Церковнопарафіяльні школи в системі початкової освіти на Волині (друга половина ХІХ – 20-ті рр. ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Церковнопарафіяльні школи в системі початкової освіти на Волині (друга половина ХІХ - 20-ті рр. ХХ століття)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розбудова української держави, соціальні, економічні та культурні реформи в суспільстві детермінували пошук нової стратегії розвитку системи освіти, зумовили суттєві зміни її пріоритетів і цінностей у напрямку поєднання традицій, досвіду та інновацій. В останні роки характерним є звернення до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, непідвладних політичній кон'юнктурі. Їх включення у сучасну освітньо-виховну систему є реальною альтернативою бездуховності та засобом подолання моральної кризи суспільства.

В сучасних загальноосвітніх навчальних закладах практикується введення навчального курсу «Християнська етика». Одночасно в усіх регіонах держави відкриваються недільні школи, передбачається підготовка вчителів до викладання предмету в окремих вищих навчальних закладах. З огляду на це, важливого значення набуває вивчення діяльності церковнопарафіяльних шкіл в Україні, які зробили вагомий внесок у ліквідацію неписьменності серед народу, в піднесенні його духовності. Церковнопарафіяльні школи набули найбільшого поширення у тих губерніях, де кількість земств була незначною, зокрема у Волинській губернії. Діяльність цих типів шкіл на Волині у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. навіть дотепер не має достатнього наукового висвітлення, що значно збіднює наші уявлення про загальний розвиток народної освіти, роль церковнопарафіяльних шкіл та негативно позначається на оцінюванні їх здобутків.

Аналіз історико-педагогічної, та соціально-педагогічної літератури засвідчує, що історія шкільництва на Волині була предметом розгляду багатьох дослідників. Загальні наукові положення відомих українських дослідників початку ХХ ст. М. Грушевського, Д. Дорошенка, Г. Хоткевича збагачують наші уявлення про ґенезу системи освіти на теренах України.

Перші систематизовані праці з проблем розвитку вітчизняної освіти, і зокрема у Волинській губернії, починають з'являтися у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст. Праці «Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края» видавництва П. Батюшкова (1888), М. Барсова «Школы на Волыни и Подолии» (1862), Г. Наша «Обоє кращі», «Нова сила» (1913, 1914), С. Миропольського «Очерк истории церковноприходской школы» (1910), Я. Савченка «Початкові школи на Волині» (1911), М. Переверзєва «Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии» (1914), М. Теодоровича «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии» (1888), Г. Фальборка та В. Чарнолуського «Народное образование в России» (1900), В. Фармаковського «Начальная школа Министерства народного просвещения» (1900), А. Хойнацького «Очерки из истории Православной церкви и древнего благочестия на Волыни» (1878) висвітлюють історію відкриття, змісту, напрямів діяльності різних типів навчальних закладів у Волинському краї, доброчинну й просвітницьку діяльність політичних діячів. Більшість з цих праць є джерельною базою нашого дослідження. Важливим джерелом з історії вітчизняної початкової освіти для нас стала праця М. Алабовського «Церковно-приходская школа и всеобщее обучение» (1909), у якій автор надавав особливої уваги засадам діяльності такого типу навчальних закладів, їх орієнтації на церкву, церковне життя та інші цінності, які вони проповідували.

У працях дослідників радянського періоду (Л. Баїк, Є. Дзюба, Є. Мединський, Р. Оксенюк, О. Ососков) діяльність церковнопарафіяльних шкіл розглядалася з войовничо-атеїстичних позицій у контексті марксистсько-ленінської ідеології, яка заперечувала їх здобутки.

Певний внесок у вивчення цієї проблеми зробили представники української діаспори (Г. Васькович, І. Левкович, Ст. Сірополко) як спроба об'єктивного аналізу становлення і розвитку освіти в Україні та регіоні.

У незалежній Україні загальний розвиток школи й освіти другої половини ХІХ - початку ХХ ст. висвітлюються у працях Л. Вовк, М. Євтуха, І. Зайченка, Н. Калениченко, В. Курила, М. Левківського, Б. Мітюрова, Н. Побірченко, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка, де розглядається конкретно-історичний розвиток педагогічних виявів епохи.

Суттєвий внесок у дослідження розвитку освіти на Волині в останні роки зробили О. Борейко, Т. Джаман, Л. Єршова, Л. Жданюк, С. Жилюк, С. Коляденко, І. Левкович, В. Омельчук, Н. Сейко, А. Ткачук, О. Шпортенко. Вони розширили і поглибили інтерес до регіональної педагогічної думки, в аспектах просвітницько-педагогічної діяльності громадських товариств Волині, соціально-політичних умов розвитку народної освіти в регіоні, засад розвитку польського шкільництва на Волині-Житомирщині. Особливої уваги заслуговує дисертаційне дослідження В. Омельчука, в якому автор зупиняється на діяльності духовенства в галузі освіти, на аналізі особливостей світської середньої освіти на Волині.

Однак, важливі проблеми діяльності церковнопарафіяльних шкіл, їх роль у розвитку освітньої справи на Волині залишаються недостатньо розкритими: з одного боку, не вивчено діяльність церковнопарафіяльних шкіл у загальній системі освіти; з іншого - постає необхідність здійснити їх об'єктивний аналіз.

Враховуючи актуальність, об'єктивну потребу вивчення досвіду минулого та його впровадження в сучасний історико-педагогічний процес, недостатню розробленість проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано «Церковнопарафіяльні школи в системі початкової освіти на Волині (друга половина ХІХ -20-ті рр. ХХ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Рівненського державного гуманітарного університету. Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол №4 від 27 листопада 1998 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 9 лютого 1999 року).

Хронологічні межі дослідження - 1861-1920 рр. Початкова межа - 1861 р. - встановлена нами відповідно до указу Св. Синоду про відкриття церковнопарафіяльних шкіл у кожній парафії Російської імперії. Верхня межа дослідження - 1920 р. - зумовлена встановленням польської влади на більшості території Волині, коли почали утворюватись нові типи шкіл і налагоджувалась система їх діяльності, а церковнопарафіяльні школи фактично припинили своє існування.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Волинської губернії з адміністративним центром Житомиром. До неї входило 12 повітів: Володимир-Волинський, Дубенський, Житомирський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новоград-Волинський, Овруцький, Острозький, Ровенський, Старокостянтинівський.

Об'єкт дослідження процес становлення та розвитку народних шкіл на Волині у другій половині ХІХ - початку ХХ ст.

Предмет дослідження зміст, форми і методи освітньо-виховної діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Мета дослідження здійснити цілісний історико-педагогічний аналіз джерельної бази з проблем діяльності церковнопарафіяльних шкіл у системі народної освіти Волинської губернії, виявити їх навчально-виховні засади й особливості.

Відповідно до об'єкта, предмета й мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати історіографію та стан сучасних досліджень з обраної проблеми.

2. Охарактеризувати соціально-історичні умови розвитку освіти в регіоні у визначений період.

3. Проаналізувати зміст діяльності різних типів шкіл на Волині.

4. Дослідити становлення та розвиток церковнопарафіяльних шкіл.

5. Проаналізувати особливості навчально-виховного процесу в церковнопарафіяльних школах Волині.

6. Охарактеризувати кадрове та навчально-методичне забезпечення діяльності церковнопарафіяльних шкіл.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, принцип всезагального зв'язку предметів і явищ матеріального світу, вивчення їх розвитку на основі єдності історичного та логічного, загального, одиничного та особливого, концептуальні положення про місце і роль досвіду минулого в розвитку наукових знань; положення про єдність національного і загальнолюдського, ідеї духовного відродження українського народу. Історико-педагогічний аналіз здійснювався на загальнонаукових принципах історизму, детермінізму, об'єктивності, системності та науковості.

На різних етапах історико-педагогічного дослідження використовувались такі методи: теоретичного узагальнення історичних фактів, подій, педагогічних явищ; систематизації та класифікації архівних джерел, наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів, історико-педагогічний, історико-генетичний, порівняльно-зіставний та історико-ретроспективний.

Результати теоретичного, історико-педагогічного аналізу літератури, архівних документів та інших джерел дали можливість систематизувати фактологічний матеріал для вивчення досліджуваної проблеми, визначити основу проведення дослідження. Порівняльно-зіставний метод дозволив зіставити й порівняти події, явища і факти, простежити ґенезу поглядів різних науковців та практиків на роль і місце церковнопарафіяльних шкіл у системі початкової освіти; історико-генетичний - сприяв аналізу умов існування та розвитку церковнопарафіяльних шкіл; історико-ретроспективний - дав можливість охарактеризувати зміст, напрями, форми й методи навчання й виховання учнів у церковнопарафіяльних школах; методи порівняльно-історичного аналізу дали змогу визначити значення досвіду церковнопарафіяльних шкіл для сучасної педагогічної науки та шкільної практики.

Використані методи взаємодоповнюють один одного і забезпечують можливість комплексного пізнання предмету дослідження.

Джерельну базу дослідження склали офіційні документи царського уряду Росії та Св. Синоду про школу і народну освіту, збірники документів, статутів, звітів і статистичних відомостей про діяльність закладів освіти на Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Окрему групу джерел становлять опубліковані праці, присвячені розвитку народної освіти, і, зокрема, церковнопарафіяльних шкіл на Волині. У процесі дослідження опрацьовано публікації періодичних видань кінця ХІХ - початку ХХ ст. («Світло», «Вільна українська школа», «Церковноприходская школа», «Літопис Волині», «Волынские епархиальные ведомости» тощо).

Фактологічний матеріал дисертації становлять документи та матеріали Центрального державного архіву органів влади та державного управління України (фонди №2581, 2582), Центрального державного історичного архіву (фонди №442, 707, 710, 711, 809, 971, 2162), Волинського (фонди №3, 6, 80, 247, 263, 359, 429, 517, 3630), Рівненського (фонди №215, 250, 324, 639), та Житомирського обласних державних архівів (фонди №70, 71, 72, 73, 115, 147, 183), Центральної наукової бібліотеки імені В. Вернадського, бібліотеки Волинського державного університету імені Лесі Українки, краєзнавчих музеїв Рівного, Луцька, Житомира.

У процесі реалізації завдань дослідження важливим підґрунтям стали сучасні законодавчі акти в галузі освіти, праці з історії педагогіки. Джерельною базою дослідження стали також автореферати дисертацій та дисертаційні дослідження за обраною проблематикою.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше системно, цілісно здійснено аналіз процесу становлення церковнопарафіяльних шкіл, їх роль і місце в освітньому процесі на Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття у структурі діяльності інших навчальних закладів; розкрито передумови, чинники становлення та основні тенденції розвитку церковнопарафіяльних шкіл, проаналізовано особливості змісту, форм і методів навчання й виховання дітей у церковнопарафіяльних школах Волині; розширено та доповнено дані про систему підготовки кадрів та методичне забезпечення навчально-виховного процесу у цих закладах освіти.

У науковий обіг введено невідомі і маловідомі документи та дослідження з історії розвитку церковнопарафіяльних шкіл на Волині.

Теоретична значущість роботи визначається запропонованим системним підходом до аналізу діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині, який передбачає врахування історичних, соціальних, релігійних умов розвитку освіти краю; поглибленням наукових знань про діяльність церковнопарафіяльних шкіл як окремої підсистеми початкової освіти, що дає змогу охарактеризувати розвиток освіти на Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. як цілісний процес; об'єктивним аналізом навчально-виховного процесу та науково-методичної бази церковнопарафіяльних шкіл, уточненням дефініцій «церковнопарафіяльна школа» і «церковнопарафіяльне училище».

Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що його зміст, висновки збагачують джерельну базу досліджуваної проблеми. Теоретичні положення і висновки дослідження, фактичний історико-педагогічний матеріал можуть бути використані для написання спеціальних й узагальнюючих праць з історії педагогіки в Україні, під час читання курсів з педагогіки, історії педагогіки України, у розробці спецкурсів та спецсемінарів для студентів вищих навчальних закладів, учителів загальноосвітніх шкіл, що в цілому сприятиме підвищенню їхнього професійного рівня і результативності педагогічної діяльності.

Вірогідність результатів та основних висновків дисертаційного дослідження забезпечується аналізом значного обсягу джерел, архівних документів і матеріалів в історико-генетичному, порівняльно-історичному, логічному і проблемному аспектах, опорою на результати наукових досліджень у галузі історії та історії педагогіки, використання комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті та завданням, опорою на принципи історизму, об'єктивності, системності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати проведеного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції «Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України» (Острог, 4-5 червня 1999 р.), на міждержавній науковій конференції «Дошкільна освіта: історія та перспективи розвитку» (Рівне, 13-14 травня 2002 р.), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Розвиток української педагогічної думки і її вплив на стан освіти» (Рівне, 30-31 травня 2000 р.), «Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя» (Київ - Кам'янець-Подільський, 11 грудня 2001 р.), «Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема» (Чернівці, 30 жовтня 2003 р.), на обласних, вузівських науково-практичних конференціях, семінарах, читаннях, на засіданнях кафедри педагогіки початкового навчання Рівненського державного гуманітарного університету (1998-2005 рр.).

Результати дослідження впроваджуються у процесі викладання курсу «Історія педагогіки України» для студентів РДГУ (довідка про впровадження №278 від 16.03.2005 р.), у викладанні курсу «Педагогіка» для студентів Дубенського та Сарненського педагогічних коледжів (довідки про впровадження №26 від 15.03.2005 р. та №40/1/1-05 від 16 березня 2005 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 11 одноосібних наукових працях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (241 найменування на 18 сторінках). Загальний обсяг дисертації складає 183 сторінки, основний зміст викладено на 165 сторінках. Робота містить 11 таблиць, 10 додатків, які займають 51 сторінку.

Основний зміст дисертації

навчальний церковнопарафіяльний школа виховний

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, стан розробки проблеми, визначено хронологічні межі дослідження, джерельну базу, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, завдання та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, вірогідність, наведено дані про впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Церковнопарафіяльні школи в контексті розвитку освіти на Волині другої половини ХІХ - початку ХХ століття» розкрито особливості й стан розробленості досліджуваної проблеми у педагогічній, історичній, соціологічній літературі, розкрито соціальні й історичні умови розвитку початкової освіти на Волині у другій половині ХІХ - 20-х роках ХХ століття; визначено загальні чинники і тенденції розвитку початкової освіти у Волинській губернії, простежено ґенезу розвитку церковнопарафіяльних шкіл.

У роботі проаналізовано стан розробленості проблеми, зокрема, праці педагогів ХІХ ст., у яких здійснено аналіз розвитку освіти на Волині, мережі навчальних закладів, їх підпорядкування, провідних ідей, які склали основу змісту початкової освіти, шляхів їх реалізації, участі громадськості, політичних і релігійних діячів у становленні освіти у регіоні.

Зазначено, що у працях науковців радянського періоду стан освіти у Волинській губернії висвітлювався з ідеологічних позицій: діяльність церковнопарафіяльних шкіл розглядалася з позицій войовничого атеїзму та у контексті марксистсько-ленінської ідеології, у зв'язку з чим заперечувались будь-які здобутки цих шкіл, а їх роль применшувалась.

Відзначено, що спробами об'єктивного аналізу розвитку і становлення освіти в Україні та регіоні вирізняються праці представників української діаспори, праці відомих педагогів незалежної України, наукові дослідження освіти у регіоні за останні роки.

Після польського повстання 1830-1831 рр. до 1864 року на Волині відбувалася інтенсивна русифікація. З 1864 року Волинь переживала період утвердження пріоритету централізованого імперського управління, а з 1905 року розпочався період пробудження національної самосвідомості, демократизації суспільства, що знайшов своє відображення в діяльності освітніх закладів.

Після першої світової війни та революції 1917 року соціальне становище Волині визначалось українсько-польською конфронтацією, а у квітні 1920 року Волинь була інтегрована до складу Польщі. Держави, до складу яких входила Волинь, ставилися до розвитку освіти у краї з різною мірою зацікавленості відповідно до власних ідеологічних та економічних інтересів.

Волинська губернія другої половини ХІХ - початку ХХ століття характеризувалася економічним піднесенням, розвитком виробничих відносин, що формували соціальний запит на освіту населення. Це зумовило зростання кількості початкових шкіл, яких у Волинській губернії нараховувалося 45 різновидів. Найпоширенішим типом початкових шкіл губернії були церковнопарафіяльні, яким надавалася перевага, з огляду розповсюдження освіти у дусі православної віри та церкви, відповідно до ідеології Російської імперії. Це особливою мірою стосувалось її околиць, де історично склалась система різних впливів - культурних, ідеологічних, релігійних, тим більше, що населення цих регіонів загалом прихильно ставилось до такої політики.

Проведене дослідження дало змогу встановити, що церковнопарафіяльні школи на території Волинської губернії діяли у 84% парафій і надали початкову освіту цілим поколінням населення краю. Аналіз становлення церковнопарафіяльних шкіл на Волині доводить, що найбільш сприятливим періодом для діяльності церковнопарафіяльних шкіл був період з 1881 до 1905 років, коли на розвиток цих шкіл виділялись значні кошти, створювались програми, підручники і посібники, відкривались вчительські школи, видавались науково-методичні журнали.

У дисертації уточнено дефініції «церковнопарафіяльна школа», «церковнопарафіяльне училище»; виявлено, що у досліджуваний період цими термінами називали один і той само тип початкового навчального закладу, який забезпечував освіту широким верствам населення.

Церковнопарафіяльна школа була помітним явищем в освітньому просторі царської Росії, в ній простежуємо намагання органічно поєднати владу державну і духовну. Вона відповідала інтересам імперії, слугувала задоволенню релігійних, моральних потреб народу, сприяла його освіті й поширенню грамотності.

У другому розділі «Організація педагогічного процесу в церковнопарафіяльних школах Волинської губернії у досліджуваний період» проаналізовано стан матеріальної бази та організації навчально-виховного процесу у церковнопарафіяльних школах Волині. Як свідчить аналіз архівних документів, розвиток матеріальної бази церковнопарафіяльних шкіл здійснювався за рахунок різних джерел: держави, Св. Синоду, доброчинності поміщиків, священиків, громадської ініціативи, вчителів.

У дисертаційному дослідженні здійснено порівняльний аналіз навчальних планів церковнопарафіяльних та міністерських початкових шкіл. Доведено, що, незважаючи на велику кількість годин, яка відводилась у церковнопарафіяльних школах на вивчення предметів релігійного змісту (48% проти 34% у міністерських), та на те, що школи підпорядковувалось різним відомствам, предмети, які викладались, були практично однакові, тижневе навантаження, як в однокласних, так і в двокласних майже не відрізнялось. Таким чином, оцінки радянської історико-педагогічної науки щодо виключної «реакційності» церковнопарафіяльних шкіл не знайшли свого підтвердження.

Проведений аналіз змістового наповнення навчальної програми церковнопарафіяльної школи та методики викладання окремих предметів дає підстави для висновку, що найважливішим з них був Закон Божий. Тому в педагогічних часописах того часу вміщувалися численні рекомендації священиків щодо вивчення Закону Божого та церковнослов'янської грамоти, яка входила до складу програми церковнопарафіяльних шкіл. Не менш важливим предметом, порівняно з попередніми, вважався церковний спів.

Навчання загальної грамоти здійснювалось за звуковим методом, складовими якого були способи: синтетичний (з окремих звуків складали ціле слово); аналітичний (вивчалося ціле слово, а потім виводилося поняття окремих звуків); аналітико-синтетичний (спочатку слова поділяли на склади і звуки, які аналізувались, а потім з виділених звуків складали цілі слова).

У процесі вивчення російської мови в однокласних школах перевага надавалась вивченню граматики і орфографії, у двокласних - граматичного матеріалу. Програма з краснопису (письма) визначала коло вмінь учнів, які дітьми після закінчення школи практично не використовувалися. Програма з арифметики, натомість, передбачала з'ясування основних арифметичних понять, уміння рахувати до 100, засвоєння чотирьох дій у межах двох десятків (у перший рік навчання); за другий рік учні мали засвоїти чотири дії в межах тисячі, знання таблиці мір і ваги, а також дроби. Третій рік відводився для вивчення чотирьох дій над числами будь-якої величини, дій над складними числами, простих обчислень з частинами (дробами).

За період своєї діяльності церковнопарафіяльні школи набули значного досвіду з організації навчального процесу, який мав свої особливості на Волині. Однією із специфічних особливостей церковнопарафіяльної школи була її малокомплектність. Досить цінним у навчальному процесі церковнопарафіяльних шкіл Волині було те, що, крім загальноосвітніх предметів, при деяких школах додатково вводилась професійна підготовка учнів, яка на Волині передбачала формування знань, умінь і навичок із сільськогосподарських і технічних галузей. У церковнопарафіяльних школах Волині, як підтверджують результати дослідження, дозволялось задавати домашні завдання, причому їх вид і обсяг учителі вибирали на власний розсуд.

Виховний процес у церковнопарафіяльних школах здійснювався спільно церквою, сім'єю, громадськістю і ґрунтувався на релігійних засадах, загальнолюдських та національних цінностях, через зміст освіти, у позаурочній та позакласній діяльності. За такого підходу вчителі церковнопарафіяльних шкіл використовували широкий спектр форм, методів і засобів виховання учнів, зокрема, роз'яснення, розповідь, бесіду, екскурсію, привчання, заохочення, покарання тощо.

Вважаємо позитивною тенденцією те, що церковнопарафіяльні школи більшою мірою, ніж міністерські, відповідали потребам життя народу, слугували справі задоволення його релігійних, моральних потреб і надавали елементарну освіту значній кількості населення. Звичайно, церковнопарафіяльні школи не витримували конкуренції із земськими школами, яких, проте, на Волині було настільки мало (і з'явилися вони тут лише з 1911 р.), що вони практично не здійснили помітного впливу на стан освіти в регіоні.

В дисертаційному дослідженні представлені різні точки зору на місце і роль церковнопарафіяльних шкіл у освітній системі краю, як позитивні (В. Зеньковський, С. Миропольський, Г. Наш, К. Побєдоносцев, С. Рачинський, П. Юркевич,), так і негативні (С. Васильченко, Б. Грінченко, Я. Савченко, В. Фармаковський, В. Чарнолуський та Г. Фальборк).

У третьому розділі «Кадрово-методичне забезпечення навчально-виховного процесу церковнопарафіяльних шкіл Волині» аналізується система підготовки кадрів, методичне забезпечення навчально-виховним процесом церковнопарафіяльних шкіл.

Система підготовки педагогічних кадрів кінця ХІХ - початку ХХ ст. включала в себе вчительські інститути, вчительські семінарії, вчительські школи духовного відомства: церковно-вчительські та двокласні вчительські школи з учительськими курсами. Обов'язковими для вивчення в учительських школах Волині були: Закон Божий, пояснення служби Божої, церковна і загальна історія, російська мова, практичне ознайомлення зі слов'янською мовою, арифметика з основами геометрії, географія, педагогіка, чистописання, церковний спів. Складовою підготовки вчителів церковнопарафіяльних шкіл було проведення пробних уроків, укладання та аналіз конспектів уроків.

Як свідчать архівні дані, вчителями у церковнопарафіяльних школах працювали духовні особи, яких було у три рази більше, ніж світських. У церковно-вчительських школах викладали виключно священики, а серед учителів шкіл грамоти кількість духовних і світських осіб була практично однаковою.

Важливим для розуміння сутності проблеми дослідження, розгляду освітніх процесів на Волині є тогочасні підручники. Аналіз навчальної літератури для народної школи другої половини ХІХ - початку ХХ ст., яка фактично визначила зміст усього навчально-виховного процесу, засвідчив, що більшість існуючих на той час підручників і посібників використовувались у всіх типах початкових шкіл Росії.

Досліджуваний період характеризувався значним розмаїттям педагогічної літератури, насамперед видавались підручники, посібники та методичні керівництва, хоча їх кількість не відповідала реальним потребам. Найпоширенішими були «Наглядная азбука» (початок 70-х рр. ХІХ ст.) Ф. Павленкова, «Буквар» (1872 р.) Д. Тихомирова і О. Тихомирової «Русский букварь» (1898 р.) В. Вахтєрова, «Книга вторая для чтения в церковноприходских школах» Н. Одинцова та Г. Богоявленського, «Школа грамоты. Обучение русскому и церковнославянскому чтению, письму и счету. Книга для чтения в народных училищах» (1897 р.) О. Анастасієва, «Книга для чтения» (1876 р.) Й. Паульсона «Арифметика» (1872 р.) В. Євтушевського. Підручники для початкової школи характеризувались інструктивністю, що, з одного боку, полегшувало діяльність учителя, а з іншого - обмежувало творчий розвиток як учителя, так і учня.

У поширенні педагогічних знань серед учителів помітну роль відіграли педагогічні журнали, особливо журнал Св. Синоду «Церковноприходская школа». Україномовний журнал «Світло» проводив значну просвітницьку роботу, на його сторінках освітяни України (С. Васильченко, Г. Наш, С. Русова, Я. Савченко, С. Сірополко, Г. Шерстюк) друкували свої наукові, публіцистичні статті, в яких відстоювали національну суть, зміст і традиції українського шкільництва, визначали роль церковнопарафіяльної школи в поширенні освіти на території України.

Аналіз підручників, методичних посібників, матеріалів педагогічних журналів дає підставу стверджувати, що в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Україні відбувалась розробка та вдосконалення підручників, створювалась нова навчальна і методична література, через педагогічні часописи в початкові школи, а особливо у церковнопарафіяльні, впроваджувалися ідеї розвитку й удосконалення системи освіти для народу.

Висновки

Проведене дослідження діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині дає підстави для наступних висновків:

1. Історіографічне вивчення проблеми становлення і діяльності церковнопарафіяльних шкіл у контексті розвитку початкової освіти на Волині свідчить, що ця проблема не була предметом спеціальних розвідок: існують окремі, не пов'язані між собою дослідження певних аспектів становлення і розвитку мережі, змісту та науково-методичного забезпечення навчального процесу у церковнопарафіяльних школах, підготовки вчителів для роботи в них. Праці з проблем розвитку освіти в Україні та у Волинській губернії, зокрема, починають з'являтися у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

2. Аналіз стану дослідження проблеми діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині в кінці ХІХ - початку ХХ ст. дає підстави стверджувати, що ці школи відіграли важливу роль у запровадженні початкової освіти у регіоні, зокрема в сільській місцевості. Головними умовами розширення мережі церковнопарафіяльних шкіл стали демократизація суспільства, викликана реформою 1861 р., пожвавлення соціально-економічного й культурного життя. Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва детермінували необхідність розширення освітнього цензу населення, особливо в сільській місцевості. У досліджуваний період виявлено суттєве протиріччя між необхідністю розвитку освіти в регіоні і віддаленістю від політичних та культурних центрів, обмеженою чисельністю населення, досить помітною порівняно з іншими регіонами економічною відсталістю, прикордонністю, частою зміною політичної влади. На подолання цих протиріч і спрямовувалось шкільне законодавство, яке визначало напрями розвитку і принципи діяльності системи освіти краю. Оскільки Волинська губернія у досліджуваний період (1861-1920 рр.) входила до складу Російської імперії, то у центрі нашого дослідження була російська система освіти, і зокрема, церковнопарафіяльна школа.

3. Визначено й охарактеризовано мережу початкових шкіл Волинської губернії у досліджуваний період. На Волині функціонувало 13 типів початкових шкіл, серед яких найрозповсюдженішим типом були церковнопарафіяльні, які знаходились у підпорядкуванні Св. Синоду (вони діяли у 84% парафій дванадцяти повітів Волинської губернії).

Нами доведено, що впродовж даного періоду церковнопарафіяльні школи на Волині будувались й утримувались за рахунок доброчинності поміщиків, священиків, громадських товариств, насамперед учительських. Загалом нами встановлено, що практично у всіх поміщицьких маєтках Волині на початку ХХ століття діяли церковнопарафіяльні школи, які утримувались на кошти поміщиків. Але лише 43,3% шкіл мали власні приміщення, 85,7% шкіл - тільки по одній класній кімнаті. Результатом матеріального забезпечення церковнопарафіяльних шкіл стала їх малокомплектність. Учителі застосовували прийоми одночасного навчання за системою різновікових відділень, що неоднозначно позначалося на ефективності навчального процесу і якості знань учнів.

4. На основі ретроспективного аналізу становлення і розвитку церковнопарафіяльних шкіл було виявлено, що ідеологія їх діяльності та розвиток змісту освіти формувалися Св. Синодом та представниками релігійної педагогіки. Сутність педагогічної системи церковнопарафіяльної школи визначили її ідеологи: К. Побєдоносцев розробив загальну модель діяльності церковнопарафіяльної школи, визначив її мету та зміст релігійної освіти; С. Рачинський обстоював церковність школи, практикою довів доцільність існування церковнопарафіяльної школи; С. Миропольський обґрунтував морально-релігійне та духовно-естетичне виховання дітей у церковнопарафіяльних школах, В. Зеньковський розробив філософські основи релігійної освіти, обстоював ідею збереження й поліпшення системи церковнопарафіяльних шкіл.

5. Дослідження довело, що навчально-виховний процес, зміст навчальних програм та методики викладання окремих предметів у церковнопарафіяльних школах Волині мали таке ж змістове наповнення, як й у інших початкових школах імперії. Спільним був перелік загальноосвітніх предметів, хоча у церковнопарафіяльних школах він вивчався у дещо меншому обсязі. І міністерські, і церковнопарафіяльні школи працювали за єдиними підручниками, використовували схожі форми, методи, прийоми навчання. Церковнопарафіяльні школи працювали за єдиними правилами й програмами, що дало змогу значно вдосконалити процес навчання дітей, надати йому системності, а отже, підвищити якість освіти. Позитивною рисою діяльності церковнопарафіяльних шкіл була їх спрямованість на трудову і професійну підготовку учнів, особливо це стосувалося шкіл у сільській місцевості.

Порівняльний аналіз навчальних планів церковнопарафіяльних та міністерських початкових шкіл дав підставу стверджувати, що предмети релігійного змісту (Закон Божий, церковнослов'янська грамота, церковний спів) існували у навчальних планах усіх початкових шкіл, незалежно від їхньої підпорядкованості. Отже, теза, висунута радянськими істориками педагогіки про те, що виключно церковнопарафіяльні школи були носіями й ретрансляторами релігійних ідей та церковної педагогіки, є недостовірною і навіть хибною. Так, результати засвідчили, що якщо в церковнопарафіяльних школах на вивчення предметів релігійного змісту відводилось 48% навчального часу, то в міністерських - 34% відповідно.

Однак, попри всі зусилля уряду, духовенства і суспільства щодо підвищення рівня та якості навчання у церковнопарафіяльних школах, загальний рівень освіченості був досить низьким, навчання дітей велося російською мовою, яку діти не вживали в повсякденному житті, а вивчення церковнослов'янської ще більше ускладнювало процес навчання. Водночас, навіть за таких негативних явищ, церковнопарафіяльні школи Волинської губернії були важливим і навіть головним елементом народної початкової освіти.

6. За допомогою історичного аналізу законодавчого і навчально-методичного наповнення підготовки педагогічних кадрів для церковнопарафіяльних шкіл показано, що у Волинській губернії протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. сформувалась система підготовки вчителів, яка здійснювалась, відповідно, за один рік на педагогічних та вчительських курсах, за два і три роки в двокласних школах. Після закінчення цих закладів випускники отримували спеціальні свідоцтва, що підтверджували їхнє право на вчительську діяльність. Однак, забезпеченість церковнопарафіяльних шкіл учительським кадрами складала в основному від 61,4% до 76,5%. Крім цього, вчителів з вищою освітою нараховувалось менше половини, переважна ж більшість з них (майже 61,5%) мали низький рівень освіти після закінчення церковно-вчительських шкіл, учительських курсів.

Аналіз навчальної літератури для народної школи другої половини ХІХ - початку ХХ століття, яка фактично визначила зміст усього навчально-виховного процесу засвідчує, що більшість підручників і посібників того часу використовувались у всіх типах початкових шкіл Росії. Досліджуваний період характеризувався значним розмаїттям педагогічної літератури; насамперед, видавались підручники, посібники й методичні керівництва, хоча їх кількість лише на 62,5% відповідала реальним потребам церковнопарафіяльних шкіл. Підручники характеризувались інструктивністю, спиралися на адаптивно-репродуктивний метод викладу та засвоєння матеріалу. Це з, одного боку, полегшувало діяльність учителя, а з іншого - обмежувало творчий розвиток як учителя, так і учнів. З аналізу архівних матеріалів, періодичних видань визначеного періоду встановлено, що серед учителів-практиків особливого визнання і популярності набули україномовні підручники Б. Грінченка, О. Кониського, С. Русової, С. Черкасенка, які вирізнялися поєднанням християнських цінностей з національною ідеєю, дозволяли навчати дітей рідною мовою, Ці підручники були популярними, незважаючи на те, що застосовувались у школах Волинської губернії лише півтора року.

Таким чином, церковнопарафіяльні школи посідали значне місце серед початкових навчальних закладів Волинської губернії. Вони надали освіту переважній більшості дітей бідних верств населення, долучили їх до християнських цінностей, дали можливість отримати грамоту, зрозуміти й вивчити церковні служби, церковні книги, сприяли формуванню духовності, культури народу. Загалом церковнопарафіяльні школи були ближчі до народу, відповідали потребам його життя, служили справі задоволення його вищих релігійних, моральних потреб.

Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. Подальшого вивчення потребують питання про роль духовенства у розвитку освіти на Волині, про стан і особливості розвитку педагогічної освіти в регіоні, про роль журналу «Церковноприходская школа» в удосконаленні навчально-виховного процесу початкової школи.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бричок С.Б. Початкова освіта на Волині // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 1999. - Вип. 8. - С. 67-69.

2. Бричок С.Б. Роль церковнопарафіяльних шкіл у розвитку освіти на Волині // Шлях освіти. - 2000. - №1. - С. 48-51.

3. Бричок С.Б. Виховна діяльність церковнопарафіяльних шкіл на Волині на рубежах ХІХ - ХХ ст. // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2000. - Вип. 9. - С. 206-209.

4. Бричок С.Б. Становлення і розвиток церковнопарафіяльних шкіл на Волині // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2001. - Вип. 15. - С. 23-26.

5. Бричок С.Б. Особливості навчального процесу у церковнопарафіяльних школах Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття. // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2001. - Вип. 16. - С. 144-149.

6. Бричок С.Б. Специфіка виховання у церковнопарафіяльних школах: екскурс в історію // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2001. - Вип. 17. - С. 134-136.

7. Бричок С.Б. Представники церковно-релігійної педагогіки (кінець ХІХ - поч. ХХст.) про виховання духовності дитини // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2002. - Вип. 19. - С. 161-164.

8. Бричок С.Б. Викладання християнської моралі: екскурс в історію // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2002. - Вип. 24. - С. 12-15.

9. Бричок С.Б. Роль духовенства у поширенні освіти на Волині // Християнські цінності: історія і погляд у третє тисячоліття. Збірник наукових записок Національного університету «Острозька академія.» - Острог, 2002. - Т. VІ. - С. 222-229.

10. Бричок С.Б. Роль і місце церковнопарафіяльних шкіл у початковій освіті Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя. Зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Серія соціально-педагогічна. - Вип. 3. - Т. 1. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002 - С. 138-145.

11. Бричок С.Б. Традиції укладання букварів для початкової школи України: історичний аспект // Педагогіка і психологія. Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 44-51.

Размещено на Allbest.ru