Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України у сучасний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України у сучасний період

Загальна характеристика дослідження

Актуальність дослідження. У духовному розвитку Людини, пошуку смислу її життя, космізації свідомості на основі культуротворчої функції прекрасного, посилення оптимістичного світосприйняття особистості важливе місце посідає естетичне виховання.

Сакральна роль краси в людському суспільстві дає підстави відносити її до найкращих здобутків світової культури, до надбань загальнолюдських цінностей. М.Бердяєв сформулював найважли-віший принцип індивідуального і Вселенського існування, суть якого полягає в тому, що краса - є кінцева мета світового і людського життя.

Осмислення світового досвіду естетичного виховання, у тому числі й в Україні, дає змогу інтегрувати його в єдиний цілісний культурно-освітній процес, що буде сприяти духовній еволюції людства.

Проблеми естетичного виховання учнівської молоді займають чільне місце в українській педагогічній науці. Слід вказати на оригінальні підходи до естетичного виховання у педагогічних теоріях і практиці видатних педагогів С.Миропольського, В.Верховинця, А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін., на їхні ідеї про необхідність створення системи безперервної естетичної освіти і виховання учнівської молоді.

Нашу увагу привертає проблема естетичного виховання студентської молоді, його стан у вищих навчальних закладах України сучасності. Вища школа історично була створена як середовище не просто культури, а й джерело народження вищих духовних цінностей, у тому числі й естетичних. У вищій школі, яка здійснює професійну підготовку, на завершальну стадію переходить процес формування світоглядних установок особистості (світосприйняття, світорозуміння, світовідношення). Навчання у вищому закладі освіти - це момент, коли молода людина здійснює вибір смислу життя відповідно до моральних та естетичних ідеалів.

Вирішальну роль у розв'язанні проблеми естетичного виховання у вищих навчальних закладах відіграє, по-перше, рівень розвитку естетичної теорії як основи естетичного виховання, по-друге, філософія вищої освіти, яка спрямована на формування духовного складу людини-майстра, майбутнього професіонала, по-третє, духовні цінності українського суспільства, художньо-естетичні та історико-педагогічні традиції українського народу. Доцільність і актуальність дослідження зумовлена необхідністю узагальнити досвід естетичного виховання у вищих навчальних закладах України сучасного періоду, виявити провідні тенденції естетичного розвитку студентської молоді, форми і методи естетичного впливу на особистість, що дасть можливість використовувати естетичні надбання педагогіки вищої школи України в країнах дальнього зарубіжжя. Саме в цей період в Україні відбувався активний розвиток теорії і практики естетичного виховання у вищій школі, накопичувався досвід формування естетичної свідомості студентської молоді, естетичного образу світу, загальної культури, естетичного ставлення до праці, творчості, поставлені питання про взаємозв'язок релігії і мистецтва, естетичних і релігійних цінностей.

Аналіз численних наукових праць досліджуваного періоду і сучасності свідчить про те, що проблеми естетичного виховання школярів і студентської молоді в різних аспектах розроблялися досить плідно в радянські часи і в часи незалежності України. Філософські проблеми естетичного виховання особистості розкрили В.Мазепа, Г.Квасов, В.Михальов, В.Кудін, Л.Левчук, О.Семашко, С.Кримський, А.Комарова, В.Личковах та ін.; загальнопедагогічні та психологічні - А.Алексюк, О.Киричук, І.Зязюн, В.Андрущенко, В.Галузинський, М.Євтух, О.Олексюк, О.Глузман, Г.Троцко, Ж.Юзвак та ін.

Проблему естетичного виховання й естетичної освіти школярів досліджували С.Жупанін, М.Артеменко, І.Зязюн, Л.Коваль, Н.Миропольська, А.Щербо, Д.Джола, Г.Шевченко, В.Бутенко, А.Капська, Г.Тарасенко, О.Ростовський, Л.Масол, О.Дем'янчук та ін.

Естетичне виховання у вищій школі вивчали А.Алексюк, О.Рудницька, Г.Падалка, В.Дряпіка, А.Комарова, В.Кудін, Г.Кутузова, М.Лещенко, С.Мельничук, Т.Рейзенкінд, Б.Шляхов, О.Щолокова та ін.

Теоретичні основи естетичного виховання розробляли відомі російські естетики О.Буров, Ю.Борев, Л.Столович, М.Каган, А.Зись, Л.Печко, О.Торшилова, В.Разумний, М.Кіященко, М.Лейзеров та ін., педагоги і психологи - Д.Кабалевський, Б.Неменський, Є.Квятковський, Б.Лихачов, Б.Юсов, В.Кузін, М.Верб та ін. Питання естетичного розвитку і виховання студентської молоді розробляли О.Лармін, Г.Петрова, У.Суна, В.Толстих та ін.

Проблеми естетичного виховання в культурно-історичній динаміці були предметом уваги цілого ряду дослідників (С.Мельничук, І.Небесник, О.Цвігун, Т.Танько, А.Омельченко, О.Кравчук, М.Маріо та ін.).

Історико-педагогічний аспект проблеми естетичного виховання у вищих навчальних закладах України сучасного періоду спеціально не досліджувався, хоча окремі аспекти естетичного виховання студентської молоді розглядались на рівні історико-генетичного аналізу. Як правило ці роботи пов'язані з підготовкою вчителя.

Проаналізовані нами джерела з питань естетичного виховання у вищих навчальних закладах, соціально-педагогічна значущість проблеми та її недостатня методологічна та теоретична розробленість дали підстави обрати тему дослідження “Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України в сучасний період”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах цілісної теми “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, що розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко (№ держреєстрації 01830032718).

Хронологічні межі дослідження визначено періодом 70-90-х рр. ХХ ст. 70-ті роки - утвердження естетики як вагомого філософського напрямку, дискусії між представниками природничого і суспільного напрямків у естетиці, створення теорії естетичного виховання, упорядкування системи вищої освіти. Кінець ХХ ст. став періодом становлення української державності і, відповідно, переосмислення усіх завдань розвитку соціокультурної сфери в цілому і системи вищої освіти в Україні зокрема, утвердження духовних основ естетичного виховання та його повернення до художньо-естетичних традицій, національного ґрунту, визначення якісно нових вимог до випускників вищих навальних закладів, переосмислення сутності освіти як духовної діяльності, яка формує образ людини певного історичного часу.

Таким чином, в окреслений період розвиток естетичного виховання у вищих навчальних закладах освіти України набув рис певної цілісності, цей період доцільно розглядати окремо як з огляду на періодизацію історії української педагогіки зокрема, так й з огляду на соціокультурні, економічні та політичні особливості розвитку вищої школи в нашій країні.

Об'єкт дослідження - естетичне виховання у вищій школі України сучасного періоду.

Предмет дослідження - розвиток теорії і практики естетичного виховання студентської молоді в Україні (70-90-ті рр. ХХ ст.).

Мета дослідження - визначити методологічні та теоретичні основи естетичного виховання студентської молоді сучасного періоду, систематизувати та узагальнити досвід естетичного виховання у вищих навчальних закладах України зазначеного періоду, визначити провідні тенденції розвитку естетичного виховання у вищій школі наприкінці ХХ ст.

У відповідності до мети дослідження сформульовані його основні завдання:

1. На підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури визначити методологічні та теоретичні основи розвитку естетичного виховання у вищих навчальних закладах України у 70-90-ті рр.

2. Визначити специфічну сутність естетичного виховання у вищій школі України даного періоду.

3. Визначити провідні фактори впливу на стан естетичного виховання студентської молоді на сучасному етапі.

4. Висвітлити зміст, форми і методи естетичного виховання у вищих навчальних закладах України (70-90-ті рр.).

У процесі дослідження було використано комплекс методів: аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури для визначення теоретико-методологічних основ естетичного виховання у відповідний період; хронологічний метод, аналіз офіційних документів, статистичних матеріалів, контент-аналіз періодичних видань для з'ясування стану естетичного виховання студентської молоді; синтез та узагальнення досвіду естетичного виховання для визначення специфіки даного напрямку виховної роботи у вищих навчальних закладах України; порівняльний метод для аналізу динаміки, тенденцій та особливостей розвитку естетичного виховання студентів. естетичний виховання студентський молодь

Методологічну основу дослідження складають: положення наукової теорії пізнання, концептуальні положення естетики про сутність естетичного розвитку особистості (О.Буров, Б.Лихачов, Є.Квятковський, Л.Печко, О.Семашко, В.Мазепа, В.Михальов, Н.Яранцева та ін.), провідні ідеї сучасної теорії естетичного виховання молоді (В.Бутенко, В.Дряпіка, А.Комарова, Л.Масол, Н.Мирополь-ська, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Рудницька, Г.Шевченко та ін.), історико-педагогічні та культурологічні підходи до проблем естетичного виховання (С.Мельничук, О.Оніщенко, М.Лещенко, І.Зязюн, Н.Крилова), сучасні концепції філософії освіти, положення про духовний потенціал вищої школи (В.Андрущенко, М.Євтух, В.Кремень, В.Киричук), концептуальні положення нормативних документів (Закон України “Про вищу освіту”, Державна програма “Освіта (Україна ХХІ століття, Концепція національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти), концепції естетичного виховання.

Джерельну базу дослідження складають монографії та статті вітчизняних філософів, педагогів, психологів другої половини ХХ ст., періодичні педагогічні видання, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів, державні документи з проблем естетичного виховання, документи Міністерства освіти і науки України, вищих навчальних закладів України, офіційні статистичні матеріали відповідного періоду, а також публікації з тематики, суміжної з проблемою даної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше проведено аналіз розвитку естетичного виховання у вищих навчальних закладах України сучасного періоду, отримала подальший розвиток розробка теоретичних основ естетичного виховання студентської молоді, визначено етапи та провідні тенденції розвитку естетичного виховання у вищих навчальних закладах України.

Практична значущість роботи полягає в тому, що її висновки й положення можуть бути використані у практиці естетичного виховання у вищих навчальних закладах України і зарубіжжя, при підготовці навчально-методичних посібників з проблем виховання, історії педагогіки, у процесі викладання спецкурсів і проведення спецсемінарів з питань естетичного виховання учнівської молоді, для підготовки науково-методичного забезпечення роботи кураторів, організаторів виховної роботи у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.

Апробація результатів дослідження здійснювалась під час обговорення теоретичних і практичних результатів дослідження на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, щорічного повідомлення на університетських наукових конференціях, на регіональній науково-практичній конференції “Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору” (Старобільськ, 2000), на науково-практичних семінарах вчителів шкіл м. Луганська.

За матеріалами дослідження опубліковано 4 роботи, з них 3 у наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 166 сторінках, повний текст складає 186 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження, розкрита методологічна основа роботи, названі методи дослідження, наукова новизна, практична значущість дисертаційної роботи, наведено дані про апробацію і структуру роботи.

У першому розділі “Методологічні й теоретичні основи естетичного виховання студентської молоді на сучасному етапі” на основі вивчення і аналізу філософської, естетичної, психолого-педагогічної літератури узагальнено ідеї провідних учених про природу естетичного, естетичні цінності, з'ясована специфічна сутність естетичного виховання у вищих навчальних закладах України та фактори естетичного впливу на студентську молодь.

У сучасній естетичній науці усталеною є теза про те, що теоретичною основою естетичного виховання є естетика (О.Буров).

Естетика, естетичне - все, що чуттєво сприймається - пов'язана з іменем німецького філософа Олександра Баумгартена (XVIII ст.). Виділення естетики як самостійної філософської науки дало можливість розкрити своєрідність естетичного, обґрунтувати й розкрити його цінність. Мистецтво у Баумгартена - естетичне явище, “естетичне мистецтво”, усі види якого об'єднуються загальними естетичними законами. Специфічність художнього образу, в якому моделюється ціннісне світовідношення через прекрасне і потворне й надає мистецтву естетичність.

Поняття “цінність естетичного” було введене у 2-й половині XVIII ст. Йоганном Зульцером. До естетичного матеріалу, на його думку, належить все, що володіє можливістю привернути увагу душі, викликати почуття. Проблема цінностей з цього часу є предметом дослідження європейської філософії, російської та української філософської думки.

У філософських працях (М.Бахтін, В.Біблер, Є.Бистрицький, О.Буров, А.Зись, І.Зязюн, О.Лосєв, М.Мамардашвілі, Л.Столович, В.Мазепа, В.Михальов, В.Федорук, С.Кримський, Л.Левчук, О.Лармін, А.Канарський, В.Іванов та ін.) розроблені фундаментальні основи проблем естетичного розвитку, естетичного виховання особистості. Українською науковою школою естетики ґрунтовно розроблені проблеми естетичної свідомості, естетичної діяльності, естетичної творчості, специфіки мистецтва та художнього образу в естетичному й духовному розвитку особистості (В.Мазепа, В.Михальов, В.Федорук, Л.Левчук, А.Канарський, Н.Яранцева та ін.).

Високий рівень естетичної науки позитивно впливав на розвиток теорії і практики естетичного виховання підростаючих поколінь.

Особливо активно дискутувалося питання про предмет естетичного виховання у 70-ті рр. О.Буров вважав, що предметна сфера естетичного виховання полягає у формуванні естетичного ставлення людини до дійсності й активізації цього ставлення до творчої діяльності за законами краси.

Науково виправданою була думка О.Бурова про те, що естетичне виховання не може бути ні основою для інших видів виховання, ні завершенням їх. Воно само по собі може здійснюватися лише в тісній єдності з усіма іншими сторонами духовного життя людини. Ця теза спирається на положення психології про гомогенні та гетерогенні зв'язки у розвитку людини (Б.Ананьєв).

Проте в цей же період існували й інші погляди на предмет естетичного виховання й на його зміст. У 1973 р. в Одесі проходила республіканська науково-методична конференція з актуальних проблем естетичного виховання студентської молоді, на якій підкреслювалось, що “специфіка естетичного виховання полягає в тому, що воно існує в інших формах виховання, тобто це найзагальніше, без чого ніяке виховання взагалі немислиме” (Естетичне виховання у вищих навчальних закладах/ Ред. кол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін, Б.Г.Кубланов та ін. - К.: Вища школа, 1976. С.18).

Протягом тривалого часу зміст естетичного виховання звужувався і зводився практично до художнього виховання, тобто естетичне виховання ототожнювалось із художнім. У цей же час велися дискусії щодо структурних компонентів естетичної свідомості особистості, їхньої сутнісної характеристики (естетичні почуття, естетичне сприймання, естетичні оцінки, естетичний смак, естетичні ідеали).

Протягом 70-90 рр. накопичувався досвід теоретичної розробки проблем естетичного виховання учнівської молоді, який зумовив появу різних наукових підходів до естетичної проблематики та визначення її тезаурусу. Так, Г.Шевченко, естетичне виховання розглядає як процес опредметнення і присвоєння суб'єктом естетичних цінностей шляхом формування естетичного відношення до них і активізації творчої художньо-естетичної діяльності. За таким підходом акцент зроблено на складному механізмі роботи особистісно-індивідуальної естетичної свідомості, яка приводить у рух і розум, і почуття, і веде до набуття естетичного досвіду гуманітарної самопобудови. Основою специфіки естетичного виховання є його спрямованість на душу, почуття людини.

В.Бутенко зазначає, що естетичне виховання пов'язане з формуванням здатності адекватного сприйняття прекрасного в оточуючій дійсності й умінням її перетворювати за законами краси. Вагомим внеском у розвиток теорії і практики естетичного виховання стала розроблена ним концепція формування естетичного ставлення до мистецтва старшокласників.

Л.Масол визначає художньо-естетичне виховання у широкому і вузькому значеннях. У широкому як формування естетичних якостей особистості через залучення до цінностей мистецтва, вітчизняної та світової культури. У вузькому - забезпечення спеціально організованих умов для духовного збагачення особистості засобами мистецтва, формування естетичної культури, світоглядних уявлень, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі.

Однак теорія естетичного виховання саме студентів вищої школи до теперішнього часу так і не склалася.

Наприкінці 80-х рр. відчувається значний інтерес до проблем естетичного виховання школярів і студентської молоді засобами мистецтва, комплексом мистецтв. Саме в цей період виходять у світ монографії, навчально-методичні посібники, серії публікацій у республіканських журналах, які стали серйозним теоретичним підґрунтям для подальшого розвитку теорії і практики естетичного виховання дітей і молоді (Л.Артемова, Л.Коваль, Н.Волошина, Г.Падалка, В.Бутенко, Г.Шевченко, О.Рудницька, О.Семашко, С.Мельничук, Л.Масол, Н.Миропольська та ін.). У цей період започатковано новий напрямок з проблеми взаємодії мистецтв у естетичному, загальнокультурному, духовному розвитку школярів та студентської молоді (Г.Шевченко).

Аналіз офіційних документів, матеріалів періодичних видань, науково-практичних конференцій засвідчив про стійкий інтерес науковців до визначеної проблематики у всіх регіонах України. Теоретичні і практичні питання естетичного виховання студентської молоді розглядалися співробітниками лабораторії естетичного виховання Українського науково-дослідного інституту. Так, під керівництвом кандидата педагогічних наук Т.Цвелих була створена наукова школа, з якої вийшли І.Зязюн, С.Жупанін, Л.Коваль, Н.Миропольська, М.Артеменко, В.Бутенко, І.Карпенко та ін.

Активну роботу проводили вчені педагогічних вищих навчальних закладів України: Херсонського (В.Бутенко), Луганського (Г.Шевченко), Івано-Франківського (Б.Івасів, І.Фічора), Кіровоградського (С.Мельничук), Вінницького (А.Щербо, Д.Джола) та ін. Херсонський центр естетичного виховання підтримував міцні зв'язки з науковцями Новосибірська, Москви та ін., постійно проводив науково-практичні конференції з проблем естетичного виховання учнівської молоді.

У зв'язку із зміною соціокультурної, політичної, економічної ситуації в Україні на початку 90-х рр. проблема естетичного виховання у вищих навчальних закладах вирішується на новому рівні. Гуманітаризація і гуманізація суспільства й системи освіти викликали до життя посилення уваги до культуротворчої функції мистецтва й естетичних об'єктів у технічних, сільськогосподарських тощо вузах До навчального плану введено курси культурології, історії художньої світової та української культури та ін.

Дослідження виявило, що гуманізація навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі зумовила активізацію використання естетичних факторів у підготовці майбутніх фахівців. Зміна парадигми вищої освіти, утвердження особистісно-орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу привела до нового ставлення до естетичних цінностей в духовному розвитку студентської молоді.

Саме в цей час виявляється значний інтерес до вивчення зарубіжного естетичного досвіду. Так, досліджувались ідеї художньо-естетичного виховання у Вальдорфській школі (О.Іонова), зарубіжний досвід підготовки вчителів до естетичного виховання (М.Лещенко), естетичне виховання у школах США (Р.Бєланова, Г.Карцивадзе).

90-ті рр. знаменували розробку проблем, пов'язаних з естетико-екологічною культурою учнів і студентів, переважно майбутніх учителів (Г.Тарасенко, О.Плахотник, І.Котенєва, М.Соннова та ін.). Утверджується культурологічний підхід до підготовки майбутніх фахівців у різних галузях (І.Зязюн, О.Глузман, Г.Троцко та ін.). Досліджуються проблеми розвитку особистості на основі інтеграції різних наук і видів художньої творчості, використання інтеграції мистецтв у процесі навчання та виховання школярів і студентів (В.Рагозіна, Т.Рейзенкінд, Г.Шевченко, О.Щолокова та ін.)

Узагальнення досягнень української естетичної й педагогічної наукової думки з проблем естетичного виховання у вищих навчальних закладах дозволяє розставити певні акценти на основних етапах динаміки розвитку естетичної теорії: етап визначення предмету естетики і визнання його теоретичним підґрунтям естетичного виховання; розробка на цій основі категорій естетичної свідомості та її структурних компонентів; визнання мистецтва як однієї з провідних естетичних цінностей, що має специфічний вплив на духовний світ людини; етап розробки проблем взаємодії мистецтв у естетичному розвитку студентської молоді; дослідження окремих компонентів естетичної свідомості студентів; етап зменшення інтересу до проблем естетики навколишнього середовища, естетики освітньо-культурного простору, естетики поведінки. На сучасному етапі проблеми естетичного виховання учнівської молоді розглядаються у площині духовної культури особистості і посиленні акценту на художньо-естетичному виховання.

На основі аналізу науково-методичних праць, нормативних документів Міністерства освіти України, матеріалів періодичної преси у дослідженні визначено специфічну сутність естетичного виховання у вищій школі, яка пов'язана із особливостями цілей, змісту, форм і методів організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти, віковими та соціокультурними особливостями студентства як соціальної групи.

Професійна компетентність, професіоналізм органічно пов'язані з творчістю, художньо-естетичним баченням результатів своєї праці. Естетичне притаманне всім етапам життєдіяльності студента у закладі освіти. У сучасних педагогічних дослідженнях підкреслюється зв'язок естетичного та професійного розвитку особистості студентської молоді. Естетична культура дозволить майбутньому фахівцю розглядати кожний момент життєдіяльності як гармонію, красу власної самопобудови, духовної праці над собою. Естетичні критерії стають у наш час вимірами успіху в справі, у особистісному зростанні.

Узагальнення теоретико-методологічних засад естетичного виховання студентської молоді, досліджень вітчизняних вчених та аналіз реальної практики дозволяють визначити найбільш вагомі фактори, що зумовлюють стан естетичного виховання у вищих навальних закладах: естетична освіта і естетична інформованість; інтерес до мистецтва і здатність його естетично сприймати та оцінювати з точки зору загальнолюдського і національного естетичного ідеалу; естетичне середовище, освітньо-культурне середовище; естетично-моральні основи культури спілкування; естетична ставлення до праці; участь студентів у різних видах художньо-естетичної творчості. Особливо значущими факторами для сучасного етапу естетичного виховання є засоби масової інформації, інформатизація освіти, підключення закладів освіти до Інтернет. Панування мас-медіа у соціокультурному сучасному світовому просторі є небезпечним у формуванні гуманітарної і естетичної культури.

У руслі виконання завдань Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ ст.), у якій пріоритетним напрямком реформування виховання визначено “забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості” у 1994 р. було розроблено проект Національної державної комплексної програми естетичного виховання (автори І.Зязюн, О.Семашко). Специфічною рисою цієї програми є визнання необхідності врахування складної соціокультурної ситуації, коли культура стає “ринковим товаром”. У цій програмі розділ ІV присвячено естетичному вихованню студентської молоді, подано рекомендації щодо оновлення форм естетичного виховання. Особливу увагу приділено естетичній соціалізації студентства.

На загальноосвітню школу орієнтована Концепція єдиної системи естетичного виховання (М.Опанащук, 1998), яка провідними напрямками визнає: формування естетичної культури народу, виховання художньої культури учнів, науково-методичну і дослідно-експериментальну діяльність у галузі естетичного виховання.

До широкого загалу громадськості, педагогічних працівників представлено Концепцію художньо-естетичного виховання учнів (Л.Масол, 2002). У ній на основі урахування сучасної культурно-освітньої ситуації в Україні і за кордоном представлені ідеї посилення уваги до естетичного виховання учнів засобами мистецтва, мистецьких дисциплін, визначено понятійно-термінологічний апарат сучасної педагогічної науки в галузі естетичного виховання, розглядається цілісна духовно-світоглядна модель художньо-естетичного виховання в контексті провідних функцій мистецтва, основні напрями та форми художньо-естетичного виховання. Розроблена Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України повинна знайти своє логічне продовження в Концепції естетичного виховання студентської молоді.

Аналіз документів та літератури засвідчив, що шкільна практика естетичного виховання значно випереджала і продовжує випереджати стан естетичного виховання у вищих навчальних закладах. Це було пов'язано, по-перше, з тим, що вища школа була ще більш заідеологізована, ніж середня, по-друге, естетичний розвиток молоді здійснювався у напрямі художньо-просвітницької діяльності шляхом екскурсійної роботи, відвідування культурних закладів, з одного боку, та масової участі у гуртках художньої самодіяльності, з іншого.

У другому розділі “Досвід естетичного виховання студентської молоді у вищій школі України” подається аналіз стану естетичного виховання у вищих навчальних закладах України на сучасному етапі, визначено напрями, форми і методи естетичного виховання, тенденції, що склалися в естетичному вихованні студентської молоді наприкінці ХХ ст.

Стан естетичного виховання студентської молоді визначався на основі аналізу навчальних планів, планів виховної роботи, програм студентських клубів, нормативних документів Міністерства освіти. Дослідження показало, що естетичне виховання найчастіше представлено як частина організації вільного часу, дозвіллевої діяльності студентів (участь у художній самодіяльності, екскурсійна робота, вечори відпочинку тощо).

На початку 70-х рр. в Україні було створено Республіканську координаційну раду з естетичного виховання студентів.

Одним із напрямів організації естетичного виховання студентської молоді було впровадження у навчальний процес курсу естетики (до 70 год.). Крім цього, у вищих закладах освіти читалися також факультативи, спецсемінари з історії та теорії мистецтва, приділялась увага розкриттю естетичних проблем у процесі вивчення інших дисциплін. В університетах та педагогічних навчальних закладах студентам пропонувалися спецкурси з проблем теорії і практики естетичного виховання. Однак у ряді технічних, будівельних, сільськогосподарських інститутів України у 70-80-ті рр. курс естетики викладався факультативно (12-18 год.) або ж зовсім не читався.

До найбільш поширених форм естетичного виховання слід віднести такі: гуртки художньої самодіяльності; культпоходи в театри, кіно, на виставки, у музеї; народні університети культури; факультети громадських професій; факультети естетичних знань; клуби любителів мистецтва; кіностудії; студентські театри естрадних мініатюр (СТЕМ); художні студії; студентські клуби тощо.

Для сучасного етапу естетичного виховання у вищих закладах освіти характерна нерівномірність розвитку різних видів художньої самодіяльності. Так, при достатньо широкому залученні студентів до музичного мистецтва досить обмеженою є кількість драматичних гуртків, літературних об'єднань, кіногуртків та студій образотворчого мистецтва. Однією з форм естетичного виховання є науково-дослідницька творча робота студентів, яка була спрямована насамперед на розкриття краси людської думки, естетики мислення.

У вищих закладах освіти України 70-х рр. практикувалося створення художніх рад, які керували організацією естетичного середовища навчального закладу та студентського дозвілля.

У розділі відзначено, що спостерігається певна суперечність у визначенні змісту загальної естетичної підготовки майбутніх фахівців. Аналіз практики 90-х рр. показує скорочення кількості годин на вивчення курсу естетики, поступову заміну курсу естетики на культурологію, історію мистецтва, світову художню культуру.

В Україні накопичено значний позитивний досвід естетичного виховання студентської молоді вищими навчальними закладами різного професійного спрямування. Так, наприклад, Вінницький державний технічний університет значну увагу приділяє формуванню естетичної свідомості студентів, підвищенню їх художньої культури, систематичному спілкуванню з мистецтвом, використанню народних історико-культурних та художньо-естетичних традицій, різним видам самодіяльної художньо-естетичної творчості.

У дисертації наведено аналіз досвіду естетичного виховання студентської молоді у вищих закладах освіти Луганська.

Заслуговує на увагу робота по формуванню естетичної культури підростаючих поколінь у Київській дитячій Академії мистецтв, яка була заснована в 1994 р. У цьому інноваційному закладі здійснюється підготовка у структурі безперервної фахової освіти (від 6 до 20 років) високопрофесійних бакалаврів з різних мистецьких дисциплін (театр, хореографія, музика, образотворче мистецтво). Тут запроваджені сучасні інформаційні технології (мультимедійні, комп'ютерні програми, аудіо-, відеоряд тощо), різні види творчих занять, які включають елементи театралізації, імпровізації та ін.

Аналіз теоретичних джерел та практики організації закладів освіти свідчить про те, що на сучасному етапі у вищих навчальних закладах чільне місце займає естетизація навчально-виховного процесу, яка є необхідною передумовою підготовки фахівців-особистостей. Наукові дослідження за даною проблемою визначають фактори і провідні напрямки, зміст естетизації освітнього середовища вищої школи (Г.Шевченко, В.Бутенко, О.Сисоєва, С.Мельничук та ін.). Особливо наголошується на необхідності формування в студентів естетичної картини або естетичного образу світу у всіх його проявах.

Естетизація не може бути зведена до зовнішніх атрибутів естетичного, хоча, безумовно, сучасний заклад освіти орієнтується на досягнення в архітектурі, дизайні тощо. Необхідною умовою принципу естетизації є емоціогенність організації, змісту та методів навчально-виховного процесу. “Краса педагогічної дії”, “педагогічний процес як твір мистецтва” - такі ідеї знаходять відображення у сучасних дослідженнях українських педагогів та психологів (І.Зязюн, Г.Сагач, Г.Шевченко, С.Федорищева, Ж.Юзвак та ін.).

Реальна практика організації естетичного виховання у вищих навчальних закладах України засвідчила, що естетичне виховання як правило здійснювалось засобами мистецтва, у межах художньої самодіяльності. Залишається невикористаним і до нашого часу виховний потенціал таких засобів естетичного виховання, як природа, предметне середовище, праця, краса людини і людського спілкування.

Аналіз теорії естетичного виховання у вітчизняній науці сучасного періоду, практики організації естетичного виховання в різних вищих навчальних закладах України дозволяє визначити певні тенденції, що склалися в естетичному вихованні студентської молоді наприкінці ХХ ст.:

Ш естетичне виховання молоді розглядається в контексті духовного розвитку особистості, утверджуються аксіологічні підходи до художньо-естетичного виховання (Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька, В.Дряпіка, В.Бутенко);

Ш пріоритет в естетичному вихованні на сучасному етапі надається мистецтву як найважливішому засобу духовного перетворення особистості й формування в неї ціннісних орієнтацій;

Ш плюралістичне співіснування різних поглядів на сутність естетичного і художнього виховання в історичній ретроспективі й сьогоденні, у світових і регіональних вимірах (Л.Масол);

Ш орієнтація вищої освіти у ХХІ столітті в Україні на культуротворчі й особистісно-розвивальні функції особистості зумовлюють естетизацію освітнього простору і навчально-виховного процесу;

Ш зростання уваги до використання національних художньо-естетичних традицій у естетичному вихованні, до проблем художньо-естетичної творчості;

Ш посилення увага до естетико-екологічної культури майбутнього фахівця; до релігійного виховання, яке спирається на значний естетичний потенціал;

Ш підвищення інтересу і рівня наукової розробки проблем естетичного виховання в дальньому зарубіжжі;

Ш зниження вартості художніх цінностей, яке веде до утвердження споживацької психології молоді, анти- естетичний вплив “індустрії розваг”, її спрямованість на збудження почуттів насильства, жорсткості, конформізму;

Ш визнання естетичного виховання як найважливішого чинника розвитку в студентської молоді ідеалів добра й краси в умовах мас-медіа-освіти;

Ш значне скорочення теоретичних і практичних розробок проблем естетичного ставлення до праці, до естетики побуту, естетики поведінки.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні теоретико-методологічних основ і специфічних особливостей практики естетичного виховання у вищих навчальних закладах України сучасного періоду. Проблема естетичного виховання студентської молоді особливо актуальна в наш час унаслідок визнання особливої значущості естетичного у визначенні ціннісних орієнтирів майбутнього спеціаліста, розвитку його емоційно-почуттєвої сфери, високого рівня людяності й творчості. Спостерігається невідповідність між значущістю естетичного виховання, його місцем у формуванні внутрішнього світу людини, її духовності і станом естетичного виховання у вищій школі, який має розвиватися і вдосконалюватися. Вивчення накопиченого досвіду естетичного виховання в історичному контексті у вищих навчальних закладах дасть змогу в нових умовах застосовувати позитивне та створювати нові концепції виховання студентської молоді.

2. Дослідження показало, що методологічними та теоретичними основами розвитку естетичного виховання у вищій школі України на сучасному етапі є концептуальні положення естетиків про сутність естетичного, естетичну свідомість, естетичну діяльність, естетичну творчість, естетичну цінність людини, про зв'язок естетичного і духовного, естетичного і професійного розвитку особистості.

3. Відомими вітчизняними педагогами, які активно працювали над питаннями естетичного виховання учнівської молоді були, В.Бутенко, І.Зязюн, Л.Коваль, Л.Артемова, Н.Волошина, Г.Падалка, Г.Шевченко, О.Рудницька, О.Семашко, С.Мельничук, Л.Масол, С.Жупанін, Н.Миропольська, А.Щербо, Д.Джола, М.Лещенко, Т.Рейзенкінд, Г.Тарасенко, О.Щолокова та ін.

4. Дискусійними протягом тривалого часу були питання, пов'язані з природою естетичного, сутністю естетичного виховання, визначенням його понятійно-термінологічного апарату і змісту.

5. У роботі представлена еволюція поглядів на естетичне виховання у вищій школі, його зміст, форми і методи, пріоритети естетичних цінностей у педагогічному процесі. Визначено етапи динаміки розвитку естетичної теорії.

6. Дослідження свідчить, що специфіка естетичного виховання у вищій школі обумовлена зв'язком естетичного та професійного розвитку особистості студентської молоді, особливостями студентства як специфічної соціальної групи, сучасним станом соціокультурної, політичної та економічної ситуації в Україні.

7. Аналіз реальної практики, узагальнення теоретико-методологічних засад естетичного виховання студентської молоді дозволило визначити фактори, що зумовлюють стан естетичного виховання у вищих навчальних закладах України на сучасному етапі.

8. У роботі показана різноманітність форм естетичного виховання у вищих навчальних закладах - як традиційні, так й інноваційні, вибір і створення яких визначається творчим підходом педагогів вищої школи.

9. Тенденції, що склалися в естетичному вихованні у вищих навчальних закладах України на сучасному етапі, можуть сприяти створенню нової концепції і теорії естетичного виховання студентської молоді в Україні. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні курсів з теорії виховання, естетичного виховання, історії педагоігки в педагогічних закладах освіти України і країн зарубіжжя, у практиці навчально-виховної роботи вищих закладів освіти різного рівня акредитації.

10. Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем розвитку естетичного виховання студентської молоді на сучасному етапі. Подальшого вивчення потребують питання розробки теорії естетичного виховання у вищій школі, створення варіативних програм естетичного виховання для вузів різного рівня акредитації та спеціалізації (педагогічні, технічні тощо), проведення комплексних соціологічних та психолого-педагогічних досліджень художніх інтересів студентської молоді.

Основні положення і висновки дисертації викладені автором у таких публікаціях

1. Бані-Ісса Халдун. Розвиток естетичної культури студентської молоді як важлива умова розширення її духовного простору //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя, 2001. - Вип. 18. - С.189-192.

2. Бані-Ісса Халдун. Роль мистецтва у вихованні у студентської молоді естетичної картини світу// Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2001. - № 9. - С.79-82.

3. Бані-Ісса Халдун. Роль мистецтва в процесі формування чутливості студентської молоді// Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. праць. Вип. Х/ За заг. ред. Г.І.Льогенького та В.І.Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр ДПІ, 2000. - С.61-64.

4. Бані-Ісса Халдун. Фактори впливу на стан естетичного виховання у вищих навчальних закладах України// Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору: Тези регіон. наук.-практ. конф. - Луганськ-Старобільськ, 2000. - С.36-38.

Размещено на Allbest.ru