Дидактичні засади оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Дидактичні засади оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів

Демінський Олексій Цезарійович

АНОТАЦІЯ

навчальний тренувальний спортсмен

Демінський О.Ц. Дидактичні засади оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09. - теорія навчання. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі теорії навчання - оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів. Розкрито сутність, структуру, фактори оптимізації навчально-тренувального процесу, виявлено особливості спортивного тренування в системі багаторічних занять спортом, обґрунтовано дидактичну концепцію та умови оптимізації навчально-тренувального процесу. Розроблена дидактична концепція оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів. Вона являє собою сукупність положень методологічного, теоретичного і методичного змісту. реалізована широка програма дослідно-експериментальної роботи, пов'язана з розробкою, апробацією, перевіркою ефективності побудови спортивного тренування на стадії базової підготовки спортсменів, а також стадії максимальної реалізації спортивної майстерності. Результати дослідно-експериментальної перевірки дидактичного забезпечення спортивного тренування підтверджують ефективність розробленої системи. Основні дані дослідження відображені у монографіях, навчальних посібниках, наукових статтях, методичних рекомендаціях для працівників освіти.

Ключові слова: оптимізація, навчально-тренувальний процес, дидактичні умови, підготовка спортсменів.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах становлення демократичного суспільства в Україні особливої гостроти набувають питання розвитку особистості, підготовки її до активних форм життєдіяльності. Поряд із комунікативними, ціннісно-орієнтаційними та пізнавальними видами діяльності все більшої значущості набуває спортивна діяльність, за допомогою якої особистість прагне реалізувати себе, розкрити потенційні фізичні, психічні та духовні сили і можливості. Саме тому в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті питанням фізичного виховання і спорту надається важливе значення, підкреслюється необхідність педагогічного забезпечення процесу залучення дітей та юнацтва до найважливіших видів і напрямків спортивної діяльності.

Питання підготовки спортсменів привертають увагу широкої громадськості: учених, діячів культури, працівників освіти. Практичне вирішення цих завдань пов'язане з реалізацією комплексної програми соціально-економічного розвитку суспільства, залучення дітей та молоді до активних форм і способів фізичного загартування, досягнення спортивних результатів. В умовах сьогодення актуальність зазначеної проблеми зумовлена соціально-культурними, науково-педагогічними і організаційно-управлінськими факторами.

Соціально-культурний аспект проблеми виявляється в тому, що підготовка спортсменів є необхідною умовою подальшого розвитку культури суспільства і окремої людини, розкриття можливостей збагачення духовної сфери, зміцнення тенденцій наближення культурних цінностей до потреб особистості у сфері фізичного розвитку. Цілеспрямована й ефективна підготовка спортсменів відкриває простір до формування потреби у спорті як особливої соціально-історичної і культурної цінності суспільства. Науково-педагогічна значущість вказаної проблеми пов'язана з тим, що спортивна педагогіка ще не отримала належного теоретичного і методичного осмислення. Не з'ясованими у достатній мірі залишаються питання навчальної роботи, спрямованої на підготовку спортсменів, підвищення ефективності їх навчально-тренувальних занять. Отримання змістовної відповіді на поставлені питання дозволить збагатити сучасну теорію фізичної культури і виховання, спрямувати освітньо-виховний процес у навчальних закладах, забезпечити ефективне використання окремих форм і методів роботи з дітьми та молоддю у сфері фізичної культури і спорту.

Організаційно-управлінське забезпечення спортивної діяльності пов'язане з роботою навчальних закладів, в умовах яких формується майбутня спортивна еліта України. Організаційно впливати на цей процес можливо лише за умови визначення стратегії і тактики спортивної підготовки дітей і молоді, використання ефективних навчальних програм і технологій спортивної освіти і виховання. Керівники навчальних закладів спортивного профілю, викладачі і тренери мають оволодіти відповідним досвідом проектування цього процесу, визначення основних його етапів та структури, а також стимулювання молоді до спортивної майстерності.

Оптимізація навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів є актуальною соціальною і педагогічною проблемою, вимагає свого теоретичного осмислення і практичного вирішення. Як підкреслює президент Академії педагогічних наук України В.Кремень, створення умов для розвитку підростаючої особистості маємо розглядати як найважливіший пріоритет реформування загальної середньої освіти. Адже на короткій часовій дистанції в освіті відбувається активна зміна цілей і цінностей. Для реалізації цих освітніх функцій нині складається принципово нова ситуація: передусім школа розпочинає працювати у новому законодавчому колі. У законі “Про загальну середню освіту” вперше визначено, що мета цього рівня освіти - інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості.

У науковій літературі окремі аспекти проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів знайшли певне висвітлення. Передусім, привертають увагу теоретико-методологічні праці вчених Ю. Бабанського, В. Бондаря, С. Гончаренка, О. Савченко, М. Ярмаченка, в яких аналізуються концептуальні, змістові та процесуальні аспекти підвищення якості й ефективності навчально-виховного процесу в сучасних умовах. У наукових розвідках М. Бакуліна, Б. Бегідова, А. Бєляєва, А. Бондарчука, Є. Вільчковського, Л. Матвєєва, Ф. Суслова наголошується на необхідності оптимізації навчально-тренувальних занять спортсменів, створення необхідних умов для якісної їх підготовки. Питання контролю, планування та моделювання тренувального процесу стають предметом наукових досліджень вчених Ю. Байгулова, М. Бриля, Н. Булгакова, І. Всеволодова, В. Зайцева, М. Зубалія, В. Іванова, В. Петровського.

Над обґрунтуванням теоретичних і методичних аспектів проблеми спортивного тренування працювали вчені А. Озолін, В. Платонов, В. Філін, науковий пошук П. Анохіна, Т. Алфєрової, В. Івлєва, У. Ешбі був спрямований на вивчення фізіологічних основ спортивної діяльності. Психологічні та соціальні передумови підвищення ефективності спортивної діяльності знайшли обґрунтування у дослідженнях В. Асєєва, В. Бойка, В. Волкова, Є. Жарікова та ін.

Здійснений нами огляд науково-педагогічного забезпечення навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів дозволяє зазначити, що найменш дослідженими залишаються питання, які стосуються дидактичних засад оптимізації спортивної підготовки дітей та молоді. На важливість розв'язання дидактичних проблем у системі підготовки спортсменів вказують вчені І. Аліханов, Б. Болобан, А. Тер-Ованесян, С. Толмачов, Б. Шиян та ін.

В умовах зміни парадигм освіти і виховання та перебудови практики підготовки спортсменів особливої актуальності набувають такі дидактичні питання, як проективна розробка різних моделей навчально-тренувального процесу, поетапне і послідовне розгортання змісту навчально-тренувальних занять на основі цих проектів, підвищення ефективності технології спортивного тренування. Досвід дидактичного забезпечення навчально-тренувального процесу охоплює ряд рекомендацій щодо модельно-проективної та діяльнісно-процесуальної роботи тренера і спортсмена. Проте, у сучасній практиці вона ще не набуває системного характеру, відповідної повноти і співвіднесеності складових компонентів з урахуванням їх місця, ролі та взаємодії. Дефіцит системних уявлень та теоретико-дидактичної обґрунтованості проективної і процесуальної діяльності тренера в системі підготовки спортсменів суттєво знижує ефективність та обмежує можливості її оптимізації.

Необхідність впровадження системного підходу до проектування і наступного оптимального процесуального розгортання навчально-тренувального процесу визначається новим осмисленням всього того, що накопичено практикою спортивного тренування за останні десятиріччя. У цьому зв'язку одним із визначальних напрямків оптимізації системи підготовки спортсменів є розробка дидактичних засад навчально-тренувального процесу, зокрема, удосконалення та оновлення дидактичних принципів, способів, методів і форм спортивного тренування на основі якісної зміни його змісту, більш глибокого розкриття закономірностей навчально-тренувального процесу, управління ним з використанням сучасних підходів до його оптимального проектування, програмування, системного розгортання і контролю.

В умовах освітньо-виховної практики існує ряд об'єктивних протиріч, розв'язання яких може підвищити ефективність навчально-тренувального процесу. Актуальність даної проблеми, її виключно важлива значущість для педагогічної теорії і практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Дидактичні засади оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з реалізацією Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), плану пріоритетних напрямків дослідження Міністерства освіти і науки України (Код напрямку 8. Проблеми нового змісту та методики навчання і виховання. Категорія 1), цільової комплексної наукової програми AПН України, яка передбачає опрацювання методики визначення якості освіти, критеріїв оцінювання педагогічної системи, нових освітньо-виховних технологій (затверджена загальними зборами AПН України 16.12.1998 р., протокол № 1-6/1-2).

Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту за темою "Дослідження ефективності учбового процесу з фізичного виховання у школах Донбасу і шляхи його підвищення" (№ реєстрації 0198U005889). Тема дослідження затверджена Вченою радою інституту (протокол № 38 від 23 червня 2000 р.), узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 26 вересня 2000 р.).

Об'єктом дослідження є навчально-тренувальний процес у системі підготовки спортсменів, а предметом - дидактичне забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та дослідно-експериментальній перевірці дидактичної концепції та умов оптимізації навчально - тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом.

На основі провідних ідей у галузі фізичної культури і виховання була розроблена концепція оптимізації навчально-тренувального процесу, яка ґрунтується на положеннях про підготовку спортсменів як систему, здатну до ефективного функціонування за умови її дидактичного забезпечення. Оптимізація навчально-тренувального процесу залежить від прийняття дидактичних рішень, в яких враховуються як змістові, так і процесуальні компоненти системи підготовки спортсменів. Проектування навчально-тренувального процесу і наступна його реалізація на практиці вимагають якісно нового сприймання та інтерпретації окремих дидактичних рішень. Розуміння важливості системного підходу до організації навчально-тренувального процесу передбачає розробку і впровадження дидактичних проектів, які дозволяють вибудовувати певну логіку навчальних дій тренера і спортсмена, використовувати ефективно освітньо-виховні можливості окремих форм і методів тренування спортсменів.

Головна ідея і основні положення зазначеної концепції зосереджені у загальній гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні, що оптимізація навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів може бути забезпечена на основі обґрунтування на теоретичному і прикладному рівні дидактичних положень, які стосуються:

змісту і структури навчально-тренувального процесу у багаторічному плані і в річному циклі;

діагностування навчально-тренувального процесу за окремими етапами і роками;

визначення відповідності змісту і побудови спортивного тренування.

Загальна гіпотеза конкретизована в окремих припущеннях, а саме:

Дослідження дидактичних закономірностей та шляхів оптимізації підготовки спортсменів може мати позитивні результати, якщо її розглядати не як епізодичне, а системне явище, яке характеризується специфічним змістом, структурою і функціями.

Успішне вирішення проблеми оптимізації системи підготовки спортсменів є можливим за умови теоретико-концептуальної розробки і практичної реалізації ряду дидактичних положень, які стосуються проектування, контролю, визначення ефективності різних підходів щодо змістового і процесуально-технологічного забезпечення навчально-тренувального процесу.

Навчально-тренувальний процес у системі підготовки спортсменів буде ефективним за умов створення і обґрунтування дидактичних моделей, які б охоплювали генералізовану логіку педагогічного впливу, а також адекватні способи вирішення освітньо-виховних завдань.

Оптимального рівня навчально-тренувального процесу можна досягти, якщо використати можливості особистісно орієнтованого проектування, результатом якого буде сформованість у вихованців необхідних елементів спортивної майстерності.

Ефективність навчально-тренувальних занять буде значно вищою, якщо є послідовним вирішення процесуальних питань, пов'язаних з впровадженням адекватних дидактичних технологій.

Для досягнення мети дослідження і перевірки гіпотези необхідно було розкрити сутність навчально-тренувального процесу, зосереджуючи при цьому увагу на особливостях окремих етапів системи підготовки спортсменів. Важливим було вивчення сучасних концепцій, напрямків, форм і методів навчально-тренувальної роботи, які засвідчили свої можливості в системі багаторічних занять спортом. Саме тому дослідження проблеми передбачало розв'язання таких завдань:

На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність, структуру і фактори оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Виявити особливості, критерії ефективності та якості навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом.

Обґрунтувати концептуальні положення та основні принципи дидактичного забезпечення процесу підготовки спортсменів у системі багаторічних занять спортом.

Визначити й експериментально перевірити дидактичні умови оптимізації навчально - тренувального процесу на стадіях базової підготовки та розкриття максимальних можливостей спортсменів.

Узагальнити результати багаторічної дослідної діяльності і розробити методичні рекомендації щодо оптимізації навчально - тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про взаємообумовленість явищ об'єктивної дійсності, принципи системного підходу та аналізу, ідеї системної побудови і єдності свідомості і діяльності, розуміння діяльності як системи, яка включає в себе низку взаємообумовлених компонентів. Системний підхід дозволив розглянути навчально - тренувальний процес з урахуванням його мети, змісту, структури, функцій, а також розкрити системоутворюючий характер дидактичних основ підготовки спортсменів. До методології дослідження віднесено положення концепцій розвитку фізичної культури і спорту, теорії розвиваючого і проблемного навчання, особистісно орієнтованого підходу до фізичного виховання особистості. Методологія науково-педагогічного пошуку ґрунтувалась на розумінні єдності теорії і практики, дотримання критеріїв об'єктивності щодо дослідно-експериментального вивчення навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки вчених щодо сутності особистості та її розвитку (І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), ролі діяльності у формуванні особистості (О. Асмолов, Г. Балл, Л. Божович, Г. Костюк та ін.), гуманітаризації і гуманізації процесу навчання ( Ю. Бабанський, В. Бондар, С. Гончаренко, І. Зязюн та ін.). У процесі дослідження ми спиралися на теоретичні положення про комплексний підхід до організації навчально - виховного процесу (Ю. Бабанський, В. Кремень, М. Ярмаченко та ін.). Вимоги комплексного підходу були покладені в основу при обґрунтуванні завдань дослідження, виборі засобів, форм і методів управління навчально-тренувальним процесом, при складанні орієнтовних програм підготовки спортсменів. Не менш значущими у нашому дослідженні були теоретичні положення про оптимізацію навчального процесу в сучасних умовах (С. Бондар, В. Паламарчук, О.Савченко та ін.). Зазначені положення передбачали таку організацію навчально-тренувального процесу, в умовах якої виявлялася б можливість вибору найкращого варіанта, який стосується змісту, методів, засобів і форм навчання і тренування спортсменів.

Успішному вирішенню основних завдань дослідження сприяли теоретичні положення про цілісний характер навчально-виховного процесу, спрямованого на формування найважливіших якостей і властивостей особистості. Праці вчених у галузі теорії навчання і виховання (В. Мадзігон, Н. Ничкало, О. Сухомлинська та ін.) дозволили нам усвідомити діалектичну єдність та залежність цілого і окремих проявів навчально-тренувального процесу, доцільність всебічного охоплення якостей і зв'язків тренування спортсменів, а також визначення його специфіки, унікальності, внутрішньої обумовленості.

Ідея цілісності була використана у процесі визначення складових компонентів тренування спортсменів, основних принципів і критеріїв його оптимізації та методики управління. Вона дозволила виключити суб'єктивні і однобічні методичні рішення і підходи, які абсолютизували окремі прийоми підвищення ефективності і якості підготовки спортсменів. Цілісний підхід до організації навчально-тренувального процесу сприяв послідовному розташуванню основних його компонентів, визначенню ролі окремих дидактичних умов тренування, охопленню факторів соціального, психологічного, педагогічного та управлінського змісту.

Вирішення завдань дослідження здійснювалося протягом 1985 - 2002 років і охоплювало декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

Перший етап (1985 - 1990 рр.) характеризується постановкою проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів. З цією метою було здійснено аналіз наукової літератури в галузі філософії, соціології, психології, педагогіки, кібернетики, теорії фізичної культури і спорту, методики фізичного виховання. Зокрема, предметом осмислення й аналізу були питання теорії діяльності ( сутність, структура, види), здібностей людини та умов їх розвитку, управління підготовкою спортсменів ( сутність, принципи, основи), удосконалення тренування спортсменів у єдиноборствах та ігрових видах спорту. Нами були вивчені загальнотеоретичні питання оптимізації навчання і виховання і, зокрема навчально-тренувального процесу, досліджено питання організації навчально-тренувальних занять з використанням нетрадиційних підходів удосконалення системи підготовки спортсменів, розроблено теоретико-концептуальні і дидактичні положення щодо підвищення ефективності спортивних тренувань.

Другий етап (1991 - 1995 р.р.) передбачав здійснення дослідно-експериментальної роботи з вивчення ефективності дидактичного забезпечення навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів. З цією метою були розроблені основні критерії та показники ефективності тренування спортсменів, дано оцінку існуючої практики підготовки спортсменів. На цьому етапі дослідження продовжено науковий пошук, спрямований на обґрунтування дидактичної концепції оптимізації навчально-тренувального процесу, розробку дидактичних моделей оптимізації навчально-тренувального процесу в річному циклі тренування та багаторічних занять спортом, проведено експериментальне дослідження комплексного використання у навчально-тренувальному процесі різних засобів, форм і методів підготовки спортсменів з метою її оптимізації, визначено змістові і процесуальні аспекти дидактичного забезпечення системи навчально-тренувальних занять в окремих ігрових видах спорту і єдиноборствах.

Третій етап (1996-2002 рр.) визначається вирішенням проблеми в теоретичному і практичному плані, пов'язаний з проведенням формуючого експерименту, дослідною перевіркою ефективності дидактичних моделей навчально - тренувального процесу у річному циклі і в системі багаторічних занять спортом на прикладі єдиноборств та ігрових видів спорту. Були проаналізовані результати дослідно-експериментальної роботи, сформульовані висновки і рекомендації дисертаційного дослідження, підготовлено монографічні і методичні видання, здійснено широке впровадження результатів дослідження в системі підготовки спортсменів.

Відповідно до визначених завдань використано комплекс методів дослідження, а саме: методи теоретичного пошуку (аналіз, порівняння, класифікація, систематизація теоретичних і експериментальних даних, моделювання, дедукції, абстрагування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, порівняльно-історичний аналіз); методи емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, опитування, інтерв'ю, педагогічні спостереження, дослідницькі бесіди), прогностичні (експертні оцінки, узагальнення, незалежні характеристики, моделювання), експериментальні (констатуючий і формуючий експерименти), статистичної обробки результатів (кількісний і якісний аналіз). Методи дослідження були спрямовані на об'єктивне вивчення стану підготовки спортсменів, а також пошук дидактичних умов, які забезпечують оптимізацію навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Донецькому державному інституті здоров'я, фізичного виховання і спорту, а також дитячих та юнацьких спортивних школах Донецької області. В експерименті взяли участь 1260 учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку, 480 студентів Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту, 80 викладачів інституту, тренерів спортивних шкіл, вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл. Дослідження базується на вивченні та використанні досвіду організації навчально-тренувального процесу у Дніпропетровському, Волинському, Львівському, Харківському, Херсонському університетах, а також у Кіровоградському та Луганському педагогічних університетах.

Наукова новизна здобутих результатів: вперше опрацьовано дидактичну концепцію та провідні принципи оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом; створено, теоретично й експериментально обґрунтовано дидактичні моделі оптимізації навчально-тренувального процесу підготовки спортсменів; визначено роль, зміст і способи проектування та організації навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом; розроблено й експериментально перевірено дидактичне забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу на стадіях базової підготовки і максимальної реалізації можливостей спортсменів; вдосконалено критерії та показники педагогічного контролю за якістю та ефективністю навчально-тренувального процесу на окремих етапах системи багаторічних занять спортом; набули подальшого розвитку теоретичні положення, які характеризують сутність і основні фактори оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів, а також особливості дидактичного забезпечення навчально-тренувального процесу на окремих етапах підготовки спортсменів.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що виявлено найважливіші суперечності в організації навчально-тренувального процесу; обґрунтовано роль і необхідність дидактичного забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів; вироблено теоретико-концептуальні положення, що поглиблюють розуміння специфіки та принципів оптимізації навчально-тренувального процесу на окремих етапах підготовки спортсменів; розроблено зміст і технологію проектування навчально-тренувального процесу з метою впровадження дидактичних умов ефективної підготовки спортсменів.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці та реалізації у навчально-тренувальному процесі дитячих та юнацьких спортивних шкіл, вищих навчальних закладів спортивного профілю дидактичних умов оптимізації підготовки спортсменів. За результатами дослідження знайшли широке впровадження в системі підготовки спортсменів програми навчально-тренувальних занять, програма навчального курсу “Дидактичні основи оптимізації спортивного тренування”, навчальні і методичні посібники з фізичного виховання та організації спортивної діяльності. Матеріали і висновки дослідження знайшли відображення у монографіях і навчальних посібниках: “Основи теорії і методики фізичного виховання”, “Розвиток здібностей спортивної діяльності”, “Наукові основи конструювання дидактичних моделей тренера-викладача до роботи в системі освіти”, “Основи теорії фізичної культури”, “Дидактичні основи оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів”. Методичні рекомендації дослідження використовуються у процесі лекційних занять, семінарів, факультативів, впроваджені в практику роботи спортивних шкіл, інститутів та факультетів фізичного виховання. Практична цінність роботи визначається її орієнтацією на використання отриманих результатів у професійній діяльності спеціалістів у сфері дитячого та юнацького спорту, а також спорту вищих досягнень. Розроблені автором дидактичні моделі організації навчально-тренувального процесу на матеріалі єдиноборств та спортивних ігор знаходять творче використання в системі підготовки спортсменів в інших видах спорту.

Результати науково-педагогічного пошуку підтверджені актами впровадження основних його ідей і положень в практику роботи збірних команд України, команд супер- і вищої ліг, в діяльності вищих навчальних закладів спортивного профілю, загальноосвітніх шкіл, а також дитячих та юнацьких спортивних шкіл (довідка Держкомспорту України № 5/58 від 11.01.02; довідка Донецького управління з фізичного виховання та спорту КФВС МОН України № 2/14 від 17.01.02; довідка Управління з питань фізичної культури та спорту Донецької обласної державної адміністрації № 01-10/109 від 25.01.02; довідка Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту № 19 від 29.01.02).

Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів відповідно до мети і завдань дослідження, репрезентативністю і статистичною значущістю, поєднанням якісного аналізу і кількісної обробки отриманих даних, багаторічним терміном апробації основних теоретичних і концептуальних положень дослідження, зіставленням прогностичного матеріалу з об'єктивними показниками, а також позитивним результатами впровадження дослідної програми в умовах сучасної практики підготовки спортсменів в Україні.

На захист виносяться:

Положення, що визначають сутність і основні фактори оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Особливості організації навчально-тренувального процесу на окремих стадіях підготовки спортсменів.

Дидактична концепція оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Дидактичні моделі оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом.

Система дидактичного забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу на стадіях базової підготовки і максимальної реалізації можливостей спортсмена.

Апробація результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних та міжвузівських науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: “Програмно-методичні основи підготовки спортивних резервів” ( Москва, 1985 р.), “Фізіологічні механізми адаптації до м'язової діяльності” (Волгоград, 1988 р.), “Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання у вузах” ( Павлодар, 1988 р.), “Фізіологічне нормування праці” (Донецьк, 1989 р.), “Науково-методичне і медико-біологічне забезпечення фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи” (Дніпропетровськ, 1990 р.), “Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціального і гуманістичного мислення у студентів” (Одеса, 1991 р.), “Традиційні та нетрадиційні методи активного навчання у вищій школі” (Рівно, 1992 р.), “Активні методи навчання у вищій школі” (Київ, 1993 р.), “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі” (Київ-Черкаси, 1995 р.), “Ілюзії та реальність соціального буття” (Донецьк, 1996 р.), “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних ігор” (Львів, 1997 р.), “Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність” (Київ-Черкаси, 1997 р.), “Фізична культура, спорт та здоров'я” (Харків, 1997 р.), “Фізична підготовленість та здоров'я населення” (Одеса, 1998 р.), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999 р.), “Гуманітарна освіта у контексті регіональних проблем: досвід і перспективи” (Херсон, 2000 р.), “Активні методи навчання у вищій школі: сучасний стан, перспективи” (Кіровоград, 2001 р.), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2003 р.).

Основні положення і висновки дисертації обговорювались на щорічних конференціях професорсько - викладацького складу та засіданнях кафедри педагогіки Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту. За матеріалами дослідження автором організовано і проведено науково-практичну конференцію “Актуальні проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів” (Донецьк, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 114 наукових і науково-методичних праць, зокрема 11 монографій та навчальних посібників, 29 статей у провідних фахових виданнях, 13 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, 51 методичну рекомендацію, 10 матеріалів і тез конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт за темою дисертації становить 157 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 446 сторінок, основний - 366 сторінок, список використаних джерел охоплює 41 сторінку, 455 найменувань, додатків 16. Робота містить 65 таблиць і 29 рисунків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, методологічну і теоретичну основу, концепцію і методику дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, положення, які винесено на захист, відображено апробацію і впровадження результатів дослідження у системі підготовки спортсменів.

У першому розділі - “Теоретичні і методичні аспекти дослідження проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів” - визначаються методи дослідження зазначеної проблеми, обґрунтовується сутність і роль оптимізації навчально-тренувального процесу, виділяються основні ознаки і фактори оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів.

Сучасний стан розвитку освіти в Україні передбачає оновлення її змісту, принципів організації, ефективне використання нових педагогічних технологій. Обґрунтування методології і теорії змісту освіти на всіх її ступенях і рівнях, створення освітніх стандартів та науково-педагогічне забезпечення їх реалізації визнано пріоритетними для педагогічної науки і практики. У контексті зазначеного актуальними є питання оптимізації навчально-виховного процесу, який би системно охоплював найважливіші фактори розвитку особистості, формування її найважливіших рис і якостей.

На думку провідних вчених в галузі дидактики (Ю.Бабанський, В.Бондар, С.Гончаренко), принцип оптимальності в педагогіці пов'язує мету навчання та виховання і засоби її досягнення в навчально-виховній діяльності. Він потребує досягнення максимального пізнавального чи навчально-виховного ефекту з мінімальними витратами матеріальних засобів і зусиль педагога та учнів.

Розуміння складності і багатоаспектності оптимізації навчально-тренувального процесу та підготовки спортсменів спонукало до системного осмислення цього явища та використання найважливіших методів теоретичного та емпіричного характеру. До методів теоретичного дослідження проблеми віднесено порівняльно-історичний аналіз, сходження від абстрактного до конкретного, моделювання, метод графів, індукції та дедукції, причинно-наслідковий аналіз. Серед методів емпіричного дослідження були використані такі, як анкетування, інтерв'ю, дослідницькі бесіди, наукові спостереження, узагальнення незалежних характеристик, метод рейтингу, самооцінки, педагогічний консиліум, експеримент, кореляційний аналіз, статистична і математична обробка даних.

На матеріалі теоретичного аналізу було зазначено, що оптимізація належить до складних категорій дидактики і тому вимагає виділення найсуттєвіших її ознак. До них віднесено вибір найбільш сприятливого варіанту побудови навчально-тренувального процесу; педагогічні дії, які забезпечують необхідний рівень підготовки спортсменів.

Оптимізація навчально-тренувального процесу розглядається не як окремий або особливий метод. Вона являє собою цілеспрямований підхід до побудови навчально-тренувального процесу, завдяки якому у єдності розглядаються принципи, особливості змісту навчального матеріалу і його впливу, арсенал форм і методів тренування, особливості контингенту. Аналіз теоретичних і методичних аспектів дослідження зазначеної проблеми дозволив констатувати, що у науковій практиці існує ряд конструктивних рішень з цього питання. Оптимізація розглядається вченими як умова зміцнення взаємозв'язку між метою і завданнями, змістом і формою спортивного тренування, кількісними і якісними проявами, виявленнями конкретного і цілого у навчально-тренувальному процесі. На основі сформульованої мети конкретизуються завдання оптимізації. Таким чином, мета і завдання оптимізації навчально-тренувального процесу відображають не тільки її бажаний результат, але і визначають зміст і організацію діяльності тренера і спортсмена. Формулювання мети і завдань оптимізації навчально-тренувального процесу носить конкретний характер. В якості визначальних ознак конкретності доцільно вважається інформативність, реальність, змістовність.

Набутий у попередні роки досвід теоретичного осмислення окремих питань оптимізації навчально-тренувальних занять має важливе значення і дозволяє виділити на анатомічному рівні характерні ознаки і прояви цього процесу. Проте, залишаються теоретично і практично невирішеними питання, пов'язані з осмисленням оптимізації як категорії цілісної педагогічної дії, спроможної системно охопити найсуттєвіші прояви і фактори цього процесу.

Аналіз теоретико-концептуальних і методичних аспектів дослідження проблеми оптимізації дозволяє визначити, що найбільш перспективним є науково-педагогічний погляд, у якому домінує принцип системності. Оптимізація навчально-тренувального процесу є системоутворюючим явищем, в якому враховуються складові компоненти і фактори впливу на підготовку спортсмена.

З метою пошуку можливої інтеграції складових компонентів навчально-тренувального процесу та його оптимізації на цій основі були виділені і проаналізовані основні фактори впливу на навчально-тренувальний процес. Було розглянуто, зокрема, три основних фактори, які дозволили охопити фізіологічні, психологічні, а також дидактичні процеси, зроблено висновки про необхідність їх ефективного використання з метою оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

Фізіологічні фактори є основою нервово-м'язової роботи, яка складає специфіку певного виду спортивної діяльності, впливає на фізичну і технічну підготовку спортсменів. Підкреслено, що людський організм являє динамічну систему, сутність якої полягає у тому, що життєдіяльність усіх його органів, клітин, тканин має складну організацію саморегулювання. Фізіологічні фактори не є самостійними і їх виникнення в організмі спортсмена у потрібний момент і з достатнім ступенем ефективності обумовлене психологічними факторами спортивної діяльності, які за змістом поділяються на сугестивні, ментальні та соціально-ігрові. Вказано на важливість підготовки спортсменів до психологічної саморегуляції, а також необхідність ефективного використання основних її засобів, методів та форм.

Особливе місце у дисертації відведено висвітленню ролі дидактичних факторів оптимізації навчально-тренувального процесу. Вони дозволяють активно використовувати набутий раніше досвід фізичного загартування дітей та молоді, організації спортивної діяльності, впровадження новітніх освітньо-виховних технологій у навчально-тренувальному процесі, використання нетрадиційних засобів підготовки спортсменів.

Другий розділ - “Особливості навчально - тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом” - присвячено висвітленню питань організації навчально-тренувальних занять юних спортсменів, а також побудови навчально - тренувального процесу на рівні виявлення вищої спортивної майстерності.

Науково-педагогічний пошук засвідчив, що проблема оптимізації може бути глибоко осмислена на основі вивчення загальнотеоретичних і методологічних закономірностей освітньо-виховної діяльності, а також положень, які характеризують фізіологічні, психологічні та дидактичні особливості навчально-тренувального процесу на окремих етапах його організації. Посилаючись на результати досліджень вчених-педагогів М. Бакуліна, В. Бегідова, А. Бондарчука, Є. Вільчковського, Л. Матвєєва та ін., було зазначено, що навчально-тренувальний процес покликаний створити умови, за якими спортсмени можуть набувати необхідний досвід і, в той же час, виявляти властиві їм сили і можливості, спиратися на наявний потенціал свого емоційно-почуттєвого, інтелектуального та фізичного розвитку. Враховуючи особливу роль особистості спортсмена у навчально-тренувальному процесі, підкреслена важливість осмислення сучасних дидактичних проблем спортивного тренування з позицій теорії і практики особистісно орієнтованого навчання.

У процесі дослідження були вивчені особливості організації навчально-тренувальних занять юних спортсменів. Зазначено, що підлітковий вік є одним із найбільш складних і відповідальних періодів у життєвому циклі людини, характеризується яскраво вираженими специфічними якостями, які необхідно знати і враховувати тренеру-викладачу у процесі спортивного тренування. У дисертації проаналізовано фізіологічні особливості розвитку організму підлітків, виявлення вікової динаміки фізичних сил і найбільш сприятливих періодів їх розвитку в окремих видах єдиноборств та ігрових видах спорту.

Урахування вікових особливостей, зміни фізичних якостей необхідне для визначення методики спортивних занять, допустимих тренувальних навантажень. Вивчення впливу спортивного тренування на фізичний розвиток, фізичну та спортивно-технічну підготовленість дітей, підлітків та юнаків має важливе значення для наукового обґрунтування теорії і методики їх фізичного виховання та спортивної підготовки.

Оптимізація навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів стає можливою на основі врахування закономірностей, які пов'язані з розвитком, становленням на формуванням особистості спортсмена. Особистісно орієнтований підхід до осмислення цієї проблеми є методологічним принципом і, в той же час, дозволяє глибше розкрити суттєві резерви, які існують у практиці дидактичного забезпечення навчально-тренувального процесу.

На основі аналізу результатів наукових досліджень в галузі психології (Г. Костюк, Б. Ломов, В. Мельников, П. Рудик) зазначено, що психічні якості у підлітковому віці мають більше виражену динаміку, ніж фізичні. Пояснюється це тим, що у психічних якостях виявляються процеси різного рівня по відношенню до індивідуальності юного спортсмена. Особливу роль мають психологічні якості, які виявляються у сенсомоторній культурі спортсмена, у його здатності до точних реакцій, швидкої реалізації рішень, прогнозування найбільш вірогідних подій.

У дисертації подано матеріали, які характеризують дидактичні особливості організації навчально - тренувальних занять юних спортсменів, вказано на те, що спортивне тренування слід будувати на основі пізнання особливостей змагальної діяльності, а не абстрагуватися від неї. Адже спортивна діяльність передбачає первинність змагань і вторинність тренувального процесу. На основі аналізу результатів досліджень у галузі педагогіки спорту висловлені міркування про переваги окремих дидактичних підходів до визначення змісту, організації форм і методів підготовки спортсменів та необхідність їх використання під час обґрунтування концепції оптимізації навчально-тренувального процесу.

У ході дослідження вивчалися особливості побудови навчально-тренувального процесу на рівні виявлення вищої спортивної майстерності. Підкреслено, що цьому етапу становлення майстерності спортсмена властиві свої особливості, і тому підготовку висококваліфікованих спортсменів не можна вважати продуктивною з позицій загальної теорії і методики спортивного тренування. Розуміння цього спонукає вчених до пошуку нових концептуальних положень системи підготовки в спортивних іграх та єдиноборствах.

Процес підготовки висококваліфікованих спортсменів в єдиноборствах та ігрових видах спорту на етапі вищої спортивної майстерності повинен передбачати оптимізацію професійно важливих якостей, включаючи в себе вплив на загальну і спеціальну фізичну підготовленість, так і вплив на психічні процеси, які забезпечують оперативність техніко-тактичної та ігрової діяльності.

На основі отриманих теоретичних матеріалів була обґрунтована думка про те, що процес підготовки висококваліфікованих спортсменів у єдиноборствах та ігрових видах спорту повинен передбачати оптимізацію професійно важливих якостей, включаючи в себе як вплив на загальну і спеціальну фізичну підготовленість, так і збагачення психічних процесів, які забезпечують оперативність техніко-тактичної та ігрової діяльності.

Підкреслено, що під час проведення навчально-тренувального процесу необхідним є цілеспрямований вплив як на механізми, що забезпечують функціонування процесів прийому і перетворення інформації, так і на механізми, які сприяють покращанню працездатності та розвитку фізичних якостей з метою їх удосконалення. Технічна, фізична, тактична і психологічна підготовленість спортсмена завжди виявляється у складному поєднанні, яке забезпечує досягнення найвищих спортивних показників як у змагальній діяльності в цілому, так і в її окремих частинах: діях, прийомах, комбінаціях.

У роботі проаналізовані психофізіологічні особливості побудови навчально-тренувального процесу на етапі підготовки висококваліфікованих спортсменів, визнано, що технічна, фізична і психологічна підготовленість спортсменів завжди виявляється у складному сполученні, яке забезпечує досягнення найвищих спортивних показників як у змагальній діяльності в цілому, так і в окремих її частинах, діях, прийомах та комбінаціях. Це позначається і на дидактичних особливостях організації навчально-тренувального процесу.

Матеріали дисертації характеризують дидактичне забезпечення навчально-тренувальних занять висококваліфікованих спортсменів, висвітлюють окремі положення і рекомендації вчених щодо індивідуалізації навчально-тренувального процесу на окремих етапах підготовки спортсменів.

Складність дидактичних завдань, які слід вирішувати при підготовці висококваліфікованих спортсменів, зумовлює необхідність визначення основних напрямків діяльності тренера з оптимізації навчально-тренувального процесу. Вкрай необхідною є наукова інформація, яка б дозволяла об'єктивувати оцінки спрямованості різновидів вправ та дозування навантажень, розробити методику оптимізації оснащення спортсменів засобами ведення поєдинків.

Основною метою підготовки спортсменів високого класу є досягнення певного змагального результату. З цього випливає, що підготовка до змагань повинна розглядатися як найсуттєвіша частина складного процесу тренування кваліфікованих спортсменів. У роботі виділено основні напрямки такої діяльності, які передбачають визначення мети підготовки, адекватної умовам і вимогам змагальної діяльності і можливостям спортсменів; індивідуалізацію передзмагальної підготовки на основі врахування особистісних та індивідуальних властивостей спортсменів, здійснення динамічного контролю і корекції психічного стану спортсмена.

Третій розділ - “Дидактична концепція оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів” - присвячений обґрунтуванню концептуальних положень, основних принципів та дидактичних умов оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом (Рис. 1). Підготовка вказаного матеріалу була зумовлена тим, що питання дидактичного змісту і спрямованості ще не отримали в сучасній педагогічній літературі достатнього висвітлення.

Рис. 1. Дидактичне забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів

Під час дослідження була розроблена дидактична концепція оптимізації навчально - тренувального процесу, яка являє собою сукупність положень методологічного, теоретичного і методичного змісту. Концепція складається з двох частин, в яких послідовно висвітлюються основні принципи та умови оптимізації навчально-тренувального процесу, визначаються напрямки та етапи цілеспрямованих і ефективних дій тренера-викладача.

У дисертації знайшли висвітлення методологічні, функціональні та дидактичні принципи оптимізації навчально-тренувального процесу. До методологічних віднесено принципи цілісності, багатомірності оцінки, ієрархічності функціонування, подолання багатомірності, активних причинно-наслідкових зв'язків, постійного розвитку та удосконалення навчально-тренувального процесу. До функціональних віднесено принципи єдиної циклової хвилі, динамічної асиметрії, дискретно-хвильового програмування, системності, єдності варіативності і поступовості, ультрастійкості, цілеспрямованого нарощування якості, адекватності контролю навчально-тренувального процесу. До дидактичних принципів віднесено вірне співвідношення норм часу на різні заняття у загальному режимі спортсмена; відповідність програмного матеріалу віковим можливостям; відповідність матеріально-технічного оснащення специфіці виду спорту; оптимізації навчально-тренувального процесу; єдності загальноосвітньої і загальної фізичної підготовки; оптимальності співвідношення тренувальних засобів; цільової спрямованості до головного змагання; неодночасного набуття спортивної форми та різноспрямованого використання спеціалізованих засобів спортивного тренування.

Оптимізація навчально-тренувального процесу передбачає структурування та поетапне дидактичне забезпечення, зокрема, визначення мети і завдань навчально-тренувального процесу; вибір і конкретизацію критеріїв оптимізації; вибір відповідних засобів, форм і методів організації тренування; створення попередніх умов для реалізації мети навчально-тренувального процесу; реалізацію визначеної мети і завдань тренування та аналіз його результатів.

Четвертий розділ - “Дидактичне забезпечення оптимізації навчально-тренувального процесу на стадії базової підготовки спортсменів” - присвячено розробці дидактичних проектів та визначенню змісту навчально-тренувального процесу на стадії базової підготовки спортсменів, а також дослідно-експериментальній перевірці ефективності побудови спортивного тренування. Стадія базової підготовки спортсменів охоплювала два етапи: попередньої підготовки та початкової спеціалізації. Це дозволило більш конкретно підійти до визначення проектів дидактичного забезпечення і перевірити їх ефективність.

Під час розробки дидактичних проектів проаналізовано існуючі підходи до організації спортивних занять, визнано недоцільним будувати спортивне тренування у відповідності з розвитком спортивної форми. Такий підхід є прийнятним для спортсменів середньої ланки. Проте використання його в роботі з юними спортсменами, які лише розпочинають свій спортивний шлях, є не доцільним, тому що навчально - тренувальний процес носить переважно підготовчий характер. Доведено, що мета навчально-тренувального процесу на етапі попередньої підготовки полягає у тому, щоб на основі широкої загальноосвітньої та загальнофізичної підготовки прищепити інтерес та виробити стійку мотивацію до систематичних занять фізичними вправами. Для успішного досягнення зазначеної мети важливого значення набувають такі завдання: набуття знань про значення фізичної культури та спорту для здоров'я; освоєння гігієнічних та процедур, що загартовують, у режимі дня; знайомство з обраним видом спорту, його значенням та місцем у системі фізичного виховання; вивчення історії розвитку спорту; формування широкого кола неспеціалізованих знань, умінь і навичок; зміцнення здоров'я, всебічний розвиток фізичних якостей з орієнтацією на координаційні здібності, гнучкість, загальну витривалість; оволодіння основами техніки найпростіших рухів обраного виду спорту, найпростіших правил змагань та змагальної діяльності. Етап попередньої підготовки характеризується своєю спрямованістю на створення міцного фундаменту загальної фізичної підготовки на основі засобів, які мають широкий функціональний вплив на всі органи і системи організму, а також відзначаються створенням передумов для технічних і тактичних дій, правильних уявлень про обраний вид спорту за рахунок широкого використання засобів загальноосвітньої підготовки.

Дослідником запропоновано новий підхід, який найповніше відповідає сучасним уявленням щодо мети і завдань підготовки юних спортсменів. Проективна побудова спортивного тренування за типом блочної системи з попереднім програмуванням найближчої та кінцевої мети, завдань і засобів загальної підготовки найбільше відповідає структурі навчального року, в результаті чого оздоровчі завдання як в загальноосвітній школі, так і в ДЮСШ вирішуються на одній основі.