Педагогічні умови навчання молодших школярів основам мови образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови навчання молодших школярів основам мови образотворчого мистецтва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасних умовах гуманізації суспільства в Україні проблема формування художньо-естетичної культури школярів вимагає суттєвого перегляду.

У Концепції загальної середньої освіти (12-ти річна школа) проголошено, що «…в процесі навчання учні мають прилучитися до образних мов різних видів мистецтв, розмаїття жанрів і стилів українського і зарубіжного мистецтва, пізнати своєрідність вітчизняної художньої культури в контексті світових культуротворчих процесів.»

Психологічною та педагогічною теорією і практикою (Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, Є.І.Ігнатьєв, О.В. Запорожець, В.І. Кириєнко, О.М. Леонтьєв, В.С. Мухіна, М.М. Ростовцев, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, О.В. Бакушинський, Н.О. Ветлугіна, Є.С. Громов, Т.С. Комарова, В.С. Кузін, Н.П. Сакуліна, Є.М. Торшилова, Є.В. Шорохов) обгрунтовано досить раннє залучення людини до оволодіння різними видами мистецтва, зокрема образотворчим, починаючи з дошкільного й молодшого шкільного віку.

Підвищену зацікавленість вітчизняних і зарубіжних психологів та педагогів викликає вивчення специфіки дитячої образотворчої діяльності, розробка і вдосконалення педагогічних умов, які забезпечують успішність навчання учнів образотворчому мистецтву, особливо на початкових етапах залучення до нього. При цьому найбільш гострому обговоренню підлягає проблема, пов'язана з оволодінням учнями, зокрема молодших класів, елементами мови образотворчого мистецтва. З одного боку, наголошується на необхідності збереження специфічної своєрідності, яка притаманна дитячій діяльності (В.М. Кардашов, Є.А. Захарова), з іншого, - оволодіння мовою образотворчого мистецтва розглядається як вихідний показник залучення дітей до професійного мистецтва, зрозуміло, у прийнятних для цього віку межах (Б.П. Юсов, Г.В. Лабунська, В.П. Котляр).

За експериментальними даними (Н.О.Вєтлугіна, І.П. Глінська, В.О.Інжестойкова, Т.С. Комарова, В.П. Котляр, Г.В. Лабунська, В.С. Мухіна, Г.О.Підкурганна, Н.П. Сакуліна, Є.В. Шорохов, Б.П. Юсов), дитина вже з перших етапів оволодіння образотворчою діяльністю починає засвоювати окремі елементи мови образотворчого мистецтва. Проте при використанні цих елементів виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Таким чином, використання елементів мови образотворчого мистецтва не порушує при цьому своєрідності й привабливості дитячого малюнка. Самостійний же шлях дитини в пошуках виразних засобів є малоефективним, оскільки він здійснюється за допомогою спроб і помилок, до того ж без внутрішнього переконання в необхідності використання тих чи інших засобів (В.С. Мухіна). Тобто лише кваліфіковане, науково обґрунтоване і методично забезпечене навчання сприяє оволодінню дитиною елементами мови образотворчого мистецтва.

Аналіз літератури, присвяченої вивченню особливостей оволодіння дітьми образотворчою діяльністю, дозволив виявити неоднозначність підходів щодо розв'язання проблеми їх навчання основам мови образотворчого мистецтва. В одних випадках вона вирішується в контексті загальних підходів щодо навчання дітей образотворчій діяльності на етапі дошкільного віку (Є.О. Фльоріна, Н.П. Сакуліна, Т.С. Комарова, В.П. Котляр) і молодшого шкільного віку (Г.В. Лабунська, В.В. Колокольніков, М.М. Ростовцев, О.Є. Рожкова, С.О. Федоров, Б.П. Юсов). В інших розглядаються особливості оволодіння дітьми окремими елементами цієї мови: композицією в дошкільному віці (Г.О.Підкурганна) і в шкільному віці (Є.В. Шорохов), кольором у дошкільному віці (Л.В. Пантелєєва) і в шкільному віці (О.О.Мєлік-Пашаєв, Т.О. Копцева).

Відсутність спеціальних досліджень, присвячених особливостям навчання учнів молодших класів основам мови образотворчого мистецтва, призвело до того, що в сучасних навчальних програмах з образотворчого мистецтва для початкових класів не існує точно визначеного переліку елементів мови, з якими першочергово необхідно знайомити учнів, а також умов збагачення уявлень про них. Цим визначається актуальність обраної теми дослідження. У зв'язку з тим, що перший клас є вихідним у цілеспрямованому навчанні учнів образотворчому мистецтву, актуальним, на наш погляд, є вивчення особливостей оволодіння основами мови образотворчого мистецтва на зазначеному етапі.

Зв'язок роботи з науковими планами та темами. Тема дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики початкового навчання Бердянського державного педагогічного університету «Формування основ педагогічної майстерності в майбутніх учителів початкових класів». Тему дослідження затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні, протокол №1 від 23 січня 2001 року.

Об'єкт дослідження - процес навчання учнів молодших класів загальноосвітньої школи елементам мови образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження - педагогічні умови навчання учнів першого класу загальноосвітньої школи основам мови образотворчого мистецтва.

Мета дослідження: визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови ефективного навчання учнів першого класу загальноосвітньої школи основам мови образотворчого мистецтва.

Гіпотеза полягає у припущенні, що успішність свідомого оволодіння учнями молодших класів основами мови образотворчого мистецтва може бути досягнена за таких педагогічних умов:

- забезпечення впевненості учнів у виразних достоїнствах запропонованих елементів мови образотворчого мистецтва, усвідомлення їх переваг перед тими засобами виразності, якими вони користувалися у своїй діяльності до навчання;

- здійснення комплексного підходу до навчання учнів основам мови образотворчого мистецтва.

Для реалізації мети й перевірки висунутої гіпотези поставлені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати й узагальнити вихідні теоретичні положення, які розкривають основи мови образотворчого мистецтва.

2. Визначити та обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують успішність оволодіння учнями 1-го класу необхідною сукупністю елементів мови образотворчого мистецтва.

3. Вивчити особливості оволодіння учнями 1-го класу основами мови образотворчого мистецтва і використання її елементів в процесі естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва та відтворення власних вражень про оточуючий світ в образотворчій діяльності.

4. Розробити й експериментально перевірити модель навчання учнів 1-го класу основам мови образотворчого мистецтва та методичні рекомендації, спрямовані на її впровадження.

Методологічну основу дослідження складає філософське вчення про привласнення індивідом матеріальної та духовної культури, створеної людством.

Основу обґрунтування теоретичних і практичних завдань, які вирішуються в дослідженні, склала розроблена у вітчизняній психології теорія про психічний розвиток дитини як процесу, що має конкретно-історичну й соціальну природу. Всі етапи цього розвитку обумовлені особливостями передачі соціального й суспільного досвіду (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, Л.А. Венгер). Такий підхід до психічного розвитку зробив можливим у процесі визначення ефективніших умов оволодіння учнями основами мови образотворчого мистецтва використання цілеспрямованого навчання, в ході якого здійснюється засвоєння дитиною найпростіших форм цього досвіду.

Розробляючи гіпотезу та методику дослідження, ми виходили з таких теоретичних передумов:

- розуміння в естетиці мови мистецтва як сукупності історично складених, особливих у кожному виді й жанрі мистецтва матеріальних засобів і прийомів створення художнього образу, тобто зображувально-виразних засобів (О.О. Потебня, О.Д. Альохін, П.О.Білецький, В.І. Костін, В.І. Самохвалова);

- визнання цілеспрямованого, науково обґрунтованого, методично забезпеченого навчання як універсальної умови, сприятливої для усвідомленого оволодіння учнями молодших класів основами мови образотворчого мистецтва (Г.В. Лабунська, І.П. Глінська, Є.О. Фльоріна, В.В. Колокольніков, Е.М. Белютін, Є.В. Шорохов, Н.П. Сакуліна, Є.М. Торшилова, В.П. Котляр).

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

- аналіз мистецтвознавчої, психологічної, педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми, спрямований на вивчення міри дослідження даної проблеми та визначення її відправних теоретичних положень;

- вивчення стану практики навчання учнів молодших класів образотворчому мистецтву в сучасній початковій школі та аналіз результатів учнівської діяльності, зафіксованих у процесі естетичного сприймання дітьми творів образотворчого мистецтва й відтворення ними власних вражень про реальну дійсність засобами малювання з метою визначення рівня осягнення учнями основ мови образотворчого мистецтва в контексті оволодіння відповідними видами діяльності та ефективності створення для цього педагогічних умов; педагогічний експеримент.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі ЗОШ №7, ЗОШ №13 м. Бердянська Запорізької області. До проведення експерименту було залучено 164 учні перших класів загальноосвітніх шкіл.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи:

на першому етапі (1994-1996) вивчалася література з обраної проблеми дослідження, визначалися її теоретичні основи, розроблявся зміст моделі експериментального навчання й методи її апробування;

на другому етапі (1996-2000) здійснювалася експериментальна робота;

на третьому етапі (2001) аналізувалися й оброблялися результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

- виявлено педагогічні умови ефективного навчання учнів першого класу основам мови образотворчого мистецтва та експериментально перевірено їх ефективність в процесі навчання учнів образотворчому мистецтву;

- визначені й обґрунтовані орієнтовні рівневі параметри сутності елементів мови образотворчого мистецтва (малюнку, лінії, кольору, композиції), прийнятні для свідомого оволодіння й цілеспрямованого використання в естетичному сприйманні творів образотворчого мистецтва та образотворчій діяльності учнями першого класу;

- обґрунтовані процеси й утворення, що забезпечують засвоєння запропонованих елементів мови і свідоме їх використання у вирішенні образотворчих завдань, які виконують учні;

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні, конкретизації, а також обґрунтуванні правомірності використання понять «мова образотворчого мистецтва», «елементи мови образотворчого мистецтва»; розробці педагогічних умов, які забезпечують послідовне оволодіння й свідоме використання учнями молодших класів елементів мови образотворчого мистецтва у власній образотворчій діяльності.

Практичне значення отриманих результатів дослідження: розроблено модель навчального процесу, спрямованого на формування в учнів першого класу уявлень про основи мови образотворчого мистецтва, в якій подані у взаємозв'язку та взаємозалежності структурні компоненти цього процесу

За матеріалами дослідження розроблено та впроваджено в навчальний процес факультету підготовки вчителів початкових класів Бердянського державного педагогічного університету спецкурс «Методика ознайомлення молодших школярів з творами образотворчого мистецтва».

Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, використанням комплексу методів дослідження, адекватних меті й завданням дослідження, результатами якісної та кількісної обробки одержаних експериментальних даних.

Апробація та впровадження в практику результатів дослідження здійснювалися в ході дослідницько-експериментальної роботи в ЗОШ №7 м. Бердянська Запорізької області; через публікацію матеріалів експериментального дослідження, що мають теоретичне й практичне спрямування. Основні положення, висновки, методичні рекомендації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та методики початкового навчання Бердянського державного педагогічного університету; всеукраїнському науково-практичному семінарі «Мистецтво - важлива умова розвитку творчого потенціалу молодших школярів» (Сімферополь, 2002 р.); регіональних науково-практичних конференціях «II-ий Всеукраїнський з'їзд працівників освіти і питання підготовки вчителя сучасної школи» (Бердянський державний педагогічний університет; 2002 р.); «Сучасні технології у підготовці майбутніх педагогів» (Запорізьке педагогічне училище, 2001 р.); обласній науково-практичній конференції «Тобі, Харківщино, пошук молодих!» (Харківський національний університет ім.В.Н. Каразіна, 2002 р.); науково-практичних конференціях викладачів БДПІ (1994-2002 рр.); впроваджено в курсі лекцій та практично-семінарських занять із навчальної дисципліни «Методика викладання образотворчого мистецтва» (Спеціальність: 7.010102 «Початкове навчання») Бердянського державного педагогічного університету.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 5 одноосібних публікаціях, із них - 4 статті у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (204 позиції), додатку. Загальний обсяг дисертації 218 сторінок (основний зміст викладено на 184 сторінках). Робота містить 12 таблиць, додаток на 18 сторінках.

Основний зміст дисертації

образотворчий мистецтво естетичний учень

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, її значущість, обґрунтовано доцільність проведення дослідження, сформульовано об'єкт, предмет і завдання роботи, визначено мету і гіпотезу, теоретико-методологічні основи, окреслено етапи і методи дослідження, викладено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження» - на основі аналізу мистецтвознавчої, психологічної, педагогічної та методичної літератури розкрито специфіку мови образотворчого мистецтва, висвітлено психолого-педагогічні особливості оволодіння її елементами молодшими школярами, розглянуто стан проблеми у практиці роботи загальноосвітньої школи.

Аналіз мистецтвознавчої літератури дозволив визначити поняття «мистецтво» та «мова мистецтва», а також виділити елементи мови, які є спільними для всіх видів образотворчого мистецтва. Так, мистецтво як вид духовного освоєння людиною дійсності має свої функції, серед яких найчастіше вказують естетичну, пізнавальну, відтворюючу, виховну, здійснює через функцію комунікативну, адже поява художнього твору обумовлена, з одного боку, потребою художника показати своє розуміння й морально-естетичну оцінку реальної дійсності, з іншого - повідомити свою художньо-образну інформацію глядачеві.

У мистецтвознавчій літературі мова мистецтва визначається як сукупність історично складених, особливих для кожного виду мистецтва матеріальних засобів і прийомів створення художнього образу, тобто зображувально-виразних засобів (О.О. Потебня, О.Д. Альохін, П.О.Білецький, В.І. Костін, В.І. Самохвалова). Отже, використання терміна «мова» щодо мистецтва є цілком правомірним, оскільки він означає таку систему, яка має характерні семіотичні ознаки і сприяє відтворенню художнього змісту. Вона функціонує в межах сфери мистецтва в цілому і окремих його видах та жанрах, виконуючи функцію передачі повідомлення від автора до адресата. Знання правил цієї мови є тим самим кодом, який створює можливості передавати художні образи й сприймати їх.

У розділі подані характеристики елементів мови образотворчого мистецтва як складових компонентів художньої форми і змісту. Спільними елементами мови для всіх видів образотворчого мистецтва ми визначили: малюнок, що поєднує в собі майже всі сторони повноцінного відтворення предметного світу: об'ємне й просторове моделювання, вірні пропорції, правдиву експресію, чітко виражений характер; лінію як засіб відтворення специфічних особливостей пластики об'єкта, його характеру, стану, а також засіб художнього створення малюнка; колір, що відтворює відповідні зовнішні ознаки предметного світу в реальному середовищі, а також є засобом емоційної виразності в художньому творі; композицію, що встановлює взаємозв'язок найважливіших елементів художнього твору.

Обґрунтовано класифікацію, сутність та структуру елементів мови образотворчого мистецтва, їх роль як носіїв образного змісту; узагальнені чинні в сучасній мистецтвознавчій теорії закони, правила і прийоми образотворчої мови. При визначенні суті використання тих чи інших елементів мови образотворчого мистецтва особлива увага акцентується на тому, що ідейно-змістовний та емоційний склад художнього твору потребує їх конкретної обумовленості, сукупності та взаємозв'язку.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми навчання молодших школярів образотворчій діяльності дозволив констатувати, що дитяча образотворча діяльність розуміється як складний процес, який висвітлює індивідуальність дитини, а також активно впливає на формування її особистісних якостей. У зв'язку з цим завдання психологічного і педагогічного вивчення дитячої образотворчої діяльності полягає в тому, щоб розкрити, з одного боку, джерела і механізми її утворення і розвитку, а з іншого, розробити оптимальні умови її формування.

У вітчизняній психології закріпилася теорія, яка пояснює закономірності психічного розвитку дитини шляхом привласнення нею людських властивостей і здібностей, що виникають у ході історичного розвитку людства та фіксуються в предметах матеріальної й духовної культури (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, Л.А. Венгер). Виходячи з цього, природа, закономірності розвитку й регуляція образотворчої діяльності розуміються як психічні дії, притаманні людині, які не можуть виникнути природним шляхом, а повинні бути привласнені нею. У світлі цієї концепції природа образотворчої діяльності розглядається як оволодіння дитиною знаковою діяльністю, що включає засвоєння нею функцій знака - позначення й повідомлення. На факт зародження розуміння дитиною відношення зображення до предмета вказують більшість дослідників дитячої діяльності (Л.І. Айдарова, М.С. Вашуленко, В.С. Мухіна, М.М.Лєвшин). Що ж стосується функцій повідомлення, то факти, які демонструють бажання пояснити свій малюнок дорослому чи одноліткам, зробити його зрозумілим для оточуючих, свідчать про правомірність визначення розвитку малювання як знакової діяльності. Отже, кожний новий крок у розвитку образотворчої діяльності дитини - результат засвоєння відомих форм людського досвіду.

У багатьох дослідженнях, присвячених вивченню особливостей розвитку дитячої образотворчої діяльності, підкреслюється той факт, що дитина, починаючи з перших етапів оволодіння діяльністю, зокрема малюванням, засвоює й активно використовує при необхідності окремі елементи мови образотворчого мистецтва, притаманні професійному мистецтву в специфічній, відповідній для її вікових можливостей формі. Аналіз досліджень дає можливість констатувати ряд послідовних етапів становлення дитячої діяльності, в яких найточніше виявляються ті чи інші факти оволодіння й використання дитиною елементів мови образотворчого мистецтва.

Перший етап оволодіння діяльністю характеризується розумінням дитиною чужого малюнка (наприклад, ілюстрацій книги, малюнка дорослого тощо) як зображення дійсності. Другий етап - розуміння загального призначення образотворчої діяльності як «виготовлення картинок». Третій етап - встановлення зв'язку за зовнішньою схожістю (на основі форми) між випадково нечіткими лініями і знайомими предметами. Четвертий етап - перехід до свідомого зображення предметів і явищ на прохання дорослих або за власним бажанням, пошук зображувально-виразних засобів, пов'язаних із відтворенням зовнішніх ознак об'єктів і явищ, виразом свого ставлення до них. Власне, цей етап розвитку дитячої діяльності найбільше привертає увагу дослідників. За їх свідченнями, починаючи з цього етапу оволодіння образотворчою діяльністю, в дитячих роботах виявляються факти застосування й поступового вдосконалення таких елементів мови образотворчого мистецтва, як лінія, колір, композиція. Разом з тим, як вважають автори, самостійний пошук дітьми засобів виразності зображення малоефективний, оскільки здійснюється методом проб і помилок. Унаслідок цього в багатьох випадках у дитячій діяльності утворюються графічні й кольорові шаблони, які набувають стійкості. Їх існування перешкоджає вдосконаленню образотворчої діяльності, віддаляє її від відтворення дитиною реальності. Отже, формування в учнів уявлень про зображувально-виразні можливості елементів мови образотворчого мистецтва, починаючи з перших етапів оволодіння ними образотворчою діяльністю, слід розуміти не як самоціль, а як необхідність, що зумовлена, перш за все, потребою самих дітей (Н.О.Вєтлугіна, Т.С. Комарова, Г.В. Лабунська, В.С. Мухіна, Є.В. Шорохов, В.П. Котляр).

Вирішальну роль в оволодінні учнями мовою образотворчого мистецтва, як і діяльності в цілому, відіграє цілеспрямоване, науково обґрунтоване й методично забезпечене навчання. Основна проблема, що стоїть перед сучасною педагогікою, полягає у визначенні критеріїв та шляхів формування в дитини протягом навчання здібностей, знань, умінь і навичок до образотворчої діяльності - найважливіших утворень, необхідних для успішного оволодіння цією діяльністю. Навчання дітей за програмою художнього виховання не означає, що дорослий тим самим позбавляє учнів творчої самостійності та оригінальності у відтворенні ними дійсності, яка притаманна тому чи іншому віковому періоду дитини. Воно розширює коло уявлень дітей про оточуючий світ, виховує оцінне ставлення до предметів та явищ, спонукає до вдосконалення виразності відтворення образів.

Аналіз методичної літератури дозволяє визначити сучасне навчання як цілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом, організатором педагогічного процесу. На кожному уроці вчитель пропонує учням дозовану частину певної науково-практичної інформації в педагогічно обробленій формі. Зміст навчання обумовлений рівнем розвитку наук і соціального досвіду людства, методи і форми - віковими та індивідуальними особливостями, потребами суспільства й школи передати своїм вихованцям максимум знань і вмінь із мінімальними затратами та в короткий термін. Головна мета навчання - засвоєння знань, умінь, навичок, підготовка до творчої діяльності (Ю.К. Бабанський, В.О. Онищук, Т.А.Ільїна).

Таке визначення суті навчання спонукає до необхідності розкрити ряд положень, пов'язаних з конкретизацією, перш за все, його головної мети, оскільки при такому її тлумаченні стає незрозумілим спрямування змісту цих знань і кінцевої мети. Крім того, потребує уточнень питання щодо обумовленості вибору методів навчання, тобто того, що є визначальним: вікові та індивідуальні особливості учнів чи діяльність, яка потребує наявності в учнів відповідних здібностей, знань, умінь, навичок, - тих утворень, які забезпечують успішне вирішення завдань, що висуваються діяльністю на конкретному етапі оволодіння нею.

У зв'язку з цим потребує відповідного переосмислення зміст навчальних програм з образотворчого мистецтва для початкової школи. Аналіз чинних варіантів навчальних програм з образотворчого мистецтва переконує, що їм бракує чітко визначеного змісту здібностей, знань та вмінь, якими повинні оволодіти учні на тому чи іншому етапі навчального процесу; добір практичних завдань не завжди відповідає принципам дидактики, не враховуються інтереси й можливості учнів.

У другому розділі - «Особливості цілеспрямованого навчання учнів першого класу основам мови образотворчого мистецтва» - обґрунтовані зміст педагогічного експерименту й доцільність комплексного підходу до усвідомлення учнями інформаційної та виразної функцій запропонованих елементів мови образотворчого мистецтва та їх використання в навчальному і творчому малюванні, а також в естетичному сприйманні учнями творів образотворчого мистецтва.

До проведення педагогічного експерименту було залучено 164 учні перших класів ЗОШ №7, №13 м. Бердянська (по 82 особи у контрольних та експериментальних класах) Педагогічний експеримент складався з констатуючої, формуючої частин та заключного зрізу.

Аналіз сучасних навчальних програм з образотворчого мистецтва для старших вікових груп дитсадка дозволив скласти характеристику орієнтовних меж володіння дітьми елементами мови образотворчого мистецтва на час їх вступу до школи. Отримані дані були вихідними при розробці змісту моделі експериментального навчання. Для виявлення реальних рівнів обізнаності та свідомого використання учнями елементів мови образотворчого мистецтва у власній образотворчій діяльності до початку їх навчання у школі нами був проведений констатуючий експеримент. Необхідність його здійснення була зумовлена тим, що на цей час у дошкільних закладах функціонують альтернативні програми, різні за підходами як до образотворчої діяльності учнів взагалі, так і до їх навчання елементам мови образотворчого мистецтва. Крім того, з'ясувалося, що не всі діти регулярно відвідували дитсадок, тобто мали неоднакову попередню підготовленість до навчання образотворчому мистецтву за програмою початкової школи.

Констатуючий експеримент передбачав виконання учнями трьох серій контрольних завдань, які вимагали від них володіння, на певному рівні, елементами мови образотворчого мистецтва (малюнком, лінією, кольором, композицією).

Так, перша серія завдань мала на меті вивчити особливості використання учнями елементів мови образотворчого мистецтва у процесі відтворення ними окремих предметів різних за складністю форм та кольорових характеристик. Завдання другої серії були спрямовані на виявлення особливостей використання учнями елементів мови образотворчого мистецтва у сюжетних композиціях. Третя серія завдань передбачала вивчення особливостей встановлення учнями взаємозв'язку між формою та змістом у процесі естетичного сприймання ними творів образотворчого мистецтва. Наявність різних за змістом, складністю та видом образотворчої діяльності завдань у констатуючому експерименті дало нам можливість порівнювати, зіставляти дані, піддавати їх якісному і кількісному аналізу і забезпечувало їх вірогідність.

За даними констатуючого експерименту було визначено 4 рівні володіння учнями тим чи іншим елементом мови образотворчого мистецтва:

- високий рівень: це усвідомлене адекватне використання учнем елемента мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції) у власній образотворчій діяльності; упевненість учня у його виразних достоїнствах;

- середній рівень: виявлені окремі ознаки усвідомленого використання учнем елемента мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції) у власній образотворчій діяльності;

- низький рівень: виявлені окремі ознаки несвідомого («стихійного») використання учнем елемента мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції) у власній образотворчій діяльності;

- нульовий рівень: ознаки використання учнем елемента мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції) у власній образотворчій діяльності не виявлені.

Дані, отримані в перебігу констатуючого експерименту, показали, що до початку навчання в школі діти мають певні уявлення про сукупність елементів мови образотворчого мистецтва, що сформувалися в них на попередньому етапі оволодіння образотворчою діяльністю (див. таблицю 1).

Отримані експериментальні дані дозволили прогнозувати можливість оволодіння учнями 1-го класу комплексом елементів мови образотворчого мистецтва, необхідних для повноцінного сприймання творів образотворчого мистецтва та успішного розв'язання образотворчих завдань, що висуваються діяльністю на зазначеному етапі перед учнями.

Експериментальне дослідження в його формуючій частині полягало в тому, що в експериментальних класах вводилися виявлені нами педагогічні умови, які згідно з гіпотезою повинні були сприяти ефективності навчання учнів основам мови образотворчого мистецтва. Задля цього була розроблена модель експериментального навчання учнів 1-го класу основам мови образотворчого мистецтва. Метою моделювання було відтворення сутності головних компонентів навчання, спрямованих на формування в учнів уявлень про виразні достоїнства елементів мови образотворчого мистецтва. Модель подана у вигляді опису її головних структурних компонентів з урахуванням їх функціональної спрямованості та вікових можливостей учнів. Реалізація моделі здійснювалася в ході виконання учнями експериментальних класів комплексу спеціально розроблених завдань з навчального та творчого малювання, естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва. Зміст завдань з навчального і творчого малювання передбачав послідовне збагачення уявлень дітей про зображальні переваги запропонованих елементів мови образотворчого мистецтва та створення можливостей їх упровадження в процесі самостійного розв'язання учнями відповідних творчих завдань. При розробці практичних завдань враховувались пізнавальне, виховне та розвивальне значення відтворюваних предметів та явищ, їх доступність сприйманню й розумінню учнями 1-го класу; готовність учнів до відтворення запропонованих об'єктів та явищ, зумовлена рівнем розвитку здібностей зорової оцінки їх зовнішніх ознак, сформованості знань засобів їх образного відтворення та вмінь технічного виконавства. При доборі творів, призначених для естетичного сприймання учнями, враховувалися такі компоненти: їх жанрова різноманітність, доступність розуміння учнями 1-го класу, викладений у них художній зміст, яскравість відтворення використаних художником елементів мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції) для втілення художнього образу.

Модель експериментального навчання учнів 1-го класу основам мови образотворчого мистецтва

Сутність процесів та утворень, що забезпечують успішність оволодіння змістом навчання

Здібності: зорова оцінка форми об'єкту (в межах начертання простих геометричних фігур або таких, що мають незначні відмінності від них; нескладних аморфних конфігурацій); кольорових характеристик об'єктів та явищ (в межах кольорів спектра); просторового положення деталей об'єкту або елементів сюжетної композиції та їх пропорційних співвідношень.

Знання:

- про основи мови образотворчого мистецтва: малюнок як елемент мови образотворчого мистецтва, який поєднує в собі майже всі сторони повноцінного відтворення предметного світу та його естетичних достоїнств; лінію як засіб відтворення специфічних особливостей пластики об'єкта, його характеру, стану; колір як засіб відтворення предметів та явищ реального світу, а також як засіб емоційної виразності в художньому творі; композицію як засіб організації предметно-змістовних композиційних елементів, за допомогою якого розкривається зміст та будова твору;

- про образотворчі матеріали та інструменти, їх зображувально-виразні можливості та достоїнства; правила та прийоми роботи в різних художніх техніках (які мають місце в практиці початкової школи);

- про організацію та логічну послідовність здійснення образотворчого процесу та естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва.

Вміння та навички: координація дій ока та руки в ході образотворчого процесу; розвиненість руки, яка дозволяє здійснювати графічні дії необхідного ступеня складності; володіння прийомами роботи в різних техніках (олівець, фломастер: нанесення крапок, штрихів, відтворення ліній різних конфігурацій та напрямків; гуаш, акварель: нанесення мазків, плям, ліній, покриття поверхні кольоровим шаром).

Організаційні форми навчального процесу

Формою організації навчального процесу був урок з урахуванням передбаченої навчальним планом їх кількості та встановленої для відповідного віку тривалості. Основною вимогою до уроку ми визначили досягнення цілісної змістовної, методичної та організаційної системи діяльності педагога та учнів, з урахуванням таких залежностей:

- якісний рівень будь-яких компонентів уроку передбачає якісний рівень усіх інших його компонентів;

- змістовна, методична, організаційна сторони педагогічного процесу відображаються на змістовній, операційній та мотиваційній сторонах пізнавальної діяльності учнів;

- система дидактичних засобів, що впливає на всі аспекти пізнавальної діяльності учнів, визначає досягнення освітніх, виховних та розливальних задач уроку;

- недооцінка будь-якої сторони педагогічного процесу призводить до зниження якісного рівня всіх його компонентів та результатів;

- досягнення якісного рівня в реалізації цілей уроку передбачає відповідний якісний рівень всієї системи дидактичних засобів.

Методичне забезпечення навчального процесу

Аналіз робіт Ю.К. Бабанського, Л.А. Венгера, М.М. Скаткіна, Н.П. Сакуліної дозволив визначити основні підходи до визначення поняття «метод» в контексті нашого дослідження. Під методами навчання молодших школярів образотворчій діяльності ми розуміли прийоми та засоби організації діяльності учнів, в процесі якої відбувається розвиток в учнів здібностей, формування знань, умінь та навичок, естетично значущих якостей особистості, готовності до власної творчої діяльності. Тому в процесі експериментального навчання ми використовували такі методи: метод засвоєння слів-понять, спрямований на оволодіння учнями системами сенсорних еталонів; дослідницький метод та метод спостереження, які сприяють розвитку в учнів здібностей зорової оцінки зовнішніх ознак об'єктів та явищ; метод демонстрування раціональних засобів виконання поставленого завдання, спрямований на формування в учнів спеціальних знань; усна інструкція, спрямована на обмірковане сприймання об'єкта чи явища, усвідомлення засобів виконання практичного завдання; вправа, спрямована на формування вмінь та навичків.

Крім того, ефективними прийомами навчання учнів основам мови образотворчого мистецтва були аналіз робіт, виконаних учнями, та аналіз творів мистецтва. Перший передбачав обговорення та оцінку результатів учнівської діяльності самими учнями. Мета цього прийому - це стимулювання активності учнів у процесі навчання образотворчій діяльності, формування їх упевненості у виразних перевагах запропонованих учителем елементів мови образотворчого мистецтва, усвідомлення їх переваг перед тими засобами виразності, якими вони користувалися у своїй діяльності до навчання. Аналіз творів образотворчого мистецтва використовувався в нашому дослідженні як прийом навчання, спрямований на усвідомлення учнями єдності змісту та зображально-виразних засобів у творі образотворчого мистецтва. Цей прийом передбачав виявлення учнями в процесі естетичного сприймання творів мистецтва тих елементів мови образотворчого мистецтва (малюнка, лінії, кольору, композиції), які сприяли втіленню художнього образу в творі. Усвідомленню учнями необхідності оволодіння засобами образотворчої грамотності та виразності сприяв також прийом зіставлення протилежних якісних рівнів виконання поставленого перед ними завдання.

При проведенні формуючої частини експерименту нами було запроваджено комплексний підхід щодо навчання учнів основам мови образотворчого мистецтва, який передбачав:

- оволодіння учнями сукупністю елементів мови образотворчого мистецтва (малюнком, лінією, кольором, композицією);

- розвиток в учнів здібностей, формування знань, умінь та навичок до образотворчої діяльності;

- стимулювання усвідомленого використання учнями запропонованих вчителем елементів мови образотворчого мистецтва у навчальному, творчому малюванні, естетичному сприйманні творів образотворчого мистецтва;

- виховання в учнів оцінного підходу до сприймання реальності та художнього образу з позицій морально-естетичних критеріїв.

Завдяки цьому, як свідчить аналіз даних завершального етапу формуючого експерименту, вдалося досягти певних якісних результатів: створення сприятливого емоційного мікроклімату в класі під час обговорення змісту запропонованих завдань або результатів їх виконання, свідомого і зацікавленого використання учнями запропонованої сукупності елементів мови образотворчого мистецтва під час естетичного сприймання творів та власної образотворчої діяльності.

Водночас виявилася певна нерівномірність в усвідомленні і використанні учнями запропонованого комплексу зображувально-виразних засобів образотворчого мистецтва, яка обумовлена, на наш погляд, такими причинами: різними рівнями життєвого й образотворчого досвіду учнів до навчання в школі, кількістю та складністю вимог окремих елементів мови (особливо малюнка і композиції), які першокласник ще не в змозі утримувати в пам'яті й керуватися ними; складністю вимог щодо техніки виконання (наприклад, лінії).

Разом із тим виявлені в дитячих роботах факти використання елементів мови образотворчого мистецтва, навіть на різних рівнях, свідчать про можливість залучення учнів зазначеного віку до навчання образотворчого мистецтва в його суттєвому розумінні.

Для перевірки правильності гіпотези, ефективності виділених нами умов дослідно-експериментальної роботи в кінці навчального року було проведено заключний зріз як в експериментальних, так і в контрольних класах.

Заключний зріз передбачав співставлення та аналіз програмного й методичного забезпечення в експериментальних та контрольних класах, а також аналіз робіт, виконаних учнями цих класів протягом року.

Матеріали заключного зрізу дозволили скласти порівняльну характеристику результативності традиційного та експериментального навчання учнів 1-го класу образотворчій діяльності.

Відповідно до експериментальних порівняльних даних заключного зрізу правомірно стверджувати, що завдяки впровадженій моделі навчання значно зріс рівень свідомого використання учнями експериментальних класів елементів мови образотворчого мистецтва як засобів виразності у власній образотворчій діяльності та у процесі сприймання творів мистецтва.

Порівняння отриманих у перебігу формуючого експерименту даних з показниками констатуючого експерименту дозволило зробити висновки про його ефективність.

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки:

1. Мова образотворчого мистецтва в нашому дослідженні розуміється як історично складена, спеціально вироблена у відповідності з законами, правилами та прийомами система зображувально-виразних засобів відтворення художнього образу. У зв'язку з цим мова образотворчого мистецтва є універсальним засобом художньо-естетичного повідомлення й спілкування. Мова образотворчого мистецтва служить дитині (як і дорослому) тим специфічним кодом, який забезпечує можливість повноцінно та свідомо сприймати й оцінювати з позиції морально-естетичних критеріїв красу художнього образу творів образотворчого мистецтва, насолоджуватися ними.

2. Оволодіння учнями молодших класів доступними для їхніх вікових можливостей основами мови образотворчого мистецтва є однією з умов, за допомогою якої створюється можливість свідомо відтворювати складені уявлення про реальну дійсність і в матеріальній формі виражати своє ставлення до неї.

3. Встановлено, що дитина, починаючи з перших етапів оволодіння образотворчою діяльністю, зокрема малюванням, засвоює окремі елементи мови, притаманні образотворчому мистецтву, але самостійний шлях цього засвоєння малоефективний та уможливлює чимало випадковостей.

4. Вирішальну роль в оволодінні сукупністю елементів мови образотворчого мистецтва, як і діяльністю в цілому, відіграє цілеспрямоване навчання за умови комплексного підходу до нього.

5. Комплексний підхід до навчання молодших школярів основам образотворчої мови передбачає: впровадження спеціально розробленого змісту навчальних завдань, які поєднують в собі пізнавальні і морально-естетичні цінності, що вимагають від учнів не тільки знань про елементи мови образотворчого мистецтва, але й готовності до виконання доступних образотворчих завдань; цілеспрямоване використання в навчально-виховному процесі комплексу форм, методів і прийомів навчання, спрямованих не тільки на вирішення окремих завдань, пов'язаних з оволодінням учнями сукупністю елементів мови образотворчого мистецтва, але й на формування загальних і спеціальних здібностей, знань, умінь та навичок, тобто тих утворень, рівнем розвитку яких визначається готовність учнів до образотворчої діяльності в цілому; стимулювання свідомого використання учнями елементів мови образотворчого мистецтва у власній образотворчій діяльності.

6. Успішність оволодіння учнями сукупністю елементів мови образотворчого мистецтва може бути забезпеченою за наявності таких педагогічних умов:

- спрямованості навчально-виховного процесу на впевненість учнів у зображувально-виразних перевагах запропонованих елементів мови образотворчого мистецтва (малюнок, лінія, колір, композиція);

- здійснення комплексного підходу до навчання учнів основам мови образотворчого мистецтва.

Ми усвідомлюємо, що подані результати дослідження оволодіння учнями першого класу основами мови образотворчого мистецтва не є завершеним фактом. Цей етап треба визнати лише на рівні введення учнів у світ зображувально-виразних засобів образотворчого мистецтва, який потребує збагачення й удосконалення на наступних етапах навчання та виховання.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

1. Малицька О.В. Вихідні засади розробки навчальної програми з образотворчого мистецтва для початкових класів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків, 1998. - Вип. 6. - С. 265-270.

2. Малицька О.В. Навчання учнів початкових класів основам образотворчого мистецтва як психолого-педагогічна проблема // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків, 1998. - Вип. 8-9. - С. 158-161.

3. Малицька О.В. Ідеї К.Д. Ушинського в сучасному розв'язанні завдань духовного виховання учнів // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Бердянськ, 1999. - С. 108-111.

4. Образотворче мистецтво. Експериментальна навчальна програма для 1-го класу загальноосвітньої школи // Укладач Малицька О.В. - Бердянськ: БДПІ, 2000. - 42 с.

5. Малицька О.В. Оволодіння мовою образотворчого мистецтва як чинник розвитку художньо-творчої активності учнів початкової школи // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Бердянськ, 2002. - Вип. 4. - С. 128-134.

Размещено на Allbest.ru