Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

Педагогічні ідеї та науково-просвітницька діяльність О.О. Потебні (1835-1891)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЗАЙЧЕНКО Наталія Іванівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

Вовк Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри теорії та історії педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Вихрущ Віра Олександрівна,

Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання;

кандидат педагогічних наук, професор,

Коваленко Євгенія Іванівна,

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа: Інститут педагогіки АПН України,

лабораторія теорії та історії педагогіки.

м. Київ.

Захист відбудеться 21 вересня 2006 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий "18" серпня 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Ярошенко

Загальна характеристика роботи

проаналізувати стан дослідження феномену педагогічної персоналії О. Потебні;

встановити пріоритетні фактори, які обумовили формування світоглядних засад педагогічної позиції вченого;

розкрити зміст і основні напрями науково-просвітницької діяльності О. Потебні;

обґрунтувати провідні педагогічні ідеї та визначити найважливіші духовно-культурні цінності виховання особистості у вченні мовознавця;

здійснити актуалізацію педагогічних ідей і творчої спадщини О. Потебні у контексті модернізації сучасної освіти в Україні.

Методологічною базою дослідження є теорія наукового пізнання, принципи об'єктивності, системності, фундаментальності, доказовості, історизму; філософсько-світоглядні й загальнонаукові положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ і процесів, часу й простору, теорії і практики, гармонії національних і загальнолюдських цінностей; аксіологічний підхід до вивчення явищ; антропоцентричні засади, які виявляють значення людини як найвищої цінності.

У процесі дослідження застосовувалися сучасні наукові підходи до вивчення педагогічних персоналій: біографічний, який передбачає аналіз педагогічної реальності у часі й просторі; феноменологічний, що розкриває значення суб'єктивного досвіду як основного вимірника сутності людської особистості; герменевтичний, який передбачає коментування, пояснення життєпису й педагогічних ідей персоналії крізь призму історико-культурної традиції; синергетичний, що дає змогу обґрунтувати наукові ідеї різноманітними нелінійними зв'язками між теоріями; парадигмальний, який дає можливість розглянути логіку розвитку педагогічних ідей О. Потебні з позицій науки, її внутрішньої динаміки.

Теоретичну основу дослідження становлять праці Я. Коменського, Й. Песталоцці, Й. Гербарта, Г. Сковороди, П. Юркевича, К. Ушинського, М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського, Б. Грінченка, І. Огієнка, С. Русової, С. Сірополка, С. Гессена, А. Макаренка, В. Сухомлинського; праці з філософії, психології, мовознавства та інших галузей пізнання, які стосуються предмета дослідження.

Важливі теоретичні положення й висновки з проблем розвитку національної освіти, виховання, педагогічної думки містяться у працях В. Андрущенка, В. Бондаря, В. Вихрущ, Л. Вовк, С. Гончаренка, Н. Гупана, Н. Дичек, М. Євтуха, І. Зязюна, Є. Коваленко, В. Кременя, В. Кузя, О. Мороза, Б. Мітюрова, Ю. Руденка, О. Савченко, В. Смаля, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, М. Шкіля, М. Ярмаченка та інших.

Методи дослідження: історико-педагогічний аналіз і синтез (визначення об'єкта, предмета, мети, завдань дослідження); історико-ретроспективний (аналіз джерельної бази); хронологічний; персоналістично-біографічний; пошуково-бібліографічний; порівняльно-зіставний; узагальнення й систематизація виявлених матеріалів, даних, положень, отриманих при вивченні першоджерел для формулювання й обґрунтування висновків за результатами дослідження.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 2000 - 2006 рр. і включало три основні етапи: проблемно-аналітичний (2000 - 2001 рр.); теоретико-узагальнюючий (2002 - 2004 рр.); системно-структурний (2005 - 2006 рр.).

Джерелами дослідження слугували праці О. Потебні (монографії, навчальні посібники, курси лекцій, програми, наукові статті, листи, рецензії, звіти); спогади його сучасників, учнів і послідовників, публікації дослідників його життя і творчості; документи й матеріали Центрального державного історичного архіву України (ф. 2045), матеріали Державного архіву у Харківській області (ф.3, оп. № 275) та Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, Інституту рукописів Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського; періодичні часописи ХІХ ст.; автореферати, дисертаційні дослідження, монографії, публікації.

Хронологічні межі дослідження - 1857 р. - початок 90-х рр. ХІХ ст. Нижня хронологічна межа визначається початком педагогічної діяльності О. Потебні; верхня - активізацією популяризації науково-педагогічної спадщини О. Потебні й зумовлена передчасною смертю вченого.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

розкрито феномен педагогічної персоналії О. Потебні; встановлено пріоритетні фактори (соціальне середовище, система освіти, соціокультурні чинники, власна науково-пошукова діяльність), які обумовили формування світогляду і педагогічної концепції вченого;

теоретично узагальнено, визначено й проаналізовано основні напрями (науково-педагогічний, загально-дидактичний, громадсько-просвітницький), розроблено періодизацію науково-педагогічної і громадсько-просвітницької діяльності мовознавця, виділено три етапи:

1) етап формування О. Потебні як вченого і педагога (1857 - 1863);

2) етап інтенсивних наукових пошуків і удосконалення педагогічної майстерності (1863 - 1875);

3) етап розквіту наукового таланту вченого, педагога, культурно-освітнього діяча (1875 - 1891);

обґрунтовано провідні педагогічні ідеї (гуманізму, реалізму, народності виховання, антропоцентричності, соціокультурної детермінованості, активності людської свідомості; широкого педагогічного значення мови як педагогічного інструментарію пізнання; ідея історизму в осмисленні синтаксичної, психологічної, педагогічної чи іншої системи) та найважливіші духовно-культурні цінності виховання особистості в педагогічній концепції вченого (національні, соціоцентричні, антропоцентричні, освітні, культурологічні);

розкрито значущість внеску науковця у педагогіку вищої школи (оновлення змісту і методів університетської освіти з метою забезпечення її високого наукового рівня, майстерність лекційного викладання, створення наукової школи, особистий приклад О. Потебні як дослідника, педагога, громадського діяча);

здійснено актуалізацію педагогічних ідей і творчої спадщини О. Потебні у контексті модернізації сучасної освіти в Україні.

До наукового обігу введено маловідомі джерела, нові ідеї, а також факти щодо використання творчої спадщини О. Потебні у вітчизняній педагогічній науці і практиці. Запропонована в дисертації конструкція дослідження феномену педагогічної персоналії О. Потебні із застосуванням сучасних теоретико-методологічних підходів може бути використана при моделюванні історико-педагогічного дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень і теоретичних висновків, фактичного матеріалу науковцями й педагогами у процесі написання праць з історії педагогіки, філософії освіти, мовознавства, журналістики, історії української культури, методики викладання мов та ін., а також створення нових підручників і посібників з цих і інших дисциплін та викладання їх у навчальних закладах різного рівня акредитації. Розроблено й апробовано спецкурс "Наукова спадщина і педагогічні ідеї О.О. Потебні (1835 - 1891)".

Достовірність результатів дослідження забезпечується його теоретико-методологічною основою, комплексним розглядом проблеми, застосуванням системи наукових методів, адекватних його об'єкту, предмету, меті та основним завданням.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії педагогіки НПУ імені М.П. Драгоманова, отримали схвалення у повідомленнях на конференціях: міжнародних - "Образование и школа ХХ века" (Чернігів, 2004), "Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика" (Херсон, 2005), "Проблеми змісту педагогічної підготовки вчителя у контексті аксіологічної освіти (історичний, теоретико-практичний аспекти) " (Київ, 2005), "Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці" (Івано-Франківськ, 2005); всеукраїнських - "Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ - ХХ ст." (Івано-Франківськ, 1997), "Ідея народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді" (Івано-Франківськ, 2001), "До витоків становлення української педагогічної науки" (Умань, 2002), "Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема" (Чернівці, 2003); регіональних - О.О. Потебня - видатний український мовознавець, філософ, психолог, педагог (Чернігів, 2005).

Впровадження результатів дослідження здійснено в Глухівському державному педагогічному університеті (довідка № 988 від 21.04.06 р.) Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя (довідка № 36/401 від 04.04.06 р.), Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № 01-08-219 від 04.04.06 р.), Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка (довідка № 04-11/542 від 29.06.06 р.),

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 одноосібних статей у фахових виданнях з педагогіки, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (295 позицій). Обсяг роботи - 207 сторінок, основний текст - 171 сторінка. Робота містить два додатки на 12 сторінках.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкривається концепція дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, зазначено наукову новизну та практичну значущість, форми апробації та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі "Феномен педагогічної персоналії О.О. Потебні" обґрунтовано методологічні підходи до вивчення творчої спадщини О. Потебні, доведено, що вона є важливим об'єктом історико-педагогічного аналізу, розкрито стан дослідження феномену педагогічної персоналії О. Потебні.

У дисертації проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення персоналії як одного з найважливіших напрямів історико-педагогічного дослідження - біографічний, феноменологічний, герменевтичний, синергетичний, парадигмальний, окреслені у працях М. Богуславського, Л. Вовк, С. Гончаренка, Н. Гупана, Е. Днєпрова, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та інших.

Першорядними джерелами історико-педагогічного аналізу є твори О. Потебні ("Мысль и язык", "Язык и народность", "О национализме", "Из записок по русской грамматике", "Из лекций по теории словесности. Басня, пословица, поговорка", "Слово и миф", "Эстетика и поетика" та інші), архівні документи, другорядними - мемуарна література, спогади учнів і сучасників О. Потебні, публікації дослідників його творчості. В історико-педагогічному розрізі творча спадщина О. Потебні є об'єктом дослідження мови як першооснови пізнання, педагогічного інструментарію, фактору реалізації поступальності соціокультурного досвіду, необхідної умови соціалізації особистості, методологічного чинника і засобу національного виховання.

Аналіз ранніх наукових праць О. Потебні засвідчив, що він мислив у народно-педагогічному контексті, для нього джерела виховання людини кореняться у світобаченні народу, в його мудрості, культурно-історичних традиціях, народнопоетичному досвіді й етиці. Така позиція згодом привела дослідника до тлумачення ідеї народності виховання як першооснови самозбереження й самоорганізації етнічної спільності.

В дисертації виділено періоди, які характеризують стан вивчення персоналії О. Потебні у науковій літературі. 1-й період - від 1886 р. (М. Сумцова) до 1900-х рр. (О. Горнфельд, В. Ламанський, Д. Овсянико-Куликовський), початку ознайомлення громадськості з творчістю мовознавця. 2-ий період - 1900-1960-і рр. - висвітлення спадщини О. Потебні переважно у лінгвістичній площині: аналіз мовознавчої концепції, спроби викладу його ідей у доступній для шкільного навчання інтерпретації.3-ій період - з 1960-х рр. - до сьогодні - обгрунтування культурологічних, естетичних, соціологічних, психолінгвістичних, філософсько-педагогічних поглядів вченого.

У дисертації відзначено, що науково-педагогічну спадщину О. Потебні і його внесок у розробку освітньої проблематики необхідно розглядати у контексті розвитку української педагогічної науки ХІХ ст., яка інтегрувала духовно-філософські, релігійно-етичні, світоглядно-наукознавчі сфери самовираження й самореалізації особистості.

Аналіз біографії і спадщини О. Потебні дозволяє збагатити й модифікувати уявлення про історико-педагогічний процес, сприяє його новому осмисленню й розумінню, окреслює нові грані й духовні цінності освітнього процесу як важливі складові наукового дискурсу.

У другому розділі "Науково-просвітницька діяльність О.О. Потебні у контексті суспільного руху в Україні ХІХ століття" розкриваються умови і фактори формування світоглядно-педагогічної позиції О. Потебні у контексті суспільного руху в Україні ХІХ ст., напрями і зміст його науково-педагогічної і громадсько-просвітницької діяльності.

В дисертації доведено, що на формування світоглядних засад О. Потебні, становлення його особистості як вченого і педагога найважливіший вплив мали: соціальне середовище, з якого він вийшов; система освіти, в умовах якої здійснювалося його навчання і освоєння фундаментальних знань у Роменській гімназії та Харківському університеті; соціокультурні чинники - модернізація європейського суспільства, національний рух в українських землях, проведення соціальних реформ, поширення філософії романтизму, становлення вітчизняного наукового мовознавства, українська духовно-педагогічна традиція; активна науково-пошукова діяльність дослідника.

В дисертації виділено наступні періоди життєтворчості О. Потебні:

Перший період - 1857-1863 рр. - період формування особистості О. Потебні як вченого, викладача університету (магістр слов'янської словесності (1860), ад'юнкт кафедри російської словесності (1861), випуск твору "Мысль и язык" (1862), стажування за кордоном (1862-1863)).

Другий період - 1863-1875 рр. - період інтенсивних наукових пошуків та удосконалення педагогічної майстерності О. Потебні (робота на посаді доцента кафедри російської словесності (1863-1874), обрання дійсним членом Московського археологічного товариства (1865), присудження наукового ступеня доктора російської словесності (1874), призначення екстраординарним професором Харківського університету (1874), обрання членом-кореспондентом Петербурзької академії наук (1875), присудження Ломоносовської премії (1875)).

Третій період - 1875-1891 рр. - період розквіту науково-педагогічної і громадсько-просвітницької діяльності (ординарний професор і завідувач кафедри російської словесності Харківського університету, голова Харківського історико-філологічного товариства (1877-1890), дійсний член Чеського товариства наук (1887), Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії при Московському університеті (1890)).

Дослідженням встановлено, що найважливішими напрямами науково-просвітницької діяльності О. Потебні були: науково-педагогічний, загально-дидактичний, громадсько-просвітницький.

Науково-педагогічний напрям:

1) розробка методології наукового пізнання. Трактуючи мовознавство "наукою основною", О. Потебня обгрунтував головні принципи раціонального освоєння дійсності - мова є засобом пізнання людиною світу і самої себе; дотримання об'єктивності в пізнанні; визнання домінуючої ролі практики у процесі пізнання; цілісне сприйняття науки й навчальної дисципліни; комплексне поєднання теоретичного і практичного складників пізнання; важливість забезпечення творчої активності особистості в пізнанні;

2) майстерне лекційне викладання курсів мовознавства у Харківському університеті, ґрунтовне вивчення вітчизняної і зарубіжної філологічної наукової літератури, знайомство студентів і слухачів з найновішими науковими дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених, оригінальне бачення технології освітнього процесу. Лекції О. Потебні вирізнялися науковою концептуальністю; раціональним добором матеріалу, послідовністю, логічністю побудови, оптимальним поєднанням наукової термінології й живої мови;

3) заснування авторської наукової школи. Відстоюючи ідею дослідницького університету, вчений визнавав домінанту наукової творчості як вирішальний фактор формування професіонала, громадянина, раціонально мислячої, духовно багатої особистості. Творчий підхід, активізація пізнавального інтересу студентів, змістовна фундаментальність у моделюванні власних мовознавчих студій - імперативи педагогічної діяльності О. Потебні. Методи й форми керівництва вченого науково-дослідною роботою студентів характеризувалися дисципліною праці, формуванням оригінальності мислення, гуманними відносинами в системі "викладач - студент"; інтересом й уважним ставленням до роботи самостійно і творчо мислячих студентів; забезпеченням умов для свободи думки; демократичним стилем спілкування.

Загально-дидактичний напрям:

1) оновлення, збагачення і удосконалення змісту, методів і форм викладання мовознавчих дисциплін.

О. Потебня розробив теоретичний зміст мовознавчих дисциплін, що будувався на принципах науковості й культуровідповідності; логічної послідовності; систематичності; доступності; зв'язку теорії з практикою; історизму наукового пізнання; цілісної загальнонаукової картини світу; використання виховного потенціалу навчальних дисциплін, врахування пізнавальних інтересів, активізації когнітивних, психічних, перцептивних та емоційних процесів (проблемний виклад матеріалу, організація дослідницької діяльності, високий ступінь абстракції);

2) написання підручників і посібників для вищої і народної школи, зокрема, розробка і апробація курсів мовознавчих дисциплін, укладання "Букваря" для недільних шкіл;

3) загальновизнаний внесок О. Потебні у методику викладання російської, української та інших слов'янських мов. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в навчальних посібниках І. Бєлорусова, С. Браїловського, А. Будиловича, Е. Будде, В. Гусова, Д. Овсянико-Куликовського, В. Харцієва та інших застосовувалися мовознавчі ідеї О. Потебні до шкільного курсу російської і старослов'янської мов, а його мовознавчі ідеї схвально були сприйняті педагогічною громадськістю і передовим учительством Росії й України;

4) надання методичної допомоги викладачам і студентам Харківського університету, вітчизняних і зарубіжних навчальних закладів, наставництво молодих науковців.

Громадсько-просвітницький напрям:

1) участь у діяльності Харківської Громади, місцевого земства, організація експедицій на схід України з метою збирання етнографічного матеріалу, популяризації народних пісень, поширення зразків естетично-духовної культури серед населення, викладання на громадських засадах у школі для народних учителів; рецензування праць П. Житецького та Я. Головацького, дослідження і коментування тексту "Слова о полку Ігоревім", започаткування перекладу "Одісеї" українською мовою, що засвідчує різнобічність спрямувань науково-теоретичної діяльності О. Потебні;

2) завідування Музеєм образотворчого мистецтва при Харківському університеті, вияв організаторського таланту, вміння виконувати доручену справу відповідально, творчо, виявляючи ерудицію, тонкий мистецький смак;

3) керівництво Історико-філологічним товариством при Харківському університеті, сприяння популяризації історико-філологічних знань, збирання архівних матеріалів, збереження пам'ятників старовини, вшанування імен славетних діячів науки і мистецтва, формування наукових інтересів молодих учених, залучення до співпраці викладачів гімназій, діячів освіти, краєзнавців-аматорів з багатьох міст Російської імперії. Завдяки О. Потебні були закладені основи, визначені принципи і форми діяльності Товариства, провідне місце у науково-дослідній роботі зайняла проблематика, пов'язана з історією культури Лівобережної України;

4) виконання функції члена-кореспондента відділення російської мови і словесності Петербурзької академії наук.

У третьому розділі "Загальнопедагогічні ідеї у творчій спадщині О.О. Потебні" проаналізовано основні принципи педагогіки О. Потебні, розкрито роль рідної мови у формуванні української ідентичності у творчості дослідника, охарактеризовано найважливіші духовно-культурні цінності виховання особистості у його вченні, з'ясовано значення творчої спадщини мовознавця для розвитку сучасної національної освіти в Україні.

Встановлено, що основними принципами педагогіки О. Потебні є ідея гуманізму, народності виховання, антропоцентричності, соціокультурної детермінованості, реалізму, активності людської свідомості; ідея історизму в осмисленні синтаксичної, психологічної, педагогічної чи будь-якої іншої системи, ідея широкого педагогічного значення мови як інструментарію пізнання, засобу спілкування й особистісного розуміння довкілля.

Розкривши сутність гносеологічної, комунікативної, семантичної, експресивної, культурологічної функцій мови, історію розвитку української мови, О. Потебня обґрунтував роль мови у формуванні етнічної ідентичності.

В дисертації доведено, що найважливішими духовно-культурними цінностями виховання особистості у творчості О. Потебні є: національні (рідна мова, почуття патріотизму, історична пам'ять, національна свідомість); соціоцентричні (діяльність, творчість, гуманізм, демократизм, свобода); антропоцентричні (індивідуальність у структурі людських цінностей); освітні (всебічний розвиток особистості, формування моральної свідомості, естетичних смаків та ідеалів, принципи гуманізму, народності, реалізму, природовідповідності, культуровідповідності виховання, пріоритету загальнолюдських цінностей): культурологічні (пріоритет науки, мистецтва, моралі, права, перетворення людини природної в людину культурну) цінності.

У дисертації доведено, що феномен педагогіки О. Потебні інтегрує у собі самобутню педагогічну позицію, особистісне бачення духовно-ціннісних засад поступу людства, аксіології освіти як фактору становлення особистості людини і розвитку цивілізації, практику викладання, досвід самореалізації і самоактуалізації.

Висновки

Література

Основний зміст дисертації відображено у наступних публікаціях:

1. Зайченко Н.І. Принципи педагогіки О.О. Потебні // Шлях освіти. - 2005. - № 4. - С.47-51.

2. Зайченко Н.І. Персоналія О. Потебні як предмет історико-педагогічного дослідження // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип.40. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - С. 193-200.

3. Зайченко Н.І. Філософсько-педагогічні аспекти лінгвістичної концепції О. Потебні // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. - 2001. - № 2. - С.141-152.

4. Зайченко Н.І. Відображення функцій мови у психолінгвістичній спадщині О. Потебні // Шлях освіти. - 2002. - № 1. - С.51-54.

5. Зайченко Н.І. До питання про педагогічні погляди О. Потебні // Збірник наукових праць: Спеціальний випуск "До витоків становлення української педагогічної науки" / В.Г. Кузь (гол. ред. ) та інші. - К., 2002. - С.231-235.

6. Зайченко Н.І. Народознавчі імперативи "Букваря" О. Потебні // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2003. - № 18. - С.87-90.

7. Зайченко Н.І.О. Потебня і його учні // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2003. - № 19. - С.50-54.

8. Зайченко Н.І. Українознавчі інтереси О. Потебні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.177. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С.74-81.

9. Зайченко Н.І. До питання про ідею народності виховання у творчій спадщині О. Потебні // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2004. - № 24. - С.113-117.

10. Зайченко Н.І. Дещо про феномен креативності у науковій спадщині О. Потебні // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. - 2003. - № 3. - С.106-110.

11. Зайченко Н.І. Ідея народності виховання у науково-педагогічній спадщині О.О. Потебні // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. - 2004. - № 1. - С.131-137.

Анотації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

У дисертації розкрито феномен педагогічної персоналії О. Потебні; проаналізовано основні напрями науково-просвітницької діяльності (науково-педагогічний, загально-дидактичний, громадсько-просвітницький), провідні педагогічні ідеї (значення мови як інструментарію пізнання, засобу комунікації, народності виховання, реалізму, соціокультурної детермінованості, історизму); досвід педагогічної діяльності вченого, розроблено її наукову періодизацію; обґрунтовано духовно-культурні цінності виховання людини у вченні О. Потебні (національні; соціоцентричні; антропоцентричні; освітні; культурологічні); розкрито внесок науковця у педагогіку вищої школи (оновлення змісту і методів університетської освіти, створення власної наукової школи, особистий приклад О. Потебні як вченого, педагога, громадського діяча); здійснено актуалізацію педагогічних ідей і творчої спадщини О. Потебні у контексті модернізації сучасної національної системи освіти в Україні

Ключові слова: педагогічний феномен, світоглядно-педагогічна позиція, науково-просвітницька діяльність, педагогічні ідеї, методологічні принципи, педагогічний інструментарій, духовно-ціннісні засади педагогіки.

Зайченко Наталия Ивановна. Педагогические идеи и научно-просветительская деятельность А.А. Потебни (1835-1891). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2006.

На основании использования современных теоретико-методологических подходов (биографического, феноменологического, герменевтического, синергетического и др.) к изучению персоналий как одного из важнейших направлений историко-педагогического исследования в диссертации раскрыт феномен педагогической персоналии А. Потебни; установлены приоритетные факторы (социальная среда, система образования, социокультурные факторы, научно-поисковая деятельность), которые обусловили формирование мировоззрения и педагогической концепции ученого; определены и проанализированы основные направления (научно-педагогическое, общедидактическое, общественно-просветительское), разработана периодизация научно-педагогической и общественно-просветительской деятельности языковеда, выделено три ее этапа:

1) этап формирования А. Потебни как ученого и педагога (1857 - 1863);

2) этап интенсивных научных поисков и усовершенствования педагогического мастерства (1863 - 1875);

3) этап расцвета научного таланта ученого и педагога.

Обоснованы ведущие педагогические идеи А. Потебни (гуманизма, реализма, народности воспитания, антропоцентричности, социокультурной детерминированности, активности человеческого сознания; значения языка как педагогического инструментария познания; идея историзма в осмыслении синтаксической, психологической, педагогической или другой системы) и важнейшие духовно-культурные ценности воспитания личности в педагогической концепции ученого (национальные, социоцентрические, антропоцентрические, образовательные, культурологические);

В диссертации раскрыта значимость вклада А. Потебни в педагогику высшей школы (обновление содержания и методов университетского образования, повышение его научного уровня, мастерство лекционного преподавания, создание научной школы, личный пример А. Потебни как исследователя, педагога, общественного деятеля); осуществлена актуализация педагогических идей и творческого наследства А. Потебни в контексте модернизации современного образования в Украине.

Автором поэтапно реконструированы и конкретизированы основные вехи общественно-просветительской деятельности ученого - руководство Харьковским историко-филологическим обществом, заведование музеем изобразительного искусства Харьковского университета, редактирование произведений украинских авторов, написание отзывов по вопросам совершенствования методики преподавания филологических дисциплин, участие в различных научно-просветительских обществах и др.

Приоритетные направления научно-педагогической деятельности А. Потебни: мастерское лекционное преподавание курсов языковедения в Харьковском университете, обновление содержания языковедческого университетского образования, методическая помощь преподавателям и студентам Харьковского университета и других отечественных и зарубежных высших и средних учебных заведений, наставничество молодых исследователей. Творческий подход, активизация познавательного интереса студентов, содержательная фундаментальность в моделировании собственных языковедческих студий - императивы научно-педагогической деятельности А. Потебни.

В диссертации обобщаются и анализируются тематические параметры научно-теоретических поисков А. Потебни, раскрывается сущность научно-теоретического наследия педагога, его вклад в разработку теоретико-методологической проблематики педагогики, в частности, актуализация проблемы роли языка как первоосновы познания, как средства аккумуляции социокультурных ценностей и выражения культуры, как фактора реализации передачи социального опыта, как важнейшего условия становления и социализации личности, как универсального средства образования и воспитания подрастающих поколений и взрослых.

Родному языку А. Потебня отводил ведущую роль в формировании мировоззрения личности. Согласно его учению, язык народа отражает его миросозерцание, поэтому, только усваивая родной язык, человек способен научиться мыслить, познавать мир, приобщиться к культурно-историческим ценностям. Педагог обосновывает идею широкого педагогического значения языка, интерпретирует его как инструментарий знаний (образовательный фактор), как средство общения (социальный фактор), как средство личностного понимания окружающего мира (философский фактор). В диссертации определена значимость вклада ученого в развитие методики преподавания языка, проанализированы этнологические императивы "Букваря" педагога.

Ключевые слова: педагогический феномен, мировоззренческо-педагогическая позиция, научно-просветительская деятельность, педагогические идеи, методологические принципы, педагогический инструментарий, духовно-ценностные основания педагогики.

Zaichenko Natalia Ivanivna. Pedagogical ideas and scientific, enlighten activity of A. A. Potebnya (1835-1891). - Manuscript.

Thesis for seeking a scientific degree of Master of Pedagogical sciences. Specialty 13.00.01 - theory and history of Pedagogy. National Pedagogical University after M. P. Dragomanov. - Kyiv, 2006.

In the dissertation the complete of the scientific and enlighten activity and heritage of A. Potebnya as a pedagogical phenomenon of the second half of the XIX century is carried out. General state of investigation of personality of A. Potebnya is concretized.

Pedagogical aspects of the heritage of outstanding Ukrainian linguist are defined.

The historical social and cultural conditions and factors of formation of pedagogical outlook of A. Potebnya are analyzed on the basis of the wide complex of archives and published sources.

The content of scientific and pedagogical activity of A. Potebnya, the impact of his pedagogical ideas on the development of national pedagogical theory and practice, the importance of language as pedagogical means and factor in Potebnya's studies are exposed.

The author of the thesis proves that pedagogical theory of A. Potebnya basis on the methodological principles of realism, social and cultural determinism, nationality.

In the research it is clarified the significance of the scientist's contribution to the methodology of teaching languages development and the ethnological imperative of Ukrainian pedagogist's "Bukvar" is defined.

Key words: pedagogical phenomenon, pedagogical outlook, scientific and enlighten activity, methodological principles, pedagogical means and factor.

Размещено на Allbest.ru