Моральне виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина XIX - початок XX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

УДК 37(477.85)"1869/1918"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Моральне виховання учнів українських шкіл Букови НИ (друга половина XIX - початок XX століття)

Ковальчук Інна Владиславівна

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Івано-Франківськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент Пенішкевнч Одарка Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, депутат Верховної Ради України Філіпчук Георгій Георгійович, Верховна Рада України;

кандидат педагогічних наук, доцент Герцюк Дмитро Дмитрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки. Міністерство освіти і науки У країни, М.Тернопіль.

Захист відбудеться "14" грудня 2001 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57)

Автореферат розісланий "ІЗ" листопада 2001 p.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради O.C. Рега

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. На сучасному етапі розвитку української держави постала необхідність формування нової виховної парадигми, основним важелем якої була б гуманність, що передбачає перехід до морального суспільства. Це завдання висуває на перший план потребу розробки методологічних основ морального виховання як вагомого засобу соціалізації особистості, інтегрування її у систему суспільних відносин, побудованих на засадах рівності, відповідальності, чесності, толерантності, віротерпимості, почуття власної гідності. Обґрунтування шляхів удосконалення форм і методів морального виховання пов'язане з низкою загальнодержавних програм, зокрема тих, що стосуються зміцнення суверенітету України, забезпечення прав і свобод людини. Їх положення лягли в основу Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття), Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, Концепції національного виховання. Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти. Закону України "Про загальну середню освіту". У документах наголошується на необхідності формування у школярів національної свідомості, почуття національної гідності, шанобливого ставлення до історії, культури, рідної мови, народних традицій та звичаїв, загальнолюдських якостей.

Для успішної реалізації визначених цілей необхідно звернутися до історії української школи, до особливостей національного виховання в минулому, щоб переосмислити та творчо використати багатші досвід наших попередників.

У цьому плані викликає інтерес організація та здійснення виховного впливу на учнів у школах Буковини другої половини ХХ - початку XX століття, коли в цьому регіоні відбувалися активні процеси національно-культурного відродження. Аналіз теорії і практики українського шкільництва в даному регіоні, зокрема, виховання школярів, показує, як у складних умовах обмежених конституційних свобод і гарантій Австро-Угорської імперії буковинські педагоги виробили власний підхід до виховання, поєднавши здобутки української народної педагогіки та європейської педагогічної думки.

Дослідження теорії і практики морального виховання у народних і середніх школах Буковини того періоду стане ще одним внеском у формування цілісної картини історичного розвитку освіти в Україні, забезпечить успішну реалізацію державної політики, спрямованої на відродження і подальший розвиток національної системи виховання.

Актуальність, практична значимість, відсутність історико-педагогічного дослідження означеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Моральне виховання учнів українських шкіл Буковини (пруга половина ХІХ - початок XX століття)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно тематики наукових досліджень кафедри педагогіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича "Історико-педагогічні проблеми професійної підготовки кадрів для системи неперервної освіти" (0199U001862); "Історико-педагогічні та соціальні проблеми професійної підготовки кадрів для системи не перервної освіти і соціальних служб" (0233U001234).

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес в українських школах Буковини (друга половина XIX - початок XX століття).

Предмет дослідження - моральне виховання учнів українських шкіл краю у досліджуваний період.

Мета роботи: здійснити історико-педагогічний аналіз морального виховання в українських школах Буковини другої половини ХК- початку XX століття і визначити його особливості.

Завдання дослідження:

узагальнити теоретико-методичні засади морального виховання учнів;

дослідити реалізацію основних завдань морального виховання учнів у навчальному процесі українських шкіл Буковини;

проаналізувати зміст, форми і методи морального виховання учнів українських шкіл Буковини у позашкільній роботі;

розкрити суть вимог до вчителя і його роль як організатора і керівника морального виховання учнів у досліджуваний період.

Хронологічні межі дослідження: за вихідний рубіж узято 1869 рік, коли було прийнято австро-угорський державний шкільний закон, що сприяв розвитку українського шкільництва, став вихідним моментом у формуванні національної виховної системи на Буковині.

Верхня межа дослідження (1918 рік) зумовлена переходом Буковини під владу Румунії. Територіальна приналежність позначилася на кількісних та якісних характеристиках українського шкільництва, вплинула на діяльність позашкільних закладів, переорієнтувала ідейні напрями роботи окремих культурно-просвітніх товариств, практично нівелювала всі попередні завоювання українців Буковини.

Для досягнення мети, розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: хронологічний аналіз, який дав змогу розглядати теорію та практику морального виховання учнів українських шкіл Буковини в динаміці, змінах і часовій послідовності;

історико-логічний, статистичний, порівняльний та контент-аналіз законодавчих актів, архівних документів, які розкривають розвиток теорії морального виховання та шляхи реалізації його основних завдань у навчальному процесі українських шкіл Буковини і в позашкільній діяльності; системний підхід та зіставлення фактів при визначенні особливостей морального виховання у навчальному процесі та "поза школою"; предметно-цільовий аналіз матеріалів періодичних видань; методи узагальнення, систематизації вивчених документів, матеріалів, одержаних фактів і даних.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на основі аналізу архівних джерел та історико-педагогічної літератури вперше досліджено процес морального виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина XIX - початок XX століття), що дало змогу узагальнити теоретико-методичні засади морального виховання в українських школах Буковини (1869-1918); дослідити реалізацію основних завдань морального виховання у навчальному процесі; проаналізувати зміст, форми та методи морального виховання у позашкільній діяльності та визначити їх особливості; розкрити суть вимог до вчителя і його роль як організатора і керівника морального виховання учнів у досліджуваний період; ввести у науковий обіг невідомі архівні матеріали.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що його основні положення і висновки сприятимуть збереженню та передачі історико-педагогічного досвіду, поповнять методичний арсенал морального виховання учнів у сучасній українській школі. Вони можуть бути використані під час викладання курсів педагогіки, історії педагогіки України, спецкурсів з питань розвитку освіти на Україні, при написанні підручників, посібників і в практичній роботі вчителів загальноосвітніх шкіл.

Особистий внесок дисертанта полягає у зборі, аналізі, інтерпретації історико-педагогічних фактів і явиш, пов'язаних з процесами становлення теорії та практики морального виховання учнів українських шкіл Буковини другої половини XIX - початку XX століття; дослідженні реалізації основних завдань морального виховання у навчальному процесі, аналізі змісту, форм, методів морального виховання у позашкільній роботі; введенні у науковий обіг невідомих праць тогочасних буковинських педагогів і громадських діячів, архівних документів, що розкривають особливості морального виховання па Буковині у досліджуваний період. Ідеї співавторів публікацій у дисертації не використані.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікації основних результатів дослідження у наукових виданнях і виступах на Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях, таких як "Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми" (Чернівці, 1996), "Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти" (Чернівці, 1998), "Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку у навчально-виховному процесі" (Чернівці, 1998), "Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції" (Чернівці, 1998), "Проблеми безпеки української нації на порозі XXI століття" (Київ - Чернівці, 1998), "Творче розв'язання конфліктів у педагогічному процесі" (Чернівці, 1999), "Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства" (Київ, 1999), "Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти та виховання" (Чернівці, 1999), "Національне виховання: витоки і сучасність" (Чернівці, 1999).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 16 публікаціях, із яких - 7 надруковано у виданнях, що входять до переліку ВАК України, 9-у матеріалах конференцій (2 одноосібні, 7 у співавторстві).

За структурою дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (470 найменувань) та 8 додатків. Обсяг дисертації 248 сторінки, із них 180 - займає основний текст, 40 -додатки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет та об'єкт дослідження, його мету, завдання, методи дослідження, сформульовано положення, які становлять наукову новизну, розкрито практичне значення роботи, відображено форми апробації її результатів

У першому розділі - "Моральне виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок XX століття) як історико-педагогічна проблема" - висвітлено стан дослідження проблеми у науковій літературі XIX- XX століття, узагальнено теоретико-методичні основи морального виховання в українських школах Буковини, та розкрито суть вимог до вчителя і його роль у моральному вихованні учнів українських шкіл Буковини.

На основі узагальнення і систематизації літератури з проблеми виділено п'ять груп. Перша -- україномовні праці другої половини XIX- початку XX століття, які дають уявлення про суспільно-політичне й соціально-економічне становище Буковини, організацію навчально-виховного процесу в окремих школах, культурно-просвітню й виховну діяльність товариств краю (Ю. Федькович, С. Воробкевич, О. Попович, Г. Купчанко, Д. Пігуляк, О. Барвінський, К. Баладиженко, Є. Дмитріїв, І. Герасимович, О.Маковей В. Сімович, В. Руснак, М. Суховерський, О. Масикевич, Т. Галіп та ін.) Друга - історико-педагогічні праці, видані австрійськими дослідниками. У них, в контексті розвитку австрійської системи освіти й виховання, розкрито окремі аспекти організації та здійснення морального виховання у буковинських школах другої половини XIX - початку XX століття (Ж. Гельмут, Х. Енгельбрехт). Аналіз цих досліджень дозволив усвідомити спільні й відмінні риси розвитку німецької та української виховної систем, визначити здобутки буковинських українців досліджуваного періоду в галузі навчання й виховання підростаючого покоління. Третя - праці радянського періоду, в яких розкрито особливості політичного, соціально-економічного розвитку краю, схарактеризовано передумови становлення українського шкільництва Буковини, стисло висвітлено питання змісту, форм і методів організації навчання в буковинських школах (Л. Баїк, Б. Мітюров, В. Курило, М. Ліщенко, О. Романець, В. Ботушанський та ін.). Однак, у цих працях, чимало відомостей подано з ідеологічних позицій того історичного періоду, що вимагає критичного підходу до їх оцінки. До четвертої групи видань увійшли праці сучасних дослідників з історії шкільництва Буковини і Галичини, які відображають розвиток теорії і практики навчання й виховання на західноукраїнських землях. Аналіз досліджень дав змогу простежити загальні тенденції та особливості морального виховання українських учнів на українських землях, які входили до складу Австро-Угорщини (Б. Ступарик, Г. Філіпчук, І. Курляк, Д. Герцюк, О. Пенішкевич, І. Петрюк, Л. Кобилянська, Н. Сабат, Ю. Щербяк). П'яту групу складають наукові роботи, що розкривають теоретичні підходи до процесу морального виховання на сучасному етапі (О. Сухомлинська, М. Стельмахович, І. Бех, О. Вишневський, М. Красовицький, В. Струманський та ін).

Водночас панорамність зазначених історико-педагогічних досліджень не охоплює всіх питань, що стосуються проблеми. Авторами не узагальнені теоретико-методичні засади морального виховання учнів українських шкіл; не розглянуті особливості реалізації основних завдань морального виховання у навчальному процесі, зміст, форми і методи морального виховання у позашкільній роботі; вимоги до вчителів у моральному вихованні учнів українських шкіл. На цих проблемах і зосереджена наша увага у роботі.

Особливості організації навчання та виховання учнів в українських народних школах і гімназіях Буковини визначалися не тільки певними традиціями і досвідом, що склався за попередні роки, але й інтенсивним розвитком педагогічної теорії, зумовленим потребами шкільництва. У дослідженнях Б. Ступарика, О. Пенішкевич. Л. Кобилянської, І. Петрюк 1869-1914 рр. визначаються як етап утвердження системи українського державного шкільництва у загально-австрійській системі, а української мови як викладової у школах. Науковці, використовуючи архівний матеріал, доводять, що для розвитку шкільництва краю цього періоду характерний динамізм. Якщо у 1850 р. на Буковині нараховувалося 55 шкіл, то на 1912 р. -537, з них 241 з українською мовою викладання і 19 змішаних, в яких однією з мов навчання була українська. Напередодні Першої світової війни на Буковині не було жодної громади без української початкової школи. На початок XX століття помітними стали успіхи в розвитку середньої освіти. У 1914 р. діяли українські гімназії у Вижниці, Кіцмані, Чернівцях. Досить високим, порівняно з іншими краями імперії, був показник відвідування навчальних закладів. Наприклад, у 1912 р. із 120000 українських дітей шкільного віку освіту здобувало 112000.

У розділі розкрито сутність поглядів буковинських педагогів на деякі важливі категорії морального виховання та на моральний ідеал.

Встановлено, що І. Бартошевський, М. Барановський, О. Попович, І. Карбулицький, С. Канюк Л. Ясінчук, І. Радецький розглядали моральне виховання як цілеспрямований вплив старшого покоління на молодше з метою вироблення у нього стійких моральних якостей, але не виключали із визначення елементи взаємодії об'єктів і суб'єктів виховання та їх активної діяльності. Педагоги обґрунтовують виховний процес не лише з точки зору збагачення духовного світу особистості (І. Бартошевський, М. Барановський), але й виділяють його діяльнісно-поведінковий аспект (О. Попович, І. Карбулицький, Л. Ясінчук).

Мета і завдання виховного процесу зумовлювалися насамперед офіційним загально-австрійським законодавством, потребами розвитку національної свідомості молоді та постулатами церкви. Зокрема, у шкільному законі 1869 р. мета діяльності шкіл краю визначалася у напрямку морально-релігійного виховання, зміст якого включав у себе формування моральних та релігійних якостей учнів, громадянськості, озброєння дітей практичними знаннями і навичками, необхідними для життя у суспільстві. У виданому 20 серпня 1870 р. розпорядженні Міністерства віровизнань та освіти, вона була конкретизована у напрямку формування у дітей "відкритого та благородного характеру Згідно зі Шкільним та науковим порядком 1905 р. вчитель мав сприяти виробленню в учнів релігійних переконань, поваги до цісаря, законів, державного порядку державного та національного патріотизму. Документи консисторії виховний вплив родини, школи, церкви, громадськості визначали у забезпеченні формування морально-релігійного або "правильного характеру".

У публікаціях буковинських педагогів, громадських діячів Ю. Федьковича, І. Карбулицького, К. Малицької, І. Терасимовича та ін. розроблено основні завдання, які передбачали, розуміння вихованцем чеснот і норм релігійної моралі у межах біблійних заповідей;

дотримання загальнолюдських і національних морально-етичних норм; вироблення громадянськості, любові до рідного краю, до України, до її природи, культури, традицій, почуття національної гордості, гідності; усвідомлення учнями понять добра і зла як критеріїв людської сутності; порядність, стриманість, шанобливе ставлення до дівчини, жінки, толерантність у відносинах з іншими людьми; любов і повагу до батьків, старших і менших членів сім'ї; знання та вміння неухильно виконувати правила для учнів певного типу школи. Отже, буковинська педагогічна думка проголошувала виховання особистості, головними засадами поведінки якої були б релігійність, патріотизм, совісність, чесність, гуманізм.

Встановлено, що у досліджуваний період провідними принципами морального виховання визначалися: народність (Ю.Федькович, О.Попович, І. Синюк), що ґрунтувалася на ідеї самопізнання учнем самого себе, його самовизначенні, любові до рідного народу, виробленні прагнення розвивати та примножувати здобутки народу; єдність світського та релігійного (Ю. Федькович, С. Воробкевич, С. Канюк), що передбачала органічне поєднання ідей світської та релігійної педагогіки; єдність основ педагогіки і психології (І. Карбулицький, І. Бажанський, В. Олексюк, І. Гудима), реалізація якого вимагала врахування психологічних особливостей вихованців при організації виховного впливу; природо-відповідність (І. Бажанський, І. Герасимович, О.Іванчук, І. Радецький), згідно якого навчання і виховання мають відповідати природі людини, її індивідуальним задаткам, культурі; відповідність виховання статі (І. Карбулицький, К. Малипька, І. Лізинська), передбачала врахування у навчально-виховному процесі статевих відмінностей чоловіка та жінки, які проявляються у особливостях розвитку їх психічних процесів і станів; самостійність та самодіяльність (С. Воробкевич, І. Карбулицький, І. Герасимович), тобто усунення авторитаризму у вихованні. Педагоги підкреслювали, що лише вихованець, здатний самостійно приймати рішення, є діяльним членом суспільства.

У теорії і практиці морального виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок XX століття) І. Бартошевським, М. Барановським, О. Поповичем, С. Канюком, І. Герасимовичем, К. Малицькою та ін., були теоретично обґрунтовані та використовувалися такі методи виховання, як "розповідь", "бесіда", "рада та пересторога", "повчання", "наказ", "перепоручення" (доручення), "покарання", "нагорода", "нагляд за поведінкою" "педагогічне правління", "молитва", "святі таїнства". О.Попович, С.Канюк, І. Герасимович особливу увагу зосереджували на розробці педагогічних умов використання методів покарання та нагороди.

Форми морального виховання О. Попович, Ост. Попович, Л. Ясінчук поділяли на колективні, групові, індивідуальні. Найбільш дійовою вважали колективну, в якій створюються сприятливі умови для самовиховання і перевиховання. Заслуговує на увагу розробка М. Барановським, І. Бартошевським, І. Лізинською, К. Малицькою, І. Карбулицьким, О. Іваницьким психолого-педагогічних основ морального виховання, що розглядалися як взаємодія мислення дитини, її почуттів і волі. Особливо детально ними розроблена проблема ролі і значення релігійно-моральних почуттів у вихованні.

Певні труднощі для узагальнення теоретико-методичних засад морального виховання учнів українських шкіл викликала відсутність єдиної педагогічної термінології, акцентування уваги педагогів, на прикладних проблемах морального виховання. Проте ці недоліки не применшують внеску буковинських педагогів у розвиток тогочасної європейської педагогічної науки.

На основі аналізу шкільного законодавства встановлено, що провідне місце у моральному вихованні учнів українських шкіл Буковини займав учитель. Вимоги до нього передбачали належний рівень розвитку моральних якостей, педагогічні знання та педагогічну майстерність. У громадській сфері діяльність учителя мала набути просвітницького характеру і спрямовуватися на розвиток національної свідомості народу. Головною вимогою до педагога як у шкільній, так і у громадській роботі було сумлінне ставлення до громадських і службових обов'язків. Він виступав як авторитетний діяч, впливаючи на просвіту, моральність і національну свідомість народу. Разом з тим варто відзначити надмірну регламентацію життя та діяльності вчителя з боку шкільної влади, що мала не лише позитивне, але й негативне значення для його вільного розвитку як особистості.

V другому розділі "Практика морального виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок XX століття)" розкрито особливості реалізації основних завдань морального виховання школярів під час навчання та в позашкільній діяльності, відображено вплив громадських установ на цей процес.

У процесі дослідження встановлено, що фундаментальною основою вирішення завдань морального виховання учнів українських шкіл Буковини виступає концепція виховуючого навчання. Передові буковинські педагоги С. Канюк, К. Малицька І. Лізинська, В. Радик, М. Кордуба, І. Гудима, В. Олексюк, виходячи з теорії І. Гербарта, розглядають навчання як засіб виховання і теоретично обґрунтовують основні фактори, які, на їх думку, мали б сприяти підвищенню ефективності його виховного впливу. Нами проаналізовано погляди освітян на три аспекти цієї проблеми: використання виховних можливостей змісту навчального предмету для морального виховання учнів; роль організації навчального процесу у моральному вихованні школярів; педагогічна позиція вчителя як фактор морального виховання учнів у процесі навчальної діяльності.

Встановлено, що зміст і методика викладання навчальних дисциплін сприяли різнобічному розвиткові учнів. Уроки релігії, рідної та іноземної мови, співу забезпечували формування релігійно-моральних якостей учнів: релігійності, державного та національного патріотизму, поваги до батьків, чесності, гуманності, слухняності. Історія, фізика, хімія, математика визначали соціальну спрямованість особистості, яку розглядали як "головну умову її життя у моральному суспільстві". Гімнастика, жіночі ручні роботи сприяли розвитку вольової сфери вихованців

У розділі проаналізовано морально-виховний потенціал підручників початкової та середньої ланки освіти і доведено, що їх зміст був спрямований на реалізацію основних завдань морального виховання. Разом з тим, аналіз змісту навчальних книг засвідчив недостатню увагу до виховання активності самої особистості, її духовної незалежності.

З'ясовано, що, реалізовуючи основні завдання морального виховання школярів у навчальному процесі, передові буковинські педагоги надавали значної уваги таким методикам: підведення учнів до важливих положень народної моралі під час вивчення матеріалу;

використання повчання, застереження від негативних дій у зв'язку з вивченням теми уроку; врахування можливостей навчального матеріалу як вихідної позиції для збудження в учнів ідей, думок морального характеру; зв'язок морального виховання з життям, урахування власного досвіду вихованців при поясненні моральних законів; опора на раціональну та емоційну сферу учнів як умова переконливості думок учителя; орієнтація на самостійність школярів в осмисленні моральних норм, термінів, понять; організація спілкування між учнями у процесі навчання на засадах моральності, поваги один до одного. В аналізі педагогічної позиції вчителя як керівника морального виховання учнів ми розглянули ставлення педагогів до функції виховання. У розділі доведено, що ефективному моральному вихованню сприяв індивідуальний підхід до учнів, вироблення у них моральної поведінки, дотримання дисциплінарних приписів. Обмеження впливу на вихованців негативних зовнішніх чинників, постійний контроль за дисципліною учня у школі та поза нею, пошук педагогами найбільш оптимальних форм роботи забезпечували посилення виховного впливу змісту навчальних предметів. Проте у певній частині українських шкіл Буковини цілей морального виховання досягали через зазубрювання етичних норм, покарання, суворе дотримання шкільних правил.

У розділі проаналізовано форми і методи морального виховання учнів українських шкіл Буковини у сім'ї, школі та церкві. Сім'я здійснювала його в основному через приклад батьків і старших членів родини, повчання, застереження від негативних дій та вчинків, покарання, дитячі ігри, привчання до відвідування дітьми церкви, контроль за їх поведінкою тощо. Реалізація цих форм ґрунтувалася на засадах народних традицій і звичаїв, притаманних даній місцевості, і стосувалася лише певної частини сімей. У статтях і публікаціях того часу виявляється стурбованість незадовільним станом виховання дітей у багатьох родинах, особливо на селі.

У позакласній діяльності з морального виховання учнів використовувалися свята, святкові обходи, концерти, трудові операції, "вільні дні охорони звірят", дослідницька робота з вивчення культури, традицій, звичаїв буковинських українців, перегляд кінофільмів та вистав і участь у них, читання та обговорення книг на морально-етичну тематику, контроль за поведінкою вихованців та участь їх у богослужінні. У роботі з батьками вчителі використовували різні види батьківських зборів (з концертами, виставками літератури і т. ін.), проводили індивідуальні бесіди з батьками з питань виховання дитини, організовували і здійснювали просвітницьку роботу через лекції, "курси анальфабетів", залучення батьків до роботи культурно-просвітницьких товариств Буковини.

Церква сприяла виробленню моральності учнів через приклад життя священика, його поведінку, богослужіння, молитву, святі таїнства, проповідь, бесіди з учнями про необхідність дотримання у житті Божих заповідей; проведення морально-релігійної роботи з батьками вихованців українських шкіл Буковини: проповідь, сповідь, агітацію селян виховувати своїх дітей у дусі любові до ближнього та ін.

Дослідження свідчить про певні лінії зв'язку цих інституцій у моральному вихованні учнів. Значна частина священиків брали безпосередню участь у навчально-виховному процесі шкіл як учителі та проповідники; на батьківських зборах педагоги разом з представниками церкви обговорювали проблеми морального виховання учнів у родині та недоліки навчання і поведінки школярів; вчителі разом зі священиками вели бесіди з окремими батьками щодо виховання в дітей громадянськості, релігійності, моральності, слухняності; освітяни і батьки проводили єдину лінію на дотримання вихованцями дисциплінарних приписів для шкіл краю, привчання дітей до участі у богослужінні, разом контролювали відвідання ними публічних закладів, дозволеного типу.

Зміст розділу відображає форми та методи виховної роботи державних і громадських інститутів краю: Міністерства внутрішніх справ, жандармерії, крайового та повітових управлінь, сейму. Доводить, що вона була спрямована на вироблення організаційно-методичних основ морального виховання (через регламентацію змісту, форм, методів, контроль за вихованцями).

До процесу морального виховання учнів були залучені члени культурно-просвітніх товариств краю: "Руської Бесіди", "Товариства православних священиків", "Товариства православної шляхти на Буковині", "Товариства для плекання музики і штуки драматичної", "Жіночої громади", січових об'єднань та ін. Аналіз їх діяльності засвідчив, що через теоретичний пошук основних шляхів розв'язання проблем, що поставали у моральному вихованні та безпосередньо включаючись до процесу виховання молоді, члени цих об'єднань сприяли виробленню теоретичних і практичних засад морального виховання. Їх діяльність була спрямована на створення бібліотек, видавничу роботу, влаштування лекцій, етнографічних виставок, заохочення всіх верств населення до просвіти.

Молодіжні організації краю "Союз", "Согласіе", "Братній Союз" "Молода Україна", "Чорноморе", "Запороже" проводили виховну роботу з батьками та учнями, культивували серед населення ідеї незалежності та самостійності України, поваги до рідної мови, культури, народних традицій; сприяли моральному вихованню учнів через організацію свят -і нагоди історичних подій Австро-Угорщини, Буковини та України, утримання бібліотек, влаштування лекцій, вечорів на морально-етичну тематику, літературних концертів, театральних вистав, подорожей, вечорниць, у яких могли брати участь гімназисти краю. Члени студентських товариств засновували в українських гімназіях і бурсах осередки учнівської молоді, в яких пропагувалися ідеї моральності молоді в єдності з вимогами до самостійності України, звертали увагу на плекання українських народних традицій

Варто зазначити, що у здійсненні морального виховання школярів були серйозні хиби, труднощі, нерозв'язані проблеми. Це, по-перше, перебільшення регламентаційних методів, правил, вимог, форм контролю як бюрократично-формального, так і релігійно-догматичного характеру, що зумовлювало невпевненість особистості у власних силах, певну неповагу до неї. По-друге, недостатність форм активної перетворюючої діяльності як важливого методу виховання, перевага проповідницьких, вербальних методів. По-третє, слабкий розвиток учнівського самоуправління, перевага авторитету педагогів, дорослих у розв'язанні багатьох проблем шкільного життя, елементи наказового характеру у взаєминах вихователів і вихованців. По -- четверте, зважаючи на такий комплекс причин (важке матеріальне становище, низький культурний рівень батьків, недоліки виховної діяльності багатьох шкіл) частина учнів залишалася поза моральним впливом, вдавалася до злочинів, пияцтва.

Узагальнення результатів історико-педагогічного наукового пошуку дає підстави зробити такі висновки:

1. Моральне виховання українських школярів Буковини другої половини XIX - початку XX століття зумовлено політичними, соціальними та культурними реаліями даного історичного періоду і має такі головні особливості:

домінування цінностей релігійного характеру у змісті моральних норм;

органічний зв'язок з національно-культурними процесами на Буковині та розвитком національної свідомості українців;

опора на українські національні традиції і досвід народної педагогіки, єдність національних і загальнолюдських цінностей;

поєднання здобутків європейської педагогічної думки та доробків видатних освітніх діячів і передових учителів краю як теоретико-методична основа морального виховання;

розв'язання проблем морального виховання учнів через інші напрями - патріотичне, естетичне, трудове, екологічне у їх взаємозв'язку.

2. У досліджуваний період за участю буковинських педагогів Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Поповича, С. Канюка, І. Карбулицького, І. Герасимовича, К. Малицької та ін. були розроблені основні теоретико-методичні засади морального виховання учнів українських шкіл Буковини: поняття морального виховання; його мета; завданій; принципи; методи; форми; засоби; психологічні засади, зокрема, роль почуттів. Характерною рисою їх доробку є відсутність чіткої межі між теорією та практикою, нечіткість у визначенні категоріального апарату, що зумовлено не лише тогочасним рівнем європейської педагогічної науки, але і необхідністю забезпечення практичних потреб українського шкільництва.

3. Головним засобом морального виховання учнів українських шкіл Буковини у досліджуваний період був навчальний процес. Залучення школярів до високих моральних цінностей, відбувалося через використання змісту навчальних предметів; організаційно-методичну діяльність педагогів; забезпечення сприятливих умов для навчально-виховного процесу; завдяки педагогічній позиції вчителя, його ставлення до функцій виховання. Навчальні плани, програми, підручники, посібники для вчителів побудовані з узгодженням завдань навчального, розвиваючого та виховного характеру.

4. Важливими факторами морального виховання у позашкільній роботі виступали сім'я, школа та церква. Аналіз їх виховної практики свідчить про наявність певної взаємодії та узгодженості щодо цілей і форм впливу на шкільну молодь. У виховній діяльності цих соціальних інститутів широко практикувалося використання бесід, прикладу, повчання, застереження, методів контролю, тощо. Моральне виховання здійснювалося під час свят, концертів, перегляду кінофільмів вистав, участь учнів у богослужінні та ін. Вказані форми та методи сприяли формуванню в учнів українських шкіл Буковини релігійності, віротерпимості, патріотизму, доброзичливості, поваги до батьків та дорослих, чуйності.

5. Державні структури Австрії, крайові освітні установи, жандармерія, громадські культурно-просвітницькі та молодіжні організації сприяли реалізації завдань морального виховання через регламентацію головних завдань школи та освітніх установ щодо навчання і виховання учнів, визначення й обґрунтування їх змісту, форм і методів, контроль за виконанням державних розпоряджень педагогами.

6. До вчителів, які здійснювали моральне виховання учнів, Міністерством віровизнань та освіти, крайовими та шкільними радами, громадськістю краю ставилися високі вимоги. Вони передбачали необхідність вироблення високих моральних якостей педагога, професійних знань, педагогічної майстерності. Щоб бути авторитетним вихователем для учнів, він мав виступати як громадський діяч і носій національної ідеї. Проте надмірна регламентація особистого життя і діяльності вчителя, обмеження його прав і педагогічних дій з боку шкільної влади на всіх рівнях до певної міри обмежували діяльність педагога у цьому напрямку.

7. Незважаючи на певні недоліки морального виховання учнів буковинських шкіл, теорія і практика залучення школярів до національних і загальнолюдських цінностей можуть стати важливим джерелом збагачення педагогічних засад виховної діяльності сучасної школи. Досвід педагогів Буковини досліджуваного періоду може допомогти у розв'язанні таких проблем сучасної науки та практики, як реалізація ідеї національного виховання, єдність загальнолюдських і національних моральних цінностей у змісті виховання; взаємодія школи та церкви з метою протидії навалі "масової культури" та негативним наслідкам впливу телебачення, зміцнення дисципліни у школі та громадсько-державний контроль за поведінкою учнів, прищеплення школярам навичок культурної поведінки. Творче застосування досвіду освітніх закладів Буковини у цілому сприятиме підвищенню виховної ролі школи в розв'язанні важливих проблем сучасного українського суспільства.

Проведене дослідження не претендує на повноту розв'язання проблеми. Детального висвітлення потребують питання роботи з морального виховання в товариствах опіки дітей, роль преси в удосконаленні рівня морального виховання, діяльність церкви у справі морального виховання, з'ясування ролі поліконфесійного фактора у моральному вихованні учнівської молоді, навчання і виховання старших членів буковинської громади та ін.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

Статті у фахових виданнях

1. Ковальчук І.В. Формування особистості на основі християнської релігії // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 37. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 1998. - С. 12-16.

2. Ковальчук І.В.Національне виховання у школах Буковини в кінці XIX - на початку XX століття // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 47. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 1999.-С.41-44.

3. Ковальчук І.В. Національна ідея в діяльності культурно-просвітніх товариств // Нові інформаційні технології навчання в учбових закладах України. - Одеса, 1999. - С. 197-199.

4. Ковальчук І.В. До проблеми національного виховання // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 57. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 1999. - С. 29-31.

5. Ковальчук І.В. Підготовка вчителя до реалізації завдань національного виховання у школах Буковини кінця XIX- початку XX століття // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 67. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 1999. - С.37-41.

6. Ковальчук І.В. Моральне виховання як провідний напрям теоретичних розробок педагогів кінця XIX- початку XX століття // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Випуск IV.- Івано-Франківськ, 2000. - С.142-147.

7. Ковальчук І.В. Методи морального виховання учнів українських шкіл Буковини (середина ХІХ - початок XX століття) // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 122. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 2001. - С.50-55.

Матеріали наукових конференцій

1. Кобилянська Л.І., Петрюк І.М., Ковальчук І.В., Бучківська Г.В. Наступність у змісті освіти між початковими та середніми навчальними закладами на Буковині кінець XIX- початок XX століття // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми :

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції у б книгах.-кн.4.-Чернівці, 1996.-С.98-101.

2. Ковальчук І.В. Короткий огляд становлення шкільництва у Хотинському повіті Бессарабії в кінці XIX на поч. XX століття // Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку : Матеріали Міжнародної конференції у 2 частинах. - Чернівці, 1998.-С.101-107.

3. Пенішкевич Д.І, Петрюк І.М. Ковальчук І.В. Виховання моральних норм засобами християнської педагогіки // Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі: Матеріали обласної науково-практичної конференції. - Чернівці: Прут, 1998. -С.69-72.

4. Пенішкевич Д.І, Ковальчук І.В. Роль та місце предметів гуманітарного циклу в навчальному процесі шкіл Хотинського повіту Бессарабії кінця XIX - початку XX століття // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції в 3 частинах. - Чернівці: Рута-Митець, 1998. -С. 162-167.

5. Пенішкевич Д.І, Петрюк І.М., Ковальчук І.В. Місце релігії в системі загальноосвітніх предметів шкіл Буковини кінця XIX - початку XX століття // Проблеми безпеки української нації на порозі XXI століття: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Київ-Чернівці, 1998. -С. 463468.

6. Ковальчук 1В. Конфлікти у навчально-виховному процесі шкіл Буковини кінця XIX - початку XX століття // Творче розв'язання конфліктів у педагогічному процесі: Матеріали регіональної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1999. -С. 39-42.

7. Пенішкевич Д.І., Тимчук Л.І, Ковальчук І.В. Чернівецький університет як центр підготовки педагогічних кадрів на Буковині // Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - Київ, 1999. -С. 219 -223.

8. Іванчук М.Г., Ковальчук І.В. Актуальність поглядів С.Смаль-Стоцького на систему виховання у сучасних умовах // Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти та виховання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Чернівці, 1999. -С. 129-132.

9. Ковальчук LB, Апетик Н. М. Моральне виховання на Буковині: історія і сучасність // Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1999. - С-166-168.

Анотації

Ковальчук 1.В. Моральне виховання учнів українських шкіл Буковини ( друга половина XIX- початок XX століття). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2001.

Досліджено теоретичні та практичні засади морального виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок XX століття). Розкрито розуміння буковинськими педагогами суті, мети морального виховання, принципів, методів, форм, психологічні основи процесу. Визначено особливості виховного впливу, що мав за мету формування моральних якостей учнів у навчальному процесі та у позашкільній роботі. Показано роль та вимоги до вчителя у моральному вихованні учнів українських шкіл Буковини того періоду. Встановлено, що моральне виховання школярів українських шкіл Буковини проходило в органічному зв'язку із зростанням рівня національної свідомості буковинців.

Позитивні аспекти морального виховання учнів українських шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок XX століття) можуть бути використані для розробки концептуальних положень національного виховання молодого покоління на сучасному етапі.

Ключові слова: моральне виховання, вчитель, учень, метод, принцип, форма, засіб, навчання, школа.

Ковальчук И.В. Моральное воспитание учащихся украинских школ Буковины (вторая половина XIX - начало XX века) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики - Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2001.

Исследованы теоретические и практические основы морального воспитания учащихся украинских школ Буковины (вторая половина XDC - начало XX века). Раскрыты его особенности. Показано, что начиная со второй половины ХІХ столетия на Буковине моральное воспитание осуществлялось через использование содержания школьных предметов, некоторые формы внешкольной работы, деятельность церкви, семейное воспитание, мероприятия государственных учреждений.

Автором определены теоретико-методические основы морального воспитания учеников украинских школ Буковины. В частности раскрыто понимание краевыми педагогами сути, цели морального воспитания, принципов, форм, методов, психологических основ процесса.

В работе показаны особенности использования содержания школьных дисциплин: религии, украинского и немецкого языков, истории, пения, рисования и др.; отражена организационно-методическая деятельность педагогов; создания благоприятных условий для учебно-воспитательного процесса; педагогическая позиция учителя в моральном воспитании.

Диссертация освещает содержание, формы и методы морального воспитания во внешкольной работе Доказывает что, значительную работу школа проводила с родителями как путем общей просветительской деятельности так и непосредственным влиянием на семью. В содержании религиозного воспитания был сделан акцент на порядочность, терпимость самого человека, а не на его активное вмешательство в перестройку действительности. Анализ роли семьи, школы и церкви в моральном воспитании учеников свидетельствует об определенных элементах взаимодействия, согласованности относительно главных целей мораль ног о воспитания.

Результаты исследования показывают, что моральному воспитанию учащихся значительное содействие оказывали государственные законы Австрии, руководящие органы образования, жандармерия. В особенности это касается форм регламентации поведения учеников.

Акцентируется внимание на то, что культурно просветительские и молодежные организации края обеспечивали подготовку молодежи к жизни в обществе, проводить воспитательную работу с родителями и учениками. Именно ими культивировались среди учащихся идеи самостоятельности Украины, любви к родному языку, культуре, к народным традициям, нравственности. Используя оригинальные подходы и методы учебно- воспитательной работы эти социальные институты сумели наполнить моральное воспитание национальным содержанием, сформировали новый тип украинского характера, обогатили украинскую педагогическую науку специфическими разработками посвященными проблемам морального воспитания учащихся.

Автором изучен вопрос о роли педагога и требованиях к нему в школьной и внешкольной сферах деятельности.

Позитивные аспекты морального воспитания учащихся украинских школ Буковины (вторая половит ХІХ - начало XX века) могут быть использованы для разработки концептуальных положений национального воспитания на современном этапе развития школы.

Ключевые слова: моральное воспитание, учитель, ученик, метод, принцип, форма, средство, учение, школа.

моральне виховання позашкільна робота

Kovalchuk I.V. Moral education of Ukrainian schoolchildren in Bukovyna (the second half of the XIXth - the beginning of the XXth century). - Manus cript

The thesis is submitted for a candidate degree in pedagogical sciences, speciality 13.00.01 - the theory and history of pedagogics. The V. Stefanyk Precaipatsky University, Ivano-Frankovsk, 2001.

The theoretical and practical bases of moral education of Ukrainian schoolchildren in Bukovyna (the second half of the XІXth - the beginning of the XXth century) have been studied.

This paper finds out the understanding of essence, the purpose of moral education, the principles, the methods, the forms, the psychological bases of the process by Bukovynian teachers. The peculiarities of educational impact in educational and outside school, process aimed at the formation of pupils' moral qualities. The requirements in moral education for an educator have been shown.

The positive aspects of moral Ukrainian schoolchildren education in Bukovyna (the second half of the XІXth - the beginning of the XXth century) can be used for the development of conceptual rules of young generation national education at the present stage.

Key words: moral education, educator, pupil, method, principle, form, means, teaching, school.

Підписано до друку 09.11.2001. Формат 60 x 84/8.

Папір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 1,0.

Обл. - вид. арк. 1,1. Зам. 596. Тираж 100. Безплатно.

Друкарня видавництва "Рута" Чернівецького національного університету

58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2.

Размещено на Allbest.ru