Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Виховання у старших підлітків особистісної творчості у позакласній роботі (гуманістичний аспект)

Лаврентьєва Олена Валеріївна

13.00.07 - теорія та методика виховання

УДК 37.034

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент,

Сущенко Андрій Віталійович,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра педагогіки, докторант

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України

Зязюн Іван Андрійович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, директор;

кандидат педагогічних наук

Журба Катерина Олександрівна,

старший науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України.

Провідна установа:

Луганський педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “ 29 ” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060 м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “ 28 ” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Розбудова національної системи освіти в Україні, її докорінне реформування зумовлюють необхідність відтворення та розвитку інтелектуального і духовного потенціалу народу. Долю реформування і перебудови суспільства вирішує людина з притаманним їй світоглядом, рівнем освіти та культури, моральними установками й ідеалами, основа яких в значній мірі закладається в школі. Саме тому оновлення педагогічного процесу в сучасній школі визначає нові вимоги до створення внутрішніх передумов розвитку особистісної творчості в усіх сферах її життєдіяльності.

Сучасна освічена, висококультурна людина - це гуманна особистість. Гуманність - царина моралі, в якій любов до людей передбачає найскладніший вид творчості - творчості у виявленні милосердя, чуйності, доброти, емпатії, піклування і захисту, що базується на розумінні цінності й індивідуальності кожного, толерантному ставленні до людини будь-якої національності, соціального статусу, особистісних якостей.

У процесі виховання і стимулювання особистісної творчості старших підлітків у сфері гуманних стосунків і вчинків провідним напрямом є гуманізація змісту освіти, її методів і комплексу виховних заходів позакласної роботи. Педагогічні орієнтири виховання гуманної творчої особистості спрямовані на розвиток гуманних потреб, намагань у гуманних вчинках. Тільки в гуманному середовищі можна виховати творчу особистість, здатну вільно мислити, створювати інтелектуальні й моральні цінності, яких завжди потребує суспільство взагалі і школа зокрема.

Отже, особливої актуальності сьогодні набуває теза “Від людини освіченої - до людини гуманної”, що визначає відродження національної інтелігенції, відтворення й трансляцію культури і духовності в усій різноманітній шкільній життєдіяльності, забезпечення пріоритетності дитини, її морального та психічного здоровя в освітньому процесі.

Практичне розв'язання цих проблем пов'язане з подальшим розвитком у старших підлітків гуманної самосвідомості, творчої ініціативи у вияві вчинків гуманного змісту, самостійності, здатності орієнтуватися у світі духовних цінностей та складному оточуючому середовищі, уміння виявляти творчість у розумних гуманних рішеннях і нести відповідальність за свої вчинки, здійснювати самостійний вибір форм діяльності гуманного змісту і стилю поведінки у підлітковому віці.

Ряд наукових досліджень присвячено проблемам особистісної творчості та близьким до неї проблемам творчості в сфері моралі, виховання гуманності, життєтворчості.

Філософські аспекти творчості в сфері моралі розглянуті в працях О. Архангельского, М. Бахтіна, О. Бєлих, І. Буличова, Г. Гегеля, І. Канта, І. Кона, Дж. Кришнамурті, І. Лосєва, К. Маркса, Мен-Цзи, К. Саковича, О. Станкевича, В. Стьопіна, В. Франкла, Е. Фромма, Ф. Енгельса. Особистість тлумачиться в етиці як суб'єкт моральної діяльності, а творчість у сфері моралі - як процес створення нових (суб'єктивно або об'єктивно) її принципів і норм.

Центром суб'єктного підходу є вихованець, як активний творець своєї особистості, що знайшло відображення в роботах В. Доній, І. Єрмакова, З. Карпенко, О. Киричука, Г. Несен, Л. Рубінштейна, Л. Сохань, В. Татенко та ін.

З багатьох досліджень проблем розвитку гуманності та виховання особистісної творчості особливе місце займають праці І. Беха, в яких розкрита сутність морального розвитку людини, роль творчості, рефлексії та волі особистості в її гуманному розвитку.

Вагоме значення для розкриття проблеми гуманного виховання мають праці Г. Балла, М. Боришевського з дослідження сфери цінностей школярів, саморегуляції особистості як умови розвитку моральності.

Особливості гуманного педагогічного процесу досліджували Ш. Амонашвілі, В. Білоусова, О. Бондаревська, І. Зязюн, А. Макаренко, В. Сухомлинський, А. Сущенко, Л. Фрідман, Н. Щуркова та інші автори.

Особливу роль у дослідженні сутності особистісної творчості відіграють праці Г. Альтшуллера, В. Андрєєва, Д. Богоявленської, Л. Виготського, Ж. Годфруа, Ц. Короленко, А. Лука, Я. Пономарьова С. Сисоєвої та ін. Проблеми творчості, їх зв'язок з гуманним розвитком особистості вирішуються в працях зарубіжних вчених А. Адлера, А. Бандури, Дж. Гілфорда, М. Дональдсон, А. Маслоу, Г. Олпорта та К. Роджерса.

Творчість, як шлях становлення й виявлення моральності особистості, розкрито в дослідженнях педагогів і психологів, таких як: К. Абульханова-Славська, В. Андрєєв, В. Бачинін, І. Бех, М. Боришевський, М. Віслогубова, Ж. Годфруа, В. Роменець, С. Рубінштейн, В. Сухомлинський, А. Сущенко, В. Татенко, Н. Щуркова та ін.

У спеціальних дослідженнях Б. Ананьєва, Н. Анікєєвої, В. Вілюнаса, Д. Дарлі, С. Занюка, Б. Латане, О. Леонтьєва, І. Підласого, Ю. Шарова визначено шляхи розвитку мотивації гуманної поведінки.

Аналіз наукових праць з цієї проблеми свідчить, що достатньо глибоко розроблені лише окремі аспекти розвитку особистісної творчості, зокрема, технічної, художньої, педагогічної та ін. Відсутні роботи, в яких науково обґрунтована необхідність формування творчості в сфері моралі, зокрема, гуманної творчості, не визначено реальних і потенційних можливостей позакласної роботи у формуванні творчої гуманної особистості.

Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, відсутність технологій її розв'язання зумовили вибір теми дослідження “Виховання у старших підлітків особистісної творчості у позакласній роботі (гуманістичний аспект)”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами дослідження. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в рамках комплексної теми “Педагогіка і психологія формування творчої особистості”.

Об'єкт дослідження - процес виховання гуманної творчої особистості у позакласній роботі.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови виховання особистісної гуманної творчості старших підлітків у позакласній роботі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити напрями і засоби розвитку особистісної творчості старших підлітків у позакласній роботі, розробити методичні рекомендації.

Гіпотеза дослідження: виховання особистісної творчості в сфері гуманних стосунків та добротворчості буде ефективним за умови розвитку досвіду гуманного спілкування, закріплення його в добротворчій діяльності, стимулюванні гуманного самовдосконалення учнів.

Цей процес буде більш ефективним, якщо подолати протиріччя між авторитарністю школи і гуманними ідеалами; віковими особливостями старших підлітків і засобами морального виховання; надати позакласній роботі гуманної спрямованості, розробити технологію організації позакласної роботи на гуманних засадах.

Завдання дослідження:

1. Зясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці.

2. Науково обґрунтувати концептуальні положення, модель та технологію, психолого-педагогічні умови виховання особистісної творчості старших підлітків у сфері гуманних стосунків і вчинків, експериментально перевірити їх ефективність.

3. Розробити критерії оцінки ефективності процесу виховання у старших підлітків особистісної творчості.

4. Розробити методичні рекомендації організаторам позакласної роботи.

Загальною методологію дослідження є: положення психології та педагогіки про структуру гуманних цінностей, системний особистісно-зорієнтований підхід до виховання; теорія пізнання про єдність процесів і явищ, їх взаємозалежність та взаємовплив, діалектичну взаємодію загального й одиничного, цілого і його елементів, суспільних і індивідуальних цінностей, поєднання чуттєвого і раціонального у виховному процесі. Дослідження ґрунтується на філософських ідеях цінності життя як детермінуючої бази інших видів цінностей, утвердження індивідуальної неповторності людини як найвищої цінності.

Теоретичну основу становлять:

- філософські праці вітчизняних та зарубіжних вчених про гуманізм та творчість у сфері моралі (Г. Батіщева, М. Бахтіна, Г. Гегеля, С. Гессена, О. Духновича, І. Канта, В. Лутая, Г. Сковороди, В. Соловйова, В. Шепеля та ін.);

- загальнонаукові праці, а також наукові ідеї про дослідження особистості на окремих етапах її розвитку (К. Абульханова-Славська, А. Здравомислов, М. Каган, Л. Нечепоренко, Л. Сохань та ін.);

- теорія розвитку творчої гуманної особистості (Г. Балл, І. Бех, Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Моляко, В. М'ясищев, В. Рибалка, С. Рубінштейн, С. Сисоєва та ін.);

- основні положення досліджень, що розглядають технологію гуманізації педагогічного процесу в сучасній школі (В. Алфімов, Ш. Амонашвілі, Г. Балл, К. Гавриловець, В. Кабуш, В. Сухомлинський, А. Сущенко та ін.).

Методи дослідження: методи аналізу (історіографічний, порівняльний, ретроспективний) для порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату; розробка моделі формування творчої гуманної особистості; прогностичні (експертні оцінки, узагальнення); діагностичні (анкетування, опитування, інтерв'ю, тестування, бесіда); обсерваційні (метод рейтингу, самоспостереження) для виявлення рівнів особистісної творчості старших підлітків у різних сферах життєдіяльності; педагогічний експеримент для виявлення ефективності технології формування особистісної творчості в сфері гуманних стосунків та діяльності; якісний аналіз емпіричних даних та ін.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в 1998-2001 роках в три етапи.

Перший етап (1998-1999 рр.) - визначення об'єкта, предмета дослідження, його мети і завдань. Проведення історичного та теоретичного аналізу концепцій, розроблених у філософських та психолого-педагогічних працях.

Другий етап (1999-2000 рр.) - створення програми і методики дослідження, визначення змісту та можливостей позакласної роботи з метою розвитку особистісної творчості; проведення пошукового експерименту.

Третій етап (2000-2001 рр.) - проведення формуючого експерименту з перевірки ефективності технології формування особистісної творчості старших підлітків у сфері гуманних стосунків та добротворчості в позакласній роботі; узагальнення результатів наукового пошуку, розробка методичних рекомендацій; формулювання висновків дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась у ЗОШ №109, ЗОШ №15, ЗОНВК № 26 м. Запоріжжя, ЗОШ № 28 м. Сімферополя, загальноосвітній школі с. Новокостянтинівки Запорізької області.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтовані моделі формування особистісної творчості старшого підлітка в сфері гуманних стосунків та гуманної творчої діяльності; подальшого розвитку набули поняття “особистісна творчість”, форми і засоби виховання творчої гуманної особистості.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає у визначенні суті поняття “особистісна творчість у сфері гуманних стосунків та добротворчості”; обґрунтуванні і поглибленні понять “гуманність”, “гуманна творчість”; розробці концептуальних положень, моделі та технології виховання, виявленні критеріїв, рівнів сформованості особистісної творчості старших підлітків у позакласній роботі.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено технологію розвитку особистісної творчості старших підлітків у позакласній роботі; засоби закріплення досвіду гуманної поведінки та спілкування; напрями стимулювання особистісного самовдосконалення і самовиховання підлітків; підготовлено й видано методичний посібник з досліджуваної проблеми.

Результати дослідження можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та позашкільних закладів, а також викладачами і студентами вищих навчальних закладів та в післядипломній перепідготовці педагогічних працівників.

Особистий внесок автора полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці моделі і концепції розвитку особистісної творчості старших підлітків у позакласній роботі гуманної спрямованості; розробці методики діагностики рівнів сформованості особистісної творчості; впровадженні методичних рекомендацій у школах різного типу, збагаченні методики позакласної роботи з підлітками.

Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечується адекватністю застосованих методів дослідження його меті та завданням, якісним та кількісним аналізом, репрезентативністю вибірки, методологічною обґрунтованістю вихідних положень, результатами експериментальної роботи.

На захист виносяться:

1. Категорія “особистісна творчість у сфері гуманних стосунків та добротворчості” як складова гуманного виховання старших підлітків у позакласній роботі.

2. Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена модель розвитку особистісної творчості підлітків.

3. Технологія формування досвіду творчої гуманної поведінки старших підлітків в умовах позакласної роботи.

Апробація результатів здійснена шляхом їх висвітлення у наукових фахових виданнях та науково-методичному посібнику “Гуманизация жизнедеятельности школьника” (Запоріжжя, 1999 р.); повідомленнях, викладених у доповідях на 2-й Міжнародній науково-методичній конференції “Система гуманитаризации образования в республике Беларусь” (м. Мінськ, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманістично-спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001 р.); обласній науково-практичній конференції “Основні аспекти духовного розвитку школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору” (м. Запоріжжя, 2000 р.); обговореннях теоретичних і практичних положень дисертації на засіданнях кафедри педагогічної майстерності та нових технологій освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Публікації: результати дослідження висвітлені у 12 публікаціях, з яких 10 - у фахових виданнях, і методичному посібнику “Гуманизация жизнедеятельности школьника”.

Структура дисертації: робота складається із двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 217 сторінок. Основний обсяг дисертації складає 183 сторінки, включає 8 таблиць на 8 сторінках.

1. Основний зміст дисертації

особистісний творчість гуманний добротворчий

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, сформульовано гіпотезу, окреслено етапи, методологію та методи дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи розвитку особистісної творчості гуманної спрямованості” аналізується філософська, психологічна, педагогічна література з проблем розвитку особистісної творчості і гуманності старших підлітків, обґрунтовуються концептуальні ідеї дослідження процесу формування особистісної ініціативи та творчості в сфері гуманних стосунків та діяльності, подається аналіз їх сформованості у старших підлітків.

Теоретичний аналіз проблеми розвитку особистісної творчості гуманної спрямованості в психолого-педагогічній літературі показав, що цим проблемам надавалась значна увага протягом багатьох століть. Видатні педагоги, психологи, філософи (В. Бакштановський, І. Буличов, Г. Гегель, Ф. Енгельс, І. Кант, Дж. Крішнамурті, І. Лосєв, Г. Сковорода, В. Стьопін, В. Сухомлинський, В. Франк, Е. Фромм, В. Шепель, А. Шопенгауер та інші) зробили свій внесок у розвиток і вдосконалення ідей особистісної творчості людини в сфері моралі. Для нашого дослідження, розуміння і розвитку цієї проблеми визначну роль мали такі положення:

·--філософські уявлення Г. Сковороди про творчу роль душі людини під час вибору вчинку, шляху, що особливо важливо для побудови гуманного, морального виховання, яке на перший план ставить творчість особистості як перетворюючу силу. Г. Сковорода благоговійно ставлячись до Біблії, поєднує гуманізм з “творенням добра” (Євангеліє від Іоанна 5:29);

·--про пошук нових засобів і образу життя, нового ставлення до людини, природи, суспільства, про пошук нових світоглядних орієнтацій, що є одним із компонентів моральної творчості (В. Стьопін);

·--про значення творчості в зростанні моральної особистості, про те, що тільки в духовній творчості виростає духовна особистість (С. Рубінштейн);

·--про творчість як шлях становлення і здійснення моральної особистості (Ш. Амонашвілі, К. Абульханова-Славська, М. Боришевський, Я. Корчак та ін.);

·--про те, що підліток прагне творчо виразити себе не тільки в результатах свого навчання, але й у внутрішньому духовному світі (В. Сухомлинський);

·--закономірності взаємовпливу і взаємозв'язку ініціативи і гуманності, виявлені А. Сущенко в процесі дослідно-експериментальної роботи з підлітками;

·--конкретно-психологічна методологія соціогенезу особистості як наукова основа побудови технологій особистісного розвитку людини нового покоління (І. Бех);

·--концепції А. Адлера, А. Маслоу, К. Роджерса, К. Олпорта, Е. Фромма про творчу силу особистості в сфері моралі, гуманності, вчинків, ставлення до людини, життєтворчості.

Необхідно зробити акцент на визначенні понять творчості в сфері моралі й особистісної творчості. І. Кон визначає поняття моральної творчості так: “Критика норм моралі, що відживають, і участь у створенні нових, готовність виступити проти звичаїв і думки більшості, якщо вони суперечать вимогам високої моральності”.

І. Буличов розуміє моральну творчість як процес активно-самостійного виробництва та засвоєння нових, прогресивних, суспільно значущих моральних цінностей, узгодження поглядів та вчинків людей. Головний акцент він робить не на створенні цілком нових моральних норм, а на активно-творчому втіленні принципів передової моралі, на виробленні варіативних і більш досконалих зразків поведінки, на створенні особистістю злагодженої морально-етичної системи, на сходженні від звичайних суджень до систематизованих.

І. Бех характеризує особистісну творчість як механізм розвитку особистості, її моральності. Під особистісною творчістю він розуміє самостійний акт, в результаті якого дитина створює нове в своїй особистості, творчо приймає суб'єктивно нові цінності, смисли, відтворює у творчій діяльності досягнення культури людства. Перехід від одного стану особистісних смислів і цінностей до передбачуваного, на думку І. Беха, відбувається при вирішенні проблем, яке здійснюється як творчий акт.

Близькою до думки І. Беха є позиція В. Бачиніна, який вважає, що сама особистість є полем для творчості, яка здійснюється під час вирішення протиріч.

Це положення визначено у нашому дослідженні ключовим у підході до розробки концептуальних положень і моделі формування гуманної творчої особистості засобами позакласної роботи, які дозволили не тільки взяти їх за основу, але й поєднати з сучасними реаліями соціуму, дійсним станом гуманної вихованості старших підлітків, що було зроблено в межах дослідно-експериментальної роботи.

Теоретичне осмислення і аналіз проблеми виховання у старших підлітків особистісної творчості у позакласній роботі дали можливість виявити сутність і зміст таких важливих базових понять як “гуманно-творча активність”, “особлива і вища форма вияву творчої природи людини. Ця духовно-практична діяльність особистості спрямована на творче проектування і виконання життєвого проекту” (Л. Сохань).

В дисертації доводиться, що людина завжди знаходиться в ситуації, яка вимагає вияву творчості у проблемах моралі, що етичні норми не можуть бути абсолютними, необхідність їх перегляду об'єктивна. Творчість має виявлятися перш за все в сфері людських стосунків, в здатності будувати їх згідно вищим гуманістичним ідеалам (К. Абульханова-Славська).

Практика показує, що багато людей, які мають високі творчі здібності в різних сферах діяльності, виявляються абсолютно безпорадними у взаємодії з людьми, в розв'язанні моральних протиріч. Більше того, моральна активність і творчість нерідко виявляються в діяльності, яка підтримує застаріле і навіть реакційне (І. Буличов).

Дослідження специфіки моральної творчості показало, що творчість у сфері моралі - це єдиний і нерозривний перетворювально-критичний процес, у якому першим етапом є визначення критичної позиції до старих форм моралі, принципів, норм, цінностей, і тільки потім уже відбувається творення позитивної моральної програми, альтернативних елементів моральної системи.

О. Горшкова звертається до розвитку добротворчості школярів, експериментально доводячи, що саме творче ставлення до вияву добра сприяє особистісному зростанню.

А. Сущенко підкрелює, що творчість вказує на вищій рівень розвитку гуманних стосунків школярів.

Виходячи з зазначеного вище, ми зосередили увагу на обґрунтуванні основних домінантних компонентів, що характеризують гуманну творчість. Всі вони органічно взаємообумовлені і взаємопов'язані.

У першому розділі означені зовнішні і внутрішні фактори, які сприяють успішному формуванню особистісної творчості, і ті, що ускладнюють, унеможливлюють цей процес.

Сполучення зовнішніх і внутрішніх факторів, що сприяють розвитку особистісної творчості, дозволило визначити напрями експериментальної роботи, розробити концептуальні ідеї виховання у підлітків особистісної творчості в сфері гуманності.

Основні концептуальні положення дослідження:

1. Особистісна творчість старших підлітків виявляється в їхній гуманній свідомості, яка виконує функцію відтворення. Є декілька типів відтворення, серед яких найбільш ефективним є інтенсивний тип, який базується на емоційно-потребових та ціннісних орієнтаціях особистості, гуманних ідеалах, що дозволяють “опредметнити” гуманні стосунки і збагатити їх шляхом творчої перетворюючої діяльності на благо людини.

2. Творчість особистості в сфері гуманності можна вважати реальним явищем, якщо результат і пошук нових форм, засобів утвердження гуманних ідеалів буде оригінальним, раніше невідомим підлітку; якщо в процесі гуманного спілкування або творчої гуманної діяльності він перевідкриває, засвоює, приймає і стверджує загальнолюдські гуманні ідеали і цінності.

У розділі на основі таких важливих показників, як емоційний, вольовий, креативний та урахування досвіду, світоглядних позицій старших підлітків виявлено три рівні особистісної творчості: високий, середній і низький.

Високий рівень характеризується постійним творчим ставленням старшого підлітка до оточуючих, ініціативою й винахідливістю. Виконуючи функції фасилітатора, школярі виявляють стійку кмітливість, розв'язують моральні задачі оригінальним способом, не за аналогією дорослих.

Коли необхідна допомога іншим, прагнуть до нестереотипних гуманних дій і вчинків в усьому їх розмаїтті. Такі дії і вчинки особливо яскраво виявляються в гуманній творчій діяльності і підтримці інших, у розвитку емпатійної уяви, гнучкості й альтернативності мислення, глибокій рефлексії, розумінні потреб іншої людини. Вони знаходять в конкретних ситуаціях безліч варіантів турботи, дієвого співчуття у горі і радості. Вільно і творчо переглядають норми, цінності й ідеали; знаходять і долають суперечності згідно принципу гуманізму; виділяються серед інших гуманністю власної життєвої стратегії.

Середній рівень вказує на наявність нестійкості й деякої суперечливості, ситуативності у виявленні добротворчих учинків. Нестандартні варіанти гуманних дій та вчинків властиві тільки у випадку ставлення до близьких людей, їх гуманна творчість скупо відміряна. У всіх видах прояву гуманної творчості вони виявляють певний егоїзм. Для них має значення ранг, статус людини, її авторитет, успіх, властива деяка вибірковість.

Найпродуктивніші, найрізноманітніші види гуманних дій підлітки цього рівня здійснюють вільно, впевнено, але вибірково. Навіть догляд за хворими, малорухомими людьми, надання їм допомоги не виходить у них за межі вузькоособистих потреб. Ці підлітки ще не наблизилися до розуміння трагічного в житті, до усвідомлення страждань іншої людини. Головним збудником гуманної творчості виступає наслідування.

Низький рівень, до нього ми віднесли ту групу дітей, які здатні до творчості тільки на словах. У них завжди є багато пропозицій, інколи й слушних, але вони не наважуються бути їх виконавцями, здебільшого кивають на інших. Гуманні вчинки у таких дітей якщо і бувають, то тільки випадково. Органічної єдності між почуттєвою внутрішньою спонукою і діяльністю у цих дітей не відбувається. У їх творчих діях можливі навіть антигуманні орієнтири та дії.

Характеристика показників кожного рівня, поданого в першому розділі, дала підстави спиратися на них у подальшій дослідно-експериментальній роботі, яка спрямована на пошук ефективних шляхів розвитку гуманної ініціативи і творчості старших підлітків в умовах позакласної роботи, виявлення психолого-педагогічних умов ефективного впливу на гуманні позиції, творче самовиявлення і самовдосконалення в цій сфері.

У другому розділі “Гуманізація особистісної творчості старших підлітків у позакласній роботі” теоретично обґрунтовано шляхи розвитку особистісної творчості старших підлітків у сфері міжособистісних стосунків та добротворчої позакласної діяльності; визначено психолого-педагогічні умови; оновлено форми олюднення позакласної роботи; уточнено та теоретично обґрунтовано критерії ефективності позакласної роботи; проаналізовано результати формуючого експерименту.

Експериментальна робота базувалась на науковій ідеї, яку можна об'єктивно вивести з теорії мотивації й самоорганізації особистості: гуманізація особистісної творчості старших підлітків неможлива без розвитку мотивації, надання можливостей для стимулювання особистісних ресурсів гуманної ініціативи і творчості (емпатії, досвіду гуманного спілкування в сімї та школі, позитивної моральної підтримки і самооцінки, успіху в розв'язанні моральних ситуацій, рефлексії, сприятливого психологічного клімату в колективі). З іншого боку, без теоретичної, практичної, креативної спроможності, без ретельної самопідготовки педагоги не в змозі реалізувати поставлені перед ними складні завдання. Така діалектична єдність і взаємозалежність творчої гуманної активності педагога як головного прояву його компетентності в організації гуманного педагогічного процесу, з одного боку, та цілеспрямованої практики розвитку гуманної творчості старших підлітків, з іншого боку, - провідний методологічний базис дослідно-експериментальної роботи.

Експеримент проводився протягом трьох років на базі шкіл м. Запоріжжя (№15, 109, 26), м. Сімферополя (№28), с. Новокостянтинівка Запорізької області. До експерименту було залучено 193 класних керівника, 23 шкільних практичних психолога та 224 старших підлітків.

На констатуючому етапі експерименту здійснювалося визначення конкретного рівня особистісної творчості підлітків у сфері гуманних стосунків та реальної добротворчої діяльності на благо людини кожного із задіяних учасників експерименту. Для оцінки рівнів творчості використана комплексна діагностика, яка була розглянута і схвалена на кафедрі педагогічної майстерності та нових технологій освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Описано три рівні сформованості особистісної творчості підлітків: низький, середній і високий.

Для визначення кожного рівня застосовані розроблені нами критерії провідних якостей творчої особистості в сфері гуманних стосунків та вчинків (мотивація до творчих дій, творчі зусилля, подолання труднощів, шаблонів, стереотипів, емпатійність, здатність зрозуміти людину, образність та евристичність мислення, самоспрямованість на творчість, рефлексія, здібності порівнювати, аналізувати, конструювати, оцінювати вчинки; оригінальність, кмітливість, винахідливість тощо).

Результати констатуючого етапу дослідження сприяли визначенню таких чотирьох напрямів формуючого експерименту:

1. Підготовка педагогічного колективу до організації гуманного педагогічного процесу.

2. Розробка програми поетапного розвитку гуманно-творчих стосунків старших підлітків у позакласній роботі.

3. Цілеспрямована організація добротворчої позакласної діяльності з метою накопичення досвіду творчої гуманної поведінки.

4. Розробка психолого-педагогічних умов максимального гуманно-творчого самовиявлення та самовдосконалення.

Формуючий експеримент передбачав одночасний системний вплив на розвиток особистісної творчості в сфері гуманних стосунків, добротворчої діяльності і самовдосконалення старших підлітків. З цією метою запропонована система взаємодіючих заходів, які мали відіграти вирішальну роль у розв'язанні дослідних завдань. Їх зміст та взаємозв'язок представлено в таблиці.

Таблиця 1. Система взаємодіючих заходів, що впливають на розвиток гуманної особистісної творчості школярів

Форми експериментальної роботи	Фактори розвитку особистісної творчості школярів
	Мотивація	Моральна самооцінка	Гуманно-комунікативні навички	Творчий гуманний досвід	Креативне гуманне мислення	Творча гуманна атмосфера	Творчі здібності	Самоорганізація
Методика “Мрія”	+	+				+
Тренінги спілкування			+		+	+		+
Навчання моральній підтримці	+	+	+	+	+	+
Лекції та тренінги з гуманізації родинних стосунків	+		+	+		+		+
Гуманні творчі справи (ГТС)	+	+	+	+	+	+	+	+
Рефлексивні твори	+				+			+
Гуманістична само експертиза	+				+			+
Творчі вправи	+			+	+	+	+	+
Вирішення моральних дилем	+	+		+	+		+

В таблиці плюс свідчить про те, що форма експериментальної роботи впливає на фактор розвитку особистісної творчості школярів. Забарвлення вказує на інтенсивність впливу.

Дані таблиці свідчать, що кожна з форм експериментальної роботи спрямована на вирішення завдань одночасного впливу на кілька факторів розвитку особистісної творчості, серед яких виділявся один, сила впливу якого була найвищою.

У розділі представлені найбільш ефективні технології формування у старших підлітків особистісної творчості в сфері гуманних стосунків, добротворчості та самовдосконалення.

Більш динамічним компонентом у структурі гуманної творчості виявилось спілкування, яке супроводжувалось переживаннями за долю інших людей і різноманітністю емоційних реакцій, потребою в творчій гуманній самовіддачі. Процедура формуючого експерименту полягала у введенні спеціальних тренінгів як форми гуманного спілкування, в процесі яких відбувались групова взаємодія, налагодження позитивних контактів, зміна установок, прийняття групових норм гуманного змісту, визначення характеру творчої поведінки тощо.

З цією метою у позаурочний час було проведено 18 спеціальних занять тривалістю півтори години кожне, які в захоплюючих формах позакласної роботи вводили підлітків у світ психодрами, рольових ігор, гештальт-орієнтованих вправ, використовувались методи, які дозволяли цілеспрямовано задіяти всю сукупність стосунків для формування комунікації гуманної спрямованості, що надавало можливість кожному підлітку навчитися гуманно-творчому спілкуванню, набути досвіду підвищення особистісного статусу в учнівському колективі.

Розбудова творчих комунікативних зв'язків відбувалась в чотири етапи:

1) навчальний (етап ознайомлювання), призначений наочно продемонструвати різні неочікувані варіанти хвилюючого спілкування, показати, як і в який спосіб можна досягти успіху у взаєморозумінні, наданні людині слушної і ненав'язливої допомоги тощо.

2) етап гри (операційно-практичний), його мета - налагодити емоційні зв'язки й розвинути інтерес до кожної особистості, показати творчі можливості підлітків у спілкуванні;

3) конструктивно-операційний етап, призначення якого - вправляння і оперативне розв'язання ускладнених творчих завдань;

4) заключний етап - потребує цілком самостійної роботи учасників експерименту з обмірковування та оголошення своїх вражень, нових ставлень, планів самовдосконалення.

Формуючий етап експерименту включав спеціальні творчі вправи на оригінальне передбачення, оздоровлення існуючих стосунків, подолання напруженості і упереджень, вибір шляхів досягнення справедливості у позакласній роботі.

Керуючись діяльнісним підходом до розвитку особистісної творчості і спираючись на концепцію В. Сухомлинського про те, що системність і постійність вправ у прояві людяних вчинків призводить до стійких виховних результатів, цей етап формуючого експерименту доповнювався введенням різноманітних видів добротворчої діяльності з метою закріплення гуманності в конкретних діях і вчинках. Добротворчі акції, звернення дорослих людей до підлітків за конкретною допомогою пробуджували особливу відповідальність, сприяли розвитку творчих пошуків нових, більш ефективних і необхідних засобів вияву діяльного добра в непередбачуваних ситуаціях. В дисертації подається технологія організації такої діяльності в позакласній роботі.

Ефективність експериментальної роботи перевірялася шляхом порівняльно-співвідносного аналізу результатів констатуючого експерименту (1-го зрізу дослідження) і формуючого експерименту (2-го зрізу) на основі якісних і кількісних показників розроблених критеріїв.

В таблиці відображені зростання рівнів особистісної творчості в експериментальних і контрольних класах, що сталися у процесі експериментальної роботи.

Таблиця 2. Зміни рівнів особистісної творчості

Рівні особистісної творчості	Експериментальні класи	Контрольні класи
	на початку експерименту	по завершенні експерименту	на початку експерименту	по завершенні експерименту
Високий	2%	16%	3%	3%
Середній	59%	65%	61%	66%
Низький	39%	19%	36%	31%

Дані таблиці свідчать про те, що для експериментальних класів характерний значний зріст за всіма відібраними показниками, що говорить про зрушення в особистісному творчому розвитку старших підлітків у сфері гуманних стосунків, добротворчості та самовдосконалення, тоді як у контрольних класах цей зріст незначний.

У дисертації доведено, що підвищенню рівнів розвитку особистісної творчості сприяють: оновлення методики позакласної роботи, розробка такого змісту й форм добротворчої діяльності, які захоплюють, дивують і розвивають творчу уяву старших підлітків, піднімають в очах оточуючих їх особистісний статус.

У загальних висновках викладено результати наукового пошуку з проблеми розвитку особистісної творчості старших підлітків у сфері моралі, гуманних стосунків та добротворчої діяльності:

1. Глибокі перетворення суспільного життя, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність реформування шкільного педагогічного процесу в напряму його гуманізації. У зв'язку з цим особливої гостроти набуває питання теоретико-методологічного обґрунтування розвитку особистісної творчості школярів у сфері моралі, гуманних стосунків та гуманної добротворчості в позакласній роботі.

2. Сучасна школа має потребу в такому вихованні, яке спирається на самостійну моральну активність учнів, на їхні творчі пошуки шляхів розгортання внутрішніх сил, становлення специфічних для кожного учня здібностей. Позакласна робота покликана створювати найсприятливіші умови для розвитку творчих можливостей особистості, стимулювати природне зростання. Таке зростання можливе, як показало наше дослідження, в умовах гуманізації відносин і творчої самореалізації.

3. Вивчення сутності такого поняття як “особистісна творчість” показало, що воно може характеризувати різноманітні сфери життєтворчості. Але найсуттєвіше й найповніше його сутність виявляється тоді, коли йдеться про особистісну творчість в сфері моралі, у сфері гуманності, гуманних стосунків та добротворчості.

4. В процесі дослідження реального стану сформованості особистісної творчості старших підлітків виявлено три рівні її розвитку: високий - 2,5 %, середній - 60 %, низький - 37,5 %.

5. На основі визначених теоретико-методологічних підходів обґрунтовано модель гуманної особистості з високорозвиненою особистісною творчістю в сфері гуманних стосунків, добротворчої діяльності та самовдосконалення, яка включає відповідні характеристики емоційної, вольової, комунікативної, креативної сфер особистості. Запропонована модель стала засобом комплексного аналізу результативності позакласної роботи, спрямованої на виховання гуманно-творчої особистості, акумулюючи сучасні перспективні напрямки розвитку школи. Вона має прогностичний характер і розглядається нами як інструмент зворотного зв'язку між педагогічною діяльністю організаторів позакласної роботи і особистістю підлітка, дозволяє окреслювати і коректувати конкретні цілі розвитку особистісної творчості кожного з них на будь-якому етапі.

6. Експериментально доведено, що ефективний розвиток особистісної творчості старших підлітків у сфері гуманних стосунків і добротворчої діяльності забезпечується в різних сферах життєдіяльності цілеспрямованою добротворчою діяльністю за ініціативою самих учнів, стимулюванням їх гуманно-творчого потенціалу і особистісного самовдосконалення.

7. Запропонована технологія виховання особистісної творчості старших підлітків у сфері гуманних стосунків і добротворчості вимагає від педагогів забезпечення ряду важливих умов: тісної співпраці з батьками та психологічними службами, ціннісного ставлення до кожного без винятку підлітка, залучення батьків до участі в програмах розвитку досвіду гуманної поведінки, системного використання зворотного зв'язку про участь дітей у добровільній гуманно-творчій діяльності, співучасті в ній самих організаторів позакласної роботи; оздоровлення існуючих міжособистісних стосунків у класі і сімї, організації і проведенні спеціальних тренінгів, грамотного планування гуманних творчих справ з урахуванням інтересів та стадій розвитку гуманно-творчого досвіду підлітків; постійне збагачення духовної атмосфери колективу, вивчення моральних ускладнень у спілкуванні та життєтворчості, відмова від надмірного контролю.

Однією з основних вимог до педагога є поглиблення його загальної культури, яке має відбуватися у різних формах самоосвітньої діяльності, спрямованої на розвиток і гуманне самовдосконалення, підвищення педагогічної майстерності.

8. Виходячи з гуманістичної парадигми, позакласна робота зі старшими підлітками повинна мати особливу виховну технологію, побудовану на особистісно-зорієнтованому підході, пріоритеті гуманних ідеалів і стосунків, творчому розв'язанні моральних проблем, самопізнанні і самокорекції, стимулюванні творчих пошуків індивідуального самовизначення. Цьому сприяють довірливі відносини в колективі, вияв самостійності у розв'язанні моральних проблем, розкриття творчих можливостей у прийнятті важливих моральних рішень.

Почуваючи себе творцями власних переконань, старші підлітки виділяються серед своїх ровесників високою відповідальністю за свої вчинки, за долю близьких і далеких людей.

Таким чином, обґрунтованим є висновок про те, що спрямованість позакласної роботи на виховання особистісної творчості в сфері моралі, гуманних стосунків і добротворчості розв'язує найбільш актуальну проблему сучасної школи, пов'язану з вихованням гуманності.

9. Запровадження цих та інших організаційно-педагогічних умов, без яких запропонована технологія розвитку особистісної творчості старших підлітків успішною бути не може, формування гуманних мотивів у процесі організації позакласної добротворчої діяльності, використання описаних в дисертації методичних рекомендацій гарантує ефективну роботу педагогів-кураторів, класних керівників, керівників гуртків, керівних педагогічних кадрів освіти.

Результати дослідження дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мету дослідження досягнуто, сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для теорії виховання і методики організації позакласної роботи в школі.

До перспективних напрямів дослідження цієї проблеми можна віднести такі: гуманізація професійної підготовки вихователів, вчителів, керівних педагогічних кадрів, наукове, системно-методичне забезпечення розвитку гуманної творчості.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Коваль Е.В. Обучение подростков методике гуманистической самоэкспертизы // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць/ Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.15. - Київ-Запоріжжя, 1999. - С.171-175.

2. Коваль Е.В. Особенности деятельности классного руководителя в воспитании гуманного творчества детей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. Праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.15. - Київ-Запоріжжя, 1999. - С.93-97.

3. Коваль Е.В. Привлечение детей к творческому разрешению конфликтов // Творчість: ідеал і принцип педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. / Ред. кол: І.А. Зязюн, В.В. Крижко, Н.Г. Ничкало, Т.І. Сущенко та ін. - Вип. 8.- Київ-Запоріжжя, 1998. - С.90-93.

4. Коваль Е.В. Психологическая помощь детям на уроках литературы // Творчість: ідеал і принцип педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. / Ред. кол: І.А. Зязюн, В.В. Крижко, Н.Г. Ничкало, Т.І. Сущенко та ін. - Вип. 8.- Київ-Запоріжжя, 1998. - С. 97-99.

5. Коваль Е.В. Психолого-педагогический тренинг для родителей “Гуманизация семейных отношений” // Творчість: ідеал і принцип педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. / Ред. кол: І.А. Зязюн, В.В. Крижко, Н.Г. Ничкало, Т.І. Сущенко та ін.. - Вип. 8. - Київ-Запоріжжя, 1998. - С.127-132.

6. Коваль Е.В. Сущность гуманного творчества и пути его развития // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. Праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.13. - Київ-Запоріжжя, 1999. - С. 158-161.

7. Лаврентьева Е.В. Гуманная творческая личность: модель и уровни развития // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.17.- Київ-Запоріжжя, 2000. - С.218-222.

8. Лаврентьева Е.В. Привлечение подростков к гуманным творческим делам с помощью методики “Мечта” // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.19. - Київ-Запоріжжя, 2001. - С.151-154.

9. Лаврентьева Е.В. Развитие мотивации гуманного творчества // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.16.- Київ-Запоріжжя, 2000. - С.56-60.

10. Лаврентьева Е.В. Условия эффективной организации гуманных творческих дел // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип.18. - Київ-Запоріжжя, 2001. - С.178-181.

11. Лаврентьева Е.В. Гуманизация жизнедеятельности школьника: методическое пособие. - Запорожье, ЗОИУУ, 1999.- 68 с.

12. Коваль Е.В. Проблема развития гуманного творчества // Система гуманитаризации образования в Республике Беларусь: Тезисы докладов 2-й Международной научно-методической конференции. В 2-х ч. Ч.2. / Ред. кол.: П.И. Бригадин (гл. ред.) и др. - Мн.: РИВШ БГУ, 1998. - С.19-20.

13. Коваль О.В. Пробудження людяності у дітей засобом твору-казки // Психолого-педагогічне забезпечення навчально-професійної діяльності: Збірник наукових праць Запорізького обласного ІВВ. Випуск 10. / Наукові редактори: І.М. Павлютенков, В.М. Сисоєв. - Запоріжжя, Запорізький обласний інститут удосконалення вчителів. 1998. - С.122-127.

Анотація

Лаврентьєва О.В. Виховання у старших підлітків особистісної творчості у позакласній роботі (гуманістичний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2002.

У дисертації досліджується проблема виховання особистісної творчості у позакласній роботі - гуманістичний аспект.

Сформульовано вихідну науково-педагогічну концепцію, яка визначила теоретико-методологічні основи виховання гуманної творчості в сучасних умовах. Запропонована модель особистості з високим рівнем гуманної творчості; визначено рівні гуманної творчості старших підлітків, їх якісні показники; розроблено та експериментально перевірено технологію розвитку особистісної творчості в сфері гуманних стосунків, добротворчої позакласної роботи і самовдосконалення школярів; показано особливості педагогічної діяльності класного керівника, засоби та шляхи залучення старших підлітків до самовиховання; розкрито якісні зміни і психологічні новоутворення, які відбулися завдяки оздоровленню існуючих міжособистісних стосунків у колективах старших підлітків після формуючого експерименту.

Ключові слова: особистісна творчість, гуманні стосунки, добротворча діяльність, самовдосконалення, позакласна робота, гуманність.

Аннотация

Лаврентьева Е.В. Воспитание у старших подростков личностного творчества во внеклассной работе (гуманистический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме развития у старших подростков личностного творчества в сфере морали, гуманных отношений и добротворческой деятельности во внеклассной работе, которая рассматривается как наиболее существенная составная школьного педагогического процесса.

Методологическим основанием служит взаимосвязь и взаимодействие различных подходов к изучению проблемы гуманности. Личностно-ориентированный подход предусматривает создание условий для творческого самоопределения и самореализации личности старшего подростка в сфере гуманных отношений и реального гуманного добротворчества. Такой подход позволяет рассматривать гуманное творчество как творчество в сфере морали - сложное интегрированное понятие, включающее в себя эмоционально-ценностные, когнитивные и процессуальные аспекты.

Установлено, что личностное творчество в сфере межличностных отношений является результатом сформированности у подростка человеколюбия как личностной ценности, как самоотношения и создания новых форм гуманного самовыражения в условиях внеклассной работы.

В процессе исследования теоретически обоснованы и экспериментально подтверждены содержание, технология анализа, постановки и решения гуманно-творческих задач, связанных с духовными поисками, раздумьями, дискуссиями, диалогами с самим собой об отношении к людям, к выбору собственного жизненного пути, вдумчивым критическим анализом собственного опыта, поступков и проступков.

Педагогический эксперимент подтвердил теоретически сформированные педагогические условия реализации концептуального подхода к воспитанию личностного творчества в сфере гуманных поступков и добротворческой деятельности во внеклассной работе. Таковыми являются:

· стремление педагога к согласию и сближению со старшими подростками;

· детерминация гуманных потребностей, устремлений и желаний; стимулирование самостоятельного выбора неординарных и необходимых в определенный момент гуманных поступков;

· реализация принципов соответствия педагогических задач, связанных с развитием личностного творчества в сфере гуманности уровню эмоционального развития старших подростков, прочности их социальной позиции, противоречивости отношений к окружающей действительности;

· постепенное усложнение воспитательных задач, поэтапное применение диалоговых средств взаимодействия с целью осознанного усвоения подростками гуманных ценностей, идеалов, навыков самостоятельного выбора гуманной жизненной стратегии как формы самосозидания не в будущем, а в настоящем;