Формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 371.31:796

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ШКОЛЯРІВ ДО СИСТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

13.00.09 - теорія навчання

ЛЕЩЕНКО ГЕННАДІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

м. Кривий Ріг - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Дубогай Олександра Дмитрівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова,завідувач кафедри фізичного виховання та здоров'я

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Скидан Сергій Олександрович, Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету, завідувач кафедри іноземних мов

кандидат педагогічних наук, доцент Півень Микола Ілліч, Соціально-педагогічний інститут “Педагогічна академія”, м. Кіровоград, проректор з науково-методичної роботи

Провідна установа: Інститут педагогіки АПН України

Захист відбудеться “5” червня 2002 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230)

Автореферат розіслано 30.04.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б.Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку національної школи в Україні важливим стратегічним завданням реформування змісту освіти є необхідність сприяння фізичному, психічному здоров'ю молоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсаційної спрямованості навчання і виховання дітей, утвердження пріоритетів здорового способу життя людини.

У контексті формування всебічно гармонійно розвиненої особистості, важливе місце відводиться зміцненню здоров'я учнів, яке, як відомо, закладається з дитинства в школі, через яку за умови обов'язковості загальної освіти проходять всі діти. Тому їх здоров'я значною мірою залежить від ефективності оздоровчої роботи в школі. Як зазначають педагоги, фізіологи, медики, гігієністи і психологи, останнім часом рухова активність дітей поступово знижується, а в зв'язку з інтенсифікацією процесу навчання підвищується рівень розумового навантаження на нервово-емоційну сферу учнів. Дослідження в галузі медицини й шкільної гігієни свідчать про "омолодження" і зростання кількості захворювань серцево-судинної та нервової систем, порушення обмінних процесів. За час навчання в школі кількість здорових дітей зменшується у 3-4 рази. На час випуску з школи значна частина учнів набувають хронічних хвороб, при цьому шкоди завдає не сама розумова праця, а її супутник - позбавлений рухів або значно обмежений у них спосіб життя (Ю.Г.Васін, М.Ф.Лебідь, В.І.Лях та ін.).

Як свідчать роботи Н.В.Андрощука, А.В.Огнистого, В.Г.Григоренка, Ю.В.Павлова, В.С.Язловецького та ін., у типових школах навчаються 30-50% учнів з відхиленнями у фізичному і функціональному розвитку, з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, з затримкою психічного розвитку, з порушеннями зору тощо. Діти з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку мають особливу потребу в заняттях фізичними вправами, спрямованими на зміцнення здоров'я.

Для підтримки високої працездатності організму необхідна м'язова робота, діти повинні одержувати певну норму фізичного навантаження кожного дня (Л.В.Волков; В.І.Лях; Б.В.Сермєєв, А.Г.Сухарєв та ін.).

Станом на сьогоднішній день, уроки фізичної культури у загальноосвітніх школах компенсують лише 11% необхідного добового обсягу рухів. Середньодобовий обсяг рухової активності більшості учнів на 35-45% нижчий від гігієнічних норм, що недостатньо для забезпечення нормального розвитку і оптимальної рухової підготовленості учнів (М.В.Антропова; З.І.Кузнєцова; Г.Г.Манке; Р.В.Сілла; Д.В.Колєсов та ін.).

З метою виправлення такого негативного явища, необхідний новий методичний підхід до фізичного виховання в школі, спрямований не тільки на розвиток рухових здібностей, вмінь і навичок, але і, на основі системи самостійних занять, формувати у школярів мотивацію до фізкультурної діяльності, виховувати у них потребу до фізичного самовдосконалення.

Вдосконалення методики фізичного виховання школярів стало предметом вивчення багатьох дослідників (Л.В.Волков; О.Д.Дубогай; М.І.Жаворонкова; В.І.Лях; В.М.Платонов та ін.), які розробили методичні рекомендації щодо оптимізації процесу фізичного виховання школярів. В дослідженнях Г.Г.Водолажського, М.П.Козленка, А.А.Мкртчяна, В.Ф.Новосельського, І.А.Рибакової розглянуті питання підвищення ефективності уроків фізичної культури.

Проблему самостійних занять фізичними вправами, які виконуються у вигляді домашніх завдань досліджували Г.П.Богданов, О.М.Козленко, Г.Б.Мейксон, Г.А.Пастушенко, К.Г.Плотніков, В.М.Шаулін, В.В.Шерета; питання формування в учнів потреб фізичного вдосконалення розглянуті в дослідженнях М.Д.Зуболія, М.П.Козленка, М.С.Солопчука, В.В.Столітенка, А.Л.Турчака та ін.; питання формування мотивів, потреб і ставлення студентів до занять фізичними вправами розглянуті в роботах М.Я.Віленського, Л.В.Волкова, Є.П.Ільїна, С.О.Сичова та ін. Але науково обґрунтованих розробок формування мотивації школярів до занять фізичними вправами у доступній літературі нами не виявлено.

Аналіз стану фізичного виховання в загальноосвітніх школах свідчить про серйозні недоліки в роботі по формуванню позитивної мотивації учнів до фізкультурної діяльності. Окремі вчителі роблять спроби формування в учнів мотивації до самостійних занять фізичними вправами, але через слабку теоретичну розробленість проблеми практичні результати цієї роботи, як правило, незначні.

Актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична розробленість, вимоги шкільної практики зумовили вибір теми дослідження: "Формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами".

Зв'язок роботи з науковими планами та темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання і здоров'я НПУ ім. М.П.Драгоманова “Інтеграція рухової та пізнавальної діяльності школярів”.

Тему дисертації затверджено на вченій раді НПУ ім. М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 25 травня 2000 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки й психології Академії педагогічних наук України (протокол №5 від 20 червня 2000 р.).

Об'єкт дослідження - процес формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка педагогічних умов формування у школярів позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами в процесі навчальної та позакласної роботи з фізичного виховання.

Гіпотезою дослідження передбачалось, що формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами буде результативним, якщо забезпечити дотримання таких педагогічних умов: формування позитивного ставлення до фізкультурної діяльності; цілеспрямованого мотивування та стимулювання; формування інтересу до фізкультурної діяльності; оволодіння учнями знаннями з фізичної культури та формування вміння самостійно займатись фізичними вправами. При цьому, навчальні заняття з фізичного виховання мають відігравати спрямовуючу, а самостійні - визначальну роль у забезпеченні підйому рівня фізкультурної активності школярів.

Для досягнення поставленої мети послідовно вирішувались такі завдання:

1. Вивчити стан даної проблеми в педагогічній теорії та практиці загальноосвітніх шкіл.

2. Визначити рівні та критерії сформованості позитивної мотивації до фізкультурної діяльності.

3. Визначити та експериментально перевірити педагогічні умови, які сприяють формуванню у школярів позитивної мотивації до занять фізичними вправами.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування мотивації до самостійних занять фізичними вправами на основі вдосконалення фізкультурно-освітньої роботи в школі.

Методологічну основу дослідження становлять: Закон України "Про загальну середню освіту"; вчення про вищу нервову діяльність; сучасні ідеї й положення філософської, психологічної та педагогічної наук про закони пізнання та відображення дійсності в людській свідомості; концепція розбудови національної освіти на основі розвитку індивідуалізації, гуманізації й демократизації, інтенсифікації навчання; теорія особистісно-орієнтованих технологій навчання; педагогічні концепції розвиваючого та проблемного навчання; ідеї особистісно-діяльнісного підходу до формування складних особистісних утворень та забезпечення педагогічної взаємодії, співпраці, співтворчості у системі “учитель-учень”.

Теоретичною основою дослідження є праці психологів В.Г.Асєєвої, Л.І.Божович, Д.О.Кікнадзе, О.М.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, С.Л.Рубінштейна; педагогів М.В.Антропової, Ю.К.Бабанського, Л.В.Волкова, С.У.Гончаренка, Є.П.Ільїна, М.П.Козленка, А.К.Маркової, М.В.Матюхіної, В.М.Платонова, Г.І.Щукіної та ін.

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на основі вивчення наукової літератури з педагогіки, психології, теорії та методики фізичного виховання - для узагальнення теоретичних питань щодо формування мотивації до фізичного вдосконалення в процесі фізкультурної діяльності; аналіз програмно-методичних і нормативних документів, педагогічної практики, різні види та форми бесід, анкетувань, опитувань, спостережень, тестувань - для виявлення практичного стану досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналіз його результатів із застосуванням методів математичної статистики - для експериментальної перевірки гіпотези дослідження.

Експериментальна база та етапи дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі ЗОШ №8, 16, 24 26, школи-ліцею № 25 м. Кіровограда та ЗОШ №28 м. Херсону. Дослідженням було охоплено 1071 учень і 26 вчителів. Дослідження проводилось протягом 1995-2001 років у три етапи.

На першому, пошуковому, етапі (1995-1998 рр.) вивчалась психолого-педагогічна література з проблеми дослідження, визначена гіпотеза, сформульовані мета і завдання, вибрані об'єкт і предмет дослідження, визначені методики дослідження, проаналізовано стан масової практики загальноосвітніх шкіл, конкретизовано основні поняття досліджуваної проблеми, виявлено і теоретично обґрунтовано основні педагогічні умови формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами. На базі загальноосвітніх шкіл м. Кіровограда проводився констатуючий експеримент з метою аналізу стану і специфіки формування мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами в умовах загальноосвітньої школи, визначено основні проблеми та недоліки в організації навчання на уроці, виявлено потенційні можливості школи щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках фізичної культури. Уточнювалась методика проведення формуючого експерименту.

На другому, дослідно-експериментальному, етапі (1998-1999 рр.) проводився формуючий експеримент щодо перевірки визначених педагогічних умов формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами. В експериментальних класах випробувалась система фізкультурно-масових, педагогічних і психологічних заходів, спрямованих на формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами.

На третьому, узагальнюючому етапі (1999-2001 рр.) проводилося уточнення і корекція отриманих експериментальних даних, здійснювалась обробка і узагальнення результатів дослідження, їх аналіз, перевірка відповідності теоретичних положень практичним результатам, розроблювались методичні рекомендації щодо впровадження цілеспрямованої мотивації до фізичного самовдосконалення у шкільну практику.

Наукова новизна і теоретична значущість роботи полягає в тому, що вперше розроблено структурні компоненти і критерії оцінки сформованості мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами; теоретично визначено та експериментально доведено ефективність сукупності педагогічних умов формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами; визначено засоби, форми і методи роботи вчителя по формуванню мотивів фізкультурної активності в учнів з пасивним і негативним ставленням до занять фізичною культурою; конкретизовано основні поняття проблеми дослідження: "мотив фізкультурної діяльності", "мотив до занять фізичними вправами", "позитивна мотивація до занять фізичними вправами"; запропоновано концептуальну модель особистості вчителя фізичної культури.

Практична значущість дослідження полягає в розробці і впроваджені в практику методичних рекомендацій щодо формування позитивної мотивації учнів до самостійних занять фізичними вправами; комплексу засобів педагогічного впливу, які сприяють корекції негативного ставлення учнів до фізкультурної діяльності; розробці і впровадженні в шкільну практику додаткових теоретичних відомостей, що необхідні учням для організації самостійних занять фізичними вправами. Отримані результати можуть допомогти педагогічним колективам вдосконалювати фізкультурно-спортивну роботу, яка сприяє залученню школярів до здорового способу життя, систематичних занять фізичною культурою.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження і основних висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу різних взаємодоповнюючих методів дослідження; кількісним і якісним аналізом фактів, матеріалів і результатів експериментальної роботи, що реально відображають теоретичну і практичну сторони проблеми дослідження; збільшенням кількості учнів з високим рівнем рухової підготовленості, з стійкою звичкою до систематичних занять фізичними вправами; зменшенням кількості учнів з негативним та пасивним ставленням до фізкультурної діяльності.

Апробація і впровадження результатів дослідження.

Одержані результати дослідження повідомлялись і обговорювались на засіданнях кафедри фізичного виховання та здоров'я НПУ ім. М.П.Драгоманова, кафедри фізичного виховання та кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту для інвалідів та валеології в навчальних закладах України (Кіровоград, 1997 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Впровадження ідей В.О.Сухомлинського в практику сучасної школи” (Кіровоград, 1999 р.) та науково-методичному семінарі для вчителів фізичної культури, які діють при факультеті фізичного виховання КДПУ ім.В.Винниченка (Кіровоград, 1999 р.). Згідно з тематикою дослідження опубліковано вісім одноосібних публікацій, шість із них - у збірниках наукових праць, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота викладена на 165 сторінках і складається зі вступу, двох розділів, 26 таблиць, 1 схеми, висновків, 2 додатків. Список використаних джерел нараховує 207 робіт вітчизняних та зарубіжних вчених.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито методологічну основу, методи дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, наведено дані про структуру дисертації.

У першому розділі - “Теоретичні основи мотивації до фізкультурної діяльності” - зроблено психолого-педагогічний аналіз підходів до розуміння проблеми мотивації, вирішено проблему дефініцій базових понять, зроблено психолого-педагогічний аналіз понять “мотивація”, “мотив”, “потреба”; уточнено формулювання понять “фізкультурна діяльність”, “фізкультурний інтерес”; наводиться класифікація мотивів занять фізичною культурою і спортом; виділяються мотиви, які є найбільш характерними для учасників фізкультурної діяльності; конкретизовано та уточнено зміст понять “мотив фізкультурної діяльності”, “мотив до занять фізичними вправами”. Визначено, що “позитивна мотивація до занять фізичними вправами” - це сукупність внутрішніх та зовнішніх спонукань, що спрямовують і регулюють усвідомлені дії до досягнення оптимальної психофізичної організації особистості відповідно з її цілями та потребами суспільства.

Встановлено, що мотиви фізкультурної діяльності (потреби, інтереси, життєві плани, прагнення, усвідомлення обов'язку і відповідальності тощо) неможливо, в принципі, сформувати без залучення суб'єкта діяльності в її процес. Реально мотиви проявляються в активності людини, отже, по фізичній активності особистості можна робити висновки про рівень розвитку мотивації. Формування мотивації до фізичного вдосконалення здійснюється у процесі участі школярів у фізкультурній діяльності, яка є одним з видів соціальної діяльності і спрямована на досягнення фізичного вдосконалення.

У роботі доведено, що пізнавальний інтерес і інтерес до занять фізичними вправами пов'язані між собою. З одного боку, фізкультурний інтерес є частиною більш широкого пізнавального інтересу, з іншого - інтерес до занять фізичними вправами містить елементи пізнавального інтересу. Разом з тим, ці інтереси розрізняються в залежності від мети діяльності. Пізнавальний інтерес спрямований на здобуття знань, інтерес до занять фізичними вправами - на фізкультурну діяльність, яка також ставить перед учнями пізнавальні завдання. Він виражений у спрямуванні розуму, почуттів, волі і дій до фізкультурної діяльності, до оволодіння необхідними знаннями, вміннями і навичками.

Теоретична частина дослідження показує, що для ефективної розробки і планування навчально-виховної роботи з фізичного виховання, для оптимального вибору технологій, методів, прийомів, засобів і форм здійснення фізкультурної діяльності, необхідно враховувати вікові, статеві та індивідуальні особливості мотивації учнів, виявляти, які мотиви є провідними і переважають у мотиваційній сфері школярів.

Визначаючи зміст і спрямованість практичної діяльності, слід враховувати, що потреби, інтереси, мотиви, ідеали можуть у людини змінюватись і закріплюватись в певній ієрархії. Мотивація до фізичного самовдосконалення не з'являється сама по собі, її “модель” потрібно формувати в ситуаціях навчального процесу, фіксувати і закріплювати позитивні мотиви та нейтралізувати вплив негативних.

Встановлено, що діагностика індивідуально-типологічних особливостей учнів є підґрунтям для створення неоднорідного навчального середовища, організації диференційованої роботи учнів на уроці та самостійних тренувальних заняттях. З урахуванням комплексу наявних знань про індивідуальний психофізичний розвиток дитини, її індивідуальні особливості, обрано такі критерії для створення типології учнів за їх ставленням до занять фізичними вправами: ступінь активності, ініціативи, самостійності учнів у процесі виконання фізичних вправ; участь школярів у спортивно-масових заходах, які проводяться в школі протягом навчального року; заняття в секціях та групах ЗФП; рівень знань з фізичної культури; здатність до адекватної взаємооцінки та самооцінки процесу і результатів засвоєння програмного матеріалу; здатність школярів до самоконтролю.

Діагностика індивідуальних особливостей не повинна обмежуватись одноразовим заходом. Це має бути постійний процес моніторингу змін у мотиваційно-потребнісній сфері учнів для варіювання стратегій навчально-виховного процесу, забезпечення оптимальних умов для їх навчання і подальшого розвитку.

У теоретичній частині дослідження визначено, що формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами буде ефективнішим, якщо дотримуватись сукупності таких дидактичних умов:

формування позитивного ставлення до занять фізичними вправами;

цілеспрямоване мотивування та стимулювання до фізкультурної активності;

формування інтересу до фізкультурної діяльності;

оволодіння знаннями з фізичної культури та формування вміння самостійно займатись фізичними вправами.

У другому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування мотивації до систематичних занять фізичними вправами” - розкрито зміст, методику та результати констатуючого і формуючого експериментів, зроблено узагальнюючі висновки до другого розділу.

Мета констатуючого експерименту полягала у виявленні наявного рівня організації роботи з формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами в загальноосвітній школі, дослідженні потенційних можливостей школи щодо створення педагогічних умов, які забезпечують більшу її ефективність.

Констатуючий експеримент проводився у такій послідовності: аналіз програмно-методичних і нормативних документів на предмет визначення стану методичного забезпечення проблеми; опитування, анкетування вчителів; відвідування уроків, на яких здійснювались спостереження, анкетування, співбесіди, тестування фізичної підготовленості учнів.

Шляхом вивчення шкільної документації було виявлено, що проблема не отримала належного методичного забезпечення, незважаючи на те, що школи працювали над оптимізацією навчально-виховного процесу, котра передбачає і мотивування до навчальної діяльності.

З метою з'ясування місця фізичної культури у житті школярів, здійснено соціологічне дослідження, яке дало змогу виявити існуюче на даний період положення: із числа опитаних учнів 9-х та 11-х класів не займаються фізичною культурою у позаурочний час 25-30% школярів, самостійно займаються 10 -14%, відвідують спортивні секції та гуртки ЗФП 30-40% старших підлітків та старшокласників. Встановлено причини негативного ставлення школярів до шкільних занять фізичною культурою: на недоліки матеріального забезпечення посилаються 38,5% респондентів; на недостатню вимогливість до відвідування занять - 35,6% школярів; брак часу відзначили 33,3%; на недостатній методичний рівень проведення занять вказало 21,4%; відсутній інтерес до занять у 18,5% респондентів; на особисту недисциплінованість - 15,2% указань і на відсутність взаєморозуміння з учителем - 9,3%. У ході дослідження встановлено причини, що заважають займатись фізичними вправами вдома: на брак часу посилаються 35,9% школярів, відсутність бажання відзначили 33,3%; не знають, як займатись та потребують допомоги в організації проведення самостійних занять вдома 20,5% учнів. З'ясовано, що на брак часу вказують переважно ті школярі, котрі не мають знань та вмінь щодо правильного планування режиму дня.

Виявлено ставлення батьків до занять дітей фізичною культурою і спортом. В результаті анкетування встановлено, що 75-85% батьків схвалюють такі заняття; 2,5-5% - не схвалюють; 10-20% батьків вважають достатніми заняття фізичними вправами в школі і лише 7,0% батьків надають допомогу дітям в організації та проведенні самостійних тренувальних занять. Отже, при зовнішньо позитивному ставленні більшості батьків до занять дітей фізичними вправами, лише деякі з них надають реальну допомогу і здійснюють контроль за заняттями фізичними вправами своїх дітей.

Як показали досліджені нами факти, 68% опитаних вчителів не відчувають задоволення від взаємовідносин з учнями на уроці; 39,5% вважають, що винні в цьому учні, які не оволоділи елементарними нормами поведінки; 60,4% мають труднощі при виборі правильного стилю спілкування з школярами на уроці й поза ним; 31,9% учителів не могли гідно вийти з конфліктної ситуації, що виникла на уроці; 37,8% відчувають труднощі в активізації навчальної діяльності учнів.

Формування мотивації до занять фізичними вправами і розвиток фізичних якостей - взаємопов'язані педагогічні завдання, що вирішувались у експериментальній частині дослідження. Визначення рівня фізичної підготовленості учнів (1071 особа) за основними нормативними вправами, що включені до “Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України” свідчать, що середні результати фізичної підготовленості обстежених учнів середнього та старшого шкільного віку знаходяться на рівні, нижчому за середній, а якісна оцінка рівня фізичної підготовленості - незадовільна. Результати дослідження підтвердили, що програмний матеріал з фізичної культури, де подано різноманіття вправ для формування рухових навичок та умінь, не реалізується у практичній діяльності значної кількості (40-45%) учнів, особливо тих, що мають низький рівень фізичної підготовленості. Недостатня рухова активність цих учнів призводить до того, що на кінець навчального року вони не оволодівають багатьма вправами, які мають прикладне значення. Це негативно впливає на фізичний розвиток дітей, сприяє зниженню працездатності організму і підвищенню стомлюваності. Крім того, такий фізичний стан відбивається і на формуванні характеру дітей: у них з'являється невпевненість у собі, замкненість, небажання займатися фізичними вправами.

Для дослідження мотиваційної сфери фізичного виховання учнів використовувалась методика з наданим переліком мотивів, розроблена М.В.Матюхіною і модифікована під фізкультурну тематику. Ця методика дозволяє дитині краще усвідомити свої мотиви, визначити, які з них мають більше чи менше для неї значення. За допомогою даної методики в мотиваційній сфері школярів виявлялись мотиви обов'язку і відповідальності, самовизначення і самовдосконалення, мотиви благополуччя, мотиви престижу, мотиви уникнення неприємностей, пізнавальні мотиви, пов'язані з заняттями фізичною культурою.

Як показали результати дослідження, у більшості школярів не сформовані суспільно значимі мотиви фізкультурної діяльності, не формується інтерес до систематичних занять фізичними вправами.

Проведені дослідження свідчать про те, що теоретичні відомості на уроках фізичної культури повідомляються не завжди в повному обсязі, безсистемно. Більшість школярів не вміють самостійно складати індивідуальні плани для тренувальної діяльності, у них відсутні найпростіші уявлення про основні методи розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, правила тренування, умови росту рівня фізичної підготовленості.

Подолання зазначених недоліків і обґрунтування необхідних педагогічних умов підвищення результативності формування мотивації до занять фізичними вправами зумовило розробку програми формуючого експерименту, в ході якого вирішувались завдання, спрямовані на обґрунтування необхідних та достатніх умов для формування у школярів позитивної мотивації до занять фізичними вправами: розробити систему спонукань учнів до активної фізкультурної діяльності; розробити систему основних та додаткових знань з фізичної культури, необхідну учням для самостійних занять фізичними вправами; сформувати в учнів вміння самостійних занять з розвитку основних фізичних якостей; реалізувати принцип індивідуального підходу до планування та організації фізкультурної діяльності школярів; організувати самостійні заняття фізичними вправами у позашкільний час.

Експериментальна робота у процесі шкільних занять з фізичного виховання здійснювалась за такими напрямками: вдосконалення змісту теоретичних і практичних занять з фізичного виховання та перевірка його впливу на формування у школярів мотивації до занять фізичними вправами; активізація пропаганди занять фізичною культурою і спортом у навчальному закладі; зближення прагнень та інтересів школярів з завданнями фізичного виховання; здійснення органічного зв'язку навчальних занять з самостійними заняттями фізичними вправами за місцем проживання.

З метою підвищення ефективності формуючого експерименту було модифіковано структуру уроку. За рахунок більш активного проведення основної частини уроку виділявся час в підготовчій частині для проведення теоретичної підготовки та в заключній частині для проведення методичної підготовки учнів.

Робота з формування мотивації до занять фізичними вправами включала методичну та теоретичну підготовку учнів; вивчення прийомів самоконтролю за динамікою фізичної підготовленості; залучення учнів до самостійних занять фізичними вправами; застосування методів і прийомів самооцінки впливу самостійних занять на підвищення рівня фізичного розвитку учнів.

Формуючий експеримент проходив у три етапи:

На першому етапі повідомлялись загальні теоретичні відомості з фізичного виховання, фізіології, гігієни, валеології. Учні знайомились з індивідуальними картками-завданнями, правилами організації та проведення самостійних занять фізичними вправами, навчались контролю та оцінці свого фізичного стану, з ними організовувались самостійні заняття фізичними вправами в домашніх умовах за завданням вчителя. У бесідах формувалась суспільно значима мета практичної діяльності школярів на певний період.

На другому етапі учні навчались плануванню, взаємооцінці, взаємоконтролю, підбору відповідних засобів для розвитку окремих фізичних якостей; з ними проводились індивідуальні заняття за планами, складеними учнями разом з учителем. Формування мотивації до фізкультурної діяльності проводилось за допомогою вибору особисто значимого і цікавого для школярів навчального матеріалу, який сприяв виробленню у них моральної впевненості у цінності занять фізичними вправами, створенню атмосфери демократичного стилю спілкування з вчителем та експериментатором.

На третьому етапі проводилась подальша робота по формуванню у школярів позитивних мотивів фізкультурної діяльності, озброєнню їх знаннями, вміннями та навичками з фізичної культури. Переважаючою була орієнтація на пізнавальні мотиви, мотиви самовизначення і самовдосконалення, усвідомлення можливості зміцнення здоров'я за допомогою систематичних занять фізичною культурою. Школярі займались в домашніх умовах фізичними вправами за самостійно складеними та відкоригованими учителем планами. Проводились комплексні тестування фізичної підготовленості учнів з метою наочного показу позитивних зрушень в розвитку рухових якостей (шляхом оперативного контролю)

Для визначення рівня сформованості мотивації до занять фізичними вправами були встановлені такі показники:

наявність у мотиваційній сфері визначеного блоку мотивів;

ставлення до предмета "фізична культура";

систематичність самостійних тренувальних занять фізичними вправами або заняття в спортивних секціях чи групах ЗФП;

рівень фізичної підготовленості.

За критерії сформованості мотивації до фізичного самовдосконалення у дослідженні були прийняті такі рівні: високий (активно-творчий), середній (активно-репродуктивний), низький (адаптивно-репродуктивний).

У зв'язку з тим, що одним з показників рівня сформованості мотивації до занять фізичними вправами є ставлення до предмета “фізична культура”, учні умовно розподілялись на п'ять основних груп щодо їх ставлення до занять фізичною культурою: з активно-позитивним ставленням, з пасивно-позитивним, з байдужим, з пасивно-негативним та активно-негативним ставленням. Таким чином, завдання вчителя полягало в тому, щоб забезпечити поступову трансформацію ставлення до фізичної культури в учнів з більш низького рівня на найбільш високий - активно-позитивний, оскільки найвищих результатів досягають учні, в яких сформовано активно-позитивне ставлення до занять фізичною культурою.

Мотиви занять фізичною культурою були умовно поділені на три групи. До високого рівня розвитку позитивної мотивації були віднесені мотиви самовизначення і самовдосконалення, обов'язку і відповідальності, пізнавальні мотиви, пов'язані з змістом і процесом фізкультурної діяльності. До середнього рівня - мотиви престижу та благополуччя. До низького - мотиви уникнення неприємностей (негативна мотивація). Виявлено, що чим більше полімотивована мотиваційна сфера учня, тим вищий рівень розвитку його мотивації.

Експериментальні дані, що характеризують рівень розвитку мотивації школярів до фізкультурної діяльності, наведено в табл. 1. З таблиці видно, що отримані перед початком експерименту результати щодо сформованості у школярів експериментальних і контрольних класів мотивації до фізкультурної діяльності майже не відрізнялись. Наприклад, в експериментальних 9-х класах з низьким рівнем мотивації було виявлено 38 учнів, що склало 41,3%, з середнім - 46 (50,0%), високим - 8 (8,7%). В контрольних класах ці показники були такими: з низьким - 39 (43,8%), середнім - 41 (46,1%), високим - 9 (10,1%) учнів.

Для цілеспрямованого формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами з учнями експериментальних класів, умовно віднесених нами до вказаних вище груп, проводилась відповідно з цими рівнями фізкультурно-освітня робота в процесі занять фізичною культурою. В контрольних класах ця робота проводилась традиційно, за загальноприйнятою у школах методикою.

В результаті дослідно-експериментальної роботи, основу організації якої складала система взаємозв'язку навчальних та самостійних занять фізичними вправами, були досягнуті більш високі (у порівнянні з контрольними класами) результати.

На завершальному етапі експериментальної роботи кількість учнів, котрі на початку були умовно віднесені до групи з низьким рівнем мотивації зменшилась: в експериментальних 9-х класах - з 38 (41,3%) до 6 (6,5%), в контрольних - з 39 (43,8%) до 34 (38,2%); в експериментальних 11-х класах - з 37 (43,0%) до 6 (7,0%), контрольних - з 38 (45,1%) до 34 (40,9%).

Позитивними були кількісні і якісні зміни в групі учнів з середнім рівнем сформованості мотивації до фізкультурної діяльності. Якщо на початку експерименту таких школярів було в 9-х експериментальних класах 46 (50,0%), а в контрольних - 42 (47,2%), то в кінці його відповідно 51 (55,4%) та 43 (48,1%). В 11-х класах на початку експерименту з середнім рівнем мотивації в експериментальних класах було 41 (47,7%), а в контрольних - 39 (47,0%) учнів. В кінці експерименту кількість учнів в цих групах становила відповідно 45 (52,3%) та 41 (49,4%).

З наведених цифрових даних видно, що значної різниці в кількісних показниках цієї групи не виявлено. Але якщо прослідити "переміщення” учнів в експериментальних та контрольних класах, то можна зробити висновок, що отримані показники складені значною мірою за рахунок “переходу” в експериментальних класах учнів з низьким рівнем мотивації до груп з більш високим рівнем сформованості цієї якості.

Найпомітніші зміни відбулися в групі учнів з високим рівнем сформованості мотивації до фізкультурної діяльності. Якщо на початку експериментальної роботи в 9-х експериментальних класах їх було 8 (8,7%) і в контрольних також 8 (9,1%), то в кінці формуючого експерименту їх стало відповідно 48 (52,2%) та 12 (13,5%). В 11-х експериментальних класах на початку експерименту до цієї групи належало 8 (9,3%) учнів, а в контрольних - 6 (7,2%). По закінченню дослідження до названої вище групи було зараховано відповідно 35 (40,7%) та 8 (9,6%) школярів даного віку.

Таким чином, результати дослідно-експериментальної роботи дають підставу вважати, що розроблена методика формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами є ефективною і її можна досить успішно використовувати у практиці загальноосвітніх шкіл.

мотиваційний школа фізичний виховання

ВИСНОВКИ

1. У складному і багатогранному процесі фізичного виховання дітей одним із пріоритетних напрямів загальноосвітньої школи повинно бути формування в учнів стійкої мотивації до фізкультурної діяльності.

2. Важливою передумовою формування мотивації є визначення ціннісних орієнтирів кожного учня і вибір на цій основі особисто-значимого і цікавого для школярів навчального матеріалу, який сприяв би виробленню у них моральної впевненості у цінності занять фізичними вправами.

3. У процесі експериментальної роботи доведено, що формуванню мотивації до систематичних занять фізичними вправами сприяє дотримання таких педагогічних умов:

формування позитивного ставлення до занять фізичними вправами, результативність якого підвищується при засвоєнні не окремих розрізнених знань про значення фізичних вправ, а цілісної системи в тісній єдності з особисто значимими заняттями фізичною культурою і спортом;

цілеспрямоване мотивування і стимулювання до активної фізкультурної діяльності;

прищеплення інтересу до активних занять фізичними вправами;

озброєння знаннями з фізичної культури та вмінням самостійно займатись фізичними вправами;

4. Основою методичних рекомендацій формування мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами на основі вдосконалення фізкультурно-освітньої роботи в школі є:

формування у школярів вміння самостійно займатись фізичними вправами, яке найбільш успішно здійснюється в спеціально відведеній для цієї мети методичній частині уроку;

оволодіння учнями теоретичними знаннями (загальноосвітніми, валеологічними та біологічними), що здійснюється у спеціальній теоретичній частині уроку;

планування навчальних занять з врахуванням різних рівнів фізичної підготовленості школярів та дотримання принципу особистих рекордів. Відповідно до цього принципу темпи приросту основних показників фізичної підготовленості школярів необхідно планувати тільки на основі врахування їх індивідуальних результатів;

організація фізкультурних занять, спрямованих на формування в учнів наступних умінь: постановка мети, планування, тренування основних фізичних якостей, оцінювання рівня їх розвитку, контроль за функціональним станом організму під час фізкультурних занять та після них;

використання спеціальних тренувальних засобів в процесі самостійних занять, важливою умовою яких є проведення регулярного комплексного контролю, з метою визначення позитивних зрушень, що сталися в організмі і наочної демонстрації їх школярам (зворотній зв'язок).

5. У формуванні позитивної мотивації школярів до фізичного вдосконалення визначальне місце має особа вчителя фізичної культури. Багатство його особистості, професійної культури і педагогічної майстерності повинно забезпечувати такі прийоми й способи педагогічного впливу, які збагачують емоційний досвід школярів, розвивають уяву, інтерес, формують у них особистісне ставлення до практики фізичного виховання.

Отримані результати дають підставу вважати, що теоретичне опрацювання і практичне втілення в життя основних положень даної роботи сприятиме удосконаленню фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл і формуванню у них навичок здорового способу життя.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані вчителями фізичної культури всіх типів загальноосвітніх шкіл України, викладачами методики викладання фізичної культури у вищих навчальних закладах, на курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури при обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти, студентами факультетів фізичного виховання - при написанні рефератів, курсових і дипломних робіт, а також в організації дослідницької роботи студентів.

Дане дисертаційне дослідження не претендує на вичерпне розкриття всіх поставлених завдань. Вони багатоаспектні, їх глибоке висвітлення вимагає подальшого дослідження. Потребують подальшого вивчення питання характеру реальних взаємостосунків між учнями в різних формах спільної фізкультурної діяльності, як у школі, так і в позаурочний час; принципів побудови групової діяльності, оптимального поєднання різноманітних методів її організації з метою підвищення виховного впливу на школярів. З вирішенням цих питань ми пов'язуємо подальше вдосконалення навчального процесу, діяльності з активізації навчання школярів в умовах демократизації роботи в загальноосвітніх школах.

Основні результати дослідження відображено в таких публікаціях

1. Лещенко Г.А. Порівняльна характеристика стану фізичної підготовленості учнів середнього шкільного віку за єдиною європейською системою тестування "Юрофіт" //Наукові записки: Збірник наукових статей. - К.: НПУ, 1998.- Вип. 2. - С. 39-46.

2. Лещенко Г.А. Фізична культура і спорт у житті школярів // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.- К.: ІЗМН, 1998.- Ч.III.- С.101-106.

3. Лещенко Г.А. Мотиваційно-потребнісна сфера фізичного виховання школярів // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових статей. - К.: НПУ, 1998.- Вип. 3.- С. 151-161.

4. Лещенко Г.А. Вплив особистості учителя на формування позитивного ставлення школярів до занять фізичними вправами // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.- К.: Логос, 1999. - Ч. 1. - С. 42-49.

5. Лещенко Г.А. Особистісний фактор викладання предмета “Фізична культура” //Наукові записки.-Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. - Вип. 21.-С. 67-70.

6. Лещенко Г.А. Деякі аспекти системи шкільного фізичного виховання // Наукові записки. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001.- Вип. 32. - С. 94-96.

7. Лещенко Г.А. Про стан фізичної підготовленості учнів міських середніх загальноосвітніх шкіл //Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту для інвалідів та валеології в навчальних закладах України: Матеріали п'ятої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Кіровоград, 1997. - С. 120-122.

АНОТАЦІЇ

Лещенко Г.А. Формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню мотиваційної сфери школярів середньої загальноосвітньої школи. Розглядається стан проблеми в практиці шкільного фізичного виховання, визначаються і характеризуються критерії та рівні розвитку мотивації до фізкультурної діяльності. Встановлено форми та методи роботи вчителя по формуванню мотивів фізкультурної активності у школярів з пасивним та негативним ставленням до занять фізичною культурою і спортом. Експериментально обґрунтовано основні педагогічні умови, які сприяють ефективному формуванню мотивів фізкультурної діяльності у школярів. В роботі досліджено значення особистісного фактора у викладанні предмета “Фізична культура” і запропоновано концептуальну модель учителя фізичної культури.

Основні результати дослідження знайшли практичне застосування у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл.

Ключові слова: позитивна мотивація, мотиви, мотиваційна сфера, фізкультурна діяльність, особистісний фактор, модель учителя.

Лещенко Г.А. Формирование положительной мотивации школьников к систематическим занятиям физическими упражнениями. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2002.

Диссертация посвящена исследованию мотивации школьников к систематическим занятиям физическими упражнениям, которая осуществляется в процессе физкультурной деятельности.

Анализ школьной практики физического воспитания свидетельствует о серьезных недостатках в этой работе. Одной из главных причин такого положения является недостаточная научная разработанность и экспериментальное исследование процесса мотивации учеников к физкультурной деятельности.

В связи с "размытостью" трактовки понятий "мотив к занятиям физическими упражнениями" и "положительная мотивация к занятиям физическими упражнениями" проведено конкретизацию этих и сопутствующих им понятий.

В ходе экспериментальной работы изучались приоритеты в мотивационной сфере учеников, причины, которые мешают самостоятельным занятиям во внеурочное время; установлена значимость физической культуры в общей структуре интересов школьников, а также уровень физической подготовленности школьников среднего и старшего школьного возраста. В ходе экспериментальной работы проведено сравнение уровня развития отдельных физических качеств украинских школьников возрастом 11-12 лет с школьниками ряда других стран по единой европейской системе тестирования - "Юрофит".

Для определения уровня сформированости положительной мотивации к занятиям физическими упражнениями в работе были приняты такие показатели: 1) наличие в мотивационной сфере определенного блока мотивов; 2) отношение к предмету "Физическая культура"; 3) систематичность самостоятельных тренировочных занятий физическими упражнениями или занятий в спортивных секциях и группах ОФП; 4) уровень физической подготовки. За критерии оценки сформированости положительной мотивации в исследовании приняты следующие уровни: высокий (активно-творческий), средний (активно-репродуктивный), низкий (адаптивно-репродуктивный).

Основу методики организации формирующего эксперимента составила разработанная система взаимосвязи урочных и самостоятельных занятий физическими упражнениями. При этом учебные занятия по физическому воспитанию имели направляющую, а самостоятельные - определяющую роль в обеспечении подъема уровня физической активности школьников. Задание учителя состоит в том, чтобы преобразовать ученика из объекта физического воспитания в субъект физкультурной деятельности.

В исследовании теоретически определяются и экспериментально обосновываются педагогические условия, которые, по мнению автора, способствуют формированию положительной мотивации школьников к систематическим занятиям физическими упражнениями. Полученные результаты свидетельствуют о том, что эффективнее формируются мотивы физкультурной деятельности у школьников при условиях: 1) формирования положительного отношения к физкультурной деятельности; 2) целенаправленного мотивирования и стимулирования; 3) формирования у школьников интереса к физической культуре; 4) вооружения учеников знаниями по физической культуре и формирования умения самостоятельно заниматься физическими упражнениями.

В исследовании обоснованы педагогические условия и даны методические рекомендации по формированию интереса к занятиям физическими упражнениями, показано значение проблемного обучения на уроках физической культуры. Автором определены формы и методы работы учителя по формированию мотивов физкультурной активности у школьников с пассивным и отрицательным отношением к занятиям физической культурой и спортом, а также разработаны практические рекомендации по целенаправленной мотивации физического самосовершенствования на основе усовершенствования физкультурно-образовательной деятельности в школе.

В работе исследовано значение личности учителя в преподавании предмета "Физическая культура" и формировании мотивации школьников. Богатство личности учителя физической культуры, его профессиональной культуры и педагогического мастерства должно обеспечивать такие приемы и способы педагогического воздействия, которые обогащают эмоциональный опыт школьников, развивают воображение, интерес, формируют у них личностное отношение к практике школьного физического воспитания. На основе анализа отечественной и зарубежной психолого-педагогической литературы и практики школьного физического воспитания установлены причины, которые обусловливают конфронтацию учителя с учениками, что отрицательно сказывается на их физическом развитии и отношении к физическому воспитанию в целом. С учетом выше изложенного предложена концептуальная модель учителя физической культуры.

Анализ результатов формирующего эксперимента свидетельствует о действенности предложенной технологии формирования положительной мотивации школьников к самостоятельной физкультурной деятельности. Обобщение результатов экспериментальной работы подтверждает эффективность разработанных методических рекомендаций по формированию мотивов физкультурной деятельности на основе усовершенствования физкультурно-образовательной работы в школе и гуманизации отношений в системе "учитель - ученик".

Ключевые слова: положительная мотивация, мотивы, мотивационная сфера, физкультурная деятельность, личностный фактор, модель учителя.

Leshchenko G.A. Formation of positive motivation of schoolchildren to the systematical lessons of physical training. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree of Pedagogic of Specialized field 13.00.09. - theory of education - Kriviy Rig State Pedagogical University, Kriviy Rig, 2002.

Thesis is devoted to the investigation of motivational sphere of schoolchildren of the secondary school.

State of problem at practice of school physical education is submitted for consideration, criteria and levels of maturity of positive motivation to the physical activity are considered and characterized.

The forms and methods of teacher's work concerning forming the motives of physical activity of the pupils with passive and negative attitude to Physical Training classed are determined.

Basic pedagogical conditions which contributed to effective formation of motives of physical activity are experimentally substantiated.

At this work importance of personal factor at the teaching of subject of Physical culture is explained and the author's model of the teacher of physical culture is proposed.

The basic results of the investigations were practically used in teaching and educational process in the schools providing general education.

Key words: positive motivation, motives, motivation sphere, physical culture activity, personal factor, model of teacher.

Размещено на Allbest.ru