Педагогічна діяльність та спадщина М.Р. Завадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

КIРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ IМЕНI ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата педагогiчних наук

ПЕДАГОГIЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ ТА СПАДЩИНА М.Р. ЗАВАДСЬКОГО

Спеціальність: Теорiя та iсторiя педагогiки

Чернишенко Iрина Анатолiївна

Кiровоград, 1998 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність проблеми. Складовою частиною нацiонального вiдродження є створення нової системи освiти, в основу якої будуть покладенi традицiї народу, досягнення вiтчизняної школи та педагогiчної науки за весь перiод складної iсторiї України. Школа є невiдривною вiд засад педагогiчної думки, її розвиток неможливий без глибокого й систематичного вивчення попереднього досвiду.

Сучасний перiод становлення української держави, вiдродження духовних iдеалiв i цiнностей характеризується оновленням iнтересу до вивчення iсторiї нацiональної педагогiки, життя та дiяльностi видатних дiячiв освiти, iмена яких були незаслужено забутi.

За останнi роки українська педагогiчна наука збагатилася новими змiстовними дослiдженнями. Вiтчизнянi iсторики педагогiки багато зробили для вивчення поглядiв i спадщини Х.Д. Алчевської, Г. Ващенка, М.О. Корфа, М.І. Пирогова, С.Ф. Русової, Г.С. Сковороди та iнших видатних дiячiв освiти. Незважаючи на це, залишається малодослiдженим життя й дiяльнiсть ще багатьох відомих українських педагогiв. Одним iз них є Михайло Ромулович Завадський (1848-1926) - директор Єлисаветградського земського реального училища, попечитель Кавказького навчального округу, сенатор, який присвятив усе своє життя практичнiй i теоретичнiй педагогiчнiй дiяльностi.

Перiод кiнця ХIХ-початку ХХ столiття - час активiзацiї нацiонально-визвольного руху в Українi, зародження нових демократичних iдей у суспiльнiй думцi, пов'язаний з iменами видатних українських дiячiв педагогiки Х.Д. Алчевської, М.П. Драгоманова, С.М. Коваліва, М.О. Корфа, М.І. Пирогова, К.Д. Ушинського.

Пiдготовлена й проведена тодi реформа початкової i середньої освiти заклала основи оновленої системи освiти та позитивних змiн у нiй. Сучасна школа також стоїть на порозi докорiнних змiн. У вивченнi та врахуваннi досвiду минулого - запорука успiшного їх впровадження.

У нашому дослiдженнi вперше розглядається педагогiчна дiяльнiсть М.Р. Завадського, його педагогiчнi погляди, що не були ранiше предметом спецiального наукового дослiдження. Iм'я Михайла Ромуловича Завадського лише згадувалось у довiдкових виданнях: "Енциклопедичному словнику" Ф.О. Брокгауза й I.А. Ефрона та в Педагогічній енциклопедії. Присвячені йому статті В. Босько та О. Чуднова були надрукованні у 1993 році.

На попередньому етапi дослiдження шляхом опанування архiвних матерiалiв, дореволюцiйної лiтератури та перiодики нам вдалося повнiстю вiдновити хронологiю життя i педагогiчної дiяльностi М.Р. Завадського. Уперше була складена повна бiографiя цього відомого дiяча освiти кiнця ХIХ - початку ХХ столiття.

У дисертацiї вперше розглянуто педагогічні погляди М.Р. Завадського, його розумiння найважливiших проблем дидактики й теорiї виховання; розкривається його роль як просвiтителя і популяризатора прогресивних педагогiчних iдей, реформатора, який безпосередньо розробив бiльш нiж 20 законопроектiв з реформи системи освiти.

Спираючись на досягнення прогресивних педагогiв минулого i своїх сучасникiв, узагальнюючи власний багатий досвiд практичної роботи, М.Р. Завадський смiливо й оригiнально розв'язував складнi проблеми навчання i виховання дiтей та дорослих.

Кавалер усiх вищих орденiв, сенатор, попечитель Кавказького навчального округу, таємний радник, директор кiлькох навчальних закладiв України i Росiї, М.Р. Завадський усе життя залишався передовсiм народним учителем у найвищому розумiннi цього звання. У його життi та дiяльностi знайшли яскраве вiдображення найкращi риси, притаманнi передовому демократичному вчительству того часу.

Педагогiчна спадщина М.Р. Завадського значна i багатогранна. На жаль, не всi його твори збереглися, але i з того, що нам вдалося розшукати, видно, якою рiзнобiчною була його дiяльнiсть. Його перу належать десятки статей у рiзних журналах i газетах того часу, пiдручники росiйської мови і словесностi, букварi абхазької та мiнгрельської мов, циркуляри щодо керiвництва Кавказьким навчальним округом.

М.Р. Завадський зробив значний внесок і в розвиток педагогiчної преси. Вiн видавав у повiтовому мiстi Єлисаветградi перший в Українi незалежний вiд Мiнiстерства освiти журнал "Педагогiчний вiсник", на сторiнках якого виступило багато видатних громадських дiячiв i педагогiв того часу. У статтях журналу пропагувалися прогресивнi iдеї, ставилися важливi для шкiльної практики питання.

Одним із джерел педагогiчної творчостi для М.Р. Завадського була класична спадщина педагогiв минулого. Вiн широко використовував i розвивав передовi педагогiчнi iдеї, що були викладенi в працях Я.А. Коменського, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинського, М.I. Пирогова, М.О. Корфа, Т.Г. Шевченка, В.I. Григоровича. У своїх статтях вiн часто звертався до них, творчо розвивав, знайомив з ними широкi кола педагогiв i батькiв.

М.Р. Завадський завжди закликав до толерантностi та дружби мiж народами. Народившись в Українi, одержавши освiту та пропрацювавши тут багато рокiв, вiн до кiнця життя залишався вiрним сином своєї Батькiвщини. Всупереч усiм указам i заборонам, вiн виступав за введення рiдної української мови в школах, за необхiднiсть урахування в полiтицi Мiнiстерства освiти мiсцевих умов та потреб. Пiд час роботи на Кавказi М.Р. Завадський з неабияким інтересом вивчав та описував звичаї i традицiї кавказьких народiв, досконало володiючи кiлькома мiсцевими мовами, створював для них букварi, вiв просвiтницьку роботу.

Михайло Ромулович Завадський пропрацював у системi освiти понад 40 рокiв, до останнiх днiв залишаючись невтомним трудiвником. Проте вiн завжди пiдкреслював: "Праця усiх нас не є подвиг, геройство, а потреба наша". Актуальнiсть основних положень педагогiчної спадщини М.Р. Завадського i вiдсутнiсть наукової розробки питань, пов'язаних із життям та дiяльнiстю видатного педагога, зумовили вибiр теми дисертацiйного дослiдження:

"Педагогiчна дiяльнiсть i спадщина М.Р. Завадського".

Об'єкт дослідження: науково-педагогiчнi твори М.Р. Завадського та його педагогiчна дiяльнiсть.

Предмет дослідження: педагогiчна концепцiя розвитку середньої освiти, сформульована в основних працях педагога.

Мета дослідження: визначити мiсце педагогiчної спадщини М.Р. Завадського в iсторiї педагогiчної думки в Українi, його внесок у розвиток теорiї i практики освiти й виховання, намiтити шляхи творчого застосування його iдей у сучаснiй школi.

З огляду на мету дослiдження нами поставленi такi завдання дослідження:

1. Встановити невiдомi етапи та зробити повну хронологію педагогiчної дiяльностi М.Р. Завадського;

2. Проаналiзувати досвiд роботи М.Р. Завадського в Єлисаветградi та його вплив на подальший розвиток педагогiчної думки в регiонi;

3. Окреслити основнi положення педагогiчних поглядiв М.Р. Завадського, систематизувати їх на основi наукового аналiзу i показати прогресивний характер;

4. Розробити методичні рекомендації з творчого використання ідей М.Р. Завадського в умовах сучасної школи.

Методологічною основою дослiдження є:

- положення теорiї пiзнання;

- концепцiя розвитку людини;

- положення про об'єктивно-закономiрний характер суспiльних явищ;

- дiалектичнi принципи взаємозв'язку та взаємно залежна, положення про конкретно-iсторичний пiдхід до вивчення педагогiчних явищ.

Теоретичною основою дослiдження стали працi з проблем теорії та історії педагогіки видатних педагогiв, психологів, iсторикiв, фiлософiв.

Поставленi завдання розв'язувалися за допомогою комплексу методів науково-педагогiчного дослiдження:

- вивчення й аналiз написаних М.Р. Завадським науково-теоретичних праць, пiдручникiв, газетних статей педагогiчної проблематики;

- опанування архiвних матерiалiв;

- аналiз iдей М.Р. Завадського з позицiй сучасної фiлософської, педагогiчної та психологiчної науки;

- метод наукової реконструкцiї окремих положень педагогiчної спадщини педагога;

- вивчення та iсторико-педагогiчний аналiз спадщини видатних педагогiв минулого: Х.Д. Алчевської, В.І. Водовозова, М.П. Драгоманова, М.О. Корфа, Й.Г. Песталоцці, М.І. Пирогова, В.Я. Стоюніна, Л.М. Толстого, К.Д. Ушинського в аспектi дослiджуваної проблеми.

Основні джерела дослідження:

- статтi педагогiчного змiсту М.Р. Завадського, надрукованi в журналi "Педагогiчний вiсник" (Кiровоградська обласна наукова бiблiотека iм. Д. Чижевського);

- архiвнi матерiали Iмператорського Новоросiйського унiверситету (обласний iсторичний архiв м. Одеси);

- архiвнi матерiали Єлисаветградського земського реального училища (обласний архiв м. Кiровограда);

- пiдручники i статтi М.Р. Завадського, написанi пiд час роботи на Кавказi (Публiчна бiблiотека ім. М.Є. Салтикова-Щедрiна м. Санкт-Петербурга);

- документи з iсторiї сенату i законопроекти з реформи початкової та середньої школи (Центральний державний історичний архiв Росiї в м. Санкт-Петербурзi);

- матерiали особистого архiву М.Р. Завадського (Кiровоградський краєзнавчий музей);

- матерiали з iсторiї педагогiки кiнця ХIХ - початку ХХ столiття (Центральна наукова бiблiотека iм. В.I. Вернадського, м. Київ).

Дослiдження проводилось у 1991-1998 рр., у два етапи:

На першому етапі (1991-1994 рр.):

- теоретично осмислювалась проблема, визначались предмет, об'єкт дослiдження, його мета i завдання;

- вивчалась iсторична i педагогiчна лiтература, вiвся пошук архiвних матерiалiв та документiв, проводився бiблiографiчний пошук;

- збирався фактичний матерiал;

- вiдбувалася систематизацiя i первинне опрацювання одержаних даних.

На другому етапі (1995-1998 рр.):

- поглиблено вивчались, аналiзувалися знайденi документи та матерiали;

- узагальнювались результати дослiдження;

- формулювалися висновки;

- вивчались можливостi й шляхи застосування найбiльш продуктивних iдей у сучасних умовах.

Наукова новизна результатів дослiдження полягає в тому, що у ньому вперше здiйснено спробу систематизацiї i всебiчного аналiзу педагогiчної спадщини М.Р. Завадського, розкрито основнi положення його авторської концепцiї розвитку середньої школи, показано розумiння М.Р. Завадським iдеалу гармонiйної особистостi, способів та умов її формування, визначено місце творчої спадщини М.Р. Завадського в історії педагогічної думки в Україні. Теоретичне значення дослiдження: у науковий обiг введенi численнi новi архiвнi документи i матерiали про дiяльнiсть М.Р. Завадського, про розвиток освiти в Українi наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ столiття.

Практичне значення дослiдження полягає в можливостi застосування отриманих результатiв у викладаннi курсу iсторiї педагогіки України, при виданнi навчальних посiбникiв, у процесi пiдготовки вчителiв, при проведеннi з учнями й студентами лiтературно-краєзнавчої та культурно-просвiтницької роботи. Вірогідність результатів i основних висновкiв забезпечується використанням взаємозв'язаних методiв дослiдження, адекватних його предмету, меті i завданням, науково-педагогiчним аналiзом значної кiлькостi архiвних документiв i матерiалiв, лiтературних та iнших джерел.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Хiд i результати дослiдження доповiдались та обговорювались на мiжнародних i всеукраїнських науково-практичних конференцiях:

- "Структура освiти в регiонi: проблеми оптимiзацiї" (м. Харкiв, 1996 р.);

- "Актуальнi проблеми гуманiтарних наук та їх iнформацiйне забезпечення" (м. Харкiв, 1997 р.);

- "Новi технологiї навчання: проблеми, пошуки, знахiдки" (м. Львiв, 1997 р.), друкувалися у збiрниках тез доповiдей цих науково-практичних конференцiй.

Автор регулярно повiдомляв про результати дослiдження на засiданнях кафедри педагогiки Кiровоградського державного педагогiчного унiверсистету iмені Володимира Винниченка.

Результати дослiдження знайшли вiдображення у публiкацiях на сторiнках журналiв "Рiдна школа", "Педагогiка i психологiя професiйної освiти", "Персонал", "Педагогiка i психологiя".

Структура дисертації.

Дисертацiя (179 с.) складається iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв i списку використаної лiтератури (244 джерела).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступi подано загальну характеристику дослiдження, обґрунтовуються його актуальнiсть, ступiнь розробки проблеми в iсторико-педагогiчнiй лiтературi, визначаються мета, об'єкт, предмет, завдання дослiдження, розглядаються основнi етапи i методи роботи, розкриваються наукова новизна i практичне значення дослiдження.

У першому розділі "Життя i педагогiчна дiяльнiсть М.Р. Завадського" дається повний опис життя М.Р. Завадського, проаналiзовано його дiяльнiсть як педагога, директора навчальних закладiв, iнспектора та попечителя Кавказького навчального округу, сенатора. На основi аналiзу значного масиву фактичного матерiалу показано внесок М.Р. Завадського в розвиток педагогiчної теорiї i практики в Українi та Росiї наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ столiття.

Під час роботи в Єлисаветградi М.Р. Завадський виявив себе неабиякою особистiстю i талановитим педагогом. Працюючи в одному навчальному закладi протягом 12 рокiв, вiн мав можливiсть спостерiгати педагогiчний процес і змiни в ньому у природному, послiдовному розвитку. Окрiм того, вiн сам був учасником та iнiцiатором цих змiн.

Ми дійшли висновку, що М.Р. Завадський мав досить оригінальнi погляди на найважливiшi питання педагогiки, постановку уроку, на методику навчання. На своїх уроках він прагнув залучити до роботи весь клас, приділяв увагу перш за все розвитку розумових здiбностей учнiв. М.Р. Завадський пiдкреслював принципову важливiсть розумiння учнями матерiалу безпосередньо на уроцi i виступав проти практики, коли вчитель після пояснення матерiалу, переходив до наступної теми, часто не переконавшись, чи все, як слід, сприйняли і збагнули його учні.

Усвідомлюючи важливість практичної роботи, М.Р. Завадський органiзував при училищi класи малювання, метеорологiчну станцiю, хор, виставки картин i, нарештi, народнi недiльнi читання. Окрiм навчального, розвивального значення, цi заходи мали великий вплив на моральне виховання дiтей та дорослих.

В умовах провінційного міста було сформовано традицію масштабних творчих акцій виховного характеру.

М.Р. Завадський вiдводив важливу роль у вихованнi дiтей родинi. Саме тому вiн домагався спiльних зусиль родини i школи в справi виховання, широкого залучення родини до життя та дiяльностi шкiл. Робота викладачiв училища з батьками дозволила значно зблизити учнiв з училищем, полiпшити дисциплiну та якiсть навчання і виховання.

Особливу увагу педагог приділяв невстигаючим учням, для роботи з якими вiн запропонував та впровадив нову методику. Практично вiн змiнив в училищi всю систему iспитiв, оцiнювання знань i контролю, вiдмiнив розподіл предметiв на головнi та другоряднi. У той перiод досить гостро стояло питання про класицизм та реалiзм в освiтi.

М.Р. Завадський рiшуче вiдстоював права реальних училищ, i в підсумку, домiгся значної перемоги - надання Єлисаветградському училищу статусу державного навчального закладу.

Працюючи на Кавказi, М.Р. Завадський продовжував втiлювати в життя школи iдеї прогресивноi педагогiки. Це був перiод активної практичної дiяльностi керiвника навчальних закладiв та всього навчального округу. Маючи можливiсть безпосередньо викорiнювати деякi недолiки в дiяльностi шкiл, М.Р. Завадський внiс значнi, дуже важливi змiни в їх роботу.

Серед них насамперед можна назвати загострення уваги до планування та розподiлу навчального матерiалу. Дотримуючись принципу систематичності й послiдовностi в навчаннi, М.Р. Завадський зобов'язав учителiв свого округу планувати матерiал на кожний урок окремо та на чверть і навчальний рiк у цiлому. При цьому вiн пiдкреслював необхiднiсть чiткої послiдовностi викладання матерiалу та зв'язку мiж уроками.

М.Р. Завадський практично змiнив змiст освiти у своєму навчальному окрузi. Пiд його керiвництвом у школах почали широко викладатись такi предмети, як природознавство, географiя, спiви, фiзичне виховання. У викладаннi природознавства та географiї головним стало безпосереднє спiлкування учнiв з природою, а у викладаннi фiзичної культури - участь учнiв в активних заняттях фізичними вправами. Значне місце було відведено екскурсiям, прогулянкам та iграм. За час роботи М.Р. Завадського в окрузi вiдкрилась велика кiлькiсть нових навчальних закладiв, послiдовно вдосконалювалась робота з молодими вчителями.

Втiлюючи на Кавказi самодержавну полiтику русифiкацiї неросiйських народiв, М.Р. Завадський у той же час всiляко заохочував учителів засвоювати мiсцеві мови, закликав спиратися у навчаннi на мiсцевi традицiї та iсторiю, виступав за здійснення навчання, хоча б на початковому етапi, рiдною мовою. М.Р. Завадський зробив значний внесок у лiквiдацiю неписьменності серед народiв Кавказу, створивши букварi абхазької та мiнгрельської мов і написавши багато статей про їх граматику. У своїх дослiдженнях вiн постав справжнiм ученим-фiлологом, для якого всi мови однаково значущi.

Протягом останнього етапу педагогiчної дiяльностi М.Р. Завадський постає як теоретик педагогiки.

Взявши участь у розробцi багатьох законопроектiв з реформування системи освiти, вiн сформулював свою, досить прогресивну педагогiчну концепцiю розвитку початкової та середньої школи, в якiй розглянуто питання про змiст навчання, типи шкiл, їх взаємозв'язок і спадкоємнiсть, про роль учителя в педагогiчному процесi, урок і методику його проведення, жiночу освiту та багато iнших.

В основу концепцiї розвитку середньої школи М.Р. Завадського покладено такi головні принципи:

- доступнiсть середньої освiти широким верствам населення;

- послiдовнiсть і спадкоємнiсть шкіл усiх типiв;

- розширення змiсту навчання та навчальних планiв шкiл;

- належний баланс мiж класичною, реальною й загальною освiтою;

- навчання рiдною мовою;

- спiльне навчання хлопчикiв та дiвчаток;

- участь земств, громадських органiзацiй і приватних осiб у вiдкриттi й управлiннi школами.

Умовами втiлення цих принципiв були:

- встановлення безпосереднього зв'язку мiж початковою, середньою та вищою освітою;

- вiдкриття достатньої кiлькостi середнiх шкiл i рiвномiрне їх розміщення по регіонах країни;

- створення такого типу середнього навчального закладу, вiдкриття та утримання якого могло бути доступним невеликим мiстам і навiть селам;

- надання якомога ширших прав на участь у життi й дiяльностi середнiх шкiл мiсцевим органам самоврядування, суспiльству та батькам учнiв в особi обраних ними представникiв, якi входили б до складу попечительської і педагогiчної рад з правом вирiшального голосу;

- спецiальна пiдготовка вчителiв та надання їм кращого матерiального й правового статусу;

- скасування чи хоча б пом'якшення адмiнiстративного режиму шкiльного життя як у стосунках вищого начальства з пiдлеглими, так i у стосунках вихователiв й вихованцiв;

- докорiнна змiна сухого схоластичного характеру викладання на бiльш активне, яке вiдповiдає вiку та індивідуальним особливостям учнiв;

- створення нового навчального плану й програм з усiх предметiв згiдно з потребами життя та ступенем розвитку духовних і фiзичних сил кожного класу й вiкової групи.

Пiсля запровадження законопроектiв схема середньої та вищої освiти була такою:

а) чотирирiчний курс початкової школи та відповідний йому екзамен;

б) чотирирічний курс вищої початкової школи або екзамен на знання цього курсу;

в) чотирирічна загальноосвітня школа;

г) вищий навчальний заклад.

Усi ступенi були взаємопов'язанi та виходили один з іншого.

У другому розділі дисертацiї "Педагогiчнi погляди М.Р. Завадського" піддаються аналізу основнi iдеї педагога в галузі теорiї навчання i виховання.

У першому параграфі подано аналіз філософських, етичних та релігійних основ педагогічних поглядів М.Р. Завадського, проаналізовано фактори формування його особистості, показано розуміння педагогом таких питань, як освіта і громадськість, політизація освіти, пріоритет духовного у вихованні дитини.

Основними рисами етичних переконань М.Р. Завадського можна назвати повагу до особистості, любов до людей, щирість, людяність, чесність, любов до праці. За своїми політичними поглядами він належав до течії буржуазного лібералізму, яка визнавала ідею просвітництва народу і підняття його культурного рівня однією з основних цілей держави.

У питаннях поширення освіти, її структури, завдань школи, ставлення до жінки М.Р. Завадський займав демократичні позиції. Основою його педагогічної системи була ідея народності. Педагог поділяв точку зору К.Д. Ушинського про те, що кожний народ створює свою школу відповідно до своєї історії і традицій.

У своєму дослідженні нам вдалося довести, що педагогічні погляди М.Р. Завадського мали переважно прогресивний характер і були відображенням основних тенденцій розвитку педагогічної думки кiнця ХIХ - початку ХХ cтолiття.

У другому параграфі нами проаналізовані педагогічні погляди педагога. Для М.Р. Завадського освiта - одне з найважливiших явищ життя суспiльства, що виконує функцiї забезпечення прогресивного розвитку країни. Завданням школи вiн вважав якнайширше розповсюдження освiти, розвиток людської особистостi, виховання моралi. М.Р. Завадський вимагав доповнення змiсту освiти новими навчальними предметами - природознавством, географiєю, iсторiєю, ручною працею, фiзичним вихованням, спiвами, пропонуючи таким чином якiсно поліпшити освiту й реалiзувати в навчально-виховному процесi народної школи її навчальну і виховну функцiї.

Центром усього педагогiчного процесу М.Р. Завадський вважав учителя. На його думку, дiяльнiсть школи залежить в основному вiд добору вчителiв. М.Р. Завадський визначив ряд вимог до особистостi вчителя, наголошуючи на тих якостях, якi повиннi бути притаманнi справжньому педагогу. Це, передусiм, любов до дiтей, до своєї справи, до Вiтчизни. Потiм - висока моральнiсть, тактовнiсть, iнiцiативнiсть та сміливість мислення. М.Р. Завадський боровся за пiдвищення статусу вчителя в суспiльствi, надання йому необхiдних прав і свобод.

Значну увагу придiляв М.Р. Завадський пiдготовцi вчителiв, пiдтримував iдею вiдкриття з цiєю метою спецiальних навчальних закладiв, доводив необхiднiсть ґрунтовної теоретичної i практичної пiдготовки до цiєї суспiльно важливої професiйної дiяльностi. Розробляючи законопроекти з цього питання, М.Р. Завадський багато зробив для розвитку мережi педагогiчних iнститутiв у країнi.

Особливу увагу М.Р. Завадський звертав на необхiдность вдосконалення навчальних програм, виступаючи за поєднання в них природознавчих i гуманiтарних предметiв, пiдкреслюючи, що школа повинна озброювати учнiв необхiдними для подальшого життя знаннями i водночас розвивати учнiв, формувати базу для правильного свiтосприйняття.

Уболівав М.Р. Завадський і за рiвноправнiсть класичного i реального напрямкiв в освiтi. Вiн внiс багато конкретних пропозицiй для вдосконалення програм. Працюючи в сенатi, педагог особисто брав участь у розробці програм єдиної початкової та середньої загальноосвiтньої школи.

М.Р. Завадський, розвиваючи дидактичнi iдеї К.Д. Ушинського, М.I. Пирогова, Л.М. Толстого, М.О. Корфа, закликав органiзовувати навчання на основi врахування вiкових i психологiчних особливостей дiтей, особливостей їх розумового складу. Він був упевнений у тому, що освiта повинна передбачати оволодіння життєво необхідними вмiннями та навичками, вчити активного застосування набутих знань на практицi.

На думку педагога, процес навчання будується за такими основними принципами:

- спрямованості навчання на всебiчний розвиток особистостi;

- єдності навчання i виховання;

- врахування вiкових та індивідуальних особливостей учнiв у процесi навчання;

- патрiотичної спрямованостi навчання;

- наочностi;

- системності;

- свiдомостi та доступності навчання;

- залежності успіхів у навчанні від "навколишнього середовища" учнів, від атмосфери в сім'ї, школі, класі.

Основною формою навчання М.Р. Завадський вважав урок. Вiн пiдтримував класифiкацiю типів урокiв, розроблену К.Д. Ушинським, і будував власнi уроки на таких самих засадах. Окрiм урокiв, М.Р. Завадський закликав застосовувати такi форми організації навчального процесу, як лекцiї, екскурсiї, читання, вечори та ранки.

У цьому роздiлi розглядається також i розумiння М.Р. Завадським проблем теорiї виховання. Вiн вважав, що виховання як самостiйний процес повинен обов'язково здійсьнюватися у школi в органiчнiй єдностi з навчанням.

М.Р. Завадський видiляв такi складовi частини виховання всебiчно розвиненої особистостi: виховання патрiотизму, моральне, розумове, естетичне, трудове, фiзичне i релiгiйне виховання. У процесi виховання М.Р. Завадський закликав перш за все до вправ, використання значних потенційних можливостей позитивного прикладу та переконання.

Помiтною була роль М.Р. Завадського i в поширенні передових педагогiчних iдей. У третьому параграфі дається повний аналіз структури і змісту журналу "Педагогiчний вiсник", який видавав М.Р. Завадський у Єлисаветграді з 1881 до 1883 року. Цей журнал належав до числа загальнодемократичних перiодичних видань, активно пропагував ідеї Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, М.I. Пирогова, Л.М. Толстого.

На сторiнках видання наполегливо висувались вимоги поліпшення умов роботи початкової школи, значна увага придiлялась просвiтницькiй роботi земств, ролi особистостi педагога, необхiдностi пiдвищення рiвня педагогiчної освiти. Писалося також про поліпшення якості освіти за рахунок уведення нових предметів, реалізації в навчально-виховному процесі трьох функцій: освітньої, розвиваючої і виховуючої, створення єдиної середньої школи, використання педагогічною наукою і практикою інших наук про людину.

"Педагогічний вісник" був помітним кроком уперед у розумінні, трактуванні, висвітленні багатьох педагогічних проблем. В журналі пропагувалися прогресивні ідеї педагогів минулого та сучасності. Вимоги до змісту освіти в народній школі, висунуті на його сторінках, являли собою помітний крок уперед, тим більше, що вони формулювалися в ході пожвавленої дискусії, спрямованої проти класичної системи освіти.

У 1883 роцi журнал було заборонено Мiнiстерством народної освiти за прогресивні погляди, що пропагувались на його сторiнках. Але він відіграв важливу роль у подальшому розвитку демократичної педагогічної журналістики в Україні.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави сформулювати такі висновки.

1. Уперше в історії педагогіки досліджено й дано повну характеристику педагогічної діяльності і спадщини М.Р. Завадського, встановлені й проаналізовані невідомі етапи його діяльності в галузі освіти. Здійснено аналіз досвіду його роботи в Єлисаветграді і його впливу на подальший розвиток педагогічної думки та розвиток освіти в регіоні. Працюючи більше 12 років в Єлисаветграді, М.Р. Завадський видавав журнал “Педагогічний вісник” (1881-1883), у якому з прогресивних педагогічних позицій ставив, пропонував, трактував, висвітлював, пропагував новаторські педагогічні ідеї в галузі організації початкової народної школи, освітянської діяльності вчителя, у галузі трудового й професійного навчання і освіти. Заслуговує на увагу те, що на сторінках журналу пропагувалися, розширялися і конкретизувалися кращі педагогічні ідеї К.Д. Ушинського, М.І. Пирогова, М.О. Корфа, Л.М. Толстого та інших видатних педагогів.

2. Нами досліджено і висвітлено значення і вплив педагогічної діяльності М.Р. Завадського і його спадщини на розвиток педагогічної думки не лише в Єлисаветградському освітянському регіоні, а в Україні в кінці ХIХ - на початку ХХ століття. Саме цей період характеризувався інтенсивним розвитком соціально-педагогічної думки в Росії, і в зв'язку з цим проблеми народної освіти розроблялися особливо активно. Серед визначних представників, які активно впливали на розвиток освіти і розробляли її концептуальні напрямки, був і М.Р. Завадський. Будучи за характером світоглядних поглядів ліберальною, глибоко релігійною людиною, він відстоював ліберально-демократичний напрямок розвитку системи освіти в Україні. На основі цих позицій і з урахуванням передових педагогічних ідей того часу він розробив свою прогресивну педагогічну концепцію розвитку освіти, яка нами проаналізована і викладена в розділі 1.3. У сформульованій ним концепції він розвинув такі питання, як зміст освіти, типи шкіл, роль і місце вчителя в педагогічному процесі, урок і методика його проведення, виховна робота з учнями, жіноча освіта тощо. Згідно своєї концепції М.Р. Завадський наполягав на встановленні безпосереднього зв'язку між усіма трьома рівнями загальної освіти:

- початковою, середньою і вищою;

- на відкритті належної кількості середніх шкіл і рівномірному їх розподілу по районах імперії;

- на розробленні такого типу середнього навчального закладу, відкриття й утримання якого могло б бути доступним невеликим містам і навіть селам.

У дисертації проаналізовані умови втілення в життя цієї концепції.

3. Щодо побудови, визначення мети і завдань народної школи М.Р. Завадський дотримувався передових поглядів і рішуче відкидав будь-яку спробу обмежити її рамками елементарної грамотності. Він виділяв такі загальні завдання народної школи: розвиток дитини, оволодіння учнями чіткими конкретними знаннями, виховання справжнього людського характеру. У своїх поглядах щодо мети школи відстоював позиції всебічного розвитку особистості. Педагог наполягав на необхідності відкриття нових, доступних усім верстам населення шкіл. Піднесення матеріального становища вчителів вважав одним із перших завдань держави, що так актуально і в сучасних умовах.

4. У галузі дидактики М.Р. Завадський дотримувався передових поглядів того часу і пропагував їх. Проблеми навчання і освіти ним розглядалися не у вузьких рамках шкільного життя, а в тісному зв'язку з перспективами розвитку нових економічних і соціальних відносин, тобто педагог запропонував запроваджувати принципи зв'язку навчання з життям, практичною діяльністю. Він виділяв учителя як центральну фігуру у навчальному процесі, сформулював чіткі вимоги до нього стосовно його фахової підготовки, методичних умінь та навичок, майстерності, індивідуальних якостей, самоосвіти, взаємин з дітьми, колегами тощо. Актуальним для сучасної школи є сформульовані М.Р. Завадським принципи процесу навчання:

- спрямованість навчального процесу на всебічний розвиток особистості;

- єдність навчання і виховання;

- зв'язок успіхів у навчанні з навколишнім середовищем;

- урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання;

- патріотичне спрямування процесу навчання;

- наочності;

- системності;

- свідомості;

- самостійності;

- доступності навчання.

Особливої уваги для сучасної школи України заслуговує принцип патріотичної спрямованості навчального процесу, покликаний виховувати в підростаючого покоління любов до своєї Батьківщини, почуття обов'язку, бажання приносити користь державі й народу. Заслуговує на увагу вимога М.Р. Завадського щодо раціонального поєднання в програмах школи природничо-математичних та гуманітарних предметів, про єдність формальної і матеріальної освіти, про рівноправ'я класичного і реального напрямків освіти, про формування в учнів правильного світорозуміння, його вимоги щодо матеріального забезпечення шкіл, необхідності медичного нагляду в навчальних закладах, дотримання санітарно-гігієнічних норм для шкільних приміщень, як умов для фізичного й духовного стану учнів. Як представник прогресивного буржуазно-демократичного напрямку розвитку педагогічної думки М.Р. Завадський продовжував розвиток педагогічних ідей К.Д. Ушинського, М.І. Пирогова, Л.М. Толстого, М.О. Корфа, зокрема, ідею прогресивної демократичної народної школи, принципу народності, використання рідної мови у навчанні, визначення змісту навчання, нових методів і прийомів викладання. Оригінальні його рекомендації щодо написання творів, проведення іспитів.

5. Досить цінним є вклад М.Р. Завадського в теорію і практику виховання учнів. Основну мету виховання він вбачав у формуванні в дитини таких рис, як любов до Батьківщини і свого народу, повага до людської особистості, толерантність, доброта, зв'язок виховання з життям і трудовою діяльністю, із соціально-економічними умовами. Серед методів і засобів виховання педагог виділяв перш за все: наказ, настанову, переконання, вимогу, привчання, прохання. Отже, М.Р. Завадський, безперечно, заслуговує на звання видатного організатора і діяча освіти кінця XIX - початку ХХ століття як реформатор, оригінальний мислитель і новатор. Його ідеї здебільшого були новими та прогресивними, значна частина яких була втілена в життя. Деякі аспекти реформи, у підготовці якої брав участь М.Р. Завадський, збереглися в організації та устрої школи і до наших днів, зокрема: зміст навчальних програм та співвідношення дисциплін природничо-математичного та гуманітарного циклу, єдність та наступність основних етапів навчання від початкової до вищої освіти, можливість участі в житті та діяльності шкіл громадськості і батьків, функції класного керівника та роль вчителя як центральної фігури у навчально-виховному процесі, система професійної підготовки вчителів, спільне навчання хлопчиків та дівчаток, єдність навчання і виховання, функції лікарів у діяльності шкіл тощо. навчання виховання педагог

Ми не претендуємо на повне, всебічно завершене дослідження широкої педагогiчної спадщини М.Р. Завадського. Нами проаналізовано найбільш важливі аспекти його педагогічної діяльності, найбільш вагомий внесок у теорію і практику педагогіки. Серед перспективної тематики подальшого дослiдження ми бачимо такi аспекти, як бiльш детальне вивчення кавказького перiоду дiяльностi педагога, порiвняльний аналiз створених ним букварiв, висвiтлення його законотворчої дiяльностi.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. До 150-рiччя з дня народження М.Р. Завадського // Тези доповiдей на IV мiжнароднiй студентськiй науковiй конференцiї "Актуальнi проблеми гуманiтарних наук та їх iнформацiйне забезпечення". - Харкiв, 1997. - С. 31.

2. Особливостi освiтнiх технологiй у практичнiй роботi М.Р. Завадського // Педагогiка i психологiя професiйної освiти. - 1997. - №3-4. - Ч.II. - С. 113-116.

3."Неабиякий педагог..." // Рiдна школа. - 1998. - N 4. - С. 16-17.

4. "Труд есть потребность наша..." (Михаил Завадский - менеджер образования) // Персонал. - 1998. - N2. - С. 82-84.

5. М.Р. Завадський - видавець "Педагогiчного вiсника" // Педагогiка та психологiя. - 1998. - №2. - С. 200-207.

Размещено на Allbest.ru