Формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 378.147

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГОТОВНОСТІ ДО РОЗВИТКУ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

13.00.01 - теорія та історія педагогіки

ЦИБУЛЬКО ГРИГОРІЙ ЯКОВИЧ

Луганськ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному інституті.

Науковий керівник:

СИПЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ІВАНОВИЧ, кандидат педагогічних наук, доцент, Слов'янський державний педагогічний інститут, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

ХАРЧЕНКО СЕРГІЙ ЯКОВИЧ, доктор педагогічних наук, професор, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, проректор з наукової роботи;

КУЧЕРЯВИЙ ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ, кандидат педагогічних наук, доцент, Донецький державний університет, завідувач кафедри педагогіки та психології.

Провідна установа - Житомирський державний педагогічний інститут, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться "13" травня 1999 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 29.053.01. у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 348011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий "12" квітня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність і ступінь дослідження проблеми. Сучасний етап розвитку системи загальної середньої освіти і виховання характеризується складними і суперечливими тенденціями, обумовленими, як соціально-економічними процесами, що протікають у суспільстві, так і внутрішніми протиріччями системи освіти, пов'язаними з її реформуванням.

Реалії сьогодення, соціальні запити суспільства потребують від школи виховання ініціативних, чесних, ділових і відповідальних громадян, яким уже в XXI столітті прийдеться будувати незалежну і економічно сильну державу. Це повинні бути високоморальні люди, які не тільки володіють високою духовною культурою, але й спроможні взяти на себе відповідальність за доручену справу, які в умовах демократичного суспільства вміють керувати, будувати свої відносини з людьми на принципах гуманізму та справедливості.

В межах цілісного педагогічного процесу ці якості формуються насамперед через безпосередню участь школярів у роботі учнівського самоврядування. Саме воно є суттєвим педагогічним засобом організації життєдіяльності учнівського колективу. Характер і зміст самоврядування відтворює в собі реалізацію сучасних наукових підходів і принципів виховання і від того, як воно організовано, залежить ступінь ефективності всієї виховної системи школи.

В сучасній педагогічній науці проблема учнівського самоврядування розкрита досить широко. Фундаментальні питання теорії і практики учнівського самоврядування, як основи організації дитячого колективу, були розроблені С. Т. Шацьким, А.С. Макаренком, В.О. Сухомлинським. Їх творча спадщина в сучасній педагогіці знайшла свій розвиток у працях В.І. Бондаря, І.Г. Іванова, Б.С. Кобзаря, В.М. Коротова, Л.І. Новікової, М.І. Приходько, які розробили систему самоврядування в шкільному колективі, основні її форми та зміст, заклали основи педагогічного керівництва самоврядуванням.

Процеси демократизації суспільного життя сприяли появі нових педагогічних ідей, теорій, концепцій побудови виховного процесу в школі, які адекватно віддзеркалюють вимоги суспільства. Разом з тим організація й утримання учнівського самоврядування, всієї життєдіяльності шкільних колективів, на жаль, багато в чому не відповідають, а ні соціальному замовленню, а ні рівню розвитку педагогічної науки в галузі теорії виховання.

Реалізація школою соціального замовлення щодо формування ініціативної, самостійної, творчої особистості, організація учнівського самоврядування на підставі найновіших досягнень науки в певній мірі залежать від діяльності вчителів, від їх професійної готовності та майстерності. Демократизація школи, перетворення її на відкриту педагогічну систему змінюють стиль взаємовідносин учителя і учнівського самоврядування, передбачають нову суспільну позицію педагога.

Все це зумовлює необхідність принципово нових наукових підходів до проблем розвитку учнівського самоврядування. Разом з тим, цілком зрозуміло, що майбутній вчитель повинен бути теоретично, методично і практично добре підготовлений до роботи в цьому напрямку, враховуючи всі кардинальні зміни, що відбуваються в становленні і розвитку учнівських колективів і їх самоврядованих початків.

Звернення до проблеми професійної готовності вчителя до розвитку учнівського самоврядування зумовлено необхідністю висвітлення її в аспекті, що відповідає умовам соціальних і педагогічних реалій сьогодення.

Основу вивчення і теоретичного обґрунтування проблеми становлять фундаментальні праці Ф.М. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, В.О. Сластьоніна, А.І. Щербакова, присвячені вивченню особистості вчителя, змісту його праці, проблемам професійної підготовки.

Сучасні напрямки дослідження проблем в підготовці майбутніх вчителів визначають праці О.О. Абдулліної, І.А. Зязюна, М.Б. Євтуха, М.І. Шкіля, А.М. Алексюка, Л.Г. Коваль, Н.Г. Ничкало.

Проблема підготовки вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням інтегрує в собі соціально-педагогічні аспекти його діяльності, взаємовідносин із педагогами, спілкування, гуманного виховання і власне підготовки вчителя. Враховуючи це, значними у практиці вузівського навчання є теоретичні роботи, які розкривають основоположні питання виховання і формування особистості учнів. /В.І. Лозова, А.В. Мудрик, О.Я. Савченко, Т.І. Сущенко, Г.П. Шевченко, М.Д. Ярмаченко/.

Однак накопичені педагогічною наукою знання про вчителя, його професійну підготовку до роботи з учнівським самоврядуванням недостатньо характеризують його з точки зору сучасних соціально педагогічних позицій, не дають належного наукового обґрунтування практиці вузівського навчання. В широкому розумінні проблема обумовлена необхідністю подолання таких суперечностей:

між соціальними потребами суспільства у формуванні ініціативних, відповідальних, вимогливих, самостійних громадян і реальним рівнем учнівського самоврядування, яке повинно активно сприяти розвиткові громадянських якостей особистості;

між вимогами високої професійної готовності вчителя до розвитку учнівського самоврядування і недосконалим змістом, формами і методами підготовки їх до цього у педагогічному інституті.

Існуюча сьогодні практика підготовки майбутнього вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням надто недосконала. Перш за все, вона в значній мірі не відповідає тенденціям демократизації і гуманізації шкільної життєдіяльності учнів, і, як і раніше, зорієнтована на пріоритет педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням. По-друге, в складі системи вузівської підготовки досить слабо відбиваються сучасні наукові досягнення в галузі розвитку самодіяльних основ організації діяльності учнів і впливу на них різних інститутів соціалізації суспільства.

Таким чином, підготовка студентів педінститутів до роботи з учнівським самоврядуванням потребує сучасних наукових розробок, які б в умовах нових соціальних і педагогічних реалій забезпечували високий рівень їх професійної підготовки в цьому напрямку.

Актуальність проблеми, її недостатня розробленість, визначили тему дослідження: "Формування у майбутніх учителів готовності до розвитку учнівського самоврядування".

Об'єкт дослідження - процес загальнопедагогічної підготовки студентів педагогічного інституту.

Предмет дослідження - система формування у майбутнього вчителя готовності до розвитку учнівського самоврядування.

Мета дослідження - теоретично розробити і експериментально запровадити у навчальний процес педагогічного ВУЗу систему навчання, яка б забезпечила високу професійну готовність майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування.

Гіпотеза дослідження складається у припущенні того, що формування готовності до розвитку учнівського самоврядування у студентів буде успішним, якщо навчальну роботу будувати, як педагогічну систему, ефективність якої буде забезпечена, якщо:

- процес формування готовності майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування розглядати як частину цілісного педагогічного процесу, що зберігає характерні ознаки цілого;

- змістовно будуючи компоненти системи, реалізувати ідею про те, що робота з учнівським самоврядуванням являє собою вид педагогічної діяльності, у найбільшій мірі спрямований на демократизацію шкільного життя та створення оптимальних умов громадянського становлення особистості учнів;

- взаємозв'язок її змістовних і процесуальних компонентів буде виявлятися у цілеспрямованості на формування в єдності педагогічної спрямованості, науково-теоретичних практичних умінь та професійно важливих якостей особистості майбутнього вчителя як основи професійної готовності до роботи з учнівським самоврядуванням.

У відповідності до поставленої мети та висунутої гіпотези було сформульовано такі завдання дослідження:

- на підставі вивчення і аналізу наукової літератури, специфіки педагогічної діяльності визначити сутність і зміст професійної готовності майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування;

- теоретично обґрунтувати особливості учнівського самоврядування в сучасних умовах, розробити основи змісту підготовки студентів у цьому напрямку;

- розробити модель педагогічної системи формування у студентів готовності до розвитку учнівського самоврядування;

- експериментально запровадити у навчальний процес педагогічного інституту розроблену педагогічну систему і з'ясувати ступінь її ефективності.

Методологічну основу дослідження складають ідеї системного підходу, який відбиває загальний зв'язок і взаємообумовленість явищ і процесів педагогічної дійсності, ідеї про творчу сутність особистості вчителя в педагогічній діяльності, активну позицію під час виконання професійних функцій. Вихідними при вивченні проблеми учнівського самоврядування були ідеї особистісного підходу, що орієнтують на особистість як суб'єкт і результат педагогічної діяльності.

Перевірка висунутої гіпотези і розв'язання поставлених завдань здійснювалось шляхом застосування комплексу методів дослідження:

- теоретичних: аналізу філософської, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження;

- емпіричних: спостереження за навчально-виховною діяльністю студентів, бесіди, опитування, анкетування, вибіркове інтерв'ю;

- педагогічного експерименту, якісного і кількісного аналізу його наслідків, рейтинг, теоретичне моделювання, констатуючий формуючий експерименти, вивчення та аналіз досвіду роботи вузів, порівняльний аналіз нових програм, планів. педагогічна вчитель учнівське самоврядування

Дослідження проводилось протягом 1983-1998 р.р. в три етапи:

На першому етапі /1983-1990 р.р./ вивчалась філософська, психологічна, педагогічна література, навчальні плани і програми педагогічних вузів. Вивчався і накопичувався власний педагогічний досвід. Було сформульовано мету, завдання та гіпотезу дослідження.

На другому етапі /1991-1993 р.р./ було розроблено методику і проведено констатуючий експеримент, створено педагогічну систему формування у майбутніх вчителів професійної готовності до розвитку учнівського самоврядування.

На третьому етапі /1994-1998 р.р./ було проведено формуючий експеримент, були узагальнені проміжні і кінцеві результати педагогічного експерименту, сформовані основні висновки дослідження, розроблені відповідні рекомендації щодо впровадження педагогічної технології навчання студентів роботі з учнівським самоврядуванням.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає втому, що:

- виходячи з сучасних наукових ідей демократизації системи національного виховання та гуманізації вищої освіти, сформульована наукова концепція формування готовності майбутніх вчителів до розвитку учнівського самоврядування, яка збагачує науково-теоретичні уявлення в даній області;

- створена та теоретично обґрунтована педагогічна система формування готовності майбутніх вчителів до розвитку учнівського самоврядування, змістовно розроблена її структура та компоненти, що в сукупності доповнює і розвиває ідеї системного підходу, що застосовується до конкретних галузей педагогічної діяльності та науки;

- визначені нові дидактичні основи педагогічної технології навчання студентів, до яких відносяться:

а) дидактичні вимоги до побудови форм та методів навчання студентів;

б) педагогічні умови створення первинних тренінгових груп;

в) типологія творчих навчальних завдань по ступеню ускладнення творчого характеру, по цільовій спрямованості та по методичній інструментовці;

г) педагогічні умови ефективності імітаційно-ігрового моделювання навчального процесу.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що теоретична побудова мети змісту форм та методів навчання, їх впровадження у практику дозволяє суттєво покращити підготовку студентів до розвитку учнівського самоврядування у межах цілісного навчально-виховного процесу в вузі. Підхід, що розвивається у дисертації, за ступенем свого наукового узагальнення дає можливість використовувати набуті нові педагогічні знання у різних напрямках загальнопедагогічної підготовки студентів.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки і рекомендації дослідження впроваджені і використовуються в навчальному процесі Слов'янського державного педагогічного інституту під час викладання курсу педагогіки, історії педагогіки, медики виховної роботи, основ педагогічної майстерності, а також спецкурсу "Педагогічні основи учнівського самоврядування" та під час педагогічної практики студентів у школах міста і району.

Особистий внесок автора полягає у теоретичній розробці і обґрунтуванні досліджуваної педагогічної системи навчання студентів розвитку учнівського самоврядування, у створенні відповідної педагогічної технології підготовки майбутніх вчителів; безпосередній організації і проведенні багатоетапного педагогічного експерименту.

Достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечена методологічним і теоретичним обґрунтуванням початкових позицій дослідження, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, репрезентативністю вибірки дослідження..

На захист виносяться такі положення:

1. Концепція формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування.

2. Теоретична модель педагогічної системи формування у студентів готовності до розвитку учнівського самоврядування.

3. Дидактичні основи побудови педагогічної технології навчання студентів.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході навчально-виховного процесу в Слов'янському державному педагогічному інституті.

Завдання, зміст та методика дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки СДПІ, публікувались у наукових та науково-методичних виданнях, доповідались на міжнародній науково-практичній конференції "Гуманістичні основи педагогічної концепції Н.К. Крупської і сучасність" (Горлівка, 1994) на Всеукраїнській науково практичній конференції (Київ, 1996) та ін. Основні результати дослідження знайшли відбиття в 10 публікаціях автора (8 з них одноосібні).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, заключної частини, списку використаних джерел і додатків.

Основний обсяг дисертації складає 189 сторінок, включає 18 таблиць, 3 малюнка. У списку використання джерел 229 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, висвітлено наукову новизну, практичну значущість роботи, основні положення, що виносяться на захист; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні основи формування у студентів професійної готовності до розвитку учнівського самоврядування" дано комплексний аналіз складових теми дослідження: історико-педагогічний аспект формування особистості вчителя, педагогічні основи підготовки вчителя у вищій школі, розробка педагогічної технології і змісту професійної підготовки майбутнього вчителя.

Аналіз наукових джерел з психології та педагогіки показав, що конкретних досліджень з даної проблеми не існує. Разом з тим, має місце великий фонд наукових робіт, які розкривають різні аспекти проблеми, що досліджується.

Акцентується увага на аналізі тих наукових джерел, які дозволили сформувати цілісне уявлення про підготовку майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування на сучасному рівні науково-педагогічних знань, а саме: особистість вчителя у спадщині представників гуманістичної педагогіки (Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, А. Дістервег, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський), методолого-теоретичні і дидактичні основи формування особистості вчителя (С.І. Архангельський, Ф.Н. Гоноболін, В.І. Загвязинський, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін), сутність і особливості педагогічної творчості (В.А. Кан-Калик, М.Д. Нікандров, А.В. Мудрик, В.С. Шубинський), професійно важливі якості вчителя і педагогічна етика (Ю.Б. Азаров, О.А. Вайсбург, М.Ю. Красовицький, І.І. Чернокозов), склад і технологія загальнопедагогічної підготовки вчителя (А.М. Алексюк, О.О. Абдулліна, Є.П. Білозерцев, П.І. Підкасистий, Л.Ф. Спірін, М.І. Шкіль), особистість педагога і основи його педагогічної майстерності (І.А. Зязюн), духовна і професійна культура вчителя (І.Б. Крилова, О.П. Рудницька, Г.П. Шевченко), активні методи навчання студентів (А.М. Смолкін, Г.С. Сухобська, Ю.М. Кулюткін, С.Я. Харченко).

Запропонований у цьому розділі теоретичний розгляд педагогіки як основи моделювання змісту професійної підготовки майбутнього вчителя дозволило сформулювати вихідне поняття учнівського самоврядування, що синтезує в собі сучасні наукові уявлення про нього. А саме: учнівське самоврядування - це спеціально організована, систематична управлінська діяльність учнів, яка основана на принципах самодіяльності та співробітництва із педагогами і спрямована на розвиток особистості та дитячого колективу.

Встановлено, що при розробці змісту освіти студентів у напрямку, що досліджувався, його необхідним компонентом повинна стати педагогічна спадщина 20-40-х років, у якій визначено основні ознаки дитячого колективу, принципи організації учнівського самоврядування, його оптимальні форми і методи. При цьому в змісті підготовки студентів конче необхідно не тільки відмовитись від віджилих себе форм, які пов'язані із ідеологізацією виховного процесу в школі, але й від стереотипів, які ще проявляються у завищеній ролі адміністративних функцій педагогічного забезпечення розвитку учнівського самоврядування.

Основу змісту педагогічної підготовки студентів до роботи з учнівським самоврядуванням повинні складати сучасні уявлення про цілі, структуру, форми та методи його діяльності, які побудовано на принципах рівноправного співробітництва педагогів та учнів. Навчання студентів повинно відбивати обидва типи організації учнівського самоврядування, як на основі діяльності учнівських комітетів, так і на основі організації колективних творчих справ із урахуванням традицій і конкретної соціально-педагогічної ситуації.

Педагогічна діагностика розвитку учнівського самоврядування підтверджує обґрунтованість зроблених нами теоретичних висновків і вказує на низький рівень демократичного характеру взаємовідносин педагогів та учнів, недостатнє визнання реальних прав і обов'язків органів самоврядування, слабку реалізацію принципу співробітництва між педагогами та учнями.

У другому розділі "Побудова педагогічної системи формування у майбутнього вчителя готовності до розвитку учнівського самоврядування" дано детальну змістовну характеристику кожного із компонентів системи, показано процес її впровадження в практику навчання, сформульовані критерії її ефективності та представлені докази її продуктивності. Вихідні передумови, що визначають побудову концепції підготовки вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням в процесі вузівського навчання, визначаються самою логікою розвитку педагогічної діяльності в умовах нової соціальної ситуації, найбільш характерною рисою якої є демократична спрямованість життя сучасної школи. Ця логіка вимагала адекватного удосконалення підготовки майбутнього вчителя до педагогічної діяльності.

Головна концептуальна ідея полягає в тому, що формування у студентів готовності до розвитку учнівського самоврядування ми розглядаємо не тільки як дидактичний процес, а також як педагогічну систему, що її породжує, і оптимальне функціонування якої дає можливість досягати повноцінних результатів навчання. З цього слідує, що, перш за все, необхідна структурна розробка такої системи та її детальна змістовна характеристика.

Наступне концептуальне положення полягає в тому, що навчання студентів повинне спиратися на творчу природу праці вчителя, яка полягає в єдності прояву пізнавального, емоційно-вольового і мотиваційно-потрібного компонентів особистості вчителя. При цьому, особливістю творчого вирішення педагогічних задач у роботі з учнівським самоврядуванням є домінування суб'єктивно-емоційного аспекту творчої діяльності над логіко-педагогічним аспектом.

До найважливіших концептуальних положень слід віднести ідею про те, що робота вчителя з учнівським самоврядуванням являє собою особливий вид педагогічної діяльності, який в найбільшій мірі спрямований на реалізацію демократизації шкільного життя, на створення оптимальних умов для громадянського утвердження учнів. Це зумовлює необхідність створення відповідних компонентів поведінки суб'єкта /студента/ по відношенню до об'єкта /діяльності учнівського самоврядування /.

В межах названих положень запропонованої концепції ми й підходимо до створення системи підготовки вчителів до роботи з учнівським самоврядуванням.

Опис педагогічної системи повинен являти собою чітке викладення структури і змісту процесу навчання, його складових частин. В такому разі компонентами такої системи у нас будуть виступати мета, зміст навчання, організаційні форми і методи, які в своїй сукупності і складають структуру педагогічної системи.

Спираючись на подані В.О. Сластьоніним змістовні тлумачення поняття педагогічної готовності, (психологічної, науково-теоретичної, практичної, психофізіологічної) а також на виявлені і змістовно подані принципи цілепокладання, можна конкретизувати мету підготовки студентів до розвитку учнівського самоврядування.

В узагальненому виді метою педагогічної системи підготовки вчителя до розвитку учнівського самоврядування є, по-перше, формування у студентів спрямованості та настанови до роботи з ним; по-друге, перетворення необхідних педагогічних знань, які відбивають основний зміст професійної діяльності із самоврядуванням учнів; по-третє, оволодіння майбутніми вчителями педагогічними вміннями у цьому виді професійної діяльності; по-четверте, формування таких професійно важливих для роботи з учнівським самоврядуванням якостей, як громадянська відповідальність і соціальна активність, педагогічна справедливість і товариськість.

В основу розробки змісту виховання покладено ідею про гуманізацію педагогічного процесу. Опора на ідею гуманізації можлива, якщо існують конкретні шляхи її реалізації, вказані ті чи інші напрямки загальнопедагогічної підготовки студентів, зокрема до проблеми учнівського самоврядування. В такому контексті реалізація ідеї гуманізації передбачає якісне переусвідомлення, перегляд самого змісту підготовки студентів до розвитку учнівського самоврядування, який багато в чому будується на реаліях минулого. Переусвідомлення змісту підготовки вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням у руслі ідей гуманізації - це розкриття в ньому шляхів і засобів створення максимально сприятливих умов для розвитку здібностей дитини, органічного поєднання колективістського з особистісним, яке робить суспільно значуще для дитини особистісно значущим.

У відповідності з метою педагогічної системи, що розробляється, виходячи з сукупності суспільствознавчих та науково педагогічних знань, соціально-педагогічного досвіду в цьому напрямку, спираючись на вказані вище вимоги, ці знання можна представити у вигляді таких блоків: історія становлення і розвитку учнівського самоврядування, самоврядування вихованців у досвіді та педагогічній спадщині А.С. Макаренка; система учнівського самоврядування в сучасній школі; педагогічне забезпечення діяльності учнівського самоврядування, формування основ управлінської культури школярів; культура професійного спілкування педагогів з органами учнівського самоврядування.

Сутність практичної готовності становлять уміння педагогічної взаємодії і розвитку учнівського самоврядування. Прийняте наукою загальнопедагогічне значення поняття "вміння" ми розглядаємо як набуту педагогом здатність до взаємодії з органами учнівського самоврядування, яка базується на сукупності педагогічних знань і навичок, творчому використанні форм і методів взаємодії в умовах демократичної школи.

Ці вміння містять в собі гностичний, проективний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти. Психофізіологічна готовність передбачає формування у студентів відповідної сукупності професійно важливих якостей особистості.

Виходячи із самодіяльного характеру діяльності органів учнівського самоврядування і необхідності взаємодії педагогів із ними, з одного боку, і вимог, що пред'являються до педагогічної підготовки студентів у цьому напрямку з іншого, ми вважаємо за доцільне виділення основних якостей особистості, які в найбільшій мірі впливають на ефективність їх роботи з учнівським самоврядуванням: громадянська відповідальність і соціальна активність як інтегральна якість, яка відображає життєву і професійну позицію педагога; педагогічна справедливість, як своєрідний показник об'єктивності вчителя, рівня його моральної вихованості; товариськість, як відкритість особистості вчителя до взаємодії з учнівським самоврядуванням. Останній, четвертий, компонент змісту загальнопедагогічної підготовки вчителя - психологічна готовність - обумовлений необхідністю формування системи емоційно-оціночних відносин в педагогічній дійсності і в педагогічній діяльності.

Таким чином, ядром особистості вчителя є педагогічна спрямованість, в якій виражено мотиваційно-цілісне відношення до педагогічної діяльності. В контексті нашого дослідження вона визначає відношення до учнівського самоврядування, інтерес і увагу до нього як суб'єкта педагогічної взаємодії, розуміння їх соціальної ролі і потреб у співробітництві.

Подальша компонентна розробка системи навчання студентів передбачає детальний опис форм і методів навчання, вибір яких визначається цілями і завданнями навчання, змістом підготовки студентів, характерними особливостями навчального процесу, точніше, тими внутрішніми зв'язками, які зумовлюють конструювання тієї чи іншої форми, а також методи навчання.

Однією з провідних ідей організації навчання студентів стало створення первинних тренінгових груп.

З педагогічної точки зору переваги первинних тренінгових груп полягають в тому, що ділові відносини в них носять неформальний характер, точніше це відношення взаємовідповідальності, взаємної вимогливості і співробітництва, взаємодопомоги. Поняття первинності ми застосовуємо в якості синоніма поняття близькості, безпосередності спілкування. Поняття тренінгу визначають домінуючи форми і методи навчальної роботи групи.

Ми виділяємо такі педагогічні умови створення і ефективного навчання в первинних тренінгових групах: малий за кількістю і приблизно однаковий склад за рівнем підготовки, створення не більше трьох первинних тренінгових груп у межах студентської академічної групи; постійний склад; просторова близькість і тривалість існування групи; безпосередність, близькість і добровільність спілкування; психологічна захищеність; пошук конструктивного вирішення педагогічних проблем.

Другий метод експериментального навчання містить в собі імітаційно-ігрове моделювання педагогічних ситуацій. Він передбачає створення моделей реальної взаємодії педагогів із органами учнівського самоврядування або дійсних життєвих ситуацій, в які може потрапити вчитель. Цей метод в експерименті довів свою особливу корисність: у кількох тренінгових групах з'явилась тенденція до абстрактних міркувань, до надмірно інтелектуалізованого вирішення проблеми, точніше, він дозволяє долати труднощі у вербалізації окремих проблем, емоцій.

Наступний метод, який ми використали під час експерименту як елемент розробленої педагогічної системи - аналіз і рішення конфліктних ситуацій.

Оскільки досліджувався процес підготовки майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування, то мова йшла про два основні типи конфліктних ситуацій: "вчитель - органи учнівського самоврядування" та "вчитель і учень як представник самоврядування".

Важливою формою навчання, що тісно пов'язана з усіма іншими (лекції, практичні заняття тощо) та існує паралельно з кожною з них, є самостійна робота студентів. Ми розглядаємо її, як пізнавальну діяльність студентів під час виконання різного виду творчих навчальних завдань, що плануються і здійснюються самостійно з метою засвоєння вмінь і навичок досвіду педагогічної діяльності і вироблення професійно важливих якостей.

Творче навчальне завдання виступає і як засіб конструювання змісту підготовки студентів, і як засіб організації навчальної діяльності, і як засіб керування процесом її формування. Саме творчі завдання виступили для нас останнім елементом при конструюванні форм і методів навчання.

За характером творчих навчальних завдань ми виділяємо три їх типи: творчо-репродуктивні, репродуктивно-творчі і власно-творчі.

Кожне конкретне творче навчальне завдання відповідає певному типу за ступенем творчого характеру, за змістовною спрямованістю та за методичним інструментарієм.

Таким чином, форми і методи навчання в межах педагогічної системи, як її компонента, представлені організацією навчальної діяльності первинних тренінгових груп, використанням методів імітаційно-ігрового моделювання, рішенням конфліктних ситуацій, виконанням творчих завдань. Всі вони знайшли своє педагогічне обґрунтування в нашому дослідженні.

Така загальна змістовна характеристика всіх компонентів розробленої системи формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування.

Суть самого експерименту полягала в тому, щоб втілити розроблену систему підготовки вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням у навчальний процес, а точніше, в процес загальнопедагогічної підготовки студентів. Втілення в лекційні курси передбачало включення розробленого раніше змісту підготовки студентів, ураховуючи цілі, зміст і логіку навчальних предметів. Так в курсі педагогіки акцент було зроблено на викладання теоретичних основ діяльності учнівського самоврядування і взаємодії з ним педагога; у курсі історії педагогіки - на історію становлення, динаміку розвитку самоврядування у загальноосвітній школі, зміну педагогічної спадщини у цьому напрямку; в курсі методики виховної роботи і основ педагогічної майстерності - на педагогічну технологію взаємодії в системах "учитель-учнівське самоврядування", "адміністрація школи - органи учнівського самоврядування". Спецкурс "Педагогічні основи учнівського самоврядування" в повній мірі реалізував усі блоки освіти студентів у цьому напрямку. Практичні заняття з точки зору педагогічної технології можна охарактеризувати, по-перше, тим, що студенти готувались до них не тільки у відповідності з планами, що мають місце у вищій школі. Заняття в експериментальних групах будувались на основі організації навчальної роботи первинних тренінгових груп, створення яких є елементом пропонованої системи навчання. Їм пропонувалась відповідна програма підготовки і проведення кожного заняття, яке являло собою модель як самостійної, так і спільної діяльності. Ця програма містила в собі відповідні цілі і завдання заняття, питання для предметного обміркування, теми можливих дискусій, конфліктних ситуацій, творчі навчальні задачі.

При цілісній оцінці емпіричних даних, отриманих під час формуючого експерименту, ми спиралися на змістовно розроблені критерії та їх показники, які відбивали рівень підготовки студентів по кожному з видів готовності.

Аналіз даних щодо критерію науково-теоретичної готовності виявив основні відмінності в знаннях студентів контрольної і експериментальної груп, які полягають в тому, що у студентів експериментальної групи:

а) більш глибокі знання проблем педагогічного забезпечення діяльності учнівського самоврядування в сучасній школі (за п'ятибальною шкалою відповідно 4,26 і 4,48 балів проти 3,12 і 3,42 балів);

б) сфера застосування знань, їх практична спрямованість набагато вища (різниця від одного до півтора балів);

в) ступінь дослідження або інструментальність отриманих знань значно ширший і охоплює більше коло педагогічних проблем.

Порівняльно-зіставний аналіз педагогічних умінь за критерієм практичної готовності підтвердив більш високий ступінь сформованості у студентів експериментальної групи кожного із компонентів умінь як в оцінці, так і в самооцінці: організаторських (відповідно 4,54 і 3,45 балів), конструктивних (4,52 і 3,48), комунікативних (4,46 і 3,67), проективних (4,42 і 3,33), гностичних (4,38 і 3,86).

Кількісні дані за критерієм психофізіологічної готовності дозволили встановити, що у студентів експериментальної групи, в порівнянні з контрольною:

а) домінуючі методи і прийоми взаємодії з учнівським самоврядуванням максимально співвідносяться з якостями, що формуються;

б) просліджується тенденція до більш частішого виявлення професійно важливих якостей під час педагогічної практики;

в) педагогічні позиції і настанови співвідносяться з якостями, що формуються.

Вивчення педагогічної спрямованості студентів, яка становить суть критерію психологічної готовності, показала, що у студентів експериментальної групи зростання принадності до роботи з учнівським самоврядуванням значно вище (відповідно 4,17 і 2,98 балів). На стійке позитивне відношення до цієї роботи вказують 80,8 % студентів експериментальної групи і тільки 43,8 % контрольної.

Загальна оцінка рівня готовності студентів до роботи з учнівським самоврядуванням показує, що число студентів високого рівня готовності в експериментальній групі у два рази більше (47 %), ніж у контрольній (23 %). До низького рівня готовності експерти віднесли 5 % студентів експериментальної групи і 14 % студентів контрольної групи.

Таким чином, цілісний аналіз отриманих даних за кожним із критеріїв готовності може служити достатнім доказом ефективності розробленої педагогічної системи.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає можливість сформулювати ряд теоретичних і практичних висновків, а також дати необхідні рекомендації щодо вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів. А саме:

1. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики проблеми формування у майбутніх вчителів готовності до роботи з учнівським самоврядуванням можуть ефективно вирішуватися, якщо вона буде розглядатися як особливий вид педагогічної діяльності, в найбільшій мірі спрямований на демократизацію шкільного життя і створення оптимальних умов громадянського становлення особистості учнів.

2. Теорія і практика навчання студентів повинна виходити з того, що учнівське самоврядування - це спеціально організована систематична управлінська діяльність учнів, яка основана на принципах самодіяльності і співробітництва з педагогами і спрямована на розвиток особистості та дитячого колективу.

3. Теоретичні засади дослідження, що зумовили створення педагогічної системи і її експериментальне втілення в практику вузівського навчання, підтвердили його гіпотезу. Виведена і доведена залежність між застосуванням експериментальної системи навчання і рівнем сформованості професійно-педагогічних знань і умінь, професійно важливих якостей особистості майбутнього вчителя, педагогічної спрямованості.

4. Логіка системного педагогічного дослідження проблеми формування у майбутнього вчителя готовності до розвитку учнівського самоврядування, педагогічна технологія навчання студентів за рівнем свого наукового узагальнення і за характером опису цілком можуть застосовуватись у наукових розробках і практиці підготовки студентів за іншими напрямками професійно-педагогічної діяльності.

5. Розроблені у нашому дослідженні дидактичні вимоги до побудови форм і методів педагогічної підготовки студентів, методична структура процесу навчання, педагогічні умови створення і ефективного навчання в первинних тренінгових групах, педагогічні умови ефективності імітаційно-ігрового моделювання педагогічних ситуацій, типологія творчих навчальних завдань для самостійної роботи студентів можуть бути рекомендовані для застосування у навчальному процесі вузу.

Проведене нами дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, які пов'язані з проблемами підготовки майбутнього вчителя до розвитку учнівського самоврядування, оскільки вони зумовлені важливими соціальними процесами, що відбуваються у суспільстві взагалі і в школі зокрема. Динаміка цих процесів диктує необхідність наукової розробки і обґрунтування сучасних систем учнівського самоврядування і, відповідно, нової технології педагогічного навчання студентів. Однак достатньо підстав вважати, що застосування розробленої педагогічної системи навчання студентів уже на даному етапі дозволить суттєво покращити процес формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Цыбулько Г.Я. Педагогическая технология обучения студентов основам работы с ученическим самоуправлением. - Вестник Луганского государственного педагогического университета имени Тараса Шевченко. №1. 1999г. с. 127-132.

2. Цибулько Г.Я. Результати психолого-педагогічного експерименту по формуванню самосвідомості учнів у позакласній і позашкільній роботі. Трудове навчання: історія, сучасність, перспективи - С. 152-154.

3. Цибулько Г.Я., Сипченко В.І. Формування самосвідомості школярів: "Трудове навчання: історія, сучасність, перспективи". - Слов'янськ, 1997. - С. 85-87.

4. Цибулько Г.Я. Психолого-педагогические проблемы формирования самосознания учащихся в период построения демократического общества // Вопросы совершенствования учебно-воспитательной работы в школе и вузе: Сб. научных статей. - Вып. 2. - Славянск, 1996. - С. 38-39.

5. Цибулько Г.Я. Необхідність підготовки майбутніх вчителів праці до самоврядування // Удосконалення підготовки вчителя праці в сучасних умовах. - Бердянськ, 1994. - С. 21-22.

6. Цибулько Г.Я., Цибулько Л.Ф. Н.К. Крупская о самоуправлении школьников // Гуманистические основы педагогической концепции Н.К. Крупской и современность: Материалы международной научно-практической конференции. - Горловка, 1994 г. - С. 265-267.

7. Цибулько Г.Я. Психолого-педагогічні аспекти підготовки студентів до самоврядування // Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання: Матеріали науково-практичної конференції. - Житомир, 1993 г. - Т.І., Ч.1. - С. 139-140.

8. Цибулько Г.Я. Методические рекомендации по подготовке студентов педвуза к руководству ученическим самоуправлением /для студентов всех специальностей/. - Славянск: СГПИ, 1990 г. - 90 с.

9. Цибулько Г.Я. Методические рекомендации по работе с ученическим комитетом школы. - Славянск: СГПИ, 1986 г. - 28 с.

10. Цибулько Г.Я. О подготовке студентов к руководству ученическим самоуправлением // Формирование социально-активной личности учителя: Межвуз. сборник научных трудов. - М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1984. - С. 112-117.

АННОТАЦІЇ

Цибулько Г.Я. Формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. - Теорія та історія педагогіки. - Луганський державний педагогічний університет, Луганськ, 1999.

Дисертація присвячена питанням формування у майбутніх вчителів готовності до розвитку учнівського самоврядування у процесі вивчення педагогічних дисциплін. У роботі теоретично обґрунтовується модель педагогічної системи підготовки вчителя до роботи з учнівським самоврядуванням та досліджуються компоненти цієї системи. На дидактичному рівні розроблюється педагогічна технологія навчання студентів, що регламентує конструювання форм та методів навчання. Експериментально визначається ефективність запропонованої системи й даються практичні рекомендації її впровадження у процесі загальнопедагогічної підготовки студентів.

Ключові слова: учнівське самоврядування, педагогічна готовність, педагогічна система, зміст освіти, первинна тренінгова група, творче навчальне завдання.

Цыбулько Г.Я. Формирование у будущих учителей готовности к развитию ученического самоуправления. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - Теория и история педагогики. - Луганский государственный педагогический университет, Луганск, 1999.

Диссертация посвящена вопросам формирования у будущих учителей готовности к развитию ученического самоуправления. Актуальность исследования обусловлена значимостью ученического самоуправления в организации жизнедеятельности ученического коллектива и формировании таких важнейших качеств личности, как ответственность, деловитость, организованность, инициативность, а также недостаточной теоретической и методической подготовкой учителя к работе с ученическим самоуправлением, ее несоответствием современным социальным и педагогическим реалиям.

В первом разделе рассмотрены теоретические основы исследуемой проблемы. Сформулировано базовое понятие "ученическое самоуправление", кратко проанализированы исходные теоретические положения педагогики ученического самоуправления, синтезирующие в себе современные научные представления о нем и дающие ориентир в разработке содержания педагогической подготовки студентов. С учетом этого и на основе интерпретации результатов анкетирования учащихся, студентов, учителей показаны основные требования к моделированию системы подготовки учителя к развитию ученического самоуправления.

Второй раздел посвящен построению педагогической системы формирования у будущего учителя готовности к развитию ученического самоуправления. Определена концепция построения системы, ее цель, содержание, формы и методы обучения студентов. Содержательно и процессуально обусловлено формирование готовности будущих учителей к развитию ученического самоуправления как целостного проявления всех сторон личности учителя, включающее в себя педагогическую направленность, совокупность необходимых педагогических знаний, умений и профессионально важных качеств. Разработана педагогическая технология обучения студентов, представленная организацией учебной деятельности первичных тренинговых групп, использованием методов имитационно-игрового моделирования, решением конфликтных ситуаций, выполнением творческих заданий. Описана экспериментальная проверка эффективности педагогической системы.

Главным результатом проведенного исследования явилось создание, теоретическое обоснование и экспериментальное подтверждение эффективности разработанной педагогической системы подготовки будущих учителей к развитию ученического самоуправления. Содержательно разработаны ее структура и компоненты, что в совокупности дополняет и развивает идеи системного подхода применительно к конкретным областям педагогической деятельности и науки. Развиваемый в исследовании подход по степени своего научного обобщения дает возможность использовать полученные новые педагогические знания в различных направлениях общепедагогической подготовки студентов.

Сопутствующими результатами работы явилось определение дидактических форм и методов обучения, педагогических условий создания первичных тренинговых групп, типологии творческих учебных заданий, педагогических условий эффективности имитационно-игрового моделирования учебного процесса.

Ключевые слова: ученическое самоуправление, педагогическая готовность, педагогическая система, содержание образования, первичная тренинговая группа, творческое учебное задание.

Tsybulko G.Y. Forming of readiness for the development of pupils' self-government in future teachers. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences. Specialty 13.00.01. - Theory and History of Pedagogics. - Lugansk State Pedagogical University, Lugansk, 1999.

The dissertation is devoted to the problems of forming readiness for the development of pupils' self-government in future teachers in the process of studying pedagogical subjects. The model of the teacher training system for school work with pupils' self-government is theoretically substantiated in the research and the components of this system are investigated. Pedagogical technology of teaching students is worked out at a didactic level, this technology regulates the construction of teaching forms and methods. The effectiveness of the suggested system is experimentally proved; practical recommendations of putting it into practice in the process of pedagogical training of students are given.

Key words: pupils' self-government, pedagogical readiness, pedagogical system, contents of education, initial training group, creative education task.

Размещено на Allbest.ru