищому училищі фізичної культури /м. Київ/. Всього дослідженням було охоплено 878 школярів. У формуючому експерименті брали участь 356 школярів і 49 вихователів.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні особливостей соціального становлення особистості в тимчасових об'єднаннях як соціальному середовищі виявлені сукупності соціально-педагогічних умов /мотивація, співробітництво, модель технологій, цілі, диференційований підхід у творчих мікрогрупах/; ефективності шляхів /організація у мікросоціумі основних сфер життєдіяльності підлітків, застосування різних за складністю і характером форм роботи, включення вихованця в різні ситуації, корекція дій підлітка/, які забезпечують доцільність використання об'єднань за інтересами для розвитку особистості підлітка, виокремленні найбільш типових способів корекції діяльності підлітка як соціальної особистості /загальні педагогічні вимоги, застосування методів стимулювання, формування думки мікроколективу, включення в ситуативні групи, зміна функціонально-рольового статусу, індивідуальні бесіди, зміна видів діяльності та тощо/.

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні понять “соціальне становлення особистості”, “соціальне виховання” доповненні педагогіки даними про сутність процесу соціального виховання підлітка в умовах тимчасових об'єднань за інтересами, виявленні умов та шляхів оптимального педагогічного впливу на соціальне становлення особистості підлітка, розробці моделі педагогічних технологій впливу на діяльність вихованців.

Практичне значення дослідження полягає у визначенні і конкретизації змісту, форм, методів і засобів організації життєдіяльності підлітків у тимчасових об'єднаннях за інтересами; у розробці програм та технологій діяльності вихованців та впровадженні змодельованих проективних форм виховної роботи, які можуть бути використані керівниками творчих об'єднань, клубів та вихователями освітніх закладів.

Особистий внесок автора полягає у розробці технологій і методик щодо організації життєдіяльності підлітків в об'єднаннях за інтересами, які забезпечують саморозвиток, самореалізацію і корекцію особистості як соціального феномена; у створенні науково-методичних рекомендацій, програм та матеріалів на допомогу педагогам-практикам, організаторам позанавчальної виховної роботи, зокрема у літніх таборах оздоровлення та відпочинку.

Вірогідність одержаних результатів та висновків забезпечується: методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень; репрезентативністю вибірки респондентів; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його меті та завданням; якісним та кількісним аналізом отриманого експериментального матеріалу і багаторічною апробацією його результатів.

Апробація і впровадження дослідження здійснювалися автором у ході дослідницько-експериментальної роботи у літніх таборах з школярами та доповідалися на міжнародних конференціях: "Соціально-педагогічні умови розвитку особистості" /1997 р., м. Ужгород/; "Теоретичні і методичні засади формування культури студентської та учнівської молоді" /1998 р., м. Київ/, на Краківських читаннях "Проблеми трансформації в гуманітарній, соціально-економічній та науково-освітніх сферах" /1998 р., м. Краків/; на наукових конференціях в Національному

педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова /1995-1998 р.р./; на педагогічних читаннях вихователів шкіл-інтернатів Ватутінського району м. Києва /1992-1996 р.р./. З проблем дослідження опубліковано 12 статей, науково-методичних рекомендацій і програм.

На захист виносяться:

сукупність понять /"соціальне становлення особистості", "саморозвиток і самореалізація особистості", "тимчасові об'єднання за інтересами"/, визначення змісту яких сприяє дослідженню особливостей підвищення ефективності процесу соціального становлення особистості в системі позашкільної діяльності;

наукове положення про об'єднання за інтересами як про оптимальне соціально-педагогічне середовище для соціального становлення самореалізації підлітка як соціальної особистості;

ефективні умови та шляхи педагогічного впливу на соціальне становлення підлітка, які характеризуються відповідністю соціогенним потребам підлітків та спрямованістю на створення психолого-емоційного комфорту особистості в діяльності, що супроводжується зміною позиції, цілей, соціально-рольових обов'язків, позитивним ставленням до соціально-предметного середовища, прагненням до самовдосконалення;

комплекс методик корекції соціального розвитку підлітка в тимчасових об'єднаннях за інтересами, розрахованих на індивідуалізацію виховного процесу: постановка загальних педагогічних вимог, реалізація методів стимулювання, включення підлітка в ситуацію "успіху-неуспіху", зміна форм і видів діяльності тощо.

Структура дослідження: дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та додатків. Загальний обсяг змісту дисертації 171 сторінка. Робота містить 8 таблиць, 4 рисунки. Список використаних джерел містить 201 найменування.

2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовуються вибір теми, її актуальність і доцільність, визначаються об'єкт, предмет і мета дослідження, формулюються гіпотеза, завдання, методологія та основні методи дослідження, розкриваються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, основні положення, що виносяться на захист, апробація та впровадження результатів дослідження та відомості про структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретичні підходи до проблеми соціального становлення особистості підлітка” - представлено психолого-педагогічний аналіз літератури з проблеми дослідження; розкрито в логічно-історичному плані філософські, психологічні та педагогічні аспекти соціального становлення особистості; досліджується сутність цього процесу, специфіка його проявів, в тимчасових об'єднаннях за інтересами; проведено аналіз особливостей діяльності підліткових об'єднань за інтересами.

Аналіз теоретичних підходів до проблеми соціального виховання, самореалізації особистості, соціального становлення показав, що на сьогоднішній день існує кілька різних позицій щодо визначення змісту та функцій цих феноменів. Виходячи з їх об'єктивних характеристик, нами сформульовані визначення, які ми застосували в дослідно-практичній діяльності.

Соціальне виховання - це педагогічно орієнтована і доцільна система соціально-педагогічної допомоги і підтримки, яка необхідна для юного покоління в період його входження в соціальне життя, з метою формування особистості адекватної вимогам суспільства і певною мірою випереджуючої його розвиток.

Самореалізація - утвердження особистості у тому виді діяльності, в якому вона володіє певними уміннями, навичками, які дають їй змогу домогтися певного результату. При цьому поступово формується адекватне ставлення до себе в діяльності /це і потреба, і мотив, і мета, і засіб, і умова, і процес/, що дозволяє реалізувати власні можливості.

Отже, включення підлітків у діяльність має двосторонній характер: самореалізація - як форма прийняття умов і установок, і соціалізація - як форма оновлення цілей, установок, пов'язаних з включенням у життя підлітка нових факторів, що з'являються у новій спільноті.

Становлення особистості розглядається як процес вирішення суперечностей між потребами і можливостями особистості /уміннями, навичками, інтелектом/ і тенденціями /цілями, прагненнями, планами/.

Становлення особистості підлітка відбувається безпосередньо при розв'язанні ним певних соціально-значущих /особистісних чи загальнолюдських/ завдань: формування світоглядних позицій, оволодіння соціально-культурними цінностями, розширення знань, умінь, навичок, спрямованих на самовизначення, самоствердження, самореалізацію.

При цьому поступово формується адекватне ставлення до себе в діяльності і чим активніше процес самореалізації відбувається у взаємодії довкіллям, тим вищий рівень соціально-ціннісної адаптації школяра в навколишньому середовищі.

В якості основних факторів впливу на соціальне становлення особистості ми визначаємо:

1/ цілеспрямований вплив суспільства на особистість;

2/ соціальне середовище, в якому підліток постійно перебуває, виховується і формується;

3/ соціально-педагогічне середовище, виховні інститути, в яких підліток перебуває тимчасово /за бажанням, за необхідністю, за спонукою/;

4/ активність самої особистості, рівень її самостійності залежно від ситуації, дії, діяльності;

5/ уміння критично оцінювати власну і чужу позицію, ідеї, установки;

6/ участь у практичній, перетворюючій діяльності.

Численні дослідження і наукові праці свідчать, що найбільш сприятливим середовищем, де особистість найповніше розкриває свої здібності у конкретному колективі чи мікросоціумі є конкретна діяльність. Таким мікросоціумом в нашому дослідженні виступає тимчасове об'єднання за інтересами, для якого притаманні такі ознаки, як короткочасність існування, “збірність” його складу та автономність. Поряд з основними особливостями тимчасових об'єднань, можна виокремити ще й такі: чітко визначену функціональність, прояв колективно-індивідуального характеру життєдіяльності вихованців.

За спрямованістю їх умовно можна розподілити на: громадсько-політичні; соціально-культурні, творчі; соціально-ініціативні; екологічні та соціально-екологічні, природоохоронні; правозахисні; спортивні, оздоровчого способу життя; асоціальні у сфері вільного часу; спортивні, етичної спрямованості.

Аналіз особливостей, змісту та напрямів об'єднань за інтересами в умовах диференційного виховання в таборах оздоровлення та відпочинку, дозволив виокремити їх основні функції:

сприяють прояву і розвитку загальних здібностей підлітка;

створюють реальні можливості для розвитку кожного як особистості;

стимулюють самопізнання, самовираження кожного, тим самим забезпечують усвідомлення себе як соціальної особистості, здатної стати і бути членом заданого соціуму.

Водночас тимчасові об'єднання виконують ще й специфічні функції: компенсації, актуалізації, інтеграції та інтенсифікації впливу.

В основу організаційної діяльності педагога щодо соціального становлення підлітків були покладені такі принципи:

- соціально-діяльнісне розуміння природи особистості;

- демонстрація наслідків, вчинків особистості для референтної групи;

- зміна соціальної позиції;

- формування позитивної мотивації поведінки, дії;

- диференціація та індивідуалізація соціального виховання.

Вирішальною ознакою об'єднань за інтересами, на нашу думку, є створення в них нових соціальних зв'язків між суб'єктами соціалізуючого процесу та апробація нових,. не регламентованих, соціальних технологій.

Зазначені ознаки, особливості і функції об'єднань за інтересами проявляються у їх виховних можливостях, а механізмом актуалізації і взаємозв'язку цих компонентів, як стверджували А.С. Макаренко і О.В.Сухомлинський, має бути діяльність. Лише за умови, коли об'єднання сприймається учасниками як категорія цінності, можна вести мову про його оптимальний вплив на становлення особистості. При цьому позиція підлітка від “потрібно” /з позиції іншої особи/ змінюється на власну позицію “бажання”.

Визначення змісту, особливостей, функцій, принципів діяльності об'єднань як мікросередовища життєдіяльності підлітків дозволило нам виявити їх ефективність у структурі виховного процесу позашкільних закладів.

У другому розділі - “Педагогічний вплив на становлення особистості підлітка в тимчасовому об'єднанні” - розглядаються основні умови та шляхи педагогічного впливу на соціальне становлення особистості підлітка в тимчасових об'єднаннях; представлена методика корекції соціального становлення та розкрито критерії ефективності застосування запропонованих технологій.

На підставі вивчення сутності проблеми соціального становлення особистості підлітка в умовах функціонування тимчасових об'єднань за інтересами було розкрито і вмотивовано зміст виховуючого процесу, який реалізується через конкретні напрямки діяльності, а критеріями їх ефективності ми визначили:

спрямованість на взаємодію, організованість, відповідальність;

гуманне ставлення до людини, світу;

здатність мобілізувати внутрішні сили на реалізацію цільової установки;

прискорення загального соціального розвитку підлітка, при цьому індивідуальність як якість проявляється в ньому і в свою чергу зумовлює цей розвиток;

прояв здібностей підлітків, які найбільш повно розкриваються при диференційованому підході;

попередження негативних проявів поведінки підлітків шляхом самоконтролю.

Все це разом дозволило розробити програму експерименту, спрямовану на розвиток у підлітків певних ознак соціальної особистості: вивчення кращого досвіду роботи педагогів з підлітками і виявлення ефективних методик щодо соціального розвитку особистості; впровадження експериментальної концепції соціального становлення особистості; виявлення особливостей самореалізації особистості та здійснення педагогічної корекції як виховного процесу, так і соціальної поведінки підлітка; прояв педагогічної культури вихователя; організація диференційованого підходу; взаємодія традиційних і нетрадиційних форм роботи.

Аналіз функціонуючих об'єднань і змісту їх роботи дозволяє стверджувати, що необхідно обов'язково враховувати наповнення та інтенсивність життєдіяльності в них, що сприяє швидкому входженню підлітка в соціум, посилюється темп життя кожного з них, забезпечується перехід з одного етапу діяльності до іншого або “спеціалізація” за власними інтересами. Це в цілому сприяло актуалізації їх інтересу до нових знань, позитивно забарвленого емоційного стану, виробленню установки на саморозвиток, самовдосконалення.

Ми не протиставляємо мікросоціум, мікроколектив соціальній особистості, оскільки поза ними вона ніколи не може стати “соціальною”. Це теоретичне положення є для нас своєрідним підгрунтям у науковій розробці методики соціального становлення особистості.

Включаючи підлітків у діяльність з урахуванням виявлених індивідуальних особливостей, інтересів і нахилів, педагог по суті проектує умови розкриття кращих якостей кожного з них з тим, щоб життєдіяльність у мікросоціумі забезпечувала взаємозв'язок і взаємодію кожного, активізувала спілкування, формувала соціально-значущі мотиви.

Реалізація поставлених завдань щодо соціального становлення особистості здійснюється через структуру: умови - шляхи - способи, що зумовило вибір адекватних методів: включене спостереження, проективні методики, анкетування, кольоровідображення як самооцінка, самодіагностика, оцінка мікроколективу, аналіз результатів діяльності.

Щоб вирішити поставлені завдання, ми вважали за доцільне розробити модель взаємодії педагогічних технологій, впровадження яких дозволяло б мати у кожному таборі певне уявлення, як організовувати і управляти процесом становлення особистості в мікрогрупах, об'єднаннях тощо. Ця модель включає орієнтацію на особистісні структури, можливі типи управління, розмаїття організованих форм, ставлення до суб'єкта, варіативність методів та їх домінантів, категорію вихованців і навіть можливість модернізації традиційних систем виховання.

Як бачимо, основними умовами, які сприятимуть соціальному становленню підлітків у тимчасових творчих мікрогрупах є: функціонування творчих мікрогруп як соціального середовища; наявність позитивного ставлення до пропонованих /чи обраних/ форм роботи і видів діяльності; прояв співробітництва; наявність технологій виховної роботи з підлітками.

Виходячи із мети дослідження, нами розроблено низку творчих завдань, спрямованих на вивчення особливостей життєдіяльності мікрогруп, які були включені в експериментальну програму. Наприклад: 1/ підліткам у п'яти об'єднаннях пропонувалося дописати речення: “Коли я думаю про наш мікроколектив...”; “Стосунки між учасниками нашого об'єднання...”; “Найбільш цікава справа у нашому об'єднанні...”; “Яку конкретно справу ти робив?”; 2/ відобразити у кольорах характер настрою та емоційної атмосфери у мікроколективі; 3/ оцінити окремі параметри життєдіяльності творчого об'єднання за допомогою сходинок; 4/ із шести запропонованих образних зображень вибрати ту, яка найбільш відповідає характеру життєдіяльності даного об'єднання. Це дозволило виявити реальне розуміння підлітками суті їх діяльності і дати об'єктивну оцінку їх потребам.

Дослідження дозволило виявити і такі суттєві аспекти впливу об'єднань на розвиток, як усвідомлення підлітком власних здібностей і їх спрямованості, усвідомлення власної програми дій, поява бажання, прагнення вступати у взаємодію з оточенням, конкретним середовищем, що створює установку на саморозвиток.

Програми різних типів об'єднань відрізняються одна від одної уточненням цілей і виховних завдань. При цьому вся діяльність підлітків носить особистісно-соціальний характер: що я роблю для себе, що я зроблю для ближнього оточення, для інших людей тощо. Вони по суті реалізують свої установки і цілі та власний соціальний досвід.

Аналіз цілей підлітків у їх життєдіяльності дозволила виявити, що більше 70 % підлітків упевнені в необхідності мати цілі /далекі і близькі/. На їх думку, це робить “життя необхідним” /10%/, “життя людини цікавим, повноцінним”, “життя має смисл” /8%/. При цьому висловлювання респондентів при групуванні і визначенні цілей дозволили розподілити їх за групами. Таких груп було сім. При констатуючому експерименті домінують професійно-усвідомлені цілі /від 20,9% до 29,1%/ та цілі, які орієнтують на розвагу та відпочинок /від 21% до 29,4%/: перша група - віддалені цілі і конкретно-альтруїстичні, спрямовані на далеку перспективу і конкретних людей; друга група виражала прагнення підлітків до самовдосконалення, виховання в осіб нових якостей; третя група - це цілі, які були пов'язані з особистим психологічним комфортом у житті: чим більше буду вміти, знати, тим впевніше буду себе почуватиму; четверта група пов'язана з цілями, що випливають з особливостей життя в тому мікросередовищі, де підліток перебуває постійно - в школі, повернутися іншим і в новій ролі; п'ята - професійно-усвідомлені цілі; шоста - установка на розвагу, відпочинок; і сьома група - це непевність у визначенні цілей.

Нами визначено основні форми і напрями виховної діяльності та виокремлено чотири основні шляхи, які виявилися найбільш дієвими в практичній діяльності:

1. Організація в тимчасовому мікросоціумі всіх основних сфер життєдіяльності підлітків /предметно-практична діяльність, гра, спорт, спілкування/.

2. Застосування різноманітних за складністю і характером форм роботи:

ігри /розігрування сцен, інсценівок, костюмованих балів тощо/;

предметно-практична діяльність як комплексна форма /виготовлення костюмів, оформлення місця дійств, проведення виставок, підготовка подарунків, сюрпризів тощо/;

інтелектуальні змагання, вікторини, КВВ;

спортивно-туристичні, як малі, так і складні, форми /походи, змагання, конкурси, спартакіади тощо/.

Особливе місце у життєдіяльності підлітків посідають так звані малі форми, де кожен може відчувати себе психологічно комфортно як у предметно-практичній діяльності, так і в спілкуванні: предметні конкурси і творчі змагання, захист фантастичного проекту, засідання клубу, вечір-розмова “Відкриття душі”, “Поговоримо за чашкою чаю”, літературне змагання тощо.

3. Широке включення особистості в різноманітні ситуації /ситуативні групи, загони, мікрогрупи, доцільність яких має бути наповнена пізнавальними, емоційними і вольовими компонентами, носити творчий характер, мати різноманітні напрями, і конкретні цілі і орієнтацію та посильні функції/.

4. Корекція емоційного стану підлітка та характеру його діяльності. При цьому розробляється “емоційна партитура” соціально-виховного процесу /включення підлітка в нове мікросередовище, в нову сферу саморозвитку; створення ситуації, в якій особистість здобуває позитивний чи негативний /запрограмований/ результати; створення умов для індивідуального процесу самореалізації; постановка підлітка в позицію організатора і виконавця/.

Результати експерименту засвідчують, що орієнтація на взаємозв'язок особистісних потреб, вікових особливостей та цілеспрямованої організації діяльності особистості і забезпечення їх прояву у практиці підвищують рівень активності підлітків і їх свідоме включення в діяльність, що свідчить про їх рівень соціального становлення і відображається у показниках до і після формуючого експерименту у таблиці 1.

Таблиця 1. Підсумки експериментальної роботи педагогів-вихователів /дані виражені в % від 73 осіб/

№	Основні форми і напрямки виховної діяльності, обрані педагогами	Початок експерименту	Кінець експерименту
1	Індивідуальна робота: "Чарівний стілець" Моя думка... Мандрівка в своє минуле Вільна розмова Відкритий мікрофон Привітання Я можу...	27,25	72,2
2	Організація самовиховання, саморозвитку: Робінзонада Інтелектуальний аукціон Філософський стіл Дискусіон Змагання Проект - мрія П"ять хвилин з мистецтвом	14,5	23
3	Вияв і розвиток здібностей: День рекордів Гіннеса Твої зірки, друже! Конкурс "Очумілі ручки" "Поговоримо при свічках" Фестиваль "Співучі серця" Виставка "Місто майстрів" Театр-експромт	5,51	58,5
4	Диференційована робота з підлітками: Гра "Твоя станція" Обмін думками "Дружні запитання" День добрих сюрпризів Компліментарний день День генія Турнір красномовців Палітра захоплень Вікна нашого росту Змагання слідопитів на узбережжі моря Екскурсія з диктофоном Гра-екстрим	16,6	42,2

Аналіз одержаних результатів і хід практичної роботи з підлітками показали, що в даному випадку суттєву роль може зіграти корекція, як один із важливих механізмів педагогічного управління процесом соціального виховання. Це дозволило нам завершити експериментальний блок впливу на особистість при вивченні суті особливостей соціального становлення підлітків і на цій основі виявити оптимальні умови і шляхи, що сприяють соціалізації особистості, і, нарешті здійснити організацію корекції процесу соціального становлення особистості.

Головна мета корекції полягає в тому, щоб дати можливість кожному підліткові максимально, особистісно значуще і соціально ціннісно виразити себе. Крім того, ми вважали за доцільне обов'язково дати можливість підліткам створити” і реалізувати себе, якщо і в неповній мірі, соціальною особистістю, то хоча б підвищити рівень власної соціальної спрямованості. При цьому ми прагнули забезпечити підліткам відчуття емоційно-психологічного комфорту у певному мікросередовищі, що саме по собі відіграє суттєву роль у їх соціалізації.

Були визначені і використані основні методи корекції: постановка загальних педагогічних вимог, створення ситуації непримусової діяльності, спонукання до співпереживання, прояву творчості, позитивне стимулювання, зміна справ і доручень, включення в ситуативні групи, чергування рольових функцій, бесіда, ситуації “успіху-неуспіху”, вільного вибору, прогнозування позитивного результату. Ефективність їх використання представлена нижче.

Діаграма 1

Що стосується результатів корекції, то на завершальному етапі роботи практично не спостерігалось негативного настрою /самореалізація становлення у предметно-практичній діяльності - 72%; у грі - 49%; у спортивно-туристичній роботі - 67%/.

Відповіді за рівнями задоволення свідчать про достатнє зміщення від позиції “не задоволений”, “не можу визначитись” на початку щорічного експерименту до позиції “абсолютно задоволений” чи до позиції “не зовсім задоволений” /змістом діяльності 16 - 69, організаційними формами роботи 30 - 74, ставленням вихователів 46 - 114, чи зважають на ваше “Я”? 19 - 94/.

Узагальнені результати проведеного нами дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали змогу сформулювати такі висновки:

1. Вступаючи у взаємодію з середовищем, особистість має реалізувати і проявити себе як суб'єкт життєдіяльності, оскільки саме у цьому процесі здійснюється самоствердження особистості, формування і прояв нових якостей і характеристик.

В основі характеристики соціальних якостей особистості лежить позиція особистості, яка визначає ставлення індивіда до тієї соціальної дійсності, з якою він в тій чи іншій мірі взаємодіє. Позиція, як своєрідне вираження становлення особистості, формується завдяки включенню її в основні сфери життєдіяльності: предметно-практичну діяльність, спілкування, гру, спортивно-туристичну діяльність тощо за умови для здійснення індивідуального диференційованого підходу до підлітків.

Основним соціально-педагогічним середовищем соціального становлення і самореалізації особистості виступає /серед багатьох інших/ об'єднання підлітків за інтересами. Їх поява і успішне функціонування зумовлюється прагненням підлітків до автономності, самостійності у діяльності, спілкуванні.

4. Вивчення особливостей діяльності різних тимчасових об'єднань за інтересами дозволило визначити їх основні та специфічні виховні функції.

5. Виявлені оптимальні умови соціального становлення особистості проявляються у функціонуванні творчих мікрогруп як соціального середовища, позитивному ставленні підлітків до визначених виховних напрямків і форм роботи, наявності співпраці і партнерства, наявності технологій, чіткості визначення соціальних цілей.

6. Створення структури дії "умови ---- шляхи ----- способи" дозволило розробити модель взаємодії педагогічних технологій, у структурі компонентів якої відображається суть виховного процесу за цілями: віддалених і конкретно-альтруїстичних; прагнення до самовдосконалення; досягнення особистого психологічного комфорту; зв'язок з життєдіяльністю у майбутньому мікросередовищі в школі /повернутися в новій ролі/; професійним самовизначенням; прагнення до розваг та відпочинку.

7. Виокремлені в нашому дослідженні шляхи педагогічного впливу на самореалізацію, самовираження як прояв соціального становлення особистості доповнюються коректуванням цих процесів, при цьому корекція виступає і як процес, і як фактор впливу.

8. Зв'язок діяльнісного, індивідуального і вікового підходів у виховному підході сприяє становленню підлітка як соціальної особистості, в поєднанні з цілеспрямованою системою роботи, яка включає: діагностику сформованості соціально-цінних і особистісних якостей; адекватні умови для інтенсивної соціальної діяльності; створення максимальних умов для прояву здібностей, задоволення інтересів шляхом участі підлітків у різноманітних видах діяльності.

9. В цілому реалізація формуючого експерименту сприяла підвищенню готовності підлітків оперативно включатися в активну діяльність об'єднання чи іншого мікросоціуму, точніше орієнтуватися у виборі цілей; підвищенню їх соціальної активності, розширенню кола їх інтересів, потреб; поглибленню процесу самопізнання і критичної самооцінки, поведінки та діяльності; формуванню потреби бачити перспективи власного розвитку, розширенню і збагаченню позитивного емоційного фону життєдіяльності, особистісному зростанню підлітків.

Дане дослідження створило підгрунтя для подальшої розробки проблеми. Зокрема більш глибокого вивчення потребує емоційна, інтелектуальна і моральна своєрідність підлітка у різних соціальних групах; розробка наукових основ педагогічних технологій для кожного окремого мікросоціуму; створення наукової системи соціального розвитку підлітків у позашкільних виховних інститутах та перевірка її ефективності на місцях тощо.

соціальний підліток вихованець

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

Карпенко О.Г. Із досвіду роботи історико-етнографічного музею України з школярами // Молодь і дозвілля /Теорія, методика і практика /. Випуск ІІ. - К.: А.Л.Д., 1996. - С.85-94.

Карпенко О.Г. Особливості діяльності різновікового об'єднання дітей і підлітків // Молодь і дозвілля /Теорія, методика і практика роботи з підлітками /. Випуск ІІ. - К.: А.Л.Д., 1996. - С.65-69.

Карпенко О.Г. Створення асоціації клубів для роботи з підлітками. - Там же, С.69-72.

Карпенко О.Г., Пріма Р. Родинно-побутова звичаєвість як фактор соціалізації особистості школяра // Професійна підготовка студентів педагогічних інститутів до виховної діяльності /Збірник наукових статей/. - К.: ІЗМН, 1996. - 62-68, /50%/.

Карпенко О.Г. Демократизація виховання молоді в об'єднанні, групі // Соціалізація особистості / За загальною ред. А.Й. Капської. Вип. І. - К.: НПУ, 1998. - С.54-65.

Карпенко О.Г. Умови ефективності педагогічного впливу на становлення підлітка в тимчасовому об'єднанні // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових статей / За загальною ред. А.Й. Капської. - Вип. ІІ. - К.: НПУ, 1998. - С.243-250.

Карпенко О.Г. Шляхи педагогічного впливу на розвиток особистості підлітка в тимчасовому колективі // Наукові записки /випуск 4/. - К.: НПУ,1998. - С. 50-55.

Карпенко О.Г. Виховання жіночності у творчих змаганнях // Технологія виховної роботи в умовах табірної зміни / Теорія і практика/. - К.: Грайлик, 1998. - С.54-57.

Карпенко О.Г. Естетичний ідеал підлітка як складова юнацької субкультури // Технологія виховної роботи в умовах табірної зміни /Теорія і практика/. - К.: Грайлик, 1998. - С. 50-54.

Карпенко О.Г. Моделювання пізнавальної діяльності підлітків // Там же. - С.41-46.

Карпенко О.Г., Безпалько О.В. Методичні рекомендації “Міст через роки” // Молодь і дозвілля /теорія, методика і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання/. Випуск ІІ. - К.: А.Л.Д., 1996. - С.117-119 /50%/.

Карпенко О.Г., Ковчина І.М. Теорія та історія виховання. Програма // Соціальна педагогіка. Навчально-методичний посібник. - К.: ІСДО, 1998. - С.113-119 /50%/.

Размещено на Allbest.ru