Формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя

соціальний майбутній учитель

Побудова демократичної незалежної української держави потребує підготовки нової генерації учителів, які забезпечать виховання підростаючих поколінь соціально активними громадянами і патріотами своєї держави, з високими моральними якостями, почуттям обов'язку і прагненням працювати задля розквіту нації і суспільства. У законах України «Про вищу освіту», «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХI століття»), Концепції національного виховання, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державній програмі «Вчитель» акцентується увага на тому, що основною рушійною силою модернізації системи освіти є педагог-професіонал зі сформованими морально-громадянськими якостями та готовністю до соціально значущої діяльності у суспільстві.

Сучасний педагог має втілювати в собі типові якості українського народу: громадянський спосіб мислення і світогляд, характер, глибоку людяність і відповідальність. Педагогіка співробітництва та життєтворчості замінює педагогіку авторитарності. Реальна дійсність вимагає достатньо розвинених соціально значущих якостей майбутніх фахівців, спроможних до пошуку нових форм спілкування як з учнями, так і з їхніми родинами.

Доцільність дослідження випливає з його спрямованості на розв'язання суперечностей між сучасними потребами суспільства та недостатнім рівнем підготовки спеціаліста з високим рівнем громадянської активності, зокрема:

- між вимогами до вчителя, що ставляться державою, основними освітніми законодавчими документами та недостатнім рівнем його підготовки до виконання соціальних ролей у демократичному суспільстві;

- між потребою у вчителі з громадянським світоглядом, активною життєвою позицією та переважно пасивним ставленням громадян до побудови демократичного суспільства;

- між необхідністю оволодіння майбутнім учителем сучасними особистісно зорієнтованими технологіями навчання і виховання та реально існуючою традиційною системою його підготовки.

Аналіз соціологічної, педагогічної та психологічної літератури свідчить про те, що проблема формування соціально значущих якостей з різних наукових позицій завжди цікавила науковців, але особливої актуальності вона набула останнім часом, у трансформаційний період розвитку нашої держави. Досліджувана проблема формування соціально значущих якостей висвітлювалась у наукових дослідженнях багатьох учених, а саме: її філософсько-методологічний аспект (В.П. Андрущенко, Г.П. Васянович, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, П.Ю. Саух та ін.); вивчення загальних питань професійної підготовки та змісту професійної освіти (Ю.К. Бабанський, О.А. Дубасенюк, Б.О. Федоришин та ін.); формування особистості вчителя в процесі загально-педагогічної підготовки (С.С. Вітвицька, М.В. Левківський, Т.І. Люріна, О.В. Плахотнік, Л.О. Хомич, К.І. Чорна та ін.).

Питанням формування особистості як носія певних соціальних якостей, необхідних для розвитку суспільства, приділяли увагу вітчизняні класики педагогічної науки: А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, І.Я. Франко та ін. Проблемі соціалізації особистості присвячені роботи Г.М. Андреєвої, І.С. Кона, А.В. Мудрика та ін. В роботах науковців формування соціально значущих якостей особистості розглядається в різних аспектах, а саме: розвиток соціально значущих якостей в процесі діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); закономірності розвитку особистості під впливом соціального середовища та виховання (О.Г. Асмолов, П.Я. Гальперін, Л.М. Мітіна, О.В. Сухомлинська та ін.); проблема співвідношення особистого та соціального (О.Г. Мороз, Н.Г. Ничкало, В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін та ін.); соціально-професійна орієнтація вчителя (С.Г. Вершловський, А.Б. Добрович, Ю.Н. Ємєльянов, М.Х. Тітма та ін.); вплив окремих проявів процесу соціалізації на формування соціально значущих якостей (М.І. Бобнєва, І.Д. Звєрева, Н.В. Кузьміна, А.В. Петровський, К.К. Платонов, О.В. Шорохова та ін.); формування у вчителя соціальних цінностей (О.М. Власенко, А.А. Сбруєва, С.В. Савченко та ін.).

Проведений у дослідженні аналіз джерельної бази дав змогу констатувати, що на сьогодні накопичений певний досвід підготовки вчителя з високими соціально значущими якостями.

Проте аналіз наукових робіт вітчизняних і зарубіжних учених засвідчив, що в них досліджено переважно окремі аспекти проблеми формування у майбутніх учителів соціально значущих якостей; недостатньо визначеним є питання процесуальних аспектів їх формування; потребує відповідного наукового обґрунтування сам процес формування соціально значущих якостей у вищому навчальному закладі на основі діяльнісного підходу.

Зазначене вище дозволило стверджувати, що дослідження формування у студентів вищих навчальних педагогічних закладів соціально значущих якостей особистості вчителя з метою виконання своєї професійної ролі є актуальним і перспективним у контексті вирішення завдань перебудови національної системи освіти.

Отже, актуальність та недостатня теоретична та методична розробка проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане згідно з комплексною темою науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка «Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції» (0106 V 005409). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного педагогічного інституту (протокол № 3 від 03. 02. 1999р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 5 від 14. 06. 1999 р.)

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі, змісту та технології ефективного формування соціально значущих якостей майбутніх учителів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. Проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми у педагогічній теорії та практиці.

2. Науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

3. Визначити критерії та показники сформованості соціально значущих якостей у майбутніх педагогів.

4. Розробити технологію формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів.

5. Підготувати методичний посібник «Вивчення особистості майбутнього вчителя» для викладачів вищих навчальних закладів, студентів.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутнього вчителя.

Предмет дослідження - зміст та технологія формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка експериментально-педагогічної моделі та спеціальної педагогічної технології і внесення відповідних змін у змістові характеристики процесу соціально-професійної підготовки майбутнього педагога дозволять побудувати ефективний процес формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

Методологічною основою дослідження є принципи науковості та об'єктивізму, теорія наукового пізнання, філософські вчення про взаємозумовленість соціальних явищ і педагогічної дійсності та необхідність їх вивчення у конкретно-історичних умовах; положення про формування всебічно розвиненої особистості; системний, діяльнісний та особисто орієнтований підходи до виховання, теорія соціальної компетентності; сучасні теорії обґрунтування інноваційного підходу до змісту і форм організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; філософські й психолого-педагогічні положення про соціальну зумовленість процесів формування свідомості й поведінки.

Теоретичну основу дослідження становлять праці, що розкривають основні положення теорії особистості та суб'єктного підходу (І.Д. Бех, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн та ін.); психологічні основи професійної діяльності (Н.В. Кузьміна, Л.М. Мітіна, В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін, Б.О. Федоришин та ін.); психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителів у системі вищої освіти (Г.П. Васянович, С.С. Вітвицька, О.Н. Дем'янчук, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн, А.В. Іванченко, М.В. Левківський, Т.І. Люріна, Н.Г. Ничкало, О.В. Плахотнік, С.О. Сисоєва, Л.О. Хомич та ін.); основні закономірності розвитку особистості під впливом соціального середовища (Г.М. Андреєва, О.Г. Асмолов, П.Я. Гальперін, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, А.В. Мудрик та ін.), концептуальні положення, відображені в законодавстві України про освіту й документах Міністерства освіти і науки, інформаційні й нормативні матеріали Міністерства освіти і науки України.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної у дисертації мети і розв'язання поставлених завдань на різних етапах педагогічного дослідження використовувався комплекс методів, які доповнювали один одного, забезпечили можливість належного пізнання і розкриття предмету наукового пошуку, зокрема: теоретичні - аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури, що дало змогу уточнити зміст базових понять дослідження відповідно до його предмета та об'єкта; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних, за допомогою яких визначено стан формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів; метод теоретичного моделювання, на основі використання якого обґрунтовано структуру соціально значущих якостей та елементи розробленої моделі; емпіричні - опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, спостереження, співбесіда, експертні оцінювання, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний), математичної статистики, комп'ютерної обробки даних експерименту, що забезпечили можливість реалізувати програму дослідження та виявити якісні зміни рівнів сформованості соціально значущих якостей майбутніх учителів.

Організація дослідження. Дослідницька робота охоплювала чотири етапи наукового пошуку.

На першому етапі (1999 - 2000 рр.) - теоретико-діагностичному - вивчався стан досліджуваної проблеми в її теоретичному і прикладному аспектах. Розроблено програму та методику дослідження, висунуто загальну гіпотезу, визначено об'єкт, предмет, сформульовано мету й завдання дослідження.

На другому етапі (2001 - 2002 рр.) - аналітико-пошуковому - конкретизовано методики експериментальної роботи, внесено корективи у формулювання часткових гіпотез дослідження, проведено констатувальний зріз рівня сформованості соціально значущих якостей майбутніх учителів.

На третьому етапі (2003 - 2006 рр.) - формувальному - розроблено та впроваджено в практику роботи вищих педагогічних закладів освіти експериментальну модель, зміст та технологію формування в майбутніх учителів соціально значущих якостей особистості.

На четвертому етапі (2007 - 2008 рр.) - узагальнюючому - проаналізовано та систематизовано результати формувального етапу експерименту, проведено статистичну обробку його результатів, завершено оформлення дисертації в цілому.

Експериментальна база дослідження. Робота виконувалася на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка, Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, Рівненського державного гуманітарного університету, Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Усього різними видами дослідження було охоплено 1122 особи (172 вчителі, 950 студентів). У формувальному етапі експерименту брали участь 154 студенти, серед них: 78 - в експериментальних групах та 76 - у контрольних.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше розроблено модель формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя; уточнено сутність поняття «соціально значущі якості» у контексті професійного становлення особистості майбутнього вчителя; удосконалено технологію формування соціально значущих якостей; подальшого розвитку набули зміст, форми та методи формування соціально значущих якостей у процесі підготовки майбутніх учителів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що уточнено сутність та взаємозв'язок базових понять дослідження, визначено наукові підходи (соціально-філософський, гуманістичний, історично-педагогічний, креативний, технологічний), що дозволило аргументувати впровадження у навчальний процес вищої школи сучасних форм, методів і засобів з метою формування соціально значущих якостей майбутніх учителів; теоретично обґрунтовано соціально значущий компонент у змісті педагогічної освіти.

Практичне значення дослідження вбачається у конкретизації теоретико-методологічних та методичних основ процесу підготовки майбутнього вчителя; у використанні інноваційних методів навчання у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі. На основі результатів експериментальної роботи створено програму факультативного курсу «Пізнай і створи себе» і методичний посібник «Вивчення особистості майбутнього вчителя», що можуть бути використані як у вищих педагогічних навчальних закладах з метою підвищення рівня сформованості соціально значущих якостей майбутніх педагогів, так і вчителями загальноосвітніх шкіл.

Наукові результати дослідження, пов'язані з узагальненням даних про формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя, впроваджено в систему навчально-професійної підготовки майбутніх учителів Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 1028 від 24.09.05), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 127 від 20.12.06), Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 2195 від 14.10.05).

Особистий внесок здобувача в працях, виконаних у співавторстві, полягає: 1) у тезах «Актуальність провідних ідей І.І. Огієнка для перебудови сучасної школи» - у висвітленні завдань щодо формування соціальної активності сучасної молоді; 2) у тезах «Інноваційні підходи до формування соціально значущих якостей особистості майбутнього педагога: теоретико-методологічний аспект» - у визначенні структурних компонентів поняття «соціально значущі якості».

Вірогідність результатів наукового дослідження забезпечується теоретичним та методичним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням, кількісним та якісним аналізом емпіричного матеріалу, результатами експериментальної перевірки висунутої гіпотези проведеного експерименту, використанням статистичних методів обробки, позитивними результатами рекомендацій, впроваджених у практику.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Іван Огієнко й утвердження гуманістичної науки та освіти в Україні» (Житомир, 1997), «Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання» (Житомир, 1998), «Педагогічні основи виховної діяльності в дитячих громадських організаціях України» (Житомир, 1998), «Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя» (Київ - Житомир, 1999), «Жінка і влада» (Київ, 1999), «Підготовка вчителя у контексті Європейського освітнього простору» (Київ - Житомир, 2005), «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2006), обласних науково-практичних конференціях «Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя та сучасні технології навчання» (Житомир, 1993), «Психологічні основи підготовки творчого вчителя» (Житомир, 1996), «Спрямованість особистості сучасних школярів» (Житомир, 2001), «Національна освіта у контексті творчості А.С. Макаренка» (Житомир, 2003), міжвузівських науково-методичних конференціях «Актуальні питання навчання та виховання учнівської молоді» (Житомир, 1999), «Х науково-методична конференція ЖВІРЕ» (Житомир, 1999), «ХІІ науково-методична конференція ЖВІРЕ» (Житомир, 2003).

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 20 наукових праць, з них 2 - у співавторстві, 18 - одноосібно, у тому числі: 1 методичний посібник, 3 методичні рекомендації, 4 статті в провідних наукових фахових виданнях, 7 статей у збірниках наукових праць, 5 тез у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел, що налічує 245 найменувань (з них 2 іноземною мовою). Основний зміст дисертації складає 195 сторінок, загальний обсяг роботи 288 сторінок. Дисертація містить 34 таблиці і 18 рисунків.

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь її дослідженості; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання, гіпотезу й етапи дослідження, його методологічні та теоретичні основи; сформульовано методи наукового пошуку, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику діяльності вищих навчальних закладів.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя» - представлено результати теоретичного аналізу сутності та взаємозв'язку базових понять дослідження; розглянуто наукові підходи до формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів, їх важливості у професійній підготовці педагогів до виконання соціальних ролей у суспільстві; досліджено систему соціально значущих якостей та доведено, що вказана система є системоутворювальним чинником професійної компетентності майбутнього вчителя; обгрунтовано спрямованість навчально-виховного процесу вищого навчального педагогічного закладу на формування соціально значущих якостей педагога; визначено структуру особистості вчителя та місце соціально значущих якостей в ній.

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми засвідчив актуальність проблеми формування соціально значущих якостей у професійному становленні сучасного вчителя, виходячи з чого можна стверджувати, що структурні компоненти системи «соціально значущі якості», запропоновані дослідниками і педагогічною практикою, далеко не є вичерпними. Відтак стає очевидним, що ця система є динамічним явищем, оскільки еволюція соціального розвитку суспільства вносить свої корективи у громадсько-педагогічну діяльність учителів.

Згідно з логікою дослідження проаналізовано та уточнено базові поняття: «соціальне», «соціальна система», «особистість», «структура особистості вчителя», «модель особистості», «соціалізація», «соціальне самовизначення», «соціально значущі якості».

Аналіз базових понять дає можливість визначити «соціальне» як сукупність характеристик взаємодіючих індивідів як членів різних груп, а також відносини індивідів та груп із суспільством з приводу встановлення розподілу відповідних їх домаганням статусних місць у системі універсальної взаємодії ( суспільстві).

У процесі аналізу базових понять з'ясовано сутність поняття «соціальна система» як взаємозв'язаної сукупності культурних і структурних елементів. Важливою ознакою соціальних систем є їх більша складність порівняно з системами технічними, біологічними та іншими, оскільки їх основний елемент (людина) має більший діапазон вибірковості та суб'єктності поведінки.

Одним із базових у дисертації виступає поняття особистості; вона розглядається як індивід, що є суб'єктом соціальних відносин і соціальної дійсності, а також як системна ознака індивіда, що формується в спільній діяльності та спілкуванні і визначається залученістю до суспільних відносин.

Поняття «структура особистості вчителя» тлумачиться у дослідженні як складне динамічне утворення, що об'єднує різноманітні компоненти духовного змісту особистості вчителя в єдиний комплекс і створює його неповторність. При цьому в дисертації розглядається кілька стратегій побудови структури особистості вчителя, кожна з яких вирізняється за головним об'єктом дослідження, методичними процедурами і розв'язком питання про співвідношення біологічного і соціального в розвитку особистості: конституційно-антропометрична, факторна, блокова, мотиваційно-динамічна, поведінково-інтеракціоністська. Для проведення дослідження в роботі визначена мотиваційно-динамічна стратегія побудови особистості сучасного вчителя та представлена її структура.

Поняття «модель особистості» визначається як тип особистості, який виникає в результаті дії певної системи соціалізації і соціального контролю у певних економічних, культурних, історичних та інших умовах; а поняття «соціалізація» - як засвоєння особистістю соціальних норм і функціонально-рольових обов'язків активного включення до соціальної спільноти.

У дисертації розглядається «соціальне самовизначення» як усвідомлення майбутнім учителем своєї соціальної сутності, місця у суспільстві, яке є необхідною умовою успішної орієнтації педагога у соціальній реальності.

Сутність поняття «соціально значущі якості» розглядається нами як особлива комбінація професійно необхідних особистісних властивостей і якостей (змістових і динамічних), що зумовлює громадсько-педагогічну активність педагога, спрямовану на розвиток, виховання і навчання школяра у соціальному середовищі.

Доведено, що результатом формування соціально значущих якостей у майбутнього вчителя є їх сформованість, як складне особистісне інтегральне утворення, що включає позитивну мотивацію до громадсько-педагогічної діяльності, наявність психолого-педагогічних, соціальних, методичних знань, умінь і навичок щодо виконання соціальних ролей у суспільстві, психологічні та характерологічні особливості.

Ґрунтовний аналіз основних теоретичних підходів (соціально-філософський, гуманістичний, історично-педагогічний, креативний, технологічний) дав змогу виокремити у дисертації філософські та історичні аспекти вищої освіти; положення психології про розвиток спрямованості особистості в процесі громадсько-педагогічної діяльності студентів; теоретичні основи професійної підготовки вчителя; дидактичні теорії підготовки майбутніх педагогів до виконання соціальних ролей у суспільстві. Все зазначене вище стало основою побудови структурної моделі формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

У другому розділі - «Модель формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя» - розглянуто специфіку побудови системи соціально значущих якостей і розроблено відповідну структурну модель; визначено критеріальні характеристики рівнів сформованості соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

У пропонованій автором структурній моделі послідовно розкриваються взаємопов'язані елементи та етапи процесу формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя та загальні принципи конструювання змісту означених якостей (рис.1).

Модель передбачає реалізацію чотирьох блоків: цільового, організаційно-змістового, блоку реалізації та оцінно-результативного.

Цільовий блок включає мету, принципи та компоненти системи соціально значущих якостей. Організаційно-змістовий - вміщує технологію формування соціально значущих якостей в єдності трьох етапів: діагностичного, реалізаційного, завершального. Центральним компонентом цього блоку є реалізаційний етап, на якому здійснюється формування навичок та вмінь майбутнього вчителя щодо соціально значущих якостей. Блок реалізації відображає спрямованість навчально-виховного процесу на формування соціально значущих якостей та включає такі компоненти: оновлення змісту психолого-педагогічного процесу підготовки вчителя на основі діяльнісного підходу та особистісно орієнтованих технологій, поєднання традиційних та інноваційних методів, включення студентів у різні види пізнавальної та практичної діяльності.

Технологія формування соціально значущих якостей передбачає включення студентів у навчальну, позанавчальну, громадсько-педагогічну діяльність, а також вимагає використання оновленого методичного забезпечення (інноваційні форми, методи, засоби навчальної та виховної роботи). Оцінно-результативний блок включає критерії формування соціально значущих якостей, рівні їх сформованості та результат.

У ході експерименту з'ясовано, що система соціально значущих якостей складається з таких компонентів: спрямованість (соціальна, професійна, гуманістична) як система мотивації формування соціально значущих якостей та сфера (когнітивна, комунікативна, рефлексивна) як область існування соціально значущих якостей у громадсько-педагогічній діяльності майбутнього вчителя.

У дисертації доведено, що результатом реалізації вищезазначених компонентів розробленої моделі є сформованість соціально значущих якостей майбутнього вчителя. На основі мотиваційного, соціального, когнітивного, комунікативно-діяльнісного та морального критеріїв у дисертації виділено три рівні сформованості соціально значущих якостей у майбутніх учителів (високий, середній, низький).

Схема

Високий рівень характеризується глибоким усвідомленням соціального значення вчительської професії; високорозвиненими, систематизованими знаннями, вміннями у досліджуваної сфері; творчим підходом до професійного самовизначення, що проявляється в адекватному усвідомленні вимог педагогічної професії, своїх особистісних якостей та вмінні зіставити ці показники й проектувати своє особистісне професійне зростання; активністю у громадсько-педагогічної діяльності.

Середній рівень характеризується епізодичним проявом інтересу і позитивним ставленням до виконання соціальних ролей вчителя; засвоєнням базових знань та їх практичним застосуванням у стандартних і деяких нестандартних ситуаціях; потребою у самовдосконаленні, яка з'являється тільки при виникненні труднощів у громадсько-педагогічній діяльності.

Низький рівень виявляє відсутність інтересу до соціальної складової вчительської професії та потреби у самовдосконаленні; засвоєння елементів професійних знань, практичне значення яких не усвідомлюється (знання застосовуються лише в стандартних ситуаціях); недостатнє володіння професійними вміннями та навичками, неспроможність їх застосовувати у громадсько-педагогічній діяльності.

У дослідженні доведено, що впровадження структурної моделі формування соціально значущих якостей передбачає врахування психологічних особливостей студентів, введення нових соціально спрямованих навчальних дисциплін, інноваційних технологій освітньої підготовки.

У третьому розділі - «Експериментальне дослідження ефективності моделі формування соціально значущих якостей учителя» - представлено програму організації дослідження, уточнено досліджувану модель, проаналізовано та узагальнено результати констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту.

Необхідною стала розробка перспективної технології формування соціально значущих якостей, яка базується на діяльнісному підході та особистісно орієнтованих технологіях до навчання і виховання.

Нами була розроблена і апробована експериментальна програма організації дослідження, яка складалась із констатувального і формувального етапів експерименту, що проводився на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка, Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, Рівненського державного гуманітарного університету.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дав змогу зробити висновок про те, що традиційна система професійної підготовки майбутнього вчителя недостатньо спрямована на формування соціально значущих якостей, необхідних для соціальної та громадсько-педагогічної роботи. Про це свідчить невисокий рівень сформованості соціально значущих якостей, за 10-ти бальною шкалою, особливо таких: працелюбність (3,86) як компонент соціальної спрямованості; організованість (4,14), професіоналізм (4,69), допитливість (4,28) як компоненти професійної спрямованості; гуманність (4,86) як компонент гуманістичної спрямованості; життєрадісність (3,73) як компонент когнітивної сфери; усвідомлення і почуття власної гідності (3,86), співробітництво(3,80), альтруїзм (3,93) як компоненти рефлексивної сфери, а також недостатнє застосування сучасних методів у навчально-виховнму процесі та низька активність студентів, майбутніх педагогів у громадській дяльності суспільства.

Дослідження засвідчило, що сформованість соціально значущих якостей у студентів в експериментальній та контрольній групах виявилась на середньому рівні і складала відповідно 5,05 і 5,34 балів. За показником t-критерія Ст'юдента, суттєвої різниці між групами не спостерігалося (t<1,98).

За розробленою технологією формувальний етап дослідження передбачав реалізацію цільового, змістового, операційно-діяльнісного та контрольно-оцінного компонентів навчальної та позанавчальної діяльності.

Реалізація цільового компоненту спрямовувалася на виявлення і розуміння майбутнім учителем цілей і завдань педагогічної діяльності, усвідомлення ними необхідності знань, умінь, навичок щодо формування соціально значущих якостей, наявність психологічної підготовки на професійно-педагогічне вдосконалення.

Змістовий компонент технології включав розвиток навичок та вмінь, накопичення знань студентів на лекційних, семінарських та лабораторних заняттях, спрямованих на розкриття особистості майбутнього вчителя, його творчого потенціалу, формування його соціально значущих якостей. Змістовий компонент технології формування соціально значущих якостей забезпечували реалізовані нами: форми та методи (диспути, дискусії, ділові ігри, тренінги, бесіди, анкетування, тестування; традиційні, інноваційні); засоби (друковані, аудіовізуальні, комп'ютерні, робочі програми, методичні рекомендації). Реалізація в ході формувального етапу експерименту операційно-діяльнісного компоненту розробленої технології передбачала організацію навчальної і позанавчальної діяльності, комплексне планування навчально-виховних і громадсько-педагогічних завдань, спрямованих на ефективне досягнення розроблених цілей формування соціально значущих якостей. Контрольно-оцінний компонент вміщував систему контролю і самоконтролю, оцінку та самооцінку, корекцію та самокорекцію формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів.

Результати експериментального дослідження засвідчують, що розроблена технологія забезпечила статистично значущі кількісні та якісні зміни в основних структурних компонентах формування соціально значущих якостей, що виявилось у позитивній динамиці зростання означених якостей у студентів експериментальної групи (див. рис. 2).

Рис. 2. Динаміка рівнів сформованості соціально значущих якостей майбутніх учителів на початку та в кінці експерименту в експериментальній та контрольній групах

Кількісні дані по сформованості у майбутніх педагогів соціально значущих якостей представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Показники сформованості соціально значущих якостей майбутніх педагогів у експериментальній та контрольній групах на початку та в кінці експерименту

Достовірність результатів експерименту здійснювалась за допомогою комплексу методів, зокрема: коефіцієнту кореляції рангів Спірмена, статистичного t - критерія розподілу Ст'юдента. Одержані результати показали, що за період проведення формувального етапу експерименту в експериментальній групі, на відміну від контрольної, рівень сформованості соціально значущих якостей значно збільшився. Так, значно підвищився рівень сформованості: соціальної спрямованості (6,69 в ЕГ проти 5,42 в КГ); професійної спрямованості (5,54 в ЕГ проти 5,24 в КГ); гуманістичної спрямованості (7,15 в ЕГ проти 5,87 в КГ). Також значно зросли показники сформованості соціально значущих якостей у когнітивній сфері (5,95 в ЕГ проти 5,03 в КГ); комунікативній сфері (6,33 в ЕГ проти 5,36 в КГ) та рефлексивній сфері (5,67 в ЕГ проти 4,85 в КГ).

Після проведення формувального етапу експерименту середня оцінка сформованості соціально значущих якостей у студентів експериментальної групи становила 6,22 бали, що відповідає високому рівню сформованості, а у студентів контрольної групи залишилася на середньому рівні з оцінкою 5,30 бали. Отриманий показник вказує на позитивну динаміку рівня сформованості досліджуваних якостей (різниця між групами - t>1,98).

Результати, одержані після завершення формувального етапу експерименту, свідчать про ефективність упровадження структурної моделі та технології формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів.

Висновки

У дисертації представлено теоретично узагальнене нове розв'язання проблеми формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічної технології і методик, які сприяють успішності формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

Результати теоретичного й експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для наступних висновків:

1. У роботі проаналізовано зміст, форми, методи формування соціально значущих якостей в історично-педагогічному та соціально-психологічному аспектах; виділено основні існуючи підходи до його розвитку у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, які взаємодіють, збагачують, доповнюють один одного і дозволяють всебічно вивчати проблему.

У контексті досліджуваної проблеми розглянуто науково-теоретичні підходи до формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів: соціально-філософський, гуманістичний, історично-педагогічний, креативний, технологічний. Спираючись на сучасні підходи до розгляду досліджуваної проблеми, особливу увагу було приділено визначенню базових понять дослідження: «соціальна система», «структура особистості вчителя», «соціалізація», «соціально значущі якості», «формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя».

Сутність поняття «соціально значущі якості» розглядається нами як особлива комбінація професійно необхідних особистісних властивостей (змістових і динамічих), що зумовлює громадсько-педагогічну активність педагога, спрямовану на розвиток, виховання і навчання школяра у соціальному середовищі.

Структурними компонентами соціально значущих якостей є: спрямованість (соціальна, гуманістична, професійна) та сфера (когнітивна, комунікативна, рефлексивна).

На основі аналізу соціально-філософської, історико-педагогічної, психолого-педагогічної та спеціальної літератури зроблено висновок про те, що, не зважаючи на істотне зростання кількості наукових праць, присвячених проблемі формування соціально значущих якостей, переважна більшість їх досліджує лише окремі аспекти означеної проблеми; недостатньо визначеним є питання процесуальних аспектів їх формування. На підставі зазначеного вище зроблено висновок про недостатню педагогічну ефективність традиційного змісту, форм і методів формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя.

2. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя, яка впроваджувалась на формувальному етапі дослідження і передбачала реалізацію визначених блоків: цільового (мета, принципи, компоненти), організаційно-змістового (три етапи технології - діагностичний, реалізаційний, завершальний); блоку реалізації (спрямованість навчально-виховного процесу на формування соціально значущих якостей - оновлення змісту психолого-педагогічного процесу підготовки вчителя на основі діяльнісного підходу та особистісно орієнтованих технологій, поєднання традиційних та інноваційних методів).

3. Критеріями сформованості соціально значущих якостей майбутнього вчителя нами визначено: мотиваційний, соціальний, когнітивний, комунікативно-діяльнісний, моральний. Для кожного критерію було виокремлено певні показники. На основі виділених критеріїв та їх показників визначено й охарактеризовано три рівні сформованості соціально значущих якостей майбутніх педагогів: високий, середній, низький.

4. Експериментально перевірено та впроваджено у навчально-виховний процес технологію формування соціально значущих якостей майбутніх учителів, яка складалась з трьох етапів і передбачала включення студентів в різні види навчальної, позанавчальної, та громадсько-педагогічної діяльності та забезпечувалась різними формами, методами та засобами з метою спрямованості педагогічного процесу у вищому навчальному закладі на формування соціально значущих якостей. За розробленою технологією формувальний етап нашого дослідження передбачав реалізацію цільового, змістового, операційно-діяльнісного та контрольно-оцінного компонентів навчальної та позанавчальної діяльності.

У процесі експериментального дослідження визначено рівень сформованості соціально значущих якостей у студентів експериментальної та контрольної груп. Результати порівняльного дослідження засвідчили переваги застосованої технології в експериментальних групах. Доведено, що підвищенню ефективності формування соціально значущих якостей майбутніх вчителів сприяє зміст факультативного курсу «Пізнай і створи себе».

Завершальний етап експерименту свідчить про те, що отримані за допомогою методів математичної статистики результати підтверджують достовірність висновків щодо його ефективності.

5. Результати дослідження дозволили сформулювати рекомендації, що мають сприяти зростанню соціально-громадської активності студентів, запропонувати модель формування соціально значущих якостей майбутніх учителів з метою виконання соціальних ролей у суспільстві. Підготовлено методичний посібник «Вивчення особистості майбутнього вчителя» для викладачів вищих навчальних закладів, студентів. Виконане дослідження підтвердило висунуту гіпотезу про необхідність створення технології формування соціально значущих якостей у майбутніх учителів для виконання соціальних ролей у суспільстві.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми формування соціально значущих якостей майбутнього вчителя. На нашу думку, подальшого теоретичного та експериментального дослідження потребують такі аспекти вказаної проблеми, як: визначення та обґрунтування сутності умов застосування педагогічних технологій, розробка спеціальних комп'ютерних програм до організації тренінгових занять зі студентами, які займаються громадською діяльністю в позанавчальний час.

Література

1. Мірошниченко О. А. Вивчення особистості майбутнього вчителя : метод. посіб. до вивчення дисципліни «Практикум із загальної психології» / О. А. Мірошниченко. - Житомир, 2007. - 200 с.

2. Мірошниченко О. А. Из опыта организации и работы педагогического отряда для проведения профилактических и воспитательных мероприятий с трудновоспитуемыми подростками : метод. реком. / О. А. Мірошниченко. - Житомир: ЖОЦССМ, 1994. - 16 с.

3. Мірошниченко О. А. Психологічні методи вивчення «важкого» підлітка : метод. реком. / О. А. Мірошниченко. // Прийди і допоможи : Інформаційно-методичний бюлетень. - № 1. - 1996. - С. 3-36.

4. Мірошниченко О. А. Діагностика соціально значущих якостей особистості майбутнього вчителя: метод. реком. для викладачів та студентів педагогічних вузів / О. А. Мірошниченко. - Житомир, 2002. - 27 с.

5. Мірошниченко О. А. Соціально-педагогічний тренінг як засіб формування моральних якостей майбутнього вчителя / О. А. Мірошниченко // Вісник Житомирського педагогічного інституту. - 1998. - Вип. 2. - С. 61-65.

6. Мірошниченко О. А. Формування у сучасної молоді соціально значущих ідеалів і ціннісних орієнтацій / О. А. Мірошниченко // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2000. - Вип. 6. - С. 69-72.

7. Мірошниченко О. А. Зміст та структура поняття «соціально значущі якості особистості» / О. А. Мірошниченко // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2002. - Вип. 9. - С. 200-202.

8. Мірошниченко О. А. Формування особистості майбутнього вчителя як об'єкта соціальних стосунків / О. А. Мірошниченко // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2003. - Вип. 13. - С. 83-86.

ено н Размещено на Allbest