Виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

УДК 371.04(477)

Виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу

13.00.01 - теорія та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Охріменко Іван Володимирович

Харків 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В.Г. Короленка, Міністерство освіти України

Захист відбудеться “ 23 ” червня 1999р., о “ 13 “ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 310168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд.221

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (310168, м. Харків, вул. Блюхера, 2)

Автореферат розісланий “__21_” травня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

виховання старшокласник культурний

АНОТАЦІЯ

Охріменко І.В. Виховання учнів старших класів на національно- культурних традиціях українського народу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 1999.

У дисертації теоретично обгрунтований цілісний процес виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу, визначені й охарактеризовані етапи, виявлені педагогічні умови та інноваційні технології забезпечення його успішного розвитку. Узагальнений передовий досвід і обгрунтована система методичної роботи в школі й районі з підготовки педагогічних працівників до виховання юнаків і дівчат на національно-культурних традиціях українського народу. Встановлено, що виховання на традиціях успішно здійснюється у спільній діяльності школи, позашкільних закладів і родини на основі єдності теоретичної і практичної підготовки старшокласників, їх самовиховання і самоосвіти.

Ключові слова: процес, традиції, національна культура, школа, родина, позашкільні заклади, методична робота.

АННОТАЦИЯ

Охрименко И.В. Воспитание учащихся старших классов на национально-культурных традициях украинского народа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики: Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 1999.

В диссертации теоретически обоснован целостный процесс воспитания старшеклассников на национально-культурных традициях украинского народа, определены и охарактеризованы этапы, выявлены педагогические условия, инновационные технологии обеспечения его успешного развития. Обобщён передовой опыт и обоснована система методической работы в школе и районе по подготовке педагогов к воспитанию юношей и девушек на национально-культурных традициях украинского народа. Установлено, что воспитание на традициях успешно осуществляется в совместной деятельности семьи, школы и внешкольных учреждений, на основе единства теоретической и практической подготовки старшеклассников, их самовоспитания и самообразования.

Ключевые слова: процесс, традиции, национальная культура, школа, внешкольные учреждения, семья, методическая работа.

ANNOTATION

Okhrimenko I.V. “Edukation of senior forms pupils on the basis of national and cultural traditions of Ukrainian people”. Manuscript.

Dissertation for the bachelor of pedagogical science degree on the speciality “Theory and History of pedagogical science”. The Kharkiv State pedagogical University named after G.S.Scovoroda, Kharkiv, 1999.

The dissertation describes the process of education of senior forms students on the theoratical foundation and characterizes the steps of its successful development and innovative thechnologies and pedagogical conditions of its development. It also gives the general experience and the basic system of methodical work in school and region about the preparation of teachers for education of young men and women based on national and cultural traditions of Ukrainian people.

It is proved that the education on the traditions may be successful in connection with school activity and out-of-school institutions and parents help, on the basis of the connection of theoretical and practical preparation of senior formers, their self-education.

Key words: process, traditions, school, out-of-school institutions, Motherland, methodical work.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. За нинішніх умов трансформації суспільства нову парадигму виховання передусім визнача-ють національні й загальнолюдські вартості, діалогічність культурних цінностей. У зв'язку з цим у педагогічній теорії і практиці яскраво виділяються дві тенденції: розвиток національної самосвідомості особистості й формування її планетарного світогляду. Консолідуючим фактором цих тенденцій виступають національно-культурні традиції, високоморальний зміст яких не допускає асиміляції національного чи його відгородження. Тому національно-культурні традиції є реальними детермінантами навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи. Засвоєння традицій як повсякчасну трансляцію соціокультурного досвіду забезпечує виховання в школі й родині, що потребує спеціально організованого, цілеспрямованого процесу. Без цього неможливо сформувати молоде покоління, яке покликане не лише правильно сприймати соціально-економічні перетворення в країні, а й стати їх соціально активною силою.

У пору шкільної юності в учнів старших класів формуються мотиви громадянського обов'язку, приналежності до певної національності. Вони відчувають нагальну потребу в переконливих моральних і трудових орієнтирах, у них виникає необхідність у прикладі старших. Задоволенню цих потреб найбільшою мірою сприяє виховання та самовиховання на національно-культурних традиціях рідного народу, що забезпечує засвоєння високих національних та загальнолюдських цінностей, вможливлює реальний особистий вибір, прилучення до активного суспільного життя, відчуття причетності до певного народу. Отже, національно-культурні традиції є своєрідним ідейно-педагогічним ключем виховання в сучасних умовах.

Причини, що гальмують процес виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу, мають соціально-педагогічний і організаційно-методичний характер. Про це свідчить аналіз понад 200 річних планів загальноосвітніх шкіл та 21 плану роботи районних і міських методичних кабінетів. Педагогічна сутність традицій залишається недостатньо усвідомленою. Лише 52,7% складу педколективів дослідно-експериментальних навчальних закладів виявили обізнаність у національно-культурних традиціях українського народу, старшокласники задовільно ознайомлені тільки з деякими трудовими, морально-побутовими та художньо-естетичними традиціями регіону.

Необхідність обгрунтування національних основ навчально-виховного процесу переконливо доведена в працях відомих педагогів і діячів української культури, передусім, М.Бердяєва, Г.Ващенка, В.Винниченка, М.Грушевського, Б.Грінченка, М.Драгоманова, О.Духновича, В.Короленка, І.Котляревського, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського, І.Франка, Т.Шевченка.

Вивченню проблеми національних традицій присвячено чимало досліджень філософів, істориків і філологів (К.Булашев, Я.Володимирський, М.Жулинський, О.Забужко, В.Іванишин, С.Павлюк, М.Попович, В.Сверстюк, О.Субтельний, В.Шинкарук, Д.Яворницький, В.Яремчук та ін.), але вони, як правило, носять щодо педагогіки опосередкований характер.

У педагогічній науці, не дивлячись на значну кількість концепцій національного виховання, монографічних видань, що висвітлюють теоретико-методологічні засади виховання в сучасних умовах (А.Бойко, О.Дубасенюк, В.Кузь, І.Мартинюк, Ю.Руденко, В.Скуратівський, М.Стельмахович, В.Ступарик, О.Сухомлинська, Т.Сущенко, Е.Сявавко, Г.Філіпчук, М.Ярмаченко та ін.), розроблені окремі аспекти проблеми виховання на традиціях і розкрите виховне значення лише деяких з них. Дещо краще висвітлені в педагогічній літературі питання патріотичного, екологічного, естетичного виховання школярів, формування їх гуманності й духовності на національно-культурних традиціях, обрядовості українського народу, засобами етнопедагогіки (О.Вишневський, М.Даденков, П.Ігнатенко, М.Корф, Т.Лубенець, О.Маленецька, В.Поплужний, З.Сергійчук, Я.Чепіга, Г.Шевченко та ін.).

Викликають інтерес нещодавно виконані кандидатські дисертації, що певним чином стосуються виховання на традиціях, а також ті що висвітлюють особливості виховання на традиціях певного регіону, розкривають вплив на виховання музичного фольклору та ін. Аналіз свідчить, що більшість досліджень присвячені вихованню дошкільників, молодших школярів та підлітків (О.Барабаш, Л.Калуська, Т.Науменко, С.Стефанюк, К.Щербина та ін.). Слід вказати, що з цієї проблеми накопичений значний емпіричний матеріал з досвіду педагогічних колективів та окремих учителів, який потребує теоретичного узагальнення.

Отже, педагогічне значення традицій і цілісний процес виховання старшокласників на національно-культурних традиціях з врахуванням їх регіональних аспектів залишаються недостатньо дослідженими, що підтверджується наявністю ряду суперечностей: між об'єктивними соціальними потребами виховання шкільної молоді на національно-культурних традиціях народу, формування громадян-патріотів і фактичною відсутністю грунтовних теоретико-методичних досліджень з цієї проблеми; між досягненим загальним розумінням значення традицій і недостатньою, з одного боку, готовністю педагогічних кадрів до виховання школярів на національно-культурних традиціях свого народу, а з іншого - непідготовленістю старшокласників до сприйняття виховних впливів цього змісту; між заформалізованим процесом виховання і недостатнім врахуванням “живих” національних традицій регіону, невмінням використовувати їх багатий виховний потенціал.

Таким чином, зважаючи на велике значення в розбудові незалежної держави і становленні національної системи освіти в Україні традицій українського народу, а також гостру соціальну потребу практики виховання, і в той же час недостатню розробленість цієї проблеми в теорії педагогіки, ми обрали темою дослідження “Виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу”.

Робота виконана в рамках Всеукраїнської програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента України від 16.01.1996 року та обласної Комплексної програми “Національне виховання: регіональний аспект” на період до 2000 року, прийнятої педагогічною громадськістю і затвердженої виконкомом Полтавської обласної Ради народних депутатів від 24.06.1994 року.

Об'єкт дослідження - виховання учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи в сучасних умовах.

Предмет дослідження - процес виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити процес виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу, визначити педагогічні умови його успішного функціонування та розвитку.

Гіпотеза дослідження. Процес виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях може бути забезпечений за таких головних умов: усвідомлення вчителями, батьками та школярами педагогічної сутності національно-культурних традицій українського народу; створення на основі спільної урочної, позакласної й позашкільної діяльності школи і родини цілісного процесу виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу з урахуванням їх регіональних особливостей; організації в системі післядипломної освіти цілеспрямованої підготовки педагогічних працівників до виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях свого народу.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети й гіпотези визначаються такі завдання дослідження:

1) виявити педагогічну сутність національно-культурних традицій українського народу;

2) науково обгрунтувати цілісний процес виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу;

3) визначити і охарактеризувати етапи, педагогічні умови, інноваційні технології та інші засоби успішного функціонування і розвитку процесу виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу;

4) експериментально перевірити процес виховання школярів на національно-культурних традиціях українського народу, визначивши його об'єктивні якісні показники;

5) узагальнити передовий досвід і обгрунтувати систему методичної роботи в районі і школі з підготовки педагогічних працівників до виховання юнаків і дівчат на національно-культурних традиціях українського народу;

6) розробити науково-методичні обгрунтовані рекомендації щодо виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях.

Методологічну основу дослідження складають: документи про українську державу, освіту і виховання (Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний суверенітет України, Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Закон України про освіту, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”); філософські положення про сутність процесу виховання як специфічної форми суспільної діяльності; концептуальні висновки щодо ролі національного фактора у вихованні, співвідношення біологічного і соціального, діяльності і відносин, діалектичної єдності людини і середовища, теорії і практики у формуванні особистості; загальнонаукові принципи: цілепокладання, системності, самоорганізації, конкретно-історичності, природовідповідності, культуровідповідності та спорідненої праці.

Теоретична основа роботи грунтується на сучасних філософсько-педагогічних концепціях виховання (І.Бех, І.Зязюн, О.Сухомлинська); результатах інноваційних міждисциплінарних досліджень, що поєднують педагогічні, психологічні, соціальні й методичні доробки; на провідних ідеях нової парадигми виховання (А.Бойко, О.Киричук, Я.Стельмахович; на даних теоретичних узагальнень про єдність національного та загальнолюдського; про цілісний підхід до визначення змісту та технологій виховання; на наукових висновках українознавства, етнопедагогіки, народного родинознавства.

У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів двох основних груп. До першої групи належать методи логіко-теоретичного аналізу та синтезу, структурно-функціонального моделювання, співставлення та прогнозування. До другої групи увійшов метод цілеспрямованого конструювання передового педагогічного досвіду, а також методи спостереження (пряме, непряме, самоспостереження), опитування (усне, письмове), експертної оцінки, незалежних характеристик, аналізу шкільної документації й творчих робіт старшокласників, педагогічний експеримент, діагностики результатів виховання на традиціях та методи математичної статистики.

Експериментальна база. Дослідження проводилося в 23 районних відділах освіти, 21 методичному кабінеті, 82 середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, обласному Інституті післядипломноі освіти педагогічних працівників. Для участі в експерименті залучено 3004 старшокласники, 82 керівники шкіл, 1294 учителів загальноосвітніх навчально-виховних закладів, 77 методистів рай(міськ)методкабінетів та інституту післядипломної освіти, 92 родини учнів старших класів. Експериментальна робота з виховання на регіональних національно-культурних традиціях та з перевірки процесу і умов його успішного здійснення проводилася на базі навчально-виховних закладів Зіньківського та Решетилівського районів, найвідоміших в Україні Центрів національного декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема, гончарства, художньої кераміки, вишивки та килимарства.

Наукова новизна полягає в теоретичному обгрунтуванні й експериментальній перевірці цілісного процесу виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу в урочній, поза-класній та позашкільній спільній діяльності школи, позашкільних закладів і родини, в єдності таких його основних трьох етапів: національно-культурної просвіти (активно-засвоювальний), діяльнісно-поведінкового (практично-творчий) та індивідуально-самовиховного (життєво-орієнтовний); у виявленні основних умов успішного функціонування і розвитку процесу виховання юнаків і дівчат на національно-культурних традиціях (пізнавальних, процесуальних, організаційних).

Теоретична значущість полягає у виявленні педагогічної сутності національно-культурних традицій українського народу, в розкритті шляхів їх актуалізації в сучасних умовах, у визначенні й характеристиці послідовних етапів, основних педагогічних умов, методів і виховних технологій успішного функціонування та розвитку процесу виховання старшокласників на національно-культурних традиціях; у обгрунтуванні системи, виявленні змісту та специфіки методичної роботи в районі й навчально-виховних закладах з виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Особистий внесок автора полягає в тому, що в результаті наукового аналізу експериментальних матеріалів та вивчення передового досвіду роботи значної кількості загальноосвітніх навчально-виховних закладів і методичних служб регіону одержані дані про стан виховання учнів старших класів на традиціях українського народу, його відповідність сучасним соціальним потребам, вимогам нормативних документів. На цій основі розроблено процес і виявлено локальні особливості виховання шкільної молоді на регіональних національно-культурних традиціях українського народу; визначено вимоги до позаурочної виховної діяльності на традиціях.

Практичне значення становлять виявлені в процесі дослідження умови, вимоги, методи, інноваційні технології та інші засоби виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу, розроблені науково обгрунтовані рекомендації, а також охарактеризовані напрями, методи, форми і види індивідуальної та колективної методичної роботи учителів в районі й загальноосвітній школі з виховання на традиціях. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності загальноосвітніх шкіл, позашкільних навчально-виховних закладів, органів управління, рай(міськ)методкабінетів, інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників, а також у педвузах при вивченні предметів педагогічного циклу, розробці підручників нового покоління, написанні дипломних і магістерських робіт.

Надійність і вірогідність результатів дослідження та зроблених на їх основі висновків забезпечена чіткими методологічними позиціями і теоретичними підходами автора до аналізу проблеми; вивченням, узагальненням і конструюванням передового досвіду виховання на традиціях; використанням комплексу взаємоперевіряючих методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження; позитивними результатами експериментальної роботи і впровадженням їх у практику виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу.

Основні положення, що виносяться на захист:

- виховання старшокласників на національно-культурних традиціях являє собою спеціально організований, цілісний, керований процес у єдності таких основних етапів: національно-культурної просвіти, діяльнісно-поведінкового та індивідуально-самовиховного, що здійснюється спільними зусиллями школи, родини та позашкільних закладів, сприяє формуванню високоморальної особистості, її самотворенню на основі самоучіння і самодіяльності;

- ефективність процесу виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу залежить від забезпечення таких головних пізнавальних, процесуальних, організаційних умов: усвідомлення вчителями, батьками і старшокласниками педагогічної сутності національно-культурних традицій українського народу; створення на основі спільної діяльності науково обгрунтованого процесу виховання старшокласників на традиціях; організації в системі післядипломної освіти цілеспрямованої підготовки педагогічних працівників до виховання шкільної молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Апробація основних ідей, положень і результатів дослідження здійснювалася безпосередньо в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл та позашкільних закладів регіону, в методичній роботі навчально-виховних закладів, рай(міськ)методкабінетів та інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, а також шляхом публікацій науково-методичних праць дисертанта, виступів із лекціями, доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, семінарах та нарадах (м.Полтава -1996, 1997, 1998; м.Суми - 1998; м.Кіровоград- 1998; м.Київ - 1997, 1998 та ін.).

Впровадження в практику. Матеріали дослідження використовуються педколективами загальноосвітніх шкіл України, управліннями і від-ділами освіти, інститутами післядипломної освіти, рай(міськ)методкабінетами, вищими закладами педагогічної освіти Полтавської, Харківської, Сумської, Чернігівської, Закарпатської, Івано-Франківської та ін. областей.

Основний зміст і результати дослідження висвітлені в 12 публікаціях автора (2 монографіях, 6 статтях у наукових журналах, 4 матеріалах науково-практичних конференцій), з них 4 - у фахових виданнях, визначених ВАК України.

2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета, зміст, логіка дослідження зумовили структуру роботи, яка складається із вступу, двох розділів, списку використаної літератури (230 джерел). Зміст роботи викладено на 179 сторінках, дисертація містить 5 таблиць, 10 схем, 2 рисунки.

У вступі обгрунтовано проблему дослідження та її актуальність, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, розкрита наукова новизна, теоретична і практична значущість одержаних результатів, сформульовані положення, які виносяться на захист.

У першому розділі - “Педагогічна сутність національно-культурних традицій українського народу” виявлені багатство і різновидність традицій українського народу, обгрунтована їх педагогічна сутність та виховна роль, розкриті історичні корені, охарактеризовані трудові, морально-побутові та художньо-естетичні традиції Полтавського регіону, їх значення в формуванні громадянина України. Як провідний метод дослідження обґрунтовано цілеспрямоване конструювання передового педагогічного досвіду виховання шкільної молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Дослідження показало, що традиції - це, передусім, філософське, педагогічне і соціально-психологічне явище. Традиції усталено відображають наступність соціального досвіду українського народу через освіту, виховання, самопізнання і самотворення індивідууму як особистості, забезпечують засвоєння найвищих національних культурних і матеріальних цінностей, норм, правил, ідеалів. Вони спрямовані на розширення знань про свій народ, особистий вибір у житті, праці, моралі, відродження менталітету українського народу. До найбільш поширених і конкретних форм прояву традицій належать: звичаї, обряди, ритуали, норми, смаки, ідеали, свята. За розробленою в результаті дослідження класифікацією до традицій за метою доцільно віднести культуротворчі, релігійні, державотворчі, політичні, побутові, художні; за спрямованістю - ідеологічні, трудові, моральні, фізичні, естетичні, екологічні; за їх приналежністю - національні, загальнолюдські, родинні; за значенням - прогресивні, реакційні, шкідливі, корисні; за місцем виникнення - загальнонаціональні, регіональні, місцеві, сімейні, шкільні, сільські та міські; за часом появи - віковічні, новаторські, відроджувальні, розвивальні.

Оскільки виховання молоді відбувається в певному освітньо-культурному просторі, то більш повному пізнанню національних виховних цінностей сприяють регіональні традиції. Через регіональне пролягає шлях до всеукраїнського, тому традиції Полтавщини досліджуємо в контексті всіх національно-культурних традицій, які є невід'ємною складовою ланкою єдиного “золотого ланцюга” загальнолюдських цінностей.

Педагогічна сутність національно-культурних традицій, як свідчить проведена дослідницька робота, полягає в тому, що вони, по-перше, складають основний зміст виховання, служать формою культурного самозахисту нації; по-друге, виступають засобом і результатом виховних зусиль народу протягом багатьох століть; по-третє, об'єднують на високих моральних засадах усі етноси, що проживають в Україні, обстоюють свободу і рівноправність молодшого і старшого поколінь; по-четверте, надійно захищають національну самобутність народу, орієнтують на професійне самовизначення, пов'язане з традиційними регіональними промислами, декоративно-ужитковим мистецтвом; по-п'яте, втілюють у собі минуле, сучасне і майбутнє українського народу, обґрунтовують його право на власну життєдіяльність і творчість, передають велич моральних засад нації; по-шосте, зберігають і передають досвід народу для зміцнення порядку і норм життя людей у певних соціальних умовах і етнографічних обставинах; по-сьоме, надають вихованню певного національного спрямування, забезпечують поєднання національних і загальнолюдських ціннісних пріоритетів індивідууму. Таким чином, в обгрунтуванні та засвоєнні педагогічної сутності національно-культурних традицій полягає перша, пізнавальна за своїм характером, умова успішного виховання учнів старших класів на традиціях українського народу.

Під вихованням молоді на національно-культурних традиціях українського народу розуміємо спеціально організований, цілеспрямований процес становлення громадянина України, відтворення тих трудових, морально-побутових, художньо-естетичних знань, умінь і навичок, які були засвоєні й упроваджені українським народом в життя впродовж усього періоду існування, спрямування юнаків і дівчат на особистісно й суспільно корисний шлях самовдосконалення, самоосвіти і самотворення. Отже, виховання на традиціях реалізує, по-перше, глибоке і всебічне пізнання рідного народу, так як традиції виступають своєрідним генетичним кодом нації; по-друге, усвідомлення кожним школярем самого себе як невід'ємної частини свого народу, нації; по-третє, формування самобутньої індивідуальності, необхідності для цього самоучіння і самовиховання.

Проведене дослідження дозволило виявити причини, що гальмують виховання на традиціях. Це, по-перше, нечіткість у визначенні пріоритетних цінностей, ідеалів, прикладів і зразків у виховній роботі; недостатня етнізація і наявність формалізму в змісті, методах, формах і видах виховної діяльності, особливо позаурочної; по-друге, недосконалість навчальних планів і програм, відсутність підручників нового покоління, неврахування регіональної специфіки традицій, народних промислів, особливостей декоративно-ужиткового мистецтва; по-третє, недостатня навчально-матеріальна база шкіл, у т.ч. - освітньо-виховних закладів нового типу; по-четверте, невідповідність навчальних планів і програм педвузів запитам різних типів сучасної загальноосвітньої школи, що виявляється в недостатньому професіоналізмі педагогічних кадрів. З огляду на це, цілеспрямована робота з виховання учнів старших класів на традиціях ведеться лише в окремих школах.

Виховання на традиціях, як засвідчив передовий досвід, успішно здійснюється в спільній діяльності школи, позашкільних закладів і родини, в урочній, позашкільній та позакласній роботі з акцентом на позаурочній, що зумовлено, як показала експериментальна робота, такими її загальними особливостями: 1) вона є більш творчий і відкритий процес; 2) у ній яскравіше виявляється активність та ініціативність педагогів, батьків і старшокласників, їх самовиховання і самотворення на основі цілеспрямованого “саморуху”; 3) вона виступає важливим механізмом об'єднання зусиль школи, позашкільних закладів і родини у вихованні шкільної молоді на національно-культурних традиціях народу.

Провідним методом дослідження процесу виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу стало цілеспрямоване конструювання передового педагогічного досвіду. Цей метод має комплексний і універсальний характер. Передовий педагогічний досвід, що цілеспрямовано конструюється на основі емпіричного і наукового рівня знань, сприяє досягненню якісно нового в педагогіці чи суттєво удосконалює те, що вже створене. Нами було сконструйовано передовий педагогічний досвід Решетилівського середнього навчально-виховного комплексу народного декоративно-ужиткового мистецтва та Опішнянського колегіуму мистецтв, що увійшов також до комплексу, педагогічним центром якого став Державний музей-заповідник українського гончарства, де було сформовано Центр збереження мистецьких традицій, організована школа народних мистецтв, школа народної пісні та хореографії. В основу процесу виховання на традиціях була покладена інноваційна технологія “школа - позашкільні заклади - родина - світ”. Коректуючи масовий досвід, передовий здатен передбачити тенденції подальшого розвитку не лише практики, а й теорії. Отже, до передового відносимо тільки той досвід, який забезпечує високий педагогічний результат, має в своїй основі елементи наукової новизни чи повністю нову наукову ідею. Досвід, який був сконструйований у Опішнянській і Решетилівській школах нового типу, має новаторський, пошуковий характер, гуманістичну спрямованість.

За інтегральну визначальну якість особистості старшокласників приймалася моральність, що передусім забезпечується в процесі виховання на традиціях. Сутність і зміст національно-культурних традицій рідного народу сприймається старшокласниками активно, вільно, характеризується в юнацькому віці глибокою усвідомленістю, охоплює всі найважливіші аспекти їх життєдіяльності: навчання, відносини, спілкування, самовиховання.

У другому розділі “Основні засоби забезпечення процесу виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях українського народу” обґрунтований процес виховання на національно-культурних традиціях, здійснена перевірка, визначені та охарактеризовані етапи, умови, методи й інноваційні технології виховання старшокласників на традиціях у школі й родині, виявлені провідні напрями і засоби родинного виховання, узагальнений передовий досвід, обґрунтована система і зміст методичної роботи з підготовки педагогічних працівників до виховання учнів старших класів на традиціях рідного народу.

Цілісність формування особистості дозволила нам лише умовно виділити старший шкільний вік, а при визначенні етапів процесу виховання юнаків і дівчат на традиціях довести наявність основного (дитинство) і доповнювального (підліткового) періодів, а вже потім досліджувати обраний нами визначальний період (старший шкільний вік) у єдності таких його етапів: 1) національно-культурної просвіти (активно-засвоювальний); 2) діяльнісно-поведінковий (активно-практично-творчий); 3) індивідуально-самовиховний (життєво-орієнтовний).

Проведена дослідницька робота показала, що, як правило, якісні новоутворення в структурі особистості на кожному наступному етапі заклалися в надрах попереднього. Тому культурно-просвітницька діяльність першого етапу виховання старшокласників на традиціях базувалася на основі, по-перше, формування емоційно-ціннісного і прагматичного ставлення юнаків і дівчат до змісту традицій і витворів народного мистецтва; по-друге, єдності знань народних традицій та відповідних моральних норм поведінки; по-третє, паралельного з теоретичним практичного спрямування старшокласників на впровадження набутих знань у власну трудову діяльність.

Отже, на першому етапі процесу виховання старшокласників на традиціях бралися до уваги когнітивний, аксіологічний і праксеологічний компоненти у їх наступності й наближенні до єдності. Був організований рух старшокласників за вивчення, збереження і примноження народних традицій, звичаїв, обрядів, ритуалів, об'єднаний під девізом “Моя земля - земля моїх батьків”. На цьому етапі насамперед вивчалися трудові, моральні, художньо-естетичні регіональні традиції, проводилися конкурси, тематичні вечори, диспути. Відбувалося вивчення традицій народного календаря, історії України, свого міста чи села, родоводу, природи рідного краю, пошук свідків маловідомих подій. Проводилися етнографічні експедиції, записувалися пісні, легенди, обряди, ритуали, збиралися предмети народного побуту, зразки декоративно-ужиткового мистецтва, була організована діяльність пошукових клубів і загонів (“Чумацький шлях”, “Факели пам'яті”, “Мальовнича Україна”); природознавчих груп (“Наш дім - природа”, “Конвалія”, ”Пролісок”); об'єднань морально-побутового спрямування (“Обереги народні: калина, соняшники, верба”, “Краса і біль України”, “Джерело”); спільнот трудового і естетичного значення (“Полтавський рушник вишиваний”, “Полтавська традиційна різьба по дереву”, “Моє Опішнє - столиця українського гончарства”); експедицій екологічного змісту (“Лелека”, “Калина”, “Еколог”) та ін. Отже, визначені етапи плавно переходили один в інший. Спостерігалося поєднання просвітницької і практичної діяльності старшокласників, на всіх етапах використовувалися переважно активні методи виховання. Базою цієї роботи стали понад 1000 створених в регіоні музеїв і кімнат народознавства, 255 музеїв бойової і трудової слави, народних мистецтв і промислів.

Поведінково-діяльнісний етап характеризується передусім дотриманням старшокласниками засвоєних моральних норм і правил, які закладені в традиціях, а також практичним прилученням юнаків і дівчат до традицій-них народних промислів: вишивання, гончарства, різьби по дереву, плетіння з лози, до народної пісні, хореографії, прагматичного пізнання національного мистецтва, особливо декоративно-ужиткового - рушникарства, килимарства, кераміки тощо. Цей етап передбачає безпосереднє включення старшокласників у педагогічно доцільну діяльність. Юнаки і дівчата експериментальних шкіл брали участь у 221 гуртку прикладного характеру, набували практичних умінь і навичок з народних ремесел регіону, прилучилися до мистецької, релігійної і ремісничої культури народу шляхом оволодіння традиційними вміннями, через збір і опис експонатів народознавства, влаштування виставок. Проводилися традиційні фольклорні свята “Барви Полтавщини”, театралізовані українські вечорниці та “козацькі забави”, літературно-мистецькі огляди “Таланти твої, Полтавщино”. Учні переконалися у високій естетизації рідного народу, що сприяло формуванню справжніх естетичних смаків. Засвоюючи зміст та практичні вміння національно-культурних традицій як компонентів моральності, кожен старшокласник сам “морально” працював, виробляв власне ставлення до них, реалізував їх у своїй діяльності й поведінці.

Етапи культурної просвіти і діяльнісно-поведінковий стимулювали і сприяли трансформації зусиль педагогів і батьків в активний процес само-виховання і самоучіння старшокласників. Індивідуально-самовиховний етап об'єднував самоаналіз, самовплив, самооцінку, самозобов'язання, самонаказ, самоконтроль, як найважливіші його структурні компоненти, що забезпечує самотворення особистості. Індивідуальну роботу з учнями здійснювали народні умільці, майстри і майстрині, під їх керівництвом відбувалося: а) творче розкриття особистості старшокласника, б) організація індивідуального розвитку; в) самоствердження, а також професійне самовизначення школярів. Проведене дослідження свідчило, що на всіх виділених етапах процесу виховання на традиціях необхідно досягати єдності шкільної й позаурочної діяльності, виховання і самовиховання, теорії і практики, шкільної та родинної взаємодії. У результаті цього школа поступово перетворюється у відкриту, повернуту до батьків і школярів систему, де дитину не лише навчають, але люблять і оберігають, турбуються про неї, як у добрій сім'ї. Спільними зусиллями була створена школа-родина з відповідною технологією виховання. Обгрунтування процесу, характеристика його етапів є також важливою умовою виховання на традиціях.

Аналіз змісту й організації названих етапів дозволив, по-перше,, виявити вимоги до позаурочної роботи з виховання учнівської молоді на традиціях: 1) добровільність і творчість; 2) довір'я і повага до кожної особистості; 3) соціально і особистісно значущий характер діяльності; 4) врахування і формування мотивів, інтересів і потреб учнів, 5) різноманітність форм і ви-дів діяльності; 6) постійне звернення педколективу до нових досягнень українознавства, теорії і практики виховання; 7) опора на самостійність та ініціативність кожного школяра; 8) використання новітніх технологій, що об'єднують зусилля педагогів, батьків і старшокласників; по-друге, обгрунтувати і перевірити на практиці інноваційні технології виховання на традиціях: “гімназія - позашкільні заклади - родина”, “школа - студії”, “педагогічний комплекс”, а також - провідні методи суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагогів і старшокласників: переконання, позитивного прикладу, вияву поваги до особистості, визнання її гідності, методи творчого змагання, поради, захопленості перспективою, морального вибору, індивідуальної етичної бесіди, , стимулювання та ін.

Особливість виховання старшокласників на регіональних традиціях полягає в тому, як свідчить передовий досвід навчальних закладів Решетилівського і Зіньківського районів, що цей процес, по-перше, відбувається ефективно лише в єдності з родинними впливами; по-друге, активно-засвоювальний та практично-творчий його етапи скорочуються і об'єднуються, так як старшокласники, наслідуючи батьків, оволодівають традиціями на вербальному і практичному рівнях одночасно; по-третє, забезпечує більш активне і результативне професійне самовизначення старшокласників. Моральність, працьовитість, естетизацію своїх батьків, які закладені в традиціях, учні засвоюють з дитинства, що формує їх мотиви, життєві потреби та інтереси.

Виявлені такі засоби родинного виховання на традиціях: знання і дослідження родоводу, рідна мова, історія народу, краєзнавство, національне декоративно-ужиткове мистецтво, національна міфологія і фольклор, народний календар, народні прикмети і вірування, релігійні звичаї, національна творчість, що доцільні на всіх етапах виховання старшокласників на національно-культурних традиціях.

Про ефективність обгрунтованого процесу свідчать експериментальні дані, одержані на основі розроблених критеріїв та їх показників (“К” - дані контрольних шкіл, “Е” - дані експериментальних шкіл). 1. Знання національно-культурних традицій (малоусвідомлені: “К” - 31,1%, “Е” - 0%, фрагментарно усвідомлені: “К” - 31,5%, “Е” - 11,5%, високої усвідомленості: “К” - 37,4%, “Е” - 88,5%); 2. Особистісна моральна переконаність (наявність морального мотиву: “К” - 76,7%, “Е” - 55,9%, моральна самокритичність: “К” - 7,9%, “Е” - 20,4%, прагнення до самовдосконалення: “К” - 7,9%, “Е” - 23,3%); 3. Операційно-поведінкова підготовленість старшокласників (готовність до практичної дії: “К” - 12,3%, “Е” - 17,7%, контроль за поведінкою: “К” - 50%, “Е” - 2%; самоконтроль: “К” - 10%, “Е” - 17,7%; довільна поведінка згідно з народними звичаями і традиціями: “К” - 27,7%, “Е” - 53,8%).

Важливою організаційною і змістовою умовою виховання на традиціях є спеціально обґрунтована система методичної роботи в школі й районі. Дослідження показало, що зміст методичної роботи безпосередньо пов'язаний із процесом виховання на традиціях, а отже -- з розвитком шкільної практики, яка знаходиться у прямій залежності від впровадження і відродження звичаїв, обрядів, свят, поєднання в діяльності вчителя традицій та інновацій на основі діагностики вже досягнутого в роботі. Цілеспрямоване конструювання передового досвіду довело, що система методичної роботи в регіоні включає три основні складові (шкільну, районну чи міську й обласну чи регіональну), кожна з яких має 7 основних ланок (діагностичну, організаційно-відроджувальну, самоосвітню, впроваджувальну, інноваційно-народознавчу, корекційну, аналітико-контролюючу).

ВИСНОВКИ

Виконане дослідження дозволило:

1. Виявити педагогічну сутність традицій, яка полягає в тому, що вони через освіту, виховання, самотворення індивідууму забезпечують наступність соціокультурного досвіду, акумулюють генетичний код нації, служать її культурному самозахисту, є результатом етнопедагогічних зусиль народу протягом багатьох століть, тому складають основний зміст виховання в сучасних умовах; як своєрідний ідейно-педагогічний ключ організації виховного процесу передають велич моральних засад нації, обстоюють свободу і рівноправність старшого і молодшого поколінь, об'єднують усі етноси, що проживають на теренах України, захищають національну самобутність українського народу, зберігають і передають досвід порядку і норм життя в певних соціальних умовах і етнографічних обставинах; як комплексний засіб виховання спрямовані на глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його минулого, сучасного й майбутнього, сприяють формуванню високоморальних пріоритетів старшокласників, їх професійному самовизначенню, високому усвідомленню кожним самого себе як невід'ємної частини свого народу, нації, самобутної особистості, необхідності для цього самоучіння та самовиховання.

2. Здійснити класифікацію національно-культурних традицій українського народу за шістьма основними ознаками: за метою, за спрямованістю, за їх приналежністю, за значенням, за місцем виникнення, за часом появи.

3. Науково обгрунтувати процес виховання учнів старших класів на національно-культурних традиціях як багатофакторний, ступеневий, концентричний, різнобічний і цілісний, що характеризується єдністю таких головних етапів: І основний (дитинство); ІІ доповнювальний (підлітковий); ІІІ визначальний (старший шкільний вік): 1) національно-культурної просвіти (активно-засвоювальний); 2) діяльнісно-поведінковий (практично-творчий); 3) індивідуально-самовиховний (життєво-орієнтовний).

4. На основі цілеспрямованого конструювання передового досвіду й експериментальної роботи довести, що процес виховання на традиціях успішно здійснюється в спільній діяльності школи, позашкільних закладів і родини, на основі єдності урочної, позакласної й позашкільної навчально-виховної роботи, самовиховання, самоучіння і самотворення особистості старшокласника; визначити основні пізнавальні, процесуальні та організаційні умови, у т.ч. обізнаність педагогів, батьків і старшокласників з національно-культурними традиціями, усвідомлення їх виховного значення; сформованість відповідних мотивів, інтересів і потреб старшокласників; вивчення вчителями вікових і психологічних індивідуальних особливостей школярів; дотримання міжпредметної та внутріпредметної скоординованості; акцентація на позакласній і позашкільній діяльності; забезпеченість в організації й змісті процесу єдності теорії і практики, етнічної цілісності.

5. Розробити, модернізувати і перевірити новітні технології виховання на традиціях (“школа-позаурочна діяльність-родина”; “школа-студії”; “школа-педкомплекс”); визначити основні засоби родинного виховання, вимоги до організації позаурочної діяльності з виховання учнів старших класів на традиціях; виявити провідні методи виховання на традиціях для забезпечення особистісно орієнтованої, суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагогів і старшокласників.

З'ясувати специфіку і довести необхідність виховання на регіональних традиціях українського народу, що забезпечує скорочення і динамізм процесу, взаємозбагачення й органічну єдність вербальних і практичних впливів, співробітництво педагогічного колективу і батьків, зростання результативності професійного самовизначення старшокласників.

Узагальнити передовий досвід і обгрунтувати систему методичної роботи в районі і школі з підготовки педагогічних працівників до виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Охріменко І.В. Національна система виховання: регіональний аспект. Досвід, проблеми, перспективи. - Полтава: ПОІПОПП, 1996. - 112с.

2. Охріменко І.В., Пашко М.С., Шемет П.Г. Освіта і виховання на Полтавщині в минулому й сьогодні. Історичний нарис. - Полтава: ПОІПОПП, 1998. - 164с.

3. Охріменко І.В., Шульга В.І. Традиції трудового виховання А.С.Макаренка на Полтавщині //Педагогіка і психологія. - 1998. - № 1. - С.153-155.

4. Охріменко І.В. Виховання старшокласників на національно-культурних традиціях українського народу //Збірник наукових праць Полтавського педінституту ім.В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні й психологічні науки”. - Полтава, 1998. - Випуск ІІ. - С.128-132.

5. Бойко А.М., Охріменко І.В. “...Служба Богові і Батьківщині”: до 120 річниці від дня народження Г.Г.Ващенка // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного інституту ім.В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні й психологічні науки”. - Полтава, 1998. - Випуск ІІ. - С.17-33.

6. Охріменко І.В. Педагогічна сутність національно-культурних традицій українського народу //Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного інституту ім.В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні науки” - Полтава, 1999. - Випуск 1(5) - С. 45-51.

7. Охріменко І.В. Кожному юннату - “Паросток” //Паросток. - 1996. - №6. - С.20-21.

8. Охріменко І.В. Ідеї А.С.Макаренка як синтез народної та наукової педагогіки і сучасна практика виховання //Творча спадщина А.С.Макаренка у контексті сучасної педагогічної науки і практики. - Суми-Харків-Полтава, 1998. - С.16-19.

9. Охріменко І.В., Сиротенко Г.О. Сільська школа як центр духовного відродження: Обласна комплексна програма на період до 2000 року. - Полтава, 1995. - С.69-71.

10. Охріменко І.В. Особливості змісту та організації навчально-виховного процесу в навчально-виховних закладах нового типу: досягнення, проблеми, перспективи. - Полтава: ПОІПОПП, 1996. - С.13-18.

11. Охріменко І.В. Національний аспект екологічного виховання молодших школярів //Розвиток мислення молодших школярів. - Полтава: ПОІПОПП, 1996. - С.12-14

12. Охріменко І.В. Реалізація обласної програми “Національне виховання: регіональний аспект” в частині формування гармонійно розвинутої особистості. - Полтава: ПОІПОПП, 1997. - С.85-91.

Размещено на Allbest.ru