Виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори

Замашна Світлана Миколаївна

АНОТАЦІЯ

виховання естетичний український діаспора

Замашна С.М. Виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2005.

Робота присвячена теоретико-експерименальному дослідженню процесу виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори. У дисертації розглядається потенціал цих творів у процесі виховання. У дослідженні теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено методику, яка пропонує здійснення розвитку естетичних почуттів учнів завдяки впливу на їх емоційну сферу; поглиблення естетичних суджень за рахунок збагачення літературознавчого і мистецтвознавчого тезауруса, розвитком образного й асоціативного мислення; удосконалення творчих вмінь стимулюванням естетичної діяльності. Ефективність методики забезпечується застосуванням принципів вікової відповідності; взаємодії різних видів мистецтв і використанням творів мистецтва української діаспори.

Встановлено, що запропонована методика підвищує рівень вихованості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Ключові слова: естетичне виховання, естетичне ставлення, естетичні почуття, мистецький тезаурус, твори мистецтва української діаспори.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Розвиток освіти в Україні та процес її інтеграції у європейську і світову спільноту потребують істотного удосконалення духовної культури людини. Це передбачено Концепцією загальної середньої освіти, де визначено, що одним із основних завдань загальноосвітньої школи є виховання учня як людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе. Реалізація цієї мети вимагає внесення істотних змін у зміст і процес естетичного виховання, одним з головних завдань якого є формування естетичного ставлення учня до творів мистецтва.

Різні аспекти проблеми естетичного ставлення досліджувалися у роботах Л. Акулової, О. Алавідзе, В. Бутенка, Н. Бутенко, Д. Джоли, І. Зязюна, Л. Коваль, А. Комарової, В. Корнієнко, Н. Крилової, Ю. Крупника, Є. Лановенка, Ю. Поршнєвої, І. Регейло, Л. Столовича, М. Тофтула, Г. Хурошвілі та ін. Єдиної думки про структуру та загальні закономірності функціонування складових цього поняття поки що немає. Але погляди вчених сходяться на тому, що основними його складовими є естетична свідомість і естетична діяльність. Отже, естетичне ставлення - це активна форма чуттєво-практичного освоєння дійсності, що характеризується розвиненими почуттями, судженнями та здатністю і бажанням конструктивно сприймати та створювати нове (як у переживаннях, судженнях, так і в практично-прикладній діяльності). Естетичне ставлення є одним із найвагоміших результативних джерел виховання, яке впливає на розгортання інтелектуальних та емоційно-вольових процесів розвитку учня.

Вищою формою естетичної свідомості, у якій виявляється естетичне ставлення, є мистецтво, позитивний вплив якого на формування гармонійно розвиненої особистості підтверджено Б. Ананьєвим, Л. Виготським, Д. Кабалевським, Б. Неменським, Л. Печко, Б. Тєпловим, Т. Цвелих, Г. Шевченко, Б. Юсовим, П. Якобсоном та іншими вченими.

Виховання школярів засобами мистецтва передбачено і Концепцією національного виховання, де акцентується увага на необхідності пізнання перлин національного мистецтва, на значенні висвітлення правдивої історії культури й освіти нашого народу, повернення до культурних надбань.

Самобутнє життя специфічно плекала українська діаспора, твори якої поряд з національними особливостями увібрали новітні ідеї і форми, інтегруючись із напрямами світових культур. Нині дослідження української еміграції ведуться досить широко. У галузі історичних наук вони здійснювалися С. Атаманенко, О. Вагіною, С. Віднянським, Н. Совінською, В. Трощинським та ін. Проблеми української мови у діаспорі вивчали Б. Ажнюк, Г. Зимовець, О. Кривошеєва, І. Сковронська, О. Хорошковська.

Значно більше уваги надано літературі, створеної за межами України. Про лірику української еміграції написано праці О. Астаф'єва, Л. Василик, про „Празьку школу” - О. Климентової, О. Кривчикової, О. Прохоренко, Б. Синевич, про Нью-Йоркську групу - Г.Сюти. Ряд авторів присвятили свої роботи окремим визначним літературним постатям, чия спадщина повертається на батьківщину: Н. Анісімова, М. Богач, С. Водолазька, Т. Головань, Г. Ільєва, М. Кульчицька, Т. Левчук, Ю. Мариненко, О. Омельчук, О. Пастушенко, В. Сарапин, Л. Селіверстова, О. Тищенко, С. Чернюк, А. Ярова та ін.

Проблеми українського шкільництва у Канаді вирішували С. Романюк, І. Руснак, науково-педагогічну діяльність української еміграції у Чехословаччині у міжвоєнний період - О. Галай, педагогічну та освітньо-культурну діяльність українських письменників-емігрантів на Закарпатті у цей же період - П. Ходанич. У працях цих авторів переважає описовий чи компаративістський підхід. Роботи, які висвітлювали б виховний потенціал творів мистецтва української діаспори, практично відсутні.

Знижує ефективність виховного процесу і той факт, що творчість митців слова української діаспори не пов'язується із визначними світовими літературними досягненнями (адже, осмислюючи національне у полі світової культури, українське мистецтво вийшло на загальноєвропейську художню арену). Це не дозволяє повною мірою зрозуміти особливості української літератури, створеної за межами рідної землі, і її місця у світовій культурі, що негативно позначається на глибині естетичного сприймання учнів.

Вибір теми дослідження: „Виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори” зумовлений наявністю суперечностей:

- між необхідністю пізнання кращих зразків національного мистецтва, висвітлення об'єктивної історії культури українського народу, відкриття забутих сторінок мистецької спадщини, повернення імен тих українців, які збагачували вітчизняну й іноземну культуру, з одного боку, і недостатністю використання творів мистецтва української діаспори у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, з іншого;

- між потенціалом творів мистецтва української діаспори як засобу виховання естетичного ставлення старшокласників і ступенем його реалізації у сучасній школі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з тематичним планом Інституту проблем виховання АПН України за темою „Обґрунтування змісту і методів художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи в навчальній і позаурочній діяльності”

(№ реєстрації 01000U000151) і темою ”Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в середній загальноосвітній школі” (№ реєстрації 0103U001165).

Тему дисертації затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 29.06.2001) і узгоджено на Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25.09.2001).

Об'єкт дослідження - процес естетичного виховання старшокласників.

Предмет дослідження - методика виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити зміст, форми і методи ефективного виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Здійснюючи дослідження, ми виходили з гіпотези про те, що методика виховання естетичного ставлення старшокласників набуває ефективності, якщо вона базується на принципах вікової відповідності, взаємодії різних видів мистецтв, використання визначних творів мистецтва української діаспори у таких формах роботи як уроки, факультативні заняття, виховні години, шкільні драматичні гуртки, організація літературних вечорів, позашкільна діяльність та ін., що впливають на емоційну сферу учнів, збагачують мистецтвознавчий і літературознавчий тезауруси старшокласників, розвивають їхнє образне й асоціативне мислення, удосконалюють творчі вміння юнаків і дівчат.

Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

- охарактеризувати роль естетичного ставлення до творів мистецтва у процесі естетичного виховання старшокласників;

- на філософських, мистецтвознавчих і психологічних засадах здійснити аналіз творів мистецтва української діаспори з метою виявлення їх виховного потенціалу;

- дослідити стан проблеми в шкільній практиці, виявити рівень розвиненості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва;

- розробити й апробувати методику ефективного виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Методологічною основою дослідження є положення філософських, психолого-педагогічних, мистецтвознавчих праць про естетичне ставлення як потужний чинник особистісного розвитку людини; історико-теоретичні джерела, присвячені українській мистецькій діаспорі; інтелектуальна традиція творчої спадщини українського зарубіжжя.

Теоретичну основу дослідження становлять положення психології про сутність і структуру особистості старшого шкільного віку (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, І. Кон), основні педагогічні закономірності та принципи виховного процесу (І.Д. Бех, І. Зязюн), теорії наукового пізнання, взаємозв'язку навчання, виховання та розвитку, ідеї гуманізації освіти. У дослідженні враховані основні положення Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття).

У ході розв'язання зазначених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез філософської, психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури з теми дослідження; навчальних програм, підручників і хрестоматій з української літератури й англійської мови; теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методологічних основ дослідження;

- емпіричні: бесіди, анкетування, тестування, педагогічні спостереження, аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей реципієнтів для визначення рівнів вихованості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори; констатуючий та формуючий експеримент; статистична обробка результатів експериментальної роботи з метою виявлення змін у рівні вихованості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

База дослідження. Експериментальна робота здійснювалась на базі Рівненських державних загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №5, 22, школи-комплексу №28, гуманітарної гімназії м. Рівного і загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №6 з поглибленим вивченням англійської мови м. Нововолинська. В експериментальній роботі на різних етапах брали участь понад 500 учнів старших класів.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1997-1998 рр.) вивчалася філософська, психологічна, педагогічна, літературознавча та методична література з проблеми дослідження, визначалися вихідні теоретичні засади: об'єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи дослідження, проводився констатуючий зріз знань учнів з метою виявлення рівня вихованості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

На другому етапі (1998-1999 рр.) визначалися теоретичні основи дослідження, аналізувалися результати констатуючого зрізу; готувалися матеріали для формуючого етапу експерименту, розроблялася та теоретично обґрунтовувалася методика виховання естетичного ставлення школярів; здійснювався пошук творів національної самобутності та загальноєвропейської значущості, що не входили у коло програмних.

На третьому етапі (1999-2003 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота із старшокласниками з метою перевірки запропонованої методики, осмислювалися його результати.

Наукова новизна здобутих результатів. Вперше методологічно концептуалізовано проблему виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори; віднайдено і залучено у навчально-виховний процес імена письменників З. Когут, Л. Палій, В. Чапленка, Г. Черінь, твори англомовних українських митців В. Барабаша, Ю. Богдана, Х. Гнатів, Ю. Купченка, Г. Купченко-Фролік, В. Лисенко, літературна спадщина яких має суттєвий виховний вплив завдяки органічному синтезу традицій власної і європейської культури; застосовано комплексний підхід до вивчення творів літератури української діаспори у поєднанні з іншими видами українського мистецтва, створеного за кордоном; удосконалено систему естетичного виховання старшокласників шляхом реалізації розробленої методики виховання естетичного ставлення учнів до творів мистецтва української діаспори.

Теоретичне значення здобутих результатів полягає у розробці науково обґрунтованої методики виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори, визначенні провідних принципів її ефективного впровадження в старшій школі; поглибленні пошукового контексту синтезу західноєвропейських і національних світоглядних елементів в естетиці творів української діаспори; дослідженні та узагальненні особливостей сприймання мистецтва української діаспори учнями старших класів.

Практичне значення дослідження: автором запропоновано використання у навчально-виховному процесі у школі творів письменників української діаспори (З. Когут, Л. Палій, В. Чапленка, Г. Черінь, В. Барабаша, Ю. Богдана, Х. Гнатів, Ю. Купченка, Г. Купченко-Фролік, В. Лисенко); сформульовано положення, висновки та методичні рекомендації, які можуть бути використані вчителями-практиками у процесі проведення у старших класах уроків української літератури й англійської мови, факультативів, тематика яких пов'язана з вивченням цих творів; науковцями у складанні освітніх програм, підготовці посібників, методичних рекомендацій та навчальних планів з вивчення української літератури та мистецтва студентами-філологами.

Вірогідність здобутих результатів забезпечується проведенням експерименту в природних умовах, у якому брали участь 532 учні; методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки; кількісною і якісною обробкою здобутих даних; використанням комплексу взаємокоригуючих методів, адекватних предмету, меті, завданням дослідження; позитивними результатами апробації основних положень дослідження в практиці роботи шкіл.

Апробація і впровадження результатів дисертації здійснювалися у процесі експериментальної роботи в школах Рівненської та Волинської областей. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на педагогічних радах експериментальних шкіл, а також на: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Інститут проблем виховання АПН України, 2002), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецтва у контексті ступеневої освіти” (Херсонський державний педагогічний університет, 2002), міжнародній науковій конференції „Актуальні напрями слов'янської та романо-германської філології” (Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету, 2003), регіональній науково-практичній конференції „Культура Волині: історія та сучасність” (Рівненський економіко-гуманітарний інститут, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Інститут проблем виховання АПН України, 2003), методичному семінарі „Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства” (Інститут проблем виховання АПН України, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 одноосібних наукових праць, з них 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (267 найменувань) і додатків. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них основного тексту 160 сторінoк (зокрема - 5 таблиць на 2 сторінках).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, сформульовано його наукову гіпотезу, з'ясовано новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, відображено апробацію і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - “Естетичне ставлення як наукова проблема” - висвітлено аналіз поняття „естетичне ставлення”, доведено, що воно є активною формою чуттєво-практичного освоєння дійсності, розкрито виховні можливості творів мистецтва української діаспори, охарактеризовано стан вихованості естетичного ставлення учнів старших класів до творів мистецтва.

Естетичне ставлення є одним з ключових питань в естетиці. Воно актуалізується у низці робіт вітчизняних і зарубіжних науковців, які висвітлюють його різноманітні аспекти. Так, у 60-70-ті рр. ХХ століття зміст естетичного ставлення намагалися визначити „природники” і „суспільники”. Автори обох теорій прагнули визначити специфіку естетичного у його „чистому” виді: одні шукали її у природі (І. Астахова, Н. Дмитрієва, А. Дрьомов, В. Корнієнко, В. Романенко та ін.), інші (Ю. Борєв, В. Ванслов, С. Гольдентріхт, Л. Столович та ін.) - у суспільстві. Тому пошуки „об'єктивно-естетичного” не були успішними.

Аналіз праць інших науковців (В. Бутенко, Д. Джола, Л. Коваль, А. Комарова, Ф. Кондратенко, Н. Крилова, Б. Замбровський, Ю. Поршнєва, М. Тофтул та ін.) з цієї проблеми дає підставу стверджувати, що не існує загальновизнаного погляду на природу, структуру та закономірності виховання естетичного ставлення. Але дослідження вчених дозволяють зробити висновок про те, що це поняття ґрунтується на естетичній свідомості; проявляється через почуття, судження та естетичну діяльність; має емоційний, оцінювальний, пізнавальний, образно-асоціативний зміст. Це дає підстави визначити естетичне ставлення як процес взаємодії естетичної свідомості суб'єкта з естетичною цінністю об'єкта, що виявляється в естетичних почуттях, судженнях і естетичній діяльності. Естетичне ставлення - це активна форма чуттєво-практичного освоєння дійсності, що виникає і реалізується в умовах естетичного переживання, викликаного естетичними властивостями речей і явищ, яке стимулює творчу діяльність суб'єкта.

Оптимальним об'єктом, що має естетичні якості, є твори мистецтва. Вони наповнені образним змістом, розуміння якого активізує естетичну свідомість і може викликати у психіці людини переживання, яких не дає реальна дійсність.

Кожен вік має свої особливості, знання яких допомагає з'ясувати чинники, що ведуть до естетичного переживання. На думку науковців (Л. Божович, І. Кон та ін.), з одного боку, юність особливо чутлива до психологічних проблем, з іншого, у старшокласників розвивається почуття гумору й іронії. Це дозволяє припустити, що естетичне ставлення виникатиме у старшокласників за умови їхнього контакту як з проблемно-психологічними, так і гумористичними, іронічними творами мистецтва, а також буде зумовлене попереднім рівнем підготовки й індивідуальними якостями учнів.

Передбачаємо, що поглибити естетичні судження можна більшою наповненістю змісту їхніх складових: емоційний бік - розмаїттям естетичних почуттів, образно-асоціативний - розвитком образного й асоціативного мислення, пізнавальний - збагаченням мистецтвознавчими знаннями, оцінювальний - виявленням й оцінкою естетичних особливостей творів мистецтва.

Естетичну діяльність стимулюватимуть оригінальні творчі завдання, які дозволять „визволити” предмет і учня із звичних зв'язків і встановити неординарні, творчі асоціації. Вважаємо, що нові можливості у вихованні естетичного ставлення старшокласників несуть твори мистецтва української діаспори. Вони передають складний внутрішній світ, знайомство з яким відкриває світ нових емоцій. Передбачаємо, що розуміння учнями специфіки мистецтва української діаспори, яка проявилася у поєднанні українських традицій з особливостями інших національних культур, новітніх світових ідей, може розвинути толерантне ставлення до культури інших народів, поглибити естетичні судження і надихнути на власну творчість.

У дисертації привернуто увагу до перших досягнень українських митців за межами рідної землі, пов'язаних з таким культурним напрямом, як модернізм. Він свідомо передає складний внутрішній світ людини новою мовою мистецтва, наповненою метафоричністю, символами, алегоріями та прийомами міфотворчості, або, навпаки, навмисною спрощеністю та примітивізмом. Твори цієї течії мистецтва українські митці могли представляти повною мірою, лише проживаючи за межами батькiвщини, оскільки в радянський період розвитку української культури (за винятком 20-х років) модернізм був оголошений буржуазним і ворожим соціалістичному устрою явищем, фактично забороненим і таким, який підлягав ідеологічно-цензурному переслідуванню.

Із всесвітньо вiдомих українців, що йшли цим шляхом, був О. Архипенко, який одним із перших європейських митців втілив ідеї кубізму у скульптурі; експресіоністи О. Грищенко та М. Хмелюк; іконописець С. Гординський; архітектор Р. Жук; хоровий диригент О. Кошиць; балетмейстер С. Лифар; корифей українського танцю в США В.Авраменко та ін., які започаткували самобутні художні течії і відіграли важливу роль в естетичній революції ХХ століття.

Доцільність вивчення мистецтва української діаспори, зокрема літератури, де слово завжди тлумачиться як втілення духовної суті народу, долі та сподівань нації, її самоідентифікації, має займати особливе місце у вихованні естетичного ставлення старшокласників. Адже високий художній рівень творів представників „Празької школи”, Нью-Йоркської групи та інших визначних українських поетів-емігрантів, прозаїків і драматургів, на нашу думку, відкриває нові горизонти у вихованні молоді, які раніше були „зачинені” ідеологічною стіною.

Аналіз шкільних хрестоматій, підручників і програм з української літератури й іноземної мови дав підстави зробити висновок про те, що потенціал творів мистецтва української діаспори поки що використовується не повною мірою. Залишилися поза увагою самобутня яскравість звернення митців до національних джерел, дух новаторства, трансформації традицій у нову сучасну форму - особливості, що стимулюють розвиток естетичних почуттів, викликаючи емоційний відгук, та поглиблюють естетичні судження людини. Неувага до перерахованих ознак кращих творів мистецької діаспори стримує ефективність виховання старшокласників, свідченням чого є результати констатуючого етапу експерименту.

Для виявлення існуючого стану вихованості естетичного ставлення учнів 10-11 класів було виділено критерії (емоційний, інтелектуальний і мотиваційно-дiяльнісний) і їх показники. Емоційний критерій характеризує розвиненість чуттєвої сфери старшокласників. Основні його показники: здібність до естетичного переживання та співпереживання, емоційна забарвленість власних висловлювань з предмета вивчення, емоційне реагування на твори мистецтва української діаспори, що виявляється в інтонації, міміці, жестах під час їхнього виразного читання й інсценування тощо. Інтелектуальний критерій характеризує розвиненість естетичних суджень учнів старших класів. Основними його показниками є розуміння специфіки мистецтва української діаспори та її підґрунтя, спроможність знаходити естетичні елементи у цих творах, здатність надавати естетичну оцінку творам, наявність асоціативного мислення, вміння проаналізувати власне ставлення до твору. Мотиваційно-діяльнісний критерій характеризує розвиненість здатності старшокласників до літературно-естетичної діяльності. До основних його показників належать: наявність інтересу до творів мистецтва української діаспори, бажання продовжувати знайомство з цими творами, активна участь у бесідах, підготовці та проведенні позакласних заходів, вміння відтворювати і створювати естетичні явища на ґрунті прочитаного. Розроблені завдання, анкети, тести, контрольні роботи допомогли виявити рівень вихованості естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Високий рівень (з 532 учнів на цьому рівні знаходяться 84 старшокласники, 15,8%) вказує на наявність і повноту майже всіх критеріальних показників; достатній (144 учнів, 27,1%) - на прояв половини чи більше половини показників; низький (304 старшокласники, 57,1%) - наявність менше половини чи майже повну відсутність критеріальних показників.

Другий розділ - „Організаційно-методична система виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори” - розкриває структуру та послідовність роботи старшокласників з творами мистецтва української діаспори.

З метою успішного проведення формуючого етапу експерименту були визначені й обґрунтовані його завдання (розвинути естетичні почуття учнів, поглибити їхні естетичні судження і стимулювати естетичну діяльність), напрями (вплив на емоційну сферу учнів; збагачення літературознавчого і мистецтвознавчого тезаурусів старшокласників; розвиток їхнього образного й асоціативного мислення; удосконалення творчих умінь старшокласників), принципи їх реалізації (взаємодії різних видів мистецтв, вікової відповідності, використання визначних творів мистецтва української діаспори) і форми роботи з учнями (уроки української літератури й англійської мови, факультативні заняття з цих предметів, виховні години, діяльність шкільних драматичних гуртків, організація літературних вечорів, позашкільна діяльність та ін.).

Ми брали до уваги складний психологічний механізм естетичного впливу мистецтва на особистість, у якому виділили такі взаємообумовлювальні етапи, як:

- емоційне пізнання твору та породження ним асоціативних зв'язків з досвідом людини;

- інтелектуальне пізнання відображених картин життя в усій його глибині та ідейно-художній значущості;

- осмислення та критична оцінка естетичних особливостей творчості художника.

Для проведення експерименту було використано твори мистецтва української діаспори, які відзначаються складною образністю, глибоким психологічним і новаторським змістом, несуть у собі елементи комічного тощо. Це - поетичні твори членів „Празької школи” і Нью-Йоркської групи, які відкидали канонічні літературні форми й орієнтувалися на вільний вірш, що утвердився на Заході; глибокий психологізм творів У. Самчука і багатство художніх засобів В. Барки, що здатні поглибити естетичні та світоглядні погляди старшокласників. Елементами комічного пронизана п'єса В. Чапленка „Цяця-молодичка” і сатиричні вірші З. Когут.

Були задіяні також живописні, архітектурні, скульптурні та кінематографічні твори мистецтва української діаспори (наприклад, репродукції картин Т. Вирсти, Т. Мессака, Л. Палій, ікони С. Гординського, фотографії церков Р. Жука і скульптури О. Архипенка).

Передбачалось, що ситуації естетичного переживання створюють завдання вивчити напам'ять вірш чи уривок прозового твору української діаспори за власним бажанням; дати характеристику емоційного стану школяра, який декламує вірш чи читає уривок з прозового твору; оцінити свою емоційну реакцію на твір словесно; передати емоції, думки і почуття певної дійової особи. Емоційному стимулюванню сприяє і введення ігрового моменту. Рівень емоційного реагування на твори виявляли у процесі бесіди з учнями після фільму, постановки п'єси, участі у літературному вечорі тощо.

Інтелектуально-естетична активність пов'язана із розширенням мистецтвознавчого тезауруса, який поповнюється знаннями про напрями мистецтва під час підготовки повідомлень учнів про митців української діаспори, а засвоєння ними матеріалу перевіряється тестами на визначення характерних особливостей мистецьких напрямів.

Напрям з організації естетичної практики передбачав творчу діяльність старшокласників, яка допомагала проявити свою індивідуальність і пережити найбільш сильні емоції. Цьому сприяли завдання продовжити твір (наприклад, про те, як склалися життєві долі Григорія Многогрішного і Наталки після переходу кордону з роману „Тигролови” І. Багряного), дописати власний фінал (наприклад, твору У. Самчука „Марія”), дати відгук на твір, який найглибше вразив.

У ході формуючого експерименту виявлялася динаміка розвитку естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори за показниками емоційного, інтелектуального і мотиваційно-діяльнісного критерію.

Запропонована методика дозволила розширити спектр почуттів старшокласників. Спостерігався також розвиток образного й асоціативного мислення школярів. Якщо у ході проведення констатуючого етапу експерименту лише деякі старшокласники могли описати асоціативні образи, які виникли в них у процесі знайомства з творами, то під час проведення формуючого етапу експериментальної роботи це могли зробити більше половини учнів.

Збагачення літературознавчого і мистецтвознавчого тезаурусів старшокласників (інтелектуальний критерій) відбувалося у ході пояснення ними понять „віршована епістола”, „роман-хроніка”, „історіософічність”, „верлібр”, „екзистенціалізм”, „монументалізм”, „еклектика” тощо. Судження учнів були доказовими і аргументованими, в них було висловлено власне ставлення до аналізованого літературного явища.

Тестування засвідчило, що старшокласники добре усвідомили особливості таких напрямів мистецтва кінця ХІХ-ХХ століття, як імпресіонізм, експресіонізм, кубізм, сюрреалізм, абстрактне мистецтво, в яких радикально оновлювалися виражальні засоби та прийоми зображення людини.

Якщо до проведення формуючого етапу експерименту лише 36,1% учнів могли правильно охарактеризувати деякі течії, то після його завершення це зробили більше половини школярів.

Одним із позитивних моментів, який слід відзначити, є те, що роздуми учнів у вирішенні поставлених завдань були обґрунтовані, в них респонденти наголошували на перевагах чи недоліках естетичного об'єкта.

У ході визначення рівнів сприйняття старшокласниками творів мистецтва української діаспори до уваги також бралися показники мотиваційно-діяльнісного критерію. У бесідах проявлялася зацікавленість більшої половини школярів творами мистецтва української діаспори. У розмовах брали участь ті учні, які раніше не висловлювались. Учні експериментальних класів небайдуже поставилися до запропонованих завдань: було одержано значну кількість неординарних, яскравих, наповнених образною мовою, асоціативними порівняннями творів. Не залишились непоміченими учнями „аромат волинської говірки” й „елегантний трагізм” У. Самчука, мелодика українських народних дум і екзистенційні мотиви у творчості І. Багряного. Знаючи і відчуваючи особливості мови, школярі змогли повніше і точніше висловити свої думки. Активність школярів виявлялася у літературних перекладах, написанні власних творів, участі у літературному вечорі, постановці п'єси, підготовці газети, малюванні, складанні кросвордів.

Ефективність запропонованої методики перевірялася й анкетуванням учителів, які зазначили, що учням подобаються уроки, на яких використовуються твори мистецтва української діаспори. Вони активізують увагу старшокласників, спонукають до роздумів. Словесники зазначали, що в експериментальних класах зросла кількість цікавих, неординарних відповідей, які свідчать про вміння учнів аналізувати твори, визначати їхні естетичні особливості, порівнювати, узагальнювати, робити висновки, аргументувати свої судження. Серед найбільш ефективних видів занять називалися уроки з комплексним використанням мистецтв.

У процесі роботи над перекладами творів письменників української діаспори з англійської мови в учнів розвинулось асоціативне й образне мислення, поглибились їхні естетичні судження.

Зіставлення результатів дозволяють спостерігати генезис етапів виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори.

Здобуті дані засвідчують ефективність пропонованої методики: в учнів після проведення експерименту виявилися вищі показники порівняно з попередніми (високий рівень на 6,0%, середній на 20,3%).

Загалом результати проведеного дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити такі висновки:

1. Процес гуманізації і гуманітаризації освіти вимагає істотного удосконалення естетичного виховання учнів. Одним з його головних завдань є виховання естетичного ставлення як процесу, що розпочинається з естетичного переживання, яке стимулює складові естетичної свідомості, проявляється в естетичних судженнях і може спричинити естетичну діяльність суб'єкта. Естетичне ставлення - це активна форма чуттєво-практичного освоєння дійсності, що характеризується розвиненими почуттями, судженнями та здатністю і бажаннями конструктивно сприймати і створювати нове (як у судженнях, так і практично-прикладній діяльності).

2. Особливу роль у цьому процесі виконує мистецтво. Його вплив сприяє розвитку емоційно-чуттєвої й інтелектуально-пізнавальної сфери психіки людини, які є невід'ємними складовими естетичного ставлення до творів мистецтва.

У нашому дослідженні було віддано пріоритет літературі української діаспори, з одночасним використанням інших видів мистецтва діаспори: скульптура, архітектура, ігрове кіно, образотворче мистецтво тощо.

3. Література української діаспори відкриває нові можливості у вихованні естетичного ставлення з огляду на її особливості: по-перше, художні твори української діаспори наповнені глибшим розумінням сенсу життя в умовах віддаленості від рідної землі та близьких людей, у роздумах про місце української культури у світовій; по-друге, література, яка творилася за кордоном, змальовує події, явища, проблеми, пов'язані з Україною, які тенденційно замовчувалися з ідеологічних міркувань; по-третє, митці української діаспори одержали можливість експериментувати і створювати оригінальне мистецтво, модернізуючи його зміст і форми. Новизна художньої інформації їхніх творів полягає у поєднанні українських традицій зі світовими надбаннями мистецтва.

Саме новий зміст емоційної інформації цих творів сприяє розвитку естетичних почуттів старшокласників, їхній художній бік наповнює образно-асоціативний ряд естетичних суджень, а інтелектуальна і пізнавальна інформація поглиблює їхній оцінювальний зміст.

4. Проведений аналіз навчального матеріалу показав, що виховні можливості мистецтва української діаспори використовуються далеко не повною мірою, що засвідчили результати констатуючого етапу експерименту. У його ході було виявлено низький рівень знань учнів 10-11 класів про українське мистецтво, а також недостатній розвиток емоційної сфери психіки значної частини старшокласників, що певним чином відбивається на рівні вихованості у них естетичного ставлення до творів мистецтва.

5. З урахуванням даних констатуючого етапу експерименту було розроблено методику виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори. Її ефективність забезпечувалась:

- принципами вікової відповідності, взаємодії різних видів мистецтв і використанням творів мистецтва української діаспори;

- визначенням таких форм роботи з учнями, як уроки української літератури й англійської мови, факультативні заняття з цих предметів, виховні години, діяльність шкільних драматичних гуртків, організація літературних вечорів, позашкільна діяльність та ін.

Вперше у навчально-виховний процес введено твори віднайдених автором дисертації нових імен української літературної діаспори, чия творчість ґрунтується на кращих традиціях власної національної культури і враховує новітні світові ідеї.

6. За визначеними критеріями (емоційний, інтелектуальний, мотиваційно-діяльнісний) і рівнями вихованості естетичного ставлення старшокласників (низький, достатній, високий) зіставлялись результати, здобуті до і після проведення формуючого етапу експерименту, що дало підстави зробити висновок про позитивні зрушення в емоційній, інтелектуальній і діяльнісній сферах учнів.

Експериментальна робота підтвердила гіпотезу дослідження. Цілеспрямоване включення в навчально-виховний процес творів мистецтва української діаспори творчо розвинуло особистість, старшокласники повніше відтворювали у своїй уяві художній образ, виразнішим був їхній емоційний прояв, більш обґрунтованою стала естетична оцінка творів мистецтва, удосконалилися навички самостійного аналізу, сформувалися самостійні судження та оцінки. Основна кількість школярів показала високе і достатнє розуміння творів мистецтва української діаспори.

7. Проведене дослідження не вирішує всіх проблем щодо виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори. Зокрема, підготовка нових підручників за Державним стандартом базової і повної освіти має орієнтуватися спочатку на художній текст як мистецьке явище, а вже потім як об'єкт літературознавчої науки; нові перспективи, пов'язані з використанням виховного впливу творів мистецтва української діаспори, може відкрити введення нового навчального предмета „Художня культура”; важливими залишаються питання естетичного виховання учнів інших вікових груп; окремого дослідження потребує проблема регуляції засобів масової інформації, відеопрокату та інших закладів, що займаються розповсюдженням матеріалів мистецтва української діаспори.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях автора

1. Замашна С.М. Шляхи оновлення змісту естетичного виховання в системі загальної середньої освіти // Збірник наукових праць „Оновлення змісту, методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді”. Наукові записки Рівненського педінституту. Випуск 3. - Рівне, 1998. - С.112-113.

2. Замашна С.М. Українські поети та письменники в англомовній еміграції // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 12. В 3-х частинах. Частина 1. Історичні аспекти розвитку освіти і педагогічної думки в Україні. Зарубіжний досвід. - Рівне, 2000. - С. 66-71.

3. Замашна С.М. Виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 33. - Херсон, 2003. - С.155-159.

4. Замашна С.М. Естетичне ставлення як психолого-педагогічна проблема // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. - № 1-2. - 2003. - С.67-69.

5. Замашна С.М. Організаційно-методична система виховання естетичного ставлення старшокласників до творів мистецтва української діаспори // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Збірник наукових праць. - Київ-Житомир: Вид-во „Волинь”, 2003. - Кн.2. - С.38-44.

6. Замашна С.М. Використання творів мистецтва української діаспори у навчально-виховному процесі школи // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 35. „Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства”. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - С.272-276.

7. Замашна С.М. Погляд на українців XVII століття // Збірник матеріалів науково-практичної конференції „Берестецька битва в історії України”. - Рівне - Пляшева, 1995. - С.155-156.

8. Замашна С.М. Визначні письменники-емігранти Волині // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Збірник наукових праць. - Випуск №4. - Частина 2. - Рівне, 2003. - С.38-40.

Размещено на Allbest.ru