Підготовка дітей з вадами слуху до шкільного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

1. ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ ДО ШКОЛИ

Підготовка дітей з вадами слуху до шкільного навчання - комплексна задача, яка охоплює всі сторони життя дошкільника і тісно пов'язана з усім змістом корекційно-виховної роботи в дитячому садку. Поняття готовності до школи відносно дітей з вадами слуху базується на загальних для вікової психології закономірностях переходу до навчальної діяльності, і в той же час має свою специфіку, обумовлену як структурою дефекту, так і особливостями організації навчання глухих і слабочуючих дітей.

Готовність до навчання в школі, перш за все, передбачає необхідний рівень фізичного розвитку дитини, який дозволить їй швидко адаптуватись до шкільних навантажень: збільшення тривалості уроків, їх кількості, насиченості, до відсутності денного сну, іншого режиму харчування. Фізична підготовка дітей до школи забезпечується в ході фізичного виховання на заняттях і поза ними, дотримання режиму рухової активності, використання загартовування. Адаптації дітей до шкільного режиму сприяє збільшення часу занять, використання на них деяких структурних елементів, характерних для шкільних уроків. Слід враховувати, що збільшення навантажень повинно здійснюватись поступово і під відповідним контролем.

Для дітей з вадами слуху, більшість з яких буде навчатись в умовах спеціальної школи-інтернату, важливе значення має виховання працелюбності та формування культурно-гігієнічних навичок. Діти повинні вміти слідкувати за власним зовнішнім виглядом, швидко одягатись і роздягатись, акуратно їсти, тримати в порядку особисті речі. Навички самообслуговування формуються в ході трудового виховання в усіх вікових групах дошкільників. Для підвищення відповідальності в старших групах вводять чергування по їдальні, по групі. Необхідною умовою виступає єдність вимог педагогів і батьків.

Одним з найбільш важливих компонентів психологічної готовності до школи є наявність шкільної мотивації. У дитини повинні сформуватись бажання пізнавати оточуючий світ, інтелектуальна активність, «внутрішня позиція школяра». Мотиваційна сторона готовності до навчання формується в дошкільному закладі в процесі всієї корекційно-виховної роботи. Важливе значення при цьому має розширення уявлень про оточуючий світ, знайомство із заняттями і відносинами людей в різних сферах життя. Серед цих сфер особливо виділяється навчання дітей у школі, знайомство з обов'язками учня, з процесом навчання і його компонентами. Виходячи зі специфіки даної категорії дітей, особливе значення приділяють формуванню розуміння значення мовленнєвого спілкування для успішного навчання і подальшої участі в житті суспільства. Знання про шкільне навчання діти отримують під час екскурсій до школи, перегляду фільмів, читання оповідань, спеціально організованих сюжетно-рольових ігор. Важливо показувати дітям соціальну значимість учіння, фіксувати їх увагу на його пізнавальному боці. слух вада школа

Формування навчальної діяльності тісно пов'язано з довільністю поведінки дитини. Довільність поведінки передбачає її контрольованість, достатній рівень посидючості, вміння довго зосереджуватись на одному занятті і доводити його до кінця, докладаючи певних вольових зусиль. Від рівня довільності поведінки залежить вміння послідовно виконувати інструкції дорослого, враховувати систему умов поставленого завдання, здійснювати контроль за власними діями. Ці якості формуються у дошкільників з вадами слуху в ході навчання різним видам практичної діяльності та гри. Особливе значення має розуміння словесних інструкцій в усній, письмовій або усно-дактильній формах.

Однією з необхідних умов подальшого шкільного навчання є оволодіння навичками спільної діяльності, яке у дітей з вадами слуху утруднене внаслідок труднощів спілкування. Тому дошкільників спеціально навчають вмінню почергово виконувати завдання, працювати в умовах колективної діяльності, обговорювати з іншими дітьми план дій, розподіл обов'язків. В процесі колективної діяльності формуються й особистісні якості дітей: активність, самостійність, відповідальність.

Перехід до шкільного навчання вимагає від дитини певного рівня сформованості пізнавальних процесів. Важливе значення, зокрема, має достатня диференційованість сприйняття, що забезпечує здатність аналізувати, порівнювати предмети і явища, виділяти властивості та особливості. Необхідно також мати часові і просторові уявлення, знати їх словесні позначення. У дитини повинні бути сформовані досить високий рівень наочно-образного мислення і елементи логічного, образна і смислова пам'ять, довільна увага. Дитина повинна розуміти взаємозв'язок різноманітних природних і соціальних явищ, встановлювати їх причини і наслідки, бачити подібне та відмінне, робити висновки.

Розвиток пізнавальних процесів забезпечується всією педагогічною роботою на заняттях та у вільному спілкуванні дітей і дорослих. Поряд з малюванням, ліпленням, конструюванням, працею, різноманітними іграми величезного значення набувають заняття з розвитку мовлення та формування елементарних математичних уявлень. В старшому дошкільному віці дуже важливим є створення уявних ситуацій в іграх і на заняттях, постановка перед дітьми проблемних задач, що вимагають вирішення у наочному або образному плані з наступним словесним поясненням.

Дитині з порушеним слухом, що вступає до школи, необхідний достатній запас уявлень про оточуючий світ: про предмети та їх призначення, природу, життя людей, норми поведінки. Важливою є якість цих уявлень і знань, їх правильність, узагальненість. Знання про різні області дійсності допоможуть дитині при вивченні різних шкільних предметів.

Однією з найбільш специфічних рис підготовки дітей з вадами слуху до школи є формування мовлення і спілкування. Мовленнєва готовність до школи виступає підсумком роботи з формування мовлення і розвитку її як засобу спілкування протягом всього перебування дитини в дошкільному закладі. Дитина повинна мати навички спілкування з дорослими та дітьми, дотримуватись норм мовленнєвого етикету, мати достатньо розбірливе мовлення, навички слухо-зорового сприйняття мовлення оточуючих, а також побудови зв'язних висловлювань. Для дітей з вадами слуху важливе значення має оволодіння читанням. До моменту вступу до школи діти повинні вміти читати і розуміти невеликі тексти знайомої тематики.

2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Розроблена К.Г.Речицькою та О.В.Пархаліною (Речицкая Е.Г., Пархалина Е.В. Готовность слабослышащих детей школьного возраста к обучению в школе. - М.: ВЛАДОС, 2000).

При вивченні психологічної готовності дитини з порушенням слуху до шкільного навчання пропонується використовувати комплексний підхід, в якому здійснюється діагностика емоційно-вольового, інтелектуального та мотиваційного компонентів готовності.

Завдання пропонуються дітям індивідуально. Час обстеження не повинен перевищувати 40 хв., що відповідає максимальній працездатності старшого дошкільника.

Використовуються три види допомоги: емоційно-регулююча (заохочення, словесна підтримка), спрямовуюча (організація початкових етапів виконання завдання), навчальна (навчання новим способам дії).

Діагностика емоційно-вольової готовності до школи

Завдання 1. Визначення рівня емоційно-вольової регуляції.

Визначається роль зовнішнього емоційного впливу в проявленні вольових зусиль. Експериментальний матеріал - лабіринти М.І.Озерецького. Дитині необхідно провести безперервну лінію, не торкаючись обмежуючих ліній. Перший лабіринт дитина проходить на фоні заохочення педагогом, другий - без нього.

Завдання 2. Виявлення рівня розвитку вольових дій і довільності уваги.

Визначається вміння дитини сконцентрувати волю та увагу. Експериментальний матеріал - субтести Векслера «Шифрування». Перед виконанням дітям показують зразок, перші 5 фігур вони виконують у якості тренування. Час виконання кожного завдання - 1 хв. Фіксують загальну кількість заповнених фігур, кількість вірно заповнених, особливості поведінки дитини.

3. Діагностика інтелектуальної готовності до школи

Включає вивчення рівня мовленнєвого розвитку, пізнавальних дій, наочно-образного мислення, розумових операцій, уяви.

Охарактеризувати рівень мовленнєвого розвитку можна за різними методиками.

1. Методика, яка містить два комплексних завдання.

Завдання 1. Виявлення обсягу словникового запасу і оцінка розуміння зверненого мовлення.

Дитині задається низка питань, зміст і побудова яких дозволяють виявити найбільш характерні для цих дітей труднощі.

- питання, що вимагають розуміння родо-видових відносин (Які професії ти знаєш? Груша, яблуко, апельсин - що це?);

- питання для з'ясування знань про професії (Хто будує дім? Що робить кухар? Де працює мама?);

- питання на знання ознак предметів і явищ природи, розуміння причинно-наслідкових зв'язків (Вдень світло, а вночі - ...? Яка сьогодні погода? Як ти здогадався? );

- питання на розуміння відносин спорідненості (У тебе є брат? Як звати твою бабусю? Скільки років онуку твоєї бабусі? ).

Завдання 2. Визначення рівня розвитку зв'язного мовлення.

Дитині необхідно відтворити послідовність подій у серії сюжетних картинок. Інструкція: «Подивись на картинки. Поклади по порядку. Розкажи, що намальовано». (Серія «Хлопчик і собака»).

2. Методика, яка включає 3 перевірки.

І. Перевірка навичок розмовного мовлення:

- виконання доручень зі звітом про виконану дію (Встань. Покажи стілець та інші меблі. Попрохай у мене олівець. Намалюй не апельсин, а яблуко. Візми книжку і поклади її в шафу. Зачини двері. Спитай в Ані, як звуть її маму);

- відповіді на запитання (Як тебе звуть? Як звуть твою маму? Скільки тобі років? Де ти живеш? Яка зараз пора року? Яка сьогодні погода?).

ІІ. Перевірка словникового запасу:

- оцінка активного словника за картинним словником, що включає 69 слів: 55іменників, 8 прикметників і 6 дієслів. Дитині показують картинку і задають питання Хто? Що це? Яка? Що робить? Фіксують характер і якість відповіді (форма мовлення, правильність);

- перевірка пасивного словника за тим же набором картинок, питання задаються в усній формі (Покажи м'яч. Де лялька?).

ІІІ. Перевірка рівня оволодіння граматичною будовою мови і навичками зв'язного мовлення.

- складання речень за картинками (діти сидять за партою, дівчинка поливає город, кошеня грається, діти грають);

- повідомлення про власні дії (Розкажи, що ти робив сьогодні вранці?);

- складання зв'язної розповіді за сюжетною картинкою («Родина»).

Визначення рівня розвитку пізнавальних дій може проводитись за допомогою таких завдань:

Завдання 1. Визначення сформованості перцептивної дії віднесення до еталону (методика Л.А.Венгера).

4 еталони і предметні картинки.

Завдання 2. Визначення рівня сформованості моделюючої перцептивної дії.

«Зорове конструювання» фігури з елементів (коло).

Визначення рівня розвитку наочно-образного мислення може здійснюватись за методикою Л.А.Венгера «Схеми шляху».

Діагностика рівня розумових операцій - «Четвертий зайвий» (виключення зайвого за родо-видовими, зовнішніми, ситуаційними ознаками); задачі Піаже.

Визначення рівня розвитку уяви - домальовування предметів на основі геометричних фігур і ліній.

4. ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

В ході бесіди виявляється ступінь обізнаності про школу, загальне емоційне ставлення до навчання, мотиви учіння. Пропонується використовувати наочний матеріал (картинки, що ілюструють різні сторони шкільного життя, і таблички з можливими відповідями на питання), який допоможе дитині висловити власну думку.

Дитині задається наступний ряд запитань:

1. Ти хочеш вчитися в школі? Чому?

2. Що це? Як називається? Що ти знаєш про школу? (за картинками, на яких зображені урок і перерва)

3. Що тобі подобається робити?

4. Що роблять діти на уроці, а чим займаються на перерві? Що тобі більше подобається?

5. Навіщо потрібно вчитися в школі?

Размещено на Allbest.ru