Зміст і технологія навчання риторики майбутніх учителів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 378.14: 808.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЗМІСТ І ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Спеціальність 13.00.04 - Теорія та методика професійної освіти

ТКАЧЕНКО ЛІДІЯ ПЕТРІВНА

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Плиско Катерина Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри української мови.

Офіційні опоненти:

Шевченко Галина Павлівна, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, Луганський державний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки.

Лазарєв Микола Остапович, кандидат педагогічних наук, професор, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, завідувач кафедри педагогічної творчості.

Провідна установа:

Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, кафедра педагогічної майстерності, Міністерство освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться "24" вересня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 63.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, зал засідань (кімната 216).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслано "21" серпня 2002 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Нові тенденції розвитку освіти України висунули перед вищою школою низку важливих завдань і зумовили певні зміни організації та змісту праці вчителя, пошуки нових форм і методів навчання, що актуалізувало проблему підвищення професійного рівня педагогічних кадрів. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті наголошено на необхідності створення системи педагогічної освіти, що задовольняла б потреби суспільства в педагогах різних спеціальностей і кваліфікаційних рівнів, здатних виконувати основну соціальну функцію - формування цілісної, всебічно розвинутої особистості, відданої інтересам української держави.

Сьогодні зростає попит на педагогів нового типу - освічених, наділених творчим потенціалом, з розвинутим даром володіння живим словом. У зв'язку з цим набувають нового змісту показники педагогічного професіоналізму - здатність до ефективного спілкування, культура усного і писемного мовлення, творчий підхід до навчального процесу взагалі. Тому майбутнім учителям у професійній діяльності необхідні знання не лише з педагогіки, психології, фахових предметів, а й з риторики, яка має забезпечити бездоганне володіння словом та прийомами впливу на аудиторію слухачів. Курс риторики в педагогічних вищих навчальних закладах стає плідним підґрунтям для розвитку та реалізації мовленнєво-мислительних здібностей майбутнього вчителя.

Проте проблема риторичної підготовки вчителя досліджена ще недостатньо, хоч і розроблялися окремі її аспекти (здебільшого мовні) у вищих навчальних закладах, а саме: формування у студентів навичок монологічного висловлювання (Г. Васильєва, Л. Головіна, В. Костомаров, В. Скалкін); характеристика мовленнєвих якостей учителя (Ф. Гоноболін, В. Грехнєв, Н. Кузьміна, Р. Хмелюк та ін.); комунікативна підготовка майбутніх учителів (В. Галузинський, В. Гриньова, М. Євтух, В. Кан-Калік, М. Петров, В. Полторацька та ін.); визначення функцій мовлення в педагогічному процесі (Н. Іполитова, Т. Ладиженська, Г. Сагач та ін.). Питання риторичної підготовки вчителів розглядаються у процесі дослідження проблеми педагогічної творчості (М. Лазарєв, І. Синиця, І. Страхов) і ролі риторико-мовленнєвого компонента в структурі педагогічної діяльності (М. Вашуленко, І. Зязюн, А. Капська, М. Пентилюк, Г. Сагач).

Результати проведених у дослідженні спостережень засвідчують, що майбутнім учителям нерідко бракує вмінь логічного, зв'язного викладу матеріалу, побудови діалогу з дітьми, аргументованої відповіді на запитання, риторичних прийомів впливу на слухачів. Особливого значення вказані вміння набувають для вчителя початкової школи, який має створити всі передумови для розвитку здібностей, пізнавального і творчого потенціалу молодших школярів.

Незважаючи на посилення інтересу дослідників до проблеми риторичної підготовки вчителя питання організації процесу навчання риторики в педагогічних вищих навчальних закладах вимагають поглибленого вивчення, що й зумовило вибір теми дослідження "Зміст і технологія навчання риторики майбутніх учителів початкових класів".

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г.С. Сковороди "Загальноосвітня і вища школа. Теорія та методика навчання". Тема дослідження затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 5.12.2000 р.).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів у вищій школі.

Предмет дослідження - зміст і технологія навчання риторики на факультеті початкових класів у педагогічному вищому навчальному закладі.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці змісту і технології навчання риторики майбутніх учителів початкових класів.

Концепція дослідження полягає в тому, що навчання риторики майбутнього вчителя розглядається нами як цілісний процес, який передбачає єдність змістового та процесуального компонентів, підпорядкованих меті навчання і спрямованих на досягнення гарантованого результату.

У ході дослідження було висунуто гіпотезу: навчання риторики як складника професійної культури майбутнього вчителя буде ефективним, якщо науково обґрунтувати зміст курсу з урахуванням фахової специфіки факультету та розробити технологію забезпечення риторичної компетенції студентів.

Згідно з об'єктом, предметом, гіпотезою та метою дослідження були поставлені такі завдання:

1. Узагальнити на основі аналізу науково-педагогічної літератури питання становлення й розвитку риторики як науки і навчальної дисципліни.

2. З'ясувати роль риторики в професійній підготовці майбутніх учителів.

3. Науково обґрунтувати зміст курсу риторики для студентів факультету початкового навчання та підготувати відповідну навчальну програму.

4. Розробити технологію навчання курсу та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічну основу дослідження становлять основні наукові положення про системний підхід до організації навчального процесу, концептуальні ідеї щодо визначальної ролі спеціально організованої діяльності в процесі розвитку й саморозвитку суб'єктів педагогічного процесу, роль практики як основи пізнання та критерія істинності в оцінюванні результатів навчання, наукові положення про спілкування як необхідну умову соціалізації особистості та роль риторики в цьому процесі.

Теоретичною основою дослідження є положення й висновки щодо: формування особистості вчителя (О. Абдуліна, Ф. Гоноболін, Н. Кузьміна, О. Мороз, В. Сластьонін та ін.); культури особистості (В. Гриньова, В. Кан-Калік, Л. Нечепоренко, М. Подберезський, Г. Шевченко та ін.); спеціально організованої діяльності й спілкування особистості та її розвитку в процесі діяльності (А. Бойко, Л. Божович, В. Буряк, Л. Виготський, В. Кан-Калік, М. Лазарєв, Б. Ломов, О. Леонтьєв, В. Моляко, Н. Тализіна та ін.); загальних питань історії розвитку педагогіки (Л. Вовк, М. Євтух, С. Золотухіна, О. Сухомлинська та ін.); сучасних підходів до розробки теоретичних проблем педагогічної науки (В. Євдокимов, В. Лозова, К. Плиско, І. Прокопенко, Г. Троцко та ін.); мовленнєвої та риторичної підготовки майбутніх учителів (С. Дорошенко, Н. Іполитова, Т. Ладиженська, О. Мурашов, Л. Пелепейченко, Г. Сагач та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження:

- теоретичні - вивчення й аналіз педагогічної, психологічної, лінгвістичної, дидактико-методичної літератури з обраної проблеми для визначення стану та розробки її в науковій літературі; системний підхід і моделювання для визначення місця риторики серед інших наук та змісту й технології як складових навчання риторики; порівняння, аналіз і синтез, узагальнення й систематизація теоретичних дослідницьких даних;

- емпіричні - анкетування, тестування, опитування, спостереження, експертне оцінювання, бесіда з метою визначення показників рівнів риторичної компетенції студентів; педагогічний експеримент для визначення та перевірки ефективності змісту й технології навчання риторики; метод якісного і кількісного аналізу експериментальних даних.

Дослідження проводилося протягом шести років й охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1996-1997 рр.) здійснено вивчення й аналіз стану розробки проблеми в педагогічній, лінгводидактичній, методичній літературі, сформульовано вихідні положення дослідження.

На другому етапі (1998-2001 рр.) підготовлено робочу програму з риторики для факультету початкового навчання й розроблено технологію її опрацювання, проведено педагогічний експеримент.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) узагальнено результати теоретичного аналізу й експериментально-дослідної роботи; здійснено апробацію результатів дослідження шляхом публікації матеріалів та впровадження у практику роботи факультету програми курсу; розроблено науково-методичні матеріали.

Експериментальна база: дослідження проводилося на факультеті початкового навчання Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди; на різних етапах експерименту було задіяно 234 студенти.

Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів:

- розроблено й теоретично обґрунтовано зміст курсу риторики з урахуванням професійної специфіки факультету початкового навчання;

- уперше обґрунтовано й експериментально перевірено технологію навчання риторики майбутніх учителів початкових класів;

- набули подальшої розробки методи, засоби та організаційні форми навчання риторики у вищій школі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення курсу "Риторика", його методична розробка, фактичний матеріал, рекомендації щодо змісту й технології навчання риторики можуть бути використані в системі професійної підготовки фахівців, а також у процесі написання відповідних навчальних посібників та методичних розробок для студентів педагогічних навчальних закладів. Отримані в ході дослідження результати окреслюють шляхи риторичної підготовки, спрямованої на підвищення рівня професійної майстерності майбутніх учителів початкових класів.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується методологічною і теоретичною основою його вихідних положень, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів наукового пошуку відповідно до мети й завдань дисертаційної роботи, використанням даних констатуючого, формуючого і контрольного експерименту, кількісним та якісним аналізом цих даних.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися, обговорювалися та були схвалені на науково-практичних конференціях (Харків, 1997-2002 рр.), на другій і третій Всеукраїнських конференціях молодих науковців "Проблеми особистості в сучасній науці: результати і перспективи досліджень" (Київ, 1999, 2000 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя" (Полтава, 2002 р.). Хід і результати дослідження повідомлялися на засіданнях кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г.С. Сковороди.

Результати дослідження було впроваджено в навчально-виховний процес ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, Балаклійського педколеджу, Харківського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження відображено у 9 одноосібних публікаціях, зокрема 3 - у провідних науково-фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і поставленими завданнями. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури (285 найменувань), додатків. Зміст викладено на 154 сторінках машинописного тексту, він містить 3 рисунки, 6 таблиць, 2 діаграми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання його, сформульовано гіпотезу, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, зроблено висновок щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі - "Теоретичні питання навчання риторики у вищих педагогічних навчальних закладах" - узагальнено відомості про становлення й розвиток риторики як науки і навчальної дисципліни, розкрито зв'язки її з іншими науками, з'ясовано значення риторики у системі професійної підготовки майбутнього вчителя, визначено мету і завдання курсу "Риторика", науково обґрунтовано відбір і структурування змісту програми курсу.

Зародження риторики пов'язують з греко-римською цивілізацією, хоч корені її сягають значно глибше. Антична риторика виникла у Греції в V-IV ст. до н.е., склалася в систему в ІІІ-ІІ ст. до н.е. і поширилася у Римі в І ст. до н.е. Тут були розроблені наукові основи риторики, які пізніше успадкували гомілетика та теорії словесності середніх віків, Відродження та Нового часу. Становленню риторики сприяли давньогрецькі філософи Арістотель, Корак, Платон, Сократ та видатні римські оратори Демосфен, Квінтіліан, Цицерон. У IV-III ст. до н.е. в Афінах було організовано ораторську школу, де навчалися майбутні політичні діячі, історики, полководці. Там вивчалися: право, філософія, риторика, політика, мистецтво. Таким чином, риторика утверджується як навчальна дисципліна і посідає вагоме місце в системі освіти.

Після утвердження Православ'я відбувається реформування школи, риторика стає однією з обов'язкових навчальних дисциплін першого ступеня освіти - тривіума.

Українська риторична школа вирізнялася з-поміж інших національних шкіл цікавими теоретичними розробками та самобутніми зразками промов. Поширенню риторичних традицій сприяли: прийняття християнства, діяльність солунських братів Кирила і Мефодія, створення мережі братських шкіл тощо. Значний внесок у розвиток риторики як науки і навчальної дисципліни зробили видатні вітчизняні вчені І. Вишенський, Ф. Прокопович, А. Радивиловський, І. Рижський, К. Зеленецький та ін.

Поняття "риторика" з давніх часів не мало однозначного трактування. Античні ритори визначали риторику як мистецтво впливу на розум і волю громадян засобами слова (Арістотель, Платон, Сократ). У Стародавньому Римі, де великого значення надавали "прикрашенню" думок, риторика вважалася мистецтвом красномовства (Квінтіліан, Цицерон), сучасні дослідники (Р. Барт, Л. Введенська, Л. Павлова, Ю. Рождественський, Г. Сагач, П. Сопер та ін.) розглядають її як один із специфічних видів діяльності. Аналізуючи наявні визначення риторики, ми обрали найбільш універсальне і прийнятне для нашого дослідження визначення риторики як теорії ораторського мистецтва, науки про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, яка розвиває в людині цілу систему особистісних якостей: культуру мовлення, мислення, поведінки, спілкування, виконавської майстерності тощо (З. Куньч).

На підставі огляду літератури риторичного спрямування нами здійснено підхід до риторики як до комплексної науки, яка вбирає в себе змістові компоненти інших наук: філософії, педагогіки, лінгвістики, психології, логіки, етики тощо. Разом з тим у дослідженні доведено, що хоч риторика й тісно пов'язана з суміжними науками, але ні в якому разі не може бути замінена жодною з них (бо має свій категоріальний апарат) і в тісному взаємозв'язку з іншими науками активно впливає на розвиток інтелектуального й духовного потенціалу людини.

З метою узагальнення інформації, актуальної для нашого дисертаційного дослідження, було проаналізовано проблему становлення педагогічної риторики та визначено її місце в системі підготовки сучасного вчителя.

Педагогічна риторика виникла на зорі риторичної думки. Аристотель, Платон, Сократ вели процес викладання як діалог, де сам процес обміну думками було організовано як риторичну дію, де кожна репліка несла в собі безпосереднє вираження процесу мислення та одночасно - конкретну спрямованість на співрозмовника. Педагогічна риторика давала можливість виразити свої думки найбільш точно й зрозуміло, сприяла зростанню авторитету вчителя. Ідеї педагогічної риторики пропагували Г. Сковорода, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський, які підтримували концепції навчання і виховання живим переконуючим словом учителя. Сучасні дослідники (Н. Іполитова, Т. Ладиженська, Ю. Львова, О. Мурашов, Г. Сагач та ін.) справедливо ставлять питання про специфіку педагогічної риторики, яка визначається самими факторами педагогічної праці: ситуацією навчального процесу, своєрідними позамовними засобами, характерними для педагога, модуляційними особливостями голосу з метою підсилення значущості висловлення.

У дослідженні відзначено, що існує дві групи специфічних жанрів дидактичного мовлення: власне педагогічні (пояснювальна промова, інформаційний діалог, педагогічний щоденник, оцінювальне висловлювання) і пристосовані для виконання дидактичних вимог (сучасний етикет, специфіка дискусії, усна розповідь, установка на комунікативну гру (Т. Ладиженська). Педагогічна риторика допомагає творчо будувати навчальний процес, поліпшує педагогічне спілкування. Це виявляється в умінні педагога логічно й зв'язано викладати навчальний матеріал, чітко і зрозуміло ставити запитання, аргументовано давати відповіді, створювати конструктивний діалог з учнями тощо. Отже, педагогічна риторика посідає вагоме місце у процесі професійної підготовки вчителя.

Принциповим для нашого дослідження було обґрунтування змістового компонента навчання риторики на факультеті початкового навчання. Сьогодні не існує державної програми з риторики, що дає право педагогічному колективу безпосередньо визначати зміст викладання курсу, виходячи з типу, структурних та організаційних особливостей навчального закладу і професійної спрямованості навчально-виховного процесу. Розроблена нами програма курсу "Риторика" враховує специфіку вище вказаного факультету, а саме: риторична робота з дітьми молодшого шкільного віку, пропедевтична робота, яка потребує високої культури мовлення та досконалої техніки мовлення самого вчителя, залучення учнів початкових класів до нових комунікативних ситуацій спілкування, до аналізу власного і чужого мовлення. Таким чином, основна мета курсу "Риторика" на факультеті початкового навчання - підготувати комунікативно грамотного вчителя початкових класів, який би володів необхідними риторичними вміннями й навичками і був взірцем для своїх учнів.

У дослідженні доведено, що ефективність навчання риторики буде досягнута за умови, що зміст включатиме елементи, які озброюють студентів системою знань про риторику і на цій базі забезпечують риторичну підготовку, належне виховання, різнобічний розвиток майбутніх учителів початкових класів. Разом з тим зміст навчання риторики має бути науковим, систематичним, послідовним, доступним, тісно пов'язаним з життєвими запитами і забезпечувати зв'язок теорії з практикою, навчання з вихованням. Тому у визначенні, відборі, структуруванні та реалізації змісту навчання риторики ми керувалися відповідними дидактичними принципами.

Пропонована програма курсу "Риторика" для студентів факультету початкового навчання є важливим, практично необхідним доповненням курсів лінгвістично-методичного спрямування (сучасна українська мова, культура мовлення вчителя, виразне читання, розвиток рідного мовлення, методика навчання мови). Вона має теоретичну і практичну частини й передбачає формування знань риторики та її історії, а також риторичних умінь і навичок, спрямованих на розвиток педагогічної техніки, культури мовлення, ораторської майстерності тощо.

Зміст пропонованої програми поєднує в собі три основні компоненти: когнітивний, операційний, ціннісно-комунікативний.

Когнітивний компонент характеризується узагальненими знаннями з риторики (поняття, визначення, закони). Крім основних риторичних знань, курс потребує і додаткових. Джерелом для них можуть бути статті періодики, фахова і довідкова література, наочність, ілюстративні матеріали тощо. Засвоєння курсу риторики вимагає застосування допоміжних знань, які є засобом засвоєння основ наук. До таких знань належать: філософські, історико-наукові, логічні, знання з інших навчальних дисциплін (педагогіки, психології, етики, культури мовлення та ін.).

Операційний компонент представлено сукупністю необхідних умінь. Зміст програми передбачає формування спеціальних (предметних) умінь (створення тексту публічного виступу, встановлення контакту з аудиторіями різних типів, ведення полемічного діалогу тощо) та вдосконалення загально-навчальних умінь (створювати умови діяльності, вести бібліографічний пошук, аналізувати, узагальнювати, зіставляти та ін.).

Ціннісно-комунікативний компонент включає в себе етичні цінності в структурі комунікації. Майбутні вчителі засвоюють особливості риторичного впливу на учнів, гуманістичні основи взаємодії людей у сфері освіти (діти, батьки, колеги), засвоюють світоглядні, моральні, інтелектуальні компоненти загальної культури педагога.

Таким чином, вказані компоненти взаємопов'язані між собою, вони забезпечують цілісну риторичну підготовку майбутнього вчителя.

У другому розділі - "Експериментально-дослідне навчання риторики за розробленою технологією" - розкрито методику підготовки та проведення педагогічного експерименту, сутність технології навчання риторики, її апробацію на факультеті початкового навчання, подано результати експериментально-дослідної роботи.

У дослідженні розкрито сутність технології навчання риторики. Педагогічна технологія передбачає розробку й системне використання принципів організації навчального процесу з урахуванням новітніх досягнень науки і техніки (І. Прокопенко, В. Євдокимов).

Визначальною для курсу риторики є гуманістично орієнтована технологія освіти, яка ґрунтується на принципах гуманізації й гуманітаризації, співробітництва і співтворчості, індивідуалізації й диференціації, діяльнісного підходу до навчання. Розроблена технологія передбачала: поетапну постановку дидактичних завдань, вибір способів їх вирішення, діагностику та оцінку одержаних результатів; організацію діалогу, який пов'язаний зі створенням комунікативної ситуації у процесі постановки і вирішення навчально-пізнавальних завдань; ігрову діяльність, що передбачає ігрові форми взаємодії на рівні "викладач-студент", "студент-студент", а навчальні завдання включались до змісту гри; тренінги, спрямовані на відпрацювання певних умінь, навичок, способів вирішення типових завдань. Логіка структурування таких завдань може бути різноманітною: від простого до складного, від теоретичного до практичного або навпаки. риторика початкове навчання вчитель

Отже, технологія навчання риторики вимагала реалізації методів проблемно-пошукового навчання (проблемний виклад, евристична бесіда, спонукально-пошуковий та ін.), нових форм навчання (дискусійний клуб, риторичний тренінг, мовленнєвий практикум, круглий стіл, прес-конференція тощо) та різних засобів навчання.

З метою перевірки розробленої технології було проведено експериментально-дослідне навчання на факультеті початкового навчання Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. У констатуючому експерименті взяли участь 234 студенти (1998-2001 рр.). Формуючий експеримент здійснювався на базі 3-4 курсу, до нього було залучено 95 студентів.

На першому етапі дослідження проведено констатуючий експеримент, метою якого було визначення рівнів риторичної компетенції студентів, тобто свідомого чи інтуїтивного знання риторичної системи для побудови граматично і семантично правильних промов, що виголошуються з метою бажаного впливу на аудиторію слухачів (В. Соколова). Риторична компетенція розглядається нами одночасно і як мета і як результат професійної підготовки майбутніх учителів.

Для визначення вихідного стану риторичної компетенції студентів факультету початкового навчання було використано тестові методики (за Т. Ладиженською) та розроблену дисертанткою методику експертних оцінок риторичних показників у відповідно заданих навчально-виховних ситуаціях.

У ході бесід, опитування, анкетування (всього опитано 234 студенти) встановлено, що переважна більшість (78 %) студентів недооцінюють значущості риторичної підготовки. Лише 12 % опитаних постійно цікавляться питаннями підвищення культури мовлення, культури спілкування, основами ораторського мистецтва і застосування його прийомів у професійній діяльності вчителя, 10 % респондентів відверто зізналися, що взагалі не знають, що таке риторика. Близько 60 % опитаних не вважають питання риторичної підготовки першочерговим у навчальному процесі й віддають перевагу вивченню загальноосвітніх та спеціальних предметів. Майже 28 % студентів взагалі не цікавляться питаннями формування професійної культури, вважаючи, що сьогодні школу турбують інші проблеми (фінансування, методичне забезпечення, навчання та ін.). Майбутні вчителі відчували певні труднощі в конкретизації поняття "риторика", майже 20 % помилково вважають це слово синонімом до словосполучення "культура мовлення". З'ясувалося, що студенти не мають чітких уявлень про риторичні вміння й навички, особливості академічного красномовства, про показники риторичної компетенції. Серед основних показників риторичної компетенції практично всі респонденти (94 %) виділяють грамотність і доступність мовлення, виразність його, гарну дикцію. Близько 60 % опитаних називають такі показники, як уміння доречно використовувати невербальні засоби спілкування (міміку, жести, позу); 24 % респондентів до вказаного вище переліку додали вміння цікаво викладати матеріал, і тільки 9 % - говорять про вміння встановлювати контакт з аудиторією. Поза увагою майбутніх учителів залишилися питання аргументації, ведення конструктивного діалогу з учнями, культура спору тощо.

За результатами констатуючого експерименту було визначено три рівні риторичної компетенції.

Високий рівень: студенти мають чіткі уявлення про риторику, глибокі культурологічні знання, знайомі з прийомами привертання уваги слухачів, легко встановлюють контакт із співрозмовником. У них багатий лексичний склад, мовлення образне, логічне. Позитивне ставлення до самоосвіти та самовдосконалення. Теоретичні знання гармонійно поєднані з практичними вміннями.

Середній рівень: є певні прогалини в знаннях, невисокий рівень сформованості вмінь і навичок. Виклад матеріалу не позбавлений логічності, але цитатний, емоційно бідний. Самоосвіта носить фрагментарний характер, хоч і визнається необхідність її вдосконалення.

Низький рівень: низька якість знань з риторики, окремі вміння й навички не сформовані зовсім. Закономірно простежується низька загальноосвітня підготовка та професійна спрямованість. Мовлення рясніє елементами "суржику", позбавлена логіки. Відсутня потреба у самовдосконаленні.

Таким чином, на підставі діагностичних матеріалів ми визначили склад груп, які взяли участь у формуючому експерименті, пріоритетні напрямки роботи, окреслили основне коло питань, які мали розв'язуватися у процесі експериментально-дослідного навчання.

Формуючий експеримент було проведено з метою визначення ефективності розробленої технології навчання риторики, спрямованої на формування риторичної компетенції і її основних показників (загальний стиль поведінки промовця, подача матеріалу, культура й техніка мовлення, застосування невербальних засобів спілкування, уміння встановлювати контакт з аудиторією) та впливу риторичної підготовки на показники професійної культури (культура мовлення, культура спілкування, уміння педагогічної та психологічної техніки).

Експериментально-дослідне навчання здійснено на основі блоково-модульного підходу. Базисом функціонування кожного модуля була логічно завершена частина навчального матеріалу і чітке коло педагогічних завдань. У процесі навчання виділено чотири основні модулі: інформаційно-пошуковий, мовленнєвий, психологічний, педагогічний - і визначено цільовий, змістовий, операційний, методичний та контрольний блоки кожного з них.

Інформаційно-пошуковий модуль забезпечував оволодіння когнітивним компонентом змісту, мав на меті сформувати знання з риторики необхідні майбутнім учителям у професійній діяльності: особливості підготовки до публічного виступу, визначення й формування (уточнення, корекція) теми, мети виступу, добір необхідного інформаційного матеріалу, робота над композицією виступу тощо.

Мовленнєвий модуль зумовлений потребою вдосконалення техніки та культури мовлення студентів факультету початкового навчання, забезпечував реалізацію операційного компонента змісту. Однією з поширених форм проведення практичних занять були семінари-практикуми, на яких актуалізувалися попередньо отримані теоретичні знання для вироблення практичних умінь і навичок. Наприклад, семінар-практикум "Техніка мовлення оратора" передбачав відпрацювання вміння тренувати голос і управляти ним (вправи для розширення діапазону голосу, плавності переходу з регістра в регістр, сили і звучності, темпу, ритму, висоти тощо).

В організацію навчання риторики включено психологічний модуль, завданням якого було формування в майбутніх учителів уміння ефективно працювати з аудиторіями різних видів. У процесі реалізації психологічного модуля застосовувалися: привернення й утримання уваги аудиторії, врахування вікових особливостей слухачів з метою найбільш ефективного виступу, здійснення переконливої аргументації з наведенням конкретних прикладів, пов'язаних з життєвими ситуаціями учнів початкових класів.

Завдання педагогічної риторики зумовлюють включення в процес навчання педагогічного модуля, який дає змогу майбутнім учителям оволодіти прийомами педагогічного впливу. Педагогічний модуль об'єднує заняття, що дозволяють засвоїти методичні засади, логічні й психологічні основи риторико-педагогічної діяльності. Педагогіка рекомендує низку методичних прийомів для забезпечення найважливіших завдань ораторського мистецтва - прийоми новизни, персоніфікації, взаємодії інтересів, прийом співучасті тощо. Ефективними формами реалізації педагогічного модуля були: робота дискусійного клубу, екскурсії, аналіз виступів інших студентів з метою вербального оцінювання, ведення педагогічного щоденника, промова-характеристика класу. Усі чотири модулі забезпечували оволодіння ціннісно-комунікативним компонентом змісту курсу риторики.

Курс "Риторика" передбачав самостійну роботу студентів та залік у формі конкурсу ораторів.

Запровадження контрольних зрізів дало змогу порівняти результати констатуючого і формуючого експериментів. Результати зрізів засвідчують кількісний перерозподіл студентів за трьома рівнями риторичної компетенції. Якщо у ході констатуючого експерименту до високого рівня було віднесено лише 17 % студентів, то після експериментального навчання показники збільшилися до 34 %; відповідно змінилися показники середнього рівня (було 35 %, стало - 48 %); показники низького рівня зменшилися (було - 48 %, стало - 18 %) (див. табл. 1. Динаміка рівнів риторичної компетенції майбутніх учителів початкових класів).

З метою визначення впливу риторичної підготовки на професійну культуру вчителя проведено контрольні зрізи. Аналіз результатів показав, що в експериментальних групах показники загально-педагогічної культури: культура мовлення, культура спілкування, уміння володіти жестами і мімікою, уміння психотехніки (розуміння свого психічного стану, уміння керувати ним; розуміння психічного стану учня й адекватно впливати на нього), виконавська майстерність - значно вищі, ніж у контрольних, в яких курс риторики не викладався (див. табл.2. Вплив риторичної компетенції на показники педагогічної культури).

Одержані результати засвідчують ефективність розробленої й апробованої технології, яка сприяє збагаченню риторичної компетенції та підвищенню професійної культури майбутніх учителів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення досліджуваної проблеми, яке виявляється в тому, що зміст і технологія навчання риторики студентів факультету початкового навчання розглядалися як компоненти системи навчання, тісно пов'язані між собою та з метою і результатами навчання. Теоретичний аналіз проблеми дослідження та проведений експеримент підтвердили гіпотезу і дозволили дисертантові зробити такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що проблема риторичної підготовки майбутнього вчителя є надзвичайно актуальною, оскільки саме педагогічна риторика сприяє функціонуванню мовлення в процесі навчання, реалізації творчого потенціалу як педагога, так і учня. Проте відчувається недостатність риторично спрямованої підготовки сучасного вчителя початкових класів, що ставить під сумнів успішне виконання важливих завдань навчання і виховання, це й зумовило впровадження в навчальний процес факультету початкового навчання курсу "Риторика".

Риторика посідає вагоме місце в професійно-педагогічній підготовці сучасного вчителя, оскільки забезпечує основні напрями навчання і виховання засобом переконуючого слова, визначає найбільш ефективний вплив на особистість учня, розвиває важливі компоненти педагогічної культури.

2. У дослідженні науково обґрунтовано зміст програми курсу "Риторика", який враховує особливості фахової підготовки вчителів початкових класів і включає три взаємопов'язані й взаємообумовлені компоненти:

- когнітивний, спрямований на опанування різних видів знань (теоретичних, додаткових, допоміжних, про способи діяльності та ін.);

- операційний, що передбачає оволодіння загальними й спеціальними вміннями і навичками;

- ціннісно-комунікативний, що забезпечує формування особистості вчителя, який пропагує загальнолюдські цінності в процесі комунікації.

3. Розроблено й експериментально перевірено гуманістично-зорієнтовану технологію навчання риторики на факультеті початкового навчання. Вона забезпечила реалізацію компонентів змісту програми шляхом застосування блоково-модульної системи навчання, яка передбачала впровадження в навчальний процес проблемно-пошукових методів та інноваційних форм роботи. Розроблена технологія включала такі дидактичні категорії: навчальне дослідження, комунікативне вирішення проблем, збір даних, моделювання, аргументація, співвіднесення моделі й реальності, рефлексивне, критичне, творче мислення, рольові та ділові ігри, пошук особистісних смислів тощо. Враховуючи позитивні зрушення в системі освіти України, спрямовані на утвердження національної свідомості, відродження духовних скарбів народу, орієнтацію процесу навчання на особистість студента, навчання риторики було організовано на основі загально-педагогічних принципів (гуманізації й гуманітаризації, співробітництва і співтворчості та ін.), а також загально-дидактичних (мотивації, активності, проблемності та ін.).

4. Результати експериментально-дослідної роботи підтвердили:

упровадження технології в навчальний процес сприяло підвищенню рівня риторичної компетенції, більше половини студентів (74 %) досягли середнього й високого рівнів;

порівняння якісних і кількісних показників довело ефективність розробленого змісту та апробованої технології навчання;

засвоєння студентами програми курсу значно впливає на підвищення показників педагогічної культури: культури мовлення, культури спілкування, умінь педагогічної та психологічної техніки, виконавської майстерності.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, важливість й актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального дослідження потребують такі питання, як методичне забезпечення курсу, навчання риторики з комп'ютерною підтримкою, інтегровані уроки на основі риторики тощо.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ткаченко Л.П. Психологічний аспект формування культури мовлення майбутнього вчителя// Педагогіка і психологія: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 1997. - Вип.5. - С. 202-205.

2. Ткаченко Л.П. До питання про риторичну підготовку вчителя// Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип.8. - С. 128-132.

3. Ткаченко Л.П. Дидактична риторика// Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип.16. - С. 262-266.

4. Ткаченко Л.П. Мовна компетенція студента як спосіб реалізації його індивідуально-типологічних особливостей// Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип.1. - С. 195-198.

5. Ткаченко Л.П. Проблеми мови і мовлення у філософській та психолого-педагогічній літературі// Науковий вісник ХДПУ. Психологічні науки. - Харків: ХДПУ, 1999. - Вип.3. - С. 60-64.

6. Ткаченко Л.П. Психологічна структура процесів творення мовних висловлювань// Вісник ХДПУ № 13. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип.4. - С. 128-131.

7. Ткаченко Л.П. Риторика: історія і сучасність (матеріали для самостійного опрацювання)// Методика навчання: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць викладачів кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г. Сковороди. - Харків, 2001. - Вип.1. - С. 42-46.

8. Ткаченко Л.П. Психологічні основи формування мовленнєвої культури особистості// Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: Зб. доповідей другої Всеукраїнської конференції. - К.: КНУ, 2000. - С. 18-20.

9. Ткаченко Л.П. Риторика як засіб формування педагогічної майстерності майбутніх учителів// Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 4-6 березня 2002 р. - Полтава: АСМІ, 2002. - С. 274-276.

АНОТАЦІЯ

Ткаченко Л.П. Зміст і технологія навчання риторики майбутніх учителів початкових класів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2002.

У дисертації вперше з позиції цілісного підходу науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено зміст і технологію навчального курсу риторики з урахуванням фахової специфіки факультету початкового навчання.

Теоретичні положення курсу "Риторика", його методична розробка, фактичний матеріал, рекомендації щодо змісту й технології навчання риторики можуть бути використані в системі професійної підготовки фахівців, а також у процесі написання відповідних навчальних посібників та методичних розробок для студентів педагогічних навчальних закладів.

Ключові слова: риторична компетенція, риторичні вміння і навички, цілісний підхід, змістовий компонент, технологія навчання.

АННОТАЦИЯ

Ткаченко Л.П. Содержание и технология обучения риторике будущих учителей начальных классов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. - Харьков, 2002.

Диссертация посвящена теоретическому и экспериментальному исследованию содержания и технологии обучения риторике будущих учителей начальных классов.

В работе изложены основные сведения о риторике, раскрыт аспект исторического становления риторики как науки и научной дисциплины, определена роль риторической подготовки будущих учителей, проанализированы подходы различных авторов к определению сущности и функции риторики в общественной жизни в целом и в процессе подготовке специалистов в частности.

Риторика определена как теория ораторского искусства, наука о законах управления мыслительно-речевой деятельностью. Она интегрирует содержательные компоненты других наук: философии, педагогики, логики, лингвистики и т.д. Вместе с тем риторика не может быть заменена ни одной из них, поскольку имеет собственный научный аппарат и только в тесной взаимосвязи с другими науками способствует повышению интеллектуального и духовного потенциала человека.

Организацию обучения риторики рассмотрено с позиции целостного подхода. Это дало возможность создать модель курса, которая была использована в дальнейшей работе. Определены цель и задачи курса "Риторика" на факультете начального обучения. Описан содержательный компонент разработанной диссертанткой программы курса. Содержание определено на основе анализа научно-педагогической литературы и авторских программ по риторике. Выбор содержания обоснован с учетом общедидактических принципов - научности, доступности, связи теории с практикой и т.д. Специфика разработанной автором программы заключается в том, что она предусматривает формирование теоретических знаний и практических умений и навыков по риторике, которые необходимы будущему учителю начальных классов. Содержание включает три взаимообусловленных компонента: когнитивный, операционный, ценностно-коммуникативный.

Раскрыто понятие "технология", подробно описано технологию обучения риторике будущих учителей начальных классов. Оптимальной для курса риторики была определена гуманистически ориентированная технология образования, которая базируется на дидактических категориях: учебное исследование, сбор необходимого материала, коммуникативное решение проблем, моделирование, аргументация, творческое мышление, ролевая игра и т.д.

Предложенная технология предусматривала организацию обучения риторике на основе принципов гуманизации, гуманитаризации, сотрудничества, индивидуализации и дифференциации, а также дидактических принципов деятельностного компонента обучения (мотивации, активности, проблемности и др.).

Особое место в процессе обучения риторике будущих учителей начальных классов отведено методам обучения, в частности продуктивным (проблемный, проблемно-творческий и т.д.) и новым нетрадиционным формам обучения.

В ходе экспериментальной работы доказана целесообразность применения блоково-модульной организации практической работы. Описаны и обоснованы содержание, формы, методы и приемы учебной работы, охарактеризована система нетрадиционных занятий (семинар-практикум, речевые и риторические тренинги, дискуссионных клуб, анализ педагогических ситуаций) и заданий (публичные выступления различных жанров, вербальная оценка, ведение педагогических дневников, коммуникативное решение конфликтов и т. д.). Подробно изложена итоговая проверка эффективности разработанной методики: критерии оценки риторической компетенции, система контрольных срезов. Полученные данные, систематизированные в таблицах, подтвердили правильность гипотезы исследования. Доказано, что предложенная блоково-модульная организация учебного процесса обеспечивает положительную динамику формирования риторической компетенции будущих учителей начальных классов, а также значительно повышает показатели общепедагогической культуры: культуру речи, культуру общения, исполнительское мастерство, умения психотехники и др.

Материалы исследования могут быть использованы при создании альтернативных программ курса, учебников, учебно-методических пособий, в практической деятельности преподавателей педагогических вузов.

Ключевые слова: риторика, риторическая компетенция, риторические умения и навыки, целостный подход, содержательных компонент, технология обучения.

SUMMARY

Tkachenko L.P. Meaning and technology of rhetoric training of intending teachers of primary school. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of pedagogical sciences for specialty 13.00.04 - Theory and Methology of Professional Training. - Kharkiv State Pedagogical University named after G. Skovoroda. - Kharkiv, 2002.

This thesis is dedicated to theoretical and practical research of meaning and technology of rhetoric educational course in accordance with specificity of primary school department.

Theoretical principles of the course "Rhetoric", its methodology, results, facts, and recommendations can be used in the system of professional teachers, training and at creating educational aids for the students of pedagogical educational establishments.

Key words: rhetoric, rhetorical competence, rhetorical skills, system method, content component, technology of education.

Размещено на Allbest.ru