Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (М. Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

УДК 372 (07)

МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ ЗВУКОВОЇ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ФОЛЬКЛОРУ

13.00.02 - теорія та методика навчання

(українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Трифонова Олена Сергіївна

Одеса - 1998

АНОТАЦІЯ

Трифонова О.С. Методика виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 1998.

У дисертації досліджувалася специфіка засвоєння дітьми середнього дошкільного віку звукової культури мовлення, розроблено експериментальну методику виховання звукової культури мовлення дітей засобами фольклору, визначено рівні розвитку звукової культури мовлення та рівні обізнаності дітей з фольклорними жанрами, виявлено педагогічні умови, тенденції, стадії виховання звукової культури мовлення дітей засобами фольклору.

Ключові слова: звукова культура мовлення, фонематичний слух, інтонаційні засоби виразності, малі фольклорні жанри.

АННОТАЦИЯ

Трифонова Е.С. Методика воспитания звуковой культуры речи детей среднего дошкольного возраста средствами фольклора. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г. Одесса) им. К.Д.Ушинского, Одесса, 1998.

В диссертации исследовалась специфика усвоения детьми среднего дошкольного возраста звуковой культуры речи, разработано экспериментальную методику воспитания звуковой культуры речи детей средствами фольклора, определены уровни развития звуковой культуры речи и уровни осведомленности детей с малыми жанрами фольклора, определены педагогические условия, тенденции, стадии воспитания звуковой культуры речи детей средствами фольклора.

Ключевые слова: звуковая культура речи, фонематический слух, интонационные средства выразительности, малые жанры фольклора.

ANNOTATION

Trifonova O.S. Methodology of Upbringing of Sound Culture of Middle Pre-school Age Children's Speech by Mears of Folklore. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.02 - Theory and Methodology of Education (the Ukrainian Language). - The South-Ukrainian State Pedagogical University named after K.D. Ushynski, Odessa, 1998.

The dissertation deals with the specific nature of mastering of sound speech by middle pre- school age children. Of contains a detailed description of experimental methodology of upbringing of sound culture of children's speech by means of folklore. The author determines the levels of development of sound culture and levels of children's knowledge of folklore genres; pedagogical conditions are determined, tendencies, stages of upbringing of sound culture of children's speech by means of folklore.

Key-words: sound culture of speech, phonematic hearing, intonational mears of expressiveness, little folklore genres.

фольклор звуковий культура мовлення

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається сучасними вимогами, спрямованими на вдосконалення національної системи дошкільної освіти, зокрема мовленнєвого розвитку, оволодіння кожною дитиною "рідною мовою як найціннішим скарбом нації, плекання любові до материнського слова, першого й могутнього наставника людини, як найдійовішого вияву національної культури та історії, формування особистості в контексті національного мовленнєвого середовища. Відтак, особливої значущості набуває своєчасно організована робота щодо виховання звукової культури рідного мовлення, що є міцним підгруттям для подальшого успішного навчання читання та письма дітей у школі.

Становлення, розвиток і виховання звукової культури мовлення було предметом дослідження вчених різних галузей: фізіологів (О.Г. Іванов-Смоленський, М.Г. Красногорський, І.П. Павлов та ін.), психологів (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, М.І. Жинкін, Р.Є. Левіна, О.М.Леонтьєв, О.Р. Лурія, М.Х. Швачкін та ін.), лінгвістів (В.І. Бельтюков, О.М. Гвоздєв, А.Д. Салахова та ін.), класиків дошкільної педагогіки (Є.А. Аркін, Є.М.Водовозова, С.Ф. Русова, Є.І. Тихеєва та ін.), сучасних педагогів (М.М. Кольцова, Г.М. Ляміна, О.І. Максаков та ін.), методистів (М.Г. Генінг, Н.А. Герман, В.І. Городілова, О.Л. Жильцова, Є.І. Радіна та ін.).

Проблема виховання у дітей звукової культури мовлення досліджувалася сучасними науковцями дошкільної галузі лінгводидактики в різних аспектах: становлення правильної звуковимови (М.О. Александровська, В.І. Городілова, О.Л. Жильцова, Є.І. Радіна, М.Ф. Фомічова та ін.), формування фонематичного сприймання (Н.В. Дурова, Л.Є. Журова, Т.Б. Філічова та ін.), особливості розвитку уявлень щодо звукової дійсності мови (Е.І. Труве та ін.), усвідомлення дітьми звукової будови мови (Д.Б. Ельконін, Ф.О. Сохін, Л.Ф. Ткачова, Г.А. Тумакова та ін.).Ученими накреслено послідовні періоди та стадії становлення звукової культури мовлення у дітей, визначено поняття "звукова культура мовлення", висвітлено методи, прийоми та засоби виховання звукової культури мовлення у дітей раннього та дошкільного віку.

Важливе місце в системі засобів мовленнєвого розвитку, навчання і виховання дошкільників посідає фольклор. Його вплив на мовну освіту дітей було розкрито в роботах видатних учених, педагогів, письменників (О.В. Духнович, С.Ф. Русова, Г.С. Сковорода, І.І. Срезнєвський, Є.І. Тихеєва, К.Д. Ушинський, І.Я.Франко та ін.). Питання щодо використання творів українського фольклору в процесі навчання дітей рідної мови розглядалося й сучасними науковцями (А.М. Богуш, В.І. Кононенко, Н.В. Лисенко, М.Г. Стельмахович та ін.) Аналіз малих фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об'єм тексту, доступність змісту, захоплюючий ігровий сюжет, використання художньо-зображувальних засобів мови. Фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам'ятання. Це дозволило вважати, що за своїми художньо-специфічними рисами фольклор може слугувати ефективним засобом розвитку звукової культури мовлення дітей, збагатити їхнє мовлення образними виразами, текстами малих жанрів фольклору. Водночас, як у науковій, так і методичній літературі не була піднята проблема вдосконалення звуковимови дітей на ранніх етапах дошкільного дитинства засобами українського фольклору. Це й обумовило вибір теми експериментального дослідження "Методика виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського ("Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі" №0197v668552).

Об'єкт дослідження - художньо-мовленнєва діяльність дітей середнього дошкільного віку.

Предмет дослідження - процес виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами українського фольклору.

Мета дослідження - з'ясувати місце українського фольклору в становленні звуків мови, розробити й експериментально апробувати методику виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору.

Гіпотеза дослідження: виховання звукової культури мовлення у дітей середнього дошкільного віку буде ефективним, якщо забезпечити: адекватне використання малих фольклорних жанрів відповідно до функціонування в дитячому мовленні помилок кожного з чинників звукової культури мовлення; комунікативно-ситуативний підхід до виховання звукової культури мовлення; раціональне поєднання різних видів і типів занять, їх емоційну насиченість; комплексне розв'язання всіх завдань щодо чинників звукової культури мовлення; доцільну частість планування впродовж року малих фольклорних жанрів у межах завдань звукової культури мовлення; поетапне виховання звукової культури мовлення (організаційно-методичний, пізнавальний, діяльнісний, комунікативно-творчий) у різних видах діяльності.

Завдання дослідження.

З'ясувати місце українського фольклору в сьогоденній практиці закладів дошкільної освіти.

Визначити критерії та показники розвитку звукової культури мовлення у дітей та їхню обізнаність з малими жанрами українського фольклору.

Виявити рівні розвитку звукової культури мовлення та рівні обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими фольклорними жанрами.

Визначити педагогічні умови виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору.

Розробити та апробувати експериментальну методику виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору.

Методологічними засадами виступили положення наукової теорії пізнання про взаємозв'язок мови, мислення і мовлення, свідомості та діяльності, переходу кількісних змін у якісні, пріоритетної ролі мови як національного джерела формування особистості, використання духовних і національних цінностей українського народу в мовленнєвому розвитку дітей.

Теоретичними засадами дослідження були: наукові доробки педагогів з проблем розвитку мови і мовлення (С.Ф. Русова, Є.І. Тихеєва, К.Д. Ушинський та ін.), психологів та психолінгвістів з теорії мовленнєвої діяльності (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, М.Х. Швачкін та ін.), лінгвістів та лінгводидактиків щодо навчання дітей рідної мови (А.М. Богуш, В.І. Бельтюков, О.М. Гвоздєв, В.І. Городілова, О.Л. Жильцова, М.А. Жовтобрюх, О.І. Максаков, І. Огієнко, М.І. Пентилюк, А.Д. Салахова, Ф.О. Сохін, Н.І. Тоцька, О.С. Ушакова, Л.В. Щерба та ін.).

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей, аналіз навчально-виховної документації, анкетування; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Дослідження проводилося в три етапи:

На першому етапі (1995-1996 р.р.) вивчалася психолого-педагогічна, методична й лінгвістична література з теми дослідження, аналізувалася навчально-виховна документація дошкільних закладів освіти, розроблялися критерії та показники розвитку звукової культури мовлення та обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими жанрами фольклору.

На другому етапі (1996-1997 р.р.) з'ясовувалися рівні розвитку звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку та їхньої обізнаності з малими жанрами фольклору, проводився формуючий експеримент, у ході якого перевірялася ефективність експериментальної методики виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору.

На третьому етапі (1997-1998 р.р.) здійснювався порівняльний аналіз результатів констатуючого та прикінцевого етапів експерименту, виявлялися закономірності, стадії розвитку звукової культури мовлення у дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору.

Базою дослідження виступили дошкільні заклади м.м. Одеси (№;№100, 106, 275), Херсона (№№ "Зіронька", 1). В експериментальному дослідженні брали участь 150 дітей середнього дошкільного віку, до анкетування було залучено 125 вихователів середніх груп дошкільних закладів Одеської та Херсонської областей.

Наукова новизна дослідження: вперше вивчено вплив українського фольклору на розвиток звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку; розроблено й науково обгрунтовано експериментальну методику виховання звукової культури мовлення дітей засобами фольклору; визначено критерії та показники розвитку звукової культури мовлення дітей та їхньої обізнаності з малими жанрами фольклору; виявлено рівні розвитку звукової культури мовлення, рівні обізнаності дітей з малими формами фольклору; визначено педагогічні умови, тенденції й стадії засвоєння дітьми звукової культури мовлення засобами фольклору.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні понять "звукова культура мовлення", "інтонаційна виразність мовлення", "фонематичний слух", "фонетична правильність мовлення"; виявленні місця малих фольклорних жанрів у вихованні звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку; розкритті особливостей засвоєння дітьми звукової культури мовлення засобами фольклору.

Практична значущість дослідження: розроблено методику використання малих фольклорних жанрів у вихованні звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку, систему вправ та мовленнєво-ігрових ситуацій, які пройшли апробацію в процесі навчально-виховної роботи в дошкільних закладах м. Одеси №№№82, 137, 267 (довідки про впровадження №18 від 10 червня 1998 року, №25 від 16 червня 1998 року, №4-06 від 5 червня 1998 року). Дослідні матеріали можуть бути використані в процесі лекційних занять зі студентами дошкільного факультету вищих педагогічних закладів, у системі післядипломної освіти вихователів дошкільних закладів.

Особистий внесок автора полягає в розробці експериментальної методики виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору, визначенні критеріїв, показників, педагогічних умов, стадій, тенденцій розвитку звукової культури мовлення.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних (Одеса - 1995, Рівне - 1997), всеукраїнській (Івано-Франківськ - 1996) та міжвузівській (Умань - 1996) науково-практичних конференціях, обговорювалися на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри теорії і методики дошкільної освіти Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського впродовж 1995-1998 років. Основні положення й результати дослідження відображено в 7 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 225 сторінок машинописного тексту, з них 178 сторінок основного тексту. В роботі вміщено 23 таблиці, 1 схема, 4 діаграми. В списку використаних джерел 222 назви.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У "Вступі" обгрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, подано дані про апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади виховання звукової культури мовлення дітей" уточнено сутність понять "фонетика", "звукова мова", "фонетична правильність мовлення", "звукова культура мовлення" , "фонематичний слух", "інтонаційна виразність мовлення", розкрито закономірності розвитку звуковимови дітей, подано аналіз розвитку мовлення дошкільників засобами фольклору.

Звукова культура мовлення є складовою загальної культури мовленнєвого спілкування. За визначенням учених (О.М. Лещенко, О.І. Максаков, О.І. Соловйова, Є.К. Сухенко, М.Ф. Фомічова), звукова культура мовлення - це фонетично правильна і чиста вимова звуків і слів рідної мови; орфоепічно правильна вимова слів і фраз, що відповідає нормам літературної вимови з правильними наголосами, інтонаціями, паузами і відповідним темпом; чітка дикція; розвинутий фонематичний слух, правильне мовне дихання, вміння контролювати силу голосу.

Під звуковою культурою мовлення ми розуміємо правильну і чітку артикуляцію та вимову звуків, слів і фраз рідної мови; володіння мовним диханням, певний рівень розвитку фонематичного слуху та інтонаційної виразності мовлення. Чинниками звукової культури мовлення виступають: чітка артикуляція звуків рідної мови, фонематична (правильна звуковимова) та орфоепічна правильність мовлення, мовне дихання, дикція, сила голосу, темп мовлення, тембр, фонематичний слух, засоби інтонаційної виразності.

Вченими визначено послідовні періоди та стадії становлення звукової культури мовлення у дітей (В.І. Бельтюков, А.Д. Салахова, М.Х. Швачкін та ін.), виявлено особливості засвоєння дошкільниками чинників звукової культури мовлення (В.О. Богородицький, Г.М. Ляміна, О.І. Максаков, І.А. Сікорський, М.Ф. Фомічова та ін.), розкрито усвідомлення дітьми звукової будови рідної мови (Л.С. Виготський, О.М. Гвоздєв, Д.Б. Ельконін, Р.Є. Левіна, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, Ф.О. Сохін та ін.), висвітлено методи і прийоми роботи з виховання звукової культури мовлення (А.М. Богуш, М.Г. Генінг, Н.А. Герман, В.І. Городілова, Є.І. Радіна та ін.).

За даними вчених (М.О. Александровська, М.Г. Генінг, Н.А. Герман, Р.Є. Левіна, Д.Б. Ельконін, М.Х. Швачкін), вирішальну роль у процесі засвоєння дитиною чинників звукової культури мовлення відіграє фонематичний слух. У науковому обігу вживається різна термінологія, як от: фонематичний слух, фонематичне сприймання і фонематичне уявлення. Фонематичний слух визначається вченими як: здатність чути і виділяти кожний окремий звук серед інших звуків слова (Н.П. Савєльєва), вміння здійснювати аналіз звукової форми слів за допомогою внутрішнього їх промовляння (Д.Б. Ельконін), сприймання членороздільної мови (О.І. Соловйова), здатність розрізнювати і відтворювати всі звуки рідної мови, співвідносно з фонетичною системою мови (М.Ф. Фомічова).

Щодо фонематичного сприймання існують також різні визначення його сутності. Так, учені (Д.Б. Ельконін і Л.Є. Журова) розуміють під "фонематичним сприйманням" спеціальні дії щодо виділення звуків мови та встановлення звукової структури слова як одиниці. За А.М. Бородич, фонематичне сприймання - це здатність визначати, які звуки є в слові, їх послідовність і кількість. На погляд М.Г. Генінг і Н.А. Герман, фонематичне сприймання - це здатність сприймати на слух і точно диференціювати всі звуки мови (фонеми), особливо звуки, подібні за звучанням. На їхню думку, недостатність розвитку фонематичного сприймання гальмує процес звуковідтворення дітьми, тому звуки формуються із затримкою і здебільшого спотворено.

Вченими (Н.В. Дурова, Д.Б. Ельконін, Л.Є. Журова, Т.Б. Філічова та ін.) доведено, що фонематичне сприймання, для якого основою є фонематичний слух, можна сформувати в дітей лише в спеціально організованих умовах навчання, але для цього потрібно насамперед розвинути фонематичний слух.

Провідне місце в процесі оволодіння дітьми рідною мовою посідає фольклор. Вивчення та промовляння фольклорних жанрів сприяє засвоєнню граматичних, лексичних категорій мови, інтонаційної виразності мовлення, розвитку фонематичного слуху, оволодінню чіткою та правильною звуковимовою.

Аналіз планів навчально-виховної роботи, результати анкетування засвідчили, що вихователі обізнані з малими жанрами українського фольклору і використовують їх у дошкільній практиці. Натомість вони ще не зайняли належного місця в системі засобів розвитку звукової культури мовлення дітей. Так, з метою закріплення правильної вимови звуків рідної мови 75% вихователів використовували лише скоромовки та примовки. 25% респондентів - тільки скоромовки. Інші жанри українського фольклору в процесі виховання звукової культури мовлення вихователями не використовувалися.

У другому розділі "Методика використання фольклору у вихованні звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку" висвітлено результати констатуючого та формуючого експериментів щодо засвоєння дітьми чинників звукової культури мовлення, описано експериментальну методику виховання звукової культури мовлення у дітей засобами фольклору.

На констатуючому етапі досліджувалися особливості звуковимови, виявлялися рівні розвитку звукової культури мовлення та обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими фольклорними жанрами. Констатуючий експеримент здійснювався поетапно, впродовж вересня-жовтня місяців.

Метою першого етапу вивчення особливостей звуковимови дітей середніх груп дошкільних закладів освіти. Задля цього дітям було запропоновано низку експериментальних завдань: "Допоможи зайчику" , "Виправ чебиряйчика", "Закінчи речення", ігри "Ходить гарбуз по городі", "Хто живе в будинку?". Результати виконання першої серії завдань засвідчили, що значна частина дітей чотирьох років ще не оволоділа правильною вимовою звуків рідної мови. Виявилося, що дітям цього віку важко дається вимова свистячих звуків. Так, звук (с) спотворювали 28% дітей експериментальних і 34% - контрольних груп, відсутнім цей звук був у 12% дітей експериментальних і 8% - контрольних груп; у 26% дітей експериментальних і 22% - контрольних груп спостерігалися вади у вимові звука (з), у 16% дітей експериментальних і 18% - контрольних груп цей звук був відсутнім; звук (ц) спотворювали 32% дітей експериментальних і 28% - контрольних груп, у 16% дітей експериментальних і 18% - контрольних груп звук (ц) був відсутнім. Щодо шиплячих звуків, то 28% дітей експериментальних і 26% - контрольних груп спотворювали звук (ш), у 28% дітей експериментальних і 26% - контрольних груп цей звук був відсутнім; 20% дітей експериментальних і 20% - контрольних груп мали вади у вимові звука (ж), спостерігалася відсутність цього звука у 30% дітей експериментальних і 32% - контрольних груп; 20% дітей експериментальних і 22% - контрольних груп спотворювали звук (ч), у 28% дітей експериментальних і 24% - контрольних груп цей звук був відсутнім. Більшості дітей середнього дошкільного віку (82% - в експериментальних і 84% - в контрольних групах) важко давалася вимова сонорного звука (р). 100% дітей як експериментальних, так і контрольних груп зовсім не вміли правильно вимовляти фарингальний звук (г). На підставі одержаних даних нами було визначено коефіцієнт засвоєння звуковимови. Показник 0,9-1 вважався високим, 0,7-0,9 - достатнім, 0,5-0,6 - середнім, 0,3-0,5 - низьким.

За результатами дослідження, високий показник коефіцієнта засвоєння звуків (0,9-1) був характерний для 5% дітей експериментальних і 7% - контрольних груп. Дітей, що досягли достатнього показника коефіцієнта засвоєння вимови звуків (0,7-0,9), було виявлено: 14% - в експериментальних і 13% - контрольних групах. У 63% дітей експериментальних і 60% - контрольних груп було відмічено середній показник коефіцієнта засвоєння звуковимови (0,5-0,7). Діти із низьким показником коефіцієнта засвоєння вимови звуків (0,3-0,5) становили: 18% - у експериментальних і 20% - у контрольних групах.

На другому етапі вивчалися особливості вживання дітьми інтонаційних засобів виразності мовлення. Задля цього дитині було запропоновано три завдання: "Допоможи Телесикові", "Повтори фразу", "Скажи так, як я". Завдання були спрямовані на з'ясування вміння дошкільника регулювати силу голосу, темп мовлення, адекватно змінювати інтонацію залежно від ситуації спілкування. За одержаними даними, діти середнього дошкільного віку зазнають значні труднощі у вживанні інтонаційних засобів виразності. Так, в обох групах не було виявлено жодної дитини, яка б відтворила всі запропоновані нами емоції (радість, гнів, острах, подив, сум). Найбільш високий показник вживання інтонаційних засобів виразності було виявлено в знаннях дітей про інтонацію радощі (82%) - в експериментальних і 80% - контрольних групах). 58% дітей експериментальних і 54% - контрольних груп змогли правильно відтворити інтонацію гніву; у 20% дітей експериментальних і 18% - контрольних груп було відмічено правильне відтворення інтонації суму. Щодо інтонації остраху і подиву, то нами не було виявлено жодної дитини як в експериментальних, так і в контрольних групах, яка б відтворила означені засоби інтонаційної виразності мовлення правильно.

За результатами дослідження було виявлено, що в дітей цього віку переважає швидкий темп мовлення (90% - в експериментальних і 86% - у контрольних групах). Промовили речення із середнім темпом мовлення - 40% дітей експериментальних і 42% - контрольних груп, з повільним темпом - 12% дітей експериментальних і 10% - контрольних груп.

Щодо розвитку сили голосу, то 80% дітей експериментальних і 78% - контрольних груп відтворили речення тихим голосом, 34% дітей експериментальних і 32% - контрольних груп - середньою силою голосу. Голосно вимовили речення 46% дітей експериментальних і 44% - контрольних груп. І лише 8% дітей експериментальних і 10% - контрольних груп відтворили речення пошепки. На основі одержаних результатів було визначено коефіцієнт вживання дітьми засобів інтонаційної виразності. Так, високий показник вживання інтонаційних засобів виразності (0,9-1) виявили 8% дітей експериментальних і 10% - контрольних груп. Діти із достатнім показником вживання засобів інтонаційної виразності мовлення (0,7-0,9) становили: 16% - в експериментальних і 14% - контрольних групах. У 32% дітей експериментальних і 30% - контрольних груп було відмічено середній показник коефіцієнта вживання інтонаційних засобів виразності (0,5-0,7). 44% дітей експериментальних і 46% - контрольних груп засвідчили низькі результати вживання засобів інтонаційної виразності мовлення з показником коефіцієнта (0,3-0,5).

На третьому етапі з'ясовувався рівень розвитку фонематичного слуху в дітей. Дітям пропонувалася низка завдань ("Що сказав ведмедик?", "Знайди зайве слово", "Будь уважним", "Плесни в долоні", "Хто краще чує?"), які були спрямовані на виявлення вміння дітей розрізняти на слух свистячі, сонорні, шиплячі, шиплячі-свистячі, дзвінкі-глухі приголосні звуки. Виявилося, що найкраще діти диференціювали на слух шиплячі-свистячі: 86% - у експериментальних і 88% - контрольних групах. Шиплячі звуки розрізняли на слух 48% дітей експериментальних і 50% - контрольних груп: свистячі - 60% дітей експериментальних і 62% - контрольних груп; сонорні - 40% дітей експериментальних і 38% - контрольних груп. Низький показник розвитку фонематичного слуху було зафіксовано під час розрізнення дзвінких-глухих приголосних: у 24% дітей експериментальних і 26% - контрольних груп.

За результатами аналізу виконання діагностичних завдань третього етапу експерименту було визначено коефіцієнт розвитку фонематичного слуху. Так, лише 4% дітей експериментальних і 6% - контрольних груп досягли високого показника коефіцієнта розвитку фонематичного слуху (0,9-1). Достатній показник коефіцієнта фонематичного слуху (0,7-0,9) було відмічено у 10% дітей експериментальних і 12% - контрольних груп. Більшій частині дітей (54% експериментальних і 52% - контрольних груп) був властивий середній показник коефіцієнта розвитку фонематичного слуху (0,5-0,7). Низькі результати коефіцієнта фонематичного слуху (0,3-0,5) було зафіксовано у 32% дітей експериментальних і 30% - контрольних груп.

Нами були визначені критерії розвитку звукової культури мовлення. Серед них: 1)орфоепічна правильність мовлення з показниками: правильна артикуляція звуків, чітка дикція, правильна вимова звука в слові та словосполученні (Кз.=0,9-1); 2) фонематичний слух з показниками: диференціація схожих звуків на слух, правильне відтворення звука, самостійне виправлення дитиною помилок звуковимови (Кф.с.=0,9-1); 3) інтонаційні засоби виразності з показниками: вміння адекватно до ситуації спілкування змінювати силу голосу, темп мовлення, інтонацію (Кв.=0,9-1).

На основі критеріїв та кількісних показників розвитку звукової культури мовлення було визначено 4 рівні розвитку звукової культури мовлення: високий, достатній, середній, низький. Виявилося, що лише 8% дітей експериментальних і 6% - контрольних груп досягли високого рівня розвитку звукової культури мовлення. До достатнього рівня піднялося 14% дітей експериментальних і 12% дітей - контрольних груп. Переважна більшість дітей (56% - в експериментальних і 54% - контрольних групах) знаходилася на середньому рівні розвитку звукової культури мовлення. Низький рівень розвитку звукової культури мовлення було зафіксовано у 22% дітей експериментальних і 28% - контрольних груп.

Четвертий етап констатуючого експерименту передбачав вивчення обізнаності дітей з малими фольклорними жанрами: колисанками, забавлянками, утішками, примовками, закличками, скоромовками, лічилками, мирилками. Задля цього була розроблена гра-подорож до Країни казок, в якій були визначені певні завдання на здійснення означеної мети. За результатами експериментального матеріалу, більша частина дітей (76% - в експериментальній і 72% - у контрольній групах) була обізнана з колисанками. Забавлянки пригадали і розповіли 70% дітей експериментальних і 68% - контрольних груп, утішки - 60% - експериментальних і 58% - контрольних груп. Щодо обізнаності дітей з лічилками, то їх назвали 12% дітей експериментальних і 14% - контрольних груп. Примовки розповіли 2% дітей експериментальних і 4% - контрольних груп. Щодо закличок, то їх знало лише 6% дітей експериментальних і 2% - контрольних груп. Ні в експериментальних, ні в контрольних групах ніхто із дітей не змогли пригадати жодної мирилки та скоромовки, і не змогли також дібрати малі фольклорні твори на відповідний звук.

Нами було визначено критерії обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими жанрами українського фольклору. Це такі: 1) знають малі фольклорні жанри і розповідають напам'ять, з показниками: самостійно, з допомогою педагога; 2) добирають малі жанри фольклору на відповідний звук, з показниками: самостійно, з допомогою вихователя; 3) виділяють потрібний звук у фольклорному тексті, з показниками: самостійно, з допомогою педагога; 4) використовують знайомі фольклорні тексти в різних видах діяльності, з показниками: самостійно, з допомогою дорослого.

На основі означених критеріїв та показників було визначено рівні обізнаності дітей з малими фольклорними жанрами: високий, достатній, середній, низький. За одержаними даними, ні в експериментальних, ні в контрольних групах дітей із високим рівнем обізнаності з малими фольклорними жанрами виявлено не було. На достатньому рівні знаходилося 12% дітей експериментальних і 8% - контрольних груп. Середній рівень обізнаності з малими фольклорними жанрами було виявлено у 28% дітей експериментальних і 30% - контрольних груп. Переважна більшість дітей (60% - в експериментальних і 62% - у контрольних групах) знаходилася на низькому рівні обізнаності з малими жанрами фольклору.

Започатковуючи формуючий експеримент, ми розробили експериментальну методику виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору, яка охоплювала комплексну роботу з усіма чинниками звукової культури мовлення (див. схему). Розроблена методика обіймала чотири взаємопов'язані етапи: організаційно-методичний, пізнавальний, діяльнісний, комунікативно-творчий.

Перший етап (організаційно-методичний) передбачав роботу щодо забезпечення навчально-виховного процесу необхідним експериментальним матеріалом: було дібрано різні жанри малих фольклорних форм на кожний звук, який не вимовляли, або спотворювали діти, на розвиток фонематичного слуху та інтонаційних засобів виразності; розроблено тексти і сценарії лінгвістичних казок з улюбленими для дітей героями (Закликайко, Колисайко, Примовляйко, Утішайко, Забавляйко, Лічильчик, Швидкомовко), складено конспекти експериментальних занять, тексти ігор, театральних вистав тощо. Розроблено перспективний план заучування малих форм фольклору на індивідуальних та індивідуально-групових заняттях упродовж року.

Другий етап (пізнавальний) передбачав ознайомлення дітей із розмаїттям жанрів малих фольклорних форм (скоромовки, лічилки, утішки, примовки, заклички, мирилки, забавлянки, колисанки), заучування їх напам'ять, збагачення словника дітей словами-назвами фольклорних жанрів, образними виразами.

Третій етап (діяльнісний) передбачав роботу, спрямовану на використання малих фольклорних жанрів у вихованні звукової культури мовлення в різних видах діяльності (навчально-мовленнєва, художньо-мовленнєва, ігрова, театрально-ігрова). На цьому етапі дітей вчили правильно вимовляти звуки рідної мови в словах та словосполученнях, формували правильну артикуляцію звука, розвивали чітку дикцію, фонематичний слух; формували вміння та навички регулювати силу голосу, темп мовлення, користуватися різною інтонацією залежно від ситуації спілкування. Основна увага в процесі експериментального дослідження надавалася коригуванню вимови таких звуків: свистячих (с,с',з,з',ц,ц'), шиплячих (ш,ж,ч), сонорного (р) і фарингального (г).

Четвертий етап (комунікативно-творчий) було спрямовано на активне використання дітьми набутих умінь і навичок звукової культури мовлення та малих фольклорних жанрів у різних ситуаціях спілкування. Для реалізації означеної мети використовувалися комунікативно-творчі вправи: "Прочитай віршик із визначеним забарвленням", "Пригадай скоромовку", "Розкажи забавлянку так, щоб тебе почули" тощо. Мовленнєві ситуації слугували перехідним етапом від виховання звукової культури мовлення до самостійного використання набутих умінь і навичок у різних ситуаціях.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено порівняльні підсумкові зрізи з метою виявлення ефективності розробленої експериментальної методики виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору. Порівняльні дані рівнів розвитку звукової культури мовлення у дітей подано в таблиці 1.

Таблиця 1.

Рівні розвитку звукової культури мовлення у дітей середнього дошкільного віку (%)

Як засвідчує таблиця, у розвитку звукової культури мовлення дітей експериментальних груп відбулися відчутні позитивні зміни. Так, до високого рівня засвоєння звукової культури мовлення піднялося 25% дітей, тоді як до навчання на високому рівні було лише 8% дітей. У контрольних групах високого рівня розвитку звукової культури мовлення, за даними прикінцевого зрізу, досягло лише 12% дітей (було 6%). На достатньому рівні розвитку звукової культури мовлення, як засвідчують експериментальні дані, знаходилося 48% дітей експериментальних груп (на констатуючому етапі було всього 14% дітей). У контрольних групах достатнього рівня на кінець року досягло 38% дітей (на початковому етапі було 12%). Як засвідчують дані таблиці, в кінці року на середньому рівні розвитку звукової культури мовлення залишилося лише 19% дітей експериментальних груп (до навчання їх було 56%). У контрольних групах на констатуючому етапі середній рівень розвитку звукової культури мовлення спостерігався у 54% дітей, на кінець року на цьому рівні знаходилося 34% дітей. Щодо низького рівня, то 8% дітей експериментальних груп ще залишилися на низькому рівні розвитку звукової культури мовлення (на початковому етапі було 22%). У контрольних групах низький рівень розвитку звукової культури мовлення був у 16% дітей (на констатуючому етапі - 28%).

Кількісні порівняльні дані рівнів обізнаності дітей з малими жанрами фольклору подано в таблиці 2.

Таблиця 2.

Рівні обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими жанрами фольклору (%)

Як засвідчує таблиця, в експериментальних групах відбулися суттєві позитивні зміни щодо рівнів обізнаності дітей з малими фольклорними жанрами. Відтепер, високий рівень обізнаності було зафіксовано в 24% дітей, тоді як до навчання таких дітей виявлено не було. У контрольних групах в кінці року високого рівня досягли лише 8% дітей (на початку року цей рівень був відсутнім). На достатньому рівні обізнаності з малими фольклорними жанрами до навчання знаходилося лише 12% дітей експериментальних груп, на контрольному етапі цього рівня досягло вже 40%; дітей. У контрольних групах на кінець року достатній рівень обізнаності з малими жанрами фольклору спостерігався у 12% дітей (на констатуючому етапі було 8%). Середнього рівня обізнаності з фольклорними жанрами досягло 26% дітей експериментальних груп(до навчання було 28%). У контрольних групах на кінець року середній рівень було виявлено у 34% дітей, на констатуючому етапі на цьому рівні знаходилося 30% дітей. Якщо на початку року низький рівень обізнаності з малими формами фольклору спостерігався у 60% дітей експериментальних груп, то на кінець року на низькому рівні залишилося лише 10% дітей. У контрольних групах низький рівень був у 46% дітей (на початку року було 62%).

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1. Звукова культура мовлення - це полікомпонентне утворення, яке охоплює орфоепічну і фонетичну правильність мовлення, чітку артикуляцію та дикцію, мовне дихання та засоби інтонаційної виразності. Звукова культура мовлення є складовою загальної мовленнєвої культури. Звуковою культурою мовлення діти здебільшого оволодівають до п'яти років у процесі спілкування з дорослими в сім'ї та навчально-виховної роботи в дошкільному закладі.

2. За результатами аналізу навчально-виховних планів, анкетування вихователів середніх груп виявилося, що в сучасній практиці роботи дошкільних закладів малі форми українського фольклору ще не зайняли належного місця в системі засобів виховання звукової культури мовлення дітей дошкільного віку. Аналіз фольклорних текстів засвідчив, що за художньо-лінгвістичними рисами, які їм притаманні, та за педагогічно функціональною спрямованістю, вони можуть слугувати ефективним засобом розвитку звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку.

3. У процесі дослідження було визначено критерії та показники рівнів розвитку звукової культури мовлення дітей. Серед них: 1) орфоепічна правильність мовлення з показниками: правильна артикуляція звуків, чітка дикція, правильна вимова звука в слові та словосполученні (Кз.= 0,9-1); 2) фонематичний слух з показниками: диференціація схожих звуків на слух, правильне відтворення звука, самостійне виправлення дитиною помилок звуковимови (Кф.с.=0,9-1); 3) інтонаційні засоби виразності з показниками: вміння адекватно до ситуації спілкування змінювати силу голосу, темп мовлення, інтонацію (Кв.=0,9-1). Нами також було визначено критерії та показники обізнаності з малими фольклорними жанрами. Це такі: 1) знають малі фольклорні жанри і розповідають напам'ять, з показниками: самостійно, з допомогою педагога; 2) добирають малі жанри фольклору на відповідний звук, з показниками: самостійно, з допомогою вихователя; 3) виділяють потрібний звук у фольклорному тексті, з показниками: самостійно, з допомогою педагога; 4) використовують знайомі фольклорні тексти в різних видах діяльності, з показниками: самостійно, з допомогою дорослого. На основі критеріїв та кількісних показників було визначено рівні розвитку звукової культури мовлення дітей та їхньої обізнаності з малими фольклорними жанрами. Переважна більшість дітей (56% - експериментальних груп і 54% - контрольних груп) знаходилися на середньому рівні розвитку звукової культури мовлення. Щодо обізнаності дітей середнього дошкільного віку з малими фольклорними жанрами, то більшість дітей (60% - експериментальних і 62% - контрольних груп) виявили низький рівень обізнаності з малими фольклорними жанрами.

4. На формуючому етапі дослідження була розроблена методика виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору, що обіймала чотири взаємопов'язані етапі: організаційно-методичний, пізнавальний, діяльнісний, комунікативно-творчий. Організаційно-методичний етап передбачав забезпечення навчально-виховного процесу необхідним експериментальним матеріалом. Метою другого етапу (пізнавальний) було ознайомлення дітей із розмаїттям жанрів малих фольклорних форм, заучування їх напам'ять. Третій етап (діяльнісний) був спрямований на активізацію використання малих фольклорних жанрів у вихованні звукової культури мовлення в різних видах діяльності (навчально-мовленнєва, художньо-мовленнєва, ігрова, театрально-ігрова). Четвертий етап (комунікативно-творчий) передбачав самостійне використання дітьми набутих умінь і навичок звукової культури мовлення та малих фольклорних жанрів у різних ситуаціях спілкування.

5. Як засвідчили результати дослідження, діти експериментальних груп досягли високого (25%) та достатнього (48%) рівнів розвитку звукової культури мовлення за всіма критеріями та показниками. Щодо обізнаності дітей з малими фольклорними жанрами, то до високого рівня піднялося 24% дітей, на достатньому рівні обізнаності знаходилося 40% дітей. Значно зменшилося дітей на низькому рівні (з 60% до 10%). Діти не тільки засвоїли правильну вимову звуків рідної мови, але й збагатили своє мовлення малими жанрами українського фольклору, образними виразами.

6. У процесі дослідження було виявлено ефективні педагогічні умови розвитку звукової культури мовлення засобами фольклору. Із-поміж них: адекватне використання малих фольклорних жанрів відповідно до типових помилок кожного з чинників звукової культури мовлення; комунікативно-ситуативний підхід до виховання звукової культури мовлення; раціональне поєднання різних видів і типів занять і їх максимальна емоційна насиченість; комплексне розв'язання всіх завдань щодо виховання звукової культури мовлення в різних видах діяльності; доцільна частість планування малих жанрів фольклору відповідно до завдань звукової культури мовлення впродовж року.

7. Дослідження дозволило простежити деякі тенденції розвитку звукової культури мовлення у дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору. Серед них: темпи розвитку звукової культури мовлення обумовлюються адекватним використанням малих фольклорних жанрів відповідно до типових помилок кожного із чинників звукової культури мовлення; чітка артикуляція і темпи оволодіння правильною звуковимовою залежать від індивідуальних особливостей будови мовленнєвого апарату і стану розвитку фонематичного слуху; засвоєння інтонаційної виразності мовлення обумовлюються комунікативно-ситуативним характером виховання відповідних чинників звукової культури мовлення; міцність запам'товування дітьми малих фольклорних жанрів обумовлюється раціональним поєднанням різних видів і типів занять, їх максимальною емоційною насиченістю; самостійне використання дітьми малих форм фольклору залежить від занурення дітей в різні види діяльності, що стимулюють художньо-мовленнєву активність дошкільників.

8. У дослідженні було встановлено, що виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору відбувається за послідовними стадіями 1) ознайомлення дітей з малими фольклорними жанрами, збагачення словника образними виразами; 2)вивчення напам'ять текстів малих фольклорних жанрів на відповідні звуки й інші чинники звукової культури мовлення; 3) коригування звуковимови дітей на різних видах занять; 4) занурення дітей в різні види емоційно насиченої діяльності, спрямованих на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху та інтонаційної виразності мовлення шляхом використання малих форм фольклору; 5) активізація набутих знань, умінь і навичок щодо відповідних чинників звукової культури мовлення в різних ситуаціях спілкування.

Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в пошуку шляхів використання інших фольклорних творів (казок, пісень тощо) у вихованні культури спілкування дітей 5-7 років у різних життєвих ситуаціях.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

До проблеми становлення і розвитку звукової культури мовлення дітей дошкільного віку // Наука і освіта / Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - 1997. - №1. - с.104-108.

Виховання звукової культури мовлення в дітей дошкільного віку // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. - Одеса.: Вість, 1997. - Вип.1.- с.45-49.

Використання малих фольклорних жанрів екологічного змісту в роботі з дошкільниками // Актуальні проблеми дошкільного виховання. / Матеріали міждерж. наук. конф.- Рівне, 1997. - с.76-79.

Малі фольклорні жанри як засіб активізації пізнавальних інтересів дітей дошкільного віку // Розвиток пізнавальних здібностей дошкільників / Зб. наук. праць Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського. - Одеса, 1998. - с.70 -74.

Усна народна творчість як засіб розвитку мовлення дітей у спадщині С. Русової // Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка /Матеріали всеукр. науково-практичної конф. - Івано-Франківськ, 1996. - с.154-155.

Малі жанри фольклору як засіб виховання правильної звуковимови дітей // Українське дошкілля: проблеми, пошуки, творчі знахідки /Матеріали доповідей міжвузівської науково-практичної конф. - Умань, 1996. - с.1-2.

Використання дитячого фольклору в системі природоохоронного виховання дітей дошкільного віку // Виховання екологічної культури / Зб. матеріалів міжнародної наук. конф.. - Одеса, 1995. - с.53-54.

Размещено на Allbest.ru