Педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Взаємини батьків і дітей є однією з найбільш актуальних проблем, яка досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. Саме у взаємодії з дорослим дитина входить в оточуючий світ, оволодіває цінностями, нормами і правилами, прийнятими в суспільстві.

Нині в нашій країні спостерігається значне збільшення проблемних сімей, що призводить до соціально-психологічної та педагогічної дезадаптації дітей. Ця тенденція вимагає розширення кола послуг як батькам, так і дітям з боку вихователів, психологів та соціальних педагогів з метою забезпечення розвитку й охорони психічного та соматичного здоров'я. Така соціальна ситуація вимагає спеціальних програм освіти батьків і педагогів, що пов'язано із суттєвими ускладненнями в особистісному розвитку дітей.

У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми батьківсько-дитячих взаємин. Їх вплив на формування дитячої особистості розглядався в працях Ю. Аркіна, О. Вишневського, О. Духновича, Н. Лубенець, А. Макаренка, Я. Мамонтова, С. Русової, К. Ушинського, Я. Чепіги.

Теоретичні засади соціогенезу розвитку суб'єкта частково охарактеризовано в працях педагогів і психологів Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, О. Запорожця, Д. Ельконіна, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, В. Сухомлинського. Дослідження проблем сім'ї та сімейного виховання здійснювали Ю. Азаров, Т. Алєксєєнко, Л. Артемова, О. Кононко, В. Котирло, Т. Маркова, Ю. Приходько, А. Співаковська, М. Стельмахович, О. Сухомлинська.

Сутність і закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків О. Докукіної, К. Журби, О. Кононко, Т. Кравченко, В. Кузя, С. Ладивір, В. Оржеховської, З. Плохій, Л. Повалій, В. Постового, О. Хромової. Ранній досвід взаємодії батьків з дітьми досліджували А. Адлер, Е. Берн, Дж. Боулбі, Д.Віннікот, М. Кляйн, М.Лісіна, А. Фрейд, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні та ін.

Експериментальний аналіз специфіки батьківсько-дитячих взаємин проведений у дослідженнях А. Варги, Ю.Гіппенрейтер, В. Гарбузова, О. Захарова, Е. Ейдеміллера, О. Сидоренко, Е. Юстицкіса. Проблеми спільної роботи дошкільних закладів із сім'єю та педагогічної освіти батьків знайшли висвітлення в дослідженнях В. Безлюдної, Д. Дзинтере, Л. Загік, В.Іванової, М. Машовець, Л. Островської, О. Яницької та ін.

Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та виховного процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Водночас у сучасному суспільстві спостерігається деформація взаємин дорослих і дітей. Диференціація та ускладнення суспільних відносин порушили глибинні зв'язки дорослих і дітей. У багатьох батьків спостерігається зниження відповідальності, у них «атрофується» гуманне ставлення до дітей, спостерігається серйозний дефіцит уваги і поваги до дитини. За цих умов різко загострилася суперечність між потребою дитини в опіці та безперервним послабленням, а відтак і відсутністю необхідної уваги з боку дорослих, зокрема рідних, що призводить до гострого конфлікту та штучної затримки її особистісного розвитку.

Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що, не дивлячись на ряд теоретичних та прикладних досліджень у галузі батьківсько-дитячих взаємин в педагогіці і психології, проблема формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку залишається невирішеною. Зокрема, актуальним є вивчення особливостей формування гармонійних взаємин батьків і дітей як фактору їх особистісного розвитку, виявлення педагогічних умов розвитку гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.

Гуманізм батьківсько-дитячих взаємин - це спрямована на дитину, ціннісна система орієнтирів батьків, яка може втілюватися в її свідомості та супроводжуватися різними емоційними переживаннями. Отже, якщо взяти за основу усвідомлений гуманізм батьків, то відкривається можливість побудови гармонійних взаємин у сім'ї. Таким чином, враховуючи соціально-педагогічну актуальність та суспільне значення проблеми і враховуючи її недостатню вивченість та потреби практики виховання дітей дошкільного віку в сім'ї, нами визначена тема дослідження «Педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку».

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження входить до держбюджетної теми науково-дослідної лабораторії Рівненського державного гуманітарного університету «Педагогічне проектування засобів гуманізації виховання дітей дошкільного віку в сучасному інноваційному просторі» (державний реєстраційний номер 0106U000316). Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол №2 від 27.09.2002 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 25.01.2005 р.).

Об'єкт дослідження - процес формування взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності, структури гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, розробці та експериментальній апробації педагогічних умов їх формування.

Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективними педагогічними умовами формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку є: гуманістично орієнтований процес взаємодії; педагогічна допомога батькам в емоційній рефлексії стосовно дітей; формування у батьків педагогічної позиції щодо своєї дитини; культивування тактики співробітництва при взаємодії «дорослий - дитина»; організація вихователями дошкільних навчальних закладів групових форм обміну досвідом між батьками щодо їх взаємодії з дітьми; організація психолого-педагогічної освіти батьків.

Завдання дослідження:

- з'ясувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній науці та практиці;

- визначити сутність та структуру взаємин батьків і дітей, вплив цих взаємин на формування особистості дитини та характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин;

- виявити й охарактеризувати передумови і причини виникнення конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячій взаємодії, статеві відмінності в позиціях батьків щодо їх взаємин з дитиною;

- обґрунтувати та експериментально апробувати комплекс діагностичних і корекційних методик та педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, здійснити оцінку ефективності розробленого корекційно-педагогічного комплексу;

- розробити та впровадити в практику роботи дошкільних закладів педагогічні технології організації спільної діяльності батьків і дітей, що сприяють гармонізації взаємин між ними.

Методологічну основу дослідження становлять культурно-історична теорія розвитку особистості; концепція особистісно-орієнтованого виховання; положення про розвиток особистості в дошкільному віці в умовах виховання на засадах гуманізації освітнього процесу.

Теоретичну основу дослідження складають положення психолого-педагогічної науки про соціальну сутність виховання (І. Бех, Л. Виготський, І. Кон); особливості розвитку особистості в дошкільному віці (Л. Божович, О. Запорожець, Д. Ельконін, О. Кононко, В. Котирло); дитину як об'єкт і суб'єкт виховання (Л. Артемова, Я. Коломінський, В. Петровський, Ю. Приходько); виховний вплив сім'ї (Ю. Азаров, С. Русова, М. Стельмахович, В. Сухомлинський); процес взаємодії батьків і дітей (А. Адлер, Е. Берн, Т. Гордон, А. Фрейд, К. Хорні).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Теоретичні методи (аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури, вивчення педагогічного досвіду, зіставлення та узагальнення фактів) застосовувалися на підготовчому етапі, а також з метою обґрунтування вихідних положень експериментальної роботи; емпіричні (педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, інтерв'ювання) та проективні методи були визначальними на експериментальному етапі; статистичні методи обробки результатів дослідження реалізувалися в процесі обробки і перевірки отриманих даних.

Організація дослідження. Дисертаційне дослідження тривало п'ять років (2000-2005 рр.) та проводилося у три етапи.

На першому етапі (2000-2001 рр.) вивчалася та аналізувалася педагогічна, психологічна та соціологічна література з теми дослідження. Було визначено й охарактеризовано сутність проблеми, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи та завдання дослідження, розроблялася методика констатувального етапу.

На другому етапі (2001-2002 рр.) здійснювався пошук методів та форм безпосередньої роботи з батьками та дітьми, підбиралися методики для діагностики взаємин у сім'ї з позиції дітей та сприйняття цих проблем батьками; проводилося обстеження батьків та дітей з метою виявлення причин порушень взаємин між ними, особливостей взаємин у сім'ї, виявлялися відмінності в позиціях батька і матері щодо їх взаємин з дитиною, особливості поведінки батьків і дітей у конфліктних ситуаціях.

Третій етап (2002-2005 рр.) включав проведення, обробку та аналіз результатів формувального експерименту, вивчення ефективності створених педагогічних умов становлення гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку; окреслювалися висновки; оформлялася дисертація.

Експериментальною базою дослідження було обрано дошкільні заклади №1, №7, №23, №41, №42, №44 м. Рівне. На різних етапах у дослідженні брали участь 375 батьків, 187 дітей, 18 вихователів, 6 психологів системи освіти.

Наукова новизна дослідження: вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку; уточнено сутність поняття «батьківсько-дитячі взаємини», структуру та зміст гармонійних взаємин батьків і дітей; охарактеризовано й експериментально досліджено причини виникнення порушень у батьківсько-дитячих взаєминах; розроблено педагогічні технології організації спільної діяльності батьків і дітей, які сприяють гармонізації взаємин між ними; дістали подальшого розвитку питання про виховання дітей у сім'ї та педагогічну освіту батьків.

Теоретичне значення дослідження полягає в: структуруванні наукових поглядів на природу міжособистісних взаємин; розкритті психолого-педагогічної сутності взаємин батьків і дітей дошкільного віку; уточненні поняття «гармонійні батьківсько-дитячі взаємини»; виокремленні особливостей порушень батьківсько-дитячих взаємин; обгрунтуванні моделей психолого-педагогічної корекції батьківсько-дитячих взаємин.

Практична значущість дослідження полягає в розробці педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, змісту і форм роботи з батьками щодо формування педагогічної рефлексивної позиції, методики організації спільної діяльності батьків і дітей.

Здобуті дані орієнтовані на практику сімейного виховання і можуть бути використані педагогами для проведення консультацій, бесід і тренінгів з батьками. Розроблені методичні рекомендації для практичних працівників, зокрема, зміст консультаційних тем з актуальних для батьків питань виховання і розвитку старших дошкільників. Представлені у дослідженні матеріали можуть бути використані у системі психолого-педагогічної підготовки вихователів і практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

Вірогідність та аргументованість наукових результатів забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних дослідницьких позицій, інтегруванням філософських, психолого-педагогічних підходів у розробці провідних ідей дослідження; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних цілям та завданням дослідження, достатнім обсягом вибірки, використанням різних видів аналізу із застосуванням математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дослідження відбувалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Дошкільна освіта: історія і перспективи розвитку» (Рівне, 2002); «Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи» (Львів, 2002); «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 2003); «Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти» (Запоріжжя, 2003); «Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді» (Луганськ, 2003); «Соціально-психологічні детермінанти трансформування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства» (Рівне, 2003); «Сучасні тенденції та пріоритети виховання» (Київ, 2004); «Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці» (Рівне, 2004); «Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії» (Київ, 2005); «Педагогіка і психологія дошкільного дитинства» (Рівне, 2005); «Актуальні проблеми гуманітарної освіти» (Севастополь, 2006); на методичних об'єднаннях вихователів дошкільних закладів м. Рівне та Рівненської області; засіданнях кафедри педагогіки і психології (дошкільної) РДГУ (2000-2005 рр.). Впровадження результатів дослідження здійснювалось автором шляхом лекційної, семінарської та консультативної роботи зі студентами педагогічного факультету РДГУ (довідка №50 від 1.10.2005 р.) та педагогами дошкільних навчальних закладів №1, №7, №23, №41, №42, №44 м. Рівне (довідка №05 - 1799 від 15.12.05 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 12 наукових та науково-методичних працях, з них 10 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (400 найменувань) та додатків, до яких увійшли діагностичні методики та корекційні програми. Повний обсяг дисертації - 249 сторінок тексту, з них 174 сторінки основного тексту. Робота містить 15 таблиць та 2 рисунки на 12 сторінках.

конфліктний батьківський взаємини дитина

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, методологію та основні методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, наведено дані про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку як наукова проблема» - проаналізовано наукові погляди на природу міжособистісних взаємин; розкрито психолого-педагогічну сутність взаємин батьків і дітей дошкільного віку; виокремлено істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин; виявлено особливості їх порушень; досліджено моделі психолого-педагогічної корекції батьківсько-дитячих взаємин.

Проблема взаємин батьків і дітей різних вікових категорій досліджується Т. Алєксєєнко, О. Гуляр, О. Докукіною, К. Журбою, Е. Заредіновою, Д. Івановим, Т. Кравченко, Л. Повалій, В. Постовим, І. Сіданіч, О. Хромовою.

У роботах психологів (О. Бодальов, О. Киричук, Г. Костюк, О. Леонтьєв, М. Лісіна, В. М'ясищев, В. Петровський, С. Рубінштейн) проаналізовано змістовно-динамічні та специфічні характеристики міжособистісних взаємин; з'ясовано своєрідність міжособистісних взаємин людей (Б. Ананьєв, Г. Балл, О.Єршов, М. Обозов); досліджено роль вікових та індивідуальних проявів особистості у взаєминах (Д. Ельконін, О. Кононко). Зарубіжні психологи Д. Боулбі, Д. Добсон, Р. Кемпбелл, П. Куттер, К. Левін, А. Маслоу, А.Міллер, К. Роджерс, Б. Спок, К. Фопель, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні присвятили праці проблемам формування внутрішнього світу людини та досягнення взаєморозуміння з довкіллям, особливостям спілкування та взаємодії.

У психолого-педагогічній науці міжособистісні взаємини розглядаються як специфічний спосіб людського буття, що визначає духовну й практичну активність людей, їх відносини з навколишнім світом та між собою (Г. Балл, І. Бех, В.Білоусова, О. Бодальов, О. Злобіна). Аналіз наукових джерел засвідчує, що на формування і розвиток особистості дитини впливають, зокрема, такі психолого-педагогічні чинники: загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість, добрі сімейні взаємини. За гармонійних взаємин усі проблеми розв'язуються без приниження людської гідності дорослих і дітей. Взаєморозуміння та повага підтримують авторитет рідних і визначають статус дитини. Тон сімейного життя - це наслідок дії багатьох чинників: морального рівня батьків, характеру взаємин між членами сім'ї, побутової культури, організованості сімейного колективу, його традицій тощо.

Під гармонійними взаєминами батьків і дітей ми розуміємо відносини, засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, врахування індивідуальних потреб батьків і дітей).

Відповідно до результатів аналізу психолого-педагогічних праць із зазначеної проблеми було виокремлено істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин: задоволення базових потреб дитини, зокрема таких як потреба у безпеці й прийнятті та потреб, що виникають у процесі батьківсько-дитячої взаємодії (прийняття та визнання індивідуальності дитини і збереження свого «Я» як автономної реальності); достатній рівень рефлексії батьків щодо індивідуальних особливостей дитини, розуміння їх психолого-педагогічної природи; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною, адекватного її індивідуальним особливостям.

Гармонійні взаємини батьків і дітей формуються в процесі міжособистісних взаємин, які ми розглядаємо як активну взаємодію суб'єкта і соціального довкілля. Переважна більшість дослідників зазначає, що сензитивним для формування і становлення гармонійних батьківсько-дитячих взаємин є дошкільний вік (Л. Божович, О. Кононко, Т. Маркова та ін.).

До порушень взаємин батьків і дітей віднесені: 1) низька згуртованість між членами сім'ї з питань виховання та пов'язана з цим емоційна напруга й непослідовність у виховному підході батьків до дітей; 2) неадекватно виражена ступінь опіки та обмеженості щодо певних сфер життєдіяльності дітей; 3) стимуляція можливостей дітей за допомогою погроз та моральних засуджень.

У більшості психолого-педагогічних досліджень батьківсько-дитячі взаємини вивчаються в підсистемі «мати - дитина», а порушення в ній трактуються як основні причини порушень особистісного розвитку дитини (А. Адлер, Дж. Боулбі, Д. Віннікот, К. Хорні). Тому для успішного подолання можливих відхилень у розвитку дитини необхідні емоційно близькі стосунки з матір'ю вже на етапі новонародженої дитини. Починаючи з немовлячого віку, між дитиною та дорослим відбувається спілкування, в якому вони виступають як суб'єкти.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що важливими факторами виникнення порушень у розвитку дітей є: міжособистісні конфлікти в сім'ї; невіра батьків у можливості та сили дитини; неадекватні віку або суперечливі вимоги з боку батьків; відсутність інформації про те, коли і чому батьки задоволені чи незадоволені поведінкою дитини.

У дослідженнях Т. Архірєєвої, В. Безлюдної, О. Маріч, М. Сапоровської, А. Співаковської, О. Шапатіної показано, що особливе значення для виникнення та розвитку порушень в особистісному розвитку дитини має не стільки реальна сімейна ситуація, скільки суб'єктивне сприйняття та переживання дитиною того, що відбувається в сім'ї. Можна зробити висновок, що причини порушень розвитку особистості дитини мають значення лише тоді, коли вони переживаються нею.

Виявлено, що значна кількість конфліктів батьків з дошкільниками в сім'ї обумовлена комплексом умов (особливості віку та особистості дитини, внутрішньосімейні взаємини та соціокультурне середовище), що складає в цілому соціальну ситуацію розвитку дитини. Причини батьківсько-дитячих конфліктів у сім'ї можуть бути як об'єктивними (вікова динаміка, яка відбиває становлення ведучих потреб у дітей), так і суб'єктивними (індивідуально-психологічні особливості батьків, особливості сімейного виховання тощо).

Здійснений аналіз моделей корекції батьківсько-дитячих взаємин у контексті проблеми виховання батьків (індивідуальна модель А. Адлера, модель ефективних типів взаємодії Р. Дрейкурса, модель групового психологічного консультування Х. Джайнотта, гуманістична модель роботи з батьками Т. Гордона, навчально-теоретична модель Я. Хямяляйнен, модель, заснована на транзакційному аналізі Е. Берна, модель християнського виховання батьків Р. Кемпбелла, модель батьківського виховання Ю. Азарова) свідчить, що вони орієнтовані на різну практику виховання в сім'ї та створюють різні установки у батьків. Кожна з них спрямована на своєрідну передачу батькам знань і практичного досвіду їх взаємин з дитиною, необхідних для здійснення виховної функції. За нашим висновком їх доцільно застосовувати для формування у батьків усвідомленого ставлення до формування гармонійних взаємин з дітьми.

У другому розділі - «Дослідницько-експериментальна робота з виявлення особливостей взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку» - проаналізовано умови життя та особливості виховання дітей старшого дошкільного віку в сім'ї; відмінності у позиціях батька і матері щодо їхніх взаємин з дитиною; особливості поведінки батьків і дітей у конфліктних ситуаціях.

Дослідження особливостей батьківсько-дитячих взаємин здійснювалося за трьома напрямами: вивчення взаємодії в процесі спостереження, діагностика взаємин за уявленнями дітей та діагностика взаємин за уявленнями батьків.

Здобуті результати констатувального етапу дослідження дали змогу виділити дві групи респондентів: експериментальну (55,1%) та контрольну (44,9%). Взаємини батьків з дітьми в контрольній групі мають такі характеристики: явна перевага емоційного прийняття дитини (79,8%); орієнтація батьків на взаємини співробітництва з дитиною (30,1%); достатньо високий прояв прагнення батьків до гармонійних взаємин з дитиною (60,0%); достатньо високий рівень контролю за дитиною (73,9%); орієнтація на її соціальні досягнення (82,2%); орієнтація на заохочення позитивних якостей дитини, сумнів у дієвості будь-яких покарань (79,8%).

Характерними ознаками батьківсько-дитячих взаємин в експериментальній групі є конфліктність (63,1%), непослідовність у виховних впливах (65,8%), емоційне неприйняття батьками своїх дітей (74,9%); дисгармонія, яка призводить до своєрідних викривлень у психічному розвитку дітей, породжує замкненість щодо усвідомлення і вираження своєї потреби, порушення самооцінки дітей (25,1%). Дошкільники гостро переживають своє місце в системі внутрішньосімейних взаємин, хочуть займати більш значущу позицію, але вимушені задовольнятися тим ставленням, яке демонструють щодо них їхні батьки та реагують на несприятливу ситуацію в сім'ї пасивним униканням труднощів або непрямою агресією (40,1%). Основними джерелами підвищеної тривожності є страх покарання (55,0%), відторгнення, втрата любові з боку батьків (74,9%). Діти експериментальної групи переживають амбівалентні почуття до батьків (37,9%): з одного боку, вони емоційно відштовхують батьків, що виявляється у малюнках та висловлюваннях дітей, з іншого боку, вони тягнуться до них, мріють про любов і турботу; у них виявлена завищена або занижена самооцінка у поєднанні з переживанням незадоволеності собою (25,1%), яка виконує переважно захисну функцію.

Виявлено відмінності у позиціях обох батьків щодо дітей. Для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми: вимогливість (60,0%), контроль у ставленні до дитини та емоційна дистанційованість з нею (61,0%). У матерів переважає тривожність за дитину (20,0%), непослідовність та певна нестабільність у взаєминах з дітьми (85,2%). Результати опитування дітей свідчать, що мати частіше (50,2%), ніж батько (26,7%) проявляє позитивні реакції щодо дитини, і, відповідно, дитина частіше отримує реакції негативного характеру від батька (18,0%), ніж від матері (11,2%).

Встановлено, що конфліктні ситуації у взаєминах дітей з батьками виникають у сім'ях, де переважають такі типи батьківського ставлення, як «відторгнення» (55,0%), «авторитарна гіперпротекція» (65,2%) та «маленький невдаха» (70,0%). Способи поведінки батьків експериментальної групи щодо дітей у конфліктних ситуаціях мають переважно неконструктивний характер (65,2%); лише 19,7% дошкільників поводять себе в конфліктній ситуації по-своєму; більшість дітей наслідують поведінку своїх батьків, причому дівчатка частіше наслідують матір (50,0%), а хлопчики - батька (45,2%).

За нашими оцінками, у кожній другій сім'ї (55,0%) батьківсько-дитячі взаємини не є гармонійними, що обумовлює потребу у створенні педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.

У третьому розділі - «Експериментальна апробація педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку» - здійснено експериментальну перевірку педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, оцінку ефективності розробленого корекційно-педагогічного комплексу; охарактеризовано динаміку змін у взаєминах батьків та дітей.

Нами був розроблений спеціальний комплекс взаємодії педагогічного колективу дошкільного закладу і сім'ї. Він є злагодженою системою форм і методів роботи, яка керується загальною метою - забезпечення дієвості педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Розробка програми формувального експерименту включала три складові: корекційна робота з дітьми; створення у батьків педагогічно рефлексивної позиції щодо своїх дітей; тренінг оволодіння батьками уміннями використовувати адекватні методи співробітництва з дитиною (рис. 1).

Корекційна робота з дітьми експериментальної групи включала декілька напрямів: казкотерапію, ігротерапію та застосування методів ігрової адлеріанської терапії при взаємодії з дітьми. Застосування казкотерапії сприяло тому, що дитина на вербальному та емоційному рівні мала змогу усвідомити, що означає «добро» і «зло», приміряти ролі того, хто ображає та кого ображають, сильного та слабкого, турботливого та байдужого, побувати в ролі одного із батьків та об'єктивно оцінити свій вчинок, а також по-новому подивитись на довкілля та близьких людей. Ігротерапія використовувалася як своєрідна сфера, в якій відбувається налагодження взаємин дитини з близькими людьми та довкіллям.

Програма ігротерапії складалася із трьох блоків. Метою першого блоку було об'єднання дітей і дорослих у підгрупи, створення доброзичливої атмосфери взаєморозуміння, підтримки, бажання допомогти у вирішенні проблем. Заняття включали розважальні, рухливі та предметні ігри.

Метою другого блоку - основного - була корекція неконструктивних форм спілкування та негативних особистісних рис. Заняття давали змогу доповнювати та змінювати заплановані методи та прийоми корекції з урахуванням індивідуальних проблем кожної дитини в процесі спільних видів діяльності (читання казок, розповідей, художньої творчості). З батьками проводилися обговорення та розігрування конфліктних ситуацій, складання міні-творів.

Третій блок мав на меті закріплення сформованих навичок конструктивного спілкування у спільних іграх батьків і дітей. Прийоми, що застосовувалися на цьому етапі, давали змогу перевірити наявність у батьків уміння попереджати конфліктні ситуації, сприяли взаєморозумінню, рефлексії та контролю власної поведінки.

З метою підвищення ефективності взаємодії дорослих і дітей старшого дошкільного віку ми використовували такі методи адлеріанської терапії: констатуючий опис, метод схвалюючих висловлювань, техніку нескінченних уточнень, техніку прямих і пробних запитань, методику «Пошепки», метод переговорів. Застосування методів ігрової адлеріанської терапії засвідчило ефективність нових підходів до взаємодії у системі «дитина - дорослий».

Програма педагогічної корекції передбачала: гармонізацію батьківсько-дитячих взаємин у ситуаціях нерозуміння базових факторів розвитку дитини, її потреб та відповідної їм динаміки взаємин; підвищення чутливості батьків до почуттів та переживань дітей на основі розуміння їх поведінки; накопичення батьками знань щодо організації ефективного спілкування в сім'ї. Під час реалізації корекційної програми нами використано колективні, групові та індивідуальні форми роботи з батьками: індивідуальні консультації на запит батьків, теоретичні семінари, групові дискусії, моделювання педагогічних ситуацій, аналіз досвіду виховання в сім'ї, обговорення змісту прочитаних книг.

На другому етапі корекційної роботи з батьками було розроблено та застосовано нові конструктивні методи взаємодії батьків і дітей. Основне завдання комплексної педагогічної корекції полягало у перебудові несприятливих форм емоційного реагування і стереотипів поведінки та утворення повноцінних оновлених контактів з дитиною. Цей етап корекційної роботи являв собою тренінг оволодіння батьками уміннями застосовувати адекватні методи співробітництва з дітьми з метою встановлення демократичного стилю спілкування. Він спрямований на розширення можливостей розуміння своєї дитини, покращення рефлексії взаємин з нею, вироблення ефективних навичок взаємодії та активізацію комунікацій у сім'ї.

Етап апробації програми педагогічної корекції батьківсько-дитячих взаємин реалізований з урахуванням результатів попередньої роботи: вивчення літератури, результатів проведених досліджень, підбору та обґрунтування корекційних методів. На цьому етапі головну увагу було надано накопиченню досвіду роботи з корекційним комплексом та оцінці ефективності його застосування.

В якості основних критеріїв ефективності запропонованої нами корекційної програми розглядались: характер емоційних реакцій дітей старшого дошкільного віку; способи поведінки дітей у конфліктних ситуаціях; поведінка батьків у конфліктних ситуаціях з дошкільниками; динаміка взаємин батьків і дітей.

Результати контрольного етапу дослідження засвідчили, що кількість позитивних емоційних реакцій, адресованих дитині, достовірно збільшилась, а кількість негативних - зменшилась (таблиця 1).

Таблиця 1. Зміна характеру емоційних реакцій щодо матері (за даними методики «Сімейний тест ставлення» у%)

Після проведеної корекційної роботи виявлено позитивну динаміку щодо поведінки дітей у конфліктних ситуаціях з батьками (таблиця 2).

Таблиця 2. Динаміка гармонізації взаємин дітей з батьками (%)

Здобуті результати засвідчують, що значно зменшилася кількість дітей, які використовують неконструктивні способи поведінки у конфліктній ситуації (від 65,2% до 24,0%) та збільшилася кількість конструктивних способів (від 19,7% до 70,0%). Діти почали використовувати такі способи, як урегулювання конфліктів, залучення посередників, нормативну поведінку. Достовірно значимих змін у невизначених способах поведінки не відбулося.

Виявлено, що після проведення корекційної роботи позитивних змін зазнали стратегії поведінки батьків у конфліктних ситуаціях з дошкільниками. Порівняльні результати констатувального та контрольного етапу експерименту представлені в таблиці 3.

Як свідчать дані із таблиці 3, значно зменшилася кількість батьків, які обирали таку стратегію поведінки у конфлікті, як суперництво (від 54,9% - на констатувальному етапі експерименту до 5,0% - на контрольному). Суттєво збільшилася частота використання таких стратегій, як співробітництво (від 10,1% до 40,0%), компроміс (від 10,1% до 34,9%). Саме це обумовило той факт, що стосунки батьків і дітей стали менш конфліктними, теплішими та довірливішими. Це зазначено в щоденниках спостережень 74,9% батьків.

Таблиця 3. Стратегії поведінки батьків у конфліктних ситуаціях з дітьми старшого дошкільного віку (%)

Тренінг оволодіння батьками вміннями використовувати адекватні методи співробітництва з дитиною сприяє гармонізації взаємин батьків і дітей. Гармонізацію взаємин батьків і дітей засвідчили прогресивні зміни:

1) зміни, що відбулися з батьками (60,0% від загальної кількості опитаних), виявилися в підвищенні рівня рефлексії, здатності до самоспостереження, усвідомлення своєї поведінки, у зменшенні конформності, у зростанні здатності до емоційної саморегуляції;

2) зміни, що характеризують збагачення змісту і форм взаємодії між батьками та дітьми (45,0% від загальної кількості опитаних), виявляються в кращому розумінні один одного, меншій конфліктності, більшій відкритості;

3) зміни, що відбулися з дітьми (34,9% від кількості опитаних), стосуються удосконалення емоційно-регулятивної сфери, формування позитивних рис характеру;

4) зміни взаємин між членами сім'ї загалом (10,1% від кількості опитаних).

Викладене вище доводить ефективність розроблених педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей дошкільного віку.

Висновки

1. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити зміст поняття «батьківсько-дитячі взаємини», охарактеризувати сутність та структуру взаємин батьків і дітей; виявити їх вплив на формування особистості дитини; виокремити істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин; проаналізувати причини виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні та психолого-педагогічні моделі корекції взаємин батьків і дітей.

2. На основі результатів експериментального дослідження виявлено, що батьківсько-дитячі взаємини характеризуються як процес та результат індивідуального, суб'єктивно-вибіркового відображення сімейних зв'язків, які опосередковують внутрішню та зовнішню активність батьків і дітей в їх спільній життєдіяльності. Специфіку батьківсько-дитячих взаємин визначають перш за все взаємини в системі «дорослий - дитина», на формування яких здійснює вплив особистість дорослого, індивідуальні особливості дитини, а також особливості сімейних взаємин.

3. Під гармонійними взаєминами батьків і дітей ми розуміємо відносини, засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, врахування індивідуальних потреб батьків і дітей). Аналіз наукових досліджень із зазначеної проблеми дає змогу виділити наступні найбільш істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин: задоволення базових потреб дитини, зокрема, потреби у безпеці, прийнятті, визнанні індивідуальності дитини і потреби збереження свого «Я» як автономної реальності; достатній рівень рефлексії батьків, розуміння психолого-педагогічної природи індивідуальних особливостей дитини; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною.

4. У дослідженні встановлено причини конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячих взаєминах: неузгодженість вимог, очікувань та реальних оцінок дитячої поведінки, що виявляється в обмеженні свободи дій, протилежності інтересів; ефект неадекватності в структурі потребово-мотиваційної сфери особистості, що простежується в незадоволеності актуальних потреб і, перш за все, потреб у самоствердженні та самореалізації; особистісні проблеми дорослого, що спостерігається в невмінні організувати позитивну взаємодію зі своєю дитиною. Способи поведінки батьків експериментальної групи щодо дітей у конфліктних ситуаціях носять переважно неконструктивний характер; лише 19,7% дошкільників поводять себе в конфліктній ситуації самостійно; решта дітей наслідують поведінку своїх батьків, причому дівчатка частіше наслідують матір, а хлопчики - батька. Водночас, є відмінності у позиціях обох батьків щодо дітей: для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми, як вимогливість, контроль та емоційна дистанційованість з дитиною; у матерів частіше проявляється тривожність за дитину, непослідовність та нестабільність у взаєминах.

5. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу щодо ефективності педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Такими є організований процес взаємодії, що орієнтується на індивідуальність, своєрідність дитини; сприяння педагогів батькам в усвідомленні своїх почуттів стосовно дітей; організація вихователями групових форм обміну досвідом між батьками щодо їх взаємодії з дітьми, метою яких є відбір та закріплення прийнятних форм, що використовуються для створення ефективних батьківсько-дитячих взаємин, організація психолого-педагогічної освіти батьків з проблем виховання дітей.

6. Доведено ефективність розробленого корекційно-педагогічного комплексу, до якого увійшли такі напрями роботи та педагогічні технології: з дітьми - казкотерапія, ігротерапія взаємин та методи адлеріанської дитячої терапії; з батьками - індивідуальні консультації за їх запитами, загальні теоретичні консультації, групові дискусії, ігрове моделювання педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних задач, аналіз досвіду виховання в сім'ї, обговорення змісту прочитаних книг, тренінг оволодіння вміннями застосовувати адекватні методи взаємодії з дітьми.

7. Охарактеризовано динаміку змін у взаєминах батьків і дітей, що виявляється у підвищенні рівня рефлексії, здатності до самоспостереження, усвідомлення своєї поведінки, в емоційній саморегуляції батьків; у кращому розумінні один одного, меншій конфліктності, більшій відкритості між батьками та дітьми; сформованості позитивних рис характеру та емоційно-регулятивної сфери дітей; покращенні взаємин між усіма членами сім'ї. Після тренінгу виявлено збільшення позитивних реакцій батьків з 14,1% на констатувальному до 61,8% на контрольному етапі, а також підвищення показників співробітництва (з 10,1% до 40,0%).

Означені зміни засвідчують гармонізацію взаємин батьків і дітей дошкільного віку.

Виконане дослідження не вичерпує проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у створенні програм пропедевтичної роботи з батьками, діти яких не відвідують дитячі садки, а також розробці програм, що забезпечуватимуть наступність між дошкільним навчальним закладом та школою з формування гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.

Размещено на Allbest.ru