Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки

Гриненко Ігор Васильович

Тернопіль - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Терещук Григорій Васильович, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Кічук Надія Василівна, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, кафедра загальної та соціальної педагогіки, завідувач;

кандидат педагогічних наук Шупта Оксана Володимирівна, Хмельницький національний університет, доцент кафедри іноземної філології.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

Анотація

Гриненко І.В. Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, 2008.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню й експериментальній перевірці педагогічних умов розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю. Здійснено аналіз досліджуваної проблеми, з'ясовано сутність поняття “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю”, виявлено особливості та структуру його креативності.

Розроблено і обґрунтовано модель розвитку креативності майбутнього учителя та впроваджено у навчальний процес технологію креативного багаторівневого кодування інформації, яка базується на трьох взаємопов'язаних методах: інтелект-карт, АбРеСа (згортання смислу тексту) та консепта (розгортання смислової ідеї тексту).

Ключові слова: креативність, педагогічні умови розвитку креативності, знаково-символьна діяльність, стан психофізіологічної когерентності, технологія креативного багаторівневого кодування інформації.

Аннотация

Гриненко И.В. Педагогические условия развития креативности будущих учителей гуманитарного профиля в процессе профессиональной подготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. - Тернополь, 2008.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке педагогических условий развития креативности будущих учителей гуманитарного профиля. Проведен анализ исследуемой проблемы, определена сущность понятия “креативность будущего учителя гуманитарного профиля”, выявлены особенности и структура его креативности.

Разработана и обоснована модель развития креативности будущего учителя и внедрена в учебный процесс технология креативного многоуровневого кодирования информации, которая базируется на трех взаимосвязанных методах: интеллект карт, АбРеСа (свертывание смысла текста) и консепта (развертывание смысловой идеи текста).

Ключевые слова: креативность, педагогические условия развития креативности, знаково-символьная деятельность, состояние психофизиологической когерентности, технология креативного многоуровневого кодирования информации.

Annotation

Hrynenko I.V. Pedagogical Conditions of the Humanities Teachers to Be Creativity Development in the Process of Their Professional Training. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences, Speciality 13.00.04 - Theory and Methodology of Professional Education. - Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, 2008.

The thesis deals with the exploration of pedagogical conditions of the humanities teachers to be creativity development in the process of their professional training.

There has been made clear the essence of the concept “creativity of the humanities teacher to be” that is understood as a spiritual ability to create a new educational product (text) due to his motivation of success, enriching of mental experience, widening of consciousness and the state of psycho-physiological coherence. Peculiarities of the development of a humanities teacher's creativity have been attributed to the abilities: to prognosticate the results of the activities (educational and organizational skills); to work with the visual supports, to transform information into activity, to formulate the questions of a problem-research character, to highlight significant elements and judgments, to compress and decompress information, to transfer knowledge and means of activity into a new situation (educational and information skills); to imagine, to model, to combine (educational and intellectual as well as creative skills); to evaluate the adequacy of the chosen means (control and evaluation skills).

The structure of a humanities teacher to be creativity consisting of five interrelated components (motivational, cognitive, connotative, emotional and value, resultant) as well as the criteria and indices for evaluating the levels of his creativity development (low, average, high) have also been revealed. The criteria include motivation of success, the level of reactive anxiety, nonverbal creativity, verbal creativity, the ability to encode information, the ability to structure the contents of a text. Their corresponding indices are: expectation of success and fear of failure; the level of anxiety; originality, uniqueness, the number of associations; symbolic substitution; gestalt.

There have been elaborated a humanities teacher to be creativity development model consisting of the five component structure of a teacher to be creativity and the criteria to evaluate each of them; pedagogical conditions (acquisition of creativity bases knowledge, aksiologization of the humanities knowledge, organizing sign-and-symbol activities, creating a creative climate), stages (information and familiarization, imitation and heuristic, creative and self active) and means of their realization (a special course “Pedagogical creativity and innovation activities”, the technology of creative multilevel information encoding); forms of the teacher-student interaction (a didactic organized dialogue and reflection); the aim of the educational and instructional training and its correction.

The special course “Pedagogical creativity and innovation activities” aims at providing students with psycho-pedagogical knowledge of creativity bases (a creative process, a creative personality of a teacher, creative thinking, a creative climate, innovative activities of a teacher) as well as skills and habits of applying creativity and analytical thinking techniques.

The technology of creative multilevel information encoding (analogous to sign-and-symbol activities) is made up of three methods: mind mapping, a PaSWord and a consept, and is employed at three levels (a creative representation, a creative interpretation, a creative extrapolation). Mind maps focus on structuring the contents of a text making use of the principles of information encoding to create a text gestalt by means of encoding verbal information in terms of images, specially designed abbreviations and shortenings. The PaSWord (a passage, a sentence a word) is a kind of a three-level annotation - a method of a triple compression of the sense of a text (a piece of information) by means of three sentences, a sentence and a word. The consept (counterpoint septet) is the method of decoding the sense idea of the previously compressed text in the PaSWord. It reminds creativity phases and ends up in a graphic symbol of the sense idea viewed as a philosophical duality.

Keywords: creativity, pedagogical conditions of creativity development, sign-and-symbol activities, the state of psycho-physiological coherence, the technology of creative multilevel information encoding.

1. Загальна характеристика роботи

аксіологізація креативний гуманітарний

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасна епоха характеризується значним зростанням ролі знань у всіх сферах життя суспільства, що вимагає нових підходів до їх усвідомлення, засвоєння та застосування. Це ставить перед вищою освітою завдання переосмислити свою роль у підготовці фахівців нової генерації. Одним із шляхів вирішення цього завдання є креативна освіта, яку може забезпечити вчитель із нестандартним, самостійним мисленням. На цьому наголошується у законі України “Про вищу освіту” та в декларації Всесвітньої конференції з вищої освіти ЮНЕСКО "Вища освіта у XXI столітті: бачення та дії" (1998 р.), яка розглядає креативність як інноваційний навчальний підхід.

Загальні основи креативності висвітлено в наукових дослідженнях Д. Богоявленської, В. Моляко, О. Пономарьова, В. Роменця, С. Сисоєвої, Дж. Гілфорда, Д. Кугера, М. Ранко, Р. Стенберга, П. Торренса, Д. Треффінджера та інших. Розвиток креативності в різних аспектах досліджували: Л. Засєкіна (особливості формування професійно-творчого мислення майбутнього фахівця іноземної мови), Н. Кічук (методологічний та змістовий аналіз творчої особистості педагога), О. Морозов (формування креативності викладача вищої школи в системі неперервної освіти), М. Мусійчук (педагогічні умови ефективності розвитку творчих здібностей майбутніх учителів), Г. Сємьонова (педагогічні умови розвитку творчих здібностей студентів - майбутніх учителів на основі особистісно орієнтованого підходу), Г. Халюшова (розвиток лінгвістичної креативності студентів університету).

Проте проблема розвитку креативності студентів гуманітарного профілю не стала об'єктом окремого дослідження. Залишається не дослідженою низка важливих теоретико-практичних питань: не з'ясовані особливості, технологія та педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарних предметів, зміст яких відображає складний внутрішній світ людини, спрямований на формування її духовності - основи креативності.

Результати аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем креативності та емпіричного досвіду підготовки вчителів дали змогу виявити низку суперечностей: між внутрішнім прагненням особистості творити та зовнішніми впливами освітнього та суспільного середовища, які мають стандартизуючий і знеособлюючий характер; використанням переважно репродуктивних методів роботи та необхідністю творчого засвоєння й застосування знань; потребою в неординарних, креативних учителях та відсутністю відповідного методичного й технологічного забезпечення для розвитку цих якостей у майбутніх фахівців у системі професійної підготовки. Актуальність проблеми, її недостатня розробленість, наявні суперечності та потреби сучасної вищої школи зумовили вибір теми дослідження - ”Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки“.

Тема дисертації пов'язана з планом науково-дослідних робіт ТНПУ ім. В. Гнатюка в дослідженні проблеми “Забезпечення якості професійно-педагогічної освіти в умовах запровадження КМНСОНП у вищу освіту України” (№ 0105U003092) і затверджена на засіданні вченої ради ТДПУ (протокол № 7 від 2.03.2004 р.). Тема узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 22.05.2007 р.).

Об'єкт дослідження: фахова підготовка майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Предмет дослідження: розвиток креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки.

Мета дослідження: визначити, обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що рівень креативності майбутніх учителів зросте, якщо у процесі фахової підготовки забезпечити:

- організацію знаково-символьної діяльності на основі технології креативного багаторівневого кодування інформації;

- оволодіння знаннями основ креативності шляхом розробки та впровадження спецкурсу “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”;

- аксіологізацію гуманітарних знань завдяки рефлексії їх ціннісного та смислового аспектів і актуалізації основних аксіологічних ідей Добра, Істини, Краси;

- створення на заняттях креативного клімату внаслідок усунення бар'єрів креативності.

Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

Виявити сутність, структуру та особливості розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Визначити критерії, показники та рівні розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю.

На основі визначених педагогічних умов розвитку креативності створити відповідну модель їх реалізації в процесі фахової підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Експериментально перевірити педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Теоретико-методологічною основою дослідження є ідеї східної філософії щодо творчості як основи еволюційності (Жива Етика); принципи духовності (С. Кримський); ідеї української кордоцентричної філософії (Г. Сковорода, П. Юркевич), теорія інтелекту як форма організації ментального досвіду (М. Холодна); положення ґештальтпсихології про цілісне сприйняття (ґештальт); положення про духовні здібності (В. Шадріков); психофізіологічні дослідження ролі серця в пізнавальній діяльності (Інститут Математики Серця - США); концептуальні положення психології про сутність, структуру, закономірності формування та розвиток креативності (Д. Богоявленська, В. Дружинін, В. Моляко, Я. Пономарьов, В. Рибалка, В. Роменець, Дж. Гілфорд, С. Меднік, П. Торренс та ін.); інноваційні освітні технології (М. Кларін, В. Міщенко, М. Руденко, Г. Селевко, В. Сластьонін та ін.) теоретичні та практичні розробки проблеми творчості та креативності в педагогіці (Н. Вишнякова, Н. Гузій, В. Загвязинський, І. Лернер, С. Сисоєва, В. Сухомлинський, Г. Терещук, О. Шупта та ін.), Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.), Національна доктрина розвитку освіти.

У процесі вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження, зокрема:

теоретичні - вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, мовознавчої та методичної літератури; систематизація й класифікація наукових положень з проблеми дослідження; порівняння, синтез і узагальнення поглядів науковців з метою визначення сутності понять “творчість”, “креативність” та “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю”; проектування для обґрунтування структури креативності та педагогічних умов розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю; моделювання задля створення технології креативного багаторівневого кодування інформації;

емпіричні - педагогічні спостереження, опитування, бесіда, інтерв'ю, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) для перевірки ефективності педагогічних умов та оцінки рівня розвитку креативності майбутніх учителів; статистичні методи з метою обробки результатів дослідження.

Експериментальна база та етапи дослідження. Основна дослідно-експериментальна робота здійснювалась у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка та Рівненському державному гуманітарному університеті. Усього дослідженням було охоплено 388 студентів і 76 учителів шкіл м. Тернополя та області.

На першому етапі (2002-2003 рр.) вивчено стан дослідження питання в філософській та психолого-педагогічній літературі; визначено об'єкт, предмет і конкретизовано завдання дослідження; з'ясовано сутність поняття “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю”; виявлено структуру та особливості розвитку його креативності.

На другому етапі (2004-2005 рр.) на основі констатувального експерименту конкретизовано критерії, показники та рівні сформованості креативності майбутнього вчителя; узагальнено зібраний фактичний матеріал; розроблено модель розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю, спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”, технологію креативного багаторівневого кодування інформації; визначено й обґрунтовано педагогічні умови розвитку креативності майбутнього вчителя.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) проведено формувальний експеримент, експериментально перевірено педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів, систематизовано та узагальнено результати досліджень, здійснено статистичну обробку даних, упроваджено теоретичні та практичні результати дослідження в навчальний процес вищих педагогічних закладів освіти, оформлено результати наукового пошуку, визначено перспективи подальших досліджень.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше:

- визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки (оволодіння знаннями основ креативності; організація знаково-символьної діяльності; аксіологізація гуманітарних знань; створення креативного клімату);

- з'ясовано сутність поняття “креативність учителя гуманітарного профілю” як духовну здібність культурної особистості створювати новий навчальний продукт (текст) завдяки мотивації успіху, збагаченню ментального досвіду та стану психофізіологічної когерентності;

- розроблено та обґрунтовано модель розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки, складовими якої є п'ять компонентів структури креативності (мотиваційний, емоційно-ціннісний, когнітивний, конативний, результативний) та критерії оцінювання рівня їх розвитку; педагогічні умови, етапи та засоби їх реалізації (спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність” і технологія креативного багаторівневого кодування інформації); форми взаємодії викладача та студентів, мета навчально-виховної діяльності та її корегування.

Подальшого розвитку набула конкретизація критеріїв розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю (мотивація успіху, ступінь реактивної тривожності, невербальна креативність, вербальна креативність, уміння структурувати зміст тексту, вміння кодувати інформацію) та їхніх показників.

Практичне значення дослідження полягає в розробці технології креативного багаторівневого кодування інформації й методичного забезпечення для її застосування в процесі вивчення фахових дисциплін.

Зміст і результати наукового дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ та вчителями загальноосвітніх шкіл для практичного застосування на заняттях, під час розробки навчальних курсів і науково-методичних посібників, на курсах вдосконалення вчителів гуманітарного профілю.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 451-40/03 від 05.06.2007 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 206 від 30.05.2007 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету (довідка № 319 від 24.05.2007 р.), Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти (довідка № 01/730 від 04.06.2007 р.), загальнооствітніх шкіл м. Тернополя (довідка № 634/06 від 07.06.2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлювалися й обговорювалися на наукових та науково-практичних конференціях: міжнародних - “Духовність. Культура. Нація.” (Львів, 2003 р.), “Прикладна лінгвістика у XXI столітті: лінгводидактичні та культурологічні стратегії” (Львів, 2003 р.), “Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 2004 р.), “Культура та підприємництво в сучасному світі” (Мінськ, 2007); всеукраїнських - “Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005 р.), “Сучасні засоби навчання іноземних мов” (Ніжин, 2005 р.); університетських, міських та обласних семінарах і тренінгах з розвитку креативності студентів і школярів.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації відображені у 11 одноосібних публікаціях (шість статей у наукових фахових виданнях), методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (232 найменування, з них 37 іноземними мовами), 14 додатків. Загальний обсяг роботи - 192 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 157 сторінках. Дисертація містить 6 таблиць і 49 рисунків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження та його методичні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, сформульовано висновки про впровадження та апробацію дослідження.

У першому розділі “Розвиток креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю як педагогічна проблема” здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми з позицій філософії, психології та педагогіки; проаналізовано основні підходи до трактування понять “творчість” і “креативність”; охарактеризовано компоненти структури і сутність поняття “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю” та обґрунтовано критерії та показники визначення рівнів розвитку його креативності; здійснено аналіз стану розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки.

З'ясовано, що кожній людині притаманна творчість - основа еволюційності. Вона залежить від розширення свідомості, чутливості сприйняття, напруженого устремління, самодії як синтезу діяльності, симфонії якостей особистості, культурності (істинне розуміння співпраці, полум'яність мислення, одуховленість діяльності, витонченість сприйняття, любов до краси). Творчість полягає в оформленні думки. Її необхідно вміти висловлювати не лише словами, а й образами. Слово ж повинно передавати точну думку красиво й стисло (Жива Етика).

Творити здатна культурна (цілісна) особистість, якій властиві витонченість, усвідомлення синтезу та “прийняття поняття культури” (М. Реріх).

Досліджено, що “креативність” вчені розуміють по-різному: як інтелектуальну активність (Д. Богоявленська), здібність (загальну - О. Морозов, творчу інтелектуальну - М. Холодна, духовну - В. Шадріков), процес (Д. Кугер, П. Плсек, П. Торренс, Г. Уоллес), особистісні якості (Дж. Катена, Д. МакКіннон), життєвий стиль чи особистісний розвиток (А. Маслоу, К. Роджерс), когнітивний процес (Дж. Гілфорд, П. Торренс, Д. Треффінджер), продукт (Г. Гарднер, Дж. Катена, Д. Перкінс). Деякі дослідники вбачають її у здатності особистості досягнути креативного результату в процесі напруженої діяльності у сприятливому середовищі (Р. Муні, М. Роудз, Г. Еквалл, С. Ісаксен).

Теоретичний аналіз наукової літератури дав змогу з'ясувати сутність поняття “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю” та розробити структуру креативності майбутнього вчителя.

Креативність як здібність до творчості розглядаємо за В. Шадріковим як духовну здібність - синтез інтелектуальних здібностей і духовного стану (розширення свідомості, активне включення у процес пізнання істини підсвідомості, гармонізація особистості, внутрішня рівновага, образне мислення, висока моральність та емоційність, висока продуктивність уяви, духовні цінності - любов до студентів і віра в них).

Отож, сутність поняття “креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю” трактуємо як духовну здібність культурної особистості створювати новий навчальний продукт (текст) завдяки мотивації успіху, збагаченню ментального досвіду та стану психофізіологічної когерентності.

Текст розглядаємо як узагальнений, зовнішній, матеріалізований показник сформованості внутрішніх якостей креативної особистості (аналітичність, синтетичність, асоціативність, інтуїтивність, культурність); її ідеалів, цінностей і пізнавальної активності.

Встановлено, що особливості розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю пов'язані з ключовою компетентністю - умінням вчитися. Це такі вміння: прогнозувати результати діяльності (навчально-організаційні вміння); працювати із зоровими опорами; перетворювати інформацію на спосіб діяльності; формулювати запитання проблемно-пошукового типу; виділяти смислові елементи та висловлювання; ущільнювати й розгортати інформацію; застосовувати аналіз і синтез для опрацювання інформації та визначення способів її кодування; встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями; переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію (навчально-інформаційні уміння); уявляти, моделювати, комбінувати, перетворювати (навчально-інтелектуальні та творчі вміння); оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи (контрольно-оцінні вміння). Усі вони сприяють оволодінню мовою як засобом комунікації та забезпечують розвиток специфічного уміння, притаманного майбутнім учителям гуманітарного профілю - уміння створювати текст як одиницю продукту мови, детерміновану потребами спілкування.

З'ясовано, що структура креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю базується на динамічній взаємодії п'ятьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційного, емоційно-ціннісного, когнітивного, конативного та результативного. Мотиваційний компонент передбачає формування мотивації успіху та подолання боязні невдачі, когнітивний - оволодіння знаннями психолого-педагогічних основ креативності (процес, якості особистості та кінцевий продукт), конативний - застосування прийомів і методів генерування та аналізу ідей, емоційно-ціннісний - сприяння стану психофізіологічної когерентності та розвиток ціннісних орієнтацій шляхом “прийняття поняття культури”, результативний - створення креативного навчального продукту - тексту.

Компоненти структури креативності майбутнього вчителя дали змогу виділити та охарактеризувати критерії та показники, які комплексно відображають рівень розвитку його креативності. Критерій, який дає можливість діагностувати рівень сформованості мотиваційного компонента - мотивація успіху (показники - сподівання успіху, боязнь невдачі), емоційно-ціннісного - ступінь реактивної тривожності (показник - рівень тривожності), когнітивного - невербальна креативність (показники - оригінальність та унікальність) та вербальна креативність (показники - кількість асоціацій, оригінальність та унікальність), конативного - уміння кодувати інформацію (показник - символічне заміщення), результативного - уміння структурувати зміст тексту (показник - ґештальтність).

Відповідно до визначених критеріїв і показників було виявлено рівні розвитку креативності студентів гуманітарного профілю (високий, середній, низький). Високим рівнем володіють студенти, які сподіваються на успіх, характеризуються низьким рівнем реактивної тривожності, структурують зміст тексту з виділенням усіх його підтем та мікротем, володіють широким арсеналом засобів вербального та образного перекодування інформації (символічне заміщення). До середнього рівня належать студенти, які відзначаються помірним рівнем реактивної тривожності, вміють структурувати зміст тексту та виділити принаймні половину його підтем та мікротем, здатні епізодично знаходити засоби символічного заміщення вербальної інформації. Студентів із низьким рівнем розвитку креативності вирізняє високий рівень реактивної тривожності, невміння чітко структурувати зміст тексту та знаходити засоби символічного заміщення вербальної інформації.

Із метою діагностики рівнів розвитку креативності майбутніх учителів було проведено констатувальний експеримент. У ньому використано такі методики: визначення мотивації успіху й боязні невдачі А. Реана, ступеню стереотипності образів Т. Пашукової, самооцінки рівня реактивної тривожності Ч. Спілберга. Крім того, проводився аналіз письмових робіт студентів - текстів.

Результати емпіричного дослідження показали, що 40,72% студентів мають низький рівень уяви, 45,37% - середній і лише 13,91% - високий. Низьким рівнем гнучкості чи фіксованості образів уяви відзначаються 3,09% студентів, середнім - 21,91% та високим - 75%. Боязнь невдачі відчувають 8,25% студентів. У 70,36% студентів мотиваційний полюс невиражений, а на успіх сподіваються 21,39% студентів. 115 респондентів перебувають на низькому рівні реактивної тривожності, 143 - на середньому та 130 - на високому. Найважче студентам дається ґештальтування тексту та символічне заміщення вербальної інформації. За цими показниками кількість осіб на низькому рівні велика - 216 та 221 респондент. У цілому результати констатувального експерименту засвідчили, що 181 (46,65%) респондент перебуває на низькому рівні розвитку креативності, 158 (40,72%) - на середньому і лише 49 (12,63%) - на високому.

У другому розділі “Теоретичні аспекти розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю” визначено та обґрунтовано педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю, розроблено модель розвитку їхньої креативності й засоби реалізації педагогічних умов - спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність” і технологія креативного багаторівневого кодування інформації.

Результати теоретичного аналізу вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми (В. Загвязинський, М. Кларін, І. Лернер, В. Моляко, В. Сластьонін, С. Сисоєва, Г. Еквал, Т. Емабайл, П.Торренс, Д. Феско та ін.), а також емпіричного досвіду підготовки фахівців дали змогу обґрунтувати педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю під час навчання у вищій школі: оволодіння знаннями основ креативності; організація знаково-символьної діяльності; створення креативного клімату; аксіологізація гуманітарних знань.

Оволодіння знаннями основ креативності як педагогічна умова стосується когнітивного компоненту структури креативності майбутнього вчителя. Вона забезпечується комунікативно-діалогічною моделлю побудови навчального процесу, засвоєнням психолого-педагогічних основ креативності (мотивація; етапи креативного процесу; професійні та особистісні якості креативного вчителя; прийоми та методи аналітичного та креативного мислення; креативний клімат; організація творчої навчальної діяльності; бар'єри, які перешкоджають креативності; педагогічна інтуїція; освітні технології; інноваційна діяльність педагога) та оволодінням певними евристиками. Ці питання знайшли своє відображення у програмі спецкурсу “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”.

Організація знаково-символьної діяльності пов'язана з конативним компонентом креативності майбутнього вчителя та передбачає використання методів і прийомів генерування та аналізу ідей, що найповніше реалізується у творчій навчальній діяльності, аналогом якої є знаково-символьна діяльність (Н. Салміна). Завдяки їй студенти вчаться використовувати у навчальній діяльності такі її види, як моделювання, (пере)кодування, схематизація та заміщення. З метою одержання креативного навчального продукту (тексту) майбутні вчителі засвоюють різні способи обробки інформації: групування, класифікація, структурування, систематизація та асоціація. Засобом реалізації цієї педагогічної умови є авторська технологія креативного багаторівневого кодування інформації, яка складається з трьох взаємопов'язаних методів (інтелект-карт, АбРеСа, консепта). Вона розвиває уяву, інтуїцію, стислість мислення та сприяє рефлексії.

Створення креативного клімату спрямоване на те, щоб викликати у студентів стан психофізіологічної когерентності завдяки усуненню таких бар'єрів креативності: упередженості, що креативність нібито притаманна окремим особистостям; ігнорування спроб студентів приймати нестандартні рішення; некомпетентність у застосуванні прийомів і методів креативного мислення; емоційне напруження, пов'язане з високим рівнем реактивної тривожності та боязню невдачі під час оволодіння навчальним матеріалом; акцент на відчутті провини після здійснення помилки. З цією метою викладач створює атмосферу довіри, відкритості й емоційного прилучення; дає час на осмислення ситуації до початку дії; стимулює генерування ідей та поціновує різноманітні способи мислення, винахідливість, невимушеність, гумор, інтуїтивні здогадки; усуває міжособистісні конфлікти; толерантно обговорює суперечливі питання.

Аксіологізація гуманітарних знань як специфічна умова розвитку креативності майбутніх учителів здійснюється з метою формування їхніх ціннісних орієнтацій шляхом актуалізації головних аксіологічних ідей Добра, Істини, Краси - ядра цих знань. Вона досягається дискусіями, діалогічною формою навчання і проявляється в емоційному резонансі, посиленні ціннісного ставлення до знань та набутті майбутніми вчителями усвідомлених ціннісних орієнтацій. “Прийняття” майбутніми вчителями “поняття культури” формується внаслідок організації ситуацій групового мислення та спільної рефлексії.

Аксіологізація гуманітарних знань разом зі створенням креативного клімату є базовими взаємопов'язаними педагогічними умовами, без яких не реалізуються і з якими взаємодіють на кожному етапі розвитку креативності майбутніх учителів дві інші умови.

Таким чином, обґрунтування педагогічних умов дало змогу розробити модель розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю. Визначальними елементами моделі, взаємодія яких впливає на розвиток креативності майбутнього вчителя, є структура його креативності та критерії діагностики рівня розвитку її компонентів; педагогічні умови, етапи й засоби їх реалізації (спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”, технологія креативного багаторівневого кодування інформації); форми взаємодії викладача й студентів (дидактично організований діалог і рефлексія діяльності); мета навчально-виховної діяльності та її корегування.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю” подано методику формувального експерименту та проведено аналіз отриманих результатів.

Формувальний експеримент передбачав реалізацію педагогічних умов розвитку креативності, яка проходила у три етапи (інформаційно-ознайомлювальний, імітаційно-евристичний, креативно-самодіяльний) та їх перевірку. На кожному з них застосовувався комплекс взаємопов'язаних педагогічних умов, одна з яких була домінантною.

На інформаційно-ознайомлювальному етапі реалізовувались дві базові педагогічні умови (створення креативного клімату, аксіологізація знань) та домінантна - оволодіння знаннями основ креативності. Творча активність студентів проявлялась у межах застосування окремих евристик. Упродовж цього етапу студенти засвоювали знання з теорії креативності, інноваційної фахової діяльності та окремі прийоми і методи аналітичного та креативного мислення на заняттях спецкурсу “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”. Важливим засобом формування теоретичних знань було виконання індивідуальних творчих завдань з тематики курсу. Окрім цього, студенти розробляли певні типи інтелект-карт із гуманітарних предметів; самостійно проводили “семінари”, виконуючи функції викладача; персоніфікували творчі особистості.

Імітаційно-евристичний етап був реалізацією згаданих базових педагогічних умов та домінантної - організація знаково-символьної діяльності. Він характеризувався цілеспрямованою свідомою творчою активністю студентів щодо створення креативного навчального продукту - тексту. Вони вчились використовувати методи технології креативного багаторівневого кодування інформації. Інтелект-карти слугували засобом структурування змісту тексту у формі ґештальта вербальними та образними засобами через принципи кодування інформації. АбРеС (абзац-речення-слово) - своєрідна потрійна анотація - був засобом навчання триступеневого згортанню смислу тексту: перший ступінь - абзац у три речення; наступний - одне складнопідрядне чи складносурядне речення, що є подальшим стисканням абзацу; останній (максимальне згортання смислу тексту) - ключове слово/поняття, яке передає смислову ідею попередніх двох ступенів згортання. Консепт (контрапунктивний септет) - метод діалектичного розгортання смислової ідеї тексту (аналог фаз креативного процесу), який завершується узагальнювальним символом - графічним зображенням дихотомії головної ідеї. Він дав змогу рефлексувати головні аксіологічні цінності та смисли навчальної теми. Технологія передбачала три рівні опрацювання інформації: креативну репрезентацію змісту тексту - (пере)кодування та наступне відтворення (у парах чи групах) тексту за допомогою індивідуальних детальних інтелект-карт (власних чи одногрупників); креативну інтерпретацію смислу тексту - складання схематичних інтелект-карт, написання АбРеСа; креативну екстраполяцію - написання консепта, складання символічної інтелект-карти, рефлексія самостійно визначеної смислової ідеї навчального тексту.

На креативно-самодіяльному етапі (реалізація усіх чотирьох педагогічних умов) - високому ступені творчої активності, ініціативи та самодії (“принцип творчої самодіяльності” С. Рубінштейна) - студенти навчались трансформувати вміння та навички, здобуті під час попередніх двох етапів, у практику вивчення гуманітарних дисциплін. Він не завершився другим роком навчання, а продовжився на старших курсах, що вимагало подальшого корегування навчально-виховної діяльності. На ІІІ-V курсах він набув форм написання курсових і дипломних робіт із проблем креативності, виконання творчих індивідуальних завдань (предмети гуманітарного циклу), створення банку креативних матеріалів для шкільної практики (студентські проблемні групи), проходження шкільної практики (конспекти уроків, творчі завдання для учнів).

Експеримент засвідчив, що в експериментальній групі найсуттєвіші зміни стосуються вмінь майбутніх учителів кодувати інформацію (показник - символічне заміщення) (рис. 1) та структурувати зміст тексту (показник - ґештальтність) (рис. 2).

Рис. 1 Рис. 2

За сукупністю одержаних даних було обчислено інтегральний індекс рівнів креативності, який враховував результати початкового та контрольного зрізів. Він виражається відношення сум позитивних та негативних показників. До позитивних - було віднесено такі показники: оригінальність, унікальність, кількість асоціацій (показники вербальної та невербальної креативності), сподівання успіху, символічне заміщення та ґештальтність; до негативних - рівень тривожності й боязнь невдачі. Аналіз результатів показав, що найбільші відмінності між експериментальною та контрольною групами спостерігаються на низькому та високому рівнях креативності, тоді як на середньому - вони не суттєві. Кількість студентів із низьким рівнем креативності в експериментальній групі була в 2 рази менша від контрольної, а з високим - у 1,8 раза більша (рис. 3).

Рис. 3. Інтегральний індекс рівнів розвитку креативності

Результати, одержані після завершення формувального експерименту, підтвердили ефективність запропонованих педагогічних умов розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки.

Висновки

Фахова підготовка сучасного вчителя гуманітарного профілю здійснюється в умовах лавиноподібного застосування інформаційних технологій, що призводить до автоматизації розумової праці й алгоритмізації мислительних процесів. Тому особливої актуальності набуває проблема розвитку здібності майбутнього вчителя творити, основою якої є духовність.

Здібність до творчості притаманна кожній людині. Сформувати її у своїх учнях здатний лише креативний вчитель, який сам розвинув її у себе та здобув досвід творчої навчальної діяльності у вищій педагогічній школі. “Креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю” - це духовна здібність культурної особистості створювати новий навчальний продукт (текст) завдяки мотивації успіху, збагаченню ментального досвіду та стану психофізіологічної когерентності.

Структура креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю базується на динамічній взаємодії п'ятьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційного, емоційно-ціннісного, когнітивного, конативного та результативного. Мотиваційний компонент передбачає формування мотивації успіху та подолання боязні невдачі, когнітивний - оволодіння знаннями психолого-педагогічних основ креативності; конативний - застосування прийомів і методів генерування та аналізу ідей, емоційно-ціннісний - сприяння стану психофізіологічної когерентності та розвиток ціннісних орієнтацій шляхом “прийняття поняття культури”; результативний - створення креативного навчального продукту - тексту.

Креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю проявляється в таких уміннях: прогнозувати результати діяльності (навчально-організаційні вміння); працювати з зоровими опорами; перетворювати інформацію на спосіб діяльності; формулювати запитання проблемно-пошукового зразка; виділяти смислові елементи та висловлювання; ущільнювати й розгортати інформацію; застосовувати аналіз і синтез при опрацюванні інформації та визначенні способів її кодування; встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями; переносити знання й способи діяльності у нову ситуацію (навчально-інформаційні вміння); уявляти, моделювати, комбінувати, перетворювати (навчально-інтелектуальні та творчі вміння); оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи (контрольно-оцінні вміння).

Система критеріїв (мотивація успіху, ступінь реактивної тривожності, невербальна креативність, вербальна креативність, уміння кодувати інформацію, уміння структурувати зміст тексту) та показників дала змогу визначити рівні розвитку креативності студентів гуманітарного профілю (низький, середній, високий). Високим рівнем володіють студенти, які сподіваються на успіх, характеризуються низьким рівнем реактивної тривожності, структурують зміст тексту з виділенням усіх його підтем та мікротем, володіють широким арсеналом засобів вербального та образного перекодування інформації (символічне заміщення). До середнього рівня належать студенти, які відзначаються помірним рівнем реактивної тривожності, уміють структурувати зміст тексту та виділити принаймні половину його підтем та мікротем, здатні епізодично знаходити засоби символічного заміщення вербальної інформації. Студентів із низьким рівнем розвитку креативності вирізняє високий рівень реактивної тривожності, невміння чітко структурувати зміст тексту та знаходити засоби символічного заміщення вербальної інформації.

Модель розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю складають п'ять компонентів структури креативності та критерії оцінювання їх рівнів; педагогічні умови, етапи й засоби їх реалізації (спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність” і технологія креативного багаторівневого кодування інформації); форми взаємодії викладача та студентів (дидактично організований діалог і рефлексія діяльності); мета навчально-виховної діяльності та її корегування. Спецкурс “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність” забезпечує засвоєння майбутніми вчителями теоретичних аспектів проблеми креативності (мотивація; етапи креативного процесу; якості креативного вчителя; прийоми й методи аналітичного та креативного мислення; креативний клімат; бар'єри, які перешкоджають креативності; освітні технології; інноваційна діяльність педагога) та оволодіння певними евристиками. Технологія креативного багаторівневого кодування інформації, яка базується на використанні трьох взаємопов'язаних методів (інтелект-карт, АбРеСа, консепта), забезпечує оволодіння уміннями структурувати зміст тексту в формі ґештальта, згортати смисл тексту та розгортати його смислову ідею як діалектичну протилежність.

Системотвірними компонентами моделі розвитку креативності майбутнього вчителя гуманітарного профілю є чотири педагогічні умови. Перша - оволодіння знаннями основ креативності - здійснювалась під час вивчення спецкурсу “Педагогічна творчість та інноваційна діяльність”. Друга - організація знаково-символьної діяльності - втілювалась завдяки впровадженню у навчальний процес технології креативного багаторівневого кодування інформації. Третя - створення креативного клімату - досягалась шляхом усунення бар'єрів креативності та створення стану психофізіологічної когерентності. Четверта - аксіологізація гуманітарних знань - забезпечувалась рефлексією ціннісних і смислових аспектів навчального матеріалу та актуалізацією головних аксіологічних ідей Добра, Істини, Краси.

Формувальний експеримент підтвердив ефективність запропонованих педагогічних умов розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю. Про це свідчать позитивні зміни у динаміці рівнів розвитку їхньої креативності. У експериментальній групі порівняно з контрольною вдвічі зменшилась кількість майбутніх учителів із низьким рівнем креативності та в 1,8 рази зросла з високим.

Дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. До подальших напрямків її дослідження належать: розвиток креативності вчителя у процесі професійної діяльності та у системі післядипломної освіти; взаємозв'язок проблемного та креативного навчання; вплив індивідуальних особливостей студента на розвиток його креативності.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Гриненко І.В. Педагогічні умови формування творчого мислення майбутнього вчителя іноземної мови: теоретико-методичний аспект // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. - Тернопіль: ТНПУ, 2003. - № 3. - C. 149-155.

2. Гриненко І.В. Евристичний метод як засіб організації творчої навчальної діяльності на факультеті іноземних мов // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій (відповідальні редактори.) та інші. - Вип. 3 (13). - К.: НПУ, 2005. - C. 126-130.

3. Гриненко І. Інноваційні прийоми та методи розвитку креативності при навчанні іноземних мов // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. - Ніжин: НДУ, 2005. - № 3. - С. 136-140.

4. Гриненко І.В. Технологія креативного багаторівневого кодування інформації та її застосування у навчанні студентів гуманітарного профілю // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. - Тернопіль: ТНПУ, 2006. - № 4. - C. 211-217.

5. Ihor Hrynenko. The culture of thought as the basis of creativity // Acta Culturologica Filozoficka fakulta Univerzita Komenskeho. Zvazok c. 15. Kulturologia ako akademicka disciplina: Zbornik z medzinarodnej konferencie / Editor K. Podolakova. - Bratislava, 2005. - P. 438-441.

6. Ihor Hrynenko. The education of the “heart” as a condition of fostering creativity // Nauczyciel andragog w spoleczenstwie wiedzy. - Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 2007. - P. 150-155.

7. Гриненко И.В. Проектирование творческой среды как основы формирования творческой личности студента // Технообраз - 2001: /”Технология непрерывного образования и саморазвитие личности\”. Материалы международной научной конференции в 3-х частях. - Гродно: ГГУ, 2001. - Ч. 1. - С. 448.

8. Hrynenko I. Characteristics of a Creative Personality in the Context of Crosscultural Influences // Bratislava: Multikulturalita Interkulturalita Transkulturalita. Zbornik z medzinarodnej koferencie konanej v dnoch 25.-26. 10. - Bratislava, 2001. - P. 249-251.

9. Гриненко И.В. Живая Этика как основа творческого развития личности // Звезды Гор. № 3. Научно-художественный альманах. - Львов - Минск - Москва - Рига: ИП Лотаць, 2002. - С. 185-188.

10. Гриненко І. Вплив педагогічних технологій на формування творчої особистості. Прикладна лінгвістика у XXI столітті: лінгво-стилістичні та культурологічні стратегії // Праці Міжнар. наук. конф. - Львів: Українські технології, 2003. - С. 128-129.

11. Гриненко І.В. Методи активізації творчої навчальної діяльності студентів факультету іноземних мов // Тези Міжнародної науково-практичної конференції. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - С. 124-126.

12. Технологія креативного багаторівневого кодування інформації (методичні рекомендації для студентів гуманітарного профілю вищих навчальних закладів і учнів загальноосвітніх шкіл). - Тернопіль: ТНПУ, 2007. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru