Формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури (на прикладі вивчення циклу театральних дисциплін)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЛИМАРЕНКО ЛІДІЯ ІВАНІВНА

УДК 378,14:792

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ЦИКЛУ ТЕАТРАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН)

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Наукові керівники: кандидат педагогічних наук СОЛОМАХА Світлана Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу мистецької освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ВАСЯНОВИЧ Григорій Петрович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти (Львівський науково-практичний центр), м. Львів; кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, МАСОЛ Людмила Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, докторант лабораторії естетичного виховання, м. Київ.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки психолого-педагогічного факультету, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТИРИСТИКА РОБОТИ

вчитель художня культура

Актуальність і доцільність дослідження. Складний етап розвитку суспільства, на якому перебуває Україна, cпричиняє глибокі соціокультурні перетворення, зміни, особливо у сфері духовного відродження української нації. Духовність, культура все більше пронизують значущі події суспільного життя і свідомість людей. У їх свідомості формується нова загальна спрямованість на ідею взаєморозуміння, спілкування, естетично-художнього осягнення оточуючого світу. За таких умов постає завдання виховання розвиненої особистості, здатної до освоєння, успадкування та подальшого розвитку загальнолюдських духовних надбань. Цей процес має бути постійним і пов'язаним із спеціальною педагогічною діяльністю, зорієнтованою на залучення підростаючого покоління до скарбниці національної та всесвітньої художньої культури.

Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХI століття”) одним із першорядних завдань визначила необхідність докорінного реформування всієї системи освіти, яка б забезпечила формування інтелектуального і культурного потенціалу особистості як найвищої цінності нації. Програмою визначено основний напрям поступу вітчизняної освіти - створення умов для підготовки нової генерації педагогічних кадрів, здатних на практиці впроваджувати у життя особистісно орієнтовану систему навчання і виховання на засадах гуманістичної педагогіки, підвищення їх професіоналізму і майстерності.

У Національній доктрині розвитку освіти констатується, що освіта у нашій державі має ґрунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності.

Водночас Державна програма „Вчитель”, утверджуючи українську національну ідею, що спрямовується на формування національних цінностей, наголошує на оволодінні особистістю досягненнями світової культури, вихованні поваги до народів світу. Культурологічний напрям у сучасній педагогіці стає домінуючим, а художня культура виступає важливим фактором становлення особистості школяра.

З огляду на вимоги життя, у середніх загальноосвітніх навчальних закладах все більше впроваджуються у навчальний процес предмети художньо-естетичного циклу, зокрема „Художня культура”, що, у свою чергу, викликає потребу введення у вищих педагогічних навчальних закладах нової спеціальності - „Вчитель художньої культури”.

Від учителя художньої культури, його професійної діяльності залежить оновлення сучасної освіти. Існуюча пряма залежність якості загальної середньої освіти від фахової підготовки вчителя відносить формування педагогічної майстерності до однієї з найважливіших проблем вищої педагогіки.

До вивчення феномену педагогічної майстерності зверталися: О.А. Абдулліна, Є.С. Барбіна, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, Н.Г. Кушков, В.А. Семиченко, В.А. Сластьонин, Н.М. Тарасевич, Р.І. Хмелюк (у контексті психолого-педагогічних проблем становлення майбутніх учителів); М.М. Барахтян, Л.Ф. Спірін (формування професійних умінь); О.В. Гармаш, В.О. Кан-Калик, О.М. Леонтьєв (культура спілкування); О.П. Рудницька (розвиток загальної культури); І.О. Синиця, І.І. Чернокозов, В.М. Чернокозова (педагогічна етика); С.Б. Єлканов, Л.І. Рувинський (професійне самовиховання); Ю.М. Кулюткін, Г.О. Нагорна, В.І. Шахов (розвиток педагогічного мислення); А.Й. Капська, Р.І. Короткова, О.І. Кретова, Г.М. Сагач, Н.В. Чепелева (оволодіння культурою мовлення); В.Ц. Абрамян, П.В. Галахова, Н.Г. Ксенофонтова, С.О. Швидка, Г.І. Переухенко (театральна педагогіка); І.С. Дмитрик, В.М. Миндикану, Г.О. Олійник, Г.І. Хозяїнов та інші (формування педагогічної техніки і технології, логіко-емоційної виразності читання).

Положення про те, що художня культура є елементом соціокультурної практики, у центрі якої перебуває мистецтво, розглядали Т. Адорно, В. Гаузенштейн, А. Моль, Т. Монро, Г. Спенсер, Є. Тейлер, З. Файбург, Й. Хейзинга, З. Хелус, О. Шпенглер та інші.

Дослідники наголошують, що серед соціальних цінностей найбільші можливості впливу на формування духовно багатої особистості, здатної до творчої діяльності, має мистецтво загалом та його різні види, серед яких передусім виділяють театральне мистецтво як унікальний і синтетичний вид, що органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, пластику, танець, музику, живопис, літературу. Саме театральне мистецтво є особливою формою творчої активності людини, засобом морального очищення, пізнання світу в цілому й визначення свого місця у ньому.

Взаємодія педагогіки і театру має глибокі історичні й соціальні корені. Навчання і виховання учнів із застосуванням елементів театрального мистецтва у педагогічній діяльності здійснювалося і в давні і в новітні часи (Аристотель, Квінтіліан, Платон, Сократ, Цицерон, Я.А. Коменський, С. Полоцький та інші).

Нетрадиційний метод театрального мистецтва - театралізацію (яскраву, образну, емоційну форму) в навчанні і вихованні студентів практикували П. Могила, Ф. Прокопович, Г.С. Сковорода. Цей метод у педагогічній діяльності використовували видатні педагоги: Я. Корчак, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інші.

Можливості театрального мистецтва у підготовці вчителів до педагогічної діяльності на сучасному етапі розвитку досліджують Н.А. Абалкін, В.Ц. Абрамян, Б.В. Ардов, М.М. Барахтян, Р.Х. Баталов, В.Г. Бутенко, Л.Л. Бутенко, П.В. Галахова, О.М. Головенко, С.Б. Єлканов, А.П. Єршова, І.Є. Зайцева, А.Й. Капська, Р.І. Короткова, Є.В. Коцюба, О.І. Кретова, Д.Г. Кропоткін, Н.Г. Ксенофонтова, Н.С. Мартинович, М.Є. Миклашова, Н.Є. Миропольська, Г.І. Переухенко, Н.Я. Сайгушев, С.О. Соломаха, С.О. Швидка, Г.О. Яструбова та інші. Вони розглядають театральне мистецтво саме як засіб удосконалення творчого потенціалу вчителя, його педагогічної майстерності та гармонійного особистісного розвитку.

Проблеми професійної підготовки вчителя з використанням театральної педагогіки досліджені досить широко. Водночас зазначимо, що аспект формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури за допомогою цілісного циклу театральних дисциплін поки що не знайшов розкриття у педагогічних дослідженнях. Дотепер не розроблено і теоретично не обґрунтовано систему навчання майбутніх фахівців під час вивчення дисциплін театрального циклу, яка дала б змогу забезпечити ефективне формування педагогічної майстерності вчителів цієї галузі.

Це дає підстави вважати, що означена проблема потребує відповідного теоретичного обґрунтування, розробки методичного забезпечення і практичного впровадження.

Актуальність і нерозробленість проблеми, необхідність пошуку нових технологій підготовки майбутніх учителів художньої культури зумовили вибір теми наукового дослідження - „Формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури (на прикладі вивчення циклу театральних дисциплін)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з реалізацією основних напрямів Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХI століття”), „Національної доктрини розвитку освіти України в ХХI столітті” і виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Херсонського державного університету в рамках держбюджетного фундаментального дослідження „Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи” (номер державної реєстрації 0198U007532).

Тема дисертації затверджена вченою радою Херсонського державного університету 20 березня 2000 р., протокол №5 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 29 травня 2001 р., протокол №5.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів художньої культури у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури у процесі вивчення циклу театральних дисциплін.

Мета дослідження - розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-методичну систему формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури у процесі вивчення циклу театральних дисциплін в умовах вищої педагогічної освіти.

Концептуальна ідея дослідження. Педагогічна майстерність є інтегральною складовою становлення особистості вчителя художньої культури. Важливу роль в її формуванні відіграє принцип культуровідповідності, що визначає місце мистецтва, зокрема театрального, у розвитку професійно значущих якостей майбутніх учителів художньої культури. Завдяки своїй поліфункціональній і синтетичній природі театральне мистецтво, інтегруючись у педагогічну реальність, утворює структуровану систему з множинністю елементів, що синтезують окремі напрями фахової підготовки вчителя, забезпечуючи проникнення у різні галузі специфічних знань і вмінь. Це значно підвищує можливості традиційного підходу до формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

Провідна ідея та основні положення концепції втілені в гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні, що формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури буде більш ефективним за умов упровадження в педагогічний процес змісту, форм і методів театрального мистецтва, зокрема: акторської, режисерської та драматургічної дії, а також опанування на практиці методикою їх використання у фаховій діяльності.

З урахуванням мети та гіпотези дослідження визначені такі завдання:

1. На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних, культурологічних і мистецтвознавчих джерел виявити специфіку формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури.

2. Виявити можливості театрального мистецтва у формуванні педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури.

3. Розробити освітньо-кваліфікаційну характеристику вчителя художньої культури та визначити основні вимоги щодо його педагогічної майстерності.

4. Визначити критерії та показники сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

5. Розробити та експериментально перевірити організаційно-методичну систему формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури в процесі вивчення циклу театральних дисциплін.

6. Розробити навчальні програми, методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах, завдання і мета яких - формувати педагогічну майстерність майбутніх учителів художньої культури засобами театрального мистецтва.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення теорії пізнання, зокрема положення про взаємозалежність і взаємовплив явищ об'єктивної дійсності; принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, культуровідповідності, полікультурності, єдності національного і загальнолюдського; основні положення сучасної філософії освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай, М.І. Михальченко та ін.); положення про історичну та соціальну зумовленість мистецтва, зокрема театрального, його роль у формуванні внутрішнього світу людини, самовизначенні, становленні гармонійно розвиненої особистості, про природу і функції мистецьких дисциплін у підготовці майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти.

Теоретичною основою дослідження стали положення і висновки наукових праць, що розкривають:

- засади формування педагогічної майстерності майбутніх учителів (О.А. Абдулліна, Є.С. Барбіна, В.М. Гриньова, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, А.С. Макаренко, В.А. Семиченко, В.А. Сластьонин, В.О. Сухомлинський, Н.М. Тарасевич та ін.);

- психолого-педагогічні основи ефективного професійного розвитку особистості в процесі діяльності (А.М. Алексюк, Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, Л.О. Бочкарьов, Л.С. Виготський, С.У. Гончаренко, О.П. Кондратюк, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, В.С. Мерлін, Є.В. Назайкінський, Н.Г. Ничкало, В.В. Рибалко, Д.М. Узнадзе, Т.С. Яценко та ін.);

- питання культурологічної освіти і ролі мистецтва у формуванні творчої особистості вчителя (М.М. Бахтін, В.Г. Бутенко, Г.П. Васянович, М.І. Киященко, Л.Г. Коваль, О.Г. Костюк, О.І. Кульчицька, Л.Т. Левчук, О.Ф. Лосєв, Ю.М. Лотман, Л.М. Масол, Н.Є. Миропольська, Б.М. Неменський, О.М. Олексюк, О.М. Отич, О.П. Рудницька, С.О. Сисоєва, Л.Н. Столович, Й. Хейзинга, Г.М. Шевченко, Б.П. Юсов та ін.).

Для реалізації визначених завдань і перевірки вихідних принципів використано комплекс дослідницьких методів, а саме:

а) теоретичних: аналіз філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої, театрознавчої, методичної літератури; ознайомлення з державними документами з питань удосконалення системи освіти; узагальнення досвіду використання театрального мистецтва, методу театралізації в навчально-виховному процесі; аналіз програм і підручників із художньої культури; метод екстраполяції;

б) емпіричних: вивчення досвіду організації формування педагогічної майстерності студентів, анкетування, бесіди з викладачами і студентами педагогічних університетів, опитування, тестування, моделювання, прогнозування, самооцінки, інтерв'ювання, педагогічне спостереження, експертна оцінка, кількісний і якісний аналіз результатів експерименту.

Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося у три взаємопов'язаних етапи протягом 1998-2003 рр.

На першому етапі (1998-1999 рр.) було вивчено філософську, психологічну, культурологічну, мистецтвознавчу літературу з досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, робочу гіпотезу та програму дослідження.

На другому етапі (1999-2002 рр.) провадився констатуючий експеримент, визначалися критерії та рівні сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури; розроблялася організаційно-методична система формування педагогічної майстерності відповідного фахівця; визначалося яким чином цикл театральних дисциплін впливає на формування необхідних умінь і навичок.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) здійснювався формуючий експеримент, у ході якого перевірялася ефективність експериментальної методики. Цей етап передбачав: експериментальну перевірку розробленої організаційно-методичної системи формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури під час вивчення циклу театральних дисциплін; порівняльний аналіз і систематизацію результатів дослідно-експериментальної роботи; формулювання і теоретичне обґрунтування висновків; оформлення рукопису дисертаційного дослідження відповідно до вимог ВАК України.

Базою дослідно-експериментального дослідження став художньо-педагогічний факультет (з 03.03.2003 року - факультет культури і мистецтв) Херсонського державного університету. Експериментальна робота проводилася автором дослідження, а також під його керівництвом викладачами, кураторами студентських академічних груп. Дослідження базується також на вивченні та узагальненні досвіду Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, Маріупольського гуманітарного інституту Донецького національного університету. Всього експериментом було охоплено 723 респонденти: 24 вчителя художньої культури і 699 студентів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше створена та експериментально перевірена організаційно-методична система формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури у процесі вивчення дисциплін театрального циклу; розроблено освітньо-кваліфікаційну характеристику майбутнього вчителя художньої культури та визначено основні вимоги до його педагогічної майстерності; визначено критерії та показники сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури. Подальшого розвитку набуло положення щодо необхідності доцільності використання театрального мистецтва у формуванні педагогічної майстерності вчителя. Вдосконалено процес підготовки майбутніх учителів художньої культури.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у з'ясуванні специфіки формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури; виявленні можливостей театрального мистецтва у формуванні педагогічної майстерності вчителів художньої культури; в обґрунтуванні організаційно-методичної системи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури у процесі вивчення театральних дисциплін.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що: розроблено навчальну програму і методичні рекомендації курсу „Сценічне мовлення” для викладачів і студентів вищих навчальних педагогічних і мистецьких закладів; розроблено і схвалено Республіканським методичним кабінетом навчальних закладів мистецтв і культури (Міністерство культури та мистецтв України) програму і методичні рекомендації курсу „Теорія драми”, за якою працюють училища культури України; розроблено робочі програми курсів „Основи майстерності актора та режисури”, „Підготовка концертних номерів”, „Сценічний рух”, „Грим” для підготовки майбутніх учителів художньої культури. Розроблено: робочу програму спецкурсу „Методика роботи зі шкільним театральним колективом” для студентів вищих навчальних закладів освіти зі спеціальності „Психологія. Спеціалізації: практична психологія, художня культура, режисура шкільних театрів”; розроблено наскрізну програму навчальної педагогічної практики для студентів художньо-педагогічного факультету Херсонського державного університету.

Основні висновки дослідження можуть бути використані викладачами вищих педагогічних і мистецьких навчальних закладів освіти для подальшого вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів, у створенні підручників, науково-методичних посібників і розробки навчальних курсів у системі професійної підготовки вчителів художньої культури.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Херсонського державного університету (довідка № 08-10/740 від 12.06.2003 р.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 04-10/770, від 27.05.2003 р.), Маріупольського гуманітарного інституту Донецького національного університету (довідка № 01-11/536, від 19.06.2003 р.), Академічного ліцею при ХДУ (довідка № 132 від 11.06.2003 р.).

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні та розробці організаційно-методичної системи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури шляхом застосування циклу театральних дисциплін; розробці навчальних програм, методичних рекомендацій, тематичних планів до навчальних курсів із підготовки майбутніх учителів зазначеного фаху. Авторські ідеї покладено в основу створення і діяльності навчального студентського театру „Студі-Арт”, який є лауреатом Всеукраїнського фестивалю музично-драматичних вистав „Мельпомена Таврії” (2002 р.). Наказом Міністерства освіти і науки України (№ 40 від 25 січня 2002 р.) театру присвоєно почесне звання „Народний художній колектив”.

Вірогідність одержаних наукових результатів забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних його об'єкту, предмету, меті й завданням; кількісною та якісною обробкою експериментальних даних; достатнім обсягом вибірки; використанням сучасних статистичних методів опрацювання одержаних результатів.

На захист виносяться:

1. Організаційно-методична система формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури за допомогою циклу театральних дисциплін.

2. Освітньо-кваліфікаційна характеристика вчителя художньої культури та основні вимоги до його педагогічної майстерності.

3. Критерії та показники сформованості педагогічної майстерності вчителя художньої культури.

Апробація результатів дослідження. Окремі розділи і дисертація в цілому обговорені на засіданні кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету, відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України; її результати і висновки доповідалися на Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференціях: „Формування національної свідомості засобами художньої культури” (Херсон, 2000 р.), „ХХ століття у дзеркалі літератури та культури”, (Херсон, 2001 р.), “Актуальні питання розвитку спеціальностей мистецтва у контексті ступеневої освіти” (Херсон, 2001 р., 2002 р.), „Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002 р.), „Підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва: проблеми та досвід” (Одеса, 2002 р.), „Методологічні основи сучасної мистецької освіти” (Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 14 публікаціях автора, з них 13 праць написано без співавторів, у тому числі: 9 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 статті у збірниках наукових праць; 2 брошури з методичними рекомендаціями. Загальний обсяг особистого внеску - 6,65 авторських аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 313 найменувань, із них 7 - іноземною мовою, 16 додатків на 34 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 244 сторінки (173 - основна частина), робота містить 12 таблиць на 9 сторінках, 4 рисунки на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, які винесено на захист, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретичні основи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури” - проаналізовано філософську, психологічну, педагогічну, культурологічну, мистецтвознавчу, методичну літературу, на основі чого виявлено специфіку формування педагогічної майстерності вчителя художньої культури; виявлено можливості театрального мистецтва у формуванні педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури; запропоновано освітньо-кваліфікаційну характеристику вчителя художньої культури; розроблено критерії та визначено рівні сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

У ході дослідження виявлено специфіку формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури, котра полягає у необхідності засвоєння знань своєрідної, унікальної мови культури, в умінні інтерпретувати зміст різних художніх творів шляхом розкриття сутності художніх образів.

Виходячи зі специфіки художньої культури, що локалізує й органічно поєднує в собі здатність до сприйняття і переживання образного змісту творів усіх видів мистецтва на основі визначення професора О.П.Рудницької педагогічної майстерності вчителя не просто як ремесла, а як ступінь її досконалості, неповторності. Тому, припускаємо, що педагогічну майстерність учителя художньої культури можна визначити як синтез педагогічної та образно-символічної системи знань і вмінь, які, взаємодіючи з особистісними якостями педагога, забезпечують результативне і творче вирішення завдань освіти - виховання, навчання і розвитку учнів.

Проекція навчально-виховних можливостей театрального мистецтва на структурні компоненти педагогічної майстерності вчителя, визначені академіком І.А. Зязюном, виявила потужний потенціал формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

У розділі доводиться, що використання театрального мистецтва з метою формування гуманістичної спрямованості вчителя розвиває і формує ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації, професійну ідеологію педагога; допомагає його самоствердженню, вибору засобів педагогічного впливу на школярів; спрямовує на особистість іншої людини, на розвиток школяра, утвердження словом і дією найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків.

Можливості театрального мистецтва застосовуються при формуванні професійної компетентності вчителя. Театральна діяльність дає можливість вчителеві мистецької дисципліни одержати психолого-педагогічні, спеціальні, методичні знання для успішного розв'язання дидактичних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, для вибору засобів взаємодії, розвиває вміння синтезувати матеріал, знаходити для нього відповідне психо-емоційне забарвлення. Театр синтезує в собі різні галузі специфічних мистецьких знань, що є основою художньої культури.

Театральне мистецтво впливає і на формування здібностей до педагогічної діяльності, а саме: розвиває комунікативність, професійну прозірливість, пильність, педагогічну інтуїцію, перцептивні здібності вчителя; вміння володіти собою і активно впливати на іншу особистість; здійснювати самоконтроль, саморегуляцію за будь-якої емоційної ситуації; вміння прогнозувати розвиток особистості, орієнтувати її на позитивні перетворення; креативність.

Мистецтво театру формує також педагогічну техніку: внутрішню і зовнішню - через уміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу.

Аналіз програм з художньої культури та узагальнення практичного досвіду викладання цієї дисципліни допомогли створити освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) сучасного вчителя художньої культури, у якій визначено основні вимоги до педагогічної майстерності спеціаліста, який, використовуючи театральне мистецтво у навчально-виховному процесі, досконало володіє акторськими, драматургічними, режисерськими знаннями та вміннями, спрямованими на виконання педагогічних завдань. Перераховані професійні якості у комплексі визначають фахову підготовленість учителя художньої культури, що змістовно пронизують усі компоненти його педагогічної майстерності.

На основі здійсненого дослідження ми дістали можливість побудувати структуру педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури (рис.1).

Враховуючи визначені в ОКХ основні професійні якості спеціаліста даної галузі, вимоги до його педагогічної майстерності, а також структуру педагогічної майстерності, було визначено критерії та показники сформованості педагогічної майстерності вчителя художньої культури, а саме:

а) наявність акторсько-педагогічних знань і вмінь. Як основні показники окреслено: знання теорії та історії театрального мистецтва; основні принципи виховання актора; загальні закони майстерності актора; знання законів створення ролі художнього образу і володіння зовнішньою та внутрішньою акторською технікою; знання основних законів мистецтва сценічного мовлення і володіння технікою, логікою, емоційно-образною виразністю мовлення; знання законів володіння психофізичним апаратом; знання методики основних прийомів гримування; вміння застосовувати всі перераховані знання і закони в педагогічній діяльності;

б) рівень режисерсько-педагогічної підготовки. Основними показниками визначено: знання основних принципів сучасної режисури; знання етапів роботи режисера над п'єсою, задумом уроку художньої культури; знання етапів роботи режисера з актором; знання законів формування режисерських здібностей; вміння використовувати ці знання і закони в постановочній роботі на сцені, уроках художньої культури та в позакласних виховних заходах;

в) драматургічно-педагогічна компетентність. Показниками якої є: знання драматургії; законів побудови драми та її різновидів; уміння використовувати ці знання при написанні сценаріїв, задумів вистав, уроків художньої культури.

З метою виявлення рівнів сформованості педагогічної майстерності вчителів художньої культури здійснено констатуючий експеримент. На основі аналізу його результатів виявлено та охарактеризовано три рівні сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів удожньої культури.

Високий рівень педагогічної майстерності (від 3,6 до 5 балів) притаманний 5,4% студентам. Середній рівень (від 2,6 до 3,5 балів) - відповідно 31,2%. Низький рівень (від 1 до 2,5 балів) мають 63,4% студентів. Характерною особливістю цього рівня є слабкий інтерес до театрального мистецтва і використання театральних дисциплін у формуванні педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури, відсутність акторсько-режисерсько-драматургічних знань і вмінь в галузі театральної педагогіки, слабке розуміння значення театрального мистецтва у формуванні особистості школяра.

Констатуючий експеримент показав розподіл учителів-практиків за рівнями сформованості педагогічної майстерності таким чином: високий - 12,5%; середній - 33,3%; низький - 54,2%.

Проведений констатуючий експеримент засвідчив великий інтерес студентів і вчителів-практиків художньої культури до театрального мистецтва і до формування його засобами педагогічної майстерності; відсутність у респондентів театральних знань і вмінь, які вони могли б застосовувати в педагогічній діяльності, що виявило недостатність професійної підготовки вчителів; на цій підставі було з'ясовано, що превалюють два рівні педагогічної майстерності: середній і низький. Такий стан ми пов'язуємо з відсутністю у навчально-виховних планах вузів театральних дисциплін, які необхідно залучити до формування педагогічної майстерності фахівців цього напряму.

Відповідно до результатів констатуючого експерименту підтверджено актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження, проведення дослідно-експериментальної роботи, спрямованої на формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури шляхом використання дисциплін театрального циклу.

У другому розділі - „Дослідно-експериментальна робота з формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури циклом театральних дисциплін” - розглядається організаційно-методична система формування педагогічної майстерності майбутніх фахівців цієї галузі за допомогою циклу театральних дисциплін; аналізується організація і хід дослідно-експериментальної роботи професійної підготовки вчителів цього фаху у вищих навчальних закладах; викладено результати дослідно-експериментальної роботи з формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

Розроблену і впроваджену організаційно-методичну систему формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури шляхом використання циклу театральних дисциплін можна простежити на схематичній моделі (рис.2).

Визначення зовнішніх і внутрішніх педагогічних умов результативності організаційно-методичної системи зумовлено вимогою формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури засобами театральних дисциплін, що синтезують у собі всі види мистецтв.

До зовнішніх (об'єктивних) педагогічних умов віднесено: оновлення змісту навчально-виховного процесу за рахунок комплексного використання у ньому театральних дисциплін; залучення майбутнього вчителя художньої культури до різноманітної театрально-педагогічної діяльності; аналіз і узагальнення педагогічного досвіду відомих митців театрального мистецтва; варіативність форм організації навчальної діяльності студентів; застосування міжпредметних зв'язків циклу театральних дисциплін; поетапність засвоєння студентами теоретичного і практичного матеріалу, в опануванні якого ми виокремили три етапи:

I - розвиток інтересу до оволодіння акторськими, режисерськими, драматургічними знаннями та вміннями. Цей етап, що передбачає розвиток позитивного ставлення студентів до театрального мистецтва, розуміння доцільності його застосування з метою формування майстерності майбутнього вчителя художньої культури, викликає інтерес і бажання займатися театральною діяльністю;

II - формування професійних знань і вмінь, спрямованих на виконання педагогічних завдань. На цьому етапі передбачено накопичення знань із галузі театрального мистецтва, розвиток і формування акторських, режисерських і драматургічних вмінь, що знаходять своє втілення у структурі педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури;

III - творче втілення акторських, режисерських, драматургічних знань і вмінь. Цей етап спрямований на виявлення готовності студентів до активної діяльності у школі, творче застосування набутих професійних знань і вмінь при опануванні дисциплін театрального циклу, навчальному студентському театрі та у мистецько-педагогічному спілкуванні з учнівською молоддю під час проходження педагогічної практики.

Внутрішніми чи суб'єктивними умовами, які забезпечують формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури було визначено: співтворчість, взаєморозуміння, довіру викладачів і студентів; створення емоційного резонансу на основі взаємоповаги й діалогічного спілкування на кращих зразках театральної культури; діяльнісний і диференційований підходи.

На початку формуючого експерименту (за результатами анкетування, співбесід на заняттях, у процесі виконання творчих завдань методом експертних оцінок) було з'ясовано вихідний рівень знань і вмінь студентів на основі розроблених нами критеріїв, а саме: акторсько-педагогічні знання та вміння; режисерсько-педагогічна підготовка; драматургічно-педагогічна компетентність.

Порівняльний аналіз узагальнених середніх показників вихідного рівня сформованості педагогічної майстерності студентів контрольної та експериментальних груп на початку експерименту дав змогу зробити висновок, що результати в усіх групах майже рівнозначні, рівень професійних знань і вмінь низький і середній. Це підтвердило необхідність здійснення відповідної роботи з метою його підвищення.

Ефективність запропонованої та впровадженої у практику вищої школи організаційно-методичної системи і етапів формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури визначено на основі порівняльного аналізу результатів на початку і наприкінці формуючого експерименту. Порівняльний аналіз зведених даних показав, що:

- в експериментальній групі „А”, де впроваджено весь цикл театральних дисциплін, на початку дослідно-експериментальної роботи було виявлено 76,3% студентів із низьким рівнем майстерності, наприкінці - такий рівень відсутній; показник середнього рівня зріс із 23,7% до 64,9%; високий рівень професійно-педагогічної підготовки складає 35,1%, що свідчить про позитивні впливові можливості організаційно-методичної системи;

- в експериментальній групі „Б”, де здійснювалася перевірка дисципліни „Основи майстерності актора та режисури” також виявлено динаміку, але значно меншу ніж в першій експериментальній групі: низький рівень на початку складав 80,6%, а наприкінці зменшився до 22,8%; середній - збільшився з 19,4% до 64,0%; 13,2% показано високого рівня, що також свідчить на користь, навіть часткового використання театральних дисциплін у навчально-виховному процесі педагогічних вищих навчальних закладів;

- у контрольній, де не викладалася жодна з театральних дисциплін, студенти відвідували заняття навчального театру тільки за власним бажанням, відбулися зовсім не значні зміни: низький рівень зменшився з 81,6% до 71,1%; середній - з 31% до 27%; показника високого рівня не виявлено.

Результати початкового і кінцевого етапу формуючого експерименту за розробленою організаційно-методичною системою формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури на прикладі засвоєння циклу театральних дисциплін дали змогу виявити динаміку сформованості педагогічної майстерності студентів (рис. 3).

Як видно з діаграми, рівень педагогічної майстерності студентів у експериментальних групах зріс порівняно з вихідними даними, що отримані нами на початку формуючого експерименту.

Одержані у процесі формуючого експерименту кількісні та якісні показники підтвердили доцільність реалізації запропонованої системи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури впливовими можливостями театральних дисциплін.

ВИСНОВКИ

Результати експериментально-дослідної роботи дають можливість зробити такі висновки:

1. Вітчизняні та зарубіжні дослідники, митці, учителі-новатори проблему формування майстерності педагога засобами театру розглядали у тісному зв'язку з спеціальною та психолого-педагогічною підготовкою, розвитком індивідуальних здібностей. Тому в основу виявлення специфіки формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури, що полягає у синтезі педагогічної і образно-символічної систем знань і вмінь, які, взаємодіючи з особистісними якостями педагога, забезпечують досконале, творче вирішення завдань освіти - виховання, навчання й розвиток учнів покладено теоретичні та практичні напрацювання.

2. Вивчення спадщини видатних мислителів, педагогів минулого і сучасності, які зверталися до засобів театру в педагогічній діяльності, та перенесення навчально-виховних можливостей театрального мистецтва на структурні компоненти педагогічної майстерності вчителя, що визначені академіком І.А.Зязюном, дали змогу виявити потужний потенціал формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури. Завдяки цьому було визначено чотири умовних блоки багатосторонніх можливостей впливу мистецтва театру, що сприяють розвитку, формуванню комплексу якостей майбутніх викладачів художньої культури, а саме: а) розвивальні психологічні якості особистості; б) такі, що формують соціально-етичну спрямованість студентів; в) такі, що утворюють естетичний і мистецтвознавчий досвід майбутніх учителів художньої культури; г) такі, що здійснюють професійно-педагогічну підготовку фахівців.

3. На основі теоретико-методологічних підходів, аналізу існуючої практики доведено, що у викладанні художньої культури доцільно використовувати засоби театрального мистецтва, метод театралізації і, відповідно до цього, готувати фахівців: навчати майбутніх учителів художньої культури за допомогою театральних дисциплін.

4. Розроблено освітньо-кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя художньої культури та визначено основні вимоги до професійних якостей фахівця мистецької галузі: вміння використовувати театральне мистецтво у навчально-виховному процесі, досконале володіння акторськими, режисерськими, драматургічними знаннями та вміннями, здатність спрямовувати їх на виконання педагогічних завдань. На цій підставі визначено критерії й показники сформованості педагогічної майстерності вчителя художньої культури: а) акторсько-педагогічні знання та вміння; б) режисерсько-педагогічна підготовка; в) драматургічно-педагогічна компетентність.

5. Виявлено, що підготовка вчителів художньої культури здійснюється без залучення необхідних театральних дисциплін, без урахування індивідуальних особливостей, а тому превалюють два рівні педагогічної майстерності: середній і низький. Дослідженням доведено, що оволодіти педагогічною майстерністю допоможе застосування у вищих педагогічних навчальних закладах театральних дисциплін.

6. Відповідно до основних принципів педагогіки, розроблено організаційно-методичну систему цілісного процесу формування педагогічної майстерності вчителя художньої культури, до якої ввійшов цикл театральних дисциплін („Історія театрального мистецтва”, „Основи майстерності актора та режисури”, „Сценічне мовлення”, „Сценічний рух”, „Теорія драми”, „Грим”, „Підготовка концертних номерів”, „Методика роботи зі шкільним театральним колективом”, а також визначено принципи організації навчального студентського театру як форми театральної діяльності студентів; спеціально спрямовані завдання педагогічної практики).

Ефективність розробленої системи підготовки вчителів мистецької галузі перевірено у ході експерименту, для чого було створено певні педагогічні умови:

а) зовнішні (об'єктивні): оновлення змісту навчально-виховного процесу за рахунок комплексного використання у ньому театральних дисциплін; залучення майбутнього вчителя художньої культури до різноманітної театрально-педагогічної діяльності; аналіз і узагальнення педагогічного досвіду відомих митців театрального мистецтва; варіативність форм організації навчальної діяльності студентів; застосування міжпредметних зв'язків циклу театральних дисциплін; поетапність засвоєння студентами теоретичного і практичного матеріалу;

б) внутрішні (суб'єктивні): співтворчість, взаєморозуміння, довіра викладачів і студентів; створення емоційного резонансу на основі взаємоповаги й діалогічного спілкування на кращих зразках театральної культури; діяльнісний і диференційований підходи.

7. Формування професійних знань і вмінь, що є складовими педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури, відбувалося у процесі експериментального дослідження у ході триетапного засвоєння циклу театральних дисциплін:

I - розвиток інтересу до оволодіння акторськими, режисерськими, драматургічними знаннями та вміннями;

II - формування професійної системи знань і вмінь, спрямованих на виконання педагогічних завдань;

III - творче втілення акторських, режисерських, драматургічних знань і вмінь.

Кожен із етапів характеризувався чітко визначеною метою та завданнями, особливостями змісту навчально-виховної роботи, мав відповідні форми й активні творчі методи організації діяльності студентів і спрямовувався на формування їхньої педагогічної майстерності.

8. Результати педагогічного дослідження підтвердили доцільність і ефективність теоретично обґрунтованої й експериментально перевіреної організаційно-методичної системи розвитку й формування акторських, режисерських, драматургічних знань і вмінь - складових педагогічної майстерності майбутнього вчителя художньої культури.

9. Проведене дослідження засвідчило позитивні зміни в якості формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури засобами циклу театральних дисциплін, навчального студентського театру, спеціальної педагогічної практики для експериментальної групи, що підтвердило правильність робочої гіпотези нашого дослідження, яка ґрунтується на припущенні, що формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури буде більш ефективним за умов впровадження у педагогічний процес форм і методів театрального мистецтва, зокрема: акторської, режисерської і драматургічної дії, а також опанування майбутніми вчителями на практиці методикою їх використання у фаховій діяльності.

Досягнення цієї мети забезпечує опанування майбутніми вчителями прийомів театрального мистецтва, нетрадиційного метода театралізації, застосування яких у шкільній педагогічній практиці уможливлює глибоке, системне, емоційно забарвлене засвоєння культурологічних знань учнями.

Результати виконаного дослідження дозволили сформулювати рекомендації для студентів і викладачів мистецьких спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів щодо підготовки майбутніх учителів за допомогою дисциплін театрального циклу: „Основи майстерності актора та режисури”, „Сценічне мовлення”, „Теорія драми” та ін.

Проведене нами дослідження не вичерпує багатоаспектності формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури методами театральної педагогіки. До перспективних напрямів дослідження проблеми доцільно віднести: розвиток окремих професійних умінь студента; поглиблене формування певного структурного компонента педагогічної майстерності фахівця мистецької галузі засобами театрального мистецтва; використання у навчально-виховному процесі підготовки вчителя художньої культури конкретних театральних дисциплін.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1. Лимаренко Л.І. Формування світогляду студентів через засоби художньої культури // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 1998. - Випуск V. - С.12-14.

2. Лимаренко Л.І., Скотар Г.С. Синтез музики і драми у театральному мистецтві // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 1999. - Випуск VII. - С.155-161.

3. Лимаренко Л.І. Формування і розвиток творчого начала у студентів засобами сценічного мовлення // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 2000. - Випуск XII. - С.42-47.

4. Лимаренко Л.І. Театралізація як засіб викладання художньої культури // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 2000. - Випуск XVI. - С.271-275.

5. Лимаренко Л.І. Майстерність актора в педагогічній технології вчителя художньої культури // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - Сер.: Педагогіка і психологія: Збірник статей. - К.: Пед. преса. - 2002. - Випуск 4. -С.141-145.

6. Лимаренко Л.І. Роль театрального колективу в системі підготовки майбутніх учителів художньої культури // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - К. - 2002. - Ч. II. - С.136-142.

7. Лимаренко Л.І. Художня культура в контексті відродження духовності молоді // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 2002. - Випуск XXX. - С.229-233.

8. Лимаренко Л.І. Сучасні вимоги до підготовки вчителя художньої культури // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний університет. - 2003. -Випуск XXXIII. - С.278-283.

9. Лимаренко Л.І. Застосування акторського тренінгу в підготовці майбутніх учителів художньої культури // Педагогічний процес: теорія і практика. - К. - 2003. - Випуск 2. - С.38-44.

10. Лимаренко Л.І. Етапи роботи над художнім твором у процесі формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури // Підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва: проблеми та досвід: Збірник наукових праць. - Одеса. - 2002. - Спец. випуск. - С.183-186.

11. Лимаренко Л.І. Теорія драми як навчальний предмет у педагогічних вузах: до постановки проблеми // Збірник наукових праць. - Філологічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 2001. - Випуск XII. - С.207-210.

12. Лимаренко Л.І. Вплив театральних дисциплін на формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури // Інтелігенція і влада: Збірник наукових праць. - Одеса: Астропринт. - 2002. - Ч. I. - С. 286-291.

13. Лимаренко Л.І. Теорія драми: Програма для училищ культури за спеціальністю № 5. 02010401. - К., 1997. - 42 с.

14. Лимаренко Л.І. Сценічне мовлення: Програма та методичні рекомендації з курсу для студентів мистецьких спеціальностей педагогічних вузів. - Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. - 42 с.

Лимаренко Л.І. Формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури (на прикладі вивчення циклу театральних дисциплін). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2004.

Дослідження присвячено проблемі формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури за допомогою циклу театральних дисциплін, впровадженого у навчально-виховний процес вищої школи.

На основі аналізу філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої, методичної літератури виявлено специфіку формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури, яка полягає у необхідності засвоєння знань своєрідної, унікальної мови культури, в умінні інтерпретувати зміст різних художніх творів шляхом розкриття сутності художніх образів. Проекція навчально-виховних можливостей театрального мистецтва на структурні компоненти педагогічної майстерності вчителя виявила потужний потенціал формування педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

Створено освітньо-кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя художньої культури, визначено основні вимоги щодо його педагогічної майстерності; розроблено критерії та визначено рівні її сформованості. Науково обґрунтовано структуру формування педагогічної майстерності вчителів мистецького фаху. Розроблено організаційно-методичну систему формування педагогічної майстерності вчителів художньої культури та експериментально перевірено її ефективність.

Ключові слова: педагогічна майстерність, художня культура, можливості театрального мистецтва, структурні компоненти педагогічної майстерності вчителя, організаційно-методична система, цикл театральних дисциплін.

Лимаренко Л.И. Формирование педагогического мастерства будущих учителей художественной культуры (на примере изучения цикла театральных дисциплин). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2004.

Исследование посвящено проблеме формирования педагогического мастерства будущих учителей художественной культуры с использованием цикла театральных дисциплин, внедренных в учебно-воспитательный процесс высшей школы.

На основе анализа философской, психологической, педагогической, культурологической, искусствоведческой, методической литературы выявлена специфика формирования педагогического мастерства будущих учителей художественной культуры, которая заключается в необходимости усвоения знаний своеобразного, уникального языка культуры, в умении интерпретировать содержание произведений искусства путем раскрытия сущности художественных образов. Проекция учебно-воспитательных возможностей театрального искусства на структурные компоненты педагогического мастерства учителя (гуманистическую направленность, профессиональную компетентность, способности к педагогической деятельности, педагогическую технику) выявила огромный потенциал формирования педагогического мастерства будущих учителей художественной культуры.