Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В РЕГІОНАЛЬНОМУ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Омельченко О.П.

Луганськ - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. До найважливіших напрямів сучасного виховання відноситься розвиток духовності підростаючих поколінь, формування їх духовного світу. Духовність особистості завжди була в центрі уваги філософів, психологів, педагогів, бо саме рівень духовності кожної особистості складає загальну картину духовності суспільства, від якої значною мірою залежить основний вектор його соціокультурного, економічного та політичного розвитку.

Ми є свідками того, як змінюється картина світу, ціннісні орієнтації та світогляд людини. Разом зі зміною картини світу змінюється і сама людина. Соціокультурна трансформація сучасності все більше культивує індивідуалізм і прагматизм, який спрямований на "егоїстичний захват духовного простору". Сучасна система національного виховання пронизана багатьма протиріччями, які притаманні соціокультурній ситуації в Україні. Серед них, перш за все, розмитість національної ідеї, на якій базується процес виховання підростаючих поколінь та формування їх національної самобутності.

Українське суспільство на нинішньому етапі свого розвитку поки що чітко не визначило ті моральні норми життя людей, які б могли слугувати ідеалом для підростаючих поколінь.

Духовність особистості й суспільства є проблемами національної безпеки держави. Проблема національної безпеки стала предметом суспільної свідомості, коли виникли такі явища, як помітна зовнішньоекономічна залежність України, падіння її політичної ваги на міжнародній арені, криміналізація суспільства, економічна нестабільність. Про занепокоєність держави щодо стану духовності суспільства й підростаючих поколінь свідчать Державна національна програма "Освіта (Україна ХХI століття)", "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті", Указ Президента від 27 квітня 1999 р. "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян"; Указ Президента від 24 листопада 2005 р. "Про першочергові заходи щодо збагачення та розвиток культури і духовності українського суспільства".

Духовність особистості передбачає переосмислення цінності людського буття, визнання самоцінності людини, духовно-морального смислу її життя. Тому розвиток духовного потенціалу учнівської молоді стає однією з найбільш актуальних проблем педагогічної науки.

Проблемі духовності людини, розвитку її цілісності - тілесної, душевної й духовної приділяли велику увагу античні філософи (Платон, Аристотель, Демокрит, Сократ), німецька класична філософія (Г.Гердер, І.Кант, Г.Гегель, Л.Фейєрбах, Ф.Шеллінг, Б.Паскаль), філософи-екзистенціалісти (С.Кіркегор, М.Хайдеггер, К.Ясперс, Е.Гуссерль), українські філософи (П.Юркевич, Г.Сковорода), філософи-космісти (М.Бердяєв, В.Соловйов, В.Вернадський), філософи сучасності (В.Андрущенко, В.Баранівський, Л.Буєва, Л.Губерський, В.Кремень, А.Комарова, Б.Кримський, С.Пролєєв та ін.).

Психологічні аспекти духовності, духовного розвитку подано в роботах М. Боришевського, О. Зеліченка, В.Зінченка, О.Киричука, П.Симонова, Ж. Юзвак та ін.

Сучасна педагогічна наука аналізує різні аспекти проблеми духовності, духовної культури особистості учнівської молоді (О.Виговська, І.Карпенко, О.Олексюк, А.Фасоля, Г.Шевченко, П.Щербань).

Проблемам духовної культури присвячені роботи Г.Авдіянц, Т.Ткачової, Н.Чорнухи та ін. Виховання молоді в різних регіонах України знайшли своє відображення в роботах Т.Анікіної, І.Шкьопу, Ю.Щербак, С.Шевченка.

Проте, аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про певну стереотипність поглядів і підходів до проблеми духовності та духовного розвитку особистості. Недостатньо враховується науковий досвід сучасних учених, які глибоко займаються проблемами феномену людини, розкриттям її цілісної сутності у вимірах органічної взаємодії Людини і Всесвіту (В.Бех, Є.Ісаєв, В.Казначеєв, К.Коротков, П.Симонов, В.Слободчиков, В.Ульшин, Г.Шипов та ін.). До того ж поки що відсутні дослідження, в яких були б представлені психолого-педагогічні та організаційно-педагогічні моделі духовного розвитку учнівської молоді (підлітків, старшокласників, студентів) в регіональному культурно-освітньому просторі.

Соціокультурна і педагогічна значущість проблеми духовного становлення підростаючих поколінь, формування їх духовного світу, недостатній рівень теоретико-методологічного визначення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Духовний розвиток учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках комплексної теми “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика", що розробляється кафедрою педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко (№ держреєстрації 01830032718). Тема затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол №1 від 30 вересня 2003 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 28 квітня 2004 року).

Об'єкт дослідження - процес духовного розвитку учнівської молоді.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічна модель духовного розвитку підлітків та старшокласників в регіональному культурно-освітньому просторі.

Мета дослідження - полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробці організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку підлітків і старшокласників в регіональному культурно-освітньому просторі та апробації її на практиці в рамках Луганської області.

Гіпотеза дослідження: духовний розвиток учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі буде мати позитивну динаміку у межах розробленої організаційно-педагогічної моделі, яка функціонує на основі:

- культурологічного й аксіологічного підходів до духовного розвитку особистості;

- теоретико-методологічного обґрунтування сутності духовності та духовного розвитку;

- розробленої обласної програми духовного розвитку учнівської молоді;

- освоєння особистістю культурно-освітнього простору;

- використання кваліметричного підходу до духовного розвитку особистості.

Відповідно до мети й гіпотези були визначені наступні завдання дисертаційного дослідження:

· проаналізувати методологічні та теоретичні підходи до духовного розвитку учнівської молоді;

· визначити сутність духовності;

· розкрити змістовну характеристику процесу духовного розвитку;

· схарактеризувати специфічні особливості культурно-освітнього простору Луганщини;

· розробити обласну програму духовного розвитку учнівської молоді;

· розробити методичні рекомендації з організації процесу духовного розвитку учнівської молоді.

Методологічну основу дослідження становлять культурологічний та аксіологічний підходи до людини як цінності культури (М.Коул, А.Печчеі, Г.Ріккерт, В.Сухомлинський, А.Швейцер), до освоєння особистістю культурно-освітнього простору як фактору її духовного розвитку; філософські та психологічні концепції про цілісну сутність людини, про взаємозв'язок Людини і Світу (І.Александров, Б.Ананьєв, Л.Анциферова, В.Бех, Л.Буєва, В.Казначеєв, С.Максименко, М.Мамардашвілі, С.Рубінштейн, Е.Фромм, Тейяр де Шарден); про сутність духовності, духовної культури, духовних цінностей, духовного розвитку (О.Анісімов, Р.Арцишевський, В.Баранівський, М.Боришевський, П.Єршов, О.Олексюк, П.Симонов, С.Кримський, С.Пролєєв, Г.Шевченко, П.Щербань, Ж.Юзвак).

Теоретичну основу дослідження складають праці психологів і педагогів про внутрішній світ особистості та фактори впливу на її духовний розвиток (М.Боришевський, Л.Виготський, С.Максименко, В.Слободчиков, Є.Ісаєв та інші), про взаємодію освіти і культури (І.Бех, Є.Бондаревська, А.Данилюк, С.Кульневич, Т.Петракова, Д.Чернилевський), культури і духовності, формування духовних інтересів, потреб, цінностей особистості (О.Кононко, В.Сухомлинський, С.Франк, Л.Шкляр, Ж.Юзвак), концепція духовного розвитку особистості (В.Баранівський, В.Бех, І.Бех, Л.Губерський, А.Комарова, В.Кремень, О.Сухомлинська, Г.Шевченко, П.Щербань).

У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження:

теоретичний аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури, що дав змогу визначити теоретико-методологічні засади дослідження; метод теоретичного моделювання при визначенні мети, гіпотези, завдань дослідження;

емпіричні методи: спостереження, анкетування, експрес-опитування, інтерв'ю, аналіз продуктів творчої діяльності.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось у середніх школах, позашкільних виховних закладах Луганської області впродовж 2000-2005 рр.

На першому етапі (2000-2001 рр.) - опрацьовувалась філософська, психологічна, культурологічна, педагогічна література, нормативно-правові документи з метою вивчення ступеня розробки проблеми, аналізувався стан існуючої практики духовного розвитку учнівської молоді в Луганській області, визначалися об'єкт, предмет, мета, гіпотеза дослідження.

На другому етапі (2001-2002 рр.) - на основі теоретико-методологічних наукових розвідок розроблялася організаційно-педагогічна модель духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі. Була створена обласна координаційна рада з питань розвитку духовності. Значне місце відводилося розробці обласної програми духовного розвитку учнівської молоді.

На третьому етапі (2002-2004 рр.) - здійснювалася реалізація обласної програми духовного розвитку та аналізувалися результати її впровадження в широку педагогічну практику. Визначалися критерії духовного розвитку учнівської молоді. Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом публікацій та доповідей на науково-практичних конференціях різного рівня, виступів на семінарах перед педагогічними працівниками в Луганському інституті післядипломної освіти, підготовки методичних посібників.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

· уперше на основі культурологічного та аксіологічного підходів розроблена організаційно-педагогічна модель духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі;

· подальшого розвитку набуло визначення сутності духовності та духовного розвитку учнівської молоді;

· розкрито вплив регіонального культурно-освітнього простору на духовне становлення особистості.

Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті сутності духовності, духовного розвитку особистості, визначенні домінуючих компонентів духовної спрямованості людини, у застосуванні кваліметричного підходу до визначення якості духовності учнівської молоді, у визначенні духовно-моральних цінностей освіти, у науковому обґрунтуванні впливу цінностей освіти й культури регіону на духовний розвиток учнівської молоді.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні в практику навчальних закладів Луганської області організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі, методичних рекомендацій щодо втілення в педагогічний процес різних аспектів розвитку духовності.

Особистий внесок автора в працях, що написані в співавторстві, полягає в розробці теоретичних ідей стосовно духовної спрямованості освіти і виховання.

Апробація і впровадження в практику результатів дослідження здійснювалися через публікацію матеріалів дослідження.

Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, на семінарах та щорічних серпневих учительських конференціях, а також на обласних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: "Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору" (Луганськ-Старобільськ-Донецьк, 2000), "Розвиток духовності, виховання патріотизму, формування здорового способу життя учнівської молоді в умовах сільського регіону" (Біловодськ-Мілове, 2001), "Естетичні цінності в структурі духовної культури особистості" (Луганськ, 2002), "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика" (Луганськ, 2004), „Університет та регіон” (Луганськ, 2000-2004).

Результати дослідження впроваджено в практику роботи факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних педагогічних кадрів Донецького національного університету (довідка №51-21/307 від 12.10.2004), у практику роботи ліцею при ДонНУ (довідка №51-21/304 від 11.10.2004), у навчально-виховний процес багатопрофільної гімназії №150 м. Донецька (довідка №288 від 17.10.2004), використано при підготовці виховних заходів зі студентами в позааудиторний час Горлівського державного інституту іноземних мов (довідка №23-37 від 06.10.2004).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 12 публікаціях, з них 7 - у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (224 найменування) та додатків. Загальний обсяг роботи - 185 сторінок, з них 162 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза і методи дослідження, розкриті його методологічні та теоретичні основи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, відомості про апробацію та впровадження його результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі" на основі культурологічного та аксіологічного методологічних підходів розкривається сутність таких феноменів, як духовність, духовний розвиток особистості, духовна культура. На основі сучасних інтегративних уявлень про світ і людину дається аналіз людиноцентричної гуманістичної ідеї виховання духовних якостей сучасного підростаючого покоління, характеризується регіональний культурно-освітній простір як джерело духовного розвитку учнівської молоді у її віковому становленні.

Процес глобалізації сучасного суспільства виявив надзвичайно багато глобальних проблем, що пов'язані з перепонами досягнення гармонії людини і природи, недооцінкою розвитку кожної індивідуальності як неповторної особистості, що відіграє вирішальну роль у створенні особливої духовної атмосфери життєтворчості. На це у свій час звернув увагу М.Бердяєв, підкреслюючи, що людина відповідальна за розвиток суспільних, політичних, глобальних процесів. Невипадково він розумів духовність як "людяне в людині". Суттєво те, що духовність розглядалася ним як людська якість, що характеризує мотивацію поведінки людини, процес її самопізнання і вибір смислу життя.

Акцентується увага на тому, що найвищою цінністю людського буття є людська особистість. Аналізуються ідеї А.Печчеї про людські якості, які повною мірою дозволяють виразити себе в служінні всезагальним інтересам. Основна мета людського розвитку полягає не тільки в задоволенні потреб, а у самовираженні й повному розкритті здібностей людини, її душевних і культурних можливостей. Розкривається гуманістична позиція А.Швейцера стосовно життя ("Я є життя, яке хоче жити серед життя, яке хоче жити"). Вона базується на принципах:

- поваги до будь-якої форми життя, співчуття;

- визнання цінності індивідуального буття й моральне виправдання устремлінь до досягнення більш високого рівня розвитку індивідуальності;

- самореалізація, ствердження індивідуальності на базі активності, орієнтованої на загальнозначущі соціальні цінності.

Аналізуються погляди А.Швейцера на місце світогляду в духовному удосконаленні людини, від якого залежить її духовна спрямованість.

Духовність є суто людською властивістю, тому що людина є істотою, яка має фізичну оболонку, душу та дух. В останні роки науковці різних галузей всебічно вивчають природу людини, "подвійний" характер реального та трансцендентного життя (М.Мамардашвілі), що пов'язане з її космопланетарною сутністю.

Духовна спрямованість особистості втілює: духовні інтереси, цінності, орієнтації та світогляд; наявність віри, надії, переконань, ідеалів та інших духовних регулятивів поведінки та діяльності; волю, духовну чуттєвість і світопереживання особистості.

Аналіз поняття "духовність" свідчить про те, що найсуттєвішою ознакою його є внутрішньо багатий світ людини. Суперечливість підходів до сутності духовності пов'язана з тим, що домінує і є смислоцентричним у його визначенні. Нерідко ще й сьогодні духовність пов'язується тільки з релігією, про що свідчать дискусії стосовно введення релігійних курсів у навчально-виховний процес сучасної школи.

У різних довідкових виданнях у визначенні поняття "духовність" присутні такі категорії як "Дух", "Душа", "внутрішній світ особистості" тощо, проте дефініція поняття "духовний розвиток" відсутня, що свідчить про різночитання та багатоаспектне розуміння сутності духовності.

Духовність розглядається як поняття, що відбиває цінності й смисли. Аналізуючи різні точки зору сучасних учених на природу духовності, в дисертації представлений узагальнюючий висновок стосовно того, що сутністю духовності як категорії людського буття є "набування смислу" (Л.Буєва), усталених ціннісно-смислових життєвих орієнтирів, "трансформування універсуму зовнішнього буття у внутрішній світ особистості, творення незалежності внутрішнього світу на основі свободи від обставин і ситуацій; смислова космогонія поєднання образу світу з моральними основами особистості" (С. Кримський).

Духовність - внутрішня енергетична сила особистості, стрижень життя, ієрархія загальнолюдських, національних цінностей, творчість за законами краси і краса вчинку. Духовність ґрунтується на триєдності Істини, Добра та Краси (Г. Шевченко).

Дух (від "дихання") - енергоінформаційний потік насичення Людини віковим досвідом цивілізацій і культур, що проявляється у таких моральних імперативах як Віра, Надія, Любов, Софійність.

Складовою духовного розвитку підростаючих поколінь є виховання душі, сердечність виховання, виховання серця й любові. Зважаючи на планетаризацію свідомості як глобальної проблеми еволюційної спіралі розвитку людства, сучасна педагогічна наука все більше приділяє уваги сердечності виховання, про яке у свій час говорили П.Юркевич і Г.Сковорода. Акцентується увага на тому, що для душі людини серце є не просто осередком почуттів, переживань, настроїв, а саме тим центром, через який проходить весь цей комплекс почуттів, переживань, як через "чистилище" добра і зла, любові і ненависті й набирає певного забарвлення в залежності від "сердечного сприйняття" (Т.Петракова).

Духовна культура розглядається нами як інтегративна якість особистості, що відбиває наявність розвитку в неї сукупності культур (інтелектуальної, моральної, художньої, естетичної. екологічної, економічної, політичної, правової, фізичної, культури міжетнічних відносин, культури почуттів, культури праці), високий рівень рефлексивної свідомості, гуманістичний світогляд, перетворюючу активність і соціокультурну поведінку (Г. Шевченко).

Духовність належить розглядати у динаміці, як процес, що змінюється протягом людського життя. Цей феномен визначається особливостями просування особистості по ієрархії ціннісних смислів і опануванням духовної культури. По суті це і є ознакою духовного розвитку особистості.

У розділі на основі аналізу праць А.Ахматова, М.Пирогова, І.Ільїна, К.Ушинського, В.Сухомлинського, С.Рубінштейна, П.Якобсона дається аналіз такого педагогічного явища як "одухотворена освіта". "Одухотворена освіта" спрямована на виховання у підростаючих поколінь духу, душі, здоров'я, екологічної культури, формування духовних почуттів і потреб, підвищення ролі емоційного фактору в освітньому процесі.

Розвиток особистості здійснюється у певному просторі, який наповнений культурними значеннями та смислами і від якого залежить рівень її "окультурення". Освітній простір є педагогічним явищем і розглядається як сукупність умов, у яких розгортається освітній процес, де активно з ними взаємодіють суб'єкти цього процесу. Освіта висуває на перший план людинотворчу функцію середовища, а культура виступає як засіб здійснення цієї функції.

Регіональний компонент відбиває історико-культурні традиції, етнокультурні та полікультурні особливості, матеріально-технічні ресурси і жорстко визначену ними потребу в кадрах з урахуванням ринку праці. Поняття "регіональний культурно-освітній простір" розкриває з позицій культурологічного та аксіологічного підходів органічну цілісність освітніх процесів як ознак мульти-, макро- та мікрокультури. По суті це поняття розкриває взаємодію і взаємозв'язок культури й освіти як видів духовного виробництва.

Кожний регіон має свої специфічні культурно-історичні традиції, які визначають менталітет його мешканців. Луганська область - "Східна брама України" - визначається не тільки специфічним географічним положенням, але й високим науковим і науково-технічним творчим потенціалом, високим рівнем соціокультурної сфери та розвиненою системою освіти. Усім відомі імена видатних діячів науки і культури В.Даля, В.Гаршина, Х.Алчевської, Б.Грінченка тощо.

Проблеми духовного розвитку учнівської молоді в регіоні поставлені в ряд пріоритетних. Найбільш сенситивним періодом для розвитку духовного потенціалу особистості є підліткові та юнацькі роки, у які йде активний процес формування світогляду, розвиток почуття совісті, духовно-моральних ідеалів.

Необхідною передумовою одухотворення особистості є створення сприятливої духовної атмосфери.

У дисертації як приклад наводиться організація освітньо-виховного процесу в таких розвинених країнах як Японія, Франція, який здійснюється на основі глибокої поваги до свого минулого, прагнення органічно вписати накопичені віками культурні традиції в сучасне життя, що сприяє утвердженню національної ідеї й природному розвитку дітей і молоді у своїй країні.

Використання кваліметричного підходу до духовного розвитку особистості дозволяє представити його як сукупність властивостей, що відбивають специфічну сутність духовності, є ієрархічно взаємопов'язаними між собою і мають певну цінність.

У другому розділі „Організаційно-педагогічна модель духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі” обґрунтовано та розкрито методичний інструментарій дослідження, виявлено рівні духовного розвитку учнівської молоді, представлена організаційно-педагогічна модель духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі, розкрито зміст діяльності обласної координаційної ради з проблем духовності підростаючого покоління та програма духовного розвитку.

Зроблено узагальнюючий аналіз духовного стану учнівської молоді Луганської області в результаті використання розробленої організаційно-педагогічної моделі.

Спираючись на теоретико-методологічні основи дослідження, представлені в першому розділі, було визначено критерії оцінки основних компонентів духовності, які набувалися у навчально-виховному процесі, позакласній та позашкільній роботі. Критеріями духовності виступають:

- наявність потреби пізнавати світ і себе в цьому світі;

- активне прагнення сприймати і створювати красу;

- усвідомлювати явища життя як вищої цінності;

- позитивні якісні зміни у системі ціннісних орієнтацій;

- прагнення до самовдосконалення;

- подолання суперечності між думками і почуттями;

- створення індивідуальної програми духовного розвитку.

Ці критерії виховання духовності учнів реалізуються через такі компоненти духовної культури: інтелектуальна, моральна, художньо-естетична, екологічна, родинно-побутова, культура спілкування.

На основі кваліметричного підходу проведена діагностика системи потреб і цінностей старшокласників, як одного із важливих факторів формування духовної культури особистості. Завдання діагностичного дослідження передбачали: вивчення рівня самосвідомості й самовизначення молоді, діагностику потреби в особистісному саморозвитку, виявлення пріоритетів у системі цінностей, прогнозування тенденцій духовного розвитку учнівської молоді. Використовувалося експрес-опитування, анкетування старшокласників та викладачів.

Квотна вибірка респондентів складала 500 респондентів: 80 дівчат і 80 юнаків від 14 до 17 років, 90 дівчат та 90 юнаків від 18 до 24 років, 80 дівчат і 80 юнаків від 25 до 29 років. З них 60 учнів 11 класів, 50 викладачів.

Опитувальник вміщував 9 закритих питань (1. Як часто Ви зустрічаєте поняття "духовність" у Вашому житті? 2. З чим у Вас асоціюється духовність у першу чергу? 3. Яке місце Ви відводите духовності у Вашому житті за 10-бальною шкалою? 4. Від кого Ви вперше дізналися про духовну культуру? 5. Наскільки важливо сьогодні виховувати духовність у людини? 6. Що є найбільшою цінністю для Вас? 7. Як часто Ви замислюєтесь над смислом життя? 8. Назвіть дату Вашого народження? 9. Вид Вашої діяльності? При опитуванні використовувалася картка з альтернативними відповідями. Відповідаючи на друге питання, більшість дівчат і юнаків від 14 до 17 років зазначили, що духовність у першу чергу асоціюється у них з вихованістю, у більшості юнаків і дівчат від 18 до 24 років, а також дівчат від 25 до 29 років - з культурою, у більшості юнаків від 25 до 29 років - з людяністю; у другу чергу у дівчат від 14 до 17 років і у юнаків від 25 до 29 років духовність асоціюється з культурою, у більшості юнаків від 14 до 17 років - із совістю, у більшості дівчат від 18 до 24 років - з добротою, у більшості юнаків від 18 до 24 років - з вихованістю, у більшості дівчат від 25 до 29 років - з людяністю; в третю чергу у більшості дівчат від 14 до 17 років - з релігією, у юнаків від 14 до 17 років - з добротою, у дівчат від 18 до 24 років - любов'ю, у більшості юнаків від 18 до 24 років - з внутрішнім світом, у дівчат від 25 до 29 років - з освіченістю, у юнаків від 25 до 29 років - з совістю.

Зроблено загальні висновки щодо духовного стану учнівської молоді. Більшість респондентів рідко зустрічають поняття "духовність" у своєму житті. Найбільш часто зустрічаються асоціації "духовності" з культурою, вихованістю, совістю, людяністю, добротою, любов'ю, освіченістю, внутрішнім світом. Більшість респондентів відводить духовності 5-6 місце за 10-бальною шкалою цінностей. Більшість респондентів уперше дізналися про духовність в сім'ї, у другу чергу - в школі.

Більшість респондентів вважають, що сьогодні важливо виховувати духовність у людини. Найбільшою цінністю для більшості респондентів є сім'я, потім - благополуччя, гроші, любов, успіх, мир. Над смислом життя більшість респондентів замислюється рідко. Більшість респондентів зайняті навчанням або працюють. Дані висновки торкаються лише частини дослідження, експрес-опитування і є результатом кількісного аналізу результатів опитування.

На основі аналізу продуктів творчої діяльності підлітків та старшокласників були зроблені висновки щодо якісного стану духовності. Учням пропонувалось написати твори на теми: "Що для мене є духовність?", "Мій світогляд, або Яким я бачу світ", які повинні були супроводжуватись ілюстраціями. У літературно-художній творчості учнів максимально виявляється їх внутрішній світ, який зовнішньо може ніяк не виявлятися.

Аналогічна робота проводилась на обласному рівні, що переконало в об'єктивній потребі створення організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі.

Необхідність створення моделі саме організаційно-педагогічного характеру пов'язана з широкомасштабністю поставленої мети: йти до дитини-людини, розкриваючи її приховані внутрішні духовні ресурси, які тільки при створенні сприятливої духовної атмосфери можуть самореалізовуватися.

З метою об'єднання зусиль освітян, працівників культури на підняття всього арсеналу культурних надбань Луганщини як могутньої виховної сили духовності була створена обласна координаційна рада з питань розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя учнівської молоді і, відповідно, такі ж ради були створені у кожному районі, місті Луганської області. Це давало змогу цілеспрямовано керувати процесом духовного розвитку учнівської молоді й систематично проводити зрізи рівня духовної культури.

На організаційно-педагогічному рівні здійснювалися презентації ідей, нових педагогічних технологій розвитку духовності учнівської молоді, інноваційних форм і методів. Значна увага приділялася факторам духовного розвитку, серед яких чільне місце посідали культурні цінності області: ландшафти, заповідні місця, ліси, храми, історико-культурні пам'ятники тощо.

Побудова організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку учнівської молоді базувалася на принципах природовідповідності, культуровідповідності, духовної самореалізації, людиноцентризму. Функціонування моделі здійснювалося через Головне управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації, Інститут духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, районних та міських відділів освіти.

Змістовна сутність моделі духовного розвитку учнівської молоді була представлена розробкою обласної програми. Основна концептуальна ідея цієї програми полягала в пошуках нових культурних домінант і нових підходів до виховання духовно розвиненої особистості, що відповідає сучасному розумінню духовності.

Обласна програма спрямована на:

- створення умов для реалізації особистістю свого природного потенціалу та духовно-морального ставлення до життя;

- розвиток творчості;

- повернення і ствердження ідеалу Людини праці;

- збереження та активне пропагування історико-культурної спадщини, зміцнення її престижу в Україні та світі;

- координацію діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, громадських і релігійних організацій, навчально-виховних і культурно-просвітницьких закладів, повязаних з розвитком духовності.

У ній сконцентровані такі напрями: розвиток творчо обдарованої молоді, виховання екологічної культури, Луганська родина, художньо-естетичне виховання, туристсько-краєзнавча діяльність, патріотичне виховання, духовно-моральне виховання.

Перед кожною школою області поставлене завдання працювати над проблемою духовності на творчому рівні, що проявляється в нестандартності й оригінальності ідей та концепцій. Своєрідним заповітом для кожного педагогічного колективу школи є думка А.Шопенгауера стосовно того, що культура сама по собі не змінює природу людини, але вона створює об'єктивні умови для того, щоб ця природа розкривалася більш повно і адекватно. Наприклад, виховною метою ліцею іноземних мов м. Луганська є формування творчої особистості з високим рівнем інтелектуального та духовного розвитку; Луганського обласного комунального ліцею №3 - духовне становлення особистості учнів, створення умов для їх самореалізації в різних видах діяльності.

Плідно розвивається система загальної мистецької освіти та художньо-естетичного виховання школярів у Сватівському районі. Педагоги Сватівщини всі освітянські прагнення підпорядковують меті наближення особистостей до вершин мудрості, добра, моральності й краси. А юні сватівчани вражають щирим почуттям гордості за свою маленьку батьківщину. Це почуття притаманне всім мешканцям Слобожанського краю. Патріотизм - фундамент, на якому тримається будівля освіти району - значуща слобода маленької "сватівської держави". Школа стала відкритою для контактів із закладами культури і мистецтва, для взаємодії з професійними та самодіяльними мистецькими колективами, відомими митцями. Усі сфери діяльності освітян характеризують громадсько-політичні акції, які щорічно проводяться в районі. Наприклад, кожний рік несе в собі певну духовну насиченість: рік культури, рік духовності й культури тощо.

Прикладом активної діяльності екологічного напряму виховання є Лутугинський район. До освітнього простору Лутугинського району входить 29 навчальних закладів, члени обласної дитячої екологічної організації "Світанок України" підтримують, координують екологічну роботу серед шкіл району. У школах ця робота здійснюється через шкільні екологічні ради, штаби, головним в їх діяльності є вивчення екологічного стану своєї місцевості та організація практичної допомоги школярів щодо поліпшення екологічних умов. Велика увага приділяється пропаганді екологічних знань, у тому числі й через діючі екологічні агітбригади. Практична робота здійснюється через різноманітні форми і методи - зелені патрулі, екологічні загони, натуралістичні гуртки, клуби, екологічні експедиції та екскурсії, створення екологічних стежок.

Досить ефективно працює напрям родинно-сімейного виховання. З метою підготовки молоді до сімейного життя, виховання культури поведінки в сім'ї, запобігання та подолання стресів і конфліктних ситуацій у школах створені: консультаційні пункти для батьків, сімейні клуби, пункти психологічної допомоги батькам, Ради батьків і Ради матерів.

Кредо шкіл Перевальського району - виховувати людину - це передусім знати її душу, бачити й відчувати її індивідуальний світ. Педагогічний колектив Олексіївської школи-гімназії ім. Б.Д.Грінченка працює над 9 цільовими комплексними програмами: "Я - громадянин України", "Я - і Б.Грінченко", "Я і природа", "Я і слово", "Я і пісня", "Я і творчість", "Я і моє здоров'я", "Важкі діти", "Лідер". Особливе місце у виховній роботі школи займає розвиток культурно-освітнього комплексу "Школа-музей Б.Грінченка". Музеї займають чільне місце в житті шкіл області. Так, в Кремінському районі є війсково-історичний музей героя Радянського Союзу І.Т.Гончарова, музей "Світлиця", музей "Берегиня" та інші.

Педагогічна система "Школа - музей" ґрунтується на використанні специфічних можливостей музеїв, повязаних із пошуком та зберіганням музейних предметів, а також із проведенням навчально-виховного процесу на основі експозицій.

Традиційними у школах області стали уроки духовності: "Пусти добро по колу", "Руки милосердя", "Благородство" та інші.

Обласна програма духовного розвитку учнівської молоді в умовах культурно-освітнього простору регіону передбачає цілеспрямовану діяльність по вихованню духовності через обласну дитячу громадську організацію "Лугарі", де основним принципом діяльності є свобода як найважливіший атрибут духу. Пріоритетним напрямом було обрано:

- формування ціннісних орієнтацій;

- виховання національно-патріотичної й громадської свідомості учасників дитячого руху області;

- розвиток лідерських навичок дітей;

- захист прав дітей на вільне вираження своїх поглядів;

- виявлення та розвиток творчо обдарованих дітей, які володіють культурно-масовими організаторськими здібностями.

Розкриваючи зміст організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку учнівської молоді, звертається увага на діяльність дитячого оздоровчого комплексу "Южний". Головною в таборі є установка на оздоровлення, відпочинок дітей та їх саморозвиток.

Ефективність дії розробленої моделі проявляється у посиленні інтересу дітей до екологічних проблем, творчої, наукової, художньо-естетичної діяльності, формуванні духовних потреб, зміні світогляду, ціннісних орієнтацій, проектуванні життєвого плану. Цей висновок підтверджується кількісними та якісними показниками.

Не підлягають кількісному аналізу людські якості, людський розвиток, який передбачає не тільки задовольняти власні потреби та інтереси, а прагне слугувати ідеї Нового Гуманізму, що веде до розвитку найвищих людських якостей (А.Печчеї).

ВИСНОВКИ

духовність учнівський молодь культура

Результати здійсненого дослідження дали можливість зробити узагальнюючі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про те, що в останні роки проблема духовності, духовного розвитку особистості опинилася в центрі уваги багатьох дослідників. Проте, поки що відсутня чітка теоретико-методологічна позиція стосовно визначення сутності понять "духовність", "духовний розвиток", що ускладнює практичне вирішення цієї актуальної проблеми.

2. На основі аксіологічного та культурологічного підходів установлено, що будь-який аспект духовності, духовного розвитку особистості може розглядатися через осмислення феномену людини, її не тільки тілесної, але й душевно-духовної сутності.

3. З'ясовано, що об'єднуючим початком у різних визначеннях духовності є ціннісні смисли людського буття, світоглядні позиції.

4. Визначено сутнісні характеристики духовності й духовного розвитку, до яких відносяться духовні інтереси, духовні цінності, світогляд, творча діяльність.

5. З'ясовано, що духовність особистості має динамічний характер, який пов'язаний зі зміною світогляду, ціннісних орієнтацій і життєвих планів.

6. На основі всебічного аналізу філософської, психологічної, педагогічної літератури сформульоване визначення понять: "духовність" (духовність - внутрішня енергетична сила особистості, стрижень життя, ієрархія загальнолюдських, національних цінностей, творчість за законами краси і краса вчинку); "духовна культура" (духовна культура розглядається нами як інтегративна якість особистості, що відбиває наявність розвитку в неї сукупності культур (інтелектуальної, моральної, художньої, естетичної. екологічної, економічної, політичної, правової, фізичної, культури міжетнічних відносин, культури почуттів, культури праці), високий рівень рефлексивної свідомості, гуманістичний світогляд, перетворюючу активність і соціокультурну поведінку); "духовний розвиток" (процес зміни світоглядних позицій особистості, набуття ціннісних людських душевних якостей, освоєння й привласнення духовних цінностей).

7. Доведено, що духовний розвиток особистості здійснюється в культурно-освітньому просторі, який позитивно впливає на духовне зростання підростаючих поколінь. Саме регіональний культурно-освітній простір є тією "малою батьківщиною", де засвоюються і усвідомлюються увіковічені народні звичаї, традиції, що відбивають духовний характер національної самобутності.

8. На основі розроблених теоретико-методологічних засад дослідження було висунуто припущення, що найбільш ефективно духовний розвиток учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі здійснюється завдяки організаційно-педагогічній моделі, що базується на принципах природовідповідності, культуровідповідності, духовної самореалізації, людиноцентризму. Разом з тим, вона виконує координаційно-організаційну та управлінську функції, які забезпечують реалізацію мети, завдань різними засобами, формами і методами.

9. З'ясовано, що реалізація запропонованої моделі на рівні області здійснюється через обласну програму духовного розвитку, що включає сукупність напрямів духовного розвитку учнівської молоді в школах, позашкільних оздоровчих закладах, дитячих громадських організаціях.

10. Визначено на основі кваліметричного підходу стан духовності сучасної молоді, системи її потреб і цінностей, який свідчить, що у більшості респондентів немає чіткого уявлення про сутність духовності людського життя, вони її ототожнюють з культурою, вихованістю, совістю, внутрішнім світом, добротою тощо. Проте смислом свого життя духовність вони не вважають.

11. Виявлено, що виховання духовності, духовний розвиток учнівської молоді здійснюється цілеспрямовано шляхом засвоєння культурних цінностей, які одухотворяють особистість і пробуджують у неї духовну потребу в активній діяльності по перетворенню свого внутрішнього світу й примноженню духовних багатств оточуючого середовища.

12. З'ясовано, що технологія духовного розвитку учнівської молоді спрямована на поетапне виховання компонентів духовності, духовної культури комплексом впливів культурно-освітнього простору.

13. Про ефективність запропонованої організаційно-педагогічної моделі духовного розвитку учнівської молоді в культурно-освітньому просторі регіону свідчить отримана на заключному етапі дослідної роботи позитивна динаміка духовності, що підтверджує висунуту нами гіпотезу.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми. Потребує подальшого вивчення система виховання духовності, душевності у всій її багатомірності всіх вікових груп.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Омельченко О.П. Духовний розвиток шкільної молоді в регіональному культурно-освітньому просторі // Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва. Основні концептуальні ідеї наукової школи: Зб. наук. пр. /За ред. Г.П.Шевченко. - Луганськ: ЛДПУ, 2000. - Вип. 2. - С. 8-10.

2. Омельченко О.П. Школа Луганщини - школа ХХ1століття // Освіта на Луганщині. - 2000. - №2. - С.3-7.

3. Омельченко О.П. Основні напрямки модернізації загальної середньої освіти Луганщини // Освіта на Луганщині. - 2001. - №2. - С.3-10.

4. Омельченко О.П. Освіта Луганщини: сучасний досвід виховання школярів (Каталог). - Луганськ: Знання, 2001. - 222 с. (Співавтори: Сорочан Т.М., Дьяченко Б.А., Рудіна О.М., Золотарьова О.О.).

5. Омельченко О.П. Освіта Луганщини: досягнення та перспективи розвитку (матеріали до II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти). - Луганськ: Знання, 2001. - 100 с. (Співавтори: Іванов В.М., Сорочан Т.М., Дьяченко Б.А.).

6. Омельченко О.П. Виховна робота в школі: Актуальні проблеми розвитку та модернізації. Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам загальноосвітніх закладів. - Луганськ: Знання, 2001. - 152 с. (Співавтори: Сорочан Т.М., Дьяченко Б.А., Рудіна О.М., Касьянова О.В., Петрова І.В.).

7. Омельченко О.П. Освітній простір Луганщини у вимірі модернізації // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №5. - С. 3-13.

8. Омельченко О.П. Вопросы экологического воспитания и образования в Луганской области // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Екологія. Культура. Право". - Луганськ: ЛАВД, 2002. - С. 3-6.

9. Омельченко О.П. Аналіз стану модернізації освітньої галузі в Луганській області. - Луганськ: Знання, 2003. - 62 с.

10. Омельченко О.П. Регіональний культурно-освітній простір і проблеми духовності молоді // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко - Вип. 2. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. - С. 36-42.

11. Омельченко О.П. Духовність шкільної молоді: сучасний стан і перспективи розвитку // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко - Вип. 3. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. - С.17-29.

12. Омельченко О.П. Духовні витоки виховання молоді в культурно-освітньому середовищі // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко - Вип. 4 (10).- Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. - С. 159-163.

Размещено на Allbest.ru