Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування особистості підростаючого громадянина. У Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Діти України» зазначається, що сьогодні особливого значення набуває єдність виховних впливів на дитину протягом усього періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства. З огляду на це актуальним є питання вдосконалення фізичного виховання дітей, забезпечення їхнього повноцінного розвитку, готовності до навчання в школі.

Фізична культура посідає одне з провідних місць у вихованні гармонійно розвинутої особистості. Навчання, виховання й розвиток підростаючого покоління в нашій країні є одним із найважливіших державних завдань, що відзначено в Законі України «Про фізичну культуру і спорт» (1993), Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання - здоров'я нації» (1998), Концепції фізичного виховання в системі освіти України (1997) та ін.

На думку багатьох учених (Є. Приступи, Г. Воробей, Е. Вільчковського, М. Стельмаховича та ін.), фізичне виховання як невід'ємна частина виховання дітей є повноцінним, коли воно ґрунтується на засадах народної фізичної культури. Актуальною проблемою, особливо в сільській місцевості, є пошук і наукове обґрунтування таких засобів фізичного виховання, які б відповідали українському менталітету та сучасним педагогічним положенням. Тому в цих умовах підвищується роль сім'ї, родини, найближчого оточення, де дитина отримує основи духовного і фізичного розвитку.

Встановлено, що основними причинами різних відхилень у фізичному розвитку й стані здоров'я дітей є недостатня рухова активність (В. Мурза, О. Сухарєв, Л. Волков, Н. Карпушко, С. Поспєлова, Р. Поташнюк, В. Язловецький), непідготовленість дітей до самостійного піклування про своє фізичне вдосконалення (О. Дубогай, М. Козленко, О. Козленко), недостатня увага вихователів і родини до проблеми виховання в дошкільників позитивного ставлення до збереження й зміцнення свого здоров'я (М. Данилевич, В. Лесик, А. Мерлян, І. Петренко, А. Цьось).

Такий стан проблеми вимагає пошуку досконаліших форм і засобів зміцнення здоров'я дітей. У сучасних умовах найдоступнішим засобом профілактики захворюваності, підвищення розумової та фізичної працездатності, проведення дозвілля є заняття фізичними вправами (Е. Вільчковський, О. Дубогай, М. Козленко, О. Куц, В. Леонова, Б. Шиян). До того ж, однією з найефективніших форм охоплення дітей дошкільного віку систематичними заняттями фізичними вправами є фізичне виховання, яке здійснюється в родині під керівництвом і контролем батьків, що дає можливість перманентно впливати на формування організму дітей.

На даний час набутий певний досвід організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі, родині та спільній діяльності дитячого садка і сім'ї. Ця проблема як один із напрямів дошкільної педагогіки досить детально вивчалася М. Аляб'євою, Я. Бердиховою, Е.Вільчковським, С. Волковою, З. Джумаєвим, П. Лесгафтом, Л. Островською. Л. Сварковською, Л. Юр'євою та ін. Проте загалом рівень фізичного виховання, особливо в умовах сільської місцевості, не відповідає сучасним вимогам. Тому необхідно по-новому осмислити своєрідність взаємодії сільської родини й дошкільного навчального закладу у фізичному вихованні дошкільників у зв'язку з характером виховних завдань дошкільної освіти сьогодення та пошуком ще не використаних або не повною мірою виявлених резервів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною теми «Теорія і практика формування здорового способу життя дітей у навчально-виховних закладах малого міста» кафедри фізичного виховання і здорового способу життя Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди й відповідає зведеному плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 роки (Державний реєстраційний №0100U003738). Тема дисертаційного дослідження затверджена та узгоджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 27 травня 2003 р.).

Об'єктом дослідження є процес фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку в умовах села.

Предмет дослідження - зміст, засоби і методи формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах сільської місцевості.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність змісту і методів формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою у дошкільному навчальному закладі, родині та за місцем проживання в умовах села.

Гіпотеза дослідження. Формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою у сільських дітей старшого дошкільного віку буде більш ефективним за умов упровадження в навчально-виховний процес засобів народної фізичної культури; опанування дітьми знань про фізичну культуру, основи здорового способу життя і його цінності; визначення ролі старшого покоління у виробленні у старших дошкільників на основі особистісного підходу прагнення до систематичних занять фізичною культурою; оволодіння дітьми уміннями і навичками виконання фізичних вправ.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) проаналізувати стан розробленості в педагогічній теорії проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою;

2) уточнити сутність поняття «позитивне ставлення до занять фізичною культурою» та структуру розвитку його компонентів у дітей старшого дошкільного віку;

3) розробити критерії і показники рівнів сформованості у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою;

4) теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність змісту, засобів і методів формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах сільського середовища.

Методологічною основою дослідження слугували загальнотеоретичні принципи теорії наукового пізнання; концептуальні положення філософії, психології, педагогіки щодо розвитку і всебічного формування особистості, а також особистісно зорієнтований та диференційований підхід до виховного процесу.

Для вирішення поставлених завдань використаний комплекс методів. Серед теоретичних методів - аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація наукової інформації, які застосовувалися на першому етапі роботи - при визначенні поняттєвого апарата дослідження, розробці методики формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; історико-логічний - під час вивчення теоретичних основ досліджуваної проблеми; моделювання - у процесі перевірки теоретичних положень реальною педагогічною практикою дошкільних закладів та родин. Емпіричні - узагальнення передового педагогічного досвіду з проблеми формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою у дошкільників, спостереження, бесіди, опитування, анкетування, тестування; педагогічний експеримент - використовувались у ході проведення констатувального, формувального та контрольного етапів експериментальної роботи. Статистичний аналіз результатів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки отриманих даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилась упродовж 2001-2005 років у дошкільних закладах Переяслав-Хмельницького району Київської області й Канівського району Черкаської області та в сім'ях дітей, які не відвідують дошкільні заклади. Дослідженням було охоплено 480 дітей старшого дошкільного віку, 37 вихователів дошкільних установ та вчителів початкових класів, 83 батьків, 16 дошкільних працівників (дошкільні психологи, медичні працівники). У формувальному експерименті брало участь 87 дітей старшого дошкільного віку, які відвідували дошкільні заклади та виховувалися лише в домашніх умовах.

Етапи дослідження:

Перший - констатувальний (листопад 2001 - серпень 2002 рр.) - був присвячений аналізу та узагальненню літературних джерел, нормативних документів, вивченню досвіду родинно-дошкільного фізичного виховання дітей у сільській місцевості; розробці програми дослідження, уточненню завдань, мети і методів дослідження; розробці теоретичних засад дослідження; методики формувального етапу експерименту; вивченню показників фізичного розвитку та фізичної підготовленості старших дошкільників, які проживають у селі.

На другому - формувальному (вересень 2003 - травень 2004 рр.) - перевірялась ефективність змісту, засобів і методів виховання у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; визначалися педагогічні умови оптимального застосування експериментальної програми формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села.

На третьому - узагальнюючому (2004-2005 рр.) - проводився аналіз та підсумовувалися результати експериментальної роботи; оформлялися результати дослідження; впроваджувалися в практику методичні рекомендації щодо формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села.

Наукова новизна дослідження: вперше розроблено критерії і показники сформованості у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах сільської місцевості; визначено рівні сформованості у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; отримано нові дані про вплив сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою на гармонійність фізичного розвитку дітей; уточнено сутність і зміст поняття «позитивне ставлення до занять фізичною культурою» сільських дітей старшого дошкільного віку; набула подальшого розвитку методика фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку на основі широкого впровадження народних ігор та забав.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні компонентів позитивного ставлення до занять фізичною культурою; створенні моделі взаємодії вихователів дошкільних навчальних закладів, батьків і членів родини в здійсненні диференційованого підходу до формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в сільських умовах; окресленні педагогічних умов формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в сільському дошкільному навчальному закладі та в сім'ї.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою на основі національних традицій; розробці ефективних форм і методів взаємодії сільського дошкільного навчального закладу і родини з метою формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; впровадженні в практику методичних рекомендацій щодо формування в сільських дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільному навчальному закладі та в родині.

Упровадження методики дослідження здійснювалось у процесі експериментальної роботи з формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільних навчальних закладах «Колосок» с. Цибель Переяслав-Хмельницького району Київської області, «Сонечко» с. Литвинця Канівського району Черкаської області (довідки №1891 від 04.09.2006 р., №1889 від 04.09.2006 р.). Матеріали дослідження використовуються в лекціях та на практичних заняттях у процесі вивчення курсу «Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку» в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка №1890 від 04.09.2006 р.).

Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечена методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу методів дослідження, які відповідають його меті та завданням; експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; кількісним і якісним аналізом фактичного матеріалу і результатів констатувального та формувального етапів експерименту; аналізом зіставлення результатів дослідження; математичною обробкою кількісних показників експерименту.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку» (м. Переяслав-Хмельницький, 2000 р.); «Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти (м. Переяслав-Хмельницький, 2003, 2004 рр.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні питання розвитку спортивних і рухливих ігор: сучасний стан і перспективи» (м. Переяслав-Хмельницький, 2002 р.); «Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки» (м. Київ, 2003 р.); всеукраїнських наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (м. Львів, 2004, 2005 рр.); «Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві» (м. Луцьк, 2005 р.). Розроблені автором методичні рекомендації з формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села впроваджені в практику сільських дошкільних закладів Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації висвітлені у 7-ми одноосібних наукових працях, 3 із яких - статті, опубліковані у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів і висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (266 джерел, із них 12 - іноземні) і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 235 сторінок друкованого тексту, із яких 179 сторінок основного тексту, 22 сторінки списку літератури. Робота містить 5 таблиць, 4 рисунки та 12 додатків.

позитивний фізичний дошкільний село

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічну основу, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, визначено експериментальну базу, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі «Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою як педагогічна проблема» проаналізовано філософську, медичну, соціологічну та психолого-педагогічну літературу; узагальнено результати вивчення стану роботи сільських дошкільних навчальних закладів та родин з формування в дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; визначено компоненти, критерії та показники сформованості у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; виявлено причини, які заважають формуванню в дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; розкрито організацію та методику дослідження.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села показує, що спеціальних досліджень у такому аспекті вивчення практично не проводилося. Дана обставина обумовила той факт, що й до цього часу залишаються не визначеними найбільш ефективні форми і методи формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою. У проаналізованих наукових працях процес формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою не поєднано з сьогоднішніми реаліями сільського буття та практичними заняттями фізичними вправами. У наукових працях не обґрунтовані зміст, засоби і методи формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням національних традицій та умов проживання в селі.

Вивчення проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою базувалося на теоретичних засадах психолого-педагогічної науки про розуміння особистісної і суспільної значущості цінностей у формуванні особистості (І.Д. Бех), значення занять фізичною культурою для збереження й зміцнення здоров'я підростаючого покоління (М. Амосов, Г. Апанасенко, Н. Денисенко, О. Дубогай, В. Язловецький). Ураховувалися й положення про значення фізичного виховання в навчальному процесі (О. Богініч, Е.Вільчковський, Л. Волков, О. Куц, С. Сиволоб), про ефективність виховання дітей на народних традиціях (А. Богуш, С. Воропай, В. Левків, Є. Приступа, А. Цьось, М. Шейко).

Дослідження багатьох авторів (О. Богініч, Л. Глазиріна, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, О. Козленко, Н. Лурі, В. Новохатько, Л. Сварковська та ін.) переконують, що формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою та потреби у фізичному вдосконаленні залежить від ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі, виховання в родині, дотримання дитиною гігієнічних вимог, наявності позитивної мотивації до діяльності, спрямованої на фізичне самовдосконалення.

У процесі констатувального етапу експерименту проаналізовано програми навчання та виховання в дошкільних навчальних закладах та практика родинного виховання, визначено їх ефективність щодо формування в дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; проведено анкетування, тестування й опитування дітей, вихователів та вчителів початкових класів. Крім того, здійснено педагогічне спостереження на заняттях, у процесі проведення фізкультурно-оздоровчих заходів; вивчено передовий та масовий досвід дошкільних навчальних закладів і родинного виховання. При проведенні констатувального експеримента визначено підготовленість вихователів, батьків та інших членів родини до роботи, спрямованої на формування у дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою; проаналізовано ефективність занять фізичною культурою щодо розвитку в дітей знань, умінь та навичок, необхідних для проведення самостійних оздоровчих занять; визначено виховні можливості дозвілля для формування в дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою в домашніх умовах.

Сформованість у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою визначалася за рівнями сформованості когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів. Когнітивний компонент проявлявся в усвідомленні старшими дошкільниками необхідності занять фізичною культурою. Сформованість цього компонента визначалася за такими критеріями: обізнаність дітей щодо значення фізичної культури в житті людини, основ здорового способу життя та його цінностей. Показниками обізнаності дітей були: знання про сутність і значущість фізичної культури; основні засади фізичного виховання та складові компоненти здорового способу життя.

Емоційно-цінніснний компонент проявлявся в емоційних переживаннях дітей, що виникали в процесі фізичного виховання. Сформованість цього компонента в дітей визначалася за такими критеріями: інтерес до рухової діяльності, особливості поведінки старших дошкільників, що виявлялась у наявності прагнень, бажань і виражали себе через позитивне емоційне ставлення до занять фізичною культурою в процесі різних форм роботи в дошкільному навчальному закладі та родині. Показниками наявності цих умінь у старших дошкільників були відчуття та емоційний настрій дитини під час різних форм роботи з фізичного виховання залежно від ситуації та оточення.

Поведінковий компонент проявлявся в умінні, звичці та самостійності виконання фізичних вправ і вимог здорового способу життя. Сформованість цього компонента в старших дошкільників визначалася за такими критеріями: ініціативність та активність в організованих формах роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі, родині; дотримання вимог здорового способу життя в повсякденні. Показниками наявності цих звичок у старших дошкільників були: виконання навчальних завдань за власною ініціативою; за спонуканням вихователя чи членів родини; з їхньою допомогою; під контролем вихователя; участь у святах, розвагах; самостійні заняття фізичною культурою та ведення здорового способу життя.

За кількісними і якісними вираженнями вищеназваних показників усіх дітей було умовно поділено на три групи: 1) з позитивним ставленням до занять фізичною культурою; 2) байдужим; 3) негативним. Згідно з отриманими даними було визначено в дітей старшого дошкільного віку три рівні сформованості ставлення до занять фізичною культурою, умовно названих високим, середнім та низьким. Високий рівень мали діти з позитивним ставленням до занять фізичною культурою, середній - з байдужим, низький - з негативним. Виділення рівнів сформованості ставлення до занять фізичною культурою в старших дошкільників дало змогу диференційовано підходити до формування в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням знань, умінь, мотивації та фізичної підготовленості.

На основі узагальнення результатів констатувального етапу експерименту встановлено, що в експериментальних групах 4% дітей, які відвідували дошкільний навчальний заклад і 1% дошкільників, які виховувалися дома, мали високий рівень сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою, 30,4% і відповідно 21% дітей - середній та 65,6% і 78% - низький рівень. У контрольних групах 2,7% і 1% дітей мали високий рівень сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою, 31,8% і 22% - середній та 65,5% і 77% - низький рівень. З'ясовано, що основними причинами такого стану були недостатній рівень відповідних знань, відсутність у дошкільних закладах системи роботи з формування в дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою, неефективна робота вихователів і батьків з пропаганди переваг здорового способу життя та дотримання його норм у повсякденному житті. Не сприяв формуванню в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою й зміст навчально-виховних програм. На більшості занять вихователі не дотримувалися принципу диференціації навчання, ігнорували стан здоров'я дітей, не враховували стать, індивідуальні й вікові особливості дошкільників. Обстежені дошкільні навчальні заклади не мали реальних можливостей формувати в дітей позитивне ставлення до занять фізичною культурою у співпраці з родиною: у багатьох із них використовувалися недосконалі виховні методики; відсутньою була співпраця вихователів із батьками та фахівцями з фізичної культури; у дошкільних закладах спостерігався дефіцит навчально-методичної літератури та необхідної матеріальної бази.

На основі результатів вихідних обстежень нами була розроблена експериментальна методика формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Ця методика застосовувалась у дошкільному навчальному закладі, родині, при їхній взаємодії. Експериментальна програма включала різні форми, засоби і методи виховання на основі народних ігор та забав, серед яких перевага надавалася методам показу, пояснення, запитання, нагадування, зауваження, уточнення, переконування, заохочення; використанню художнього слова та фольклорних матеріалів; бесідам із дітьми; використанню ігрового методу; пошукових ситуацій, ускладненню правил гри та застосуванню її варіантів; збагаченню вправ новими руховими завданнями. Це дало можливість вихователям та батькам систематично збагачувати знання дітей про фізичну культуру, основи здорового способу життя і його цінності; вдосконалювати зміст фізичного виховання, орієнтуючи його на формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою і практично залучити їх до регулярних оздоровчих занять із застосуванням різних засобів фізичного виховання.

У другому розділі «Організація процесу формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села» розкривається методика формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільному закладі, родині, у процесі їх взаємодії, проводиться порівняльний аналіз результатів роботи в експериментальних і контрольних групах.

Експериментальна методика формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою передбачала вдосконалення змісту та структури занять в умовах дошкільного навчального закладу. Це стало можливим після надання вихователям необхідних теоретичних і практичних знань з фізичного виховання та проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, включення засобів української народної фізичної культури до методики проведення занять, покращення матеріальної бази дошкільного закладу за рахунок придбання стаціонарного та нестандартного обладнання, виготовленого працівниками дошкільних закладів та батьками.

Відповідно до методологічних орієнтирів нашого дослідження важливе місце відводилося підготовці працівників дошкільних закладів до розв'язання завдань фізичного виховання, фізичного вдосконалення та самовдосконалення старших дошкільників. Для реалізації обґрунтованих методичних засад проводилася робота з вихователями в таких напрямах: знайомство з особливостями фізичного розвитку дітей; навчання плануванню роботи протягом дня за умови забезпечення належної рухової активності дошкільників; розробка й упровадження необхідних практичних рекомендацій щодо фізичного виховання та проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня.

Крім того, в експериментальних групах велика увага приділялася самостійним заняттям дітей фізичними вправами. Для їх упровадження перед вихователями були поставлені завдання навчити дітей самостійно займатися фізичними вправами та брати активну участь у рухливих іграх, що сприяло вихованню в дітей інтересу до рухливих ігор та фізкультурно-оздоровчих заходів; забезпечити проведення занять необхідним інвентарем. Для вихователів також були розроблені методичні рекомендації, як навчити дітей до кінця навчального року самостійно грати в ігри. Рекомендовані заходи організовували на перервах, під час проведення дозвілля та в домашніх умовах.

Відповідно до програми дослідження поряд із загальноприйнятою методикою проведення занять в експериментальних групах впроваджувалися засоби української народної фізичної культури. Передбачалося, що саме ці ігри та забави в умовах сільської місцевості сприятимуть формуванню в дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Оскільки найефективнішими засобами для дітей старшого дошкільного віку є рухливі ігри, то саме вони склали основну частину відібраних нами фізичних вправ: «Бездомна лисиця», «Бондар», «Вовк і хорт», «Вудочка», «Гаряча картопля», «День і ніч», «Дзвін», «Жук», «Залізниця», «Земля, вода, повітря», «Їду на Січ», «Качки і мисливці», «Невід», «Пень», «Перегони вужів», «Петрушка», «Пліт», «Повінь», «Ріпка», «Розірване коло», «Сірий кіт», «Скарб», «Сміхота», «Третій зайвий», «У короля», «У річку, гоп», «Через живий ланцюг», «Через кордон», «Шишки, жолуді, горіхи», «Яструб і квочка» тощо. Іншу частину засобів української народної фізичної культури склали рухові забави «Вогонь», «Гарбуз», «Голочка-ниточка», «Довга лоза», «Тинок», протиборства «Бій баранів», «Бій півнів», «Тягнути бука», «Чий батько дужчий?», ногоборство, перетяжка линви, хороводи «Віночок», «Голубка», «Грушка», «Кривий танець», «Льон», «Огірочки», «Царівна».

Визначення інтенсивності навантаження тих чи інших засобів дозволило ефективніше застосовувати їх на занятті фізичною культурою. Так, рухливі ігри, що входять до низької зони інтенсивності, застосовували в заключній частині заняття, ті, що входять до середньої зони інтенсивності, - у підготовчій та основній частинах заняття в залежності від того, які завдання за їх допомогою можна вирішити, а ті, що входять в інші зони інтенсивності, - в основній частині заняття.

У підготовчій частині для налаштування організму дітей до виконання вправ, що вирішують завдання заняття, а також для формування техніки ритмічного ходіння нами застосовувалися рухові забави «Гарбуз», «Голочка-ниточка», хороводи «Кривий танець», «Льон», рухливі ігри «Адам і Єва», «Жук», «Їду на Січ». У заключній частині заняття відновленню фізіологічних процесів в організмі дітей сприяли рухливі ігри «В блудька», «Земля, вода, повітря», «На сторожі», «Петре, де ти?», «Через живий ланцюг», «Шишки, жолуді, горіхи». Крім того, хороводи «Віночок», «Голубка», «Грушка», «Огірочки», «Царівна» сприяли розвитку відчуття ритму. Усі інші засоби української народної фізичної культури в залежності від їх впливу на розвиток фізичних якостей та на формування рухових умінь і навичок застосовувалися в основній частині заняття.

Поряд із пошуком сучасних форм фізичного виховання дошкільників ми намагалися відроджувати й кращі зразки народної фізичної культури, які впроваджували як у процесі організованих, так і під час самостійних форм занять фізичними вправами. Усі ці завдання розв'язувалися комплексно і в певній послідовності, що підвищувало ефективність залучення засобів народної фізичної культури вихователями, батьками та іншими членами родин.

Застосування експериментальної методики сприяло формуванню в 17,6% дітей експериментальних груп, які відвідують дошкільний заклад, високого рівня позитивного ставлення до занять фізичною культурою та зменшенню у 2,2 раза кількості дітей з низьким рівнем його сформованості. У дітей контрольних груп позитивні зміни були незначні.

Програма формування в старших дошкільників позитивного ставлення до фізичної культури в родині насамперед передбачала створення належних умов для організації і проведення занять фізичними вправами в домашніх умовах. Для цього батькам і членам родини надавалася інформація про особливості росту і розвитку їхніх дітей, методичні рекомендації з питань фізичного виховання дитини в сім'ї. Їх інформували про вікові та індивідуальні особливості фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку, їхній руховий режим, основи харчування, методику проведення загартування, дотримання гігієнічних вимог, ранкову гігієнічну гімнастику, ефективні форми, засоби та методи фізичного виховання в родині.

Виходячи з того, що в родинах, де діти не відвідували дошкільні заклади і їх виховання більш ніж на 50 відсотків проводилося старшим поколінням (бабусі, дідусі та інші члени родини), у процесі експериментальної роботи особливу увагу було звернуто на виховну значущість саме цього потенціалу. Допомога старших членів родини була незаперечною під час упровадження в побут дошкільників засобів народної фізичної культури і охоплювала всю сукупність народних досягнень у раціональному використанні спеціальних засобів і методів фізичного розвитку дитини в природних умовах з метою їх цілеспрямованого гармонійного розвитку і фізичного самовдосконалення. Застосовуючи засоби української фізичної культури в повсякденному житті дітей, ми враховували релігійний та господарський календар українців, а також природні зміни в навколишньому середовищі. При цьому дітям пояснювали внутрішній зміст цих фізичних вправ.

Упровадження експериментальної методики фізичного виховання старших дошкільників, які не відвідували дошкільних закладів, дозволило 15% дітей експериментальних груп досягти високого рівня сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою, тоді як у контрольних групах таких дітей стало лише 2%.

Методика формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі взаємодії дошкільного навчального закладу та родини включала такі напрями роботи з батьками: сприяння підвищенню їхньої педагогічної компетентності щодо розуміння значущості закономірностей розвитку у взаємозв'язку з питаннями навчання й виховання дошкільнят; залучення їх до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності й фізичного розвитку дітей; всебічне вивчення стосунків у родині та розробку моделі взаємодії всіх її членів для здійснення диференційованого підходу; залучення батьків до активної участі у фізкультурно-оздоровчих заходах, що проводилися в дошкільному закладі і сприяли формуванню в них відчуття приналежності до колективу дитячого садка як однодумців і спільників; формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за максимальне забезпечення дітям повноцінного життя як у реальному часі, так і в майбутньому.

У даному дослідженні ідея формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою передбачала розвиток у них прагнення до занять фізичними вправами протягом усього життя. Відповідно до цієї ідеї критерієм ефективності виховного процесу був не лише факт, що дошкільники займалися різними формами фізичної культури в дитячому садку, а й те, як вони активно виконували фізичні вправи й за його межами. Стосовно фізичного виховання це означає пріоритет формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного стереотипу щодо системи цінностей, звичок і вмінь, які сприятимуть відновленню, підтриманню й зміцненню здоров'я з одночасним задоволенням біологічної потреби в рухах.

Одним із першочергових завдань дисертаційного дослідження в роботі з батьками на початку експерименту було збагачення їх знаннями в галузі фізичного виховання, що певною мірою сприяє формуванню у дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Щоб залучити батьків до організації занять фізичними вправами вдома, використовувалися різноманітні форми: групові та індивідуальні бесіди, консультації, виступи на батьківських зборах, запрошення на відкриті заняття, ранкову гімнастику; участь батьків у спортивних святах і розвагах; залучення до виготовлення нестандартного обладнання для дітей. На батьківських зборах розглядалися питання фізичного виховання дітей у сім'ї, значення режиму дня, загартування, використання рухливих ігор та фізичних вправ у домашніх умовах. Батькам допомагали складати комплекси вправ ранкової гімнастики, рекомендували використовувати спеціальні вправи спрямованої дії для дітей з відхиленнями у стані здоров'я та фізичному розвитку, розкривали особливості виконання старшими дошкільниками домашніх завдань з фізичної культури, організації пішохідних і велосипедних прогулянок та туристських сімейних походів вихідного дня. Крім того, батьків запрошували на відкриті заняття з фізичної культури та ранкову гімнастику.

Плануючи педагогічну роботу з батьком чи матір'ю вихованця, враховувалися характер і специфіка їхньої праці. Так, наприклад, під час інтенсивних сільськогосподарських робіт не намічали колективних форм роботи з батьками в дошкільному закладі. У цей час вихователям рекомендували більше спиратися на допомогу у фізичному вихованні бабусь та дідусів, старших братів та сестричок, тобто на тих членів родини, які не працювали й на яких традиційно покладалася на літній період турбота про дітей. На відміну від батьківського комітету міського дошкільного закладу, який працює планомірно протягом усього навчального року, у сільському його діяльність зміщувалася, головним чином на осінньо-зимовий період, тобто коли закінчувалися польові роботи.

Порівняльний аналіз експериментальних даних показав, що в кінці дослідження стала значною різниця сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою у дітей старшого дошкільного віку експериментальних і контрольних груп. Так, встановлено, що з високим рівнем сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою в експериментальних групах наприкінці експерименту налічувалося 17,6% дітей, які відвідували дошкільний заклад, і 15% дошкільників, які виховувалися вдома; із середнім - відповідно 51,2 і 42% та з низьким рівнем - 31,2 і 43% дітей. У контрольних групах високого рівня сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою досягли відповідно 8,2 і 2% дітей, середнього - 39,1 і 26%, низького - 52,7 і 72% дошкільників (рис. 2).

Унаслідок цілеспрямованих бесід і занять із дітьми, вихователями, батьками та іншими членами родини було досягнуто результатів, аналіз яких (анкетування та тестування) показав, що наприкінці експерименту знання про фізичну культуру, основи здорового способу життя і його цінності поліпшилися відповідно в 32% і 30% дошкільників. Характерно, що в цих дітей також сформувалися вміння і навички виконання фізичних вправ, підвищилися ініціативність та активність під час занять фізичними вправами, зріс рівень фізичної підготовленості, поліпшилися знання про дотримання вимог здорового способу життя. Ці дані підтверджують ефективність експериментальної методики своєчасного формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Теоретичний аналіз та експериментальне дослідження процесу формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою дають підстави зробити такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження показав, що поняття «мотивація», «інтерес» до занять фізичною культурою досліджувалися різними науковцями. Водночас цілісне вивчення особливостей формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах сільської місцевості не було предметом спеціальних досліджень. Це призвело до того, що науковці не повною мірою використовували потенціал родинного виховання з його цінностями та засоби української народної фізичної культури в педагогічній практиці, хоча саме вони значно підвищують ефективність виховної роботи з дітьми сільської місцевості.

2. Узагальнення результатів теоретичного аналізу досліджуваної проблеми дало можливість визначити поняття «ставлення» як внутрішню позицію в оцінці навколишньої дійсності, іншої людини, самого себе і як специфічну форму психічного відображення дійсності. Поняття «позитивне ставлення старших дошкільників до занять фізичною культурою» в дисертаційному дослідженні розглядається як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними аспектами фізичної культури, які характеризують внутрішню позитивну позицію в її оцінці та трансформуються в особистісні цінності.

3. Виходячи із специфіки досліджуваної проблеми, вікових особливостей старших дошкільників, їхнього рівня знань, умінь і навичок, вичленено компоненти, визначено критерії, показники, виявлено рівні сформованості в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою (високий, середній і низький). Виявлено, що основними особистісними утвореннями, які входять до структури позитивного ставлення старших дошкільників до занять фізичною культурою, є: обізнаність дітей щодо фізичної культури, її значення в житті людини, основ здорового способу життя та його цінностей (когнітивний компонент); інтерес до рухової діяльності, особливості поведінки старших дошкільників, що виявлялись у наявності прагнень, бажань та виражали себе через позитивне емоційне ставлення до занять фізичною культурою в процесі різних форм роботи в дошкільному навчальному закладі та родині (емоційно-ціннісний компонент); ініціативність та активність в організованих формах роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі, родині (поведінковий компонент).

4. На основі теоретичного узагальнення наукових джерел та результатів констатувального етапу дослідження було розроблено експериментальну програму формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільному закладі, родині та в процесі їх взаємодії. Ефективною формою вдосконалення змісту занять з фізичної культури було впровадження народних ігор і забав. Підвищення рівня грамотності вихователів з питань фізичного виховання, регулярний контроль за оздоровчою діяльністю дітей сприяли формуванню в них системи знань про фізичну культуру та здоровий спосіб життя, умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами й розвивати фізичні якості.

5. Порівняльна характеристика умов використання засобів української народної фізичної культури і вимог до проведення фізичних вправ на заняттях з фізичної культури дає підстави стверджувати, що засоби народної фізичної культури можна успішно застосовувати в сучасній педагогічній (дошкільній) практиці. Однак для підвищення моторної щільності занять необхідно вносити певні корективи: в одних фізичних вправах покращувати їх організаційні моменти, в інших - змінювати їх правила. Таким чином, запропонована нами варіативність засобів української народної фізичної культури сприяла підвищенню інтенсивності рухової діяльності і робила їх ефективнішими для застосування в сучасних умовах проведення занять з фізичної культури в сільському дошкільному закладі. Це підтвердило збільшення кількості дітей експериментальних груп з високим рівнем сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

6. Розширення знань батьків та інших членів родини щодо питань фізичного виховання дошкільників, створення оптимального рухового режиму, урахування виховного потенціалу старших поколінь та використання українських народних ігор і забав дало можливість сформувати у дітей уміння і навички, необхідні для самостійних занять фізичною культурою, організованого проведення здорового й змістовного дозвілля. Поєднання фізичних вправ із засобами загартування й народної фізичної культури сприяло покращенню фізичного та психічного здоров'я дітей.

7. Підвищенню ефективності формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою сприяла взаємодія дошкільного закладу з родинами дітей, робота щодо підвищення педагогічної компетентності вихователів і батьків. Ця співпраця спрямовувалася на створення належних умов для життєдіяльності й розвитку дітей, усебічне вивчення стосунків у родині, розробку моделі взаємодії з ними для здійснення диференційованого підходу й залучення батьків до активної участі в заходах, що проводилися в дошкільному закладі. Встановлення позитивних взаємовідносин вихователів і батьків дало можливість підвищити рівні сформованості в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою за всіма компонентами.

8. У результаті дослідження теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність змісту, засобів і методів формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах сільського дошкільного закладу, у родині та при їх взаємодії. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані педагогами і батьками у процесі формування в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільному навчальному закладі та сім'ї.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують питання формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в різновікових групах сільських дошкільних навчальних закладах, що дасть можливість дітям підвищити свою рухову активність, створить необхідні умови для розвитку фізичних якостей та покращення здоров'я.

Размещено на Allbest.ru